Вісла

Ві́сла (також Висла;пол. Wisła; нім. Weichsel) — найбільша річка басейну Балтійського моря і Польщі. Утворюється від злиття Чорної Віселки та Білої Віселки, які починаються на у Сілезьких Бескидах. Впадає у Гданську затоку. Довжина 1047 км. Площа басейну 194 424 км², з яких 169 700 км² належить Польщі, 12 700 км² — Україні, 9800 км² — Білорусі. Головні притоки: Дунаєць, Сян, Вепр, Західний Буг (праві), Ніда, Пилиця (ліві).

Вісла
49°36′14″ пн. ш. 19°00′04″ сх. д. / 49.60410000002777764° пн. ш. 19.001300000027779191° сх. д. / 49.60410000002777764; 19.001300000027779191
Витік	Сілезькі Бескиди
• координати	49°36′21″ пн. ш. 19°00′13″ сх. д. / 49.60583° пн. ш. 19.00361° сх. д. / 49.60583; 19.00361
• висота, м	1107 м
Гирло	Балтійське море
• координати	54°21′42″ пн. ш. 18°57′07″ сх. д. / 54.36167° пн. ш. 18.95194° сх. д. / 54.36167; 18.95194
• висота, м	0 м
Басейн	басейн Вісли
Країни:	Польща,  Україна,  Білорусь
Прирічкові країни:	Польща
Регіон	Малопольське воєводство
Довжина	1 047 км
Площа басейну:	194 424
Середньорічний стік	1 080 м³/с
Притоки:	Ніда, ^d, ^d, Сян, Віслока, ^d, Łęg^[d], ^d, ^d, Раба, Вда, Бзура, Пилиця, Брда, Курувка, Дунаєць, Бяла, Сола, Скавинка, ^d, Вепш, Пшемша, ^d, Скава, Дрвенца, ^d, Вєжиця, ^d, Камєнна, Рудава (річка, Польща), ^d, Nidzica^[d], Szreniawa^[d], Кіселіна, ^d, Баєрка, ^d, Бренниця, Брень (річка), Бладниця, Chechło^[d], ^d, ^d, Ґахура, Гостиня, Гошціїв, Rudawka^[d], ^d, Suchy^[d], ^d, Ушвиця, Вільга (річка), ^d, Чорна Віселка, ^d, Біла Віселка, Добка, Дрвінка, Дзехцінка, ^d, Іловниця (річка), Яшовець, Явірник (річка), Кнайка, Копидло, ^d, Малінка, ^d, ^d, ^d, ^d, Пронднік, Пщинка, ^d, Нарва, ^d, ^d, ^d, ^d, Bystra^[d], ^d, Q9200022?, Грубка (річка), Q9305592?, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Q9391924?, ^d, ^d, Q11734811?, ^d, ^d, ^d, ^d, Q11825365?, Promnik^[d], ^d, ^d, Q20032939?, Потік Голавецький, Гостірадовець, Млинівка, Ленкавка, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Водойми в руслі	^d, ^d і Влоцлавське водосховище
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вісла.

Походження назви

Назву було вперше зареєстровано Плінієм в 77 р. від Р. Х. в його Природничій Історії. Він використовує Вісла (4.52, 4.89) з іншим варіантом написання, Vistillus (3.06). Вісла впадає в Mare Suebicum, яке наразі відоме як Балтійське море. Корінь індоєвропейської назви Вісли походить від Доіндоєвропейського. Зменшувальне закінчення -іла, -ула, були використані у багатьох індоєвропейських мовах, порівняй з Латинською — Урсула).

Географія

Витоки річки знаходяться у Південній Польщі, на висоті 1107 м над рівнем моря (Чорна Віселка) та 1080 м над рівнем моря (Біла Віселка), на західному схилі Баранячої гори в Сілезьких Бескидах.

У географічному сенсі Вісла має два витоки: Біла Віселка та Чорна Віселка. Натомість у гідрологічному сенсі Вісла починається у місці злиття струмка Малинка зі струмком Віселка, що утворюється зі злиття Білої та Чорної Віселки, що вливаються в озеро Чернянське. Гірський відтинок Вісли аж до гирла Премші не є судноплавним і має назву Малої Вісли.

У верхів'ях до виходу з Бескид (60 км) Вісла — бурхливий гірський потік; нижче Кракова, прийнявши ряд приток з Карпат, стає багатоводною; ширина річища нижче впадання Дунайця становить 200 м, нижче Сяну — 600—1000 м. У середньому плині (до річки Брда (Brda), а також у нижньому — типова рівнинна річка, що протікає переважно в широкій, місцями терасованій долині. Річище на великому протязі звивисте, місцями дробиться на рукави й протоки, відрізняється нестійкістю, більшою кількістю мілин і перекатів. Від міста Торунь до моря річище повністю зарегульоване, вище Торуня укріплені ділянки, піддані погрозі значного розмиву берегів. За 50 км від моря Вісла розділяється на рукави (Ногат, Мертва Вісла й ін.), утворюючи велику дельту (Жулави). Частина дельти, що лежить нижче рівня моря, захищена дамбами. У гирлі Мертвої Вісли розташований морський порт Гданськ. Більшість головних приток впадають праворуч: Дунаєць, Вислока, Сян, Вепр, Буг; з лівих найбільші — Пилиця і Брда.

Вісла

Водний режим значною мірою визначається впливом приток, що стікають із Карпат. Весняна повінь через таскин. Улітку й узимку часті паводки. Швидкі й високі (до 10 м) підйоми рівня, особливо у верхньому й середньому плині, приводять до катастрофічних повеней. Останні нерідко викликаються також заторами льоду. У проміжки між паводками річка міліє, що сильно ускладнює судноплавство. Середня річна витрата в Кракові 84 м²/сек, у Варшаві — 590 м³/сек, біля гирла — 1030 м³/сек. Льодовий покрив, особливо у верхньому плині, нестійкий.

Судноплавна до гирла річки Пшемши (Przemsza) (940 км) для суден водотоннажністю 200—500 т протягом 200—250 днів на рік. З метою регулювання стоку на Віслі і її притоках споруджуються водоймища (з будівництвом на деяких з них ГЕС), відбувається обвалування русла. З'єднана Дніпровсько-Бузьким каналом з Дніпром і Бидгощським каналом з Одрою, а також з Німаном.

• Гідрографічна мережа Польщі
• Водозбірний басейн Вісли на території України
• Річкова мережа басейну Вісли на території України
• Річкова мережа басейну Вісли

Вісла — єдина в Польщі неврегульована річка. Її річище виляє, як синусоїда. Швидкість течії 5 км/год. Від міста Тчева русло спрямляється, глибини не стрибають. На правому березі розташоване місто Грудзендз з гарним історичним замком.

На Віслі в місті Влоцлавек розташована найбільша польська ГЕС — Влоцлавек ГЕС потужністю 160,2 Мвт.

Основні притоки: Західний Буг, Сян, Пилиця, Нарев.

Міста, через які протікає Вісла: Краків, Варшава, Плоцьк, Торунь; у дельті Гданськ.

Вісла має поділ на Верхню Віслу від витоків до міста Сандомир, Середню Віслу від Сандомиру до гирла Нарева або Західного Бугу і на дельту від гирла Західного Бугу до гирла.

Дельта Вісли

Річка утворює дельту навколо міста , біля Штума, приблизно за 50 км від впадіння в море, поділяється на два гирла: Ногат (праворуч) і (ліворуч). У місті Гданськ від Ленівки відгалужується гирло Шкарпава, яке наразі, задля боротьби з повінню, пересипано. Від Мертвої Вісли відокремлюється в Пжегалінське гирло, яке впадає в Гданську затоку. До 14 сторіччя гирло Вісли поділялося на головне західне гирло, Ельблонгська Вісла і маловодне східне гирло, Гданська Вісла. Починаючи з 1371 року Гданська Вісла є головним гирлом. Після повені 1890 року утворилось гирло Сміла Вісла.

Забруднення

У 2011 році, екологічна організація Всесвітній фонд дикої природи, не опираючись на жодні підтверджені джерела, заявила, що 56 % загального об'єму вод Вісли не підпадають під жодну допустиму категорію рівня забрудненості водойм.

Згідно з даними Інспекції з охорони навколишнього середовища, протягом 2012 року в Балтійське море через Віслу потрапила велика кількість важких металів, в тому числі 28 тонн цинку, 70 тонн міді, 26,1 тонни олова, 0,9 тонни кадмію, 11,3 тонни хрому, 25,2 тонни нікелю, а також близько 200 кілограмів ртуті.

Повені, посуха та регулювання рівня води в річці

Води Вісли часто переповнені що спричиняє повені. В гірській частині русла річки повені відбуваються переважно в липні під впливом значних опадів в горах, в середній та нижній частині річища — в березні, через весняне потепління. Натуральний польдер що знаходиться в Чіхочинській низовині заливається весною та літом в районі села Отлочин, де знаходиться натуральний брід через Віслу.

В історії були випадки коли повені набували катастрофічних масштабів, зокрема в: 1813, 1844, 1888, 1934, 1960, 1997, 2001, 2010 роках. Для запобігання подібних випадків було створено штучні дамби в гірській частині річища річки; на відрізку між витоком річки Пшемші до Краківської частини Вісли до річки підведена каналізаційна система; на 675 кілометрі розташована водяна електростанція; за рівнем води також стежать в селі Сяжев.

17 серпня 2015 року рівень води в Віслі сягнув рекордно низької позначки з кінця 18 ст. — 51 см. 28 серпня 2015 року рівень Вісли в Варшаві знизився до позначки в 41 см.

Геологічна історія

Історія річки Вісли та її долини нараховує понад 2 млн років. Протягом останнього мільйона років, льодовик вісім разів укривав Польщу, в результаті чого відбувались зміни напрямку течії річки. В інтергляціалі, коли льодовик відступив, Вісла поглиблювала і розширювала свою долину. Річка прийняла свої нинішні форми протягом останніх 14 тис. років, після повного танення скандинавського льодовика в цьому районі. Наразі вздовж долини Вісли відбувається ерозія берегів і перехват річок.

Останній льодовик увійшов в район Польщі близько 20 тис. років тому. За період інтергляціалу, Пра-Вісла, шукала найкоротший шлях до моря — тисячі років тому річка впадала до Північного моря на широті сучасної Шотландії.

• Біла Вісла
• Озеро , Джерело Білий Дунаєць
• Повінь на Віслі на південь від Варшави, 2004
• Вісла біля Грудзьондз
• Вісла у місті Вісла
• Вісла біля Кракова
• Вісла у Кракові
• Вісла у Устроні
• Вісла біля Кошиць

Див. також

• 16689 Вісла — астероїд, названий на честь річки.

Примітки

1. Висла… — С. 251.
2. Państwowy Instytut Geologiczny (State Geological Institute), Warsaw, «Geologiczna historia Wisły» [ 25 червня 2009 у Wayback Machine.]
3. R. Mierzejewski, Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi, Narodziny rzeki [ 25 червня 2009 у Wayback Machine.]

Джерела

• Висла // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . — Т. 1. — С. 251.
• Восточня Европа. — Москва : Мысль, 1980. — С. 27—28. — (Страны и народы; в 20 томах). (рос.)
• Большой атлас мира, издание четвёртое. The Reader's Digest World Atlas, 2007. — С. 168—169. — . (рос.)
• Украинский энциклопедический словарь. — К. : Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1989. — Т. 1. — С. 307. (рос.)
• Wisła // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 577. (пол.) — S. 577—601.

Посилання

• БСЭ — Висла [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Encyclopedia Britannica — Vistula River [ 17 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)