Украї́на (МФА: ) — держава у Східній Європі, охоплює південний захід Східноєвропейської рівнини, частину Східних Карпат і Кримські гори. Межує з Румунією й Молдовою на південному заході, з Угорщиною, Словаччиною та Польщею на заході, з Білоруссю на півночі та з Росією на сході й північному сході. На півдні омивається Чорним та Азовським морями. Площа становить 603 700 км². Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у Європі.
Станом на перепис 2001 року, населення України становило 48,4 мільйона осіб. Основне й корінне населення України — українці (77,8% населення на 2001 рік). Також офіційно корінними народами України є кримські татари, караїми та кримчаки. Крім того, значною меншиною є росіяни (17,3% населення на 2001 рік). Історично однією з найбільших меншин в Україні були також українські євреї.
Сучасна Україна, обравши за свій герб знак княжої держави Володимира Великого, проводить свою державність від Русі київських князів династії Рюриковичів IX—XIII століть. За часів свого розквіту, у X—XI століттях, Русь була однією з найбільших і найвпливовіших країн Європи. Після монгольської навали спадкоємцем Русі стало Королівство Руське XIII—XIV століть, що згодом було поглинуте Великим князівством Литовським і Королівством Польським. Велике князівство Литовське стало фактичним продовжувачем традицій Русі, в його складі руські землі користувалися широкою автономією. Після об'єднання литовської та польської держав у 1569 році, більшість українських земель перебувало у складі федеративної Речі Посполитої.
Відновлення української державності відбулося під час великого козацького повстання, відомого як Хмельниччина, з 1648 року, наслідком якого стало утворення автономної козацької держави, Гетьманщини, або Війська Запорозького. Обмежену автономність Гетьманщина зберігала до 1764 року, при тому частина земель відійшла до Речі Посполитої, а інша частина знаходилася під протекторатом Московського царства, які поступово поглинули козацьку державу. Згодом українські землі були розділені між Російською імперією та Австро-Угорською монархією.
Державою кримських татар, одного з корінних народів України, був Кримський ханат, що існував на південних українських землях у 1441—1783 роках за правління династії Ґераїв. У 1783 році був анексований Російською імперією.
Під час української революції початку XX століття на українських землях постало декілька національних держав, перш за все Українська Народна Республіка (УНР, 1917—1921), а також Кримська Народна Республіка (1917—1918), Українська Держава (1918), Західноукраїнська Народна Республіка (1918—1919) та Кубанська Народна Республіка (1918—1920). УНР наближалася до об'єднання у своєму складі усіх зазначених держав, але внаслідок низки воєн була загарбана сусідами: Радянською Росією, Польською Республікою, Румунським королівством і Чехословацькою Республікою.
З 1919 року, спочатку на східних українських землях зі столицею у Харкові, почала створюватися більшовицька Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, згодом УРСР), яка в 1922 році ввійшла до складу Радянського Союзу. Київ став столицею УРСР у 1934 році. Під час Другої світової війни до УРСР були приєднані частина Західної України й Буджак, згодом Закарпаття, а з 1954 року — Крим.
Сучасна держава Україна відновила незалежність внаслідок розпаду Радянського Союзу й проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, яке закріпив референдум 1 грудня 1991 року.
Україна є унітарною державою, складається з 24 областей, Автономної Республіки Крим і двох міст зі спеціальним статусом: Києва — столиці й найбільшого міста, і Севастополя.
Україна є парламентсько-президентською республікою. Органом законодавчої влади є Верховна Рада України, яка призначає вищий орган виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, що очолюється Прем'єр-міністром. Головою держави та Верховним Головнокомандувачем є Президент України.
Більшість громадян України є християнами, переважно православного віросповідання, також на заході України поширений греко-католицизм. Релігіями корінних народів України є також іслам, юдаїзм і караїмізм. До прийняття християнства Руссю в 988 році панівною була язичницька слов'янська релігія.
Україна — промислово-аграрна країна з переважанням продукування сировини. Вона є одним із провідних експортерів деяких різновидів сільськогосподарської продукції. Господарський комплекс країни включає видобування корисних копалин, деякі галузі машинобудування, чорну й кольорову металургію тощо. Україна є потужним виробником електроенергії. Значні позиції займає виробництво військової техніки та зброї.
Україна є одним із членів-засновників Організації Об'єднаних Націй, а також членом понад сорока міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ (1992), МВФ (1992), МБРР (1992), СОТ (2008), Ради Європи (1995), кандидат на членство в ЄС (з 2022).
З 20 лютого 2014 року Україна захищається від збройного вторгнення Російської Федерації, складовими якого є анексія Криму та окупація частини Донецької та Луганської областей. Новий етап російсько-української війни розпочався 24 лютого 2022 року із широкомасштабним російським вторгненням в Україну.
Назва
Україна має декілька історичних назв, що є частково або повністю тотожними. Сучасна Україна розташована на землях, що у перших століттях нашої ери були відомі здебільшого як «Скіфія» та «Сарматія», однак етнічна і культурна тяглість від тогочасного населення цих земель до сьогодення переважно вважається опосередкованою. Найвідомішими історичними назвами, що стосувалися сукупності земель, на яких відбувався етногенез українського народу та мала місце відносна тяглість його державності, були: «Русь», «Росія» («Ρωσία», «Rosia», «Russia»), «Рутенія» («Ruthenia»), «Роксоланія» («Roxolania»), «Україна», «Малоросія», «Військо Запорозьке», «Гетьманщина».
Русь
Найдавніша відома згадка слова «Русь» як географічної назви є у візантійсько-руському договорі 911 року, де вона використана на позначення держави і території підвладної київському князю Олегу (що на той час обмежувалося переважно околицями Києва). Надалі назва «Русь» використовувалася на позначення земель, на які поширювалася влада київських князів, у вузькому значенні лише щодо Середнього Придніпров'я (Київське, Чернігівське, Переяславське князівства), у ширшому — на значну частину Східної Європи, при цьому землі за межами Наддніпрянщини в низці джерел означалися як «Зовнішня Русь». Одночасно у Візантії на означення Русі використовувалося, серед інших назв, еллінізоване слово «Росія» («Ρωσία»). Після занепаду Русі внаслідок монгольської навали, у XIII-XIV століттях назву «Королівство Русь» певний час носила Галицько-Волинська держава, протягом 1398—1569 років слово «Русь» використовувалося в повній назві Литовської держави і протягом 1434–1772 років назву «Руське воєводство» носила Галичина у складі Королівства Польського та Речі Посполитої. Московія не претендувала прямо на загальний спадок Русі та не використовувала це слово у назві своєї держави доки Іван IV у 1547 році не почав називати себе, серед інших титулів, «царь и великий князь всеа Русии», після чого до Московії в деяких документах, окрім як «Московське царство», почали застосовуватися також назви «Російське царство» або «Росія». Закріпив цю назву за Московією Петро I, отримавши контроль над лівобережною Гетьманщиною та Києвом і перейменувавши Московське царство на Російську імперію у 1721 році. До цих подій київські та московські землі не перебували у складі однієї держави протягом близько 500 років у XIII-XVIII століттях. Низка істориків згодом характеризували таке запозичення як безпідставне привласнення Московією назви та історії України-Русі. Серед тих, хто відстоював правомірність використання назви «Русь» лише стосовно України, але не Росії-Московії, був анонімний автор впливової праці початку XIX століття «Історія Русів». Згодом аналогічну позицію детально обґрунтував Михайло Грушевський, зокрема зазначаючи, що «ми є народ у якого вкрали назву», на підкреслення чого назвав свою найбільшу працю «Історія України-Руси». Поділяє таку думку й багато сучасних дослідників.
Україна
Слов'янське слово «Україна» вперше згадується в Київському літописному зводі за Іпатіївським списком під 1187 роком. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до історичного ядра Русі поруч із Київським і Чернігівським князівствами. Це слово також зустрічається в руських літописах під 1189, 1213, 1280 і 1282 роками, позначаючи Галичину, Західну Волинь, Холмщину й Підляшшя. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» в широкому значенні називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля й Брацлавщини, а у вузькому — територію Середнього Подніпров'я. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося й із середини XVII століття, після постання руської держави Війська Запорозького.
Протягом початку 1670-х — першої половини 1680-х років назва «Україна» закріпилася в офіційному дискурсі Війська Запорозького, Московського царства, Речі Посполитої та Молдавського князівства як новий політонім. Ним почали позначати державу, яка була під владою гетьманів Війська Запорозького. При цьому дана назва була синонімічною і вживалася для кращого розуміння та виокремлення державного політичного утворення, яке постало на теренах Східної Європи від часів Української революції на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.
У зв'язку з входженням частини земель Русі до складу Московського царства, а згодом і Російської імперії, слово «Україна» закріпилося за регіоном Подніпров'я; ним також позначали Слобожанщину. Після перейменування Московського царства на Російську імперію 1721 року, українські землі почали називати «Малоросією». У другій половині XIX століття — початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці». 1917 року була проголошена держава, яка використала слово «Україна» у своїй офіційній назві, — Українська Народна Республіка.
Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з теорією, якої дотримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» чи «край», тобто «у» означає «рідний», «свій». Таким чином «україна» — антонім слова «чужина».. Згідно з іншою теорією, що утворилася під впливом польської та російської історіографії, воно означає «околицю» (рос. окраину) чи «прикордоння».
Географія та природа
Розташування
Україна розташована в південно-східній частині Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході й із Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією і Росією.
Загальна площа України становить 603 700 км², вона становить 5,7 % території Європи й 0,44 % території світу. За цим показником вона є другою за величиною серед країн Європи після Росії (або найбільшою країною, яка повністю лежить у Європі). Площа виключної морської економічної зони України становить 72 658 км². Код країни за системою ISO 3166-1-alpha-2 — UA. Територія України витягнута із заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, лежить приблизно між 52° 20′ та 44° 23′ північної широти й 22° 5′ і 41° 15′ східної довготи.
- Крайній північний пункт — село Грем'яч (урочище Петрівське) Чернігівської області.
- Крайній південний пункт — смт Форос Автономної Республіки Крим.
- Крайній західний пункт — село Соломоново Закарпатської області.
- Крайній східний пункт — село Рання Зоря Луганської області.
- Географічний центр України розташований на північній околиці села Мар'янівка Звенигородського району Черкаської області.
- Згідно з однією з методик вимірювання, географічний центр Європи розташований на території України, неподалік міста Рахів Закарпатської області.
Найбільшими чорноморськими портами є Одеса, Чорноморськ, Херсон, Севастополь, азовськими — Маріуполь, Бердянськ, Керч.
Загальна протяжність кордонів 6993 км, із них сухопутних 5638 км. Довжина морської ділянки кордону: 1355 км (Чорним морем — 1056,5 км; Азовським морем — 249,5 км; Керченською протокою — 49 км).
Рельєф
У рельєфі України переважають рівнини (95 % усієї площі), що належать до південно-західної окраїни Східноєвропейської рівнини. Вони поєднують Поліську, Придніпровську й Причорноморську низовини, що займають 70 % поверхні України, а також Волинську, Подільську, Придніпровську, Донецьку й інші височини. Пересічна абсолютна висота рівнин становить 175 м. В Україні знаходиться найвища точка Східноєвропейської рівнини — гора Берда, висотою 515 м над рівнем моря.
Гірські масиви в Україні представлені частиною Карпатських гір — Українськими Карпатами, де розташована найвища вершина України — гора Говерла (2061 м над рівнем моря), й Кримськими горами, найвищою вершиною яких є гора Роман-Кош (1545 м).
Сейсмічність України проявляється в західних, південно-західних і в південних районах, які розташовані поблизу потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети, і де виділяються два основні сейсмічні регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський. Значна частина території піддається впливам власних (місцевих) землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія).
Клімат
Територія України лежить переважно в помірно-континентальній області помірного кліматичного поясу зі зростанням континентальности з північного заходу на південний схід. Південний берег Криму виділяється в окремий регіон субтропічного середземноморського клімату. В Українських Карпатах і Кримських горах висота місцевості й експозиція схилів зумовлюють вертикальну зональність клімату.
Середньорічна температура повітря в Україні коливається від +11…+13 °C на півдні до +5…+7 °C на півночі. Пересічна середня температура найхолоднішого місяця (січня) змінюється від −7…−8 °C на північному сході до 0 °C у степовому Криму й +2…+4 °C на Південному узбережжі Криму. У найтеплішому місяці (липні) середньомісячна температура змінюється від +17…+19 °C на півночі й північному заході країни до +22…+23 °C у південних районах і +25 °C — на Південному узбережжі Криму.
Найнижча температура повітря на території України зафіксована 8 січня 1935 р. у Луганську. Унаслідок вторгнення повітряних течій з Арктики температура знизилася тут до −42 °C.
Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їхнє зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено в Українських Карпатах — 1500 мм (полонина Плай — 1663 мм) і Кримських горах (1000—1200 мм), найменші — на причорноморському узбережжі й на Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На переважній частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650—600 мм на заході до 450—400 мм на півдні й південному сході. Основна їхня маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму. Узимку опади бувають у вигляді снігу, майже на всій території країни; висота снігового покриву — 10—30 см, а в горах досягає 40 см.
Передбачається, що за 50—100 років клімат України стане більш посушливим, схожим на австралійський.
Водотоки та водойми
На території України протікає 63 119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10 км і більше — 3302. Більшість річок належить до басейну Чорного й Азовського морів і лише з 2 % території води мають стік до Балтійського басейну (Сян і Західний Буг із їхніми притоками). Головні річки — Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай.
Озер у країні близько 20 тис., з них лише 43 мають площу 10 км² і більше. Найбільше озеро Українського Полісся — Світязь має площу 27,5 км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження — придунайські (Ялпуг — 149 км²), причорноморські (штучно опріснений Кундук (Сасик) — 204,8 км²), кримські (солоне озеро Сасик-Сиваш — 71 км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків. Найбільші водосховища — на Дніпрі (Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське). Найбільший лиман — Дністровський — 360 км². Найсолонішим є Куяльницький лиман — 157—227 ‰.
Ландшафти й фізико-географічне районування
У межах України за спільністю морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтних комплексів — рівнинний, що займає понад 93 % території, і гірський. Основні риси ландшафтної структури країни визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише на Південному узбережжі Криму зустрічаються елементи субтропічних ландшафтів середземноморського типу.
Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни з чітко вираженою біокліматичною і ландшафтною широтною зональністю, частини Карпатської та Кримської гірських фізико-географічних країн. Рівнинна Україна охоплена чотирма природними зонами: зоною мішаних лісів (Полісся), , лісостеповою зоною та степовою зоною.
Заповідні території
В Україні всі природоохоронні території об'єднані у Природно-заповідний фонд України, який включає понад 8600 об'єктів, що становлять близько 6,8 % площі країни.
Природно-заповідний фонд України включає території або акваторії, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Об'єкти природно-заповідного фонду охороняються законодавством України як національне надбання з встановленням особливих режимів охорони.
Природні об'єкти Природно-заповідного фонду України розділяються на біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники різних типів, пам'ятки природи та заповідні урочища. Найвищий статус і здебільшого найбільшу площу мають заповідники та національні природні парки. В Україні існує 5 біосферних заповідників (Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський, Чорнобильський), 19 природних заповідників (найдавніші Канівський, Кримський, Український степовий, Поліський, Луганський, Мис Мартьян, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький) та 55 національних природних парків (найдавніші Карпатський, Шацький, Синевир).
Корисні копалини
Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4 % земної суші й де проживає 0,8 % населення планети, має у своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу.
В Україні розвідано 20 тис. родовищ і проявів 111 видів корисних копалин (за даними УНІАН — 200 видів корисних копалин, 120 із яких використовує людство нині). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення й ураховуються Державним балансом запасів. Найбільше економічне значення мають кам'яне вугілля, нафта й газ, залізні й марганцеві руди, самородна сірка, кам'яна й калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає РФ, США, Велику Британію, Францію, Німеччину, Канаду й інші країни. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX ст. займала провідне місце серед країн Європи й світу.
Біорізноманіття
Різноманіття природних умов України, її розташування в кількох природних зонах з двома морями, зумовлює досить багате і нерівномірно розподілене біорізноманіття зі значною кількістю ендеміків, перш за все в Кримських горах та в Карпатах.
В Україні поширені понад 60 тисяч видів живих істот, зокрема: понад 6500 видів грибів і лишайників, понад 4900 видів водоростей, понад 760 видів мохоподібних, понад 6000 видів судинних рослин, понад 1200 видів найпростіших, 33 види губок, 40 видів кнідарій, 3 види реброплавів, 33 види немертин, близько 30 видів мохуваток, 1 вид форонід, 2 види внутрішньопорошицевих, близько 1300 видів плоских червів, близько 50 видів черевовійчастих, близько 600 видів коловерток, близько 60 видів скреблянок, 2 види щетинкощелепних, понад 400 видів кільчастих червів, понад 400 видів молюсків, понад 800 видів нематод, 111 видів тихоходів, близько 1000 видів ракоподібних, близько 3300 видів павукоподібних, близько 140 видів багатоніжок, понад 500 видів прихованощелепних, понад 35 тисяч видів комах, 14 видів голкошкірих, 1 вид ланцетників, 9 видів тунікат, понад 250 видів риб, близько 20 видів земноводних, близько 25 видів плазунів, понад 400 видів птахів і близько 120 видів ссавців.
Природна рослинність вкриває близько 30 % України, при цьому переважна більшість її вторинно трансформована діяльністю людини. Зокрема, ліси займають близько 14 % країни (15,6 % разом з лісосмугами), тоді як у цілому для Європи цей показник становить 41 %. Луки, які переважно виникли в Україні на місці лісів внаслідок випасу худоби та косіння і використовуються як пасовища та сіножаті, займають близько 9 % країни. Степи, що природно займали близько 40 % українських земель, збереглися лише на 0,6 % території країни, здебільшого на заповідних територіях. Площа боліт займає близько 1 %, плавнів — близько 1,6 %, солончаків — близько 1 %.
В Україні є багато ендеміків, переважно це безхребетні тварини та рослини. Серед хребетних тварин України є лише 12 ендемічних видів, зокрема це сліпак піщаний і сліпак подільський, поширені у причорноморських і подільських степах, а також ящірка Ліндгольма, поширена в Кримських горах.
Багато видів заселили природні території України внаслідок діяльності людини і є інвазійними. Деякі з них були навмисно акліматизовані людиною, наприклад, такі мисливські види як єнотоподібний собака, норка американська, ондатра, олень плямистий, муфлон, фазан звичайний тощо. В той самий час значно більше видів були інтродуковані в Україну ненавмисно, або ж поширилися самостійно внаслідок кліматичних змін. Багато з таких видів, зокрема і занесених навмисно, є шкідниками господарства та здатні завдавати шкоди природним екосистемам і подекуди витісняти місцеві рідкісні види. Серед найшкідливіших інвазійних видів України пацюк сірий, колорадський жук, каштанова мінуюча міль, кліщ варроа, слимак іспанський, рапана, реброплав мнеміопсіс, амброзія полинолиста, робінія звичайна, маслинка вузьколиста тощо.
Значна кількість видів зникла в Україні протягом останніх століть внаслідок знищення їхнього середовища існування людиною. Один з найпоказовіших прикладів — це степова антилопа сайгак, що був одним з наймасовіших видів копитних в Україні, але повністю зник тут у кінці XIX століття внаслідок розорювання степів та полювання. Також серед найпомітніших видів, що повністю зникли в Україні протягом останніх століть — тарпан, росомаха, тюлень-монах, летяга звичайна, бабак альпійський, ховрах жовтий, пискуха степова тощо. Зубр був знищений в Україні у XVII столітті, але з 1965 року реінтродукований в Карпатах і Поліссі.
В Україні основним документом з охорони біорізноманіття є Червона книга України, що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу у межах країни, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної морської економічної зони. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України». З 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857 — рослинний світ. Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснює Кабінет Міністрів України і підпорядковані структури. Наукове забезпечення ведення Червоної книги України здійснює , що створюється на базі Інституту зоології та Інституту ботаніки НАН України, які є провідними центрами з вивчення біорізноманіття України.
Історія
Стародавність
Доісторичний період (від палеоліту до бронзової доби)
В Україні знаходиться найдавніша відома стоянка доісторичних людей у Європі (людина прямоходяча, Homo erectus), поблизу села Королево на Закарпатті, що була датована у 1,4 мільйони років (ранній палеоліт), і вважається осередком міграції давніх людей з Кавказу.
Щонайменше з кінця раннього палеоліту (близько 300 тисяч років тому), та протягом усього середнього палеоліту, більшу частину земель нинішньої України населяли неандертальці (Homo neanderthalensis). Особливо добре відомі стоянки неандертальців у Криму, який імовірно був одним з останніх рефугіумів цього виду людини, до близько 28 тисяч років тому.
Близько 40 тисяч років тому Європу, зокрема терени нинішньої України, у кілька міграційних хвиль заселили з середземноморського узбережжя Близького Сходу анатомічно сучасні люди, Homo sapiens, що були мисливцями-збирачами (кроманьйонці). Вони витіснили неандертальців, частково їх асимілювавши (відсоток ДНК неандертальців у геномі сучасної людини в Європі поступово скоротився з 3-6 % до сучасних 2 %), хоча кілька тисяч років два види людей співіснували, особливо довго в Криму. Перші сучасні люди в Європі, зокрема на значній частині України, представлені Оріньяцькою археологічною культурою, яку згодом замінили Граветська та Епіграветська культури (до близько 8 тисяч років тому), носії яких продовжували бути мисливцями-збирачами. Завдяки сучасним генетичним дослідженням людських решток зазначених культур встановлено, що їхні представники (віком починаючи принаймні від 38 тисяч років) є одними з пращурів сучасних європейців, зокрема українців.
Після закінчення останнього льодовикового періоду 11 тисяч років тому поступове потепління клімату в Європі сприяло збільшенню популяції людей та дозволило розпочати землеробство. Близько 9 тисяч років тому в Європу почали мігрувати так звані [en] з Анатолії, що ознаменувало початок неоліту. На теренах нинішньої України внаслідок цієї міграції близько 8 тисяч років тому виникла Трипільська культура (існувала в VI—III тисячоліттях до нашої ери). Сучасні генетичні дослідження людських решток Трипільської культури та інших [en] довели їхнє походження та встановили суттєвий вплив землеробів з Анатолії на сучасний генофонд європейців і зокрема українців.
Одночасно з Трипільською культурою на українських теренах окремо існувала Дніпро-Донецька культура (VI—III тисячоліття до нашої ери), що походила від місцевих мисливців-збирачів і також поступово переходила до землеробства та скотарства.
Близько 5 тисяч років тому Східною Європою й далі на захід пройшла велика експансія степових кочовиків-скотарів зі східного понтійсько-каспійського степу, що в археології відомі як Ямна культура (існувала протягом близько 3300-2600 років до нашої ери). Степові кочовики захопили та асимілювали Трипільську культуру й інші місцеві народи, відповідно ця експансія мала значний вплив на подальший генофонд європейців та українців зокрема.
Згідно сучасних (2024) біологічних уявлень, що виникли у XXI столітті внаслідок секвенування геномів людських решток з багатьох археологічних культур і їх порівняння з сучаснішими людьми, подальші міграції ззовні не мали такого великого впливу на генофонд українців й інших європейських народів, як згадані вище три групи міграцій, а саме мисливців-збирачів Оріньяцької культури (понад 38 тисяч років тому), [en] з Анатолії (близько 9 тисяч років тому) та степових кочовиків-скотарів Ямної культури (близько 5 тисяч років тому). Наступні степові культури Східної Європи, включно з кімерійцями, скіфами та сарматами, були генетично пов'язані з Ямною культурою. Подальший етногенез європейських народів відбувався здебільшого за рахунок вже присутнього генетичного матеріалу, хоча мали місце великі внутрішні міграції.
Наступні культури Східної Європи були сформовані під значним культурним і генетичним впливом Ямної культури: Культура шнурової кераміки (бл. 3000—2300 рр. до н. е.), Катакомбна культура (бл. 2500—2000 рр. до н. е.), Тшинецька культура (бл. 2400—1300 рр. до н. е.), Зрубна культура (бл. 1900—1200 рр. до н. е.), Сабатинівська культура (бл. XV—XIII ст. до н. е.) та Білозерська культура (бл. XII—X ст. до н. е.).
Залізна доба, Античність і раннє Середньовіччя
Першим народом на теренах нинішньої України, що відомий за історичною назвою, а не лише за археологічними знахідками, були кімерійці (бл. Х—VII ст. до н. е.), які напряму походили від зазначених вище степових культур. Спорідненим з кімерійцями народом були таври, що населяли південь Криму протягом I тисячоліття до н. е.. Кімерійців згодом витіснили скіфи (VII—III ст. до н. е.), які створили одну з наймогутніших держав того часу. У III ст. до н. е. скіфів замінили сармати, союз споріднених племен яких проіснував до IV ст. н. е., коли їх витіснили гуни, які згодом дали поштовх до великого переселення народів.
Одночасно з цим, починаючи з VII ст. до н. е, давні греки заснували низку міст-колоній на північному узбережжі Чорного моря, що відомі як Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я: Борисфен, Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Керкінітида тощо. На основі цих колоній у V—IV ст. до н. е. виникла Боспорська держава.
Близько початку нашої ери, імовірно між Віслою та Дніпром, з'явилися перші слов'яни, деталі походження яких не з'ясовані, оскільки майже всі народи цього регіону практикували кремацію протягом I тисячоліття до н. е. та I тисячоліття н. е., що, за окремими виключеннями, не дозволяє отримати детальні генетичні дані з людських решток цього періоду, як у випадках з давнішими культурами. Походження слов'ян часто пов'язують з Зарубинецькою культурою (бл. III ст. до н.е — II ст. н. е.). Близькою до неї є також сусідня з заходу Переворська культура (бл. III ст. до н.е — V ст. н. е.). Перші історичні згадки слов'ян відносяться до римських джерел I століття нашої ери, де вони відомі як венеди, які однак не цілком ототожнені з археологічними культурами. Ідентифікація археологічних культур цього періоду як слов'янських ускладнена присутністю в тому ж регіоні дніпровських балтів, до яких імовірно належить зокрема Милоградська культура (бл. VII ст. до н.е — I ст. н. е.), а також готів, до яких належить щонайменше Вельбарська культура (бл. I—V ст. н. е.). Слов'янськими часто називають Черняхівську (I—V ст. н. е.) та Київську (II—V ст. н. е.) культури, але це остаточно не з'ясовано, Черняхівська культура щонайменше мала значний вплив готів. Майже не викликає сумнів слов'янська приналежність Пеньківської (бл. IV—VII ст.) та [en] (Корчацької, Празької, бл. V—VII ст.) культур, які ототожнюють відповідно з антами та склавинами, відомими за кількома візантійськими джерелами. У цих джерелах зокрема згадується перший відомий за іменем слов'янський правитель, князь антів Бож (IV століття), а також й інші вожді, як-от Ідарізій, Мезамир, Мусокій, Ардагаст тощо. Анти та склавини подекуди воювали з готами, аварами та Візантією. Імовірно саме від цих двох племен почалося широке розселення слов'ян Європою (зокрема до Балкан).
З VI століття сформувалося декілька слов'янських племен, імовірно похідних від антів та склавинів, які на початок IX століття населяли більшу частину нинішньої України: поляни, деревляни, сіверяни, уличі, волиняни, білі хорвати, тиверці тощо. В той же час степи лівобережжя та Криму займали степові кочові тюркські племена: булгари, хозари, печеніги та згодом половці. На півдні Криму жили також греки, готи та алани. Колишні грецькі колонії на південному узбережжі Криму перебували під контролем Візантії, що іноді переривався набігами степових кочовиків.
Середньовіччя
Русь
Починаючи з IX століття українські землі стали центром Руської землі на чолі з полянським Києвом. 882 року Київ захопив варязький князь Олег (882—912), який проголосив його «матір'ю городів руських» й встановив владу варязької династії Рюриковичів. За князювання княгині Ольги (945—965), її сина Святослава Хороброго (965—972), онука Володимира Великого (980—1015) та правнука Ярослава Мудрого (1019—1054) територія Руської держави розширилась шляхом підкорення Києвом сусідніх східнослов'янських, балтських і угро-фінських племен.
Це була найбільша держава Європи, площа якої сягала 1,5 млн км2. Кордони Київської Русі на півночі пролягали в районах Чудського озера, Фінської затоки Балтійського моря, Ладозького й Онезького озер; на заході — в районі верхів'їв Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану і Західної Двіни; на півдні — Сули, Дону, Росі й Південного Бугу; на сході — Волги та її притоки Оки. Також певний час мала дві зовнішні ізольовані колонії: фортецю Білу Вежу серед степів на нижньому Доні (X—XII ст.) та місто Тмуторокань на Кімерійському Боспорі (Керченська протока, X—XI ст.).
Русь мала довгу та насичену історію взаємовідносин з Візантією, що було зумовлено розташуванням важливого торгового шляху між Києвом і Константинополем («із варягів у греки»). У 907 році князь Олег ходив у похід на Константинополь (Царгород) і в 911 році уклав з Візантією договір про торгівлю та інші взаємовідносини. У 957 році правляча княгиня Ольга відвідала Константинополь і прийняла християнство. Однак її син князь Святослав не відмовився від автентичної релігії слов'ян. Син Святослава князь Володимир ставив за мету укласти шлюбну угоду з правлячою імператорською династією Візантійської імперії й уклав у 987 році договір про шлюб з сестрою імператора царівною Анною, в обмін на що надав військову допомогу візантійцям. Коли імператор згодом порушив договір і відмовив у шлюбі, Володимир пішов у похід на Херсонес (Корсунь) в Криму, південне узбережжя якого тоді входило до складу Візантійської імперії. Захопивши місто Володимир змусив візантійців виконати шлюбну угоду. Умовою візантійців було прийняття християнства Володимиром, наслідком чого стало хрещення Русі у 988 році. 989 року Володимир заклав Десятинну церкву у Києві, першу церкву Русі. У 1011 (або 1017) році у Києві було закладенко також Софійський собор, що наразі є найстарішою будівлею Східної Європи зі вцілілим оригінальним інтер'єром (зокрема мозаїки, (фрески), графіті тощо).
Русь складалася з декількох князівств (близько 10 основних), які мали значну автономію та подекуди вели міжусобні війни (особливо за наслідування київського престолу) й мали тенденції до сепаратизму. Правили князівствами, особливо найвпливовішими, здебільшого члени родини київських князів, перш за все сини та брати поточного київського князя. Ядро Русі складали наддніпрянські Київське, Чернігівське та Переяславське князівства. Великий вплив мало також (Новгородське князівство), що контролювало північну частину торгового шляху «із варягів у греки». Значними князівствами були також Волинське та Галицьке.
Процес феодальної роздрібненості в XI — XIII століттях призвів до ослаблення та поступового розпаду Русі. У XII столітті володимиро-суздальські князі (попередники московських князів) намагалися встановити свою владу над Києвом, зокрема у 1169 році вони сплюндрували Київ, що значно послабило його подальші позиції.
На початку XIII століття постала Монгольська імперія, перший великий набіг якої на Русь супроводжувався провальною поразкою київського, чернігівського та галицького князів у Битві на Калці 1223 року. Це створило передумови для масштабної монгольської навали на Русь з 1239 року. У 1240 році монголи захопили та зруйнували Київ, що закінчило існування держави київських князів. Більшість руських князівств потрапила в ординську залежність.
- Ольга
(бл. 910—969) - Святослав Хоробрий
(бл. 938—972) - Володимир Великий
(бл. 960—1015) - Ярослав Мудрий
(бл. 983—1054) - Данило Галицький
(1201—1264)
Галицько-Волинська держава
Після занепаду Русі політичний, економічний і культурний центр українських земель перемістився до Галицько-Волинської держави. До її складу входили Волинь, Галичина, Берестейщина, Холмщина, Підляшшя, Белжщина, Турово-Пінщина, Чорна Русь, західна Київщина та Закарпаття. Окремі князівства в Галичині, де правили Ростиславичі, виникли починаючи з 1084 з центрами в Перемишлі, Теребовлі та Звенигороді. 1141 р. Володимирко Володарович об'єднав їх у єдине Галицьке князівство, яке досягло найбільшого розквіту за правління Ярослава Осмомисла.
1199 року Роман Великий об'єднав Галичину і Волинь у єдине Галицько-Волинське князівство. 1245 року його син і спадкоємець Данило Галицький, на часи правління якого припала татаро-монгольська навала, визнав свою залежність від Золотої Орди, проте сподіваючись на допомогу католицької Європи у боротьбі за незалежність, уклав таємні союзи із Польщею, Угорщиною, Мазовією і Тевтонським Орденом, і 1253 року прийняв знак самодержця — корону короля Русі від папи Іннокентія IV.
Близько 1256 року, після перемог над монголами Куремси, Данило заснував місто Львів. 1259 року, через відсутність військової допомоги з Заходу, король повторно визнав верховенство Орди. Його наступник Лев І постійно брав участь у походах ординців на Польщу і Литву. 1303 року Данилів онук король Юрій І домігся створення Галицької митрополії. 1308 року держава перейшла до його синів Андрія і Лева II, які розпочали боротьбу проти Золотої Орди в союзі з тевтонськими лицарями і мазовецькими князями. Проте після їхньої смерті останній монарх Юрій II знову визнав себе васалом Золотої Орди. 1340 року його вбивство дало привід Польщі та Литві — сусідам, які мали династичні права на руський престол, — розпочати війну за галицько-волинську спадщину. 1392 року Галичина з Белзькою землею і Холмщиною остаточно увійшла до Польського королівства, а Волинь — до Великого князівства Литовського, яке ще раніше опанувало землі Київського та Чернігівського князівств. В той самий час південні українські землі перебували у складі Золотої Орди, а Закарпаття — у складі Угорського королівства.
Крим XIII—XV століть
У 1223 році до Криму вторглися татаро-монголи, на 1242 рік вони підкорили половців і візантійські (трапезундські) міста встановивши над півостровом владу Золотої Орди, було створено Кримський улус зі столицею у місті Солхат (зараз Старий Крим).
У 1266 році італійська Генуезька республіка домоглася від Золотої Орди дозволу на створення власної колонії в Кафі (Феодосія). Надалі генуезці розширили контроль на все південне узбережжя Криму та на східну частину Керченського півострова, утворилася так звана Генуезька Газарія зі столицею у Кафі, що існувала понад 200 років.
Місцеві візантійські еліти, греки та готи, що сповідували візантійське православ'я, не були задоволені пануванням монголів-мусульман і навіть ще більше — пануванням генуезців-католиків. На початку XIV століття їм вдалося створити в Кримських горах незалежне князівство Феодоро зі столицею у місті-фортеці Дорос (Мангуп). Князівство мало доступ до моря лише на невеликому відрізку південної частини західного узбережжя півострова з фортецею Каламіта та портом Авліта (зараз Інкерман). Феодоро налагодило дипломатичні відносини з Золотою Ордою, але вело війни з Генуезькою республікою за контроль над південним узбережжям Криму.
У 1441 році відбувся політичний розпад Золотої Орди, внаслідок якого на півострові та в степах північного Причорномор'я утворилася незалежна держава Кримський ханат.
У 1475 році до Криму вторглася Османська імперія, яка захопила та знищила князівство Феодоро та Генуезьку Газарію, а кримські хани, хоча чинили військовий супротив, у 1478 році визнали себе васалами османів. Відтоді південне узбережжя Криму безпосередньо контролювалося Османською імперією до XVIII століття, а Кримський ханат перебував у васальній залежності від неї.
У складі литовсько-руської та польської держав
У XIV столітті литовські князі з династії Гедиміновичів вдало скористались початком занепаду Золотої Орди та розпочали збирання і переділ руських земель, спустошених в середині XIII століття навалою Батия. Співвідношення слов'янських та власне литовських земель у складі Великого князівства Литовського 1341 року було 2,5 до 1, а 1430 року — вже 12 до 1. Розпочав приєднання руських земель до Литви князь Гедимін, зокрема захопивши Київ 1322 року після перемоги в битві на річці Ірпінь. У 1340 році князь Любарт приєднав до Литви Волинь. Основний масив українських земель забрано до Литви за князювання Ольгерда, який приєднав Чернігівсько-Сіверські (1357—1358), Подільські (1363) та Київські землі (1362—1363). Нові землі приєднували як шляхом завоювання, так і через мирні ініціативи (угоди, шлюбні і родинні союзи) з переважанням останніх.
З 1398 року литовська держава мала назву Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське.
Хоча правили державою литовські князівські династії, потужні позиції у Великому князівстві Литовському займали численні руські (українські) княжі роди, яких було більше ніж литовських, а також і велику частину війська на всіх ланках займали руські воїни та командувачі. Помітні позиції руські воїни займали і в армії Польського королівства, що з 1392 року включало Галичину та деякі інші західні українські землі. Наприклад, у Грюнвальдській битві (1410), де польське та литовське війська разом розбили Тевтонський орден, за свої подвиги здобув слави та земель від короля Ягайла руський лицар Іванко Сушик з міста Романів під Львовом. Серед руських (українських) княжих родів Литовської держави особливо відомими, впливовими та заможними були волинські роди Острозьких та Вишневецьких. Князь Костянтин Острозький (1460—1530) був одним з найуспішніших полководців Литовської держави, першим здобув титул великого гетьмана литовського за перемогу над татарським військом біля Очакова 1497 року. У 1514 році в битві під Оршею литовсько-руське військо на чолі з Костянтином Острозьким розгромило московське військо Василія III призупинивши захоплення руських земель Московією.
Саме у складі Великого князівства Литовського, під певним впливом литовських військових традицій, вперше виникло українське козацтво. Хоча на перших етапах виникнення козацтво загалом підтримувалося литовською елітою, це були самовільні процеси заради оборони від кочівників, а не цілеспрямована організація державою. Зростання чисельності козацьких ватаг та їхні набіги на землі Кримського ханату створювали постійну напругу у відносинах між литовськими князями і ханом. У 1556 році волинський князь Дмитро Вишневецький заснував фортецю на острові Мала Хортиця задля боротьби з кочовиками. Це стало предтечею подальшого створення першої козацької січі.
У 1569 році литовська та польська держави були об'єднані у єдину Річ Посполиту, причому руські княжі роди литовської держави здебільшого зберігали свій вплив на той час. У 1576 році князь Костянтин Василь Острозький, переважно на меценатський внесок своєї небоги княжни Гальшки Острозької, заснував Острозьку академію, перший вищий навчальний заклад України.
- Велике князівство Литовське у 1386—1434 роках
- Битва під Оршею 1514 року, в якій руський волинський князь Костянтин Острозький, перший великий гетьман литовський, розгромив московське військо
- Представники волинського княжого роду Острозьких на поштових марках: Костянтин (1460—1530), Гальшка (1539—1582) та Костянтин Василь (1526—1608)
-
Новий час
Козаччина
У XV столітті на південному сході Великого князівства Литовського у Наддніпрянщині виникли громади, які почали називати себе козаками. Їхнє виокремлення було пов'язано з формуванням угруповань вояків, що захищали ці землі в «диких степах» Запорожжя від нападів степових кочовиків. З XVI століття військовим осередком козаків стала Запорозька Січ. Козаки Війська Запорозького формували окремий суспільний стан, що брав участь у війнах на боці Речі Посполитої: Лівонській війні 1558—1583 років, Польсько-московській війні 1605—1618 років, Хотинській війні 1620—1621 років, Смоленській війні 1632—1634 років. Крім цього козаки самовільно ходили з грабіжницькими походами у Молдову, Московію, Кримський ханат, Чорноморське узбережжя Болгарії і Малої Азії, а також активно займалися найманством, особливо під час Тридцятирічної війни 1618—1648 років. Найуспішнішим козацьким полководцем зазначених воєн і походів був гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Через правовий і соціальний гніт з боку шляхти козаки неодноразово піднімали повстання, найбільшими з яких були повстання Косинського 1591—1593 років, повстання Наливайка 1594—1596 років, повстання Жмайла 1625 року, повстання Федоровича 1630 року, повстання Сулими 1635, повстання Павлюка 1637 року й повстання Острянина 1638 року. Козаки неодноразово відстоювали права українського населення, яке зазнавало в Речі Посполитій релігійних та національних утисків.
З 1615 року в Києві існувала братська школа, що 1632 року була реорганізована митрополитом Петром Могилою на Києво-Братську колегію і яка у 1658 році отримала статус академії. Києво-Могилянська академія, і раніше колегія, була провідним освітнім закладом України в XVII—XVIII століттях, мала підтримку Війська Запорозького, з першої половини XVII століття в ній навчалася значна частина козацької старшини, зокрема низка гетьманів і їх найближче оточення.
У 1648—1657 роках козаки під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького підняли велике повстання у Речі Посполитій, результатом якого стало створення в Наддніпрянщині самоврядної української держави — Війська Запорозького, або Гетьманщини. 1654 року задля продовження війни з поляками козацька Україна прийняла протекторат московського царя, а 1656 року, через підписання московитами сепаратного миру, уклала союз зі Швецією і Трансільванією. 1657 року, після обрання новим гетьманом Івана Виговського, всередині України спалахнуло антигетьманське повстання, що розвинулося у козацько-московську війну. Попри перемогу гетьмана під Конотопом в 1659 році, він втратив підтримку козацької старшини через союз із поляками.
Стартував період козацьких міжусобиць — руїни, внаслідок якої козацька держава розкололася по Дніпру на Лівобережжя, Правобережжя і Запорожжя. Правобережна Україна опинилася під владою Речі Посполитої, а Лівобережжя і Запорожжя — під впливом Московії. 1667 року цей поділ затверджено Андрусівським миром.
У 1672 році у Бучацькому договорі зазначено польською мовою та турецькою мовою існування України, української державності.
Козацькі намагання об'єднати Україну під проводом гетьмана Петра Дорошенка за допомоги Османської імперії у 1672—1676 роках закінчилися поразкою і закріпленням попереднього поділу. 1689 року Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Наприкінці XVII століття поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити поступово скасовували його на Лівобережжі.
1709 року, під час Великої північної війни, козаки під проводом із гетьманом Івана Мазепи уклали союз зі Швецією, намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали поразки під Полтавою. 1710 року переможені козаки на чолі з гетьманом Пилипом Орликом прийняли у вигнанні першу козацьку Конституцію. Після повстання Мазепи Московська держава, перетворена на Російську імперію, взяла курс на повну ліквідацію козацької автономії в Україні. 1754 року росіяни ліквідували українсько-російський митний кордон і 1764 року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману Кирилу Розумовському декоративний титул фельдмаршала. 1775 року зруйновано Запорозьку Січ, 1781 року ліквідовано козацький устрій в Україні, а 1783 року закріпачено українських вільних селян.
- Петро Сагайдачний
(1582—1622) - Богдан Хмельницький
(1595—1657) - Іван Виговський
(бл. 1608—1664) - Петро Дорошенко
(1627—1698) - Іван Мазепа
(1639—1709) - Пилип Орлик
(1672—1742)
Кримськотатарська держава
Державою кримських татар, одного з корінних народів України, був Кримський ханат (Кримський престол, Кримське ханство), що існував на південних українських землях у 1441—1783 роках за правління династії Ґераїв, засновником якої був Хаджі I Ґерай. Держава мала станово-представницький устрій, основною релігією був іслам. Займала територію Криму (крім південного узбережжя), степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Перебувала у васальній залежності від Османської імперії, яка контролювала південне узбережжя Криму. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд, малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу.
Протягом 1474—1700 років кримські хани, як спадкоємці ханів Золотої Орди, отримували данину від Московії. У 1521 році, після того як московити кілька років уникали сплати данини, хан Девлет I Ґерай організував масштабний похід на Московщину зі стотисячним військом, відомий як «Кримський Смерч». У результаті походу кримські татари розорили Москву та декілька міст дорогою й змусили московитів підписати принизливий договір і продовжувати виплачувати данину.
У 1659 році хан Мехмед IV Ґерай підтримав гетьмана Івана Виговського в битві під Конотопом, 40 тисяч кримськотатарських вершників разом з 20 тисячами козаків та 4 тисячами польських найманців здобули рішучу перемогу над 100 тисячами московитів.
Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735—1739 років. У 1774 році здобула повну незалежність як від Османської, так і від Російської імперії внаслідок чергової поразки османів у російсько-турецькій війні, що було письмово закріплено мирним договором.
У 1783 році Російська імперія порушила договір та анексувала Кримський ханат.
- Хан Хаджі I Ґерай
(1397—1466) -
-
- Хан Іслям III Ґерай
(1604—1654) - Хан Аділь Ґерай
(1617—1672)
Імперська доба
Після останнього поділу Речі Посполитої 1795 року українські землі були розчленовані між Австро-Угорщиною і Росією. Перша отримала Галичину, Буковину і Закарпаття, а друга — решту України.
З кінця XVIII століття, під впливом європейського романтизму і націоналізму на українських землях набув нового розвитку український національний рух. 1798 року Іван Котляревський видав бурлескну поему «Енеїда», головною темою якої було відновлення козацької держави. Цей твір був першим твором української літератури, написаний розмовною українською мовою, й послужив стимулом для відродження українських національних традицій. 1806 року засновано Харківський університет, що став центром українознавчих студій. 1825 року була написана «Історія русів», що справила виплив на формування української гуманітарної інтелігенції. 1834 року засновано Київський університет, який так само як і Харківський став одним із українознавчих центрів. У 1840-х роках будителем української національної свідомості став Тарас Шевченко, поезія якого набула популярності серед широких верств українського суспільства — від Волині до Кубані. Серед найвідоміших діячів української культури імперського періоду були також Григорій Квітка-Основ'яненко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник тощо.
Українське національне відродження сприймалося вороже імперським керівництвом Росії. Російський уряд взяв курс на повну мовно-культурну асиміляцію неросійських народів європейської частини імперії, інструментом якої була політика русифікації українського народу. З цією метою російська влада видавала офіційні заборони на використання української мови, зокрема Валуєвський циркуляр 1863 року й Емський указ 1873 року.
- Іван Котляревський
(1769—1838) - Тарас Шевченко
(1814—1861) - Ісмаїл Гаспринський
(1851—1914) - Іван Франко
(1856—1916) - Ольга Кобилянська
(1863—1942) - Леся Українка
(1871—1913)
Новітній час
Визвольні змагання
1917 року лютнева революція в Росії повалила монархію і дала початок республіканському Тимчасовому уряду. Відлунням цих подій стало формування 17 березня у Києві Центральної Ради на чолі з професором Михайлом Грушевським. 20 листопада, після більшовицького перевороту в Росії, Центральна Рада як представницький орган України проголосила створення автономної Української Народної Республіки (УНР), а 22 січня 1918 року, через спалах українсько-більшовицької війни, проголосила її незалежність. За місяць український уряд уклав у Брест-Литовську договір із Німецькою та Австро-Угорською імперіями, за допомоги яких звільнив Україну від більшовиків.
Одночасно в Криму, 13 грудня 1917 року було оголошено національну державу кримських татар Кримську Народну Республіку на чолі з Номаном Челебіджіханом. Однак вже на початку 1918 року Крим захопили більшовики.
29 квітня 1918 у Києві, внаслідок державного перевороту українських монархічних сил, уряд Центральної Ради УНР замінив гетьман Павло Скоропадський. Республіка була перейменована на «Українську Державу». Режим Скоропадського протримався до листопада, коли його головні союзники німці капітулювали у Першій світовій війні. 14 грудня повстання Директорії на чолі з Симоном Петлюрою та Володимиром Винниченком повалило гетьманат і відновило Республіку.
Однак відступ німців дозволив російським більшовикам поновити воєнні дії. 6 січня 1919 вони створили у Харкові маріонеткову державу — Українську Соціалістичну Радянську Республіку, від імені якої розпочали війну. Протягом 1919 — 1920 років за контроль над Україною боролися українські республіканці, більшовики, російські націоналісти за підтримки Великої Британії, Франції та Польщі, українські анархісти на чолі з Нестором Махном та українські партизани. Боротьба закінчилася перемогою більшовицьких сил і встановленням радянського контролю в Центральній, Східній та Південній Україні.
Паралельно з цим, у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини, 19 жовтня 1918 року українці Галичини, Буковини і Закарпаття проголосили створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) зі столицею у Львові. Проте 1 листопада того ж року її атакувала Польща, розпочавши українсько-польську війну. Нападника підтримували країни Антанти — Велика Британія, Франція, Румунське королівство й Угорщина, а західні українці перебували в міжнародній ізоляції. У пошуках союзника уряд ЗУНР звернувся по допомогу до УНР і 22 січня 1919 року об'єднався з нею у єдину державу. Проте Директорія була зайнята війною з більшовиками і не могла надіслати військ. Внаслідок цього, на середину липня 1919 року поляки окупували Галичину, румуни — Буковину, а чехи — Закарпаття. У квітні 1920 року за володіння Західною Україною спалахнула радянсько-польська війна. Вона закінчилася 18 березня 1921 року Ризьким миром, що закріпив за Польщею право на українські Галичину та Волинь.
- Михайло Грушевський
(1866—1934) - Павло Скоропадський
(1873—1945) - Симон Петлюра
(1879—1926) - Володимир Винниченко
(1880—1951) - Номан Челебіджіхан
(1885—1918) - Нестор Махно
(1888—1934)
Міжвоєнний період
30 грудня 1922 року Українська Соціалістична Радянська Республіка уклала разом із більшовицькими республіками Росії, Білорусі та Закавказзя договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). За цим договором усі національні республіки нового Союзу були рівноправними, проте після прийняття Конституції СРСР 1936 року була обрана централізована система управління, в якій національні держави перетворювалися на автономії у складі Росії.
Протягом 1923—1933 років уряд СРСР та комуністична партія проводили в Українській СРР курс українізації, спрямований на укріплення позицій більшовиків. Шляхом розширення сфери застосування української мови в освіті, науці, засобах масової інформації, війську та партії більшовики намагалися знизити ступінь ворожости українців до радянської влади. Але вже в 1930 році, за ініціативи більшовицького намісника в Україні Лазаря Кагановича, стартувала кампанія гострої критики українізації та її прихильників. В 1933 році більшовики затаврували курс як «націоналістичний перегин», розпочали масові репресії щодо української інтелігенції та поновили русифікаційний курс. В результаті сталінських репресій, особливо протягом «Великого терору», за політичними мотивами були страчені або відправлені у трудові табори мільйони українців, зокрема тисячі діячів української культури та науки. Знищення радянською владою у 1930-х роках понад 200 українських письменників і митців, здебільшого людей чий пік активності припав на 1920-ті роки та початок 1930-х років, зробило це покоління української культури відомим як Розстріляне відродження. Серед найвідоміших жертв були Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Гнат Хоткевич, Михайль Семенко, Майк Йогансен, Валер'ян Підмогильний, Михайло Бойчук, Софія Налепинська-Бойчук.
В економічній сфері України комуністи проводили так звану «колективізацію» сільського господарства та посилену «індустріалізацію», яка супроводжувалась вимушеним переміщенням великих мас населення з сіл у міста.
У 1932—1933 роках, з метою «колективізації» господарства та придушення українського визвольного руху, центром якого було українське село, радянська влада організувала штучний голод на території УСРР. Від нього також постраждали регіони інших радянських республік, де компактно проживали українці, зокрема Кубань. За різними підрахунками, внаслідок Голодомору українське населення втратило від 4 млн до 12 млн осіб. Він зруйнував українське село і, як наслідок, традиційну систему цінностей у Наддніпрянщині, Слобожанщині, Запорожжі й Кубані. Голодомор визнаний геноцидом і злочином проти людяности на міжнародному рівні.
В той час, як більша частина України перебувала під радянською владою, західноукраїнські землі переважно знаходилося у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини протягом 1920—30-тих років, де продовжував існувати український визвольний рух, частина якого оформилася в організаційну структуру ОУН на чолі з Євгеном Коновальцем.
- Лесь Курбас
(1887—1937) - Микола Зеров
(1890—1937) - Микола Куліш
(1892—1937) - Михайль Семенко
(1892—1937) - Валер'ян Підмогильний
(1901—1937)
Друга світова війна
Цей розділ потребує додаткових для поліпшення його . |
23 серпня 1939 року СРСР та Німеччина уклали пакт про ненапад та розподіл сфер впливу у Східній Європі. 1 вересня року німці напали на Польщу з заходу, а 17 вересня Радянський Союз — зі сходу. Унаслідок цієї операції до УРСР були приєднані Західна Волинь і Галичина, заселені переважно українцями. Після окупації Німеччиною Франції, 28 червня 1940 року СРСР здійснив операцію супроти Румунії. Завдяки цьому до складу УРСР були повернуті Північна Буковина і Буджак, але відторгнута частина Придністров'я, що стала частиною Молдовської РСР. 14 липня 1940 року червоноармійські війська окупували країни Балтії, а 1 червня 1941 року німці захопили Балкани. Німеччина і СРСР отримали спільні кордони.
18 грудня 1940 року Німеччина затвердила план Барбаросса й 22 червня 1941 року напала на СРСР. Війна між цими державами тривала чотири роки й велася значною мірою на території України. У конфлікті на боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія.
30 червня 1941 року, з ініціативи ОУНР під проводом Степана Бандери, Ярослав Стецько проголосив Акт відновлення Української Держави в окупованому німецько-гітлерівськими військами Львові. У результаті цього Стецько та Бандера невдовзі потрапили у концтабір «Заксенгаузен».
19 вересня 1941 року нападники захопили Київ і Правобережжя, 24 жовтня — Харків і Лівобережжя, а червні-липні 1942 року — Крим і Кубань. В лютому 1943 року СРСР зміг спинити натиск противника під Сталінградом, а в серпні того ж року перехопив наступальну ініціативу після перемоги на Курській дузі. 6 листопада 1943 року радянські війська захопили Київ, а в квітні-травні 1944 року встановили радянський контроль над Правобережжям і Кримом. Наприкінці серпня 1944 року СРСР зайняв Західну Україну й почав наступ на окуповані Німеччиною країни Центральної Європи. 2 травня радянські війська здобули німецьку столицю Берлін. 8 травня війна скінчилася капітуляцією Німеччини. Внаслідок перемоги СРСР зросла його роль на міжнародній арені. У країнах Центральної Європи була створена низка прорадянських режимів.
Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп населення, депортаціями, вивезенням населення. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10 млн жителів України. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР у Червоній армії, певні формування, як то дивізія «Галичина», на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі Української повстанчої армії (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну.
- Євген Коновалець
(1891—1938) - Олена Теліга
(1906—1942) - Степан Бандера
(1909—1959) - Ярослав Стецько
(1912—1986) - Амет-Хан Султан
(1920—1971)
Повоєнний радянський період
У 1945 році Українська РСР стала одним із членів-засновників ООН. Перший комп'ютер радянської МЕСМ був побудований у Київському інституті електротехніки і почав функціонувати в 1950-му.
Післявоєнні етнічні чистки відбувалися з новим розширенням Радянського Союзу. Згідно зі статистикою, станом на 1 січня 1953 року, українці були другими у списку серед дорослих «спецпереселенців», що включає 20 % загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з УРСР та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації.
УРСР була сильно зруйнована під час війни, знищено понад 700 міст та 28 000 сіл, тому відновлення потребувало значних зусиль. Ситуація ускладнювалася післявоєнним голодом 1946—1947 років, який був викликаний посухою і військовими руйнуваннями інфраструктури. Він забрав десятки тисяч життів.
Після смерті Сталіна в 1953 році Микита Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС. Бувши першим секретарем Компартії Української РСР у 1938—1949 роках, Хрущов був глибоко обізнаний із республікою і після приходу до всесоюзної влади, він почав підкреслювати дружбу між українським і російським народами. У 1954 році широко відзначалося 300-річчя Переяславської Ради і, зокрема, Крим був переданий із РРФСР до Української РСР.
Вже до 1950 року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловості й виробництва. У 1946—1950 роках п'ятирічного плану майже 20 % радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2 % з 1940 по 1955 рік, а той час як обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза за той же період. Радянська Україна незабаром стала європейським лідером в області промислового виробництва, важливим центром радянської військової промисловости та високотехнологічних досліджень. Така важлива роль була зумовлена і доповнена значним впливом місцевої еліти.
Внаслідок тимчасового послаблення радянських репресій протягом хрущовської відлиги з кінця 1950-х років до 1970-х років в Україні сформувалася літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед інтелігенції, що дістала назву Шістдесятництво. Шістдесятники являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму. В основі світоглядних засад шістдесятників були визнання свободи, ідеї гуманізму та антропоцентризму. Серед найвідоміших представників шістдесятників були письменники Ліна Костенко, Григір Тютюнник, Василь Симоненко, Іван Драч, Василь Стус, літературні критики Іван Світличний, Іван Дзюба, художники Алла Горська, Галина Севрук, кіномитці Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук, публіцисти В'ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко та інші. Після відновлення тиску та репресій радянського режиму частина шістдесятників пішла на частковий компроміс з владою, інші обрали шлях відкритого протистояння тоталітарному режиму і стали частиною дисидентського руху, представники якого відкрито критикували радянську владу і були фактичною опозицією до неї. Значною подією дисидентського руху в УРСР було створення у 1976 році правозахисної Української Гельсінської групи, серед найвідоміших засновників якої були Микола Руденко та Левко Лук'яненко. Також у цей період існував кримськотатарський правозахисний рух, одним з найвідоміших діячів якого був дисидент Мустафа Джемілєв. Дисиденти зазнавали політичних репресій радянською владою, багато зазнало тривалих ув'язнень. Згодом у 1991 році авторами Акту проголошення незалежності України стали дисиденти Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл і Михайло Горинь.
- Левко Лук'яненко
(1928—2018) - Ліна Костенко
(нар. 1930) - Василь Симоненко
(1935—1963) -
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayina Ukrayi na MFA derzhava u Shidnij Yevropi ohoplyuye pivdennij zahid Shidnoyevropejskoyi rivnini chastinu Shidnih Karpat i Krimski gori Mezhuye z Rumuniyeyu j Moldovoyu na pivdennomu zahodi z Ugorshinoyu Slovachchinoyu ta Polsheyu na zahodi z Bilorussyu na pivnochi ta z Rosiyeyu na shodi j pivnichnomu shodi Na pivdni omivayetsya Chornim ta Azovskim moryami Plosha stanovit 603 700 km Najbilsha za plosheyu krayina sered povnistyu roztashovanih u Yevropi Ukrayina Prapor Gerb Gimn She ne vmerla Ukrayini i slava i volya Instrumentalna versiya source source track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track Roztashuvannya Ukrayini Stolicya ta najbilshe misto Kiyiv 50 27 pn sh 30 30 sh d country H G O Oficijni movi ukrayinska Religiya pravoslav ya 26 8 katolicizm 5 9 protestantizm 0 9 islam 0 2 yudayizm 0 1 inshi 0 7 Forma pravlinnya unitarna parlamentsko prezidentska respublika Prezident Volodimir Zelenskij Prem yer ministr Denis Shmigal Golova Verhovnoyi Radi Ruslan Stefanchuk Formuvannya 24 serpnya 1991 Rus 882 Galicko Volinske knyazivstvo 1199 Velike knyazivstvo Litovske 1362 Vijsko Zaporozke 1648 Utvorennya UNR 20 listopada 1917 Nezalezhnist UNR 22 sichnya 1918 Utvorennya ZUNR 1 listopada 1918 Akt zluki 22 sichnya 1919 Akt progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 24 serpnya 1991 Plosha Zagalom 603 700 km 46 Vnutr vodi 7 Naselennya ocinka 1 sichnya 2022 41 167 335 bez okupovanih teritorij 35 perepis 2001 48 mln 457 tis osib Gustota 75 km 109 2020 VVP PKS 2022 r ocinka Povnij 441 mlrd 50 Na dushu naselennya 14 304 113 VVP nom 2022 rik ocinka Povnij 151 5 mlrd 59 Na dushu naselennya 4350 118 ILR 2021 0 773 visokij 77 Valyuta Grivnya a href wiki D0 9A D0 BB D0 B0 D1 81 D0 B8 D1 84 D1 96 D0 BA D0 B0 D1 86 D1 96 D1 8F D0 B2 D0 B0 D0 BB D1 8E D1 82 ISO 4217 title Klasifikaciya valyut ISO 4217 UAH kod 980 a Chasovij poyas EET UTC 2 Litnij chas EEST UTC 3 Kodi ISO 3166 UA UKR Domen ua ukr Telefonnij kod 380 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ukrayina Stanom na perepis 2001 roku naselennya Ukrayini stanovilo 48 4 miljona osib Osnovne j korinne naselennya Ukrayini ukrayinci 77 8 naselennya na 2001 rik Takozh oficijno korinnimi narodami Ukrayini ye krimski tatari karayimi ta krimchaki Krim togo znachnoyu menshinoyu ye rosiyani 17 3 naselennya na 2001 rik Istorichno odniyeyu z najbilshih menshin v Ukrayini buli takozh ukrayinski yevreyi Suchasna Ukrayina obravshi za svij gerb znak knyazhoyi derzhavi Volodimira Velikogo provodit svoyu derzhavnist vid Rusi kiyivskih knyaziv dinastiyi Ryurikovichiv IX XIII stolit Za chasiv svogo rozkvitu u X XI stolittyah Rus bula odniyeyu z najbilshih i najvplivovishih krayin Yevropi Pislya mongolskoyi navali spadkoyemcem Rusi stalo Korolivstvo Ruske XIII XIV stolit sho zgodom bulo poglinute Velikim knyazivstvom Litovskim i Korolivstvom Polskim Velike knyazivstvo Litovske stalo faktichnim prodovzhuvachem tradicij Rusi v jogo skladi ruski zemli koristuvalisya shirokoyu avtonomiyeyu Pislya ob yednannya litovskoyi ta polskoyi derzhav u 1569 roci bilshist ukrayinskih zemel perebuvalo u skladi federativnoyi Rechi Pospolitoyi Vidnovlennya ukrayinskoyi derzhavnosti vidbulosya pid chas velikogo kozackogo povstannya vidomogo yak Hmelnichchina z 1648 roku naslidkom yakogo stalo utvorennya avtonomnoyi kozackoyi derzhavi Getmanshini abo Vijska Zaporozkogo Obmezhenu avtonomnist Getmanshina zberigala do 1764 roku pri tomu chastina zemel vidijshla do Rechi Pospolitoyi a insha chastina znahodilasya pid protektoratom Moskovskogo carstva yaki postupovo poglinuli kozacku derzhavu Zgodom ukrayinski zemli buli rozdileni mizh Rosijskoyu imperiyeyu ta Avstro Ugorskoyu monarhiyeyu Derzhavoyu krimskih tatar odnogo z korinnih narodiv Ukrayini buv Krimskij hanat sho isnuvav na pivdennih ukrayinskih zemlyah u 1441 1783 rokah za pravlinnya dinastiyi Gerayiv U 1783 roci buv aneksovanij Rosijskoyu imperiyeyu Pid chas ukrayinskoyi revolyuciyi pochatku XX stolittya na ukrayinskih zemlyah postalo dekilka nacionalnih derzhav persh za vse Ukrayinska Narodna Respublika UNR 1917 1921 a takozh Krimska Narodna Respublika 1917 1918 Ukrayinska Derzhava 1918 Zahidnoukrayinska Narodna Respublika 1918 1919 ta Kubanska Narodna Respublika 1918 1920 UNR nablizhalasya do ob yednannya u svoyemu skladi usih zaznachenih derzhav ale vnaslidok nizki voyen bula zagarbana susidami Radyanskoyu Rosiyeyu Polskoyu Respublikoyu Rumunskim korolivstvom i Chehoslovackoyu Respublikoyu Z 1919 roku spochatku na shidnih ukrayinskih zemlyah zi stoliceyu u Harkovi pochala stvoryuvatisya bilshovicka Ukrayinska Socialistichna Radyanska Respublika USRR zgodom URSR yaka v 1922 roci vvijshla do skladu Radyanskogo Soyuzu Kiyiv stav stoliceyu URSR u 1934 roci Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni do URSR buli priyednani chastina Zahidnoyi Ukrayini j Budzhak zgodom Zakarpattya a z 1954 roku Krim Suchasna derzhava Ukrayina vidnovila nezalezhnist vnaslidok rozpadu Radyanskogo Soyuzu j progoloshennya nezalezhnosti 24 serpnya 1991 roku yake zakripiv referendum 1 grudnya 1991 roku Ukrayina ye unitarnoyu derzhavoyu skladayetsya z 24 oblastej Avtonomnoyi Respubliki Krim i dvoh mist zi specialnim statusom Kiyeva stolici j najbilshogo mista i Sevastopolya Ukrayina ye parlamentsko prezidentskoyu respublikoyu Organom zakonodavchoyi vladi ye Verhovna Rada Ukrayini yaka priznachaye vishij organ vikonavchoyi vladi Kabinet Ministriv Ukrayini sho ocholyuyetsya Prem yer ministrom Golovoyu derzhavi ta Verhovnim Golovnokomanduvachem ye Prezident Ukrayini Bilshist gromadyan Ukrayini ye hristiyanami perevazhno pravoslavnogo virospovidannya takozh na zahodi Ukrayini poshirenij greko katolicizm Religiyami korinnih narodiv Ukrayini ye takozh islam yudayizm i karayimizm Do prijnyattya hristiyanstva Russyu v 988 roci panivnoyu bula yazichnicka slov yanska religiya Ukrayina promislovo agrarna krayina z perevazhannyam produkuvannya sirovini Vona ye odnim iz providnih eksporteriv deyakih riznovidiv silskogospodarskoyi produkciyi Gospodarskij kompleks krayini vklyuchaye vidobuvannya korisnih kopalin deyaki galuzi mashinobuduvannya chornu j kolorovu metalurgiyu tosho Ukrayina ye potuzhnim virobnikom elektroenergiyi Znachni poziciyi zajmaye virobnictvo vijskovoyi tehniki ta zbroyi Ukrayina ye odnim iz chleniv zasnovnikiv Organizaciyi Ob yednanih Nacij a takozh chlenom ponad soroka mizhnarodnih organizacij zokrema OBSYe 1992 MVF 1992 MBRR 1992 SOT 2008 Radi Yevropi 1995 kandidat na chlenstvo v YeS z 2022 Z 20 lyutogo 2014 roku Ukrayina zahishayetsya vid zbrojnogo vtorgnennya Rosijskoyi Federaciyi skladovimi yakogo ye aneksiya Krimu ta okupaciya chastini Doneckoyi ta Luganskoyi oblastej Novij etap rosijsko ukrayinskoyi vijni rozpochavsya 24 lyutogo 2022 roku iz shirokomasshtabnim rosijskim vtorgnennyam v Ukrayinu NazvaUkrayina maye dekilka istorichnih nazv sho ye chastkovo abo povnistyu totozhnimi Suchasna Ukrayina roztashovana na zemlyah sho u pershih stolittyah nashoyi eri buli vidomi zdebilshogo yak Skifiya ta Sarmatiya odnak etnichna i kulturna tyaglist vid togochasnogo naselennya cih zemel do sogodennya perevazhno vvazhayetsya oposeredkovanoyu Najvidomishimi istorichnimi nazvami sho stosuvalisya sukupnosti zemel na yakih vidbuvavsya etnogenez ukrayinskogo narodu ta mala misce vidnosna tyaglist jogo derzhavnosti buli Rus Rosiya Rwsia Rosia Russia Ruteniya Ruthenia Roksolaniya Roxolania Ukrayina Malorosiya Vijsko Zaporozke Getmanshina Rus Dokladnishe Rus Rosiya nazva ta Ukrayina Rus Fragment nimeckoyi karti Yevropi 1570 roku de yak Rvssia poznacheni Galicko Volinski zemli j okremo vidmichena Moskoviya Moskovia Najdavnisha vidoma zgadka slova Rus yak geografichnoyi nazvi ye u vizantijsko ruskomu dogovori 911 roku de vona vikoristana na poznachennya derzhavi i teritoriyi pidvladnoyi kiyivskomu knyazyu Olegu sho na toj chas obmezhuvalosya perevazhno okolicyami Kiyeva Nadali nazva Rus vikoristovuvalasya na poznachennya zemel na yaki poshiryuvalasya vlada kiyivskih knyaziv u vuzkomu znachenni lishe shodo Serednogo Pridniprov ya Kiyivske Chernigivske Pereyaslavske knyazivstva u shirshomu na znachnu chastinu Shidnoyi Yevropi pri comu zemli za mezhami Naddnipryanshini v nizci dzherel oznachalisya yak Zovnishnya Rus Odnochasno u Vizantiyi na oznachennya Rusi vikoristovuvalosya sered inshih nazv ellinizovane slovo Rosiya Rwsia Pislya zanepadu Rusi vnaslidok mongolskoyi navali u XIII XIV stolittyah nazvu Korolivstvo Rus pevnij chas nosila Galicko Volinska derzhava protyagom 1398 1569 rokiv slovo Rus vikoristovuvalosya v povnij nazvi Litovskoyi derzhavi i protyagom 1434 1772 rokiv nazvu Ruske voyevodstvo nosila Galichina u skladi Korolivstva Polskogo ta Rechi Pospolitoyi Moskoviya ne pretenduvala pryamo na zagalnij spadok Rusi ta ne vikoristovuvala ce slovo u nazvi svoyeyi derzhavi doki Ivan IV u 1547 roci ne pochav nazivati sebe sered inshih tituliv car i velikij knyaz vsea Rusii pislya chogo do Moskoviyi v deyakih dokumentah okrim yak Moskovske carstvo pochali zastosovuvatisya takozh nazvi Rosijske carstvo abo Rosiya Zakripiv cyu nazvu za Moskoviyeyu Petro I otrimavshi kontrol nad livoberezhnoyu Getmanshinoyu ta Kiyevom i perejmenuvavshi Moskovske carstvo na Rosijsku imperiyu u 1721 roci Do cih podij kiyivski ta moskovski zemli ne perebuvali u skladi odniyeyi derzhavi protyagom blizko 500 rokiv u XIII XVIII stolittyah Nizka istorikiv zgodom harakterizuvali take zapozichennya yak bezpidstavne privlasnennya Moskoviyeyu nazvi ta istoriyi Ukrayini Rusi Sered tih hto vidstoyuvav pravomirnist vikoristannya nazvi Rus lishe stosovno Ukrayini ale ne Rosiyi Moskoviyi buv anonimnij avtor vplivovoyi praci pochatku XIX stolittya Istoriya Rusiv Zgodom analogichnu poziciyu detalno obgruntuvav Mihajlo Grushevskij zokrema zaznachayuchi sho mi ye narod u yakogo vkrali nazvu na pidkreslennya chogo nazvav svoyu najbilshu pracyu Istoriya Ukrayini Rusi Podilyaye taku dumku j bagato suchasnih doslidnikiv Ukrayina Dokladnishe Ukrayina nazva Francuzka karta Ukrayini Carte d Ukranie Boplana 1648 roku pivden zverhu Italijska karta Vinchenco Mariya Koronelli 1690 roku de obidva beregi Naddnipryanshini z Kiyevom poznacheni yak VKRAINE ou PAYS DES COSAQVES Ukrayina abo Krayina kozakiv slovo OKRAINA Okrayina vzhito stosovno Zadonnya j Ryazani Slov yanske slovo Ukrayina vpershe zgaduyetsya v Kiyivskomu litopisnomu zvodi za Ipatiyivskim spiskom pid 1187 rokom Nim okreslyuvali tereni Pereyaslavskogo knyazivstva sho vhodilo do istorichnogo yadra Rusi poruch iz Kiyivskim i Chernigivskim knyazivstvami Ce slovo takozh zustrichayetsya v ruskih litopisah pid 1189 1213 1280 i 1282 rokami poznachayuchi Galichinu Zahidnu Volin Holmshinu j Pidlyashshya U litovskih i polskih hronikah ta oficijnih dokumentah XIV XVII stolittya Ukrayinoyu v shirokomu znachenni nazivali ruski zemli Galichini Volini Kiyivshini Podillya j Braclavshini a u vuzkomu teritoriyu Serednogo Podniprov ya Take zh dvoyake znachennya cogo slova zberigalosya j iz seredini XVII stolittya pislya postannya ruskoyi derzhavi Vijska Zaporozkogo Protyagom pochatku 1670 h pershoyi polovini 1680 h rokiv nazva Ukrayina zakripilasya v oficijnomu diskursi Vijska Zaporozkogo Moskovskogo carstva Rechi Pospolitoyi ta Moldavskogo knyazivstva yak novij politonim Nim pochali poznachati derzhavu yaka bula pid vladoyu getmaniv Vijska Zaporozkogo Pri comu dana nazva bula sinonimichnoyu i vzhivalasya dlya krashogo rozuminnya ta viokremlennya derzhavnogo politichnogo utvorennya yake postalo na terenah Shidnoyi Yevropi vid chasiv Ukrayinskoyi revolyuciyi na choli z getmanom Bogdanom Hmelnickim U zv yazku z vhodzhennyam chastini zemel Rusi do skladu Moskovskogo carstva a zgodom i Rosijskoyi imperiyi slovo Ukrayina zakripilosya za regionom Podniprov ya nim takozh poznachali Slobozhanshinu Pislya perejmenuvannya Moskovskogo carstva na Rosijsku imperiyu 1721 roku ukrayinski zemli pochali nazivati Malorosiyeyu U drugij polovini XIX stolittya pochatku XX stolittya pid vplivom nacionalnogo ruhu ruskoyi inteligenciyi nazva Ukrayina nabirala znachennya ruskoyi etnichnoyi teritoriyi a sam etnonim rusini buv vitisnenij etnonimom ukrayinci 1917 roku bula progoloshena derzhava yaka vikoristala slovo Ukrayina u svoyij oficijnij nazvi Ukrayinska Narodna Respublika Etimologiya slova Ukrayina dostemenno ne vidoma Zgidno z teoriyeyu yakoyi dotrimuyutsya bilshist ukrayinskih doslidnikiv Ukrayina pohodit vid sliv krayina chi kraj tobto u oznachaye ridnij svij Takim chinom ukrayina antonim slova chuzhina Zgidno z inshoyu teoriyeyu sho utvorilasya pid vplivom polskoyi ta rosijskoyi istoriografiyi vono oznachaye okolicyu ros okrainu chi prikordonnya Geografiya ta prirodaDokladnishe Geografiya Ukrayini ta Geografichne polozhennya Ukrayini Roztashuvannya Dokladnishe Teritoriya Ukrayini ta Krajni tochki Ukrayini Fizichna mapa Ukrayini Vid z misu Kapchik Krim Ukrayina roztashovana v pivdenno shidnij chastini Yevropi Vona maye spilni suhoputni derzhavni kordoni z Bilorussyu na pivnochi z Polsheyu na zahodi zi Slovachchinoyu Ugorshinoyu Rumuniyeyu i Moldovoyu na pivdennomu zahodi j iz Rosiyeyu na shodi Pivden Ukrayini omivayetsya Chornim ta Azovskim moryami Morski kordoni vona maye z Rumuniyeyu i Rosiyeyu Zagalna plosha Ukrayini stanovit 603 700 km vona stanovit 5 7 teritoriyi Yevropi j 0 44 teritoriyi svitu Za cim pokaznikom vona ye drugoyu za velichinoyu sered krayin Yevropi pislya Rosiyi abo najbilshoyu krayinoyu yaka povnistyu lezhit u Yevropi Plosha viklyuchnoyi morskoyi ekonomichnoyi zoni Ukrayini stanovit 72 658 km Kod krayini za sistemoyu ISO 3166 1 alpha 2 UA Teritoriya Ukrayini vityagnuta iz zahodu na shid na 1316 km i z pivnochi na pivden na 893 km lezhit priblizno mizh 52 20 ta 44 23 pivnichnoyi shiroti j 22 5 i 41 15 shidnoyi dovgoti Krajnij pivnichnij punkt selo Grem yach urochishe Petrivske Chernigivskoyi oblasti Krajnij pivdennij punkt smt Foros Avtonomnoyi Respubliki Krim Krajnij zahidnij punkt selo Solomonovo Zakarpatskoyi oblasti Krajnij shidnij punkt selo Rannya Zorya Luganskoyi oblasti Geografichnij centr Ukrayini roztashovanij na pivnichnij okolici sela Mar yanivka Zvenigorodskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti Zgidno z odniyeyu z metodik vimiryuvannya geografichnij centr Yevropi roztashovanij na teritoriyi Ukrayini nepodalik mista Rahiv Zakarpatskoyi oblasti Najbilshimi chornomorskimi portami ye Odesa Chornomorsk Herson Sevastopol azovskimi Mariupol Berdyansk Kerch Zagalna protyazhnist kordoniv 6993 km iz nih suhoputnih 5638 km Dovzhina morskoyi dilyanki kordonu 1355 km Chornim morem 1056 5 km Azovskim morem 249 5 km Kerchenskoyu protokoyu 49 km Relyef Dokladnishe Relyef Ukrayini Geologiya Ukrayini Sejsmichnist Ukrayini ta Lisi Ukrayini Vid z Goverli Karpatskij nacionalnij prirodnij park U relyefi Ukrayini perevazhayut rivnini 95 usiyeyi ploshi sho nalezhat do pivdenno zahidnoyi okrayini Shidnoyevropejskoyi rivnini Voni poyednuyut Polisku Pridniprovsku j Prichornomorsku nizovini sho zajmayut 70 poverhni Ukrayini a takozh Volinsku Podilsku Pridniprovsku Donecku j inshi visochini Peresichna absolyutna visota rivnin stanovit 175 m V Ukrayini znahoditsya najvisha tochka Shidnoyevropejskoyi rivnini gora Berda visotoyu 515 m nad rivnem morya Girski masivi v Ukrayini predstavleni chastinoyu Karpatskih gir Ukrayinskimi Karpatami de roztashovana najvisha vershina Ukrayini gora Goverla 2061 m nad rivnem morya j Krimskimi gorami najvishoyu vershinoyu yakih ye gora Roman Kosh 1545 m Sejsmichnist Ukrayini proyavlyayetsya v zahidnih pivdenno zahidnih i v pivdennih rajonah yaki roztashovani poblizu potuzhnogo Seredzemnomorsko Alpijsko Transazijskogo sejsmogennogo poyasu planeti i de vidilyayutsya dva osnovni sejsmichni regioni Karpatskij i Krimsko Chornomorskij Znachna chastina teritoriyi piddayetsya vplivam vlasnih miscevih zemletrusiv i silnih pidkorovih zemletrusiv zoni Vrancha Rumuniya Klimat Dokladnishe Klimat Ukrayini Dolina prividiv Krim Richka Sula Nizhnosulskij nacionalnij prirodnij park Teritoriya Ukrayini lezhit perevazhno v pomirno kontinentalnij oblasti pomirnogo klimatichnogo poyasu zi zrostannyam kontinentalnosti z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid Pivdennij bereg Krimu vidilyayetsya v okremij region subtropichnogo seredzemnomorskogo klimatu V Ukrayinskih Karpatah i Krimskih gorah visota miscevosti j ekspoziciya shiliv zumovlyuyut vertikalnu zonalnist klimatu Serednorichna temperatura povitrya v Ukrayini kolivayetsya vid 11 13 C na pivdni do 5 7 C na pivnochi Peresichna serednya temperatura najholodnishogo misyacya sichnya zminyuyetsya vid 7 8 C na pivnichnomu shodi do 0 C u stepovomu Krimu j 2 4 C na Pivdennomu uzberezhzhi Krimu U najteplishomu misyaci lipni serednomisyachna temperatura zminyuyetsya vid 17 19 C na pivnochi j pivnichnomu zahodi krayini do 22 23 C u pivdennih rajonah i 25 C na Pivdennomu uzberezhzhi Krimu Najnizhcha temperatura povitrya na teritoriyi Ukrayini zafiksovana 8 sichnya 1935 r u Lugansku Unaslidok vtorgnennya povitryanih techij z Arktiki temperatura znizilasya tut do 42 C Osnovnoyu zakonomirnistyu v rozpodili opadiv na teritoriyi Ukrayini ye yihnye zmenshennya z pivnochi j pivnichnogo zahodu v napryamku na pivden i pivdennij shid Najbilshi richni sumi opadiv pomicheno v Ukrayinskih Karpatah 1500 mm polonina Plaj 1663 mm i Krimskih gorah 1000 1200 mm najmenshi na prichornomorskomu uzberezhzhi j na Prisivashshi vid 450 400 do 300 mm Na perevazhnij chastini teritoriyi kilkist opadiv u serednomu zminyuyetsya vid 650 600 mm na zahodi do 450 400 mm na pivdni j pivdennomu shodi Osnovna yihnya masa pripadaye na teplij period roku za vinyatkom Pivdennogo berega Krimu Uzimku opadi buvayut u viglyadi snigu majzhe na vsij teritoriyi krayini visota snigovogo pokrivu 10 30 sm a v gorah dosyagaye 40 sm Peredbachayetsya sho za 50 100 rokiv klimat Ukrayini stane bilsh posushlivim shozhim na avstralijskij Vodotoki ta vodojmi Dokladnishe Poverhnevi vodi Ukrayini Richki Ukrayini ta Ozera Ukrayini Richka Dnipro bilya Kaneva Na teritoriyi Ukrayini protikaye 63 119 richok i strumkiv zagalnoyu dovzhinoyu ponad 206 tis km iz nih dovzhinoyu 10 km i bilshe 3302 Bilshist richok nalezhit do basejnu Chornogo j Azovskogo moriv i lishe z 2 teritoriyi vodi mayut stik do Baltijskogo basejnu Syan i Zahidnij Bug iz yihnimi pritokami Golovni richki Dnipro Siverskij Donec Pivdennij Bug Dnister Dunaj Ozer u krayini blizko 20 tis z nih lishe 43 mayut ploshu 10 km i bilshe Najbilshe ozero Ukrayinskogo Polissya Svityaz maye ploshu 27 5 km Bilshu ploshu mayut solonuvati ozera limannogo pohodzhennya pridunajski Yalpug 149 km prichornomorski shtuchno oprisnenij Kunduk Sasik 204 8 km krimski solone ozero Sasik Sivash 71 km V Ukrayini sporudzheno 1157 vodoshovish i 28 8 tis stavkiv Najbilshi vodoshovisha na Dnipri Kremenchucke Kahovske Kiyivske Kanivske Najbilshij liman Dnistrovskij 360 km Najsolonishim ye Kuyalnickij liman 157 227 Landshafti j fiziko geografichne rajonuvannya Dokladnishe Fiziko geografichne rajonuvannya Ukrayini ta Fizichna geografiya Ukrayini Zapovidnik Kam yani Mogili U mezhah Ukrayini za spilnistyu morfostrukturnih ris vidilyayut dva klasi landshaftnih kompleksiv rivninnij sho zajmaye ponad 93 teritoriyi i girskij Osnovni risi landshaftnoyi strukturi krayini viznachayutsya yiyi roztashuvannyam perevazhno v pomirnomu poyasi Lishe na Pivdennomu uzberezhzhi Krimu zustrichayutsya elementi subtropichnih landshaftiv seredzemnomorskogo tipu Teritoriya Ukrayini zajmaye pivdenno zahidnu chastinu Shidnoyevropejskoyi fiziko geografichnoyi krayini z chitko virazhenoyu bioklimatichnoyu i landshaftnoyu shirotnoyu zonalnistyu chastini Karpatskoyi ta Krimskoyi girskih fiziko geografichnih krayin Rivninna Ukrayina ohoplena chotirma prirodnimi zonami zonoyu mishanih lisiv Polissya lisostepovoyu zonoyu ta stepovoyu zonoyu Zapovidni teritoriyi Dokladnishe Prirodno zapovidnij fond Ukrayini Karpatskij biosfernij zapovidnik V Ukrayini vsi prirodoohoronni teritoriyi ob yednani u Prirodno zapovidnij fond Ukrayini yakij vklyuchaye ponad 8600 ob yektiv sho stanovlyat blizko 6 8 ploshi krayini Prirodno zapovidnij fond Ukrayini vklyuchaye teritoriyi abo akvatoriyi sho mayut osoblivu prirodoohoronnu naukovu estetichnu rekreacijnu ta inshu cinnist i vidileni z metoyu zberezhennya prirodnoyi riznomanitnosti landshaftiv genofondu tvarinnogo i roslinnogo svitu pidtrimannya zagalnogo ekologichnogo balansu ta zabezpechennya fonovogo monitoringu navkolishnogo prirodnogo seredovisha Ob yekti prirodno zapovidnogo fondu ohoronyayutsya zakonodavstvom Ukrayini yak nacionalne nadbannya z vstanovlennyam osoblivih rezhimiv ohoroni Prirodni ob yekti Prirodno zapovidnogo fondu Ukrayini rozdilyayutsya na biosferni zapovidniki prirodni zapovidniki nacionalni prirodni parki regionalni landshaftni parki zakazniki riznih tipiv pam yatki prirodi ta zapovidni urochisha Najvishij status i zdebilshogo najbilshu ploshu mayut zapovidniki ta nacionalni prirodni parki V Ukrayini isnuye 5 biosfernih zapovidnikiv Askaniya Nova Karpatskij Chornomorskij Dunajskij Chornobilskij 19 prirodnih zapovidnikiv najdavnishi Kanivskij Krimskij Ukrayinskij stepovij Poliskij Luganskij Mis Martyan Yaltinskij girsko lisovij Karadazkij ta 55 nacionalnih prirodnih parkiv najdavnishi Karpatskij Shackij Sinevir Korisni kopalini Dokladnishe Korisni kopalini Ukrayini Istoriya osvoyennya mineralnih resursiv Ukrayini Naftogazonosni regioni Ukrayini ta Geologiya Ukrayini Terikon Donecka oblast Ukrayina vhodit do chisla providnih mineralno sirovinnih derzhav svitu Poyednannya riznovikovih vid arheyu do kajnozoyu strukturnih elementiv sho sformuvalisya vnaslidok viyavu vsih vlastivih stanovlennyu zemnoyi kori procesiv obumovilo shirokij diapazon korisnih kopalin sho stanovlyat mineralno sirovinnu bazu krayini Ukrayina yaka zajmaye vsogo 0 4 zemnoyi sushi j de prozhivaye 0 8 naselennya planeti maye u svoyih nadrah 5 mineralno sirovinnogo potencialu svitu V Ukrayini rozvidano 20 tis rodovish i proyaviv 111 vidiv korisnih kopalin za danimi UNIAN 200 vidiv korisnih kopalin 120 iz yakih vikoristovuye lyudstvo nini Z nih 7807 rodovish 94 vidiv korisnih kopalin mayut promislove znachennya j urahovuyutsya Derzhavnim balansom zapasiv Najbilshe ekonomichne znachennya mayut kam yane vugillya nafta j gaz zalizni j margancevi rudi samorodna sirka kam yana j kalijna soli nerudni budivelni materiali mineralni vodi Yihni rodovisha ye v riznih geologichnih regionah Ukrayini Za rozvidanimi zapasami deyakih korisnih kopalin Ukrayina viperedzhaye RF SShA Veliku Britaniyu Franciyu Nimechchinu Kanadu j inshi krayini Zokrema za zapasami j vidobutkom zaliznih margancevih titano cirkoniyevih rud bagatoh vidiv nemetalichnoyi sirovini Ukrayina naprikinci XX st zajmala providne misce sered krayin Yevropi j svitu Bioriznomanittya Dokladnishe Fauna Ukrayini Flora Ukrayini ta Chervona kniga Ukrayini Yashirka Lindgolma endemik Krimskih gir Riznomanittya prirodnih umov Ukrayini yiyi roztashuvannya v kilkoh prirodnih zonah z dvoma moryami zumovlyuye dosit bagate i nerivnomirno rozpodilene bioriznomanittya zi znachnoyu kilkistyu endemikiv persh za vse v Krimskih gorah ta v Karpatah V Ukrayini poshireni ponad 60 tisyach vidiv zhivih istot zokrema ponad 6500 vidiv gribiv i lishajnikiv ponad 4900 vidiv vodorostej ponad 760 vidiv mohopodibnih ponad 6000 vidiv sudinnih roslin ponad 1200 vidiv najprostishih 33 vidi gubok 40 vidiv knidarij 3 vidi rebroplaviv 33 vidi nemertin blizko 30 vidiv mohuvatok 1 vid foronid 2 vidi vnutrishnoporoshicevih blizko 1300 vidiv ploskih cherviv blizko 50 vidiv cherevovijchastih blizko 600 vidiv kolovertok blizko 60 vidiv skreblyanok 2 vidi shetinkoshelepnih ponad 400 vidiv kilchastih cherviv ponad 400 vidiv molyuskiv ponad 800 vidiv nematod 111 vidiv tihohodiv blizko 1000 vidiv rakopodibnih blizko 3300 vidiv pavukopodibnih blizko 140 vidiv bagatonizhok ponad 500 vidiv prihovanoshelepnih ponad 35 tisyach vidiv komah 14 vidiv golkoshkirih 1 vid lancetnikiv 9 vidiv tunikat ponad 250 vidiv rib blizko 20 vidiv zemnovodnih blizko 25 vidiv plazuniv ponad 400 vidiv ptahiv i blizko 120 vidiv ssavciv Kovilovij step Dniprovshina Prirodna roslinnist vkrivaye blizko 30 Ukrayini pri comu perevazhna bilshist yiyi vtorinno transformovana diyalnistyu lyudini Zokrema lisi zajmayut blizko 14 krayini 15 6 razom z lisosmugami todi yak u cilomu dlya Yevropi cej pokaznik stanovit 41 Luki yaki perevazhno vinikli v Ukrayini na misci lisiv vnaslidok vipasu hudobi ta kosinnya i vikoristovuyutsya yak pasovisha ta sinozhati zajmayut blizko 9 krayini Stepi sho prirodno zajmali blizko 40 ukrayinskih zemel zbereglisya lishe na 0 6 teritoriyi krayini zdebilshogo na zapovidnih teritoriyah Plosha bolit zajmaye blizko 1 plavniv blizko 1 6 solonchakiv blizko 1 V Ukrayini ye bagato endemikiv perevazhno ce bezhrebetni tvarini ta roslini Sered hrebetnih tvarin Ukrayini ye lishe 12 endemichnih vidiv zokrema ce slipak pishanij i slipak podilskij poshireni u prichornomorskih i podilskih stepah a takozh yashirka Lindgolma poshirena v Krimskih gorah Bagato vidiv zaselili prirodni teritoriyi Ukrayini vnaslidok diyalnosti lyudini i ye invazijnimi Deyaki z nih buli navmisno aklimatizovani lyudinoyu napriklad taki mislivski vidi yak yenotopodibnij sobaka norka amerikanska ondatra olen plyamistij muflon fazan zvichajnij tosho V toj samij chas znachno bilshe vidiv buli introdukovani v Ukrayinu nenavmisno abo zh poshirilisya samostijno vnaslidok klimatichnih zmin Bagato z takih vidiv zokrema i zanesenih navmisno ye shkidnikami gospodarstva ta zdatni zavdavati shkodi prirodnim ekosistemam i podekudi vitisnyati miscevi ridkisni vidi Sered najshkidlivishih invazijnih vidiv Ukrayini pacyuk sirij koloradskij zhuk kashtanova minuyucha mil klish varroa slimak ispanskij rapana rebroplav mnemiopsis ambroziya polinolista robiniya zvichajna maslinka vuzkolista tosho Zubri v Skolivskih Beskidah Znachna kilkist vidiv znikla v Ukrayini protyagom ostannih stolit vnaslidok znishennya yihnogo seredovisha isnuvannya lyudinoyu Odin z najpokazovishih prikladiv ce stepova antilopa sajgak sho buv odnim z najmasovishih vidiv kopitnih v Ukrayini ale povnistyu znik tut u kinci XIX stolittya vnaslidok rozoryuvannya stepiv ta polyuvannya Takozh sered najpomitnishih vidiv sho povnistyu znikli v Ukrayini protyagom ostannih stolit tarpan rosomaha tyulen monah letyaga zvichajna babak alpijskij hovrah zhovtij piskuha stepova tosho Zubr buv znishenij v Ukrayini u XVII stolitti ale z 1965 roku reintrodukovanij v Karpatah i Polissi V Ukrayini osnovnim dokumentom z ohoroni bioriznomanittya ye Chervona kniga Ukrayini sho mistit perelik ridkisnih vrazlivih i znikayuchih vidiv tvarinnogo i roslinnogo svitu u mezhah krayini a takozh uzagalneni vidomosti pro suchasnij stan cih vidiv i zahodi shodo yih zberezhennya Zaneseni do Chervonoyi knigi Ukrayini vidi pidlyagayut ohoroni na vsij teritoriyi Ukrayini u mezhah yiyi kontinentalnogo shelfu ta viklyuchnoyi morskoyi ekonomichnoyi zoni Regulyuyetsya Zakonom Ukrayini Pro Chervonu knigu Ukrayini Z 2021 roku do Chervonoyi knigi Ukrayini zaneseno 1544 vidi z nih 687 tvarini i 857 roslinnij svit Derzhavne upravlinnya regulyuvannya ta kontrol zberezhennya vidiv zanesenih do Chervonoyi knigi Ukrayini zdijsnyuye Kabinet Ministriv Ukrayini i pidporyadkovani strukturi Naukove zabezpechennya vedennya Chervonoyi knigi Ukrayini zdijsnyuye sho stvoryuyetsya na bazi Institutu zoologiyi ta Institutu botaniki NAN Ukrayini yaki ye providnimi centrami z vivchennya bioriznomanittya Ukrayini IstoriyaDokladnishe Istoriya Ukrayini ta Hronologiya istoriyi Ukrayini Starodavnist Doistorichnij period vid paleolitu do bronzovoyi dobi Dokladnishe Doistorichna Ukrayina Tripilska kultura Dnipro Donecka kultura ta Yamna kultura Poshirennya Orinyackoyi kulturi tobto pershih anatomichno suchasnih lyudej mislivciv zbirachiv Yevropi bl 35 26 tisyach rokiv tomu V Ukrayini znahoditsya najdavnisha vidoma stoyanka doistorichnih lyudej u Yevropi lyudina pryamohodyacha Homo erectus poblizu sela Korolevo na Zakarpatti sho bula datovana u 1 4 miljoni rokiv rannij paleolit i vvazhayetsya oseredkom migraciyi davnih lyudej z Kavkazu Shonajmenshe z kincya rannogo paleolitu blizko 300 tisyach rokiv tomu ta protyagom usogo serednogo paleolitu bilshu chastinu zemel ninishnoyi Ukrayini naselyali neandertalci Homo neanderthalensis Osoblivo dobre vidomi stoyanki neandertalciv u Krimu yakij imovirno buv odnim z ostannih refugiumiv cogo vidu lyudini do blizko 28 tisyach rokiv tomu Blizko 40 tisyach rokiv tomu Yevropu zokrema tereni ninishnoyi Ukrayini u kilka migracijnih hvil zaselili z seredzemnomorskogo uzberezhzhya Blizkogo Shodu anatomichno suchasni lyudi Homo sapiens sho buli mislivcyami zbirachami kromanjonci Voni vitisnili neandertalciv chastkovo yih asimilyuvavshi vidsotok DNK neandertalciv u genomi suchasnoyi lyudini v Yevropi postupovo skorotivsya z 3 6 do suchasnih 2 hocha kilka tisyach rokiv dva vidi lyudej spivisnuvali osoblivo dovgo v Krimu Pershi suchasni lyudi v Yevropi zokrema na znachnij chastini Ukrayini predstavleni Orinyackoyu arheologichnoyu kulturoyu yaku zgodom zaminili Gravetska ta Epigravetska kulturi do blizko 8 tisyach rokiv tomu nosiyi yakih prodovzhuvali buti mislivcyami zbirachami Zavdyaki suchasnim genetichnim doslidzhennyam lyudskih reshtok zaznachenih kultur vstanovleno sho yihni predstavniki vikom pochinayuchi prinajmni vid 38 tisyach rokiv ye odnimi z prashuriv suchasnih yevropejciv zokrema ukrayinciv Poshirennya zemlerobstva vid en u 9600 4000 rokah do n e u Shidnij Yevropi Tripilska kultura Pislya zakinchennya ostannogo lodovikovogo periodu 11 tisyach rokiv tomu postupove poteplinnya klimatu v Yevropi spriyalo zbilshennyu populyaciyi lyudej ta dozvolilo rozpochati zemlerobstvo Blizko 9 tisyach rokiv tomu v Yevropu pochali migruvati tak zvani en z Anatoliyi sho oznamenuvalo pochatok neolitu Na terenah ninishnoyi Ukrayini vnaslidok ciyeyi migraciyi blizko 8 tisyach rokiv tomu vinikla Tripilska kultura isnuvala v VI III tisyacholittyah do nashoyi eri Suchasni genetichni doslidzhennya lyudskih reshtok Tripilskoyi kulturi ta inshih en doveli yihnye pohodzhennya ta vstanovili suttyevij vpliv zemlerobiv z Anatoliyi na suchasnij genofond yevropejciv i zokrema ukrayinciv Odnochasno z Tripilskoyu kulturoyu na ukrayinskih terenah okremo isnuvala Dnipro Donecka kultura VI III tisyacholittya do nashoyi eri sho pohodila vid miscevih mislivciv zbirachiv i takozh postupovo perehodila do zemlerobstva ta skotarstva Maksimalne poshirennya stepovih kochovikiv skotariv Yamnoyi kulturi bl 3000 rokiv do n e Blizko 5 tisyach rokiv tomu Shidnoyu Yevropoyu j dali na zahid projshla velika ekspansiya stepovih kochovikiv skotariv zi shidnogo pontijsko kaspijskogo stepu sho v arheologiyi vidomi yak Yamna kultura isnuvala protyagom blizko 3300 2600 rokiv do nashoyi eri Stepovi kochoviki zahopili ta asimilyuvali Tripilsku kulturu j inshi miscevi narodi vidpovidno cya ekspansiya mala znachnij vpliv na podalshij genofond yevropejciv ta ukrayinciv zokrema Zgidno suchasnih 2024 biologichnih uyavlen sho vinikli u XXI stolitti vnaslidok sekvenuvannya genomiv lyudskih reshtok z bagatoh arheologichnih kultur i yih porivnyannya z suchasnishimi lyudmi podalshi migraciyi zzovni ne mali takogo velikogo vplivu na genofond ukrayinciv j inshih yevropejskih narodiv yak zgadani vishe tri grupi migracij a same mislivciv zbirachiv Orinyackoyi kulturi ponad 38 tisyach rokiv tomu en z Anatoliyi blizko 9 tisyach rokiv tomu ta stepovih kochovikiv skotariv Yamnoyi kulturi blizko 5 tisyach rokiv tomu Nastupni stepovi kulturi Shidnoyi Yevropi vklyuchno z kimerijcyami skifami ta sarmatami buli genetichno pov yazani z Yamnoyu kulturoyu Podalshij etnogenez yevropejskih narodiv vidbuvavsya zdebilshogo za rahunok vzhe prisutnogo genetichnogo materialu hocha mali misce veliki vnutrishni migraciyi Nastupni kulturi Shidnoyi Yevropi buli sformovani pid znachnim kulturnim i genetichnim vplivom Yamnoyi kulturi Kultura shnurovoyi keramiki bl 3000 2300 rr do n e Katakombna kultura bl 2500 2000 rr do n e Tshinecka kultura bl 2400 1300 rr do n e Zrubna kultura bl 1900 1200 rr do n e Sabatinivska kultura bl XV XIII st do n e ta Bilozerska kultura bl XII X st do n e Zalizna doba Antichnist i rannye Serednovichchya Dokladnishe Kimerijci Davnogrecki koloniyi Pivnichnogo Prichornomor ya Skifiya Sarmatiya Anti ta Sklavini Zolota Pektoral IV stolittya do n e Tovsta Mogila pohovannya skifiv vigotovlena mozhlivo grekami z prichornomorskih kolonij Pershim narodom na terenah ninishnoyi Ukrayini sho vidomij za istorichnoyu nazvoyu a ne lishe za arheologichnimi znahidkami buli kimerijci bl H VII st do n e yaki napryamu pohodili vid zaznachenih vishe stepovih kultur Sporidnenim z kimerijcyami narodom buli tavri sho naselyali pivden Krimu protyagom I tisyacholittya do n e Kimerijciv zgodom vitisnili skifi VII III st do n e yaki stvorili odnu z najmogutnishih derzhav togo chasu U III st do n e skifiv zaminili sarmati soyuz sporidnenih plemen yakih proisnuvav do IV st n e koli yih vitisnili guni yaki zgodom dali poshtovh do velikogo pereselennya narodiv Odnochasno z cim pochinayuchi z VII st do n e davni greki zasnuvali nizku mist kolonij na pivnichnomu uzberezhzhi Chornogo morya sho vidomi yak Davnogrecki koloniyi Pivnichnogo Prichornomor ya Borisfen Tira Olviya Pantikapej Hersones Feodosiya Kerkinitida tosho Na osnovi cih kolonij u V IV st do n e vinikla Bosporska derzhava Poshirennya Penkivskoyi anti ta en sklavini kultur u V VI stolittyah Blizko pochatku nashoyi eri imovirno mizh Visloyu ta Dniprom z yavilisya pershi slov yani detali pohodzhennya yakih ne z yasovani oskilki majzhe vsi narodi cogo regionu praktikuvali kremaciyu protyagom I tisyacholittya do n e ta I tisyacholittya n e sho za okremimi viklyuchennyami ne dozvolyaye otrimati detalni genetichni dani z lyudskih reshtok cogo periodu yak u vipadkah z davnishimi kulturami Pohodzhennya slov yan chasto pov yazuyut z Zarubineckoyu kulturoyu bl III st do n e II st n e Blizkoyu do neyi ye takozh susidnya z zahodu Perevorska kultura bl III st do n e V st n e Pershi istorichni zgadki slov yan vidnosyatsya do rimskih dzherel I stolittya nashoyi eri de voni vidomi yak venedi yaki odnak ne cilkom ototozhneni z arheologichnimi kulturami Identifikaciya arheologichnih kultur cogo periodu yak slov yanskih uskladnena prisutnistyu v tomu zh regioni dniprovskih baltiv do yakih imovirno nalezhit zokrema Milogradska kultura bl VII st do n e I st n e a takozh gotiv do yakih nalezhit shonajmenshe Velbarska kultura bl I V st n e Slov yanskimi chasto nazivayut Chernyahivsku I V st n e ta Kiyivsku II V st n e kulturi ale ce ostatochno ne z yasovano Chernyahivska kultura shonajmenshe mala znachnij vpliv gotiv Majzhe ne viklikaye sumniv slov yanska prinalezhnist Penkivskoyi bl IV VII st ta en Korchackoyi Prazkoyi bl V VII st kultur yaki ototozhnyuyut vidpovidno z antami ta sklavinami vidomimi za kilkoma vizantijskimi dzherelami U cih dzherelah zokrema zgaduyetsya pershij vidomij za imenem slov yanskij pravitel knyaz antiv Bozh IV stolittya a takozh j inshi vozhdi yak ot Idarizij Mezamir Musokij Ardagast tosho Anti ta sklavini podekudi voyuvali z gotami avarami ta Vizantiyeyu Imovirno same vid cih dvoh plemen pochalosya shiroke rozselennya slov yan Yevropoyu zokrema do Balkan Z VI stolittya sformuvalosya dekilka slov yanskih plemen imovirno pohidnih vid antiv ta sklaviniv yaki na pochatok IX stolittya naselyali bilshu chastinu ninishnoyi Ukrayini polyani derevlyani siveryani ulichi volinyani bili horvati tiverci tosho V toj zhe chas stepi livoberezhzhya ta Krimu zajmali stepovi kochovi tyurkski plemena bulgari hozari pechenigi ta zgodom polovci Na pivdni Krimu zhili takozh greki goti ta alani Kolishni grecki koloniyi na pivdennomu uzberezhzhi Krimu perebuvali pid kontrolem Vizantiyi sho inodi pererivavsya nabigami stepovih kochovikiv Serednovichchya Rus Dokladnishe Kiyivska Rus Moneti z emblemami knyazhih derzhav Volodimira ta Yaroslava Rus maksimalni kordoni Sofijskij sobor u Kiyevi zasnovanij 1011 roku Pochinayuchi z IX stolittya ukrayinski zemli stali centrom Ruskoyi zemli na choli z polyanskim Kiyevom 882 roku Kiyiv zahopiv varyazkij knyaz Oleg 882 912 yakij progolosiv jogo matir yu gorodiv ruskih j vstanoviv vladu varyazkoyi dinastiyi Ryurikovichiv Za knyazyuvannya knyagini Olgi 945 965 yiyi sina Svyatoslava Horobrogo 965 972 onuka Volodimira Velikogo 980 1015 ta pravnuka Yaroslava Mudrogo 1019 1054 teritoriya Ruskoyi derzhavi rozshirilas shlyahom pidkorennya Kiyevom susidnih shidnoslov yanskih baltskih i ugro finskih plemen Ce bula najbilsha derzhava Yevropi plosha yakoyi syagala 1 5 mln km2 Kordoni Kiyivskoyi Rusi na pivnochi prolyagali v rajonah Chudskogo ozera Finskoyi zatoki Baltijskogo morya Ladozkogo j Onezkogo ozer na zahodi v rajoni verhiv yiv Dnistra Karpat Zahidnogo Bugu Nimanu i Zahidnoyi Dvini na pivdni Suli Donu Rosi j Pivdennogo Bugu na shodi Volgi ta yiyi pritoki Oki Takozh pevnij chas mala dvi zovnishni izolovani koloniyi fortecyu Bilu Vezhu sered stepiv na nizhnomu Doni X XII st ta misto Tmutorokan na Kimerijskomu Bospori Kerchenska protoka X XI st Rus mala dovgu ta nasichenu istoriyu vzayemovidnosin z Vizantiyeyu sho bulo zumovleno roztashuvannyam vazhlivogo torgovogo shlyahu mizh Kiyevom i Konstantinopolem iz varyagiv u greki U 907 roci knyaz Oleg hodiv u pohid na Konstantinopol Cargorod i v 911 roci uklav z Vizantiyeyu dogovir pro torgivlyu ta inshi vzayemovidnosini U 957 roci pravlyacha knyaginya Olga vidvidala Konstantinopol i prijnyala hristiyanstvo Odnak yiyi sin knyaz Svyatoslav ne vidmovivsya vid avtentichnoyi religiyi slov yan Sin Svyatoslava knyaz Volodimir staviv za metu uklasti shlyubnu ugodu z pravlyachoyu imperatorskoyu dinastiyeyu Vizantijskoyi imperiyi j uklav u 987 roci dogovir pro shlyub z sestroyu imperatora carivnoyu Annoyu v obmin na sho nadav vijskovu dopomogu vizantijcyam Koli imperator zgodom porushiv dogovir i vidmoviv u shlyubi Volodimir pishov u pohid na Hersones Korsun v Krimu pivdenne uzberezhzhya yakogo todi vhodilo do skladu Vizantijskoyi imperiyi Zahopivshi misto Volodimir zmusiv vizantijciv vikonati shlyubnu ugodu Umovoyu vizantijciv bulo prijnyattya hristiyanstva Volodimirom naslidkom chogo stalo hreshennya Rusi u 988 roci 989 roku Volodimir zaklav Desyatinnu cerkvu u Kiyevi pershu cerkvu Rusi U 1011 abo 1017 roci u Kiyevi bulo zakladenko takozh Sofijskij sobor sho narazi ye najstarishoyu budivleyu Shidnoyi Yevropi zi vcililim originalnim inter yerom zokrema mozayiki freski grafiti tosho Rus skladalasya z dekilkoh knyazivstv blizko 10 osnovnih yaki mali znachnu avtonomiyu ta podekudi veli mizhusobni vijni osoblivo za nasliduvannya kiyivskogo prestolu j mali tendenciyi do separatizmu Pravili knyazivstvami osoblivo najvplivovishimi zdebilshogo chleni rodini kiyivskih knyaziv persh za vse sini ta brati potochnogo kiyivskogo knyazya Yadro Rusi skladali naddnipryanski Kiyivske Chernigivske ta Pereyaslavske knyazivstva Velikij vpliv malo takozh Novgorodske knyazivstvo sho kontrolyuvalo pivnichnu chastinu torgovogo shlyahu iz varyagiv u greki Znachnimi knyazivstvami buli takozh Volinske ta Galicke Proces feodalnoyi rozdribnenosti v XI XIII stolittyah prizviv do oslablennya ta postupovogo rozpadu Rusi U XII stolitti volodimiro suzdalski knyazi poperedniki moskovskih knyaziv namagalisya vstanoviti svoyu vladu nad Kiyevom zokrema u 1169 roci voni splyundruvali Kiyiv sho znachno poslabilo jogo podalshi poziciyi Na pochatku XIII stolittya postala Mongolska imperiya pershij velikij nabig yakoyi na Rus suprovodzhuvavsya provalnoyu porazkoyu kiyivskogo chernigivskogo ta galickogo knyaziv u Bitvi na Kalci 1223 roku Ce stvorilo peredumovi dlya masshtabnoyi mongolskoyi navali na Rus z 1239 roku U 1240 roci mongoli zahopili ta zrujnuvali Kiyiv sho zakinchilo isnuvannya derzhavi kiyivskih knyaziv Bilshist ruskih knyazivstv potrapila v ordinsku zalezhnist Kiyivski knyazi na mozayikah Zolotih vorit Olga bl 910 969 Svyatoslav Horobrij bl 938 972 Volodimir Velikij bl 960 1015 Yaroslav Mudrij bl 983 1054 Danilo Galickij 1201 1264 Galicko Volinska derzhava Dokladnishe Galicko Volinske knyazivstvo Gerb Galicko Volinskogo knyazivstva Kordoni Galicko Volinskogo knyazivstva XIII XIV stolit Pislya zanepadu Rusi politichnij ekonomichnij i kulturnij centr ukrayinskih zemel peremistivsya do Galicko Volinskoyi derzhavi Do yiyi skladu vhodili Volin Galichina Berestejshina Holmshina Pidlyashshya Belzhshina Turovo Pinshina Chorna Rus zahidna Kiyivshina ta Zakarpattya Okremi knyazivstva v Galichini de pravili Rostislavichi vinikli pochinayuchi z 1084 z centrami v Peremishli Terebovli ta Zvenigorodi 1141 r Volodimirko Volodarovich ob yednav yih u yedine Galicke knyazivstvo yake dosyaglo najbilshogo rozkvitu za pravlinnya Yaroslava Osmomisla Kinnotnik Danila Galickogo XIII stolittya na poshtovij marci Ukrayini 1199 roku Roman Velikij ob yednav Galichinu i Volin u yedine Galicko Volinske knyazivstvo 1245 roku jogo sin i spadkoyemec Danilo Galickij na chasi pravlinnya yakogo pripala tataro mongolska navala viznav svoyu zalezhnist vid Zolotoyi Ordi prote spodivayuchis na dopomogu katolickoyi Yevropi u borotbi za nezalezhnist uklav tayemni soyuzi iz Polsheyu Ugorshinoyu Mazoviyeyu i Tevtonskim Ordenom i 1253 roku prijnyav znak samoderzhcya koronu korolya Rusi vid papi Innokentiya IV Blizko 1256 roku pislya peremog nad mongolami Kuremsi Danilo zasnuvav misto Lviv 1259 roku cherez vidsutnist vijskovoyi dopomogi z Zahodu korol povtorno viznav verhovenstvo Ordi Jogo nastupnik Lev I postijno brav uchast u pohodah ordinciv na Polshu i Litvu 1303 roku Daniliv onuk korol Yurij I domigsya stvorennya Galickoyi mitropoliyi 1308 roku derzhava perejshla do jogo siniv Andriya i Leva II yaki rozpochali borotbu proti Zolotoyi Ordi v soyuzi z tevtonskimi licaryami i mazoveckimi knyazyami Prote pislya yihnoyi smerti ostannij monarh Yurij II znovu viznav sebe vasalom Zolotoyi Ordi 1340 roku jogo vbivstvo dalo privid Polshi ta Litvi susidam yaki mali dinastichni prava na ruskij prestol rozpochati vijnu za galicko volinsku spadshinu 1392 roku Galichina z Belzkoyu zemleyu i Holmshinoyu ostatochno uvijshla do Polskogo korolivstva a Volin do Velikogo knyazivstva Litovskogo yake she ranishe opanuvalo zemli Kiyivskogo ta Chernigivskogo knyazivstv V toj samij chas pivdenni ukrayinski zemli perebuvali u skladi Zolotoyi Ordi a Zakarpattya u skladi Ugorskogo korolivstva Krim XIII XV stolit Dokladnishe Krimskij ulus Genuezka Gazariya ta Feodoro Krim u seredini XV stolittya pid kontrolem troh derzhav Krimskogo hanatu nezadovgo pered cim Zolotoyi Ordi Genuezkoyi respubliki ta knyazivstva Feodoro U 1223 roci do Krimu vtorglisya tataro mongoli na 1242 rik voni pidkorili polovciv i vizantijski trapezundski mista vstanovivshi nad pivostrovom vladu Zolotoyi Ordi bulo stvoreno Krimskij ulus zi stoliceyu u misti Solhat zaraz Starij Krim U 1266 roci italijska Genuezka respublika domoglasya vid Zolotoyi Ordi dozvolu na stvorennya vlasnoyi koloniyi v Kafi Feodosiya Nadali genuezci rozshirili kontrol na vse pivdenne uzberezhzhya Krimu ta na shidnu chastinu Kerchenskogo pivostrova utvorilasya tak zvana Genuezka Gazariya zi stoliceyu u Kafi sho isnuvala ponad 200 rokiv Miscevi vizantijski eliti greki ta goti sho spoviduvali vizantijske pravoslav ya ne buli zadovoleni panuvannyam mongoliv musulman i navit she bilshe panuvannyam genuezciv katolikiv Na pochatku XIV stolittya yim vdalosya stvoriti v Krimskih gorah nezalezhne knyazivstvo Feodoro zi stoliceyu u misti forteci Doros Mangup Knyazivstvo malo dostup do morya lishe na nevelikomu vidrizku pivdennoyi chastini zahidnogo uzberezhzhya pivostrova z forteceyu Kalamita ta portom Avlita zaraz Inkerman Feodoro nalagodilo diplomatichni vidnosini z Zolotoyu Ordoyu ale velo vijni z Genuezkoyu respublikoyu za kontrol nad pivdennim uzberezhzhyam Krimu U 1441 roci vidbuvsya politichnij rozpad Zolotoyi Ordi vnaslidok yakogo na pivostrovi ta v stepah pivnichnogo Prichornomor ya utvorilasya nezalezhna derzhava Krimskij hanat U 1475 roci do Krimu vtorglasya Osmanska imperiya yaka zahopila ta znishila knyazivstvo Feodoro ta Genuezku Gazariyu a krimski hani hocha chinili vijskovij suprotiv u 1478 roci viznali sebe vasalami osmaniv Vidtodi pivdenne uzberezhzhya Krimu bezposeredno kontrolyuvalosya Osmanskoyu imperiyeyu do XVIII stolittya a Krimskij hanat perebuvav u vasalnij zalezhnosti vid neyi Genuezka fortecya u Sudaku XIV XV stolittya U skladi litovsko ruskoyi ta polskoyi derzhav Dokladnishe Velike knyazivstvo Litovske Korolivstvo Polske Rich Pospolita ta Kiyivske voyevodstvo Ruskij licar Ivanko Sushik geroj Gryunvaldskoyi bitvi 1410 na poshtovij marci Ukrayini U XIV stolitti litovski knyazi z dinastiyi Gediminovichiv vdalo skoristalis pochatkom zanepadu Zolotoyi Ordi ta rozpochali zbirannya i peredil ruskih zemel spustoshenih v seredini XIII stolittya navaloyu Batiya Spivvidnoshennya slov yanskih ta vlasne litovskih zemel u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo 1341 roku bulo 2 5 do 1 a 1430 roku vzhe 12 do 1 Rozpochav priyednannya ruskih zemel do Litvi knyaz Gedimin zokrema zahopivshi Kiyiv 1322 roku pislya peremogi v bitvi na richci Irpin U 1340 roci knyaz Lyubart priyednav do Litvi Volin Osnovnij masiv ukrayinskih zemel zabrano do Litvi za knyazyuvannya Olgerda yakij priyednav Chernigivsko Siverski 1357 1358 Podilski 1363 ta Kiyivski zemli 1362 1363 Novi zemli priyednuvali yak shlyahom zavoyuvannya tak i cherez mirni iniciativi ugodi shlyubni i rodinni soyuzi z perevazhannyam ostannih Z 1398 roku litovska derzhava mala nazvu Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske Hocha pravili derzhavoyu litovski knyazivski dinastiyi potuzhni poziciyi u Velikomu knyazivstvi Litovskomu zajmali chislenni ruski ukrayinski knyazhi rodi yakih bulo bilshe nizh litovskih a takozh i veliku chastinu vijska na vsih lankah zajmali ruski voyini ta komanduvachi Pomitni poziciyi ruski voyini zajmali i v armiyi Polskogo korolivstva sho z 1392 roku vklyuchalo Galichinu ta deyaki inshi zahidni ukrayinski zemli Napriklad u Gryunvaldskij bitvi 1410 de polske ta litovske vijska razom rozbili Tevtonskij orden za svoyi podvigi zdobuv slavi ta zemel vid korolya Yagajla ruskij licar Ivanko Sushik z mista Romaniv pid Lvovom Sered ruskih ukrayinskih knyazhih rodiv Litovskoyi derzhavi osoblivo vidomimi vplivovimi ta zamozhnimi buli volinski rodi Ostrozkih ta Vishneveckih Knyaz Kostyantin Ostrozkij 1460 1530 buv odnim z najuspishnishih polkovodciv Litovskoyi derzhavi pershim zdobuv titul velikogo getmana litovskogo za peremogu nad tatarskim vijskom bilya Ochakova 1497 roku U 1514 roci v bitvi pid Orsheyu litovsko ruske vijsko na choli z Kostyantinom Ostrozkim rozgromilo moskovske vijsko Vasiliya III prizupinivshi zahoplennya ruskih zemel Moskoviyeyu Same u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo pid pevnim vplivom litovskih vijskovih tradicij vpershe viniklo ukrayinske kozactvo Hocha na pershih etapah viniknennya kozactvo zagalom pidtrimuvalosya litovskoyu elitoyu ce buli samovilni procesi zaradi oboroni vid kochivnikiv a ne cilespryamovana organizaciya derzhavoyu Zrostannya chiselnosti kozackih vatag ta yihni nabigi na zemli Krimskogo hanatu stvoryuvali postijnu naprugu u vidnosinah mizh litovskimi knyazyami i hanom U 1556 roci volinskij knyaz Dmitro Vishneveckij zasnuvav fortecyu na ostrovi Mala Horticya zadlya borotbi z kochovikami Ce stalo predtecheyu podalshogo stvorennya pershoyi kozackoyi sichi U 1569 roci litovska ta polska derzhavi buli ob yednani u yedinu Rich Pospolitu prichomu ruski knyazhi rodi litovskoyi derzhavi zdebilshogo zberigali svij vpliv na toj chas U 1576 roci knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij perevazhno na mecenatskij vnesok svoyeyi nebogi knyazhni Galshki Ostrozkoyi zasnuvav Ostrozku akademiyu pershij vishij navchalnij zaklad Ukrayini Velike knyazivstvo Litovske u 1386 1434 rokah Bitva pid Orsheyu 1514 roku v yakij ruskij volinskij knyaz Kostyantin Ostrozkij pershij velikij getman litovskij rozgromiv moskovske vijsko Predstavniki volinskogo knyazhogo rodu Ostrozkih na poshtovih markah Kostyantin 1460 1530 Galshka 1539 1582 ta Kostyantin Vasil 1526 1608 Volinskij knyaz Dmitro Vishneveckij bl 1515 1564 Novij chas Kozachchina Dokladnishe Ukrayinske kozactvo Vijsko Zaporozke Getmanshina ta Reyestrove kozactvo Gerb Vijska Zaporozkogo Roztashuvannya Getmanshini u 1649 1654 rokah U XV stolitti na pivdennomu shodi Velikogo knyazivstva Litovskogo u Naddnipryanshini vinikli gromadi yaki pochali nazivati sebe kozakami Yihnye viokremlennya bulo pov yazano z formuvannyam ugrupovan voyakiv sho zahishali ci zemli v dikih stepah Zaporozhzhya vid napadiv stepovih kochovikiv Z XVI stolittya vijskovim oseredkom kozakiv stala Zaporozka Sich Kozaki Vijska Zaporozkogo formuvali okremij suspilnij stan sho brav uchast u vijnah na boci Rechi Pospolitoyi Livonskij vijni 1558 1583 rokiv Polsko moskovskij vijni 1605 1618 rokiv Hotinskij vijni 1620 1621 rokiv Smolenskij vijni 1632 1634 rokiv Krim cogo kozaki samovilno hodili z grabizhnickimi pohodami u Moldovu Moskoviyu Krimskij hanat Chornomorske uzberezhzhya Bolgariyi i Maloyi Aziyi a takozh aktivno zajmalisya najmanstvom osoblivo pid chas Tridcyatirichnoyi vijni 1618 1648 rokiv Najuspishnishim kozackim polkovodcem zaznachenih voyen i pohodiv buv getman reyestrovogo kozactva Petro Konashevich Sagajdachnij Cherez pravovij i socialnij gnit z boku shlyahti kozaki neodnorazovo pidnimali povstannya najbilshimi z yakih buli povstannya Kosinskogo 1591 1593 rokiv povstannya Nalivajka 1594 1596 rokiv povstannya Zhmajla 1625 roku povstannya Fedorovicha 1630 roku povstannya Sulimi 1635 povstannya Pavlyuka 1637 roku j povstannya Ostryanina 1638 roku Kozaki neodnorazovo vidstoyuvali prava ukrayinskogo naselennya yake zaznavalo v Rechi Pospolitij religijnih ta nacionalnih utiskiv Z 1615 roku v Kiyevi isnuvala bratska shkola sho 1632 roku bula reorganizovana mitropolitom Petrom Mogiloyu na Kiyevo Bratsku kolegiyu i yaka u 1658 roci otrimala status akademiyi Kiyevo Mogilyanska akademiya i ranishe kolegiya bula providnim osvitnim zakladom Ukrayini v XVII XVIII stolittyah mala pidtrimku Vijska Zaporozkogo z pershoyi polovini XVII stolittya v nij navchalasya znachna chastina kozackoyi starshini zokrema nizka getmaniv i yih najblizhche otochennya Zaporozki kozaki na rozmalovanij gravyuri Timofiya Kalinskogo 1770 h rokiv U 1648 1657 rokah kozaki pid kerivnictvom getmana Bogdana Hmelnickogo pidnyali velike povstannya u Rechi Pospolitij rezultatom yakogo stalo stvorennya v Naddnipryanshini samovryadnoyi ukrayinskoyi derzhavi Vijska Zaporozkogo abo Getmanshini 1654 roku zadlya prodovzhennya vijni z polyakami kozacka Ukrayina prijnyala protektorat moskovskogo carya a 1656 roku cherez pidpisannya moskovitami separatnogo miru uklala soyuz zi Shveciyeyu i Transilvaniyeyu 1657 roku pislya obrannya novim getmanom Ivana Vigovskogo vseredini Ukrayini spalahnulo antigetmanske povstannya sho rozvinulosya u kozacko moskovsku vijnu Popri peremogu getmana pid Konotopom v 1659 roci vin vtrativ pidtrimku kozackoyi starshini cherez soyuz iz polyakami Startuvav period kozackih mizhusobic ruyini vnaslidok yakoyi kozacka derzhava rozkololasya po Dnipru na Livoberezhzhya Pravoberezhzhya i Zaporozhzhya Pravoberezhna Ukrayina opinilasya pid vladoyu Rechi Pospolitoyi a Livoberezhzhya i Zaporozhzhya pid vplivom Moskoviyi 1667 roku cej podil zatverdzheno Andrusivskim mirom U 1672 roci u Buchackomu dogovori zaznacheno polskoyu movoyu ta tureckoyu movoyu isnuvannya Ukrayini ukrayinskoyi derzhavnosti Kozacki namagannya ob yednati Ukrayinu pid provodom getmana Petra Doroshenka za dopomogi Osmanskoyi imperiyi u 1672 1676 rokah zakinchilisya porazkoyu i zakriplennyam poperednogo podilu 1689 roku Moskoviya i Rich Pospolita ostatochno rozdilili Getmanshinu Naprikinci XVII stolittya polyaki likviduvali zalishki kozackogo suverenitetu na Pravoberezhzhi a moskoviti postupovo skasovuvali jogo na Livoberezhzhi 1709 roku pid chas Velikoyi pivnichnoyi vijni kozaki pid provodom iz getmanom Ivana Mazepi uklali soyuz zi Shveciyeyu namagayuchis vizvolitisya z pid moskovskogo panuvannya ale zaznali porazki pid Poltavoyu 1710 roku peremozheni kozaki na choli z getmanom Pilipom Orlikom prijnyali u vignanni pershu kozacku Konstituciyu Pislya povstannya Mazepi Moskovska derzhava peretvorena na Rosijsku imperiyu vzyala kurs na povnu likvidaciyu kozackoyi avtonomiyi v Ukrayini 1754 roku rosiyani likviduvali ukrayinsko rosijskij mitnij kordon i 1764 roku skasuvali getmanstvo nadavshi ostannomu getmanu Kirilu Rozumovskomu dekorativnij titul feldmarshala 1775 roku zrujnovano Zaporozku Sich 1781 roku likvidovano kozackij ustrij v Ukrayini a 1783 roku zakripacheno ukrayinskih vilnih selyan Getmani Vijska Zaporozkogo Petro Sagajdachnij 1582 1622 Bogdan Hmelnickij 1595 1657 Ivan Vigovskij bl 1608 1664 Petro Doroshenko 1627 1698 Ivan Mazepa 1639 1709 Pilip Orlik 1672 1742 Krimskotatarska derzhava Dokladnishe Krimskij hanat Prapor Krimskogo hanatu XV stolittya z gerbom Gerayiv Krimskotatarska derzhava na karti 1707 roku poznacheni takozh Ukrayina ta Moskoviya Derzhavoyu krimskih tatar odnogo z korinnih narodiv Ukrayini buv Krimskij hanat Krimskij prestol Krimske hanstvo sho isnuvav na pivdennih ukrayinskih zemlyah u 1441 1783 rokah za pravlinnya dinastiyi Gerayiv zasnovnikom yakoyi buv Hadzhi I Geraj Derzhava mala stanovo predstavnickij ustrij osnovnoyu religiyeyu buv islam Zajmala teritoriyu Krimu krim pivdennogo uzberezhzhya stepiv Pivnichnogo Prichornomor ya v mezhirichchi Dnistra i Donu a takozh zemel pivnichnoyi Kubani Perebuvala u vasalnij zalezhnosti vid Osmanskoyi imperiyi yaka kontrolyuvala pivdenne uzberezhzhya Krimu Trimala u vasalnij zalezhnosti kochovikiv Nogajskoyi Budzhackoyi Yedisanskoyi Perekopskoyi ord malih nogayiv Kubani ta cherkesiv Pivnichnogo Kavkazu Protyagom 1474 1700 rokiv krimski hani yak spadkoyemci haniv Zolotoyi Ordi otrimuvali daninu vid Moskoviyi U 1521 roci pislya togo yak moskoviti kilka rokiv unikali splati danini han Devlet I Geraj organizuvav masshtabnij pohid na Moskovshinu zi stotisyachnim vijskom vidomij yak Krimskij Smerch U rezultati pohodu krimski tatari rozorili Moskvu ta dekilka mist dorogoyu j zmusili moskovitiv pidpisati prinizlivij dogovir i prodovzhuvati viplachuvati daninu U 1659 roci han Mehmed IV Geraj pidtrimav getmana Ivana Vigovskogo v bitvi pid Konotopom 40 tisyach krimskotatarskih vershnikiv razom z 20 tisyachami kozakiv ta 4 tisyachami polskih najmanciv zdobuli rishuchu peremogu nad 100 tisyachami moskovitiv Zaznala silnih rujnuvan pid chas rosijsko osmanskoyi vijni 1735 1739 rokiv U 1774 roci zdobula povnu nezalezhnist yak vid Osmanskoyi tak i vid Rosijskoyi imperiyi vnaslidok chergovoyi porazki osmaniv u rosijsko tureckij vijni sho bulo pismovo zakripleno mirnim dogovorom U 1783 roci Rosijska imperiya porushila dogovir ta aneksuvala Krimskij hanat Han Hadzhi I Geraj 1397 1466 Mavzolej hana Hadzhi I Geraya Mechet Dzhuma Dzhami hana Devleta I Geraya 1512 1577 Han Islyam III Geraj 1604 1654 Han Adil Geraj 1617 1672 Imperska doba Dokladnishe Ukrayinske nacionalne vidrodzhennya Kartina Katerina 1842 Taras Shevchenko Pislya ostannogo podilu Rechi Pospolitoyi 1795 roku ukrayinski zemli buli rozchlenovani mizh Avstro Ugorshinoyu i Rosiyeyu Persha otrimala Galichinu Bukovinu i Zakarpattya a druga reshtu Ukrayini Z kincya XVIII stolittya pid vplivom yevropejskogo romantizmu i nacionalizmu na ukrayinskih zemlyah nabuv novogo rozvitku ukrayinskij nacionalnij ruh 1798 roku Ivan Kotlyarevskij vidav burlesknu poemu Eneyida golovnoyu temoyu yakoyi bulo vidnovlennya kozackoyi derzhavi Cej tvir buv pershim tvorom ukrayinskoyi literaturi napisanij rozmovnoyu ukrayinskoyu movoyu j posluzhiv stimulom dlya vidrodzhennya ukrayinskih nacionalnih tradicij 1806 roku zasnovano Harkivskij universitet sho stav centrom ukrayinoznavchih studij 1825 roku bula napisana Istoriya rusiv sho spravila vipliv na formuvannya ukrayinskoyi gumanitarnoyi inteligenciyi 1834 roku zasnovano Kiyivskij universitet yakij tak samo yak i Harkivskij stav odnim iz ukrayinoznavchih centriv U 1840 h rokah buditelem ukrayinskoyi nacionalnoyi svidomosti stav Taras Shevchenko poeziya yakogo nabula populyarnosti sered shirokih verstv ukrayinskogo suspilstva vid Volini do Kubani Sered najvidomishih diyachiv ukrayinskoyi kulturi imperskogo periodu buli takozh Grigorij Kvitka Osnov yanenko Mikola Kostomarov Pantelejmon Kulish Marko Vovchok Ivan Franko Olga Kobilyanska Mihajlo Kocyubinskij Lesya Ukrayinka Vasil Stefanik tosho Ukrayinske nacionalne vidrodzhennya sprijmalosya vorozhe imperskim kerivnictvom Rosiyi Rosijskij uryad vzyav kurs na povnu movno kulturnu asimilyaciyu nerosijskih narodiv yevropejskoyi chastini imperiyi instrumentom yakoyi bula politika rusifikaciyi ukrayinskogo narodu Z ciyeyu metoyu rosijska vlada vidavala oficijni zaboroni na vikoristannya ukrayinskoyi movi zokrema Valuyevskij cirkulyar 1863 roku j Emskij ukaz 1873 roku Diyachi ukrayinskoyi ta krimskotatarskoyi kulturi imperskoyi dobi Ivan Kotlyarevskij 1769 1838 Taras Shevchenko 1814 1861 Ismayil Gasprinskij 1851 1914 Ivan Franko 1856 1916 Olga Kobilyanska 1863 1942 Lesya Ukrayinka 1871 1913 Novitnij chas Vizvolni zmagannya Dokladnishe Ukrayinska revolyuciya UNR Ukrayinska Derzhava ZUNR Krimska Narodna Respublika ta Ukrayinski derzhavi 1917 1922 Gerb UNR Karta UNR 1919 roku zayavlena na Parizkij mirnij konferenciyi Ukrayinska Centralna Rada 1917 roku lyutneva revolyuciya v Rosiyi povalila monarhiyu i dala pochatok respublikanskomu Timchasovomu uryadu Vidlunnyam cih podij stalo formuvannya 17 bereznya u Kiyevi Centralnoyi Radi na choli z profesorom Mihajlom Grushevskim 20 listopada pislya bilshovickogo perevorotu v Rosiyi Centralna Rada yak predstavnickij organ Ukrayini progolosila stvorennya avtonomnoyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki UNR a 22 sichnya 1918 roku cherez spalah ukrayinsko bilshovickoyi vijni progolosila yiyi nezalezhnist Za misyac ukrayinskij uryad uklav u Brest Litovsku dogovir iz Nimeckoyu ta Avstro Ugorskoyu imperiyami za dopomogi yakih zvilniv Ukrayinu vid bilshovikiv Banknota 100 griven UNR 1918 hudozhnik Georgij Narbut Odnochasno v Krimu 13 grudnya 1917 roku bulo ogolosheno nacionalnu derzhavu krimskih tatar Krimsku Narodnu Respubliku na choli z Nomanom Chelebidzhihanom Odnak vzhe na pochatku 1918 roku Krim zahopili bilshoviki 29 kvitnya 1918 u Kiyevi vnaslidok derzhavnogo perevorotu ukrayinskih monarhichnih sil uryad Centralnoyi Radi UNR zaminiv getman Pavlo Skoropadskij Respublika bula perejmenovana na Ukrayinsku Derzhavu Rezhim Skoropadskogo protrimavsya do listopada koli jogo golovni soyuzniki nimci kapitulyuvali u Pershij svitovij vijni 14 grudnya povstannya Direktoriyi na choli z Simonom Petlyuroyu ta Volodimirom Vinnichenkom povalilo getmanat i vidnovilo Respubliku Odnak vidstup nimciv dozvoliv rosijskim bilshovikam ponoviti voyenni diyi 6 sichnya 1919 voni stvorili u Harkovi marionetkovu derzhavu Ukrayinsku Socialistichnu Radyansku Respubliku vid imeni yakoyi rozpochali vijnu Protyagom 1919 1920 rokiv za kontrol nad Ukrayinoyu borolisya ukrayinski respublikanci bilshoviki rosijski nacionalisti za pidtrimki Velikoyi Britaniyi Franciyi ta Polshi ukrayinski anarhisti na choli z Nestorom Mahnom ta ukrayinski partizani Borotba zakinchilasya peremogoyu bilshovickih sil i vstanovlennyam radyanskogo kontrolyu v Centralnij Shidnij ta Pivdennij Ukrayini Paralelno z cim u zv yazku z rozpadom Avstro Ugorshini 19 zhovtnya 1918 roku ukrayinci Galichini Bukovini i Zakarpattya progolosili stvorennya Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ZUNR zi stoliceyu u Lvovi Prote 1 listopada togo zh roku yiyi atakuvala Polsha rozpochavshi ukrayinsko polsku vijnu Napadnika pidtrimuvali krayini Antanti Velika Britaniya Franciya Rumunske korolivstvo j Ugorshina a zahidni ukrayinci perebuvali v mizhnarodnij izolyaciyi U poshukah soyuznika uryad ZUNR zvernuvsya po dopomogu do UNR i 22 sichnya 1919 roku ob yednavsya z neyu u yedinu derzhavu Prote Direktoriya bula zajnyata vijnoyu z bilshovikami i ne mogla nadislati vijsk Vnaslidok cogo na seredinu lipnya 1919 roku polyaki okupuvali Galichinu rumuni Bukovinu a chehi Zakarpattya U kvitni 1920 roku za volodinnya Zahidnoyu Ukrayinoyu spalahnula radyansko polska vijna Vona zakinchilasya 18 bereznya 1921 roku Rizkim mirom sho zakripiv za Polsheyu pravo na ukrayinski Galichinu ta Volin Ukrayinski diyachi periodu Vizvolnih zmagan Mihajlo Grushevskij 1866 1934 Pavlo Skoropadskij 1873 1945 Simon Petlyura 1879 1926 Volodimir Vinnichenko 1880 1951 Noman Chelebidzhihan 1885 1918 Nestor Mahno 1888 1934 Mizhvoyennij period Dokladnishe URSR Radyanska okupaciya Ukrayini Karpatska Ukrayina Golodomori v Ukrayini Rozstrilyane vidrodzhennya ta Stalinski represiyi Pam yatnik zhertvam Golodomoru v Kiyevi 30 grudnya 1922 roku Ukrayinska Socialistichna Radyanska Respublika uklala razom iz bilshovickimi respublikami Rosiyi Bilorusi ta Zakavkazzya dogovir pro utvorennya Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik SRSR Za cim dogovorom usi nacionalni respubliki novogo Soyuzu buli rivnopravnimi prote pislya prijnyattya Konstituciyi SRSR 1936 roku bula obrana centralizovana sistema upravlinnya v yakij nacionalni derzhavi peretvoryuvalisya na avtonomiyi u skladi Rosiyi Protyagom 1923 1933 rokiv uryad SRSR ta komunistichna partiya provodili v Ukrayinskij SRR kurs ukrayinizaciyi spryamovanij na ukriplennya pozicij bilshovikiv Shlyahom rozshirennya sferi zastosuvannya ukrayinskoyi movi v osviti nauci zasobah masovoyi informaciyi vijsku ta partiyi bilshoviki namagalisya zniziti stupin vorozhosti ukrayinciv do radyanskoyi vladi Ale vzhe v 1930 roci za iniciativi bilshovickogo namisnika v Ukrayini Lazarya Kaganovicha startuvala kampaniya gostroyi kritiki ukrayinizaciyi ta yiyi prihilnikiv V 1933 roci bilshoviki zatavruvali kurs yak nacionalistichnij peregin rozpochali masovi represiyi shodo ukrayinskoyi inteligenciyi ta ponovili rusifikacijnij kurs V rezultati stalinskih represij osoblivo protyagom Velikogo teroru za politichnimi motivami buli stracheni abo vidpravleni u trudovi tabori miljoni ukrayinciv zokrema tisyachi diyachiv ukrayinskoyi kulturi ta nauki Znishennya radyanskoyu vladoyu u 1930 h rokah ponad 200 ukrayinskih pismennikiv i mitciv zdebilshogo lyudej chij pik aktivnosti pripav na 1920 ti roki ta pochatok 1930 h rokiv zrobilo ce pokolinnya ukrayinskoyi kulturi vidomim yak Rozstrilyane vidrodzhennya Sered najvidomishih zhertv buli Les Kurbas Mikola Kulish Mikola Zerov Gnat Hotkevich Mihajl Semenko Majk Jogansen Valer yan Pidmogilnij Mihajlo Bojchuk Sofiya Nalepinska Bojchuk V ekonomichnij sferi Ukrayini komunisti provodili tak zvanu kolektivizaciyu silskogo gospodarstva ta posilenu industrializaciyu yaka suprovodzhuvalas vimushenim peremishennyam velikih mas naselennya z sil u mista U 1932 1933 rokah z metoyu kolektivizaciyi gospodarstva ta pridushennya ukrayinskogo vizvolnogo ruhu centrom yakogo bulo ukrayinske selo radyanska vlada organizuvala shtuchnij golod na teritoriyi USRR Vid nogo takozh postrazhdali regioni inshih radyanskih respublik de kompaktno prozhivali ukrayinci zokrema Kuban Za riznimi pidrahunkami vnaslidok Golodomoru ukrayinske naselennya vtratilo vid 4 mln do 12 mln osib Vin zrujnuvav ukrayinske selo i yak naslidok tradicijnu sistemu cinnostej u Naddnipryanshini Slobozhanshini Zaporozhzhi j Kubani Golodomor viznanij genocidom i zlochinom proti lyudyanosti na mizhnarodnomu rivni V toj chas yak bilsha chastina Ukrayini perebuvala pid radyanskoyu vladoyu zahidnoukrayinski zemli perevazhno znahodilosya u skladi Polshi Rumuniyi ta Chehoslovachchini protyagom 1920 30 tih rokiv de prodovzhuvav isnuvati ukrayinskij vizvolnij ruh chastina yakogo oformilasya v organizacijnu strukturu OUN na choli z Yevgenom Konovalcem Predstavniki Rozstrilyanogo vidrodzhennya Les Kurbas 1887 1937 Mikola Zerov 1890 1937 Mikola Kulish 1892 1937 Mihajl Semenko 1892 1937 Valer yan Pidmogilnij 1901 1937 Druga svitova vijna Dokladnishe Druga svitova vijna Vtrati Ukrayini v Drugij Svitovij vijni Golokost v Ukrayini ta Deportaciya krimskih tatar Cej rozdil potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya jogo perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno Ukrayinski yevreyi primusheni kopati vlasni mogili Zboriv lipen 1941 roku 23 serpnya 1939 roku SRSR ta Nimechchina uklali pakt pro nenapad ta rozpodil sfer vplivu u Shidnij Yevropi 1 veresnya roku nimci napali na Polshu z zahodu a 17 veresnya Radyanskij Soyuz zi shodu Unaslidok ciyeyi operaciyi do URSR buli priyednani Zahidna Volin i Galichina zaseleni perevazhno ukrayincyami Pislya okupaciyi Nimechchinoyu Franciyi 28 chervnya 1940 roku SRSR zdijsniv operaciyu suproti Rumuniyi Zavdyaki comu do skladu URSR buli povernuti Pivnichna Bukovina i Budzhak ale vidtorgnuta chastina Pridnistrov ya sho stala chastinoyu Moldovskoyi RSR 14 lipnya 1940 roku chervonoarmijski vijska okupuvali krayini Baltiyi a 1 chervnya 1941 roku nimci zahopili Balkani Nimechchina i SRSR otrimali spilni kordoni 18 grudnya 1940 roku Nimechchina zatverdila plan Barbarossa j 22 chervnya 1941 roku napala na SRSR Vijna mizh cimi derzhavami trivala chotiri roki j velasya znachnoyu miroyu na teritoriyi Ukrayini U konflikti na boci Nimechchini vistupili Italiya Ugorshina Rumuniya Horvatiya Bolgariya Slovachchina i Finlyandiya Simvol deportaciyi krimskih tatar 30 chervnya 1941 roku z iniciativi OUNR pid provodom Stepana Banderi Yaroslav Stecko progolosiv Akt vidnovlennya Ukrayinskoyi Derzhavi v okupovanomu nimecko gitlerivskimi vijskami Lvovi U rezultati cogo Stecko ta Bandera nevdovzi potrapili u konctabir Zaksengauzen 19 veresnya 1941 roku napadniki zahopili Kiyiv i Pravoberezhzhya 24 zhovtnya Harkiv i Livoberezhzhya a chervni lipni 1942 roku Krim i Kuban V lyutomu 1943 roku SRSR zmig spiniti natisk protivnika pid Stalingradom a v serpni togo zh roku perehopiv nastupalnu iniciativu pislya peremogi na Kurskij duzi 6 listopada 1943 roku radyanski vijska zahopili Kiyiv a v kvitni travni 1944 roku vstanovili radyanskij kontrol nad Pravoberezhzhyam i Krimom Naprikinci serpnya 1944 roku SRSR zajnyav Zahidnu Ukrayinu j pochav nastup na okupovani Nimechchinoyu krayini Centralnoyi Yevropi 2 travnya radyanski vijska zdobuli nimecku stolicyu Berlin 8 travnya vijna skinchilasya kapitulyaciyeyu Nimechchini Vnaslidok peremogi SRSR zrosla jogo rol na mizhnarodnij areni U krayinah Centralnoyi Yevropi bula stvorena nizka proradyanskih rezhimiv Nimecko radyanske protistoyannya suprovodzhuvalasya zhorstokistyu masshtabnimi rujnuvannyami naselenih punktiv znishennyam velikih grup naselennya deportaciyami vivezennyam naselennya Zhertvami ciyeyi vijni stalo vid 8 do 10 mln zhiteliv Ukrayini U cij vijni ukrayinci voyuvali perevazhno na boci SRSR u Chervonij armiyi pevni formuvannya yak to diviziya Galichina na boci Nimechchini Chastina ukrayinciv voyuvala v skladi Ukrayinskoyi povstanchoyi armiyi UPA sho borolasya za nezalezhnu vid radyanskogo ta nacistskogo panuvannya Ukrayinu Diyachi OUN i podij Drugoyi svitovoyi vijni Yevgen Konovalec 1891 1938 Olena Teliga 1906 1942 Stepan Bandera 1909 1959 Yaroslav Stecko 1912 1986 Amet Han Sultan 1920 1971 Povoyennij radyanskij period Dokladnishe Shistdesyatniki Ukrayinskij disidentskij ruh v SRSR Pravozahisnij ruh v URSR ta Zadushene vidrodzhennya Alla Gorska ta Ivan Svitlichnij na konverti ta marci prisvyachenim shistdesyatnikam U 1945 roci Ukrayinska RSR stala odnim iz chleniv zasnovnikiv OON Pershij komp yuter radyanskoyi MESM buv pobudovanij u Kiyivskomu instituti elektrotehniki i pochav funkcionuvati v 1950 mu Pislyavoyenni etnichni chistki vidbuvalisya z novim rozshirennyam Radyanskogo Soyuzu Zgidno zi statistikoyu stanom na 1 sichnya 1953 roku ukrayinci buli drugimi u spisku sered doroslih specpereselenciv sho vklyuchaye 20 zagalnoyi sumi Krim ukrayinciv ponad 450 tisyach etnichnih nimciv z URSR ta ponad 200 tisyach krimskih tatar stali zhertvami primusovoyi deportaciyi URSR bula silno zrujnovana pid chas vijni znisheno ponad 700 mist ta 28 000 sil tomu vidnovlennya potrebuvalo znachnih zusil Situaciya uskladnyuvalasya pislyavoyennim golodom 1946 1947 rokiv yakij buv viklikanij posuhoyu i vijskovimi rujnuvannyami infrastrukturi Vin zabrav desyatki tisyach zhittiv Pislya smerti Stalina v 1953 roci Mikita Hrushov stav pershim sekretarem CK KPRS Buvshi pershim sekretarem Kompartiyi Ukrayinskoyi RSR u 1938 1949 rokah Hrushov buv gliboko obiznanij iz respublikoyu i pislya prihodu do vsesoyuznoyi vladi vin pochav pidkreslyuvati druzhbu mizh ukrayinskim i rosijskim narodami U 1954 roci shiroko vidznachalosya 300 richchya Pereyaslavskoyi Radi i zokrema Krim buv peredanij iz RRFSR do Ukrayinskoyi RSR Vzhe do 1950 roku respublika povnistyu perevershila dovoyennij riven promislovosti j virobnictva U 1946 1950 rokah p yatirichnogo planu majzhe 20 radyanskogo byudzhetu bulo vkladeno v radyansku Ukrayinu U rezultati ukrayinska robocha sila zrosla na 33 2 z 1940 po 1955 rik a toj chas yak obsyag promislovogo virobnictva zris u 2 2 raza za toj zhe period Radyanska Ukrayina nezabarom stala yevropejskim liderom v oblasti promislovogo virobnictva vazhlivim centrom radyanskoyi vijskovoyi promislovosti ta visokotehnologichnih doslidzhen Taka vazhliva rol bula zumovlena i dopovnena znachnim vplivom miscevoyi eliti Vnaslidok timchasovogo poslablennya radyanskih represij protyagom hrushovskoyi vidligi z kincya 1950 h rokiv do 1970 h rokiv v Ukrayini sformuvalasya literaturno mistecka ta suspilno politichna techiya sered inteligenciyi sho distala nazvu Shistdesyatnictvo Shistdesyatniki yavlyali soboyu vnutrishnyu moralnu opoziciyu do radyanskogo totalitarnogo derzhavnogo rezhimu V osnovi svitoglyadnih zasad shistdesyatnikiv buli viznannya svobodi ideyi gumanizmu ta antropocentrizmu Sered najvidomishih predstavnikiv shistdesyatnikiv buli pismenniki Lina Kostenko Grigir Tyutyunnik Vasil Simonenko Ivan Drach Vasil Stus literaturni kritiki Ivan Svitlichnij Ivan Dzyuba hudozhniki Alla Gorska Galina Sevruk kinomitci Yurij Illyenko Ivan Mikolajchuk publicisti V yacheslav Chornovil Valerij Marchenko ta inshi Pislya vidnovlennya tisku ta represij radyanskogo rezhimu chastina shistdesyatnikiv pishla na chastkovij kompromis z vladoyu inshi obrali shlyah vidkritogo protistoyannya totalitarnomu rezhimu i stali chastinoyu disidentskogo ruhu predstavniki yakogo vidkrito kritikuvali radyansku vladu i buli faktichnoyu opoziciyeyu do neyi Znachnoyu podiyeyu disidentskogo ruhu v URSR bulo stvorennya u 1976 roci pravozahisnoyi Ukrayinskoyi Gelsinskoyi grupi sered najvidomishih zasnovnikiv yakoyi buli Mikola Rudenko ta Levko Luk yanenko Takozh u cej period isnuvav krimskotatarskij pravozahisnij ruh odnim z najvidomishih diyachiv yakogo buv disident Mustafa Dzhemilyev Disidenti zaznavali politichnih represij radyanskoyu vladoyu bagato zaznalo trivalih uv yaznen Zgodom u 1991 roci avtorami Aktu progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini stali disidenti Levko Luk yanenko V yacheslav Chornovil i Mihajlo Gorin Shistdesyatniki ta disidenti Levko Luk yanenko 1928 2018 Lina Kostenko nar 1930 Vasil Simonenko 1935 1963