Окремі положення цієї статті сумнівні. |
Украї́на або Вкраї́на (дав.-рус. Оукраина) — топонім у Східній Європі. Вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком, у зв'язку зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича на Посульському рубежі. З XIX століття назва території обабіч Дніпра, між Доном і Сяном, та Прип'яттю і Чорним морем, заселена переважно українцями.
Згідно з версією, поширеною в російській, радянській та українській історіографії, так називали «пограничну територію» (М. Грушевський, Лонгин Цегельський [1907], Богдан Барвінський [1916], Володимир Охримович, Іван Огієнко, Ярослав Рудницький, Євген Онацький, Зенон Кузеля, Дмитро Дорошенко, О. О. Потебня, Ю. О. Карпенко, , П. П. Толочко, В. А. Смолій), Орест Субтельний [1991].
За другою версією, «Україна» має значення «рідний край, країна, земля» (Грінченко Б. Д., Шевченко Ф. П., С. Я. Єрмоленко, В. Г. Скляренко, М. Г. Андрусяк, В. М. Русанівський,А. Л. Байцар, Г. П. Півторак)...
Третя версія запропонована видатним українським географом Степаном Рудницьким в його працях «Україна. Земля й народ» (Відень, 1916) і «Основи землезнання України» (Прага, 1923). На його думку, «Україна» — це межова земля Європи, кордон між Європою та Азією. Прихильниками цієї версії були відомі географи Мирон Дольницький (1892—1968) та Володимир Кубійович (1900—1985). Пояснення Степана Рудницького широкого поширення так і не набуло. Ця версія зазнала нищівної критики українським істориком Ярославом Рудницьким («Слово й назва Україна» (Winnipeg, Man. 1951), назвавши її «ще однією псевдологією» та «народною етимологією, що насправді прогомоніла майже безслідно»..
Серед дослідників досі немає одностайності в тлумаченні цього терміна. В сучасній історіографії є вдосталь прибічників як однієї, так і другої версій. Етимологію цього слова досі не з'ясовано..
Згідно з академічними українськими джерелами: «Українська мова: енциклопедія» та «Мала енциклопедія етнодержавознавства», назва «Україна» мала значення «внутрішня країна», «внутрішня земля», «земля, населена своїм народом»; згідно «Енциклопедії Історії України», термін «Україна» мав значення пограниччя, крайньої, межової землі та первісно вживався для позначення порубіжних земель стосовно Київської землі та/або Переяславського князівства (межової території з половцями), Галицько-Волинського князівства (пограниччя з Польщею), не маючи на той час певного етнокультурного змісту.
«Україна» в літописах
«Літопис Руський» XII століття згадує назви «Україна», «Вкраїна», «Вкраїниця», «україняни» локалізовані:
- південна частина Переяславської землі (південна частина Київщини і північно-східна частина Черкащини);
- південно-східна частина Галицької землі (Пониззя), південні частини сучасних Тернопільщини та Хмельниччини (р. Смотрич, р. Ушиця, р. Збруч), і південно-західна частина Вінниччини;
- терени Волинської землі в басейні лівобережжя середньої течії Західного Бугу, суміжне з Лядською землею Малої Польщі (нині — Холмське, Бяло-Подляське, Замойське воєводства Польщі).
Київський літопис 1187 (за Іпатіївським списком), оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича, під час походу на половців, каже що «за ним же Україна багато потужила»:
ѡ нем же Ѹкраина много постона. |
У тому ж літописі за 1189 рік згадується, що князь
'«еха и Смоленьска в борзѣ и приѣхавшю же емоу ко Оукраинѣ Галичькои(на означення подністрянського Пониззя) и взя два города Галичькъıи и отолѣ (от "України") поіде к Галичю» |
У Галицько-Волинському літописі, під 1213, записано, що князь Данило «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов, і всю Україну»:
и приӕ Берестии . и Ѹгровескъ . и Верещинъ . и Ст҃олпъ Комовъ . и всю Ѹкраинѹ . |
Існують різні трактування слова «Україна» у цих літописах. Так, історик Олександр Палій вважає, що слово було простим синонімом слів «князівство», «земля». Натомість Іван Огієнко висловив ширші міркування з цього приводу у своїй праці «Історія української літературної мови». Про перший вжиток слова «україна» у Київському літописі він пише так:
«В якому саме значенні вжито тут слово Україна, трудно сказати, — може, так названо граничну Переяславську землю; але не виключено, що тут це назва й ширша — й землі Київської. Взагалі в давнину слово „україна“ визначало якусь землю, сторону, край. Другу згадку про Україну цей же Літопис подає під 1213 роком, розповідаючи, що князь Данило „прия Берестий, і Угровеск, і Верещин, і Столпє, Комов і всю Україну“. Тут Україна визначає певне окреслений край. Зазначу ще, що церковнослов'янське „пріиде в предѣль (грецьке ὅρια = краї) іудейскія“ Пересопницька Євангелія 1556 р. перекладає: „пришол в україни иудейския“.»
Канадський історик Орест Субтельний висловив таку думку з цього приводу:
«Слово „Україна“ вперше з'являється в літописах у 1187 р. і спочатку вживається як географічне позначення Київського порубіжжя.»
Натомість мовознавець, академік НАН України Григорій Півторак наголошує:
«Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна.»
«Україна» на географічних мапах
В рукописі «Географія Птолемея» 1420 року (автор невідомий), на карті «Сарматія» (Сарматіас) (назва карти умовна) вперше були зображені українські землі та вперше на карті міститься напис «Сарматія». В цьому рукописі на карті «Сарматія Азійська» (назва карти умовна) — напис «САRМАТЇА АСЇА» (Сарматія Азійська)..
На більшості географічних карт XIV—XVI століть українське Наддніпров'я позначається як Сарматія (Sarmatia), Ruthenia, Russia, Cumania, Commania та ін. Назва Україна на картах з'явилася в другій половині XVI століття Одна із перших карт з назвою Україна та «Cosaques» (Козаки) — карта 1572 року (зберігається в Архіві Міністерства закордонних справ Франції. За Сергієм Шелухіним (1921 року): «В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географічна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а вернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року. На карті Мотіеля територія по обидва боки Дніпра (Правобережжя та Лівобережжя) має напис „Uckrania“ (Україна).».
До XV століття назва «Україна» не використовувалась у картографії світових держав для позначення цієї території. До цього періоду зазначена територія позначається на картах як Русь (Rus‘) або Червона Русь.
Від другої половини XVI ст. назва «Україна» вже постійно фігурує у польських і турецьких джерелах. Справжня революція у кодифікації України як держави пов'язана з іменем французького інженера Гійома Левассера де Боплана. В опублікованій у 1651 р. у Франції невеликій праці «Опис України» він відтворив для західного читача картину України, якою її побачив — з докладними відомостями географічного та економічного характеру, описанням порогів, побуту і звичаїв запорозьких козаків, кримських татар тощо. Не менше значення мають карти, які складав Боплан на основі власних топографічних вимірів. Багато разів копіювалися і перевидавалися дві карти України, виконані Бопланом, — Спеціальна і Генеральна, а також його карта Дніпра. Завдяки картам Боплана, широко відомим у Європі, назва «Україна» остаточно утвердилася в картографуванні; з'явилася вона і на глобусі 1660—1670 рр. (автор глобуса — Корнеліус Блав).
1710 рік. Абрахам Аллард видав карту «Sades Belli in POLONIA et in Moscovia…». Напис Ukraina на карті займає Правобережжя та Лівобережжя. Окремо виділено Волинь (Volhynia). Напис Russia Rubra (Червона Русь) зустрічається два рази: перший — для Галичини та Покуття (Pokutta); другий — накладається на напис Ukraina та охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На півдні України напис Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі). Напис Ukraina — від Поділля (Podolia) до Слобожанщини.
1711 рік. Йоганн-Баптист Гоманн видав мапу «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae» (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Написи Червона Русь та Ukraina (Україна) частково накладаються один на одного. Напис Ukraina (Україна) — від Поділля до Новгород-Сіверщини (Стародубщини).
1712 рік. Йоганн-Баптист Гоманн. Карта — «Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis» (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Татарії). Інший український варіант назви карти — «Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Татарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном». Написи Russia Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Напис Ukraina — від Поділля до Полтавщини.
1750 рік. Тобіас Йоганн Маєр. Карта — «Mappa Geographica Regni Poloniae». Карта публікувалася в різних атласах (вісім версій). Напис UKRAINA (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від Покуття до Дніпра. UKRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Це одна із перших карт де до України належить Галичина. Червона Русь — територія від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Бєлгорода (тепер Росія).
1765 рік. Тобіас Йоганн Маєр. Карта — «Map of the Kingdom of Poland and the Grand Dutchy of Lithuania, from Tob. Mayer of the Cosmographical Society of Nuremberg». Напис UKRAIN (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Дніпра. UKRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA).
На картах німецького картографа Габріеля Боденера зустрічається напис «UKRAYNE».
«Україна» за часів Речі Посполитої
Документи кажуть про «Україну подільську», «Україну брацлавську», «Україну київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком Козаччини в 16 ст. назва україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори Наддніпрянщини — Правобережної й Лівобережної, де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване воєводство Київське. У такому значенні термін україна вживається в писаннях київського католицького єпископа Й. Верещинського (кін. 16 ст.), в діяріюшах С. Бєльського 1609 й Ш. Окольського 1638, в листах гетьмана П. Сагайдачного, єпископа (згодом митр.) І. Копинського та ін. Сагайдачний у листі до короля Жиґмонта III 15 лютого 1622 року писав про «Україну, власну, предковічну отчизну нашу», «городи українські», «народ український» тощо. І. Колимський у листі до патріарха московського Філарета з 4 грудня 1622 (з Мгарського монастиря) скаржився, що «все зде на Украине, во пределе Киевском сотесняемся». Але поняття україна щораз далі поширюється за межі самого Київського воєводства, зокрема на Лівобережжі, де в першій половині XVII століття проходить процес посиленої української колонізації, яка захоплює також володіння Московської держави (Слобідська Україна).
«Україна» за козацької доби
Назву «Україна» як держава уперше на міжнародному рівні було зафіксовано у матеріалах Віленського перемир'я 1656 року між Річчю Посполитою та Московським царством, а потім — тексті Бучацького перемир'я 1672 року між Річчю Посполитою та Османською імперією та в Андріанопольських мирних договорах 1713 року між Стамбулом, Варшавою та Москвою. У 1676 році гетьман Війська Запорозького Юрій Хмельницький почав титулуватися як «гетьман Війська Запорозького, князь України».
Особливого політичного значення назва «Україна» набирає внаслідок Хмельниччини. Хоч офіційна назва Козацько-Гетьманської Держави 17 — 18 ст. була «Військо Запорозьке», але її територія була «козацька земля», яка звичайно і в українській і в польській практиці — називалася Україною. Отож, назви Україна, український, український народ щораз частіше вживалися в політичному і культурному житті Гетьманщини. Зустрічаємо їх раз у раз в актах і документах Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка, І. Самойловича, І. Мазепи, П. Орлика. Старшина Дорошенко в листі до Запоріжжя 1671 писав про «всю Україну», «народ наш український», «українські міста» тощо. Про «отчизну Україну» згадував П. Полуботок у листі до В. Кочубея 1685. Антигетьман П. Іваненко (Петрик), укладаючи 1692 союзний договір з Кримським ханством, вчинив це «для одобрання од московское власти милое отчизни своее Украины», а в своїх універсалах і листах писав: «наша Україна». Цю назву залюбки вживав і в офіційних актах і в приватних листах екзильний гетьман П. Орлик. Обидва тексти (латинський і український) Бендерської конституції 1710 згадують «Ucraina», «in Ucrainam», «в Украйні», «Кіев и иные украинскіе городы». У договорі з Кримом 1711 Орлик титулується «dux Ucrainae». Не дивно, що ця назва тоді стала відомою й популярною в Західній Європі (завдяки також другому вид. «Description d'Ukrainie» Ґ. Л. де Боплана 1661). Після Андрусівської угоди 1667 й поділу України між Москвою й Польщею з'являються назви «сьогобічна» й «тогобічна» Україна, а для Лівобережжя ще «Малоросійська Україна».
Назва «Україна» була активно вживана в міжнародних угодах та актах, укладених Військом Запорозьким зі Шведським королівством, Османською імперією та Кримським ханством протягом 1710—1712 років. Це відображалося у «Договорах і постановах» 1710 року зі Швецією, у Кайрському мирі 1711 року з Кримом та у Стамбульському мирі 1712 року з Туреччиною, а також у дипломатичному листуванні початку XVIII століття. Ці документи підтверджували міжнародну суб'єктність Війська Запорозького як протегованої держави. Важливою історико-лінгвістичною обставиною є те, що назва «Україна», як синонім для лівобережної частини Війська Запорозького, була вжита у офіційному тексті Константинопольського договору 1712 року між Високою Портою та Московською державою. У контексті зовнішньополітичних відносин країн Північної, Східної, Південно-Східної Європи та Малої Азії назва «Україна» визначала територію державно-політичних автономних утворень, які існували з 1660-х років — Лівобережної і Правобережної Гетьманщин. Однак, від Шведського королівства, Османської імперії та Кримського ханства терміни «Україна» та «український» використовувалися переважно для маркування Правобережжя, а лише у окремих випадках — Лівобережжя.
XIX—XX століття
Щойно в XIX століття, з об'єднанням більшості українських земель і утворенням українського територіального масиву назва Україна поволі набирає значення української національної території. Починаючи з другої половини XIX століття, назва Україна вживається в українському громадянському й приватному житті, визначаючи всю територію українського народу й усуваючи всі інші назви (зокрема Малоросія), незалежно від їх походження й історичного вжитку.
Після проголошення Української Народної Республіки (універсали Центральної Ради III — 20 листопада 1917 і IV — 22 січня 1918), Української (Гетьманської) Держави (29 квітня 1918 року) і Західно-Української Народної Республіки (1 листопада 1918 року), назви Україна і український народ остаточно усталюються як офіційні назви Української держави та її народу. Офіційне прийняття назви Карпатська Україна (15 березня 1939) поклало край ваганням щодо властивої назви й цієї частини української землі.
Під радянською владою Україна мала назву Українська Соціалістична Радянська Республіка (декрет Українського радянського уряду з 6 січня 1919), а з 31 січня 1937 — Українська Радянська Соціалістична Республіка.
З проголошенням Незалежності 1991 року за українською державою була закріплена назва Україна.
Погляд етнографа Павла Чубинського на походження назви України
«З кінця ХІV століття і до теперішнього часу область, яку займають Поляни, стала іменуватися Україною, а жителі її — Українцями. Нині ця назва виявляється далеко поширеною на схід, захід та південь по обидва боки Дніпра, тобто на всю область колишньої козаччини та на сусідні землі, зайняті раніше кочовими народами. Слово Україна має у народній мові й загальне значення, в сенсі характеристики краю, що складається з широких, рівних полів з невеликими «перелісками».
Погляд українського науковця Михайла Максимовича на походження назви України
«Але як назва Польської землі засвоїлася землею Ляською; то, ймовірно, на відміну від неї, Південно-Руська Польська земля або Поля Дніпровські назвалися Україною, іменем, яке в (південноруській мові) означало те, що й поле.»
Див. також
Примітки
- стор. 573, 426, 375, 432, 434, 347, 343, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р. — (укр.)
- Стлб. 653:8, 663:31-33. // ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 652—673. — Ізборник.
- Ясь О. В. Україна, назва // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін., НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. — .
- Смолій В. А. (відп. ред.) Історія українського козацтва: У 2 томах: Том 2 — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 760 с. (8 с.)
- Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. — Львів: ЗУКЦ, 2022. — 328 с.
- Русанівський В. М. Українська мова // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — . — С. 717.
- Українська мова // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.), Г. Г. Германенко, А. М. Михайлян. — К.: Довіра: Генеза, 1996. — C. 152. — 942 с. — , — .
- Янко М. Т. Україна // Топонімічний словник України: Словник-довідник. — Київ: Знання, 1998. — С. 363—364. — 432 с. —
- Борис Гринченко, 1909 р.:
Україна // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.«Украї́на, ни, ж. 1) — країна.»
- Ф. Шевченко: термін «Україна», «Вкраїна» має передусім значення «край», «країна», а не «окраїна»: том 1, с. 189 в Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. — К., 1979.
- Світлана Єрмоленко. У власних назвах — історія України [ 2019-06-10 у Wayback Machine.]
- Скляренко В. Звідки походить назва Україна // (Україна: громадсько-політичний, літературно-художній часопис). — Київ, 1991. — № 1. — С. 20, 39.
- Скляренко В. Україна: походження назви // Вісник міжнародної асоціації україністів (МАУ). Науковий і культурно-освітній журнал. — Київ, 1991. — № 1. — С. 66-72.
- Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
- Звідки пішла назва «Україна» / Е. Острась // Київська старовина: Науковий історико-філологічний журнал. — 2006. — № 1. — С. 56—63.
- Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с.
- А. І. Федорова. Перші згадки терміну Україна: історіографічний аспект / А. І. Федорова, к.і.н., доцент / Одеський національний політехнічний університет, Кафедра історії та етнографії України, 2016.
- Крижанівська О. І. Походження української мови та основні етапи її становлення // О. І. Крижанівська. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник. — Київ: ВЦ «Академія», 2010. — С. 20. .
- Україна // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — С. 485. — 544 с. — .
- Яковенко Н. Вибір імені versus вибір шляху (назви української території між кінцем XVI — кінцем XVII ст.) // Міжкультурний діалог. Т. 1: Ідентичність. — К.: Дух і літера, 2009. — С. 81
- Літопис Руський. Роки 1185—1195. — Ізборник.
- Літопис Руський. Роки 1196—1223. — Ізборник.
- Стлб. 732:56–57. // ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 715-736. — Ізборник.
- Олександр Палій. Влада пам'ятає про Сенегал, але забула про Україну — 18.04.2012.
- Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови [ 2015-04-10 у Wayback Machine.] — 2004. — С. 100—101.
- Субтельний Орест. Україна: історія / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука. — 2-е вид. — Київ: Либідь, 1992. — 512 с.
- «Україна» — це не «окраїна» / Півторак Г.П. Походження українців, росіян, булорусів та їхніх мов / Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — К.: Видавничий центр «Академія», 2001.
- Мапа Радзивіла на сайті мультимедійного інформаційно-освітнього проекту Vkraina.
- УКРАЇНА — НЕ ОКРАЇНА. ОКРАЇНА (московсько-татарське, або українсько-татарське прикордоння) НА КАРТАХ XVII—XVIII ст. // Байцар А. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. — Львів: ЗУКЦ, 2022. — 328 с. — С. 240—243.
- Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с. — С. 559—560.
- Байцар Андрій. Назви «Україна» та «Окраіна» на карті Азії німецького картографа Матеуса Зойтера. 1740 р.[]
- Байцар Андрій. Назви «Україна» та «Окраіна» на карті «Європа» німецького географа Матеуса Зойтера. 1728 р.[]
- ЕТНОГРАФІЧНІ КАРТИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАКОРДОННИХ ВЧЕНИХ // Байцар А. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. — Львів: ЗУКЦ, 2022. — 328 с. — С. 66–67.
- Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с. — 489—491.
- Світлична, Валентина (2005). Історія України. Київ: Каравела. с. 408. ISBN .
- Верменич Я. В. Територіальні детермінанти української суб'єктності // Україна як цивілізаційний суб'єкт історії та сучасності: національна доповідь / Ред. кол.: С. І. Пирожков, В. А. Смоліий, Г. В. Боряк, Я. В. Верменич, С. С. Дембіцький, О. М. Майборода, С. В. Стоєцький, Н. В. Хамітов, Л. Д. Якубова, О. В. Ясь. НАН України. Інститут історії України. — (к): Ніка-Центр, 2020. — С. 80—81. — .
- Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с. — С. 574.
- Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с. — С. 457.
- КАРТУШІ КАРТ З НАЗВОЮ «УКРАЇНА» // Байцар А. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. — Львів: ЗУКЦ, 2022. — 328 с. — С. 232—234.
- Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с. — С. 458.
- Тарас Чухліб. Поняття «Україна» та «Українний» в офіційному дискурсі Війська Запорозького (1649—1659 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.), В. Станіславський (заст. відп. ред.), Т. Чухліб (заст. відп. ред.), В. Кононенко (відп. секр.), В. Матях, Б. Черкас. НАН України. Інститут історії України; Український національний комітет з вивчення країн Центральної і Південно-Східної Європи. — Вип. 15. — К., 2015. — С. 39. — 438 с.
- . Львів місто натхнення. 21.09.2019. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 30.09.2019.
- Чухліб Т. Уживання назви «Україна» в міжнародних угодах Війська Запорозького зі Швецією, Туреччиною та Кримом (1710—1712 рр.) // Український історичний журнал. / Інститут історії України НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України. — Київ: «Академперіодика», 2024. — Число 1. — С. 57-77.
- Чубинский П. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Том 7. Вып. 2. — Петербург: Императорское русское Географическое общество, 1877. — С. 460.(рос. дореф.)
- Максимович. М. А. Собрание сочинений М. А. Максимовича. Том 3. — Киев, 1880. — С. 365.(рос. дореф.)
Джерела
- Січинський В., Рудницький Я. Назва «Україна» // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Рудницький Я. Назва «Україна» в чужих мовах // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Ясь О. В. Україна, назва // Енциклопедія історії України. — К., 2018. — Кн. 1: Україна–Українці. — С. 15–16.
- «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. —
- С. Шелухін. Назва України. З картами. Відень 1921
- Dorošenko D. Die Namen «Rus», «Russland» und «Ukraine» in ihrer historischen und gegenwärtigen Bedeutung; Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes. Берлін 1931;
- Січинський В. Назва України. Територія України. Прага 1944, II вид. Авґсбурґ 1948;
- Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. — 640 с.
- Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ [ 11 січня 2022 у Wayback Machine.]. Монографія / А. Л. Байцар. — Львів: ЗУКЦ, 2022. — 328 с.
- Байцар Андрій. Походження назви «Україна»: документи та географічні карти https://baitsar.blogspot.com/2021/09/blog-post_15.html[]
- Байцар Андрій. Україна на картах Гійома Боплана (XVII cт.). https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-c.html[]
- Байцар Андрій.Назва «УКРАЇНА» на картушах карт (XVII—XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2021/09/xvii-xviii.html[]
- Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА» на географічних картах XVI ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html[]
- Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах друг. пол. XVII ст. (1650-ті рр. -1680-ті рр.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-1650-1680.html[]
- Байцар Андрій.Назва «УКРАЇНА», «Окраїна» та «Козаки» на географічних картах (перша пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii.html[]
- Байцар Андрій.Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/02/xvii_13.html[]
- Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах (перша пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/1700-1750.html[]
- Байцар Андрій.Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2019/09/1750-1799.html[]
- Borschak E. Rus, Mala Rossia, Ukraina — Hevue des Etudes Slaves, t. XXIV. Париж 1948; * * * Андрусяк М. Назва Україна. Чикаго 1951;
- Рудницький Я. Слово і назва «Україна». Вінніпеґ 1951;
- Serech Y. An Important Work in Ukrainian Onomastics. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. Vol. II, No. 4 (6). Нью-Йорк 1952
- Украина // Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О. С. Стрижак. — К.: «Наукова думка», 1985. — С. 165—167.
- Тарас Чухліб. "Коли наша держава отримала назву «Україна»? — YouTube.
- Тарас Чухліб. «Чи поширювалася назва „Україна“ на Русь, Поділля та Волинь за козацької доби?» — YouTube.
- Тарас Чухліб. "Чому Богдан Хмельницький назвав свою державу «Україною»? — YouTube.
- Тарас Чухліб. Поняття «Україна», «українські козаки», «український народ» в положеннях Андрусівського перемир'я та міжнародній офіційній документації 1667-го року / Україна між Польщею та Росією: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 330-ї річниці Вічного миру (1686) і 350-ї річниці Андрусівського перемир‘я (1667) (23 грудня 2016 р., м. Київ) / упорядник Є. М. Луняк ; Музей гетьманства. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, — 2016.
- Тарас Чухліб. Поняття «Україна», «Український», «отчизна», «народ» в офіційному дискурсі Війська Запорозького (1666—1672 рр.) / Т. Чухліб // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2017. — Вип. 17.
- Тарас Чухліб. «Отчизна наша Україна», «природні українські діти», «українська земля»: патріотична лексика гетьмана Петра Дорошенка // Наукові записки Кам'янець-Подільського Національного університету. Історичні науки. Т.26. — К-Под., — 2016. — С. 226—233.
Література
- Статєєва В. Назви на позначення території України, українців, української мови в європейських джерелах ХІІІ–ХVІІІ ст. // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Філологія. Соціальні комунікації / редкол.: В. В. Барчан (відп. ред.), Ю. М. Бідзіля, Н. П. Бедзір та ін. — Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2013. — Вип. 1(29). — С. 263—272.
Посилання
- Григорій Півторак, «Україна» — це не «окраїна» // litopys.org.ua
- Байцар Андрій.Назва «Україна» на географічних картах XVI ст. http://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html
- Байцар Андрій.Назва «Україна» на карті купця Мотіеля (до 1580 р.) https://baitsar.blogspot.com/2017/10/1580.html
- Байцар Андрій.Ярослав, Перемишль та Львів — це Україна та Червона Русь. Карти німецького картографа Тобіаса Йоганна Маєра (друга пол. XVIII ст.)https://baitsar.blogspot.com/2018/08/1765.html
- Байцар Андрій. Назва «Україна» на картах голландського гравера та картографа Абрахама Алларда (перша пол. XVIII ст.)
- Байцар Андрій. Назви «Україна», «Червона Русь», «Покуття» та «Підляшшя» на карті «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae» німецького картографа Йоганна-Баптиста Гоманна. 1711 р.
- Байцар Андрій. Назва «Україна» на картах німецького картографа Йоганна-Баптиста Гоманна (перша пол. XVIII ст.)
- Кирило Галушко, Що означала назва «Україна» протягом століть? // likbez.org.ua, 06.03.2015
- Кирило Галушко, Відео лекції «Україна в картах Європи»
- Кравченко В. В.,
- Яковенко Наталя, Вибір імені versus вибір шляху (назви української території між кінцем XVI — кінцем XVII ст.) // Міжкультірний діалог. Т. 1: Ідентичність. — К.: Дух і літера, 2009. — С. 57-95.
- Чернецький Євген, Відео лекції «Священна Україна» про сприйняття Наддніпрянщини (в ширшому значенні — України) в різних культурах і суспільствах.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Okremi polozhennya ciyeyi statti sumnivni Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim obgovorennyam ta za mozhlivosti vipravte nedoliki U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayina znachennya Ukrayi na abo Vkrayi na dav rus Oukraina toponim u Shidnij Yevropi Vpershe zgaduyetsya v Kiyivskomu litopisi pid 1187 rokom u zv yazku zi smertyu pereyaslavskogo knyazya Volodimira Glibovicha na Posulskomu rubezhi Z XIX stolittya nazva teritoriyi obabich Dnipra mizh Donom i Syanom ta Prip yattyu i Chornim morem zaselena perevazhno ukrayincyami Zgidno z versiyeyu poshirenoyu v rosijskij radyanskij ta ukrayinskij istoriografiyi tak nazivali pogranichnu teritoriyu M Grushevskij Longin Cegelskij 1907 Bogdan Barvinskij 1916 Volodimir Ohrimovich Ivan Ogiyenko Yaroslav Rudnickij Yevgen Onackij Zenon Kuzelya Dmitro Doroshenko O O Potebnya Yu O Karpenko P P Tolochko V A Smolij Orest Subtelnij 1991 Za drugoyu versiyeyu Ukrayina maye znachennya ridnij kraj krayina zemlya Grinchenko B D Shevchenko F P S Ya Yermolenko V G Sklyarenko M G Andrusyak V M Rusanivskij A L Bajcar G P Pivtorak Tretya versiya zaproponovana vidatnim ukrayinskim geografom Stepanom Rudnickim v jogo pracyah Ukrayina Zemlya j narod Viden 1916 i Osnovi zemleznannya Ukrayini Praga 1923 Na jogo dumku Ukrayina ce mezhova zemlya Yevropi kordon mizh Yevropoyu ta Aziyeyu Prihilnikami ciyeyi versiyi buli vidomi geografi Miron Dolnickij 1892 1968 ta Volodimir Kubijovich 1900 1985 Poyasnennya Stepana Rudnickogo shirokogo poshirennya tak i ne nabulo Cya versiya zaznala nishivnoyi kritiki ukrayinskim istorikom Yaroslavom Rudnickim Slovo j nazva Ukrayina Winnipeg Man 1951 nazvavshi yiyi she odniyeyu psevdologiyeyu ta narodnoyu etimologiyeyu sho naspravdi progomonila majzhe bezslidno Sered doslidnikiv dosi nemaye odnostajnosti v tlumachenni cogo termina V suchasnij istoriografiyi ye vdostal pribichnikiv yak odniyeyi tak i drugoyi versij Etimologiyu cogo slova dosi ne z yasovano Zgidno z akademichnimi ukrayinskimi dzherelami Ukrayinska mova enciklopediya ta Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva nazva Ukrayina mala znachennya vnutrishnya krayina vnutrishnya zemlya zemlya naselena svoyim narodom zgidno Enciklopediyi Istoriyi Ukrayini termin Ukrayina mav znachennya pogranichchya krajnoyi mezhovoyi zemli ta pervisno vzhivavsya dlya poznachennya porubizhnih zemel stosovno Kiyivskoyi zemli ta abo Pereyaslavskogo knyazivstva mezhovoyi teritoriyi z polovcyami Galicko Volinskogo knyazivstva pogranichchya z Polsheyu ne mayuchi na toj chas pevnogo etnokulturnogo zmistu Ukrayina v litopisahUrivok iz Peresopnickogo Yevangeliya 1556 v yakomu traplyayetsya slovo ukrayina prishol v ukrayini iudejskiya U comu fragmenti slovo ukrayina kraj mezha oblast greckij variant oria latinskij fines slov yanskij predѣly Litopis Ruskij XII stolittya zgaduye nazvi Ukrayina Vkrayina Vkrayinicya ukrayinyani lokalizovani pivdenna chastina Pereyaslavskoyi zemli pivdenna chastina Kiyivshini i pivnichno shidna chastina Cherkashini pivdenno shidna chastina Galickoyi zemli Ponizzya pivdenni chastini suchasnih Ternopilshini ta Hmelnichchini r Smotrich r Ushicya r Zbruch i pivdenno zahidna chastina Vinnichchini tereni Volinskoyi zemli v basejni livoberezhzhya serednoyi techiyi Zahidnogo Bugu sumizhne z Lyadskoyu zemleyu Maloyi Polshi nini Holmske Byalo Podlyaske Zamojske voyevodstva Polshi Kiyivskij litopis 1187 za Ipatiyivskim spiskom opovidayuchi pro smert pereyaslavskogo knyazya Volodimira Glibovicha pid chas pohodu na polovciv kazhe sho za nim zhe Ukrayina bagato potuzhila ѡ nem zhe Ѹkraina mnogo postona U tomu zh litopisi za 1189 rik zgaduyetsya sho knyaz eha i Smolenska v borzѣ i priѣhavshyu zhe emou ko Oukrainѣ Galichkoi na oznachennya podnistryanskogo Ponizzya i vzya dva goroda Galichkii i otolѣ ot Ukrayini poide k Galichyu U Galicko Volinskomu litopisi pid 1213 zapisano sho knyaz Danilo zabrav Berestij i Ugrovsk i Vereshin i Stolp ye i Komov i vsyu Ukrayinu i priӕ Berestii i Ѹgrovesk i Vereshin i St olp Komov i vsyu Ѹkrainѹ Isnuyut rizni traktuvannya slova Ukrayina u cih litopisah Tak istorik Oleksandr Palij vvazhaye sho slovo bulo prostim sinonimom sliv knyazivstvo zemlya Natomist Ivan Ogiyenko visloviv shirshi mirkuvannya z cogo privodu u svoyij praci Istoriya ukrayinskoyi literaturnoyi movi Pro pershij vzhitok slova ukrayina u Kiyivskomu litopisi vin pishe tak V yakomu same znachenni vzhito tut slovo Ukrayina trudno skazati mozhe tak nazvano granichnu Pereyaslavsku zemlyu ale ne viklyucheno sho tut ce nazva j shirsha j zemli Kiyivskoyi Vzagali v davninu slovo ukrayina viznachalo yakus zemlyu storonu kraj Drugu zgadku pro Ukrayinu cej zhe Litopis podaye pid 1213 rokom rozpovidayuchi sho knyaz Danilo priya Berestij i Ugrovesk i Vereshin i Stolpye Komov i vsyu Ukrayinu Tut Ukrayina viznachaye pevne okreslenij kraj Zaznachu she sho cerkovnoslov yanske priide v predѣl grecke ὅria krayi iudejskiya Peresopnicka Yevangeliya 1556 r perekladaye prishol v ukrayini iudejskiya Kanadskij istorik Orest Subtelnij visloviv taku dumku z cogo privodu Slovo Ukrayina vpershe z yavlyayetsya v litopisah u 1187 r i spochatku vzhivayetsya yak geografichne poznachennya Kiyivskogo porubizhzhya Natomist movoznavec akademik NAN Ukrayini Grigorij Pivtorak nagoloshuye Najvirogidnishoyu j najperekonlivishoyu slid vvazhati versiyu yaka pov yazuye nazvu Ukrayina zi slovami kraj krayina Ukrayina na geografichnih mapahKarta Radzivila pershe kartografichne dzherelo de vikoristana nazva Ukrayina Pershe vidannya karti bulo zdijsnene Villemom Blau v 1613 rociKarta Yevropejskoyi Tatariyi abo Maloyi Tatariyi italijcya Dzhakomo Kantelli da Vinola 1688 Naddnipryanshina pokazana yak Ukrayina abo kraj zaporozkih kozakiv Vkraina o Paese de Cossachi di Zaporowa Na shid vid neyi vkazana Ukrayina abo kraj donskih kozakiv zalezhnih vid Moskoviyi Vkraina ouero Paese de Cossachi Tanaiti Soggetti al Moscouita Karta Biloyi Rusi abo Moskoviyi francuza Yubera Zhajo 1685 Naddipryanshina pokazana yak Ukrayina Vkraina abo kraj kozakiv Na shid vid neyi mizh Voronezkim Worotin i Ryazanskim Rezan knyazivstvami vkazano Okrainu Okraina sho vidpovidaye zemlyam donskih kozakiv Karta Shidnoyi Yevropi italijcya Vinchenco Mariya Koronelli 1690 Pravoberzhzhya i Livoberezhzhya z Kiyevom poznacheni yak VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES Ukrayina abo Krayina kozakiv Slovo OKRAINA Okraina vzhito stosovno Zadonnya i Ryazani moskovskogo porubizhzhya Karta Shidnoyi Yevropi francuza Gijoma Delilya 1723 Naddnipryanshina i Pivdenna Bilorus poznacheni yak PETITE RUSSIE Mala Rus Cya nazva peresikayetsya v rajoni Naddnipryanshini z inshoyu sho prostyagayetsya do Slobozhanshini UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES Ukrayina abo Krayina kozakiv Karta Shidnoyi Yevropi nimcya Matiusa Zojttera 1730 Slovom UCRANIA Ukrayina poznacheno Nadnipryashinu Dovkola neyi roztashovano toponimi VOLHINIA Volin PODOLIA Podillya i SEVERIA Sivershina Na shid vid nih v rajoni Ryazani znahoditsya OGRANIA Ograniya V rukopisi Geografiya Ptolemeya 1420 roku avtor nevidomij na karti Sarmatiya Sarmatias nazva karti umovna vpershe buli zobrazheni ukrayinski zemli ta vpershe na karti mistitsya napis Sarmatiya V comu rukopisi na karti Sarmatiya Azijska nazva karti umovna napis SARMATYiA ASYiA Sarmatiya Azijska Na bilshosti geografichnih kart XIV XVI stolit ukrayinske Naddniprov ya poznachayetsya yak Sarmatiya Sarmatia Ruthenia Russia Cumania Commania ta in Nazva Ukrayina na kartah z yavilasya v drugij polovini XVI stolittya Odna iz pershih kart z nazvoyu Ukrayina ta Cosaques Kozaki karta 1572 roku zberigayetsya v Arhivi Ministerstva zakordonnih sprav Franciyi Za Sergiyem Sheluhinim 1921 roku V Nacion Biblioteci Parizh v paperah francuzkogo kupcya Motielya ye geografichna karta basejnu Chornogo Morya zroblena nevidomim avtorom Motiel yizdiv z Franciyi suhodolom v Turechchinu cherez Ukrayinu Viyihav vin z domu v 1580 roci a vernuvsya v 1582 r probuvshi v podorozhi 2 roki z lishkom Yasno sho kartu yakoyu vin koristavsya v tij podorozhi bulo zrobleno ranishe 1580 roku Na karti Motielya teritoriya po obidva boki Dnipra Pravoberezhzhya ta Livoberezhzhya maye napis Uckrania Ukrayina Do XV stolittya nazva Ukrayina ne vikoristovuvalas u kartografiyi svitovih derzhav dlya poznachennya ciyeyi teritoriyi Do cogo periodu zaznachena teritoriya poznachayetsya na kartah yak Rus Rus abo Chervona Rus Vid drugoyi polovini XVI st nazva Ukrayina vzhe postijno figuruye u polskih i tureckih dzherelah Spravzhnya revolyuciya u kodifikaciyi Ukrayini yak derzhavi pov yazana z imenem francuzkogo inzhenera Gijoma Levassera de Boplana V opublikovanij u 1651 r u Franciyi nevelikij praci Opis Ukrayini vin vidtvoriv dlya zahidnogo chitacha kartinu Ukrayini yakoyu yiyi pobachiv z dokladnimi vidomostyami geografichnogo ta ekonomichnogo harakteru opisannyam porogiv pobutu i zvichayiv zaporozkih kozakiv krimskih tatar tosho Ne menshe znachennya mayut karti yaki skladav Boplan na osnovi vlasnih topografichnih vimiriv Bagato raziv kopiyuvalisya i perevidavalisya dvi karti Ukrayini vikonani Boplanom Specialna i Generalna a takozh jogo karta Dnipra Zavdyaki kartam Boplana shiroko vidomim u Yevropi nazva Ukrayina ostatochno utverdilasya v kartografuvanni z yavilasya vona i na globusi 1660 1670 rr avtor globusa Kornelius Blav 1710 rik Abraham Allard vidav kartu Sades Belli in POLONIA et in Moscovia Napis Ukraina na karti zajmaye Pravoberezhzhya ta Livoberezhzhya Okremo vidileno Volin Volhynia Napis Russia Rubra Chervona Rus zustrichayetsya dva razi pershij dlya Galichini ta Pokuttya Pokutta drugij nakladayetsya na napis Ukraina ta ohoplyuye Pravoberezhnu ta Livoberezhnu Ukrayinu Na pivdni Ukrayini napis Cosakki Saporoski Kozaki Zaporozki Napis Ukraina vid Podillya Podolia do Slobozhanshini 1711 rik Jogann Baptist Gomann vidav mapu Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae Russiae Prussiae Mazoviae Samogitiae Kioviae Volhyniae Podoliae Podlachiae Livoniae Smolensci Severiae Velike knyazivstvo Litovske korolivstvo Polshi Rus Prussiya Mazoviya Zhemajtiya Kiyivshina Podillya Pidlyashshya Livoniya Smolenshina Sivershina Napisi Chervona Rus ta Ukraina Ukrayina chastkovo nakladayutsya odin na odnogo Napis Ukraina Ukrayina vid Podillya do Novgorod Sivershini Starodubshini 1712 rik Jogann Baptist Gomann Karta Vkrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae Moldaviae Minoris Tartariae provinciis Ukrayina chi Kozacka zemlya z prileglimi provinciyami Valahiyi Moldaviyi j Maloyi Tatariyi Inshij ukrayinskij variant nazvi karti Ukrayina sho ye Zemleyu Kozakiv z susidnimi provinciyami Valahiyi Moldaviyi Maloyi Tatariyi predstavlena Joganom Baptistom Gomannom Napisi Russia Rubra Chervona Rus ta Ukraina Ukrayina provedeni paralelno cherez vsyu ukrayinsku etnichnu teritoriyu Napis Ukraina vid Podillya do Poltavshini 1750 rik Tobias Jogann Mayer Karta Mappa Geographica Regni Poloniae Karta publikuvalasya v riznih atlasah visim versij Napis UKRAINA Ukrayina zobrazheno velikimi literami j ohoplyuye teritoriyu vid Pokuttya do Dnipra UKRAIN Ukrayina ototozhnyuyetsya z Chervonoyu Russyu RED RUSSIA Ce odna iz pershih kart de do Ukrayini nalezhit Galichina Chervona Rus teritoriya vid m Yaroslava ta m Peremishlya teper Polsha do Byelgoroda teper Rosiya 1765 rik Tobias Jogann Mayer Karta Map of the Kingdom of Poland and the Grand Dutchy of Lithuania from Tob Mayer of the Cosmographical Society of Nuremberg Napis UKRAIN Ukrayina zobrazheno velikimi literami j ohoplyuye teritoriyu vid m Yaroslava ta m Peremishlya teper Polsha do Dnipra UKRAIN Ukrayina ototozhnyuyetsya z Chervonoyu Russyu RED RUSSIA Na kartah nimeckogo kartografa Gabrielya Bodenera zustrichayetsya napis UKRAYNE Ukrayina za chasiv Rechi PospolitoyiDokumenti kazhut pro Ukrayinu podilsku Ukrayinu braclavsku Ukrayinu kiyivsku Dyaryusz sejmowy 1585 nazivaye Podillya Ukraina Podolska Z rozvitkom Kozachchini v 16 st nazva ukrayina staye geografichnoyu nazvoyu kozackoyi teritoriyi yaka ohoplyuvala shiroki prostori Naddnipryanshini Pravoberezhnoyi j Livoberezhnoyi de v administrativnij sistemi Rechi Pospolitoyi bulo roztashovane voyevodstvo Kiyivske U takomu znachenni termin ukrayina vzhivayetsya v pisannyah kiyivskogo katolickogo yepiskopa J Vereshinskogo kin 16 st v diyariyushah S Byelskogo 1609 j Sh Okolskogo 1638 v listah getmana P Sagajdachnogo yepiskopa zgodom mitr I Kopinskogo ta in Sagajdachnij u listi do korolya Zhigmonta III 15 lyutogo 1622 roku pisav pro Ukrayinu vlasnu predkovichnu otchiznu nashu gorodi ukrayinski narod ukrayinskij tosho I Kolimskij u listi do patriarha moskovskogo Filareta z 4 grudnya 1622 z Mgarskogo monastirya skarzhivsya sho vse zde na Ukraine vo predele Kievskom sotesnyaemsya Ale ponyattya ukrayina shoraz dali poshiryuyetsya za mezhi samogo Kiyivskogo voyevodstva zokrema na Livoberezhzhi de v pershij polovini XVII stolittya prohodit proces posilenoyi ukrayinskoyi kolonizaciyi yaka zahoplyuye takozh volodinnya Moskovskoyi derzhavi Slobidska Ukrayina Ukrayina za kozackoyi dobiNazvu Ukrayina yak derzhava upershe na mizhnarodnomu rivni bulo zafiksovano u materialah Vilenskogo peremir ya 1656 roku mizh Richchyu Pospolitoyu ta Moskovskim carstvom a potim teksti Buchackogo peremir ya 1672 roku mizh Richchyu Pospolitoyu ta Osmanskoyu imperiyeyu ta v Andrianopolskih mirnih dogovorah 1713 roku mizh Stambulom Varshavoyu ta Moskvoyu U 1676 roci getman Vijska Zaporozkogo Yurij Hmelnickij pochav tituluvatisya yak getman Vijska Zaporozkogo knyaz Ukrayini Osoblivogo politichnogo znachennya nazva Ukrayina nabiraye vnaslidok Hmelnichchini Hoch oficijna nazva Kozacko Getmanskoyi Derzhavi 17 18 st bula Vijsko Zaporozke ale yiyi teritoriya bula kozacka zemlya yaka zvichajno i v ukrayinskij i v polskij praktici nazivalasya Ukrayinoyu Otozh nazvi Ukrayina ukrayinskij ukrayinskij narod shoraz chastishe vzhivalisya v politichnomu i kulturnomu zhitti Getmanshini Zustrichayemo yih raz u raz v aktah i dokumentah B Hmelnickogo I Vigovskogo P Doroshenka I Samojlovicha I Mazepi P Orlika Starshina Doroshenko v listi do Zaporizhzhya 1671 pisav pro vsyu Ukrayinu narod nash ukrayinskij ukrayinski mista tosho Pro otchiznu Ukrayinu zgaduvav P Polubotok u listi do V Kochubeya 1685 Antigetman P Ivanenko Petrik ukladayuchi 1692 soyuznij dogovir z Krimskim hanstvom vchiniv ce dlya odobrannya od moskovskoe vlasti miloe otchizni svoee Ukrainy a v svoyih universalah i listah pisav nasha Ukrayina Cyu nazvu zalyubki vzhivav i v oficijnih aktah i v privatnih listah ekzilnij getman P Orlik Obidva teksti latinskij i ukrayinskij Benderskoyi konstituciyi 1710 zgaduyut Ucraina in Ucrainam v Ukrajni Kiev i inye ukrainskie gorody U dogovori z Krimom 1711 Orlik tituluyetsya dux Ucrainae Ne divno sho cya nazva todi stala vidomoyu j populyarnoyu v Zahidnij Yevropi zavdyaki takozh drugomu vid Description d Ukrainie G L de Boplana 1661 Pislya Andrusivskoyi ugodi 1667 j podilu Ukrayini mizh Moskvoyu j Polsheyu z yavlyayutsya nazvi sogobichna j togobichna Ukrayina a dlya Livoberezhzhya she Malorosijska Ukrayina Nazva Ukrayina bula aktivno vzhivana v mizhnarodnih ugodah ta aktah ukladenih Vijskom Zaporozkim zi Shvedskim korolivstvom Osmanskoyu imperiyeyu ta Krimskim hanstvom protyagom 1710 1712 rokiv Ce vidobrazhalosya u Dogovorah i postanovah 1710 roku zi Shveciyeyu u Kajrskomu miri 1711 roku z Krimom ta u Stambulskomu miri 1712 roku z Turechchinoyu a takozh u diplomatichnomu listuvanni pochatku XVIII stolittya Ci dokumenti pidtverdzhuvali mizhnarodnu sub yektnist Vijska Zaporozkogo yak protegovanoyi derzhavi Vazhlivoyu istoriko lingvistichnoyu obstavinoyu ye te sho nazva Ukrayina yak sinonim dlya livoberezhnoyi chastini Vijska Zaporozkogo bula vzhita u oficijnomu teksti Konstantinopolskogo dogovoru 1712 roku mizh Visokoyu Portoyu ta Moskovskoyu derzhavoyu U konteksti zovnishnopolitichnih vidnosin krayin Pivnichnoyi Shidnoyi Pivdenno Shidnoyi Yevropi ta Maloyi Aziyi nazva Ukrayina viznachala teritoriyu derzhavno politichnih avtonomnih utvoren yaki isnuvali z 1660 h rokiv Livoberezhnoyi i Pravoberezhnoyi Getmanshin Odnak vid Shvedskogo korolivstva Osmanskoyi imperiyi ta Krimskogo hanstva termini Ukrayina ta ukrayinskij vikoristovuvalisya perevazhno dlya markuvannya Pravoberezhzhya a lishe u okremih vipadkah Livoberezhzhya XIX XX stolittya Shojno v XIX stolittya z ob yednannyam bilshosti ukrayinskih zemel i utvorennyam ukrayinskogo teritorialnogo masivu nazva Ukrayina povoli nabiraye znachennya ukrayinskoyi nacionalnoyi teritoriyi Pochinayuchi z drugoyi polovini XIX stolittya nazva Ukrayina vzhivayetsya v ukrayinskomu gromadyanskomu j privatnomu zhitti viznachayuchi vsyu teritoriyu ukrayinskogo narodu j usuvayuchi vsi inshi nazvi zokrema Malorosiya nezalezhno vid yih pohodzhennya j istorichnogo vzhitku Pislya progoloshennya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki universali Centralnoyi Radi III 20 listopada 1917 i IV 22 sichnya 1918 Ukrayinskoyi Getmanskoyi Derzhavi 29 kvitnya 1918 roku i Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1 listopada 1918 roku nazvi Ukrayina i ukrayinskij narod ostatochno ustalyuyutsya yak oficijni nazvi Ukrayinskoyi derzhavi ta yiyi narodu Oficijne prijnyattya nazvi Karpatska Ukrayina 15 bereznya 1939 poklalo kraj vagannyam shodo vlastivoyi nazvi j ciyeyi chastini ukrayinskoyi zemli Pid radyanskoyu vladoyu Ukrayina mala nazvu Ukrayinska Socialistichna Radyanska Respublika dekret Ukrayinskogo radyanskogo uryadu z 6 sichnya 1919 a z 31 sichnya 1937 Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika Z progoloshennyam Nezalezhnosti 1991 roku za ukrayinskoyu derzhavoyu bula zakriplena nazva Ukrayina Poglyad etnografa Pavla Chubinskogo na pohodzhennya nazvi Ukrayini Z kincya HIV stolittya i do teperishnogo chasu oblast yaku zajmayut Polyani stala imenuvatisya Ukrayinoyu a zhiteli yiyi Ukrayincyami Nini cya nazva viyavlyayetsya daleko poshirenoyu na shid zahid ta pivden po obidva boki Dnipra tobto na vsyu oblast kolishnoyi kozachchini ta na susidni zemli zajnyati ranishe kochovimi narodami Slovo Ukrayina maye u narodnij movi j zagalne znachennya v sensi harakteristiki krayu sho skladayetsya z shirokih rivnih poliv z nevelikimi pereliskami Poglyad ukrayinskogo naukovcya Mihajla Maksimovicha na pohodzhennya nazvi Ukrayini Ale yak nazva Polskoyi zemli zasvoyilasya zemleyu Lyaskoyu to jmovirno na vidminu vid neyi Pivdenno Ruska Polska zemlya abo Polya Dniprovski nazvalisya Ukrayinoyu imenem yake v pivdennoruskij movi oznachalo te sho j pole Div takozhIstorichni mapi Ukrayini Krajna oblast v Sloveniyi Krayina zemlya Ukrayinskij Svit Nazva ukrayinskoyi movi Arktojska krayinaPrimitkistor 573 426 375 432 434 347 343 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r ISBN 5 308 00052 2 ukr Stlb 653 8 663 31 33 PSRL T 2 Ipatevskaya letopis SPb 1908 Stlb 652 673 Izbornik Yas O V Ukrayina nazva Enciklopediya istoriyi Ukrayini Ukrayina Ukrayinci Kn 1 Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2018 608 s ISBN 978 966 00 1676 7 Smolij V A vidp red Istoriya ukrayinskogo kozactva U 2 tomah Tom 2 K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 760 s 8 s ISBN 966 518 398 2 Bajcar Andrij UKRAYiNA TA UKRAYiNCI NA YeVROPEJSKIH ETNOGRAFIChNIH KARTAH Monografiya A L Bajcar Lviv ZUKC 2022 328 s Rusanivskij V M Ukrayinska mova Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi redkol V M Rusanivskij spivgolova O O Taranenko spivgolova M P Zyablyuk ta in 2 ge vid vipr i dop K Vid vo Ukr encikl im M P Bazhana 2004 824 s il ISBN 966 7492 19 2 S 717 Ukrayinska mova Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva NAN Ukrayini In t derzhavi i prava im Koreckogo Redkol Yu I Rimarenko vidp red G G Germanenko A M Mihajlyan K Dovira Geneza 1996 C 152 942 s ISBN 966 507 016 9 ISBN 966 504 001 4 Yanko M T Ukrayina Toponimichnij slovnik Ukrayini Slovnik dovidnik Kiyiv Znannya 1998 S 363 364 432 s ISBN 5 7707 9443 7 Boris Grinchenko 1909 r Ukrayi na ni zh 1 krayina Ukrayina Slovar ukrayinskoyi movi v 4 t za red Borisa Grinchenka K Kievskaya starina 1907 1909 F Shevchenko termin Ukrayina Vkrayina maye peredusim znachennya kraj krayina a ne okrayina tom 1 s 189 v Istoriya Ukrayinskoyi RSR U 8 t 10 kn K 1979 Svitlana Yermolenko U vlasnih nazvah istoriya Ukrayini 2019 06 10 u Wayback Machine Sklyarenko V Zvidki pohodit nazva Ukrayina Ukrayina gromadsko politichnij literaturno hudozhnij chasopis Kiyiv 1991 1 S 20 39 Sklyarenko V Ukrayina pohodzhennya nazvi Visnik mizhnarodnoyi asociaciyi ukrayinistiv MAU Naukovij i kulturno osvitnij zhurnal Kiyiv 1991 1 S 66 72 Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bilorusiv ta yihnih mov Zvidki pishla nazva Ukrayina E Ostras Kiyivska starovina Naukovij istoriko filologichnij zhurnal 2006 1 S 56 63 Bajcar Andrij Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s A I Fedorova Pershi zgadki terminu Ukrayina istoriografichnij aspekt A I Fedorova k i n docent Odeskij nacionalnij politehnichnij universitet Kafedra istoriyi ta etnografiyi Ukrayini 2016 Krizhanivska O I Pohodzhennya ukrayinskoyi movi ta osnovni etapi yiyi stanovlennya O I Krizhanivska Istoriya ukrayinskoyi movi Istorichna fonetika Istorichna gramatika navchalnij posibnik Kiyiv VC Akademiya 2010 S 20 ISBN 978 966 580 311 9 Ukrayina Etimologichnij slovnik toponimiv Ukrayini V V Luchik vidp red V G Sklyarenko K VC Akademiya 2014 S 485 544 s ISBN 978 966 580 454 3 Yakovenko N Vibir imeni versus vibir shlyahu nazvi ukrayinskoyi teritoriyi mizh kincem XVI kincem XVII st Mizhkulturnij dialog T 1 Identichnist K Duh i litera 2009 S 81 Litopis Ruskij Roki 1185 1195 Izbornik Litopis Ruskij Roki 1196 1223 Izbornik Stlb 732 56 57 PSRL T 2 Ipatevskaya letopis SPb 1908 Stlb 715 736 Izbornik Oleksandr Palij Vlada pam yataye pro Senegal ale zabula pro Ukrayinu 18 04 2012 Ivan Ogiyenko Mitropolit Ilarion Istoriya ukrayinskoyi literaturnoyi movi 2015 04 10 u Wayback Machine 2004 S 100 101 Subtelnij Orest Ukrayina istoriya Per z angl Yu I Shevchuka 2 e vid Kiyiv Libid 1992 512 s Ukrayina ce ne okrayina Pivtorak G P Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bulorusiv ta yihnih mov Mifi i pravda pro troh brativ slov yanskih zi spilnoyi koliski K Vidavnichij centr Akademiya 2001 Mapa Radzivila na sajti multimedijnogo informacijno osvitnogo proektu Vkraina UKRAYiNA NE OKRAYiNA OKRAYiNA moskovsko tatarske abo ukrayinsko tatarske prikordonnya NA KARTAH XVII XVIII st Bajcar A UKRAYiNA TA UKRAYiNCI NA YeVROPEJSKIH ETNOGRAFIChNIH KARTAH Monografiya A L Bajcar Lviv ZUKC 2022 328 s S 240 243 Bajcar A Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s S 559 560 Bajcar Andrij Nazvi Ukrayina ta Okraina na karti Aziyi nimeckogo kartografa Mateusa Zojtera 1740 r neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazvi Ukrayina ta Okraina na karti Yevropa nimeckogo geografa Mateusa Zojtera 1728 r neavtoritetne dzherelo ETNOGRAFIChNI KARTI UKRAYiNSKIH ZEMEL U PRACYaH VITChIZNYaNIH TA ZAKORDONNIH VChENIH Bajcar A UKRAYiNA TA UKRAYiNCI NA YeVROPEJSKIH ETNOGRAFIChNIH KARTAH Monografiya A L Bajcar Lviv ZUKC 2022 328 s S 66 67 Bajcar A Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s 489 491 Svitlichna Valentina 2005 Istoriya Ukrayini Kiyiv Karavela s 408 ISBN 966 95596 2 6 Vermenich Ya V Teritorialni determinanti ukrayinskoyi sub yektnosti Ukrayina yak civilizacijnij sub yekt istoriyi ta suchasnosti nacionalna dopovid Red kol S I Pirozhkov V A Smoliij G V Boryak Ya V Vermenich S S Dembickij O M Majboroda S V Stoyeckij N V Hamitov L D Yakubova O V Yas NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini k Nika Centr 2020 S 80 81 ISBN 978 966 521 758 9 Bajcar A Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s S 574 Bajcar A Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s S 457 KARTUShI KART Z NAZVOYu UKRAYiNA Bajcar A UKRAYiNA TA UKRAYiNCI NA YeVROPEJSKIH ETNOGRAFIChNIH KARTAH Monografiya A L Bajcar Lviv ZUKC 2022 328 s S 232 234 Bajcar A Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s S 458 Taras Chuhlib Ponyattya Ukrayina ta Ukrayinnij v oficijnomu diskursi Vijska Zaporozkogo 1649 1659 rr Ukrayina v Centralno Shidnij Yevropi Red kol V Smolij vidp red V Stanislavskij zast vidp red T Chuhlib zast vidp red V Kononenko vidp sekr V Matyah B Cherkas NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini Ukrayinskij nacionalnij komitet z vivchennya krayin Centralnoyi i Pivdenno Shidnoyi Yevropi Vip 15 K 2015 S 39 438 s Lviv misto nathnennya 21 09 2019 Arhiv originalu za 30 veresnya 2019 Procitovano 30 09 2019 Chuhlib T Uzhivannya nazvi Ukrayina v mizhnarodnih ugodah Vijska Zaporozkogo zi Shveciyeyu Turechchinoyu ta Krimom 1710 1712 rr Ukrayinskij istorichnij zhurnal Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Institut politichnih i etnonacionalnih doslidzhen imeni I F Kurasa NAN Ukrayini Kiyiv Akademperiodika 2024 Chislo 1 S 57 77 Chubinskij P Trudy Etnografichesko statisticheskoj ekspedicii v Zapadno Russkij kraj Tom 7 Vyp 2 Peterburg Imperatorskoe russkoe Geograficheskoe obshestvo 1877 S 460 ros doref Maksimovich M A Sobranie sochinenij M A Maksimovicha Tom 3 Kiev 1880 S 365 ros doref DzherelaSichinskij V Rudnickij Ya Nazva Ukrayina Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Rudnickij Ya Nazva Ukrayina v chuzhih movah Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Yas O V Ukrayina nazva Enciklopediya istoriyi Ukrayini K 2018 Kn 1 Ukrayina Ukrayinci S 15 16 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r 591 s ISBN 5 308 00052 2 S Sheluhin Nazva Ukrayini Z kartami Viden 1921 Dorosenko D Die Namen Rus Russland und Ukraine in ihrer historischen und gegenwartigen Bedeutung Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes Berlin 1931 Sichinskij V Nazva Ukrayini Teritoriya Ukrayini Praga 1944 II vid Avgsburg 1948 Bajcar Andrij Geografiya ta kartografiya Vinnikivshini Naukove vidannya A L Bajcar Vinniki Lviv ZUKC 2020 640 s Bajcar Andrij UKRAYiNA TA UKRAYiNCI NA YeVROPEJSKIH ETNOGRAFIChNIH KARTAH 11 sichnya 2022 u Wayback Machine Monografiya A L Bajcar Lviv ZUKC 2022 328 s Bajcar Andrij Pohodzhennya nazvi Ukrayina dokumenti ta geografichni karti https baitsar blogspot com 2021 09 blog post 15 html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Ukrayina na kartah Gijoma Boplana XVII ct https baitsar blogspot com 2017 01 xvii c html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva UKRAYiNA na kartushah kart XVII XVIII st https baitsar blogspot com 2021 09 xvii xviii html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva UKRAYiNA na geografichnih kartah XVI st https baitsar blogspot com 2017 01 xvi html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na geografichnih kartah drug pol XVII st 1650 ti rr 1680 ti rr https baitsar blogspot com 2017 01 xvii 1650 1680 html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva UKRAYiNA Okrayina ta Kozaki na geografichnih kartah persha pol XVII st https baitsar blogspot com 2017 01 xvii html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na geografichnih kartah druga pol XVII st https baitsar blogspot com 2017 02 xvii 13 html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na geografichnih kartah persha pol XVIII st https baitsar blogspot com 2017 01 1700 1750 html neavtoritetne dzherelo Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na geografichnih kartah druga pol XVIII st https baitsar blogspot com 2019 09 1750 1799 html neavtoritetne dzherelo Borschak E Rus Mala Rossia Ukraina Hevue des Etudes Slaves t XXIV Parizh 1948 Andrusyak M Nazva Ukrayina Chikago 1951 Rudnickij Ya Slovo i nazva Ukrayina Vinnipeg 1951 Serech Y An Important Work in Ukrainian Onomastics The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U S Vol II No 4 6 Nyu Jork 1952 Ukraina Etimologichnij slovnik litopisnih geografichnih nazv Pivdennoyi Rusi Vidp red O S Strizhak K Naukova dumka 1985 S 165 167 Taras Chuhlib Koli nasha derzhava otrimala nazvu Ukrayina YouTube Taras Chuhlib Chi poshiryuvalasya nazva Ukrayina na Rus Podillya ta Volin za kozackoyi dobi YouTube Taras Chuhlib Chomu Bogdan Hmelnickij nazvav svoyu derzhavu Ukrayinoyu YouTube Taras Chuhlib Ponyattya Ukrayina ukrayinski kozaki ukrayinskij narod v polozhennyah Andrusivskogo peremir ya ta mizhnarodnij oficijnij dokumentaciyi 1667 go roku Ukrayina mizh Polsheyu ta Rosiyeyu materiali Mizhnarodnoyi naukovo praktichnoyi konferenciyi priurochenoyi do 330 yi richnici Vichnogo miru 1686 i 350 yi richnici Andrusivskogo peremir ya 1667 23 grudnya 2016 r m Kiyiv uporyadnik Ye M Lunyak Muzej getmanstva Nizhin NDU im M Gogolya 2016 Taras Chuhlib Ponyattya Ukrayina Ukrayinskij otchizna narod v oficijnomu diskursi Vijska Zaporozkogo 1666 1672 rr T Chuhlib Ukrayina v Centralno Shidnij Yevropi 2017 Vip 17 Taras Chuhlib Otchizna nasha Ukrayina prirodni ukrayinski diti ukrayinska zemlya patriotichna leksika getmana Petra Doroshenka Naukovi zapiski Kam yanec Podilskogo Nacionalnogo universitetu Istorichni nauki T 26 K Pod 2016 S 226 233 LiteraturaStatyeyeva V Nazvi na poznachennya teritoriyi Ukrayini ukrayinciv ukrayinskoyi movi v yevropejskih dzherelah HIII HVIII st Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu Seriya Filologiya Socialni komunikaciyi redkol V V Barchan vidp red Yu M Bidzilya N P Bedzir ta in Uzhgorod Vid vo UzhNU Goverla 2013 Vip 1 29 S 263 272 PosilannyaGrigorij Pivtorak Ukrayina ce ne okrayina litopys org ua Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na geografichnih kartah XVI st http baitsar blogspot com 2017 01 xvi html Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na karti kupcya Motielya do 1580 r https baitsar blogspot com 2017 10 1580 html Bajcar Andrij Yaroslav Peremishl ta Lviv ce Ukrayina ta Chervona Rus Karti nimeckogo kartografa Tobiasa Joganna Mayera druga pol XVIII st https baitsar blogspot com 2018 08 1765 html Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na kartah gollandskogo gravera ta kartografa Abrahama Allarda persha pol XVIII st Bajcar Andrij Nazvi Ukrayina Chervona Rus Pokuttya ta Pidlyashshya na karti Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae nimeckogo kartografa Joganna Baptista Gomanna 1711 r Bajcar Andrij Nazva Ukrayina na kartah nimeckogo kartografa Joganna Baptista Gomanna persha pol XVIII st Kirilo Galushko Sho oznachala nazva Ukrayina protyagom stolit likbez org ua 06 03 2015 Kirilo Galushko Video lekciyi Ukrayina v kartah Yevropi Kravchenko V V Yakovenko Natalya Vibir imeni versus vibir shlyahu nazvi ukrayinskoyi teritoriyi mizh kincem XVI kincem XVII st Mizhkultirnij dialog T 1 Identichnist K Duh i litera 2009 S 57 95 Cherneckij Yevgen Video lekciyi Svyashenna Ukrayina pro sprijnyattya Naddnipryanshini v shirshomu znachenni Ukrayini v riznih kulturah i suspilstvah 1 http baitsar blogspot com 2018 08 poloniarum magnique ducatus lithuaniae html 2