Очаківський район

Оча́ківський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Миколаївської області України. Площа — 1 490 км². Станом на 2011 рік населення становило 15,9 тис. осіб. Адміністративний центр — місто Очаків. Район розташовувався у південній частині області і межує на півночі з Миколаївським, на заході — з Березанським, на сході — з Вітовським районами. На південному сході району розташований Дніпровсько-Бузький лиман, на південному заході — Березанський лиман. Район утворено 1923 року. 19 липня 2020 року було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи

Очаківський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Миколаївська область
Основні дані
Країна:	СРСР ( УРСР),  Україна
Область:	Миколаївська область
Код КОАТУУ:	4825100000
Утворений:	1923
Ліквідований:	19.07.2020
Населення:	▼ 15 423 (на 1.02.2016)
Площа:	1490 км²
Густота:	10,6 осіб/км²
Тел. код:	+380-5167
Поштові індекси:	57515—57555
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Очаків
Сільські ради:	11
Села:	29
Селища:	1
Районна влада
Голова ради:	Олійник Георгій Петрович
Голова РДА:	Допіра Олексій Тимофійович
Вебсторінка:	Очаківська РДА Очаківська районна рада
Адреса:	57500, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Соборна, 7-А
Мапа
Очаківський район у Вікісховищі

Географія

Територія району площею 1,49 тис. км² повністю лежить на Причорноморській низовині на узбережжі Чорного моря. У центрі й на півдні рельєф низовинний плоский, на півночі — пологохвилястий, слабо розчленований ярами і балками; присутні поди, западини. Абсолютні висоти до 70 м. На заході територія району омивається водами Березанського лиману, на півдні й сході — Дніпровсько-Бузького, на сході; Кінбурнський півострів на півдні омивається водами Ягорлицького лиману, на півночі — Дніпровсько-Бузького, на заході — водами Чорного моря. Берега лиманів та моря — абразійні уступи. На південь від Кінбурнської коси лежить острів Довгий, на захід — острів Березань.

Четвертинні відклади представлені лесами й лесовими суглинками. Присутні поклади глини, піску.

Район лежить в помірному кліматичному поясі. Пересічні температури січня -2,5..3,0°C; липня +22,5..23,0 °C. Середня річна сума атмосферних опадів 300—350 мм. Сніговий покрив взимку нестійкий. В агрокліматичному відношенні територія району належить до посушливої, помірно жаркої зони з м'якою зимою. Днів з температурою вище +10 °C 182 на рік.

Ґрунти району: південні чоронземи, чорноземи солонцюваті, темно-каштанові солонцюваті на півночі й в комплексі з солонцями, глеє-солодями подів на півдні.

Для території району типова типчаково-ковилова рослинність, яка збереглася лише на схилах балок. За часів радянської влади було висаджено 5100 га лісосмуг.

На території району створено ряд об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і місцевого значення:

• На півночі Кінбурнського півострова, острів Довгий — ділянка Чорноморського біосферного заповідника площею 2,7 тис. га.
• Білобережжя Святослава — національний природний парк площею 35,2 тис. га.
•  — ботанічний заказник місцевого значення.
•  — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.

Територія району лежить в .

Річки: Балка Аджигольська.

Історія

Прадавня історія і античність

Про стародавню історію очаківської землі свідчать археологічні розкопки. У II тисячоліття до н. е. тут поселилися кімерійці. Про них згадує в «Одіссеї» Гомер. Сусідами кімерійців були фракійці і староіндійські племена меотів, синдів, дандаріїв та ін. У VIII столітті до н. е. їх змінили скіфи. В основному це були кочовики, але деякі племена почали займатися землеробством. З кінця III століття до н. е. в степах Північного Причорномор'я з'явилися сармати.

Історія скіфських і сарматських племен тісно пов'язана з життям грецького міста-колонії Ольвія, яке принесло на ці землі античну цивілізацію. Ольвія (дав.-гр. Óλβια — щаслива) — найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, в дельті Гіпаніса (Буга) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647—646 р. до н. е.. Вихідці з Мілету Іонії в VII столітті до н. е. спочатку поселилися на острові Березань (тоді це був півострів), а потім, освоюючи нові території, вибрали місце для головного поліса в гирлі річки Південний Буг (Гипаніс) і назвали його Ольвія. Сільська округа (хора) Ольвійської держави майже точно відповідала території нинішнього Очаківського району. На місці Очаківського мису в ті часи знаходилося греко-сарматське поселення Алектор.

Докладніше: Ольвія

У ІІІ столітті н. е. Ольвійська держава не пережила нашестя німецьких племен остготів і вестготів і втратила значення античного центру. Після спустошливих набігів гунів в IV столітті зникають всілякі згадки про Ольвію.

Див. також: Пам'ятки археології Очаківського району та Ольвія

Середньовіччя

З IX століття Дніпро стає частиною великого торгового шляху «з варягів у греки». У цей період на берегах Дніпро-Бузького лиману з'являються старослов'янскі поселення уличів. У XII столітті ці поселення були зруйновані численними кочовими ордами, а на початку XIII століття ці території захопили татаро-монголи. В кінці XIV століття сюди прийшов з військом литовський князь Вітовт, на очаківському мисі він побудував фортецю Дашів. У 1492 році кримський хан Менглі-Гірей захопив Дашів і на його руїнах побудував нову фортецю — Кара-Кермен. Але потрапивши у васальну залежність від Туреччини, вони вимушені були віддати фортецю їй. Турки додатково укріпили оборонні споруди дерев'яною стіною і перейменували фортецю в Ачі-Кале тур. Özi (Ачил — прохід у морі).

У 1626 році, за правління султана Мурада IV фортеця була значно розширена. Значну частину населення міста складали нащадки слов'ян, греки, вірмени, молдовани. У фортеці в цей час знаходилося десятитисячне турецьке військо. У степу кочували татари-ногайці.

Очаків (руська назва Ачі-Кале) був опорою для розбійних набігів турецько-татарських загарбників на слов'янські землі. Починаючи з XVI століття і до кінця XVIII століття під Очаковом багато раз відбувалися битви. У 1669 році запорізькі козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю і звільнили 7 тисяч полонених. У 1737 році фортецею оволоділи російські війська фельдмаршала Б. Х. Мініха, але через 2 роки змушені були повернути її Туреччині. З історією Очакова пов'язані імена Семена Палія, керівника вдалого набігу запорожців в 1690 році на Очаків і Максима Залізняка, який підняв народне повстання в 1768 році на Правобережній Україні, куди він перебрався з Очакова. Після поразки в Полтавській битві шведський король Карл XII із залишками своїх військ біг до Туреччини і 19 — 23 липня 1709 року знаходився в Очакові.

Під владою Російської імперії

Остаточно Очаків був звільнений від турецького владицтва 6 грудня 1788 року, коли російські війська по командуванням князя Потьомкіна штурмом захопили фортецею. Цьому передувала блискуча перемога Олександра Суворова, яка прискорила перемогу Росії у війні, коли він з меншими силами російських військ знищив турецький десант, який 1 серпня 1787 висадився на Кінбурнській косі. У битвах при форті Кінбурн, в Дніпро-бузькому лимані, при облозі і штурмі Очакова своєю безстрашністю і героїзмом відзначилися загони козаків Чорноморського війська, очолювані кошовим отаманом Сидором Білим, а після його загибелі — Захаром Чепігою.

У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено місто Очаків, яке стало портовим містом, центром обширного повіту, що включав землі на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг і Дністер. Але з стрімким зростанням «новонародженої» в 1794 році сусідньої Одеси значення Очакова як торгового порту поступово було втрачене.

Див. також: Російсько-турецька війна (1787—1792)

Населення

1990 року в районі проживало 36,9 тис. осіб, з яких 19,4 тис. в місті Очаків; налічувалось 1 місто і 30 сіл.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	8218	1644	1231	2512	2085	723	23
Жінки	8844	1539	1153	2292	2404	1360	96
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 23  85 + 96  30  80-84 150  112  75-79 294  271  70-74 456  310  65-69 460  551  60-64 759  350  55-59 407  530  50-54 581  654  45-49 657  708  40-44 713  595  35-39 574  582  30-34 468  627  25-29 537  628  20-24 572  603  15-20 581  674  10-14 624  521  5-9 485  449  0-4 430

Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	14537	85,20 %
росіяни	1742	10,21 %
молдовани	233	1,37 %
гагаузи	163	0,96 %
білоруси	126	0,74 %
інші	126	0,74 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	14539	85,21 %
російська	2162	12,67 %
молдовська	139	0,81 %
гагаузька	85	0,50 %
білоруська	52	0,30 %
інші	85	0,50 %

Населення Очаківського району, станом на 2011 рік, становило 15,9 тис. осіб^[].

Адміністративний устрій

Будівля Очаківської районної ради і Очаківської районної державної адміністрації

Докладніше: Адміністративний устрій Очаківського району

Кількість рад:

• Міських — 1,
• Районних — 1,
• Сільських — 11.

Кількість населених пунктів:

• Місто — 1,
• Сіл — 29.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Очаківського району було створено 18 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 53,30 % (проголосували 6 607 із 12 395 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 43,83 % (2 896 виборців); Сергій Тігіпко — 13,12 % (867 виборців), Юлія Тимошенко — 11,78 % (778 виборців), Вадим Рабінович — 7,63 % (504 виборців), Петро Симоненко — 6,19 % (409 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,09 %.

Економіка

За часів радянської влади на території району склалось високоінтенсивне сільське господарство, із спеціалізацією рослинництва на зернових і технічних культурах (озима пшениця, кукурудза, ячмінь), виноградарстві, садівництві й овочівництві; тваринництва — м'ясо-молочного напрямку (скотарство, вівчарство, свинарство). Станом на 1989 рік в районі налічувалось 58,9 тис. га сільгоспугідь: 45,3 тис. га — орні землі, 7 тис. га — пасовища і сіножаті, 6,2 тис. га — виноградинки, зрошувалось 3,8 тис. га. В районі було створено 9 радгоспів (з яких 2 радгоспи-заводи — «Лиманський» і «Ольвія») і 2 колгоспи.

За радянської влади діяли переробні підприємства харчової промисловості: (Очаків), винно-соковий (с. Парутине), хлібо- і молокозаводи, харчо-смакова фабрика. В Очакові діяла швейна фабрика.

Через сприятливі кліматичні умови було створено ряд рекреаційних закладів, баз відпочинку: турбаза «Очаків», санаторії «Сонячний» і «Золотий колос».

Транспорт

Загальна протяжність автошляхів в районі 150 км, з яких 141 км з твердим покриттям, проходить автошлях E58.

У місті Очаків діє морський порт.

Культура

В районі діє ряд музеїв:

• Історико-археологічний заповідник «Ольвія» на місті античного поселення Ольвія в селі Парутине.
• Воєнно-історичний музей імені О. В. Суворова в місті Очакові.
• Музей лейтенанта П. П. Шмідта.
• Музей мариністичного живопису Р. Г. Судоковського.
• Літературний музей міста Очаків.
• Музей радгоспу «Україна» в селі Кам'янка.
• Музей радгоспу «Сонячний» в селі Іванівка.

Пам'ятки

Див. також: Пам'ятки Очаківського району

В Очаківському районі Миколаївської області на обліку перебуває 2 пам'ятки архітектури, 42 — історії та одна — монументального мистецтва.

Пам'ятники

В районі споруджено ряд пам'ятників:

• О. В. Суворову в Очакові на місці перемоги над турецьким десантом 1787 року.
• Морякам монітору «Ударний».
• Пам'ятник на місці боїв 1941 року під час німецько-радянської війни на Кінбурнській косі в селі Покровка.
• Пам'ятник загиблим під час німецько-радянської війни землякам в селі Кам'янка.

Видатні особистості

В районі жив, працював і помер депутат Миколаївської обласної ради, Герой України Іванов Федір Антонович.

Відомі уродженці

В Очакові народилися:

• Руфін Судковський — художник-мариніст.
• Арон Копштейн — український поет.

В селі Покровка:

• Коломойцев Микола Миколайович — контрадмірал, герой Цусимської битви.

Примітки

1. Постанова ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ // Голос України : газета Верховної Ради. — 2020. — 18 липня. — Дата звернення: 19.07.2020. — Цитата: «3. Ліквідувати: ... 14) у Миколаївській області: Арбузинський, Баштанський, Березанський, Березнегуватський, Братський, Веселинівський, Вітовський, Вознесенський, Врадіївський, Доманівський, Єланецький, Казанківський, Кривоозерський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський, Первомайський, Снігурівський райони».
2. Розпорядження Президента України від 11 грудня 2019 року № 498/2019-рп «Про призначення О.Допіри головою Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області»
3. Очаківський район // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : З — О. — 480 с. — 33 000 екз. — .
4. [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 27 вересня 2021.
5. Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 7 березня 2024.
6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія — ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 3 квітня 2016.

Джерела

• Микола Аркас. Історія України-Русі.
• Херсонская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург. 1859 (рос.)

	Миколаївський район	Миколаїв
Березанський район		Вітовський район
Очаків, Чорне море	Дніпровський лиман, Ягорлицька затока	Дніпровський лиман, Херсонська область (Голопристанський район)