Лито́всько-по́льська доба́ в істо́рії Ки́єва охоплює період від середини XIV до середини XVII століття. У часи пізнього середньовіччя соціально-економічний і політичний розвиток Києва визначався монгольською навалою середини XIII століття, а також дальшими, майже щорічними нападами ординських ханів на землі Київщини. А відтак перебуванням міста в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Складний характер міського життя в Києві був наслідком прикордонного географічного розташування міста. Проте Київ не втратив значення важливого торгово-економічного і культурного центру українських земель.
Історія
У 1320-х розпочалось «оксамитове» литовське проникнення на землі колишньої Київської Русі. Зокрема Київ в 1321 внаслідок перемоги Ґедиміна в битві на річці Ірпінь на 10 років потрапляє в залежність від Литовського князівства. Того ж 1321 року шляхом відділення від влади Любушського єпископа була заснована Київська католицька кафедра, яку очолив очолив домініканець Генрик. Скориставшись феодальними усобицями в середині Золотої Орди кінця 1350-х, розгромивши татарське військо на Синіх Водах, у 1361-1362 князь Ольгерд приєднує Київщину до складу Великого князівства Литовського і ставить у Києві свого сина — Володимира.
Володимир Ольгердович був київським князем у 1362-1394. Територія Київського князівства часів Володимира Ольгердовича поширювалася на землі Київщини, Чернігівщини, частини Полісся. До його складу входили міста Житомир, Вручій, Турів, Могильов, Брянськ, Трубчевськ, Новгород-Сіверський, Курськ, Чернігів, Рильськ, Путивль, Корсунь, Переяслав тощо. Володимир провадив політику, спрямовану на самостійність Київського князівства, висловлював інтереси місцевих світських і церковних феодалів. У цей час було збудовано Київський замок, київський князь карбував власну монету. У цей період кочовики майже не з'являлись у Київській землі. Це сприяло розвитку сільського господарства, торгівлі та ремесла Наддніпрянщини і Києва зокрема.
З огляду на складне геополітичне становище Литовського князівства в 1385 між Литвою і Польщею укладена Кревська унія, за якою, шляхом династичного шлюбу литовського князя Ягайла і польської королеви Ядвіґи Анжуйської, Ягайло дістав титул короля Польщі, а Литва входила до складу Польської держави. Ці події спричинили появу литовсько-руської опозиції, яку очолив князь Вітовт. Збройний конфлікт 1389—1392 років між Великим князем Литовським Скиргайлом, якого підтримував Ягайло, та князем Вітовтом скінчився Острівською угодою 1392 року, за якою Вітовт став великим князем Литовським. Він проводив політику максимальної централізації Литовського князівства за підтримки Польщі.
На нараді в місті Белзі в 1392 вирішено ліквідувати удільні князівства на Руських землях шляхом обміну землями. Скиргайло віддав Вітовту власне Литву та Полоцьку землю. Натомість Скиргайло дістав Київську землю, а також частину Поділля й Волині.
Київський князь Володимир Ольгердович наприкінці 1394 дістав незначний уділ на Поліссі з містами Копил та Слуцьк.
Восени 1395 Скиргайло здійснив вдалий похід проти Золотої Орди, результатом якого стало приєднання Черкас і Звенигорода.
Після смерті в 1397 Скиргайла Вітовт став повним господарем Великого князівства Литовського, а Київською землею у 1397-1401 правив Іван Ольгимонтович Гольшанський.
В останні роки XIV століття Велике князівство Литовське стає найсильнішою державою Східної Європи.
Великий князь Вітовт очолював антиординську боротьбу. Київ став головним центром збору сил Вітовта і його союзників. Вітовт зміцнює оборонні споруди Києва. Було здійснено кілька походів проти Орди. 1401—1433 — князювання Гольшанських Андрія Івановича, Михайла Івановича. Активне втручання Вітовта у внутрішню політику Золотої Орди спричинило великий похід сил ординського еміра Едигея на Київську землю і сам Київ у 1416 році. Були захоплені Поділ, Верхнє місто, Київський замок встояв.
Після смерті Вітовта в 1430 обраний великий литовський князь Свидригайло Ольгердович розпочав політику на розрив унії з Польщею й відновлення незалежності Великого князівства Литовського і Руського. Київ стає головною базою «руської партії» князя Свидригайла напередодні громадянської війни у Великому князівстві Литовському. Внаслідок цієї війни Київ, Сіверщина, Волинь, Поділля, Полоцьк, Смоленськ та інші руські землі об'єдналися у незалежне від Кракова і Вільна Велике князівство Руське і визнавали владу Свидригайла. У 1433—1435 в Києві князює Михайло Семенович Болобан, ставленик Свидригайла. 1435 року Свидригайло програв битву під Вількомиром, відтак були ліквідовані Велике князівство Руське та Київське князівство. 1436 року відбулося повстання киян, цього ж року київський воєвода Юрша розбив поблизу Києва литовські війська.
У 1440 відновлене Київське князівство на чолі з князем Олельком Володимировичем з династії Гедиміновичів (Олельковичі). У часи правління князя Олелька Володимировича (1440-1455) і Семена Олельковича (1455-1470) князівство мало відносну самостійність. Відбулось економічне й культурне піднесення Києва, місто стало значним центром розвитку ремесла і торгівлі. В цей період (1470) відбулась відбудова і реставрація пам'яток мурованої архітектури давньоруського часу, зокрема Софійського собору й Успенського собору Києво-Печерського монастиря.
У Києві перебував після Фераро-Флорентійського собору, що був скликаний для укладання унії між західною та східною християнськими церквами, митрополит Ісидор вже у званні папського легата і кардинала. Київський князь Олелько прихильно поставився до Флорентійської унії, митрополит урочисто проголосив унію в Києві. Однак, хоч він не зустрів твердого опору, православні й далі уникали католицьких костелів.
Після смерті князя Семена Олельковича в 1471 великий князь литовський і король польський Казимир IV Ягеллончик скасував Київське князівство, перетворивши його на воєводство. У 1471 кияни виступили проти ліквідації князівства, спробували не допустити до міста Київського воєводи Мартина Гаштовта. У Київському замку розмістився постійний литовський гарнізон.
У 1481 князі на чолі з Михайлом Олельковичем змовились, щоб убити великого князя литовського Казиміра IV й відновити удільні князівства, насамперед Київське. Змова була викрита, а князь Михайло скараний на горло в Києві.
У 1458, після відокремлення Московської Церкви від церкви-матері Константинопольського патріархату, московські ієрархи втратили право носити титул Митрополит Київський. Номінальним центром Київської митрополії стає Київ, хоча митрополити часто продовжують перебувати в Новогрудку, колишньому місці перебування (Митрополита Київського і Литовського). Митрополити носять титул (Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси), першим митрополитом з таким титулом стає Григорій II Болгаринович.
У 1482 Київ захопили й зруйнували війська кримськотатарського хана Менґлі Ґерая на прохання великого князя московського Івана III. Було зруйновано більшість старокиївських храмів. Софійський собор був пограбований. Кримський хан подарував московському князю золотий дискос і потір, які татари взяли із собору. Іван III провокував кримського хана й на подальші напади, які відбувалися наприкінці XV — початку XVI століття і сильно загальмували розвиток Києва.
У 1494-1497 великий князь литовський Олександр Ягеллончик надав Києву право на самоврядування (магдебурзьке право).
У 1508 відбулося повстання Михайла Глинського. Глинські закликали київських бояр відродити Київське князівство.
На початку XVI століття Київ був у центрі московсько-литовських війн. Збільшення загрози з боку Османської імперії в першій половині XVI століття спричинило проведення інтенсивних будівельних робіт на укріплення київського замку.
У 1569 на підставі Люблінської унії Київ і Київщина переходять до Корони Польської.
У 1559-1608 київським воєводою був Костянтин Василь Острозький, один із найзаможніших і найвпливовіших магнатів Великого Князівства Литовського у Речі Посполитій. Він мав великий авторитет серед православних, у 1560-х виступав за рівноправне входження Руси до складу державного утворення Речі Посполитої. Князь заснував Острозьку академію. Однак він несприятливо ставився до Києва, ігнорував накази сейму з укріплення київського замку. Це напевно було пов'язано з незалежністю київських містян, що користувалися магдебурзьким правом.
У 1571—1572 у Києві лютувала епідемія чуми.
У 1593 Київ захопили повстанці Косинського.
У 1596 православна Київська митрополія перейшла до унії з Римо-католицькою церквою за часів митрополита Михайла Рагози.
У 1596 Київ захопили козаки під час повстання Наливайка.
У 1615 київські православні містяни заснували Богоявленське братство, при якому відкрито братську школу.
У 1620 створено нову православну Київську митрополію Константинопольського патріархату. Київське братство дістало від Константинопольського патріарха статус самоврядної одиниці (ставропігії), незалежної від київського митрополита.
У 1632 засновано православну Києво-Могилянську колегію на взірець єзуїтських освітніх закладів.
Київські міщани були причетними до козацьких воєн під проводом Тараса Трясила в 1630 і Павла Бута в 1637—1638.
У 1649 Київ захопили козацькі війська у виру Хмельниччини. Богдан Хмельницький урочисто в'їхав до міста під схвальні вигуки киян і православного духовенства. Київ стає центром козацького Київського полку та сотні. У травні 1649 козаки вчинили жорстокий триденний погром шляхтичів, католицького духівництва, монастирів і костелів. Погром спровокував містянин Полегенький з оточення Хмельницького.
У 1651 Київ захопили війська литовського гетьмана Януша Радзивілла, який спалив Поділ.
4 червня 1652 один з козаків, що прихильно ставився до Адама Кисіля, таємно повідомив воєводу про поразку коронного війська під Батогом, радив швидко покинути Київ, що той зробив зразу вночі. Шляхтичі, що взнали це, поспішно покидали місто. Тих, хто не встиг вийти до полудня, з міста не випустили. Київ повернуто козакам.
Історична топографія й адміністративний устрій
У XVI — першій половині XVII століть Київ мав звичайні для магдебурзьких міст елементи забудови і планувальної структури — замок, власне місто з ратушею в центрі, передмістя. Попри те тут склався своєрідний, відмінний від інших міст, просторовий поділ. У цей період Київ являв собою складну міську агломерацію. Основною її складовою частиною було місто магдебурзького права, яке лежало на Подолі. Поряд із ним агломерацію складали окремі території, які визначають як юридики: замкова територія юрисдикції київського воєводи і його уряду, численні церковні землі: Біскупщина — землі київського католицького єпископа (біскупа), землі Кирилівського, Печерського, Софійського, Михайлівського Золотоверхого, Михайло-Видубицького, Пустинно-Микільського, католицького Миколаївського домініканського монастиря. Також окрему територію з іншою юрисдикцією мала вірменська громада. Між міською громадою і воєводою та юридиками склалися напружені відносини, що проявлялися в численних судових розборках. Тривала також традиційна для Великого князівства Литовського і Речі Посполитої боротьба з приватними юридиками — посполитою шляхтою, міською нерухомістю.
Олена Попельницька зазначає про імовірність існування в цей період у Києві традиційного для середньовіччя поділу на парафії, зафіксованого в документах другої половини XVII століття. «Опис київського замку» 1552 р. і «Податковий тариф» 1570 р. зазначають «попівські» будинки Пречистенської (Успінської), Добро-Микільської, Притисько-Микільської, Демидівської, Воскресенської, Набережно-Микільської, Спаської, Борисоглібської, Білицької, Рождественської та Афанасіївської парафій. З 1611 року в джерелах не згадуються Демидівська, Білицька та Афанасіївська парафії. У 1632 році згадуються нові парафіяльні церкви — Василівська, Іллінська та Святодухівська. До середини XVII ст. деякі православні церкви і монастирі перебували у межах «замкової» юридики: Добро- та Притиско-Микільські, Василівська та Рождественська (ймовірно, і Воскресенська) церкви та Флорівський монастир.
Згідно з описом Ґ. де Боплана бл. 1640 року, православні Києва мали до 10 храмів, один з яких — Братська церква — знаходився коло ратуші. Католики мали в місті 4 храми: катедральний, домініканський (на ринку), бернардинський (під горою), єзуїтський («з недавніх пір»).
Поділ
У литовсько-польську добу центральне місце в житті Києва посідав Поділ. Тут проживала більшість населення міста. Тут розташовувались ратуша, головний торг, міський собор, гавань, численні купецькі склади, торгові колонії з інших міст та земель. Київ у цей період не мав регулярно розпланованої прямокутно-модульної вуличної структури, притаманної містам із магдебурзьким планом. Після ординських спустошень і руйнувань Київ відновлювався на основі закладеного в давньоруські часи нерегулярного планування. Така хаотична забудова збереглась до великої пожежі 1811 року. Основні вулиці як і в більшості тодішніх міст сполучали Ринок, в'їзні брами і церкви. Центр міста — Ринок — лежав між Успенським собором і Братським монастирем. На центральній Ринковій площі стояла двоповерхова дерев'яна будівля київської ратуші. Внутрішній простір будівлі очевидно мав дві камери — «ізба судова» або «дім судовий», що була основною частиною і де проводились засідання ради й лави і «світлиця». Територія довкруги Ринку вважалася престижною для проживання. Тут мешкала міська еліта. Житлова забудова була дерев'яною, переважно одноповерховою. Основною одиницею забудови був двір, що складався з 1—3 житлових та різноманітних господарських будівель, кількість яких залежала від рівня заможності власників. Головним соборним храмом Києва в литовсько-польську добу була церква Успіння Божої Матері. Храм зведений 1135 року й реконструйований коштом міщан у XV столітті, а також 1613 року, коли італійський архітектор надав їй ренесансних форм. У соборі зберігався міський архів, торгові ваги та міри, ховали київський патриціат. При храмі діяли міський шпиталь і школа. На 1632 рік на Подолі також діяли 11 церков, 8 з яких стояли на території, підпорядкованій магістрату. Загальна площа Подолу проти давньоруського періоду значно зменшилась. З північного заходу межа міста проходила по лінії русла річки Глибочиці трохи на північ від сучасних вулиць Верхній Вал — Нижній Вал. Тут були укріплення у вигляді дерев'яного частоколу. З боку Дніпра укріплень не було. До Нижнього міста вели кілька доріг через в'їзні брами — з Верхнього міста двома узвозами, з Печерського містечка через Хрещатицьку браму, з урочищ Кожум'яки і Кудрявець через Кожум'яцьку браму, з боку Біскупського містечка, Кирилівського монастиря через Біскупську браму, з Межигірського монастиря через Воскресенську або Бидлогінну браму.
Замок і замкова територія
Після остаточного приєднання Києва до Великого князівства Литовського Володимир Ольгердович розпочинає будівництво київського замку на горі, що згодом і дістала назву Замкова. Там розміщувалась князівська резиденція. Після ліквідації Київського князівства замок мав бути наочним підтвердженням присутності центральної державної влади. В замку мали проживати київські воєводи або їхні намісники. При військовій загрозі тут переховувалось міське населення. Київський замок був потужною військовою фортецею, відігравав велику роль, маючи прикордонне розташування, а також у внутрішньополітичних змаганнях у Великому князівстві Литовському.
У середині XVI століття Київський замок являв собою з'єднані дерев'яні зруби завдовжки 4 сажні (бл. 8 м) і заввишки до 3—4 м. Частина зрубів засипались землею, а частина були порожніми, в яких облаштовувались різні службові приміщення і склади, житлові приміщення, де мешкав гарнізон фортеці. Також 1552 року королівські ревізори зафіксували в замку 16 будівель. У київському замку розміщувались монетний двір, лазня, кухня, пивоварня; було 3 православні й 1 католицька церкви. У випадку ворожого нападу тут могло переховуватись населення міста і навколишніх сіл. Фортеця мала 15 башт по три яруси, одна — чотирикутна, решта — шестикутні, на них розміщувались гармати. До замку можна було потрапити через дві брами — Воєводську і Драбську (Арабську), а також через невелику хвіртку. Головною брамою була Воєводська, що розташовувалась на півночі гори над будівлею сучасного Житнього ринку. На Воєводській надбрамній башті розміщувався великий годинник-куранти. Драбська брама розміщувалась на південному боці гори й виходила в район сучасного Андріївського узвозу. Перед нею пролягав рів, через який перекидався підйомний міст на двох ланцюгах.
Юрисдикції воєводи і замкового уряду підлягала частина території нижнього міста, що прилягала до Замкової гори, також землі біля річки Кудрявець, урочище Скольники і 11 сіл навколо Києва.
Біскупщина і Домініканський монастир
На Подолі, в районі сучасної Притисько-Микільської вулиці розміщувався Миколаївський домініканський монастир із костелом святого Миколая. Монастир документально засвідчений у домонгольські часи. Кілька разів руйнувався. Зведена в 1600-х замість дерев'яної мурована будівля костелу, 1691 року перетворена в православну Петропавлівську церкву, зруйнована більшовиками в 1930-ті роки. Монастирю належали урочище «Хлопач» і 10 млинів на Нижньому Сирці. У першій половині XVII століття під Андріївською горою були засновані бернардинський монастир і резиденція єзуїтів.
1602 року розпорядженням Сигізмунда III було утворене Біскупське містечко, вилучивши для того з-під юрисдикції магістрату і замку частину території з населенням і передавши її київському латинському єпископу (біскупу). На чолі громади містечка стояв війт. На війта громада обирала чотири кандидатури, одну з яких далі затверджував біскуп. Територія Біскупщини поширювалась на урочища Глибочицьке, Кожум'яки, частину Гончарів, гору Щекавицю, частину Лук'янівського плато з Кудрявцем, також на територію «за Канавою» до річки Сирець, за якою починались землі Кирилівського монастиря. 1604 року латинський єпископ відняв митрополичий заміський будинок із садом у православного духівництва й збудував там замок. Неподалік сучасного Житнього ринку стояв кафедральний католицький костел.
Софійський монастир
Софійському монастиреві належала чимала територія у Верхньому місті. 1586 року з дозволу воєводи князя Острозького поблизу монастиря була заснована слобода. На чолі слободи стояв війт. Після переходу внаслідок Берестейської унії монастиря до унійного митрополита, між ним та замковим урядом у 1612—1619 рр. тривали судові суперечки за право підпорядкування слободи. 1633 року Софійський монастир перейшов під юрисдикцію православного митрополита. Привілеєм 8 листопада 1639 року король Владислав IV на прохання митрополита Петра Могили біля монастиря дозволив заснувати містечко з наданням магдебурзького права і права пропінації, збудувати замок, запровадити 2 щорічні ярмарки на день Св. Софії і Вознесіння. Проте цей задум не був здійсненим.
Інші православні монастирі
Михайлівському Золотоверхому монастирю, що розташовувався у Верхньому місті з 1560 року належали острів Обрубний з озерами Петриковим і Плоським за Дніпром, землі на правому березі у гирлі річки Либідь, а також села Лісківці, Товстолісся. У 1609—1630 монастир належав до юрисдикції унійного митрополита. Землі Кирилівського монастиря лежали за річкою Сирець. Печерський монастир мав статус окремого містечка, що мало право на самоврядування і незалежність від воєводи. Монастиреві належали також кілька сіл поза містом. Землевласниками також були Михайло-Видубицький і Пустинно-Микільський монастирі.
Самоврядування і Магдебурзьке міське право
Імовірно, органи міського самоврядування в Києві тієї доби були продуктом історичного розвитку київської міської громади ще з часів Київської Русі. Офіційне надання місту магдебурзького права литовською владою лише узаконило історичне звичаєве право. Як і скрізь у середньовічній Європі, правову основу розвитку Києва, розширення прав міської громади становили привілеї, які надавали місту великі князі литовські у 1494, 1498, 1502, 1514, 1516 й подальших роках. Наприкінці 1480-х років у Києві існував уряд війта, який мав такі функції і компетенції: нагляд за дотриманням порядку в місті, дбання про його пожежну безпеку.
Привілей 1494 року Олександра Казимировича за відсутності окремої міської юрисдикції — війт мав обмежені адміністративні функції і не мав судової влади — регламентував права й обов'язки мешканців міста.
Привілей 1498 року надав мешканцям Києва магдебурзьке право. У Києві оформилась окрема міська юрисдикція. Населення міста поступово переходило з-під влади і судової юрисдикції воєводи до нової міської влади з війтом на чолі. Мешканці, що проживали в межах міської юрисдикції, мали сплачувати загальноміські збори.
Значний вплив на розвиток міської громади мав привілей Сигізмунда Августа 28 травня 1570 року, що значно розширював права київської громади в обрання війта.
Кримінальне судочинство в місті належало до компетенції війта, який очолював судову колегію — лаву. Війт мав заступника — леонтвійта, або підвійта — зазвичай обраного з-поміж старших лавників. Привілей 28 травня 1570 року надавав право київській громаді обирати чотирьох кандидатур на війта для дальшого затвердження однієї з них королем. Це право поширилось на українські міста після укладання Люблінської унії 1569 року й запровадження на українських теренах адміністративних порядків за польським зразком. Лава складалася з 5 лавників (на кін. XVI — першу половину XVII століття). Зазвичай до лави обирали цехових майстрів магдебурзької юрисдикції строком на 1 рік.
Найвищим органом міського самоврядування була рада, яку очолював бурмістр. Рада управляла міським майном, репрезентувала місто у зовнішніх відносинах. Здійснювала цивільне судочинство справи, що стосувалися спадщини, майна, податків, благоустрою міста тощо. В останній третині XVI — першій половині XVII століття Київ мав типову модель міської влади на магдебурзькому праві. Щороку поспільство обирало міський уряд — Нову раду, яка складалась із 4 правлячих радців, які по черзі виконували функції бурмістра. Після закінчення строку перебування радців на уряді, вони вважалися радцями Старої ради, мали деякі повноваження і брали участь у засіданнях Нової ради. Окремим радцям магістрат надавав функції шафарів — осіб, відповідальних за міську скарбницю. З-поміж радців і лавників визначали поборників для збирання податків.
З кінця XVI століття поширеними були спільні засідання двох колегій — ради і лави. У разі потреби збиралися весь чинний та попередній уряди, разом із представниками міської громади.
У судовій практиці Києва використовувались різні латиномовні і польськомовні правничі збірники. Зокрема праці польського правника Бартоломея Ґроїцького: «Артикули магдебурзького права, яке називають Саксонське Зерцало, перекладене з латинської мови на польську» (Краків, 1558), в основі якого були переклади з німецьких законодавчих збірників, «Порядок міських судів у Короні Польській» (Краків, 1559), «Порядок судів про покарання смертю», в основі якого лежав німецький кодекс кримінального права Карла V 1532 року. Звичайною мірою покарання в Києві були штрафи і позбавлення волі в міській в'язниці. На відміну від коронних міст тортури і смертна кара застосовувались рідко. За зраду міській присязі застосовувалась «інфамія», що тягла за собою позбавлення міського громадянства і вигнання з міста.
Міська печатка і герб
Найстаріше зображення герба міста Києва в кольорі міститься в гербовнику Конрада Ґрюненберґа з 1480 року.
З виникненням органу самоврядування — Міської ради — вона дістає печатку для засвідчення документів. У середньовіччі правової сили документам надавала печатка із зображенням міського герба, якою акт засвідчував відповідний урядник.
Дослідник київських печаток Кость Антипович встановив кілька типів таких печаток, перший з них датований 1500 роком. Герб міста на ній являв собою заокруглений щит із луком та стрілою (чи двома стрілами), який натягують дві висунуті з хмари руки.
На печатці 1630 року в гербі вже немає хмари, лук видозмінюється в розташований «у стовп» (тобто вертикально) арбалет, який тримає одна рука. Такий трансформований символ маємо на всіх інших київських міських печатках до 1780 року.
- Герб Києва у гербовнику Конрада Ґрюненберґа (1480)
- Герб Києва у німецькому гербовнику першої половини XVI століття
- Герб Києва у гербовнику Георга Ортенбурга (1602—1604)
- Герб Києва зі святим Юрієм (1578)
- Печатка магістрату (після 1550)
Населення
За кількістю населення Київ вважався середнім містом Речі Посполитої. Попри епідемії чуми, напади татар, протягом XVI — XVII століть вона невпинно зростає. За даними ревізії Київського замку 1552 року на Подолі нараховувалось 173 міщанських «дими», які перебували під магістратською юрисдикцією, що приблизно становить 1038 осіб. За даними тієї ревізії під замковою юрисдикцією на Подолі і ділянках, прилеглих до Замкової гори налічувалось 158 «димів» — це приблизно 948 чоловік. Ревізія 1552 року фіксує 43 «жовнірські доми в місті», що переважно належали полякам. 1552 року нараховувалось 16 димів підданих київського біскупа, це близько 100 осіб. За даними ревізії чисельність вірменської громади становила бл. 230 осіб.
Поборовий реєстр Києва 1571 року фіксує значне збільшення населення міста. Кількість міщанських «димів» зростає до 327 — це близько 1960 осіб), кількість «димів» замкових міщан зросла до 187 (бл. 1122 осіб). Зменшується кількість жовнірів, поборовий реєстр 1571 року фіксував 21 військового. До 1571 року вдвічі збільшується кількість підданих київського біскупа.
Рік | Населення |
1552 | 4 500 |
1571 | 6 000 — 6 500 |
1622 | 10 500 — 11 000 |
кін. 1640-х | бл. 12 000 — 13 000 |
За ревізією 1552 року на Подолі нарахували 450 будинків різних юрисдикцій, загальна кількість мешканців Києва становила близько 4,5 тисячі. 1571 року кількість будинків усіх юрисдикцій на Подолі становила бл. 655 (це 3930 чол.), у Печерському містечку і Верхньому місті майже 300 (це бл. 1800 чол.) Отже загальна кількість населення Києва в 1571 році становила близько 6—6,5 тис. осіб. За даними люстрації Київського воєводства 1628 р. в Києві було бл. 1720 будинків, що становило приблизно 10,5—11 тис. осіб.
За даними переписів населення, переважну кількість населення Києва XIV — середини XVII століття складало місцеве українське населення: майже всі імена та прізвища були типово українськими. Українська мова була розмовною в місті. Багато в Києві мешкало білорусів. Частину населення складали поляки, їх кількість почала зростати в другій половині XVI століття. В районі теперішньої Львівської площі з другої чверті XVII століття почала зростати кількість єврейського населення.
Вірмени
Вірменська громада мала відокремлену територію довкруги церкви Різдва Богородиці, яка стояла на Хрещатицькій вулиці, що вела від однойменної брами на півдні до Ринкової площі. Тепер на місці цього храму — Покровська церква кінця XVII—XVIII століття. У 1622 році в Києві, на Подолі, мешкали вісім вірменських родин, серед них — шляхтич Федір Халепський (Солтанович) та міщанин і урядовець магістрату Василь Курцевич. Вірмени переважно вели східну торгівлю, уряд охоче призначав вірмен товмачами — поліційними урядовцями, які були перекладачами, а також таємно наглядали за чужинцями, які прибували до Києва. Громада мала право на володіння нивою і млином на річці Сирець, двома корчмами і дворищами біля власної церкви. Київські вірмени підлягали двом юрисдикціям. Після прийняття унії громада була підпорядкована раді вірменських старійшин Львова. 1633 року король Владислав IV передав майно церкви Київському магістратові.
Козаки
Козацтво було важливим чинником у житті Києва. Козацькі двори розміщувались під замковою і магістратською юрисдикціями. Наприкінці XV — XVI століттях козаки мирно співіснують у Києві. Козаки-уходники, що займалися здобичницькими промислами (бджільництвом, мисливством, рибальством), влаштовувались на подвір'ях у киян. Київські козаки згадуються також у ролі «степових піратів», що грабували купецькі каравани. Козацтво відігравало важливу роль у колонізації південних земель країни і в протистоянні з кочовиками. Наприкінці XVI століття збіднілі мешканці міста стали джерелом для поповнення реєстрового і низового козацтва. З кінця XVI століття стосунки київської громади з козаками ускладнились. Київ опинився у виру повстання низових козаків під керівництвом Криштофа Косинського 1593 року. У відповідь на арешти і жорстокі тортури козацьких посланців, що їх вчинили замкові урядники, повстанці облягли Київ. Місцева шляхта, яка в цей час у Києві зібралася на судові рочки, послала на переговори з козаками делегацію. Проте козаки рушили до Києва всім військом, де в результаті переговорів козаки одержали грошову компенсацію і мирно покинули місто. Відносини київської міської громади з козаками під час повстання 1593 року мали напружений характер. На відміну від інших наддніпрянськх міст київська еліта була лояльнішою до офіційної влади. 1596 року Київ опинився у виру повстання Северина Наливайка. Після поразки повстання кілька років тривала конфіскація козацького майна у Києві, зокрема конфіскували 11 будинків козаків. Починаючи з другого десятиліття XVII століття, відбуваються конфлікти міської громади з козаками через майже щорічні козацькі постої. Після польсько-московської війни 1617—1618 Київ постійно перебував під впливом козацтва.
Економіка
Ординська навала середини XIII століття перервала економічний розвиток Києва. Найбільшої шкоди зазнало ремісниче виробництво міста. Багато майстрів загинуло або втекло до Галицько-Волинського князівства — була втрачена майстерність, що передавалась у спадок з покоління в покоління. Нові майстри переважно походили з сільської місцевості периферійних містечок. Зі стабілізацією політичного становища на теренах Київщини після приєднання цих земель до Великого князівства Литовського, а головно в часи правління київських князів Олелька (1440—1455) і Семена Олельковича (1455—1470) Київ відновлює статус центру ремісництва, місцевої й міжнародної торгівлі регіону. Володимир Ольгердович заснував у замку монетний двір, де карбував власну монету.
Ремісництво і торгівля зосереджувалась переважно на Подолі. Київські ремісники були об'єднані у цехові організації. Уся діяльність цехів суворо регламентувалась статутами. Майстри тримали підмайстрів та учнів. У місті існували також позацехові, неорганізовані ремісники — «портачі». У XV столітті в Києві були такі ремісничі спеціалізації: теслярі, столярі, ковалі, лучники та стрільники, чоботарі, кравці, шевці, кушніри, золотарі, винники, постригачі (цирюльники), різники, пекарі, римарі, конвісари, сідляри. Були поширені серед киян також промисли, зокрема, рибальство — рибалки об'єднувались у цех, промислове полювання хутрового звіра, мірошництво тощо. Містяни вели також сільськогосподарську діяльність, багато хто мав сади, городи, худобу. Сіножаті, потрібні для худоби, лежали переважно на Оболоні (куди вела вул. Бидлогінна, або Волоська), луках біля неї, на лівому березі Дніпра.
Місцеву торгівлю провадили «перекупні», які купували вироби в ремісників, продукти в селян і продавали на ринку, де вони мали свої місця. «Перекупні» імовірно були об'єднані у свій цех. Основними продуктами ремісництва були здебільшого вироби повсякденного вжитку. Продукти харчування — хліб, м'ясо, риба, птиця, яйця, сир, фрукти, овочі. Також із сіл привозили сіно й солому, дрова, деревне вугілля, будівельний ліс тощо.
Розташування Києва на схрещенні важливих торговельних шляхів, що пов'язували Західну та Східну Європу, Балкани, Близький Схід, а також давні традиції участі в міжнародній торгівлі дали змогу йому поновити статус великого центру міжнародної торгівлі, що був утрачений у зв'язку з ординською навалою. У Києві була одна з головних митниць Великого князівства Литовського, яка займала одне з провідних місць за обсягом митних зборів у державі. З огляду на наявність річок Дніпра, Прип'яті і Десни, що сходяться в районі Києва, Київ став основним центром зібрання східноєвропейських купців у каравани для вирушання до Криму, Туреччини, Балкан, Близького Сходу. Через київський ринок здійснювався український експорт продуктів бортництва — меду й воску, а також хутра до Молдови, Балкан і Константинополя. У Києві продавався середньонаддніпрянський, волинський і подільський хліб, а також хутряні вироби Кримському ханству. Велике місце в київській торгівлі посідала сіль, яку привозили з Коломиї і причорноморських лиманів. Широкі торговельні зв'язки підтримувались із московськими і білоруськими містами. На київському торгу продавались татарські і турецькі коні. Важливим рядком київської транзитної торгівлі були східні товари — прянощі, вина, шкіряні вироби, перські килими, різноманітна тканина. Із Києва закордон везли також ремісничі вироби: шапки, пояси, ножі, мечі, замки, вироби київських ювелірів. Цінувались київські луки й стріли до них.
Привілеєм 29 березня 1514 року, що його видав Сигізмунд I Києву надавалось право на проведення двох щорічних ярмарків — Богоявленського (6 січня) і на Різдво Богородиці (8 вересня), з 1592 року на Св. Юрія (23 квітня, замість Богоявленського). Надавалось право на шинкування медом, пивом, вином тощо. За цим привілеєм містяни мусили сплачувати до королівської скарбниці загальнодержавний податок на військові потреби. Привілей 12 січня 1516 року підпорядковував ремісничі цехи міській юрисдикції. Привілей Сигізмунда II 8 березня 1544 року надавав київській міській громаді важниці з правом збору «вагового».
Привілей Олександра Ягеллончика від 4 червня 1500 року гарантував киянам право на безмитну торгівлю в межах держави. У привілеї 1516 року згадується право складу для киян, що зобов'язувало приїжджих купців протягом визначеного часу продавати на гурт свої товари місцевим купцям. Пізніше в Києві для такої торгівлі звели гостинний двір (уперше згадується 1584 р.). Дорожній примус зобов'язував купців перевозити товари шляхами через складські міста. Одним із найважливіших прав, що давало найбільші прибутки — право на монопольне шинкування скрізь у місті, зокрема на замку і в монастирях. За це право містяни сплачували щорічний податок до королівської скарбниці. Привілей 3 липня 1627 року надавав киянам монопольне право продажу зерна і продуктів приїжджим купцям у місті.
Культура
Навала хана Батия призвела до зменшення кількості і якості створюваних у Києві пам'яток мистецтва. Втрачена більша частина майстрів. Загинули, втекли, взяті в полон досвідчені іконописці, мініатюристи, переписувачі книжок, різьбярі та ін.
Книгописання і книгодрукування
У литовсько-польський період у Києві продовжувалося книгописання, яке відновилося ще у другій половині XIII століття. До київських книг XIV століття належать Євангеліє Апракос «Лаврський», у якому виділяються яскраві ініціали, заставки, заголовки, а також Євангеліє XIV ст., що збереглося лише фрагментарно. Видатною пам'яткою мистецтва того періоду є написаний 1397 року чудово ілюстрований Київський Псалтир — пергаментний рукопис великого формату на 229 аркушах. Наприкінці XIV — першій половині XV століття у Києві письменники, організатори книжкової та літописної справи Кіпріан та Григорій Цамблак створювали різні писемні твори: грамоти, «слова», послання, проповіді тощо.
Наприкінці XIV — початку XV ст. виникли дві нові редакції Києво-Печерського патерика — Арсеніївська і Феодосіївська. У 1460—1462 роках крилошанин Печерського монастиря Касіян створює ще дві нові редакції Патерика, основані безпосередньо на Найдавнішій. У XVII ст. створюються вже друковані редакції: 1635 року Сильвестра Косова, Йосипа Тризни (1647—1656), 2-га Друкована редакція 1661 року та інші.
На початку XV століття в майстерні Пустинно-Микільського монастиря створюється ще одна пам'ятка книгописання — Євангеліє. Також створені в цьому монастирі на початку XVII століття «Скитський Патерик» і «Лествичник». Відомі також книги, переписані в Печерському монастирі, — «Толкове Євангеліє» (1434), «Ліствиця» (1455), «Златоструй» (1474), «Патерик Печерський» (1553). Збереглась створена в Софійському монастирі Кормча Києво-Софійського собору другої половини XV століття.
1615 року в Печерському монастирі заснована друкарня. На потребу типографії її засновник, архімандрит монастиря Єлисей Плетенецький, організував виробництво паперу в Радомишлі. Друкарня спеціалізувалась на виданні церковнослужбової, богословської, а також світської — навчальної та полемічної літератури. В процесі діяльності типографії довкола неї утворився науково-літературний гурток з учених, письменників, знавців друкарської справи. Діяльність друкарні почалася з видання в 1616 році «Часослова». У Києві кількома виданнями видавалися «Служебник», «Псалтир», «Номоканон», «Тріодь», «Акафіст» та ін. Київська лаврська друкарня видала богословські твори Іоана Златоуста — «Бесіди Іоана Златоуста на 14 Послань Св. ап. Павла» (1623) та «Бесіди Іоана Златоуста на Діяння Св. апостолів» (1624). Велику популярність мало «Євангеліє учительське» (1637) — вибрана з творів Іоана Златоуста збірка повчань на недільні дні. Також тут вийшли друком «Часослов», 1632 року — «Євхаристіон», панегірик, піднесений Петрові Могилі. Видання печерської друкарні вирізнялись високою поліграфічною технікою.
Поряд із друкарнею Печерського монастиря 1620-х роках у Києві діяли приватні друкарні Тимофія Вербицького і Спиридона Соболя.
Освіта
У другій половині XVI — першій половині XVII століття освіта в Києві, так само як і в інших українських містах, організовувалась у школах при церквах і монастирях. Зокрема згадується школа при Михайлівському монастирі. Вочевидь вони також були при Печерському та інших монастирях і храмах міста. В них діти навчалися читати, писати, рахувати і співати.
1615 року київські містяни, шляхта, духівництво організували братство і школу при ньому. Київська братська школа складалась із 5 класів. До програми школи входило вивчення предметів «семи вільних наук» — граматики, риторики, діалектики, арифметики, астрономії і музики. Значна увага до вивчення грецької і церковнослов'янської мов визначала її як «греко-слов'янську». Діяльність Київської та інших братських шкіл спиралась на статут Львівської школи «Порядок шкільний» (1586). 1631 року Петро Могила засновує при Печерському монастирі нову школу на взірець латинсько-польських колегій. Від братської школи вона відрізнялась передусім тим, що тут велику увагу приділяли вивченню латинської мови. Програма школи відображена в панегірику «Євхаристіон». Заснування лаврської школи спричинило занепокоєння містян, які боялися можливого занепаду братської школи.
Унаслідок компромісу 1632 року дві школи об'єднано й утворено «Могилянську» колегію, яка являла собою навчальний заклад вищого типу. У 1630—40-х роках складався з 7 класів-шкіл. В нижніх з них — фарі (підготовчому), інфимі, граматиці, синтаксимі вивчались граматика церковнослов'янської, руської (староукраїнської), латинської, польської і грецької мов. У середніх — викладались риторика й поетика, у вищих — філософія та богослов'я. Курс навчання був 12-річний. Навчання, подібно до всіх західноєвропейських шкіл, мало схоластичний характер і відбувалось переважно латинською мовою.
Київ мав сталі зв'язки з багатьма центрами науки і просвіти Західної і Центральної Європи. Чимало киян здобували освіту в провідних тогочасних університетах. Їхні імена зафіксовані у списках Падуанського, Болонського, Паризького університетів, університетів деяких німецьких міст. Найбільше київських студентів навчалося в Празькому, Краківському університетах, а також в Сорбонні.
Архітектура і мистецтво
Протягом XIV — початку XVI століть спостерігається прагнення до відновлення архітектурних форм домонгольської Русі. Зокрема при реставрації наприкінці XIV ст. собору Михайлівського Золотоверхого монастиря, а в 1470 р. Успенського собору Печерського монастиря. Відновлюється в Києві також оригінальне кам'яне будівництво. Поряд із сучасним Боричевим узвозом археологи виявили залишки кам'яної церкви, яку датують XIV — початком XVI століття. Підлога споруди зроблена з глазурованих плиток, знайдені фрагменти фрескового розпису.
Близько 1610 року на Подолі зводиться мурований костел Св. Миколая Домініканського монастиря. Тринавна шестистовпна базиліка була в пізньоготичному стилі. Мала характерні для цього стилю нервюрні склепіння, стрільчасті вікна і високі стрільчасті трикутні фронтони на західному та східному фасадах.
В 30-ті рр. XVII століття в Києві відновлювались Софійський, Успенський і Михайлівський собори, Успенський собор на Подолі, церква Спаса на Берестові, Кирилівська церква.
Домонгольські традиції відновлювались і в київській скульптурі. Збереглися три білокам'яні поліхромні рельєфи, виконані для відбудованого 1470 року Успенського собору, які розміщувались на фасаді центральної апсиди. Середній рельєф — це зображення Богородиці Оранти, а два бокових — фігури засновників Печерського монастиря Антонія і Феодосія.
Існували також різні галузі художнього ремесла і мистецтва. Створювались фрескові розписи у відновлюваних церквах і соборах Києва. Створювались ікони, вироби художньої металопластики, зокрема Печерська художня майстерня виготовляла енколпіони-квадрифолії. Збереглися графіті цього періоду на стінах Софійського собору.
З поширенням ренесансних ідей гуманізму розвивається мистецтво живопису та іконопису. У XVI — XVII століттях лики святих набувають рис реальних людей, пейзаж скидається на ландшафт, ікони сповнені ліризму. Дослідники вважають, що була київська школа живопису, однак з огляду на історичні обставини більшість творів не збереглося. В цей період київські художники створили ікони «Миколая Мокрого» (Софійський собор), «Ігорівська Богоматір» (Успенський собор), «Різдво Богородиці» (тепер міститься в місті Іванків Київської області). Розвивається жанр портрету в українському живописі. Київські храми прикрашали орнаментальним різьбленням по дереву і каменю, зокрема при створенні іконостасів. З пам'яток скульптури відомий надгробок Костянтина Острозького на місці поховання князя в Успенському соборі Печерського монастиря. З поширенням книгодрукування розвивається мистецтво книжкової гравюри.
Див. також
Примітки
- Римо-католицька церква в Україні [ 25 Серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України
- Архієпископ Ігор Ісіченко. Історія Христової церкви в Україні. — Акта, 2008. — 167 с.
- Івакін Г. Ю. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996.
- Наталія Білоус. Київ наприкінці XIV — у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008.
- . Архів оригіналу за 22 Березня 2017. Процитовано 28 Січня 2017.
- Бойко О. Д. Історія України. — К. : Академвидав, 2006.
- Субтельний О. Україна: Історія. — К., 1993.
- Ольга Придибайло Замок на Старокиївській горі та його занепад [ 31 Грудня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Україна — це ми!
- Ольга Придибайло Пожежі у фортеці на Замковій горі [ 1 Січня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Україна — це ми!
- Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей / Отдѣлъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ : Типографія Е. Я. Федорова, 1874.
- Мирон Капраль. Своєрідність київського магдебурзького права: нотатки на марґінесі нової книги про Київ кінця XV — першої половини XVII століть
- Парнікоза І. Ю. Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі — погляд крізь віки. — К., 2013.
- Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття / Відповід. ред. д. і. н., проф. М. Ф. Дмитрієнко. — К. : ВД «Стилос», 2003. — С. 77—79.
- Бопланъ. Ок. 1640 г. / Отдѣлъ II. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (у III розділах, редактори Володимир Антонович, Пилип Терновський). — Кіевъ : Типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 45.
- Ольга Придибайло Фортеця на Замковій горі Києва у литовську добу. XIV—XVI ст. [ 1 Січня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Україна — це ми!
- . Архів оригіналу за 1 Січня 2017. Процитовано 28 Січня 2017.
- Ольга Придибайло Відновлення замку на Старокиївській горі та його розбудова. XV—XVII ст. [ 2 Лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Україна — це ми!
- . Архів оригіналу за 16 Вересня 2017. Процитовано 28 Січня 2017.
- Біскупщина в Києві [ 2 Лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Интересный Киев [ 10 Січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Gazeta.ua, 2012, 18 липня.
- Головний архів давніх актів у Варшаві (ГАДА). — Фонд Архів Замойських. — Од. зб. 337. — Арк. 43.
- Древний и средневековый Киев // История Киева в трех томах, четырех книгах. — К. : Издательство «Наукова думка», 1984. — Т. 1.
- Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття / Відповід. ред. д. і. н., проф. М. Ф. Дмитрієнко. — К. : ВД «Стилос», 2003. — С. 48.
- Київ. Провідник За редакцією Федора Ернста — Н. К. О. — У. С. Р. Р.
Джерела та література
- Івакін Г. Ю. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996.
- Наталія Білоус. Київ наприкінці XIV — у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008.
- Парнікоза І. Ю. Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі — погляд крізь віки. — К., 2013.
- Климовський С. І. Соціальна топографія Києва XVI — середини XVII сторіччя. — К., Стилос, 2002.
- Древний и средневековый Киев // История Киева в трех томах, четырех книгах. — К. : Издательство «Наукова думка», 1984. — Т. 1.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lito vsko po lska doba v isto riyi Ki yeva ohoplyuye period vid seredini XIV do seredini XVII stolittya U chasi piznogo serednovichchya socialno ekonomichnij i politichnij rozvitok Kiyeva viznachavsya mongolskoyu navaloyu seredini XIII stolittya a takozh dalshimi majzhe shorichnimi napadami ordinskih haniv na zemli Kiyivshini A vidtak perebuvannyam mista v skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo i Rechi Pospolitoyi Skladnij harakter miskogo zhittya v Kiyevi buv naslidkom prikordonnogo geografichnogo roztashuvannya mista Prote Kiyiv ne vtrativ znachennya vazhlivogo torgovo ekonomichnogo i kulturnogo centru ukrayinskih zemel IstoriyaV yizd Gedimina do Kiyeva U 1320 h rozpochalos oksamitove litovske proniknennya na zemli kolishnoyi Kiyivskoyi Rusi Zokrema Kiyiv v 1321 vnaslidok peremogi Gedimina v bitvi na richci Irpin na 10 rokiv potraplyaye v zalezhnist vid Litovskogo knyazivstva Togo zh 1321 roku shlyahom viddilennya vid vladi Lyubushskogo yepiskopa bula zasnovana Kiyivska katolicka kafedra yaku ocholiv ocholiv dominikanec Genrik Skoristavshis feodalnimi usobicyami v seredini Zolotoyi Ordi kincya 1350 h rozgromivshi tatarske vijsko na Sinih Vodah u 1361 1362 knyaz Olgerd priyednuye Kiyivshinu do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo i stavit u Kiyevi svogo sina Volodimira Volodimir Olgerdovich buv kiyivskim knyazem u 1362 1394 Teritoriya Kiyivskogo knyazivstva chasiv Volodimira Olgerdovicha poshiryuvalasya na zemli Kiyivshini Chernigivshini chastini Polissya Do jogo skladu vhodili mista Zhitomir Vruchij Turiv Mogilov Bryansk Trubchevsk Novgorod Siverskij Kursk Chernigiv Rilsk Putivl Korsun Pereyaslav tosho Volodimir provadiv politiku spryamovanu na samostijnist Kiyivskogo knyazivstva vislovlyuvav interesi miscevih svitskih i cerkovnih feodaliv U cej chas bulo zbudovano Kiyivskij zamok kiyivskij knyaz karbuvav vlasnu monetu U cej period kochoviki majzhe ne z yavlyalis u Kiyivskij zemli Ce spriyalo rozvitku silskogo gospodarstva torgivli ta remesla Naddnipryanshini i Kiyeva zokrema Z oglyadu na skladne geopolitichne stanovishe Litovskogo knyazivstva v 1385 mizh Litvoyu i Polsheyu ukladena Krevska uniya za yakoyu shlyahom dinastichnogo shlyubu litovskogo knyazya Yagajla i polskoyi korolevi Yadvigi Anzhujskoyi Yagajlo distav titul korolya Polshi a Litva vhodila do skladu Polskoyi derzhavi Ci podiyi sprichinili poyavu litovsko ruskoyi opoziciyi yaku ocholiv knyaz Vitovt Zbrojnij konflikt 1389 1392 rokiv mizh Velikim knyazem Litovskim Skirgajlom yakogo pidtrimuvav Yagajlo ta knyazem Vitovtom skinchivsya Ostrivskoyu ugodoyu 1392 roku za yakoyu Vitovt stav velikim knyazem Litovskim Vin provodiv politiku maksimalnoyi centralizaciyi Litovskogo knyazivstva za pidtrimki Polshi Na naradi v misti Belzi v 1392 virisheno likviduvati udilni knyazivstva na Ruskih zemlyah shlyahom obminu zemlyami Skirgajlo viddav Vitovtu vlasne Litvu ta Polocku zemlyu Natomist Skirgajlo distav Kiyivsku zemlyu a takozh chastinu Podillya j Volini Kiyivskij knyaz Volodimir Olgerdovich naprikinci 1394 distav neznachnij udil na Polissi z mistami Kopil ta Sluck Voseni 1395 Skirgajlo zdijsniv vdalij pohid proti Zolotoyi Ordi rezultatom yakogo stalo priyednannya Cherkas i Zvenigoroda Pislya smerti v 1397 Skirgajla Vitovt stav povnim gospodarem Velikogo knyazivstva Litovskogo a Kiyivskoyu zemleyu u 1397 1401 praviv Ivan Olgimontovich Golshanskij V ostanni roki XIV stolittya Velike knyazivstvo Litovske staye najsilnishoyu derzhavoyu Shidnoyi Yevropi Velikij knyaz Vitovt ocholyuvav antiordinsku borotbu Kiyiv stav golovnim centrom zboru sil Vitovta i jogo soyuznikiv Vitovt zmicnyuye oboronni sporudi Kiyeva Bulo zdijsneno kilka pohodiv proti Ordi 1401 1433 knyazyuvannya Golshanskih Andriya Ivanovicha Mihajla Ivanovicha Aktivne vtruchannya Vitovta u vnutrishnyu politiku Zolotoyi Ordi sprichinilo velikij pohid sil ordinskogo emira Edigeya na Kiyivsku zemlyu i sam Kiyiv u 1416 roci Buli zahopleni Podil Verhnye misto Kiyivskij zamok vstoyav Svidrigajlo Olgerdovich Velikij knyaz Litovskij Velikij knyaz Ruskij Isidor Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi Pislya smerti Vitovta v 1430 obranij velikij litovskij knyaz Svidrigajlo Olgerdovich rozpochav politiku na rozriv uniyi z Polsheyu j vidnovlennya nezalezhnosti Velikogo knyazivstva Litovskogo i Ruskogo Kiyiv staye golovnoyu bazoyu ruskoyi partiyi knyazya Svidrigajla naperedodni gromadyanskoyi vijni u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Vnaslidok ciyeyi vijni Kiyiv Sivershina Volin Podillya Polock Smolensk ta inshi ruski zemli ob yednalisya u nezalezhne vid Krakova i Vilna Velike knyazivstvo Ruske i viznavali vladu Svidrigajla U 1433 1435 v Kiyevi knyazyuye Mihajlo Semenovich Boloban stavlenik Svidrigajla 1435 roku Svidrigajlo prograv bitvu pid Vilkomirom vidtak buli likvidovani Velike knyazivstvo Ruske ta Kiyivske knyazivstvo 1436 roku vidbulosya povstannya kiyan cogo zh roku kiyivskij voyevoda Yursha rozbiv poblizu Kiyeva litovski vijska Semen Olelkovich ostannij Kiyivskij knyaz U 1440 vidnovlene Kiyivske knyazivstvo na choli z knyazem Olelkom Volodimirovichem z dinastiyi Gediminovichiv Olelkovichi U chasi pravlinnya knyazya Olelka Volodimirovicha 1440 1455 i Semena Olelkovicha 1455 1470 knyazivstvo malo vidnosnu samostijnist Vidbulos ekonomichne j kulturne pidnesennya Kiyeva misto stalo znachnim centrom rozvitku remesla i torgivli V cej period 1470 vidbulas vidbudova i restavraciya pam yatok murovanoyi arhitekturi davnoruskogo chasu zokrema Sofijskogo soboru j Uspenskogo soboru Kiyevo Pecherskogo monastirya U Kiyevi perebuvav pislya Feraro Florentijskogo soboru sho buv sklikanij dlya ukladannya uniyi mizh zahidnoyu ta shidnoyu hristiyanskimi cerkvami mitropolit Isidor vzhe u zvanni papskogo legata i kardinala Kiyivskij knyaz Olelko prihilno postavivsya do Florentijskoyi uniyi mitropolit urochisto progolosiv uniyu v Kiyevi Odnak hoch vin ne zustriv tverdogo oporu pravoslavni j dali unikali katolickih kosteliv Pislya smerti knyazya Semena Olelkovicha v 1471 velikij knyaz litovskij i korol polskij Kazimir IV Yagellonchik skasuvav Kiyivske knyazivstvo peretvorivshi jogo na voyevodstvo U 1471 kiyani vistupili proti likvidaciyi knyazivstva sprobuvali ne dopustiti do mista Kiyivskogo voyevodi Martina Gashtovta U Kiyivskomu zamku rozmistivsya postijnij litovskij garnizon U 1481 knyazi na choli z Mihajlom Olelkovichem zmovilis shob ubiti velikogo knyazya litovskogo Kazimira IV j vidnoviti udilni knyazivstva nasampered Kiyivske Zmova bula vikrita a knyaz Mihajlo skaranij na gorlo v Kiyevi U 1458 pislya vidokremlennya Moskovskoyi Cerkvi vid cerkvi materi Konstantinopolskogo patriarhatu moskovski iyerarhi vtratili pravo nositi titul Mitropolit Kiyivskij Nominalnim centrom Kiyivskoyi mitropoliyi staye Kiyiv hocha mitropoliti chasto prodovzhuyut perebuvati v Novogrudku kolishnomu misci perebuvannya Mitropolita Kiyivskogo i Litovskogo Mitropoliti nosyat titul Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi pershim mitropolitom z takim titulom staye Grigorij II Bolgarinovich U 1482 Kiyiv zahopili j zrujnuvali vijska krimskotatarskogo hana Mengli Geraya na prohannya velikogo knyazya moskovskogo Ivana III Bulo zrujnovano bilshist starokiyivskih hramiv Sofijskij sobor buv pograbovanij Krimskij han podaruvav moskovskomu knyazyu zolotij diskos i potir yaki tatari vzyali iz soboru Ivan III provokuvav krimskogo hana j na podalshi napadi yaki vidbuvalisya naprikinci XV pochatku XVI stolittya i silno zagalmuvali rozvitok Kiyeva U 1494 1497 velikij knyaz litovskij Oleksandr Yagellonchik nadav Kiyevu pravo na samovryaduvannya magdeburzke pravo U 1508 vidbulosya povstannya Mihajla Glinskogo Glinski zaklikali kiyivskih boyar vidroditi Kiyivske knyazivstvo Na pochatku XVI stolittya Kiyiv buv u centri moskovsko litovskih vijn Zbilshennya zagrozi z boku Osmanskoyi imperiyi v pershij polovini XVI stolittya sprichinilo provedennya intensivnih budivelnih robit na ukriplennya kiyivskogo zamku U 1569 na pidstavi Lyublinskoyi uniyi Kiyiv i Kiyivshina perehodyat do Koroni Polskoyi U 1559 1608 kiyivskim voyevodoyu buv Kostyantin Vasil Ostrozkij odin iz najzamozhnishih i najvplivovishih magnativ Velikogo Knyazivstva Litovskogo u Rechi Pospolitij Vin mav velikij avtoritet sered pravoslavnih u 1560 h vistupav za rivnopravne vhodzhennya Rusi do skladu derzhavnogo utvorennya Rechi Pospolitoyi Knyaz zasnuvav Ostrozku akademiyu Odnak vin nespriyatlivo stavivsya do Kiyeva ignoruvav nakazi sejmu z ukriplennya kiyivskogo zamku Ce napevno bulo pov yazano z nezalezhnistyu kiyivskih mistyan sho koristuvalisya magdeburzkim pravom U 1571 1572 u Kiyevi lyutuvala epidemiya chumi U 1593 Kiyiv zahopili povstanci Kosinskogo U 1596 pravoslavna Kiyivska mitropoliya perejshla do uniyi z Rimo katolickoyu cerkvoyu za chasiv mitropolita Mihajla Ragozi U 1596 Kiyiv zahopili kozaki pid chas povstannya Nalivajka U 1615 kiyivski pravoslavni mistyani zasnuvali Bogoyavlenske bratstvo pri yakomu vidkrito bratsku shkolu U 1620 stvoreno novu pravoslavnu Kiyivsku mitropoliyu Konstantinopolskogo patriarhatu Kiyivske bratstvo distalo vid Konstantinopolskogo patriarha status samovryadnoyi odinici stavropigiyi nezalezhnoyi vid kiyivskogo mitropolita U 1632 zasnovano pravoslavnu Kiyevo Mogilyansku kolegiyu na vzirec yezuyitskih osvitnih zakladiv Kiyivski mishani buli prichetnimi do kozackih voyen pid provodom Tarasa Tryasila v 1630 i Pavla Buta v 1637 1638 U 1649 Kiyiv zahopili kozacki vijska u viru Hmelnichchini Bogdan Hmelnickij urochisto v yihav do mista pid shvalni viguki kiyan i pravoslavnogo duhovenstva Kiyiv staye centrom kozackogo Kiyivskogo polku ta sotni U travni 1649 kozaki vchinili zhorstokij tridennij pogrom shlyahtichiv katolickogo duhivnictva monastiriv i kosteliv Pogrom sprovokuvav mistyanin Polegenkij z otochennya Hmelnickogo U 1651 Kiyiv zahopili vijska litovskogo getmana Yanusha Radzivilla yakij spaliv Podil 4 chervnya 1652 odin z kozakiv sho prihilno stavivsya do Adama Kisilya tayemno povidomiv voyevodu pro porazku koronnogo vijska pid Batogom radiv shvidko pokinuti Kiyiv sho toj zrobiv zrazu vnochi Shlyahtichi sho vznali ce pospishno pokidali misto Tih hto ne vstig vijti do poludnya z mista ne vipustili Kiyiv povernuto kozakam Istorichna topografiya j administrativnij ustrijKiyiv na risunku Vesterfelda 1651 U XVI pershij polovini XVII stolit Kiyiv mav zvichajni dlya magdeburzkih mist elementi zabudovi i planuvalnoyi strukturi zamok vlasne misto z ratusheyu v centri peredmistya Popri te tut sklavsya svoyeridnij vidminnij vid inshih mist prostorovij podil U cej period Kiyiv yavlyav soboyu skladnu misku aglomeraciyu Osnovnoyu yiyi skladovoyu chastinoyu bulo misto magdeburzkogo prava yake lezhalo na Podoli Poryad iz nim aglomeraciyu skladali okremi teritoriyi yaki viznachayut yak yuridiki zamkova teritoriya yurisdikciyi kiyivskogo voyevodi i jogo uryadu chislenni cerkovni zemli Biskupshina zemli kiyivskogo katolickogo yepiskopa biskupa zemli Kirilivskogo Pecherskogo Sofijskogo Mihajlivskogo Zolotoverhogo Mihajlo Vidubickogo Pustinno Mikilskogo katolickogo Mikolayivskogo dominikanskogo monastirya Takozh okremu teritoriyu z inshoyu yurisdikciyeyu mala virmenska gromada Mizh miskoyu gromadoyu i voyevodoyu ta yuridikami sklalisya napruzheni vidnosini sho proyavlyalisya v chislennih sudovih rozborkah Trivala takozh tradicijna dlya Velikogo knyazivstva Litovskogo i Rechi Pospolitoyi borotba z privatnimi yuridikami pospolitoyu shlyahtoyu miskoyu neruhomistyu Olena Popelnicka zaznachaye pro imovirnist isnuvannya v cej period u Kiyevi tradicijnogo dlya serednovichchya podilu na parafiyi zafiksovanogo v dokumentah drugoyi polovini XVII stolittya Opis kiyivskogo zamku 1552 r i Podatkovij tarif 1570 r zaznachayut popivski budinki Prechistenskoyi Uspinskoyi Dobro Mikilskoyi Pritisko Mikilskoyi Demidivskoyi Voskresenskoyi Naberezhno Mikilskoyi Spaskoyi Borisoglibskoyi Bilickoyi Rozhdestvenskoyi ta Afanasiyivskoyi parafij Z 1611 roku v dzherelah ne zgaduyutsya Demidivska Bilicka ta Afanasiyivska parafiyi U 1632 roci zgaduyutsya novi parafiyalni cerkvi Vasilivska Illinska ta Svyatoduhivska Do seredini XVII st deyaki pravoslavni cerkvi i monastiri perebuvali u mezhah zamkovoyi yuridiki Dobro ta Pritisko Mikilski Vasilivska ta Rozhdestvenska jmovirno i Voskresenska cerkvi ta Florivskij monastir Zgidno z opisom G de Boplana bl 1640 roku pravoslavni Kiyeva mali do 10 hramiv odin z yakih Bratska cerkva znahodivsya kolo ratushi Katoliki mali v misti 4 hrami katedralnij dominikanskij na rinku bernardinskij pid goroyu yezuyitskij z nedavnih pir Podil Ivan Ushakov Ratusha na fragmenti Kreslennya mista Kiyeva 1695 Petro Yurchenko Rekonstrukciya viglyadu ratushi z XVII stolittya U litovsko polsku dobu centralne misce v zhitti Kiyeva posidav Podil Tut prozhivala bilshist naselennya mista Tut roztashovuvalis ratusha golovnij torg miskij sobor gavan chislenni kupecki skladi torgovi koloniyi z inshih mist ta zemel Kiyiv u cej period ne mav regulyarno rozplanovanoyi pryamokutno modulnoyi vulichnoyi strukturi pritamannoyi mistam iz magdeburzkim planom Pislya ordinskih spustoshen i rujnuvan Kiyiv vidnovlyuvavsya na osnovi zakladenogo v davnoruski chasi neregulyarnogo planuvannya Taka haotichna zabudova zbereglas do velikoyi pozhezhi 1811 roku Osnovni vulici yak i v bilshosti todishnih mist spoluchali Rinok v yizni brami i cerkvi Centr mista Rinok lezhav mizh Uspenskim soborom i Bratskim monastirem Na centralnij Rinkovij ploshi stoyala dvopoverhova derev yana budivlya kiyivskoyi ratushi Vnutrishnij prostir budivli ochevidno mav dvi kameri izba sudova abo dim sudovij sho bula osnovnoyu chastinoyu i de provodilis zasidannya radi j lavi i svitlicya Teritoriya dovkrugi Rinku vvazhalasya prestizhnoyu dlya prozhivannya Tut meshkala miska elita Zhitlova zabudova bula derev yanoyu perevazhno odnopoverhovoyu Osnovnoyu odiniceyu zabudovi buv dvir sho skladavsya z 1 3 zhitlovih ta riznomanitnih gospodarskih budivel kilkist yakih zalezhala vid rivnya zamozhnosti vlasnikiv Golovnim sobornim hramom Kiyeva v litovsko polsku dobu bula cerkva Uspinnya Bozhoyi Materi Hram zvedenij 1135 roku j rekonstrujovanij koshtom mishan u XV stolitti a takozh 1613 roku koli italijskij arhitektor nadav yij renesansnih form U sobori zberigavsya miskij arhiv torgovi vagi ta miri hovali kiyivskij patriciat Pri hrami diyali miskij shpital i shkola Na 1632 rik na Podoli takozh diyali 11 cerkov 8 z yakih stoyali na teritoriyi pidporyadkovanij magistratu Zagalna plosha Podolu proti davnoruskogo periodu znachno zmenshilas Z pivnichnogo zahodu mezha mista prohodila po liniyi rusla richki Glibochici trohi na pivnich vid suchasnih vulic Verhnij Val Nizhnij Val Tut buli ukriplennya u viglyadi derev yanogo chastokolu Z boku Dnipra ukriplen ne bulo Do Nizhnogo mista veli kilka dorig cherez v yizni brami z Verhnogo mista dvoma uzvozami z Pecherskogo mistechka cherez Hreshaticku bramu z urochish Kozhum yaki i Kudryavec cherez Kozhum yacku bramu z boku Biskupskogo mistechka Kirilivskogo monastirya cherez Biskupsku bramu z Mezhigirskogo monastirya cherez Voskresensku abo Bidloginnu bramu Zamok i zamkova teritoriya Dokladnishe Kiyivskij zamok Kiyivskij zamok na risunku Vesterfelda 1651 Pislya ostatochnogo priyednannya Kiyeva do Velikogo knyazivstva Litovskogo Volodimir Olgerdovich rozpochinaye budivnictvo kiyivskogo zamku na gori sho zgodom i distala nazvu Zamkova Tam rozmishuvalas knyazivska rezidenciya Pislya likvidaciyi Kiyivskogo knyazivstva zamok mav buti naochnim pidtverdzhennyam prisutnosti centralnoyi derzhavnoyi vladi V zamku mali prozhivati kiyivski voyevodi abo yihni namisniki Pri vijskovij zagrozi tut perehovuvalos miske naselennya Kiyivskij zamok buv potuzhnoyu vijskovoyu forteceyu vidigravav veliku rol mayuchi prikordonne roztashuvannya a takozh u vnutrishnopolitichnih zmagannyah u Velikomu knyazivstvi Litovskomu U seredini XVI stolittya Kiyivskij zamok yavlyav soboyu z yednani derev yani zrubi zavdovzhki 4 sazhni bl 8 m i zavvishki do 3 4 m Chastina zrubiv zasipalis zemleyu a chastina buli porozhnimi v yakih oblashtovuvalis rizni sluzhbovi primishennya i skladi zhitlovi primishennya de meshkav garnizon forteci Takozh 1552 roku korolivski revizori zafiksuvali v zamku 16 budivel U kiyivskomu zamku rozmishuvalis monetnij dvir laznya kuhnya pivovarnya bulo 3 pravoslavni j 1 katolicka cerkvi U vipadku vorozhogo napadu tut moglo perehovuvatis naselennya mista i navkolishnih sil Fortecya mala 15 basht po tri yarusi odna chotirikutna reshta shestikutni na nih rozmishuvalis garmati Do zamku mozhna bulo potrapiti cherez dvi brami Voyevodsku i Drabsku Arabsku a takozh cherez neveliku hvirtku Golovnoyu bramoyu bula Voyevodska sho roztashovuvalas na pivnochi gori nad budivleyu suchasnogo Zhitnogo rinku Na Voyevodskij nadbramnij bashti rozmishuvavsya velikij godinnik kuranti Drabska brama rozmishuvalas na pivdennomu boci gori j vihodila v rajon suchasnogo Andriyivskogo uzvozu Pered neyu prolyagav riv cherez yakij perekidavsya pidjomnij mist na dvoh lancyugah Yurisdikciyi voyevodi i zamkovogo uryadu pidlyagala chastina teritoriyi nizhnogo mista sho prilyagala do Zamkovoyi gori takozh zemli bilya richki Kudryavec urochishe Skolniki i 11 sil navkolo Kiyeva Biskupshina i Dominikanskij monastir Na Podoli v rajoni suchasnoyi Pritisko Mikilskoyi vulici rozmishuvavsya Mikolayivskij dominikanskij monastir iz kostelom svyatogo Mikolaya Monastir dokumentalno zasvidchenij u domongolski chasi Kilka raziv rujnuvavsya Zvedena v 1600 h zamist derev yanoyi murovana budivlya kostelu 1691 roku peretvorena v pravoslavnu Petropavlivsku cerkvu zrujnovana bilshovikami v 1930 ti roki Monastiryu nalezhali urochishe Hlopach i 10 mliniv na Nizhnomu Sirci U pershij polovini XVII stolittya pid Andriyivskoyu goroyu buli zasnovani bernardinskij monastir i rezidenciya yezuyitiv 1602 roku rozporyadzhennyam Sigizmunda III bulo utvorene Biskupske mistechko viluchivshi dlya togo z pid yurisdikciyi magistratu i zamku chastinu teritoriyi z naselennyam i peredavshi yiyi kiyivskomu latinskomu yepiskopu biskupu Na choli gromadi mistechka stoyav vijt Na vijta gromada obirala chotiri kandidaturi odnu z yakih dali zatverdzhuvav biskup Teritoriya Biskupshini poshiryuvalas na urochisha Glibochicke Kozhum yaki chastinu Gonchariv goru Shekavicyu chastinu Luk yanivskogo plato z Kudryavcem takozh na teritoriyu za Kanavoyu do richki Sirec za yakoyu pochinalis zemli Kirilivskogo monastirya 1604 roku latinskij yepiskop vidnyav mitropolichij zamiskij budinok iz sadom u pravoslavnogo duhivnictva j zbuduvav tam zamok Nepodalik suchasnogo Zhitnogo rinku stoyav kafedralnij katolickij kostel Sofijskij sobor u 1651 roci Risunok Abragama van Vesterfelda Pecherskij monastir u XVII stolitti na risunku Abragama van Vesterfelda Sofijskij monastir Sofijskomu monastirevi nalezhala chimala teritoriya u Verhnomu misti 1586 roku z dozvolu voyevodi knyazya Ostrozkogo poblizu monastirya bula zasnovana sloboda Na choli slobodi stoyav vijt Pislya perehodu vnaslidok Berestejskoyi uniyi monastirya do unijnogo mitropolita mizh nim ta zamkovim uryadom u 1612 1619 rr trivali sudovi superechki za pravo pidporyadkuvannya slobodi 1633 roku Sofijskij monastir perejshov pid yurisdikciyu pravoslavnogo mitropolita Privileyem 8 listopada 1639 roku korol Vladislav IV na prohannya mitropolita Petra Mogili bilya monastirya dozvoliv zasnuvati mistechko z nadannyam magdeburzkogo prava i prava propinaciyi zbuduvati zamok zaprovaditi 2 shorichni yarmarki na den Sv Sofiyi i Voznesinnya Prote cej zadum ne buv zdijsnenim Inshi pravoslavni monastiri Mihajlivskomu Zolotoverhomu monastiryu sho roztashovuvavsya u Verhnomu misti z 1560 roku nalezhali ostriv Obrubnij z ozerami Petrikovim i Ploskim za Dniprom zemli na pravomu berezi u girli richki Libid a takozh sela Liskivci Tovstolissya U 1609 1630 monastir nalezhav do yurisdikciyi unijnogo mitropolita Zemli Kirilivskogo monastirya lezhali za richkoyu Sirec Pecherskij monastir mav status okremogo mistechka sho malo pravo na samovryaduvannya i nezalezhnist vid voyevodi Monastirevi nalezhali takozh kilka sil poza mistom Zemlevlasnikami takozh buli Mihajlo Vidubickij i Pustinno Mikilskij monastiri Samovryaduvannya i Magdeburzke miske pravoImovirno organi miskogo samovryaduvannya v Kiyevi tiyeyi dobi buli produktom istorichnogo rozvitku kiyivskoyi miskoyi gromadi she z chasiv Kiyivskoyi Rusi Oficijne nadannya mistu magdeburzkogo prava litovskoyu vladoyu lishe uzakonilo istorichne zvichayeve pravo Yak i skriz u serednovichnij Yevropi pravovu osnovu rozvitku Kiyeva rozshirennya prav miskoyi gromadi stanovili privileyi yaki nadavali mistu veliki knyazi litovski u 1494 1498 1502 1514 1516 j podalshih rokah Naprikinci 1480 h rokiv u Kiyevi isnuvav uryad vijta yakij mav taki funkciyi i kompetenciyi naglyad za dotrimannyam poryadku v misti dbannya pro jogo pozhezhnu bezpeku Privilej 1494 roku Oleksandra Kazimirovicha za vidsutnosti okremoyi miskoyi yurisdikciyi vijt mav obmezheni administrativni funkciyi i ne mav sudovoyi vladi reglamentuvav prava j obov yazki meshkanciv mista Privilej 1498 roku nadav meshkancyam Kiyeva magdeburzke pravo U Kiyevi oformilas okrema miska yurisdikciya Naselennya mista postupovo perehodilo z pid vladi i sudovoyi yurisdikciyi voyevodi do novoyi miskoyi vladi z vijtom na choli Meshkanci sho prozhivali v mezhah miskoyi yurisdikciyi mali splachuvati zagalnomiski zbori Znachnij vpliv na rozvitok miskoyi gromadi mav privilej Sigizmunda Avgusta 28 travnya 1570 roku sho znachno rozshiryuvav prava kiyivskoyi gromadi v obrannya vijta Kriminalne sudochinstvo v misti nalezhalo do kompetenciyi vijta yakij ocholyuvav sudovu kolegiyu lavu Vijt mav zastupnika leontvijta abo pidvijta zazvichaj obranogo z pomizh starshih lavnikiv Privilej 28 travnya 1570 roku nadavav pravo kiyivskij gromadi obirati chotiroh kandidatur na vijta dlya dalshogo zatverdzhennya odniyeyi z nih korolem Ce pravo poshirilos na ukrayinski mista pislya ukladannya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku j zaprovadzhennya na ukrayinskih terenah administrativnih poryadkiv za polskim zrazkom Lava skladalasya z 5 lavnikiv na kin XVI pershu polovinu XVII stolittya Zazvichaj do lavi obirali cehovih majstriv magdeburzkoyi yurisdikciyi strokom na 1 rik Najvishim organom miskogo samovryaduvannya bula rada yaku ocholyuvav burmistr Rada upravlyala miskim majnom reprezentuvala misto u zovnishnih vidnosinah Zdijsnyuvala civilne sudochinstvo spravi sho stosuvalisya spadshini majna podatkiv blagoustroyu mista tosho V ostannij tretini XVI pershij polovini XVII stolittya Kiyiv mav tipovu model miskoyi vladi na magdeburzkomu pravi Shoroku pospilstvo obiralo miskij uryad Novu radu yaka skladalas iz 4 pravlyachih radciv yaki po cherzi vikonuvali funkciyi burmistra Pislya zakinchennya stroku perebuvannya radciv na uryadi voni vvazhalisya radcyami Staroyi radi mali deyaki povnovazhennya i brali uchast u zasidannyah Novoyi radi Okremim radcyam magistrat nadavav funkciyi shafariv osib vidpovidalnih za misku skarbnicyu Z pomizh radciv i lavnikiv viznachali pobornikiv dlya zbirannya podatkiv Z kincya XVI stolittya poshirenimi buli spilni zasidannya dvoh kolegij radi i lavi U razi potrebi zbiralisya ves chinnij ta poperednij uryadi razom iz predstavnikami miskoyi gromadi U sudovij praktici Kiyeva vikoristovuvalis rizni latinomovni i polskomovni pravnichi zbirniki Zokrema praci polskogo pravnika Bartolomeya Groyickogo Artikuli magdeburzkogo prava yake nazivayut Saksonske Zercalo perekladene z latinskoyi movi na polsku Krakiv 1558 v osnovi yakogo buli perekladi z nimeckih zakonodavchih zbirnikiv Poryadok miskih sudiv u Koroni Polskij Krakiv 1559 Poryadok sudiv pro pokarannya smertyu v osnovi yakogo lezhav nimeckij kodeks kriminalnogo prava Karla V 1532 roku Zvichajnoyu miroyu pokarannya v Kiyevi buli shtrafi i pozbavlennya voli v miskij v yaznici Na vidminu vid koronnih mist torturi i smertna kara zastosovuvalis ridko Za zradu miskij prisyazi zastosovuvalas infamiya sho tyagla za soboyu pozbavlennya miskogo gromadyanstva i vignannya z mista Miska pechatka i gerb Dokladnishe Gerb Kiyeva Istoriya Litovsko polska ta kozacka doba Najstarishe zobrazhennya gerba mista Kiyeva v kolori mistitsya v gerbovniku Konrada Gryunenberga z 1480 roku Z viniknennyam organu samovryaduvannya Miskoyi radi vona distaye pechatku dlya zasvidchennya dokumentiv U serednovichchi pravovoyi sili dokumentam nadavala pechatka iz zobrazhennyam miskogo gerba yakoyu akt zasvidchuvav vidpovidnij uryadnik Doslidnik kiyivskih pechatok Kost Antipovich vstanoviv kilka tipiv takih pechatok pershij z nih datovanij 1500 rokom Gerb mista na nij yavlyav soboyu zaokruglenij shit iz lukom ta striloyu chi dvoma strilami yakij natyaguyut dvi visunuti z hmari ruki Na pechatci 1630 roku v gerbi vzhe nemaye hmari luk vidozminyuyetsya v roztashovanij u stovp tobto vertikalno arbalet yakij trimaye odna ruka Takij transformovanij simvol mayemo na vsih inshih kiyivskih miskih pechatkah do 1780 roku Gerb Kiyeva u gerbovniku Konrada Gryunenberga 1480 Gerb Kiyeva u nimeckomu gerbovniku pershoyi polovini XVI stolittya Gerb Kiyeva u gerbovniku Georga Ortenburga 1602 1604 Gerb Kiyeva zi svyatim Yuriyem 1578 Pechatka magistratu pislya 1550 NaselennyaZa kilkistyu naselennya Kiyiv vvazhavsya serednim mistom Rechi Pospolitoyi Popri epidemiyi chumi napadi tatar protyagom XVI XVII stolit vona nevpinno zrostaye Za danimi reviziyi Kiyivskogo zamku 1552 roku na Podoli narahovuvalos 173 mishanskih dimi yaki perebuvali pid magistratskoyu yurisdikciyeyu sho priblizno stanovit 1038 osib Za danimi tiyeyi reviziyi pid zamkovoyu yurisdikciyeyu na Podoli i dilyankah prileglih do Zamkovoyi gori nalichuvalos 158 dimiv ce priblizno 948 cholovik Reviziya 1552 roku fiksuye 43 zhovnirski domi v misti sho perevazhno nalezhali polyakam 1552 roku narahovuvalos 16 dimiv piddanih kiyivskogo biskupa ce blizko 100 osib Za danimi reviziyi chiselnist virmenskoyi gromadi stanovila bl 230 osib Poborovij reyestr Kiyeva 1571 roku fiksuye znachne zbilshennya naselennya mista Kilkist mishanskih dimiv zrostaye do 327 ce blizko 1960 osib kilkist dimiv zamkovih mishan zrosla do 187 bl 1122 osib Zmenshuyetsya kilkist zhovniriv poborovij reyestr 1571 roku fiksuvav 21 vijskovogo Do 1571 roku vdvichi zbilshuyetsya kilkist piddanih kiyivskogo biskupa Rik Naselennya 1552 4 500 1571 6 000 6 500 1622 10 500 11 000 kin 1640 h bl 12 000 13 000 Za reviziyeyu 1552 roku na Podoli narahuvali 450 budinkiv riznih yurisdikcij zagalna kilkist meshkanciv Kiyeva stanovila blizko 4 5 tisyachi 1571 roku kilkist budinkiv usih yurisdikcij na Podoli stanovila bl 655 ce 3930 chol u Pecherskomu mistechku i Verhnomu misti majzhe 300 ce bl 1800 chol Otzhe zagalna kilkist naselennya Kiyeva v 1571 roci stanovila blizko 6 6 5 tis osib Za danimi lyustraciyi Kiyivskogo voyevodstva 1628 r v Kiyevi bulo bl 1720 budinkiv sho stanovilo priblizno 10 5 11 tis osib Za danimi perepisiv naselennya perevazhnu kilkist naselennya Kiyeva XIV seredini XVII stolittya skladalo misceve ukrayinske naselennya majzhe vsi imena ta prizvisha buli tipovo ukrayinskimi Ukrayinska mova bula rozmovnoyu v misti Bagato v Kiyevi meshkalo bilorusiv Chastinu naselennya skladali polyaki yih kilkist pochala zrostati v drugij polovini XVI stolittya V rajoni teperishnoyi Lvivskoyi ploshi z drugoyi chverti XVII stolittya pochala zrostati kilkist yevrejskogo naselennya Virmeni Virmenska gromada mala vidokremlenu teritoriyu dovkrugi cerkvi Rizdva Bogorodici yaka stoyala na Hreshatickij vulici sho vela vid odnojmennoyi brami na pivdni do Rinkovoyi ploshi Teper na misci cogo hramu Pokrovska cerkva kincya XVII XVIII stolittya U 1622 roci v Kiyevi na Podoli meshkali visim virmenskih rodin sered nih shlyahtich Fedir Halepskij Soltanovich ta mishanin i uryadovec magistratu Vasil Kurcevich Virmeni perevazhno veli shidnu torgivlyu uryad ohoche priznachav virmen tovmachami policijnimi uryadovcyami yaki buli perekladachami a takozh tayemno naglyadali za chuzhincyami yaki pribuvali do Kiyeva Gromada mala pravo na volodinnya nivoyu i mlinom na richci Sirec dvoma korchmami i dvorishami bilya vlasnoyi cerkvi Kiyivski virmeni pidlyagali dvom yurisdikciyam Pislya prijnyattya uniyi gromada bula pidporyadkovana radi virmenskih starijshin Lvova 1633 roku korol Vladislav IV peredav majno cerkvi Kiyivskomu magistratovi Kozaki Kozactvo bulo vazhlivim chinnikom u zhitti Kiyeva Kozacki dvori rozmishuvalis pid zamkovoyu i magistratskoyu yurisdikciyami Naprikinci XV XVI stolittyah kozaki mirno spivisnuyut u Kiyevi Kozaki uhodniki sho zajmalisya zdobichnickimi promislami bdzhilnictvom mislivstvom ribalstvom vlashtovuvalis na podvir yah u kiyan Kiyivski kozaki zgaduyutsya takozh u roli stepovih pirativ sho grabuvali kupecki karavani Kozactvo vidigravalo vazhlivu rol u kolonizaciyi pivdennih zemel krayini i v protistoyanni z kochovikami Naprikinci XVI stolittya zbidnili meshkanci mista stali dzherelom dlya popovnennya reyestrovogo i nizovogo kozactva Z kincya XVI stolittya stosunki kiyivskoyi gromadi z kozakami uskladnilis Kiyiv opinivsya u viru povstannya nizovih kozakiv pid kerivnictvom Krishtofa Kosinskogo 1593 roku U vidpovid na areshti i zhorstoki torturi kozackih poslanciv sho yih vchinili zamkovi uryadniki povstanci oblyagli Kiyiv Misceva shlyahta yaka v cej chas u Kiyevi zibralasya na sudovi rochki poslala na peregovori z kozakami delegaciyu Prote kozaki rushili do Kiyeva vsim vijskom de v rezultati peregovoriv kozaki oderzhali groshovu kompensaciyu i mirno pokinuli misto Vidnosini kiyivskoyi miskoyi gromadi z kozakami pid chas povstannya 1593 roku mali napruzhenij harakter Na vidminu vid inshih naddnipryanskh mist kiyivska elita bula loyalnishoyu do oficijnoyi vladi 1596 roku Kiyiv opinivsya u viru povstannya Severina Nalivajka Pislya porazki povstannya kilka rokiv trivala konfiskaciya kozackogo majna u Kiyevi zokrema konfiskuvali 11 budinkiv kozakiv Pochinayuchi z drugogo desyatilittya XVII stolittya vidbuvayutsya konflikti miskoyi gromadi z kozakami cherez majzhe shorichni kozacki postoyi Pislya polsko moskovskoyi vijni 1617 1618 Kiyiv postijno perebuvav pid vplivom kozactva EkonomikaOrdinska navala seredini XIII stolittya perervala ekonomichnij rozvitok Kiyeva Najbilshoyi shkodi zaznalo remisniche virobnictvo mista Bagato majstriv zaginulo abo vteklo do Galicko Volinskogo knyazivstva bula vtrachena majsternist sho peredavalas u spadok z pokolinnya v pokolinnya Novi majstri perevazhno pohodili z silskoyi miscevosti periferijnih mistechok Zi stabilizaciyeyu politichnogo stanovisha na terenah Kiyivshini pislya priyednannya cih zemel do Velikogo knyazivstva Litovskogo a golovno v chasi pravlinnya kiyivskih knyaziv Olelka 1440 1455 i Semena Olelkovicha 1455 1470 Kiyiv vidnovlyuye status centru remisnictva miscevoyi j mizhnarodnoyi torgivli regionu Volodimir Olgerdovich zasnuvav u zamku monetnij dvir de karbuvav vlasnu monetu Foto ta prorisovka storoni zi znakom avers moneti knyazya Volodimira Olgerdovicha Remisnictvo i torgivlya zoseredzhuvalas perevazhno na Podoli Kiyivski remisniki buli ob yednani u cehovi organizaciyi Usya diyalnist cehiv suvoro reglamentuvalas statutami Majstri trimali pidmajstriv ta uchniv U misti isnuvali takozh pozacehovi neorganizovani remisniki portachi U XV stolitti v Kiyevi buli taki remisnichi specializaciyi teslyari stolyari kovali luchniki ta strilniki chobotari kravci shevci kushniri zolotari vinniki postrigachi ciryulniki rizniki pekari rimari konvisari sidlyari Buli poshireni sered kiyan takozh promisli zokrema ribalstvo ribalki ob yednuvalis u ceh promislove polyuvannya hutrovogo zvira miroshnictvo tosho Mistyani veli takozh silskogospodarsku diyalnist bagato hto mav sadi gorodi hudobu Sinozhati potribni dlya hudobi lezhali perevazhno na Oboloni kudi vela vul Bidloginna abo Voloska lukah bilya neyi na livomu berezi Dnipra Miscevu torgivlyu provadili perekupni yaki kupuvali virobi v remisnikiv produkti v selyan i prodavali na rinku de voni mali svoyi miscya Perekupni imovirno buli ob yednani u svij ceh Osnovnimi produktami remisnictva buli zdebilshogo virobi povsyakdennogo vzhitku Produkti harchuvannya hlib m yaso riba pticya yajcya sir frukti ovochi Takozh iz sil privozili sino j solomu drova derevne vugillya budivelnij lis tosho Roztashuvannya Kiyeva na shreshenni vazhlivih torgovelnih shlyahiv sho pov yazuvali Zahidnu ta Shidnu Yevropu Balkani Blizkij Shid a takozh davni tradiciyi uchasti v mizhnarodnij torgivli dali zmogu jomu ponoviti status velikogo centru mizhnarodnoyi torgivli sho buv utrachenij u zv yazku z ordinskoyu navaloyu U Kiyevi bula odna z golovnih mitnic Velikogo knyazivstva Litovskogo yaka zajmala odne z providnih misc za obsyagom mitnih zboriv u derzhavi Z oglyadu na nayavnist richok Dnipra Prip yati i Desni sho shodyatsya v rajoni Kiyeva Kiyiv stav osnovnim centrom zibrannya shidnoyevropejskih kupciv u karavani dlya virushannya do Krimu Turechchini Balkan Blizkogo Shodu Cherez kiyivskij rinok zdijsnyuvavsya ukrayinskij eksport produktiv bortnictva medu j vosku a takozh hutra do Moldovi Balkan i Konstantinopolya U Kiyevi prodavavsya serednonaddnipryanskij volinskij i podilskij hlib a takozh hutryani virobi Krimskomu hanstvu Velike misce v kiyivskij torgivli posidala sil yaku privozili z Kolomiyi i prichornomorskih limaniv Shiroki torgovelni zv yazki pidtrimuvalis iz moskovskimi i biloruskimi mistami Na kiyivskomu torgu prodavalis tatarski i turecki koni Vazhlivim ryadkom kiyivskoyi tranzitnoyi torgivli buli shidni tovari pryanoshi vina shkiryani virobi perski kilimi riznomanitna tkanina Iz Kiyeva zakordon vezli takozh remisnichi virobi shapki poyasi nozhi mechi zamki virobi kiyivskih yuveliriv Cinuvalis kiyivski luki j strili do nih Privileyem 29 bereznya 1514 roku sho jogo vidav Sigizmund I Kiyevu nadavalos pravo na provedennya dvoh shorichnih yarmarkiv Bogoyavlenskogo 6 sichnya i na Rizdvo Bogorodici 8 veresnya z 1592 roku na Sv Yuriya 23 kvitnya zamist Bogoyavlenskogo Nadavalos pravo na shinkuvannya medom pivom vinom tosho Za cim privileyem mistyani musili splachuvati do korolivskoyi skarbnici zagalnoderzhavnij podatok na vijskovi potrebi Privilej 12 sichnya 1516 roku pidporyadkovuvav remisnichi cehi miskij yurisdikciyi Privilej Sigizmunda II 8 bereznya 1544 roku nadavav kiyivskij miskij gromadi vazhnici z pravom zboru vagovogo Privilej Oleksandra Yagellonchika vid 4 chervnya 1500 roku garantuvav kiyanam pravo na bezmitnu torgivlyu v mezhah derzhavi U privileyi 1516 roku zgaduyetsya pravo skladu dlya kiyan sho zobov yazuvalo priyizhdzhih kupciv protyagom viznachenogo chasu prodavati na gurt svoyi tovari miscevim kupcyam Piznishe v Kiyevi dlya takoyi torgivli zveli gostinnij dvir upershe zgaduyetsya 1584 r Dorozhnij primus zobov yazuvav kupciv perevoziti tovari shlyahami cherez skladski mista Odnim iz najvazhlivishih prav sho davalo najbilshi pributki pravo na monopolne shinkuvannya skriz u misti zokrema na zamku i v monastiryah Za ce pravo mistyani splachuvali shorichnij podatok do korolivskoyi skarbnici Privilej 3 lipnya 1627 roku nadavav kiyanam monopolne pravo prodazhu zerna i produktiv priyizhdzhim kupcyam u misti KulturaNavala hana Batiya prizvela do zmenshennya kilkosti i yakosti stvoryuvanih u Kiyevi pam yatok mistectva Vtrachena bilsha chastina majstriv Zaginuli vtekli vzyati v polon dosvidcheni ikonopisci miniatyuristi perepisuvachi knizhok rizbyari ta in Knigopisannya i knigodrukuvannya Kiyivskij Psaltir U litovsko polskij period u Kiyevi prodovzhuvalosya knigopisannya yake vidnovilosya she u drugij polovini XIII stolittya Do kiyivskih knig XIV stolittya nalezhat Yevangeliye Aprakos Lavrskij u yakomu vidilyayutsya yaskravi iniciali zastavki zagolovki a takozh Yevangeliye XIV st sho zbereglosya lishe fragmentarno Vidatnoyu pam yatkoyu mistectva togo periodu ye napisanij 1397 roku chudovo ilyustrovanij Kiyivskij Psaltir pergamentnij rukopis velikogo formatu na 229 arkushah Naprikinci XIV pershij polovini XV stolittya u Kiyevi pismenniki organizatori knizhkovoyi ta litopisnoyi spravi Kiprian ta Grigorij Camblak stvoryuvali rizni pisemni tvori gramoti slova poslannya propovidi tosho Naprikinci XIV pochatku XV st vinikli dvi novi redakciyi Kiyevo Pecherskogo paterika Arseniyivska i Feodosiyivska U 1460 1462 rokah kriloshanin Pecherskogo monastirya Kasiyan stvoryuye she dvi novi redakciyi Paterika osnovani bezposeredno na Najdavnishij U XVII st stvoryuyutsya vzhe drukovani redakciyi 1635 roku Silvestra Kosova Josipa Trizni 1647 1656 2 ga Drukovana redakciya 1661 roku ta inshi Titulna storinka z knigi Besidi Ioana Zlatousta 1623 r Na pochatku XV stolittya v majsterni Pustinno Mikilskogo monastirya stvoryuyetsya she odna pam yatka knigopisannya Yevangeliye Takozh stvoreni v comu monastiri na pochatku XVII stolittya Skitskij Paterik i Lestvichnik Vidomi takozh knigi perepisani v Pecherskomu monastiri Tolkove Yevangeliye 1434 Listvicya 1455 Zlatostruj 1474 Paterik Pecherskij 1553 Zbereglas stvorena v Sofijskomu monastiri Kormcha Kiyevo Sofijskogo soboru drugoyi polovini XV stolittya 1615 roku v Pecherskomu monastiri zasnovana drukarnya Na potrebu tipografiyi yiyi zasnovnik arhimandrit monastirya Yelisej Pleteneckij organizuvav virobnictvo paperu v Radomishli Drukarnya specializuvalas na vidanni cerkovnosluzhbovoyi bogoslovskoyi a takozh svitskoyi navchalnoyi ta polemichnoyi literaturi V procesi diyalnosti tipografiyi dovkola neyi utvorivsya naukovo literaturnij gurtok z uchenih pismennikiv znavciv drukarskoyi spravi Diyalnist drukarni pochalasya z vidannya v 1616 roci Chasoslova U Kiyevi kilkoma vidannyami vidavalisya Sluzhebnik Psaltir Nomokanon Triod Akafist ta in Kiyivska lavrska drukarnya vidala bogoslovski tvori Ioana Zlatousta Besidi Ioana Zlatousta na 14 Poslan Sv ap Pavla 1623 ta Besidi Ioana Zlatousta na Diyannya Sv apostoliv 1624 Veliku populyarnist malo Yevangeliye uchitelske 1637 vibrana z tvoriv Ioana Zlatousta zbirka povchan na nedilni dni Takozh tut vijshli drukom Chasoslov 1632 roku Yevharistion panegirik pidnesenij Petrovi Mogili Vidannya pecherskoyi drukarni viriznyalis visokoyu poligrafichnoyu tehnikoyu Poryad iz drukarneyu Pecherskogo monastirya 1620 h rokah u Kiyevi diyali privatni drukarni Timofiya Verbickogo i Spiridona Sobolya Osvita U drugij polovini XVI pershij polovini XVII stolittya osvita v Kiyevi tak samo yak i v inshih ukrayinskih mistah organizovuvalas u shkolah pri cerkvah i monastiryah Zokrema zgaduyetsya shkola pri Mihajlivskomu monastiri Vochevid voni takozh buli pri Pecherskomu ta inshih monastiryah i hramah mista V nih diti navchalisya chitati pisati rahuvati i spivati Budinok Galshki Gulevichivni U 1615 roci Galshka Gulevichivna nadala cyu budivlyu ta zemelnu dilyanku pri nij dlya zasnuvannya Bratskoyi shkoli shpitalyu ta monastirya 1615 roku kiyivski mistyani shlyahta duhivnictvo organizuvali bratstvo i shkolu pri nomu Kiyivska bratska shkola skladalas iz 5 klasiv Do programi shkoli vhodilo vivchennya predmetiv semi vilnih nauk gramatiki ritoriki dialektiki arifmetiki astronomiyi i muziki Znachna uvaga do vivchennya greckoyi i cerkovnoslov yanskoyi mov viznachala yiyi yak greko slov yansku Diyalnist Kiyivskoyi ta inshih bratskih shkil spiralas na statut Lvivskoyi shkoli Poryadok shkilnij 1586 1631 roku Petro Mogila zasnovuye pri Pecherskomu monastiri novu shkolu na vzirec latinsko polskih kolegij Vid bratskoyi shkoli vona vidriznyalas peredusim tim sho tut veliku uvagu pridilyali vivchennyu latinskoyi movi Programa shkoli vidobrazhena v panegiriku Yevharistion Zasnuvannya lavrskoyi shkoli sprichinilo zanepokoyennya mistyan yaki boyalisya mozhlivogo zanepadu bratskoyi shkoli Unaslidok kompromisu 1632 roku dvi shkoli ob yednano j utvoreno Mogilyansku kolegiyu yaka yavlyala soboyu navchalnij zaklad vishogo tipu U 1630 40 h rokah skladavsya z 7 klasiv shkil V nizhnih z nih fari pidgotovchomu infimi gramatici sintaksimi vivchalis gramatika cerkovnoslov yanskoyi ruskoyi staroukrayinskoyi latinskoyi polskoyi i greckoyi mov U serednih vikladalis ritorika j poetika u vishih filosofiya ta bogoslov ya Kurs navchannya buv 12 richnij Navchannya podibno do vsih zahidnoyevropejskih shkil malo sholastichnij harakter i vidbuvalos perevazhno latinskoyu movoyu Kiyiv mav stali zv yazki z bagatma centrami nauki i prosviti Zahidnoyi i Centralnoyi Yevropi Chimalo kiyan zdobuvali osvitu v providnih togochasnih universitetah Yihni imena zafiksovani u spiskah Paduanskogo Bolonskogo Parizkogo universitetiv universitetiv deyakih nimeckih mist Najbilshe kiyivskih studentiv navchalosya v Prazkomu Krakivskomu universitetah a takozh v Sorbonni Arhitektura i mistectvo Protyagom XIV pochatku XVI stolit sposterigayetsya pragnennya do vidnovlennya arhitekturnih form domongolskoyi Rusi Zokrema pri restavraciyi naprikinci XIV st soboru Mihajlivskogo Zolotoverhogo monastirya a v 1470 r Uspenskogo soboru Pecherskogo monastirya Vidnovlyuyetsya v Kiyevi takozh originalne kam yane budivnictvo Poryad iz suchasnim Borichevim uzvozom arheologi viyavili zalishki kam yanoyi cerkvi yaku datuyut XIV pochatkom XVI stolittya Pidloga sporudi zroblena z glazurovanih plitok znajdeni fragmenti freskovogo rozpisu Blizko 1610 roku na Podoli zvoditsya murovanij kostel Sv Mikolaya Dominikanskogo monastirya Trinavna shestistovpna bazilika bula v piznogotichnomu stili Mala harakterni dlya cogo stilyu nervyurni sklepinnya strilchasti vikna i visoki strilchasti trikutni frontoni na zahidnomu ta shidnomu fasadah V 30 ti rr XVII stolittya v Kiyevi vidnovlyuvalis Sofijskij Uspenskij i Mihajlivskij sobori Uspenskij sobor na Podoli cerkva Spasa na Berestovi Kirilivska cerkva Nadgrobok knyazya Kostyantina Ostrozkogo v Uspenskomu sobori Pecherskogo monastirya vtrachenij foto 1900 r Domongolski tradiciyi vidnovlyuvalis i v kiyivskij skulpturi Zbereglisya tri bilokam yani polihromni relyefi vikonani dlya vidbudovanogo 1470 roku Uspenskogo soboru yaki rozmishuvalis na fasadi centralnoyi apsidi Serednij relyef ce zobrazhennya Bogorodici Oranti a dva bokovih figuri zasnovnikiv Pecherskogo monastirya Antoniya i Feodosiya Isnuvali takozh rizni galuzi hudozhnogo remesla i mistectva Stvoryuvalis freskovi rozpisi u vidnovlyuvanih cerkvah i soborah Kiyeva Stvoryuvalis ikoni virobi hudozhnoyi metaloplastiki zokrema Pecherska hudozhnya majsternya vigotovlyala enkolpioni kvadrifoliyi Zbereglisya grafiti cogo periodu na stinah Sofijskogo soboru Z poshirennyam renesansnih idej gumanizmu rozvivayetsya mistectvo zhivopisu ta ikonopisu U XVI XVII stolittyah liki svyatih nabuvayut ris realnih lyudej pejzazh skidayetsya na landshaft ikoni spovneni lirizmu Doslidniki vvazhayut sho bula kiyivska shkola zhivopisu odnak z oglyadu na istorichni obstavini bilshist tvoriv ne zbereglosya V cej period kiyivski hudozhniki stvorili ikoni Mikolaya Mokrogo Sofijskij sobor Igorivska Bogomatir Uspenskij sobor Rizdvo Bogorodici teper mistitsya v misti Ivankiv Kiyivskoyi oblasti Rozvivayetsya zhanr portretu v ukrayinskomu zhivopisi Kiyivski hrami prikrashali ornamentalnim rizblennyam po derevu i kamenyu zokrema pri stvorenni ikonostasiv Z pam yatok skulpturi vidomij nadgrobok Kostyantina Ostrozkogo na misci pohovannya knyazya v Uspenskomu sobori Pecherskogo monastirya Z poshirennyam knigodrukuvannya rozvivayetsya mistectvo knizhkovoyi gravyuri Div takozhIstoriya Kiyeva Praviteli ta golovi Kiyeva Kiyivske knyazivstvo Kiyivske voyevodstvoPrimitkiRimo katolicka cerkva v Ukrayini 25 Serpnya 2017 u Wayback Machine na sajti RISU Religijno informacijna sluzhba Ukrayini Arhiyepiskop Igor Isichenko Istoriya Hristovoyi cerkvi v Ukrayini Akta 2008 167 s Ivakin G Yu Istorichnij rozvitok Kiyeva XIII seredina XVI st K 1996 Nataliya Bilous Kiyiv naprikinci XIV u pershij polovini XVII stolittya Miska vlada i samovryaduvannya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2008 Arhiv originalu za 22 Bereznya 2017 Procitovano 28 Sichnya 2017 Bojko O D Istoriya Ukrayini K Akademvidav 2006 Subtelnij O Ukrayina Istoriya K 1993 Olga Pridibajlo Zamok na Starokiyivskij gori ta jogo zanepad 31 Grudnya 2016 u Wayback Machine na sajti Ukrayina ce mi Olga Pridibajlo Pozhezhi u forteci na Zamkovij gori 1 Sichnya 2017 u Wayback Machine na sajti Ukrayina ce mi Izvlechenie iz kozackih lѣtopisej Otdѣl I Izvѣstiya lѣtopisnye Sbornik materialov dlya istoricheskoj topografii Kieva i ego okrestnostej Kiev Tipografiya E Ya Fedorova 1874 Miron Kapral Svoyeridnist kiyivskogo magdeburzkogo prava notatki na marginesi novoyi knigi pro Kiyiv kincya XV pershoyi polovini XVII stolit Parnikoza I Yu Kiyivski ostrovi ta priberezhni urochisha na Dnipri poglyad kriz viki K 2013 Popelnicka O Istorichna topografiya kiyivskogo Podolu XVII pochatku XIX stolittya Vidpovid red d i n prof M F Dmitriyenko K VD Stilos 2003 S 77 79 Boplan Ok 1640 g Otdѣl II Izvѣstiya ochevidcev sovremennikov i inostrannyh pisatelej Sbornik materialov dlya istoricheskoj topografii Kieva i ego okrestnostej u III rozdilah redaktori Volodimir Antonovich Pilip Ternovskij Kiev Tipografiya E Ya Fedorova 1874 S 45 Olga Pridibajlo Fortecya na Zamkovij gori Kiyeva u litovsku dobu XIV XVI st 1 Sichnya 2017 u Wayback Machine na sajti Ukrayina ce mi Arhiv originalu za 1 Sichnya 2017 Procitovano 28 Sichnya 2017 Olga Pridibajlo Vidnovlennya zamku na Starokiyivskij gori ta jogo rozbudova XV XVII st 2 Lyutogo 2017 u Wayback Machine na sajti Ukrayina ce mi Arhiv originalu za 16 Veresnya 2017 Procitovano 28 Sichnya 2017 Biskupshina v Kiyevi 2 Lyutogo 2017 u Wayback Machine na sajti Interesnyj Kiev 10 Sichnya 2017 u Wayback Machine ros Gazeta ua 2012 18 lipnya Golovnij arhiv davnih aktiv u Varshavi GADA Fond Arhiv Zamojskih Od zb 337 Ark 43 Drevnij i srednevekovyj Kiev Istoriya Kieva v treh tomah chetyreh knigah K Izdatelstvo Naukova dumka 1984 T 1 Popelnicka O Istorichna topografiya kiyivskogo Podolu XVII pochatku XIX stolittya Vidpovid red d i n prof M F Dmitriyenko K VD Stilos 2003 S 48 Kiyiv Providnik Za redakciyeyu Fedora Ernsta N K O U S R R Dzherela ta literaturaIvakin G Yu Istorichnij rozvitok Kiyeva XIII seredina XVI st K 1996 Nataliya Bilous Kiyiv naprikinci XIV u pershij polovini XVII stolittya Miska vlada i samovryaduvannya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2008 Parnikoza I Yu Kiyivski ostrovi ta priberezhni urochisha na Dnipri poglyad kriz viki K 2013 Klimovskij S I Socialna topografiya Kiyeva XVI seredini XVII storichchya K Stilos 2002 Drevnij i srednevekovyj Kiev Istoriya Kieva v treh tomah chetyreh knigah K Izdatelstvo Naukova dumka 1984 T 1 PosilannyaIvan Kocherga Zinayida Tulub Lyudolovi