Ге́тьма́н (від нім. Hauptmann, чеськ. hejtman — урядник, пол. hetman — командувач) — назва урядників, вищих воєначальників та голів держав у таких державних і військово-державних утвореннях, як гуситська Чехія, Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське, Королівство Польське, Річ Посполита, Козацька держава (Гетьманщина), Військо Запорозьке та Українська Держава Павла Скоропадського.
Гетьман | |
Країна | Богемське королівство |
---|---|
Гетьман у Вікісховищі |
Чехія
Назва гетьман у Чехії походить з часів повстань таборитів і гуситів (XV століття), з нім. Hauptmann — командир, командувач. Вперше гетьманом тут називають відомого воєначальника Івана (Яна) Жижку.
Після адміністративної реформи 2000 року, що поділила Чехію на краї, гетьманом стали називати главу краю (чеськ. Krajský hejtman).
Річ Посполита
З 2-ї половини XV століття — командувач збройних сил в Речі Посполитій (Польща, Україна, Литва, Білорусь). Символом та клейнодом гетьманської влади був Гетьманський знак.
Початково гетьман призначався королем лише на час воєнних дій, надалі — з 1503 року посада гетьмана великого коронного (гетьмана великого королівського), згодом гетьмана великого литовського, стала постійною, а з 1581 року — довічною. З 1527 року гетьмани вважалися найвищими військовими керівниками. Їхніми помічниками були гетьмани (відповідно коронний та литовський) польні («польові» — як військова посада це приблизно відповідало посаді Field Marshal, фельдмаршал), що займалися, зокрема, організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо. Вперше ця посада з'явилася у Польщі у 1539 році, у Великому князівстві Литовському дещо пізніше. Слід зауважити, що посади гетьмана у Польському королівстві та Великому Князівстві Литовському зазвичай віддавалися представникам впливових князівських родин, у князівстві Литовському — часто нащадкам Рюриковичів і Гедиміновичів, Острозьким, Вишневецьким (з роду яких козацький воєначальник Дмитро Вишневецький), Кішкам (з роду яких козацький полководець Самійло Кішка), Ходкевичам та ін.
В Україні
В Україні в XVI—XVII століттях, гетьман — керівник Війська Запорозького. Титул правителя держави (Гетьманщини) з 1648 по 1764 роки та в 1918 році; в сучасній Україні використовується деякими об'єднаннями громадян, які вважають себе спадкоємцями традицій українського козацтва.
В Україні «гетьманами» здавна називали обраних у колі козацької шляхти ватажків козацького війська, перші угруповання якого з'явилися в низинах Дніпра ще у XV столітті. В окремих джерелах першими козацькими гетьманами вважають , П. Лянцкоронського, Є. Дашкевича, В. Хмельницького, Д. Вишневецького (Байду), Є. Ружинського, І. Свірговського та ін. отаманів, що очолювали українське козацтво в період до надання йому статусу реєстрової організації.
Слово «гетьман» стало власною назвою після 1576 року, коли польський король Стефан Баторій дав запорозькому війську «конституцію і привілеї» і, зокрема, вперше офіційно пойменував Б. Ружинського «Гетьманом Запорозьким» з пожалуванням його ознак гетьманської влади (клейнодів). З того часу гетьманська влада в Україні виходила з двох джерел: козацького обрання і королівського призначення.
Богдан Хмельницький ввів у обіг найменування «Гетьман України». За Богдана Хмельницького звання гетьмана набуло офіційного значення і визнання з боку сусідніх держав. Символами гетьманської влади були булава, бунчук, прапор, печатка.
Після Люблінської унії для управління регіонами новоствореної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.
Після утворення 1572 року українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) уряд Речі Посполитої козацьким ватажкам надавав звання «старший його Королівської Милості Війська Запорозького».
На думку польського історика Януша Качмарчика, першим очільником козацтва, котрому офіційно було надано титул гетьмана став Богдан Хмельницький. Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження старшини реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі була скасована. Так, після придушення козацько-селянських повстань 1637—1638 років замість старшого було призначено урядового комісара.
Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657 років української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.
Після Переяславської ради (1654) і укладення Березневих статей 1654 року з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.
У XVIII столітті новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).
Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 року (з перервами у 1722—1727 та 1734—1750 роках). Резиденція його послідовно знаходилась у містах Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польським королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.
З 1663 до 1681 року посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), а в 1710—1742 роках гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.
Упродовж квітня — грудня 1918 року на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.
Див. також
Примітки
- Гетьман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Гетьман // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Гетьман // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 502.
- Гетьман [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія/ред. Ю. С. Шемшученко та ін.; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998—2004 . — .
- Гетьманство // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Упорядник Юрій Іванович Римаренко [та ін.]. — Київ: Генеза, Довіра, 1996. — С. 276. — .
- Мицик Ю. А. Гетьман [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 99. — .
- Капелюшний В. П. Гетьман [ 14 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницький… с. 113
Джерела
- Чухліб Тарас. Гетьмани України: військо, політика, держава. - Київ, 2018. - 360 с.
- Мицик Ю. А. Гетьман [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 99. — .
- В. П. Капелюшний. Гетьман [ 30 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Посилання
- Мицик Ю. А. Гетьман // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 98. — .
- ГЕТМАНЪ. Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.. — К. : Наукова думка, 1977. — Т. 1: А — М. — С. 242.
- ГЕТМАНЪ, ГЕТМАНЬ, ГЕТЪМАНЪ, ГЕТЬМАНЪ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; відп. ред. Гринчишин Д. Г. Вип. 6 (Выпросити — Головный). Укладачі к.ф.н. Р. Керста, О. Кровицька, Н. Осташ, М. Сенів. — Львів, 1999. — С. 207—209. — .
- ГЕТМАНЪ // Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. Книга 1. А-Н / Підготували до видання В. В. Німчук, Г. I. Лиса; Інститут української мови НАН України; Українська Вільна Академія Наук у США. — Київ — Нью-Йорк, 2002. — С. 173—174. — 512 с. — . — (Пам'ятки української мови. Серія словників).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Getman znachennya Ge tma n vid nim Hauptmann chesk hejtman uryadnik pol hetman komanduvach nazva uryadnikiv vishih voyenachalnikiv ta goliv derzhav u takih derzhavnih i vijskovo derzhavnih utvorennyah yak gusitska Chehiya Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske Korolivstvo Polske Rich Pospolita Kozacka derzhava Getmanshina Vijsko Zaporozke ta Ukrayinska Derzhava Pavla Skoropadskogo GetmanKrayina Bogemske korolivstvo Getman u VikishovishiChehiyaNazva getman u Chehiyi pohodit z chasiv povstan taboritiv i gusitiv XV stolittya z nim Hauptmann komandir komanduvach Vpershe getmanom tut nazivayut vidomogo voyenachalnika Ivana Yana Zhizhku Pislya administrativnoyi reformi 2000 roku sho podilila Chehiyu na krayi getmanom stali nazivati glavu krayu chesk Krajsky hejtman Rich PospolitaDokladnishe Velikij getman koronnij Getman polnij koronnij Velikij getman Litovskij ta Getman polnij Litovskij Z 2 yi polovini XV stolittya komanduvach zbrojnih sil v Rechi Pospolitij Polsha Ukrayina Litva Bilorus Simvolom ta klejnodom getmanskoyi vladi buv Getmanskij znak Pochatkovo getman priznachavsya korolem lishe na chas voyennih dij nadali z 1503 roku posada getmana velikogo koronnogo getmana velikogo korolivskogo zgodom getmana velikogo litovskogo stala postijnoyu a z 1581 roku dovichnoyu Z 1527 roku getmani vvazhalisya najvishimi vijskovimi kerivnikami Yihnimi pomichnikami buli getmani vidpovidno koronnij ta litovskij polni polovi yak vijskova posada ce priblizno vidpovidalo posadi Field Marshal feldmarshal sho zajmalisya zokrema organizaciyeyu postachannya vijska rozvidkoyu keruvali najmanimi vijskami tosho Vpershe cya posada z yavilasya u Polshi u 1539 roci u Velikomu knyazivstvi Litovskomu desho piznishe Slid zauvazhiti sho posadi getmana u Polskomu korolivstvi ta Velikomu Knyazivstvi Litovskomu zazvichaj viddavalisya predstavnikam vplivovih knyazivskih rodin u knyazivstvi Litovskomu chasto nashadkam Ryurikovichiv i Gediminovichiv Ostrozkim Vishneveckim z rodu yakih kozackij voyenachalnik Dmitro Vishneveckij Kishkam z rodu yakih kozackij polkovodec Samijlo Kishka Hodkevicham ta in V UkrayiniDokladnishe Ukrayinski getmani i koshovi otamani ta Nakaznij getman Ukrayinskij getman Bogdan Zinovij Hmelnickij V Ukrayini v XVI XVII stolittyah getman kerivnik Vijska Zaporozkogo Titul pravitelya derzhavi Getmanshini z 1648 po 1764 roki ta v 1918 roci v suchasnij Ukrayini vikoristovuyetsya deyakimi ob yednannyami gromadyan yaki vvazhayut sebe spadkoyemcyami tradicij ukrayinskogo kozactva V Ukrayini getmanami zdavna nazivali obranih u koli kozackoyi shlyahti vatazhkiv kozackogo vijska pershi ugrupovannya yakogo z yavilisya v nizinah Dnipra she u XV stolitti V okremih dzherelah pershimi kozackimi getmanami vvazhayut P Lyanckoronskogo Ye Dashkevicha V Hmelnickogo D Vishneveckogo Bajdu Ye Ruzhinskogo I Svirgovskogo ta in otamaniv sho ocholyuvali ukrayinske kozactvo v period do nadannya jomu statusu reyestrovoyi organizaciyi Slovo getman stalo vlasnoyu nazvoyu pislya 1576 roku koli polskij korol Stefan Batorij dav zaporozkomu vijsku konstituciyu i privileyi i zokrema vpershe oficijno pojmenuvav B Ruzhinskogo Getmanom Zaporozkim z pozhaluvannyam jogo oznak getmanskoyi vladi klejnodiv Z togo chasu getmanska vlada v Ukrayini vihodila z dvoh dzherel kozackogo obrannya i korolivskogo priznachennya Bogdan Hmelnickij vviv u obig najmenuvannya Getman Ukrayini Za Bogdana Hmelnickogo zvannya getmana nabulo oficijnogo znachennya i viznannya z boku susidnih derzhav Simvolami getmanskoyi vladi buli bulava bunchuk prapor pechatka Pislya Lyublinskoyi uniyi dlya upravlinnya regionami novostvorenoyi Rechi Pospolitoyi buli zasnovani tri rivnoznachni posadi getmaniv koronnogo polskogo litovskogo ta ruskogo ukrayinskogo Voni mali prava korolivskih namisnikiv ta verhovnih voyenachalnikiv Na utrimannya ukrayinskogo koronnogo getmana jomu vidilyalos misto Cherkasi Pislya utvorennya 1572 roku ukrayinskogo reyestrovogo kozackogo vijska Vijska Zaporozkogo Nizovogo uryad Rechi Pospolitoyi kozackim vatazhkam nadavav zvannya starshij jogo Korolivskoyi Milosti Vijska Zaporozkogo Na dumku polskogo istorika Yanusha Kachmarchika pershim ochilnikom kozactva kotromu oficijno bulo nadano titul getmana stav Bogdan Hmelnickij Odnak kozacki kerivniki prodovzhuvali vzhivannya titulu getmana K Kosinskij S Nalivajko T Fedorovich Povnovazhennya starshini reyestrovogo kozactva buli suttyevo obmezheni uryadom Rechi Pospolitoyi a chasto cya posada vzagali bula skasovana Tak pislya pridushennya kozacko selyanskih povstan 1637 1638 rokiv zamist starshogo bulo priznacheno uryadovogo komisara Vnaslidok vidnovlennya pislya Nacionalno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu pid provodom Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 rokiv ukrayinskoyi derzhavi getman stav yiyi glavoyu V jogo rukah bula zoseredzhena vsya povnota vikonavchoyi zakonodavchoyi ta sudovoyi vladi vin zdijsnyuvav zv yazki Ukrayini z inozemnimi derzhavami mav znachnij vpliv na cerkovni spravi Getmanski ukazi universali yaki buli obov yazkovimi dlya vsogo naselennya Oznakami vladi getmana buli bunchuk ta bulava Getman Ukrayinskoyi Derzhavi Pavlo Petrovich Skoropadskij Pislya Pereyaslavskoyi radi 1654 i ukladennya Bereznevih statej 1654 roku z Moskoviyeyu rozpochalosya obmezhennya povnovazhen getmana Jogo formalno obirali na generalnij vijskovij radi na neviznachenij termin za pogodzhennyam iz carskim uryadom U XVIII stolitti novoobranij getman zatverdzhuvavsya v Moskvi chi Peterburzi j ukladav z Rosiyeyu specialnij dogovir statti Getman ocholyuvav uryad Ukrayini generalnu starshinu sho razom z polkovnikami utvoryuvala starshinsku radu yaka mala znachnij vpliv na derzhavni spravi Posada getmana na Livoberezhnij Ukrayini isnuvala do 1764 roku z perervami u 1722 1727 ta 1734 1750 rokah Rezidenciya jogo poslidovno znahodilas u mistah Chigirin Gadyach Baturin Gluhiv Chastina getmaniv bula obrana kozackoyu starshinoyu a inshi priznachalisya polskim korolem rosijskim carem deyaki inshimi getmanami yak timchasovij kerivnik pevnoyi teritoriyi tak zvani nakazni getmani Z 1663 do 1681 roku posada getmana isnuvala takozh na Pravoberezhnij Ukrayini P Teterya P Doroshenko Yu Hmelnickij M Hanenko a v 1710 1742 rokah getmanom Ukrayini v emigraciyi buv Pilip Orlik Uprodovzh kvitnya grudnya 1918 roku na choli Ukrayinskoyi derzhavi stoyav Pavlo Skoropadskij yakij mav titul getmana Div takozhGetman Vijska Zaporozkogo Getman Ukrayini Ukrayinski getmani i koshovi otamaniPrimitkiGetman Slovnik ukrayinskoyi movi v 11 t Kiyiv Naukova dumka 1970 1980 Getman Slovar ukrayinskoyi movi v 4 t za red Borisa Grinchenka K Kievskaya starina 1907 1909 Getman Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1982 T 1 A G S 502 Getman 24 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya red Yu S Shemshuchenko ta in NAN Ukrayini In t derzhavi i prava im V M Koreckogo K Vid vo Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 7492 00 1 Getmanstvo Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini Uporyadnik Yurij Ivanovich Rimarenko ta in Kiyiv Geneza Dovira 1996 S 276 ISBN 966 507 016 9 Micik Yu A Getman 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 99 ISBN 966 00 0405 2 Kapelyushnij V P Getman 14 serpnya 2021 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Kachmarchik Ya Getman Bogdan Hmelnickij s 113DzherelaChuhlib Taras Getmani Ukrayini vijsko politika derzhava Kiyiv 2018 360 s Micik Yu A Getman 16 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 99 ISBN 966 00 0405 2 V P Kapelyushnij Getman 30 chervnya 2020 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X PosilannyaMicik Yu A Getman Ukrayinske kozactvo Mala enciklopediya Kiyiv Geneza Zaporizhzhya Prem yer 2002 S 98 ISBN 966 504 244 6 GETMAN Slovnik staroukrayinskoyi movi XIV XV st K Naukova dumka 1977 T 1 A M S 242 GETMAN GETMAN GETMAN GETMAN Slovnik ukrayinskoyi movi XVI pershoyi polovini XVII st Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini vidp red Grinchishin D G Vip 6 Vyprositi Golovnyj Ukladachi k f n R Kersta O Krovicka N Ostash M Seniv Lviv 1999 S 207 209 ISBN 966 02 1044 2 GETMAN Materiali do slovnika pisemnoyi ta knizhnoyi ukrayinskoyi movi XV XVIII st Kniga 1 A N Pidgotuvali do vidannya V V Nimchuk G I Lisa Institut ukrayinskoyi movi NAN Ukrayini Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk u SShA Kiyiv Nyu Jork 2002 S 173 174 512 s ISBN 966 7252 25 6 Pam yatki ukrayinskoyi movi Seriya slovnikiv