Пала́ц Генера́л-губерна́тора у Ки́єві — за часів Російської імперії офіційна резиденція Генерал-губернаторів Київських, Волинських та Подільських. Зведений приблизно у XVIII ст., знищений вибухом у червні 1920 року. Знаходився на Липках, на розі вулиць Інститутської та Левашовської (тепер Шовковична) між сучасними будинками № 18-20/8. У часи Визвольних змагань тут розташовувалися різні державні органи Української Народної Республіки, також цей будинок служив особистою резиденцією спочатку Гетьмана Павла Скоропадського, а потім — Симона Петлюри. Вважається однією з найзначніших втрат Києва у дорадянські часи.
Палац генерал-губернатора | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Гравюра 1880-х років | ||||
50°26′44″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.445778° пн. ш. 30.533472° сх. д.Координати: 50°26′44″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.445778° пн. ш. 30.533472° сх. д. | ||||
Статус | втрачена пам'ятка | |||
Країна | ||||
Розташування | Київ | |||
Тип будівлі | палац | |||
Архітектурний стиль | класицизм | |||
Перша згадка | 1817 | |||
Будівництво | ймовірно, кінець XVIII ст. — ймовірно, кінець XVIII ст. | |||
Відомі мешканці | Микола Раєвський, генерал-губернатори Д.Бібіков, І.Васильчиков, О.Безак, О.Дрентельн, О.Ігнатьєв, В.Винниченко, В.Голубович, П.Скоропадський, С.Петлюра | |||
Стан | зруйнований 1920 року | |||
![]() ![]() Палац генерал-губернатора у Києві (Київ) | ||||
Історія
На думку відомого київського історика та мистецтвознавця Федора Ернста, будівля майбутнього Палацу генерал-губернатора існувала ще у XVIII ст., а пізніше була перебудована. До 1817 року вона належала генерал-майору Дмитру Бегічеву, а пізніше власником будівлі став полковник артилерії Андрій Захарович Іванов, який здавав цей двоповерховий будинок у найм (зокрема, у 1821—1825 рр. тут мешкав Микола Раєвський). У листопаді 1833 року Іванов продав будинок до казни за 100 тис. рублів, і тут оселився генерал-губернатор Василь Левашов. З того часу в Палаці мешкали по черзі усі генерал-губернатори Київські, Волинські й Подільські аж до останнього перед революцією — Федора Трепова. Під час деяких візитів до Києва у Палаці зупинялися імператори Микола I та Олександр II (у 1852, 1859 та 1869 рр.). У 1863 році у будинку влаштовують домову церкву св. Миколая; зі сходу до споруди добудовується тригранна апсида з хрестом.
У 1914 році посаду генерал-губернатора було скасовано, а у 1915 році у Палаці було розміщено резиденцію київського губернатора. Під час правління Центральної Ради, до 29 квітня 1918 року, тут знаходився Генеральний Секретаріат Української Народної Республіки (за іншими даними — Міністерство внутрішніх справ УНР). Після того, близько восьми місяців у будинку знаходилася особиста резиденція Гетьмана Павла Скоропадського. Згодом, після повалення Гетьманату (14 грудня 1918 року) — резиденція Голови Директорії УНР Симона Петлюри, ще пізніше — більшовицьке ЧК.
Палац був висаджений у повітря на початку червня 1920 року польським військом (протягом свого перебування у Києві поляки влаштували у будинку склад боєприпасів), що відступало з Києва після п'ятитижневої облоги. Руїни вже не підлягали відбудові, на їх місці у 1925 році було влаштовано сквер, а після 1934 року по периметру саду збудовано житлові будинки для радянської еліти.
- Гетьман Скоропадський перед своєю резиденцією на Інститутській вулиці
- Гетьман Павло Скоропадський у головному залі Гетьманського палацу на зустрічі з іноземними послами
Опис
Креслення Володимира Ніколаєва 1879 року дає уявлення про фасад генерал-губернаторського палацу: довжина його становила 35 метрів, праворуч долучалася тривіконна прибудова з чавунним ґанком на колонках — бічний вхід, а далі — чотиривіконна прибудова домової церкви св. Миколая. Загальна довжина споруди по вул. Інститутській дорівнювала 55 м. Значну частину будівлі займала зала для офіційних прийомів (за Трепова її було облаштовано білими з позолотою меблями, а підлогу вкрито біло-рожевим килимом). Кабінет генерал-губернатора та помешкання його родини містилися на другому поверсі.
Уся садиба складалася з трьох частин, і більшу площу займав старий сад, який частково зберігся до нашого часу. На розі був кухонний флігель, з'єднаний з Палацом кам'яною галереєю, холодні служби (сараї для дров та льодовня). Окремо, воротами на Інститутську, розташовувався господарський двір з великою стайнею, каретнею, сараями, оранжереєю та кучерською. У грудні 1911 року було добудовано «кам'яний сарай для автомобіля». Обабіч чавунного ґанку стояли дерев'яні смугасті будки для варти.
Джерела інформації
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
- Третяк К. О. Київ: Путівник по зруйнованому місту. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. — 200 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет