Іпа́тіївський літо́пис — руське літописне зведення 1420-х років. Містить «Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописи. У XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі (Кострома, Московське царство), від якого отримав назву. Знайдений 1809 року Миколою Карамзіним у Бібліотеці російської Академії наук (Санкт-Петербург, Російська імперія). Існував у декількох списках. Зберігається в цій бібліотеці. Шифр — 16.4.4. Виданий 1843 року в Санкт-Петербурзі серії Полное собрание русских летописей, Том 2. Перевидався у тій же серії в 1871, 1908, 1923 і 1998 роках. 1989 року вийшов український переклад («Літопис руський») Леоніда Махновця. Важливе джерело з середньовічної історії держав і народів Східної Європи. Інші назви — Іпа́тський літо́пис.
Іпатіївський літопис | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Жанр | літопис | |||
Мова | руська | |||
Написано | ХІІІ ст. зберігся в копії XV ст. | |||
Опубліковано | 1843 | |||
Видавництво | Археографічна комісія | |||
Видання | Санкт-Петербург | |||
Опубліковано українською | 1989 | |||
Переклад | Махновець, 1989 | |||
| ||||
|
Літопис за Іпатським списком, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження; зразки української фразеології, української орфоепії, а також (української лексики). Більшість діалогів у «Повісті врем'яних літ» передана фактично українською мовою.
Структура
«Лѣтописець руский» — це зведення є компіляцією двох пам'ятників: київського зведення 1198 р. і продовжуючого його галицько-волинського (непорічного) повіствування, яке було доведено до кінця XIII ст. Є підстави припускати, що поєднання галицько-волинського літописання з київським зведенням здійснили у Володимирі за князя Володимира Васильковича.
Зведення містить третю редакцію Повісті временних літ з продовженням до 1117 року, Київський літопис кінця XII ст. та Галицько-Волинський літопис.
Списки
Іпатіївський (Академічний) список
Написаний на 307 аркушах. Датується кінцем 1420-х років. У XVII столітті цей список був в Іпатіївському монастирі під Костромою, звідки літопис і отримав назву. 1809 року його знайшов у Бібліотеці Академії наук історіограф Миколай Карамзін. Список написаний п'ятьма почерками, до єдиної думки щодо місця його написання дослідники так і не прийшли. Зберігають у російській Бібліотеці Академії наук. Київський і Галицько-Волинський літописи як складові частини Іпатського літопису є пам'ятками української мови.
Острозький (Хлібниковський або Несторівський)
Сер. XVI ст. Датується приблизно 1560 роком, створений, ймовірно, в Києво-Печерському монастирі. Ряд листів в ньому переплутані, інші втрачені і відновлені по давнішому списку. Виявлено серед рукописів купця Петра Хлєбнікова 1809 року Карамзіним і введений в науковий обіг.
Четвертинський (Погодінський).
Датується приблизно 1620 роком. Є копією Острозького. Свого часу належав Михайлові Погодіну. Після придбання колекції Погодіна 1852 року Миколою I разом з іншими рукописами потрапив до Публічної бібліотеки.
Єрмолаївський
Датується 1710-ми роками, ймовірно виготовлений у Києві для князя Дмитра Голіцина. Цей список текстологічно стосується Хлібниковського, але має яскравіші лексичні ознаки українського походження і безліч різночитань, надрукованих у виданні 1908 року окремо, в особливому Додатку.
Зіставлення з Хлібниковським списком показує, що більшість різночитань Єрмолаївського списку з'явилися в результаті помилок переписувача, який був дуже неуважним і погано розумів давньоруський текст. Помітки на рукописах свідчать, що список в різні часи належав Василю Олексійовичу Голіцину, московському купцеві Матвію Гаврилову, який продав його 1769 року Івану Козміну. Потім список потрапив в колекцію Олександра Єрмолаєва, а 1814 року його придбала Публічна бібліотека.
Марка Бундура (Я. Яроцького).
Датується 1651 роком, до Бібліотеки Академії наук надійшов 1910 року від Яроцького, директора комерційного училища в місті Кременці Волинської губернії. Являє собою обробку Хлібниковського списку.
Краківський список
Виготовлений для польського історика Адама Нарушевича близько 1795-1796 років. Це — копія Погодінського списку, який для зручності замовника переписали латинськими літерами. Цінний як джерело реконструкції декількох фрагментів Погодінського списку, втрачених після 1796-го.
Опис
Це книга великого формату (30х23 см). Аналіз паперу і почерків показав, що книгу переписано близько 1425 року. Рукопис має старовинну шкіряну оправу з мідними застібками і нараховує 307 нумерованих аркушів (включаючи й перший, колись чистий, а тепер із різними пізнішими приписками), або 614 сторінок.
У рукопису, де текст розташовано у два стовпці, 40 зошитів (не рахуючи першого аркуша) по 8 аркушів; але 5-й зошит має 7 аркушів, 8-й — 6, 10-й — 3, 14-й — 6, 40-й — 7. Вирвано лише один, восьмий аркуш п'ятого зошита; він мав бути між арк. 40 зворотним (с. 80) і арк. 41 (с. 81) нинішньої нумерації. Отже, літопис дійшов до нас у задовільному стані.
Поділ
Загальновизнаним у науці є поділ зводу на три основні частини (в свою чергу, кожна з цих частин має вельми складну структуру):
- Передує тексту Перелік київських князів від Аскольда і Діра до взяття Києва Батиєм. Лист 2 (с. 1-2).
- «Повість временних літ» з продовженням до 1117 р. (Листи 3-106 об. — за виданням в ПСРЛ: т. II, с. 2-285)
- Київський літопис XII століття — літописання подій 1118-1198 рр. (Листи 106об.-245 — стб. 285—715). Особливо докладно викладені події 1146-1152 років (Листи 118—167 — стб. 319—465).
- Галицько-Волинський літопис (про події до 1292-го). Листи 245—307 (стб. 715—938)
Згідно з концепцією Бориса Рибакова, надзвичайно докладний опис подій 1146—1154 року запозичений з особливого «Літопису (Петра Бориславича»). Вони викладені в середньому в двадцять разів докладніше, ніж події попередніх тридцяти років. Детально описано (похід) Ігоря Святославича на половців 1185 року, цей опис вважають особливою повістю.
На думку Шахматова, в літописі використано загальноруський звід початку XIV ст. Таким чином, ймовірно, літопис складено в кінці XIII ст.
На думку відомого сучасного філолога Ужанкова, перша частина Галицько-Волинського літопису створювалася як абсолютно самостійний літературний твір — життєпис князя Данила Романовича Галицького. Згідно з концепцією О. В. Горовенка, що є розвитком роботи Ужанкова, «Життєпис Данила Галицького» було приєднано до Київського літопису незабаром після 1268-го у Володимирі-Волинському на замовлення князя Володимира Васильковича. Іншими словами, «галицька» частина майбутнього Галицько-Волинському літопису було приєднана до Київського літопису перш ніж з'явилася «волинська» частина — продовження з описом пізніших подій. Це продовження складено було іншим книжником у Володимирі Волинському багато пізніше, в 1288-1290 рр.
О. В. Шеков припустив, що деякі відомості Іпатіївського літопису сягають чернігівського літопису.
Див. також
Видання
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843. (Електронна бібліотека Інституту історії України [ 18 березня 2022 у Wayback Machine.], Росийская Государственная Библиотека [ 21 серпня 2019 у Wayback Machine.])
- Повесть временных лет по Ипатскому списку . — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1871. — 699 с.
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись [ 22 червня 2019 у Wayback Machine.] (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908. — XVI с. — 938 стлб. — 87 с. (pdf, 4,5 Mb [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.]; фото [ 5 березня 2013 у Wayback Machine.])
Переклади
- українською
- (Літопис руський) / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. Київ: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. [1] [ 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] [2] [ 12 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки
- Василь Яременко. На замовлення вічності [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.] / Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. — К.: Рад. письменник, 1990. — 558 с.
- Аналіз водяних знаків показує, що використаний папір виготовили між 1404 і 1428 роками. — Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 // ПСРЛ. — Т. II. — М. : Мови руської культури, 1998. — С. F.
- Укладачі списку джерел і літератури, використаних Карамзіним у «Примітках», стверджують без посилання на джерело, що в науковий обіг Іпатіївський список введено завдяки (Олександрові Тургенєву), який нібито виявив цей рукопис у Бібліотеці Академії наук близько 1807 року і повідомив про цю знахідку історіографу (академічне видання: Карамзін Н. М. «История государства Российского». — Т. 1. — М. : Наука, 1989. — С. 333). Однак Карамзін приписує честь відкриття рукопису самому собі (там само, с. 25)
- . mns.udsu.ru. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 8 грудня 2020.
- Німчук В. Пам'ятки української мови [ 22 липня 2019 у Wayback Machine.] / Українська мова. Енциклопедія.
- Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. [ 5 липня 2019 у Wayback Machine.] / НАН України, Інститут української мови. — Житомир : Полісся, 2015. — С. 335—346.
- . his.1september.ru. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 30 жовтня 2017.
- Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 р. // ПСРЛ. — Т. II. — М. : Мови руської культури, 1998. — С. I.
- (ПЗРЛ). — Т. II. — 1908. — С. 1—84 окрема пагінація.
- Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 г. // ПСРЛ. — Т. II. — М.: Мови руської культури, 1998. — С. K.
- Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 р. // ПСРЛ. — Т. II. — М.: Мови руської культури, 1998. — С. J — L.
- Словник книжників і книжності Київської Русі. Вип.1 (XI-перша половина XIV ст.) Л., 1987. С.236
- Ужанков А. Н. «Літописець Данила Галицького»: редакції, час створення // Герменевтика давньоруської літератури. М., 1989. Сб.1. — С.247-283.
- Горовенко А. В. До питання про етапи формування сучасної структури Іпатіївському літописі // Горовенко А. В. Меч Романа Галицького. Князь Роман Мстиславич в історії, епосі і легендах. — СПб .: «Дмитро Буланін», 2011. — С. 209—237. Хронологічна таблиця передбачуваних етапів формування тексту Іпатіївського літопису на с. 236—237.
- Шеков О. В. Нотатки про чернігівський літописанні XII ст. //Стародавня Русь. Питання медієвістики. 2007. № 3 (29). С. 125—126.
Бібліографія
- Грушевський М. С. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописи [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1901, т. 41, с. 1-72.
- Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. [ 5 липня 2019 у Wayback Machine.] // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 236. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.
- Орлов А. С. К вопросу об Ипатьевской летописи // Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук. Ленингард, 1926, т. 31, с. 93—126.(рос.)
- Шахматов А. А. Обозрение русских летописных сводов XIV—XVI вв. Москва-Ленинград, 1938, с. 69—118.(рос.)
- Приселков М. Д. История русского летописания XI—XV вв. Ленинград, 1940.(рос.)
- Черепнин Л. В. Летописец Даниила Галицкого // Исторические записки. Москва, 1941, т. 12, с. 228—253.(рос.)
- Орлов А. С. О галицко-волынском летописании // Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР. Москва-Ленинград, 1947, т. 5, с. 15—24.(рос.)
- Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. Москва-Ленинград, 1947, с. 176—267, 431—433.(рос.)
- Генсьорський А. И. Галицько-Волинський літопис (процес складання, редакції і редактори) [ 1 вересня 2004 у Wayback Machine.]. Київ, 1958.
- Генсьорський А. И. З коментарія до Галицько-Волинського літопису // Історичні джерела. Київ, 1969, вып. 4, с. 171—184.
- Насонов А. Н. История русского летописания XI — начала XVIII века. Москва, 1969, с. 226—245.(рос.)
- Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». Москва, 1972.(рос.)
- Франчук В. Ю. Киевская летопись (состав и источники в лингвистическом освещении). Киев, 1986.(рос.)
- Лихачева О. П. Летопись Ипатьевская // Словарь книжников и книжности Древней Руси. Ленинград, 1987, вып. I, с. 235—241.(рос.)
- Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: редакции, время создания // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1989, сб. 1, с. 247—283.(рос.)
- Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: проблема авторства // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1992, сб. 3, с. 149—180.(рос.)
- Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: К вопросу об авторе второй редакции // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1994, сб. 6, с. 62—79.(рос.)
Довідники
- В. В. Німчук. Пам'ятки української мови [ 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українська мова. Енциклопедія.
- Франчук В. Ю. Іпатіївський літопис [ 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 531. — .
- Іпатіївський кодекс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 435.
- Іпатський літопис // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 552. — 1000 екз.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іпатіївський літопис
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет