Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Земна́ кора́ — зовнішній шар земної кулі, одна зі структурних оболонок планети, як ядро, мантія. Земна кора є твердим утворенням товщиною 5—40 км, що становить 0,1—0,5 % радіуса Землі. Від мантії Землі відокремлена поверхнею Мохоровичича. Фактично земна кора ніби плаває на поверхні магми, і тому на планеті спостерігаються її деформації та рухи. В основі сучасних уявлень про структуру лежать геофізичні дані про швидкість поширення пружних (переважно поперечних) хвиль.
| Земна кора | |
 | |
| Досліджується в | d, геологія і стратиграфія |
|---|---|
Типи земної кори
Земна кора відрізняється під материками та океанами за складом та потужністю. Розрізняють материкову та океанічну земну кору, що різняться за складом, будовою, потужністю й іншими характеристиками. У залежності від густини порід, що її складають, у корі виділяють три шари: «базальтовий», «гранітний» та осадовий.
Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), «гранітний» або «гранітно-метаморфічний» (в середньому 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м³) і «базальтовий» (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м³) шари. Назви «гранітного» і «базальтового» шарів умовні і історично пов'язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об'єднують в поняття консолідованої кори.
Основна відмінність океанічної кори від континентальної — відсутність «гранітного» шару, істотно менша потужність (2-10 км), молодший вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори — «базальтовий» потужністю 4-8 км (інші дані — від 2 до 5 км).
Вік
Материкова земна кора є послідовним нашаруванням осадових гірських порід різного віку. Нижні горизонти таких нашарувань є найстаршими. Часто вони можуть бути , тобто такими, які пройшли певну термічну обробку в земних надрах. Вік гірських порід визначають застосовуючи спеціальні методи. Цим займається наука геохронологія. Великою кількістю радіологічних досліджень доведено, що вік найстарших гірських порід земної кори за торієм-232 є не більшим ніж 3,5 мільярда років. Тому заведено вважати, що вік найстарших гірських порід земної кори не перевищує 3,5 млрд років — а вік нашої планети — приблизно 5 млрд років.
Протягом перших 2 млрд років, можливо, сформувалося від 50 % до 70-80 % всієї сучасної континентальної кори, в наступні 2 млрд років — щонайбільше 40 %, і лише близько 10 % — за останні 500 млн років, тобто у фанерозої. Переломний момент в розвитку земної кори стався у пізньому докембрії, коли в умовах існування великих плит вже зрілої континентальної кори стали можливі великомасштабні горизонтальні переміщення, що супроводжувалися субдукцією та обдукцією новоутвореної літосфери. З цього часу утворення і розвиток земної кори відбувається в геодинамічній обставі, зумовленій механізмом тектоніки плит.
Рухи
Земна кора, як і гідросфера, є рухомою системою. Глибинними розломами земна кора розділена на блоки. В результаті взаємодії двох сил — тяжіння Землі до Місяця і відцентрової внаслідок обертання Місяця навколо Землі, виникають добові вертикальні рухи земної кори, а також припливи і відпливи води в океанах і морях. Подібно такі рухи відбуваються внаслідок обертання Землі разом з Місяцем довкола Сонця. Встановлено, що такі плавні рухи земної кори відбуваються двічі протягом доби та досягають амплітуди декількох десятків сантиметрів. Напрямки цих рухів не є постійними, вони періодично змінюються. У масштабі мільйонів років вони викликали затоплення морем величезних територій і навпаки — виникнення та ріст гірських масивів. Унаслідок такого підіймання земної кори ростуть молоді гори, наприклад структури альпійської гірської системи, до якої належать і Крим, і Карпати. Геофізичними дослідженнями встановлено, що зараз поверхня Карпат підіймається зі швидкістю 0,1 — 10 мм за рік.
Коливальні рухи земної кори
Повільні плавні безперервні вертикальні переміщення мас гірських порід; одна з форм тектонічних рухів. Причину їх вбачають у глибинних процесах, що відбуваються в мантії Землі, деякі вчені — у космогенних процесах. Коливальні рухи земної кори впливають на зміни рівня Світового океану, що є однією з причин трансгресій та регресій моря, на склад, шаруватість і потужність осадів, на інтенсивність процесів денудації тощо.
Радіальні рухи земної кори
Рухи земної кори, паралельні радіусу Землі. Протікають повільно або швидко, при землетрусах — стрибкоподібно. Нерідко називаються коливальними рухами земної кори.
Основні тектонічні елементи земної кори
Найбільш древні і тектонічно малорухливі розлогі області материків — древні платформи (кратони), утворені фундаментом з метаморфічних порід докембрійської, в основі архейської і ранньопротерозойської доби, які виступають на поверхню в межах щитів, і платформних чохлів. Євразія поділяється на такі платформи: Східноєвропейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південнокитайська, Індостанська, Аравійська. На других материках — по одній платформі більших розмірів. Інший основний тип тектонічних областей материків і перехідних зон — широкі і досить протяжні рухомі пояси, що виникли 1,6-1 млрд років тому і які протягом пізнього протерозою і фанерозою пройшли складну історію тектонічного розвитку.
Головні типи сучасних тектонічних областей ложа океанів — їх рухомі зони — так звані серединно-океанічні рифтові пояси і розташовані між ними і околицями материків більш стабільні області — океанічні плити.
 | Глибина км | Шари | Щільність г/см³ |
|---|---|---|---|
| 0-60 | Літосфера | — | |
| 0-35(75) | Земна кора | 2,2-2,9 | |
| 35-60 | … Верхня мантія Землі | 3,4-4,4 | |
| 35-2890 | Мантія | 3,4-5,6 | |
| 70—150(400) | … Астеносфера | — | |
| 2890-5100 | Зовнішнє ядро | 9,9-12,2 | |
| 5100-6378 | Внутрішнє ядро | 12,8-13,1 |
Хімічний склад
Більшість (99,79 %) маси кори припадає усього на 9 елементів, масові частки яких представлені в наступній таблиці:
| Елемент | Масова частка |
|---|---|
| Кисень | 47,2 % |
| Кремній | 27,6 % |
| Алюміній | 8,8 % |
| Залізо | 5,1 % |
| Кальцій | 3,6 % |
| Натрій | 2,64 % |
| Калій | 2,6 % |
| Магній | 2,1 % |
| Водень | 0,15 % |
Оскільки кисень і кремній є найбільш поширеними елементами, їх сполуки — силікати, є основними породоутворювальними породами земної кори.
Див. також
Примітки
- (рос.) Булах А. Г. Общий минеральный состав земной коры // Записки Всероссийского минералогического общества. 1996. выпуск 4. С. 23-28.
- Jordan, T. H. (1979). Structural Geology of the Earth's Interior. Proceedings National Academy of Science. 76 (9): 4192—4200. doi:10.1073/pnas.76.9.4192. PMID 16592703. Процитовано 14 de março de 2007.
- Robertson, Eugene C. (26 de julho de 2001). The Interior of the Earth. USGS. Процитовано 24 de março de 2007.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 2 лютого 2017.
Джерела
- Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики: монографія / О. М. Марченко, К. Р. Третяк, А. Я. Кульчицький та ін. ; за заг. ред. О. М. Марченка, К. Р. Третяка ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 308 c. : іл., 6 окр. арк. іл. — Бібліогр.: с. 294—304 (221 назва). —
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
- Третяк П. Р. Лісівнича історія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Навчальний посібник. — Львів, 2002.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kora Syudi perenapravlyayetsya zapit Kora geologiya Na cyu temu potribna okrema stattya Zemna kora zovnishnij shar zemnoyi kuli odna zi strukturnih obolonok planeti yak yadro mantiya Zemna kora ye tverdim utvorennyam tovshinoyu 5 40 km sho stanovit 0 1 0 5 radiusa Zemli Vid mantiyi Zemli vidokremlena poverhneyu Mohorovichicha Faktichno zemna kora nibi plavaye na poverhni magmi i tomu na planeti sposterigayutsya yiyi deformaciyi ta ruhi V osnovi suchasnih uyavlen pro strukturu lezhat geofizichni dani pro shvidkist poshirennya pruzhnih perevazhno poperechnih hvil Zemna koraDoslidzhuyetsya vd geologiya i stratigrafiyaZemna koraMineralnij sklad zemnoyi kori u vidsotkah za Bulahom A G 1996Tipi zemnoyi koriTovshina zemnoyi kori v kmShematichnij profil perehidnoyi zoni kontinent okean Zemna kora vidriznyayetsya pid materikami ta okeanami za skladom ta potuzhnistyu Rozriznyayut materikovu ta okeanichnu zemnu koru sho riznyatsya za skladom budovoyu potuzhnistyu j inshimi harakteristikami U zalezhnosti vid gustini porid sho yiyi skladayut u kori vidilyayut tri shari bazaltovij granitnij ta osadovij Potuzhnist kontinentalnoyi kori v zalezhnosti vid tektonichnih umov stanovit vid 25 45 km na platformah do 60 80 km v oblastyah goroutvorennya U kontinentalnij kori rozriznyayut osadovij do 20 25 km granitnij abo granitno metamorfichnij v serednomu 15 km gustina porid 2 6 2 7 t m i bazaltovij 20 35 km gustina porid 2 7 3 0 t m shari Nazvi granitnogo i bazaltovogo shariv umovni i istorichno pov yazani z vidilennyam mezhi Konrada yaka yih rozdilyaye Obidva ci shari inodi ob yednuyut v ponyattya konsolidovanoyi kori Osnovna vidminnist okeanichnoyi kori vid kontinentalnoyi vidsutnist granitnogo sharu istotno mensha potuzhnist 2 10 km molodshij vik yura krejda kajnozoj velika lateralna odnoridnist Okeanichna kora skladayetsya z troh shariv Pershij shar abo osadovij maye potuzhnist do 1 2 km Drugij shar vulkanichnij abo akustichnij pidmurivok maye v serednomu potuzhnist 1 2 km za inshimi danimi 1 2 1 8 km Detalni doslidzhennya dozvolili rozdiliti jogo na tri gorizonti 2A 2V i 2S Tretij shar okeanichnoyi kori bazaltovij potuzhnistyu 4 8 km inshi dani vid 2 do 5 km VikMaterikova zemna kora ye poslidovnim nasharuvannyam osadovih girskih porid riznogo viku Nizhni gorizonti takih nasharuvan ye najstarshimi Chasto voni mozhut buti tobto takimi yaki projshli pevnu termichnu obrobku v zemnih nadrah Vik girskih porid viznachayut zastosovuyuchi specialni metodi Cim zajmayetsya nauka geohronologiya Velikoyu kilkistyu radiologichnih doslidzhen dovedeno sho vik najstarshih girskih porid zemnoyi kori za toriyem 232 ye ne bilshim nizh 3 5 milyarda rokiv Tomu zavedeno vvazhati sho vik najstarshih girskih porid zemnoyi kori ne perevishuye 3 5 mlrd rokiv a vik nashoyi planeti priblizno 5 mlrd rokiv Protyagom pershih 2 mlrd rokiv mozhlivo sformuvalosya vid 50 do 70 80 vsiyeyi suchasnoyi kontinentalnoyi kori v nastupni 2 mlrd rokiv shonajbilshe 40 i lishe blizko 10 za ostanni 500 mln rokiv tobto u fanerozoyi Perelomnij moment v rozvitku zemnoyi kori stavsya u piznomu dokembriyi koli v umovah isnuvannya velikih plit vzhe zriloyi kontinentalnoyi kori stali mozhlivi velikomasshtabni gorizontalni peremishennya sho suprovodzhuvalisya subdukciyeyu ta obdukciyeyu novoutvorenoyi litosferi Z cogo chasu utvorennya i rozvitok zemnoyi kori vidbuvayetsya v geodinamichnij obstavi zumovlenij mehanizmom tektoniki plit RuhiZemna kora yak i gidrosfera ye ruhomoyu sistemoyu Glibinnimi rozlomami zemna kora rozdilena na bloki V rezultati vzayemodiyi dvoh sil tyazhinnya Zemli do Misyacya i vidcentrovoyi vnaslidok obertannya Misyacya navkolo Zemli vinikayut dobovi vertikalni ruhi zemnoyi kori a takozh priplivi i vidplivi vodi v okeanah i moryah Podibno taki ruhi vidbuvayutsya vnaslidok obertannya Zemli razom z Misyacem dovkola Soncya Vstanovleno sho taki plavni ruhi zemnoyi kori vidbuvayutsya dvichi protyagom dobi ta dosyagayut amplitudi dekilkoh desyatkiv santimetriv Napryamki cih ruhiv ne ye postijnimi voni periodichno zminyuyutsya U masshtabi miljoniv rokiv voni viklikali zatoplennya morem velicheznih teritorij i navpaki viniknennya ta rist girskih masiviv Unaslidok takogo pidijmannya zemnoyi kori rostut molodi gori napriklad strukturi alpijskoyi girskoyi sistemi do yakoyi nalezhat i Krim i Karpati Geofizichnimi doslidzhennyami vstanovleno sho zaraz poverhnya Karpat pidijmayetsya zi shvidkistyu 0 1 10 mm za rik Kolivalni ruhi zemnoyi kori Povilni plavni bezperervni vertikalni peremishennya mas girskih porid odna z form tektonichnih ruhiv Prichinu yih vbachayut u glibinnih procesah sho vidbuvayutsya v mantiyi Zemli deyaki vcheni u kosmogennih procesah Kolivalni ruhi zemnoyi kori vplivayut na zmini rivnya Svitovogo okeanu sho ye odniyeyu z prichin transgresij ta regresij morya na sklad sharuvatist i potuzhnist osadiv na intensivnist procesiv denudaciyi tosho Radialni ruhi zemnoyi kori Ruhi zemnoyi kori paralelni radiusu Zemli Protikayut povilno abo shvidko pri zemletrusah stribkopodibno Neridko nazivayutsya kolivalnimi ruhami zemnoyi kori Osnovni tektonichni elementi zemnoyi koriNajbilsh drevni i tektonichno maloruhlivi rozlogi oblasti materikiv drevni platformi kratoni utvoreni fundamentom z metamorfichnih porid dokembrijskoyi v osnovi arhejskoyi i rannoproterozojskoyi dobi yaki vistupayut na poverhnyu v mezhah shitiv i platformnih chohliv Yevraziya podilyayetsya na taki platformi Shidnoyevropejska Sibirska Kitajsko Korejska Pivdennokitajska Indostanska Aravijska Na drugih materikah po odnij platformi bilshih rozmiriv Inshij osnovnij tip tektonichnih oblastej materikiv i perehidnih zon shiroki i dosit protyazhni ruhomi poyasi sho vinikli 1 6 1 mlrd rokiv tomu i yaki protyagom piznogo proterozoyu i fanerozoyu projshli skladnu istoriyu tektonichnogo rozvitku Golovni tipi suchasnih tektonichnih oblastej lozha okeaniv yih ruhomi zoni tak zvani seredinno okeanichni riftovi poyasi i roztashovani mizh nimi i okolicyami materikiv bilsh stabilni oblasti okeanichni pliti Geologichna budova Zemli Glibina km Shari Shilnist g sm 0 60 Litosfera 0 35 75 Zemna kora 2 2 2 935 60 Verhnya mantiya Zemli 3 4 4 435 2890 Mantiya 3 4 5 670 150 400 Astenosfera 2890 5100 Zovnishnye yadro 9 9 12 25100 6378 Vnutrishnye yadro 12 8 13 1Himichnij skladBilshist 99 79 masi kori pripadaye usogo na 9 elementiv masovi chastki yakih predstavleni v nastupnij tablici Element Masova chastkaKisen 47 2 Kremnij 27 6 Alyuminij 8 8 Zalizo 5 1 Kalcij 3 6 Natrij 2 64 Kalij 2 6 Magnij 2 1 Voden 0 15 Oskilki kisen i kremnij ye najbilsh poshirenimi elementami yih spoluki silikati ye osnovnimi porodoutvoryuvalnimi porodami zemnoyi kori Div takozhKontinentalna zemna kora Okeanichna zemna kora Perehidni zoni kontinent okean Primitki ros Bulah A G Obshij mineralnyj sostav zemnoj kory Zapiski Vserossijskogo mineralogicheskogo obshestva 1996 vypusk 4 S 23 28 Jordan T H 1979 Structural Geology of the Earth s Interior Proceedings National Academy of Science 76 9 4192 4200 doi 10 1073 pnas 76 9 4192 PMID 16592703 Procitovano 14 de marco de 2007 Robertson Eugene C 26 de julho de 2001 The Interior of the Earth USGS Procitovano 24 de marco de 2007 Arhiv originalu za 3 lyutogo 2017 Procitovano 2 lyutogo 2017 DzherelaDoslidzhennya gravitacijnogo polya topografiyi okeanu ta ruhiv zemnoyi kori v regioni Antarktiki monografiya O M Marchenko K R Tretyak A Ya Kulchickij ta in za zag red O M Marchenka K R Tretyaka M vo osviti i nauki molodi ta sportu Ukrayini Nac un t Lviv politehnika L Vid vo Lviv politehniki 2012 308 c il 6 okr ark il Bibliogr s 294 304 221 nazva ISBN 978 617 607 206 5 Mala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Tretyak P R Lisivnicha istoriya 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Navchalnij posibnik Lviv 2002