Солоне Озеро

Соло́не О́зеро (до 1945 року — Тоганаш, крим. Toğanaş) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Єрмаківській сільській раді. Населення становить 1 033 особи.

село Солоне Озеро
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Джанкойський район
Рада	Єрмаківська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01060070050062490
Облікова картка	Солоне Озеро
Основні дані
Населення	1 033
Поштовий індекс	96124
Телефонний код	+380 6564
Географічні дані
Географічні координати	45°52′55″ пн. ш. 34°26′53″ сх. д. / 45.88194° пн. ш. 34.44806° сх. д. / 45.88194; 34.44806Координати: 45°52′55″ пн. ш. 34°26′53″ сх. д. / 45.88194° пн. ш. 34.44806° сх. д. / 45.88194; 34.44806
Найближча залізнична станція	Солоне Озеро
Місцева влада
Адреса ради	96123, АРК, Джанкойський район, с. Єрмакове, вул. Гагарина,3
Карта
Солоне Озеро
Солоне Озеро
Мапа
Солоне Озеро у Вікісховищі

Географія

Солоне Озеро — велике село на півночі району, в Кримському степу, на виступаючому в Сиваш півострові, однойменна перша залізнична станція при в'їзді в Крим, висота над рівнем моря — 14 м. Найближчі села: Мілководне за 1,5 км на захід, Копані за 3,5 км на південь та Єрмакове за 2,5 км на південний схід. Відстань до райцентру — 18 км по залізниці або близько 22 кілометрів по шосе.

Історія

На околиці Солоного Озера досліджені поселення доби міді, бронзи і скіфського періоду. На території сільради розкопано скіфський курган з двома кам'яними склепами (IV ст. до нашої ери).

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якої, в останній період Кримського ханства Тоганеш входив до Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 , (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту . Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії , Біюк-Таганаш був включений до складу Перекопського повіту.

На 1805 рік, в селі Біюк-Таганаш числилося 23 двори, 134 кримських татар та 11 ясир. На військово-топографічної карті 1817 року позначений один Таганаш з 16 дворами. Фактично, продовжували існувати два села: після реформи волосного поділу 1829 року Біюк-Таганаш, згідно «Відомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829» , залишився у складі Тузакчинської волості . Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину, село помітно спорожніло і на карті 1842 року Біюк Тогонаш позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів.

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Біюк-Тоганаші — власницьке татарське село з 1 двором і 7 ​​жителями при колодязях. Згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії за 1867 рік», село Біюк-Тоганаші було покинуте в 1860—1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину і залишалося в руїнах. На триверстовій мапі 1876 року при новій залізниці позначена станція Тогонаш (відкрита в 1874 році ) з казармою, водокачкою, але без постійних жителів. Не значиться поселення і в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», хоча відомо, що до 1892 року це була найбільша в північному Криму залізнична станція .

Після земської реформи 1890 року Таганаш віднесли до . У «… Пам'ятній книжці Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не наведено. Перепис 1897 року зафіксував в селищі 1321 чол, з них 990 православних і 156 юдеїв. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в селищі Таганаш значилося 1060 жителів у 110 дворах. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року в Богемській волості Перекопського повіту значаться: як одне селище Біюк і Кучук Таганаш і як одне село Біюк і Кучук Таганаш (вакуф) .

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район. У 1922 році повіти перетворили в округу. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, село і станція Таганаш входили до складу Таганашської сільради Джанкойського району .

У 1944 році, після звільнення Криму від фашистів, згідно Постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Таганаш був перейменований в Солоне Озеро і Таганашська сільрада — в Соленоозерну. У наступні роки сільрада була скасована і село включили до складу Медведівської, а з 1977 року — Єрмаківської сільради .

Примітки

1. . Weather.in.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
2. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
3. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 года. — 1888.
4. Гржибовська та 1 999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
5. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
6. Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
7. Гржибовська та тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
8. Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805 року. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 106. — 1 897.
9. . Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1817/33-a3-1.jpg оригіналу] за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
10. Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 с. 138.
11. Ляшенко В. І. . Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
12. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
13. . Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів page = 75 оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2015.
14. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. з джерела 19 жовтня 2013
15. Ханацкій К. В. Архівована копія. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 422. з джерела 26 червня 2015 . Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
16. Міста і села України, 2009, Єрмаківській сільрада.
17. b.htm Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-b. Археологічна карта Криму. Процитовано 27 березня 2015.^{[недоступне посилання з липня 2019]}}
18. Міста і села України, 2009, Єрмаківська сільрада.
19. Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1 911.
20. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії за 1892 рік }
21. . Архів оригіналу за 6 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
22. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
23. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915
24. Гржибовська та тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 233.
25. Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
26. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
27. Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
28. Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 311.
29. Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44
30. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області»
31. Панасенко М.М. (упор.). . «Крим», Сімферополь. 1968. Архів [http: //www.soldat.ru/files/f/krimskaia_obl_1968_god.part1.rar оригіналу] за 24 вересня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
32. Міста і села України, 2009, Єрмаковський сільрада.