У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Стефа

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Стефан Потоцький.

Стефа́н Пото́цький (пол. Stefan Potocki, ~1624/1625 — 19 травня 1648) — польський шляхтич, ніжинський староста, другий син великого гетьмана коронного та каштеляна краківського Миколи Потоцького (1591-1651) від першого шлюбу із Софією Фірлею. Воєначальник, урядник Речі Посполитої.

Стефан Потоцький
Stefan Potocki
Смерть Стефана Потоцького (картина Юліуша Коссака, ~1899)
Ім'я при народженні	пол. Stefan Potocki
Народився	~1624/1625
Помер	19 травня 1648(1648-05-19) кримський степ ·гангрена внаслідок поранення
Громадянство	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	воєначальник, урядник
Відомий завдяки	командувач польським військом у Битві під Жовтими Водами
Посада	^d
Конфесія	римо-католик
Рід	Потоцькі
Батько	Миколай Потоцький
Мати	Зофія Фірлей
Родичі	Ян Фірлей (прадід)
У шлюбі з	не був одружений
Герб Герб Потоцьких — «Пилава»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Представник польського магнатського роду Потоцьких – герба Пілява. Здобув у володіння від свого батька Стефана Потоцького Ніжинське староство на Лівобережній Україні. Навесні 1648 року великий гетьман коронний Миколай Потоцький відправив річпосполитський передовий корпус під командуванням свого молодого сина Стефана Потоцького в каральний похід на Запорізьку січ, де швидкий чигиринський сотник Богдан Хмельницький підняв антиурядове повстання. Стефан Потоцький, який не мав військового досвіду, лише формально командував, а фактично військовими діями керували козацький комісар Яків Шемберг та полковник Стефан Чарнецький.

Стефан Потоцький командував річпосполитським авангардом у битві із запорізькими козаками під Жовтими Водами, де зазнав повної поразки. Був поранений (вогнепальне(і) та різані рани), потрапив до татарського полону 15 травня, а 19 травня 1648 року помер у кримському степу біля переправи Тавань через Дніпро від гангрени, яка розвинулася внаслідок тяжкого вогнепального поранення лівої руки.

Тіло Стефана Потоцького було перевезене до Кодаку, оборонці якого в договорі капітуляції (1 жовтня 1648 р.) застерігали, що він повинен бути похований у київському костелі домініканців.

Юліан Урсин Нємцевіч присвятив йому «Думу про Стефана Потоцкого» (1788 р.), потім увійшла до «Співів історичних».

Примітки

Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 43. — .
Potoccy (01) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.) ^{[недоступне посилання]}
Majewski, s. 177.

Джерела

На Жовтих Водах до татарського полону потрапили 3000 поляків.
Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — . .
Majewski W. Potocki Stefan h. Pilawa (1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984—1985. — T. XXVIII/1, XXVIII/2. — zeszyt 116—117. — S. 176—177. (пол.)

Посилання

Потоцький Стефан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1455. — 1000 екз.
Stefan Potocki h. Pilawa (ID: dw.11470). (пол.)

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 43. — .

[2] Potoccy (01) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.) ^{[недоступне посилання]}

[М7-3] Majewski, s. 177.