Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вірменська мова (вірм. Հայերեն, трансліт. Гаєре́н) належить до сім'ї індоєвропейських мов, серед яких є однією зі старописемних, і становить особливу групу.
| Вірменська мова | |
|---|---|
| Հայերեն | |
 Сучасне поширення вірменської мови на Південному Кавказі. | |
| Поширена в |  Вірменія[1],  Нагірно-Карабаська Республіка,  США[2],  Грузія[3],  Росія[4],  Франція[5],  Іран[6],  Кіпр[7],  Аргентина,  Ліван[8],  Сирія[9],  Греція[10],  Уругвай,  Австралія,  Німеччина[11],  Мальта,  Азербайджан[12] і  Туреччина[13] |
| Регіон | Закавказзя |
| Носії | ~9 млн. |
| Місце | 98 |
| Писемність | Вірменська абетка |
| Класифікація | Індоєвропейська сім'я |
| Офіційний статус | |
| Державна | Вірменія |
| Офіційна | Вірменія |
| Регулює | Академія наук Вірменії |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | hy |
| ISO 639-2 | arm (B) / hye (T) |
| ISO 639-3 | hye |
| SIL | hye |
Загальне число носіїв мови всього світу — близько 9 млн.
Історія літературної вірменської мови ділиться на три періоди: стародавній, середній і новий:
- Стародавній — з V до XI ст. Мова цього періоду має назву давньовірменської, а мова письмових пам'ятників — Грабар.
- Мова середнього періоду (XI—XVII ст.) має назву середньовірменської.
- Новий період (з XVII ст.) характеризується формуванням сучасної вірменської мови, яка вже з кінця XIX ст. набуває особливостей нововірменської літературної мови; вона представлена східним та варіантами, що розпадаються на безліч діалектів. Населення Республіки Вірменія користується східним варіантом вірменської мови (ашхарабар).
Писемність
Для вірменської мови, як і для грузинської характерна особлива писемність, яка базується ані на кирилиці, ані на латиниці.
| Ա ա | Բբ | Գգ | Դ դ | Եե | Զ զ | Էէ | Ըը |
| Թթ | Ժ ժ | Իի | Լլ | Խ խ | Ծծ | Կկ | Հհ |
| Ձձ | Ղ ղ | Ճ ճ | Մմ | Յյ | Նն | Շշ | Ոո |
| Չչ | Պպ | Ջջ | Ռռ | Սս | Վվ | Տտ | Րր |
| Ցց | Ււ | Փփ | Քք | Օօ | Ֆֆ | և | ՈՒ Ու ու |
Значення літер
| Вірменські літери | IPA | Примітки |
|---|---|---|
| Ա ա | /a/ | Українське «А» |
| Բբ | /b/ | Українське «Б» |
| Գգ | /g/ | Українське «Ґ» |
| Դ դ | /d/ | Українське «Д» |
| Եե | /e/ | На початку слова «є» |
| Զ զ | /z/ | Українське «З» |
| Էէ | /ē, ê/ | Українське «Е» |
| Ըը | /ә, ë/ | Українське «И»(Е) |
| Թթ | /t'/ | Українське «Т» |
| Ժ ժ | /ž/ | Українське «Ж» |
| Իի | /i/ | Українське «І» |
| Լլ | /l/ | Українське «Л» |
| Խ խ | /x/ | Українське «Х» |
| Ծծ | /c, ç/ | Українське «Ц» |
| Կկ | /k/ | Українське «К» |
| Հհ | /h/ | Українське «Г» |
| Ձձ | /j/ | Українське «Дз» |
| Ղ ղ | /ł, ġ/ | Українське «Г» |
| Ճ ճ | /č, č̣/ | Українське «Ч» |
| Մմ | /m/ | Українське «М» |
| Յյ | /y/ | Українське «Й» |
| Նն | /n/ | Українське «Н» |
| Շշ | /š/ | Українське «Ш» |
| Ոո | /o/ | Українське «О» (На початку слова «во») |
| Չչ | /č‘, č/ | Українське «Ч» |
| Պպ | /p/ | Українське «П» |
| Ջջ | /ǰ/ | Українське «Дж» |
| Ռռ | /r̄, ṙ/ | Українське «Р» |
| Սս | /s/ | Українське «С» |
| Վվ | /v/ | Українське «В» |
| Տտ | /t/ | Українське «Т» |
| Րր | /r/ | Українське «Р» |
| Ցց | /c‘/ | Українське «Ц» |
| Ււ | /w/ | Українське «В» |
| Փփ | /p‘/ | Українське «П» |
| Քք | /k‘/ | Українське «К» |
| Օօ | /ô, ó/ | Українське «О» |
| Ֆֆ | /f/ | Українське «Ф» |
| և | /ew/ | «Ев» (На початку слова «Єв») |
| ՈՒ Ու ու | /u, ow/ | Українське «У» |
Граматичні особливості вірменської мови
У вірменській мові існує 6 голосних і 30 приголосних фонем. Іменник має 2 числа. У деяких діалектах залишково збереглися сліди двоїни. Граматичний рід зник. Існує постпозитивний означений артикль. Розрізняють 7 відмінків і 8 типів відмін. Дієслово у сучасній вірменській мові має категорії стану, виду, особи, числа, способу, часу. Поширені конструкції дієслівних форм. Морфологія вірменської мови переважно аглютинативна, з елементами аналітизму.
Вірменський алфавіт створений Месропом Маштоцом у 405—406 роках (див. Вірменська писемність).
Історія розвитку
Формування вірменської мови відповідало процесу утворення вірменської народності. Якнайдавнішим ядром вірмен було населення північно-східної частини Малої Азії. Ця країна у хетських (XVII—XVI ст. до н. е.) написах називалася , а пізніше (XIV—XIII ст. до н. е.) (Hayassa, самоназва вірмен — hay). Звідти предки вірмен, відомі під назвою урумійців, в XII ст. до н. е. вдерлися в межі ассирійської провінції (на південний захід від оз. Ван). Відтоді Шупріа в ассирійців називалася також Урме. У середині VIII ст. до н. е. вона була приєднана до держави Урарту під назвою Урме, або Арме. Населення цих областей (Хайаса і Арме) говорило індоєвропейською правірменською мовою (згідно з грецькими джерелами — діалекті фригійської мови), яка поступово стала мовою великих племінних об'єднань західної частини Вірменського нагір'я, до складу яких влилися і місцеві хуррито-урартські аборигенні племена.
Вірменська мова почала утворюватися, ймовірно, вже в VII ст. до н. е., причому індоєвропейські її елементи нашарувалися на чужій їй споконвіку мові стародавнього населення Вірменії — урартійців (халдів, алародійців), що збереглася в так званому Ванському клинописі. Більшість вчених (ср. проф. Пауль Кречмер, «Einleitung in die Geschichte d. Griechischen Sprache», 1896) вважають, що це нашарування з'явилося в результаті вторгнення (XII—XI ст. до. н. е.) в іншомовну область Вірменії народності, що представляла групу, що відкололася від фракійсько-фригійської гілки індоєвропейських мов. Відділення майбутньої «вірменської» групи було викликане вторгненням (у другій половині VIII ст. до н. е.) кімерійців до меж території, що займали фригійською народністю. Дана теорія ґрунтується на переданій Геродотом (кн. VII, гл. 73) звістці, що «вірмени є колонією фригійців».
У багістанському написі Дарія I, сина (VI століття до н. е.), вже згадуються і вірмени, і Вірменія як одна з областей, що входили в склад давньоперсидської монархії Ахеменідів. Утворення вірменської мови відбувалося шляхом асиміляції, якою піддалися мови старого населення майбутньої Вірменії. Крім урартійців (халдов, алародійців), вірмени при своєму послідовному просуванні в східному і північно-східному напрямі, поза сумнівом, асимілювали і цілий ряд інших народностей. Цей процес відбувався поступово протягом декількох століть. Хоча Страбон (кн. XI, гл. 14) і передає, що в його час народності, що входили до складу Вірменії, говорили однією мовою («були одномовні»), проте треба думати, що місцями, особливо на периферії, продовжувала доживати тубільна мова. У результаті мовного змішування індоєвропейський характер вірменської мови піддався значній видозміні як у граматиці, так і в лексиці. Формування вірменської мови в основному закінчилася в III—II ст. до. н. е. Про долю вірменської мови до V століття н. е. немає ніяких свідоцтв, за винятком небагатьох окремих слів (головним чином власних імен), що дійшли в працях стародавніх класиків. Таким чином відсутня можливість прослідкувати історію розвитку вірменської мови протягом тисячоліття (з кінця VII століття до н. е. і до початку V століття н. е.). Мова клиноподібних написів царів Урарту (Ванського царства), на зміну якому з'явилася , генетично нічого спільного з вірменською мовою не має. Давньовірменська мова відома за письмовими пам'ятниками першої половину V ст. н. е., коли Месропом Маштоцем був складений (405—406 рр. н. е.) для вірменської мови новий алфавіт. Ця давньовірменська літературна мова (так званий «грабар», тобто «письмовий») є в граматичному і лексичному відношенні вже цілісною, маючи своєю основою один із давньовірменських діалектів, що піднявся на ступінь літературної мови; мабуть, цим діалектом був діалект стародавньої Таронської області, що зіграла вельми значну роль в історії давньовірменської культури (див. Л. Мсеріанц, «Етюди з вірменської діалектології», ч. I, М., 1897, стор. XII і наступні). Про інші давньовірменські діалекти майже нічого невідомо.
Давньовірменська літературна мова («грабар») отримала свою обробку головним чином завдяки вірменському духівництву. Тоді як «грабар», отримавши певний граматичний канон, був утриманий на відомій стадії свого розвитку, жива, народна вірменська мова продовжувала вільно розвиватися. У певний час вона вступає в нову фазу своєї еволюції, яку заведено називати середньовірменською.
Середньовірменський період виразно виявляється в пам'ятниках писемності, починаючи лише з XII ст. Середньовірменська мова більшою частиною служила органом творів, розрахованих на ширший круг читачів (поезія, твори юридичного, медичного і сільськогосподарського змісту). У кілікійський період вірменської історії (XI—XIV ст.), у зв'язку з посиленням міського життя, розвитком торгівлі зі Сходом і Заходом, стосунками з європейськими державами, європеїзацією державного ладу і життя — народна мова стає органом писемності, майже рівноправною з класичною давньовірменською.
Подальший ступінь в історії еволюції вірменського представляє нововірменська, що розвинулась з середньовірменської. Права в літературі вона отримує лише в першій половині XIX ст. Розрізняють дві нововірменські літературні мови — одна «західна» (турецька Вірменія та її колонії в Західній Європі), інший «східний» (Вірменія та її колонії в Росії тощо). Середньо- і нововірменська значно відрізняються від давньовірменської як у граматичному, так і словниковому відношенні. У морфології з'являється немало новоутворень (наприклад в утворенні множини імен, форм пасивного стану тощо), а також спрощення формального складу взагалі. Синтаксис, своєю чергою, має багато своєрідних рис.
Друкарство вірменською мовою виникло на початку XVI століття, завдяки діяльності Акопа Мегапарта.
Десятки пам'ятників античної літератури та писемності дійшли до нас тільки у вірменському перекладі: Зенона, Євсевія Кесарійського, Арістіда, Філона Александрійського, Івана Золотоустого та багато інших, а переклади Арістотеля й Платона вірменською мовою вважаються найбільш близькими до оригіналу.
Історія вивчення
Першим дослідником вірменської мови вважається Месроп Маштоц (361—440), що створив у 405—406 роках вірменський алфавіт. Наприкінці V — на початку VI століття вірменською мовою було перекладено «Граматичне мистецтво» Діонісія Фракійського (II—I ст. до н. е.), що стало початком нового етапу вивчення вірменської мови. Ця праця стала основою робіт вчених-мовознавців ранньосередньовічної та середньовічної Вірменії — Мамбре (V ст.), Давида Тлумача (V—VI ст.), Мовсеса (VII ст.), (VII—VIII), (IX ст.), (X—XI ст.) та інших. Після втрати незалежності вчені і церковні діячі Вірменії продовжували створювати словники та інші цінні праці, присвячені вірменській мові, її граматиці. Серед них найвідомішими стали праці (XIII ст.) (праця «Збори граматичних тлумачень» закінчена у 1291 році), Єсаї Нчеці (XIII—XIV ст.) , (XIV—XV ст.). У 1567 році видав азбуку вірменської мови «Маленька граматика або азбука» («Փոքր քերականություն կամ այբբենարան»).
Європейські вчені почали виявляти цікавість до вірменської мови ще в середині XVI століття, проте вивчення вірменської мови в Європі бере початок з першої половини XVII століття. у 1621 році видав перший друкарський словник вірменської мови — «Вірмено-латинський словник» («Dictionarium armeno-latinum») (рукописні словники існували вже в IX—XV ст., найвідоміший із них орфографічний словник (XII століття)). У 1624 році він же видав «Вірменську граматику» (друге видання вийшло в 1633 році за дорученням кардинала Рішельє). У 1645 році видав «Граматику і логіку», також присвячену вірменській мові. У XVII — на початку XVIII ст. у різних країнах Європи учені-мовознавці («Книга граматики», 1666), Ованес Олов («Вірменська граматика», лат. 1674), Сімеон Джугаеци («Книга звана граматикою», 1637), Іоганн Шредер, Мхитар Себастаци, Багдасар Дпір («Коротка граматика», 1736) написали цінні праці присвячені вірменській мові. Особливу цінність представляють праці «Граматики давньовірменської мови» (1730, друге видання в 1770) і «Словник вірменської мови» (т. 1—2, 1749—1769) Мхитара Себастаци, і так само «Скарб вірменської мови» (1711, Амстердам) німецького орієнталіста-вірменознавця І. Шредера.
Друкарство і періодичні видання
Перше видання вірменською мовою здійснив Іоган Шильдбергер у Майнці 1475 року латинським шрифтом (молитва «Отче наш»). 1486 року Брайнденбах видав вірменський текст ксилографічним друком. Початок вірменського книгодрукування відносять до 1512 року, коли у Венеції Акоп Мегапарт видав книгу «Урбатагирк» («Ուրբաթագիրք»). Протягом 1666—1668 років у вірменській друкарні Амстердама було вперше видано Біблію вірменською з ілюстраціями Альбрехта Дюрера. 1675 року була видана перша друкарська книга нововірменською «ашхарабаре». Близько 1696 року в Амстердамі була надрукована перша географічна карта вірменською. Перші вірменські друкарні були засновані 1512 року в Венеції і 1567 року в Константинополі, потім відкрилися вірменські друкарні у Римі (1584), Парижі (1633), Лейпцигу (1680) тощо. У цілому до 1920 р. у всьому світі різночасно діяло більше 460 друкарень, що друкували книги, журнали і газети вірменською.
Перший вірменський журнал («Ազդարար» — «Вісник») вийшов в 1794 в Мадрасі (Індія), з 1799-го у Венеції видавався журнал «Тарегрутюн». Перша вірменська газета-тижневик «Аревелян цануцмунк» («Східні вісті») вийшла у 1815 році в Астрахані.
Див. також
Посилання
- Г. Б. Джаукян, Я. Р. Дашкевич. Вірменська література [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.] / Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1: А-Г.
- Вірменська мова [ 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ
- Вірменська мова на сайті Ethnologue: Armenian. A language of Armenia (англ.)
- Вірменська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Armenian [ 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Східновірменська мова на сайті WALS Online: Language Armenian (Eastern) [ 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Західновірменська мова на сайті WALS Online: Language Armenian (Western) [ 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Іранська вірменська мова на сайті WALS Online: Language Armenian (Iranian) [ 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (грудень 2018) |
- ScriptSource - Armenia
- ScriptSource - United States
- ScriptSource - Georgia
- ScriptSource - Russian Federation
- ScriptSource - France
- ScriptSource - Iran
- ScriptSource - Cyprus
- ScriptSource - Lebanon
- ScriptSource - Syria
- ScriptSource - Greece
- ScriptSource - Germany
- ScriptSource - Azerbaijan
- https://www.routledge.com/Minorities-and-Nationalism-in-Turkish-Law/Bayir/p/book/9781138278844
- Л. Мсеріанц, «Етюди з вірменської діалектології», ч. I, М., 1897, стор. XII і наступні
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Virmenska mova virm Հայերեն translit Gayere n nalezhit do sim yi indoyevropejskih mov sered yakih ye odniyeyu zi staropisemnih i stanovit osoblivu grupu Virmenska movaՀայերենSuchasne poshirennya virmenskoyi movi na Pivdennomu Kavkazi Poshirena v Virmeniya 1 Nagirno Karabaska Respublika SShA 2 Gruziya 3 Rosiya 4 Franciya 5 Iran 6 Kipr 7 Argentina Livan 8 Siriya 9 Greciya 10 Urugvaj Avstraliya Nimechchina 11 Malta Azerbajdzhan 12 i Turechchina 13 Region ZakavkazzyaNosiyi 9 mln Misce 98Pisemnist Virmenska abetkaKlasifikaciya Indoyevropejska sim yaOficijnij statusDerzhavna VirmeniyaOficijna VirmeniyaRegulyuye Akademiya nauk VirmeniyiKodi moviISO 639 1 hyISO 639 2 arm B hye T ISO 639 3 hyeSIL hye Zagalne chislo nosiyiv movi vsogo svitu blizko 9 mln Istoriya literaturnoyi virmenskoyi movi dilitsya na tri periodi starodavnij serednij i novij Starodavnij z V do XI st Mova cogo periodu maye nazvu davnovirmenskoyi a mova pismovih pam yatnikiv Grabar Mova serednogo periodu XI XVII st maye nazvu serednovirmenskoyi Novij period z XVII st harakterizuyetsya formuvannyam suchasnoyi virmenskoyi movi yaka vzhe z kincya XIX st nabuvaye osoblivostej novovirmenskoyi literaturnoyi movi vona predstavlena shidnim ta variantami sho rozpadayutsya na bezlich dialektiv Naselennya Respubliki Virmeniya koristuyetsya shidnim variantom virmenskoyi movi ashharabar PisemnistDokladnishe Virmenska abetka Dlya virmenskoyi movi yak i dlya gruzinskoyi harakterna osobliva pisemnist yaka bazuyetsya ani na kirilici ani na latinici Ա ա Բբ Գգ Դ դ Եե Զ զ Էէ ԸըԹթ Ժ ժ Իի Լլ Խ խ Ծծ Կկ ՀհՁձ Ղ ղ Ճ ճ Մմ Յյ Նն Շշ ՈոՉչ Պպ Ջջ Ռռ Սս Վվ Տտ ՐրՑց Ււ Փփ Քք Օօ Ֆֆ և ՈՒ Ու ուZnachennya liter Virmenski literi IPA PrimitkiԱ ա a Ukrayinske A Բբ b Ukrayinske B Գգ g Ukrayinske G Դ դ d Ukrayinske D Եե e Na pochatku slova ye Ukrayinske E Ye Զ զ z Ukrayinske Z Էէ e e Ukrayinske E Ըը ә e Ukrayinske I E Թթ t Ukrayinske T Ժ ժ z Ukrayinske Zh Իի i Ukrayinske I Լլ l Ukrayinske L Խ խ x Ukrayinske H Ծծ c c Ukrayinske C Կկ k Ukrayinske K Հհ h Ukrayinske G Ձձ j Ukrayinske Dz Ղ ղ l ġ Ukrayinske G Ճ ճ c c Ukrayinske Ch Մմ m Ukrayinske M Յյ y Ukrayinske J Նն n Ukrayinske N Շշ s Ukrayinske Sh Ոո o Ukrayinske O Na pochatku slova vo Չչ c c Ukrayinske Ch Պպ p Ukrayinske P Ջջ ǰ Ukrayinske Dzh Ռռ r ṙ Ukrayinske R Սս s Ukrayinske S Վվ v Ukrayinske V Տտ t Ukrayinske T Րր r Ukrayinske R Ցց c Ukrayinske C Ււ w Ukrayinske V Փփ p Ukrayinske P Քք k Ukrayinske K Օօ o o Ukrayinske O Ֆֆ f Ukrayinske F և ew Ev Na pochatku slova Yev ՈՒ Ու ու u ow Ukrayinske U Gramatichni osoblivosti virmenskoyi moviU virmenskij movi isnuye 6 golosnih i 30 prigolosnih fonem Imennik maye 2 chisla U deyakih dialektah zalishkovo zbereglisya slidi dvoyini Gramatichnij rid znik Isnuye postpozitivnij oznachenij artikl Rozriznyayut 7 vidminkiv i 8 tipiv vidmin Diyeslovo u suchasnij virmenskij movi maye kategoriyi stanu vidu osobi chisla sposobu chasu Poshireni konstrukciyi diyeslivnih form Morfologiya virmenskoyi movi perevazhno aglyutinativna z elementami analitizmu Virmenskij alfavit stvorenij Mesropom Mashtocom u 405 406 rokah div Virmenska pisemnist Istoriya rozvitkuVirmenski dialekti na pochatku XX stolittya owm dialekti sho zaraz vidnosyat do Shidnovirmenskoyi movi el dialects promizhni ge dialekti sho zaraz vidnosyat do Formuvannya virmenskoyi movi vidpovidalo procesu utvorennya virmenskoyi narodnosti Yaknajdavnishim yadrom virmen bulo naselennya pivnichno shidnoyi chastini Maloyi Aziyi Cya krayina u hetskih XVII XVI st do n e napisah nazivalasya a piznishe XIV XIII st do n e Hayassa samonazva virmen hay Zvidti predki virmen vidomi pid nazvoyu urumijciv v XII st do n e vderlisya v mezhi assirijskoyi provinciyi na pivdennij zahid vid oz Van Vidtodi Shupria v assirijciv nazivalasya takozh Urme U seredini VIII st do n e vona bula priyednana do derzhavi Urartu pid nazvoyu Urme abo Arme Naselennya cih oblastej Hajasa i Arme govorilo indoyevropejskoyu pravirmenskoyu movoyu zgidno z greckimi dzherelami dialekti frigijskoyi movi yaka postupovo stala movoyu velikih pleminnih ob yednan zahidnoyi chastini Virmenskogo nagir ya do skladu yakih vlilisya i miscevi hurrito urartski aborigenni plemena Virmenska mova pochala utvoryuvatisya jmovirno vzhe v VII st do n e prichomu indoyevropejski yiyi elementi nasharuvalisya na chuzhij yij spokonviku movi starodavnogo naselennya Virmeniyi urartijciv haldiv alarodijciv sho zbereglasya v tak zvanomu Vanskomu klinopisi Bilshist vchenih sr prof Paul Krechmer Einleitung in die Geschichte d Griechischen Sprache 1896 vvazhayut sho ce nasharuvannya z yavilosya v rezultati vtorgnennya XII XI st do n e v inshomovnu oblast Virmeniyi narodnosti sho predstavlyala grupu sho vidkololasya vid frakijsko frigijskoyi gilki indoyevropejskih mov Viddilennya majbutnoyi virmenskoyi grupi bulo viklikane vtorgnennyam u drugij polovini VIII st do n e kimerijciv do mezh teritoriyi sho zajmali frigijskoyu narodnistyu Dana teoriya gruntuyetsya na peredanij Gerodotom kn VII gl 73 zvistci sho virmeni ye koloniyeyu frigijciv Rukopis 1286 rik Rukopis 989 rik Virmenskij manuskript V VI st U bagistanskomu napisi Dariya I sina VI stolittya do n e vzhe zgaduyutsya i virmeni i Virmeniya yak odna z oblastej sho vhodili v sklad davnopersidskoyi monarhiyi Ahemenidiv Utvorennya virmenskoyi movi vidbuvalosya shlyahom asimilyaciyi yakoyu piddalisya movi starogo naselennya majbutnoyi Virmeniyi Krim urartijciv haldov alarodijciv virmeni pri svoyemu poslidovnomu prosuvanni v shidnomu i pivnichno shidnomu napryami poza sumnivom asimilyuvali i cilij ryad inshih narodnostej Cej proces vidbuvavsya postupovo protyagom dekilkoh stolit Hocha Strabon kn XI gl 14 i peredaye sho v jogo chas narodnosti sho vhodili do skladu Virmeniyi govorili odniyeyu movoyu buli odnomovni prote treba dumati sho miscyami osoblivo na periferiyi prodovzhuvala dozhivati tubilna mova U rezultati movnogo zmishuvannya indoyevropejskij harakter virmenskoyi movi piddavsya znachnij vidozmini yak u gramatici tak i v leksici Formuvannya virmenskoyi movi v osnovnomu zakinchilasya v III II st do n e Pro dolyu virmenskoyi movi do V stolittya n e nemaye niyakih svidoctv za vinyatkom nebagatoh okremih sliv golovnim chinom vlasnih imen sho dijshli v pracyah starodavnih klasikiv Takim chinom vidsutnya mozhlivist proslidkuvati istoriyu rozvitku virmenskoyi movi protyagom tisyacholittya z kincya VII stolittya do n e i do pochatku V stolittya n e Mova klinopodibnih napisiv cariv Urartu Vanskogo carstva na zminu yakomu z yavilasya genetichno nichogo spilnogo z virmenskoyu movoyu ne maye Davnovirmenska mova vidoma za pismovimi pam yatnikami pershoyi polovinu V st n e koli Mesropom Mashtocem buv skladenij 405 406 rr n e dlya virmenskoyi movi novij alfavit Cya davnovirmenska literaturna mova tak zvanij grabar tobto pismovij ye v gramatichnomu i leksichnomu vidnoshenni vzhe cilisnoyu mayuchi svoyeyu osnovoyu odin iz davnovirmenskih dialektiv sho pidnyavsya na stupin literaturnoyi movi mabut cim dialektom buv dialekt starodavnoyi Taronskoyi oblasti sho zigrala velmi znachnu rol v istoriyi davnovirmenskoyi kulturi div L Mserianc Etyudi z virmenskoyi dialektologiyi ch I M 1897 stor XII i nastupni Pro inshi davnovirmenski dialekti majzhe nichogo nevidomo Davnovirmenska literaturna mova grabar otrimala svoyu obrobku golovnim chinom zavdyaki virmenskomu duhivnictvu Todi yak grabar otrimavshi pevnij gramatichnij kanon buv utrimanij na vidomij stadiyi svogo rozvitku zhiva narodna virmenska mova prodovzhuvala vilno rozvivatisya U pevnij chas vona vstupaye v novu fazu svoyeyi evolyuciyi yaku zavedeno nazivati serednovirmenskoyu Serednovirmenskij period virazno viyavlyayetsya v pam yatnikah pisemnosti pochinayuchi lishe z XII st Serednovirmenska mova bilshoyu chastinoyu sluzhila organom tvoriv rozrahovanih na shirshij krug chitachiv poeziya tvori yuridichnogo medichnogo i silskogospodarskogo zmistu U kilikijskij period virmenskoyi istoriyi XI XIV st u zv yazku z posilennyam miskogo zhittya rozvitkom torgivli zi Shodom i Zahodom stosunkami z yevropejskimi derzhavami yevropeyizaciyeyu derzhavnogo ladu i zhittya narodna mova staye organom pisemnosti majzhe rivnopravnoyu z klasichnoyu davnovirmenskoyu Podalshij stupin v istoriyi evolyuciyi virmenskogo predstavlyaye novovirmenska sho rozvinulas z serednovirmenskoyi Prava v literaturi vona otrimuye lishe v pershij polovini XIX st Rozriznyayut dvi novovirmenski literaturni movi odna zahidna turecka Virmeniya ta yiyi koloniyi v Zahidnij Yevropi inshij shidnij Virmeniya ta yiyi koloniyi v Rosiyi tosho Seredno i novovirmenska znachno vidriznyayutsya vid davnovirmenskoyi yak u gramatichnomu tak i slovnikovomu vidnoshenni U morfologiyi z yavlyayetsya nemalo novoutvoren napriklad v utvorenni mnozhini imen form pasivnogo stanu tosho a takozh sproshennya formalnogo skladu vzagali Sintaksis svoyeyu chergoyu maye bagato svoyeridnih ris Drukarstvo virmenskoyu movoyu viniklo na pochatku XVI stolittya zavdyaki diyalnosti Akopa Megaparta Desyatki pam yatnikiv antichnoyi literaturi ta pisemnosti dijshli do nas tilki u virmenskomu perekladi Zenona Yevseviya Kesarijskogo Aristida Filona Aleksandrijskogo Ivana Zolotoustogo ta bagato inshih a perekladi Aristotelya j Platona virmenskoyu movoyu vvazhayutsya najbilsh blizkimi do originalu Istoriya vivchennyaIstoriya VirmeniyiDerzhavi ta utvorennyaAjraratske carstvo Velika Virmeniya Mala Virmeniya Copk Sofena Marzpanska Virmeniya Virmenskij emirat Anijske carstvo Syunik Vaspurakan Tashir Dzoraget Arcah Hachen Kars Carstvo Varazhnuni Kesun Kilikiya Shah Armenidi Chuhur Saad Karabah Erivanska guberniya Yelizavetpolska guberniya Persha Respublika Virmenska RSR Respublika Virmeniya NKRVijni Turechchina Gruziya Azerbajdzhan Karabah Bitvi Tigranakert Avarajr Mancikert Garni Bitlis Sardarapat KarakilisReligiyiYazichnictvo Mitrayizm Virmenska apostolska cerkva Pavlikiani KatolicizmGeografiya Zahidna Shidna Virmenske nagir ya KilikiyaGajkidi Yervandidi Artashesidi Arshakuni Arcrunidi Bagratuni Rubenidi Hetumidi Luzinyani KyurikidiArmenakan Dashnakcutyun Fidayi Cegakron ASALA MiacumTematichni stattiVirmeni Kultura Mova Virmenske pitannya Genocid Amshenci Stolici Matenadaran Virmenoznavstvo Virmenske Vidrodzhennya ShlyahtaHronologiyaPortal Virmeniya pereglyanutiobgovoritiredaguvatiGramatiki virmenskoyi movi M Sebastaci Veneciya 1730 r Pershim doslidnikom virmenskoyi movi vvazhayetsya Mesrop Mashtoc 361 440 sho stvoriv u 405 406 rokah virmenskij alfavit Naprikinci V na pochatku VI stolittya virmenskoyu movoyu bulo perekladeno Gramatichne mistectvo Dionisiya Frakijskogo II I st do n e sho stalo pochatkom novogo etapu vivchennya virmenskoyi movi Cya pracya stala osnovoyu robit vchenih movoznavciv rannoserednovichnoyi ta serednovichnoyi Virmeniyi Mambre V st Davida Tlumacha V VI st Movsesa VII st VII VIII IX st X XI st ta inshih Pislya vtrati nezalezhnosti vcheni i cerkovni diyachi Virmeniyi prodovzhuvali stvoryuvati slovniki ta inshi cinni praci prisvyacheni virmenskij movi yiyi gramatici Sered nih najvidomishimi stali praci XIII st pracya Zbori gramatichnih tlumachen zakinchena u 1291 roci Yesayi Ncheci XIII XIV st XIV XV st U 1567 roci vidav azbuku virmenskoyi movi Malenka gramatika abo azbuka Փոքր քերականություն կամ այբբենարան Yevropejski vcheni pochali viyavlyati cikavist do virmenskoyi movi she v seredini XVI stolittya prote vivchennya virmenskoyi movi v Yevropi bere pochatok z pershoyi polovini XVII stolittya u 1621 roci vidav pershij drukarskij slovnik virmenskoyi movi Virmeno latinskij slovnik Dictionarium armeno latinum rukopisni slovniki isnuvali vzhe v IX XV st najvidomishij iz nih orfografichnij slovnik XII stolittya U 1624 roci vin zhe vidav Virmensku gramatiku druge vidannya vijshlo v 1633 roci za doruchennyam kardinala Rishelye U 1645 roci vidav Gramatiku i logiku takozh prisvyachenu virmenskij movi U XVII na pochatku XVIII st u riznih krayinah Yevropi ucheni movoznavci Kniga gramatiki 1666 Ovanes Olov Virmenska gramatika lat 1674 Simeon Dzhugaeci Kniga zvana gramatikoyu 1637 Iogann Shreder Mhitar Sebastaci Bagdasar Dpir Korotka gramatika 1736 napisali cinni praci prisvyacheni virmenskij movi Osoblivu cinnist predstavlyayut praci Gramatiki davnovirmenskoyi movi 1730 druge vidannya v 1770 i Slovnik virmenskoyi movi t 1 2 1749 1769 Mhitara Sebastaci i tak samo Skarb virmenskoyi movi 1711 Amsterdam nimeckogo oriyentalista virmenoznavcya I Shredera Drukarstvo i periodichni vidannyaAkop Megapart Pershe vidannya virmenskoyu movoyu zdijsniv Iogan Shildberger u Majnci 1475 roku latinskim shriftom molitva Otche nash 1486 roku Brajndenbah vidav virmenskij tekst ksilografichnim drukom Pochatok virmenskogo knigodrukuvannya vidnosyat do 1512 roku koli u Veneciyi Akop Megapart vidav knigu Urbatagirk Ուրբաթագիրք Protyagom 1666 1668 rokiv u virmenskij drukarni Amsterdama bulo vpershe vidano Bibliyu virmenskoyu z ilyustraciyami Albrehta Dyurera 1675 roku bula vidana persha drukarska kniga novovirmenskoyu ashharabare Blizko 1696 roku v Amsterdami bula nadrukovana persha geografichna karta virmenskoyu Pershi virmenski drukarni buli zasnovani 1512 roku v Veneciyi i 1567 roku v Konstantinopoli potim vidkrilisya virmenski drukarni u Rimi 1584 Parizhi 1633 Lejpcigu 1680 tosho U cilomu do 1920 r u vsomu sviti riznochasno diyalo bilshe 460 drukaren sho drukuvali knigi zhurnali i gazeti virmenskoyu Pershij virmenskij zhurnal Ազդարար Visnik vijshov v 1794 v Madrasi Indiya z 1799 go u Veneciyi vidavavsya zhurnal Taregrutyun Persha virmenska gazeta tizhnevik Arevelyan canucmunk Shidni visti vijshla u 1815 roci v Astrahani Div takozhVirmenoznavstvo Virmenska literatura Shidnovirmenska mova Virmenska sistema chislennya Virmenska abetkaPosilannyaVikipediya Vikipediya maye rozdil virmenskoyu movoyu Գլխավոր Էջ G B Dzhaukyan Ya R Dashkevich Virmenska literatura 10 travnya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska Literaturna Enciklopediya K 1988 T 1 A G Virmenska mova 21 listopada 2016 u Wayback Machine URE Virmenska mova na sajti Ethnologue Armenian A language of Armenia angl Virmenska mova na sajti Glottolog 3 0 Language Armenian 2 veresnya 2017 u Wayback Machine angl Shidnovirmenska mova na sajti WALS Online Language Armenian Eastern 2 veresnya 2017 u Wayback Machine angl Zahidnovirmenska mova na sajti WALS Online Language Armenian Western 2 veresnya 2017 u Wayback Machine angl Iranska virmenska mova na sajti WALS Online Language Armenian Iranian 2 veresnya 2017 u Wayback Machine angl Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti gruden 2018 ScriptSource Armenia ScriptSource United States ScriptSource Georgia ScriptSource Russian Federation ScriptSource France ScriptSource Iran ScriptSource Cyprus ScriptSource Lebanon ScriptSource Syria ScriptSource Greece ScriptSource Germany ScriptSource Azerbaijan https www routledge com Minorities and Nationalism in Turkish Law Bayir p book 9781138278844 L Mserianc Etyudi z virmenskoyi dialektologiyi ch amp nbsp I M 1897 stor XII i nastupni