Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Було запропоновано цю статтю або розділ з Дуліби (західні), але, можливо, це варто додатково . Пропозиція з лютого 2023. |
Дуліби (дав.-рус. Дулѣби; пол. Dulebowie, Dudlebowie) — одне із великих племен східних слов'ян (теж саме плем'я існувало і серед західних слов'ян), об'єднання слов'ян, представлене пам'ятками празько-корчацької та лука-райковецької археологічних культур. Дуліби відомі також під назвою бужани та волиняни. Жили у верхів'ях Західного Бугу і притоках верхньої течії Прип'яті. У XI ст. увійшли до складу Київської Русі ставши частиною українського народу..
| Дулѣби | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Язичництво | |||
| Мови | Праслов'янська | |||
| Форма правління | плем'я | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | невідомо | |||
| - Ліквідовано | XI ст. | |||
Дуліби, як і їх східні сусіди деревляни жили у великих лісах. З «Руського Літопису» знаємо, що волиняни — це ті ж самі дуліби, які жили біля. Західного Бугу.
Етимологія
Назва племені дуліби дуже стара, вона має свої паралелі в хорутанських дулібах, в чеських і моравських дулібах. Імовірно існував племінний союз, який під час великого переселення народів розпався на чеських дулібів і дулібів у басейні рік Прип'яті і Бугу, частина з яких наприкінці VIII ст. або на початку IX ст. можливо також переселилася за р. Прип'ять на землі балтів.
Етнонім дуліби є одним із найстаріших слов'янських етнонімів, поряд з сербами і хорватами. На думку Крістофера Фокта, цілком імовірно, що вони не виникли в різних регіонах незалежно один від одного, а їх розселення є наслідком міграцій та етногенезу. Середньовічний польський хроніст Ян Длугош стверджував на основі старожитніх літописів, що дуліби були «єдиним племенем», у якого був прародитель на ім'я Дуліб.
Згідно чеського дослідника середини ХІХ ст., Павла Шафарика, літописні дуліби й тиверці є одним племенем толковини — тобто «толкові люди», «мудрі люди» (самоназва одного племені званого іноземцями як різні племена). Однак на сьогодні дані гіпотези вважаються анахронізмом.
Проте, найбільш імовірною, на думку більшості вчених, зокрема О. М. Трубачова, є версія, що племінна назва *dudlěbi є запозичення з германських мов, де *daud-laiba- означає “спадок мерця”. Менш імовірними вважають етимології герм. *þeuda-laiba - ”спадок народу”, Лер-Сплавінського, яке мало би дати форму *tjudlěbi, герм. *Dudl-eiba - “країна волинок”, проблематичним є трактування *Dudl-ěb - “долина, низина”, тобто дуліби — жителі низин, долин. У деяких слов'янських мовах (російській, болгарській) слово «дулеб», «дулуп», що походить від того ж кореня, означає дурного, безтолкового, сліпого, косоокого чоловіка, батрака, що ймовірно є результатом пейоративізації племінної назви.
Історія
При імператорі Візантії Іраклієві (610–641 рр.) плем'я дулібів зазнало нищівної поразки від аварів. В «Повісті минулих літ» оповідається про те, як авари знущалися в дикий спосіб над тихими мешканцями лісів, навіть до возів своїх запрягали дулібівських жінок. Але згодом авари-обри пропали без сліду, а витривалі дуліби залишилися на Волині:
 | си же Обри воеваху на Словѣнѣхъ и примучиша Дулѣбы, сущая Словѣны, и насилье творяху женамъ Дулѣбьскимъ: аще поѣхати будяше Обърину, не дадяше впрячи коня, ни вола, но веляше въпрячи 3 ли, 4 ли, 5 ли женъ въ телѣгу и повести Обърѣна; тако мучаху Дулѣбы. Быша бо Обърѣ тѣломъ велици и умомъ горди, и Богъ потреби я, помроша вси, и не остася ни единъ Объринъ; есть притъча на Руси и до сего дне: погибоша аки Обрѣ |  |
У 907 році дуліби у складі русько-слов'янського війська на чолі з князем Олегом, брали участь у поході на Царгород.
В Х ст. дулібське племінне об'єднання, розпалося і ввійшло до складу Київської Русі під назвою племінної спілки волинян, бужан:
| | Дулѣби же живяху по Бугу, кде нынѣ Волыняне», «Бужане зань сѣдять по Бугу, послѣ же Волыняне» | |
так само древлян, полян і почасти дреговичів.
Мешканці Побужжя звалися також бужанами. Здавна у тих сторонах було багато міст, що стояли або на високих горбах серед лісу, або на островах серед недоступних боліт і мочарів. Одне з тих міст — Волинь над Бугом ймовірно дало назву племені волинян і цілій волинській землі. Жителів околиць Луцька називали лучанами, цей етнонім наводить візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний. На захід від р. Бугу над річкою Гучвою стояв город Червень, від якого ціла околиця дістала назву «червенських городів», а їх мешканці — назву «черв'яни».
В. Ключевський та Б. Греков вважали, що існував великий військовий союз чи федерація антських князів під проводом дулібів. Гегемонія дулібів поширювалася на весь підвладний їм регіон ще в VI ст., але після аварського завоювання дулібський племінний союз розпався, і частина його територій підпала під залежність Аварського каганату . У Х ст. черв'яни мали чільне місце в суспільстві перед бужанами, пізніше волиняни зайняли лідерство у політично-економічному житті надавши назву Волині.
Археологія
Археологічні пам'ятки дулібів — це залишки землеробських поселень з житлами-землянками (наприклад, Пліснеськ) та курганні могильники з залишками трупоспалень. До дулібів відносять пам'ятники Луки-Райковецької культури та більш ранні Празько-Корчацькі пам'ятники.
Припущення
На думку Василя Татіщева, існує імовірність того що дуліби (дудліби) є будинами (дудинами), яких описав Геродот . Доказами цієї версії є близька співзвучна форма обох назв, крім того, етнонім "будини" по звучанню є типово слов'янським. Варто звернути увагу на те що до складу дулібів входили "бужани".
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 28 жовтня 2014.
- стор. 303, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р.
- стор. 186, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р.
- стор. 604, том. 2, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р.
- Krzysztof Fokt, Śladami etnicznej stratygrafii, czyli u źródeł zachodniej połowy Słowiańszczyzny [ 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] [w:] Maciej Salamon, Jerzy Strzelczyk (pod red.), Wędrówka i etnogeneza w starożytności i w średniowieczu Kraków-2010, s. 269—289, (пол.)
- стр. 226, 469, Щавелева Н. И. // Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша [ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. (Книги I—VI): текст, перевод, комментарий — г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. — 493 с.: ил.; 22. — (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад. РАН В. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. — Библиогр.: с. 453—461, в тексте и в подстроч. прим. — Указатели: с. 463—494. — 800 экз. — . (рос.) (лат.)
- «Тиверцы» // «Полный церковно-словянский словарь», сост. священник магистр протоиерей Григорий Дьяченко, г. Москва (1993 г.) 1900 г., С. 1112 (Прибавление), (рос.)
- Pavel Jozef Šafárik, Slowan: Star., s. 548, 992
- Известия Академии наук (России), 1853 г., том II, стр. 32 (рос.)
- Трубачов, Олег (1978). Этимологический словарь славянских языков: (Праславянский лексический фонд). Выпуск 5 (*dělo — dьržьlь) (рос.) . Москва: Наука. с. 117.
- Леонтий Войтович, «Восточное Прикарпатье во второй половине I тис. н. е. (История русинов)» [ 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- )., Wolf, Josef (1927- (1984). Abeceda národů : výkladový slovník kmenů, národností a národů. Horizont. с. 155. OCLC 837493476.
- Татищев В. Н. Собрание сочинений: В 8 т. М.: Ладомир, 1994—1996. Т. 1. С. 411, 425; Т. 4. С. 94, 392.
Джерела та література
- А. Г. Плахонін. Дуліби [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 492. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. —
- Щавелева Н. И. // Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша [ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. (Книги I—VI): текст, перевод, комментарий — г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. — 493 с.: ил.; 22. — (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад. РАН В. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. — Библиогр.: с. 453—461, в тексте и в подстроч. прим. — Указатели: с. 463—494. — 800 экз. — . (рос.) (лат.)
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Рад. енциклопедія історії України.- Київ, 1969 р.- т.2.
- ДУЛЇБИ, БУЖАНЕ І ВОЛИНЯНЕ, ЧЕРВЕНСЬКІ ГОРОДИ, ЛЇТОПИСНІ «ХОРВАТИ», «БІЛА ХОРВАТІЯ» І ХОРВАТСЬКЕ ПИТАННЄ. [ 9 травня 2005 у Wayback Machine.] М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ IV. Стор. 7.
- Галина Лозко. Українське народознавство. Видання третє, доповнене та перероблене. м. Київ. Видавництво «АрТек» 2006 р., C. 21
- Ермаловіч М. // Старажытная Беларусь: Полацкі і новагародскі перыяды. — г. Мінск: Маст. літ., 1990 г. (біл.)
- (рос.)
Посилання
- ПЛЕМІННІ ОБ'ЄДНАННЯ. ПРИЄДНАННЯ ДО КИЇВСЬКОЇ РУСІ [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Dulibi Bulo zaproponovano ob yednati cyu stattyu abo rozdil z Dulibi zahidni ale mozhlivo ce varto dodatkovo obgovoriti Propoziciya z lyutogo 2023 Dulibi dav rus Dulѣbi pol Dulebowie Dudlebowie odne iz velikih plemen shidnih slov yan tezh same plem ya isnuvalo i sered zahidnih slov yan ob yednannya slov yan predstavlene pam yatkami prazko korchackoyi ta luka rajkoveckoyi arheologichnih kultur Dulibi vidomi takozh pid nazvoyu buzhani ta volinyani Zhili u verhiv yah Zahidnogo Bugu i pritokah verhnoyi techiyi Prip yati U XI st uvijshli do skladu Kiyivskoyi Rusi stavshi chastinoyu ukrayinskogo narodu Dulѣbinevidomo XI st Dulibi istorichni kordoni na kartiShidnoslov yanski plemena 8 9 st ta baltiStolicya YazichnictvoMovi Praslov yanskaForma pravlinnya plem yaIstoriya Zasnovano nevidomo Likvidovano XI st Dulibi yak i yih shidni susidi derevlyani zhili u velikih lisah Z Ruskogo Litopisu znayemo sho volinyani ce ti zh sami dulibi yaki zhili bilya Zahidnogo Bugu EtimologiyaNazva plemeni dulibi duzhe stara vona maye svoyi paraleli v horutanskih dulibah v cheskih i moravskih dulibah Imovirno isnuvav pleminnij soyuz yakij pid chas velikogo pereselennya narodiv rozpavsya na cheskih dulibiv i dulibiv u basejni rik Prip yati i Bugu chastina z yakih naprikinci VIII st abo na pochatku IX st mozhlivo takozh pereselilasya za r Prip yat na zemli baltiv Etnonim dulibi ye odnim iz najstarishih slov yanskih etnonimiv poryad z serbami i horvatami Na dumku Kristofera Fokta cilkom imovirno sho voni ne vinikli v riznih regionah nezalezhno odin vid odnogo a yih rozselennya ye naslidkom migracij ta etnogenezu Serednovichnij polskij hronist Yan Dlugosh stverdzhuvav na osnovi starozhitnih litopisiv sho dulibi buli yedinim plemenem u yakogo buv praroditel na im ya Dulib Zgidno cheskogo doslidnika seredini HIH st Pavla Shafarika litopisni dulibi j tiverci ye odnim plemenem tolkovini tobto tolkovi lyudi mudri lyudi samonazva odnogo plemeni zvanogo inozemcyami yak rizni plemena Odnak na sogodni dani gipotezi vvazhayutsya anahronizmom Prote najbilsh imovirnoyu na dumku bilshosti vchenih zokrema O M Trubachova ye versiya sho pleminna nazva dudlebi ye zapozichennya z germanskih mov de daud laiba oznachaye spadok mercya Mensh imovirnimi vvazhayut etimologiyi germ theuda laiba spadok narodu Ler Splavinskogo yake malo bi dati formu tjudlebi germ Dudl eiba krayina volinok problematichnim ye traktuvannya Dudl eb dolina nizina tobto dulibi zhiteli nizin dolin U deyakih slov yanskih movah rosijskij bolgarskij slovo duleb dulup sho pohodit vid togo zh korenya oznachaye durnogo beztolkovogo slipogo kosookogo cholovika batraka sho jmovirno ye rezultatom pejorativizaciyi pleminnoyi nazvi IstoriyaPri imperatori Vizantiyi Irakliyevi 610 641 rr plem ya dulibiv zaznalo nishivnoyi porazki vid avariv V Povisti minulih lit opovidayetsya pro te yak avari znushalisya v dikij sposib nad tihimi meshkancyami lisiv navit do voziv svoyih zapryagali dulibivskih zhinok Ale zgodom avari obri propali bez slidu a vitrivali dulibi zalishilisya na Volini si zhe Obri voevahu na Slovѣnѣh i primuchisha Dulѣby sushaya Slovѣny i nasile tvoryahu zhenam Dulѣbskim ashe poѣhati budyashe Obrinu ne dadyashe vpryachi konya ni vola no velyashe vpryachi 3 li 4 li 5 li zhen v telѣgu i povesti Obrѣna tako muchahu Dulѣby Bysha bo Obrѣ tѣlom velici i umom gordi i Bog potrebi ya pomrosha vsi i ne ostasya ni edin Obrin est pritcha na Rusi i do sego dne pogibosha aki Obrѣ U 907 roci dulibi u skladi rusko slov yanskogo vijska na choli z knyazem Olegom brali uchast u pohodi na Cargorod V H st dulibske pleminne ob yednannya rozpalosya i vvijshlo do skladu Kiyivskoyi Rusi pid nazvoyu pleminnoyi spilki volinyan buzhan Dulѣbi zhe zhivyahu po Bugu kde nynѣ Volynyane Buzhane zan sѣdyat po Bugu poslѣ zhe Volynyane tak samo drevlyan polyan i pochasti dregovichiv Meshkanci Pobuzhzhya zvalisya takozh buzhanami Zdavna u tih storonah bulo bagato mist sho stoyali abo na visokih gorbah sered lisu abo na ostrovah sered nedostupnih bolit i mochariv Odne z tih mist Volin nad Bugom jmovirno dalo nazvu plemeni volinyan i cilij volinskij zemli Zhiteliv okolic Lucka nazivali luchanami cej etnonim navodit vizantijskij imperator Kostyantin VII Bagryanorodnij Na zahid vid r Bugu nad richkoyu Guchvoyu stoyav gorod Cherven vid yakogo cila okolicya distala nazvu chervenskih gorodiv a yih meshkanci nazvu cherv yani V Klyuchevskij ta B Grekov vvazhali sho isnuvav velikij vijskovij soyuz chi federaciya antskih knyaziv pid provodom dulibiv Gegemoniya dulibiv poshiryuvalasya na ves pidvladnij yim region she v VI st ale pislya avarskogo zavoyuvannya dulibskij pleminnij soyuz rozpavsya i chastina jogo teritorij pidpala pid zalezhnist Avarskogo kaganatu U H st cherv yani mali chilne misce v suspilstvi pered buzhanami piznishe volinyani zajnyali liderstvo u politichno ekonomichnomu zhitti nadavshi nazvu Volini ArheologiyaArheologichni pam yatki dulibiv ce zalishki zemlerobskih poselen z zhitlami zemlyankami napriklad Plisnesk ta kurganni mogilniki z zalishkami trupospalen Do dulibiv vidnosyat pam yatniki Luki Rajkoveckoyi kulturi ta bilsh ranni Prazko Korchacki pam yatniki PripushennyaNa dumku Vasilya Tatisheva isnuye imovirnist togo sho dulibi dudlibi ye budinami dudinami yakih opisav Gerodot Dokazami ciyeyi versiyi ye blizka spivzvuchna forma oboh nazv krim togo etnonim budini po zvuchannyu ye tipovo slov yanskim Varto zvernuti uvagu na te sho do skladu dulibiv vhodili buzhani Div takozhBuzhani Cherv yani Volinyani Luchani Derevlyani Prabatkivshina slov yan Volin Polissya Holmshina Antskij soyuz AntiPrimitki Arhiv originalu za 6 serpnya 2011 Procitovano 28 zhovtnya 2014 stor 303 tom 1 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 1993 r ISBN 5 7707 4049 3 stor 186 tom 1 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 1993 r ISBN 5 7707 4049 3 stor 604 tom 2 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 1993 r ISBN 5 7707 4050 7 Krzysztof Fokt Sladami etnicznej stratygrafii czyli u zrodel zachodniej polowy Slowianszczyzny 22 zhovtnya 2014 u Wayback Machine w Maciej Salamon Jerzy Strzelczyk pod red Wedrowka i etnogeneza w starozytnosci i w sredniowieczu Krakow 2010 s 269 289 ISBN 9788388737695 pol str 226 469 Shaveleva N I Drevnyaya Rus v Polskoj istorii Yana Dlugosha 23 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Knigi I VI tekst perevod kommentarij g Moskva Pamyatniki istoricheskoj mysli 2004 g 493 s il 22 Drevnejshie istochniki po istorii Vostochnoj Evropy redkol akad RAN V L Yanin otv red i dr Chast teksta paral na rus i lat yaz Bibliogr s 453 461 v tekste i v podstroch prim Ukazateli s 463 494 800 ekz ISBN 5 88451 135 3 ros lat Tivercy Polnyj cerkovno slovyanskij slovar sost svyashennik magistr protoierej Grigorij Dyachenko g Moskva 1993 g 1900 g S 1112 Pribavlenie ISBN 5 87301 068 4 ros Pavel Jozef Safarik Slowan Star s 548 992 Izvestiya Akademii nauk Rossii 1853 g tom II str 32 ros Trubachov Oleg 1978 Etimologicheskij slovar slavyanskih yazykov Praslavyanskij leksicheskij fond Vypusk 5 delo drzl ros Moskva Nauka s 117 Leontij Vojtovich Vostochnoe Prikarpate vo vtoroj polovine I tis n e Istoriya rusinov 13 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros Wolf Josef 1927 1984 Abeceda narodu vykladovy slovnik kmenu narodnosti a narodu Horizont s 155 OCLC 837493476 Tatishev V N Sobranie sochinenij V 8 t M Ladomir 1994 1996 T 1 S 411 425 T 4 S 94 392 Dzherela ta literaturaA G Plahonin Dulibi 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 492 ISBN 966 00 0405 2 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r 591 s ISBN 5 308 00052 2 Shaveleva N I Drevnyaya Rus v Polskoj istorii Yana Dlugosha 23 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Knigi I VI tekst perevod kommentarij g Moskva Pamyatniki istoricheskoj mysli 2004 g 493 s il 22 Drevnejshie istochniki po istorii Vostochnoj Evropy redkol akad RAN V L Yanin otv red i dr Chast teksta paral na rus i lat yaz Bibliogr s 453 461 v tekste i v podstroch prim Ukazateli s 463 494 800 ekz ISBN 5 88451 135 3 ros lat Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Rad enciklopediya istoriyi Ukrayini Kiyiv 1969 r t 2 DULYiBI BUZhANE I VOLINYaNE ChERVENSKI GORODI LYiTOPISNI HORVATI BILA HORVATIYa I HORVATSKE PITANNYe 9 travnya 2005 u Wayback Machine M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom I Rozdil IV Stor 7 Galina Lozko Ukrayinske narodoznavstvo Vidannya tretye dopovnene ta pereroblene m Kiyiv Vidavnictvo ArTek 2006 r C 21 Ermalovich M Starazhytnaya Belarus Polacki i novagarodski peryyady g Minsk Mast lit 1990 g ISBN 5 340 00614 X bil ros PosilannyaPLEMINNI OB YeDNANNYa PRIYeDNANNYa DO KIYiVSKOYi RUSI 30 veresnya 2007 u Wayback Machine