Похід Пилипа Орлика на Правобережну Україну — військовий похід гетьмана Пилипа Орлика на Правобережну Україну у січні-березні 1711 року з метою визволення її території від московських військ та з метою відновлення гетьманської влади.
Через неналежну підготовку, невдало обраний час, та через зраду татарських союзників, похід завершився поразкою військ Орлика та призвів до втрати підтримки гетьмана серед українського населення.
Передумови
Поразка шведських та козацьких військ під Полтавою, каральна експедиція московських військ в Україну та знищення Запорозької Січі, що відбулися у 1709 р., радикально змінили розклад сил на території України. Після військової поразки гетьман Іван Мазепа з козацькою старшиною був змушений емігрувати до Бендер, на територію Османської імперії, де й помирає у вересні 1709 р.
Через півроку після смерті Мазепи, 5 квітня 1710 р. у Бендерах старшина обирає новим гетьманом у вигнанні Пилипа Орлика. Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також турецького султана і шведського короля.
Карл XII навіть після поразки під Полтавою, не мав намір залишати боротьбу у Східній Європі, та задумав нову операцію, що мала намір закріплення України за Пилипом Орликом, та Польщі за Станіславом Лещинським. Правобережна Україна, а почасти й Лівобережжя та Слобожанщина, мали стати тереном акції, що, в разі успіху, повинна була б бути поширена й на Польщу.
Османська влада, стурбована наближенням Росії до її кордонів також цілком підтримувала проведення цієї операції. За підтримки Карла XII Пилип Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Османською імперією, і 8 листопада 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну Росії.
Турецьке військо на чолі з великим візиром Нуман-пашею виступило у похід. Проте війська просувались дуже повільно, й дійшли Дунаю тільки в середині червня 1711.
До створеного союзу увійшли запорожці, шведи та татари. Напередодні походу між еміграційним урядом Пилипа Орлика та Кримським ханатом було підписано Кайрський договір про оборонно-наступальний військовий союз. Значною дипломатичною заслугою Орлика було те, що йому вдалося зобов'язати татар при вступі на українську територію не брати ясиру — полонених, не грабувати церков і, не робити насильства.
Рейд татар на Слобожанщину
Як частина загального плану у січні 1711 р. татарський хан Девлет Ґерай пішов з головними силами (приблизно 50 тисяч кримської орди) на Слобожанщину, маючи при собі кількасот запорожців.
Кримське військо на Слобожанщині майже не відчувало спротиву. Невеличкі залоги, в укріплених містах і містечках Харківського полку, не могли утриматися. Генерал Шидловський, якому було доручено оборону Слобожанщини від татар, не прибув ще навіть до Харкова. Населення й козацтво було частково залякано, частково не виявляло ворожнечі до татар, особливо, бачачи в татарських лавах невелику кількість запорожців.
Наприклад містечко Водолаги Харківського полку не чинило спротиву, навпаки, винесло татарам хліб і сіль; інші, як Мерефа й Таранівка — намагалися оборонятися та були взяті штурмом.
Не дійшовши до Харкова, хан несподівано повернув назад до ріки Самари, де обложив дві укріплені фортеці: Новосергіївську та Новобогородицьку. Новосергіївські козаки зі старшинами добровільно піддалися татарам, передаючи в їхні руки московську залогу міста: одного капітана й 80 жовнірів. Гарнізон Новобогородицької фортеці вперто оборонявся, так, що хан мусів зняти його облогу.
Спочатку закріпившись на Самарі, хан вже в березні рушив назад: 13(24) березня, як подає кореспонденція з Бендер, він знову був у Криму. Ідучи назад до Криму, Девлет Ґерай залишив близько 1000 чоловік козацько-татарської сторожі на Самарі та залишив невелику залогу у Новосергіївській фортеці, обіцяючи на весну знову повернутися на Україну.
Одразу ж після відступу татар, гетьман Лівобережної України Іван Скоропадський, зайняв цей важливий форпост на південному сході України, при чому козаків, що добровільно перейшли до кримського хана, було страчено.
Татарський рейд мав шкідливі наслідки для репутації Орлика — після набігу татар гетьман не міг розраховувати на будь-яку підтримку з боку жителів Лівобережної України та Слобожанщини.
Основний похід
Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде визволена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі. Пилип Орлик дуже добре підготувався до походу. Він розсилав листи-універсали в яких закликав до повстання народу проти влади московського царя. Народ же підтримав Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. Пилип Орлик також надіслав листа із закликом до боротьби гетьману Лівобережжя Івану Скоропадському, що дуже налякало московський уряд і Петра І.
Виступ військ
11 або 12 лютого 1711 р. Пилип Орлик розпочинає основну частину операції, і армія вирушає з Бендер. Татарська частина армії складалася з буджацької та білгородської орди (20—30 тисяч), на чолі якої стояв син кримського хана — султан Галга (калга-султан). Поляки (прихильники Станіслава I Лещинського) виступили під командою київського воєводи Юзефа Потоцького та старости Галецького. Запорожці йшли під командою Костя Гордієнка. Разом поляки і запорожці мали 6—7 тисяч людей. В складі армії також була невелика кількість шведів (близько 30 старшин). Головнокомандувачем був Пилип Орлик, Карл XII деякий час супроводжував армію, після чого повернувся до Бендер.
На Правобережжі
Біля Рашкова армія перейшла на територію Правобережної України і швидко почала посуватися наперед. Юзеф Потоцький наполягав на просуванні у напрямку Литви. Ще у першій половині лютого вона розмістилася в широкому районі між Немировим, Брацлавом і Вінницею: у Вінниці осів калга-султан; біля Немирова зосередилися козаки й поляки. Спротиву армії з боку московсько-козацьких сил не було: генерал Волконський і підлеглий йому генерал Відман, що стояли на кордонах Молдавії, відступали без бою, охороняючи спочатку Кам'янець та відступаючі пізніше через Бердичів на Київ. Другу половину лютого союзна армія відпочивала після швидкого переходу.
У цій фазі походу ситуація складалася дуже добре для Орлика. Суспільство та майже всі правобережні полки, за винятком декількох сотень Білоцерковського полку, перейшли до лав його армії.
Важливим для позитивної реакції населення було не тільки незадоволення московською владою та своїми полковниками, а й те, що велика та різнорідна армія не дозволяла знущання та грабежі населення. Це було велике досягнення Пилипа Орлика, який розумів, що від цього цілком залежить успіх всієї кампанії.
У листі до Я. Брюса Г. Долгоруков коментує цей момент: «А султанъ, ханскій сывъ, и воєвода кіевскій около Немирова обрътаются. Которые, кромъ провіанту и фуражу, полону не беруть и никакого разоренія, какъ въ нашихъ краяхъ въ Украинъ, такъ и въ здъшнихъ мъстахъ, не чинягъ, токмо поступаютъ факціями; знатно, что хотятъ прельстить поляковъ и казаковъ къ своей стороне».
На цьому етапі походу постачання для армії було достатнім: населення не відмовляло в постачанню фуражу й провіанту, султан також привіз із собою деякі запаси.
Реакція з боку Московії
Московська влада була дуже стурбована перебігом подій. Київський губернатор, князь Д. М. Голіцин пише «сей бокъ, кромъ Бълоцерковскаго полку, весь былъ въ измънъ»
Брат губернатора М. М. Голіцин, що командував спільними козацько-московськими силами на Правобережжі у листі до Петра І пише «Весьма черкасы намъ небезопасны, по нынешнему времени, дабы непріятелю не поддались, и так нынъ въ Немировъ и въ Бреславлъ отъ нихъ показалось, что безъ всякой противности оные замки воеводъ кіевскому отдали, такожде и по другимъ деревнямъ, которыя по околичностий, Бреславля и Немирова, съ доброжелательствомъ непріятелямъ провіант даклъ и отъ нихъ не бътутъ»
Бій під Лисянкою
Наприкінці лютого або на початку березня союзна армія продовжила рух. Вона взяла напрямок на єдиний ще поважний московський форпост на Правобережній Україні — Білу Церкву. Але армія рухалася не прямою дорогою, а спочатку на схід, до Звенигородки, а звідти — на північний захід, на р. Рось. Ціль була, очевидно, взяти цілу Правобережну Україну в свої руки аж по самий Дніпро: для того захоплення Білої Церкви було конечним.
Проти полків Пилипа Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Степана Бутовича, яке було розбите в , самого осавула було взято в полон. Гетьмана підтримав повсталий український народ.
Перемога під Лисянкою мала значний резонанс. Українські міста, в тому числі й полкові — Богуслав і Корсунь, здалися без бою. Наступника Мазепи у його прагненні поширити свою владу на Правобережжя підтримали полковник Богуславського полку Самійло Іванович (Самусь), полковник Корсунського полку — Андрій Кандиба, полковник Уманського полку — Іван Попович та полковник Канівського полку — Данило Ситинський. Цьому сприяли листи-універсали П.Орлика «до войовничого малоросійського народу» із закликом виступати проти московського царя. Один із них був виданий гетьманом 9 березня 1711 року в м. Лисянці.
Універсали Пилипа Орлика мали розголос по всій території Правобережжя й розповсюджувалися до володінь Переяславського полку включно. Перебуваючи під враженням успішних бойових маневрів та переходу на його бік козацьких зверхників, гетьман повідомляв короля Швеції Карла ХІІ, що його військо зросло більш ніж уп'ятеро.
Облога Білої Церкви
Після перемоги під Лисянкою дорога на Білу Церкву стала вільною. Цього разу армія рухалась повільно так, що опинилась неподалеку Білої Церкви приблизно 18 березня.
Під час просування армії вже у районі Синяви — Рокитного, в армії почалися проблеми з провіантом. У зв'язки з цим посилилися реквізиції у населення. У наслідок цих труднощів захиталася дисципліна — не тільки татари, але й поляки допускалися насильства над мирним населенням.
У таких складних умовах армія ще тиждень витратила на переправу через Рось — гребля та міст біля Синяви були зруйновані, та їх доводилося направляти за допомогою місцевого населення.
Облога Білої Церкви розпочалася лише 25 березня. Місто було добре укріплено, у ньому перебував московський гарнізон. Фортеця була добре забезпечена всім потрібним для тримання облоги; ще незадовго до приходу Орликової армії були довезені бойові припаси та провіант. Залога Білої Церкви була невелика: вона складалася з 500 росіян, що були під командою полковника Анненкова, та частини білоцерківських козаків полковника Танського, вірних московському цареві. Сили Орлика на той момент складали близько 10 тис. запорожців та приєднавшихся до нього правобережних козаків, а також татари і поляки.
Розпочалася облога міста, але кількість атакуючих сама собі не грала при облозі фортеці значної ролі: татарсько-польська кіннота не могла допомогти при облозі, і все залежало від того, чи вдасться Орликові з тими технічними засобами, що були в нього в руках, здобути фортецю. В армії Орлика майже не було артилерії — на цілу армію припадало 4—5 гарматок. З ними, безперечно, не можна було осягнути потрібного для здобуття фортеці ефекту
Незважаючи на зайняття самого міста, гарнізон фортеці успішно відбивав всі атаки армії Орлика. Два рази протягом другого й третього дня облоги козаки намагалися, закріпившись у нижньому городі та поробивши шанці, атакувати самий замок, але не мали успіху. Жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію.
Зрада татар
Три доби облоги фортеці (25—27 березня) не дали результату. Невдоволеність татар зростала — молодий і недосвідчений султан не міг довго тримати в покорі орду, яка вимагала дозволу на взяття ясиру. Незадоволення татар з одного боку підсилювала нестача провіанту для людей та коней, а з другого — наближення весни, розтавання снігів та розливу річок, що зводило нанівець мобільність татарського війська у разі наближення московської армії.
Не бачачи прогресу у штурмі фортеці, татарська армія знялася з місця, та розкинувши свої загони майже до Дніпра рушила на південь до Бугу, беручи ясир, та руйнуючи поселення. Орлик кинувся за ними, благаючи султана повернутися або дати йому хоч 10 тис. татар для продовження війни, але отримав відмову.
Зрада татар мала катастрофічні наслідки для всього походу: правобережне козацтво, що приєдналося до Орлика, почувши, що татари плюндрують села й містечка та беруть людей у ясир кинулося рятувати своїх близьких. Армія з кожною годиною маліла.
Відступ армії Орлика
У наслідку катастрофічного зменшення армії довелося припинити облогу Білої Церкви та відтягнути решки війська до Фастова. З Фастова поляки вирушили у напрямку Полісся, а Пилип Орлик з залишками армії у 3 тис., відійшов до Бендер, звідки й починався похід.
Московська дивізія князя М.Голіцина, просуваючись від Києва через Трипілля на Білу Церкву, не встигла узяти участи в подіях. Лише передовий загін Волконського відбив значну партію полонених від якогось татарського загону.
Наслідки
Провал походу мав тяжкі наслідки для самого Орлика та для україно-шведської орієнтації, яку він проводив у життя. Репутація гетьмана серед населення Правобережної України була знищена завдяки діям татар, надія на підтримку з боку Лівобережжя та Слобожанщини також була втрачена через спланований татарський рейд, що почався в січні.
Гетьман намагався загоїти рани, завдані татарами Правобережній Україні — він просив турецького султана про поворот полонених українців, що той і наказав зробити бендерському баші.
Уже навесні 1711 року московське військо під проводом Бориса Шереметьєва почала рух у напрямку межиріччя Дністра та Прута, розпочавши Прутський похід 1711 року. Пилип Орлик та запорожці також брали участь у Прутській кампанії влітку 1711 року на боці Туреччини.
Див. також
Примітки
- [1]. Політико-правові аспекти відносин урядів Івана Мазепи та Пилипа Орлика з Кримським ханством
- Костомаровъ «Мазепа и Мазепинцы», С.-Петербургъ 1885, стор. 629
- Переписка Орлика й інших діячів походу в Чтен. Импер. Москов. Истор. Обід. 1847, № 1, с. 47—49.
- Fabrice (Anecdotes du Sejour du Roi de Suede a Bender, Hambourg 1761) в 11 листі до герцога Гольштайнського з 12 лютого н. ст. 1711 р. подає, що кримський хан виступив 23 січня н. ст. з Перекопу на чолі 50—60 т. армії; в одній кореспонденції з Царгороду з 24 лютого н. ст. зазначається, що він виступив 4 лютого н. ст. з ордою в 75 т. чол. (Preuss. Geh. St.-Аг.— додаток до реляції пруського посла у Відні з 21 березня 1711 р. н. ст.);
- Д. И. Эварницкій: «Исторія запорожскихъ казаковъ», С.-Петербургь 1897, т. III, стор. 494.
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалов», С.-Петербургъ 1898, с. 54
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалов», С.-Петербургъ 1898, с. 13, 49
- Кореспонденція з Бендер (анонімна) з 6(16) травня 1711 — Preuss. Geh. St.-flr. Rep. XI. Russland 22a— додаток до реляції пруського резидента у Відні з 27 червня н. ст. 1711 р.
- Д. И. Эварницкій: «Исторія запорожскихъ казаковъ», С.-Петербургь 1897, т. III, с. 496
- генерал Шидловський у своїм донесенню до адмірала Апраксіна з 12 березня каже, що татарський хан пішов від Самари до Криму 5 березня (Сбор. воєнно.-истор. мат., стор. 54)
- Gierowski Józef A. Orlik Filip h. Nowina (1672—1742) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/1, zeszyt 100. — S. 198. (пол.)
- Пилип Орлик на Правобережній Україні в 1711 р. — Д-р. Б. Крупницький (За державність No. 4, 1934)
- Фельдмаршалъ графъ Б. П. Шереметевъ: «Военно-походный журналъ 1711 и 1712 г. г.», С.-Петербургъ, 1898. — С. 12.
- Костомаровъ. «Мазепа и Мазепинцы». — С.-Петербургъ, 1885. — С. 631.
- Арх. Юг.-Зап. Рос, III—2, с. 188
- Мышлаевскій. «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові». — С.-Петербургъ 1898. — С. 49.
- Мышлаевскій. «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові», С.-Петербургъ 1898, с. 81.
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові», С.-Петербургъ 1898, с. 47.
- Переписка Орлика й інших діячів походу в Чтен. Импер. Москов. Истор. Обід. 1847, № 1, с. 66
- Модзалевский В.Л. Малороссийский Родословник. – Т. 1: А–Д. – К., 1908. – 541 с. (PDF).
- Переписка Орлика й інших діячів походу в Чтен. Импер. Москов. Истор. Обід. 1847, № 1, с. 58
- Переписка Орлика й інших діячів походу в Чтен. Импер. Москов. Истор. Обід. 1847, № 1, с. 68
- Арх. Юго-Западн. Рос, III—2, стор. 749.
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові», С.-Петербургъ 1898, с. 229.
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові», С.-Петербургъ 1898, с. 231.
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові», С.-Петербургъ 1898, с. 230 і далі
- Переписка Орлика й інших діячів походу в Чтен. Импер. Москов. Истор. Обід. 1847, № 1, с. 38
- Костомаров «Мазепа и Мазепинцы», С.-Петербургь 1855, стор. 634.
- Костомаров «Мазепа и Мазепинцы», С.-Петербургь 1855, стор. 632
- Мышлаевскій: «Сборникъ военно-историческихъ матеріалові», С.-Петербургъ 1898, с. 73, 79, 82.
- Переписка Орлика й інших діячів походу в Чтен. Импер. Москов. Истор. Обід. 1847, № 1, с. 42
Посилання
- Пилип Орлик на Правобережній Україні в 1711 р. — Д-р. Б. Крупницький (За державність No. 4, 1934)
- Шведські та татарські аспекти походу Пилипа Орлика
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pohid Pilipa Orlika na Pravoberezhnu Ukrayinu vijskovij pohid getmana Pilipa Orlika na Pravoberezhnu Ukrayinu u sichni berezni 1711 roku z metoyu vizvolennya yiyi teritoriyi vid moskovskih vijsk ta z metoyu vidnovlennya getmanskoyi vladi Shema pohodu Pilipa Orlika na pravoberezhnu Ukrayinu 1711 r Chervonim poznacheno shlyah nastupu sinim shlyahi vidhodu vijsk Cherez nenalezhnu pidgotovku nevdalo obranij chas ta cherez zradu tatarskih soyuznikiv pohid zavershivsya porazkoyu vijsk Orlika ta prizviv do vtrati pidtrimki getmana sered ukrayinskogo naselennya PeredumoviPorazka shvedskih ta kozackih vijsk pid Poltavoyu karalna ekspediciya moskovskih vijsk v Ukrayinu ta znishennya Zaporozkoyi Sichi sho vidbulisya u 1709 r radikalno zminili rozklad sil na teritoriyi Ukrayini Pislya vijskovoyi porazki getman Ivan Mazepa z kozackoyu starshinoyu buv zmushenij emigruvati do Bender na teritoriyu Osmanskoyi imperiyi de j pomiraye u veresni 1709 r Cherez pivroku pislya smerti Mazepi 5 kvitnya 1710 r u Benderah starshina obiraye novim getmanom u vignanni Pilipa Orlika Obrannya vidbulosya v prisutnosti zaporozhciv generalnoyi starshini kozactva a takozh tureckogo sultana i shvedskogo korolya Karl XII navit pislya porazki pid Poltavoyu ne mav namir zalishati borotbu u Shidnij Yevropi ta zadumav novu operaciyu sho mala namir zakriplennya Ukrayini za Pilipom Orlikom ta Polshi za Stanislavom Leshinskim Pravoberezhna Ukrayina a pochasti j Livoberezhzhya ta Slobozhanshina mali stati terenom akciyi sho v razi uspihu povinna bula b buti poshirena j na Polshu Osmanska vlada sturbovana nablizhennyam Rosiyi do yiyi kordoniv takozh cilkom pidtrimuvala provedennya ciyeyi operaciyi Za pidtrimki Karla XII Pilip Orlik vstupaye v soyuz iz krimskimi tatarami ta Osmanskoyu imperiyeyu i 8 listopada 1710 roku ostannya pidtrimuyuchi getmana Orlika ogoloshuye vijnu Rosiyi Turecke vijsko na choli z velikim vizirom Numan pasheyu vistupilo u pohid Prote vijska prosuvalis duzhe povilno j dijshli Dunayu tilki v seredini chervnya 1711 Do stvorenogo soyuzu uvijshli zaporozhci shvedi ta tatari Naperedodni pohodu mizh emigracijnim uryadom Pilipa Orlika ta Krimskim hanatom bulo pidpisano Kajrskij dogovir pro oboronno nastupalnij vijskovij soyuz Znachnoyu diplomatichnoyu zaslugoyu Orlika bulo te sho jomu vdalosya zobov yazati tatar pri vstupi na ukrayinsku teritoriyu ne brati yasiru polonenih ne grabuvati cerkov i ne robiti nasilstva Rejd tatar na SlobozhanshinuYak chastina zagalnogo planu u sichni 1711 r tatarskij han Devlet Geraj pishov z golovnimi silami priblizno 50 tisyach krimskoyi ordi na Slobozhanshinu mayuchi pri sobi kilkasot zaporozhciv Krimske vijsko na Slobozhanshini majzhe ne vidchuvalo sprotivu Nevelichki zalogi v ukriplenih mistah i mistechkah Harkivskogo polku ne mogli utrimatisya General Shidlovskij yakomu bulo dorucheno oboronu Slobozhanshini vid tatar ne pribuv she navit do Harkova Naselennya j kozactvo bulo chastkovo zalyakano chastkovo ne viyavlyalo vorozhnechi do tatar osoblivo bachachi v tatarskih lavah neveliku kilkist zaporozhciv Napriklad mistechko Vodolagi Harkivskogo polku ne chinilo sprotivu navpaki vineslo tataram hlib i sil inshi yak Merefa j Taranivka namagalisya oboronyatisya ta buli vzyati shturmom Ne dijshovshi do Harkova han nespodivano povernuv nazad do riki Samari de oblozhiv dvi ukripleni forteci Novosergiyivsku ta Novobogorodicku Novosergiyivski kozaki zi starshinami dobrovilno piddalisya tataram peredayuchi v yihni ruki moskovsku zalogu mista odnogo kapitana j 80 zhovniriv Garnizon Novobogorodickoyi forteci vperto oboronyavsya tak sho han musiv znyati jogo oblogu Spochatku zakripivshis na Samari han vzhe v berezni rushiv nazad 13 24 bereznya yak podaye korespondenciya z Bender vin znovu buv u Krimu Iduchi nazad do Krimu Devlet Geraj zalishiv blizko 1000 cholovik kozacko tatarskoyi storozhi na Samari ta zalishiv neveliku zalogu u Novosergiyivskij forteci obicyayuchi na vesnu znovu povernutisya na Ukrayinu Odrazu zh pislya vidstupu tatar getman Livoberezhnoyi Ukrayini Ivan Skoropadskij zajnyav cej vazhlivij forpost na pivdennomu shodi Ukrayini pri chomu kozakiv sho dobrovilno perejshli do krimskogo hana bulo stracheno Tatarskij rejd mav shkidlivi naslidki dlya reputaciyi Orlika pislya nabigu tatar getman ne mig rozrahovuvati na bud yaku pidtrimku z boku zhiteliv Livoberezhnoyi Ukrayini ta Slobozhanshini Osnovnij pohidShvedskij korol brav na sebe zobov yazannya vesti vijnu doti poki Ukrayina ne bude vizvolena vid moskovskogo panuvannya a turki i tatari obicyali svoyu dopomogu u cij borotbi Pilip Orlik duzhe dobre pidgotuvavsya do pohodu Vin rozsilav listi universali v yakih zaklikav do povstannya narodu proti vladi moskovskogo carya Narod zhe pidtrimav Orlika i odin za odnim mista Pravoberezhzhya perehodili pid vladu getmana Pilip Orlik takozh nadislav lista iz zaklikom do borotbi getmanu Livoberezhzhya Ivanu Skoropadskomu sho duzhe nalyakalo moskovskij uryad i Petra I Vistup vijsk 11 abo 12 lyutogo 1711 r Pilip Orlik rozpochinaye osnovnu chastinu operaciyi i armiya virushaye z Bender Tatarska chastina armiyi skladalasya z budzhackoyi ta bilgorodskoyi ordi 20 30 tisyach na choli yakoyi stoyav sin krimskogo hana sultan Galga kalga sultan Polyaki prihilniki Stanislava I Leshinskogo vistupili pid komandoyu kiyivskogo voyevodi Yuzefa Potockogo ta starosti Galeckogo Zaporozhci jshli pid komandoyu Kostya Gordiyenka Razom polyaki i zaporozhci mali 6 7 tisyach lyudej V skladi armiyi takozh bula nevelika kilkist shvediv blizko 30 starshin Golovnokomanduvachem buv Pilip Orlik Karl XII deyakij chas suprovodzhuvav armiyu pislya chogo povernuvsya do Bender Na Pravoberezhzhi Bilya Rashkova armiya perejshla na teritoriyu Pravoberezhnoyi Ukrayini i shvidko pochala posuvatisya napered Yuzef Potockij napolyagav na prosuvanni u napryamku Litvi She u pershij polovini lyutogo vona rozmistilasya v shirokomu rajoni mizh Nemirovim Braclavom i Vinniceyu u Vinnici osiv kalga sultan bilya Nemirova zoseredilisya kozaki j polyaki Sprotivu armiyi z boku moskovsko kozackih sil ne bulo general Volkonskij i pidleglij jomu general Vidman sho stoyali na kordonah Moldaviyi vidstupali bez boyu ohoronyayuchi spochatku Kam yanec ta vidstupayuchi piznishe cherez Berdichiv na Kiyiv Drugu polovinu lyutogo soyuzna armiya vidpochivala pislya shvidkogo perehodu U cij fazi pohodu situaciya skladalasya duzhe dobre dlya Orlika Suspilstvo ta majzhe vsi pravoberezhni polki za vinyatkom dekilkoh soten Bilocerkovskogo polku perejshli do lav jogo armiyi Vazhlivim dlya pozitivnoyi reakciyi naselennya bulo ne tilki nezadovolennya moskovskoyu vladoyu ta svoyimi polkovnikami a j te sho velika ta riznoridna armiya ne dozvolyala znushannya ta grabezhi naselennya Ce bulo velike dosyagnennya Pilipa Orlika yakij rozumiv sho vid cogo cilkom zalezhit uspih vsiyeyi kampaniyi U listi do Ya Bryusa G Dolgorukov komentuye cej moment A sultan hanskij syv i voyevoda kievskij okolo Nemirova obrtayutsya Kotorye krom proviantu i furazhu polonu ne berut i nikakogo razoreniya kak v nashih krayah v Ukrain tak i v zdshnih mstah ne chinyag tokmo postupayut fakciyami znatno chto hotyat prelstit polyakov i kazakov k svoej storone Na comu etapi pohodu postachannya dlya armiyi bulo dostatnim naselennya ne vidmovlyalo v postachannyu furazhu j proviantu sultan takozh priviz iz soboyu deyaki zapasi Reakciya z boku Moskoviyi Moskovska vlada bula duzhe sturbovana perebigom podij Kiyivskij gubernator knyaz D M Golicin pishe sej bok krom Blocerkovskago polku ves byl v izmn Brat gubernatora M M Golicin sho komanduvav spilnimi kozacko moskovskimi silami na Pravoberezhzhi u listi do Petra I pishe Vesma cherkasy nam nebezopasny po nyneshnemu vremeni daby nepriyatelyu ne poddalis i tak nyn v Nemirov i v Breslavl ot nih pokazalos chto bez vsyakoj protivnosti onye zamki voevod kievskomu otdali takozhde i po drugim derevnyam kotoryya po okolichnostij Breslavlya i Nemirova s dobrozhelatelstvom nepriyatelyam proviant dakl i ot nih ne btut Bij pid Lisyankoyu Naprikinci lyutogo abo na pochatku bereznya soyuzna armiya prodovzhila ruh Vona vzyala napryamok na yedinij she povazhnij moskovskij forpost na Pravoberezhnij Ukrayini Bilu Cerkvu Ale armiya ruhalasya ne pryamoyu dorogoyu a spochatku na shid do Zvenigorodki a zvidti na pivnichnij zahid na r Ros Cil bula ochevidno vzyati cilu Pravoberezhnu Ukrayinu v svoyi ruki azh po samij Dnipro dlya togo zahoplennya Biloyi Cerkvi bulo konechnim Proti polkiv Pilipa Orlika vistupilo vijsko pid komanduvannyam generalnogo osavula Stepana Butovicha yake bulo rozbite v samogo osavula bulo vzyato v polon Getmana pidtrimav povstalij ukrayinskij narod Peremoga pid Lisyankoyu mala znachnij rezonans Ukrayinski mista v tomu chisli j polkovi Boguslav i Korsun zdalisya bez boyu Nastupnika Mazepi u jogo pragnenni poshiriti svoyu vladu na Pravoberezhzhya pidtrimali polkovnik Boguslavskogo polku Samijlo Ivanovich Samus polkovnik Korsunskogo polku Andrij Kandiba polkovnik Umanskogo polku Ivan Popovich ta polkovnik Kanivskogo polku Danilo Sitinskij Comu spriyali listi universali P Orlika do vojovnichogo malorosijskogo narodu iz zaklikom vistupati proti moskovskogo carya Odin iz nih buv vidanij getmanom 9 bereznya 1711 roku v m Lisyanci Universali Pilipa Orlika mali rozgolos po vsij teritoriyi Pravoberezhzhya j rozpovsyudzhuvalisya do volodin Pereyaslavskogo polku vklyuchno Perebuvayuchi pid vrazhennyam uspishnih bojovih manevriv ta perehodu na jogo bik kozackih zverhnikiv getman povidomlyav korolya Shveciyi Karla HII sho jogo vijsko zroslo bilsh nizh up yatero Obloga Biloyi Cerkvi Pislya peremogi pid Lisyankoyu doroga na Bilu Cerkvu stala vilnoyu Cogo razu armiya ruhalas povilno tak sho opinilas nepodaleku Biloyi Cerkvi priblizno 18 bereznya Pid chas prosuvannya armiyi vzhe u rajoni Sinyavi Rokitnogo v armiyi pochalisya problemi z proviantom U zv yazki z cim posililisya rekviziciyi u naselennya U naslidok cih trudnoshiv zahitalasya disciplina ne tilki tatari ale j polyaki dopuskalisya nasilstva nad mirnim naselennyam U takih skladnih umovah armiya she tizhden vitratila na perepravu cherez Ros greblya ta mist bilya Sinyavi buli zrujnovani ta yih dovodilosya napravlyati za dopomogoyu miscevogo naselennya Obloga Biloyi Cerkvi rozpochalasya lishe 25 bereznya Misto bulo dobre ukripleno u nomu perebuvav moskovskij garnizon Fortecya bula dobre zabezpechena vsim potribnim dlya trimannya oblogi she nezadovgo do prihodu Orlikovoyi armiyi buli dovezeni bojovi pripasi ta proviant Zaloga Biloyi Cerkvi bula nevelika vona skladalasya z 500 rosiyan sho buli pid komandoyu polkovnika Annenkova ta chastini bilocerkivskih kozakiv polkovnika Tanskogo virnih moskovskomu carevi Sili Orlika na toj moment skladali blizko 10 tis zaporozhciv ta priyednavshihsya do nogo pravoberezhnih kozakiv a takozh tatari i polyaki Rozpochalasya obloga mista ale kilkist atakuyuchih sama sobi ne grala pri oblozi forteci znachnoyi roli tatarsko polska kinnota ne mogla dopomogti pri oblozi i vse zalezhalo vid togo chi vdastsya Orlikovi z timi tehnichnimi zasobami sho buli v nogo v rukah zdobuti fortecyu V armiyi Orlika majzhe ne bulo artileriyi na cilu armiyu pripadalo 4 5 garmatok Z nimi bezperechno ne mozhna bulo osyagnuti potribnogo dlya zdobuttya forteci efektu Nezvazhayuchi na zajnyattya samogo mista garnizon forteci uspishno vidbivav vsi ataki armiyi Orlika Dva razi protyagom drugogo j tretogo dnya oblogi kozaki namagalisya zakripivshis u nizhnomu gorodi ta porobivshi shanci atakuvati samij zamok ale ne mali uspihu Zhoden iz shturmiv ne buv uspishnim bo garnizon mav dostatnyu kilkist boyepripasiv i silnu artileriyu Zrada tatar Tri dobi oblogi forteci 25 27 bereznya ne dali rezultatu Nevdovolenist tatar zrostala molodij i nedosvidchenij sultan ne mig dovgo trimati v pokori ordu yaka vimagala dozvolu na vzyattya yasiru Nezadovolennya tatar z odnogo boku pidsilyuvala nestacha proviantu dlya lyudej ta konej a z drugogo nablizhennya vesni roztavannya snigiv ta rozlivu richok sho zvodilo nanivec mobilnist tatarskogo vijska u razi nablizhennya moskovskoyi armiyi Ne bachachi progresu u shturmi forteci tatarska armiya znyalasya z miscya ta rozkinuvshi svoyi zagoni majzhe do Dnipra rushila na pivden do Bugu beruchi yasir ta rujnuyuchi poselennya Orlik kinuvsya za nimi blagayuchi sultana povernutisya abo dati jomu hoch 10 tis tatar dlya prodovzhennya vijni ale otrimav vidmovu Zrada tatar mala katastrofichni naslidki dlya vsogo pohodu pravoberezhne kozactvo sho priyednalosya do Orlika pochuvshi sho tatari plyundruyut sela j mistechka ta berut lyudej u yasir kinulosya ryatuvati svoyih blizkih Armiya z kozhnoyu godinoyu malila Vidstup armiyi Orlika U naslidku katastrofichnogo zmenshennya armiyi dovelosya pripiniti oblogu Biloyi Cerkvi ta vidtyagnuti reshki vijska do Fastova Z Fastova polyaki virushili u napryamku Polissya a Pilip Orlik z zalishkami armiyi u 3 tis vidijshov do Bender zvidki j pochinavsya pohid Moskovska diviziya knyazya M Golicina prosuvayuchis vid Kiyeva cherez Tripillya na Bilu Cerkvu ne vstigla uzyati uchasti v podiyah Lishe peredovij zagin Volkonskogo vidbiv znachnu partiyu polonenih vid yakogos tatarskogo zagonu NaslidkiProval pohodu mav tyazhki naslidki dlya samogo Orlika ta dlya ukrayino shvedskoyi oriyentaciyi yaku vin provodiv u zhittya Reputaciya getmana sered naselennya Pravoberezhnoyi Ukrayini bula znishena zavdyaki diyam tatar nadiya na pidtrimku z boku Livoberezhzhya ta Slobozhanshini takozh bula vtrachena cherez splanovanij tatarskij rejd sho pochavsya v sichni Getman namagavsya zagoyiti rani zavdani tatarami Pravoberezhnij Ukrayini vin prosiv tureckogo sultana pro povorot polonenih ukrayinciv sho toj i nakazav zrobiti benderskomu bashi Uzhe navesni 1711 roku moskovske vijsko pid provodom Borisa Sheremetyeva pochala ruh u napryamku mezhirichchya Dnistra ta Pruta rozpochavshi Prutskij pohid 1711 roku Pilip Orlik ta zaporozhci takozh brali uchast u Prutskij kampaniyi vlitku 1711 roku na boci Turechchini Div takozhPivnichna vijna v Ukrayini Moskovsko turecka vijna 1710 1713 Prutskij pohidPrimitki 1 Politiko pravovi aspekti vidnosin uryadiv Ivana Mazepi ta Pilipa Orlika z Krimskim hanstvom Kostomarov Mazepa i Mazepincy S Peterburg 1885 stor 629 Perepiska Orlika j inshih diyachiv pohodu v Chten Imper Moskov Istor Obid 1847 1 s 47 49 Fabrice Anecdotes du Sejour du Roi de Suede a Bender Hambourg 1761 v 11 listi do gercoga Golshtajnskogo z 12 lyutogo n st 1711 r podaye sho krimskij han vistupiv 23 sichnya n st z Perekopu na choli 50 60 t armiyi v odnij korespondenciyi z Cargorodu z 24 lyutogo n st zaznachayetsya sho vin vistupiv 4 lyutogo n st z ordoyu v 75 t chol Preuss Geh St Ag dodatok do relyaciyi pruskogo posla u Vidni z 21 bereznya 1711 r n st D I Evarnickij Istoriya zaporozhskih kazakov S Peterburg 1897 t III stor 494 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialov S Peterburg 1898 s 54 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialov S Peterburg 1898 s 13 49 Korespondenciya z Bender anonimna z 6 16 travnya 1711 Preuss Geh St flr Rep XI Russland 22a dodatok do relyaciyi pruskogo rezidenta u Vidni z 27 chervnya n st 1711 r D I Evarnickij Istoriya zaporozhskih kazakov S Peterburg 1897 t III s 496 general Shidlovskij u svoyim donesennyu do admirala Apraksina z 12 bereznya kazhe sho tatarskij han pishov vid Samari do Krimu 5 bereznya Sbor voyenno istor mat stor 54 Gierowski Jozef A Orlik Filip h Nowina 1672 1742 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1979 Tom XXIV 1 zeszyt 100 S 198 pol Pilip Orlik na Pravoberezhnij Ukrayini v 1711 r D r B Krupnickij Za derzhavnist No 4 1934 Feldmarshal graf B P Sheremetev Voenno pohodnyj zhurnal 1711 i 1712 g g S Peterburg 1898 S 12 Kostomarov Mazepa i Mazepincy S Peterburg 1885 S 631 Arh Yug Zap Ros III 2 s 188 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 S 49 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 s 81 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 s 47 Perepiska Orlika j inshih diyachiv pohodu v Chten Imper Moskov Istor Obid 1847 1 s 66 Modzalevskij V L Malorossijskij Rodoslovnik T 1 A D K 1908 541 s PDF Perepiska Orlika j inshih diyachiv pohodu v Chten Imper Moskov Istor Obid 1847 1 s 58 Perepiska Orlika j inshih diyachiv pohodu v Chten Imper Moskov Istor Obid 1847 1 s 68 Arh Yugo Zapadn Ros III 2 stor 749 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 s 229 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 s 231 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 s 230 i dali Perepiska Orlika j inshih diyachiv pohodu v Chten Imper Moskov Istor Obid 1847 1 s 38 Kostomarov Mazepa i Mazepincy S Peterburg 1855 stor 634 Kostomarov Mazepa i Mazepincy S Peterburg 1855 stor 632 Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialovi S Peterburg 1898 s 73 79 82 Perepiska Orlika j inshih diyachiv pohodu v Chten Imper Moskov Istor Obid 1847 1 s 42PosilannyaPilip Orlik na Pravoberezhnij Ukrayini v 1711 r D r B Krupnickij Za derzhavnist No 4 1934 Shvedski ta tatarski aspekti pohodu Pilipa Orlika