Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Візантійська мова (грец. Ρωμαϊκή γλώσσα), або Середньогрецька мова (грец. Μεσαιωνική ελληνική γλώσσα) — один з етапів розвитку грецької мови. Мова грецького та еллінізованого населення середньовічних держав Східного Середземномор'я та Середньовічної Греції зокрема, офіційна та, частково, розмовна мова Візантійської імперії, особливо її столиці — міста Константинополь. Середньогрецька мова є свого роду перехідним етапом між давньогрецькою мовою античності й сучасною новогрецькою мовою Греції та Кіпру.
Історія
Хронологічно давньогрецький етап охоплює практично все Середньовіччя від остаточного поділу Римської імперії до падіння Константинополя 1453 року.
Пізня античність, раннє Середньовіччя
Завдяки інтенсивній давньогрецькій колонізації, що підтримувала економіко-соціальні зв'язки між грецькими містами Середземномор'я та Причорномор'я, у часи ранньої античності спостерігається відносна єдність писемного й усного мовлення греків. З поширенням давньогрецької писемності та розвитком літературної мови встановлюються її літературні норми, писемна мова поступово кристалізуються й утрачає гнучкість та жвавість, характерну для розмовної мови. Схожі процеси спостерігалися й на Заході імперії, де класична письмова латина поступово відірвалася від вульгарної мови провінцій (див. Народна латина).
Ранньовізантійський період
У перший період візантійської доби народна, жвава та спрощена в домашньому побуті мова розпочала змагання з літературною, на той час ще не надто відмінною. До цього періоду відносяться значні й більш-менш удалі спроби зближення між літературною та розмовною формами мови, що виражались у запозиченнях письменниками з народної мови форм слів і виразів. Такі спроби спостерігаються в хроніках Малали та Феофана, деяких житіях святих. Офіційною мовою Візантії аж до VII століття була латина, тож у лексиці та морфології візантійської мови відчувається сильний латинський уплив.
Пізньовізантійський період
Небажання втрачати зв'язок з античністю в боротьбі за збереження римської спадщини призводить до того, що літературний пуризм епохи Комнінів поступово пригнічує його. Літератори другого періоду й утворена більшість поставилися до народної мови з аристократичною зневагою, як до грубої та низької, нездатної виражати високі ідеї й художні образи. Письменники епохи Комнінів і Палеологів, ретельно уникаючи народних виразів, віддалили літературну мову від живої до такої міри, що в XII та наступних століттях літературна мова стала предметом шкільного навчання й літературної моди, насилу розумілась неосвіченою більшістю суспільства.
Ситуація з розривом між літературно-писемною й усною мовою поступово посилювалась зростанням присутності інших мов, що розділили колись єдиний грецький мовний простір із центром на декілька ізольованих ареалів. Так виділились цаконський діалект, понтійський діалект, у центральних регіонах Малої Азії (Каппадокія) за значного тюркського впливу після 1071 року сформувався каппадокійський діалект. В умовах майже повної безграмотності, незрозумілості та важкодоступності освіти архаїчною літературною мовою, а також в умовах постійної іноземної інтервенції після 1204 року, більшість грецьких селян краще розмовляли іноземними мовами, аніж власною літературною. У пізньовізантійський період ролі лінгва франка узбережжя виконують французька й італійська мови. У гірських регіонах використовувалась також албанська мова, інколи південнослов'янські мови та діалекти, арумунска мова та навіть циганська.
В результаті постійного міжнаціонального спілкування в грецькій мові у візантійський період виробляється низка спільних рис з іншими балканськими мовами (див. Балканський мовний союз). Після захоплення турками Адріанополя (нині Едірне) у 1365 році, візантійські діалекти піддаються все більшому впливу турецької мови. Багато греків (Мала Азія, Фракія, Македонія) остаточно переходять на неіндоєвропейську турецьку мову та навіть приймають іслам.
У пізньовізантійський період народній мові, вигнаній із літературного обігу, було надано можливість природного розвитку в народному вжитку та зберігання в небагатьох пам'ятках народної словесності. Про те, наскільки великою була різниця між штучно підтримуваною чистою літературною мовою й уживаною в народі, можна судити за численними версіями перекладів на загальнозрозумілу народну мову праць найвідоміших грецьких істориків.
Закономірності розвитку
Хронологічний та генетичний розвиток візантійської мови з давньогрецької та поступовий перехід у сучасну новогрецьку мову відмінний, наприклад, від історії латинської мови. Остання після формування романських мов майже зовсім перестала розвиватись, утративши зрештою й ужиток. Грецька ж мова в основному зберігала єдність та поступовість розвитку до новітнього часу.
У візантійській мові виявляються тенденції до дивергентного розвитку. Характерна риса візантійського періоду — розрив між літературно-писемною та розмовною формами мови. Значно поширена диглосія: володіння і літературною мовою (серед вищих верств), і розмовними діалектами. Кінець цього процесу було покладено тільки в новогрецький період, тобто в ХХ столітті, після того, як відбувся греко-турецький обмін населенням, і поступового потурчення носіїв мови за межами незалежної Греції.
Першим в розвитку неологізмів грецької мови були народні діалекти та провінціалізми, а також індивідуальні риси письменників. Уплив народних говірок, висловлений у відмінностях вимови звуків, у конструкції речень (синтаксисі), у розборі граматичних форм і в утворенні нових слів за законом аналогії, розпочав проявлятись іще в дохристиянську епоху.
Самі греки, усвідомлюючи різницю між літературною й уживаною у звичайній побутовій бесіді мовах, назвали останню грец. γλώσσα δημώδης (глоссі дімодіс, дімотіка — народна мова) на протилежність першій — грец. καθαρεύουσα (кафаревуса — буквально «очищене» койне). У християнську епоху літературна й народна мови розділяються дедалі більше та все глибше, оскільки особливості народної мови знайшли собі застосування у Священному Писанні та в церковній практиці, тобто співах та повчанні. Можна було б очікувати, що народна мова, вже значно віддалена від літературної, знайде собі поступове застосування в різних родах словесності та збагатить її новими формами та словотвором, але в дійсності, за допомогою скрайнього пуризму, зближення двох форм грецької мови — кафаревуси та дімотіки — відбулося лише наприкінці 20 століття.
Джерела
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
- Широков О. С. История греческого языка. М., 1983.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vizantijska mova grec Rwmaikh glwssa abo Serednogrecka mova grec Mesaiwnikh ellhnikh glwssa odin z etapiv rozvitku greckoyi movi Mova greckogo ta ellinizovanogo naselennya serednovichnih derzhav Shidnogo Seredzemnomor ya ta Serednovichnoyi Greciyi zokrema oficijna ta chastkovo rozmovna mova Vizantijskoyi imperiyi osoblivo yiyi stolici mista Konstantinopol Serednogrecka mova ye svogo rodu perehidnim etapom mizh davnogreckoyu movoyu antichnosti j suchasnoyu novogreckoyu movoyu Greciyi ta Kipru Stattya z seriyi Grecka mova Pragrecka mova Mikenska mova Davnogrecka mova Kojne Serednogrecka mova Novogrecka mova Katarevusa DimotikaIstoriyaHronologichno davnogreckij etap ohoplyuye praktichno vse Serednovichchya vid ostatochnogo podilu Rimskoyi imperiyi do padinnya Konstantinopolya 1453 roku Piznya antichnist rannye Serednovichchya Zavdyaki intensivnij davnogreckij kolonizaciyi sho pidtrimuvala ekonomiko socialni zv yazki mizh greckimi mistami Seredzemnomor ya ta Prichornomor ya u chasi rannoyi antichnosti sposterigayetsya vidnosna yednist pisemnogo j usnogo movlennya grekiv Z poshirennyam davnogreckoyi pisemnosti ta rozvitkom literaturnoyi movi vstanovlyuyutsya yiyi literaturni normi pisemna mova postupovo kristalizuyutsya j utrachaye gnuchkist ta zhvavist harakternu dlya rozmovnoyi movi Shozhi procesi sposterigalisya j na Zahodi imperiyi de klasichna pismova latina postupovo vidirvalasya vid vulgarnoyi movi provincij div Narodna latina Rannovizantijskij period U pershij period vizantijskoyi dobi narodna zhvava ta sproshena v domashnomu pobuti mova rozpochala zmagannya z literaturnoyu na toj chas she ne nadto vidminnoyu Do cogo periodu vidnosyatsya znachni j bilsh mensh udali sprobi zblizhennya mizh literaturnoyu ta rozmovnoyu formami movi sho virazhalis u zapozichennyah pismennikami z narodnoyi movi form sliv i viraziv Taki sprobi sposterigayutsya v hronikah Malali ta Feofana deyakih zhitiyah svyatih Oficijnoyu movoyu Vizantiyi azh do VII stolittya bula latina tozh u leksici ta morfologiyi vizantijskoyi movi vidchuvayetsya silnij latinskij upliv Piznovizantijskij period Nebazhannya vtrachati zv yazok z antichnistyu v borotbi za zberezhennya rimskoyi spadshini prizvodit do togo sho literaturnij purizm epohi Komniniv postupovo prignichuye jogo Literatori drugogo periodu j utvorena bilshist postavilisya do narodnoyi movi z aristokratichnoyu znevagoyu yak do gruboyi ta nizkoyi nezdatnoyi virazhati visoki ideyi j hudozhni obrazi Pismenniki epohi Komniniv i Paleologiv retelno unikayuchi narodnih viraziv viddalili literaturnu movu vid zhivoyi do takoyi miri sho v XII ta nastupnih stolittyah literaturna mova stala predmetom shkilnogo navchannya j literaturnoyi modi nasilu rozumilas neosvichenoyu bilshistyu suspilstva Situaciya z rozrivom mizh literaturno pisemnoyu j usnoyu movoyu postupovo posilyuvalas zrostannyam prisutnosti inshih mov sho rozdilili kolis yedinij greckij movnij prostir iz centrom na dekilka izolovanih arealiv Tak vidililis cakonskij dialekt pontijskij dialekt u centralnih regionah Maloyi Aziyi Kappadokiya za znachnogo tyurkskogo vplivu pislya 1071 roku sformuvavsya kappadokijskij dialekt V umovah majzhe povnoyi bezgramotnosti nezrozumilosti ta vazhkodostupnosti osviti arhayichnoyu literaturnoyu movoyu a takozh v umovah postijnoyi inozemnoyi intervenciyi pislya 1204 roku bilshist greckih selyan krashe rozmovlyali inozemnimi movami anizh vlasnoyu literaturnoyu U piznovizantijskij period roli lingva franka uzberezhzhya vikonuyut francuzka j italijska movi U girskih regionah vikoristovuvalas takozh albanska mova inkoli pivdennoslov yanski movi ta dialekti arumunska mova ta navit ciganska V rezultati postijnogo mizhnacionalnogo spilkuvannya v greckij movi u vizantijskij period viroblyayetsya nizka spilnih ris z inshimi balkanskimi movami div Balkanskij movnij soyuz Pislya zahoplennya turkami Adrianopolya nini Edirne u 1365 roci vizantijski dialekti piddayutsya vse bilshomu vplivu tureckoyi movi Bagato grekiv Mala Aziya Frakiya Makedoniya ostatochno perehodyat na neindoyevropejsku turecku movu ta navit prijmayut islam U piznovizantijskij period narodnij movi vignanij iz literaturnogo obigu bulo nadano mozhlivist prirodnogo rozvitku v narodnomu vzhitku ta zberigannya v nebagatoh pam yatkah narodnoyi slovesnosti Pro te naskilki velikoyu bula riznicya mizh shtuchno pidtrimuvanoyu chistoyu literaturnoyu movoyu j uzhivanoyu v narodi mozhna suditi za chislennimi versiyami perekladiv na zagalnozrozumilu narodnu movu prac najvidomishih greckih istorikiv Zakonomirnosti rozvitkuHronologichnij ta genetichnij rozvitok vizantijskoyi movi z davnogreckoyi ta postupovij perehid u suchasnu novogrecku movu vidminnij napriklad vid istoriyi latinskoyi movi Ostannya pislya formuvannya romanskih mov majzhe zovsim perestala rozvivatis utrativshi zreshtoyu j uzhitok Grecka zh mova v osnovnomu zberigala yednist ta postupovist rozvitku do novitnogo chasu U vizantijskij movi viyavlyayutsya tendenciyi do divergentnogo rozvitku Harakterna risa vizantijskogo periodu rozriv mizh literaturno pisemnoyu ta rozmovnoyu formami movi Znachno poshirena diglosiya volodinnya i literaturnoyu movoyu sered vishih verstv i rozmovnimi dialektami Kinec cogo procesu bulo pokladeno tilki v novogreckij period tobto v HH stolitti pislya togo yak vidbuvsya greko tureckij obmin naselennyam i postupovogo poturchennya nosiyiv movi za mezhami nezalezhnoyi Greciyi Pershim v rozvitku neologizmiv greckoyi movi buli narodni dialekti ta provincializmi a takozh individualni risi pismennikiv Upliv narodnih govirok vislovlenij u vidminnostyah vimovi zvukiv u konstrukciyi rechen sintaksisi u rozbori gramatichnih form i v utvorenni novih sliv za zakonom analogiyi rozpochav proyavlyatis ishe v dohristiyansku epohu Sami greki usvidomlyuyuchi riznicyu mizh literaturnoyu j uzhivanoyu u zvichajnij pobutovij besidi movah nazvali ostannyu grec glwssa dhmwdhs glossi dimodis dimotika narodna mova na protilezhnist pershij grec ka8areyoysa kafarevusa bukvalno ochishene kojne U hristiyansku epohu literaturna j narodna movi rozdilyayutsya dedali bilshe ta vse glibshe oskilki osoblivosti narodnoyi movi znajshli sobi zastosuvannya u Svyashennomu Pisanni ta v cerkovnij praktici tobto spivah ta povchanni Mozhna bulo b ochikuvati sho narodna mova vzhe znachno viddalena vid literaturnoyi znajde sobi postupove zastosuvannya v riznih rodah slovesnosti ta zbagatit yiyi novimi formami ta slovotvorom ale v dijsnosti za dopomogoyu skrajnogo purizmu zblizhennya dvoh form greckoyi movi kafarevusi ta dimotiki vidbulosya lishe naprikinci 20 stolittya DzherelaEnciklopedichnij slovnik Brokgauza ta Yefrona Shirokov O S Istoriya grecheskogo yazyka M 1983