Ли сянка селище до листопада 2020 року центр однойменного району Черкащини Розташована в межах Придніпровської височини

Ли́сянка — селище, до листопада 2020 року центр однойменного району Черкащини. Розташована в межах Придніпровської височини та лісостепової зони в долині річки Гнилий Тікич. День міста — перша неділя вересня. Деякі польські автори дотримуються думки, що в Лисянці народився батько Богдана Хмельницького — Михайло Хмельницький.

селище Лисянка


Герб Лисянки	Прапор Лисянки

Звенигородський район

Громада

Лисянська селищна громада

Код КАТОТТГ

UA71020190010039509

Основні дані

Перша згадка

1593

Магдебурзьке право

1622

Статус

із 2024 року

Населення

▼ 7854 (01.01.2017)

Поштовий індекс

19301

Телефонний код

+380 4749

Географічні координати

49°15′25″ пн. ш. 30°49′24″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 30.82333° сх. д.Координати: 49°15′25″ пн. ш. 30°49′24″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 30.82333° сх. д.

Висота над рівнем моря

160 м

Водойма

річка Гнилий Тікич

Відстань

Найближча залізнична станція:

Звенигородка

До станції:

38 км

Селищна влада

Адреса

19301, Черкаська обл., Звенигородський р-н, смт Лисянка, площа Миру, 30

Голова селищної ради

Проценко Анатолій Петрович

Карта

Лисянка

Лисянка

Лисянка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лисянка.

Історія

Під час монголо-татарської навали Лисянка і навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають Лисиною, гору на шляху до Черкас — Лисою, річку, що протікає під горою, — Лискою, а відроджене поселення — Лисянкою.

Вперше Лисянку згадують у документах за 1593 рік. Саме того року містечко з навколишніми селами і землями польський король Сигізмунд ІІІ Ваза подарував шляхтичу Валентію Чермінському (зустрічається в описі Александера Валеріана Яблоновського).

1622 року воєводі руському Іванові Даниловичу король Сигізмунд ІІІ Ваза видав грамоту, за якою він міг закласти місто Лисянку і надав йому Магдебурзьке право, право обирати собі війта, бурмістра, райців з-поміж міщан. Місто мало було опасоване частоколом з вежами і мала бути збудована ратуша. Базари повинні бути щопонеділка та щоп'ятниці. Після смерті Івана Даниловича (весна 1628 року) у 1630 році Лисянка належала його другій дружині-вдові — Софії з Жолкевських.

У 1637 році Миколай Остроруг-«латина» отримав дозвіл короля Владислава IV Вази на випалювання поташу в лісах немирівських і на 12 років в — Лисянці.

1645 року — Лисянка належала Самуелю Єжи Каліновському.

1648 року — Лисянка підтримала Богдана Хмельницького. За тих часів була багатим містом. Мало воно 4 церкви, на передмістю монастир св. Трійці, недавно закладений і сильно укріплений, посвячений 1653 року патріархом Макарієм.

1654 року місто було взяте коронним військом і спалене.

За часів Івана Виговського Лисянка дісталась Костянтинові Виговському.

1674 року тут після того як зазнав поразки від московського війська, перебував брат гетьмана Петра Дорошенка Григорій з татарським військом. Міщани видали Григорія Дорошенка московитам, а татар перебили. Незадовго після цього, коли мешканці почули, що козаки ідуть до Чигирина, вони всі до єдиного з майном і родинами перебрались за Дніпро. Дорошенко застав пусте місто, яке зрівняв із землею. Через 8 років місто знову заселили 800 господарів.

1702 року Самійло Самусь винищив в місті євреїв та шляхту. Війтом був Дмитро Старий.

В січні 1711 р. поблизу Лисянки між армією гетьмана Пилипа Орлика та війська під командуванням генерального осавула Степана Бутовича. У наслідку бою загін Бутовича зазнав поразки, а самого осавула було взято у полон. Ця битва була частиною походу на Правобережжя проти російської влади.

Лисянка Яблоновських на мапі Зигмунда Герстмана

1733 року Александр Яблоновський фундував тут францисканський костел, місце давнього замку віддав о. василіянам і сприяв будівництву нового оборонного замку з вежами. Це сприяло розвитку міста.

1777 року тут було 457 осель. У місті був Свято-Троїцький василіянський монастир (колись православний).

Біля Лисянки є городище. Поблизу нього є ліс «Добрий день», за переказами, там козаки розбили польське військо. Біля Гнилого Тікича знаходиться джерело з мінеральною водою збагаченою залізом, колись тут лікар Сродовський мав водолікарню.

Під час турецької війни (якої з 12 ?) тут бачили стада диких коней з херсонських степів.

Містечко оспіване у творах багатьох письменників, зокрема, Пантелеймона Куліша і Тараса Шевченка.

У часи Другої світової війни містечко понад два роки входило до Корсунського ґебіту. На початку 1944 р. тут проходила Корсунь-Шевченківська операція.

Влітку 1996 року до Лисянки підведено природний газ.

Населення

У січні 1989 року чисельність населення становила 8858 осіб.

На 1 січня 2013 року чисельність населення становила 8 136 осіб.

Мова

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	7 968	97,64 %
Російська	160	1,96 %
Вірменська	20	0,25 %
Білоруська	4	0,05 %
Румунська	2	0,02 %
Німецька	1	0,01 %
Інші/Не вказали	6	0,07 %
Разом	8 161	100,00 %

Пам'ятки природи

В адміністративних межах Лисянської селищної ради розташовані:

Гнилий Тікич — гідрологічний заказник місцевого значення.
Карлзбад — гідрологічний заказник місцевого значення.
Лисянський — гідрологічний заказник місцевого значення.
Лисянський — ІІ — гідрологічний заказник місцевого значення.
Джерело «Громова вода» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Лисянка в культурі

В Лисянці розгортається сюжет повісті Михайла Старицького «Останні орли».

Персоналії

Народились

Лео Бірінськи (1884—1951) — драматург, сценарист і режисер єврейського походження.
Бісновата Рива Давидівна (* 1919 — ?) — радянський український звукорежисер.
Горбатенко Петро Олександрович — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Горський Проспер Антонович (1813—1888) — український художник.
Даник Володимир Олексійович — український поет і прозаїк.
Коваль Олег Миколайович (1972—2014) — старший лейтенант ЗСУ, загинув у боях за Дебальцеве.
Кузьменко-Титаренко Іван Дем'янович — український військовий діяч, сотник Армії УНР.
Кузьмін Віталій Володимирович (1974—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Макушенко Іван Семенович — художник та педагог
Макушенко Олекса Іванович — підполковник Армії УНР.
Мартиненко Євгеній Васильович (25.01.2000—24.03.2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Михайлюк Юрій Володимирович (* 1989) — капітан ЗСУ, Герой України.
Омельченко Віктор Семенович (нар 1944) — український перекладач, дипломат, член Національної спілки письменників України (1995).
Письменний Ярослав Васильович (1982—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Проценко Тарас Станіславович (1976—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Скрипник Тетяна Олексіївна (1923—2002) — кандидатка історичних наук, доцентка, завідувачка кафедри бібліотекознавства Харківського інституту культури. Авторка книги «Життя прожити — не поле перейти».
Слешинський Іван Владиславович — польський математик
Август Доброгост Яблоновський — був похований в монастирі оо. василіян.

поховані

Стукало Олег Юрійович (1974—2015) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Тарасова криниця
Пам'ятник Шевченку
Єврейське кладовище
Польське кладовище
Пам'ятник героям ВВВ
Танк Т-34
Свято-Михайлівська церква, 1861 р.
Селищна рада
Площа Миру

Див. також

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
Чухліб Т. Самійло Іванович (Самусь) — полковник та наказний гетьман правобережної частини Українського гетьманату // «Істину встановлює суд історії». Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. — Т.2: Наукові студії. — К.,2004. — С.276 — 290.
(рос.) Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 12 липня 2018.
Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.107 (PDF). (PDF) оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 12 липня 2018.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 7 березня 2015.
. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 264 с.
J. Dobrzyniecka. Jabłonowski August Dobrogost Stanisław Wolfgang Żegota (1769—1791) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 219. (пол.)

Джерела та література

Маньковська Р. В. Лисянка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 167. — .
Савченко О. В, Шушківський А. І. Лисянка [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Lisianka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 302. (пол.) — S. 302—308. (пол.)

Посилання

Лисянка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Офіційний сайт Лисянської районної ради [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Погода в смт Лисянка [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Погода в смт Лисянка [ 26 березня 2008 у Wayback Machine.]
Тут був Монастирок. На місці родинного маєтку Хмельницьких з'явився пам'ятник // Україна молода, 236 за 16.12.2010 [ 28 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лисянка (селище)

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)

[3] Чухліб Т. Самійло Іванович (Самусь) — полковник та наказний гетьман правобережної частини Українського гетьманату // «Істину встановлює суд історії». Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. — Т.2: Наукові студії. — К.,2004. — С.276 — 290.

[4] (рос.) Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 12 липня 2018.

[5] Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.107 (PDF). (PDF) оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 12 липня 2018.

[ukr-socialdata-mova-2001-6] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[7] . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 7 березня 2015.

[8] . Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.

[9] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 264 с.

[10] J. Dobrzyniecka. Jabłonowski August Dobrogost Stanisław Wolfgang Żegota (1769—1791) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 219. (пол.)