Бужа́ни (дав.-рус. Бужа̑не) — літописне східнослов'янське плем'я, яке впродовж VIII-XI століть проживало на території західноукраїнських земель у басейні річки Західний Буг, від якої і походить його назва. Російський історик Михайло Тихомиров виводив племінну назву бужан від імені антського князя Божа.
Етнонім «бужани» ще у XI столітті був відомим Несторові-літописцеві, котрий згадує про них з-поміж 14-ти найбільших слов'янських племен напередодні утворення Руської держави: «…Бужане, зане сѣдоша по Бугу, после же велыняне…». Після того, як у ІХ-Х ст. бужани увійшли до складу Київської Русі, у давніх писемних джерелах про них більше не згадано.
Згадки про бужан містяться у давньоруських літописах («Повість минулих літ») та іноземних хроніках («Баварський географ»). За даними Баварського географа, на землях, заселених бужанами, було близько 230 укріплених городищ. У Повісті минулих літ розповідається про те що бужани і волиняни раніше називалися дулібами.
Головними центрами бужан, були міста: Белз, Буськ, та інші.
Гегемонія дулібів поширювалася на весь підвладний їм регіон ще в VI ст., але після аварського завоювання дулібський племінний союз розпався, і частина його територій опинилась в залежності від Аварського каганату. У IX-Х ст. черв'яни мали чільне місце в суспільстві перед бужанами, пізніше волиняни зайняли лідерство у політично-економічному житті надавши назву Волині.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 28 жовтня 2014.
- стор. 604, том. 2, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р.
- стор. 303, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р.
- Леонтий Войтович, «Восточное Прикарпатье во второй половине I тис. н. е. (История русинов)» [ 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. —
- Гайдай Л. // «Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях». — м. Луцьк: вид. «Вежа», 2000 р.
- «Довідник з історії України». За ред. І.Підкови та Р. Шуста.- мю Київ: вид. «Генеза», 1993 р. [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
Посилання
- А. Г. Плахонін. Бужани [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 391. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Buzhani znachennya Buzha ni dav rus Buzha ne litopisne shidnoslov yanske plem ya yake vprodovzh VIII XI stolit prozhivalo na teritoriyi zahidnoukrayinskih zemel u basejni richki Zahidnij Bug vid yakoyi i pohodit jogo nazva Rosijskij istorik Mihajlo Tihomirov vivodiv pleminnu nazvu buzhan vid imeni antskogo knyazya Bozha Etnonim buzhani she u XI stolitti buv vidomim Nestorovi litopiscevi kotrij zgaduye pro nih z pomizh 14 ti najbilshih slov yanskih plemen naperedodni utvorennya Ruskoyi derzhavi Buzhane zane sѣdosha po Bugu posle zhe velynyane Pislya togo yak u IH H st buzhani uvijshli do skladu Kiyivskoyi Rusi u davnih pisemnih dzherelah pro nih bilshe ne zgadano Zgadki pro buzhan mistyatsya u davnoruskih litopisah Povist minulih lit ta inozemnih hronikah Bavarskij geograf Za danimi Bavarskogo geografa na zemlyah zaselenih buzhanami bulo blizko 230 ukriplenih gorodish U Povisti minulih lit rozpovidayetsya pro te sho buzhani i volinyani ranishe nazivalisya dulibami Golovnimi centrami buzhan buli mista Belz Busk ta inshi Gegemoniya dulibiv poshiryuvalasya na ves pidvladnij yim region she v VI st ale pislya avarskogo zavoyuvannya dulibskij pleminnij soyuz rozpavsya i chastina jogo teritorij opinilas v zalezhnosti vid Avarskogo kaganatu U IX H st cherv yani mali chilne misce v suspilstvi pered buzhanami piznishe volinyani zajnyali liderstvo u politichno ekonomichnomu zhitti nadavshi nazvu Volini Div takozhCherv yani Dulibi Volinyani Antskij soyuz AntiPrimitki Arhiv originalu za 6 serpnya 2011 Procitovano 28 zhovtnya 2014 stor 604 tom 2 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 1993 r ISBN 5 7707 4050 7 stor 303 tom 1 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 1993 r ISBN 5 7707 4049 3 Leontij Vojtovich Vostochnoe Prikarpate vo vtoroj polovine I tis n e Istoriya rusinov 13 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros DzherelaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r 591 s ISBN 5 308 00052 2 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah m Luck vid Vezha 2000 r Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta myu Kiyiv vid Geneza 1993 r 10 kvitnya 2009 u Wayback Machine Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 PosilannyaA G Plahonin Buzhani 1 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 391 ISBN 966 00 0734 5