У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Потоцький Пото цькі гербів Пилява пол Potoccy herbu Pilawa Любич Ос

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Потоцький.

Пото́цькі гербів Пилява (пол. Potoccy herbu Pilawa), Любич, Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна — польські шляхетські, магнатські роди. Представники родів Потоцьких — державні діячі, воєначальники, діячі культури — відіграли важливу роль у історії Королівства Польського, Речі Посполитої, України. Частина представників роду володіла графськими титулами Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської) та Російської імперій також належне роду селище Потоцькі.

Потоцькі

Пилява
Опис герба: Під графською короною в синім полі золотий хрест з двома кінцями вліво и трьома вправо.

Титул:	Графи
Родоначальник:	Якуб Потоцький
Гілки роду:	Залізна, Золота и Срібна Пиляви
Місце походження:	Велике князівство Литовське
Підданство:	Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Священна Римська імперія, Австро-Угорщина
Замки / палаци:	Палац Потоцьких у Львові, (з 1799), Ланьцутський замок (з 1816), Лівадійський палац (1834—1861) та багато інше

Потоцькі гербу Пилява

Походження

Походять, за даними, із села Потоцьке біля міста Єнджеюва (пол. Potok), прізвище утворене від цього топоніму. Предком роду був (* близько 1136), однак ця легенда не знайшла документального підтвердження. Від дітей його сина Олександра (?) походять шляхетські роди Москожевських, Станіславських, Творовських, Боровських і Стословських.

Якуб Потоцький з Потоку коло Єнджеюва (~1481 — 1551) започаткував магнатську лінію роду (власне Потоцьких герба Пилява).

Магнатська лінія поділяється на три основні гілки:

«Залізна Пилява» (пол. «Żelazna Pilawa»);
«Гетьманська лінія» або «Срібна Пилява» (пол. «Linia hetmańska»/«Srebrna Pilawa»);
«Лінія примасів» або «Золота Пилява» (пол. «Linia Prymasowa»/«Złota Pilawa»).

«Залізну Пиляву» вважають найстарішою. «Золота Пилява» отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа 1606 року. Інші «пиляви» почали використовувати титул графів після поділів Польщі.

Представники

Суліслав — каштелян сандомирський
Суліслав — каштелян завихостський
Влостко — дідич Потоку, віслицький каштелян 1366,
Якуб — каштелян радомський 1398
Бернард, згаданий 1435

Залізна Пилява

Срібна Пилява (або Гетьманська гілка)

Якуб (бл. 1481–1551) — галицький підкоморій, осадник у Галичині
- Миколай (1512–1572) — стражник коронний
  - Ян (1555–1611) — староста генеральний подільський, брацлавський воєвода
  - Якуб († 1612/1613) — староста генеральний подільський, брацлавський воєвода
    - Миколай (1593–1651) — великий гетьман коронний
      - Пйотр — брацлавський воєвода
      - Стефан — староста ніжинський
  - Анджей — кальвініст
    - Миколай (†1613)
    - Станіслав Ревера (1579–1667) — гетьман великий коронний
      - Анджей (†1692) — полководець, учасник Конотопської битви, розбудовник Станиславова
        Юзеф (†1751) — великий гетьман коронний
        Станіслав (1698–1760) — познанський воєвода
        Юзеф — крайчий коронний
        Ян «Непомуцен» (1761–1815) — драматург, романіст, історик
        Альфред Войцех Потоцький
        Альфред (1817–1889) — маршалок Галицького Сейму, намісник Галичини
        
        Артур Станіслав
        Адам Юзеф
        Анджей Казімеж (1861–1908) — галицький польський політичний діяч (правнук Яна «Непомуцена» Потоцького)
        
        Северин (1762–1829) — член Державної ради Російської імперії, сенатор, дійсний статський радник
      - Фелікс Казімеж (1630 — 15 травня 1702) — польський шляхтич гербу Пилява, військовий і державний діяч Речі Посполитої.
        Міхал — волинський воєвода
        
        Станіслав Владислав (помер у 1732 р.) — белзький воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1730—1732 рр.
        
        Маріанна (Яблоновська, Тарло) (?—1749) — воєводина люблінська і володарка Винники (біля Львова) на початку XVIII ст.; мати — Кристина Любомирська (пом. 1669 р.). Дід — Станіслав Ревера Потоцький
        
        Юзеф (? —1723) — стражник великий коронний, белзький та ропчицький староста, другий син Фелікса Казимира.
        Франциск Салезій (1700—1772 рр.) — гербу Пилява, київський і волинський воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1732—1750 рр.
        Станіслав Щенсний
        Мечислав — авантюрист
        
        Єжи — тлумацький староста, 4-й син Фелікса Казимира
        Евстахій
        Станіслав Костка (1755–1821) — польський політик, генерал; дружина — Олександра Потоцька (1760–1836) — донька Станіслава Любомирського
        Анна з Тишкевичів Потоцька (1779–1867) — авторка мемуарів про Наполеона I (невістка Станіслава Костки Потоцького).
        
        Іґнацій Роман (1750–1809) — один із творців Конституції 3 травня 1791.
        
        Марʼян
        
        Пелагея, дружина Юзефа Потоцького (каштеляна)
        
        Катажина, дружина Станіслава Коссаковського, дідичка міста Станіславова
- Анджей (1572/1575) — ротмістр
- Станіслав
  - Ян (пом. 1627) — тлумацький староста
    - Маріанна, дружина коронного крайчого Войцеха Станіслава Весселя

Золота Пилява (або Примасівська гілка)

Представники

Стефан (1568–1631) — генерал Подільської землі, засновник Золотого Потоку, син стражника коронного Миколая Потоцького
- Павел (? — 1674) — син Стефана Потоцького. Кам'янецький каштелян, засновник примасівської гілки
  - Юзеф Станіслав — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої.
    - Ян Кантій — польський шляхтич.
      - Теодор Потоцький — Смотрицький староста, останній белзький воєвода (1791–1795).
        Адам Потоцький
    - Міхал Францішек
    - Зофія
      - Станіслав Коссаковський
  - Олександр Ян
    - Юзеф
      - Іґнацій — староста канівський, канонік краківський,
      - Юзеф Макарій — староста галицький, чорштинський,
      - Домінік — староста сокольницький, дружина — Анна Домініка, донька вінницького та уланівського старости Юзефа Чосновського,
      - Францішек Пйотр — староста щирецький, шеф реґіменту Потоцьких,
      - Павел (близнюк Каєтана) — канонік краківський, схоластик катедральний луцький, дідич Бучача,
      - Каєтан — канонік ґнєзненський, краківський, дідич Бучача, Порохової, фундатор костелу в містечку Бариші,
      - Ян — староста канівський з 1782 р., дідич Бучача,
      - Пелаґія Маріанна — дружина литовського крайчого Зиґмунта Ґрабовського.
  - Петро-Ян (1679–1726) — син Павла Потоцького, чернігівський воєвода
  - Стефан — львівський староста
    - Іґнацій
      - Александр Потоцький
        Міхал (1790—1855)
        Томаш (1809–1861) — офіцер польського війська, міністр землеробства, намісник Галичини.
- Ян — брацлавський воєвода
  - Стефан Александер
    - Микола Василь (1706/1712—1782) — белзький воєвода, меценат (пам'ятки архітектури в Бучачі, Львові, Почаєві та ін.)

Потоцькі гербу Любич

Представники

Мечислав — граф, мистецтвознавець, організатор служби з консервації пам'яток Східної Галичини.
Северин — доброчинець Бердичівського кармелітського монастиря
— вінницький староста, син Северина
Йоанна гербу Любич — донька овруцького старости, дружина новогрудського та уланівського старости Єжи Пясечинського, Никодима Казимира Воронича

Потоцькі гербу Остоя

Єнджей — діяч у Великопольщі
Казімєж — монах-домініканець

Потоцькі гербу Шренява

Юрій (Єжи) — підчаший холмський

Потоцькі гербу Шеліга

Ян — згаданий в гродських книгах

Потоцькі гербу Яніна

Були представлені в Люблінському воєводстві.

Якуб — дідич Потоку в Люблінському воєводстві

Резиденції Потоцьких

Золотопотіцький замок
Руїни Бучацького замку
Палац Потоцьких у Львові
Возівня знищеного палацу Потоцьких у Антонінах
Палац Потоцьких (Тульчин)
Палац Потоцьких у Червонограді
Палац Потоцьких у Варшаві
Ланьцутський замок
Палац Потоцьких у Кшешовіце
Палац Потоцьких у Мєндзижец-Подляскі
Палац Потоцьких у Смотричі

Примітки

Оксана ЛОБКО Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду https://krystynopol.info/pototski-gerbu-pylyava [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — T. 18. — 509 il. — S. 214. — . (пол.)
Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 226—233. — . (пол.)
Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]… — T. 3. — S. 683.
Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725 [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Байцар А. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723 [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Mieczysław Potocki — organizator urzędu konserwatorskiego w Galicji Wschodniej [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Kasabuła, Tadeusz (2004). Dwór, plebania, rodzina chłopska. Szkice z dziejów wsi polskiej XVII i XVIII wieku, red. Magdalena Ślusarska, DiG, Warszawa 1998, ss. 185. Rocznik Teologii Katolickiej. Т. 3. с. 177—181. doi:10.15290/rtk.2004.03.17. ISSN 1644-8855. Процитовано 27 березня 2019.
Niesiecki K. Korona Polska…^{[недоступне посилання]} — T. 4. — S. 596.

Джерела

Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — .
Щербак В. О. Потоцькі [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 457. — .
Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 729 (746 інт). (пол.)
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 4 листопада 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 680—709. (пол.)
Лобко Оксана. Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.] — 2009

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потоцькі

Вінюкова Валентина. Потоцькі на Поділлі: Сторінки історії^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // Подолянин. — 2006. — 4 серпня. — С. 6.
Графи Потоцькі в польській еміграції XVIII—XIX століть.
Червоноград: колиска магнатів Потоцьких // Львівська газета.
Що малювали Потоцькі?. Facebook. ЦДІАК України. 7 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
Osoby o nazwisku «Potocki» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Оксана ЛОБКО Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду https://krystynopol.info/pototski-gerbu-pylyava [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.]

[2] Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — T. 18. — 509 il. — S. 214. — . (пол.)

[3] Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 226—233. — . (пол.)

[4] Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]… — T. 3. — S. 683.

[:0-5] Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725 [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]

[6] Байцар А. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723 [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]

[7] Mieczysław Potocki — organizator urzędu konserwatorskiego w Galicji Wschodniej [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[8] Kasabuła, Tadeusz (2004). Dwór, plebania, rodzina chłopska. Szkice z dziejów wsi polskiej XVII i XVIII wieku, red. Magdalena Ślusarska, DiG, Warszawa 1998, ss. 185. Rocznik Teologii Katolickiej. Т. 3. с. 177—181. doi:10.15290/rtk.2004.03.17. ISSN 1644-8855. Процитовано 27 березня 2019.

[9] Niesiecki K. Korona Polska…^{[недоступне посилання]} — T. 4. — S. 596.