Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Митрополи́т Йо́сиф Велями́н-Ру́тський (у світі Іва́н Велями́н-Рутський, пол. Józef Weliamin Rucki herbu Bukraba-Szeliga; 1574, Рута — 5 лютого 1637, Дермань) — єпископ Руської унійної церкви, з 1613 року — 3-ій Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси — предстоятель Руської унійної церкви.
| Йосиф Велямин Рутський | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 5 квітня 1614 — 5 лютого 1637 | ||
| Церква: | Руська Унійна Церква | |
| Попередник: | Іпатій Потій | |
| Наступник: | Рафаїл Корсак | |
| ||
| 26 лютого 1631 — 1632 | ||
| Обрання: | 26 лютого 1631 | |
| Попередник: | Йоаким Мороховський | |
| Наступник: | Йосиф Баковецький-Мокосій | |
| ||
| 1626 — 1630 | ||
| Обрання: | 1626 | |
| Попередник: | Теодозій Мелешко | |
| Наступник: | Методій Терлецький | |
| Освіта: | Грецька Колегія св. Атанасія у Римі, Колегія св. Вартоломея у Празі | |
| Народження: | 1574 Рута біля Новгородка | |
| Смерть: | 5 лютого 1637 Дермань | |
| Похоронений: | Вільно | |
| Батько: | Фелікс Рутський | |
| Мати: | Богумила Корсак | |
| Прийняття монашества: | 1 січня 1608 | |
| Єпископська хіротонія: | 1612 | |
Життєпис
Походження
Родом з Рути, родинного маєтку біля Новгородка на Білорусі. Походив з православної (в цім обряді був охрещений), а пізніше кальвіністської шляхетської родини Рутських гербу Букраба-Шеліга, назва якої походить від назви села, яким володіла ця родина. Довгий час вважали, що його предками були московські бояри з роду Веляминів, які втекли в Литву від царя Івана IV Грозного в XVI ст., проте Велямини жили на Новогрудчині вже наприкінці XV ст.
Освіта
Навчався в кальвіністських школах в Несвіжі, Вільні та при дворі князів Острозьких і Заславських. Під час навчання (з 1590 р.) в університеті в Празі перейшов під впливом єзуїтів на католицтво у латинському обряді (1592 р.) й склав ректору єзуїтської колегії Т. Крістненсу католицьке визнання віри. Взнавши про цей вчинок, його мати, віддана кальвіністка Богумила Корсак, позбавила його матеріальної підтримки (батько помер ще в 1590 році). Прокуратор литовських і польських католицьких провінцій отець Бокса, що був з ним знайомий, довідавшись про його фінансові проблеми, порадив юнакові їхати в Рим і поступити на навчання в Грецьку Колегію, де богословську освіту можна було отримати безкоштовно. У 1593–1596 рр. студіював філософію у Вюрцбурґу, 1603 р. закінчив богослов'я в Грецькій Колегії св. Атанасія в Римі.
Церковна діяльність
За наказом Папи Климента VIII Іван Рутський перейшов на візантійський обряд, повернувся до Вільна та заходився спершу коло виховання юнаків до духовного стану і влаштування прилюдних диспутів з некатоликами. Коли в 1602 році помер ректор Віленської уніатської семінарії Петро Федорович, після настійливих прохань віленського католицького єпископа Бенедикта Войни, митрополит Іпатій Потій призначив Рутського на вакантну посаду. 1605–1606 рр. побував з папським леґатом Павлом Симеоном у Москві, де пропонував цареві Дмитру Самозванцю скеровувати московських юнаків на навчання у Велике князівство Литовське, тоді ж разом з леґатом Павлом невдало спробував здійснити подорож у Персію, згодом знову подався до Риму, щоб вручити новому папі Павлові V програму з'єднання церков.
Чернець, священик, єпископ
Повернувшись до Вільна, Рутський вступив до Свято-Троїцького віленського монастиря (6 вересня 1607 року), де 1 січня 1608 р. був пострижений у ченці під іменем Йосиф. У цьому ж році митрополит Іпатій Потій висвятив його на диякона, а потім надав йому сан пресвітера. Разом з Йосафатом Кунцевичем Рутський розбудував цей монастир коштом своєї спадщини, працюючи над відновленням чернечої дисципліни та вихованням монашого доросту. За ці й інші заслуги митрополит Іпатій Потій 1609 чи 1611 р. іменував Рутського Свято-Троїцьким архимандритом, а 16 червня 1612 року видав привілей про возведення архимандрита Свято-Троїцького монастиря на і надання йому титулу — керівника всієї церковної адміністрації. На посаді архимандрита не раз обороняв монастир від нападок православних жителів Вільна, які намагались повернути монастир у своє підпорядкування. Одного разу на нього навіть було вчинено замах, який здійснив віленський православний міщанин Максим Шембель, однак йому вдалося вижити. До заслуг Рутського належить і прилучення до унійної церкви Мінського Вознесенського монастиря, на що було отримано королівський привілей Сигізмунда ІІІ Вази 30 березня 1613 року.
Митрополит Руської Унійної Церкви
По смерті Іпатія Потія, з дозволу короля Сигізмунда ІІІ Вази, став 3-ім унійним митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси, отримавши при цьому у власність нові маєтки і землі, перед усім ті, що колись належали його попередникам на митрополичій кафедрі — Михайлові Рогозі та Іпатію Потію, а також маєтки в Новогрудку та Прилепичах. В 1614 році отримав папську буллу від Павла V на підтвердження про обрання митрополитом. 1615 року поїхав до Риму та виклопотав у папи Павла V 22 стипендії для своїх ченців у Грецькій Колегії в Римі й інших папських семінаріях (Браунсберг, Прага та ін.). В 1615 році Рутський отримав від Папи Павла V послання «Piis et eleratis», яке надавало уніатським школам такі ж права, які мали єзуїтські школи. На основі цього привілею він організував при монастирях школи нижчого ступеня, заснував третю теологічну школу (Мінськ, 1615 рік). Зрівняв уніатські школи з єзуїтськими (щоб відтягнути молодь від полонізації) та надав інші привілеї. Рутський домагався, щоб випускники богословських шкіл мали можливість продовжувати навчання в папських колегіях.
Реорганізація чернецтва
Після повернення він продовжував роботу над реорганізацією Церкви. Реформуючи василіян, Рутський відкрив два монастирі: в Жировичах і в Битені, у яких 1616 року заклав перше послушництво, довіряючи опіку над ними єзуїтам. У Битені чоловічий уніатський монастир збудований коштом багатого шляхтича, маршалка Слонімського Григорія Тризни, в Жировичах — коштом Смоленського каштеляна Яна Мелешка (бл. 1613 р.), котрий під впливом Йосифа Рутського та Йосафата Кунцевича перейшов в унію та став одним з найбільших її пропагандистів серед шляхти. Автономні монастирі та монастирі, підлеглі місцевим єпископам, тепер на основі прийнятого Рутським закону, були об'єднані в одну Конгрегацію під покровом Св. Трійці. Централізація і об'єднання Василіянського Чину з ієрархією призвело до того, що монашество стало основною силою уніатської Церкви.
1616 року остаточно завершив реорганізацію уніатського чернецтва на підставі відповідно опрацьованого уставу св. Василія і на першому монашому з'їзді (капітулі) 19–26 липня 1617 року в Новгородовичах, розпочав об'єднання монастирів Київської митрополії в один Василіянський Чин під проводом виборного протоархимандрита, щоб мати в ньому головного рушія церковного життя з'єднаної Церкви. При тому намагався підвищити рівень світського духовенства, засновуючи і реорганізуючи школи під проводом василіян (Берестя, Володимир, Новгородок); з цією метою за сприянням короля у 1626 році скликав Кобринський синод, який схвалив заснування планованої ним духовної семінарії в Мінську.
Діяльність на благо утвердження Унійної Церкви
10 травня 1618 року король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ Ваза доручив митрополиту представити йому кандидатуру нового намісника Жидичинського монастиря після смерті попередника — Гедеона Балабана. Домаганнями у короля Сигізмунда III Вази, виступами на сеймах, перед папськими нунціями та в урядових і церковних польсько-литовських колах, Рутський ставав на захист з'єднаної Церкви і отримав заборону апостольської столиці перетягати на латинський обряд чи переходити на нього без дозволу папи (1624 р.). Одночасно, щоб злагіднити ставлення православних після відновлення їх ієрархії (1620 р.), Рутський розпочав (1624 р.) спільні розмови з її владиками (митрополит Іов Борецький, архієпископ Мелетій Смотрицький, митрополит Петро Могила) для порозуміння «однієї Руси з другою» і можливого створення київського патріархату.
У 1629 р. брав участь у першому Богослужінні єпископів-уніатів у Латинській катедрі Львова (там також був Мелетій Смотрицький — автор граматики слов'янської мови). Проповідь мав королівський проповідник Матеуш Бембус. За свідченнями міщан, факт відправи Служби Божої в костелі дуже засмутив вірменську та руську громади міста, котрі були здебільшого православними. «Кухарки руські і вірменські поганами їх (владик) називали і проклинали», — свідчить невідомий міщанин. Разом з князем, брацлавським воєводою Олександром Заславським сприяв переходу єпископа Мелетія Смотрицького на унію, 9 січня 1629 року написав листа Папі, в якому підтвердив щирість його намірів перейти на унію. В 1632 році був електором, від Новогрудського воєводства, нового короля Речі Посполитої Владислава IV Вази.
Смерть
Помер 1637 року в Дермані на Волині, в місцевому монастирі, був похований у Вільні, де незабаром його могила стала місцем паломництва прихильників унії. В 1655 р., захопивши Вільно, московські війська вивезли його домовину в невідоме місце. Ще за життя Рутський удостоївся звань «колюмни Церкви», «Атланта Унії», «Атанасія Руси» (Урбан VIII). Великі заслуги поклав Рутський у розвитку освіти й організації Церкви за західними зразками.
У 1937 році з нагоди 300-ліття від дня смерті Йосифа Велямина-Рутського у Львові відбувся Унійний з'їзд, на якому митрополит Андрей Шептицький висунув пропозицію про відкриття беатифікаційного процесу для причислення його до лику блаженних.
Твори
- Sowita wina, to jest odpis na skrypt… nazwanv Weryfikacja niewinności; Examen Obrony, to jest odpis na skrypt Obrona Weryfikacji. Вільна, 1621;
- Галущинський Т., Великий А. Epistolae J. V. Rutskyj. За ред. Галущинського Т. — Великого А.— Рим, 1956.
- «Біографія архієпископа Йосафата Кунцевича, мученика» (1624);
- «Про переслідування греко-католицьких священиків» (1633);
- «Митрополит Рутський — руським вихованцям грецького колегіуму» (1622).
Вшанування пам'яті
Іменем Йосифа Велямина-Рутського названий головний навчальний заклад Василіянського Чину в Україні — Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського.
Примітки
- Bulhakaŭ, Valer (2006). . с. 11. ISBN . Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.
- Chodynicki K. Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Tom 1, zeszyt 1. — S. 251. — Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — . — S. 251. (пол.)
- Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — С. 65. — .
- Frick Dawid A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — Tom XXXIX/3, zeszyt 162. — S. 360—361. (пол.)
Джерела
- Хомин П. Митрополит Й. В. Рутський і його осв. змагання.— Жовква 1921;
- Галущинський Т., Великий А. Rutskyj in «exitu viarum». Записки ЧСВВ, VII.— Рим 1949;
- Головацький Р. Митрополича Семінарія Рутського. Записки ЧСВВ, IX, 3 — 4. Рим 1960;
- Назарко І. Київські і Галицькі митрополити.— Рим 1962;
- Metr. R. Korsak. Vita Rutscii. Записки ЧСВВ, X.— Рим 1963;
- Szegda M. Działalność prawno organizacyjna metr. J. V. Rutskiego.— B. 1967 (Шегда М. Життєпис Митрополита Йосифа Велямина Рутського на тлі його доби. [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.] Рим: «Богословія» 1990.)
- Семчук С.. Митрополит Рутський.— Торонто 1967.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Косіцька О. Латинськомовний текст у церковному житті України кінця XVI—XVII ст. (на матеріалі документації Греко-католицької церкви). Автореф. дис… канд. філол. наук : 10.02.14.
- Турук Т. Униатский митрополит Рутский / Журн. Министерства Народного Просвещения. ч. 3.— П., 1916.
Посилання
- Рутський Велямин Йосиф // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Рутський Вельямин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1652-1653. — 1000 екз.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йосиф (Велямин Рутський) |
- З епістолярної спадщини київського митрополита Йосифа Рутського [ 27 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- http://www.estreicher.uj.edu.pl/staropolska/indeks/42192,0514.html [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mitropoli t Jo sif Velyami n Ru tskij u sviti Iva n Velyami n Rutskij pol Jozef Weliamin Rucki herbu Bukraba Szeliga 1574 Ruta 5 lyutogo 1637 Derman yepiskop Ruskoyi unijnoyi cerkvi z 1613 roku 3 ij Mitropolit Kiyivskij Galickij ta vsiyeyi Rusi predstoyatel Ruskoyi unijnoyi cerkvi Josif Velyamin RutskijMitropolit Kiyivskij Galickij ta vsiyeyi Rusi5 kvitnya 1614 5 lyutogo 1637Cerkva Ruska Unijna CerkvaPoperednik Ipatij PotijNastupnik Rafayil KorsakAdministrator Volodimirskoyi yeparhiyi26 lyutogo 1631 1632Obrannya 26 lyutogo 1631Poperednik Joakim MorohovskijNastupnik Josif Bakoveckij MokosijAdministrator Holmskoyi yeparhiyi1626 1630Obrannya 1626Poperednik Teodozij MeleshkoNastupnik Metodij Terleckij Osvita Grecka Kolegiya sv Atanasiya u Rimi Kolegiya sv Vartolomeya u PraziNarodzhennya 1574 1574 Ruta bilya NovgorodkaSmert 5 lyutogo 1637 1637 02 05 DermanPohoronenij VilnoBatko Feliks RutskijMati Bogumila KorsakPrijnyattya monashestva 1 sichnya 1608Yepiskopska hirotoniya 1612ZhittyepisPohodzhennya Rodom z Ruti rodinnogo mayetku bilya Novgorodka na Bilorusi Pohodiv z pravoslavnoyi v cim obryadi buv ohreshenij a piznishe kalvinistskoyi shlyahetskoyi rodini Rutskih gerbu Bukraba Sheliga nazva yakoyi pohodit vid nazvi sela yakim volodila cya rodina Dovgij chas vvazhali sho jogo predkami buli moskovski boyari z rodu Velyaminiv yaki vtekli v Litvu vid carya Ivana IV Groznogo v XVI st prote Velyamini zhili na Novogrudchini vzhe naprikinci XV st Osvita Navchavsya v kalvinistskih shkolah v Nesvizhi Vilni ta pri dvori knyaziv Ostrozkih i Zaslavskih Pid chas navchannya z 1590 r v universiteti v Prazi perejshov pid vplivom yezuyitiv na katolictvo u latinskomu obryadi 1592 r j sklav rektoru yezuyitskoyi kolegiyi T Kristnensu katolicke viznannya viri Vznavshi pro cej vchinok jogo mati viddana kalvinistka Bogumila Korsak pozbavila jogo materialnoyi pidtrimki batko pomer she v 1590 roci Prokurator litovskih i polskih katolickih provincij otec Boksa sho buv z nim znajomij dovidavshis pro jogo finansovi problemi poradiv yunakovi yihati v Rim i postupiti na navchannya v Grecku Kolegiyu de bogoslovsku osvitu mozhna bulo otrimati bezkoshtovno U 1593 1596 rr studiyuvav filosofiyu u Vyurcburgu 1603 r zakinchiv bogoslov ya v Greckij Kolegiyi sv Atanasiya v Rimi Cerkovna diyalnist Za nakazom Papi Klimenta VIII Ivan Rutskij perejshov na vizantijskij obryad povernuvsya do Vilna ta zahodivsya spershu kolo vihovannya yunakiv do duhovnogo stanu i vlashtuvannya prilyudnih disputiv z nekatolikami Koli v 1602 roci pomer rektor Vilenskoyi uniatskoyi seminariyi Petro Fedorovich pislya nastijlivih prohan vilenskogo katolickogo yepiskopa Benedikta Vojni mitropolit Ipatij Potij priznachiv Rutskogo na vakantnu posadu 1605 1606 rr pobuvav z papskim legatom Pavlom Simeonom u Moskvi de proponuvav carevi Dmitru Samozvancyu skerovuvati moskovskih yunakiv na navchannya u Velike knyazivstvo Litovske todi zh razom z legatom Pavlom nevdalo sprobuvav zdijsniti podorozh u Persiyu zgodom znovu podavsya do Rimu shob vruchiti novomu papi Pavlovi V programu z yednannya cerkov Chernec svyashenik yepiskop Povernuvshis do Vilna Rutskij vstupiv do Svyato Troyickogo vilenskogo monastirya 6 veresnya 1607 roku de 1 sichnya 1608 r buv postrizhenij u chenci pid imenem Josif U comu zh roci mitropolit Ipatij Potij visvyativ jogo na diyakona a potim nadav jomu san presvitera Razom z Josafatom Kuncevichem Rutskij rozbuduvav cej monastir koshtom svoyeyi spadshini pracyuyuchi nad vidnovlennyam chernechoyi disciplini ta vihovannyam monashogo dorostu Za ci j inshi zaslugi mitropolit Ipatij Potij 1609 chi 1611 r imenuvav Rutskogo Svyato Troyickim arhimandritom a 16 chervnya 1612 roku vidav privilej pro vozvedennya arhimandrita Svyato Troyickogo monastirya na i nadannya jomu titulu kerivnika vsiyeyi cerkovnoyi administraciyi Na posadi arhimandrita ne raz oboronyav monastir vid napadok pravoslavnih zhiteliv Vilna yaki namagalis povernuti monastir u svoye pidporyadkuvannya Odnogo razu na nogo navit bulo vchineno zamah yakij zdijsniv vilenskij pravoslavnij mishanin Maksim Shembel odnak jomu vdalosya vizhiti Do zaslug Rutskogo nalezhit i priluchennya do unijnoyi cerkvi Minskogo Voznesenskogo monastirya na sho bulo otrimano korolivskij privilej Sigizmunda III Vazi 30 bereznya 1613 roku Mitropolit Ruskoyi Unijnoyi Cerkvi Josif Velyamin Rutskij gravyura z HIH st Po smerti Ipatiya Potiya z dozvolu korolya Sigizmunda III Vazi stav 3 im unijnim mitropolitom Kiyivskim Galickim i vsiyeyi Rusi otrimavshi pri comu u vlasnist novi mayetki i zemli pered usim ti sho kolis nalezhali jogo poperednikam na mitropolichij kafedri Mihajlovi Rogozi ta Ipatiyu Potiyu a takozh mayetki v Novogrudku ta Prilepichah V 1614 roci otrimav papsku bullu vid Pavla V na pidtverdzhennya pro obrannya mitropolitom 1615 roku poyihav do Rimu ta viklopotav u papi Pavla V 22 stipendiyi dlya svoyih chenciv u Greckij Kolegiyi v Rimi j inshih papskih seminariyah Braunsberg Praga ta in V 1615 roci Rutskij otrimav vid Papi Pavla V poslannya Piis et eleratis yake nadavalo uniatskim shkolam taki zh prava yaki mali yezuyitski shkoli Na osnovi cogo privileyu vin organizuvav pri monastiryah shkoli nizhchogo stupenya zasnuvav tretyu teologichnu shkolu Minsk 1615 rik Zrivnyav uniatski shkoli z yezuyitskimi shob vidtyagnuti molod vid polonizaciyi ta nadav inshi privileyi Rutskij domagavsya shob vipuskniki bogoslovskih shkil mali mozhlivist prodovzhuvati navchannya v papskih kolegiyah Reorganizaciya chernectva Pislya povernennya vin prodovzhuvav robotu nad reorganizaciyeyu Cerkvi Reformuyuchi vasiliyan Rutskij vidkriv dva monastiri v Zhirovichah i v Biteni u yakih 1616 roku zaklav pershe poslushnictvo doviryayuchi opiku nad nimi yezuyitam U Biteni cholovichij uniatskij monastir zbudovanij koshtom bagatogo shlyahticha marshalka Slonimskogo Grigoriya Trizni v Zhirovichah koshtom Smolenskogo kashtelyana Yana Meleshka bl 1613 r kotrij pid vplivom Josifa Rutskogo ta Josafata Kuncevicha perejshov v uniyu ta stav odnim z najbilshih yiyi propagandistiv sered shlyahti Avtonomni monastiri ta monastiri pidlegli miscevim yepiskopam teper na osnovi prijnyatogo Rutskim zakonu buli ob yednani v odnu Kongregaciyu pid pokrovom Sv Trijci Centralizaciya i ob yednannya Vasiliyanskogo Chinu z iyerarhiyeyu prizvelo do togo sho monashestvo stalo osnovnoyu siloyu uniatskoyi Cerkvi 1616 roku ostatochno zavershiv reorganizaciyu uniatskogo chernectva na pidstavi vidpovidno opracovanogo ustavu sv Vasiliya i na pershomu monashomu z yizdi kapituli 19 26 lipnya 1617 roku v Novgorodovichah rozpochav ob yednannya monastiriv Kiyivskoyi mitropoliyi v odin Vasiliyanskij Chin pid provodom vibornogo protoarhimandrita shob mati v nomu golovnogo rushiya cerkovnogo zhittya z yednanoyi Cerkvi Pri tomu namagavsya pidvishiti riven svitskogo duhovenstva zasnovuyuchi i reorganizuyuchi shkoli pid provodom vasiliyan Berestya Volodimir Novgorodok z ciyeyu metoyu za spriyannyam korolya u 1626 roci sklikav Kobrinskij sinod yakij shvaliv zasnuvannya planovanoyi nim duhovnoyi seminariyi v Minsku Diyalnist na blago utverdzhennya Unijnoyi Cerkvi 10 travnya 1618 roku korol Rechi Pospolitoyi Sigizmund III Vaza doruchiv mitropolitu predstaviti jomu kandidaturu novogo namisnika Zhidichinskogo monastirya pislya smerti poperednika Gedeona Balabana Domagannyami u korolya Sigizmunda III Vazi vistupami na sejmah pered papskimi nunciyami ta v uryadovih i cerkovnih polsko litovskih kolah Rutskij stavav na zahist z yednanoyi Cerkvi i otrimav zaboronu apostolskoyi stolici peretyagati na latinskij obryad chi perehoditi na nogo bez dozvolu papi 1624 r Odnochasno shob zlagidniti stavlennya pravoslavnih pislya vidnovlennya yih iyerarhiyi 1620 r Rutskij rozpochav 1624 r spilni rozmovi z yiyi vladikami mitropolit Iov Boreckij arhiyepiskop Meletij Smotrickij mitropolit Petro Mogila dlya porozuminnya odniyeyi Rusi z drugoyu i mozhlivogo stvorennya kiyivskogo patriarhatu U 1629 r brav uchast u pershomu Bogosluzhinni yepiskopiv uniativ u Latinskij katedri Lvova tam takozh buv Meletij Smotrickij avtor gramatiki slov yanskoyi movi Propovid mav korolivskij propovidnik Mateush Bembus Za svidchennyami mishan fakt vidpravi Sluzhbi Bozhoyi v kosteli duzhe zasmutiv virmensku ta rusku gromadi mista kotri buli zdebilshogo pravoslavnimi Kuharki ruski i virmenski poganami yih vladik nazivali i proklinali svidchit nevidomij mishanin Razom z knyazem braclavskim voyevodoyu Oleksandrom Zaslavskim spriyav perehodu yepiskopa Meletiya Smotrickogo na uniyu 9 sichnya 1629 roku napisav lista Papi v yakomu pidtverdiv shirist jogo namiriv perejti na uniyu V 1632 roci buv elektorom vid Novogrudskogo voyevodstva novogo korolya Rechi Pospolitoyi Vladislava IV Vazi Smert Pomer 1637 roku v Dermani na Volini v miscevomu monastiri buv pohovanij u Vilni de nezabarom jogo mogila stala miscem palomnictva prihilnikiv uniyi V 1655 r zahopivshi Vilno moskovski vijska vivezli jogo domovinu v nevidome misce She za zhittya Rutskij udostoyivsya zvan kolyumni Cerkvi Atlanta Uniyi Atanasiya Rusi Urban VIII Veliki zaslugi poklav Rutskij u rozvitku osviti j organizaciyi Cerkvi za zahidnimi zrazkami U 1937 roci z nagodi 300 littya vid dnya smerti Josifa Velyamina Rutskogo u Lvovi vidbuvsya Unijnij z yizd na yakomu mitropolit Andrej Sheptickij visunuv propoziciyu pro vidkrittya beatifikacijnogo procesu dlya prichislennya jogo do liku blazhennih TvoriSowita wina to jest odpis na skrypt nazwanv Weryfikacja niewinnosci Examen Obrony to jest odpis na skrypt Obrona Weryfikacji Vilna 1621 Galushinskij T Velikij A Epistolae J V Rutskyj Za red Galushinskogo T Velikogo A Rim 1956 Biografiya arhiyepiskopa Josafata Kuncevicha muchenika 1624 Pro peresliduvannya greko katolickih svyashenikiv 1633 Mitropolit Rutskij ruskim vihovancyam greckogo kolegiumu 1622 Vshanuvannya pam yatiImenem Josifa Velyamina Rutskogo nazvanij golovnij navchalnij zaklad Vasiliyanskogo Chinu v Ukrayini Vasiliyanskij institut filosofsko bogoslovskih studij imeni Josifa Velyamina Rutskogo PrimitkiBulhakaŭ Valer 2006 s 11 ISBN 978 83 60694 02 2 Arhiv originalu za 27 grudnya 2018 Procitovano 27 grudnya 2018 Chodynicki K Balaban Gedeon Hryhory ok 1618 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Lodz Poznan Wilno Zakopane Nakladem Polskiej Akademji Umiejetnosci Sklad Glowny w Ksiegarniach Gebethnera i Wolffa 1935 Tom 1 zeszyt 1 S 251 Reprint Krakow Zaklad Narodowy im Ossolinskich 1989 ISBN 8304034840 S 251 pol Krip yakevich I Istorichni prohodi po Lvovi Lviv Kamenyar 1991 168 s S 65 ISBN 5 7745 0316 X Frick Dawid A Smotrycki Maksym Maksenty imie zakonne Melecjusz Meletij ok 1577 1633 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Polska Akademia Umiejetnosci 1999 Tom XXXIX 3 zeszyt 162 S 360 361 pol DzherelaHomin P Mitropolit J V Rutskij i jogo osv zmagannya Zhovkva 1921 Galushinskij T Velikij A Rutskyj in exitu viarum Zapiski ChSVV VII Rim 1949 Golovackij R Mitropolicha Seminariya Rutskogo Zapiski ChSVV IX 3 4 Rim 1960 Nazarko I Kiyivski i Galicki mitropoliti Rim 1962 Metr R Korsak Vita Rutscii Zapiski ChSVV X Rim 1963 Szegda M Dzialalnosc prawno organizacyjna metr J V Rutskiego B 1967 Shegda M Zhittyepis Mitropolita Josifa Velyamina Rutskogo na tli jogo dobi 21 serpnya 2021 u Wayback Machine Rim Bogosloviya 1990 Semchuk S Mitropolit Rutskij Toronto 1967 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Kosicka O Latinskomovnij tekst u cerkovnomu zhitti Ukrayini kincya XVI XVII st na materiali dokumentaciyi Greko katolickoyi cerkvi Avtoref dis kand filol nauk 10 02 14 Turuk T Uniatskij mitropolit Rutskij Zhurn Ministerstva Narodnogo Prosvesheniya ch 3 P 1916 PosilannyaRutskij Velyamin Josif Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Rutskij Velyamin Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1652 1653 1000 ekz Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Josif Velyamin Rutskij Z epistolyarnoyi spadshini kiyivskogo mitropolita Josifa Rutskogo 27 lyutogo 2014 u Wayback Machine http www estreicher uj edu pl staropolska indeks 42192 0514 html 24 veresnya 2015 u Wayback Machine