Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Черняхі́вська культу́ра, у найпізніших публікаціях — культура Черняхів-Синтана-де-Муреш — археологічна культура, яка існувала в 100–500 роках нашої ери. Поширена на території лісостепової України між Сіверським Донцем на сході та Дністром, Прутом і вздовж Бугу на заході, а також на південному сході Польщі, у Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії. Деякі історики (зокрема, Пауль Райнеке) пов'язують її із державою готів (Оюм). Окремі археологи співвідносять її з племенами готів, описаних істориком Йорданом, сучасні антропологи зауважують ідентичність з полянами.
| Черняхівська культура | |
 | |
| Країна |  Молдова |
|---|---|
| Місце розташування | Україна Молдова Румунія Білорусь |
| Попередник | Зарубинецька культура і Вельбарська культура |
| Наступник | Пеньківська культура |
| Час/дата початку | 200 |
| Час/дата закінчення | 500 |
 Черняхівська культура у Вікісховищі | |
Опис
Перші старожитності черняхівської культури були відкриті для науки практично одночасно у різних країнах. У 1899 р. та 1901 р. у селі Ромашки, та у 1900 р. у селі Черняхів Київської губернії Вікентій Хвойка провів розкопки «полів поховань», друге з яких і дало назву типу пам'яток. У 1898—1899 рр. польський археолог К. Гадачек розкопав поселення Неслухів у верхів'ях Західного Бугу. Невдовзі, у 1903 р., І. Ковач дослідив могильник Марошсентана (сучасна назва Синтана-де-Муреш) у Трансильванії.
Пам'ятки черняхівської культури — безкурганні могильники (поля поховань) та поселення. Осілі хліборобо-скотарські племена черняхівської культури жили у великих неукріплених поселеннях.
Виявлено лише три укріплені городища черняхівської культури: одне у Надпоріжжі у Дніпропетровській області над Дніпровими порогами на правобережжі Дніпра Башмацьке городище та два — у Миколаївській області Городок, Олександрівське городище.
Населення займалося також різними ремеслами, було розвинене бронзоливарство, залізообробка, ювелірство та гончарство. Посуд вироблявся переважно на гончарському колі. Була розвинена торгівля з римськими колоніями, звідки імпортувалися амфори, скляні кубки, глиняний посуд; у торговельних операціях вживалися римські монети.
Більшість дослідників вважає, що черняхівська культура створена племенами різного етнічного походження (даки, сармати, германці, скіфи, анти або венеди), про яких згадують стародавні автори на території поширення цієї культури. Черняхівська культура була знищена найправдоподібніше навалою гунів[] в кінці IV ст..
Найвідоміші пам'ятки черняхівської культури на території України: Черняхівський та Ромашківський могильники, Жуківецьке і Ягнятинське поселення.
Найдавнішою пам'яткою черняхівської культури на півдні України, є могильник Каборга, розташований на березі Березанського лиману, біля села Осетрівка Очаківського району Миколаївської області.
В період свого розквіту, який припадає на III — IV ст., вона обіймала більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними райони Польщі, Румунії, Росії. За підрахунками Є. Махно, лише в Україні відкрито близько З тис. поселень і могильників цієї культури, де виявлено сотні жител, тисячі поховань, здійснених за обрядом трупоспалення або трупопокладення.
Всі дослідники черняхівської культури зазначають наявність спільних рис, властивих її носіям: розвинуту економіку, основою якої були землеробство та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Утім існували й місцеві особливості — в поховальному обряді, кераміці, житлобудівництві, що дало підстави виділити три локальні групи черняхівських пам'яток, пов'язані з певними регіонами: Північно-Західним Причорномор'ям, межиріччям Дністра, Пруту й Дунаю, лісостеповою зоною України (В. Баран).
Відмінності матеріальної та духовної культури пояснюються неоднорідністю етнічного складу черняхівської людності, куди входили іраномовні скіфи та сармати, які переважали в Північному Причорномор'ї; фракійці — гети й даки, що мешкали в межиріччі Дунаю та Дністра, де відчувався також сарматський вплив; східнослов'янські антські племена, пов'язані з лісостеповою зоною України; готи — східногерманське плем'я, сліди перебування яких виявлено в Західній Волині, верхів'ях Південного Бугу, а також в окремих регіонах Північного Причорномор'я.
Уперше антропологічний матеріал із поховань черняхівської культури отримав у 1899 р. відомий київський археолог В. Хвойка під час розкопок могильника біля с. Черняхів на Київщині. Згодом кісткові рештки черняхівців були віднайдені також в інших некрополях України, Молдови та Польщі.
Аналіз краніологічних матеріалів показав, що носіям цієї культури загалом були притаманні європеоїдні риси: висока, видовженої форми черепна кришка, помірно розвинутий рельєф, нешироке обличчя, середній за шириною, чітко окреслений ніс (Т. Кондукторова). Однак серед них вирізняється кілька морфологічних варіантів, «прив'язаних» до певних територій: правобережний наддніпрянський, лівобережний наддніпрянський, середньонаддніпрянський та ін.. Це переконливо свідчить на користь тези про поліетнічний характер черняхівської культури, яку обстоюють вітчизняні вчені.
Спробуємо на підставі групових морфологічних характеристик з'ясувати роль окремих етнічних компонентів, з яких склався строкатий конгломерат черняхівської людності. Почнемо з готів, стосовно котрих в історично-археологічній літературі віддавна точаться гострі суперечки.
За фольклорною традицією, готи — це вихідці з о. Ґотланд у Балтійському морі. Наприкінці І тис. до н. е. вони з якихось причин залишили свою батьківщину й переселилися до Південної Балтії.
У II ст. н. е. готи просунулися далі на південь, з'явившись у Мазовії та Підляшші (Польща), в Поліссі та на Волині, де з ними пов'язують пам'ятки вельбарської археологічної культури. За поширенням вельбарських елементів на черняхівських пам'ятках з'ясували, що у верхів'ях Південного Бугу готські племена розділилися: одні з них рушили до Чорного моря та Приазов'я, інші повернули на південний захід. Поява готів на українських землях спричинилася до певних історично-культурних та етнічних змін, що відбулися в першій половині І тис. Встановлено, що готи певний час очолювали великі військово-політичні союзи, які об'єднували скіфів, сарматів, дакогетів і слов'ян. Ця обставина дала підстави деяким німецьким, польським і російським дослідникам вважати готів чи не єдиним творцем черняхівських старожитностей.
Аналіз антропологічних даних показує, що давнім германцям, а отже й готам, були притаманні риси, характерні для представників північної гілки європейської раси: масивний череп, який характеризується великим поздовжнім та поперечним діаметром, середня ширина лиця, низькі орбіти, відносно вузький ніс. Жодна краніологічна серія з черняхівських некрополів України та Молдови (а їх понад 20) не має такого поєднання ознак. Готську домішку можна простежити хіба що на деяких черепах із могильників, розташованих поблизу сіл Косанове (Побужжя) та Гаврилівка (Нижня Наддніпрянщина). Відтак можна погодитися з тими дослідниками (Т. Кондукторова, М. Великанова, Т. Алексєєва), котрі вважають, що готи не відіграли істотної ролі у формуванні морфологічних рис черняхівської людності. Зазначимо також, що наприкінці IV ст. частина готів під тиском гунів була змушена залишити терени Східної Європи, решта ж розчинилася серед місцевого різноплемінного люду, не залишивши помітного сліду в його матеріальній та духовній культурі.
Найдовше готи затрималися в Криму. Востаннє про кримських готів — мешканців печерних міст Мангуп-Кале, Ескі-Кермен та інших — згадано в писемних джерелах другої половини XVI ст.
Що ж до питання про внесок східнослов'янських племен у морфологічний тип черняхівської людності, то вирішити його непросто за браком джерел: носії «прасхіднослов'янських» культур — зарубинецької, волинсько-подільської та київської — застосовували обряд трупоспалення, який побутував в українських землях аж до запровадження християнства (988). Відтак доводиться вдаватися до порівняльного аналізу краніологічних матеріалів черняхівських та давньоруських часів. Хронологічний розрив між ними становить шість століть. Але це не так багато, враховуючи спадковий характер расово-діагностичних ознак.
Дослідження показали: збірна краніологічна серія черняхівської культури Середньої Наддніпрянщини має аналоги серед черепів із курганів та ґрунтових могильників цього регіону, залишених нащадками літописних полян (Т. Алексєєва). З іншого боку, її ознаки притаманні також краніологічним матеріалам пізньоскіфського часу. Це означає, що, по-перше, в Середній Наддніпрянщині простежується дуже глибока лінія морфологічного розвитку: племена скіфського часу — черняхівці — літописні поляни; по-друге, східнослов'янські племена істотно вплинули на формування морфологічних рис носіїв черняхівської культури.
Скіфський морфологічний компонент переважає також в інших краніологічних серіях з черняхівських некрополів України. Що ж до Прутсько-Дністровського межиріччя, то тут його вплив менш відчутний: місцеві племена визначалися загальною грацильністю, дуже малими розмірами черепа, вузьким, невисоким обличчям. За висновками М. Великанової, ці риси сформувалися на основі фракійського субстрату. Крім того, в цьому регіоні зафіксована присутність сарматських племен. Так, у могильнику біля с. (Молдова) виявлено штучно деформовані черепи.
Поселення
Поселення мають характерні особливості. Порівняно з передскіфською і скіфською добою, коли городища були укріплені, майже неприступні, громади настільки відчували себе у безпеці, що укріплення, у тому числі воєнізовані, зникають повністю: селища відкриті з усіх боків. В кожному похованні є чоловік зі зброєю. Це міг бути меч чи сокира. Ще його забезпечували їжею, посудом, вівцею і поруч з нею залишали ножа, аби можна було врізати собі шмат м'яса та добре поїсти. Ми не знаходимо мечів в музейних збірках, це тому що археологи не завжди доносять їх до музею. Воїни у той час як соціальна група відігравали домінуючі ролі в суспільстві. Різко збільшується заселеність території. Поселення розташовані на відстані 3—5 км.
Усе це характерно для північної частини України: Київщини, Полісся, середнього Дніпра, лісової та лісостепової смуги. У степовій зоні частіше зустрічаються городища-бугри, оточені міцними стінами, глибокими ровами, а на півдні — поселення міського типу з високими кам'яними вежами, складеними з місцевого вапняку (, містечко Миколаївка та ін.).
Розрізнені угруповання створювали майже єдину топографічну нерозчленовану цілість і культурно-топологічну єдність. Це зумовлюється істотним збільшенням чисельності населення, щільністю розселення і технічним прогресом: гончарний круг, всебічний розвиток металургії, диференціація ремесел, орне хліборобство, формування товарного господарства, а також великих виробничих центрів. Наприклад, Іголом'я, злиття розчленованих племінних територій в одну спільну територію — ознаки часу. У таких самих формах ці процеси відбувались і в Центральній Європі.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 3 січня 2008. Процитовано 1 лютого 2008.
- Археология Украинской ССР (російська) . Т. том 3. Киев. 1986. с. 77.
- Старенький, Ігор (7 жовтня 2017). . Кам’янецький часопис КлюЧ. Архів оригіналу за 23 березня 2017.
Джерела
- Є. В. Синиця. Черняхівська культура [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 529. — .
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Баран В. Д., Баран Я. В., Черняхівська культура[недоступне посилання з жовтня 2019], Історичні витоки українського народу. — Київ, 2005. − 208 с.
- Магомедов Борис, Готи і гепіди в культурах римського часу[недоступне посилання з жовтня 2019], Українська наука: минуле, сучасне майбутнє. Археологія Тернопільщини. — Тернопіль, 2003. — С.155—161.
Посилання
- Сергій Сегеда. Антропологічні особливості давнього населення території України. — 'Izbornik.org.ua' [ 3 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Славяне и их соседи в конце I тысячелетия до н.э. — первой половине I тысячелетия н.э. [ 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chernyahi vska kultu ra u najpiznishih publikaciyah kultura Chernyahiv Sintana de Muresh arheologichna kultura yaka isnuvala v 100 500 rokah nashoyi eri Poshirena na teritoriyi lisostepovoyi Ukrayini mizh Siverskim Doncem na shodi ta Dnistrom Prutom i vzdovzh Bugu na zahodi a takozh na pivdennomu shodi Polshi u Chehiyi Slovachchini Ugorshini Rumuniyi Bolgariyi Deyaki istoriki zokrema Paul Rajneke pov yazuyut yiyi iz derzhavoyu gotiv Oyum Okremi arheologi spivvidnosyat yiyi z plemenami gotiv opisanih istorikom Jordanom suchasni antropologi zauvazhuyut identichnist z polyanami Chernyahivska kultura Krayina Moldova Misce roztashuvannyaUkrayina Moldova Rumuniya Bilorus PoperednikZarubinecka kultura i Velbarska kultura NastupnikPenkivska kultura Chas data pochatku200 Chas data zakinchennya500 Chernyahivska kultura u Vikishovishi Stan na 300 rik Stan na 375 rik Shidna Yevropa III IV Chernyahivska kultura ostriv Gotland zemli Getalanda Rimska imperiya Velbarska kultura III stolittya vodni prostoriOpisShema kultur ta yihnih zv yazkiv z utvorennyam slov yanskih narodiv Pershi starozhitnosti chernyahivskoyi kulturi buli vidkriti dlya nauki praktichno odnochasno u riznih krayinah U 1899 r ta 1901 r u seli Romashki ta u 1900 r u seli Chernyahiv Kiyivskoyi guberniyi Vikentij Hvojka proviv rozkopki poliv pohovan druge z yakih i dalo nazvu tipu pam yatok U 1898 1899 rr polskij arheolog K Gadachek rozkopav poselennya Nesluhiv u verhiv yah Zahidnogo Bugu Nevdovzi u 1903 r I Kovach doslidiv mogilnik Maroshsentana suchasna nazva Sintana de Muresh u Transilvaniyi Keramichnij posud znajdenij u Chernyahovi Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini Pam yatki chernyahivskoyi kulturi bezkurganni mogilniki polya pohovan ta poselennya Osili hliborobo skotarski plemena chernyahivskoyi kulturi zhili u velikih neukriplenih poselennyah Viyavleno lishe tri ukripleni gorodisha chernyahivskoyi kulturi odne u Nadporizhzhi u Dnipropetrovskij oblasti nad Dniprovimi porogami na pravoberezhzhi Dnipra Bashmacke gorodishe ta dva u Mikolayivskij oblasti Gorodok Oleksandrivske gorodishe Naselennya zajmalosya takozh riznimi remeslami bulo rozvinene bronzolivarstvo zalizoobrobka yuvelirstvo ta goncharstvo Posud viroblyavsya perevazhno na goncharskomu koli Bula rozvinena torgivlya z rimskimi koloniyami zvidki importuvalisya amfori sklyani kubki glinyanij posud u torgovelnih operaciyah vzhivalisya rimski moneti Virobi chernyahivskih remisnikiv Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini Bilshist doslidnikiv vvazhaye sho chernyahivska kultura stvorena plemenami riznogo etnichnogo pohodzhennya daki sarmati germanci skifi anti abo venedi pro yakih zgaduyut starodavni avtori na teritoriyi poshirennya ciyeyi kulturi Chernyahivska kultura bula znishena najpravdopodibnishe navaloyu guniv dzherelo v kinci IV st Najvidomishi pam yatki chernyahivskoyi kulturi na teritoriyi Ukrayini Chernyahivskij ta Romashkivskij mogilniki Zhukivecke i Yagnyatinske poselennya Najdavnishoyu pam yatkoyu chernyahivskoyi kulturi na pivdni Ukrayini ye mogilnik Kaborga roztashovanij na berezi Berezanskogo limanu bilya sela Osetrivka Ochakivskogo rajonu Mikolayivskoyi oblasti V period svogo rozkvitu yakij pripadaye na III IV st vona obijmala bilshu chastinu suchasnih ukrayinskih i moldovskih zemel ta sumizhni z nimi rajoni Polshi Rumuniyi Rosiyi Za pidrahunkami Ye Mahno lishe v Ukrayini vidkrito blizko Z tis poselen i mogilnikiv ciyeyi kulturi de viyavleno sotni zhitel tisyachi pohovan zdijsnenih za obryadom trupospalennya abo trupopokladennya Vsi doslidniki chernyahivskoyi kulturi zaznachayut nayavnist spilnih ris vlastivih yiyi nosiyam rozvinutu ekonomiku osnovoyu yakoyi buli zemlerobstvo ta remisnictvo intensivnij obmin z antichnim svitom blizkist form keramiki virobiv z metaliv i kistki rozmishennya poselen na rozlogih shilah richok ta strumkiv poshirennya bezkurgannih mogilnikiv Utim isnuvali j miscevi osoblivosti v pohovalnomu obryadi keramici zhitlobudivnictvi sho dalo pidstavi vidiliti tri lokalni grupi chernyahivskih pam yatok pov yazani z pevnimi regionami Pivnichno Zahidnim Prichornomor yam mezhirichchyam Dnistra Prutu j Dunayu lisostepovoyu zonoyu Ukrayini V Baran Vidminnosti materialnoyi ta duhovnoyi kulturi poyasnyuyutsya neodnoridnistyu etnichnogo skladu chernyahivskoyi lyudnosti kudi vhodili iranomovni skifi ta sarmati yaki perevazhali v Pivnichnomu Prichornomor yi frakijci geti j daki sho meshkali v mezhirichchi Dunayu ta Dnistra de vidchuvavsya takozh sarmatskij vpliv shidnoslov yanski antski plemena pov yazani z lisostepovoyu zonoyu Ukrayini goti shidnogermanske plem ya slidi perebuvannya yakih viyavleno v Zahidnij Volini verhiv yah Pivdennogo Bugu a takozh v okremih regionah Pivnichnogo Prichornomor ya Upershe antropologichnij material iz pohovan chernyahivskoyi kulturi otrimav u 1899 r vidomij kiyivskij arheolog V Hvojka pid chas rozkopok mogilnika bilya s Chernyahiv na Kiyivshini Zgodom kistkovi reshtki chernyahivciv buli vidnajdeni takozh v inshih nekropolyah Ukrayini Moldovi ta Polshi Analiz kraniologichnih materialiv pokazav sho nosiyam ciyeyi kulturi zagalom buli pritamanni yevropeoyidni risi visoka vidovzhenoyi formi cherepna krishka pomirno rozvinutij relyef neshiroke oblichchya serednij za shirinoyu chitko okreslenij nis T Konduktorova Odnak sered nih viriznyayetsya kilka morfologichnih variantiv priv yazanih do pevnih teritorij pravoberezhnij naddnipryanskij livoberezhnij naddnipryanskij serednonaddnipryanskij ta in Ce perekonlivo svidchit na korist tezi pro polietnichnij harakter chernyahivskoyi kulturi yaku obstoyuyut vitchiznyani vcheni Sprobuyemo na pidstavi grupovih morfologichnih harakteristik z yasuvati rol okremih etnichnih komponentiv z yakih sklavsya strokatij konglomerat chernyahivskoyi lyudnosti Pochnemo z gotiv stosovno kotrih v istorichno arheologichnij literaturi viddavna tochatsya gostri superechki Predmeti z Budeshtskogo nekropolya Kriulyanskogo rajonu Moldovi Chernyahivska kultura III IV stst n e Za folklornoyu tradiciyeyu goti ce vihidci z o Gotland u Baltijskomu mori Naprikinci I tis do n e voni z yakihos prichin zalishili svoyu batkivshinu j pereselilisya do Pivdennoyi Baltiyi U II st n e goti prosunulisya dali na pivden z yavivshis u Mazoviyi ta Pidlyashshi Polsha v Polissi ta na Volini de z nimi pov yazuyut pam yatki velbarskoyi arheologichnoyi kulturi Za poshirennyam velbarskih elementiv na chernyahivskih pam yatkah z yasuvali sho u verhiv yah Pivdennogo Bugu gotski plemena rozdililisya odni z nih rushili do Chornogo morya ta Priazov ya inshi povernuli na pivdennij zahid Poyava gotiv na ukrayinskih zemlyah sprichinilasya do pevnih istorichno kulturnih ta etnichnih zmin sho vidbulisya v pershij polovini I tis Vstanovleno sho goti pevnij chas ocholyuvali veliki vijskovo politichni soyuzi yaki ob yednuvali skifiv sarmativ dakogetiv i slov yan Cya obstavina dala pidstavi deyakim nimeckim polskim i rosijskim doslidnikam vvazhati gotiv chi ne yedinim tvorcem chernyahivskih starozhitnostej Analiz antropologichnih danih pokazuye sho davnim germancyam a otzhe j gotam buli pritamanni risi harakterni dlya predstavnikiv pivnichnoyi gilki yevropejskoyi rasi masivnij cherep yakij harakterizuyetsya velikim pozdovzhnim ta poperechnim diametrom serednya shirina licya nizki orbiti vidnosno vuzkij nis Zhodna kraniologichna seriya z chernyahivskih nekropoliv Ukrayini ta Moldovi a yih ponad 20 ne maye takogo poyednannya oznak Gotsku domishku mozhna prostezhiti hiba sho na deyakih cherepah iz mogilnikiv roztashovanih poblizu sil Kosanove Pobuzhzhya ta Gavrilivka Nizhnya Naddnipryanshina Vidtak mozhna pogoditisya z timi doslidnikami T Konduktorova M Velikanova T Aleksyeyeva kotri vvazhayut sho goti ne vidigrali istotnoyi roli u formuvanni morfologichnih ris chernyahivskoyi lyudnosti Zaznachimo takozh sho naprikinci IV st chastina gotiv pid tiskom guniv bula zmushena zalishiti tereni Shidnoyi Yevropi reshta zh rozchinilasya sered miscevogo riznopleminnogo lyudu ne zalishivshi pomitnogo slidu v jogo materialnij ta duhovnij kulturi Najdovshe goti zatrimalisya v Krimu Vostannye pro krimskih gotiv meshkanciv pechernih mist Mangup Kale Eski Kermen ta inshih zgadano v pisemnih dzherelah drugoyi polovini XVI st Sho zh do pitannya pro vnesok shidnoslov yanskih plemen u morfologichnij tip chernyahivskoyi lyudnosti to virishiti jogo neprosto za brakom dzherel nosiyi prashidnoslov yanskih kultur zarubineckoyi volinsko podilskoyi ta kiyivskoyi zastosovuvali obryad trupospalennya yakij pobutuvav v ukrayinskih zemlyah azh do zaprovadzhennya hristiyanstva 988 Vidtak dovoditsya vdavatisya do porivnyalnogo analizu kraniologichnih materialiv chernyahivskih ta davnoruskih chasiv Hronologichnij rozriv mizh nimi stanovit shist stolit Ale ce ne tak bagato vrahovuyuchi spadkovij harakter rasovo diagnostichnih oznak Doslidzhennya pokazali zbirna kraniologichna seriya chernyahivskoyi kulturi Serednoyi Naddnipryanshini maye analogi sered cherepiv iz kurganiv ta gruntovih mogilnikiv cogo regionu zalishenih nashadkami litopisnih polyan T Aleksyeyeva Z inshogo boku yiyi oznaki pritamanni takozh kraniologichnim materialam piznoskifskogo chasu Ce oznachaye sho po pershe v Serednij Naddnipryanshini prostezhuyetsya duzhe gliboka liniya morfologichnogo rozvitku plemena skifskogo chasu chernyahivci litopisni polyani po druge shidnoslov yanski plemena istotno vplinuli na formuvannya morfologichnih ris nosiyiv chernyahivskoyi kulturi Skifskij morfologichnij komponent perevazhaye takozh v inshih kraniologichnih seriyah z chernyahivskih nekropoliv Ukrayini Sho zh do Prutsko Dnistrovskogo mezhirichchya to tut jogo vpliv mensh vidchutnij miscevi plemena viznachalisya zagalnoyu gracilnistyu duzhe malimi rozmirami cherepa vuzkim nevisokim oblichchyam Za visnovkami M Velikanovoyi ci risi sformuvalisya na osnovi frakijskogo substratu Krim togo v comu regioni zafiksovana prisutnist sarmatskih plemen Tak u mogilniku bilya s Moldova viyavleno shtuchno deformovani cherepi PoselennyaPoselennya mayut harakterni osoblivosti Porivnyano z peredskifskoyu i skifskoyu doboyu koli gorodisha buli ukripleni majzhe nepristupni gromadi nastilki vidchuvali sebe u bezpeci sho ukriplennya u tomu chisli voyenizovani znikayut povnistyu selisha vidkriti z usih bokiv V kozhnomu pohovanni ye cholovik zi zbroyeyu Ce mig buti mech chi sokira She jogo zabezpechuvali yizheyu posudom vivceyu i poruch z neyu zalishali nozha abi mozhna bulo vrizati sobi shmat m yasa ta dobre poyisti Mi ne znahodimo mechiv v muzejnih zbirkah ce tomu sho arheologi ne zavzhdi donosyat yih do muzeyu Voyini u toj chas yak socialna grupa vidigravali dominuyuchi roli v suspilstvi Rizko zbilshuyetsya zaselenist teritoriyi Poselennya roztashovani na vidstani 3 5 km Use ce harakterno dlya pivnichnoyi chastini Ukrayini Kiyivshini Polissya serednogo Dnipra lisovoyi ta lisostepovoyi smugi U stepovij zoni chastishe zustrichayutsya gorodisha bugri otocheni micnimi stinami glibokimi rovami a na pivdni poselennya miskogo tipu z visokimi kam yanimi vezhami skladenimi z miscevogo vapnyaku mistechko Mikolayivka ta in Rozrizneni ugrupovannya stvoryuvali majzhe yedinu topografichnu nerozchlenovanu cilist i kulturno topologichnu yednist Ce zumovlyuyetsya istotnim zbilshennyam chiselnosti naselennya shilnistyu rozselennya i tehnichnim progresom goncharnij krug vsebichnij rozvitok metalurgiyi diferenciaciya remesel orne hliborobstvo formuvannya tovarnogo gospodarstva a takozh velikih virobnichih centriv Napriklad Igolom ya zlittya rozchlenovanih pleminnih teritorij v odnu spilnu teritoriyu oznaki chasu U takih samih formah ci procesi vidbuvalis i v Centralnij Yevropi Div takozhDyakovska kultura Kiyivska kultura Velbarska kultura Pshevorska kultura Kultura karpatskih kurganiv Goti Alani Guni Ojum ArhajmarPrimitki Arhiv originalu za 3 sichnya 2008 Procitovano 1 lyutogo 2008 Arheologiya Ukrainskoj SSR rosijska T tom 3 Kiev 1986 s 77 Starenkij Igor 7 zhovtnya 2017 Kam yaneckij chasopis KlyuCh Arhiv originalu za 23 bereznya 2017 DzherelaYe V Sinicya Chernyahivska kultura 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 529 ISBN 978 966 00 1359 9 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Baran V D Baran Ya V Chernyahivska kultura nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 Istorichni vitoki ukrayinskogo narodu Kiyiv 2005 208 s Magomedov Boris Goti i gepidi v kulturah rimskogo chasu nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 Ukrayinska nauka minule suchasne majbutnye Arheologiya Ternopilshini Ternopil 2003 S 155 161 PosilannyaSergij Segeda Antropologichni osoblivosti davnogo naselennya teritoriyi Ukrayini Izbornik org ua 3 sichnya 2008 u Wayback Machine Slavyane i ih sosedi v konce I tysyacheletiya do n e pervoj polovine I tysyacheletiya n e 25 listopada 2018 u Wayback Machine