Енколпіо н дав гр ἐγ κόλπιο ς складаний нагрудний хрест давньокняжої доби Складався з двох частин спідньої й верхньої та

	Енколпіон
	Енколпіон у Вікісховищі

Енколпіо́н (дав.-гр. ἐγ-κόλπιο(ς) — складаний нагрудний хрест давньокняжої доби. Складався з двох частин — спідньої й верхньої та виготовлявся із дрібних металевих пластин. Хрести-енколпіони з'явилися на Русі у X століття — в період поширення . Як правило, всередину таких хрестів вкладали мощі святих. Цей хрест був дуже поширений, але його знаходили не лише на території Київської Русі але зокрема і на Кавказі, та у західній Європі. Монополію на його виготовлення мали київські майстри. Давньоруський хрест-енколпіон залишив один із значущих слідів в культурній спадщині Київської Русі, відображають художні і духовний спосіб життя, на зорі становлення християнської віри серед русинів. Він є важливою частиною історії ремесла — мистецтва художньої обробки металу, і високої майстерності ремісників Київської Русі. Хрести енколпіони прийшли на Київську Русь разом християнством з Візантії. Візантійські енколпіони були виконані з дорогоцінних матеріалів та за складною технікою. Дуже часто на самому хресті був напис — він повідомляв про те що саме знаходилося в ньому, а це головна святиня християнства — Частинки Дерева Христа на якому він був розіпятий.

У енколпіони Київської Русі вкладалися частинки мощей, або частинки освяченої просфори.

Енколпіони Київської Русі належать до великої групи пам'ятників — званих мідним литтям. Вони діляться на сім груп:

хрести із зображеннями, виконаними з врізаними, литими лініями;
хрести з високим рельєфом;
хрести рельєфно-черневі;
хрести черневі;
хрести з емаллю перебірчато-виїмчастою;
хрести з емаллю виїмчастою;
хрести рельєфні.

Зображення на хрестах не є різноманітним. Найчастіше зображувалися — Діва Оранта або Одигітрія (Богоматір) з одного боку, і Розп'яття з іншого боку (лицьова сторона). Іноді зображення Богоматері замінювалося, великим восьмикутним хрестом. По кінцях зображувалися різні святі, крім групи хрестів із зображенням святих Бориса і Гліба.

Джерела

(Коваленко Ю. О). Давньоруський енколпіон з села (Чернєве) на Глухівщині / Ю. О. Коваленко // Могилянські читання 2007 : зб. наук. праць. — Київ, 2008. — С. 401—404.

Енколпіон // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Енколпіон [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 414. — 1000 екз.
Хрести-енколпіони в Одеському музеї нумізматики [ 26 серпня 2005 у Wayback Machine.]
Г. Ф. Корзухина, А. А. Пескова. Древнерусские Энколпионы (рос.)

Енколпіон

Енколпіон у Вікісховищі