Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Епіграветська культура Епігравет або мікрогравет археологічна культ

Епіграветська культура

Епіграветська культура
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Епіграветська культура, Епігравет, або мікрогравет, — археологічна культура (технокомплекс) пізньої пори верхньої (пізньої) давньокам'яної доби. Була поширена в Україні, Молдові, Польщі (Повисля), Румунії (Молдова) та Росії (Подесіння, Нижнє Подоння).

Епіграветська культура
image
Місце розташування Південна Європа
Східна Європа
Час/дата початку
Час/дата закінчення 8 тисячоліття до н. е.
image Епіграветська культура у Вікісховищі

Культура характеризується поширенням вкладнів до наконечників списів у вигляді крем'яних мікропластинок й мікровістер з притупленим краєм.

Український мікрогравет має прямо тотожній у сучасній йому мадленській культурі Франції, Іспанії, Німеччини й Австрії та в . Мистецтво епігравету у вигляді схематичних зображень, яскравим прикладом якого є знахідки Мізинської стоянки.

Після конференція «Епігравет України», що від­булася у Києві 1999 року для позначення піз­ніх пам'яток граветської традиції, що раніше називали мадленськими, східнограветськими чи мікрограветськими, затвердився термін епігравет. Проте термін «мікрогравет» є більш доречний, оскільки «епігравет» перегукується з епіграветом Італії, та вказує на не доведене походження від граветської культури.

Широко відомі епіграветські стоянки з житлами з кісток мамон­та Північної України: Кирилівська на Подолі у Києві, Мізинська, Добранічівська й Межиріцька. Відомі також Гінцівська, Амвросіївська, Велика Акаржа, Анетівка ІІ тощо.

За епігравету полювали на великих ссавців холодних прильодовикових: у північних лісостепах — на мамутів й північних оленів, у південних степах — на бі­зонів й коней.

Однотипність крем'яного інвентарю мікрогравету на Україні ускладнює виділення місцевих варіантів. Існують спроби поділу його на культурні групи й навіть на окремі культури.

Час

Епіграветська культура в Східній Європі виявлена у дофинівському похованому ґрунті (df1—3) та у нижньому й середньому горизонті причорноморських лесів (pc 1), що співвідносяться з пізнім льодовиковим періодом. Дофинівський горизонт України співвідноситься з потеплінням Ляско у Західній Європі (18-17 тисяч років тому). Потепління змінилося похолодан­ням, що в Україні призвело до відкладення причорноморських лесів.

Тривав у 19—12 тисяч років тому, коли однотипні пам'ятки з дрібними вістрями з притупленим краєм домінували на територіях від Атлантики до Подоння.

Епіграветська традиція обробки кременю продовжила роз­виток у першій половині наступної, кінцевої пори пізньо-давньокам'яної доби. Дея­кі епіграветські стоянки України разом з найпізнішими мадленських пам'ятками Центральної та Захід­ної Європи вказують на існування епігравету до аллередського потепління 12 тисячі років тому.

В цілому, граветські разом з епіграветськими традиціями тривали в Україні майже 20 тисяч років: від 30 тияч років тому (Молодове V, шари 9 і 10) до 12 тисяч років тому (Солоне Озеро VI, Рога­лик VII, Кам'яна Балка й інші). За максимуму похоло­дання 20—19 тисяч років відбулася трансформація гравету в епігравет, місцями за участю носіїв інших культурних традицій, зокрема епіоріньяку.

За кінцевої давньокам'яної доби на епіграветських традиціях постали осокорівська та шан-кобинська культури

Походження епігравету України

Епігравет України виводять від:

  1. класичної граветської культури попередньої пори;
  2. віллендорфсько-костенківської культури (східний гравету);
  3. оріньяцької культури Східної Європи;
  4. суміші граветської й оріньяцької культури;
  5. поступу нової, загальноприйнятої техніки обробки кременю на різному культурному підґрунті у різних краях.

А решті Європі тотожні епігравету, мадленську культуру й, епігравет Італії виводять з класичної граветської культури, що була фактично типологічною й часовою попередницею свого здрібнілого нащадка — епігравету.

Епіграветська фаза граветської культури Передкарпаття

За матеріалами верхніх шарів (1—4) стоянки Молодове V, датованих 17,0—10,5 тисяч років тому, розвиток граветських традицій у Наддністрянщіні тривав до кінця пізньо-давньокам'яної доби. Така статиграфія була заперечена Д. Ю. Нужним, що розглядає всю пачку верхніх шарів 1—6, як єдиний «досить гомогенний» комплекс, який можна впевнено датувати 18—17 ти­сячою років тому. Навпроти бельгійський археолог П. Езарц, підтвердив, що шари 4—6 продатовані методом С14 у межах 21,5—17,7 тисяч років тому, а шари 1—3 віднесені до фінально­го гляциалу, 15—10 тисяч років тому. Раніше знана як пізньомолодовська культура набула статусу епіграветської фази граветської культури у Передкарпатті. Це під­тверджуєтся дослідженням стоянки Косоуци у Молдові.

Епігравет степової України

На ранніх епіграветських стоянках степової України Амвросіївка, Анетівка ІІ, Велика Акаржа присутні оріньяцькі риси у вигляді мікровкладень дюфур, високих нуклеподібних скребачок, багатофасеткових різців. Ймовірно, вони були створені попереднім епіоріньяцьким населенням, яке полишило стоянки Сагайдак І, Анетівка І, Гордашівка, Рашків VII, Муралівка, Золотівка, що датуються 21—18 тисячами років тому. Ці епіоріньяцькі стоянки синзронні найранішим епіграветським сто­янкам степового Причорномор'я.

Найдавніші епіграветські па­м'ятки Надчорномор'я та Надозів'я датуються 19, 18 тисячами років тому — Амвросіївка, Анетівка ІІ, Акаржа, Нововолодимирівка ІІ.

Наймолодші епіграветські па­м'ятки Надчорномор'я та Надозів'я вже відносяться до першої половини заключної пори пізньо-давньокам'яної доби датуються 13, 12 тисячами років тому — Солоне Озеро VI (біля північного узбережжя Сивашу), Рогалик VII (на Луганщині), Кам'яна Балка, Мис 3 й інші.

Епігравет Середнього Подніпров'я й Подесіння

Яскравою та нетривалою була група стоянок епігравету у Середньому Подніпров'ї та Подесінні з житлами з кісток мамута — Гінці, Межирічі, Добранічівка, Мізин, Юдинове, Єлисейовичі, Тимонівка та інші, що датуються кін­цем пізньої пори пізньо-давньокам'яної доби: 15—14 тисячами років тому. Ймовірно, край їхньому існуванню, поклало рауніське потеплін­ня близько 13,5 тисячі років тому, що спричинило вимиран­ня мамутів у Європі.

Джерела

  • Періодизація та культурна диференціація Верхнього палеоліту України, Л. Л. Залізняк, 2010 рік, ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4

Примітки

  1. журнал «Археологія». Київ. 2000 - № 2.
  2. Nuzhnyi, D. (2008). The Epigravettian Variability of the Dnieper River Basin (Дослідження первісної археології в Україні) (англійська) . Київ. с. 96—134.
  3. Оленковський, М.П. (2000). Палеоліт та мезоліт Присивашшя. Проблеми епігравету України. Херсон.
  4. Герасименко, Наталія (2004). Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. — Автореферат дисертації на доктора географічних наук. Київ.
  5. Залізняк, Л.Л. (1998). Передісторія України Х—V тис. до н. е. Київ.
  6. Залізняк, Л.Л. (2005). Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України. Київ.
  7. Залізняк, Л.Л. (2000 - №2). Етнокультурні процеси у пізньому палеоліті та проблема епігравету. Археологія. с. 4—11.
  8. Палеолит СССР (російська) . Москва. 1984.
  9. Нужний, Д.Ю. (2003 - № 5-6). Верхні шари палеолітичної стоянки Молодове 5 та деякі проблеми їх культурно-хронологічної ін­терпретації (українська) . Київ: Vita Antiqua. с. 20—38.
  10. Нужний Д.Ю., Пясецький В.К. (2003 — 2). Крем’яний комплекс верхньопалеолітичної стоянки Бармаки на Рівненщині та проблема існування пам’яток мізинської індустрії на Волинській височині. Київ: Кам’яна доба України. с. 58—74.
  11. Haesaerts P., Borziak I., Chirica V., Damblon F., Koulakovska L., Van der Plicht J. (2003). The East Carpatian Loess Record: a Reference for the Middle and Late Pleniglacial Stratigraphy in Central Europe. Paris: Quaternaire — Vol. 14. — N. 3. с. 163—188.
  12. Борзіяк І.О., Кулаковська Л.В. (1998). Гравет Подністров’я. Загальний огляд. Київ: Археологія — 1998 — № 3. с. 55—64.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Epigravetska kultura Epigravet abo mikrogravet arheologichna kultura tehnokompleks piznoyi pori verhnoyi piznoyi davnokam yanoyi dobi Bula poshirena v Ukrayini Moldovi Polshi Povislya Rumuniyi Moldova ta Rosiyi Podesinnya Nizhnye Podonnya Epigravetska kulturaMisce roztashuvannyaPivdenna Yevropa Shidna YevropaChas data pochatkuChas data zakinchennya8 tisyacholittya do n e Epigravetska kultura u Vikishovishi Kultura harakterizuyetsya poshirennyam vkladniv do nakonechnikiv spisiv u viglyadi krem yanih mikroplastinok j mikrovister z prituplenim krayem Ukrayinskij mikrogravet maye pryamo totozhnij u suchasnij jomu madlenskij kulturi Franciyi Ispaniyi Nimechchini j Avstriyi ta v Mistectvo epigravetu u viglyadi shematichnih zobrazhen yaskravim prikladom yakogo ye znahidki Mizinskoyi stoyanki Pislya konferenciya Epigravet Ukrayini sho vid bulasya u Kiyevi 1999 roku dlya poznachennya piz nih pam yatok gravetskoyi tradiciyi sho ranishe nazivali madlenskimi shidnogravetskimi chi mikrogravetskimi zatverdivsya termin epigravet Prote termin mikrogravet ye bilsh dorechnij oskilki epigravet peregukuyetsya z epigravetom Italiyi ta vkazuye na ne dovedene pohodzhennya vid gravetskoyi kulturi Shiroko vidomi epigravetski stoyanki z zhitlami z kistok mamon ta Pivnichnoyi Ukrayini Kirilivska na Podoli u Kiyevi Mizinska Dobranichivska j Mezhiricka Vidomi takozh Gincivska Amvrosiyivska Velika Akarzha Anetivka II tosho Za epigravetu polyuvali na velikih ssavciv holodnih prilodovikovih u pivnichnih lisostepah na mamutiv j pivnichnih oleniv u pivdennih stepah na bi zoniv j konej Odnotipnist krem yanogo inventaryu mikrogravetu na Ukrayini uskladnyuye vidilennya miscevih variantiv Isnuyut sprobi podilu jogo na kulturni grupi j navit na okremi kulturi ChasEpigravetska kultura v Shidnij Yevropi viyavlena u dofinivskomu pohovanomu grunti df1 3 ta u nizhnomu j serednomu gorizonti prichornomorskih lesiv pc 1 sho spivvidnosyatsya z piznim lodovikovim periodom Dofinivskij gorizont Ukrayini spivvidnositsya z poteplinnyam Lyasko u Zahidnij Yevropi 18 17 tisyach rokiv tomu Poteplinnya zminilosya poholodan nyam sho v Ukrayini prizvelo do vidkladennya prichornomorskih lesiv Trivav u 19 12 tisyach rokiv tomu koli odnotipni pam yatki z dribnimi vistryami z prituplenim krayem dominuvali na teritoriyah vid Atlantiki do Podonnya Epigravetska tradiciya obrobki kremenyu prodovzhila roz vitok u pershij polovini nastupnoyi kincevoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi Deya ki epigravetski stoyanki Ukrayini razom z najpiznishimi madlenskih pam yatkami Centralnoyi ta Zahid noyi Yevropi vkazuyut na isnuvannya epigravetu do alleredskogo poteplinnya 12 tisyachi rokiv tomu V cilomu gravetski razom z epigravetskimi tradiciyami trivali v Ukrayini majzhe 20 tisyach rokiv vid 30 tiyach rokiv tomu Molodove V shari 9 i 10 do 12 tisyach rokiv tomu Solone Ozero VI Roga lik VII Kam yana Balka j inshi Za maksimumu poholo dannya 20 19 tisyach rokiv vidbulasya transformaciya gravetu v epigravet miscyami za uchastyu nosiyiv inshih kulturnih tradicij zokrema epiorinyaku Za kincevoyi davnokam yanoyi dobi na epigravetskih tradiciyah postali osokorivska ta shan kobinska kulturiPohodzhennya epigravetu UkrayiniEpigravet Ukrayini vivodyat vid klasichnoyi gravetskoyi kulturi poperednoyi pori villendorfsko kostenkivskoyi kulturi shidnij gravetu orinyackoyi kulturi Shidnoyi Yevropi sumishi gravetskoyi j orinyackoyi kulturi postupu novoyi zagalnoprijnyatoyi tehniki obrobki kremenyu na riznomu kulturnomu pidgrunti u riznih krayah A reshti Yevropi totozhni epigravetu madlensku kulturu j epigravet Italiyi vivodyat z klasichnoyi gravetskoyi kulturi sho bula faktichno tipologichnoyu j chasovoyu poperedniceyu svogo zdribnilogo nashadka epigravetu Epigravetska faza gravetskoyi kulturi PeredkarpattyaZa materialami verhnih shariv 1 4 stoyanki Molodove V datovanih 17 0 10 5 tisyach rokiv tomu rozvitok gravetskih tradicij u Naddnistryanshini trivav do kincya pizno davnokam yanoyi dobi Taka statigrafiya bula zaperechena D Yu Nuzhnim sho rozglyadaye vsyu pachku verhnih shariv 1 6 yak yedinij dosit gomogennij kompleks yakij mozhna vpevneno datuvati 18 17 ti syachoyu rokiv tomu Navproti belgijskij arheolog P Ezarc pidtverdiv sho shari 4 6 prodatovani metodom S14 u mezhah 21 5 17 7 tisyach rokiv tomu a shari 1 3 vidneseni do finalno go glyacialu 15 10 tisyach rokiv tomu Ranishe znana yak piznomolodovska kultura nabula statusu epigravetskoyi fazi gravetskoyi kulturi u Peredkarpatti Ce pid tverdzhuyetsya doslidzhennyam stoyanki Kosouci u Moldovi Epigravet stepovoyi UkrayiniNa rannih epigravetskih stoyankah stepovoyi Ukrayini Amvrosiyivka Anetivka II Velika Akarzha prisutni orinyacki risi u viglyadi mikrovkladen dyufur visokih nuklepodibnih skrebachok bagatofasetkovih rizciv Jmovirno voni buli stvoreni poperednim epiorinyackim naselennyam yake polishilo stoyanki Sagajdak I Anetivka I Gordashivka Rashkiv VII Muralivka Zolotivka sho datuyutsya 21 18 tisyachami rokiv tomu Ci epiorinyacki stoyanki sinzronni najranishim epigravetskim sto yankam stepovogo Prichornomor ya Najdavnishi epigravetski pa m yatki Nadchornomor ya ta Nadoziv ya datuyutsya 19 18 tisyachami rokiv tomu Amvrosiyivka Anetivka II Akarzha Novovolodimirivka II Najmolodshi epigravetski pa m yatki Nadchornomor ya ta Nadoziv ya vzhe vidnosyatsya do pershoyi polovini zaklyuchnoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi datuyutsya 13 12 tisyachami rokiv tomu Solone Ozero VI bilya pivnichnogo uzberezhzhya Sivashu Rogalik VII na Luganshini Kam yana Balka Mis 3 j inshi Epigravet Serednogo Podniprov ya j PodesinnyaYaskravoyu ta netrivaloyu bula grupa stoyanok epigravetu u Serednomu Podniprov yi ta Podesinni z zhitlami z kistok mamuta Ginci Mezhirichi Dobranichivka Mizin Yudinove Yelisejovichi Timonivka ta inshi sho datuyutsya kin cem piznoyi pori pizno davnokam yanoyi dobi 15 14 tisyachami rokiv tomu Jmovirno kraj yihnomu isnuvannyu poklalo rauniske poteplin nya blizko 13 5 tisyachi rokiv tomu sho sprichinilo vimiran nya mamutiv u Yevropi DzherelaPeriodizaciya ta kulturna diferenciaciya Verhnogo paleolitu Ukrayini L L Zaliznyak 2010 rik ISSN 0235 3490 Arheologiya 2010 4Primitkizhurnal Arheologiya Kiyiv 2000 2 Nuzhnyi D 2008 The Epigravettian Variability of the Dnieper River Basin Doslidzhennya pervisnoyi arheologiyi v Ukrayini anglijska Kiyiv s 96 134 Olenkovskij M P 2000 Paleolit ta mezolit Prisivashshya Problemi epigravetu Ukrayini Herson Gerasimenko Nataliya 2004 Rozvitok zonalnih landshaftiv chetvertinnogo periodu na teritoriyi Ukrayini Avtoreferat disertaciyi na doktora geografichnih nauk Kiyiv Zaliznyak L L 1998 Peredistoriya Ukrayini H V tis do n e Kiyiv Zaliznyak L L 2005 Finalnij paleolit i mezolit kontinentalnoyi Ukrayini Kiyiv Zaliznyak L L 2000 2 Etnokulturni procesi u piznomu paleoliti ta problema epigravetu Arheologiya s 4 11 Paleolit SSSR rosijska Moskva 1984 Nuzhnij D Yu 2003 5 6 Verhni shari paleolitichnoyi stoyanki Molodove 5 ta deyaki problemi yih kulturno hronologichnoyi in terpretaciyi ukrayinska Kiyiv Vita Antiqua s 20 38 Nuzhnij D Yu Pyaseckij V K 2003 2 Krem yanij kompleks verhnopaleolitichnoyi stoyanki Barmaki na Rivnenshini ta problema isnuvannya pam yatok mizinskoyi industriyi na Volinskij visochini Kiyiv Kam yana doba Ukrayini s 58 74 Haesaerts P Borziak I Chirica V Damblon F Koulakovska L Van der Plicht J 2003 The East Carpatian Loess Record a Reference for the Middle and Late Pleniglacial Stratigraphy in Central Europe Paris Quaternaire Vol 14 N 3 s 163 188 Borziyak I O Kulakovska L V 1998 Gravet Podnistrov ya Zagalnij oglyad Kiyiv Arheologiya 1998 3 s 55 64

Дата публікації:
Топ