Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кючук Кайнарджійський мирний договір тур Küçük Kaynarca Antlaşması мирна угода між Російською імперією та Османською імп

Кючук-Кайнарджійський мирний договір

Кючук-Кайнарджійський мирний договір


Кючук-Кайнарджійський мирний договір (тур. Küçük Kaynarca Antlaşması) — мирна угода між Російською імперією та Османською імперією, підписана 10 (21) липня 1774 в Кючук-Кайнарджі, (Добруджа, Болгарія) фельдмаршалом Петром Румянцевим і представниками Османської імперії; завершив російсько-турецьку війну імператриці Катерини II. Підтвердив територіальні завоювання Російської імперії у межах попереднього Белградського мирного договору від 1739 року та умови Карасубазарського договору 1772 року.

Кючук-Кайнарджійський мирний договір
image
Пам'ятна дошка на місці підписання
Тип мирна угода і d
Підписано 21 липня 1774
Місце Кючук-Кайнджарджі
Підписанти Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович і d
Сторони image Російська імперія
image Османська імперія
Мова Російська мова,
Османська мова,
Італійська мова
image Медіафайли у Вікісховищі
image
Місце підписання договору

Опис

В умовах миру:

  • Проголошена повна незалежність Кримського ханства, кубанських татар та ін. як від Османської імперії, так і від Росії;
  • Росія передає «татарській нації» міста і землі, відвойовані нею в Криму і на Кубані, а також землі між Бугом і Дністром до польського кордону і територію, обмежену, з одного боку, річками Бердою і Кінськими водами і, з іншого боку, Дніпром;
  • Росія анексує перші землі в Криму — місто Керч і фортецю Єні-Кале, утримуючи за собою раніше завойовані форпости на Чорному морі — Азов і Кінбурн;
  • фортеця Очаків і її повіт залишаються у володінні Туреччини;
  • російські торгові кораблі в турецьких водах отримують ті ж привілеї, що і французькі та англійські;
  • за Росією визнається право захисту і заступництва християн у Дунайських князівствах;
  • Росія отримує право мати свій флот на Чорному морі і право проходу через протоки Босфор і Дарданелли.
image
Територіальні зміни після підписання Кючук-Кайнарджійського мирного договору

Османська імперія втратила Кримське ханство, якому вона була вимушена надати незалежність. Хан Девлет IV Герай привселюдно не прийняв незалежність і відправив до Стамбулу документ, згідно з яким хоче й надалі залишатися під залежністю Високої Порти[]. Але Порта відмовилася, бо була у складному становищі після війни з Росією. Коли ханом став Шагін-Герай, ханство фактично було залежне від Російської імперії і було загарбано Росією в 1783. Також Російська імперія отримала, узбережжя Азовського моря, але не мала права на будівництво фортець на узбережжі та каботажне плавання.

Цим мирним договором підкреслений момент, з якого починається поступове ослаблення Османської держави й одночасно з цим зростання впливу Російської імперії на Балканському півострові. Османська імперія затягувала ратифікацію договору, прагнучи домогтися перегляду умов, що стосуються передусім Молдовського князівства і Мунтенії. У цьому її підтримували європейські держави, стурбовані посиленням впливу Російської імперії в Дунайських князівствах.

Внаслідок Кючук-Кайнарджійського мирного договору посилився національно-визвольний рух населення Молдовського князівства. Пішла низка звернень від влади князівства до російського імператора з проханнями контролювати виконання зобов'язань Османською імперією і підтримати розширення автономії.

Кючук-Кайнарджійський договір 21 липня 1774 року сприяв переселенню сільських громад з країн Балканського півострова і Подунав'я на українські землі. У договорі визначались умови переселення. Сім'ям, які бажали залишити свою вітчизну і переселитися в інші місця, був дозволений вільний виїзд зі всім майном. Щоб ці родини могли владнати справи, їм був даний річний строк для вільного переселення, рахуючи від дня розміну трактату. З іммігрантів не вимагалася і не стягувалася ніяка грошова або інша сума за старі рахунки, якого б походження вони не були. З них також не вимагалася жодна контрибуція або плата за весь воєнний час і за великі їх страждання і розорення, пережиті протягом війни, і ще на два роки вперед, вважаючи із дня розміну трактату. Жителі різних національностей і соціального стану з територій, що поверталися Османській імперії, які перебували на службі у російській армії і бажали понад даний їм річний термін переселитись до Російської імперії, могли зі своїми сім'ями і зі своїм майном відійти разом з російськими військами. Уряд Османської імперії зобов'язувався нічим не перешкоджати переселенню.

Пункти Кючук-Кайнарджійського мирного договору узаконили переселення громад в Україну, яке відбулося під час війни, в тому числі і великої болгарської громади (400 сімей) з села Алфатар (Флатар) Силістрійського округу у 1773—1774 роках. Територія, що знаходилась поблизу Силістрії, була ареною головних бойових дій війни 1768—1774 років. Побоюючись репресій з боку османської адміністрації за допомогу російській армії, представники алфатарської громади звернулися у 1773 році до головнокомандувача російських військ графа П. О. Румянцева. Румянцев їх прийняв, і після бесіди доручив майору Штиричу з 72-ма гусарами провести болгар від берегів Дунаю до фортеці Святої Єлизавети. Прибувши туди восени, вони були розміщені на зиму в селах Сербського гусарського полку: Дмитрівці, Аджамці і Диковці. Навесні 1774 року граф П. О. Румянцев прибув у місто Кременчук, де, після наради з місцевим начальством, в якій брали участь представники від алфатарської громади, було вирішено розселити болгар у вибраному ними болгарському селищі Вільшанка та інших навколишніх болгарських селах, населення яких до того часу значно зменшилось внаслідок війни. Після переходу болгар у 1773 році і зимування в місцевостях біля Єлизаветграду, в 1774 році головнокомандувач армії граф Румянцев надав їм право вибрати собі місце для поселення на землях, відведених колишнім вихідцям з Османської імперії. Таким чином, болгари відразу ж після переходу поселились на вибраному ними урочищі при річці Синюхи. В 1774 році до Вільшанки була перевезена трикупольна дерев'яна церква в ім'я святого Іоана Милостивого — покровителя болгарських іммігрантів, побудована в Київській або Подільській губернії. Дозвіл на її будівництво вільшанці отримали у 1772 році, але будівництво було розпочате в 1773 році. Керував перевозом церкви Христофор Степанов.

Про появу однієї з частин громади з села Алфатар у Вільшанці доповідав отаман Калніболотського куреня Антон Білий у Рапорті від 16 липня 1774 року кошовому отаману Низового Запорізького Війська Петру Івановичу Калнишевському (1762—1775). Отаману Калніболотського куреня Антону Білому було дане розпорядження просуватись лівим берегом Синюхи, а після цього стати в гирлі Чорного Ташлика, де була Калмазова слобода, і робити роз'їзди вверх Синюхи і Ташликом вище Чорного Ташлика над Синюхою верст в дві. Виконанню цих завдань перешкоджали команди відставного гусарського майора Ставровського, які стали по бродах вище Катеринського шанця по річці Синюсі до «Грузької установи» і які скрізь підстерігали людей, що їхали з земель, підлеглих Війську Запорізькому Низовому, щоб ані під яким приводом до Польської області і звідти не проїжджали. За чотири тижні до прибуття запорожців, в слободу Маслово прийшло на поселення більше ста сімей болгар. Вони оселилися там, де були сінокосні луки по Чорному Ташлику і в інших місцях. Болгари і молдовани, які оселились на Синєбродському броді скосили по річках сіно і очерет. Накошене в Чорному Ташлику сіно чотирма чоловіками, які прийшли на поселення з Калмазової слободи і були розігнані військовим осавулом Степаном Голехом, болгари з дозволу капітана Ісаєва забрали і косити більше не пускали. Тому, на думку Антона Білого, якщо козаки будуть зимувати у цій місцевості, то їм нічим буде годувати коней. Для збору посіяного в Калмазовій різними людьми збіжжя був надісланий від полковника Звєрєва вахмістр. Болгарам, які прийшли до Вільшанки і в сусідні села у 1774 році, надавались ті ж права і пільги, визначені в Маніфесті Катерини ІІ, що й усім іншим «вихідцям із Болгарії». Внаслідок переселень середини — другої половини XVIII століття у Вільшанці мешкали вихідці з-під Рущука, Відіна, Силістри і з Добруджи. Частина населення Вільшанки ще в кінці XIX століття називалась «добруджанами». Болгари, які переселились в Україну раніше 1750-х років, не включалися в число тих, що мали право на пільги, як і інші корінні жителі Причорноморських степів.

Скориставшись ситуацією, Російська імперія порушила питання про статус князівства і в березні 1779 року була прийнята Айнали-Кавакська конвенція, оголошена частиною Кючук-Кайнарджійського договору. Ця конвенція підтверджувала юридичну силу поступок з боку Порти і перераховувала її зобов'язання перед Молдовою. Зокрема, князівству були повернені 15 сіл, приєднаних до османських райятів. Молдовські представники в Стамбулі отримали дипломатичну недоторканність. Порта обіцяла не робити замах на свободу християнського віросповідання. Умови договору не могли бути скасовані султаном або його наступниками. Мирний договір передбачав і заснування російського консульства. Генеральне консульство в Молдові, Мунтенії та Бессарабії було утворене в грудні 1779 року з резиденцією в Бухаресті. Проте фактично консульство почало роботу тільки у 1782 році через протидію Порти і низки західних країн. Османський уряд, аби перешкодити роботі російського консула, дозволив в 1783 році відкрити австрійське, а в 1786 році і прусське консульство. Проте це тільки сприяло посиленню самостійності в зовнішній політиці Молдовського князівства.

28 грудня 1783 року було підписано ще одну угоду між Російською імперією і Османською імперією, згідно з якою остання знову зобов'язалася точно виконувати положення Кючук-Кайнарджійського мирного договору, а також Айнали-Кавакської конвенції. Пізніше був уточнений порядок призначення і зміщення господарів Молдовського князівства, розмір і порядок стягування данини тощо. Підписання Кючук-Кайнарджійського договору і подальших угод ослабило вплив Османської імперії на Балканах і послужило розширенню російсько-молдовських політичних зв'язків.

Джерела та література

Література

Посилання

  • image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кючук-Кайнарджійський мирний договір

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir tur Kucuk Kaynarca Antlasmasi mirna ugoda mizh Rosijskoyu imperiyeyu ta Osmanskoyu imperiyeyu pidpisana 10 21 lipnya 1774 v Kyuchuk Kajnardzhi Dobrudzha Bolgariya feldmarshalom Petrom Rumyancevim i predstavnikami Osmanskoyi imperiyi zavershiv rosijsko turecku vijnu imperatrici Katerini II Pidtverdiv teritorialni zavoyuvannya Rosijskoyi imperiyi u mezhah poperednogo Belgradskogo mirnogo dogovoru vid 1739 roku ta umovi Karasubazarskogo dogovoru 1772 roku Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovirPam yatna doshka na misci pidpisannyaTip mirna ugoda i dPidpisano 21 lipnya 1774Misce Kyuchuk KajndzhardzhiPidpisanti Rum yancev Zadunajskij Petro Oleksandrovich i dStoroni Rosijska imperiya Osmanska imperiyaMova Rosijska mova Osmanska mova Italijska mova Mediafajli u Vikishovishi Misce pidpisannya dogovoruOpisV umovah miru Progoloshena povna nezalezhnist Krimskogo hanstva kubanskih tatar ta in yak vid Osmanskoyi imperiyi tak i vid Rosiyi Rosiya peredaye tatarskij naciyi mista i zemli vidvojovani neyu v Krimu i na Kubani a takozh zemli mizh Bugom i Dnistrom do polskogo kordonu i teritoriyu obmezhenu z odnogo boku richkami Berdoyu i Kinskimi vodami i z inshogo boku Dniprom Rosiya aneksuye pershi zemli v Krimu misto Kerch i fortecyu Yeni Kale utrimuyuchi za soboyu ranishe zavojovani forposti na Chornomu mori Azov i Kinburn fortecya Ochakiv i yiyi povit zalishayutsya u volodinni Turechchini rosijski torgovi korabli v tureckih vodah otrimuyut ti zh privileyi sho i francuzki ta anglijski za Rosiyeyu viznayetsya pravo zahistu i zastupnictva hristiyan u Dunajskih knyazivstvah Rosiya otrimuye pravo mati svij flot na Chornomu mori i pravo prohodu cherez protoki Bosfor i Dardanelli Teritorialni zmini pislya pidpisannya Kyuchuk Kajnardzhijskogo mirnogo dogovoru Osmanska imperiya vtratila Krimske hanstvo yakomu vona bula vimushena nadati nezalezhnist Han Devlet IV Geraj privselyudno ne prijnyav nezalezhnist i vidpraviv do Stambulu dokument zgidno z yakim hoche j nadali zalishatisya pid zalezhnistyu Visokoyi Porti dzherelo Ale Porta vidmovilasya bo bula u skladnomu stanovishi pislya vijni z Rosiyeyu Koli hanom stav Shagin Geraj hanstvo faktichno bulo zalezhne vid Rosijskoyi imperiyi i bulo zagarbano Rosiyeyu v 1783 Takozh Rosijska imperiya otrimala uzberezhzhya Azovskogo morya ale ne mala prava na budivnictvo fortec na uzberezhzhi ta kabotazhne plavannya Cim mirnim dogovorom pidkreslenij moment z yakogo pochinayetsya postupove oslablennya Osmanskoyi derzhavi j odnochasno z cim zrostannya vplivu Rosijskoyi imperiyi na Balkanskomu pivostrovi Osmanska imperiya zatyaguvala ratifikaciyu dogovoru pragnuchi domogtisya pereglyadu umov sho stosuyutsya peredusim Moldovskogo knyazivstva i Munteniyi U comu yiyi pidtrimuvali yevropejski derzhavi sturbovani posilennyam vplivu Rosijskoyi imperiyi v Dunajskih knyazivstvah Vnaslidok Kyuchuk Kajnardzhijskogo mirnogo dogovoru posilivsya nacionalno vizvolnij ruh naselennya Moldovskogo knyazivstva Pishla nizka zvernen vid vladi knyazivstva do rosijskogo imperatora z prohannyami kontrolyuvati vikonannya zobov yazan Osmanskoyu imperiyeyu i pidtrimati rozshirennya avtonomiyi Kyuchuk Kajnardzhijskij dogovir 21 lipnya 1774 roku spriyav pereselennyu silskih gromad z krayin Balkanskogo pivostrova i Podunav ya na ukrayinski zemli U dogovori viznachalis umovi pereselennya Sim yam yaki bazhali zalishiti svoyu vitchiznu i pereselitisya v inshi miscya buv dozvolenij vilnij viyizd zi vsim majnom Shob ci rodini mogli vladnati spravi yim buv danij richnij strok dlya vilnogo pereselennya rahuyuchi vid dnya rozminu traktatu Z immigrantiv ne vimagalasya i ne styaguvalasya niyaka groshova abo insha suma za stari rahunki yakogo b pohodzhennya voni ne buli Z nih takozh ne vimagalasya zhodna kontribuciya abo plata za ves voyennij chas i za veliki yih strazhdannya i rozorennya perezhiti protyagom vijni i she na dva roki vpered vvazhayuchi iz dnya rozminu traktatu Zhiteli riznih nacionalnostej i socialnogo stanu z teritorij sho povertalisya Osmanskij imperiyi yaki perebuvali na sluzhbi u rosijskij armiyi i bazhali ponad danij yim richnij termin pereselitis do Rosijskoyi imperiyi mogli zi svoyimi sim yami i zi svoyim majnom vidijti razom z rosijskimi vijskami Uryad Osmanskoyi imperiyi zobov yazuvavsya nichim ne pereshkodzhati pereselennyu Punkti Kyuchuk Kajnardzhijskogo mirnogo dogovoru uzakonili pereselennya gromad v Ukrayinu yake vidbulosya pid chas vijni v tomu chisli i velikoyi bolgarskoyi gromadi 400 simej z sela Alfatar Flatar Silistrijskogo okrugu u 1773 1774 rokah Teritoriya sho znahodilas poblizu Silistriyi bula arenoyu golovnih bojovih dij vijni 1768 1774 rokiv Poboyuyuchis represij z boku osmanskoyi administraciyi za dopomogu rosijskij armiyi predstavniki alfatarskoyi gromadi zvernulisya u 1773 roci do golovnokomanduvacha rosijskih vijsk grafa P O Rumyanceva Rumyancev yih prijnyav i pislya besidi doruchiv majoru Shtirichu z 72 ma gusarami provesti bolgar vid beregiv Dunayu do forteci Svyatoyi Yelizaveti Pribuvshi tudi voseni voni buli rozmisheni na zimu v selah Serbskogo gusarskogo polku Dmitrivci Adzhamci i Dikovci Navesni 1774 roku graf P O Rumyancev pribuv u misto Kremenchuk de pislya naradi z miscevim nachalstvom v yakij brali uchast predstavniki vid alfatarskoyi gromadi bulo virisheno rozseliti bolgar u vibranomu nimi bolgarskomu selishi Vilshanka ta inshih navkolishnih bolgarskih selah naselennya yakih do togo chasu znachno zmenshilos vnaslidok vijni Pislya perehodu bolgar u 1773 roci i zimuvannya v miscevostyah bilya Yelizavetgradu v 1774 roci golovnokomanduvach armiyi graf Rumyancev nadav yim pravo vibrati sobi misce dlya poselennya na zemlyah vidvedenih kolishnim vihidcyam z Osmanskoyi imperiyi Takim chinom bolgari vidrazu zh pislya perehodu poselilis na vibranomu nimi urochishi pri richci Sinyuhi V 1774 roci do Vilshanki bula perevezena trikupolna derev yana cerkva v im ya svyatogo Ioana Milostivogo pokrovitelya bolgarskih immigrantiv pobudovana v Kiyivskij abo Podilskij guberniyi Dozvil na yiyi budivnictvo vilshanci otrimali u 1772 roci ale budivnictvo bulo rozpochate v 1773 roci Keruvav perevozom cerkvi Hristofor Stepanov Pro poyavu odniyeyi z chastin gromadi z sela Alfatar u Vilshanci dopovidav otaman Kalnibolotskogo kurenya Anton Bilij u Raporti vid 16 lipnya 1774 roku koshovomu otamanu Nizovogo Zaporizkogo Vijska Petru Ivanovichu Kalnishevskomu 1762 1775 Otamanu Kalnibolotskogo kurenya Antonu Bilomu bulo dane rozporyadzhennya prosuvatis livim beregom Sinyuhi a pislya cogo stati v girli Chornogo Tashlika de bula Kalmazova sloboda i robiti roz yizdi vverh Sinyuhi i Tashlikom vishe Chornogo Tashlika nad Sinyuhoyu verst v dvi Vikonannyu cih zavdan pereshkodzhali komandi vidstavnogo gusarskogo majora Stavrovskogo yaki stali po brodah vishe Katerinskogo shancya po richci Sinyusi do Gruzkoyi ustanovi i yaki skriz pidsterigali lyudej sho yihali z zemel pidleglih Vijsku Zaporizkomu Nizovomu shob ani pid yakim privodom do Polskoyi oblasti i zvidti ne proyizhdzhali Za chotiri tizhni do pributtya zaporozhciv v slobodu Maslovo prijshlo na poselennya bilshe sta simej bolgar Voni oselilisya tam de buli sinokosni luki po Chornomu Tashliku i v inshih miscyah Bolgari i moldovani yaki oselilis na Sinyebrodskomu brodi skosili po richkah sino i ocheret Nakoshene v Chornomu Tashliku sino chotirma cholovikami yaki prijshli na poselennya z Kalmazovoyi slobodi i buli rozignani vijskovim osavulom Stepanom Golehom bolgari z dozvolu kapitana Isayeva zabrali i kositi bilshe ne puskali Tomu na dumku Antona Bilogo yaksho kozaki budut zimuvati u cij miscevosti to yim nichim bude goduvati konej Dlya zboru posiyanogo v Kalmazovij riznimi lyudmi zbizhzhya buv nadislanij vid polkovnika Zvyeryeva vahmistr Bolgaram yaki prijshli do Vilshanki i v susidni sela u 1774 roci nadavalis ti zh prava i pilgi viznacheni v Manifesti Katerini II sho j usim inshim vihidcyam iz Bolgariyi Vnaslidok pereselen seredini drugoyi polovini XVIII stolittya u Vilshanci meshkali vihidci z pid Rushuka Vidina Silistri i z Dobrudzhi Chastina naselennya Vilshanki she v kinci XIX stolittya nazivalas dobrudzhanami Bolgari yaki pereselilis v Ukrayinu ranishe 1750 h rokiv ne vklyuchalisya v chislo tih sho mali pravo na pilgi yak i inshi korinni zhiteli Prichornomorskih stepiv Skoristavshis situaciyeyu Rosijska imperiya porushila pitannya pro status knyazivstva i v berezni 1779 roku bula prijnyata Ajnali Kavakska konvenciya ogoloshena chastinoyu Kyuchuk Kajnardzhijskogo dogovoru Cya konvenciya pidtverdzhuvala yuridichnu silu postupok z boku Porti i pererahovuvala yiyi zobov yazannya pered Moldovoyu Zokrema knyazivstvu buli poverneni 15 sil priyednanih do osmanskih rajyativ Moldovski predstavniki v Stambuli otrimali diplomatichnu nedotorkannist Porta obicyala ne robiti zamah na svobodu hristiyanskogo virospovidannya Umovi dogovoru ne mogli buti skasovani sultanom abo jogo nastupnikami Mirnij dogovir peredbachav i zasnuvannya rosijskogo konsulstva Generalne konsulstvo v Moldovi Munteniyi ta Bessarabiyi bulo utvorene v grudni 1779 roku z rezidenciyeyu v Buharesti Prote faktichno konsulstvo pochalo robotu tilki u 1782 roci cherez protidiyu Porti i nizki zahidnih krayin Osmanskij uryad abi pereshkoditi roboti rosijskogo konsula dozvoliv v 1783 roci vidkriti avstrijske a v 1786 roci i prusske konsulstvo Prote ce tilki spriyalo posilennyu samostijnosti v zovnishnij politici Moldovskogo knyazivstva 28 grudnya 1783 roku bulo pidpisano she odnu ugodu mizh Rosijskoyu imperiyeyu i Osmanskoyu imperiyeyu zgidno z yakoyu ostannya znovu zobov yazalasya tochno vikonuvati polozhennya Kyuchuk Kajnardzhijskogo mirnogo dogovoru a takozh Ajnali Kavakskoyi konvenciyi Piznishe buv utochnenij poryadok priznachennya i zmishennya gospodariv Moldovskogo knyazivstva rozmir i poryadok styaguvannya danini tosho Pidpisannya Kyuchuk Kajnardzhijskogo dogovoru i podalshih ugod oslabilo vpliv Osmanskoyi imperiyi na Balkanah i posluzhilo rozshirennyu rosijsko moldovskih politichnih zv yazkiv Dzherela ta literaturaO V Kresin Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir 1774 20 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 550 ISBN 978 966 00 0855 4 O O Horoshilova Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir 9 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Der Friedensvertrag zwischen Russland und der Turkei 4 bereznya 2008 u Wayback Machine Literatura N F Serbina Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir 1774 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 XPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir

Дата публікації:
Топ