Пізній (або верхній) палеоліт (або давньокам'яна доба) України — останній період давньокам'яної доби людини розумної у прильодовиковій смузі Європи на теренах України, що розпочалася близько 40 тисяч років тому з приходом до Європи з Близького Сходу людини сучасного типу і завершилася разом із закінченням льодовикової доби 10 тисяч років тому. Україна, як одна з найбільших країн Європи є надзвичайно багата на різноманітні пам'ятки пізньої давньокам'яної доби.
Поява людини сучасного типу, збіглася з суспільною перебудовою, що супроводжувалася докорінними змінами у матеріальній та духовній культурі населення України. У техніці обробки кременю поширився призматичний нуклеус для масового виготовлення пластин, що стали головним типом заготовки для різноманітних знарядь. Почали широко використовувати кістку та ріг. Основою економіки мисливців за пізньої давньокам'яної доби було групове полювання на великих стадних травоїдних тварин: мамута, бізона, північного оленя, коня тощо.
Головними суспільним строєм є ранньородова екзогамна община, коли шлюби укладалися з сусідніх общин, що спричинило виникнення найдавніших етнічних спільнот: племен, спільної культури й говірок. Виникають ранні форми мистецтва та релігійні уявлення. Так формуються культурні єдності, котрі наприкінці пізньої-давньокам'яної доби набувають обрисів справжніх археологічних культур.
Дослідження
Дослідження пізньої давньокам'яної доби розпочалися з відкриття у 1873 році на Полтавщині першої в Російській імперії палеолітичної Гінцівської стоянки. Тепер в Україні виявлено тисячі, а розкопано сотні пізньо-давньокам'яних стоянок. Основу досліджень заклали перші покоління українських палеолітознавців: Вікентій Хвойка, Петро Єфименко, Михайло Рудинський, Іван Підоплічко, Іван Шовкопляс, О. П. Черниш, Валентин Даниленко, Ю. Г. Колосов, Володимир Станко, Михайло Гладких, С. В. Смирнов та інші.
Протягом останніх двох десятиліть здобутки попередників були суттєво розвинуті. Були вироблені сучасні періодизаційні схеми давньокам'яної доби окремих частин країни. Зокрема і стратиграфічна схема пізньочетвертинних відкладів України Наталії Герасименко, Жанни Матвіїшиної та Павла Гожика, в основі якої лежить схема Максима Веклича.
За радіокарбоновим датуванням Пізня давньокам'яна доба України поділяється на чотири фази культурно-історичного розвитку:
- ранню — 40—27 тисяч років тому,
- середню 27—19 тисяч років тому,
- пізню — 19—14 тисяч років тому,
- фінальну (кінцеву) — 14—10 тисяч років тому.
Рання Пора (40—27 тисяч років тому)
Розпочалася з приходом людини розумної до Європи близько 40 тисяч років тому й закінчилася з вимиранням неандертальців близько 28 тисяч років тому. Відома під назвою перехідного періоду від середнього до пізнього палеоліту, або початкового пізнього палеоліту.
Культурні рештки зазвичай пов'язані з верхніми горизонтами витачівських ґрунтів палеогеографічної схеми Наталії Герасименко. Поховані витачівські буро-коричневі ґрунти (Vtb1, Vtb2, Vtc) формувалися 55—27 тисяч років тому в досить теплих і вологих кліматичних умовах середньо-валдайського між-стадіалу.
За різними європейськими схемами відповідниками верхньої товщі витачівського похованого ґрунту є геологічні горизонти до-финівський (за М. Ф. Векличем), брянський, дунаївський, паудорф, денекамп, хенгело й арсі. Похований ґрунт зазвичай побитий морозобійними тріщинами з покривного горизонту лесу, що спричинило розсіювання артефактів по вертикалі. Такий «звішений» стан культурного шару зафіксований на багатьох стоянках початку пізньо-давньокам'яної доби:
- в Україні Вись, Стінка, Ворона-ІІІ,
- у Росії Бирюча Балка й Сунгир.
Значний прогрес досліджень набув у вивченні:
- селетоїдних пам'яток Буран-Кая-ІІІС у Криму, Міра в Надпоріжжі та Вись під Новомиргородом,
- численних пізньомустьєрських стоянок Гірського Криму (Заскельна VI, Пролом І і ІІ, Кабазі ІІ, Буран-Кая ІІІВ та інші),
- оріньякських горизонтів стоянки Сюрень І у Криму,
- дуже ранньої стоянки Сокирниця у Закарпатті.
У межах ранньої пори пізньої давньокам'яної доби України археологічні джерела виділено три типи культурних традицій (останнім часом називаються технокомплексами):
- органічне продовження середньопалеолітичних (неандертальських) технологій; представлена стоянками технокомплексів мікок і левалуа-мустьє;
- пізньопалеолітичні новації, що пов'язують зі щойно прибулими до Європи кроманьйонцями, представлена оріньяком та дуже ранніми комплексами типу Сокирниця-І;
- демонструє синтез середньо- й пізньопалеолітичних технологій виразні, але дуже різні колекції селетського технокомплексу.
Левалуа-Мустьєрський технокомплекс
Технокомплекс середньо-давньокам'яної доби, який характеризується знаряддями на видовжених пластинчастих сколах і відсутність двобічно оброблених виробів. У колекціях українських стоянок поєднуються середньо-давньокам'яні форми (ядрища-диски, зокрема левалуазькі, численні скребла, гостроконечники) з новими пізньо-давньокам'яними з технікою зняття видовжених пластинчастих сколів зі сплощених протопризматичних нуклеусів.
Радіокарбонові дати левалуа-мустьєрських та мікокських шарів кримських стоянок Заскельна V 1, VI 2, Пролом І 1, ІІ 2, Кабазі ІІ, Буран-Кая ІІІ В1, , Шайтан-Коба IV свідчать про їхній відносно молодий вік у межах 28—30 й навіть у 25-18 тисяч років тому. Якщо дані не є хибними то неандертальці протрималися в Криму найдовше у Європі.
Мустьєрська культура
Давні мустьєрські пам'ятки відомі:
- у Наддністрянщині то Попрутті: нижні шари Молодове I і Молодове V, , Пронятин, Єзупіль (шар 3) та інші,
- у Південно-Західному Криму під назвою кабазійська культура (Кабазі ІІ, шар 2, Старосілля, Шайтан-Коба І і IV, Чокурча І, Холодна Балка); вважається, що вони полишили вихідцями з Балкан, що тут до кінця ранньої пори пізньо-давньокам'яної доби.
Мікокський технокомплекс
Мікокський технокомплекс названий за стоянкою у Франції середньо-давньокам'яної доби характеризується численними двобічно обробленими знаряддями — ножами з обушком, гостроконечниками (рубильцями), скреблами, що часто виготовляли з масивних відщепів підтрикутної форми, знятих з дископодібних нуклеусів.
Найпізніші мікокські стоянки України відносяться до аккайської, та кіїк-кобинської культури Криму, з пам'ятками: Заскельна VI, шар 3, Пролом І і ІІ, Буран-Кая ІІІВ.
Оріньяцька культура
Оріньяцька культура від однойменної печери у Піренеях характерний мікровключеннями типу кремс-дюфур у вигляді лусочок з дрібною ретушшю по краю, нуклеподібні високі скребачки (карене, рабо, з носиком), багатофасеткові різці, великі пластини з виїмками, а також кістяні наконечники младечського типу та з розщепленою основою.
Протооріньяк з'явився на півдні Європи 40 тисяч років тому, й був поширений у Європі приблизно від 37 до 28 тисяч років тому.
В Україні відома лише одна достеменно оріньякська пам'ятка — Сюрень І у Кримських горах, датована близько 29 тисячою років тому. Можливо, оріньякськими є стоянки Ворона ІІІ (гирло річки Ворона у села Воронівка) у Надпоріжжі та на Одещині. Людський зуб з Сюрені І, ймовірно, повя'зує антропологічно носіїв епіоріньякських стоянок середньо-давньокам'яної доби в Надчорномор'ї та Надозів'ї.
Селетська культура
Названа від печери Селета в Угорщині, характерна двобічно обробленими вістрями а також відсколовою технологією, архаїчними сплощеними нуклеусами паралельного зняття, грубими кінцевими скребачками, часом трикутної форми, з ретушованими краями, оріньякоїдними нуклеподібними високими скребачками, окремими скреблами та гостроконечниками мустьєрського типу, зубчастими формами. В Центральній Європі пам'ятки з двобічно обтесаними вістрями селетського типу датують у межах 40—30 тисяч років тому. Знахідки зубів неандертальців на селетських стоянках () свідчить про походження селетського населення саме від них, що були носіями мікоку у Центральній Європі.
В Україні селет датується 32-27 тисячами років тому за найдавнішою стоянкою Буран-Кая-ІІІС та наймолодшою стоянкою Міра.
Стоянки селетського кола:
- в Україні належать Стінка, Буран-Кая ІІІС (Крим; 32 тисячі років тому; унікальні дрібні біфаси у формі трапецій; шар ІІІС перекриває горизонт В з виразними виробами мікоку, властивим неандертальцям), Міра (Запоріжжя; 27-28 тисячі років тому; мікрорубильця стоянки мають паралелі у городцовській культурі Середнього Подоння), Вись (Кіровоградська область; трикутні вістря тотожні стрілецької культури Подоння, але численні оріньякоїдні нуклеподібні високі скребачки мають прямі паралелі в Молдовському селеті), Королево ІІ (Закарпаття; листоподібні вістря зближують її з печерою Селета) та Іллінка,
- в Молдові — , Корпач, Бубулешти і ;
- в Росії:
- Бирюча Балка на Нижньому Подонні,
- Стрілецька, Костенки І, шар 2 і 3, Костенки 11 і 12 й інші на Середньому Подонні,
- Сунгир на Верхньому Надволжі.
У Східній Європі селетські стоянки датуються 36—27 тисячами років тому, які, ймовірно, передували оріньякським та певний час співіснували з ними. Більшість дослідників виводить східноєвропейський селет від кримського мікоку, на який, ймовірно, вплинули носії пізньо-давньокам'яної технології обробки кременю.
Пам'ятки типу Сокирниця І
Пам'ятки Сокирниця І на Закарпатті — найдавніший (38-39 тияч років тому) з відомих проявів пізньо-давньокам'яної технології України, Характерна справжня пластинчаста техніка обробки кременю, призматичні нуклеуси, кінцеві на пластинах скребачки, численні різці, відсутність будь-яких оріньяцьких елементів. Ймовірно, пам'ятки Сокирниці-І були альтернативним оріньякському шляхом становлення техніки пізньо-давньокам'яної доби у Східній Європі, що у Подонні фіксують за матеріалами дуже ранніх пізньо-давньокам'яких стоянок спіцинської культури Костенки-14, IV й Костенки-17, II. Саме тому російські археологи відносять Сокирницю І до спіцинської культури, що датується приблизно 40— 35 тисячами років тому.
Богунісьєн
є центральноєвропейським технокомплексом найменованим від стоянки в Моравії, що поєднує середньопалеолітичні технології з пізньопалеолітичними виробами, що датується в межах 43—34 тисяч років тому. Богунісьєну характерна верхньо-палеолітична техніка призматичного ядрища, серії кінцевих скребачок й різців на пластинчастих заготовках, двобічні вістря селетського типу, властиві мустьє левалуазькі нуклеуси для вістер й скребла. Подібні матеріали в Україні виявлені на 3-му шарі стоянки Куличівка на Волині, за винятком селетських вістрів.
Середня Пора (27—19 тисяч років тому)
Середня пора пізньої давньокам'яної доби України збіглася з різким похолоданням, з максимальним падіння температур у прильодовиковій Європі у 20—19 тисяч років тому. Культурні шари пам'яток зазвичай залягають у лесах бузького горизонту, що формувалися в умовах холодних й сухих перигляціальних тундростепів. Різке похолодання 27 тисяч років тому зумовило морозобійні тріщини витачівських ґрунтів з культурними залишками ранньої пори пізньої-давньокам'яної доби, що підстилають бузькі леси.
Протягом усієї середньої пори в Україні панувала граветська культура й нарешті — пушкарівська та .
Граветська культура
Граветська культура названа від стоянки Гравет у Франції, що існувала на початку та в середині пізньої давньокам'яної доби у 30— 20 тисячах років тому Визначена за довгими вістрями на пластинах з прямим притупленим краєм. Характерні призматичні нуклеуси для великих пластин, довгі кінцеві скребачки, різноманітні різці на пластинах, прикметна скульптура та різьблення на кістці (зображення голих жінок з перебільшеними формами й тварин мамонтового комплексу). Граветська людність полювала мамута, коней, північного оленя.
Граветські пам'ятки поширені у Наддністрянщині, Надпрутті, Надбужжі (Троянове 4 та під Новомиргородом). Відсутні на Лівобережжі України (за винятком Ями у Наддінців'ї).
Періодизація граветської культури України заснована за граветськими шарами стоянки Молодове V.
Припускається, що граветська культура має витоки з оріньяцької культури. Граветська культура продовжилася у наступну, пізню пору пізньо-давньокам'яної доби як мікрогравет, або епіграветська культура.
За своєрідністю крем'яних виробів місцевих варіантів граветської традиції виділено декілька культур:
- (павловьєн) за стоянкою Павлов у Моравії, поширена у Австрії, Моравії, Польщі;
- молодовська культура за стоянкою Молодове у Наддністрянщині;
- віллендорфсько-костенківська культура (або східний гравет) за стоянкою у Нижній Австрії й Костенки у Середньому Подонні.
Молодовська культура
Молодовська культура Наддністрянщини й Надпруття є по суті східним філіалом граветської культури Центральної Європи. Представлена граветськими шарами пам'яток: Молодове І і V, Кормань IV, Оселівка ІІ, Вороновиця І, Атаки, Бабин І, Межигірці І, Галич та інших. Останніми дослідженнями з'ясовано, що молодовська культура поширилася згодом на схід у Центральну Україну (нижні шари 8 та 7 стоянки Володимирівка на Південному Бузі, Троянове 4 та Озерове під Новомиргородом на Кіровоградщині).
Стоянка Ями на Луганщині є найсхіднішою, ізольованою стоянкою молодовської культури.
Віллендорфсько-костенківська культура (Східний гравет)
Східний гравет (віллендорф-костентивська культура) починається пізніше граветської культури Центральної Європи та Західної України. Він відрізняється асиметричними наконечниками з бічними виїмками, ножами костенківського типу та листоподібними вістрями. На Лівобережній Україні граветські стоянки відсутні (за винятком стоянки Ями у Наддінців'ї), проте вона була поширена у суміжних з Україною Подонні, Подесінні й верхів'ях Пооччя.
Пушкарівська група
Пушкарівська група стоянок Подесіння (Пушкарі I, Клюси, Хотильове ІІ). Характерні ланцетоподібні вістря пушкарівського типу й чотирикутники з характерними виробами віллендорф-костенківської спільноти нечисленні асиметричні вістря з виїмками, ножі костенківського типу, листоподібні вістря. Раніше пушкарські пам'ятки розглядали як місцевий варіант східного гравету, але в останнє дослідники схиляються до думки, що це окрема культурна група Подесіння.
Культурний шар Пушкарів І лежить вище витачівського (брянського) похованого ґрунту і відділений від нього лесовими суглинками бузького часу. Стоянка, ймовірно, існувала напередодні валдайського максимуму, що збігається з радіокарбоновим датуванням у 21—20 тисяч років тому.
Епіоріньяцька культура
Епіоріньякські пам'ятки України:
- на Побужжі: Анетівка І, Сагайдак І, Гордашівка;
- у Подністров'ї: Рашків VII;
- у Надозів'ї: Муралівка, .
Більшість з пам'яток належить до пізньої пори оріньякської культури. Виразні оріньяцькі вироби численні нуклеподібні високі скребачки, мікропластинки дюфур. Радіокарбонове датування 22—17 тисяч років тому, що сучасне до епіоріньяку, або оріньяку V Західної Європи.
Ймовірно існує зв'язок епіоріньяку України з власне оріньяцькими пам'ятками кінця ранньої пори пізньо-давньокам'яної доби (Сюрень І, Ворона ІІІ).
Можливо епіоріньяк був генетичною підосновою, або, принаймні разом з граветською культурою сформував південний епігравет України пізньої пори пізньо-давньокам'яної доби. Це підтверджує наявність оріньяцьких мікролітів типу дюфур, кареноїдних скребачок й багатофасеткових різців на ранніх епіграветських пам'ятках (Амвросіївка, Акаржа, Анетівка ІІ).
Пізня Пора (19—14 тисяч років тому)
У Східній Європі дофинівський похований ґрунт (df1—3) та нижній й середній горизонт причорноморських лесів (pc 1) співвідносяться з пізнім льодовиковим періодом. Дофинівський горизонт України співвідноситься з потеплінням Ляско у Західній Європі (18-17 тисяч років тому). Потепління змінилося похолоданням, що в Україні призвело до відкладення причорноморських лесів.
За пізньої пори пізньо-давньокам'яної доби в Україні був поширений епігравет.
Епігравет
Епігравет, або мікрогравет, — археологічна культура (технокомплекс), характеризується поширенням вкладнів до наконечників списів у вигляді крем'яних мікропластинок й мікровістер з притупленим краєм.
Український мікрогравет має прямо тотожній у сучасній йому мадленській культурі Франції, Іспанії, Німеччини й Австрії та в епіграветі Італії. Мистецтво епігравету у вигляді схематичних зображень, яскравим прикладом якого є знахідки Мізинської стоянки.
Після конференція «Епігравет України», що відбулася у Києві 1999 року для позначення пізніх пам'яток граветської традиції, що раніше називали мадленськими, східнограветськими чи мікрограветськими, затвердився термін епігравет. Проте термін «мікрогравет» є більш доречний, оскільки «епігравет» перегукується з епіграветом Італії, та вказує на не доведене походження від граветської культури.
Широко відомі епіграветські стоянки з житлами з кісток мамонта Північної України: Кирилівська на Подолі у Києві, Мізинська, Добранічівська й Межиріцька. Відомі також Гінцівська, Амвросіївська, Велика Акаржа, Анетівка ІІ тощо.
За епігравету полювали на великих ссавців холодних прильодовикових: у північних лісостепах — на мамутів й північних оленів, у південних степах — на бізонів й коней.
Однотипність крем'яного інвентарю мікрогравету на Україні ускладнює виділення місцевих варіантів. Існують спроби поділу його на культурні групи й навіть на окремі культури.
Епіграветська доба
Тривав у 19—12 тисяч років тому, коли однотипні пам'ятки з дрібними вістрями з притупленим краєм домінували на територіях від Атлантики до Подоння.
Епіграветська традиція обробки кременю продовжила розвиток у першій половині наступної, кінцевої пори пізньо-давньокам'яної доби. Деякі епіграветські стоянки України разом з найпізнішими мадленських пам'ятками Центральної та Західної Європи вказують на існування епігравету до аллередського потепління 12 тисячі років тому.
В цілому, граветські разом з епіграветськими традиціями тривали в Україні майже 20 тисяч років: від 30 тияч років тому (Молодове V, шари 9 і 10) до 12 тисяч років тому (Солоне Озеро VI, Рогалик VII, Кам'яна Балка й інші). За максимуму похолодання 20—19 тисяч років відбулася трансформація гравету в епігравет, місцями за участю носіїв інших культурних традицій, зокрема епіоріньяку.
За кінцевої давньокам'яної доби на епіграветських традиціях постали осокорівська та шан-кобинська культури.
Походження епігравету України
Епігравет України виводять від:
- класичної граветської культури попередньої пори;
- віллендорфсько-костенківської культури (східний гравету);
- оріньяцької культури Східної Європи;
- суміші граветської й оріньяцької культури;
- поступу нової, загальноприйнятої техніки обробки кременю на різному культурному підґрунті у різних краях.
А решті Європі тотожні епігравету, мадленську культуру й, епігравет Італії виводять з класичної граветської культури, що була фактично типологічною й часовою попередницею свого здрібнілого нащадка — епігравету.
Епіграветська фаза граветської культури Передкарпаття
За матеріалами верхніх шарів (1—4) стоянки Молодове V, датованих 17,0—10,5 тисяч років тому, розвиток граветських традицій у Наддністрянщіні тривав до кінця пізньо-давньокам'яної доби. Така статиграфія була заперечена Д. Ю. Нужним, що розглядає всю пачку верхніх шарів 1—6, як єдиний «досить гомогенний» комплекс, який можна впевнено датувати 18—17 тисячею років тому". Навпроти бельгійський археолог П. Езарц, підтвердив, що шари 4—6 продатовані методом С14 у межах 21,5—17,7 тисяч років тому, а шари 1—3 віднесені до фінального гляциалу, 15—10 тисяч років тому. Раніше знана як пізньомолодовська культура набула статусу епіграветської фази граветської культури у Передкарпатті. Це підтверджуєтся дослідженням стоянки Косоуци у Молдові.
Епігравет степової України
На ранніх епіграветських стоянках степової України Амвросіївка, Анетівка ІІ, Велика Акаржа присутні оріньяцькі риси у вигляді мікровкладень дюфур, високих нуклеподібних скребачок, багатофасеткових різців. Ймовірно, вони були створені попереднім епіоріньяцьким населенням, яке полишило стоянки Сагайдак І, Анетівка І, Гордашівка, Рашків VII, Муралівка, Золотівка, що датуються 21—18 тисячами років тому. Ці епіоріньяцькі стоянки синзронні найранішим епіграветським стоянкам степового Причорномор'я.
Найдавніші епіграветські пам'ятки Надчорномор'я та Надозів'я датуються 19, 18 тисячами років тому — Амвросіївка, Анетівка ІІ, Акаржа, Нововолодимирівка ІІ.
Наймолодші епіграветські пам'ятки Надчорномор'я та Надозів'я вже відносяться до першої половини заключної пори пізньо-давньокам'яної доби датуються 13, 12 тисячами років тому — Солоне Озеро VI, Рогалик VII, Кам'яна Балка, Мис 3 й інші.
Епігравет Середнього Подніпров'я й Подесіння
Яскравою та нетривалою була група стоянок епігравету у Середньому Подніпров'ї та Подесінні з житлами з кісток мамута — Гінці, Межирічі, Добранічівка, Мізин, Юдиново, Єлисейовичі, Тимонівка та інші, що датуються кінцем пізньої пори пізньо-давньокам'яної доби: 15—14 тисячами років тому. Ймовірно, край їхньому існуванню, поклало рауніське потепління близько 13,5 тисячі років тому, що спричинило вимирання мамутів у Європі.
Заключний палеоліт (14—10 тисяч років тому)
За заключного (фінального) палеоліту, або дріасівської доби, південний край льодовика стабілізувався на північному краї Балтійського сточища.
Розпочався заключний палеоліт з потеплінням рауніс, за якого 13500 років тому край льодовика відійшов з Південної Балтії до Скандинавії. Через зміни холодних періодів (Дріас І, ІІ і ІІІ) потепліннями (Рауніс, Белінг, Аллеред) вимерли мамонти. Північний олень став головною твариною для полювання, через що заключну давньокам'яну добу також звуть добою північного оленя. Проте на півдні України продовжували домінувати степові копитні — бізон та кінь.
За заключної давньокам'яної доби з'являються справжні археологічні культури, що відрізняються від технокомплесів попередніх періодів меншими територіями поширення та нетривалістю. Більшість дослідників вважає їх слідами окремих стародавніх етносів. Культури відрізеяються, перш за все, формою наконечників стріл, що починають набувати обрисів геометричних мікролітів: трапецій, сегментів, трикутників, ромбів. За ними зроблені культурно-хронологічні схеми заключного палеоліту України. В Україні були поширені пам'ятки двох культурних областей:
- північної надбалтійської,
- південної надчорноморської.
Північна надбалтійська культурна область мала характерні наконечники стріл на пластинах різноманітної форми для полювання на північного оленя, що поширилися в останні тисячоріччя льодовикової доби від низовин Темзи до Десни та витоків Волги. Північне надбалтійське коло культур — лінгбійська, аренсбурзька, свідерська та красносільська культури, розповсюдилися на полишених льодовиком зандрових рівнинах Європи. Культурні шари стоянок, зазвичай, залягають у піщаних відкладах надзаплавних терас, що не сприяло збереженню органічних решток.
Південна лісостепова й степова культурна область Надчорномор'я відносилася до пізніх форм епігравету, та похідних від нього шан-кобинської та осокорівської культур з архаїчними мікролітами — грубими сегментами і трапеціями. Південна людність полювала на степових стадних копитних (кінь, бізон), а шан-кобинці, додатково, ще й на лісових травоїдних Кримських гір.
Культурні шари заключної давньокам'яної доби півдня України пов'язані з верхніми горизонтами причорноморських лесів, ембріональними ґрунтами белінгзького та аллередського потеплінь й відкладами печер Гірського Криму.
Осокорівська культура
Стоянки осокорівської культури були поширені на межі лісостепової та степової зон України: Осокорівка (шар 3В), Рогалик Якимівський, Прогін, Леонтіївка й Царинка. Для осокорівської культури характерні трапеції осокорівського типу з ретушшю по верхній основі, вістря з притупленим краєм, типова пізньопалеолітична пластинчаста техніка розколювання кременю, призматичні нуклеуси, скребачки та різці на пластинах. На стоянці Рогалик на Луганщині знайдені сланцеві плитки зі схематичними зображеннями жінок і геометричним орнаментом. Стоянки культури датуються белінгом, дріасом ІІ (13 тисяч років тому)., Осокорівська людність полювала в умовах лісостепу і степу на стадних травоїдних (коней і бізонів).
Осокорівська культура сформувалася на основі місцевих епіграветської культури. Стоянка Рогалик VII демонструє індентичність епіграветського інвентаря з рогалицькими пам'ятками осокорівського часу, коли до нього додалися трапеції осокорівського типу.
Шан-Кобинська культура
Шан-Кобинська культура (у гірському Криму) та її білоліська група (у Північному Надчорномор'ї) характерні численними грубими сегментами одно- та двоплощинними нуклеусами для грубих пластин, кінцевими скребачками, різцями на пластинах. Печерні пам'ятки шан-кобинської культури: Шан-Коба (шари 5 й 6), Фатьма-Коба (шари 5 й 6), грот Водопадний (шар 2), Буран-Кая, Заміль-Коба 1, Сюрень 2 (верхній шар), Алимівський навіс (шари 3 й 4). Основою господарства було полювання на копитних гірських лісів й степових травоїдних (благородний олень, косуля, вепр, сайгак, кінь та бізон).
Шан-кобинська культура та білоліська група постали з епіграветських традицій. Вони, належали до романелло-азильської культурної області із сегментоподібними мікролітами, що розвивалися у Південній та Центральній Європі, у Криму та на Кавказі за заключної давньокам'яної та початку середньокам'яної діб у 12-9 тисячах років тому. До азило-романельської культурної спільноти відноситься:
- азильська культура півдня Франції,
- романелліська культура Італії,
- федермессерська культура Німеччині,
- Вітув й Тарново Польщі,
- Шан-кобинська у Криму та її білоліська група у Північно-Західному Надчорномор'ї,
- Сосруко на Кавказі.
Красносільська культура
Красносільська культура характерна грубими черешковими наконечниками стріл, часто асиметричної форми, сколовою технікою розколювання кременю, одноплощинними нуклеусами, короткими скребачками, ретушованими різцями на сколах. Красносільська людність полювало на північних оленів. Була поширена у Надрип'ятті, Надніманні, Верхів'ях Наддіпрянщини у ІХ тисячоріччі до н. е.. В Українському Поліссі досліджено стоянки Красносілля, Великий Мидськ, Лютка, Самари, Раска, Бір.
Культура має походження від лінгбійської культури, населення якої 11 тисяч років тому просунулося за стадами оленів із Заходу на Полісся. На ранніх красносільських стоянках виявлено великі наконечники типу лінгбі. Наприкінці ІХ тисячоріччя до н. е., із заходу посунула людність свідерської культури, тому красносільська людність рушила з Полісся через Горішню Наддніпрянщину на Горішнє Надволжя, де воно відіграло значну роль у первинному заселенні тих країв.
Внаслідок потепління близько 10 тисяч років тому призвело до виникнинню на основі красносільської культури заключної давньокам'яної доби середньокам'яних культур:
- пісочнорівської у Подесінні,
- гренської і Горішній Наддніпрянщині,
- ієнівської у Горішньому Надволжі.
Свідерська культура
Свідерська культура виділена за стоянкою Свідре Вельке під Варшавою. Датується ІХ тисячоріччям до н. е. — останнім тисячоріччям льодовикової доби. Визначальними для культури є наконечники стріл на пластинах з плоскою підтескою кінців з черевця, а також двоплощинні («човнуваті») нуклеуси для верболистих пластин, кінцеві скребачки та різці на пластинах, сокири на відщепах. Зі свідерською культурою пов'язані однорядні гарпуни з великими зубцями з рогу північного оленя, виявлені на північному сході Польщі, у Прусії та Литві. Свідерська людність мешкала у тундрі, де полювали на північного оленя, що сезонно мігрували.
Була поширена у , , (нобельська група), Подесінні (смячківська група) та Горішній Наддніпрянщині (созька культура). В Україні численні свідерські пам'яткі відомі в Поліссі (Нобель, Переволоки, Лютка, Люб'язь, Сенчиці, Тутовичі, Березно, Прибір, Кричильськ, Смячка XIV) та окремі стоянки — в Карпатах (Делятин) і Криму (Сюрень ІІ, Буран-Кая ІІІ), Просування свідерської людності у сторону Криму підтверджуються стоянки у Молдавії (Чахлеу-Скауне, Селіште).
Культура утворилася на основі лінгбійської культури Західної Надбалтики, яка близько 11 тисяч років тому мігрувала просунулася на схід до Горішньої Наддніпрянщини. Різке потепління 10 тисяч років тому спричинило міграцію свідерської людності слідом за північним оленем на північ Східної Європи, яку вони заселили протягом VIII тисячоріччя до н. е.. Вони відіграли провідну роль у її первинному заселенні від Східної Надбалтії до Північного Передуралля. Внаслідок цього просування на схід сформувався постсвідерський мезоліт лісової смуги Пінічно-Східної Європи, що послугував колискою майбутніх угро-фінів.
Див. також
Примітки
- Герасименко, Наталія (2004). Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. — Автореферат дисертації на доктора географічних наук. Київ.
- Чабай, В. П. (2004). Средний палеолит Крыма (російська) . Сімферополь. с. с. 265-297.
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Чабай, В.П. (2000). Особенности перехода от среднего к верхнему палеолиту. Stratum plus, 2000, № 1. с. с. 54-83.
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Степанчук В.М., Ковалюх М.М., Пліхт Й. (2004 - 5). Радіовуглецевий вік пізньоплейстоценових палеолітичних стоянок Криму. Київ: Кам’яна доба України. с. 34—47.
- Степанчук В.М., Коєн В.Ю., Герасименко Н.П., Дамблон Ф., Езартц П., Журавльов О.П., Ковалюх М.М., Петрусь В.Ф., Пліхт Й., Пучков П.В., Рековець Л.І., Тернер Х.Г. (2004 - 5). Багатошарова стоянка Міра на Середньому Дніпрі: основні результати розкопок 2000 року // Кам’яна доба України. Київ. с. 62—98.
- Степанчук, В.Н. (2006). Нижний и средний палеолит Украины (російська) . Чернівці.
- Коен В.Ю., Степанчук В.М. (2000 - № 1). Вариабельность перехода от среднего к верхнему палеолиту: новые данные из Восточной Европы. Stratum plus. с. 31—53.
- Залізняк Л.Л., Беленко М.М. (2009 - № 3). Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині. Археологія. с. 4—9.
- Залізняк Л.Л., Беленко М.М., Озеров П.П. (2008 - 11). Стоянка Вись та її місце у пізньому палеоліті України. Кам’яна доба України. с. 59—74.
- Демиденко, Ю.Э. (2000 - № 1). «Крымская загадка» — среднепалеолитические изделия в раннем ориньяке типа Кремс-Дюфур Сюрени І: альтернативные гипотезы для решения проблемы. Stratum plus. с. 97—124.
- Усик В.І., Кулаковська Л.В., Монігал К., Герасименко Н.П., Матвіїшина Ж.М., Кононенко О.М., Ковалюх М.М. (2004 - 5). Верхній палеоліт Закарпаття. Київ: Кам’яна доба України. с. 99—111.
- Колосов, Ю.Г. (1972). Шайтан-Коба — мустьерская стоянка Крыма (російська) . Київ.
- Колосов, Ю.Г. (1979). Аккайские мустьерские стоянки и некоторые результаты их исследования // Изучение палеолита в Крыму (російська) . Київ. с. 33—56.
- Колосов, Ю.Г. (1983). Мустьерские стоянки района Белогорска (російська) . Київ.
- Колосов, Ю.Г. (1986). Аккайская мустьерская культура (російська) . Київ.
- Степанчук, В.Н. (2002). Поздние неандертальцы Крыма. Киик-Кобинские памятники (російська) . Київ.
- Колосов Ю.Г., Степанчук В.Н., Чабай В.П. (1993). Ранний палеолит Крыма (російська) . Київ.
- Нужний, Д.Ю. (1994 - 3). Пізньопалеолітична стація Ворона ІІІ на дніпровських порогах та її місце серед оріньякських пам’яток Східної Європи (російська) . Донецьк: Археологический альманах. с. 204—216.
- Вишняцкий, Л.Б. (2008). Культурная динамика в середине позднего плейстоцена и причины верхнепалеолитической революции (російська) . Санкт-Петербург.
- Черныш, А.П. (1973). Палеолит и мезолит Приднестровья. Москва.
- Черныш, А.П. (1987). Эталонная многослойная стоянка Молодова V. Археология // Многослойная палеолитическая стоянка Молодова V. Люди каменного века и окружающая среда (російська) . Москва: ХІІ конгресс ИНКВА, Канада, 1987. с. 7—93.
- Борзіяк І.О., Кулаковська Л.В. (1998). Гравет Подністров’я. Загальний огляд. Київ: Археологія — 1998 — № 3. с. 55—64.
- Nuzhnyi, D. (2008). The Epigravettian Variability of the Dnieper River Basin // Дослідження первісної археології в Україні (англійська) . Київ. с. 96—134.
- Otte M., Noiret P. (2004). Evolution du Gravettien au Mouen Danube // The Gravettian along Danube (французька) . Brno: The Dolns Vestonice Studies — 11. с. 8—32.
- Залізняк Л.Л., Вєтров Д.О., Хоптинець І.М. (2008). Дослідження граветської стоянки Троянове 4 під Новомиргородом у 2007 році. Київ: Кам’яна доба України — 11. с. 82—95.
- Кротова, А.А. (1986). Культурно-хронологическое членение позднепалеолитических памятников юго-востока Украины // Памятники каменного века Левобережной Украины. Київ. с. 6—64.
- Кротова, О.О. (2003). Проблеми датування та періодизації пам’яток степової зони доби верхнього палеоліту. Київ: Кам’яна доба України — 2003 — 4. с. 183—198.
- Иванова, И.К. (1987). Палеогеография и палеоэкология среды обитания людей каменного века на Среднем Днестре. Стоянка Молодово V // Многослойная палеолитическая стоянка Молодово V. Люди каменного века и окружающая среда. Москва: ХІІ конгресс ИНКВА, Канада, 1987. с. 94—123.
- Haesaerts P., Borziak I., Chirica V., Damblon F., Koulakovska L., Van der Plicht J. (2003). The East Carpatian Loess Record: a Reference for the Middle and Late Pleniglacial Stratigraphy in Central Europe. Paris: Quaternaire — Vol. 14. — N. 3. с. 163—188.
- Ситник О.П., Богуцький А.Б., Кулаковська Л.В. (1996). Стратифіковані пам’ятки палеоліту в околицях Галича. Київ: Археологія — 1996 — № 3. с. 86—97.
- Ситник О., Цирк К., Коропецький Р., Вжесінська А. (2005). Граветська пам’ятка Галич І // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Львів. с. 32—89.
- Нужний, Д.Ю. (2003 - № 5-6). Верхні шари палеолітичної стоянки Молодове 5 та деякі проблеми їх культурно-хронологічної інтерпретації (українська) . Київ: Vita Antiqua. с. 20—38.
- Восточный Граветт. Москва. 1998.
- Беляева, В.И. (2002). Палеолитическая стоянка Пушкари І (характеристика культурного слоя) (російська) . Санкт-Петербург.
- Ступак, Д.В. (2008). Нові дослідження верхньопалеолітичної стоянки Клюси // Дослідження первісної археології в Україні. Київ. с. 71—85.
- Нужний, Д.Ю. (1992). Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці. Київ.
- Cohen, V. (1999). The population of South Rusian Plain after the Maximum of the Second Pleniglacial. Krakyw: Folia Quaternaria - 1999 — Volume 70. с. 363—384.
- Яневич, О.О. (2000). Буран-кайська культура гравету Криму. Київ: Археологія — 2000 — № 2. с. 11—19.
- Залізняк, Л.Л. (2005). Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України. Київ.
- журнал «Археологія». Київ. 2000 - № 2.
- Nuzhnyi, D. (2008). The Epigravettian Variability of the Dnieper River Basin (Дослідження первісної археології в Україні) (англійська) . Київ. с. 96—134.
- Оленковський, М.П. (2000). Палеоліт та мезоліт Присивашшя. Проблеми епігравету України. Херсон.
- Залізняк, Л.Л. (1998). Передісторія України Х—V тис. до н. е. Київ.
- Залізняк, Л.Л. (2000 - №2). Етнокультурні процеси у пізньому палеоліті та проблема епігравету. Археологія. с. 4—11.
- Палеолит СССР (російська) . Москва. 1984.
- Нужний Д.Ю., Пясецький В.К. (2003 — 2). Крем’яний комплекс верхньопалеолітичної стоянки Бармаки на Рівненщині та проблема існування пам’яток мізинської індустрії на Волинській височині. Київ: Кам’яна доба України. с. 58—74.
- Телегін, Д.Я. (1982). Мезолітичні пам’ятки України. Київ.
- Залізняк, Л.Л. (1999). Фінальний палеоліт північного заходу Східної Європи. Київ.
- Зализняк, Л.Л. (1989). Охотники на северного оленя Украинского Полесья в епоху финального палеолита. Київ.
Джерела
- Періодизація та культурна диференціація Верхнього палеоліту України, Л. Л. Залізняк, 2010 рік, ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4
- Відеоекскурсія «Кам'яна доба на території України» від Національного музею історії України
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Piznij abo verhnij paleolit abo davnokam yana doba Ukrayini ostannij period davnokam yanoyi dobi lyudini rozumnoyi u prilodovikovij smuzi Yevropi na terenah Ukrayini sho rozpochalasya blizko 40 tisyach rokiv tomu z prihodom do Yevropi z Blizkogo Shodu lyudini suchasnogo tipu i zavershilasya razom iz zakinchennyam lodovikovoyi dobi 10 tisyach rokiv tomu Ukrayina yak odna z najbilshih krayin Yevropi ye nadzvichajno bagata na riznomanitni pam yatki piznoyi davnokam yanoyi dobi Poyava lyudini suchasnogo tipu zbiglasya z suspilnoyu perebudovoyu sho suprovodzhuvalasya dokorinnimi zminami u materialnij ta duhovnij kulturi naselennya Ukrayini U tehnici obrobki kremenyu poshirivsya prizmatichnij nukleus dlya masovogo vigotovlennya plastin sho stali golovnim tipom zagotovki dlya riznomanitnih znaryad Pochali shiroko vikoristovuvati kistku ta rig Osnovoyu ekonomiki mislivciv za piznoyi davnokam yanoyi dobi bulo grupove polyuvannya na velikih stadnih travoyidnih tvarin mamuta bizona pivnichnogo olenya konya tosho Golovnimi suspilnim stroyem ye rannorodova ekzogamna obshina koli shlyubi ukladalisya z susidnih obshin sho sprichinilo viniknennya najdavnishih etnichnih spilnot plemen spilnoyi kulturi j govirok Vinikayut ranni formi mistectva ta religijni uyavlennya Tak formuyutsya kulturni yednosti kotri naprikinci piznoyi davnokam yanoyi dobi nabuvayut obrisiv spravzhnih arheologichnih kultur DoslidzhennyaDoslidzhennya piznoyi davnokam yanoyi dobi rozpochalisya z vidkrittya u 1873 roci na Poltavshini pershoyi v Rosijskij imperiyi paleolitichnoyi Gincivskoyi stoyanki Teper v Ukrayini viyavleno tisyachi a rozkopano sotni pizno davnokam yanih stoyanok Osnovu doslidzhen zaklali pershi pokolinnya ukrayinskih paleolitoznavciv Vikentij Hvojka Petro Yefimenko Mihajlo Rudinskij Ivan Pidoplichko Ivan Shovkoplyas O P Chernish Valentin Danilenko Yu G Kolosov Volodimir Stanko Mihajlo Gladkih S V Smirnov ta inshi Protyagom ostannih dvoh desyatilit zdobutki poperednikiv buli suttyevo rozvinuti Buli virobleni suchasni periodizacijni shemi davnokam yanoyi dobi okremih chastin krayini Zokrema i stratigrafichna shema piznochetvertinnih vidkladiv Ukrayini Nataliyi Gerasimenko Zhanni Matviyishinoyi ta Pavla Gozhika v osnovi yakoyi lezhit shema Maksima Veklicha Za radiokarbonovim datuvannyam Piznya davnokam yana doba Ukrayini podilyayetsya na chotiri fazi kulturno istorichnogo rozvitku rannyu 40 27 tisyach rokiv tomu serednyu 27 19 tisyach rokiv tomu piznyu 19 14 tisyach rokiv tomu finalnu kincevu 14 10 tisyach rokiv tomu Rannya Pora 40 27 tisyach rokiv tomu Rozpochalasya z prihodom lyudini rozumnoyi do Yevropi blizko 40 tisyach rokiv tomu j zakinchilasya z vimirannyam neandertalciv blizko 28 tisyach rokiv tomu Vidoma pid nazvoyu perehidnogo periodu vid serednogo do piznogo paleolitu abo pochatkovogo piznogo paleolitu Kulturni reshtki zazvichaj pov yazani z verhnimi gorizontami vitachivskih gruntiv paleogeografichnoyi shemi Nataliyi Gerasimenko Pohovani vitachivski buro korichnevi grunti Vtb1 Vtb2 Vtc formuvalisya 55 27 tisyach rokiv tomu v dosit teplih i vologih klimatichnih umovah seredno valdajskogo mizh stadialu Za riznimi yevropejskimi shemami vidpovidnikami verhnoyi tovshi vitachivskogo pohovanogo gruntu ye geologichni gorizonti do finivskij za M F Veklichem bryanskij dunayivskij paudorf denekamp hengelo j arsi Pohovanij grunt zazvichaj pobitij morozobijnimi trishinami z pokrivnogo gorizontu lesu sho sprichinilo rozsiyuvannya artefaktiv po vertikali Takij zvishenij stan kulturnogo sharu zafiksovanij na bagatoh stoyankah pochatku pizno davnokam yanoyi dobi v Ukrayini Vis Stinka Vorona III u Rosiyi Biryucha Balka j Sungir Znachnij progres doslidzhen nabuv u vivchenni seletoyidnih pam yatok Buran Kaya IIIS u Krimu Mira v Nadporizhzhi ta Vis pid Novomirgorodom chislennih piznomustyerskih stoyanok Girskogo Krimu Zaskelna VI Prolom I i II Kabazi II Buran Kaya IIIV ta inshi orinyakskih gorizontiv stoyanki Syuren I u Krimu duzhe rannoyi stoyanki Sokirnicya u Zakarpatti U mezhah rannoyi pori piznoyi davnokam yanoyi dobi Ukrayini arheologichni dzherela vidileno tri tipi kulturnih tradicij ostannim chasom nazivayutsya tehnokompleksami organichne prodovzhennya serednopaleolitichnih neandertalskih tehnologij predstavlena stoyankami tehnokompleksiv mikok i levalua mustye piznopaleolitichni novaciyi sho pov yazuyut zi shojno pribulimi do Yevropi kromanjoncyami predstavlena orinyakom ta duzhe rannimi kompleksami tipu Sokirnicya I demonstruye sintez seredno j piznopaleolitichnih tehnologij virazni ale duzhe rizni kolekciyi seletskogo tehnokompleksu Levalua Mustyerskij tehnokompleks Tehnokompleks seredno davnokam yanoyi dobi yakij harakterizuyetsya znaryaddyami na vidovzhenih plastinchastih skolah i vidsutnist dvobichno obroblenih virobiv U kolekciyah ukrayinskih stoyanok poyednuyutsya seredno davnokam yani formi yadrisha diski zokrema levaluazki chislenni skrebla gostrokonechniki z novimi pizno davnokam yanimi z tehnikoyu znyattya vidovzhenih plastinchastih skoliv zi sploshenih protoprizmatichnih nukleusiv Radiokarbonovi dati levalua mustyerskih ta mikokskih shariv krimskih stoyanok Zaskelna V 1 VI 2 Prolom I 1 II 2 Kabazi II Buran Kaya III V1 Shajtan Koba IV svidchat pro yihnij vidnosno molodij vik u mezhah 28 30 j navit u 25 18 tisyach rokiv tomu Yaksho dani ne ye hibnimi to neandertalci protrimalisya v Krimu najdovshe u Yevropi Mustyerska kultura Davni mustyerski pam yatki vidomi u Naddnistryanshini to Poprutti nizhni shari Molodove I i Molodove V Pronyatin Yezupil shar 3 ta inshi u Pivdenno Zahidnomu Krimu pid nazvoyu kabazijska kultura Kabazi II shar 2 Starosillya Shajtan Koba I i IV Chokurcha I Holodna Balka vvazhayetsya sho voni polishili vihidcyami z Balkan sho tut do kincya rannoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi Mikokskij tehnokompleks Mikokskij tehnokompleks nazvanij za stoyankoyu u Franciyi seredno davnokam yanoyi dobi harakterizuyetsya chislennimi dvobichno obroblenimi znaryaddyami nozhami z obushkom gostrokonechnikami rubilcyami skreblami sho chasto vigotovlyali z masivnih vidshepiv pidtrikutnoyi formi znyatih z diskopodibnih nukleusiv Najpiznishi mikokski stoyanki Ukrayini vidnosyatsya do akkajskoyi ta kiyik kobinskoyi kulturi Krimu z pam yatkami Zaskelna VI shar 3 Prolom I i II Buran Kaya IIIV Orinyacka kultura Orinyacka kultura vid odnojmennoyi pecheri u Pireneyah harakternij mikrovklyuchennyami tipu krems dyufur u viglyadi lusochok z dribnoyu retushshyu po krayu nuklepodibni visoki skrebachki karene rabo z nosikom bagatofasetkovi rizci veliki plastini z viyimkami a takozh kistyani nakonechniki mladechskogo tipu ta z rozsheplenoyu osnovoyu Protoorinyak z yavivsya na pivdni Yevropi 40 tisyach rokiv tomu j buv poshirenij u Yevropi priblizno vid 37 do 28 tisyach rokiv tomu V Ukrayini vidoma lishe odna dostemenno orinyakska pam yatka Syuren I u Krimskih gorah datovana blizko 29 tisyachoyu rokiv tomu Mozhlivo orinyakskimi ye stoyanki Vorona III girlo richki Vorona u sela Voronivka u Nadporizhzhi ta na Odeshini Lyudskij zub z Syureni I jmovirno povya zuye antropologichno nosiyiv epiorinyakskih stoyanok seredno davnokam yanoyi dobi v Nadchornomor yi ta Nadoziv yi Seletska kultura Nazvana vid pecheri Seleta v Ugorshini harakterna dvobichno obroblenimi vistryami a takozh vidskolovoyu tehnologiyeyu arhayichnimi sploshenimi nukleusami paralelnogo znyattya grubimi kincevimi skrebachkami chasom trikutnoyi formi z retushovanimi krayami orinyakoyidnimi nuklepodibnimi visokimi skrebachkami okremimi skreblami ta gostrokonechnikami mustyerskogo tipu zubchastimi formami V Centralnij Yevropi pam yatki z dvobichno obtesanimi vistryami seletskogo tipu datuyut u mezhah 40 30 tisyach rokiv tomu Znahidki zubiv neandertalciv na seletskih stoyankah svidchit pro pohodzhennya seletskogo naselennya same vid nih sho buli nosiyami mikoku u Centralnij Yevropi V Ukrayini selet datuyetsya 32 27 tisyachami rokiv tomu za najdavnishoyu stoyankoyu Buran Kaya IIIS ta najmolodshoyu stoyankoyu Mira Stoyanki seletskogo kola v Ukrayini nalezhat Stinka Buran Kaya IIIS Krim 32 tisyachi rokiv tomu unikalni dribni bifasi u formi trapecij shar IIIS perekrivaye gorizont V z viraznimi virobami mikoku vlastivim neandertalcyam Mira Zaporizhzhya 27 28 tisyachi rokiv tomu mikrorubilcya stoyanki mayut paraleli u gorodcovskij kulturi Serednogo Podonnya Vis Kirovogradska oblast trikutni vistrya totozhni strileckoyi kulturi Podonnya ale chislenni orinyakoyidni nuklepodibni visoki skrebachki mayut pryami paraleli v Moldovskomu seleti Korolevo II Zakarpattya listopodibni vistrya zblizhuyut yiyi z pecheroyu Seleta ta Illinka v Moldovi Korpach Bubuleshti i v Rosiyi Biryucha Balka na Nizhnomu Podonni Strilecka Kostenki I shar 2 i 3 Kostenki 11 i 12 j inshi na Serednomu Podonni Sungir na Verhnomu Nadvolzhi U Shidnij Yevropi seletski stoyanki datuyutsya 36 27 tisyachami rokiv tomu yaki jmovirno pereduvali orinyakskim ta pevnij chas spivisnuvali z nimi Bilshist doslidnikiv vivodit shidnoyevropejskij selet vid krimskogo mikoku na yakij jmovirno vplinuli nosiyi pizno davnokam yanoyi tehnologiyi obrobki kremenyu Pam yatki tipu Sokirnicya I Pam yatki Sokirnicya I na Zakarpatti najdavnishij 38 39 tiyach rokiv tomu z vidomih proyaviv pizno davnokam yanoyi tehnologiyi Ukrayini Harakterna spravzhnya plastinchasta tehnika obrobki kremenyu prizmatichni nukleusi kincevi na plastinah skrebachki chislenni rizci vidsutnist bud yakih orinyackih elementiv Jmovirno pam yatki Sokirnici I buli alternativnim orinyakskomu shlyahom stanovlennya tehniki pizno davnokam yanoyi dobi u Shidnij Yevropi sho u Podonni fiksuyut za materialami duzhe rannih pizno davnokam yakih stoyanok spicinskoyi kulturi Kostenki 14 IV j Kostenki 17 II Same tomu rosijski arheologi vidnosyat Sokirnicyu I do spicinskoyi kulturi sho datuyetsya priblizno 40 35 tisyachami rokiv tomu Bogunisyen ye centralnoyevropejskim tehnokompleksom najmenovanim vid stoyanki v Moraviyi sho poyednuye serednopaleolitichni tehnologiyi z piznopaleolitichnimi virobami sho datuyetsya v mezhah 43 34 tisyach rokiv tomu Bogunisyenu harakterna verhno paleolitichna tehnika prizmatichnogo yadrisha seriyi kincevih skrebachok j rizciv na plastinchastih zagotovkah dvobichni vistrya seletskogo tipu vlastivi mustye levaluazki nukleusi dlya vister j skrebla Podibni materiali v Ukrayini viyavleni na 3 mu shari stoyanki Kulichivka na Volini za vinyatkom seletskih vistriv Serednya Pora 27 19 tisyach rokiv tomu Serednya pora piznoyi davnokam yanoyi dobi Ukrayini zbiglasya z rizkim poholodannyam z maksimalnim padinnya temperatur u prilodovikovij Yevropi u 20 19 tisyach rokiv tomu Kulturni shari pam yatok zazvichaj zalyagayut u lesah buzkogo gorizontu sho formuvalisya v umovah holodnih j suhih periglyacialnih tundrostepiv Rizke poholodannya 27 tisyach rokiv tomu zumovilo morozobijni trishini vitachivskih gruntiv z kulturnimi zalishkami rannoyi pori piznoyi davnokam yanoyi dobi sho pidstilayut buzki lesi Protyagom usiyeyi serednoyi pori v Ukrayini panuvala gravetska kultura j nareshti pushkarivska ta Gravetska kultura Gravetska kultura nazvana vid stoyanki Gravet u Franciyi sho isnuvala na pochatku ta v seredini piznoyi davnokam yanoyi dobi u 30 20 tisyachah rokiv tomu Viznachena za dovgimi vistryami na plastinah z pryamim prituplenim krayem Harakterni prizmatichni nukleusi dlya velikih plastin dovgi kincevi skrebachki riznomanitni rizci na plastinah prikmetna skulptura ta rizblennya na kistci zobrazhennya golih zhinok z perebilshenimi formami j tvarin mamontovogo kompleksu Gravetska lyudnist polyuvala mamuta konej pivnichnogo olenya Gravetski pam yatki poshireni u Naddnistryanshini Nadprutti Nadbuzhzhi Troyanove 4 ta pid Novomirgorodom Vidsutni na Livoberezhzhi Ukrayini za vinyatkom Yami u Naddinciv yi Periodizaciya gravetskoyi kulturi Ukrayini zasnovana za gravetskimi sharami stoyanki Molodove V Pripuskayetsya sho gravetska kultura maye vitoki z orinyackoyi kulturi Gravetska kultura prodovzhilasya u nastupnu piznyu poru pizno davnokam yanoyi dobi yak mikrogravet abo epigravetska kultura Za svoyeridnistyu krem yanih virobiv miscevih variantiv gravetskoyi tradiciyi vidileno dekilka kultur pavlovyen za stoyankoyu Pavlov u Moraviyi poshirena u Avstriyi Moraviyi Polshi molodovska kultura za stoyankoyu Molodove u Naddnistryanshini villendorfsko kostenkivska kultura abo shidnij gravet za stoyankoyu u Nizhnij Avstriyi j Kostenki u Serednomu Podonni Molodovska kultura Molodovska kultura Naddnistryanshini j Nadpruttya ye po suti shidnim filialom gravetskoyi kulturi Centralnoyi Yevropi Predstavlena gravetskimi sharami pam yatok Molodove I i V Korman IV Oselivka II Voronovicya I Ataki Babin I Mezhigirci I Galich ta inshih Ostannimi doslidzhennyami z yasovano sho molodovska kultura poshirilasya zgodom na shid u Centralnu Ukrayinu nizhni shari 8 ta 7 stoyanki Volodimirivka na Pivdennomu Buzi Troyanove 4 ta Ozerove pid Novomirgorodom na Kirovogradshini Stoyanka Yami na Luganshini ye najshidnishoyu izolovanoyu stoyankoyu molodovskoyi kulturi Villendorfsko kostenkivska kultura Shidnij gravet Shidnij gravet villendorf kostentivska kultura pochinayetsya piznishe gravetskoyi kulturi Centralnoyi Yevropi ta Zahidnoyi Ukrayini Vin vidriznyayetsya asimetrichnimi nakonechnikami z bichnimi viyimkami nozhami kostenkivskogo tipu ta listopodibnimi vistryami Na Livoberezhnij Ukrayini gravetski stoyanki vidsutni za vinyatkom stoyanki Yami u Naddinciv yi prote vona bula poshirena u sumizhnih z Ukrayinoyu Podonni Podesinni j verhiv yah Poochchya Pushkarivska grupa Pushkarivska grupa stoyanok Podesinnya Pushkari I Klyusi Hotilove II Harakterni lancetopodibni vistrya pushkarivskogo tipu j chotirikutniki z harakternimi virobami villendorf kostenkivskoyi spilnoti nechislenni asimetrichni vistrya z viyimkami nozhi kostenkivskogo tipu listopodibni vistrya Ranishe pushkarski pam yatki rozglyadali yak miscevij variant shidnogo gravetu ale v ostannye doslidniki shilyayutsya do dumki sho ce okrema kulturna grupa Podesinnya Kulturnij shar Pushkariv I lezhit vishe vitachivskogo bryanskogo pohovanogo gruntu i viddilenij vid nogo lesovimi suglinkami buzkogo chasu Stoyanka jmovirno isnuvala naperedodni valdajskogo maksimumu sho zbigayetsya z radiokarbonovim datuvannyam u 21 20 tisyach rokiv tomu Epiorinyacka kultura Epiorinyakski pam yatki Ukrayini na Pobuzhzhi Anetivka I Sagajdak I Gordashivka u Podnistrov yi Rashkiv VII u Nadoziv yi Muralivka Bilshist z pam yatok nalezhit do piznoyi pori orinyakskoyi kulturi Virazni orinyacki virobi chislenni nuklepodibni visoki skrebachki mikroplastinki dyufur Radiokarbonove datuvannya 22 17 tisyach rokiv tomu sho suchasne do epiorinyaku abo orinyaku V Zahidnoyi Yevropi Jmovirno isnuye zv yazok epiorinyaku Ukrayini z vlasne orinyackimi pam yatkami kincya rannoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi Syuren I Vorona III Mozhlivo epiorinyak buv genetichnoyu pidosnovoyu abo prinajmni razom z gravetskoyu kulturoyu sformuvav pivdennij epigravet Ukrayini piznoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi Ce pidtverdzhuye nayavnist orinyackih mikro litiv tipu dyufur karenoyidnih skrebachok j bagatofasetkovih rizciv na rannih epigravetskih pam yatkah Amvrosiyivka Akarzha Anetivka II Piznya Pora 19 14 tisyach rokiv tomu U Shidnij Yevropi dofinivskij pohovanij grunt df1 3 ta nizhnij j serednij gorizont prichornomorskih lesiv pc 1 spivvidnosyatsya z piznim lodovikovim periodom Dofinivskij gorizont Ukrayini spivvidnositsya z poteplinnyam Lyasko u Zahidnij Yevropi 18 17 tisyach rokiv tomu Poteplinnya zminilosya poholodannyam sho v Ukrayini prizvelo do vidkladennya prichornomorskih lesiv Za piznoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi v Ukrayini buv poshirenij epigravet Epigravet Epigravet abo mikrogravet arheologichna kultura tehnokompleks harakterizuyetsya poshirennyam vkladniv do nakonechnikiv spisiv u viglyadi krem yanih mikroplastinok j mikrovister z prituplenim krayem Ukrayinskij mikrogravet maye pryamo totozhnij u suchasnij jomu madlenskij kulturi Franciyi Ispaniyi Nimechchini j Avstriyi ta v epigraveti Italiyi Mistectvo epigravetu u viglyadi shematichnih zobrazhen yaskravim prikladom yakogo ye znahidki Mizinskoyi stoyanki Pislya konferenciya Epigravet Ukrayini sho vidbulasya u Kiyevi 1999 roku dlya poznachennya piznih pam yatok gravetskoyi tradiciyi sho ranishe nazivali madlenskimi shidnogravetskimi chi mikrogravetskimi zatverdivsya termin epigravet Prote termin mikrogravet ye bilsh dorechnij oskilki epigravet peregukuyetsya z epigravetom Italiyi ta vkazuye na ne dovedene pohodzhennya vid gravetskoyi kulturi Shiroko vidomi epigravetski stoyanki z zhitlami z kistok mamonta Pivnichnoyi Ukrayini Kirilivska na Podoli u Kiyevi Mizinska Dobranichivska j Mezhiricka Vidomi takozh Gincivska Amvrosiyivska Velika Akarzha Anetivka II tosho Za epigravetu polyuvali na velikih ssavciv holodnih prilodovikovih u pivnichnih lisostepah na mamutiv j pivnichnih oleniv u pivdennih stepah na bizoniv j konej Odnotipnist krem yanogo inventaryu mikrogravetu na Ukrayini uskladnyuye vidilennya miscevih variantiv Isnuyut sprobi podilu jogo na kulturni grupi j navit na okremi kulturi Epigravetska doba Trivav u 19 12 tisyach rokiv tomu koli odnotipni pam yatki z dribnimi vistryami z prituplenim krayem dominuvali na teritoriyah vid Atlantiki do Podonnya Epigravetska tradiciya obrobki kremenyu prodovzhila rozvitok u pershij polovini nastupnoyi kincevoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi Deyaki epigravetski stoyanki Ukrayini razom z najpiznishimi madlenskih pam yatkami Centralnoyi ta Zahidnoyi Yevropi vkazuyut na isnuvannya epigravetu do alleredskogo poteplinnya 12 tisyachi rokiv tomu V cilomu gravetski razom z epigravetskimi tradiciyami trivali v Ukrayini majzhe 20 tisyach rokiv vid 30 tiyach rokiv tomu Molodove V shari 9 i 10 do 12 tisyach rokiv tomu Solone Ozero VI Rogalik VII Kam yana Balka j inshi Za maksimumu poholodannya 20 19 tisyach rokiv vidbulasya transformaciya gravetu v epigravet miscyami za uchastyu nosiyiv inshih kulturnih tradicij zokrema epiorinyaku Za kincevoyi davnokam yanoyi dobi na epigravetskih tradiciyah postali osokorivska ta shan kobinska kulturi Pohodzhennya epigravetu Ukrayini Epigravet Ukrayini vivodyat vid klasichnoyi gravetskoyi kulturi poperednoyi pori villendorfsko kostenkivskoyi kulturi shidnij gravetu orinyackoyi kulturi Shidnoyi Yevropi sumishi gravetskoyi j orinyackoyi kulturi postupu novoyi zagalnoprijnyatoyi tehniki obrobki kremenyu na riznomu kulturnomu pidgrunti u riznih krayah A reshti Yevropi totozhni epigravetu madlensku kulturu j epigravet Italiyi vivodyat z klasichnoyi gravetskoyi kulturi sho bula faktichno tipologichnoyu j chasovoyu poperedniceyu svogo zdribnilogo nashadka epigravetu Epigravetska faza gravetskoyi kulturi Peredkarpattya Za materialami verhnih shariv 1 4 stoyanki Molodove V datovanih 17 0 10 5 tisyach rokiv tomu rozvitok gravetskih tradicij u Naddnistryanshini trivav do kincya pizno davnokam yanoyi dobi Taka statigrafiya bula zaperechena D Yu Nuzhnim sho rozglyadaye vsyu pachku verhnih shariv 1 6 yak yedinij dosit gomogennij kompleks yakij mozhna vpevneno datuvati 18 17 tisyacheyu rokiv tomu Navproti belgijskij arheolog P Ezarc pidtverdiv sho shari 4 6 prodatovani metodom S14 u mezhah 21 5 17 7 tisyach rokiv tomu a shari 1 3 vidneseni do finalnogo glyacialu 15 10 tisyach rokiv tomu Ranishe znana yak piznomolodovska kultura nabula statusu epigravetskoyi fazi gravetskoyi kulturi u Peredkarpatti Ce pidtverdzhuyetsya doslidzhennyam stoyanki Kosouci u Moldovi Epigravet stepovoyi Ukrayini Na rannih epigravetskih stoyankah stepovoyi Ukrayini Amvrosiyivka Anetivka II Velika Akarzha prisutni orinyacki risi u viglyadi mikrovkladen dyufur visokih nuklepodibnih skrebachok bagatofasetkovih rizciv Jmovirno voni buli stvoreni poperednim epiorinyackim naselennyam yake polishilo stoyanki Sagajdak I Anetivka I Gordashivka Rashkiv VII Muralivka Zolotivka sho datuyutsya 21 18 tisyachami rokiv tomu Ci epiorinyacki stoyanki sinzronni najranishim epigravetskim stoyankam stepovogo Prichornomor ya Najdavnishi epigravetski pam yatki Nadchornomor ya ta Nadoziv ya datuyutsya 19 18 tisyachami rokiv tomu Amvrosiyivka Anetivka II Akarzha Novovolodimirivka II Najmolodshi epigravetski pam yatki Nadchornomor ya ta Nadoziv ya vzhe vidnosyatsya do pershoyi polovini zaklyuchnoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi datuyutsya 13 12 tisyachami rokiv tomu Solone Ozero VI Rogalik VII Kam yana Balka Mis 3 j inshi Epigravet Serednogo Podniprov ya j Podesinnya Yaskravoyu ta netrivaloyu bula grupa stoyanok epigravetu u Serednomu Podniprov yi ta Podesinni z zhitlami z kistok mamuta Ginci Mezhirichi Dobranichivka Mizin Yudinovo Yelisejovichi Timonivka ta inshi sho datuyutsya kincem piznoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi 15 14 tisyachami rokiv tomu Jmovirno kraj yihnomu isnuvannyu poklalo rauniske poteplinnya blizko 13 5 tisyachi rokiv tomu sho sprichinilo vimirannya mamutiv u Yevropi Zaklyuchnij paleolit 14 10 tisyach rokiv tomu Za zaklyuchnogo finalnogo paleolitu abo driasivskoyi dobi pivdennij kraj lodovika stabilizuvavsya na pivnichnomu krayi Baltijskogo stochisha Rozpochavsya zaklyuchnij paleolit z poteplinnyam raunis za yakogo 13500 rokiv tomu kraj lodovika vidijshov z Pivdennoyi Baltiyi do Skandinaviyi Cherez zmini holodnih periodiv Drias I II i III poteplinnyami Raunis Beling Allered vimerli mamonti Pivnichnij olen stav golovnoyu tvarinoyu dlya polyuvannya cherez sho zaklyuchnu davnokam yanu dobu takozh zvut doboyu pivnichnogo olenya Prote na pivdni Ukrayini prodovzhuvali dominuvati stepovi kopitni bizon ta kin Za zaklyuchnoyi davnokam yanoyi dobi z yavlyayutsya spravzhni arheologichni kulturi sho vidriznyayutsya vid tehnokomplesiv poperednih periodiv menshimi teritoriyami poshirennya ta netrivalistyu Bilshist doslidnikiv vvazhaye yih slidami okremih starodavnih etnosiv Kulturi vidrizeyayutsya persh za vse formoyu nakonechnikiv stril sho pochinayut nabuvati obrisiv geometrichnih mikrolitiv trapecij segmentiv trikutnikiv rombiv Za nimi zrobleni kulturno hronologichni shemi zaklyuchnogo paleolitu Ukrayini V Ukrayini buli poshireni pam yatki dvoh kulturnih oblastej pivnichnoyi nadbaltijskoyi pivdennoyi nadchornomorskoyi Pivnichna nadbaltijska kulturna oblast mala harakterni nakonechniki stril na plastinah riznomanitnoyi formi dlya polyuvannya na pivnichnogo olenya sho poshirilisya v ostanni tisyachorichchya lodovikovoyi dobi vid nizovin Temzi do Desni ta vitokiv Volgi Pivnichne nadbaltijske kolo kultur lingbijska arensburzka sviderska ta krasnosilska kulturi rozpovsyudilisya na polishenih lodovikom zandrovih rivninah Yevropi Kulturni shari stoyanok zazvichaj zalyagayut u pishanih vidkladah nadzaplavnih teras sho ne spriyalo zberezhennyu organichnih reshtok Pivdenna lisostepova j stepova kulturna oblast Nadchornomor ya vidnosilasya do piznih form epigravetu ta pohidnih vid nogo shan kobinskoyi ta osokorivskoyi kultur z arhayichnimi mikrolitami grubimi segmentami i trapeciyami Pivdenna lyudnist polyuvala na stepovih stadnih kopitnih kin bizon a shan kobinci dodatkovo she j na lisovih travoyidnih Krimskih gir Kulturni shari zaklyuchnoyi davnokam yanoyi dobi pivdnya Ukrayini pov yazani z verhnimi gorizontami prichornomorskih lesiv embrionalnimi gruntami belingzkogo ta alleredskogo poteplin j vidkladami pecher Girskogo Krimu Osokorivska kultura Stoyanki osokorivskoyi kulturi buli poshireni na mezhi lisostepovoyi ta stepovoyi zon Ukrayini Osokorivka shar 3V Ro galik Yakimivskij Progin Leontiyivka j Carinka Dlya osokorivskoyi kulturi harakterni trapeciyi osokorivskogo tipu z retushshyu po verhnij osnovi vistrya z prituplenim krayem tipova piznopaleolitichna plastinchasta tehnika rozkolyuvannya kremenyu prizmatichni nukleusi skrebachki ta rizci na plastinah Na stoyanci Rogalik na Luganshini znajdeni slancevi plitki zi shematichnimi zobrazhennyami zhinok i geometrichnim ornamentom Stoyanki kulturi datuyutsya belingom driasom II 13 tisyach rokiv tomu Osokorivska lyudnist polyuvala v umovah lisostepu i stepu na stadnih travoyidnih konej i bizoniv Osokorivska kultura sformuvalasya na osnovi miscevih epigravetskoyi kulturi Stoyanka Rogalik VII demonstruye indentichnist epigravetskogo inventarya z rogalickimi pam yatkami osokorivskogo chasu koli do nogo dodalisya trapeci yi osokorivskogo tipu Shan Kobinska kultura Shan Kobinska kultura u girskomu Krimu ta yiyi biloliska grupa u Pivnichnomu Nadchornomor yi harakterni chislennimi grubimi segmentami odno ta dvoploshinnimi nukleusami dlya grubih plastin kincevimi skrebachkami rizcyami na plastinah Pecherni pam yatki shan kobinskoyi kulturi Shan Koba shari 5 j 6 Fatma Koba shari 5 j 6 grot Vodopadnij shar 2 Buran Kaya Zamil Koba 1 Syuren 2 verhnij shar Alimivskij navis shari 3 j 4 Osnovoyu gospodarstva bulo polyuvannya na kopitnih girskih lisiv j stepovih travoyidnih blagorodnij olen kosulya vepr sajgak kin ta bizon Shan kobinska kultura ta biloliska grupa postali z epigravetskih tradicij Voni nalezhali do romanello azilskoyi kulturnoyi oblasti iz segmentopodibnimi mikrolitami sho rozvivalisya u Pivdennij ta Centralnij Yevropi u Krimu ta na Kavkazi za zaklyuchnoyi davnokam yanoyi ta pochatku serednokam yanoyi dib u 12 9 tisyachah rokiv tomu Do azilo romanelskoyi kulturnoyi spilnoti vidnositsya azilska kultura pivdnya Franciyi romanelliska kultura Italiyi federmesserska kultura Nimechchini Vituv j Tarnovo Polshi Shan kobinska u Krimu ta yiyi biloliska grupa u Pivnichno Zahidnomu Nadchornomor yi Sosruko na Kavkazi Krasnosilska kultura Krasnosilska kultura harakterna grubimi chereshkovimi nakonechnikami stril chasto asimetrichnoyi formi skolovoyu tehnikoyu rozkolyuvannya kremenyu odnoploshinnimi nukleusami korotkimi skrebachkami retushovanimi rizcyami na skolah Krasnosilska lyudnist polyuvalo na pivnichnih oleniv Bula poshirena u Nadrip yatti Nadnimanni Verhiv yah Naddipryanshini u IH tisyachorichchi do n e V Ukrayinskomu Polissi doslidzheno stoyanki Krasnosillya Velikij Midsk Lyutka Samari Raska Bir Kultura maye pohodzhennya vid lingbijskoyi kulturi naselennya yakoyi 11 tisyach rokiv tomu prosunulosya za stadami oleniv iz Zahodu na Polissya Na rannih krasnosilskih stoyankah viyavleno veliki nakonechniki tipu lingbi Naprikinci IH tisyachorichchya do n e iz zahodu posunula lyudnist sviderskoyi kulturi tomu krasnosilska lyudnist rushila z Polissya cherez Gorishnyu Naddnipryanshinu na Gorishnye Nadvolzhya de vono vidigralo znachnu rol u pervinnomu zaselenni tih krayiv Vnaslidok poteplinnya blizko 10 tisyach rokiv tomu prizvelo do vinikninnyu na osnovi krasnosilskoyi kulturi zaklyuchnoyi davnokam yanoyi dobi serednokam yanih kultur pisochnorivskoyi u Podesinni grenskoyi i Gorishnij Naddnipryanshini iyenivskoyi u Gorishnomu Nadvolzhi Sviderska kultura Sviderska kultura vidilena za stoyankoyu Svidre Velke pid Varshavoyu Datuyetsya IH tisyachorichchyam do n e ostannim tisyachorichchyam lodovikovoyi dobi Viznachalnimi dlya kulturi ye nakonechniki stril na plastinah z ploskoyu pidteskoyu kinciv z cherevcya a takozh dvoploshinni chovnuvati nukleusi dlya verbolistih plastin kincevi skrebachki ta rizci na plastinah sokiri na vidshepah Zi sviderskoyu kulturoyu pov yazani odnoryadni garpuni z velikimi zubcyami z rogu pivnichnogo olenya viyavleni na pivnichnomu shodi Polshi u Prusiyi ta Litvi Sviderska lyudnist meshkala u tundri de polyuvali na pivnichnogo olenya sho sezonno migruvali Bula poshirena u nobelska grupa Podesinni smyachkivska grupa ta Gorishnij Naddnipryanshini sozka kultura V Ukrayini chislenni sviderski pam yatki vidomi v Polissi Nobel Perevoloki Lyutka Lyub yaz Senchici Tutovichi Berezno Pribir Krichilsk Smyachka XIV ta okremi stoyanki v Karpatah Delyatin i Krimu Syuren II Buran Kaya III Prosuvannya sviderskoyi lyudnosti u storonu Krimu pidtverdzhuyutsya stoyanki u Moldaviyi Chahleu Skaune Selishte Kultura utvorilasya na osnovi lingbijskoyi kulturi Zahidnoyi Nadbaltiki yaka blizko 11 tisyach rokiv tomu migruvala prosunulasya na shid do Gorishnoyi Naddnipryanshini Rizke poteplinnya 10 tisyach rokiv tomu sprichinilo migraciyu sviderskoyi lyudnosti slidom za piv nichnim olenem na pivnich Shidnoyi Yevropi yaku voni zaselili protyagom VIII tisyachorichchya do n e Voni vidigrali providnu rol u yiyi pervinnomu zaselenni vid Shidnoyi Nadbaltiyi do Pivnichnogo Peredurallya Vnaslidok cogo prosuvannya na shid sformuvavsya postsviderskij mezolit lisovoyi smugi Pinichno Shidnoyi Yevropi sho posluguvav koliskoyu majbutnih ugro finiv Div takozhNeolit na teritoriyi suchasnoyi UkrayiniPrimitkiGerasimenko Nataliya 2004 Rozvitok zonalnih landshaftiv chetvertinnogo periodu na teritoriyi Ukrayini Avtoreferat disertaciyi na doktora geografichnih nauk Kiyiv Chabaj V P 2004 Srednij paleolit Kryma rosijska Simferopol s s 265 297 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Chabaj V P 2000 Osobennosti perehoda ot srednego k verhnemu paleolitu Stratum plus 2000 1 s s 54 83 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Stepanchuk V M Kovalyuh M M Pliht J 2004 5 Radiovuglecevij vik piznoplejstocenovih paleolitichnih stoyanok Krimu Kiyiv Kam yana doba Ukrayini s 34 47 Stepanchuk V M Koyen V Yu Gerasimenko N P Damblon F Ezartc P Zhuravlov O P Kovalyuh M M Petrus V F Pliht J Puchkov P V Rekovec L I Terner H G 2004 5 Bagatosharova stoyanka Mira na Serednomu Dnipri osnovni rezultati rozkopok 2000 roku Kam yana doba Ukrayini Kiyiv s 62 98 Stepanchuk V N 2006 Nizhnij i srednij paleolit Ukrainy rosijska Chernivci Koen V Yu Stepanchuk V M 2000 1 Variabelnost perehoda ot srednego k verhnemu paleolitu novye dannye iz Vostochnoj Evropy Stratum plus s 31 53 Zaliznyak L L Belenko M M 2009 3 Stoyanka Vis rannoyi pori verhnogo paleolitu na Kirovogradshini Arheologiya s 4 9 Zaliznyak L L Belenko M M Ozerov P P 2008 11 Stoyanka Vis ta yiyi misce u piznomu paleoliti Ukrayini Kam yana doba Ukrayini s 59 74 Demidenko Yu E 2000 1 Krymskaya zagadka srednepaleoliticheskie izdeliya v rannem orinyake tipa Krems Dyufur Syureni I alternativnye gipotezy dlya resheniya problemy Stratum plus s 97 124 Usik V I Kulakovska L V Monigal K Gerasimenko N P Matviyishina Zh M Kononenko O M Kovalyuh M M 2004 5 Verh nij paleolit Zakarpattya Kiyiv Kam yana doba Ukrayini s 99 111 Kolosov Yu G 1972 Shajtan Koba musterskaya stoyanka Kryma rosijska Kiyiv Kolosov Yu G 1979 Akkajskie musterskie stoyanki i nekotorye rezultaty ih issledovaniya Izuchenie paleolita v Krymu rosijska Kiyiv s 33 56 Kolosov Yu G 1983 Musterskie stoyanki rajona Belogorska rosijska Kiyiv Kolosov Yu G 1986 Akkajskaya musterskaya kultura rosijska Kiyiv Stepanchuk V N 2002 Pozdnie neandertalcy Kryma Kiik Kobinskie pamyatniki rosijska Kiyiv Kolosov Yu G Stepanchuk V N Chabaj V P 1993 Rannij paleolit Kryma rosijska Kiyiv Nuzhnij D Yu 1994 3 Piznopaleolitichna staciya Vorona III na dniprovskih porogah ta yiyi misce sered orinyakskih pam yatok Shidnoyi Yevropi rosijska Doneck Arheologicheskij almanah s 204 216 Vishnyackij L B 2008 Kulturnaya dinamika v seredine pozdnego plejstocena i prichiny verhnepaleoliticheskoj re volyucii rosijska Sankt Peterburg Chernysh A P 1973 Paleolit i mezolit Pridnestrovya Moskva Chernysh A P 1987 Etalonnaya mnogoslojnaya stoyanka Molodova V Arheologiya Mnogoslojnaya paleoliticheskaya stoyanka Molodova V Lyudi kamennogo veka i okruzhayushaya sreda rosijska Moskva HII kongress INKVA Kanada 1987 s 7 93 Borziyak I O Kulakovska L V 1998 Gravet Podnistrov ya Zagalnij oglyad Kiyiv Arheologiya 1998 3 s 55 64 Nuzhnyi D 2008 The Epigravettian Variability of the Dnieper River Basin Doslidzhennya pervisnoyi arheologiyi v Ukrayini anglijska Kiyiv s 96 134 Otte M Noiret P 2004 Evolution du Gravettien au Mouen Danube The Gravettian along Danube francuzka Brno The Dolns Vestonice Studies 11 s 8 32 Zaliznyak L L Vyetrov D O Hoptinec I M 2008 Doslidzhennya gravetskoyi stoyanki Troyanove 4 pid Novomirgorodom u 2007 roci Kiyiv Kam yana doba Ukrayini 11 s 82 95 Krotova A A 1986 Kulturno hronologicheskoe chlenenie pozdnepaleoliticheskih pamyatnikov yugo vostoka Ukrainy Pamyatniki kamennogo veka Levoberezhnoj Ukrainy Kiyiv s 6 64 Krotova O O 2003 Problemi datuvannya ta periodizaciyi pam yatok stepovoyi zoni dobi verhnogo paleolitu Kiyiv Kam yana doba Ukrayini 2003 4 s 183 198 Ivanova I K 1987 Paleogeografiya i paleoekologiya sredy obitaniya lyudej kamennogo veka na Srednem Dnestre Stoyanka Molodovo V Mnogoslojnaya paleoliticheskaya stoyanka Molodovo V Lyudi kamennogo veka i okruzhayushaya sreda Moskva HII kongress INKVA Kanada 1987 s 94 123 Haesaerts P Borziak I Chirica V Damblon F Koulakovska L Van der Plicht J 2003 The East Carpatian Loess Record a Reference for the Middle and Late Pleniglacial Stratigraphy in Central Europe Paris Quaternaire Vol 14 N 3 s 163 188 Sitnik O P Boguckij A B Kulakovska L V 1996 Stratifikovani pam yatki paleolitu v okolicyah Galicha Kiyiv Arheologiya 1996 3 s 86 97 Sitnik O Cirk K Koropeckij R Vzhesinska A 2005 Gravetska pam yatka Galich I Materiali i doslidzhennya z arheo logiyi Prikarpattya i Volini Lviv s 32 89 Nuzhnij D Yu 2003 5 6 Verhni shari paleolitichnoyi stoyanki Molodove 5 ta deyaki problemi yih kulturno hronologichnoyi interpretaciyi ukrayinska Kiyiv Vita Antiqua s 20 38 Vostochnyj Gravett Moskva 1998 Belyaeva V I 2002 Paleoliticheskaya stoyanka Pushkari I harakteristika kulturnogo sloya rosijska Sankt Peterburg Stupak D V 2008 Novi doslidzhennya verhnopaleolitichnoyi stoyanki Klyusi Doslidzhennya pervisnoyi arheologiyi v Ukrayini Kiyiv s 71 85 Nuzhnij D Yu 1992 Rozvitok mikrolitichnoyi tehniki v kam yanomu vici Kiyiv Cohen V 1999 The population of South Rusian Plain after the Maximum of the Second Pleniglacial Krakyw Folia Quaternaria 1999 Volume 70 s 363 384 Yanevich O O 2000 Buran kajska kultura gravetu Krimu Kiyiv Arheologiya 2000 2 s 11 19 Zaliznyak L L 2005 Finalnij paleolit i mezolit kontinentalnoyi Ukrayini Kiyiv zhurnal Arheologiya Kiyiv 2000 2 Nuzhnyi D 2008 The Epigravettian Variability of the Dnieper River Basin Doslidzhennya pervisnoyi arheologiyi v Ukrayini anglijska Kiyiv s 96 134 Olenkovskij M P 2000 Paleolit ta mezolit Prisivashshya Problemi epigravetu Ukrayini Herson Zaliznyak L L 1998 Peredistoriya Ukrayini H V tis do n e Kiyiv Zaliznyak L L 2000 2 Etnokulturni procesi u piznomu paleoliti ta problema epigravetu Arheologiya s 4 11 Paleolit SSSR rosijska Moskva 1984 Nuzhnij D Yu Pyaseckij V K 2003 2 Krem yanij kompleks verhnopaleolitichnoyi stoyanki Barmaki na Rivnenshini ta problema isnuvannya pam yatok mizinskoyi industriyi na Volinskij visochini Kiyiv Kam yana doba Ukrayini s 58 74 Telegin D Ya 1982 Mezolitichni pam yatki Ukrayini Kiyiv Zaliznyak L L 1999 Finalnij paleolit pivnichnogo zahodu Shidnoyi Yevropi Kiyiv Zaliznyak L L 1989 Ohotniki na severnogo olenya Ukrainskogo Polesya v epohu finalnogo paleolita Kiyiv DzherelaPeriodizaciya ta kulturna diferenciaciya Verhnogo paleolitu Ukrayini L L Zaliznyak 2010 rik ISSN 0235 3490 Arheologiya 2010 4 Videoekskursiya Kam yana doba na teritoriyi Ukrayini vid Nacionalnogo muzeyu istoriyi Ukrayini