Істо́рія Украї́ни — історія земель сучасної України, українського народу та інших її мешканців, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення.
Територію України первісні люди почали заселяти з давніх-давен (перші сліди датуються близько 1 млн років до н. е.), після чого вже її не полишали навіть в часи найбільшого просування льодовиків на південь [⇨]. Територія країни належить до найперших вогнищ цивілізації та містобудування, вона входить до первісного ареалу приручення коня, винаходу колеса та освоєння перших металів людством [⇨]. Різні хвилі міграції індоєвропейців до Європи та пізніші в зворотному напрямку склали підґрунтя різнобарвної картини її населення.
Поділ території на великі природні лісову й степову смуги зумовив різні форми господарювання й заклав характер подальших історичних процесів, в яких степ український завжди залишався невід'ємною складовою загальноєвразійських історичних і етноміграційних процесів у Великому степу [⇨]. Грецька колонізація морського узбережжя увібрала територію України до орбіти античної цивілізації як її північний фронтир [⇨]. Велике переселення народів першої половини першого тисячоліття н. е. [⇨] підживило процеси державотворення у слов'янських племен [⇨], у яких на Східноєвропейській рівнині постала потужна середньовічна держава Київська Русь [⇨]. Подальші процеси феодального дроблення відкинули окремі її частини на різні орбіти європейського [⇨] та євразійського світів (Золота Орда) [⇨].
Західні землі Руси спочатку зібрало Велике князівство Литовське, яке, шукаючи союзників у боротьбі з Московським царством та балтійськими німцями тісно інтегрується із Польським королівством [⇨]. Утворюється потужна східноєвропейська держава ранньомодерного часу — Річ Посполита [⇨]. Соціально-політичні процеси в якому й нагальна потреба в захисті від кочовиків на півдні призводять до появи козацтва [⇨]. Яке саме невдовзі стане провідною силою в процесах його руйнації, становленню нової української нації, розбудові самостійної держави — Гетьманщини [⇨]. Українська нація, затиснута між трьох світів, мусульманського півдня, католицької твердині на заході й нового православного центру на сході, намагається торувати власний шлях, що на певному етапі більш тяжів до останнього [⇨].
Завдяки культурному просвітництву хвилі мігрантів з Подніпров'я, що знайшли місце застосування власним талантам на Москві, остання поступово частково європеїзувалася та трансформувалася у потужну євразійську силу — Російську імперію [⇨]. Ця сила за декілька століть поглинула майже усі українські етнічні землі, намагалася асимілювати їхнє населення.
Придушуючи всі спроби власної національної розбудови українців [⇨], намагається не дати іншим державам відірвати їх до власних орбіт, поєднуючи силу та підступність, перманентно нав'язує власну волю українському народові [⇨]. Народові, що наприкінці XX століття виборов для себе ще один шанс бути господарем на своїй землі [⇨]. Український народ продовжує боротьбу за власну незалежність [⇨].
Історичні назви українських територій
Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. У X—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством.
Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного простору Польщі та Литовського князівства, а з кінця XVII — початку XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).
На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. — також Roxolania).
Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна (саме ця назва зустрічається також у деяких іноземних документах — наприклад, у списках студентів Сорбонни). Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля, слово Україна вживали у двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського простору.
Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.
Доісторичний період
Кам'яна доба
Палеоліт (1,5 млн — 11 тис. років тому). Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, так звану ашельську добу, понад 900—800 тис. років тому. Найдавніша стоянка первісної людини на території України, Королево-1 на Закарпатті, віком від 1 млн років (). У верхніх шарах пізнього палеоліту сліди культури ашель і мустьє. Останнє палеолітичне поселення існувало тут на початку вюрмського зледеніння — близько 50 тис. років тому. Заселення відбувалося із заходу на схід, кількаразовими хвилями, і тривало до 100 тис. років тому. Знаряддя праці цих людей, у яких археологи вбачають пітекантропів, виявлено окрім Закарпаття також на Наддністрянщині, Житомирщині, Донбасі та в Криму. Проте викопних решток пітекантропів не знайдено. Антропогенез проходив в умовах періодичних зледенінь: гюнцького, , (максимальне, льодовик доходив до умовної лінії Дніпро — Львів) і вюрмського, які формували природні зони України: тундру, лісостеп і степ.
У середньому палеоліті, у так звану мустьєрську добу, що тривала 100—35 тис. років тому, територію України займали неандертальці. Дослідники виявили понад 300 стоянок і поховань цих людей, переважно у гірських районах Закарпаття, Прикарпаття, Надпоріжжя, ряд стоянок в печерах східної частини Кримських гір — Киїк-Коба, , Буран-Кая III, Вовчий Грот. На стоянці Молодове на Дністрі була знайдена лопатка мамонта з малюнками на ній.
- Ранній та середній палеоліт України
- Печера Киїк-Коба, неандертальська стоянка
- Верхній палеоліт України
- Макет Кирилівської стоянки
- Мізинський браслет з мамутового ікла на монеті України
Люди сучасного типу, Homo sapiens sapiens, або кроманьйонці, сформувалися у період верхнього палеоліту, понад 40—35 тис. років тому. На теренах України мешкали представники європеоїдної раси, які витіснили неандертальців. Кроманьйонці мали примітивну родову організацію і були суспільством мисливців-збирачів. Археологи знайшли близько 800 пам'яток цих людей в Україні і виділяють їх у закарпатську, дністровську, волинську, середньодніпровську та степову групи. На сході країни визначною пам'яткою пізнього палеоліту слугують перші петрогліфи Кам'яної Могили (останець часів Сарматського моря), це місце було культовим центром кроманьйонців степової зони. Відомі стоянки часів пізнього палеоліту на території України: Мізин (на правому березі Десни), Межиріч (Черкащина), Кирилівська (у межах Києва). У цей час люди призвичаїлись використовувати природні джерела вогню, пізніше навчились видобувати його самостійно, виготовляти одяг, облаштовувати штучні житла. Форма господарювання була привласнювальною (збиральництво, мисливство). Формуються найфундаментальніші основи сучасної суспільної організації, зароджуються перші вірування, первісне мистецтво.
Мезоліт (11-8 тис. років тому). Період збігся з таненням льодовика та початком нової геологічної доби — голоцену. Загальне потепління сприяло збільшенню кількості населення. Апогей розвитку мисливського господарства. Зникнення льодовикової фауни внаслідок комплексу факторів (від кліматичних змін до прямого винищення людиною) призводить до остаточної кризи палеолітичних засобів мисливства. У цей період людина одомашнила собаку, винайшла лук і рибальське знаряддя. Замість колективного полювання на стадних тварин ця справа стає індивідуальною. Відбувається загальна індивідуалізація способу життя, побутове виокремлення родин від спільного роду. Одночасно відбувався поступовий перехід від кочового до осілого життя. Формувались перші територіальні громади. Середня очікувана тривалість життя збільшилась від 20-25 років до 35. У цей час на території сучасної України відбувається поширення мікролітів. В Україні виявлено понад 300 мезолітичних місцезнаходжень, які класифікують у південно-степову та полісько-лісостепову культурно-територіальні зони. Криза привласнюваного мезолітичного господарства поступово змусила людей взятися за відтворювальні форми господарювання.
Неоліт (8-6 тис. років тому). Відбувається неолітична революція (термін запропоновано Гордоном Чайльдом) — перехід від привласнювального господарства (полювання, збиральництво) до відтворюючого (тваринництво, землеробство). Населення переходить до осілого способу життя, винаходить кераміку (що посіла важливе місце в поліпшенні засобів приготування й зберігання їжі), займається землеробством і скотарством (одомашнено більшість сучасних свійських тварин), що через нерівномірність географічних умов призводить до територіального поділу праці й розвитку торгівлі. З'являється ремісництво (особливо плетіння, на основі якого в деяких груп населення виникло ткацтво) і прошарок людей-організаторів з яких викристалізовується з часом аристократія. Стабілізувався ландшафтний поділ України на лісову, лісостепову і степову зони, утворився гумусний покрив землі. Неолітичні культури України формувалися під впливом досягнень осередків Близького Сходу, які імпортувалися переважно через Балканський півострів і Подунав'я. До цього часу відноситься буго-дністровська культура.
Початок доби металів
Енеоліт, або мідна доба (7-5 тис. років тому).
Ця епоха позначена впровадженням мідних знарядь праці. Стала виразнішою господарча спеціалізація природно-кліматичних зон: скотарство у степу, хліборобство в лісостепу і мисливство в лісовій смузі. Час великих землеробських культур на теренах України, перш за все трипільської (VI—III тисячоліття до н. е.) — культури величезних як на той час (10-15 тис. мешканців) концентричних протоміст з двоповерховими будівлями. Трипільці мали гончарні печі та власну знакову систему, тобто були близькі до створення власної цивілізації. Однак цьому завадив екстенсивний характер хліборобства, який розпорошив сили трипільців. Трипільці відомі власною оригінальними розписами на кераміці, дрібними статуетками людей і тварин, керамічними моделями будівель, саней, тронів та сокир і біноклеподібними келихами. Цю археологічну культуру вперше відкрив Вікентій Хвойка, пізніше ретельно дослідили археологи Тетяна Пассек та Михайло Відейко. На сході України ці часи представлені середньостогівською культурою.
- Енеолітичні культури України
- Новоолександрівський курган бронзової доби під час розкопок 2021 р.
- Характерна трипільська біноклевидна посудина на поштовій марці України
- Автентична модель трипільського житла
- Реконструкція трипільського протоміста (Тальянки)
- Культури бронзової доби України
Бронзова доба (III тисячоліття — XII століття до н. е.). Період поширення виробів із бронзи (сплаву міді з оловом, або миш'яком). Аридизація клімату пожвавлює розвиток засобів виробництва, змушує степові племена розвивати кочове скотарство, а лісостепові — орне землеробство. Розширюється асортимент культурних рослин, зароджується садівництво. Продуктивність праці пожвавлює посилення майнової нерівності. Занепад трипільської культури позначився консолідацією скотарів і появою ямної культури (2800—2300 до н. е.), у носіях якої вчені вбачають аріїв, індоєвропейців. Вони охоплювали територію від Криму до Київського Полісся. На базі цієї культури на південному сході Україні постає катакомбна культура (2300—1300 до н. е.), носії якої перебували у контактах з хліборобською культурою шнуркової кераміки (2300—1700 до н. е.), що займала територію північного заходу країни. Після XVII століття до н. е. катакомбну культуру заступила зрубна культура (1700—1300 до н. е.), яка асоціюється з іраномовними племенами скотарів, а культуру шнуркової кераміки на теренах України витіснила тшинецька культура (1700—1200 до н. е.), яку пов'язують із праслов'янсько-балтською спільністю хліборобів.
На XII—X століття до н. е. територія України залишалася розділеною між різними культурними спільнотами, північні ліси на заході займали праслов'яни, а на сході — прафіно-угри; у лісостепу мешкали фрако-іллірійські, а у степу — північноіранські племена.
Давня історія
Скіфо-сарматська доба
Кімерійці — найдревніший народ, який проживав на теренах сучасної України, назва якого була задокументована та збереглася до наших часів. Це були племена скотарів, які заселили степову й лісостепову зони і належали до іраномовної групи . Вони перші принесли з собою залізне знаряддя (залізні мечі, оздоблені бронзою руків'я) й започаткували нову добу — залізну. Поховання робили як й інші іранці в курганах. У Гомера кімерійці згадуються в «Одіссеї» під етнонімом «гіпемологи», тобто ті, що п'ють кобиляче молоко. Про «уславлених кобилодойців» повідомляє не тільки Гомер, але й такі відомі античні автори, як Геродот, Каллімах, Страбон. Ассирійські клинописні джерела згадують цей народ під назвою «гамірра». Кімерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів, де вони мали укріплені городища. Саме кімерійці збудували близько року до н. е. перше відоме місто-порт на території України. Їхнім головним заняттям були військові походи. Вважається, що кімерійці є гілкою давньоіранського кочового народу, генетично близького до скіфів. Їхня матеріальна культура дійшла до нас у вигляді прикрас із кісток, різноманітної зброї (луки, кинджали, мечі, молоти) з поховань зі стелами.
Скіфи, інші іранські племена з Центральної Азії, у VII столітті до н. е. витіснили кімерійців зі степу. Вони також були скотарями, кочовиками, полюбляли воювати. У Криму вони мирно асимілювалися з таврами, які жили тут з I тис. до н. е. й займалися скотарством, рільництвом та рибальством. Через тісні торговельні й культурні зв'язки з грецькими колоністами Північного Причорномор'я їхня культура, побут, міфологія та звичаї були добре описані («Скіфія» їхнього сучасника, давньогрецького історика Геродота) й дійшли до нас. У прикрасах характерною рисою тої доби є звіриний стиль (пектораль із Товстої Могили). У Північному Криму та нижній течії Дніпра відома велика кількість скіфських поховань-курганів (Товста могила, Солоха). Розрізняють скіфів-орачів на півночі (Чорноліська культура) та скіфів-скотарів на півдні. Серед південних скіфів вирізнялись, так звані «царські», які панували над іншими, збираючи з них данину. Царські скіфи поступово під впливом греків переходять до осілого способу життя (Неаполь Скіфський), утворюється перше державне об'єднання, відоме під назвою «царство Атея». 513 року до н. е. перський цар Дарій робить невдалий військовий похід до Скіфії з метою підкорити її народи, але отримує від непокірних скіфів замість «води й землі» лише «птаха, жабу, мишу і п'ять стріл».
- Рання залізна доба України
- Розритий скіфський курган Солоха
- Розселення скіфів в Україні
- Золотий скіфський гребінь
- Бій римлян з сарматами, колона Траяна
У II—III століттях скіфи поступово зі сходу витискуються іншими кочовими скотарськими іранськими племенами — сарматами (савроматами). Ці народи добре відомі своєю войовничістю і міцною статурою. Вони, як і представники катакомбної культури до них та алани після, робили собі штучну деформацію черепів. Важка сарматська кіннота була затребувана римською армією в різних куточках імперії. Значну роль у житті сарматів відігравали жінки-амазонки. Археологічна культура сарматів значно бідніша за скіфську, для предметів ювелірного мистецтва (особливо фібул) сарматів також характерний звіриний стиль, але його відрізняє велика кількість коштовного каміння (бірюза та червоні самоцвіти).
З IV століття після перенесення столиці Римської імперії до Костянтинополя, а згодом й розділу держави на західну та східну частини, територія України починає інтенсивніше потрапляти під культурний вплив Візантії.
Давньогрецькі колонії
У VIII столітті до н. е. в Греції відбувається демографічний вибух. Через брак родючих земель це спричинює масоване розселення і грецьку колонізацію Середземноморського світу (за словами давньоримського історика Плутарха, греки на берегах Середземного моря розсілися «немов ті жаби на берегах ставу»). Колонізація торкається й північних берегів Чорного моря. Ці процеси підсилюють незалежність окремих громад, дають альтернативу царській тиранії в полісах, отже пожвавлюють перехід до демократичних форм правління. VI століттям до н. е. датується вік появи першого грецького поселення на острові Березань в гирлі Дніпра (Борисфеніда). З часом на півдні сучасної України з'являються інші міста-держави: Тіра і Ніконій (на Дністрі), Ольвія (іонійська культура на Південному Бузі), Херсонес (дорійська культура біля сучасного Севастополя), Пантікапей (біля сучасної Керчі), Феодосія, Танаїс (в гирлі Дону). Економіка давньогрецьких полісів базувалась на високорозвиненому ремісництві, землеробстві (пшениця, виноград) та торгівлі з місцевими. До материнських полісів направляли хліб, вино, рибний соус гарун, виміняне хутро, мед, худобу. У полісах була розвинена рабовласницька демократія — уся влада належала громадянам («демосу»), що зі зброєю в руках боронили власну громаду й радились на агорах, шляхом голосування вирішували важливі питання. Окрім громадян поліси населяли безправні раби, інші греки, що не були громадянами, займались здебільшого торгівлею («метеки») та іноземці . Головним джерелом постачання рабів був військовий полон, народження від рабині чи купівля на невільничих ринках. Колонії складалися власне з поліса та сільськогосподарських округів. Міста було оснащено водогоном та водостоком, були поширені ремесла й торгівля, карбувались власні монети. Нащадки давніх греків мешкали в Криму аж до кінця XVIII століття, коли за наказом Катерини II їх було насильно переселено у Приазов'я.
- Античні міста України
- Руїни Ольвії
- Кераміка, що була знайдена в Ольвії
- Руїни Херсонесу
- Царський курган на картині Карло Боссолі, 1856 рік
У V столітті до н. е. на берегах Керченської протоки, між Керченським та Таманським півостровами утворюється сильна централізована Боспорська держава. Спершу це був союз полісів (Феодосія, Фанагорія та ін., столицею був Пантікапей), які мали певну автономію, та згодом це об'єднання перетворилося на абсолютну монархію. Економіка цього царства була побудована на сільському господарстві та торгівлі з Афінами, куди вивозили до 5 млн пудів зерна щорічно. З часом Боспор тривало протистоїть експансії Риму на північний схід. Останній її правитель Мітрідат VI Євпатор у I столітті до н. е. зазнав остаточної поразки й вкоротив собі віку. Північне Причорномор'я потрапляє під вплив Римської імперії, хоча офіційні кордони держави проходили Дунаєм-Дністром (Траянові вали) і Кавказькими горами, а в Криму римські гарнізони перебували лише в окремих полісах.
Давньогрецька культура принесла до Північного Причорномор'я античну архітектуру, мистецтво, освіту, розвинену науку (особливо медицину), виноградарство та виноробство. Як наслідок грецької колонізації: розвиток демократичного устрою, технологій землеробства і ремесел, урбанізація, уведення в обіг монети, південний вектор цивілізаційної орієнтації населення.
Пізня античність. Велике переселення народів
Після розколу Римської імперії на Західну та Східну настав візантійський період в історії Північного Причорномор'я. У середині III ст. н. е. з басейну Вісли (вельбарська культура) на землі Середнього і Нижнього Подніпров'я переселяються скандинавські племена готів, нову країну вони назвали Оюм. Військова вправність та вождівська організація дозволила їм за часів Германариха підкорити величезні території в Східній Європі, місцеве землеробське населення лісової частини Подніпров'я (легендарна страта антського вождя Божа) та витіснити його на північ, вигнати іранські племена сарматів зі степу та завоювати Крим. Це призвело до заснування ними власного королівства (описаного в праці «Гетика» римського історика Йордана) зі столицею Данпарстад (ймовірно, городище біля села Башмачка, Дніпропетровської області). Деякі вчені вважають, що готи також були причетні до формування черняхівської археологічної культури (кінець II — середина V століття н. е.) — одного з найцікавіших явищ у дописемній історії на землях України. Нині відомо близько 5 тис. черняхівських старожитностей, переважно поселень, а їх географія ототожнюється із значною частиною сучасної території України. Зокрема, зафіксовано, що саме в цей час на території України уперше стали використовувати гончарний круг та залізні лемеші, запровадили склоробне виробництво, всебічно розвинули металургію та різноманітні залізообробні ремесла.
- Артефакт київської культури, II-III століття
- Черняхівська культура, III-IV століття
- Територія України в IV столітті
- Остготська кераміка Лівобережної України
- «Гізур викликає гунів на бій», Пітер Арбо, 1886 рік
- Артефакт пеньківської культури, VI-VII століття
Панування готів у Подніпров'ї було припинено у 375 н. е., коли союз кочових азійських племен гунів, яких очолював Баламбер завдав їм поразки і змусив мігрувати на захід, що стало одним з перших етапів великого переселення народів. Невдовзі гуни створили між Доном і Карпатами могутню державу, на чолі якої став Аттіла (помер 453 року). Після кількох поразок від римлян і союзників вона втрачає силу і розпадається.
Ці процеси дали змогу нащадкам племен київської культури, що сформувалась на основі пізньозарубинецької та була витіснена готами на північ, знову вийти на світову арену й поновити розселення праслов'ян (колочинська, пеньківська культури) на південь в лісостеп і степ, перейти Карпати і Дунай і потрапити до Паннонії та Візантійської імперії. Скориставшись наслідками юстиніанової чуми VI століття слов'яни заселяють майже спустошені Балкани й стають головним етно-культурним рушієм цього регіону на наступні 1,5 тис. років.
Міграція кочових племен V—VIII ст.
Після гунів у Північне Причорномор'я продовжили прибувати нові і нові кочові племена. Так, у VI ст. прийшли авари, які надовго не затрималися і рушили у Паннонію. Невдовзі за ними прибули булгари, які у VII ст. на правобережжі Дніпра утворили кочову державу — Велику Булгарію (632—668), яка розпалася відразу після смерті свого засновника, хана Кубрата. Під тиском новоприбулих хозарів, булгари розділилися і частина з них рушила на терени сучасної Болгарії під проводом кагана Аспаруха, де вони утворили Перше Болгарське царство, якому ще деякий час належало пониззя Дністра і Дунаю.
Хозари у VII—VIII ст. змогли підкорити залишки попередніх кочових племен, частина з яких вже почала осідати, і утворили свою державу — Хозарський каганат, що археологічно представлений салтово-маяцькою культурою від Дніпра до Волги. Хозарський каганат контролював важливе степове відгалуженням великого торгового шовкового шляху між Китаєм та Візантією і зміцнився настільки, що зміг на певний час зупинити міграцію інших кочовиків та змусив деякі слов'янські племена виплачувати данину.
Середні віки
Слов'яни у давнину
Прабатьківщина слов'ян не має загальновизнаної локалізації. Перші згадки про слов'ян трапляються у римських авторів I—II століття н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов'яни виступають як «венеди» або «венети». Етнонім «склавіни» вперше використовують візантійські автори. Йордан сповіщає, що в VI столітті вже були три гілки слов'ян: венеди (на північ і схід від Вісли й Карпат), анти (між Дністром і Дніпром) і склавіни (Нижнє Подунав'я). Більшість вчених вбачає у процесі розселення цих племен початок формування окремих слов'янських народів, зокрема українського. Пізніше слов'ян більш детально описав візантійський історик Прокопій Кесарійський у своїй трилогії імператора Юстиніана (527—565). Це були часи, коли на спустошені юстиніановою чумою Балкани з півночі під тиском Великого переселення народів переселялись і слов'янські племена.
Між V—VII століттями на території склавинів та антів формуються локальні культурні ареали, які поступово кристалізувалися у союзи місцевих слов'янських племен. Племінні союзи слов'ян на теренах сучасної України: поляни (з центром в Києві), сіверяни (Чернігів), деревляни (Житомир), дуліби й бужани — у верхів'ях Дністра та басейні Західного Бугу, уличі (бузько-дністрове межиріччя), тиверці (дністрово-прутське межиріччя), білі хорвати або хорутани (Прикарпаття). На території Східноєвропейської рівнини також жили інші слов'янські племена: дреговичі, радимичі, в'ятичі, кривичі, ільменські словени (Новгород). Економічною основою східнослов'янських племен була родова власність на землю, коли знаряддя праці, продукти та майно поступово розділяють між родинами. Характерною рисою суспільного ладу була наявність сільської громади як об'єднання індивідуальних господарств. Слов'яни провадили осілий спосіб життя, що вимагало орне хліборобство — основа господарства. Вирощували пшеницю, жито, просо, ячмінь та ріпу. Зерно мололи на зернотертках, а потім — на жорнах. Поширене було й тваринництво, переважно розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Менше значення мало рибальство, а полювання велось для здобуття цінного хутра. У релігійному світогляді формується культ природи на чолі з Перуном.
- «Прадавні слов'яни», Іванов С. В., 1909 рік
- Східнослов'янські племена, 700—850 роки
- Збруцький ідол
- «Поховання шляхетного руса в Булгарі», Генріх Семирадський, 1833 рік
Вождівство було владним устроєм в слов'янських племенах. Вождь — виборна посада, заснована на особистих рисах і вчинках лідера. У IX столітті виборні вожді поступово замінюються аристократією та успадкуванням посад. У боротьбі з узурпацією влади племінною верхівкою та з міжусобицями всередині самої аристократії альтернативою виступають запрошені з боку військові лідери. У другій половині IX століття арабські джерела згадують про формування у Східній Європі (з проблематичною локалізацією) трьох політичних утворень народу русів: Куяби (Київ?, Повіслення?), Салавії (Ладога?) та Арсанії (Скандинавія?, Тмуторокань?).
Русь
Утворення та становлення
Перша достеменна згадка про русів датується 839 роком у франкській хроніці «Бертинські аннали». З IX століття скандинавські мореплавці почали освоювати новий торговий шлях на південь, який дістав назву «шлях із варягів у греки». Він починався від озера Ільмень, а далі проходив де малими річками, де волоком і Дніпром до Чорного моря. Київ відігравав велику роль завдяки своєму положенню на місці злиття трьох найбільших артерій Русі — Дніпра, Прип'яті та Десни, це дозволяло контролювати увесь дніпровський шлях та сприяло торгівлі. Тому біля Києва починає формуватися певний союз племен. Інший сильний центр сформувався також у Новгороді — найбільшому торговому центрі на півночі Русі.
Візантійська імперія дізнається про нове потужне об'єднання після походу Аскольда та Діра на Константинополь 860 року. Візантійські пам'ятки виразно зафіксували навернення до християнства варяга Аскольда та його дружини. Вже 862 року жителі Новгородщини запросили нормана Рюрика до себе князем «земля наша рясна, але ладу в ній нема» (хоча стовідсоткових доказів існування князя з таким іменем не існувало в ті часи). По його смерті залишився його малолітній син Ігор, а влада перейшла до Олега — який став над ним регентом. Державні інституції займались восени збиранням данини (кружляння, полюддя), зовнішньою торгівлею (імпорт зброї, предметів розкоші, вина; експорт хутра, меду, шкір, воску, рабів), військовою підтримкою купців та війнами. Значне місце в цей час займає князівська дружина. 882 року Олег прийшов із дружиною до Києва, обманом вбив Аскольда, об'єднав північні та південні землі Русі та проголосив Київ столицею і «матір'ю міст руських». Олег значно зміцнив державу та провів кілька вдалих походів до Візантії 907 та 911 року, за результатами яких остання виплатила величезну контрибуцію та дала право безмитної торгівлі. Коли Ігор виріс, він обійняв княжий престол 912 року та продовжив політику зміцнення Русі, приєднавши уличів та тиверців. 941 і 944 року здійснив невдалі походи на Костянтинопіль, де його флот було розбито «грецьким вогнем», й підписав менш вигідну угоду, ніж Олег. Ігоря вбили деревляни під час збору данини (полюддя) 945 року.
- Становлення Русі (862-912)
- Найдавніші міста України
- «Гості з-за моря», Микола Реріх, 1901 рік
- «Волокуть волоком», Микола Реріх, 1915 рік
- Похід Олега на Костянтинопіль, 907 рік
Ольга, вдова Ігоря, жорстоко помстилася за смерть чоловіка. Вона провела податкову реформу, яка впорядкувала збір данини й запровадила погости (місця її збору); заснувала дипломатичні відносини з німецьким імператором, Папою Римським, Візантією та прийняла християнство. Київське князівство Ольга передала 964 року Святославу (сину Ігоря), який був войовничим язичником, провів майже все життя в походах — останній «справжній варяг» на княжому престолі. Він підкорив в'ятичів, ясів і касогів і розгромив Хозарський каганат, державне утворення хозарів на сході; вів успішні війни з болгарами та Візантією, навіть хотів перенести столицю власної держави до Переяславця. Але 971 року потрапив в облогу у фортеці Доростол, через що йому довелося повернути завойовані землі та повернутися до Києва. Дорогою, біля дніпровських порогів, його вбили печеніги, що були у змові з імператором. Розділ Святославом Русі між трьома своїми синами (Ярополком, Олегом та Володимиром) призвів до першої міжусобиці по його смерті, з якої переможцем вийшов Володимир.
Хрещення і розквіт
За роки правління Володимира Святославича (978—1015) Русь значно збільшується за рахунок завоювання та приєднання Червоної Русі, Закарпаття й Корсуня. Тобто Київська Русь стає найбільшою державою Європи з населенням понад 5 млн людей та територією 800 тис. км². Соціально-економічний устрій держави не відрізнявся від устрою інших тогочасних європейських держав. Основу його складало натуральне господарство, громадське володіння землею, підсічно-вогневе землеробство, скотарство. Володимир провів реформу місцевого самоврядування, ліквідувавши племінні автономії та ставлячи своїх намісників. 988 року Володимир оголосив про прийняття християнства Візантії, хрестив киян в Почайні, збудував перший кам'яний храм — Десятинну церкву, впровадив і . На відміну від спроб Ольги та Аскольда, це торкнулося широких верств населення, стало вирішальним кроком подальшої історії українських земель. Провів адміністративну, монетарну та військову реформи: посадив у великих містах намісників і синів, карбував власні златники та срібники, роздавав прикордонні землі вірним васалам в обмін на організацію оборони. Саме за вказівкою Володимира створено систему захисних споруд, відомих у народі як «Змієві вали», що простягалися на 1000 км.
- Златник Володимир Великого
- Змієві вали
- «Хрещення Русі», Васнецова В. М.
- Софійський собор
- Саркофаг Ярослава Мудрого у Софійському соборі
Попри ці значущі зміни та зміцнення в устрої держави, після смерті Володимира Русь вступає у період міжусобної боротьби 1015-1019 років. Перемогу у протистоянні з братами здобув Ярослав Мудрий (1019–1054), який до 1036 року правив Руссю спільно з братом Мстиславом. Цей правитель остаточно розгромив печенігів, які здавна завдавали значної шкоди Київській Русі. й на тому місці збудував у Києві Собор святої Софії, що стоїть донині. Впродовж 1037–1039 років було створено перший літописний звід, побудовано перші книжкові майстерні. Було засновано Києво-Печерську лавру, обрано київського митрополита Іларіона. Проведено судову реформу — запроваджено першу на Русі збірку законів — «Руська правда». На півдні він приєднав землі Поросся, на заході — ряд земель Польського королівства. Ярослав Мудрий широко застосовував шлюбну дипломатію, активно одружував дочок з європейськими правителями.
Половці
Половці з'явилися в українських степах у XI столітті. Самоназва цього народу була кипчаки, а грецьки джерела називають їх куманами. Вибивши у союзі з Візантією печенігів, половці організували місцевих кочовиків у свої роди. В цей час половецька мова поширується степом. При цьому купці були здебільшого персидського, вірменського та єврейського походженняю. Крім того були присутні слов'яни землероби по річках- бродники. Значною частиною населення були алани. Релігією половців було язичнецтво. Культи відправляли шамани (ками), функції яких (камлання) могли виконувати і голови племен. Культ предків вилився у спорудження спеціальних кам'яних святилищ на вершинах курганів та встановлення кам'яних скульптур — так званих «половецьких баб», що уособлювали померлих. На теренах України зареєстрована велика кількість цих пам'яток, особливо в Донецькій, Луганській і Запорізькій областях. Половці вірили в потойбічне життя і в те, що в ньому похований отримував вищий соціальний статус, ніж за життя. Із 2-ї половини ХІІ ст. серед половців почало поширюватися християнство. Також у половецькі степи проникав і іслам.
Основу економіки Куманії, складало кочове скотарство, а також торгівля. Саме при половцях в України починають розводити верблюдів. Помітну роль грали рибальство та полювання. Щоб забезпечити худобу пашею, влітку кочували на півночі, ближче до лісостепу, а взимку на півдні, біля морського узбережжя- так званого Лукомор'я. Половці будували зимівники, де загатавлювали фураж для отар, стад та табунів. Окрім зимівників, були і міста які за данину зберігали самоврядування. Прикладами таких містечок можуть бути Шарукань, Азак, Ялта, Сугдея, Сугров, Балин, деякі історики відносять до половецьких міст і Лтаву. Поряд в степах існували і бродницькі поселення: Адомах, Бургунка, Протолче тощо. Куманія складалася з родів, які також називаються куренями. Рід складався з кількох сімей, що господарювали самостійно, але користувалися спільними пасовиськами та іншими угіддями — «кошем». Роди об'єднувалися в орди. Серед загальної кількості родів виділялися шляхетні — на чолі з беками, очільників простих родів іменувалися отаманами. Був і поділ на два крила: старшу Чорну Куманію та молодшу Білу Куманію. Чорна Куманія знаходилася навколо річок Сіверський Донець та Дон, складалася з Поморської, Донецької, Нижньодінської, Надволзької та Передкавказької орд. Головними родами були Тертер-оба (Тертровичі) та Ольберлю (Ольберлюєви). Столицею було місто Шарукань, що ототожнюють з сучасним містом Чугуїв. На початках домінували перші, пізніше другі. Біла Куманія знаходилася навколо Дніпра та у Криму, найбільш сильним родом цього крила був Кай-оба(Каєвичі). Столицей було місто Матлука, що за деякими припущеннями розташовувалося на річці Молочна.
Взаємодія половців з Русю на початках була у вигляді військового протистояння, але після одруження Володимира Мономаха з з дочкою половецького хана Аепи взаємини починають бути взаємовигідними. Еліти половців та русинів перемішуються, часто виступають однією силою, підтримують один одного в військових походах, зокрема в битві на Калці. Половці стали одними з учасників етногенезу українців, а також інших коріних народів України- кримських татар, караїмів та кримчаків.
Роздрібненість та ординська навала
Смерть Ярослава Мудрого 1054 року принесла новий період міжусобиці між його синами (Ізяслав, Святослав і Всеволод). Набула постійного характеру практика з'їздів через необхідність розробки законодавства, результатом яких став 1072 року документ — «Правда Ярославичів». 1097 року Володимир Мономах скликав з'їзд князів у Любечі, на якому було запроваджено новий вотчинний принцип спадкування княжого престолу — закріплено феодальну роздрібненість. На деякий час цей процес був призупинений Володимиром Мономахом, який після повстання 1113 року був запрошений киянами на престол. За його правління було побудовано перший міст через Дніпро. Він розробив додаток до «Руської Правди» — «Устав». Умілими військовими та дипломатичними діями контролював дві третини держави Ярослава, активно боронив місто від навал половців.
Після смерті Мстислава, старшого сина Володимира Мономаха, 1132 року Русь остаточно втратила свою єдність. До середини XII століття на території єдиної держави сформувалося близько 15 великих удільних князівств, кожне з яких жило по суті самостійним політичним життям, лише номінально визнаючи старшинство великого київського князя. На території сучасної України це були: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське і Галицьке. У пізніших літописах саме цим періодом (1187 рік) уперше датується топонім «Україна». Починається активний процес боротьби за владу. За підрахунками Степана Томашівського, у Києві між 1146 та 1246 роками правителі мінялись 47 разів; повертаючись по кілька разів на престол, тут правили 24 князі, причому 35 княжінь тривало менше року кожне.
- Південні князівства Русі, 1220-1240 роки
- Саркофаг Володимира Мономаха у Софійському соборі
- Ніша із похованням Ярослава Осмомисла в соборі Святого Юра
- Монголи в бою, мініатюра XIII століття
- Золота брама граду Ярослава часів монгольської навали (реконструкція)
Усе це значно послабило могутню державу, що існувала за часів Ярослава Мудрого. Тому під час битви з новим для Русі ворогом татаро-монголами на річці Калці 1223 року руські князі, які не мали єдиного командування, зазнали катастрофічної поразки. Але смерть Чингісхана відклала на деякий час монгольське просування на захід. 1238 року війська хана Золотої Орди Бату-хана (Батия) спустошили північно-східну Русь. 1240 року вони вторглися на південь, захопили і вщент зруйнували Київ. Після Батиєвої навали руські князівства опинилися під важкою залежністю від Золотої Орди. Князі з повноправних володарів перетворилися на данників хана. Це стало поворотним моментом в історії українських земель, які, по суті, втратили незалежність.
Галицько-Волинське князівство
Галицьке князівство відокремилося від Києва 1097 року, найбільшої могутності сягнуло за часів Ярослава Осмомисла (1153-1187), галицького князя, що створив могутню державу, розбудовував міста, воював із половцями. За нього князівство доходило до Дунаю та Чорного моря, а також вело успішні війни з угорцями й поляками. Галицьке й Волинське князівства існували окремо, але 1199 року волинський князь Роман Мстиславич захопив Галич і створив єдине Галицько-Волинське князівство. 1203 року він захопив і Київ, який після спустошення 1169 року Андрієм Боголюбським не мав вже того значення. На той час князь Роман створив могутню державу, папа Іннокентій III пропонував йому стати королем Русі за перехід до католицтва, але той відмовився. По його смерті під час польського походу, впродовж 1205-1238 років у державі заправляла олігархічна боярська верхівка. 1238 року син Романа Данило Галицький, повернувшись із угорського вигнання, захоплює Галич та стає повновладним правителем князівства. Після походів монголів до центральної Європи, він у битві під Ярославом 1245 року остаточно перемагає боярську опозицію. Отримавши ярлик від монголів на правління, відновлює фортеці, зводить мури Кременця і Холма, переносить свою столицю до останнього. Укріпившись, 1252 року він розпочинає війну з монголами. Шукаючи допомоги, 1253 року в Дорогичині приймає королівську корону від папи Інокентія IV, який декларував хрестовий похід проти монголів, який так і не відбувся. Через що Данило не пустив до себе католицьких місіонерів й розірвав стосунки із папською курією. Данило Галицький брав участь у війні за австрійський престол, робив військові походи на Чехію і Польщу, Литву і землю ятвягів, але 1258 року скорився монгольській владі, поновив ярлик на князювання й зруйнував укріплення своїх міст.
- «Роман Галицький зустрічає папських легатів», Микола Неврев, 1875 рік
- «Замкова гора Кременця», Наполеон Орда, 1862 рік
- Єпископська митра, ймовірна корона Данила
- Місце данилового града в Холмі, Польща
- Печатка Юрія Львовича
Після смерті Данила 1264 року престол зайняв його син Лев Данилович (1264-1301). Він переніс столицю до новозбудованого Львова, воював з угорцями (приєднав Мукачево) і поляками (захопив Люблінську землю). По смерті Лева, престол зайняв його син Юрій I (1301-1308), який втратив Люблінську землю, переніс столицю до Володимира-Волинського, титулував себе «королем Русі, князем Володимирії», увійшов до союзу із Тевтонським орденом проти інших слов'янських князівств та заснував 1303 року православну Галицьку митрополію. 1325 року на престол було запрошено польського князя Болеслава Тройденовича, який відомий під іменем Юрій ІІ Болеслав, за його часів розпочалось активна полонізація українських земель. 1340 року, з отруєнням невдоволеними боярами Юрія ІІ, єдина Галицького-Волинська держава припинила своє існування.
Литовсько-руська доба
У XIV столітті підіймається Молдавське князівство, що розширює й закріплює північно-східні межі своїх володінь долиною Дністра, 1359 року Буковина стає його частиною як Шипинська земля. У цей саме час польська шляхта та литовські князі з роду Гедиміновичей вдало скористались початком занепаду Золотої Орди в процесі збирання і переділу західноруських земель. Починаючи з XIII століття, у боротьбі з німецьким Тевтонським орденом та галицько-волинськими князями формується литовська держава. До складу Великого князівства Литовського тривалий час входили білоруські й українські землі, та й пануванню на цих теренах Золотої Орди було покладено край значною мірою зусиллями Великого князівства. 1340 року польський король Казимир захопив Львів. Того ж року литовський князь Любарт Гедимінович (хрещений під іменем Дмитра) зайняв Волинь. Пізніше Київські, Чернігівські та Подільські землі приєднав до своїх володінь литовський князь Ольгерд, завдавши 1321 року на річці Ірпінь поразки руським князям, а 1362 року на Синіх Водах татарам. Литовські князі виступили заміною Рюриковичам у процесі об'єднання руських князівств. Вони діяли за принципом «нового не вводимо, старого не міняємо», активно переймали руську культуру: право («Руська правда»), мову, православ'я, активно укладали шлюби із руською знаттю.
1370 року помирає останній польський король з династії П'ястів — Казимир III Великий. Престол успадкувала його онука Ядвіґа, що призвело до довгих дебатів, в результаті яких було вирішено запросити великого князя литовського Яґайла Ольґердовича. 1385 року була укладена Кревська унія — шлюбний договір, за яким Ягайло прийняв католицтво і став польським королем. Через 2 роки Галицька земля була передана під польську корону. Владу ж у «Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському» перебрав його двоюрідний брат Вітовт, що відстоював незалежність князівства. Він проводив державницьку політику, централізував владу, замінив удільних князів на намісників, ліквідував Київське, Подільське, Новгород-Сіверське і Чернігівське князівства, розширив володіння правим берегом Дніпра до Чорного моря, де заклав систему укріплень (Каравул, Білгород, Хаджибей). У цей час, 1399 року золотоординський темник Єдигей, засновник Ногайської орди завдає йому нищівної поразки у битві над Ворсклою, а 1408 року встановлює кордон із Московським князівством по річці Угрі. 1410 року Вітовт очолив спільну польсько-литовсько-руську рать і розбив німецький Тевтонський орден у Ґрюнвальдській битві. 1413 року уклав Городельську унію з Ягайлом, що підтверджувала незалежність Великого князівства. 1415 року в Новгородку висвятив всупереч волі константинопольського патріарха київським і литовським митрополитом Григорія Цамблака. Натомість сили кочовиків на південно-східному фронтирі його держави залишались при силі, 1416 року Єдигей спалив Київ, але не спромігся захопити його замок.
- Замок Любарта у Луцьку
- «Ґрюнвальдська битва», Ян Матейко, 1878 рік
- Печатка Вітовта з гербами Литви, Жемайтії та Русі (хрест)
- Велике князівство Литовське, 1434 рік
- Битва під Оршею, 1514 рік
По смерті Вітовта 1430 року княжий розгорнулась боротьба за великокняжий престол між Свидригайлом, якого підтримали православні й промосковські бояри з князями, та Сигізмундом, що дотримувався прозахідного вектора розвитку князівства, яка переросла в громадянську війну, в якій остаточно перемогла партія Сигізмунда. Під час цієї смути протягом 3 років проіснувало Велике князівство Руське. Західні українські землі увійшли до складу Польщі як Руське і Подільське воєводства, боярам надали ті самі права, що були у польської шляхти, містам місцеве самоврядування — магдебурзьке право. 1452 року були остаточно ліквідовано Волинське князівство, а 1471 року — Київське. 1481 року князі-«самостійники» спробували утворити змову, але її було придушено у зародку. Останнім виступом руських князів, нащадків Рюрика, було повстання князів Глинських 1508 року. Воно було придушено, князі з частиною земель (Стародубщина, Чернігівщина, Новгород-Сіверщина) внаслідок московсько-литовської війни перейшли до Московщини. З початку XVI століття триває московсько-литовський конфлікт за руські князівства. 1514 року війська Костянтина Острозького у битві під Оршею розбили армію Василія III і зупинили на деякий час загарбання Москвою руських земель.
Причорномор'я. Створення Кримського ханства
Золота орда за своєю суттю була кочовою державою і тому дуже нестабільною. Морська торгівля з країнами Середземномор'я здійснювалась за допомогою колоній і флоту Генуезької республіки (Джинестра, Чембало, Кафа, Солдая, Тана та ін.), що з'явились на півночі Чорного моря після падіння Костянтинополя через хрестові походи — Газарія. У цей час греко-готське православне населення колишніх візантійських земель зорганізовується в царство Феодоро (або Готія) з центром на плато Мангуп в Криму. 1449 року за підтримки Литви та генуезців від влади Орди звільнилось Кримське ханство на чолі з Хаджі I Ґераєм. До її складу увійшли кипчаки, хозари, ногаї та інші народи. Територія ханства охоплювала південні межі сучасної території України (в Криму північну степову частину) та Кубань. Столиця була в Солхаті. Проте вже 1478 року ханство потрапило під вплив від іншої сили — Османської імперії тюрків-османів. Османи швидко прибирають в свої руки всю морську торгівлю через Чорноморські протоки, генуезці покидають свої колонії, а кримські татари, позбавлені значних прибутків, потрапляють в скрутне становище.
- Карта півдня України, 1390 рік
- Генуезька колонія Солдая
- Руїни Мангуп-Кале
- Руїни Солхата
- «Ханський палац у Бахчисараї», Карло Боссолі, 1857 рік
- Збір ясиру на німецькій гравюрі
Нова епоха
З XVI століття Європу наповнює золото й срібло з відкритої Америки, підживлюючи інфляцію, одночасно відбувається міграція робочої сили в зворотному напрямку та руйнація феодального натурального господарства, що спричинює стрімкий ріст цін на зерно. Польські й литовські магнати вирішують задовольнити цей попит на ринку шляхом створення великих товарних сільськогосподарських підприємств — фільварків. Задля роботи на яких закріпачується вільне населення. Невдоволена й пасіонарна частина населення якого втікає на необжиті простори Дикого Поля на південний схід. Князі з роду Острозьких та Вишневецьких на Волині очолюють цей стихійний процес, одночасно з реколонізацією лісостепових і колонізацією степових земель, створюючи укріплені міста за течією Дніпра та на Лівому березі (Гадяч, Корсунь, Лохвиця, Лубни, Пирятин, Прилуки, Ромни, Чигирин та інші), надаючи переселенцям певні пільги й послаблення. Так вони ставали ще заможнішими й могутнішими.
Річ Посполита
Лівонська війна московського царя Івана Грозного за руську спадщину знов підштовхнула Велике князівство Литовське до союзу із Польським королівством, який був оформлений Люблінською унією 1569 року. Новоутворена держава, аристократична республіка Річ Посполита обох народів (лат. Res Publica Utriusque Nationis — «спільна справа двох народів») урівнювала в правах польську, литовську та руську шляхту, яка на спільному сеймі обирала собі короля. Утворювався спільний сенат, уводилась єдина валюта, скасувались внутрішні кордони та мита. Відбувається рецепція римського приватного права, протягом XVI століття приймаються три Литовські Статути, які були створені на основі давньоруських норм права, кодифікованих Ярославом Мудрим та наступними київськими правителями. На українських землях, що переходили під польську корону, утворювались 6 адміністративно-територіальних одиниць: Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське, Подільське і Руське воєводства. Литовська автономія залишалась в питаннях суду, війська, бюджету та адміністрування на землях сучасної Литви і Білорусі.
- Карта Речі Посполитої, 1569 рік
- Адміністративний поділ Речі Посполитої, 1619 рік
- Люблінська унія
- Литовський статут 1588 року і слуцький пояс
Релігійні питання
Після публікації 31 жовтня 1517 року Мартином Лютером своїх «95 тез» Європою прокотилась хвиля Реформації. Православні ієрархи мало відрізнялись від розкритикованих католицьких, тому популярність протестантизму сильно зростала на теренах України, разом із поширенням гуманістичної культури епохи Відродження. У католицькій Польщі в цей час розгорнули свою діяльність контреформістський орден єзуїтів Ігнатія Лойоли. Головною їхньою діяльністю було просвітництво, вони засновували численні колегіуми — релігійні навчальні заклади. 1573 року була укладена Варшавська конфедерація, що визначила засади релігійної терпимості в державі. З боку православ'я просвітителем виступив князь Костянтин Василь Острозький, який запросив з Москви друкаря Івана Федорова до Львова, щоб той 1574 року уперше видав православні книги руською мовою — «Апостол» і «Буквар». Вже через 2 роки він за зразком єзуїтських колегіумів у Острозі засновує слов'яно-греко-латинську школу, першим ректором якої став Герасим Смотрицький. 1586 року братство руських ремісників і купців Львова отримало автономію (ставропігію), 1586 року відкрило власну школу й викупило друкарню Федорова. Релігійні питання спричинили бум полемічної літератури (Герасим та Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Петро Скарґа, Іпатій Потій). 1582 року папа римський Григорій XIII наказав виправити юліанський календар. За новим григоріанським пропускалось 10 днів, через що між католиками й православними виникла розбіжність у відзначанні релігійних свят й поглибився розкол. На шляху православного просвітництва з миру стали церковні ієрархи Іпатій Потій та Кирило Терлецький, що очолили тих, хто заради особистої вигоди вирішив шукати союзу із католицькою церквою. 1596 року була підписана церковна Берестейська унія, що утворила греко-католицьку церкву (католицькі догмати, православні обряди, влада папи римського) й розколола Київську митрополію, православні в державі залишились поза законом. 1599 року Іпатій Потій став першим греко-католицьким митрополитом, відкрив семінарію в Бересті. Того ж року у Вільно православна та протестантська шляхта уклали договір про спільну боротьбу. 1613 року предстоятелем греко-католиків став Йосиф Рутський, який урівняв в статусі руські школи та єзуїтські колегіуми, реорганізував чернецтво, створив орден святого Василія.
- Іпатій Потій
- Василь-Костянтин Острозький
- «Апостол» — перша друкована українська книга
- Києво-Печерський монастир
- Петро Могила
- Києво-Могилянська академія на поштовій марці України
1620 року кошовий отаман Петро Конашевич-Сагайдачний домігся того, щоб єрусалимський патріарх Феофан III, що повертався з Москви після висвяти московським патріархом Філарета, висвятив митрополитом Київським, Галицьким та всія Руси Йова Борецького. По смерті Йова 1631 року митрополичу кафедру очолив Петро Могила, що працював над зміцненням владної вертикалі всередині православної церкви, відновив діяльність щорічних церковних соборів, обмежив вплив шляхти, впорядкував діяльність монастирів, 1632 року заснував Києво-Могилянську академію.
Козаччина
Супроти татарських набігів на північній межі Дикого Поля з селян, що рятувались від закріпачення на великих фільварках формуються козацькі ватаги. Своєрідними «дверима» в Поле з боку густо заселеного Середнього Подніпров'я були пороги Дніпра, а за порогами починався Низ. Річище тут було засіяне безліччю островів, a Дніпро розділявся на рукави, утворюючи чисельні озера, затоки й протоки — Великий Луг. Слово «козак» тюркського походження й означає «вільну людину». «Козакування» полягало й у землеробстві, рибальстві, тваринництві й полюванні, час від часу вони супроводжували східні каравани. Перша писемна згадка про козаків датується 1492 роком, що напали на турецький корабель у Дніпровому гирлі. Зростання чисельності козацьких ватаг та їхні набіги на землі Кримського ханства створювали постійну напругу у відносинах між литовськими князями і ханом (пізніше Османською імперією). 1556 року магнат Дмитро Байда Вишневецький заради боротьби з кочовиками засновує першу козацьку січ, дерев'яну укріплену залогу, за порогами Дніпра на острові Мала Хортиця. Перша документальна згадка про січ зустрічається у Мартина Бельського. 1559 року, перебуваючи на службі московського царя Івана Грозного воює Азов у пониззі Дону, а 1570 року запоріжці тут засновують Черкаський городок, першу столицю Донського козацтва. Робив також походи на Молдову, був схоплений османами і страчений через підвішування на гаку 1562 року. За свої діяння став популярним героєм усної народної творчості.
Запорожці мали військово-демократичний устрій політичного життя, усі питання вирішували на загальних радах шляхом одностайного прийняття, керівні органи були виборними — отамани та козацька старшина. З часом внаслідок поступового майнового розшарування старшина дедалі більше перебирала на себе владні важелі, відбувалось розшарування й віддалення від бідної частини — голоти, сіроми. Етнічний склад козаків був дуже строкатим, і окрім руських людей, що становили більшість, тут було багато татар, московитів, поляків, угорців і німців. Князь Василь-Костянтин Острозький з метою приборкання козацтва обрав інший шлях й першим почав їх винаймати за платню в якості прикордонників. Польський король Сигізмунд II Август 1572 року прийняв на державну службу 300 реєстрових козаків під проводом Яна Бадовського, а 1578 року інший король, Стефан Баторій розширив загін до 500 найманців із базою в Трахтемирові. Реєстровцям надали ряд привілеїв: самоуправління, власний виборний гетьман (Ян Оришовський), право володіти землею. Запорозькі ж козаки перебували на нелегальному становищі. Морські походи козаків на чайках значно ускладнювали відносини Речі Посполитої із Османською імперією. Ці вояжі козаків призвели до того, що 1589 року татари здійснили один з найбільших набігів на Україну. Султан Мурад III погрожував привести 200 тис. вершників, якщо поляки не покінчать з козаками. Весняний сейм 1590 року прийняв ухвалу «Порядок щодо низовиків та України», що мусила служити гарантією взятих перед султаном зобов'язань «вивести українних людей з Низу всіх».
- Українські землі в XV столітті
- Мала Хортиця
- Дмитро Байда Вишневецький
- Козак Мамай
- «Запорожці пишуть листа турецькому султану», Ілля Ріпин, 1880 рік
Розширення магнатами власних земель призводило до збройних сутичок і цілих повстань. Так на Київщині впродовж 1591-1593 років вирувало повстання під проводом гетьмана реєстровців, колишнього слуги Острозьких, Криштофа Косинського через землі Білоцерківського староства. Повстання було придушене загонами магнатів під проводом Северина Наливайка, який невдовзі сам підняв 10 тис. козаків на боротьбу із шляхтою впродовж 1594-1596 років, через неспроможність уряду оплатити участь козаків військову участь в австро-турецькій війні в Молдові та Угорщині. Приборкати козацьку армію вдалося лише регулярними силами польного гетьмана Станіслава Жолкевського. Сейм оголосив козаків злочинцями i ворогами держави, але вже невдовзі змушений був звертатись по допомогу боєздатного й дешевого війська у війнах проти Швеції, Московського царства та з турками. Великі загони реєстровиків Самійла Кішки успішно воювали під час польсько-шведської війни в Лівонії у 1601—1602 років, a невдовзі широким полем активності реєстрових, низових і донських козаків стали землі Московщини під час Смути.
Учасник московських походів кошовий отаман Петро Конашевич-Сагайдачний, прославив себе у морських походах козацьких ватаг на човнах-«чайках», які грабували портові міста, звільняли бранців, а 1616 року через 7 століть повторили походи руських дружин і пограбували передмістя Стамбулу. Того ж року звільнили велику кількість рабів в Кафі. 1618 року війська Сагайдачного допомогли відбити в Москви Чернігівщину і Сіверщину. Така активність козаків на морі спричинила Хотинську війну 1620—1621 років між турками і поляками. Перемогти 300 тис. армію турків в Хотинській битві знов допомогли козаки Сагайдачного.
- Монета України присвячена Северину Наливайку
- Петро Конашевич-Сагайдачний
- Козацька чайка на поштовій марці УНР
- Атака козацької флотилії на турецькі галери в Криму
- План Кодацької фортеці
У першій половині XVII століття земельні володіння польської шляхти з роду Потоцьких, Замойських, Калиновських, Конецпольських та ін. сягають меж козацьких займищ у степу, що призводить до прямого збройного протистояння між великими землевласниками та вільними козаками, лави яких поповнили реєстровці, чисельність яких після війни зменшили з 40 до 3 тис. Невдоволення нерозглянутими петиціями до короля переросло на Київщині в масове покозачення й повстання Марка Жмайла 1625 року. У результаті якого Куруківськими угодами затвердили 6 козацьких полків реєстровців та налаштували їх проти запорожців. 1630 року відбулося повстання Тараса Федоровича (Трясила). 1635 року французьким інженером Гійомом де Бопланом (автором першої карти України) за наказом сейму з метою не допустити селян на Січ перед першим дніпровським порогом було зведено фортецю Кодак. Яку вже за кілька тижнів захопили й зруйнували повсталі запорожці Івана Сулими. Впродовж 1637-1638 років відбулися повстання Павла Бута (Павлюк), Дмитра Гуні та Якова Острянина. Після придушення повстань польський сейм утвердив «Ординацію Війська Запорізького», що скасувала всі права і привілеї реєстровців, відновила фортецю Кодак й спричинила на 10 наступних років «золотий спокій».
Українська козацька держава
Українське селянство все сильніше відчувало гніт покріпачення магнатами, навіть на новоосвоєних землях пільгові роки закінчувались й розпочинались звичаєві утиски. Так само містяни в приватних містах були незадоволені відсутністю самоврядування. Дрібна шляхта не бачила рівних можливостей із магнатами. Православні чітко бачили різницю між власними правами і правами католиків. Усе це призвело до поступового уявлення населенням руських воєводств про свою окремість як народу по відношенню до народу польського королівства та населенню литовського князівства, що мало дещо відмінні права та умови життя. Проте як більшість руського політикуму вже ополячилась і покатоличилась, керівна роль у гартуванні політичних ідей і становленні українців як окремої нації відійшла до прошарку вільного й озброєного козацтва.
Хмельниччина
Приводом до нового козацького повстання та закінчення «золотого спокою» став звичайний напад 1647 року чигиринським підстаростою Данилом Чаплинським на хутір Богдана Хмельницького Суботів, під час якого було вбито сина й захоплено в полон дружину. Хмельницький із синами втік на Січ, де вміло переманив на свій бік запорожців, які обрали його своїм ватажком, заручився підтримкою 40 тис. ногайської кінноти Тугай-бея у кримського хана , на початку лютого 1648 року розбив залогу коронного війська на Січі й розпочав повстання. 1648 року було здобуто ряд перемог над військами шляхти (Стефана Потоцького і Мартина Калиновського) під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. У боях яскраво проявив себе «права рука» Хмельницького — Максим Кривоніс. Повстання підтримав простолюд, селяни і міщани нападали на маєтки, знищували шляхту, католицьких священників та євреїв. Війська повстанців дійшли до Замостя, де Богдана чекала звістка про вибори сеймом нового короля та призначення воєначальником посполитого війська князя Яреми Вишневецького. Маючи надію домовитись із новим королем, Богдан відвернув від Варшави й 2 січня 1649 року урочисто завітав до Києва як національний герой через Золоті ворота. Перебуваючи у Києві Богдан значно змінив свою позицію з «козацького автономізму» в рамках Речі Посполитої до звільнення «з лядської неволі… народ увесь руський… по Львів, Холм і Галич». Домовитись із новообраним королем Яном ІІ Казимиром не вдалося. Влітку 1649 року на допомогу 100 тис. повсталим українцям під Зборовом із власним військом прийшов сам Іслам-Ґірей III. Після домовленостей з татарами король 20 серпня прийняв Хмельницького з його «Козацькими пунктами». Облога Збаража була знята, і війська короля рушили у напрямку Львова, війська Хмельницького до Києва, а татари до Криму, збираючи ясир. Результатом Зборівської битви стали Зборівські угоди, за якими реєстр із 40 тис. Війська Запорізького отримував автономію Гетьманщини (Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства), обіцянку скасування берестейської унії, амністії та вигнання євреїв, єзуїтів і польських військ, скасовувалося кріпосне право та фільваркова система. Незадоволеними залишався простолюд, що повинен був повернутись до своїх панів. Так Українська держава постає на світовій арені вже як суб'єкт.
Першим кроком на міжнародній арені Богдана як самостійної сили було намагання під час 1650 року укласти «династичний шлюб» із молдовським господарем Василєм Лупулом, оженити свого сина Тиміша на його донці Розанді й отримати таким чином союзника у війні із Річчю Посполитою. 28 червня 1651 року відбулася наймасштабніша сутичка визвольної війни — битва під Берестечком, де війську 80-140 тис. українців та татар протистояло 80-200 тис. польського війська. Через зраду татар, що полонили Хмельницького, та вправність польського війська козаки відступили. Роль наказного гетьмана взяв на себе Іван Богун. Через непорозуміння між селянською й козацькою частинами війська, було знищено 8 тис. війська, втрачена частина артилерії, гетьманська булава й печатка. За результатами битви було підписано Білоцерківські угоди, за якими шляхті повертали маєтки у Брацлавському і Чернігівському воєводствах, а Гетьманщина обмежувалася лише Київським. Удвічі зменшували козацький реєстр і забороняли самостійну зовнішньополітичну діяльність. Населення Правобережної України, занепокоєне появою попередніх дідичів, почало кидати свої оселі й переселятися на схід, на Лівобережжя й Слобожанщину. Цей документ не був підписаний сеймом, бо вперше в історії польського парламентаризму один шляхтич скористався своїм правом вето.
- Карта України, 1648 рік
- Богдан Хмельницький
- Іслям Ґірей III
- «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», Микола Самокіш, 1934 рік
- Приблизні межі території Гетьманщини
Вже наступного року Богдан Хмельницький зі свого боку порушує угоду, йде походом на Молдову, де одружує Тиміша на Розанді, фактично посвоячившись із литовським великим гетьманом Янушем Радзивіллом, що одружився з сестрою Розанди, Оленою. Хмельницький 1653 року перемагає польське військо під Батогом і козацько-татарське військо бере в облогу короля Яна ІІ Казимира в Жванці. Під час якої Іслам Ґірей не дозволив отримати повну перемогу й розчарував Хмельницького як надійний союзник. У результаті було поновлено дію статей Зборівської угоди. 11 жовтня на прохання Богдана Хмельницького Земський собор Московської держави ухвалив прийняти Військо Запорозьке «з городами їх і землями під государя високу руку».
Союз із Москвою і Швецією
У 8 січня 1654 року на Лівому березі Дніпра у Переяславі Хмельницький скликав раду, на якій частина козаків присягла на вірність московському царю Олексію Михайловичу. Не присягнули ряд полковників (Уманський, Брацлавський, Полтавський і Кропив'янський) разом із Іваном Богуном, а також духовенство. Делегація боярина Василя Бутурліна привезла рішення Земського собору та відкинула зустрічну вимогу козацтва на особисту царську присягу козакам. Рішення Переяславської ради було закріплено Березневими статтями, в яких прописувався 60 тис. козацький реєстр та виборність старшини, проголошувався московський протекторат, дозволялась самостійна зовнішня політика, окрім як з Польщею та османською Портою. Москва зобов'язалася піти війною на Річ Посполиту, а на кордонах Гетьманщини виставлялись московські залоги. Таким чином українське питання переросло із внутрішньої проблеми у міждержавну. Навесні 1654 року Москва захопила Смоленськ і просунулась до Березини, розпочалась тривала московсько-польська війна. Наступного року шведський король Карл X Густав, підбурюваний посполитою шляхтою, що була незадоволена зміцненням королівської влади, зненацька розпочав війну проти Речі Посполитої під час . Шведські війська окупували Великопольщу, Ліфляндію, Курляндію, восени обложили Краків і взяли штурмом Варшаву. Богдан Хмельницький спільно з російським допоміжним корпусом узяв в облогу Львів. Король Ян Казимир збіг до австрійської Сілезії. Цей період окупації шведами-лютеранами в польській історіографії заведено називати «шведським потопом». Велику роль у народній партизанській боротьбі зі схизматиками («шарпаній війні») відіграв київський каштелян Стефан Чарнецький, відомий жорстокими розправами як з повстанцями, так і з мирним українським населенням. Впродовж 1656 року королю вдалося визволити більшість земель і вже в жовтні в Немежі біля Вільна було підписано московсько-польське Віленське перемир'я, з обіцянкою Олексію Михайловичу стати польським королем після смерті Яна Казимира. На противагу цьому Хмельницький розгорнув дипломатичну діяльність, результатом якої стало затвердження в замку антипольської коаліції між Семигородом, Швецією, Бранденбургом та Гетьманщиною (разом із Молдовою і Волощиною) і планів першого поділу Речі Посполитої. Смерть Хмельницького 6 серпня 1657 року й австрійсько-польське зближення завадили цим планам.
Руїна
Період після смерті Богдана Хмельницького від 1657 до 1687 року, що відзначився розпадом держави, міжусобицями, поділом території по Дніпру між Річчю Посполитою та Московською державою та іноземною інтервенцією, зветься в українській історіографії «Руїною».
По смерті Богдана гетьманом було обрано його малолітнього сина Юрія, а генерального писаря Івана Виговського його регентом. Виговський пішов на зближення з польською шляхтою, результатом чого було підписання 16 вересня 1658 року Гадяцької угоди, що декларувала перетворення Речі Посполитої на триєдину федерацію Польської корони, Великого Литовського та Руського князівств зі спільним сеймом, військом і зовнішньою дипломатією та під керуванням виборного короля. Проте вона не була реалізована через опір з боку промосковської опозиції. У жовтні 1658 року московський уряд зірвав Віленське перемир'я і відновив воєнні дії, захопивши майже всю Білорусь і Литву, 1659 року московське військо було нагло спрямоване на Україну, але 9 липня під Конотопом вщент розгромлене спільним військом Виговського і кримського хана Мехмед Ґерая IV. Однак через дії козацької опозиції Якима Сомка, Виговський змушений був зректися булави на користь Юрія. На новій Переяславській раді 1659 року під охороною московського війська князя Трубецького було поглиблено залежність Запорізького війська від Москви. 1660 року біля Ґданська було підписано Олівський мир між Польщею і Швецією. У цей час загони Стефана Чарнецького звільняють Білорусь і Литву, під Чудновом поляки оточують загони Шереметьєва та Юрія Хмельницького й змушують підписати Слободищенський трактат. Відбувається поділ козацької України на вірне московському царю Лівобережжя й прибічників Речі Посполитої на Правому березі Дніпра. Після невдалого походу на Лівий берег проти Якима Сомка, Юрій Хмельницький зрікся булави й постригся в ченці під іменем Гедеон.
1663 року в Ніжині відбулась Чорна рада на якій за підтримки Івана Сірка було обрано гетьманом Лівобережжя Івана Брюховецького. Він підписав Московські статті за якими розпочалось омосковщення Лівобережної України. Того ж року гетьманом Правобережжя обрано Павла Тетерю, який поступився 1665 року булавою на користь Петра Дорошенка. 9 лютого 1667 року в Андрусовому, під Смоленськом, між поляками й московитами було укладено Андрусівський мир, за умовами якого до Росії відходила Смоленська земля і Лівобережна Україна з Києвом; Запорозька Січ мала перебувати під спільним контролем обох держав. У відповідь на поділ України Дорошенко проводить ряд реформ, набирає наймане військо сердюків і перемагає Брюховецького. На раді в Корсуні він обирається гетьманом «обох берегів Дніпра» і разом із кримським ханом Мехмед Ґераєм IV у вересні 1668 року оточує загони польського гетьмана Яна Собеського під Підгайцями. Але козацько-татарський союз було порушено походом запорізького отамана Сірка на Крим. Собеський уклав мирні угоди із татарами і козаками. Наступного року поляки визнали Дорошенка виборним гетьманом. Його не задовольнили польські поступки й у березні 1669 року на козацькій раді біля Корсуня Військо Запорозьке проголосило свій перехід під протекторат Порти, всі етнічні українські землі проголошувались . Того ж року гетьманом Лівобережної Гетьманщини обрали Дем'яна Многогрішного, який підписав Глухівські статті з Москвою. Пропольська партія на чолі із Миколою Ханенком на Правому березі влітку того ж року прийняла на раді під Уманню клейноди від польського короля. Впродовж 1671-1672 років Собеський і Ханенко встановлюють свою владу на Поділлі, проте Дорошенко за допомогою турецької та татарської армії Мехмеда IV та Селім Ґерая бере в облогу Кам'янець і Львів. За результатами Бучацького трактату 1672 року Поділля відходило Османській імперії, а Дорошенко перебирав владу на Правобережній Україні. Того ж року на Лівому березі гетьманом обрали Івана Самойловича, який підписав нові Конотопські статті, чим значно обмежив свою самостійність. 1673 року Собеський розбиває турок під Хотином і обирається новим королем Речі Посполитої під іменем Яна III. Невдачі у війні проти турецько-українського союзу змусили його підписати вже через три роки під Журавно мир з османами. Петро Дорошенко ж зрікся булави, присягнув московському царю й служив на засланні в'ятським воєводою, гетьманом турецької частини України знов проголосили Юрія Хмельницького. Його війна 1677—1681 років із Москвою і Самойловичем розорила Правобережжя, 1679 року частину населення депортувала на Лівий берег і Слобожанщину — Великий згін. Війна закінчилась Бахчисарайським миром й закріпленням Правого берега за Туреччиною. 1683 року польська армія за участі правобережних козаків на чолі з Семеном Палієм прийшла на допомогу австрійській армії під час облоги Відня. Війська європейської коаліції в генеральній битві 12 вересня вщент розгромили турецьку армію й зупинили османську експансію до Європи. 6 травня 1686 року в Москві було підписано Вічний мир, угоду за якою Смоленська земля, Лівобережна Україна з Києвом та Запоріжжя відходили до Російської держави, за що вона зобов'язувалась допомогти державам Священної ліги у війні з турками.
- Польсько-литовсько-руська держава за проєктом 1658 року
- Поділ Речі Посполитої за Андрусівським миром
- Юрій Хмельницький
- Іван Виговський
- Петро Дорошенко
- Пам'ятник козакам у Тюркеншанцпарку, Австрія
Саме до цих часів можна віднести оформлення української нації, бо до об'єднання з Московією мешканці Південної Русі вважали себе «руськими», але після об'єднання виявилося, що населення «Великої» та «Малої Русі» має великі відмінності, щоб вважатися єдиним народом. Відтоді мешканці берегів Дніпра почали усвідомлювати себе спільністю, хоч і близькою до росіян (мова, релігія, історичне коріння), але все ж таки окремою, із власною історією, культурою, мовою, традиціями. Російський уряд всіляко намагався наявні розбіжності ліквідувати, позбавити «малоросів» і «білорусів» оригінальних рис, традицій і мови з метою асиміляції титульною нацією «великоросів».
Україна, як місце нескінчених воєн, стала джерелом міграційних потоків. Освічені православні обирали місцем застосування своїх талантів Москву. Там вони за своїм звичаєм засновували школи в яких навчали грецької мови й латини, знайомили із найкращими здобутками європейської культури. Свого часу митрополит Петро Могила запропонував царю Михайлу заснувати монастир і колегію в Москві, а його син, цар Олексій Михайлович вже сам просив про допомогу інтелектуальною елітою заради виправлення церковних книг. Симеон Полоцький став вчителем його дітей, Федора і Петра, а в Москві було створено першу Слов'яно-греко-латинську академію. З часом українське просвітництво викликало церковну реформу патріарха Никона, що призвела до її розколу на старообрядників і новообрядників. Визначний український культурно-просвітницький діяч того часу, Феофан Прокопович був палким прихильником царя Петра І. Він заклав теоретичні підвалини ідеї модернізації Росії на засадах освіченого абсолютизму і підпорядкування православної церкви владі самодержця. Під впливом техніків, інженерів та військовиків із Західної Європи та західноруських вчителів, вчених і православних монахів відстале Московське царство поступово змінювало віковий ординський вектор на європейський, ставало модернізованою Російською імперією.
Гетьманство Мазепи
1687 року внаслідок Коломацького перевороту Самойловича було усунено, гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Мазепу й період Руїни офіційно завершився. Мазепа підписав Коломацькі статті, що обмежували його владу і посилювали московську присутність. Свою політику Мазепа провадив в інтересах старшини, яка отримувала права, вольності та маєтності, а селяни натомість «панщину» (2 дні на тиждень) на користь старшини. Він тісно товаришував з російським царем Петром І, допоміг йому захопити турецьку фортецю Азов й отримати вихід до Чорного моря. 1697 року королем Речі Посполитої було обрано саксонського курфюрста Фрідріха Августа під ім'ям Август II. Вже наступного року на особистій зустрічі у Раві-Руській до війни зі Швецією залучив Петра I. У травні 1699 року на іншому фронті він у Карловицях (сучасна Сербія) підписав із Туреччиною мирну угоду, за якою Правобережна Україна повернулась під владу польської корони й знов заселюється, а у вересні в під Москвою утворюється антишведська .
1700 року розпочинається Велика Північна війна. У липні 1701 року шведський король Карл XII розбив на Західній Двині саксонсько-московське військо і вдерся до Литви. На його бік перейшли найзаможніші магнати Сапєги. У травні 1702 року була захоплена Варшава й створено прошведську конфедерацію що детронізувала Августа II і обрала королем Станіслава Лєщинського — у країні розпочалась громадянська війна. У 1702—1704 роках козаки під проводом Семена Палія оволоділи Правобережжям і укріпили свої позиції. Пропольська партія запросила допомоги в Росії. 1704 року Іван Мазепа придушив повстання і приєднав ці землі до своїх володінь. Під час війни українців посилали на примусові роботи, зобов'язували утримувати розквартировані війська, не надаючи навзаєм військової допомоги згідно Коломацьких угод, що спричинило обурення серед козаків. 1708 року шведський король з військом почав рух на Гетьманщину, тому Мазепа вирішив укласти новий союз, вже зі Швецією, за умовами якого утворювалося Українське князівство. Гетьмана підтримало запорізьке козацтво. За це Петро I наказав зруйнувати столицю Батурин і Чортомлицьку Січ, а на Мазепу накласти церковну анафему. Вірні царю козаки обрали собі гетьманом Івана Скоропадського, який підписав Решетилівські статті. У вирішальній битві під Полтавою 1709 року шведсько-козацьке військо програло московсько-малоросійському. Іван Мазепа разом із Карлом XII відступили в землі Османської імперії на Дністер до Бендер, а 23 тис. вояків шведської армії капітулювало під Переволочною.
- Взяття Азова
- Полтавська битва
- «Іван Мазепа і Карл XII», Густав Цедерстрьом, 1880 рік
- Батурин
- Конституція Пилипа Орлика
По смерті Мазепи 1711 року запорожці на чолі з Костем Гордієнком обрали собі нового гетьмана — Пилипа Орлика, який уклав з козацтвом першу українську конституцію «Договори і постановлення прав і вольностей Війська Запорозького». Згідно з якою відбувалось розділення влади на три самостійні гілки: виконавчу (Старшина на чолі з гетьманом), законодавчу (Генеральна Рада) та судову. Того ж року у союзі зі шведським королем, Османською імперією та Кримським ханством він здійснив невдалий похід на Правобережжя. Через що російська влада в 1711—1713 роках провела новий згін, силоміць переселивши до 200 тис. осіб з Правобережної на Лівобережну Україну, всі (правобережні полки) було ліквідовано, більшість осель зруйновано. Згідно з Прутським миром та Адріанопольською угодою Московська держава відмовлялась від претензій на Правобережну Україну, визнавала турецьку юрисдикцію над Запоріжжям.
Обмеження козацької автономії
На Гетьманщині після смерті Скоропадського 1722 року наказним гетьманом було обрано Павла Полуботка. Якого невдовзі ув'язнили в Петербурзі, натомість створивши Малоросійську колегію, виконавчий орган з 6 російських офіцерів. Але як тільки 1727 року постала нова загроза з боку Османської імперії, заради загравання із козацькими масами, колегію ліквідували й дозволили обрати гетьманом Данила Апостола. Він узгодив із царем Рішительні пункти, згідно з якими Гетьманщині поверталася відносна автономія. По його смерті 1734 року імператриця Анна Іоанівна створила Правління гетьманського уряду (з 3 козацьких та 3 російських представників), що діяло до 1750 року. Голова Правління в 1740—1741 роках шотландець Джеймс Френсіс Едвард Кейт висвячував перших масонів серед представників української козацької старшини. 1750 року, коли імператриця Єлизавета заради брата свого фаворита Олексія Розумовського відновила гетьманську посаду, булаву отримав Кирило Розумовський, один з перших українських масонів та останній її гетьман. Він повернув столицю до Батурина, перетворив старшину на шляхетство, перетворив козацькі ради на Генеральне зібрання, провів судову й військову реформи. Відомий архітектор того часу, Іван Григорович-Барський, звів палац Розумовського в Батурині, Собор Різдва Богородиці у Козельці — чудові приклади українського бароко. Розумовський був меценатом таких музичних класиків свого часу, як Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель.
- Кирило Розумовський
- Палац Розумовського в Батурині
- Територія України, 1764 рік
- Підпільненська Січ
- Кубанські козаки
Нова російська імператриця Катерина II вмовила Кирила повернутись до Петербурга й замість гетьманату створила 1764 року Другу Малоросійську колегію, було скасовано полковий устрій на Слобожанщині. Під час її діяльності відбулась уніфікація державної системи із загальноросійською, проведено Генеральний опис Малоросії, уведено панщину та 1783 року остаточно закріпачено селян. Було створено Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське і Харківське намісництва. Внаслідок російсько-турецької війни 1768—1774 років було підписано Кючук-Кайнарджійський договір, Кримське ханство отримало незалежність від турків, але фактичну окупацію з боку Росії й примусове виселення християн (вірмен, греків) у приазовські степи. Останню Запорізьку Січ (Підпільненську) було зруйновано 1775 року. Частина козаків переселилася за Дунай, де з дозволу турецького султана заснувала Задунайську Січ, частині було дозволено засвоювати Північний Кавказ і переселитися до Кубані. Катерина II в таємній інструкції генерал-прокуророві сенату князеві В'яземському дала такі установки: «Малая Россия, Лифляндия, Финляндия суть провинции, которыя правятся конфирмованными им привилегиями, нарушать ония отрешением всех вдруг весьма непристойно б было… Сии провинции, также и Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу».
Російська колонізація Причорномор'я
Російський князь Григорій Потьомкін розгорнув колонізацію українського степу втікачами з інших частин держави та переселенцями з Балкан (на Запоріжжі засновано Новосербію, на правобережжі Подінців'я — Слов'яносербію). Потьомкіним було засновано міста, що в майбутньому стануть великими центрами півдня України: Катеринослав (як центр Запорізького краю), Миколаїв (як поселення корабелебудівників), Херсон (у гирлі головної водної артерії — Дніпра) та Севастополь (військово-морська база Чорноморського флоту). 1783 року, всупереч попередньому договору, було ліквідовано Кримське ханство, останнім ханом якої був Шахін Ґерай — утворена Таврійська область. Унаслідок російсько-турецької війни 1787—1791 років, в якій Росія штурмувала турецькі фортеці (Очаків, Хотин, Ізмаїл) солдатами, що їх набрала переважно з українських селян та безпосередньо за допомоги козаків (Антін Головатий, Сидір Білий, Захар Чепіга), до Росії було приєднано землі між річками Південний Буг та Дністер та закріплено права на Крим. 1795 року за державним наказом шотландський зброяр Карл Гаскойн закладає гарматний чавуноливарний завод на місці сучасного Луганська. Того ж року в Лисичому яру англійським інженером була збудована перша вугільна штольня — розпочалась промислова розробка Донецького кам'яновугільного басейну. Бухарестський мир поклав кінець російсько-турецькій війні 1806—1812 років в якій козаки брали участь з обох боків — задунайські та чорноморські. За його результатами Бессарабія з Буджаком переходили до складу Російської імперії. Під час наступної російсько-турецької війни 1828—1829 років російські війська вдерлись до Задунайської Січі. Її кошовий отаман (Йосип Гладкий) перейшов на бік росіян, за що турецький султан наказав знищити Січ, так завершилась епоха вільного українського козацтва. Російський уряд з козаків Гладкого утворив Азовське козацьке військо в Бердянську (ліквідоване 1864 року).
- Потьомкін приймає зречення Шахін Ґерая
- Медаль на честь анексії Криму 1783 року
- Штурм Очакова 1788 року
- Штурм Ізмаїла 1790 року
- Азовські козаки атакують турецьких піратів
Ліквідація Речі Посполитої
1699 року у Речі Посполитій остаточно перестали залицятись до козаків й ліквідували стан як поняття. Від утисків католицької шляхти більше нікому було боронити православне населення, тому невдовзі виник рух опришків, ватаг розбійників, що діяли в дусі Робін Гуда. У 1730—1740 роках у Карпатах найвидатнішим ватажком опришків був Олекса Довбуш. Російська імператриця Катерина II випрохала в польського короля рівних прав для православних. Незгодна з цим польська шляхта і священнослужителі утворили Барську конфедерацію на Поділлі й розпочали репресії щодо некатоликів. У відповідь на це 1768 року Максим Залізняк із повстанцями з Холодного Яру об'єднався із загоном козаків Умані під проводом Івана Ґонти, так спалахнуло наймасштабніше гайдамацьке повстання — Коліївщина. Повстання охопило все Правобережжя та перекинулося на Волинь, Поділля і Полісся, але було придушене російськими військами на прохання польського короля.
Реакція шляхти на спроби короля Станіслава Понятовського перетворити олігархічну республіку на прогресивну конституційну монархію та реформувати фактичну конфедерацію земель магнатів на централізовану державу призвела до остаточного послаблення держави й залучення сусідніх держав до вирішення польського питання. Наймогутнішими сусідами Речі Посполитої виявились німецькі абсолютистські монархії Габсбургів, Романових і Гогенцоллернів, що провели наприкінці XVIII століття розподіл її земель та остаточну ліквідацію Республіки. 1772 року відбувся перший поділ; 1793 року — другий, під час якого Російська імперія загарбала Правобережжя, Східну Волинь, Поділля і Брацлавщину; 1795 року відбулася остаточна ліквідація, до складу Російської імперії увійшла вся Волинь, була значно скорочена польська шляхта.
- Олекса Довбуш
- Максим Залізняк
- Дуб Залізняка в Холодному Яру
- «Падіння Речі Посполитої», Ян Матейко, 1866 рік
- Поділи Речі Посполитої
Після приєднання Кримського ханства, трьох поділів Речі Посполитої та ряду російсько-турецьких війн більшість земель сучасної України опинилась у складі Російської імперії. На українських землях на початку XIX століття було утворено 3 генерал-губернаторства, що об'єднували 9 губерній: Малоросійське (Чернігівська, Полтавська і Харківська губернії), Київське (Київська, Подільська і Волинська), Новоросійське (Катеринославська, Херсонська і Таврійська).
Російська імперія
Перемога у війні над Наполеоном надихнула членів масонських лож на діяльність з перетворення Росії на прогресивну демократичну державу з конституційним устроєм. Після Петербургу найширшим полем діяльності руху декабристів була Україна. Тут 1821 року в Тульчині утворюється «Південне товариство», а у Новоград-Волинському — «Товариство об'єднаних слов'ян». 1817 року козаки Бузького війська виступили проти переведення їх на військові поселення, а 1819 року спалахнуло Чугуївське повстання військових селян проти нелюдських умов життя — аракчеївщини. Під час невдалого грудневого повстання декабристів 1825 року в Петербурзі повстання Чернігівського полку під проводом Сергія Муравйова-Апостола тривало до січня 1826 року. На Поділлі впродовж 1813—1835 років вирувало гайдамацьке повстання Устима Кармалюка. Впродовж 1830—1831 років під час Листопадового повстання поляки намагались відродити Річ Посполиту.
Під час чергової турецько-російської війни Велика Британія, Франція та Сардинське королівство вступилися за Османську імперію чий протекторат (Волощину) захопила Росія і розпочали Кримську війну 1853—1856 років. З метою знищення Севастопольської військово-морської бази 1854 року місцем об'єднаного пароплавного десанту було обрано Євпаторію в Криму. Розпочалась тривала оборона, якою керував адмірал Павло Нахімов, а серед героїв був матрос Петро Кішка. 1855 року селяни Київщини невірно трактували набір в ополчення як поновлення козацтва, розпочалась «Київська козаччина», народний рух селян, що записувалися у «козаки», організовували самоуправні громади і відмовлялися виконувати повинності. Здача Севастополя після поразки на Малаховому кургані, затоплення Чорноморського флоту викликали передчасну смерть Миколи I.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Isto riya Ukrayi ni istoriya zemel suchasnoyi Ukrayini ukrayinskogo narodu ta inshih yiyi meshkanciv sho prozhivayut na teritoriyi Ukrayini vid doistorichnih chasiv do sogodennya Teritoriyu Ukrayini pervisni lyudi pochali zaselyati z davnih daven pershi slidi datuyutsya blizko 1 mln rokiv do n e pislya chogo vzhe yiyi ne polishali navit v chasi najbilshogo prosuvannya lodovikiv na pivden Teritoriya krayini nalezhit do najpershih vognish civilizaciyi ta mistobuduvannya vona vhodit do pervisnogo arealu priruchennya konya vinahodu kolesa ta osvoyennya pershih metaliv lyudstvom Rizni hvili migraciyi indoyevropejciv do Yevropi ta piznishi v zvorotnomu napryamku sklali pidgruntya riznobarvnoyi kartini yiyi naselennya Podil teritoriyi na veliki prirodni lisovu j stepovu smugi zumoviv rizni formi gospodaryuvannya j zaklav harakter podalshih istorichnih procesiv v yakih step ukrayinskij zavzhdi zalishavsya nevid yemnoyu skladovoyu zagalnoyevrazijskih istorichnih i etnomigracijnih procesiv u Velikomu stepu Grecka kolonizaciya morskogo uzberezhzhya uvibrala teritoriyu Ukrayini do orbiti antichnoyi civilizaciyi yak yiyi pivnichnij frontir Velike pereselennya narodiv pershoyi polovini pershogo tisyacholittya n e pidzhivilo procesi derzhavotvorennya u slov yanskih plemen u yakih na Shidnoyevropejskij rivnini postala potuzhna serednovichna derzhava Kiyivska Rus Podalshi procesi feodalnogo droblennya vidkinuli okremi yiyi chastini na rizni orbiti yevropejskogo ta yevrazijskogo svitiv Zolota Orda Zahidni zemli Rusi spochatku zibralo Velike knyazivstvo Litovske yake shukayuchi soyuznikiv u borotbi z Moskovskim carstvom ta baltijskimi nimcyami tisno integruyetsya iz Polskim korolivstvom Utvoryuyetsya potuzhna shidnoyevropejska derzhava rannomodernogo chasu Rich Pospolita Socialno politichni procesi v yakomu j nagalna potreba v zahisti vid kochovikiv na pivdni prizvodyat do poyavi kozactva Yake same nevdovzi stane providnoyu siloyu v procesah jogo rujnaciyi stanovlennyu novoyi ukrayinskoyi naciyi rozbudovi samostijnoyi derzhavi Getmanshini Ukrayinska naciya zatisnuta mizh troh svitiv musulmanskogo pivdnya katolickoyi tverdini na zahodi j novogo pravoslavnogo centru na shodi namagayetsya toruvati vlasnij shlyah sho na pevnomu etapi bilsh tyazhiv do ostannogo Zavdyaki kulturnomu prosvitnictvu hvili migrantiv z Podniprov ya sho znajshli misce zastosuvannya vlasnim talantam na Moskvi ostannya postupovo chastkovo yevropeyizuvalasya ta transformuvalasya u potuzhnu yevrazijsku silu Rosijsku imperiyu Cya sila za dekilka stolit poglinula majzhe usi ukrayinski etnichni zemli namagalasya asimilyuvati yihnye naselennya Pridushuyuchi vsi sprobi vlasnoyi nacionalnoyi rozbudovi ukrayinciv namagayetsya ne dati inshim derzhavam vidirvati yih do vlasnih orbit poyednuyuchi silu ta pidstupnist permanentno nav yazuye vlasnu volyu ukrayinskomu narodovi Narodovi sho naprikinci XX stolittya viborov dlya sebe she odin shans buti gospodarem na svoyij zemli Ukrayinskij narod prodovzhuye borotbu za vlasnu nezalezhnist Istorichni nazvi ukrayinskih teritorijDokladnishe Nazva Ukrayini Persha zasvidchena u pisemnih dzherelah nazva istorichnoyi teritoriyi Ukrayini Ruska zemlya U X XIII st cyu nazvu vzhivali u dvoh znachennyah konkretnomu na okreslennya yadra politichnoyi spilnoti Serednogo Podniprov ya i rozshirenomu sho ohoplyuvalo usi teritoriyi yaki spershu pidporyadkovuvalis Kiyevu a zgodom tyazhili do nogo Ponad 400 litnya tradiciya ototozhnennya sebe z Ruskoyu zemleyu ne znikla i pislya rozpadu ciyeyi yednosti Tilki Galicko Volinska derzhava uvijshovshi do skladu Koroni Polskoyi yak osobistij domen korolya oficijno imenuvalasya z pershoyi tretini XV st Ruskim voyevodstvom Konstantinopolskij patriarhat zadlya rozpiznannya novogo moskovskogo i starogo kiyivskogo svyatitelskih cerkovnih oseredkiv u pershij polovini XIV st vpershe pochav vzhivati ponyattya Micra Rosia Mala Rosiya na vidminu vid Megale Rosia Velika Rosiya U cerkovno administrativnomu znachenni ponyattya Mala Rosiya vzhivav Konstantinopol dlya poznachennya ukrayinskih yeparhij Z konstantinopolskih gramot cej visliv v ostannij chverti XIV st perejshov do cerkovnogo pismenstva yak urochistij sinonim ukrayinskogo pravoslavnogo prostoru Polshi ta Litovskogo knyazivstva a z kincya XVII pochatku XVIII st stav ototozhnyuvatisya z teritoriyeyu Kozackoyi derzhavi azh vreshti oficijno zaminiv yiyi poperednyu nazvu Ukrayina Na zahidnoyevropejskih geografichnih mapah ze mli kolishnih pivnichno shidnih knyazivstv poslidovno poznachalisya yak Moscovia Natomist tereni kolishnih Chernigivskogo Kiyivskogo i Galicko Volinskogo knyazivstv ototozhnyuvani z pervisnoyu materinskoyu Russyu zavzhdi poznacheni yak Russia chi Ruthenia z XVI st takozh Roxolania Paralelno u vnutrishnomu vzhitku z XVI st a osoblivo pislya ukladennya Lyublinskoyi uniyi 1569 r narivni zi slovom Rus pochinayut dedali aktivnishe vzhivati ponyattya Ukrayina same cya nazva zustrichayetsya takozh u deyakih inozemnih dokumentah napriklad u spiskah studentiv Sorbonni Harakterno sho yak kolis u knyazhi chasi Ruska zemlya slovo Ukrayina vzhivali u dvoh znachennyah konkretno geografichnomu na oznachennya Podniprov ya i rozshirenomu yak sinonim usogo ukrayinskogo prostoru Ostatochno i yuridichno nazva Ukrayina zakripilasya na pochatku XX stolittya za chasiv UNR Doistorichnij periodDokladnishe Doistorichna Ukrayina Kam yana doba Dokladnishe Paleolit 1 5 mln 11 tis rokiv tomu Pershi lyudi na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini z yavilisya v epohu rannogo paleolitu tak zvanu ashelsku dobu ponad 900 800 tis rokiv tomu Najdavnisha stoyanka pervisnoyi lyudini na teritoriyi Ukrayini Korolevo 1 na Zakarpatti vikom vid 1 mln rokiv U verhnih sharah piznogo paleolitu slidi kulturi ashel i mustye Ostannye paleolitichne poselennya isnuvalo tut na pochatku vyurmskogo zledeninnya blizko 50 tis rokiv tomu Zaselennya vidbuvalosya iz zahodu na shid kilkarazovimi hvilyami i trivalo do 100 tis rokiv tomu Znaryaddya praci cih lyudej u yakih arheologi vbachayut pitekantropiv viyavleno okrim Zakarpattya takozh na Naddnistryanshini Zhitomirshini Donbasi ta v Krimu Prote vikopnih reshtok pitekantropiv ne znajdeno Antropogenez prohodiv v umovah periodichnih zledenin gyunckogo maksimalne lodovik dohodiv do umovnoyi liniyi Dnipro Lviv i vyurmskogo yaki formuvali prirodni zoni Ukrayini tundru lisostep i step U serednomu paleoliti u tak zvanu mustyersku dobu sho trivala 100 35 tis rokiv tomu teritoriyu Ukrayini zajmali neandertalci Doslidniki viyavili ponad 300 stoyanok i pohovan cih lyudej perevazhno u girskih rajonah Zakarpattya Prikarpattya Nadporizhzhya ryad stoyanok v pecherah shidnoyi chastini Krimskih gir Kiyik Koba Buran Kaya III Vovchij Grot Na stoyanci Molodove na Dnistri bula znajdena lopatka mamonta z malyunkami na nij Rannij ta serednij paleolit Ukrayini Pechera Kiyik Koba neandertalska stoyanka Verhnij paleolit Ukrayini Maket Kirilivskoyi stoyanki Mizinskij braslet z mamutovogo ikla na moneti Ukrayini Lyudi suchasnogo tipu Homo sapiens sapiens abo kromanjonci sformuvalisya u period verhnogo paleolitu ponad 40 35 tis rokiv tomu Na terenah Ukrayini meshkali predstavniki yevropeoyidnoyi rasi yaki vitisnili neandertalciv Kromanjonci mali primitivnu rodovu organizaciyu i buli suspilstvom mislivciv zbirachiv Arheologi znajshli blizko 800 pam yatok cih lyudej v Ukrayini i vidilyayut yih u zakarpatsku dnistrovsku volinsku serednodniprovsku ta stepovu grupi Na shodi krayini viznachnoyu pam yatkoyu piznogo paleolitu sluguyut pershi petroglifi Kam yanoyi Mogili ostanec chasiv Sarmatskogo morya ce misce bulo kultovim centrom kromanjonciv stepovoyi zoni Vidomi stoyanki chasiv piznogo paleolitu na teritoriyi Ukrayini Mizin na pravomu berezi Desni Mezhirich Cherkashina Kirilivska u mezhah Kiyeva U cej chas lyudi prizvichayilis vikoristovuvati prirodni dzherela vognyu piznishe navchilis vidobuvati jogo samostijno vigotovlyati odyag oblashtovuvati shtuchni zhitla Forma gospodaryuvannya bula privlasnyuvalnoyu zbiralnictvo mislivstvo Formuyutsya najfundamentalnishi osnovi suchasnoyi suspilnoyi organizaciyi zarodzhuyutsya pershi viruvannya pervisne mistectvo Mezolit 11 8 tis rokiv tomu Period zbigsya z tanennyam lodovika ta pochatkom novoyi geologichnoyi dobi golocenu Zagalne poteplinnya spriyalo zbilshennyu kilkosti naselennya Apogej rozvitku mislivskogo gospodarstva Zniknennya lodovikovoyi fauni vnaslidok kompleksu faktoriv vid klimatichnih zmin do pryamogo vinishennya lyudinoyu prizvodit do ostatochnoyi krizi paleolitichnih zasobiv mislivstva U cej period lyudina odomashnila sobaku vinajshla luk i ribalske znaryaddya Zamist kolektivnogo polyuvannya na stadnih tvarin cya sprava staye individualnoyu Vidbuvayetsya zagalna individualizaciya sposobu zhittya pobutove viokremlennya rodin vid spilnogo rodu Odnochasno vidbuvavsya postupovij perehid vid kochovogo do osilogo zhittya Formuvalis pershi teritorialni gromadi Serednya ochikuvana trivalist zhittya zbilshilas vid 20 25 rokiv do 35 U cej chas na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini vidbuvayetsya poshirennya mikrolitiv V Ukrayini viyavleno ponad 300 mezolitichnih misceznahodzhen yaki klasifikuyut u pivdenno stepovu ta polisko lisostepovu kulturno teritorialni zoni Kriza privlasnyuvanogo mezolitichnogo gospodarstva postupovo zmusila lyudej vzyatisya za vidtvoryuvalni formi gospodaryuvannya Neolit 8 6 tis rokiv tomu Vidbuvayetsya neolitichna revolyuciya termin zaproponovano Gordonom Chajldom perehid vid privlasnyuvalnogo gospodarstva polyuvannya zbiralnictvo do vidtvoryuyuchogo tvarinnictvo zemlerobstvo Naselennya perehodit do osilogo sposobu zhittya vinahodit keramiku sho posila vazhlive misce v polipshenni zasobiv prigotuvannya j zberigannya yizhi zajmayetsya zemlerobstvom i skotarstvom odomashneno bilshist suchasnih svijskih tvarin sho cherez nerivnomirnist geografichnih umov prizvodit do teritorialnogo podilu praci j rozvitku torgivli Z yavlyayetsya remisnictvo osoblivo pletinnya na osnovi yakogo v deyakih grup naselennya viniklo tkactvo i prosharok lyudej organizatoriv z yakih vikristalizovuyetsya z chasom aristokratiya Stabilizuvavsya landshaftnij podil Ukrayini na lisovu lisostepovu i stepovu zoni utvorivsya gumusnij pokriv zemli Neolitichni kulturi Ukrayini formuvalisya pid vplivom dosyagnen oseredkiv Blizkogo Shodu yaki importuvalisya perevazhno cherez Balkanskij pivostriv i Podunav ya Do cogo chasu vidnositsya bugo dnistrovska kultura Pochatok dobi metaliv Eneolit abo midna doba 7 5 tis rokiv tomu Cya epoha poznachena vprovadzhennyam midnih znaryad praci Stala viraznishoyu gospodarcha specializaciya prirodno klimatichnih zon skotarstvo u stepu hliborobstvo v lisostepu i mislivstvo v lisovij smuzi Chas velikih zemlerobskih kultur na terenah Ukrayini persh za vse tripilskoyi VI III tisyacholittya do n e kulturi velicheznih yak na toj chas 10 15 tis meshkanciv koncentrichnih protomist z dvopoverhovimi budivlyami Tripilci mali goncharni pechi ta vlasnu znakovu sistemu tobto buli blizki do stvorennya vlasnoyi civilizaciyi Odnak comu zavadiv ekstensivnij harakter hliborobstva yakij rozporoshiv sili tripilciv Tripilci vidomi vlasnoyu originalnimi rozpisami na keramici dribnimi statuetkami lyudej i tvarin keramichnimi modelyami budivel sanej troniv ta sokir i binoklepodibnimi kelihami Cyu arheologichnu kulturu vpershe vidkriv Vikentij Hvojka piznishe retelno doslidili arheologi Tetyana Passek ta Mihajlo Videjko Na shodi Ukrayini ci chasi predstavleni serednostogivskoyu kulturoyu Eneolitichni kulturi Ukrayini Novooleksandrivskij kurgan bronzovoyi dobi pid chas rozkopok 2021 r Harakterna tripilska binoklevidna posudina na poshtovij marci Ukrayini Avtentichna model tripilskogo zhitla Rekonstrukciya tripilskogo protomista Talyanki Kulturi bronzovoyi dobi Ukrayini Bronzova doba III tisyacholittya XII stolittya do n e Period poshirennya virobiv iz bronzi splavu midi z olovom abo mish yakom Aridizaciya klimatu pozhvavlyuye rozvitok zasobiv virobnictva zmushuye stepovi plemena rozvivati kochove skotarstvo a lisostepovi orne zemlerobstvo Rozshiryuyetsya asortiment kulturnih roslin zarodzhuyetsya sadivnictvo Produktivnist praci pozhvavlyuye posilennya majnovoyi nerivnosti Zanepad tripilskoyi kulturi poznachivsya konsolidaciyeyu skotariv i poyavoyu yamnoyi kulturi 2800 2300 do n e u nosiyah yakoyi vcheni vbachayut ariyiv indoyevropejciv Voni ohoplyuvali teritoriyu vid Krimu do Kiyivskogo Polissya Na bazi ciyeyi kulturi na pivdennomu shodi Ukrayini postaye katakombna kultura 2300 1300 do n e nosiyi yakoyi perebuvali u kontaktah z hliborobskoyu kulturoyu shnurkovoyi keramiki 2300 1700 do n e sho zajmala teritoriyu pivnichnogo zahodu krayini Pislya XVII stolittya do n e katakombnu kulturu zastupila zrubna kultura 1700 1300 do n e yaka asociyuyetsya z iranomovnimi plemenami skotariv a kulturu shnurkovoyi keramiki na terenah Ukrayini vitisnila tshinecka kultura 1700 1200 do n e yaku pov yazuyut iz praslov yansko baltskoyu spilnistyu hliborobiv Na XII X stolittya do n e teritoriya Ukrayini zalishalasya rozdilenoyu mizh riznimi kulturnimi spilnotami pivnichni lisi na zahodi zajmali praslov yani a na shodi prafino ugri u lisostepu meshkali frako illirijski a u stepu pivnichnoiranski plemena Davnya istoriyaDokladnishe Zalizna doba na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini Skifo sarmatska doba Kimerijci najdrevnishij narod yakij prozhivav na terenah suchasnoyi Ukrayini nazva yakogo bula zadokumentovana ta zbereglasya do nashih chasiv Ce buli plemena skotariv yaki zaselili stepovu j lisostepovu zoni i nalezhali do iranomovnoyi grupi Voni pershi prinesli z soboyu zalizne znaryaddya zalizni mechi ozdobleni bronzoyu rukiv ya j zapochatkuvali novu dobu zaliznu Pohovannya robili yak j inshi iranci v kurganah U Gomera kimerijci zgaduyutsya v Odisseyi pid etnonimom gipemologi tobto ti sho p yut kobilyache moloko Pro uslavlenih kobilodojciv povidomlyaye ne tilki Gomer ale j taki vidomi antichni avtori yak Gerodot Kallimah Strabon Assirijski klinopisni dzherela zgaduyut cej narod pid nazvoyu gamirra Kimerijci zajmali znachnu teritoriyu mizh Dnistrom i Donom a takozh Krimskij pivostriv de voni mali ukripleni gorodisha Same kimerijci zbuduvali blizko roku do n e pershe vidome misto port na teritoriyi Ukrayini Yihnim golovnim zanyattyam buli vijskovi pohodi Vvazhayetsya sho kimerijci ye gilkoyu davnoiranskogo kochovogo narodu genetichno blizkogo do skifiv Yihnya materialna kultura dijshla do nas u viglyadi prikras iz kistok riznomanitnoyi zbroyi luki kindzhali mechi moloti z pohovan zi stelami Skifi inshi iranski plemena z Centralnoyi Aziyi u VII stolitti do n e vitisnili kimerijciv zi stepu Voni takozh buli skotaryami kochovikami polyublyali voyuvati U Krimu voni mirno asimilyuvalisya z tavrami yaki zhili tut z I tis do n e j zajmalisya skotarstvom rilnictvom ta ribalstvom Cherez tisni torgovelni j kulturni zv yazki z greckimi kolonistami Pivnichnogo Prichornomor ya yihnya kultura pobut mifologiya ta zvichayi buli dobre opisani Skifiya yihnogo suchasnika davnogreckogo istorika Gerodota j dijshli do nas U prikrasah harakternoyu risoyu toyi dobi ye zvirinij stil pektoral iz Tovstoyi Mogili U Pivnichnomu Krimu ta nizhnij techiyi Dnipra vidoma velika kilkist skifskih pohovan kurganiv Tovsta mogila Soloha Rozriznyayut skifiv orachiv na pivnochi Chornoliska kultura ta skifiv skotariv na pivdni Sered pivdennih skifiv viriznyalis tak zvani carski yaki panuvali nad inshimi zbirayuchi z nih daninu Carski skifi postupovo pid vplivom grekiv perehodyat do osilogo sposobu zhittya Neapol Skifskij utvoryuyetsya pershe derzhavne ob yednannya vidome pid nazvoyu carstvo Ateya 513 roku do n e perskij car Darij robit nevdalij vijskovij pohid do Skifiyi z metoyu pidkoriti yiyi narodi ale otrimuye vid nepokirnih skifiv zamist vodi j zemli lishe ptaha zhabu mishu i p yat stril Rannya zalizna doba Ukrayini Rozritij skifskij kurgan Soloha Rozselennya skifiv v Ukrayini Zolotij skifskij grebin Bij rimlyan z sarmatami kolona Trayana U II III stolittyah skifi postupovo zi shodu vitiskuyutsya inshimi kochovimi skotarskimi iranskimi plemenami sarmatami savromatami Ci narodi dobre vidomi svoyeyu vojovnichistyu i micnoyu staturoyu Voni yak i predstavniki katakombnoyi kulturi do nih ta alani pislya robili sobi shtuchnu deformaciyu cherepiv Vazhka sarmatska kinnota bula zatrebuvana rimskoyu armiyeyu v riznih kutochkah imperiyi Znachnu rol u zhitti sarmativ vidigravali zhinki amazonki Arheologichna kultura sarmativ znachno bidnisha za skifsku dlya predmetiv yuvelirnogo mistectva osoblivo fibul sarmativ takozh harakternij zvirinij stil ale jogo vidriznyaye velika kilkist koshtovnogo kaminnya biryuza ta chervoni samocviti Z IV stolittya pislya perenesennya stolici Rimskoyi imperiyi do Kostyantinopolya a zgodom j rozdilu derzhavi na zahidnu ta shidnu chastini teritoriya Ukrayini pochinaye intensivnishe potraplyati pid kulturnij vpliv Vizantiyi Davnogrecki koloniyi Dokladnishe Davnogrecki koloniyi Pivnichnogo Prichornomor ya U VIII stolitti do n e v Greciyi vidbuvayetsya demografichnij vibuh Cherez brak rodyuchih zemel ce sprichinyuye masovane rozselennya i grecku kolonizaciyu Seredzemnomorskogo svitu za slovami davnorimskogo istorika Plutarha greki na beregah Seredzemnogo morya rozsilisya nemov ti zhabi na beregah stavu Kolonizaciya torkayetsya j pivnichnih beregiv Chornogo morya Ci procesi pidsilyuyut nezalezhnist okremih gromad dayut alternativu carskij tiraniyi v polisah otzhe pozhvavlyuyut perehid do demokratichnih form pravlinnya VI stolittyam do n e datuyetsya vik poyavi pershogo greckogo poselennya na ostrovi Berezan v girli Dnipra Borisfenida Z chasom na pivdni suchasnoyi Ukrayini z yavlyayutsya inshi mista derzhavi Tira i Nikonij na Dnistri Olviya ionijska kultura na Pivdennomu Buzi Hersones dorijska kultura bilya suchasnogo Sevastopolya Pantikapej bilya suchasnoyi Kerchi Feodosiya Tanayis v girli Donu Ekonomika davnogreckih polisiv bazuvalas na visokorozvinenomu remisnictvi zemlerobstvi pshenicya vinograd ta torgivli z miscevimi Do materinskih polisiv napravlyali hlib vino ribnij sous garun viminyane hutro med hudobu U polisah bula rozvinena rabovlasnicka demokratiya usya vlada nalezhala gromadyanam demosu sho zi zbroyeyu v rukah boronili vlasnu gromadu j radilis na agorah shlyahom golosuvannya virishuvali vazhlivi pitannya Okrim gromadyan polisi naselyali bezpravni rabi inshi greki sho ne buli gromadyanami zajmalis zdebilshogo torgivleyu meteki ta inozemci Golovnim dzherelom postachannya rabiv buv vijskovij polon narodzhennya vid rabini chi kupivlya na nevilnichih rinkah Koloniyi skladalisya vlasne z polisa ta silskogospodarskih okrugiv Mista bulo osnasheno vodogonom ta vodostokom buli poshireni remesla j torgivlya karbuvalis vlasni moneti Nashadki davnih grekiv meshkali v Krimu azh do kincya XVIII stolittya koli za nakazom Katerini II yih bulo nasilno pereseleno u Priazov ya Antichni mista Ukrayini Ruyini Olviyi Keramika sho bula znajdena v Olviyi Ruyini Hersonesu Carskij kurgan na kartini Karlo Bossoli 1856 rik U V stolitti do n e na beregah Kerchenskoyi protoki mizh Kerchenskim ta Tamanskim pivostrovami utvoryuyetsya silna centralizovana Bosporska derzhava Spershu ce buv soyuz polisiv Feodosiya Fanagoriya ta in stoliceyu buv Pantikapej yaki mali pevnu avtonomiyu ta zgodom ce ob yednannya peretvorilosya na absolyutnu monarhiyu Ekonomika cogo carstva bula pobudovana na silskomu gospodarstvi ta torgivli z Afinami kudi vivozili do 5 mln pudiv zerna shorichno Z chasom Bospor trivalo protistoyit ekspansiyi Rimu na pivnichnij shid Ostannij yiyi pravitel Mitridat VI Yevpator u I stolitti do n e zaznav ostatochnoyi porazki j vkorotiv sobi viku Pivnichne Prichornomor ya potraplyaye pid vpliv Rimskoyi imperiyi hocha oficijni kordoni derzhavi prohodili Dunayem Dnistrom Trayanovi vali i Kavkazkimi gorami a v Krimu rimski garnizoni perebuvali lishe v okremih polisah Davnogrecka kultura prinesla do Pivnichnogo Prichornomor ya antichnu arhitekturu mistectvo osvitu rozvinenu nauku osoblivo medicinu vinogradarstvo ta vinorobstvo Yak naslidok greckoyi kolonizaciyi rozvitok demokratichnogo ustroyu tehnologij zemlerobstva i remesel urbanizaciya uvedennya v obig moneti pivdennij vektor civilizacijnoyi oriyentaciyi naselennya Piznya antichnist Velike pereselennya narodivPislya rozkolu Rimskoyi imperiyi na Zahidnu ta Shidnu nastav vizantijskij period v istoriyi Pivnichnogo Prichornomor ya U seredini III st n e z basejnu Visli velbarska kultura na zemli Serednogo i Nizhnogo Podniprov ya pereselyayutsya skandinavski plemena gotiv novu krayinu voni nazvali Oyum Vijskova vpravnist ta vozhdivska organizaciya dozvolila yim za chasiv Germanariha pidkoriti velichezni teritoriyi v Shidnij Yevropi misceve zemlerobske naselennya lisovoyi chastini Podniprov ya legendarna strata antskogo vozhdya Bozha ta vitisniti jogo na pivnich vignati iranski plemena sarmativ zi stepu ta zavoyuvati Krim Ce prizvelo do zasnuvannya nimi vlasnogo korolivstva opisanogo v praci Getika rimskogo istorika Jordana zi stoliceyu Danparstad jmovirno gorodishe bilya sela Bashmachka Dnipropetrovskoyi oblasti Deyaki vcheni vvazhayut sho goti takozh buli prichetni do formuvannya chernyahivskoyi arheologichnoyi kulturi kinec II seredina V stolittya n e odnogo z najcikavishih yavish u dopisemnij istoriyi na zemlyah Ukrayini Nini vidomo blizko 5 tis chernyahivskih starozhitnostej perevazhno poselen a yih geografiya ototozhnyuyetsya iz znachnoyu chastinoyu suchasnoyi teritoriyi Ukrayini Zokrema zafiksovano sho same v cej chas na teritoriyi Ukrayini upershe stali vikoristovuvati goncharnij krug ta zalizni lemeshi zaprovadili sklorobne virobnictvo vsebichno rozvinuli metalurgiyu ta riznomanitni zalizoobrobni remesla Artefakt kiyivskoyi kulturi II III stolittya Chernyahivska kultura III IV stolittya Teritoriya Ukrayini v IV stolitti Ostgotska keramika Livoberezhnoyi Ukrayini Gizur viklikaye guniv na bij Piter Arbo 1886 rik Artefakt penkivskoyi kulturi VI VII stolittya Panuvannya gotiv u Podniprov yi bulo pripineno u 375 n e koli soyuz kochovih azijskih plemen guniv yakih ocholyuvav Balamber zavdav yim porazki i zmusiv migruvati na zahid sho stalo odnim z pershih etapiv velikogo pereselennya narodiv Nevdovzi guni stvorili mizh Donom i Karpatami mogutnyu derzhavu na choli yakoyi stav Attila pomer 453 roku Pislya kilkoh porazok vid rimlyan i soyuznikiv vona vtrachaye silu i rozpadayetsya Ci procesi dali zmogu nashadkam plemen kiyivskoyi kulturi sho sformuvalas na osnovi piznozarubineckoyi ta bula vitisnena gotami na pivnich znovu vijti na svitovu arenu j ponoviti rozselennya praslov yan kolochinska penkivska kulturi na pivden v lisostep i step perejti Karpati i Dunaj i potrapiti do Pannoniyi ta Vizantijskoyi imperiyi Skoristavshis naslidkami yustinianovoyi chumi VI stolittya slov yani zaselyayut majzhe spustosheni Balkani j stayut golovnim etno kulturnim rushiyem cogo regionu na nastupni 1 5 tis rokiv Div takozh Svidchennya antichnih avtoriv pro tereni Ukrayini Migraciya kochovih plemen V VIII st Pislya guniv u Pivnichne Prichornomor ya prodovzhili pribuvati novi i novi kochovi plemena Tak u VI st prijshli avari yaki nadovgo ne zatrimalisya i rushili u Pannoniyu Nevdovzi za nimi pribuli bulgari yaki u VII st na pravoberezhzhi Dnipra utvorili kochovu derzhavu Veliku Bulgariyu 632 668 yaka rozpalasya vidrazu pislya smerti svogo zasnovnika hana Kubrata Pid tiskom novopribulih hozariv bulgari rozdililisya i chastina z nih rushila na tereni suchasnoyi Bolgariyi pid provodom kagana Asparuha de voni utvorili Pershe Bolgarske carstvo yakomu she deyakij chas nalezhalo ponizzya Dnistra i Dunayu Hozari u VII VIII st zmogli pidkoriti zalishki poperednih kochovih plemen chastina z yakih vzhe pochala osidati i utvorili svoyu derzhavu Hozarskij kaganat sho arheologichno predstavlenij saltovo mayackoyu kulturoyu vid Dnipra do Volgi Hozarskij kaganat kontrolyuvav vazhlive stepove vidgaluzhennyam velikogo torgovogo shovkovogo shlyahu mizh Kitayem ta Vizantiyeyu i zmicnivsya nastilki sho zmig na pevnij chas zupiniti migraciyu inshih kochovikiv ta zmusiv deyaki slov yanski plemena viplachuvati daninu Seredni vikiSlov yani u davninu Dokladnishe Praslov yani Prabatkivshina slov yan ne maye zagalnoviznanoyi lokalizaciyi Pershi zgadki pro slov yan traplyayutsya u rimskih avtoriv I II stolittya n e Pliniya Starshogo Tacita Ptolemeya de slov yani vistupayut yak venedi abo veneti Etnonim sklavini vpershe vikoristovuyut vizantijski avtori Jordan spovishaye sho v VI stolitti vzhe buli tri gilki slov yan venedi na pivnich i shid vid Visli j Karpat anti mizh Dnistrom i Dniprom i sklavini Nizhnye Podunav ya Bilshist vchenih vbachaye u procesi rozselennya cih plemen pochatok formuvannya okremih slov yanskih narodiv zokrema ukrayinskogo Piznishe slov yan bilsh detalno opisav vizantijskij istorik Prokopij Kesarijskij u svoyij trilogiyi imperatora Yustiniana 527 565 Ce buli chasi koli na spustosheni yustinianovoyu chumoyu Balkani z pivnochi pid tiskom Velikogo pereselennya narodiv pereselyalis i slov yanski plemena Mizh V VII stolittyami na teritoriyi sklaviniv ta antiv formuyutsya lokalni kulturni areali yaki postupovo kristalizuvalisya u soyuzi miscevih slov yanskih plemen Pleminni soyuzi slov yan na terenah suchasnoyi Ukrayini polyani z centrom v Kiyevi siveryani Chernigiv derevlyani Zhitomir dulibi j buzhani u verhiv yah Dnistra ta basejni Zahidnogo Bugu ulichi buzko dnistrove mezhirichchya tiverci dnistrovo prutske mezhirichchya bili horvati abo horutani Prikarpattya Na teritoriyi Shidnoyevropejskoyi rivnini takozh zhili inshi slov yanski plemena dregovichi radimichi v yatichi krivichi ilmenski sloveni Novgorod Ekonomichnoyu osnovoyu shidnoslov yanskih plemen bula rodova vlasnist na zemlyu koli znaryaddya praci produkti ta majno postupovo rozdilyayut mizh rodinami Harakternoyu risoyu suspilnogo ladu bula nayavnist silskoyi gromadi yak ob yednannya individualnih gospodarstv Slov yani provadili osilij sposib zhittya sho vimagalo orne hliborobstvo osnova gospodarstva Viroshuvali pshenicyu zhito proso yachmin ta ripu Zerno mololi na zernotertkah a potim na zhornah Poshirene bulo j tvarinnictvo perevazhno rozvodili veliku rogatu hudobu svinej ovec kiz Menshe znachennya malo ribalstvo a polyuvannya velos dlya zdobuttya cinnogo hutra U religijnomu svitoglyadi formuyetsya kult prirodi na choli z Perunom Pradavni slov yani Ivanov S V 1909 rik Shidnoslov yanski plemena 700 850 roki Zbruckij idol Pohovannya shlyahetnogo rusa v Bulgari Genrih Semiradskij 1833 rik Vozhdivstvo bulo vladnim ustroyem v slov yanskih plemenah Vozhd viborna posada zasnovana na osobistih risah i vchinkah lidera U IX stolitti viborni vozhdi postupovo zaminyuyutsya aristokratiyeyu ta uspadkuvannyam posad U borotbi z uzurpaciyeyu vladi pleminnoyu verhivkoyu ta z mizhusobicyami vseredini samoyi aristokratiyi alternativoyu vistupayut zaprosheni z boku vijskovi lideri U drugij polovini IX stolittya arabski dzherela zgaduyut pro formuvannya u Shidnij Yevropi z problematichnoyu lokalizaciyeyu troh politichnih utvoren narodu rusiv Kuyabi Kiyiv Povislennya Salaviyi Ladoga ta Arsaniyi Skandinaviya Tmutorokan Rus Dokladnishe Rus Utvorennya ta stanovlennya Dokladnishe Novgorodshina Persha dostemenna zgadka pro rusiv datuyetsya 839 rokom u frankskij hronici Bertinski annali Z IX stolittya skandinavski moreplavci pochali osvoyuvati novij torgovij shlyah na pivden yakij distav nazvu shlyah iz varyagiv u greki Vin pochinavsya vid ozera Ilmen a dali prohodiv de malimi richkami de volokom i Dniprom do Chornogo morya Kiyiv vidigravav veliku rol zavdyaki svoyemu polozhennyu na misci zlittya troh najbilshih arterij Rusi Dnipra Prip yati ta Desni ce dozvolyalo kontrolyuvati uves dniprovskij shlyah ta spriyalo torgivli Tomu bilya Kiyeva pochinaye formuvatisya pevnij soyuz plemen Inshij silnij centr sformuvavsya takozh u Novgorodi najbilshomu torgovomu centri na pivnochi Rusi Vizantijska imperiya diznayetsya pro nove potuzhne ob yednannya pislya pohodu Askolda ta Dira na Konstantinopol 860 roku Vizantijski pam yatki virazno zafiksuvali navernennya do hristiyanstva varyaga Askolda ta jogo druzhini Vzhe 862 roku zhiteli Novgorodshini zaprosili normana Ryurika do sebe knyazem zemlya nasha ryasna ale ladu v nij nema hocha stovidsotkovih dokaziv isnuvannya knyazya z takim imenem ne isnuvalo v ti chasi Po jogo smerti zalishivsya jogo malolitnij sin Igor a vlada perejshla do Olega yakij stav nad nim regentom Derzhavni instituciyi zajmalis voseni zbirannyam danini kruzhlyannya polyuddya zovnishnoyu torgivleyu import zbroyi predmetiv rozkoshi vina eksport hutra medu shkir vosku rabiv vijskovoyu pidtrimkoyu kupciv ta vijnami Znachne misce v cej chas zajmaye knyazivska druzhina 882 roku Oleg prijshov iz druzhinoyu do Kiyeva obmanom vbiv Askolda ob yednav pivnichni ta pivdenni zemli Rusi ta progolosiv Kiyiv stoliceyu i matir yu mist ruskih Oleg znachno zmicniv derzhavu ta proviv kilka vdalih pohodiv do Vizantiyi 907 ta 911 roku za rezultatami yakih ostannya viplatila velicheznu kontribuciyu ta dala pravo bezmitnoyi torgivli Koli Igor viris vin obijnyav knyazhij prestol 912 roku ta prodovzhiv politiku zmicnennya Rusi priyednavshi ulichiv ta tiverciv 941 i 944 roku zdijsniv nevdali pohodi na Kostyantinopil de jogo flot bulo rozbito greckim vognem j pidpisav mensh vigidnu ugodu nizh Oleg Igorya vbili derevlyani pid chas zboru danini polyuddya 945 roku Stanovlennya Rusi 862 912 Najdavnishi mista Ukrayini Gosti z za morya Mikola Rerih 1901 rik Volokut volokom Mikola Rerih 1915 rik Pohid Olega na Kostyantinopil 907 rik Olga vdova Igorya zhorstoko pomstilasya za smert cholovika Vona provela podatkovu reformu yaka vporyadkuvala zbir danini j zaprovadila pogosti miscya yiyi zboru zasnuvala diplomatichni vidnosini z nimeckim imperatorom Papoyu Rimskim Vizantiyeyu ta prijnyala hristiyanstvo Kiyivske knyazivstvo Olga peredala 964 roku Svyatoslavu sinu Igorya yakij buv vojovnichim yazichnikom proviv majzhe vse zhittya v pohodah ostannij spravzhnij varyag na knyazhomu prestoli Vin pidkoriv v yatichiv yasiv i kasogiv i rozgromiv Hozarskij kaganat derzhavne utvorennya hozariv na shodi viv uspishni vijni z bolgarami ta Vizantiyeyu navit hotiv perenesti stolicyu vlasnoyi derzhavi do Pereyaslavcya Ale 971 roku potrapiv v oblogu u forteci Dorostol cherez sho jomu dovelosya povernuti zavojovani zemli ta povernutisya do Kiyeva Dorogoyu bilya dniprovskih porogiv jogo vbili pechenigi sho buli u zmovi z imperatorom Rozdil Svyatoslavom Rusi mizh troma svoyimi sinami Yaropolkom Olegom ta Volodimirom prizviv do pershoyi mizhusobici po jogo smerti z yakoyi peremozhcem vijshov Volodimir Hreshennya i rozkvit Dokladnishe Hreshennya Rusi Za roki pravlinnya Volodimira Svyatoslavicha 978 1015 Rus znachno zbilshuyetsya za rahunok zavoyuvannya ta priyednannya Chervonoyi Rusi Zakarpattya j Korsunya Tobto Kiyivska Rus staye najbilshoyu derzhavoyu Yevropi z naselennyam ponad 5 mln lyudej ta teritoriyeyu 800 tis km Socialno ekonomichnij ustrij derzhavi ne vidriznyavsya vid ustroyu inshih togochasnih yevropejskih derzhav Osnovu jogo skladalo naturalne gospodarstvo gromadske volodinnya zemleyu pidsichno vogneve zemlerobstvo skotarstvo Volodimir proviv reformu miscevogo samovryaduvannya likviduvavshi pleminni avtonomiyi ta stavlyachi svoyih namisnikiv 988 roku Volodimir ogolosiv pro prijnyattya hristiyanstva Vizantiyi hrestiv kiyan v Pochajni zbuduvav pershij kam yanij hram Desyatinnu cerkvu vprovadiv i Na vidminu vid sprob Olgi ta Askolda ce torknulosya shirokih verstv naselennya stalo virishalnim krokom podalshoyi istoriyi ukrayinskih zemel Proviv administrativnu monetarnu ta vijskovu reformi posadiv u velikih mistah namisnikiv i siniv karbuvav vlasni zlatniki ta sribniki rozdavav prikordonni zemli virnim vasalam v obmin na organizaciyu oboroni Same za vkazivkoyu Volodimira stvoreno sistemu zahisnih sporud vidomih u narodi yak Zmiyevi vali sho prostyagalisya na 1000 km Zlatnik Volodimir Velikogo Zmiyevi vali Hreshennya Rusi Vasnecova V M Sofijskij sobor Sarkofag Yaroslava Mudrogo u Sofijskomu sobori Popri ci znachushi zmini ta zmicnennya v ustroyi derzhavi pislya smerti Volodimira Rus vstupaye u period mizhusobnoyi borotbi 1015 1019 rokiv Peremogu u protistoyanni z bratami zdobuv Yaroslav Mudrij 1019 1054 yakij do 1036 roku praviv Russyu spilno z bratom Mstislavom Cej pravitel ostatochno rozgromiv pechenigiv yaki zdavna zavdavali znachnoyi shkodi Kiyivskij Rusi j na tomu misci zbuduvav u Kiyevi Sobor svyatoyi Sofiyi sho stoyit donini Vprodovzh 1037 1039 rokiv bulo stvoreno pershij litopisnij zvid pobudovano pershi knizhkovi majsterni Bulo zasnovano Kiyevo Pechersku lavru obrano kiyivskogo mitropolita Ilariona Provedeno sudovu reformu zaprovadzheno pershu na Rusi zbirku zakoniv Ruska pravda Na pivdni vin priyednav zemli Porossya na zahodi ryad zemel Polskogo korolivstva Yaroslav Mudrij shiroko zastosovuvav shlyubnu diplomatiyu aktivno odruzhuvav dochok z yevropejskimi pravitelyami Polovci Dokladnishe Polovci Polovci z yavilisya v ukrayinskih stepah u XI stolitti Samonazva cogo narodu bula kipchaki a grecki dzherela nazivayut yih kumanami Vibivshi u soyuzi z Vizantiyeyu pechenigiv polovci organizuvali miscevih kochovikiv u svoyi rodi V cej chas polovecka mova poshiruyetsya stepom Pri comu kupci buli zdebilshogo persidskogo virmenskogo ta yevrejskogo pohodzhennyayu Krim togo buli prisutni slov yani zemlerobi po richkah brodniki Znachnoyu chastinoyu naselennya buli alani Religiyeyu polovciv bulo yazichnectvo Kulti vidpravlyali shamani kami funkciyi yakih kamlannya mogli vikonuvati i golovi plemen Kult predkiv vilivsya u sporudzhennya specialnih kam yanih svyatilish na vershinah kurganiv ta vstanovlennya kam yanih skulptur tak zvanih poloveckih bab sho uosoblyuvali pomerlih Na terenah Ukrayini zareyestrovana velika kilkist cih pam yatok osoblivo v Doneckij Luganskij i Zaporizkij oblastyah Polovci virili v potojbichne zhittya i v te sho v nomu pohovanij otrimuvav vishij socialnij status nizh za zhittya Iz 2 yi polovini HII st sered polovciv pochalo poshiryuvatisya hristiyanstvo Takozh u polovecki stepi pronikav i islam Polovecki vezhiPolovecka baba Osnovu ekonomiki Kumaniyi skladalo kochove skotarstvo a takozh torgivlya Same pri polovcyah v Ukrayini pochinayut rozvoditi verblyudiv Pomitnu rol grali ribalstvo ta polyuvannya Shob zabezpechiti hudobu pasheyu vlitku kochuvali na pivnochi blizhche do lisostepu a vzimku na pivdni bilya morskogo uzberezhzhya tak zvanogo Lukomor ya Polovci buduvali zimivniki de zagatavlyuvali furazh dlya otar stad ta tabuniv Okrim zimivnikiv buli i mista yaki za daninu zberigali samovryaduvannya Prikladami takih mistechok mozhut buti Sharukan Azak Yalta Sugdeya Sugrov Balin deyaki istoriki vidnosyat do poloveckih mist i Ltavu Poryad v stepah isnuvali i brodnicki poselennya Adomah Burgunka Protolche tosho Kumaniya skladalasya z rodiv yaki takozh nazivayutsya kurenyami Rid skladavsya z kilkoh simej sho gospodaryuvali samostijno ale koristuvalisya spilnimi pasoviskami ta inshimi ugiddyami koshem Rodi ob yednuvalisya v ordi Sered zagalnoyi kilkosti rodiv vidilyalisya shlyahetni na choli z bekami ochilnikiv prostih rodiv imenuvalisya otamanami Buv i podil na dva krila starshu Chornu Kumaniyu ta molodshu Bilu Kumaniyu Chorna Kumaniya znahodilasya navkolo richok Siverskij Donec ta Don skladalasya z Pomorskoyi Doneckoyi Nizhnodinskoyi Nadvolzkoyi ta Peredkavkazkoyi ord Golovnimi rodami buli Terter oba Tertrovichi ta Olberlyu Olberlyuyevi Stoliceyu bulo misto Sharukan sho ototozhnyuyut z suchasnim mistom Chuguyiv Na pochatkah dominuvali pershi piznishe drugi Bila Kumaniya znahodilasya navkolo Dnipra ta u Krimu najbilsh silnim rodom cogo krila buv Kaj oba Kayevichi Stolicej bulo misto Matluka sho za deyakimi pripushennyami roztashovuvalosya na richci Molochna Vzayemodiya polovciv z Rusyu na pochatkah bula u viglyadi vijskovogo protistoyannya ale pislya odruzhennya Volodimira Monomaha z z dochkoyu poloveckogo hana Aepi vzayemini pochinayut buti vzayemovigidnimi Eliti polovciv ta rusiniv peremishuyutsya chasto vistupayut odniyeyu siloyu pidtrimuyut odin odnogo v vijskovih pohodah zokrema v bitvi na Kalci Polovci stali odnimi z uchasnikiv etnogenezu ukrayinciv a takozh inshih korinih narodiv Ukrayini krimskih tatar karayimiv ta krimchakiv Rozdribnenist ta ordinska navala Dokladnishe Mongolska navala na Rus Smert Yaroslava Mudrogo 1054 roku prinesla novij period mizhusobici mizh jogo sinami Izyaslav Svyatoslav i Vsevolod Nabula postijnogo harakteru praktika z yizdiv cherez neobhidnist rozrobki zakonodavstva rezultatom yakih stav 1072 roku dokument Pravda Yaroslavichiv 1097 roku Volodimir Monomah sklikav z yizd knyaziv u Lyubechi na yakomu bulo zaprovadzheno novij votchinnij princip spadkuvannya knyazhogo prestolu zakripleno feodalnu rozdribnenist Na deyakij chas cej proces buv prizupinenij Volodimirom Monomahom yakij pislya povstannya 1113 roku buv zaproshenij kiyanami na prestol Za jogo pravlinnya bulo pobudovano pershij mist cherez Dnipro Vin rozrobiv dodatok do Ruskoyi Pravdi Ustav Umilimi vijskovimi ta diplomatichnimi diyami kontrolyuvav dvi tretini derzhavi Yaroslava aktivno boroniv misto vid naval polovciv Pislya smerti Mstislava starshogo sina Volodimira Monomaha 1132 roku Rus ostatochno vtratila svoyu yednist Do seredini XII stolittya na teritoriyi yedinoyi derzhavi sformuvalosya blizko 15 velikih udilnih knyazivstv kozhne z yakih zhilo po suti samostijnim politichnim zhittyam lishe nominalno viznayuchi starshinstvo velikogo kiyivskogo knyazya Na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini ce buli Kiyivske Chernigivske Pereyaslavske Volinske i Galicke U piznishih litopisah same cim periodom 1187 rik upershe datuyetsya toponim Ukrayina Pochinayetsya aktivnij proces borotbi za vladu Za pidrahunkami Stepana Tomashivskogo u Kiyevi mizh 1146 ta 1246 rokami praviteli minyalis 47 raziv povertayuchis po kilka raziv na prestol tut pravili 24 knyazi prichomu 35 knyazhin trivalo menshe roku kozhne Pivdenni knyazivstva Rusi 1220 1240 roki Sarkofag Volodimira Monomaha u Sofijskomu sobori Nisha iz pohovannyam Yaroslava Osmomisla v sobori Svyatogo Yura Mongoli v boyu miniatyura XIII stolittya Zolota brama gradu Yaroslava chasiv mongolskoyi navali rekonstrukciya Use ce znachno poslabilo mogutnyu derzhavu sho isnuvala za chasiv Yaroslava Mudrogo Tomu pid chas bitvi z novim dlya Rusi vorogom tataro mongolami na richci Kalci 1223 roku ruski knyazi yaki ne mali yedinogo komanduvannya zaznali katastrofichnoyi porazki Ale smert Chingishana vidklala na deyakij chas mongolske prosuvannya na zahid 1238 roku vijska hana Zolotoyi Ordi Batu hana Batiya spustoshili pivnichno shidnu Rus 1240 roku voni vtorglisya na pivden zahopili i vshent zrujnuvali Kiyiv Pislya Batiyevoyi navali ruski knyazivstva opinilisya pid vazhkoyu zalezhnistyu vid Zolotoyi Ordi Knyazi z povnopravnih volodariv peretvorilisya na dannikiv hana Ce stalo povorotnim momentom v istoriyi ukrayinskih zemel yaki po suti vtratili nezalezhnist Galicko Volinske knyazivstvo Dokladnishe Galicko Volinske knyazivstvo Galicke knyazivstvo vidokremilosya vid Kiyeva 1097 roku najbilshoyi mogutnosti syagnulo za chasiv Yaroslava Osmomisla 1153 1187 galickogo knyazya sho stvoriv mogutnyu derzhavu rozbudovuvav mista voyuvav iz polovcyami Za nogo knyazivstvo dohodilo do Dunayu ta Chornogo morya a takozh velo uspishni vijni z ugorcyami j polyakami Galicke j Volinske knyazivstva isnuvali okremo ale 1199 roku volinskij knyaz Roman Mstislavich zahopiv Galich i stvoriv yedine Galicko Volinske knyazivstvo 1203 roku vin zahopiv i Kiyiv yakij pislya spustoshennya 1169 roku Andriyem Bogolyubskim ne mav vzhe togo znachennya Na toj chas knyaz Roman stvoriv mogutnyu derzhavu papa Innokentij III proponuvav jomu stati korolem Rusi za perehid do katolictva ale toj vidmovivsya Po jogo smerti pid chas polskogo pohodu vprodovzh 1205 1238 rokiv u derzhavi zapravlyala oligarhichna boyarska verhivka 1238 roku sin Romana Danilo Galickij povernuvshis iz ugorskogo vignannya zahoplyuye Galich ta staye povnovladnim pravitelem knyazivstva Pislya pohodiv mongoliv do centralnoyi Yevropi vin u bitvi pid Yaroslavom 1245 roku ostatochno peremagaye boyarsku opoziciyu Otrimavshi yarlik vid mongoliv na pravlinnya vidnovlyuye forteci zvodit muri Kremencya i Holma perenosit svoyu stolicyu do ostannogo Ukripivshis 1252 roku vin rozpochinaye vijnu z mongolami Shukayuchi dopomogi 1253 roku v Dorogichini prijmaye korolivsku koronu vid papi Inokentiya IV yakij deklaruvav hrestovij pohid proti mongoliv yakij tak i ne vidbuvsya Cherez sho Danilo ne pustiv do sebe katolickih misioneriv j rozirvav stosunki iz papskoyu kuriyeyu Danilo Galickij brav uchast u vijni za avstrijskij prestol robiv vijskovi pohodi na Chehiyu i Polshu Litvu i zemlyu yatvyagiv ale 1258 roku skorivsya mongolskij vladi ponoviv yarlik na knyazyuvannya j zrujnuvav ukriplennya svoyih mist Roman Galickij zustrichaye papskih legativ Mikola Nevrev 1875 rik Zamkova gora Kremencya Napoleon Orda 1862 rik Yepiskopska mitra jmovirna korona Danila Misce danilovogo grada v Holmi Polsha Pechatka Yuriya Lvovicha Pislya smerti Danila 1264 roku prestol zajnyav jogo sin Lev Danilovich 1264 1301 Vin perenis stolicyu do novozbudovanogo Lvova voyuvav z ugorcyami priyednav Mukachevo i polyakami zahopiv Lyublinsku zemlyu Po smerti Leva prestol zajnyav jogo sin Yurij I 1301 1308 yakij vtrativ Lyublinsku zemlyu perenis stolicyu do Volodimira Volinskogo tituluvav sebe korolem Rusi knyazem Volodimiriyi uvijshov do soyuzu iz Tevtonskim ordenom proti inshih slov yanskih knyazivstv ta zasnuvav 1303 roku pravoslavnu Galicku mitropoliyu 1325 roku na prestol bulo zaprosheno polskogo knyazya Boleslava Trojdenovicha yakij vidomij pid imenem Yurij II Boleslav za jogo chasiv rozpochalos aktivna polonizaciya ukrayinskih zemel 1340 roku z otruyennyam nevdovolenimi boyarami Yuriya II yedina Galickogo Volinska derzhava pripinila svoye isnuvannya Litovsko ruska doba Dokladnishe Korolivstvo Polske ta Velike knyazivstvo Litovske U XIV stolitti pidijmayetsya Moldavske knyazivstvo sho rozshiryuye j zakriplyuye pivnichno shidni mezhi svoyih volodin dolinoyu Dnistra 1359 roku Bukovina staye jogo chastinoyu yak Shipinska zemlya U cej same chas polska shlyahta ta litovski knyazi z rodu Gediminovichej vdalo skoristalis pochatkom zanepadu Zolotoyi Ordi v procesi zbirannya i peredilu zahidnoruskih zemel Pochinayuchi z XIII stolittya u borotbi z nimeckim Tevtonskim ordenom ta galicko volinskimi knyazyami formuyetsya litovska derzhava Do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo trivalij chas vhodili biloruski j ukrayinski zemli ta j panuvannyu na cih terenah Zolotoyi Ordi bulo pokladeno kraj znachnoyu miroyu zusillyami Velikogo knyazivstva 1340 roku polskij korol Kazimir zahopiv Lviv Togo zh roku litovskij knyaz Lyubart Gediminovich hreshenij pid imenem Dmitra zajnyav Volin Piznishe Kiyivski Chernigivski ta Podilski zemli priyednav do svoyih volodin litovskij knyaz Olgerd zavdavshi 1321 roku na richci Irpin porazki ruskim knyazyam a 1362 roku na Sinih Vodah tataram Litovski knyazi vistupili zaminoyu Ryurikovicham u procesi ob yednannya ruskih knyazivstv Voni diyali za principom novogo ne vvodimo starogo ne minyayemo aktivno perejmali rusku kulturu pravo Ruska pravda movu pravoslav ya aktivno ukladali shlyubi iz ruskoyu znattyu 1370 roku pomiraye ostannij polskij korol z dinastiyi P yastiv Kazimir III Velikij Prestol uspadkuvala jogo onuka Yadviga sho prizvelo do dovgih debativ v rezultati yakih bulo virisheno zaprositi velikogo knyazya litovskogo Yagajla Olgerdovicha 1385 roku bula ukladena Krevska uniya shlyubnij dogovir za yakim Yagajlo prijnyav katolictvo i stav polskim korolem Cherez 2 roki Galicka zemlya bula peredana pid polsku koronu Vladu zh u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Ruskomu i Zhemajtijskomu perebrav jogo dvoyuridnij brat Vitovt sho vidstoyuvav nezalezhnist knyazivstva Vin provodiv derzhavnicku politiku centralizuvav vladu zaminiv udilnih knyaziv na namisnikiv likviduvav Kiyivske Podilske Novgorod Siverske i Chernigivske knyazivstva rozshiriv volodinnya pravim beregom Dnipra do Chornogo morya de zaklav sistemu ukriplen Karavul Bilgorod Hadzhibej U cej chas 1399 roku zolotoordinskij temnik Yedigej zasnovnik Nogajskoyi ordi zavdaye jomu nishivnoyi porazki u bitvi nad Vorskloyu a 1408 roku vstanovlyuye kordon iz Moskovskim knyazivstvom po richci Ugri 1410 roku Vitovt ocholiv spilnu polsko litovsko rusku rat i rozbiv nimeckij Tevtonskij orden u Gryunvaldskij bitvi 1413 roku uklav Gorodelsku uniyu z Yagajlom sho pidtverdzhuvala nezalezhnist Velikogo knyazivstva 1415 roku v Novgorodku visvyativ vsuperech voli konstantinopolskogo patriarha kiyivskim i litovskim mitropolitom Grigoriya Camblaka Natomist sili kochovikiv na pivdenno shidnomu frontiri jogo derzhavi zalishalis pri sili 1416 roku Yedigej spaliv Kiyiv ale ne spromigsya zahopiti jogo zamok Zamok Lyubarta u Lucku Gryunvaldska bitva Yan Matejko 1878 rik Pechatka Vitovta z gerbami Litvi Zhemajtiyi ta Rusi hrest Velike knyazivstvo Litovske 1434 rik Bitva pid Orsheyu 1514 rik Po smerti Vitovta 1430 roku knyazhij rozgornulas borotba za velikoknyazhij prestol mizh Svidrigajlom yakogo pidtrimali pravoslavni j promoskovski boyari z knyazyami ta Sigizmundom sho dotrimuvavsya prozahidnogo vektora rozvitku knyazivstva yaka pererosla v gromadyansku vijnu v yakij ostatochno peremogla partiya Sigizmunda Pid chas ciyeyi smuti protyagom 3 rokiv proisnuvalo Velike knyazivstvo Ruske Zahidni ukrayinski zemli uvijshli do skladu Polshi yak Ruske i Podilske voyevodstva boyaram nadali ti sami prava sho buli u polskoyi shlyahti mistam misceve samovryaduvannya magdeburzke pravo 1452 roku buli ostatochno likvidovano Volinske knyazivstvo a 1471 roku Kiyivske 1481 roku knyazi samostijniki sprobuvali utvoriti zmovu ale yiyi bulo pridusheno u zarodku Ostannim vistupom ruskih knyaziv nashadkiv Ryurika bulo povstannya knyaziv Glinskih 1508 roku Vono bulo pridusheno knyazi z chastinoyu zemel Starodubshina Chernigivshina Novgorod Sivershina vnaslidok moskovsko litovskoyi vijni perejshli do Moskovshini Z pochatku XVI stolittya trivaye moskovsko litovskij konflikt za ruski knyazivstva 1514 roku vijska Kostyantina Ostrozkogo u bitvi pid Orsheyu rozbili armiyu Vasiliya III i zupinili na deyakij chas zagarbannya Moskvoyu ruskih zemel Prichornomor ya Stvorennya Krimskogo hanstva Dokladnishe Dike Pole Krimske hanstvo Genuezka Gazariya ta Feodoro Zolota orda za svoyeyu suttyu bula kochovoyu derzhavoyu i tomu duzhe nestabilnoyu Morska torgivlya z krayinami Seredzemnomor ya zdijsnyuvalas za dopomogoyu kolonij i flotu Genuezkoyi respubliki Dzhinestra Chembalo Kafa Soldaya Tana ta in sho z yavilis na pivnochi Chornogo morya pislya padinnya Kostyantinopolya cherez hrestovi pohodi Gazariya U cej chas greko gotske pravoslavne naselennya kolishnih vizantijskih zemel zorganizovuyetsya v carstvo Feodoro abo Gotiya z centrom na plato Mangup v Krimu 1449 roku za pidtrimki Litvi ta genuezciv vid vladi Ordi zvilnilos Krimske hanstvo na choli z Hadzhi I Gerayem Do yiyi skladu uvijshli kipchaki hozari nogayi ta inshi narodi Teritoriya hanstva ohoplyuvala pivdenni mezhi suchasnoyi teritoriyi Ukrayini v Krimu pivnichnu stepovu chastinu ta Kuban Stolicya bula v Solhati Prote vzhe 1478 roku hanstvo potrapilo pid vpliv vid inshoyi sili Osmanskoyi imperiyi tyurkiv osmaniv Osmani shvidko pribirayut v svoyi ruki vsyu morsku torgivlyu cherez Chornomorski protoki genuezci pokidayut svoyi koloniyi a krimski tatari pozbavleni znachnih pributkiv potraplyayut v skrutne stanovishe Karta pivdnya Ukrayini 1390 rik Genuezka koloniya Soldaya Ruyini Mangup Kale Ruyini Solhata Hanskij palac u Bahchisarayi Karlo Bossoli 1857 rik Zbir yasiru na nimeckij gravyuriNova epohaDokladnishe Z XVI stolittya Yevropu napovnyuye zoloto j sriblo z vidkritoyi Ameriki pidzhivlyuyuchi inflyaciyu odnochasno vidbuvayetsya migraciya robochoyi sili v zvorotnomu napryamku ta rujnaciya feodalnogo naturalnogo gospodarstva sho sprichinyuye strimkij rist cin na zerno Polski j litovski magnati virishuyut zadovolniti cej popit na rinku shlyahom stvorennya velikih tovarnih silskogospodarskih pidpriyemstv filvarkiv Zadlya roboti na yakih zakripachuyetsya vilne naselennya Nevdovolena j pasionarna chastina naselennya yakogo vtikaye na neobzhiti prostori Dikogo Polya na pivdennij shid Knyazi z rodu Ostrozkih ta Vishneveckih na Volini ocholyuyut cej stihijnij proces odnochasno z rekolonizaciyeyu lisostepovih i kolonizaciyeyu stepovih zemel stvoryuyuchi ukripleni mista za techiyeyu Dnipra ta na Livomu berezi Gadyach Korsun Lohvicya Lubni Piryatin Priluki Romni Chigirin ta inshi nadayuchi pereselencyam pevni pilgi j poslablennya Tak voni stavali she zamozhnishimi j mogutnishimi Rich Pospolita Dokladnishe Rich Pospolita Livonska vijna moskovskogo carya Ivana Groznogo za rusku spadshinu znov pidshtovhnula Velike knyazivstvo Litovske do soyuzu iz Polskim korolivstvom yakij buv oformlenij Lyublinskoyu uniyeyu 1569 roku Novoutvorena derzhava aristokratichna respublika Rich Pospolita oboh narodiv lat Res Publica Utriusque Nationis spilna sprava dvoh narodiv urivnyuvala v pravah polsku litovsku ta rusku shlyahtu yaka na spilnomu sejmi obirala sobi korolya Utvoryuvavsya spilnij senat uvodilas yedina valyuta skasuvalis vnutrishni kordoni ta mita Vidbuvayetsya recepciya rimskogo privatnogo prava protyagom XVI stolittya prijmayutsya tri Litovski Statuti yaki buli stvoreni na osnovi davnoruskih norm prava kodifikovanih Yaroslavom Mudrim ta nastupnimi kiyivskimi pravitelyami Na ukrayinskih zemlyah sho perehodili pid polsku koronu utvoryuvalis 6 administrativno teritorialnih odinic Belzke Braclavske Volinske Kiyivske Podilske i Ruske voyevodstva Litovska avtonomiya zalishalas v pitannyah sudu vijska byudzhetu ta administruvannya na zemlyah suchasnoyi Litvi i Bilorusi Karta Rechi Pospolitoyi 1569 rik Administrativnij podil Rechi Pospolitoyi 1619 rik Lyublinska uniya Litovskij statut 1588 roku i sluckij poyas Religijni pitannya Pislya publikaciyi 31 zhovtnya 1517 roku Martinom Lyuterom svoyih 95 tez Yevropoyu prokotilas hvilya Reformaciyi Pravoslavni iyerarhi malo vidriznyalis vid rozkritikovanih katolickih tomu populyarnist protestantizmu silno zrostala na terenah Ukrayini razom iz poshirennyam gumanistichnoyi kulturi epohi Vidrodzhennya U katolickij Polshi v cej chas rozgornuli svoyu diyalnist kontreformistskij orden yezuyitiv Ignatiya Lojoli Golovnoyu yihnoyu diyalnistyu bulo prosvitnictvo voni zasnovuvali chislenni kolegiumi religijni navchalni zakladi 1573 roku bula ukladena Varshavska konfederaciya sho viznachila zasadi religijnoyi terpimosti v derzhavi Z boku pravoslav ya prosvititelem vistupiv knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij yakij zaprosiv z Moskvi drukarya Ivana Fedorova do Lvova shob toj 1574 roku upershe vidav pravoslavni knigi ruskoyu movoyu Apostol i Bukvar Vzhe cherez 2 roki vin za zrazkom yezuyitskih kolegiumiv u Ostrozi zasnovuye slov yano greko latinsku shkolu pershim rektorom yakoyi stav Gerasim Smotrickij 1586 roku bratstvo ruskih remisnikiv i kupciv Lvova otrimalo avtonomiyu stavropigiyu 1586 roku vidkrilo vlasnu shkolu j vikupilo drukarnyu Fedorova Religijni pitannya sprichinili bum polemichnoyi literaturi Gerasim ta Meletij Smotricki Ivan Vishenskij Petro Skarga Ipatij Potij 1582 roku papa rimskij Grigorij XIII nakazav vipraviti yulianskij kalendar Za novim grigorianskim propuskalos 10 dniv cherez sho mizh katolikami j pravoslavnimi vinikla rozbizhnist u vidznachanni religijnih svyat j poglibivsya rozkol Na shlyahu pravoslavnogo prosvitnictva z miru stali cerkovni iyerarhi Ipatij Potij ta Kirilo Terleckij sho ocholili tih hto zaradi osobistoyi vigodi virishiv shukati soyuzu iz katolickoyu cerkvoyu 1596 roku bula pidpisana cerkovna Berestejska uniya sho utvorila greko katolicku cerkvu katolicki dogmati pravoslavni obryadi vlada papi rimskogo j rozkolola Kiyivsku mitropoliyu pravoslavni v derzhavi zalishilis poza zakonom 1599 roku Ipatij Potij stav pershim greko katolickim mitropolitom vidkriv seminariyu v Beresti Togo zh roku u Vilno pravoslavna ta protestantska shlyahta uklali dogovir pro spilnu borotbu 1613 roku predstoyatelem greko katolikiv stav Josif Rutskij yakij urivnyav v statusi ruski shkoli ta yezuyitski kolegiumi reorganizuvav chernectvo stvoriv orden svyatogo Vasiliya Ipatij Potij Vasil Kostyantin Ostrozkij Apostol persha drukovana ukrayinska kniga Kiyevo Pecherskij monastir Petro Mogila Kiyevo Mogilyanska akademiya na poshtovij marci Ukrayini 1620 roku koshovij otaman Petro Konashevich Sagajdachnij domigsya togo shob yerusalimskij patriarh Feofan III sho povertavsya z Moskvi pislya visvyati moskovskim patriarhom Filareta visvyativ mitropolitom Kiyivskim Galickim ta vsiya Rusi Jova Boreckogo Po smerti Jova 1631 roku mitropolichu kafedru ocholiv Petro Mogila sho pracyuvav nad zmicnennyam vladnoyi vertikali vseredini pravoslavnoyi cerkvi vidnoviv diyalnist shorichnih cerkovnih soboriv obmezhiv vpliv shlyahti vporyadkuvav diyalnist monastiriv 1632 roku zasnuvav Kiyevo Mogilyansku akademiyu Kozachchina Dokladnishe Ukrayinske kozactvo Suproti tatarskih nabigiv na pivnichnij mezhi Dikogo Polya z selyan sho ryatuvalis vid zakripachennya na velikih filvarkah formuyutsya kozacki vatagi Svoyeridnimi dverima v Pole z boku gusto zaselenogo Serednogo Podniprov ya buli porogi Dnipra a za porogami pochinavsya Niz Richishe tut bulo zasiyane bezlichchyu ostroviv a Dnipro rozdilyavsya na rukavi utvoryuyuchi chiselni ozera zatoki j protoki Velikij Lug Slovo kozak tyurkskogo pohodzhennya j oznachaye vilnu lyudinu Kozakuvannya polyagalo j u zemlerobstvi ribalstvi tvarinnictvi j polyuvanni chas vid chasu voni suprovodzhuvali shidni karavani Persha pisemna zgadka pro kozakiv datuyetsya 1492 rokom sho napali na tureckij korabel u Dniprovomu girli Zrostannya chiselnosti kozackih vatag ta yihni nabigi na zemli Krimskogo hanstva stvoryuvali postijnu naprugu u vidnosinah mizh litovskimi knyazyami i hanom piznishe Osmanskoyu imperiyeyu 1556 roku magnat Dmitro Bajda Vishneveckij zaradi borotbi z kochovikami zasnovuye pershu kozacku sich derev yanu ukriplenu zalogu za porogami Dnipra na ostrovi Mala Horticya Persha dokumentalna zgadka pro sich zustrichayetsya u Martina Belskogo 1559 roku perebuvayuchi na sluzhbi moskovskogo carya Ivana Groznogo voyuye Azov u ponizzi Donu a 1570 roku zaporizhci tut zasnovuyut Cherkaskij gorodok pershu stolicyu Donskogo kozactva Robiv takozh pohodi na Moldovu buv shoplenij osmanami i strachenij cherez pidvishuvannya na gaku 1562 roku Za svoyi diyannya stav populyarnim geroyem usnoyi narodnoyi tvorchosti Zaporozhci mali vijskovo demokratichnij ustrij politichnogo zhittya usi pitannya virishuvali na zagalnih radah shlyahom odnostajnogo prijnyattya kerivni organi buli vibornimi otamani ta kozacka starshina Z chasom vnaslidok postupovogo majnovogo rozsharuvannya starshina dedali bilshe perebirala na sebe vladni vazheli vidbuvalos rozsharuvannya j viddalennya vid bidnoyi chastini goloti siromi Etnichnij sklad kozakiv buv duzhe strokatim i okrim ruskih lyudej sho stanovili bilshist tut bulo bagato tatar moskovitiv polyakiv ugorciv i nimciv Knyaz Vasil Kostyantin Ostrozkij z metoyu priborkannya kozactva obrav inshij shlyah j pershim pochav yih vinajmati za platnyu v yakosti prikordonnikiv Polskij korol Sigizmund II Avgust 1572 roku prijnyav na derzhavnu sluzhbu 300 reyestrovih kozakiv pid provodom Yana Badovskogo a 1578 roku inshij korol Stefan Batorij rozshiriv zagin do 500 najmanciv iz bazoyu v Trahtemirovi Reyestrovcyam nadali ryad privileyiv samoupravlinnya vlasnij vibornij getman Yan Orishovskij pravo voloditi zemleyu Zaporozki zh kozaki perebuvali na nelegalnomu stanovishi Morski pohodi kozakiv na chajkah znachno uskladnyuvali vidnosini Rechi Pospolitoyi iz Osmanskoyu imperiyeyu Ci voyazhi kozakiv prizveli do togo sho 1589 roku tatari zdijsnili odin z najbilshih nabigiv na Ukrayinu Sultan Murad III pogrozhuvav privesti 200 tis vershnikiv yaksho polyaki ne pokinchat z kozakami Vesnyanij sejm 1590 roku prijnyav uhvalu Poryadok shodo nizovikiv ta Ukrayini sho musila sluzhiti garantiyeyu vzyatih pered sultanom zobov yazan vivesti ukrayinnih lyudej z Nizu vsih Ukrayinski zemli v XV stolitti Mala Horticya Dmitro Bajda Vishneveckij Kozak Mamaj Zaporozhci pishut lista tureckomu sultanu Illya Ripin 1880 rik Rozshirennya magnatami vlasnih zemel prizvodilo do zbrojnih sutichok i cilih povstan Tak na Kiyivshini vprodovzh 1591 1593 rokiv viruvalo povstannya pid provodom getmana reyestrovciv kolishnogo slugi Ostrozkih Krishtofa Kosinskogo cherez zemli Bilocerkivskogo starostva Povstannya bulo pridushene zagonami magnativ pid provodom Severina Nalivajka yakij nevdovzi sam pidnyav 10 tis kozakiv na borotbu iz shlyahtoyu vprodovzh 1594 1596 rokiv cherez nespromozhnist uryadu oplatiti uchast kozakiv vijskovu uchast v avstro tureckij vijni v Moldovi ta Ugorshini Priborkati kozacku armiyu vdalosya lishe regulyarnimi silami polnogo getmana Stanislava Zholkevskogo Sejm ogolosiv kozakiv zlochincyami i vorogami derzhavi ale vzhe nevdovzi zmushenij buv zvertatis po dopomogu boyezdatnogo j deshevogo vijska u vijnah proti Shveciyi Moskovskogo carstva ta z turkami Veliki zagoni reyestrovikiv Samijla Kishki uspishno voyuvali pid chas polsko shvedskoyi vijni v Livoniyi u 1601 1602 rokiv a nevdovzi shirokim polem aktivnosti reyestrovih nizovih i donskih kozakiv stali zemli Moskovshini pid chas Smuti Uchasnik moskovskih pohodiv koshovij otaman Petro Konashevich Sagajdachnij proslaviv sebe u morskih pohodah kozackih vatag na chovnah chajkah yaki grabuvali portovi mista zvilnyali branciv a 1616 roku cherez 7 stolit povtorili pohodi ruskih druzhin i pograbuvali peredmistya Stambulu Togo zh roku zvilnili veliku kilkist rabiv v Kafi 1618 roku vijska Sagajdachnogo dopomogli vidbiti v Moskvi Chernigivshinu i Sivershinu Taka aktivnist kozakiv na mori sprichinila Hotinsku vijnu 1620 1621 rokiv mizh turkami i polyakami Peremogti 300 tis armiyu turkiv v Hotinskij bitvi znov dopomogli kozaki Sagajdachnogo Moneta Ukrayini prisvyachena Severinu Nalivajku Petro Konashevich Sagajdachnij Kozacka chajka na poshtovij marci UNR Ataka kozackoyi flotiliyi na turecki galeri v Krimu Plan Kodackoyi forteci U pershij polovini XVII stolittya zemelni volodinnya polskoyi shlyahti z rodu Potockih Zamojskih Kalinovskih Konecpolskih ta in syagayut mezh kozackih zajmish u stepu sho prizvodit do pryamogo zbrojnogo protistoyannya mizh velikimi zemlevlasnikami ta vilnimi kozakami lavi yakih popovnili reyestrovci chiselnist yakih pislya vijni zmenshili z 40 do 3 tis Nevdovolennya nerozglyanutimi peticiyami do korolya pereroslo na Kiyivshini v masove pokozachennya j povstannya Marka Zhmajla 1625 roku U rezultati yakogo Kurukivskimi ugodami zatverdili 6 kozackih polkiv reyestrovciv ta nalashtuvali yih proti zaporozhciv 1630 roku vidbulosya povstannya Tarasa Fedorovicha Tryasila 1635 roku francuzkim inzhenerom Gijomom de Boplanom avtorom pershoyi karti Ukrayini za nakazom sejmu z metoyu ne dopustiti selyan na Sich pered pershim dniprovskim porogom bulo zvedeno fortecyu Kodak Yaku vzhe za kilka tizhniv zahopili j zrujnuvali povstali zaporozhci Ivana Sulimi Vprodovzh 1637 1638 rokiv vidbulisya povstannya Pavla Buta Pavlyuk Dmitra Guni ta Yakova Ostryanina Pislya pridushennya povstan polskij sejm utverdiv Ordinaciyu Vijska Zaporizkogo sho skasuvala vsi prava i privileyi reyestrovciv vidnovila fortecyu Kodak j sprichinila na 10 nastupnih rokiv zolotij spokij Ukrayinska kozacka derzhava Dokladnishe Ukrayinska nacionalna revolyuciya 1648 1676 Ukrayinske selyanstvo vse silnishe vidchuvalo gnit pokripachennya magnatami navit na novoosvoyenih zemlyah pilgovi roki zakinchuvalis j rozpochinalis zvichayevi utiski Tak samo mistyani v privatnih mistah buli nezadovoleni vidsutnistyu samovryaduvannya Dribna shlyahta ne bachila rivnih mozhlivostej iz magnatami Pravoslavni chitko bachili riznicyu mizh vlasnimi pravami i pravami katolikiv Use ce prizvelo do postupovogo uyavlennya naselennyam ruskih voyevodstv pro svoyu okremist yak narodu po vidnoshennyu do narodu polskogo korolivstva ta naselennyu litovskogo knyazivstva sho malo desho vidminni prava ta umovi zhittya Prote yak bilshist ruskogo politikumu vzhe opolyachilas i pokatolichilas kerivna rol u gartuvanni politichnih idej i stanovlenni ukrayinciv yak okremoyi naciyi vidijshla do prosharku vilnogo j ozbroyenogo kozactva Hmelnichchina Dokladnishe Hmelnichchina Privodom do novogo kozackogo povstannya ta zakinchennya zolotogo spokoyu stav zvichajnij napad 1647 roku chigirinskim pidstarostoyu Danilom Chaplinskim na hutir Bogdana Hmelnickogo Subotiv pid chas yakogo bulo vbito sina j zahopleno v polon druzhinu Hmelnickij iz sinami vtik na Sich de vmilo peremaniv na svij bik zaporozhciv yaki obrali jogo svoyim vatazhkom zaruchivsya pidtrimkoyu 40 tis nogajskoyi kinnoti Tugaj beya u krimskogo hana na pochatku lyutogo 1648 roku rozbiv zalogu koronnogo vijska na Sichi j rozpochav povstannya 1648 roku bulo zdobuto ryad peremog nad vijskami shlyahti Stefana Potockogo i Martina Kalinovskogo pid Zhovtimi Vodami Korsunem Pilyavcyami U boyah yaskravo proyaviv sebe prava ruka Hmelnickogo Maksim Krivonis Povstannya pidtrimav prostolyud selyani i mishani napadali na mayetki znishuvali shlyahtu katolickih svyashennikiv ta yevreyiv Vijska povstanciv dijshli do Zamostya de Bogdana chekala zvistka pro vibori sejmom novogo korolya ta priznachennya voyenachalnikom pospolitogo vijska knyazya Yaremi Vishneveckogo Mayuchi nadiyu domovitis iz novim korolem Bogdan vidvernuv vid Varshavi j 2 sichnya 1649 roku urochisto zavitav do Kiyeva yak nacionalnij geroj cherez Zoloti vorota Perebuvayuchi u Kiyevi Bogdan znachno zminiv svoyu poziciyu z kozackogo avtonomizmu v ramkah Rechi Pospolitoyi do zvilnennya z lyadskoyi nevoli narod uves ruskij po Lviv Holm i Galich Domovitis iz novoobranim korolem Yanom II Kazimirom ne vdalosya Vlitku 1649 roku na dopomogu 100 tis povstalim ukrayincyam pid Zborovom iz vlasnim vijskom prijshov sam Islam Girej III Pislya domovlenostej z tatarami korol 20 serpnya prijnyav Hmelnickogo z jogo Kozackimi punktami Obloga Zbarazha bula znyata i vijska korolya rushili u napryamku Lvova vijska Hmelnickogo do Kiyeva a tatari do Krimu zbirayuchi yasir Rezultatom Zborivskoyi bitvi stali Zborivski ugodi za yakimi reyestr iz 40 tis Vijska Zaporizkogo otrimuvav avtonomiyu Getmanshini Kiyivske Chernigivske i Braclavske voyevodstva obicyanku skasuvannya berestejskoyi uniyi amnistiyi ta vignannya yevreyiv yezuyitiv i polskih vijsk skasovuvalosya kriposne pravo ta filvarkova sistema Nezadovolenimi zalishavsya prostolyud sho povinen buv povernutis do svoyih paniv Tak Ukrayinska derzhava postaye na svitovij areni vzhe yak sub yekt Pershim krokom na mizhnarodnij areni Bogdana yak samostijnoyi sili bulo namagannya pid chas 1650 roku uklasti dinastichnij shlyub iz moldovskim gospodarem Vasilyem Lupulom ozheniti svogo sina Timisha na jogo donci Rozandi j otrimati takim chinom soyuznika u vijni iz Richchyu Pospolitoyu 28 chervnya 1651 roku vidbulasya najmasshtabnisha sutichka vizvolnoyi vijni bitva pid Berestechkom de vijsku 80 140 tis ukrayinciv ta tatar protistoyalo 80 200 tis polskogo vijska Cherez zradu tatar sho polonili Hmelnickogo ta vpravnist polskogo vijska kozaki vidstupili Rol nakaznogo getmana vzyav na sebe Ivan Bogun Cherez neporozuminnya mizh selyanskoyu j kozackoyu chastinami vijska bulo znisheno 8 tis vijska vtrachena chastina artileriyi getmanska bulava j pechatka Za rezultatami bitvi bulo pidpisano Bilocerkivski ugodi za yakimi shlyahti povertali mayetki u Braclavskomu i Chernigivskomu voyevodstvah a Getmanshina obmezhuvalasya lishe Kiyivskim Udvichi zmenshuvali kozackij reyestr i zaboronyali samostijnu zovnishnopolitichnu diyalnist Naselennya Pravoberezhnoyi Ukrayini zanepokoyene poyavoyu poperednih didichiv pochalo kidati svoyi oseli j pereselyatisya na shid na Livoberezhzhya j Slobozhanshinu Cej dokument ne buv pidpisanij sejmom bo vpershe v istoriyi polskogo parlamentarizmu odin shlyahtich skoristavsya svoyim pravom veto Karta Ukrayini 1648 rik Bogdan Hmelnickij Islyam Girej III Bij Maksima Krivonosa z Iyeremiyeyu Vishneveckim Mikola Samokish 1934 rik Priblizni mezhi teritoriyi Getmanshini Vzhe nastupnogo roku Bogdan Hmelnickij zi svogo boku porushuye ugodu jde pohodom na Moldovu de odruzhuye Timisha na Rozandi faktichno posvoyachivshis iz litovskim velikim getmanom Yanushem Radzivillom sho odruzhivsya z sestroyu Rozandi Olenoyu Hmelnickij 1653 roku peremagaye polske vijsko pid Batogom i kozacko tatarske vijsko bere v oblogu korolya Yana II Kazimira v Zhvanci Pid chas yakoyi Islam Girej ne dozvoliv otrimati povnu peremogu j rozcharuvav Hmelnickogo yak nadijnij soyuznik U rezultati bulo ponovleno diyu statej Zborivskoyi ugodi 11 zhovtnya na prohannya Bogdana Hmelnickogo Zemskij sobor Moskovskoyi derzhavi uhvaliv prijnyati Vijsko Zaporozke z gorodami yih i zemlyami pid gosudarya visoku ruku Soyuz iz Moskvoyu i Shveciyeyu Dokladnishe Pereyaslavska rada ta Shvedskij potop U 8 sichnya 1654 roku na Livomu berezi Dnipra u Pereyaslavi Hmelnickij sklikav radu na yakij chastina kozakiv prisyagla na virnist moskovskomu caryu Oleksiyu Mihajlovichu Ne prisyagnuli ryad polkovnikiv Umanskij Braclavskij Poltavskij i Kropiv yanskij razom iz Ivanom Bogunom a takozh duhovenstvo Delegaciya boyarina Vasilya Buturlina privezla rishennya Zemskogo soboru ta vidkinula zustrichnu vimogu kozactva na osobistu carsku prisyagu kozakam Rishennya Pereyaslavskoyi radi bulo zakripleno Bereznevimi stattyami v yakih propisuvavsya 60 tis kozackij reyestr ta vibornist starshini progoloshuvavsya moskovskij protektorat dozvolyalas samostijna zovnishnya politika okrim yak z Polsheyu ta osmanskoyu Portoyu Moskva zobov yazalasya piti vijnoyu na Rich Pospolitu a na kordonah Getmanshini vistavlyalis moskovski zalogi Takim chinom ukrayinske pitannya pereroslo iz vnutrishnoyi problemi u mizhderzhavnu Navesni 1654 roku Moskva zahopila Smolensk i prosunulas do Berezini rozpochalas trivala moskovsko polska vijna Nastupnogo roku shvedskij korol Karl X Gustav pidburyuvanij pospolitoyu shlyahtoyu sho bula nezadovolena zmicnennyam korolivskoyi vladi znenacka rozpochav vijnu proti Rechi Pospolitoyi pid chas Shvedski vijska okupuvali Velikopolshu Liflyandiyu Kurlyandiyu voseni oblozhili Krakiv i vzyali shturmom Varshavu Bogdan Hmelnickij spilno z rosijskim dopomizhnim korpusom uzyav v oblogu Lviv Korol Yan Kazimir zbig do avstrijskoyi Sileziyi Cej period okupaciyi shvedami lyuteranami v polskij istoriografiyi zavedeno nazivati shvedskim potopom Veliku rol u narodnij partizanskij borotbi zi shizmatikami sharpanij vijni vidigrav kiyivskij kashtelyan Stefan Charneckij vidomij zhorstokimi rozpravami yak z povstancyami tak i z mirnim ukrayinskim naselennyam Vprodovzh 1656 roku korolyu vdalosya vizvoliti bilshist zemel i vzhe v zhovtni v Nemezhi bilya Vilna bulo pidpisano moskovsko polske Vilenske peremir ya z obicyankoyu Oleksiyu Mihajlovichu stati polskim korolem pislya smerti Yana Kazimira Na protivagu comu Hmelnickij rozgornuv diplomatichnu diyalnist rezultatom yakoyi stalo zatverdzhennya v zamku antipolskoyi koaliciyi mizh Semigorodom Shveciyeyu Brandenburgom ta Getmanshinoyu razom iz Moldovoyu i Voloshinoyu i planiv pershogo podilu Rechi Pospolitoyi Smert Hmelnickogo 6 serpnya 1657 roku j avstrijsko polske zblizhennya zavadili cim planam Ruyina Dokladnishe Ruyina Period pislya smerti Bogdana Hmelnickogo vid 1657 do 1687 roku sho vidznachivsya rozpadom derzhavi mizhusobicyami podilom teritoriyi po Dnipru mizh Richchyu Pospolitoyu ta Moskovskoyu derzhavoyu ta inozemnoyu intervenciyeyu zvetsya v ukrayinskij istoriografiyi Ruyinoyu Po smerti Bogdana getmanom bulo obrano jogo malolitnogo sina Yuriya a generalnogo pisarya Ivana Vigovskogo jogo regentom Vigovskij pishov na zblizhennya z polskoyu shlyahtoyu rezultatom chogo bulo pidpisannya 16 veresnya 1658 roku Gadyackoyi ugodi sho deklaruvala peretvorennya Rechi Pospolitoyi na triyedinu federaciyu Polskoyi koroni Velikogo Litovskogo ta Ruskogo knyazivstv zi spilnim sejmom vijskom i zovnishnoyu diplomatiyeyu ta pid keruvannyam vibornogo korolya Prote vona ne bula realizovana cherez opir z boku promoskovskoyi opoziciyi U zhovtni 1658 roku moskovskij uryad zirvav Vilenske peremir ya i vidnoviv voyenni diyi zahopivshi majzhe vsyu Bilorus i Litvu 1659 roku moskovske vijsko bulo naglo spryamovane na Ukrayinu ale 9 lipnya pid Konotopom vshent rozgromlene spilnim vijskom Vigovskogo i krimskogo hana Mehmed Geraya IV Odnak cherez diyi kozackoyi opoziciyi Yakima Somka Vigovskij zmushenij buv zrektisya bulavi na korist Yuriya Na novij Pereyaslavskij radi 1659 roku pid ohoronoyu moskovskogo vijska knyazya Trubeckogo bulo poglibleno zalezhnist Zaporizkogo vijska vid Moskvi 1660 roku bilya Gdanska bulo pidpisano Olivskij mir mizh Polsheyu i Shveciyeyu U cej chas zagoni Stefana Charneckogo zvilnyayut Bilorus i Litvu pid Chudnovom polyaki otochuyut zagoni Sheremetyeva ta Yuriya Hmelnickogo j zmushuyut pidpisati Slobodishenskij traktat Vidbuvayetsya podil kozackoyi Ukrayini na virne moskovskomu caryu Livoberezhzhya j pribichnikiv Rechi Pospolitoyi na Pravomu berezi Dnipra Pislya nevdalogo pohodu na Livij bereg proti Yakima Somka Yurij Hmelnickij zriksya bulavi j postrigsya v chenci pid imenem Gedeon 1663 roku v Nizhini vidbulas Chorna rada na yakij za pidtrimki Ivana Sirka bulo obrano getmanom Livoberezhzhya Ivana Bryuhoveckogo Vin pidpisav Moskovski statti za yakimi rozpochalos omoskovshennya Livoberezhnoyi Ukrayini Togo zh roku getmanom Pravoberezhzhya obrano Pavla Teteryu yakij postupivsya 1665 roku bulavoyu na korist Petra Doroshenka 9 lyutogo 1667 roku v Andrusovomu pid Smolenskom mizh polyakami j moskovitami bulo ukladeno Andrusivskij mir za umovami yakogo do Rosiyi vidhodila Smolenska zemlya i Livoberezhna Ukrayina z Kiyevom Zaporozka Sich mala perebuvati pid spilnim kontrolem oboh derzhav U vidpovid na podil Ukrayini Doroshenko provodit ryad reform nabiraye najmane vijsko serdyukiv i peremagaye Bryuhoveckogo Na radi v Korsuni vin obirayetsya getmanom oboh beregiv Dnipra i razom iz krimskim hanom Mehmed Gerayem IV u veresni 1668 roku otochuye zagoni polskogo getmana Yana Sobeskogo pid Pidgajcyami Ale kozacko tatarskij soyuz bulo porusheno pohodom zaporizkogo otamana Sirka na Krim Sobeskij uklav mirni ugodi iz tatarami i kozakami Nastupnogo roku polyaki viznali Doroshenka vibornim getmanom Jogo ne zadovolnili polski postupki j u berezni 1669 roku na kozackij radi bilya Korsunya Vijsko Zaporozke progolosilo svij perehid pid protektorat Porti vsi etnichni ukrayinski zemli progoloshuvalis Togo zh roku getmanom Livoberezhnoyi Getmanshini obrali Dem yana Mnogogrishnogo yakij pidpisav Gluhivski statti z Moskvoyu Propolska partiya na choli iz Mikoloyu Hanenkom na Pravomu berezi vlitku togo zh roku prijnyala na radi pid Umannyu klejnodi vid polskogo korolya Vprodovzh 1671 1672 rokiv Sobeskij i Hanenko vstanovlyuyut svoyu vladu na Podilli prote Doroshenko za dopomogoyu tureckoyi ta tatarskoyi armiyi Mehmeda IV ta Selim Geraya bere v oblogu Kam yanec i Lviv Za rezultatami Buchackogo traktatu 1672 roku Podillya vidhodilo Osmanskij imperiyi a Doroshenko perebirav vladu na Pravoberezhnij Ukrayini Togo zh roku na Livomu berezi getmanom obrali Ivana Samojlovicha yakij pidpisav novi Konotopski statti chim znachno obmezhiv svoyu samostijnist 1673 roku Sobeskij rozbivaye turok pid Hotinom i obirayetsya novim korolem Rechi Pospolitoyi pid imenem Yana III Nevdachi u vijni proti turecko ukrayinskogo soyuzu zmusili jogo pidpisati vzhe cherez tri roki pid Zhuravno mir z osmanami Petro Doroshenko zh zriksya bulavi prisyagnuv moskovskomu caryu j sluzhiv na zaslanni v yatskim voyevodoyu getmanom tureckoyi chastini Ukrayini znov progolosili Yuriya Hmelnickogo Jogo vijna 1677 1681 rokiv iz Moskvoyu i Samojlovichem rozorila Pravoberezhzhya 1679 roku chastinu naselennya deportuvala na Livij bereg i Slobozhanshinu Velikij zgin Vijna zakinchilas Bahchisarajskim mirom j zakriplennyam Pravogo berega za Turechchinoyu 1683 roku polska armiya za uchasti pravoberezhnih kozakiv na choli z Semenom Paliyem prijshla na dopomogu avstrijskij armiyi pid chas oblogi Vidnya Vijska yevropejskoyi koaliciyi v generalnij bitvi 12 veresnya vshent rozgromili turecku armiyu j zupinili osmansku ekspansiyu do Yevropi 6 travnya 1686 roku v Moskvi bulo pidpisano Vichnij mir ugodu za yakoyu Smolenska zemlya Livoberezhna Ukrayina z Kiyevom ta Zaporizhzhya vidhodili do Rosijskoyi derzhavi za sho vona zobov yazuvalas dopomogti derzhavam Svyashennoyi ligi u vijni z turkami Polsko litovsko ruska derzhava za proyektom 1658 roku Podil Rechi Pospolitoyi za Andrusivskim mirom Yurij Hmelnickij Ivan Vigovskij Petro Doroshenko Pam yatnik kozakam u Tyurkenshancparku Avstriya Same do cih chasiv mozhna vidnesti oformlennya ukrayinskoyi naciyi bo do ob yednannya z Moskoviyeyu meshkanci Pivdennoyi Rusi vvazhali sebe ruskimi ale pislya ob yednannya viyavilosya sho naselennya Velikoyi ta Maloyi Rusi maye veliki vidminnosti shob vvazhatisya yedinim narodom Vidtodi meshkanci beregiv Dnipra pochali usvidomlyuvati sebe spilnistyu hoch i blizkoyu do rosiyan mova religiya istorichne korinnya ale vse zh taki okremoyu iz vlasnoyu istoriyeyu kulturoyu movoyu tradiciyami Rosijskij uryad vsilyako namagavsya nayavni rozbizhnosti likviduvati pozbaviti malorosiv i bilorusiv originalnih ris tradicij i movi z metoyu asimilyaciyi titulnoyu naciyeyu velikorosiv Ukrayina yak misce neskinchenih voyen stala dzherelom migracijnih potokiv Osvicheni pravoslavni obirali miscem zastosuvannya svoyih talantiv Moskvu Tam voni za svoyim zvichayem zasnovuvali shkoli v yakih navchali greckoyi movi j latini znajomili iz najkrashimi zdobutkami yevropejskoyi kulturi Svogo chasu mitropolit Petro Mogila zaproponuvav caryu Mihajlu zasnuvati monastir i kolegiyu v Moskvi a jogo sin car Oleksij Mihajlovich vzhe sam prosiv pro dopomogu intelektualnoyu elitoyu zaradi vipravlennya cerkovnih knig Simeon Polockij stav vchitelem jogo ditej Fedora i Petra a v Moskvi bulo stvoreno pershu Slov yano greko latinsku akademiyu Z chasom ukrayinske prosvitnictvo viklikalo cerkovnu reformu patriarha Nikona sho prizvela do yiyi rozkolu na staroobryadnikiv i novoobryadnikiv Viznachnij ukrayinskij kulturno prosvitnickij diyach togo chasu Feofan Prokopovich buv palkim prihilnikom carya Petra I Vin zaklav teoretichni pidvalini ideyi modernizaciyi Rosiyi na zasadah osvichenogo absolyutizmu i pidporyadkuvannya pravoslavnoyi cerkvi vladi samoderzhcya Pid vplivom tehnikiv inzheneriv ta vijskovikiv iz Zahidnoyi Yevropi ta zahidnoruskih vchiteliv vchenih i pravoslavnih monahiv vidstale Moskovske carstvo postupovo zminyuvalo vikovij ordinskij vektor na yevropejskij stavalo modernizovanoyu Rosijskoyu imperiyeyu Getmanstvo Mazepi Dokladnishe Pivnichna vijna v Ukrayini 1687 roku vnaslidok Kolomackogo perevorotu Samojlovicha bulo usuneno getmanom Livoberezhnoyi Ukrayini bulo obrano Ivana Mazepu j period Ruyini oficijno zavershivsya Mazepa pidpisav Kolomacki statti sho obmezhuvali jogo vladu i posilyuvali moskovsku prisutnist Svoyu politiku Mazepa provadiv v interesah starshini yaka otrimuvala prava volnosti ta mayetnosti a selyani natomist panshinu 2 dni na tizhden na korist starshini Vin tisno tovarishuvav z rosijskim carem Petrom I dopomig jomu zahopiti turecku fortecyu Azov j otrimati vihid do Chornogo morya 1697 roku korolem Rechi Pospolitoyi bulo obrano saksonskogo kurfyursta Fridriha Avgusta pid im yam Avgust II Vzhe nastupnogo roku na osobistij zustrichi u Ravi Ruskij do vijni zi Shveciyeyu zaluchiv Petra I U travni 1699 roku na inshomu fronti vin u Karlovicyah suchasna Serbiya pidpisav iz Turechchinoyu mirnu ugodu za yakoyu Pravoberezhna Ukrayina povernulas pid vladu polskoyi koroni j znov zaselyuyetsya a u veresni v pid Moskvoyu utvoryuyetsya antishvedska 1700 roku rozpochinayetsya Velika Pivnichna vijna U lipni 1701 roku shvedskij korol Karl XII rozbiv na Zahidnij Dvini saksonsko moskovske vijsko i vdersya do Litvi Na jogo bik perejshli najzamozhnishi magnati Sapyegi U travni 1702 roku bula zahoplena Varshava j stvoreno proshvedsku konfederaciyu sho detronizuvala Avgusta II i obrala korolem Stanislava Lyeshinskogo u krayini rozpochalas gromadyanska vijna U 1702 1704 rokah kozaki pid provodom Semena Paliya ovolodili Pravoberezhzhyam i ukripili svoyi poziciyi Propolska partiya zaprosila dopomogi v Rosiyi 1704 roku Ivan Mazepa pridushiv povstannya i priyednav ci zemli do svoyih volodin Pid chas vijni ukrayinciv posilali na primusovi roboti zobov yazuvali utrimuvati rozkvartirovani vijska ne nadayuchi navzayem vijskovoyi dopomogi zgidno Kolomackih ugod sho sprichinilo oburennya sered kozakiv 1708 roku shvedskij korol z vijskom pochav ruh na Getmanshinu tomu Mazepa virishiv uklasti novij soyuz vzhe zi Shveciyeyu za umovami yakogo utvoryuvalosya Ukrayinske knyazivstvo Getmana pidtrimalo zaporizke kozactvo Za ce Petro I nakazav zrujnuvati stolicyu Baturin i Chortomlicku Sich a na Mazepu naklasti cerkovnu anafemu Virni caryu kozaki obrali sobi getmanom Ivana Skoropadskogo yakij pidpisav Reshetilivski statti U virishalnij bitvi pid Poltavoyu 1709 roku shvedsko kozacke vijsko progralo moskovsko malorosijskomu Ivan Mazepa razom iz Karlom XII vidstupili v zemli Osmanskoyi imperiyi na Dnister do Bender a 23 tis voyakiv shvedskoyi armiyi kapitulyuvalo pid Perevolochnoyu Vzyattya Azova Poltavska bitva Ivan Mazepa i Karl XII Gustav Cederstrom 1880 rik Baturin Konstituciya Pilipa Orlika Po smerti Mazepi 1711 roku zaporozhci na choli z Kostem Gordiyenkom obrali sobi novogo getmana Pilipa Orlika yakij uklav z kozactvom pershu ukrayinsku konstituciyu Dogovori i postanovlennya prav i volnostej Vijska Zaporozkogo Zgidno z yakoyu vidbuvalos rozdilennya vladi na tri samostijni gilki vikonavchu Starshina na choli z getmanom zakonodavchu Generalna Rada ta sudovu Togo zh roku u soyuzi zi shvedskim korolem Osmanskoyu imperiyeyu ta Krimskim hanstvom vin zdijsniv nevdalij pohid na Pravoberezhzhya Cherez sho rosijska vlada v 1711 1713 rokah provela novij zgin silomic pereselivshi do 200 tis osib z Pravoberezhnoyi na Livoberezhnu Ukrayinu vsi pravoberezhni polki bulo likvidovano bilshist osel zrujnovano Zgidno z Prutskim mirom ta Adrianopolskoyu ugodoyu Moskovska derzhava vidmovlyalas vid pretenzij na Pravoberezhnu Ukrayinu viznavala turecku yurisdikciyu nad Zaporizhzhyam Div takozh Hanska Ukrayina Obmezhennya kozackoyi avtonomiyi Dokladnishe Gluhivskij period v istoriyi Getmanshini ta Likvidaciya Zaporozkoyi Sichi 1775 Na Getmanshini pislya smerti Skoropadskogo 1722 roku nakaznim getmanom bulo obrano Pavla Polubotka Yakogo nevdovzi uv yaznili v Peterburzi natomist stvorivshi Malorosijsku kolegiyu vikonavchij organ z 6 rosijskih oficeriv Ale yak tilki 1727 roku postala nova zagroza z boku Osmanskoyi imperiyi zaradi zagravannya iz kozackimi masami kolegiyu likviduvali j dozvolili obrati getmanom Danila Apostola Vin uzgodiv iz carem Rishitelni punkti zgidno z yakimi Getmanshini povertalasya vidnosna avtonomiya Po jogo smerti 1734 roku imperatricya Anna Ioanivna stvorila Pravlinnya getmanskogo uryadu z 3 kozackih ta 3 rosijskih predstavnikiv sho diyalo do 1750 roku Golova Pravlinnya v 1740 1741 rokah shotlandec Dzhejms Frensis Edvard Kejt visvyachuvav pershih masoniv sered predstavnikiv ukrayinskoyi kozackoyi starshini 1750 roku koli imperatricya Yelizaveta zaradi brata svogo favorita Oleksiya Rozumovskogo vidnovila getmansku posadu bulavu otrimav Kirilo Rozumovskij odin z pershih ukrayinskih masoniv ta ostannij yiyi getman Vin povernuv stolicyu do Baturina peretvoriv starshinu na shlyahetstvo peretvoriv kozacki radi na Generalne zibrannya proviv sudovu j vijskovu reformi Vidomij arhitektor togo chasu Ivan Grigorovich Barskij zviv palac Rozumovskogo v Baturini Sobor Rizdva Bogorodici u Kozelci chudovi prikladi ukrayinskogo baroko Rozumovskij buv mecenatom takih muzichnih klasikiv svogo chasu yak Maksim Berezovskij Dmitro Bortnyanskij Artem Vedel Kirilo Rozumovskij Palac Rozumovskogo v Baturini Teritoriya Ukrayini 1764 rik Pidpilnenska Sich Kubanski kozaki Nova rosijska imperatricya Katerina II vmovila Kirila povernutis do Peterburga j zamist getmanatu stvorila 1764 roku Drugu Malorosijsku kolegiyu bulo skasovano polkovij ustrij na Slobozhanshini Pid chas yiyi diyalnosti vidbulas unifikaciya derzhavnoyi sistemi iz zagalnorosijskoyu provedeno Generalnij opis Malorosiyi uvedeno panshinu ta 1783 roku ostatochno zakripacheno selyan Bulo stvoreno Kiyivske Chernigivske Novgorod Siverske i Harkivske namisnictva Vnaslidok rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 rokiv bulo pidpisano Kyuchuk Kajnardzhijskij dogovir Krimske hanstvo otrimalo nezalezhnist vid turkiv ale faktichnu okupaciyu z boku Rosiyi j primusove viselennya hristiyan virmen grekiv u priazovski stepi Ostannyu Zaporizku Sich Pidpilnensku bulo zrujnovano 1775 roku Chastina kozakiv pereselilasya za Dunaj de z dozvolu tureckogo sultana zasnuvala Zadunajsku Sich chastini bulo dozvoleno zasvoyuvati Pivnichnij Kavkaz i pereselitisya do Kubani Katerina II v tayemnij instrukciyi general prokurorovi senatu knyazevi V yazemskomu dala taki ustanovki Malaya Rossiya Liflyandiya Finlyandiya sut provincii kotoryya pravyatsya konfirmovannymi im privilegiyami narushat oniya otresheniem vseh vdrug vesma nepristojno b bylo Sii provincii takzhe i Smolenskuyu nadlezhit legchajshimi sposobami privesti k tomu chtoby oni obruseli i perestali by glyadet kak volki v lesu Rosijska kolonizaciya Prichornomor ya Rosijskij knyaz Grigorij Potomkin rozgornuv kolonizaciyu ukrayinskogo stepu vtikachami z inshih chastin derzhavi ta pereselencyami z Balkan na Zaporizhzhi zasnovano Novoserbiyu na pravoberezhzhi Podinciv ya Slov yanoserbiyu Potomkinim bulo zasnovano mista sho v majbutnomu stanut velikimi centrami pivdnya Ukrayini Katerinoslav yak centr Zaporizkogo krayu Mikolayiv yak poselennya korabelebudivnikiv Herson u girli golovnoyi vodnoyi arteriyi Dnipra ta Sevastopol vijskovo morska baza Chornomorskogo flotu 1783 roku vsuperech poperednomu dogovoru bulo likvidovano Krimske hanstvo ostannim hanom yakoyi buv Shahin Geraj utvorena Tavrijska oblast Unaslidok rosijsko tureckoyi vijni 1787 1791 rokiv v yakij Rosiya shturmuvala turecki forteci Ochakiv Hotin Izmayil soldatami sho yih nabrala perevazhno z ukrayinskih selyan ta bezposeredno za dopomogi kozakiv Antin Golovatij Sidir Bilij Zahar Chepiga do Rosiyi bulo priyednano zemli mizh richkami Pivdennij Bug ta Dnister ta zakripleno prava na Krim 1795 roku za derzhavnim nakazom shotlandskij zbroyar Karl Gaskojn zakladaye garmatnij chavunolivarnij zavod na misci suchasnogo Luganska Togo zh roku v Lisichomu yaru anglijskim inzhenerom bula zbudovana persha vugilna shtolnya rozpochalas promislova rozrobka Doneckogo kam yanovugilnogo basejnu Buharestskij mir poklav kinec rosijsko tureckij vijni 1806 1812 rokiv v yakij kozaki brali uchast z oboh bokiv zadunajski ta chornomorski Za jogo rezultatami Bessarabiya z Budzhakom perehodili do skladu Rosijskoyi imperiyi Pid chas nastupnoyi rosijsko tureckoyi vijni 1828 1829 rokiv rosijski vijska vderlis do Zadunajskoyi Sichi Yiyi koshovij otaman Josip Gladkij perejshov na bik rosiyan za sho tureckij sultan nakazav znishiti Sich tak zavershilas epoha vilnogo ukrayinskogo kozactva Rosijskij uryad z kozakiv Gladkogo utvoriv Azovske kozacke vijsko v Berdyansku likvidovane 1864 roku Potomkin prijmaye zrechennya Shahin Geraya Medal na chest aneksiyi Krimu 1783 roku Shturm Ochakova 1788 roku Shturm Izmayila 1790 roku Azovski kozaki atakuyut tureckih pirativ Likvidaciya Rechi Pospolitoyi 1699 roku u Rechi Pospolitij ostatochno perestali zalicyatis do kozakiv j likviduvali stan yak ponyattya Vid utiskiv katolickoyi shlyahti bilshe nikomu bulo boroniti pravoslavne naselennya tomu nevdovzi vinik ruh oprishkiv vatag rozbijnikiv sho diyali v dusi Robin Guda U 1730 1740 rokah u Karpatah najvidatnishim vatazhkom oprishkiv buv Oleksa Dovbush Rosijska imperatricya Katerina II viprohala v polskogo korolya rivnih prav dlya pravoslavnih Nezgodna z cim polska shlyahta i svyashennosluzhiteli utvorili Barsku konfederaciyu na Podilli j rozpochali represiyi shodo nekatolikiv U vidpovid na ce 1768 roku Maksim Zaliznyak iz povstancyami z Holodnogo Yaru ob yednavsya iz zagonom kozakiv Umani pid provodom Ivana Gonti tak spalahnulo najmasshtabnishe gajdamacke povstannya Koliyivshina Povstannya ohopilo vse Pravoberezhzhya ta perekinulosya na Volin Podillya i Polissya ale bulo pridushene rosijskimi vijskami na prohannya polskogo korolya Reakciya shlyahti na sprobi korolya Stanislava Ponyatovskogo peretvoriti oligarhichnu respubliku na progresivnu konstitucijnu monarhiyu ta reformuvati faktichnu konfederaciyu zemel magnativ na centralizovanu derzhavu prizvela do ostatochnogo poslablennya derzhavi j zaluchennya susidnih derzhav do virishennya polskogo pitannya Najmogutnishimi susidami Rechi Pospolitoyi viyavilis nimecki absolyutistski monarhiyi Gabsburgiv Romanovih i Gogencollerniv sho proveli naprikinci XVIII stolittya rozpodil yiyi zemel ta ostatochnu likvidaciyu Respubliki 1772 roku vidbuvsya pershij podil 1793 roku drugij pid chas yakogo Rosijska imperiya zagarbala Pravoberezhzhya Shidnu Volin Podillya i Braclavshinu 1795 roku vidbulasya ostatochna likvidaciya do skladu Rosijskoyi imperiyi uvijshla vsya Volin bula znachno skorochena polska shlyahta Oleksa Dovbush Maksim Zaliznyak Dub Zaliznyaka v Holodnomu Yaru Padinnya Rechi Pospolitoyi Yan Matejko 1866 rik Podili Rechi Pospolitoyi Pislya priyednannya Krimskogo hanstva troh podiliv Rechi Pospolitoyi ta ryadu rosijsko tureckih vijn bilshist zemel suchasnoyi Ukrayini opinilas u skladi Rosijskoyi imperiyi Na ukrayinskih zemlyah na pochatku XIX stolittya bulo utvoreno 3 general gubernatorstva sho ob yednuvali 9 gubernij Malorosijske Chernigivska Poltavska i Harkivska guberniyi Kiyivske Kiyivska Podilska i Volinska Novorosijske Katerinoslavska Hersonska i Tavrijska Rosijska imperiya Peremoga u vijni nad Napoleonom nadihnula chleniv masonskih lozh na diyalnist z peretvorennya Rosiyi na progresivnu demokratichnu derzhavu z konstitucijnim ustroyem Pislya Peterburgu najshirshim polem diyalnosti ruhu dekabristiv bula Ukrayina Tut 1821 roku v Tulchini utvoryuyetsya Pivdenne tovaristvo a u Novograd Volinskomu Tovaristvo ob yednanih slov yan 1817 roku kozaki Buzkogo vijska vistupili proti perevedennya yih na vijskovi poselennya a 1819 roku spalahnulo Chuguyivske povstannya vijskovih selyan proti nelyudskih umov zhittya arakcheyivshini Pid chas nevdalogo grudnevogo povstannya dekabristiv 1825 roku v Peterburzi povstannya Chernigivskogo polku pid provodom Sergiya Muravjova Apostola trivalo do sichnya 1826 roku Na Podilli vprodovzh 1813 1835 rokiv viruvalo gajdamacke povstannya Ustima Karmalyuka Vprodovzh 1830 1831 rokiv pid chas Listopadovogo povstannya polyaki namagalis vidroditi Rich Pospolitu Pid chas chergovoyi turecko rosijskoyi vijni Velika Britaniya Franciya ta Sardinske korolivstvo vstupilisya za Osmansku imperiyu chij protektorat Voloshinu zahopila Rosiya i rozpochali Krimsku vijnu 1853 1856 rokiv Z metoyu znishennya Sevastopolskoyi vijskovo morskoyi bazi 1854 roku miscem ob yednanogo paroplavnogo desantu bulo obrano Yevpatoriyu v Krimu Rozpochalas trivala oborona yakoyu keruvav admiral Pavlo Nahimov a sered geroyiv buv matros Petro Kishka 1855 roku selyani Kiyivshini nevirno traktuvali nabir v opolchennya yak ponovlennya kozactva rozpochalas Kiyivska kozachchina narodnij ruh selyan sho zapisuvalisya u kozaki organizovuvali samoupravni gromadi i vidmovlyalisya vikonuvati povinnosti Zdacha Sevastopolya pislya porazki na Malahovomu kurgani zatoplennya Chornomorskogo flotu viklikali peredchasnu smert Mikoli I