Ця стаття може містити оригінальне дослідження Будь ласка удоскональте її перевіривши сумнівні твердження й додавши поси

Ця стаття про політичну посаду сучасної України після Першої світової війни. Про політичну посаду Війська Запорозького див. Гетьман Війська Запорозького.

Гетьман усієї України — колишня найвища урядова політична посада України, яка була еквівалентом голови держави.

Гетьман України
Персональний штандарт Гетьмана Української Держави

Стиль	Його Ясновельможна Світлість Пан Гетьман
Тип	голова держави
Резиденція	Гетьманський палац
Номінує
Створення	29 квітня 1918
Перший на посаді	Богдан Хмельницький (як гетьман Війська Запорозького)
Останній на посаді	Павло Скоропадський (як гетьман України)
Скасовано	14 листопада 1918

Коротка історія

Гетьман усієї України або Гетьман України, Гетьман Рідної України та ін. — найвища урядова політична і військова посада Народної, Козацької і Гетьманської України, спочатку щось на зразок воєводи Київської землі (князівства, воєводства), згодом воєвода усієї Старої, Польської України (Київщини, Брацлавщини, Чернігівщини) подібно до Воєвод Молдавії чи Воєвод Литви і нарешті, після Гетьмана Богдана - Голова Держави Війська Запорозького, Низового себто Керівник Народної, Козацької і Гетьманської Військової Держави і одночасно Республіки, прямого попередника Сучасної України, що дозволяє називати Президентів України «спадкоємцями Гетьмана Богдана», а у випадку Радянської України - Перших (Головних) Секретарів ЦК КП(б)У, включаючи навіть горезвісних Лазаря Кагановича і Станіслава Косіора та їх спадкоємців на цій посаді, яких в народі теж називали «людьми Лазаря Кагановича». Також посада Гетьмана (Воєводи) пов’язана зі спадщиною Риму і Візантії, а отже Забутого Царства Християнського.

Одним з перших Воєвод Старої, Польської України якого козацький народ розглядав як Керівника Рідної України, що зокрема відображено в народних думах був нащадок Князів Литовських Князь Дмитро «Байда» Вишневецький, але як посада Керівника Республіки він став розглядатись коли Гетьманом став Богдан Хмельницький у часи національно-визвольної революції в середині XVII століття. Напередодні Зборівської битви король Ян II Казимир зі свого боку номінував на неї Семена Забузького, але через поразку змушений був підписати Зборівський договір, згідно з яким вона все ж була визнана за Хмельницьким. Протягом цього періоду посада була виборною. Всі вибори, крім перших, затверджувалися Радою Старшини в Чигирині, який до 1669 року слугував Ставкою (Штабом) себто Столицею Військової Держави Війська Запорозького, вона ж одночасно Народна, Українська, Козацька і Гетьманська Республіка.

Від часі Переяславської ради 1654 року декілька полковників та іншої старшини змовилися з Московським царством та 1663 провели Чорну раду в Ніжині, яка обрала Івана Брюховецького, як альтернативного гетьмана. Від часів поразки Петра Дорошенка в 1669 році титул Гетьмана було прийнято обраними проросійськими "гетьманами", резиденція яких знаходилася в Батурині. В ході Великої Північної війни один з них, Іван Мазепа, вирішив повстати проти російського панування в 1708 році, що пізніше призвело до жахливих наслідків для Війська Запорозького, як і для Запорозької Січі. Адміністрація була перенесена в Глухів де лялька Мазепи була публічно страчена й піддана анафемі Російською православною церквою. Пізніше, в кінці XVIII століття вона була успішно скасована урядом Росії при розширенні території Російської імперії до узбережжя Чорного моря.

У 1764 році російська імператриця Катерина II видала секретну інструкцію для князя Вяземського, який був генерал-прокурором Правлячого Сенату.

Посаду відновив в 1918 році український генерал Павло Скоропадський, онук колишнього гетьмана України Івана Скоропадського. На сесії Української Центральної Ради 29 квітня 1918 року було оголошено «Закони про тимчасовий державний устрій України» які заклали правову основу для нової посади. Павло Скоропадський перетворює Україну на автократичну Українську Державу під протекторатом Центральних держав, вигнавши більшовицькі сили Радянської Росії. Протягом його правління партія більшовиків була заборонена вперше на території України. За його правління в Україні відбулась політика українізації, запровадження валюти «гривня», відкриття близько сотні українських гімназій, запровадження української мови у шкільну програму, при ньому було відкрито низку українських державних університетів. Відбулась стабілізація в країні, покращення економіки та покращення міжнародних відносин з Україною. Після повстання під проводом Директорії, Павло Скоропадський був змушений зректися титулу, передати державну владу Кабінету Міністрів України й вирушити у вигнання до Німеччини.

Гетьмани

Докладніше: Гетьманщина та Гетьман

Єдина Гетьманщина
1648—1657	Богдан Хмельницький	організатор Хмельниччини, засновник держави Війська Запорозького. 1654 року прийняв московський протекторат.
1657	Юрій Хмельницький	син Богдана, позбавлений булави до досягнення повноліття.
1657—1659	Іван Виговський	1658 року прийняв польський протекторат.
1659—1660	Юрій Хмельницький	1659 року повернувся до російського протекторату, але 1660 року прийняв польський протекторат.
Розкол Гетьманщини

Правобережжя			Лівобережжя
Польський протекторат			Російський протекторат
1660—1663	Юрій Хмельницький	1663 року зрікся булави.	1660—1663	Яким Сомко	наказний гетьман.
1663—1665	Павло Тетеря		1663—1668	Іван Брюховецький	1663 року підписав Батуринські, а 1665 року — Московські статі, які обмежили козацьку автономію.
1665—1668	Петро Дорошенко		1663—1668	Іван Брюховецький
Об'єднання Гетьманщини
1668— 1669	Петро Дорошенко

Повторний розкол Гетьманщини
Правобережжя				Лівобережжя
Османський протекторат		Польський протекторат		Російський протекторат
1669—1676	Петро Дорошенко	1669—1674	Михайло Ханенко	1669—1672	Дем'ян Многогрішний
1678—1681	Юрій Хмельницький	1675—1679	Остап Гоголь	1672—1687	Іван Самойлович
1681—1683	Георге Дука (володар), Іван Драгинич (наказний гетьман)	1683—1684	Стефан Куницький	1687—1708	Іван Мазепа
1684 — 1685	Димитрій Кантакузіно (володар)	1684—1689	Андрій Могила
1684 — 1685	Теодор Сулименко	1689—1692	Григорій Гришко
1685	Яким Самченко	1693—1702	Самійло Іванович Самусь
1685—1695	Степан Лозинський
1696—1698	Іван Багатий
1698—1702	Петро Іваненко (Петрик)
1702—1704	Самійло Самусь
Повторне об'єднання Гетьманщини
1704— 1709	Іван Мазепа

ІІІ розкол Гетьманщини
Правобережжя				Лівобережжя
Шведський протекторат		Османський протекторат		Російський протекторат
1708—1709	Іван Мазепа	1712—1714	Петро Іваненко (Петрик)	1708—1722	Іван Скоропадський
1709—1742	Пилип Орлик	1714—1733	Костянтин Гордієнко	1722—1724	Павло Полуботок
		1733—1742	Пилип Орлик	1727—1734	Данило Апостол
		1765—1781	Яків Рудзевич	1750—1764	Кирило Розумовський

Гетьман Української Держави

Докладніше: Гетьман України

1918—1948		Павло Скоропадський	Гетьман Всієї України; голова Української Держави

Гетьманат у еміграції

Докладніше: Гетьманський рух

1948—1957		Данило Скоропадський	син Павла Скоропадського, лідер гетьманського руху в українській діаспорі. Фактично Україною ніколи не керував

Посилання

Останній гетьман. Здійснення мрії… (2008) [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]. Національна кінематека України. 2008.
"Монолог Гетьмана Скоропадського": (1996)

Див. також

«Його світлість ясновельможний пан гетьман усієї України». www.ukrinform.ua

[1] «Його світлість ясновельможний пан гетьман усієї України». www.ukrinform.ua