У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Семенко Причина смерті Михайль СеменкоМихайль Семенко 1928 рікІм я при

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Семенко.

~~|Причина смерті=~~

Михайль Семенко
Михайль Семенко 1928 рік
Ім'я при народженні	Семенко Михайло Васильович
Псевдонім	Анатоль Цебро
Народився	19 (31) грудня 1892(1892-12-31) с. Кибинці, Полтавська губернія
Помер	24 жовтня 1937(1937-10-24) (44 роки) Київ, УРСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія УНР СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет, теоретик мистецтва, літературний критик, редактор
Мова творів	українська
Роки активності	1913–1937
Напрямок	футуризм
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія
Діти	Ірина Семенко
Автограф


Михайль Семенко у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Миха́йль Семенко́ (Миха́йло Васи́льович Семе́нко, 19 (31) грудня 1892(18921231), село Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 24 жовтня 1937, тюрма НКВС СРСР, Київ) — поет доби Розстріляного відродження; основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), організатор футуристичних угрупувань, редактор багатьох видань.

Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив нові образи й створив слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу. Загинув під час сталінського терору.

Син письменниці Марії Проскурівни.

Творчий життєпис

Михайль Семенко. Петербург, січень 1910 р.

Перша збірка «Prelude» (1913) позначена впливами поетів «Української хати»; наступними збірками — «Дерзання» і «Кверофутуризм» (1914) та вміщеним в останній маніфестом Семенко розпочав паралельно до виниклого в Україні російського кубо- і егофутуризму (Д. Бурлюк, О. Кручоних, В. Хлєбников) течію українського кверофутуризму — мистецтва шукання.

Коли 1914 року розпочалася Перша світова війна, М. Семенка мобілізували на Далекий Схід, у Владивосток, де він служив телеграфістом. Тут поет написав збірки «П'єро здається» і «П'єро кохає», випробувавши себе в імпресіонізмі й символізмі. Зміна мистецьких настроїв пов'язана з романтичною та водночас сумною любовною історією. Грубий та іронічний поет маскує себе в образі ліричного героя П'єро.

1918 року Семенко видав у Києві збірки «П'єро задається», і «Дев'ять поем»; 1919 року — в однойменному із заснованою ним футуристичною групою видавництві «Флямінґо» збірки «П'єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», а також поему «Ліліт». 1919 року проголосив «революційний футуризм» й опублікував «ревфутпоему» — «Тов. Сонце» та «Дві поезофільми»; був редактором журналу «Мистецтво».

1920 року видав разом із М. Любченком і О. Слісаренком «Альманах трьох»; 1921 року — збірку «Проміння погроз»; тоді ж організував «Ударну групу поетів-футуристів», перейменовану на асоціацію панфутуристів «Аспанфут» (1922–1924), кредо й маніфести якої були проголошені в альманасі «Семафор у майбутнє» (1922) і газеті «Катафалк искусства» (1922). Зазнавши критики літературних кіл, Семенко перейшов на позиції «лівого фронту» («УкрЛЕФ») і перетворив «Аспанфут» на «Комункульт» (1924), одночасно працював (1924–1927) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ.

1924 року видав під назвою «Кобзар» дві збірки своїх творів 1910–1922 років, 1925 року — збірку «В революцію» та поезофільм «Степ»; 1927 року — (разом з Ґ. Шкурупієм і М. Бажаном) «Зустріч на перехресній станції» і заснував нове об'єднання футуристів (письменники Ґео Шкурупій, Дмитро Бузько, Леонід Скрипник, Олексій Полторацький, Олекса Влизько та художники Вадим Меллер, Анатолій Петрицький та ін.) під назвою «Нова ґенерація» з журналом цієї ж назви (1927–1930). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірки «Малий кобзар і нові вірші», 1928; «Європа й ми», 1929).

На початку 1930-х років визнав «помилковість» своїх колишніх позицій, виявом чого й були збірки «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» і «Китай в огні» (1932) та «Міжнародні діла» (1933).

Особисте життя

Батько Михайла Семенка — Василь Леонтійович на момент народження сина працював волосним писарем у Кибинцях, надалі став писарем земської управи в містечку Хорол. Мати Михайла закінчила лише початкові класи церковноприходської школи, проте була письменницею-самоукою, авторкою ряду повістей, надрукованих під її дівочим прізвищем — Марія Проскурівна. Брат поета, Василь, був художником, разом з Михайлом починав футуристичний рух в Україні, проте на початку Першої світової війни загинув на Західному фронті. Ще один брат — Олександр і сестра Олександра також писали вірші, але ще зовсім молодими померли від туберкульозу. Також у Михайля була сестра Софія та молодший за нього на 8 років брат Микола.

Дуже рано (десь у чотири з чимось роки) вивчившись читати й писати, Михайло вчився грати на скрипці — спочатку у Херсоні, потім у Києві. Саме з музикою він спочатку пов'язував своє майбутнє. Отримавши середню освіту в Хорольському реальному училищі, Михайло їде до Петербурга і вступає на так звані музичні "курси Поллак", але через фінансову скруту переходить до народної консерваторії, пробує навіть грати в оркестрі. Сестра Софія, гімназистка, порадила Михайлу вступати до Психоневрологічного інституту, заснованого славетним психіатром Володимиром Бехтерєвим. Пройшовши підготовчі курси, 1912 року Михайло стає студентом.

Про юність Михайла Семенка збереглося досить мало свідчень. Однак точно відомо про його активну участь у громадському і суспільно-політичному житті країни в роки Жовтневого перевороту та у часи міжвладдя. Зокрема, в газеті «Київське життя» від 11 (24) вересня 1919 року в розділі хроніки міститься таке повідомлення: «В ніч на 8-е вересня, за словами Ради, арештовано в себе на квартирі українського письменника Михайла Семенка».

Зі своєю першою дружиною Лідією Михайль Семенко познайомився у Владивостоці, де він прожив близько трьох років. Лідія Іванівна Горенко народилася 1898 року в українській родині переселенців на Далекий Схід. Почуття Семенка до майбутньої дружини характеризують як глибоке і водночас безмежно тривожне, що спричинило високі злети ранньої лірики поета, появу в ній — насамперед у циклах «Осіння рана», «П'єро кохає» — зовсім нових мотивів і творчих рішень.

Михайль Семенко мав сина Ростислава і доньку Ірину.

Михайль Семенко був також одружений з українською актрисою Наталією Ужвій, з якою розлучився 1936 року. В цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло (1927 р. н.). Він теж проявляв поетичний дар, писав вірші. Після розлучення залишився з Наталією Ужвій. Навчався в Київському університеті на факультеті міжнародних відносин.

Арешт і страта

Ще за три дні до свого арешту, 23 квітня 1937 року, Михайль Семенко провів у Києві творчий вечір. Оскільки він постійно мешкав у Харкові й часто бував у Києві, було підготовлено два ордери на його арешт. Письменника звинуватили в тому, що він бере участь в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої насправді ніколи не існувало, а також у плануванні замаху на секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора, який мав нібито відбутися під час демонстрації 1 травня 1937 року.

Серед іншого йому закидали спробу скинути Радянську владу в Україні за допомогою «німецьких фашистів». Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свідчать протоколи допитів 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях. Засвідчив під тортурами на молодого поета Андрія Михайлюка. Зізнання були написані під диктування уповноваженого Акімова на ім'я Начальника НКВД УРСР Ізраїля Леплевського 4 вересня 1937 р.

23 жовтня 1937 р. відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР у складі голови армвійськюриста А. Орлова, бригадвійськюриста С. Ждана, військюриста І рангу Ф. Кліміна, військюриста І рангу А. Батнера та за участю помічника Прокурора СРСР М. Рагінського. Комісія «іменем Союзу Радянських Соціалістичних Республік» винесла вирок: «приговорила Семенко Михайла Васильевича к высшей мере уголовного наказания — расстрелу с конфискацией всего имущества, лично ему принадлежащего». Наступного дня Семенка страчено разом з іншими українськими письменниками в одній з київських в'язниць, поховано в братській могилі в Биківнянському лісі. Михайль Семенко був реабілітований посмертно самими комуністами.

Значення творчості

Рання футуристична творчість Семенка просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х років, у тому числі й так званої пролетарської. Повне зібрання творів Семенка було видане в Харкові у трьох томах (1929–1931).

У 1985 році видавництво «Радянський письменник» видало в серії «Бібліотека поета» збірку його поезій.

Книги, вірші, публіцистичні поезії, статті, замітки автора представлені в розділі «Семенко Михайль» електронної бібліотеки «Культура України».

Вплив на сучасну українську літературу

Михайля Семенка штучно вилучено з історії літератури (див. Розстріляне відродження), тому він не мав впливу на наступне покоління, проте через покоління його було прочитано й Семенків вплив позначився на творчості письменників сучасної української літератури. Серед старшого покоління — це Ігор Калинець, Василь Голобородько (див. вірш «Тиждень»). Серед молодих авторів естетика футуризму присутня в поезіях Сергія Жадана (зокрема боротьбою з «іконою» Шевченка — див. поезію «Тарас Григорович Шевченко»), Олега Коцарева та Любові Якимчук (див. поему про Михайля Семенка «Тов. Дим» зі збірки «, як Мода»).,

2012 року з ініціативи Любові Якимчук українськими поетами-авангардистами було оголошено Роком Семенка, який був відзначений низкою акцій, присвячених поетові («Виставка поетів імені Михайля Семенка», «Ніч поезії та музики non-stop» під час Форуму видавців у Львові, лекція мистецтвознавця Дмитра Горбачова «Під знаком Семенка», дискусія у «Кабінеті» за участю Олега Коцарева і Люби Якимчук та ін.).

Вшанування пам'яті

У Києві існує вулиця Михайля Семенка.
У місті Хорол Полтавської області на стіні будівлі колишнього реального училища встановлена пам'ятна дошка, присвячена Михайлу Семенку. Також він згадується на інформаційному стенді, який розташований перед самою будівлею.

Видання творів

Семенко М. Повна збірка творів. Т. 1 : Арії трьох П'єро, кн. 1–4 / Михайль Семенко. Харків : Держ. вид-во України, 1929. 255 с.
Семенко Михайль. Повна збірка творів. К.: Темпора, 2017. 1152 с.
Семенко Михайль. П'єро кохає, задається і мертвопетлює. Львів: ЛА «Піраміда» (Приватна колекція), 2020.
Семенко Михайль. Арії трьох П'єро. Х.: Фоліо, 2021. 254 с.
Семенко Михайль. В садах безрозних (ел. книга). Х.: Фоліо, 2022. 253 с.
Семенко Михайль. Тов. Сонце (ел. книга). Х.: Фоліо, 2022. 253 с.

Українська авангардна поезія (1910–1930-ті роки).

Аудіокниги

Михайль Семенко. «Пристрасть» («Твоє тіло слизьке, як пристрасть...»)

Музичні твори на слова Михайля Семенка

Ірина Сивохіна — «Гра»
Орест Криса — «Тіні забуті» (гурт «Сонячна машина»)
Андрій Войтюк — «Сьогодні» (гурт «Сонячна машина»)
Михайло Вериківський — «Гімни святій Терезі»
Юрій Іщенко — романс «Нічні тіні»
Олександр Козаренко — «П'єро мертвопетлює» для соліста і камерного оркестру
Сергій Ярунський — «Атавіза», футуристичний квартет для читця, флейти, віолончелі і ф-но
Алла Загайкевич — «Місто», для сопрано та комп'ютера
Місько Барбара — «Сьогодні» (пісня «ПАПІРОСИ»)
Олексій Кириченко (Alexjazz) — «Смутний»
Плач Єремії — «Морзе»
Артем Пивоваров — «Люблю» (feat. Маша Єфросиніна) на YouTube
Khors — «Море Моєї Душі» / The Sea Of My Soul
Сергій Жадан і Юрій Гуржи — «Семенко. Хелло» в рамках проєкту «Фокстрот и»
Alexjazz — «Смутний»
Dakh Daughters — «Папіроси»
Dakh Daughters — «I Want»
МУР — «Бі Бо Бу» (feat. хейстпіч)

Див. також

Джерела та література

Герасимова Г. П. Семенко Михайло Васильович [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 522. — .
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Ґрунтовна біографічна стаття на «ЛітАкценті» — Любов Якимчук. «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму» [Архівовано 4 лютого 2013 у WebCite]
Гайда В. Т., Ломоносова М. В. Петербургская страница биографии Михайля Семенко (по материалам архивных документов) // Наследие. Научный журнал. 2017, № 2(11). С.111-127. http://www.rksorokinctr.org/images/nauka/nasledie_11_2017.pdf
Калитенко Т. Михайль Семенко: лідер, урбаніст, деконструктор: https://archive.chytomo.com/news/mixajl-semenko-lider-futurist-urbanist-dekonstruktor
Качанюк М. Матеріали до іст. футуризму в Україні // Літературний Архів, І IV. Харків, 1930.
Коломієць Р. Михайль Семенко (Знаменті українці). Х.: Фоліо, 2019. 121 с.
Коржик Р. МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО ТА ЙОГО ТРИ НЕТИПОВІ ОСОБИСТОСТІ: https://artefact.org.ua/literature/myhajl-semenko-ta-jogo-try-netypovi-osobystosti.html
Котубей О. Панфутурист, провокатор, небезпечний елемент: ким був поет епохи Розстріляного відродження Михайль Семенко: https://suspilne.media/299958-panfuturist-provokator-nebezpecnij-element-kim-buv-poet-epohi-rozstrilanogo-vidrodzenna-mihajl-semenko/
Левицький В. Мрійливі субтитри до поезофільму у 3D // Критика. 2011. Ч. 5–6. С. 41–42.
Лейтес А. і Яшек М. Десять pp. укр. літератури (1917–27). І–II. К., 1928.
Михайль Семенко та Тарас Шевченко
Михайль Семенко: «Я палю свій Кобзар»: https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/mikhail-semenko-ia-paliu-svii-kobzar/
Мудрак М. Нова ґенерація і мистецький модернізм в Україні. К.: Родовід, 2018. 352 с.
«Нині час советів, а не сонетів»: документи зі справи розстріляного поета Михайля Семенка доступні онлайн: https://www.istpravda.com.ua/short/2021/08/12/159994/
Ніковський А. Поезія-будуччини. У кн. Vita Nova. K., 1920.
Неврлі М. Михайль Семенко, укр. футуризм і словацькі давісти // Дукля, ч. 3. Пряшів, 1966.
Окрутний Р. Музичні візії поезії Михайля Семенка. Дайджест за сто років: https://theclaquers.com/posts/9589
Полторацький О. Михайль Семенко та «Нова Генерація» // Вітчизна, ч. 11. К., 1966.
ПроСлово: Михайль Семенко: http://proslovo.com/person/39-061-semenko-mihayl
Семенко І. Про Михайля Семенка [Спогади про батька] // Згар. 2003. № 1. С 66–80.
Сіробаб Н. Михайль Семенко: великий експериментатор, урбаніст і шибайголова: https://kolo.news/category/suspilstvo/6702
Сяйво білого тіла: Антологія української еротичної поезії / Упорядник Микола Сулима. К.: Факт, 2008. С.
Український футуризм: Вибрані сторінки / Упор. Сулима М. Ніредьгаза: Педагогічний інститут імені Дьордя Бешшеньєї, 1996. 256 с. ISBN 963 7170 60.
Холодинська С. Михайль Семенко: культуротворчі пошуки на теренах українського футуризму. К.: Ліра-К, 2019. 292 с.
Центр досліджень визвольного руху: Документи зі справи [ 15 серпня 2021 у Wayback Machine.].
Цимбал Я. Нова генерація: апогей і фінал українського футуризму: https://chytomo.com/ekzempliary-xx/nova-heneratsiia/
Цупко А. Михайль Семенко. Назад у майбутнє: https://zbruc.eu/node/66215
Михайль Семенко на порталі Чтиво: https://chtyvo.org.ua/authors/Mykhail_Semenko/

Примітки

виписка з метричної книги зберігається в Державному історичному архіві Санкт-Петербурга
Коломієць, Ростислав (2019). Михайль Семенко. Харків: Фоліо. с. 22. ISBN .
Любов Якимчук. «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму». Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
. Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
Біографічна стаття «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму». Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
Жадан Сергій Вікторович. Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х., 2000. — 165 арк. — Бібліогр.: арк. 156—165.
. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 7 жовтня 2013.
Любов Якимчук «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму» (біографічна стаття). Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 7 жовтня 2013.
Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 488/4552 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 3. [ з першоджерела 26 серпня 2019.]
Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 21 травня 2017.

Посилання

Семенко Михайло (Михайль) Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 708–710.
Семенко Михайль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Марко Роберт Стех «Очима культури» № 34. Скандальний Михаль Семенко та український футуризм [ 11 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Поезія Михайля Семенка [ 21 листопада 2013 у Wayback Machine.]
Біографія на ukrlib.com.ua [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
Біографічний нарис-колаж у журналі «Личности Украины» [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
Український Центр [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Клуб Поезії [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
Михайль Семенко. Бажання («Мені багнесь заплющити очі…») (аудіо)
Михайль Семенко. Бажання («Чому не можна перевернути світ…») (аудіо)
Михайль Семенко. Кохання (аудіо)
Михайль Семенко. Женщини (аудіо)
Семенко Михайль Електронна бібліотека «Культура України» [ 19 березня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. Міжнародні діла: публіцист. вірші 1932–33 р. / Мих. Семенко. — Харків: Укр. робітник, 1933. — 52 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Альманах трьох: зб. творів / Олекса Слісаренко, Микола Любченко, Михаль Семенко. — Київ: Друк. Т-ва І. М. Кушнерева, 1920. — 62 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. PRELUDE: лірика / Семенко. — Київ: Друк. Київ. 2-ї Артілі, 1913. — 40 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. Повна збірка творів. Т. 1 : Арії трьох П'єро, кн. 1-4 / Михайль Семенко. — Харків: Держ. вид-во України, 1929. — 255 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. Повна збірка творів. Т. 2 : В садах безрозних, кн. 1-5 / Михайль Семенко. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 256 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. Повна збірка творів. Т. 3 : Тов. Сонце, кн. 1-5 / Михайль Семенко. — Харків: Держ. вид-во України, 1931. — 256 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. Маруся Богуславка: лірич. драма / Михайль Семенко. Книгоспілка — 44 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. Вибрані твори / Мих. Семенко. — Київ: Держлітвидав, 1936. — 145 с. [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Семенко М. «Тов. Сонце»: ревфутпоема / Михайль Семенко. — Київ : Всеукрлітком, 1919?. – 20 с. [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Степ : поезо-фільма / Михайль Семенко. — (Переробл. вид.). — Харків: Книгоспілка, 1925. – 40 с. [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. П'єро кохає містерії, (1916–1917) : інтим. поезії. Кн. 2 / Михайло Семенко. – Київ: Сяйво, 1918?. – 100 с. [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Проміння погроз : восьма кн. поезій / Михайль Семенко. — Харків : Всеукр. держ. вид-во, 1921. – 40 с. [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Поезії / М. Семенко. — Київ : Рух, 1932. – 215 с. [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. З радянського щоденника : поезії, 1930–1931 / Михайль Семенко. – Харків : Літ. і мистецтво, 1932. – 92 с. [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Міжнародні діла : публіцист. вірші 1932–33 р. / Мих. Семенко. – Харків : Укр. робітник, 1933. – 52 с. [ 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Європа й ми / памфлети й вірші (1928–1929) / Михайль Семенко. – Харків : Книгоспілка, 1930. – 63 с. [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. В революцію / М. Семенко. – Харків : Держ. вид-во України, 1925. – 50 с. – (Бібліотека художньої літератури / під заг. ред. В. Блакитного ; № 14). [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Михайль С. Дві поезофільми / Михайль Семенко. – Харків : Всеукрлітком, 1919. – 36 с. [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Зустріч на перехресній станції : розмова трьох : збірник / Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Микола Бажан. – Київ : Бумеранг, 1927. – 49 с. [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Blok-notes : поезії 1919 р. Кн. 4 / Михайль Семенко. — Київ : Фламінго, 1919. – 96 с. [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Альманах трьох : зб. творів / Олекса Слісаренко, Микола Любченко, Михаль Семенко. – Київ : Друк. Т-ва І. М. Кушнерева, 1920. – 62 с. [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Малий Кобзар : і нові вірші / Михайль Семенко. – Харків : Пролетар, 1928. – 112 с. [ 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Ну й репліки / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1930. — № 10. Жовтень. — С. 30–35. [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Про епохи й сьогоднішніх бліх / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1930. — № 5. Травень. — С. 4–5. [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. За консолідацію пролетарських сил в українській літературі / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1930. — № 3. Березень. — С. 57–62. [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Ще про бойчукістів / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1930. — № 3. Березень. — С. 52–53. [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Кричуща нікчемність / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1930. — № 1. Січень. — С. 57. [ 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Потрібна реконструкція пролетарського фронту літератури / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1930. — № 1. Січень. — С. 32. [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. З закордонних віршів / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1929. — № 8. Серпень. — С. 2–4. [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Европа й ми: памфлет / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1929. — № 3. Березень. — С. 6–8. [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ і загинув Михайль Семенко»// Нова ґенерація. — 1929. — № 2. Лютий. — С. 21-29. [ 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко, М. Мій рейд у вічність / М. Семенко // Нова ґенерація. — 1929. — № 1. Січень. — С. 6. [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Семенко М. Кобзар : пов. зб. поет. творів в одному томі (1910–1922) / Михайль Семенко. — Київ : Держ. вид-во України, 1925. – 646 с. [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Михайль Семенко. Скандальний король епатажу // Історія без міфів: https://www.youtube.com/watch?v=QNCKPlAlU3Y
Михайль Семенко. Українська література в іменах: https://www.youtube.com/watch?v=Nm3zKPodheI
«Розстріляне відродження». Михайль Семенко: https://www.youtube.com/watch?v=HTTEpWubuOs
«Нині час совєтів, а не сонетів»: як поет Михайль Семенко потрапив до рук НКВД: https://www.youtube.com/watch?v=oXblDofq-nw
Михайль Семенко «Місто» (пісня): https://www.youtube.com/watch?v=rRvOVXyVSk0
Ярина Цимбал: наші 20-ті — це про сьогодні!: https://www.youtube.com/watch?v=z53CDdrYrWk
Ярина Цимбал про «Березіль» і футуристів: https://www.youtube.com/watch?v=8uq9ynbWPUw

[1] виписка з метричної книги зберігається в Державному історичному архіві Санкт-Петербурга

[2] Коломієць, Ростислав (2019). Михайль Семенко. Харків: Фоліо. с. 22. ISBN .

[3] Любов Якимчук. «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму». Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

[ukrlife-4] . Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

[litakcent.com-5] Біографічна стаття «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму». Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

[6] . Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

[7] Жадан Сергій Вікторович. Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х., 2000. — 165 арк. — Бібліогр.: арк. 156—165.

[8] . Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 7 жовтня 2013.

[9] Любов Якимчук «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму» (біографічна стаття). Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

[10] . Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 7 жовтня 2013.

[kr-4552-11] Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 488/4552 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 3. [ з першоджерела 26 серпня 2019.]

[12] Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 21 травня 2017.