Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Київське князівство — руське князівство династії Рюриковичів, а з XIV століття — Гедиміновичів, на території сучасної Київщини з центром у місті Київ.
| Київське князівство | ||||
| складова Русі | ||||
| ||||
|
Герб | ||||
 | ||||
| Столиця | Київ | |||
| Мови | Руська | |||
| Релігії | Православ'я | |||
| Форма правління | монархія | |||
| князі | ||||
| - 1132-1139 | Ярополк Володимирович | |||
| - 1362-1394 | Володимир Ольгердович | |||
| - 1455-1470 | Семен Олелькович | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 860/1132 | |||
| - Ліквідовано | 1471 | |||
| ||||
Історія
Центр Русі. IX—XI ст.
Сформувалось в середині IX століття на базі Києва. Включала колишні землі полян, деревлян, дреговичів та уличів. В X-XII ст. стало центром великої давньоруської держави — Київської Русі. Межі князівства, в основному, проводились по річках: Прип'ять, Дніпро, Стугна (Рось), Случ (Горинь).
Київське князівство лежало на перехресті торгових шляхів з півдня — на північ та з заходу — на схід, які сполучали Європу й Азію. Це вигідне положення сприяло розвиткові торгівлі та економічній міці держави. Найдавніші міста київського князівства — Київ, Вишгород, Витичів та Білгород (нині Білогородка).
Міжусобиці. XII—XIII ст.
В 1130-х роках внаслідок феодальної роздробленості Київської Русі та постійної міжусобної боротьби удільних князів, Київ поступово втрачає своє значення політичного центру. Одночасно, на східних землях Київської Русі сформувався антикиївський союз володимиро-суздальських князів з половцями. Саме в цей час на Заліській землі набирає силу формування нового етносу зі своїм окремим політичним та суспільним ладом. Яскравим представником нового етносу був син половчанки та князя Юрія Долгорукого — Андрій Боголюбський.
Бажаючи послабити міць Київської держави та значення Києва, як духовного центру всієї Русі, 1169 року Андрій Боголюбський захопив та зруйнував Київ, пограбував та спалив більшість церков, соборів та монастирів. (Однак участь в цьому військ із Залісся, і самого Боголюбського, є сумнівним, а розміри шкоди від цього, одного із багатьох, епізоду захоплення Києва союзом інших удільних князів - явно перебільшена). Проте, ще деякий час князі українських земель продовжували змагатися за Великокняжий престол і вважали Київське князівство — головним князівством.
У середині XII ст. до складу Київського князівства входили Київщина, Східна Волинь, Переяславщина. Центром був Київ. Переяслав, Канів, Черкаси, Остер, Овруч, Житомир, Чорнобиль, Мозир та інші міста були центрами окремих феодальних володінь, що перебували у васальній залежності від Київського князівства.
Основна територія Київської землі на Правобережжі Дніпра включала землі давнього Полянського і Деревлянського князівств, розселених у Пороссі «чорних клобуків» (берендеїв, торків, коуїв, турпеїв і печенігів) та Болохівську волость, яка з початку XIII століття остаточно відійшла до Волині. На Лівобережжі до Київської землі відносилася тільки вузька смуга (10-15 км), яка простягалася від Десни до Корані, з центром у Сакові. Південний кордон землі пролягав вздовж Пороської лінії оборони від Володарева до Родня через Юр'єв (Білу Церкву), Торчеськ, Богуслав і Корсунь. На півночі до складу землі входили території басейну річки Уж з містами Ушеськ, Іскоростень, Овруч, Чорнобиль. Напевно сам кордон проходив по р. Словечній до її впадіння у Прип'ять, де пізніше пролягла межа між Київським і Мінським воєводствами. Західний кордон з Волинською землею пролягав по річці Случ. Кордони з Болохівською волостю, напевно, пролягали біля витоків Росі та Тетерева.
Київська земля роздробилася на ряд уділів, якими як бенефіціями початково володіли молодші сини київських сюзеренів. З кінця XII століття у більшості з них утвердилися князі із смоленської гілки Мономаховичів. Найпотужнішим з них було Овруцьке князівство. Княжі престоли також були у Вишгороді, Білгороді, Торчеську, Трипіллі та Каневі. Причому трипільські та канівські князі часто були васалами торчеських князів, а останні — не тільки київськими, але й волинськими васалами.
Монгольська доба. XIII—XIV ст.
У 1240 році Київське князівство захопили монголо-татари. Хан Батий зруйнував Київ, після чого він остаточно втратив значення столиці Давньоруської держави. Як пише тогочасний мандрівник та місіонер Джованні Да Плано Карпіні, що через декілька років після погрому у Києві — було знищено близько 600 церков, понад 20 монастирів, а в Києві залишилось коло 200 уцілілих домів. Однак існує версія, що під (домами) мандрівник мав на увазі великі і заможні садиби, що належали знатним та заможним родинам. Таким чином, відомості про руйнування Києва можуть бути навмисним перебільшенням, пізніших дослідників, на догоду політичному моменту. Хоча треба брати до уваги, що хан Батий захопив Київ лише через 70 років після спалення його Андрієм Боголюбським. І як пише літописець: «Суздальці так дуже зруйнували 1169 року Київ, що татари не мали вже що руйнувати 1240 року». (Що також може бути перебільшенням і вигадкою).
В XIII ст. політичний центр України переноситься до Галицько-Волинського князівства. Після невдалої спроби князя Данила Галицького закріпитися у Києві та вбивства татарами князя Михайла Всеволодовича, що намагався проводити самостійну політику, на деякий час татари надають «ярлик» на Київ — суздальсько-володимирським князям. (Однак ці відомості є суперечними, і фактологічних підтверджень, окрім відомостей в літописах, справжність яких є сумнівною, цьому не існує)
З 1246 році титулярним князем тут був владимиро-суздальський Ярослав ІІІ Всеволодович, який поставив у Києві свого намісника, а пізніше — Олександр Невський, влада якого була також номінальною. З 1263 році татари дозволяють князювати у Києві нащадкам владимирських князів. З 1263 по 1271 рік Київська земля вважалася володінням брата Олександра Невського Ярослава Ярославича. Однак він також не жив у місті, задовольняючись формальним визнанням його влади з боку київського боярства. (Але і це є сумнівним, оскільки на землях Русі, фактично землях київського князівства, було оголошено королівство Руське, а першим її королем став Данило Романович).
В останній чверті XIII століття татарські хани напряму тримали в Києві своїх намісників — багатих місцевих феодалів — і безконтрольно господарювали в ньому. Періодично з'являються в місті монголо-татарські загони (які, щоправда, можуть плутати із половцями), що грабували населення, виводили людей в Золоту Орду. Якийсь час (не пізніше 1300 року) зберігали свої уділи в Київській землі і Смоленські Мономаховичі. Можливо також, що окремі з князів правили у Києві як Волинські васали у 1270-1300 роках. Одним з них був Пороський князь Юрій, васал Волинських князів Володимира Васильковича та Мстислава Даниловича.
Близько 1299—1300 рр. Київ зазнав нападу татар, скориставшись ним як підставою, київський митрополит-грек Максим вирішив змінити місцезнаходження центру Київської митрополії і, залишаючись київським митрополитом, без дозволу константинопольського патріарха перебрався у Володимир-на Клязьмі (звідки митрополит Петро переніс згодом центр митрополичої кафедри у Москву).
У першій половині XIV столітті в Києві знову з'явилися князі, але по уривчастих відомостях важко встановити хронологічність та послідовність їх князювання, а також те, чи постійно вони перебували в місті. Близько 1300-1301 років після перемоги хана Токти над Ногаєм, на Київському престолі утвердилася Путивльська династія, князі якої, з допомогою ординців (вірніше половців), намагались утримати ці території до 1362 року. В цей час у Києві також князювали представники Чернігівських та Переяславських князівств.
Литовська доба. XIV—XV ст.
Між 1324 та 1331 роками київський престол, можливо, займав литовсько-руський князь Ольгимонт Гольшанський (згідно з версією з т. з. літопису Биховця (джерела 16 століття), яка ґрунтується на тому, що литовський князь Гедимін встановив контроль над Київщиною нібито вже у 1324 році , після битви на річці Ірпінь).
З київських князів часів Орди маємо ще відомості про маловідомого князя Федора, який згадується під 1331 роком, з єдиної згадки про нього у Новгородському літописі знаємо що він не був самостійним і знаходився під контролем ординського баскака. Родовід князя невідомий.
Імовірно, боротьба між Золотою Ордою та Литовсько-Руською державою за Київ тривала до 1360-х років (можливо, у 1350-х рр. Київ мав відносно незалежне становище, хоч і нестабільне, на що вказує те, що місто було осідком невизнаних Константинополем самозваних київських митрополитів Феодорита і Романа, але на їх визнання і Золота Орда своєї згоди б не дала, оскільки номінальними київськими митрополитами для неї були ті, що з 1324 року знаходилися у Москві, а Московське князівство було вірним васалом Орди, є думка що Феодорит і Роман були ставлениками Литви, але вона небездоганна) . Близько 1362 року Київське князівство після битви під Синіми Водами звільнилося з під влади Золотої Орди і перейшло під контроль Великого князівства Литовського (з 1398 року держава називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське). Воно увійшло до його складу як васальне князівство. Існує версія, що вплив Золотої Орди, в цей час, на політику Києва - перебільшений. Швидше за все, Литвини боролися за контроль над Києвом із незалежними від Золотої Орди половцями. І у битві під Синіми Водами було розбито саме їх, споріднених із Русью народ.
З 1362 р. київським князем став один з Гедиміновичів, онуків Гедиміна і син Ольгерда Гедиміновича Володимир Ольгердович. З часом він все більше став проводити політику, спрямовану на утвердження широкої автономії Київського князівства, домігся від константинопольського патріарха відновлення Київської митрополії як постійного осідку київських митрополитів, митрополитом у Київ патріархом був призначений у 1375 році грек Кіпріан. Володимир досить довго карбував к Києві свою монету (карбовані монети князя карбувалися принаймні за 5 відомими штемпелями). В цей час до Київського князівства стала належати й Переяславська земля. Крім того, кордони князівства значно розширилися на південь і південний схід.
Відносний сепаратизм Володимира викликав невдоволення великих литовських князів, спочатку князя Ягайла Ольгердовича, який став польським королем у 1386 році, а особливо князя Вітовта Кейстутовича, іншого онука Гедиміна, якого литовське панство зробило великим литовським князем всупереч волі Ягайла, що бажав зберегти свою владу над Литвою.
У 1394 році Вітовт позбавив Володимира Ольгердовича влади, його змінив інший удільний князь з династії Гедиміновичів. Київське князівство за волею Вітовта дісталося Скиргайлові Ольгердовичу. За однією версією, що вкладається у тогочасний політичний зміст, Скиргайло був отруєний на бенкеті на початку 1397 р. у Софії, митрополичій резиденції намісником київського митрополита Кипріана Фомою (Кипріан на цей час перебував у Москві, звідки до Києва вже не повернувся).
Після смерті Скиргайла за волею Вітовта Київське удільне князівство було ліквідоване. Вітовт призначив свою довірену особу, служилого князя Івана Ольгемунтовича (Гольшанського) у Київ адміністратором, розпорядником і виконавцем свої волі . Але й служилий князь перебував у Києві очевидно недовго, востаннє Іван згадується у джерелах у 1401 році (точна дата його смерті невідома) .
В 1440 році Київське удільне князівство було відновлено під владою нащадків Володимира Ольгердовича — Олелька Володимировича (1440—1455) та Симеона Олельковича (1455—1470), відтворення удільного князівства було одним із компромісів, що завершив феодальну війну 1432—1440 (між онуками Гедиміна Свидригайлом Ольгердовичем і Сигізмундом Кейстутовичем, у цій війні руська партія підтримувала Свидригайла супроти очільника суто литовського панства Сигізмунда, Свидригайло програв у 1435 році важливу битву, але Сигізмунд у березні 1440 року був вбитий у результаті змвови князів Чарторийських). У грудні 1470 року князь Симеон помер, кияни влаштували безуспішну фронду, вимагаючи від польського короля і литовського князя Казимира залишити за Києвом статус удільного князівства. Вона виявилася безуспішною. У 1471 році Київське удільне князівство було вдруге і остаточно ліквідоване. Кияни двічі відмовлялися прийняти призначеного Казимиром київського воєводу Мартина Гаштовта, але місто було зайняте військом. Київське князівство було перетворено на воєводство.
Князі
Галерея
-
![image]()
Вид на городище Х-ХІ ст. в Заріччі -
![image]()
Місце, де були в'їзні ворота фортеці поблизу сучасного села Заріччя -
![image]()
Залишки земляних укрпілень літописного Василева -
![image]()
Залишки городища ХІ-ХІІІ ст. в селі Віта-Поштова -
![image]()
Місце, де існував древній Витичів (V-XIII століття)
Див. також
Бібліографія
Довідники
- Русина, О. В. Київське князівство [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 247. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Радянська енциклопедія історії України.- К., 1970.- т.2.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kiyivska zemlya Kiyivske knyazivstvo ruske knyazivstvo dinastiyi Ryurikovichiv a z XIV stolittya Gediminovichiv na teritoriyi suchasnoyi Kiyivshini z centrom u misti Kiyiv Kiyivske knyazivstvoskladova Rusi860 1132 1471GerbKiyivske knyazivstvo istorichni kordoni na kartiKiyivske knyazivstvo seredini HII pochatku HIII st Stolicya KiyivMovi RuskaReligiyi Pravoslav yaForma pravlinnya monarhiyaknyazi 1132 1139 Yaropolk Volodimirovich 1362 1394 Volodimir Olgerdovich 1455 1470 Semen OlelkovichIstoriya Zasnovano 860 1132 Likvidovano 1471Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kiyivske knyazivstvoIstoriyaCentr Rusi IX XI st Sformuvalos v seredini IX stolittya na bazi Kiyeva Vklyuchala kolishni zemli polyan derevlyan dregovichiv ta ulichiv V X XII st stalo centrom velikoyi davnoruskoyi derzhavi Kiyivskoyi Rusi Mezhi knyazivstva v osnovnomu provodilis po richkah Prip yat Dnipro Stugna Ros Sluch Gorin Kiyivske knyazivstvo lezhalo na perehresti torgovih shlyahiv z pivdnya na pivnich ta z zahodu na shid yaki spoluchali Yevropu j Aziyu Ce vigidne polozhennya spriyalo rozvitkovi torgivli ta ekonomichnij mici derzhavi Najdavnishi mista kiyivskogo knyazivstva Kiyiv Vishgorod Vitichiv ta Bilgorod nini Bilogorodka Mizhusobici XII XIII st V 1130 h rokah vnaslidok feodalnoyi rozdroblenosti Kiyivskoyi Rusi ta postijnoyi mizhusobnoyi borotbi udilnih knyaziv Kiyiv postupovo vtrachaye svoye znachennya politichnogo centru Odnochasno na shidnih zemlyah Kiyivskoyi Rusi sformuvavsya antikiyivskij soyuz volodimiro suzdalskih knyaziv z polovcyami Same v cej chas na Zaliskij zemli nabiraye silu formuvannya novogo etnosu zi svoyim okremim politichnim ta suspilnim ladom Yaskravim predstavnikom novogo etnosu buv sin polovchanki ta knyazya Yuriya Dolgorukogo Andrij Bogolyubskij Bazhayuchi poslabiti mic Kiyivskoyi derzhavi ta znachennya Kiyeva yak duhovnogo centru vsiyeyi Rusi 1169 roku Andrij Bogolyubskij zahopiv ta zrujnuvav Kiyiv pograbuvav ta spaliv bilshist cerkov soboriv ta monastiriv Odnak uchast v comu vijsk iz Zalissya i samogo Bogolyubskogo ye sumnivnim a rozmiri shkodi vid cogo odnogo iz bagatoh epizodu zahoplennya Kiyeva soyuzom inshih udilnih knyaziv yavno perebilshena Prote she deyakij chas knyazi ukrayinskih zemel prodovzhuvali zmagatisya za Velikoknyazhij prestol i vvazhali Kiyivske knyazivstvo golovnim knyazivstvom U seredini XII st do skladu Kiyivskogo knyazivstva vhodili Kiyivshina Shidna Volin Pereyaslavshina Centrom buv Kiyiv Pereyaslav Kaniv Cherkasi Oster Ovruch Zhitomir Chornobil Mozir ta inshi mista buli centrami okremih feodalnih volodin sho perebuvali u vasalnij zalezhnosti vid Kiyivskogo knyazivstva Osnovna teritoriya Kiyivskoyi zemli na Pravoberezhzhi Dnipra vklyuchala zemli davnogo Polyanskogo i Derevlyanskogo knyazivstv rozselenih u Porossi chornih klobukiv berendeyiv torkiv kouyiv turpeyiv i pechenigiv ta Bolohivsku volost yaka z pochatku XIII stolittya ostatochno vidijshla do Volini Na Livoberezhzhi do Kiyivskoyi zemli vidnosilasya tilki vuzka smuga 10 15 km yaka prostyagalasya vid Desni do Korani z centrom u Sakovi Pivdennij kordon zemli prolyagav vzdovzh Poroskoyi liniyi oboroni vid Volodareva do Rodnya cherez Yur yev Bilu Cerkvu Torchesk Boguslav i Korsun Na pivnochi do skladu zemli vhodili teritoriyi basejnu richki Uzh z mistami Ushesk Iskorosten Ovruch Chornobil Napevno sam kordon prohodiv po r Slovechnij do yiyi vpadinnya u Prip yat de piznishe prolyagla mezha mizh Kiyivskim i Minskim voyevodstvami Zahidnij kordon z Volinskoyu zemleyu prolyagav po richci Sluch Kordoni z Bolohivskoyu volostyu napevno prolyagali bilya vitokiv Rosi ta Tetereva Kiyivska zemlya rozdrobilasya na ryad udiliv yakimi yak beneficiyami pochatkovo volodili molodshi sini kiyivskih syuzereniv Z kincya XII stolittya u bilshosti z nih utverdilisya knyazi iz smolenskoyi gilki Monomahovichiv Najpotuzhnishim z nih bulo Ovrucke knyazivstvo Knyazhi prestoli takozh buli u Vishgorodi Bilgorodi Torchesku Tripilli ta Kanevi Prichomu tripilski ta kanivski knyazi chasto buli vasalami torcheskih knyaziv a ostanni ne tilki kiyivskimi ale j volinskimi vasalami Mongolska doba XIII XIV st Dokladnishe Kiyiv u zolotoordinski chasi U 1240 roci Kiyivske knyazivstvo zahopili mongolo tatari Han Batij zrujnuvav Kiyiv pislya chogo vin ostatochno vtrativ znachennya stolici Davnoruskoyi derzhavi Yak pishe togochasnij mandrivnik ta misioner Dzhovanni Da Plano Karpini sho cherez dekilka rokiv pislya pogromu u Kiyevi bulo znisheno blizko 600 cerkov ponad 20 monastiriv a v Kiyevi zalishilos kolo 200 ucililih domiv Odnak isnuye versiya sho pid domami mandrivnik mav na uvazi veliki i zamozhni sadibi sho nalezhali znatnim ta zamozhnim rodinam Takim chinom vidomosti pro rujnuvannya Kiyeva mozhut buti navmisnim perebilshennyam piznishih doslidnikiv na dogodu politichnomu momentu Hocha treba brati do uvagi sho han Batij zahopiv Kiyiv lishe cherez 70 rokiv pislya spalennya jogo Andriyem Bogolyubskim I yak pishe litopisec Suzdalci tak duzhe zrujnuvali 1169 roku Kiyiv sho tatari ne mali vzhe sho rujnuvati 1240 roku Sho takozh mozhe buti perebilshennyam i vigadkoyu V XIII st politichnij centr Ukrayini perenositsya do Galicko Volinskogo knyazivstva Pislya nevdaloyi sprobi knyazya Danila Galickogo zakripitisya u Kiyevi ta vbivstva tatarami knyazya Mihajla Vsevolodovicha sho namagavsya provoditi samostijnu politiku na deyakij chas tatari nadayut yarlik na Kiyiv suzdalsko volodimirskim knyazyam Odnak ci vidomosti ye superechnimi i faktologichnih pidtverdzhen okrim vidomostej v litopisah spravzhnist yakih ye sumnivnoyu comu ne isnuye Z 1246 roci titulyarnim knyazem tut buv vladimiro suzdalskij Yaroslav III Vsevolodovich yakij postaviv u Kiyevi svogo namisnika a piznishe Oleksandr Nevskij vlada yakogo bula takozh nominalnoyu Z 1263 roci tatari dozvolyayut knyazyuvati u Kiyevi nashadkam vladimirskih knyaziv Z 1263 po 1271 rik Kiyivska zemlya vvazhalasya volodinnyam brata Oleksandra Nevskogo Yaroslava Yaroslavicha Odnak vin takozh ne zhiv u misti zadovolnyayuchis formalnim viznannyam jogo vladi z boku kiyivskogo boyarstva Ale i ce ye sumnivnim oskilki na zemlyah Rusi faktichno zemlyah kiyivskogo knyazivstva bulo ogolosheno korolivstvo Ruske a pershim yiyi korolem stav Danilo Romanovich V ostannij chverti XIII stolittya tatarski hani napryamu trimali v Kiyevi svoyih namisnikiv bagatih miscevih feodaliv i bezkontrolno gospodaryuvali v nomu Periodichno z yavlyayutsya v misti mongolo tatarski zagoni yaki shopravda mozhut plutati iz polovcyami sho grabuvali naselennya vivodili lyudej v Zolotu Ordu Yakijs chas ne piznishe 1300 roku zberigali svoyi udili v Kiyivskij zemli i Smolenski Monomahovichi Mozhlivo takozh sho okremi z knyaziv pravili u Kiyevi yak Volinski vasali u 1270 1300 rokah Odnim z nih buv Poroskij knyaz Yurij vasal Volinskih knyaziv Volodimira Vasilkovicha ta Mstislava Danilovicha Blizko 1299 1300 rr Kiyiv zaznav napadu tatar skoristavshis nim yak pidstavoyu kiyivskij mitropolit grek Maksim virishiv zminiti misceznahodzhennya centru Kiyivskoyi mitropoliyi i zalishayuchis kiyivskim mitropolitom bez dozvolu konstantinopolskogo patriarha perebravsya u Volodimir na Klyazmi zvidki mitropolit Petro perenis zgodom centr mitropolichoyi kafedri u Moskvu U pershij polovini XIV stolitti v Kiyevi znovu z yavilisya knyazi ale po urivchastih vidomostyah vazhko vstanoviti hronologichnist ta poslidovnist yih knyazyuvannya a takozh te chi postijno voni perebuvali v misti Blizko 1300 1301 rokiv pislya peremogi hana Tokti nad Nogayem na Kiyivskomu prestoli utverdilasya Putivlska dinastiya knyazi yakoyi z dopomogoyu ordinciv virnishe polovciv namagalis utrimati ci teritoriyi do 1362 roku V cej chas u Kiyevi takozh knyazyuvali predstavniki Chernigivskih ta Pereyaslavskih knyazivstv Litovska doba XIV XV st Mizh 1324 ta 1331 rokami kiyivskij prestol mozhlivo zajmav litovsko ruskij knyaz Olgimont Golshanskij zgidno z versiyeyu z t z litopisu Bihovcya dzherela 16 stolittya yaka gruntuyetsya na tomu sho litovskij knyaz Gedimin vstanoviv kontrol nad Kiyivshinoyu nibito vzhe u 1324 roci pislya bitvi na richci Irpin Z kiyivskih knyaziv chasiv Ordi mayemo she vidomosti pro malovidomogo knyazya Fedora yakij zgaduyetsya pid 1331 rokom z yedinoyi zgadki pro nogo u Novgorodskomu litopisi znayemo sho vin ne buv samostijnim i znahodivsya pid kontrolem ordinskogo baskaka Rodovid knyazya nevidomij Imovirno borotba mizh Zolotoyu Ordoyu ta Litovsko Ruskoyu derzhavoyu za Kiyiv trivala do 1360 h rokiv mozhlivo u 1350 h rr Kiyiv mav vidnosno nezalezhne stanovishe hoch i nestabilne na sho vkazuye te sho misto bulo osidkom neviznanih Konstantinopolem samozvanih kiyivskih mitropolitiv Feodorita i Romana ale na yih viznannya i Zolota Orda svoyeyi zgodi b ne dala oskilki nominalnimi kiyivskimi mitropolitami dlya neyi buli ti sho z 1324 roku znahodilisya u Moskvi a Moskovske knyazivstvo bulo virnim vasalom Ordi ye dumka sho Feodorit i Roman buli stavlenikami Litvi ale vona nebezdoganna Blizko 1362 roku Kiyivske knyazivstvo pislya bitvi pid Sinimi Vodami zvilnilosya z pid vladi Zolotoyi Ordi i perejshlo pid kontrol Velikogo knyazivstva Litovskogo z 1398 roku derzhava nazivalas Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske Vono uvijshlo do jogo skladu yak vasalne knyazivstvo Isnuye versiya sho vpliv Zolotoyi Ordi v cej chas na politiku Kiyeva perebilshenij Shvidshe za vse Litvini borolisya za kontrol nad Kiyevom iz nezalezhnimi vid Zolotoyi Ordi polovcyami I u bitvi pid Sinimi Vodami bulo rozbito same yih sporidnenih iz Rusyu narod Z 1362 r kiyivskim knyazem stav odin z Gediminovichiv onukiv Gedimina i sin Olgerda Gediminovicha Volodimir Olgerdovich Z chasom vin vse bilshe stav provoditi politiku spryamovanu na utverdzhennya shirokoyi avtonomiyi Kiyivskogo knyazivstva domigsya vid konstantinopolskogo patriarha vidnovlennya Kiyivskoyi mitropoliyi yak postijnogo osidku kiyivskih mitropolitiv mitropolitom u Kiyiv patriarhom buv priznachenij u 1375 roci grek Kiprian Volodimir dosit dovgo karbuvav k Kiyevi svoyu monetu karbovani moneti knyazya karbuvalisya prinajmni za 5 vidomimi shtempelyami V cej chas do Kiyivskogo knyazivstva stala nalezhati j Pereyaslavska zemlya Krim togo kordoni knyazivstva znachno rozshirilisya na pivden i pivdennij shid Vidnosnij separatizm Volodimira viklikav nevdovolennya velikih litovskih knyaziv spochatku knyazya Yagajla Olgerdovicha yakij stav polskim korolem u 1386 roci a osoblivo knyazya Vitovta Kejstutovicha inshogo onuka Gedimina yakogo litovske panstvo zrobilo velikim litovskim knyazem vsuperech voli Yagajla sho bazhav zberegti svoyu vladu nad Litvoyu U 1394 roci Vitovt pozbaviv Volodimira Olgerdovicha vladi jogo zminiv inshij udilnij knyaz z dinastiyi Gediminovichiv Kiyivske knyazivstvo za voleyu Vitovta distalosya Skirgajlovi Olgerdovichu Za odniyeyu versiyeyu sho vkladayetsya u togochasnij politichnij zmist Skirgajlo buv otruyenij na benketi na pochatku 1397 r u Sofiyi mitropolichij rezidenciyi namisnikom kiyivskogo mitropolita Kipriana Fomoyu Kiprian na cej chas perebuvav u Moskvi zvidki do Kiyeva vzhe ne povernuvsya Pislya smerti Skirgajla za voleyu Vitovta Kiyivske udilne knyazivstvo bulo likvidovane Vitovt priznachiv svoyu dovirenu osobu sluzhilogo knyazya Ivana Olgemuntovicha Golshanskogo u Kiyiv administratorom rozporyadnikom i vikonavcem svoyi voli Ale j sluzhilij knyaz perebuvav u Kiyevi ochevidno nedovgo vostannye Ivan zgaduyetsya u dzherelah u 1401 roci tochna data jogo smerti nevidoma V 1440 roci Kiyivske udilne knyazivstvo bulo vidnovleno pid vladoyu nashadkiv Volodimira Olgerdovicha Olelka Volodimirovicha 1440 1455 ta Simeona Olelkovicha 1455 1470 vidtvorennya udilnogo knyazivstva bulo odnim iz kompromisiv sho zavershiv feodalnu vijnu 1432 1440 mizh onukami Gedimina Svidrigajlom Olgerdovichem i Sigizmundom Kejstutovichem u cij vijni ruska partiya pidtrimuvala Svidrigajla suproti ochilnika suto litovskogo panstva Sigizmunda Svidrigajlo prograv u 1435 roci vazhlivu bitvu ale Sigizmund u berezni 1440 roku buv vbitij u rezultati zmvovi knyaziv Chartorijskih U grudni 1470 roku knyaz Simeon pomer kiyani vlashtuvali bezuspishnu frondu vimagayuchi vid polskogo korolya i litovskogo knyazya Kazimira zalishiti za Kiyevom status udilnogo knyazivstva Vona viyavilasya bezuspishnoyu U 1471 roci Kiyivske udilne knyazivstvo bulo vdruge i ostatochno likvidovane Kiyani dvichi vidmovlyalisya prijnyati priznachenogo Kazimirom kiyivskogo voyevodu Martina Gashtovta ale misto bulo zajnyate vijskom Kiyivske knyazivstvo bulo peretvoreno na voyevodstvo KnyaziDokladnishe Kiyivski knyaziGalereyaVid na gorodishe H HI st v Zarichchi Misce de buli v yizni vorota forteci poblizu suchasnogo sela Zarichchya Zalishki zemlyanih ukrpilen litopisnogo Vasileva Zalishki gorodisha HI HIII st v seli Vita Poshtova Misce de isnuvav drevnij Vitichiv V XIII stolittya Div takozhKiyivska Rus Velikij knyaz kiyivskij Kiyivska oblast Kiyivshina Kiyivska guberniyaBibliografiyaDovidniki Rusina O V Kiyivske knyazivstvo 17 Serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 247 ISBN 978 966 00 0692 8 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Radyanska enciklopediya istoriyi Ukrayini K 1970 t 2