Вірменське Відродження Вірменський Ренесанс вірм Հայկական վերածնունդ умовний термін в культурознавстві та історичній нау

Вірменське Відродження, Вірменський Ренесанс (вірм. Հայկական վերածնունդ) — умовний термін в культурознавстві та історичній науці, що позначає період історії вірменської культури з X по XIV століття.

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царство • Велика Вірменія • Мала Вірменія • Цопк • Софена • Марзпанська Вірменія• Вірменський емірат Анійське царство • Сюнік • Васпуракан • Ташир—Дзорагет Арцах • Хачен • Карс • Царство Варажнуні Кесун • • • • Кілікія Шах-Арменіди • • • Чухур-Саад • Карабах • Еріванська губернія Єлизаветпольська губернія • Перша Республіка Вірменська РСР • Республіка Вірменія • НКР

Війни: • Туреччина• Грузія •Азербайджан • Карабах Битви: Тигранакерт • • • Аварайр • • Манцикерт • Гарні • Бітліс • Сардарапат • • Каракіліс
Релігії
Язичництво • Мітраїзм Вірменська апостольська церква Павликіани • • Католицизм
Географія
(Західна • Східна) Вірменське нагір'я • Кілікія

Гайкіди • Єрвандіди • Арташесіди Аршакуні • Арцруніди • Багратуні Рубеніди • Хетуміди • Лузіньяни • Кюрикіди

Арменакан • • Дашнакцутюн • Фідаї Цегакрон • АСАЛА • Міацум
Тематичні статті
Вірмени • • Культура • Мова • Вірменське питання Геноцид • • Амшенці • Столиці • Матенадаран • Вірменознавство • Вірменське Відродження • Шляхта
Хронологія

Настав момент після вигнання арабів з Вірменії, коли 885 року внаслідок низки повстань вірменам нарешті вдалося відновити Вірменське царство на чолі з Ашотом I Багратуні, відзначивши початок нової золотої доби у вірменській історії. Таким чином вже з середини IX та X століття виникають передумови для вірменського Відродження. В цей час виникли сприятливі умови для розвитку торгівлі, ремесел, відродження міського життя. При Ашоті III (953—977) столиця царства — місто Ані, перетворилася на одне з найбільших і найкрасивіших міст Сходу. Особливого розквіту Ані досяг протягом царювання Гагіка I (989—1020).

Діячі Вірменського Відродження

Художня література

Григор Нарекаці (951—1003)
^[ru]
^[ru] (близько 1100—1173)
^[ru]
^[ru] (близько 1133—1193)
Нерсес Ламбронаці (1153—1198)
^[ru] (дата нар. невід. -1250)
^[ru] (1220-і -1289)
Ованес Ерзнкаці (1230—1293)
Фрік (близько 1230-х—1310-і)
Костандін Ерзнкаці (близько 1250-х—1314/1328)
Хачатур Кечареці (1260—1331)
^[ru] (близько 1250-х—1323)
^[ru] (близько 1270—1356)
^[ru]
Ованес Тлкуранці

Історіографія

^[ru]
^[ru] (між 845/850—близько 929)
^[ru] (близько 935—1000)
^[ru]
^[ru]
^[ru] (до 1022—між 1072/1087)
^[ru] (друга половина XI століття — 1144)
Самуел Анеці (близько 1100/1105—1185/90)
Мхітар Гош (1120 рр.—1213)
^[ru] (друга половина XII століття)
Ованнес Тавушеці (Ванакан) (1181—1251)
Вардан Аревелці (близько 1198—1271)
^[ru]
Кіракос Гандзакеці (близько 1200—1271)
Смбат Спарапет (1208—1276)
Мхітар Айріванеці
^[ru]
^[ru]
^[ru] (середина 1240-х—1310-і)
^[ru] (близько 1250—1335)
Степанос Орбелян (дата нар. невід. -1304)
^[ru] (дата нар. невід. -1367)

Богослов'я

^[ru] (дата нар. невід.—близько 963)
^[ru] (близько 900—968)
^[ru] (дата нар. невід.—близько 980-х)
^[ru]
^[ru]
^[ru] (дата нар. невід. — 1070-е)
^[ru] (дата нар. невідомий.-1123)
Ованес Імастасер (1045/1050—1129)
^[ru] (дата нар. невід. — 1085)
^[ru]
^[ru] (близько 1150—1220)
^[ru] (близько 1160/1170—1230)
^[ru]
Геворг Скевраці (близько 1246—1301)
^[ru] (близько 1250-е—1323)
^[ru] (дата нар. невід. -1327)
^[ru] (1260—1337)
Ованес Воротнеці (1315—1386)
Григор Татеваці (бл. 1346—1409)

Мовознавство

Григор Магістрос (бл. 990—1059)
^[ru]
Ованес Ерзнкаці Плуз (бл. 1230—1293)
^[ru] (1270-і—1338)

Ованес Воротнеці і Григор Татеваці, середньовічний рукопис

Єсаї Нчеці (1260/1265—ок. 1338)
Геворг Скевраці (XIII — 1301)
Ованес Крнеці (1290/1292—1347)
Вардан Аревелці (бл. 1198—1271)

Філософія

^[ru] (дата нар. невід.-1123)
Ованес Імастасер (1045/1050—1129)
^[ru] (близько 1150—1220)
^[ru]
Ованес Ерзнкаці Плуз (близько 1230—1293)
Ованес Воротнеці (1315—1386)
Григор Татеваці (близько 1346—1409)

Право

(1070/1080—1140)
Мхітар Гош (1120—1213)
Смбат Спарапет (1208—1276)

Примітки

. — Americana Corporation, 1965. — Т. 2. — С. 270.
Оригінальний текст (англ.)

The Armenian Renaissance reached its height in this period, with the works of the Vardapet Hovhannes (John) Sarkawag (d. 1129), ... Hetum, author of Narratives of the Tatars and Chronological Tables; Hovhan Erzenkatsi (John of Erzincan), moralist, theologian, poet, and grammarian ; Nerses Lambro- natsi (Nerses of Lambron, 1153-1198), theologian, moralist, and orator ; Mekhitar Gosh (d. 1213), who compiled the Armenian Code
Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М., 1968. — Т. 5. — С. 38.
А. В. Десницкая, . История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 11.
Оригінальний текст (рос.)

Стремление представить человека творцом языка, сделать его соучастником божественных деяний присуще, в частности, мыслителям периода так называемого армянского Возрождения.
Армянская Советская Социалистическая Республика — стаття з БСЭ (3 видання)
Оригінальний текст (рос.)

После освобождения от ига Халифата в 10 в. возникли предпосылки для армянского Возрождения. В литературе оно связано с именем гениального поэта средневековья Григора Нарекаци, который выразил гуманистические идеалы в лирической поэме "Книга трагедий" и в "Песнях". Нарекаци отделил поэзию от церковного богослужения, воспел реальный мир, природу, красоту человека. Носителями политических идеалов армянского Возрождения стали историки-писатели 10 в. Ованес Драсханакертци, Товма Арцруни.
Вірменське Відродження — стаття з Британника
Оригінальний текст (англ.)

The election of Smbat’s son Ashot I the Great, who had been accepted as “prince of princes” by the Arabs in 862, to be king of Armenia in 885 was recognized by both the caliph and the Byzantine emperor, and it was he who by his successful defense of his country against local Arab chieftains laid the foundations of a new golden age of Armenian history.
Литературный энциклопедический словарь. — М. : Сов. энциклопедия, 1987.
Григор Магистр — стаття з БСЭ (3 видання)

Див. також

Культура Вірменії

Література

Армяне / Варданян Л.М., Саркисян Г.Г., Тер-Саркисянц А.Е.. — Наука, 2012. — С. 59. — 648 с. — .
Чалоян В. К., Армянский ренессанс, Москва, 1963

[Americana-1] . — Americana Corporation, 1965. — Т. 2. — С. 270.
Оригінальний текст (англ.)

The Armenian Renaissance reached its height in this period, with the works of the Vardapet Hovhannes (John) Sarkawag (d. 1129), ... Hetum, author of Narratives of the Tatars and Chronological Tables; Hovhan Erzenkatsi (John of Erzincan), moralist, theologian, poet, and grammarian ; Nerses Lambro- natsi (Nerses of Lambron, 1153-1198), theologian, moralist, and orator ; Mekhitar Gosh (d. 1213), who compiled the Armenian Code

[КЛЭ-2] Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М., 1968. — Т. 5. — С. 38.

[А._В._Десницкая,_С._Д._Кацнельсон-3] А. В. Десницкая, . История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 11.
Оригінальний текст (рос.)

Стремление представить человека творцом языка, сделать его соучастником божественных деяний присуще, в частности, мыслителям периода так называемого армянского Возрождения.

[БСЭ-4] Армянская Советская Социалистическая Республика — стаття з БСЭ (3 видання)
Оригінальний текст (рос.)

После освобождения от ига Халифата в 10 в. возникли предпосылки для армянского Возрождения. В литературе оно связано с именем гениального поэта средневековья Григора Нарекаци, который выразил гуманистические идеалы в лирической поэме "Книга трагедий" и в "Песнях". Нарекаци отделил поэзию от церковного богослужения, воспел реальный мир, природу, красоту человека. Носителями политических идеалов армянского Возрождения стали историки-писатели 10 в. Ованес Драсханакертци, Товма Арцруни.

[5] Вірменське Відродження — стаття з Британника
Оригінальний текст (англ.)

The election of Smbat’s son Ashot I the Great, who had been accepted as “prince of princes” by the Arabs in 862, to be king of Armenia in 885 was recognized by both the caliph and the Byzantine emperor, and it was he who by his successful defense of his country against local Arab chieftains laid the foundations of a new golden age of Armenian history.

[6] Литературный энциклопедический словарь. — М. : Сов. энциклопедия, 1987.

[Magistros-7] Григор Магистр — стаття з БСЭ (3 видання)