Згін населення з Правобережної України в Лівобережну (1711—1712) — насильне переселення (депортація) мешканців Правобережної України в Лівобережну (Гетьманщину), яке було проведено московською владою за наказом Петра І.
Згін населення з Правобережної України в Лівобережну | |
Країна | Гетьманщина і Річ Посполита |
---|---|
Час/дата початку | 1711 |
Час/дата закінчення | 1712 |
Правобрежна Україна на карті сучасної України |
Згін населення з площі близько 35 000 кв² проведений наприкінці грудня 1711 і в січні-лютому 1712. За різними оцінками, було зігнано від 100 до 200 тисяч мешканців.
Рішення про згін було наслідком втрати Москвою правобережжя Дніпра внаслідок укладення Прутського миру.
Також існує пояснення, що рішення прийнято у відповідь на нелояльне ставлення українців Правобережжя до московської влади, і що такому рішенню передували перехід Івана Мазепи та запорожців на бік шведського короля Карла ХІІ під час Північної війни в Україні (1708 р.), а також велика підтримка населенням та козацькими полками гетьмана Пилипа Орлика під час його походу на Правобережну Україну (1711 р.).
Згін був добре спланований. Загальну відповідальність за його проведення ніс фельдмаршал Борис Шереметєв, безпосередньо ж провів генерал [de], в розпорядженні якого при цьому був кавалерійський корпус з п'яти полків та деякі нерегулярні військові частини.
За задумом Бориса Шереметєва, лівобережне козацьке військо мало допомогти переганяти населення, проте жоден з документів не засвідчує його участі. Це наводить на думку, що лівобережний гетьман Іван Скоропадський свідомо уникав участі у згоні, не бажаючи зіткнути лівобережне козацтво з правобережним, а також розумів, що влаштування зігнаних у Лівобережній Україні є справою надзвичайно складною. Це не завадило йому на початку згону, на прохання Шереметєва, звернутися до населення Правобережжя з універсалом, що закликав його переходити на лівий берег Дніпра.
Активністю у здійсненні згону відзначився правобережний білоцерківський полковник Антон Танський. Допомогу Ренне надали ще два правобережних полковники — чигиринський Гнат Ґалаґан і брацлавський Григорій Іваненко.
Передумови
Згін населення був часткою процесу боротьби за контроль над українською територією, розпочатого поразкою гетьмана Мазепи та короля Карла ХІІ під Полтавою в 1709 р. Османська імперія, схвильована посиленням Московського царства, в листопаді 1710 р. оголошує йому війну. Користуючись цією ситуацією, обраний після смерті Мазепи гетьманом Пилип Орлик, здійснює похід на Правобережну Україну, який через низку причин, закінчився невдачею.
Більша частина правобережних козаків та звичайних мешканців підтримала Орлика під час його походу, що призвело до їх подальшого переслідування московською владою. Реакція московської влади вилилася в терор, оголошений як розправа над «винними», насамперед над козацькою старшиною.
Генерал-лейтенант князь М.Голіцин доносив Петру І з Боярки 24 квітня 1711 р.: «а которая старшина здешних заднепровских полков были при изменнике Орлике, которых могли мы сыскать, отсылаю в Киев; а многие еще не сысканы и тех велел сыскивать и отсылать по тому ж в Киев» Петро І писав О.Меншикову з Яворова З травня: «Заднепровская Украина вся было к Орлику пристала, кроме Танского и Калагана, но оною ж изрядно наши вычистили»
Зовнішньополітична ситуація
У 1710 р. Варшавський сейм нарешті ратифікував Вічний мир 1686, завдяки даній московською стороною обіцянці повернути Правобережжя Речі Посполитій найближчим часом. Ця ратифікація дала змогу Московському царству дипломатично закріпити за собою Лівобережжя та Київ і відкинути твердження, що вона володіє ними незаконно. Ці твердження були поширювані українським козацтвом (особливо орликівцями та запорожцями), Османською імперією і Кримським ханством.
Виникнення ідеї переселення
Після походу Орлика московська влада почала обговорювати питання про необхідність примусового виселення мешканців Правобережної України на Лівобережжя щоб, у разі повторного нападу Пилипа Орлика, позбавити його можливої підтримки з їхнього боку. Не виключено, що ця ідея належала гетьману Івану Скоропадському.
З листа київського губернатора Д.Голіцина до Скоропадського від 8 березня 1711 р. відомо, що Скоропадський для початку запропонував зігнати на лівий берег Дніпра жителів міст Корсуня, Кальниболот, Лисянки та Чигирина (та навколишніх сіл), в напрямі яких рухався Пилип Орлик, і при цьому «жилья их … попалити и пусто оставляти».
2 травня 1711 р. київський губернатор князь Д.Голіцин нагадав Скоропадському листом, надісланим з Києва, що він, гетьман, «о изгнании сегобочных людей еще зимою двоекратно до двора царского величества изволил писать, но токмо на оное резолюции не получил»
24 квітня М.Голіцин запитував листом з Боярки Петра І, що робити з населенням Правобережжя: дозволити йому далі тут перебувати чи «за Днепр выгнать, понеже бо сей бок, кроме Белоцерковского полку, весь был в измене. И ежели паки учинится приход неприятельский в здешний край, чтоб к нему такие лехкомысленные воры паки не пристали»
Структура полків та території Правобережжя у 1711 р
На час згону 1711—1712 pp. Правобережжя адміністративне ділилося на сім полків, підконтрольних Московському царству і певною мірою Івану Скоропадському. На території Київського воєводства їх було п'ять (Білоцерківський, Богуславський, Канівський, Корсунський, Чигиринський), на території Брацлавського воєводства — два (Брацлавський, Уманський)
На початок 1711 полковниками були в Богуславському полку — Самусь (Самійло Іванович), у корсунському — Андрій Кандиба. Вони, разом з невизначеними полковниками Уманського та Канівського полку приєдналися до гетьмана Пилипа Орлика під час його походу на початку 1711 р., за що після відступу гетьмана були схоплені московськими військами.
Іншими полковниками у 1711 були — білоцерківський полковник Антон Танський, чигиринський Гнат Галаган, брацлавський . Під час походу Орлика і після нього вони виступали на боці Московського царства. Вони також були активними виконавцями царського указу про примусове переселення з правого берега Дніпра на лівий.
Рішення московської влади
Наказ Петра I
23 вересня 1711 р. Петро I видав наказ, яким зобов'язував полковників Правобережжя («тогобочной заднепрской Украины») зі своїми полками перейти на Лівобережжя («в Малую Россию»). Указ був розісланий всім правобережним полковникам. Поява указу вмотивована в ньому тим, що Правобережжя «надлежит оставить полякам», згідно з вічним миром 1686 р.
Про згін ідеться в преамбулі й основній частині указу. Указ насамперед адресувався «полковникам с полковою, сотенною и рядовою козацкою старшиною ис козаки и протчими, в подданстве нашем верно быть желающими», тобто йшлося про козацтво всіх рангів і некозаків («протчие»). В основній частині сказано, що перехід на лівий берег Дніпра полковникам «накрепко повелевается» здійснити «немедленно».
З наказу зрозуміло, що перехід передбачався для козаків як обов'язковий, а для некозаків — як добровільний: царський уряд планував вирішити насамперед проблему правобережного козацтва, як організованої військової сили. Але подальші події переконують, що дозвіл добровільного переселення для цивільних людей мав лише заспокійливий характер: насправді переселення було застосовано до всіх мешканців.
Добровільність переселення не поширювалась на некозацьке населення, яке мешкало разом з козаками вздовж Дніпра від містечка Трахтемирова на півночі до гирла Тясмину — в районі, який за вічним миром мав бути безлюдний; в указі зазначено, що у цій місцевості «со всех местечек, сел и деревень обитателей перевесть в Малую Россию». У листуванні з Шереметєвим Петро I зазначав: «И которыя городы и места написаны в вечном миру с поляки быть пусты, оныя все сжечь и разорить»
Наказ націлював на перехід правобережців у лівобережні полки, «где кто пожелает, з женами и детми и с их движимыми пожитки». Також обіцялась для старшини компенсація майна: «А кто тамо какие свои маетности, хуторы и протчие заводы оставит, то от нас, государя, нашего царского величества в Малой России маетности получит також».
Лівобережна Україна (в ті часи також згадується як Мала Росія або Гетьманщина) у 1711—1712 pp. складалася з наступних полків: Гадяцького, Київського, Лубенського, Миргородського, Ніжинського, Переяславського, Полтавського, Прилуцького, Стародубського і Чернігівського.
«Пункти» Шереметєва
До кінця листопада в напрямі реалізації царського указу нічого не було зроблено.
16 грудня Борис Шереметєв зазначав, що він «кушав с генералом Реном […] а после отъезда оставил господина генерала Рена, а что ему чинить предложено, тому даны пункты и вписано ниже сего»
- Пункт 1 зазначав «быти по указу в Белой Церкви или где случай покажет по вашему рассуждению.»
- Пункт 2 зазначав, кого саме треба висилати: «перешедших из малороссийских городов на сю сторону Днепра, как полковников, так и старшину и всех казаков, мужиков пашенных, выслати за Днепр», причому це має стосуватися усіх семи правобережних полків.
- Також в пункті 2 зазначалося, що мешканці мають бути позбавлені всіх припасів: «Немировскую крепость всю разорить, а жителей, казаков с их женами и с детьми, и с их пожитки выслать за Днепр. А которые тутошние обыватели идтить не похотят, тех оставить в Немирове, токмо у тех оставших как хлеб, так и сено все забрать и ничего не оставить того ради, дабы воевода киевский с своими адгерентами в оное место не вступил и довольство ни в чем не имел»
- Пункт 3 зазначав, що після цього війська повинні були підійти до Дніпра і одночасно переганяти за Дніпро всіх жителів «со всем, а крепости учиненные и жилище их разорить». Половина Білоцерківського полку мала на чолі з його обозним або одним із сотників чинити згін на північ від Білої Церкви — в районі Хвастова та в інших селах цього полку у напрямку Києва.
- Пункт 4 зазначав, щоб офіцери і солдати мають порядно ставитися до населення «дабы тем людям, кои за Днепр будут высылаться, никаких обид не чинили и выход не запрещали, и досаждения и непорядков не показывали, но во всем со оными ласкаво поступали»
- Пункт 5 передбачав, що після завершення перегону частина московського війська була зобов'язана стати, не руйнуючи фортець в Стариці, Ковсові, Лисянці, Ольшанці, Черкасах (нерегулярні війська), і також в Ольшанці, Богуславі, Корсуні й Каневі (драгунські полки) — щоб протистояти можливим нападам київського воєводи і запорожців або татар.
- Пункт 6 зазначав, що друга половина Білоцерківського полку повинна провести виселення й руйнування житла у придніпровській смузі — у містечках Крилові, Чигирині, Воронкові, Вужині, Боровиці, Сокільні, Мошнах, Трехтемирові і Ржищеві та в прилеглих до них селах. Однак розташовані в тій же смузі містечка Черкаси і Канів не мали бути зруйновані, оскільки у них війська певний час стоятимуть і далі.
Пункти Шереметєва дають підставу твердити, що згону підлягало все населення Правобережжя — і козаки, й цивільні (їм дозволялося не переходити за Дніпро, проте вони могли бути позбавлені майна). Особливе місце у висиланні відводилося Білоцерківському полкові, населення якого теж мало бути перегнане. Виселення повинно було охопити не всю, а тільки лівобережну (від Південного Бугу) Брацлавщину, а також всю південну Київщину.
Універсал Скоропадського
На прохання Шереметєва гетьман Іван Скоропадський на початку січня 1712 р. видав універсал, що закликав жителів Правобережжя переходити на лівий берег Дніпра.
У гетьманському універсалі зазначено: «дабы той стороны Днепра украинных городов, також городков и сел около Немирова, Белой Церкви, Хвастова, Бряславля, Чигирина, Канева, Умани и около Богуславля обретающиеся казаки и жители, которые суть под державою его царского величества, шли в малороссийские городы з женами и з детми и с пожитки без всякого ослушания и отлагательства, нимало мешкая, оставив все свои жилища, несмотря зимнего сего наступающего времени … и естьли кто, из старшины и черни, також духовного и посполитого чина живущие на той стороне Днепра всякие жители того ево универсалу учинятся ослушны, то непременно войсками его царского величества ординованными согнаны будут и, яко ослушники и противники воли его царского величества, огнем, без всякого пощадения разорятся. И чтоб непременно имели переходить в последних числех сего месяца генваря и по последней мере до 15 числа февраля».
Універсал також зазначає, що згону підлягає все правобережне населення між Південним Бугом і Дніпром.
Процес згону
В середині грудня у Білій Церкві було розміщено війська під керівництвом генерала (п'ять драгунських полків і нерегулярні військові формування, загальною кількістю 5-7 тис. осіб)
Згін розпочався у 20-х числах грудня 1711 p., можливо, після 25 грудня, коли Б.Шереметєв просив І.Скоропадського видати універсали. 30 грудня фельдмаршал доповідав з Києва Петру І: «Генерал Рен с 5 драгунскими полками и с нерегулярными на сей стороне Днепра высылку чинят». Але в січні висилка проводилася повільно, про що незадоволений Шереметєв доповідав Петру І.
Згін в основному відбувся в першій половині лютого 1712 p., тобто тоді, коли його передбачали універсали І.Скоропадського.
В історичних джерелах відсутня кількість зігнаного населення, але за розрахунками історика М.Крикуна йдеться про кількість від 125 тис.осіб до 197 тис.осіб. За підрахунком уряду Речі Посполитої було зігнано близько 100 тис. осіб.
За свідченнями спостерігачів того часу Правобережна Україна повністю знелюдила.
Процес не обмежувався виключно виселенням — військові загони руйнували і спалювали господарства мешканців (насамперед їхні житла), щоб вигнанці не могли повертатися назад, і вдавалися до реквізиції худоби та зерна. Частина населення переховувалась від загонів, та намагались оселитися на тих самих місцях. Спроби переселених мешканці повернутися назад в подальші роки також заборонялися московською владою.
Нові місця поселення
Свідчень про місця осідання вигнанців 1711—1712 pp. дуже мало, причому жодне з них, за винятком одного, не містить відомостей про чисельність вихідців. Відомо, що Білоцерківський полк осів на розташованій між Ірпенем і Дніпром території, яка входила до складу Київського полку.
Жодних свідчень про те, як приймали «перехідців» на Лівобережжі, виявити не вдалося. Напевно, їх там було полишено загалом напризволяще, організацією їх влаштування навряд чи серйозно тут займалися. Водночас московські урядові особи категорично забороняли їм повертатись у свої рідні місця. Однак уже 1712 р. розпочинається зворотний перехід на Правобережжя, який з кожним роком набирав усе більшого розмаху.
Київський полковник А.Танський оселив в одержаному Кобижській сотні за гетьманським універсалом селі Макіївці (на Лівобережжі) півтори тисячі переселених людей.
Так само було заселено поселення Чигириндібровської сотні Лубенського полку — розташовані поблизу містечка Вереміївки села Миклашівка і Погоріле, які після згону від гетьмана отримав Гнат Галаган. У документах згадується, що з 1665 p. у поселеннях Чигириндібровської сотні (містечках Вереміївці, Чигириндіброві, Городищі, Власівці, селах Жовнині, Максимівці та інших) від «татарского разоренья малолюдно было, а в 1712-м году согнанніе тамобочніе заднъпрские люде, когда в означенніе городки и села попереходили, стало быть в тих городках и селах многолюдно и козаков многое число поселилося».
Так само є згадки про переселення людей до сіл Мойсинці та Крутки Іркліївської сотні Переяславського полку.
Наслідки
Згін мав міжнародний резонанс. Річ Посполита, що не відмовлялася від наміру знову запанувати на Правобережжі, яке їй формально належало, вимагала від Московського царства дозволу на повернення переселених.
Згін загалом збігся з відходом московських військ з Правобережжя, що знаменувало втрату його Московським царством. Османській імперії так і не вдалося створити тут козацьку державу. У 1714 р. Правобережжя повністю остаточно повернула собі Річ Посполита. Організованого козацтва вона у ньому не застала: козацтву згін завдав такого нищівного удару, після якого воно не в стані було відновитися.
А.Танський, і Г.Галаган, і Г.Іваненко були різною мірою винагороджені за вірну службу під час згону лівобережними маєтками. Також за гетьманським універсалом маєтки на Лівобережжі отримав і Б.Шереметєв — як компенсацію за втрачений ним на Правобережжі Смілянський маєток.
Діяльність запорожців
На 1712 р. припадають згадки про перебування на Правобережжі запорожців. 2 вересня 1712 р. Б.Шереметєв з Любеча доповідав Петру І, що в районі Умані і Маньківки запорожці «конных и пехоты с 500 человек … молотят и мелют хлеб … до них бурлаки и иные гултяйство многие пристают и в оном показуется опасность чтоб в тех местах крепостей не утвердили». Про присутність на Правобережжі ворожих щодо Московського царства козаків у Київ, на Лівобережжя і в Петербург надходила інформація і в 1713 р. Наявність козаків з Молдавії і Запорізької Січі на Правобережжі мала для зігнаного звідси населення притягальну силу, спонукувала його до повернення у свої рідні місця; серед вигнанців жевріла надія, що ці козаки зможуть їх у разі потреби захистити. Це добре розуміли в московських урядових колах. В донесенні Б.Шереметєва Петрові І, висланому з Прилук 11 квітня 1713 p., зазначається: «И ежели при тех местех запорожцы окоренятся … в том опасность есть такая, что ис сей стороны казаки будут уходить и не без труда от них будет»
Навесні та влітку 1712 р., на згарищах південної Брацлавщини та південної Київщини з'являються близько 4 тис. козаків, які відроджують полки в Умані, Корсуні та Чигирині.
Але вже у грудні 1713 р. 20 коронних корогв Речі Посполитої та кілька піших батальйонів каменецького каштеляна Калиновського виступили з Умані проти піших та погано споряджених сил запорожців. У сутичках під Погребищами, Немировим і Фастовим було вбито та страчено близько 1660 козаків. Найбоєздатніші частини сердюків та кінних козаків у лютому 1714 р. віддали перевагу відступу на Лівобережжя, де вони прийняли владу Скоропадського. Рештки запорожців, які не сподівались на помилування від царя, відійшли на південь, у засновану в татарських володіння Олешківську Січ.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 29 січня 2015.
- Война с Турцией 1711 года (Прутская операция): Материалы / Изд. А. З. Мышлаевский // Сборник военно-исторических материалов. СПб, 1898. Вып.12, С.81
- Письма и бумаги императора Петра Великого. М., 1962—1992. Т.11. Вып.1. С.216.
- Артамонов B.A. Россия и Речь Посполитая… С.42.
- Материалы для отечественной истории / Изд. М.Судиенко. К., 1855. Т.2: Письма к гетману Скоропадскому
- Материалы для отечественной истории / Изд. М.Судиенко. К., 1855. Т.11. Вып.1. С.216.
- Война с Турцией 1711 года (Прутская операция): Материалы / Изд. А. З. Мышлаевский // Сбор ник военно-исторических материалов. СПб, 1898. Вып.12, С.62, 73, 79, 81, 83, 107, 230, 259, 313
- Письма и бумаги императора Петра Великого. М., 1962—1992. Т.11. Вып.2. С.150-151
- ПСЗРИ. Собр.1-е. Т.2. № 1186; Volumina legum. T.6. S.76.
- Письма и бумаги императора Петра Великого. М., 1962—1992. Т.11. Вып.2. С.56, 73
- Gajecku G. The Cossack Administration of the Hetmanate. Cambridge, Mass., 1979. V.l-2.
- Фельдмаршал граф Б. П. Шереметев: Военно-походный журнал 1711 и 1712 гг. / Издание Военно-Ученого Комитета Главного штаба. Под ред. … А. З. Мышлаевского. СПб, 1898. С.103
- Письма к государю императору Петру Великому от генерал фельдмаршала… графа Бориса Петровича Шереметева. M., 1778—1779. Ч.3. С.98
- Каманин И. Из истории международных отношений Польши и России // Киевская старина. К., 1882. Т. З. Июль. С.48
- Генеральное следствие о маетностях Киевского полка 1729—1730 гг. / Сообщил Н. П. Василенко // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца (далі — ЧИОНЛ). К., 1893. Кн.7. Отд.3: Материалы. С.53.
- Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729—1730 pp. // Український архів / Видає археографічна комісія Всеукраїнської Академії Наук. К., 1931. Т.4. С.22.
- ЦДІА України у Києві, ф.131 (Києво-Слупський Пустинно-Миколаївський чоловічий монастир), оп.30, спр.7, арк.1зв.-2.
- Мякотин В. А. Очерки социальной истории Украины в XVII—XVIII вв. Драга, 1926. Т.1. Вып.2. С.98.
- Генеральное следствие о маетностях Киевского полка 1729—1730 rr. С.34, 35, 37, 38, 39, 49, 52, 54, 55, 58, 59, 50
- Материалы для отечественной истории / Изд. М.Судиенко. К., 1855. Т.2. С. 207, 360—362, 364—365
- Письма к государю императору Петру Великому от генерал фельдмаршала… графа Бориса Петровича Шереметева. M., 1778—1779. Ч.3. С.167.
- Письма к государю императору Петру Великому от генерал фельдмаршала… графа Бориса Петровича Шереметева. M., 1778—1779. Ч.3. С.222.
- Артамонов В. А. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709—1714 гг.). — М., 1990. — С.116
- Артамонов В. А. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709—1714 гг.). — М., 1990. — С.150
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zgin naselennya z Pravoberezhnoyi Ukrayini v Livoberezhnu 1711 1712 nasilne pereselennya deportaciya meshkanciv Pravoberezhnoyi Ukrayini v Livoberezhnu Getmanshinu yake bulo provedeno moskovskoyu vladoyu za nakazom Petra I Zgin naselennya z Pravoberezhnoyi Ukrayini v Livoberezhnu Krayina Getmanshina i Rich Pospolita Chas data pochatku1711 Chas data zakinchennya1712 Pravobrezhna Ukrayina na karti suchasnoyi Ukrayini Zgin naselennya z ploshi blizko 35 000 kv provedenij naprikinci grudnya 1711 i v sichni lyutomu 1712 Za riznimi ocinkami bulo zignano vid 100 do 200 tisyach meshkanciv Rishennya pro zgin bulo naslidkom vtrati Moskvoyu pravoberezhzhya Dnipra vnaslidok ukladennya Prutskogo miru Takozh isnuye poyasnennya sho rishennya prijnyato u vidpovid na neloyalne stavlennya ukrayinciv Pravoberezhzhya do moskovskoyi vladi i sho takomu rishennyu pereduvali perehid Ivana Mazepi ta zaporozhciv na bik shvedskogo korolya Karla HII pid chas Pivnichnoyi vijni v Ukrayini 1708 r a takozh velika pidtrimka naselennyam ta kozackimi polkami getmana Pilipa Orlika pid chas jogo pohodu na Pravoberezhnu Ukrayinu 1711 r Zgin buv dobre splanovanij Zagalnu vidpovidalnist za jogo provedennya nis feldmarshal Boris Sheremetyev bezposeredno zh proviv general de v rozporyadzhenni yakogo pri comu buv kavalerijskij korpus z p yati polkiv ta deyaki neregulyarni vijskovi chastini Za zadumom Borisa Sheremetyeva livoberezhne kozacke vijsko malo dopomogti pereganyati naselennya prote zhoden z dokumentiv ne zasvidchuye jogo uchasti Ce navodit na dumku sho livoberezhnij getman Ivan Skoropadskij svidomo unikav uchasti u zgoni ne bazhayuchi zitknuti livoberezhne kozactvo z pravoberezhnim a takozh rozumiv sho vlashtuvannya zignanih u Livoberezhnij Ukrayini ye spravoyu nadzvichajno skladnoyu Ce ne zavadilo jomu na pochatku zgonu na prohannya Sheremetyeva zvernutisya do naselennya Pravoberezhzhya z universalom sho zaklikav jogo perehoditi na livij bereg Dnipra Aktivnistyu u zdijsnenni zgonu vidznachivsya pravoberezhnij bilocerkivskij polkovnik Anton Tanskij Dopomogu Renne nadali she dva pravoberezhnih polkovniki chigirinskij Gnat Galagan i braclavskij Grigorij Ivanenko PeredumoviZgin naselennya buv chastkoyu procesu borotbi za kontrol nad ukrayinskoyu teritoriyeyu rozpochatogo porazkoyu getmana Mazepi ta korolya Karla HII pid Poltavoyu v 1709 r Osmanska imperiya shvilovana posilennyam Moskovskogo carstva v listopadi 1710 r ogoloshuye jomu vijnu Koristuyuchis ciyeyu situaciyeyu obranij pislya smerti Mazepi getmanom Pilip Orlik zdijsnyuye pohid na Pravoberezhnu Ukrayinu yakij cherez nizku prichin zakinchivsya nevdacheyu Bilsha chastina pravoberezhnih kozakiv ta zvichajnih meshkanciv pidtrimala Orlika pid chas jogo pohodu sho prizvelo do yih podalshogo peresliduvannya moskovskoyu vladoyu Reakciya moskovskoyi vladi vililasya v teror ogoloshenij yak rozprava nad vinnimi nasampered nad kozackoyu starshinoyu General lejtenant knyaz M Golicin donosiv Petru I z Boyarki 24 kvitnya 1711 r a kotoraya starshina zdeshnih zadneprovskih polkov byli pri izmennike Orlike kotoryh mogli my syskat otsylayu v Kiev a mnogie eshe ne syskany i teh velel syskivat i otsylat po tomu zh v Kiev Petro I pisav O Menshikovu z Yavorova Z travnya Zadneprovskaya Ukraina vsya bylo k Orliku pristala krome Tanskogo i Kalagana no onoyu zh izryadno nashi vychistili Zovnishnopolitichna situaciya U 1710 r Varshavskij sejm nareshti ratifikuvav Vichnij mir 1686 zavdyaki danij moskovskoyu storonoyu obicyanci povernuti Pravoberezhzhya Rechi Pospolitij najblizhchim chasom Cya ratifikaciya dala zmogu Moskovskomu carstvu diplomatichno zakripiti za soboyu Livoberezhzhya ta Kiyiv i vidkinuti tverdzhennya sho vona volodiye nimi nezakonno Ci tverdzhennya buli poshiryuvani ukrayinskim kozactvom osoblivo orlikivcyami ta zaporozhcyami Osmanskoyu imperiyeyu i Krimskim hanstvom Viniknennya ideyi pereselennya Pislya pohodu Orlika moskovska vlada pochala obgovoryuvati pitannya pro neobhidnist primusovogo viselennya meshkanciv Pravoberezhnoyi Ukrayini na Livoberezhzhya shob u razi povtornogo napadu Pilipa Orlika pozbaviti jogo mozhlivoyi pidtrimki z yihnogo boku Ne viklyucheno sho cya ideya nalezhala getmanu Ivanu Skoropadskomu Z lista kiyivskogo gubernatora D Golicina do Skoropadskogo vid 8 bereznya 1711 r vidomo sho Skoropadskij dlya pochatku zaproponuvav zignati na livij bereg Dnipra zhiteliv mist Korsunya Kalnibolot Lisyanki ta Chigirina ta navkolishnih sil v napryami yakih ruhavsya Pilip Orlik i pri comu zhilya ih popaliti i pusto ostavlyati 2 travnya 1711 r kiyivskij gubernator knyaz D Golicin nagadav Skoropadskomu listom nadislanim z Kiyeva sho vin getman o izgnanii segobochnyh lyudej eshe zimoyu dvoekratno do dvora carskogo velichestva izvolil pisat no tokmo na onoe rezolyucii ne poluchil 24 kvitnya M Golicin zapituvav listom z Boyarki Petra I sho robiti z naselennyam Pravoberezhzhya dozvoliti jomu dali tut perebuvati chi za Dnepr vygnat ponezhe bo sej bok krome Belocerkovskogo polku ves byl v izmene I ezheli paki uchinitsya prihod nepriyatelskij v zdeshnij kraj chtob k nemu takie lehkomyslennye vory paki ne pristali Struktura polkiv ta teritoriyi Pravoberezhzhya u 1711 r Na chas zgonu 1711 1712 pp Pravoberezhzhya administrativne dililosya na sim polkiv pidkontrolnih Moskovskomu carstvu i pevnoyu miroyu Ivanu Skoropadskomu Na teritoriyi Kiyivskogo voyevodstva yih bulo p yat Bilocerkivskij Boguslavskij Kanivskij Korsunskij Chigirinskij na teritoriyi Braclavskogo voyevodstva dva Braclavskij Umanskij Na pochatok 1711 polkovnikami buli v Boguslavskomu polku Samus Samijlo Ivanovich u korsunskomu Andrij Kandiba Voni razom z neviznachenimi polkovnikami Umanskogo ta Kanivskogo polku priyednalisya do getmana Pilipa Orlika pid chas jogo pohodu na pochatku 1711 r za sho pislya vidstupu getmana buli shopleni moskovskimi vijskami Inshimi polkovnikami u 1711 buli bilocerkivskij polkovnik Anton Tanskij chigirinskij Gnat Galagan braclavskij Pid chas pohodu Orlika i pislya nogo voni vistupali na boci Moskovskogo carstva Voni takozh buli aktivnimi vikonavcyami carskogo ukazu pro primusove pereselennya z pravogo berega Dnipra na livij Rishennya moskovskoyi vladiNakaz Petra I 23 veresnya 1711 r Petro I vidav nakaz yakim zobov yazuvav polkovnikiv Pravoberezhzhya togobochnoj zadneprskoj Ukrainy zi svoyimi polkami perejti na Livoberezhzhya v Maluyu Rossiyu Ukaz buv rozislanij vsim pravoberezhnim polkovnikam Poyava ukazu vmotivovana v nomu tim sho Pravoberezhzhya nadlezhit ostavit polyakam zgidno z vichnim mirom 1686 r Pro zgin idetsya v preambuli j osnovnij chastini ukazu Ukaz nasampered adresuvavsya polkovnikam s polkovoyu sotennoyu i ryadovoyu kozackoyu starshinoyu is kozaki i protchimi v poddanstve nashem verno byt zhelayushimi tobto jshlosya pro kozactvo vsih rangiv i nekozakiv protchie V osnovnij chastini skazano sho perehid na livij bereg Dnipra polkovnikam nakrepko povelevaetsya zdijsniti nemedlenno Z nakazu zrozumilo sho perehid peredbachavsya dlya kozakiv yak obov yazkovij a dlya nekozakiv yak dobrovilnij carskij uryad planuvav virishiti nasampered problemu pravoberezhnogo kozactva yak organizovanoyi vijskovoyi sili Ale podalshi podiyi perekonuyut sho dozvil dobrovilnogo pereselennya dlya civilnih lyudej mav lishe zaspokijlivij harakter naspravdi pereselennya bulo zastosovano do vsih meshkanciv Dobrovilnist pereselennya ne poshiryuvalas na nekozacke naselennya yake meshkalo razom z kozakami vzdovzh Dnipra vid mistechka Trahtemirova na pivnochi do girla Tyasminu v rajoni yakij za vichnim mirom mav buti bezlyudnij v ukazi zaznacheno sho u cij miscevosti so vseh mestechek sel i dereven obitatelej perevest v Maluyu Rossiyu U listuvanni z Sheremetyevim Petro I zaznachav I kotoryya gorody i mesta napisany v vechnom miru s polyaki byt pusty onyya vse szhech i razorit Nakaz nacilyuvav na perehid pravoberezhciv u livoberezhni polki gde kto pozhelaet z zhenami i detmi i s ih dvizhimymi pozhitki Takozh obicyalas dlya starshini kompensaciya majna A kto tamo kakie svoi maetnosti hutory i protchie zavody ostavit to ot nas gosudarya nashego carskogo velichestva v Maloj Rossii maetnosti poluchit takozh Livoberezhna Ukrayina v ti chasi takozh zgaduyetsya yak Mala Rosiya abo Getmanshina u 1711 1712 pp skladalasya z nastupnih polkiv Gadyackogo Kiyivskogo Lubenskogo Mirgorodskogo Nizhinskogo Pereyaslavskogo Poltavskogo Priluckogo Starodubskogo i Chernigivskogo Punkti Sheremetyeva Do kincya listopada v napryami realizaciyi carskogo ukazu nichogo ne bulo zrobleno 16 grudnya Boris Sheremetyev zaznachav sho vin kushav s generalom Renom a posle otezda ostavil gospodina generala Rena a chto emu chinit predlozheno tomu dany punkty i vpisano nizhe sego Punkt 1 zaznachav byti po ukazu v Beloj Cerkvi ili gde sluchaj pokazhet po vashemu rassuzhdeniyu Punkt 2 zaznachav kogo same treba visilati pereshedshih iz malorossijskih gorodov na syu storonu Dnepra kak polkovnikov tak i starshinu i vseh kazakov muzhikov pashennyh vyslati za Dnepr prichomu ce maye stosuvatisya usih semi pravoberezhnih polkiv Takozh v punkti 2 zaznachalosya sho meshkanci mayut buti pozbavleni vsih pripasiv Nemirovskuyu krepost vsyu razorit a zhitelej kazakov s ih zhenami i s detmi i s ih pozhitki vyslat za Dnepr A kotorye tutoshnie obyvateli idtit ne pohotyat teh ostavit v Nemirove tokmo u teh ostavshih kak hleb tak i seno vse zabrat i nichego ne ostavit togo radi daby voevoda kievskij s svoimi adgerentami v onoe mesto ne vstupil i dovolstvo ni v chem ne imel Punkt 3 zaznachav sho pislya cogo vijska povinni buli pidijti do Dnipra i odnochasno pereganyati za Dnipro vsih zhiteliv so vsem a kreposti uchinennye i zhilishe ih razorit Polovina Bilocerkivskogo polku mala na choli z jogo oboznim abo odnim iz sotnikiv chiniti zgin na pivnich vid Biloyi Cerkvi v rajoni Hvastova ta v inshih selah cogo polku u napryamku Kiyeva Punkt 4 zaznachav shob oficeri i soldati mayut poryadno stavitisya do naselennya daby tem lyudyam koi za Dnepr budut vysylatsya nikakih obid ne chinili i vyhod ne zapreshali i dosazhdeniya i neporyadkov ne pokazyvali no vo vsem so onymi laskavo postupali Punkt 5 peredbachav sho pislya zavershennya peregonu chastina moskovskogo vijska bula zobov yazana stati ne rujnuyuchi fortec v Starici Kovsovi Lisyanci Olshanci Cherkasah neregulyarni vijska i takozh v Olshanci Boguslavi Korsuni j Kanevi dragunski polki shob protistoyati mozhlivim napadam kiyivskogo voyevodi i zaporozhciv abo tatar Punkt 6 zaznachav sho druga polovina Bilocerkivskogo polku povinna provesti viselennya j rujnuvannya zhitla u pridniprovskij smuzi u mistechkah Krilovi Chigirini Voronkovi Vuzhini Borovici Sokilni Moshnah Trehtemirovi i Rzhishevi ta v prileglih do nih selah Odnak roztashovani v tij zhe smuzi mistechka Cherkasi i Kaniv ne mali buti zrujnovani oskilki u nih vijska pevnij chas stoyatimut i dali Punkti Sheremetyeva dayut pidstavu tverditi sho zgonu pidlyagalo vse naselennya Pravoberezhzhya i kozaki j civilni yim dozvolyalosya ne perehoditi za Dnipro prote voni mogli buti pozbavleni majna Osoblive misce u visilanni vidvodilosya Bilocerkivskomu polkovi naselennya yakogo tezh malo buti peregnane Viselennya povinno bulo ohopiti ne vsyu a tilki livoberezhnu vid Pivdennogo Bugu Braclavshinu a takozh vsyu pivdennu Kiyivshinu Universal Skoropadskogo Na prohannya Sheremetyeva getman Ivan Skoropadskij na pochatku sichnya 1712 r vidav universal sho zaklikav zhiteliv Pravoberezhzhya perehoditi na livij bereg Dnipra U getmanskomu universali zaznacheno daby toj storony Dnepra ukrainnyh gorodov takozh gorodkov i sel okolo Nemirova Beloj Cerkvi Hvastova Bryaslavlya Chigirina Kaneva Umani i okolo Boguslavlya obretayushiesya kazaki i zhiteli kotorye sut pod derzhavoyu ego carskogo velichestva shli v malorossijskie gorody z zhenami i z detmi i s pozhitki bez vsyakogo oslushaniya i otlagatelstva nimalo meshkaya ostaviv vse svoi zhilisha nesmotrya zimnego sego nastupayushego vremeni i estli kto iz starshiny i cherni takozh duhovnogo i pospolitogo china zhivushie na toj storone Dnepra vsyakie zhiteli togo evo universalu uchinyatsya oslushny to nepremenno vojskami ego carskogo velichestva ordinovannymi sognany budut i yako oslushniki i protivniki voli ego carskogo velichestva ognem bez vsyakogo poshadeniya razoryatsya I chtob nepremenno imeli perehodit v poslednih chisleh sego mesyaca genvarya i po poslednej mere do 15 chisla fevralya Universal takozh zaznachaye sho zgonu pidlyagaye vse pravoberezhne naselennya mizh Pivdennim Bugom i Dniprom Proces zgonuV seredini grudnya u Bilij Cerkvi bulo rozmisheno vijska pid kerivnictvom generala p yat dragunskih polkiv i neregulyarni vijskovi formuvannya zagalnoyu kilkistyu 5 7 tis osib Zgin rozpochavsya u 20 h chislah grudnya 1711 p mozhlivo pislya 25 grudnya koli B Sheremetyev prosiv I Skoropadskogo vidati universali 30 grudnya feldmarshal dopovidav z Kiyeva Petru I General Ren s 5 dragunskimi polkami i s neregulyarnymi na sej storone Dnepra vysylku chinyat Ale v sichni visilka provodilasya povilno pro sho nezadovolenij Sheremetyev dopovidav Petru I Zgin v osnovnomu vidbuvsya v pershij polovini lyutogo 1712 p tobto todi koli jogo peredbachali universali I Skoropadskogo V istorichnih dzherelah vidsutnya kilkist zignanogo naselennya ale za rozrahunkami istorika M Krikuna jdetsya pro kilkist vid 125 tis osib do 197 tis osib Za pidrahunkom uryadu Rechi Pospolitoyi bulo zignano blizko 100 tis osib Za svidchennyami sposterigachiv togo chasu Pravoberezhna Ukrayina povnistyu znelyudila Proces ne obmezhuvavsya viklyuchno viselennyam vijskovi zagoni rujnuvali i spalyuvali gospodarstva meshkanciv nasampered yihni zhitla shob vignanci ne mogli povertatisya nazad i vdavalisya do rekviziciyi hudobi ta zerna Chastina naselennya perehovuvalas vid zagoniv ta namagalis oselitisya na tih samih miscyah Sprobi pereselenih meshkanci povernutisya nazad v podalshi roki takozh zaboronyalisya moskovskoyu vladoyu Novi miscya poselennya Svidchen pro miscya osidannya vignanciv 1711 1712 pp duzhe malo prichomu zhodne z nih za vinyatkom odnogo ne mistit vidomostej pro chiselnist vihidciv Vidomo sho Bilocerkivskij polk osiv na roztashovanij mizh Irpenem i Dniprom teritoriyi yaka vhodila do skladu Kiyivskogo polku Zhodnih svidchen pro te yak prijmali perehidciv na Livoberezhzhi viyaviti ne vdalosya Napevno yih tam bulo polisheno zagalom naprizvolyashe organizaciyeyu yih vlashtuvannya navryad chi serjozno tut zajmalisya Vodnochas moskovski uryadovi osobi kategorichno zaboronyali yim povertatis u svoyi ridni miscya Odnak uzhe 1712 r rozpochinayetsya zvorotnij perehid na Pravoberezhzhya yakij z kozhnim rokom nabirav use bilshogo rozmahu Kiyivskij polkovnik A Tanskij oseliv v oderzhanomu Kobizhskij sotni za getmanskim universalom seli Makiyivci na Livoberezhzhi pivtori tisyachi pereselenih lyudej Tak samo bulo zaseleno poselennya Chigirindibrovskoyi sotni Lubenskogo polku roztashovani poblizu mistechka Veremiyivki sela Miklashivka i Pogorile yaki pislya zgonu vid getmana otrimav Gnat Galagan U dokumentah zgaduyetsya sho z 1665 p u poselennyah Chigirindibrovskoyi sotni mistechkah Veremiyivci Chigirindibrovi Gorodishi Vlasivci selah Zhovnini Maksimivci ta inshih vid tatarskogo razorenya malolyudno bylo a v 1712 m godu sognannie tamobochnie zadnprskie lyude kogda v oznachennie gorodki i sela poperehodili stalo byt v tih gorodkah i selah mnogolyudno i kozakov mnogoe chislo poselilosya Tak samo ye zgadki pro pereselennya lyudej do sil Mojsinci ta Krutki Irkliyivskoyi sotni Pereyaslavskogo polku NaslidkiZgin mav mizhnarodnij rezonans Rich Pospolita sho ne vidmovlyalasya vid namiru znovu zapanuvati na Pravoberezhzhi yake yij formalno nalezhalo vimagala vid Moskovskogo carstva dozvolu na povernennya pereselenih Zgin zagalom zbigsya z vidhodom moskovskih vijsk z Pravoberezhzhya sho znamenuvalo vtratu jogo Moskovskim carstvom Osmanskij imperiyi tak i ne vdalosya stvoriti tut kozacku derzhavu U 1714 r Pravoberezhzhya povnistyu ostatochno povernula sobi Rich Pospolita Organizovanogo kozactva vona u nomu ne zastala kozactvu zgin zavdav takogo nishivnogo udaru pislya yakogo vono ne v stani bulo vidnovitisya A Tanskij i G Galagan i G Ivanenko buli riznoyu miroyu vinagorodzheni za virnu sluzhbu pid chas zgonu livoberezhnimi mayetkami Takozh za getmanskim universalom mayetki na Livoberezhzhi otrimav i B Sheremetyev yak kompensaciyu za vtrachenij nim na Pravoberezhzhi Smilyanskij mayetok Diyalnist zaporozhciv Na 1712 r pripadayut zgadki pro perebuvannya na Pravoberezhzhi zaporozhciv 2 veresnya 1712 r B Sheremetyev z Lyubecha dopovidav Petru I sho v rajoni Umani i Mankivki zaporozhci konnyh i pehoty s 500 chelovek molotyat i melyut hleb do nih burlaki i inye gultyajstvo mnogie pristayut i v onom pokazuetsya opasnost chtob v teh mestah krepostej ne utverdili Pro prisutnist na Pravoberezhzhi vorozhih shodo Moskovskogo carstva kozakiv u Kiyiv na Livoberezhzhya i v Peterburg nadhodila informaciya i v 1713 r Nayavnist kozakiv z Moldaviyi i Zaporizkoyi Sichi na Pravoberezhzhi mala dlya zignanogo zvidsi naselennya prityagalnu silu sponukuvala jogo do povernennya u svoyi ridni miscya sered vignanciv zhevrila nadiya sho ci kozaki zmozhut yih u razi potrebi zahistiti Ce dobre rozumili v moskovskih uryadovih kolah V donesenni B Sheremetyeva Petrovi I vislanomu z Priluk 11 kvitnya 1713 p zaznachayetsya I ezheli pri teh mesteh zaporozhcy okorenyatsya v tom opasnost est takaya chto is sej storony kazaki budut uhodit i ne bez truda ot nih budet Navesni ta vlitku 1712 r na zgarishah pivdennoyi Braclavshini ta pivdennoyi Kiyivshini z yavlyayutsya blizko 4 tis kozakiv yaki vidrodzhuyut polki v Umani Korsuni ta Chigirini Ale vzhe u grudni 1713 r 20 koronnih korogv Rechi Pospolitoyi ta kilka pishih bataljoniv kameneckogo kashtelyana Kalinovskogo vistupili z Umani proti pishih ta pogano sporyadzhenih sil zaporozhciv U sutichkah pid Pogrebishami Nemirovim i Fastovim bulo vbito ta stracheno blizko 1660 kozakiv Najboyezdatnishi chastini serdyukiv ta kinnih kozakiv u lyutomu 1714 r viddali perevagu vidstupu na Livoberezhzhya de voni prijnyali vladu Skoropadskogo Reshtki zaporozhciv yaki ne spodivalis na pomiluvannya vid carya vidijshli na pivden u zasnovanu v tatarskih volodinnya Oleshkivsku Sich Div takozhVelikij zginPrimitki Arhiv originalu za 29 veresnya 2007 Procitovano 29 sichnya 2015 Vojna s Turciej 1711 goda Prutskaya operaciya Materialy Izd A Z Myshlaevskij Sbornik voenno istoricheskih materialov SPb 1898 Vyp 12 S 81 Pisma i bumagi imperatora Petra Velikogo M 1962 1992 T 11 Vyp 1 S 216 Artamonov B A Rossiya i Rech Pospolitaya S 42 Materialy dlya otechestvennoj istorii Izd M Sudienko K 1855 T 2 Pisma k getmanu Skoropadskomu Materialy dlya otechestvennoj istorii Izd M Sudienko K 1855 T 11 Vyp 1 S 216 Vojna s Turciej 1711 goda Prutskaya operaciya Materialy Izd A Z Myshlaevskij Sbor nik voenno istoricheskih materialov SPb 1898 Vyp 12 S 62 73 79 81 83 107 230 259 313 Pisma i bumagi imperatora Petra Velikogo M 1962 1992 T 11 Vyp 2 S 150 151 PSZRI Sobr 1 e T 2 1186 Volumina legum T 6 S 76 Pisma i bumagi imperatora Petra Velikogo M 1962 1992 T 11 Vyp 2 S 56 73 Gajecku G The Cossack Administration of the Hetmanate Cambridge Mass 1979 V l 2 Feldmarshal graf B P Sheremetev Voenno pohodnyj zhurnal 1711 i 1712 gg Izdanie Voenno Uchenogo Komiteta Glavnogo shtaba Pod red A Z Myshlaevskogo SPb 1898 S 103 Pisma k gosudaryu imperatoru Petru Velikomu ot general feldmarshala grafa Borisa Petrovicha Sheremeteva M 1778 1779 Ch 3 S 98 Kamanin I Iz istorii mezhdunarodnyh otnoshenij Polshi i Rossii Kievskaya starina K 1882 T Z Iyul S 48 Generalnoe sledstvie o maetnostyah Kievskogo polka 1729 1730 gg Soobshil N P Vasilenko Chteniya v Istoricheskom obshestve Nestora Letopisca dali ChIONL K 1893 Kn 7 Otd 3 Materialy S 53 Generalne slidstvo pro mayetnosti Lubenskogo polku 1729 1730 pp Ukrayinskij arhiv Vidaye arheografichna komisiya Vseukrayinskoyi Akademiyi Nauk K 1931 T 4 S 22 CDIA Ukrayini u Kiyevi f 131 Kiyevo Slupskij Pustinno Mikolayivskij cholovichij monastir op 30 spr 7 ark 1zv 2 Myakotin V A Ocherki socialnoj istorii Ukrainy v XVII XVIII vv Draga 1926 T 1 Vyp 2 S 98 Generalnoe sledstvie o maetnostyah Kievskogo polka 1729 1730 rr S 34 35 37 38 39 49 52 54 55 58 59 50 Materialy dlya otechestvennoj istorii Izd M Sudienko K 1855 T 2 S 207 360 362 364 365 Pisma k gosudaryu imperatoru Petru Velikomu ot general feldmarshala grafa Borisa Petrovicha Sheremeteva M 1778 1779 Ch 3 S 167 Pisma k gosudaryu imperatoru Petru Velikomu ot general feldmarshala grafa Borisa Petrovicha Sheremeteva M 1778 1779 Ch 3 S 222 Artamonov V A Rossiya i Rech Pospolitaya posle Poltavskoj pobedy 1709 1714 gg M 1990 S 116 Artamonov V A Rossiya i Rech Pospolitaya posle Poltavskoj pobedy 1709 1714 gg M 1990 S 150