Диглосі́я (грец. διγλωσσία — букв. двомовність) — одночасне існування у суспільстві двох мов або двох різних форм однієї мови, застосовуваних у різних функціональних сферах. На відміну від двомовності та багатомовності, диглосія як соціолінгвістичний феномен передбачає свідому оцінку мовцями своїх ідіомів за шкалою «високе — низьке», «урочисте — повсякденне» тощо.
Компонентами диглосії можуть бути різні мови (наприклад, німецька та чеська у Богемії 19 ст.), різні форми однієї мови (літературна мова та діалект — наприклад, класична арабська мова та місцеві арабські діалекти), різні мовні стилі (наприклад, письмовий і оповідний стилі).
Термінологія
Термін «диглосія» був запропонований американським лінгвістом у кінці 1950-х рр.
За термінологією Ч. Фергюсона, той з компонентів диглосії, що має вищий престиж, називається мовою (H), а нижчий — мовою (L) (від слів англ. High — високий і англ. Low — низький). Мова (H) є більш формалізованою, вживається як письмова і виконує офіційні функції, саме її формально вивчають у школі (через що вона пов'язана із рівнем освіти та нерідко із соціальним статусом), а мова (L) — менш формалізованою і переважно розмовною, використовується у побутовому спілкуванні. Форми і лексика мови (H) можуть поступово «просочуватись» до мови (L), але часто в адаптованому вигляді.
Деякі приклади диглосії
- Класична (H) та «вульгарна» (L) латинська мова у Римській імперії
- Англо-норманська (H) та староанглійська (L) мови у період норманського завоювання Англії
- Літературний стандарт німецької мови (H) та місцеві діалекти (L) у Німеччині
- Літературний стандарт італійської мови (H) та місцеві діалекти (L) в Італії
- Французька (H) та ельзаська (L) мови в Ельзасі (Франція)
Раніше класичним прикладом диглосії вважалися також стосунки між швейцарським варіантом літературного стандарту німецької мови та місцевими алеманськими діалектами у Швейцарії, але згодом такий погляд було піддано сумніву, оскільки навіть мовці з високим соціальним та освітнім статусом у неофіційній ситуації розмовляють між собою переважно діалектом. Тому у теперішній ситуації місцеві діалекти навряд чи можна характеризувати як «мову нижчого престижу». Таку ситуацію деякі дослідники називають проміжним варіантом диглосії, або функціональною диглосією.[]
Російсько-українська диглосія
Протягом тривалого періоду диглосія в Україні існувала переважно між російською мовою у ролі мови (H) і розмовною українською (або її місцевими діалектами, або суржиком) у ролі мови (L). Але з підвищенням статусу і ролі української мови у суспільстві збільшується число випадків, коли літературна українська мова також відіграє роль мови (H), залишаючи роль мови (L) суржику або місцевим діалектам.
Однак загалом, як зазначає П.Мірошниченко, у медіа-просторі «...мовно-культурна ідентичність як компонент національної картини світу, сформованої сучасними радіостанціями, ні за кількісним, ні за якісним співвідношенням не сприяє позитивній етнічній ідентифікації українця/українки. За показником престижності українська мова програє російській та частково англійській, що свідчить про наявну диглосію мовної ситуації в Україні, асиметричний білінгвізм. Українська мова поступово втрачає сфери активного функціонування, зокрема через реформи у медійному та рекламному законодавстві. Використання в радіоефірі суржика як специфічної форми просторіччя теж сигналізує про негаразди української мовно-культурної ситуації.».
Література
- В. А. Виноградов. Диглоссия. Лингвистический энциклопедический словарь, Москва, Советская энциклопедия, 1990.
- Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс. Мова, культура, влада. — Київ, ВІПОЛ, 2000.
- Ferguson, Charles A. 1959. Diglossia, Word 15: 325—340.
Примітки
- Масенко Л. Нариси з соціолінгвістики. / Л.Масенко. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — 243 с.
- [L. Bilaniuk, 1993]
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
Див. також
Посилання
- Диглосія // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 157. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет