Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Доба великих географічних відкриттів, також знана як ранній новий період — історичний період в європейській історії з XV по XVII століття, під час якого європейські мореплавці досліджували раніше невідомі європейцям регіони по всій Земній кулі — в Африці, Америці, Азії та Океанії. Цей період частково збігається з Добою вітрильників.
Систематичні заморські дослідження на початковому етапі Доби великих географічних відкриттів здійснювались мешканцями Піренейського півострова — португальцями та іспанцями, до яких згодом приєдналися англійці, голландці та французи. Європейські дослідження за межами Середземного моря почалися з морських експедицій Португальського королівства на Канарські острови в 1336 році, а протягом XV століття португальці відкрили атлантичні архіпелаги Мадейра та Азори, дослідили узбережжя Західної Африки та нарешті в 1498 році відкрили морський шлях до Індії. Експедиція Васко да Гами започаткувала португальську морську та торгову присутність у в Індійському океані від узбережжя Суахілі в Східній Африці до Островів прянощів, Китаю та Японії. Головною подією Доби великих географічних відкриттів стали організовані Іспанією між 1492 і 1504 роками трансатлантичні плавання Христофора Колумба, під час яких була відкрита невідома до цього частина світу — Новий світ або Америка і розпочата її колонізація. Трьома десятиліттями пізніше, в 1519—1522 роках іспанська експедиція Магеллана-Елькано здійснила першу навколосвітню подорож, що стало проривним досягненням у морській справі та мало значний вплив на європейські уявлення про будову світу. Ці плавання та відкриття спонукали інші численні європейські морські експедиції через Атлантичний, Індійський і Тихий океани, а також сухопутні експедиції європейців в Америці, Азії та Африці.
Масштабні географічні відкриття цього періоду, особливо відкриття та колонізація Нового світу істотно вплинули на розвиток європейської культури та економіки, а також призвели до запровадження колоніалізму як урядової політики провідними європейськими державами. Європейські географічні дослідження призвели до зростання міжнародної торгівлі та виникнення європейських колоніальних імперій, встановлення регулярних контактів між Старим Світом (Європа, Азія та Африка) та Новим Світом (Америка), а також Австралією, започаткувавши Колумбів обмін — масштабне переміщення рослин, тварин, їжі, людського населення (включаючи рабів), інфекційних хвороб і культурних здобутків між Східною та Західною півкулями. Європейські дослідження під час Доби великих географічних відкриттів дозволили скласти карти світу, що призвело до формування нового світогляду та встановленню контактів між далекими цивілізаціями. Одночасно з кругообігом товарів та знань, дослідники поширювали між континентами нові хвороби, які призвели до масового вимирання тубільного населення, яке раніше не контактувало зі Старим Світом, особливо це стосується корінних американців. Разом із зростанням економічного впливу та поширенням європейської культури та технологій, ця доба була також свідком масштабного поневолення, експлуатації та військового підкорення європейцями тубільного населення відкритих ними земель.
Короткий огляд
Португальці почали систематично досліджувати атлантичне узбережжя Західної Африки в 1418 році з ініціативи інфанта Енріке Мореплавця. Через 70 років наполегливого просування на південь вздовж західноафриканського узбережжя, у 1488 році Бартоломеу Діаш нарешті обійшов найпівденніший мис Африки і досягнув Індійського океану.
У 1492 році католицькі королі Кастилії та Арагону підтримали план генуезького мореплавця Христофора Колумба відпливти на захід, щоб перетнути Атлантику і досягти Індії з протилежної сторони Земної кулі. Під час своєї подорожі «до Індії», Колумб натрапив на континент, про який більшість тогочасних європейців не мала жодного уявлення (хоча він почав досліджуватися і був тимчасово колонізований скандинавами приблизно за 500 років до плавання Колумба). Пізніше його назвали Америкою на честь Амеріго Веспуччі, італійського мореплавця, який працював як на Португалію, так і на Іспанію. Португалія відразу висунула претензії на ці землі згідно з умовами Алкасовського договору, але Кастилія змогла переконати папу Олександра VI, який сам був кастильцем, видати декілька папських булл, якими увесь відомий та невідомий світ було розділено на дві частини між Іспанією та Португалією і в яких ці королівства мали виключні права претендувати на нововідкриті землі. Згодом вони були змінені Тордесільясським договором, ратифікованим папою Юлієм II.
У 1498 році португальська експедиція на чолі з Васко да Гама досягла Індії, обійшовши навколо африканського континенту, і започаткувала пряму європейську торгівлю з Індією та країнами Південно-Східної Азії. Хоча Португалія одночасно відправила декілька флотилій на чолі з Жуаном Лаврадором, Гашпаром Корте-Реалом та Жуаном Фагундішем до північної частини Атлантичного океану, де вони відкрили південну Гренландію, Лабрадор та Ньюфаундленд, головні зусилля португальців були сконцентровані на нещодавно знайденому шляху до Індії навколо Африки і у наступні роки щорічні португальські Індійські армади опановували цей східний океанський шлях в Індійський океан, досліджуючи острови в південних частинах Атлантичного та Індійського океанів і іноді досягаючи узбережжя Південної Америки (першою це зробила у 1500 році Друга Індійська армада на чолі з Педру Алварішем Кабралом), таким чином встановивши прямі контакти між Новим світом та Азією. 1511 року португальці на чолі з Афонсу де Албукеркі захопили Малакку в Південно-Східній Азії і у 1512 році попливли звідси далі на схід в невідомий європейцям Тихий океан в пошуках омріяних Островів прянощів. Майже одночасно, у 1513 році іспанець Васко Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і досяг Тихого океану з Нового світу. Таким чином, в 1512—1513 роках Європа одночасно отримала від португальців та іспанців новини про східну та західну частину Тихого океану. Португальські дослідження в східному напрямку та іспанські в західному нарешті зустрілись в 1522 році, коли іспанська експедиція на чолі з португальцем Фердинандом Магелланом та іспанцем баскського походження Хуаном Себастьяном Елькано, пливучи на захід досягла Островів прянощів, яких португальці досягли пливучі на схід рівно за 10 років до того — в 1512 році і згодом завершила першу навколосвітню подорож. Головною метою цього плавання було порушити португальську монополію у торгівлі зі Сходом. У той самий час іспанські конкістадори активно досліджували внутрішню частину Америки, а пізніше деякі острови південної частини Тихого океану.
Дізнавшись про ці досягнення, з 1495 року до дослідницької гонки почали долучатись французи, англійці та голландці, таким чином кинувши виклик монополії країн Піренейського півострова на морську торгівлю. Перші англійські та французькі експедиції шукали нові шляхи, спочатку до західного узбережжя Північної та Південної Америки (починаючи з першої організованої Англією в 1497 році експедиції Джона Кабота до Північної Америки, за якою вирушили французькі експедиції до Південної, а пізніше до Північної Америки), і в Тихий океан навколо Південної Америки. Вони також вирушили відкритим португальцями шляхом навколо Африки в Індійський океан і відкрили Австралію в 1606 році, Нову Зеландію в 1642 році і Гаваї в 1778 році. У той самий час від 1580-х до 1640-х років росіяни дослідили і завоювали майже весь Сибір, а в 1730-х роках Аляску.
Передумови
Загальними передумовами, що призвели до початку Доби великих географічних відкриттів були:
- Потреби європейської торгівлі, яка після захоплення Константинополя мусульманською Османською імперією прагнула встановити прямі торгові зв'язки з країнами Південної, Південно-Східної та Східної Азії, звідки походили прянощі та інші екзотичні східні товари.
- Утворення великих європейських централізованих держав — Португальського, Іспанського та Англійського королівств, які мали достатньо коштів для фінансування дорогих заокеанських експедицій.
- Вивільнення в Іспанії та Португалії унаслідок успішного завершення Реконкісти значної кількості бідного дворянства, що залишилася без доходів від воєнних дій і прагнула розбагатіти будь-яким способом, в тому числі й за рахунок далеких подорожей.
- Прагнення Католицької церкви до поширення християнства на нових землях.
- Науково-технічні здобутки в оснащенні й конструкції кораблів, удосконалення компаса та навігаційних приладів, розвиток картографії.
- Визнання вчення про кулястість Землі.
Унаслідок сталого розвитку виробництва й товарно-грошових відносин у пізньому середньовіччі виникла потреба значного збільшення засобів обміну, яка мала прояв у нестримному прагненні до «грошових» металів. Торгівля з країнами Сходу, що велась через арабський світ, також вимагала золота та срібла, а розкішне життя й накопичення ювелірних коштовностей вищими верствами європейського суспільства додатково збільшувало «загальну спрагу золота». В умовах, коли відомі родовища Європи були значною мірою вичерпані на доступних глибинах, пошук багатих зложищ пов'язували з новими віддаленими землями, де багатства надр мали б бути майже на поверхні і взяти їх, як вважалося, можна без великих зусиль. Ці погляди підсилювали свідчення окремих мандрівників про казкові багатства країн Сходу, оповіді яких широко розповсюдились з винаходом книгодрукарства. Розвиток епохи Великих географічних відкриттів (ХV — ХVII ст.) тримався на двох основних засадах — торгових вигодах і пошуку благородних металів, що стало важливим фактором політичного та економічного розвитку, причиною масової міграції переселенців на нові землі.
Війни португальців з арабами в Північній Африці дозволили достеменно встановити, що десь на південь від Сахари існують землі з багатими покладами золота, яке караванними шляхами потрапляє в арабський світ. Відкрити ці землі за допомогою морського флоту поставив за мету видатний організатор і натхненник морських експедицій, португальський принц Генріх Мореплавець (ХV ст.). Протягом десятиріч він невпинно споряджав кораблі, які просувались в південному напрямку вздовж західного узбережжя Африки, а з часом повернули на схід з надією досягти Індії. І хоча замість Індійського океану була відкрита лише Гвінейська затока, природні багатства нових земель почали окупати витрати експедицій.
Значним успіхом португальців була колонізація африканського Золотого Берега (сучасна Гана), який був захоплений 1482 р. Місцеві жителі (ашанті), що мешкали у межиріччі Вольти й Тано, добували розсипне золото з пісків у долинах рік й виготовляли з нього справжні шедеври ювелірного мистецтва (вони чудово володіли технікою литва, філіграні, карбування). Прибульців цікавило золото у зливках і сотні пам'яток культури ашанті пішли на переплавлення. Типовою рисою «добування» золота колонізаторами був безсоромний грабунок тубільців, після чого починалися пошуки й освоєння родовищ, причому як робочу силу для ведення гірничих робіт використовували підневільне місцеве населення. Протягом першого сторіччя португальського владарювання тут було отримано близько 150 т золота, що становило майже 10 % світового видобутку тих часів. Пізніше в країні Ашанті розпочали видобуток рудного золота, який здійснювали за допомогою численних стовбурів глибиною до 25 м. Поверхня землі, зрита такими шахтами, нагадувала бджолині щільники.
Завдання обійти з півдня африканський континент і відшукати шлях до Індії було поставлено королем Португалії Жуаном II перед славетним мореходцем Бартоломеу Діашем. Його експедиція вийшла з Лісабону в серпні 1487 р. і обігнула Південну Африку, уперше увійшовши в Індійській океан. Хоча екіпаж суден під загрозою бунту змусив Діаша повернути на батьківщину, експедиція довела можливість виходу в Індійський океан (на давніх картах Птолемея, якими користувалися в ХV ст., Африка простягалась до Південного полюсу, що виключало таку можливість). Тому відкритий Діашем мис Бур (найпівденніша точка Африки) був перейменований королем Жуаном II на мис Доброї Надії, тобто надії досягти Індії.
8 липня 1497 р. майже весь Лісабон проводжав у плавання до берегів Індії своїх відважних героїв — експедицію Васко да Гами. Її склали чотири спеціально збудованих найкращих судна, оснащені найліпшими навігаційними приладами свого часу, уточненими картами й новітньою інформацією про Західну Африку, Індію та Індійський океан. Ретельно відібрані 160 членів екіпажу — цвіт португальського мореплавства. 20 травня 1498 р. цій експедиції судилося вперше досягти морським шляхом загадкової і жаданої Індії в районі порту Калікут (цьому значною мірою сприяло залучення до експедиції одного з найкращих арабських лоцманів і картографів Ахмеда ібн Маджида). Налагодити дружні торгівельні відносини не вдалося, оскільки арабські купці, які контролювали місцеву морську торгівлю, поставилися до європейців украй вороже.
Друга експедиція Васко да Гами в Індію (1502—1503 рр.) мала відкрито мілітарний характер з програмою захоплення територій, розроблену королем Португалії Мануелем (прозваним співвітчизниками за відкриття Індії та монополізацію торгівлі з нею — Щасливим). З часом Васко да Гама дістав титул віце-короля Індії, а португальська колонізація поширилась на значну частину західного узбережжя. З 1510 р. контрольоване португальцями місто Гоа стає головним центром вивезення необроблених алмазів, а Лісабон — найбільшим ринком алмазів та інших коштовних каменів у Європі. Пізніше португальські колонізатори опановують на деякий час значну частину розробок алмазів у районі Голконди. У ХVII — ХVIII ст. поруч з португальськими виникають голландські, французькі та англійські факторії, а після перемоги військ Британської Ост-Індійської компанії над армією правителя Бенгалії в битві при Плессі (1757 р.) країна з найбагатшими родовищами самоцвітів поступово переходить під правління Англії.
Новітні географічні знання, що отримала наприкінці ХV ст. Португалія, зберігалися в суворій таємниці і тривалий час залишалися невідомими для решти країн Європи. Більшість мореплавців вважали майже неможливим обігнути Африку. У зв'язку з цим виник задум досягти східних берегів Індії, прямуючи в західному напрямку (ідея італійського географа та астронома Паоло Тосканеллі, яка виходила з уявлення про кулясту форму Землі). Це завдання стало мрією й стрижнем життя досвідченого мореплавця і натхненного шукача золота Христофора Колумба. Він наполегливо пропанував свій проект Генуї, Португалії, Іспанії та Англії і врешті решт зумів переконати іспанських монархів Фердинанда та Ізабеллу.
У період між 1492 та 1504 рр. Христофор Колумб здійснив чотири пошукові експедиції, у яких було відкрито Новий Світ, хоча сам мореплавець до кінця життя вважав, що потрапив на землі східної Азії — Китаю або Індії. 1493 р. римський понтифік Олександр VI для запобігання суперечностям між Кастилією (Іспанією) та Португалією затвердив світовий розподіл нових територій, згідно з яким усі землі, які Кастилія «відкрила» чи «відкриє» західніше «папського меридіану», що пролягав на 370 миль західніше островів Зеленого Мису (у Західній півкулі), належатимуть їй, а нові землі, що будуть відкриті східніше папського меридіану (здебільшого в Східній півкулі) — Португалії. Не применшуючи здобутків Португалії в Африці й Азії, слід зазначити, що саме незліченні багатства надр Америки (передовсім її благородні метали), які з ХVI ст. величезними кількостями надходили в Іспанію й розповсюджувались по всій Європі, значною мірою визначили етапні зміни економічно-фінансового та суспільного розвитку європейської спільноти.
Піднесення європейської торгівлі
Після того, як падіння Римської імперії значною мірою розірвало зв'язок між Європою та землями, розташованими далі на схід, християнська Європа була здебільшого глухим закутком у порівнянні з арабським світом, який швидко завоював і включив великі території колишньої Римської імперії на Близькому Сході та в Північній Африці і почав активно поширюватись на схід аж до Китаю. Християнські хрестові походи, спрямовані на відвоювання Святої Землі у мусульман, не мали військового успіху, але вони інтенсифікували контакти Європи з Близьким Сходом і забезпечили постачання в Європу цінних товарів, які там виготовлялися або продавалися. Починаючи з XII століття, європейська економіка трансформувалася завдяки поєднанню річкових і морських торговельних шляхів, що призвело до створення в Європі торгових мереж.
До XII століття основною перешкодою для торгівлі в Середземному морі був контроль мусульман над великими частинами території, включаючи Піренейський півострів і торгова монополія християнських морських республік, особливо Венеції та Генуї. Економічне зростання Іберійських країн відбулося після відвоювання християнами Аль-Андалусу на території сучасної південної Іспанії та захоплення Лісабона (1147 рік) у Португалії. Занепад військово-морської потуги Фатимідського халіфату, який почався ще перед Першим хрестовим походом, допоміг морським італійським державам, головним чином Венеції, Генуї та Пізі, захопити домінуючі позиції в торгівлі у східному Середземномор'ї, а купці цих морських республік стали багатими та політично впливовими. Подальшою зміною торговельної ситуації у Східному Середземномор'ї стало ослаблення військово-морської сили християнської Візантійської імперії після смерті імператора Мануїла I Комніна в 1180 році, династія якого надала значні торгові привілеї італійським торговцям, дозволяючи використовувати для цього візантійські порти. Нормандське завоювання Англії наприкінці XI століття дозволило вести мирну торгівлю у Північному морі. Ганзейська ліга, конфедерація купецьких гільдій та їхніх міст на півночі Німеччини на узбережжі Північного та Балтійського морів відіграла важливу роль у комерційному розвитку цього регіону. У XII столітті регіон Фландрії, Ено та Брабанту виробляв найякісніший текстиль у північній Європі, що спонукало купців із Генуї та Венеції плавати туди прямо із Середземного моря через Гібралтарську протоку та далі вздовж узбережжя Атлантичного океану. Ніколоццо Спінола здійснив першу пряму подорож із Генуї до Фландрії у 1277 році.
Морські технології: нові кораблі та компас
Технологічними досягненнями, важливими для Доби великих географічних відкриттів, були прогрес у конструкції кораблів та поширення використання засобів морської навігації — магнітного компаса, морської астролябії, квадранта та астрономічних таблиць.
Компас став важливим доповненням до стародавніх методів астронавігації, заснованих на спостереженнях за Сонцем і зірками. Компас використовувався для навігації в Китаї вже в XI столітті та був запозичений арабськими торговцями в Індійському океані, де його використання вперше згадується в 1232 році. В Європі компас поширився наприкінці XII або на початку XIII століття, хоча перша згадка про використання компаса в Європі відома з 1180 року. Європейці використовували «сухий» компас, зі стрілкою на стержні. Карта компаса також була європейським винаходом.
Яванці будували великі океанські торговельні судна під назвою «K'un-lun po» ще принаймні з I століття нашої ери. Ці кораблі мали довжину понад 50 метрів, надводні борти заввишки 5–8 метрів і могли перевозити до 700 осіб разом із понад 10 000 hú (斛) вантажу (250—1000 тонн за різними інтерпретаціями). Ці кораблі були озброєні декількома щоглами з багатьма вітрилами, доповнених вітрилом на бушприті, а їх борти обшивались кількома шарами дошок, скріплених між собою рослинними мотузками.
До другої половини XV століття європейці використовували для морської торгівлі два типи суден. Вітрильні «круглі кораблі» — коги були особливо поширені в Північній Європі і активно використовувались для торгівлі через їх низьку вартість та надійність в суворих умовах північних морів. Вітрильно-весельні «довгі кораблі» — галери продовжували активно використовуватись для ведення торгівлі в Середземному морі.
Покращення суднобудівних та вітрильних технологій в XV столітті дозволило європейцям збільшувати розмір їх кораблів одночасно зі зменшенням необхідних для управління цими кораблями екіпажів, що дозволяло завантажити в кораблі більше припасів і одночасно менше їх витрачати. Таким чином в XV столітті з'явились кораблі, що могли плавати на великі відстані без необхідності робити зупинки для поповнення припасів. Це призвело до значного зниження витрат на перевезення людей та товарів на великі відстані.
Ранні географічні знання та карти
В Периплі Еритрейського моря, античному документі, датованому 40-60 роками нашої ери, описується нещодавно відкритий шлях через Червоне море до Індії з описом ринків у містах навколо Червоного моря, Перської затоки та Індійського океану, в тому числі вздовж східного узбережжя Африки (узбережжя Суахілі), при описі якого зазначається, що «за цими місцями незвіданий океан вигинається на захід і пролягає вздовж регіонів на південь від Ефіопії, Лівії та Африки, він змішується із західним морем (можливе посилання на Атлантичний океан)». Європейські середньовічні знання про Азію поза межами Візантійської імперії черпалися з часткових звітів, часто затьмарених легендами, що датувалися часами завоювань Александра Македонського та його наступників.
Іншим джерелом знань про Азію були єврейські торговельні мережі раданітів, створені як посередники між Європою та мусульманським світом за часів Держав хрестоносців.
У 1154 році арабський географ Мухаммад аль-Ідрісі створив при дворі короля Сицилії Роджера II свою Tabula Rogeriana — опис та карту світу, але Африка залишалась відомою дуже частково будь-кому — християнам, генуезцям та венеційцям або арабським мореплавцям, а її південні межі були невідомі нікому. Були повідомлення про велику африканську пустелю Сахару, але фактичні знання для європейців поза африканським узбережжям Середземного моря були мінімальні, оскільки арабська блокада Північної Африки перешкоджала дослідженню вглиб країни. Знання про атлантичне узбережжя Африки були фрагментованими і отримані переважно зі старих грецьких і римських карт, заснованих на карфагенських знаннях, включаючи часи римського дослідження Мавританії. Червоне море було майже невідоме, і лише торговельні зв'язки зі Сходом європейських морських республік, особливо Венеційської республіки, сприяли збору точних морських знань.
Сполучення на морських торгових шляхах Індійського океану великою мірою забезпечували арабські торговці. Але між 1405 і 1421 роками мінський імператор Чжу Ді організував серію далеких морських подорожей на чолі з адміралом Чжен Хе. Китайські флоти побували в Аравії, Східній Африці, Індії, на островах Південно-Східній Азії та в Таїланді. Але подорожі, про які написав звіт мусульманський мандрівник і перекладач Ма Хуань, були раптово припинені після смерті імператора і надалі більше ніколи не продовжувалися, оскільки китайська династія Мін впровадила хайцзинь, політику ізоляціонізму і суворо обмежила морську торгівлю.
В XIV столітті латинський переклад «Географії» Птолемея потрапив до Італії з Константинополя. Повторне відкриття римських географічних знань було важливим відкриттям як для розвитку картографії, так і для європейського світогляду, хоча й підкріплювало хибну ідею про те, що Індійський океан не мав сполучення з Атлантичним.
Європейське мореплавство та морська торгівля до XV століття
З VIII до XV століття Венеція та інші італійські морські республіки утримували монополію на європейську морську торгівлю зі Сходом, що відбувалась суто через порти Середземного та Чорного морів. Торгівля шовком і прянощами, в тому числі спеціями, пахощами, травами, наркотиками та опіумом, зробила ці середземноморські міста-держави феноменально багатими. Спеції були одними з найдорожчих і популярних продуктів Середньовіччя, оскільки їх використовували в середньовічній медицині, релігійних ритуалах, косметиці, парфумерії, а також як харчові добавки та консерванти. Усі вони завозились з Азії та Африки і через порти Середземного моря постачались італійськими купцями в Європу. На морських шляхах по всьому Індійському океану домінували мусульманські торговці, головним чином нащадки арабських мореплавців з території сучасних Ємена та Омана. Вони закуповували товари на Далекому Сході та в Південно-Східній Азії і доставляли їх на кораблях до торгівельних центрів в Індії, головним чином у Калікут, а також далі на захід до Ормуза в Перській затоці та Джидди в Червоному морі. Звідти східні товари караванними шляхами по суходолу потрапляли на узбережжя Середземного моря, де їх закуповували венеційські та генуезькі купці і постачали морем в Європу. Посилення Османської імперії, що зрештою призвело до захоплення османами Константинополя в 1453 році, заблокувало європейцям доступ до важливих комбінованих сухопутно-морських шляхів у районах навколо Егейського та Чорного морів. Після цього у європейських купців залишився лише обмежений доступ до азійських товарів через південно-східну середземноморську торгівлю в таких портах Близького Сходу, як Антіохія, Акра та Александрія.
Змушені скоротити свою діяльність у Чорному морі та ведучи виснажливі війни з Венецією, генуезці звернулися до північноафриканської торгівлі пшеницею, оливковою олією (яка також цінується як джерело енергії) і шукали срібло та золото. У Високому середньовіччі європейці мали постійний дефіцит срібла та золота, оскільки монети з дорогоцінних металів текли лише в одну сторону — вони витрачалися європейцями на закупівлю східних товарів. Кілька раніше відомих європейських копалень були вичерпані і нестача дорогоцінних металів призвела до розвитку складної банківської системи для управління ризиками в торгівлі (найперший державний банк в Європі, генуезький Банк Святого Георгія, був заснований у 1407 році). Генуезькі торговці подорожували не тільки до азійських та африканських портів у Середземному морі. Вони виходили в Атлантику і плавали до портів Фландрії (Брюгге) та Англії, генуезькі громади були засновані в Португалії і ці європейські країни переймали від італійців їх підприємницький та фінансовий досвід.
Європейські подорожі в Азію по суходолу (1241—1438)
Прелюдією до Доби великих географічних відкриттів стала серія європейських експедицій, які в пізньому середньовіччі перетинали Євразію по суходолу. Монгольська імперія створювала загрози для Європи та Близького сходу, але водночас вона об'єднала під своєю владою більшу частину Євразії і з 1206 року Монгольський мир (Pax Mongolica) дозволив безпечні подорожі торговельними шляхами, що тягнулись від Чорного моря та Близького Сходу до Китаю. Ряд європейців скористались цим, щоб дослідити шляхи на Схід. Більшість з них були італійцями, оскільки торгівля між Європою та Близьким Сходом контролювалася переважно італійськими морськими республіками. Тісні зв'язки Італії з Левантом викликали у італійців велику цікавість і комерційний інтерес до країн, які лежали далі на схід.
До нашого часу збереглося декілька оповідей про купців з Північної Африки та Середземноморського регіону, які торгували в Індійському океані в часи пізнього середньовіччя. Під час монгольського походу на Близький Схід, християнські посольства були відправлені аж до Каракоруму звідки вони отримали краще розуміння внутрішніх районів Азії. Першим із цих мандрівників був посланий Папою Інокентієм IV до Великого хана Джованні да Піан дель Карпіне, який здійснив подорож до Монголії та назад з 1241 по 1247 рік. За ним вирушили й інші мандрівники, як-от француз Андре де Лонжумо та фламандець Вільям із Рубрука, які досягли Китаю через Центральну Азію. Марко Поло, венеційський купець, надиктував в генуезькій в'язниці свій звіт про подорожі Азією з 1271 по 1295 рік, описуючи в «Книзі чудес світу» своє перебування при дворі юанського імператора Хубілай-хана і цей звіт читали по всій Європі.
Мусульманський флот, що охороняв Гібралтарську протоку, зазнав поразки від Генуезької республіки в 1291 році. Того року генуезці зробили свою першу спробу дослідити Атлантику, коли брати-купці Вандіно та Уголіно Вівальді відпливли з Генуї на двох галерах, але їх зникнення біля марокканського узбережжя лише підживлювало страх перед далекими океанськими подорожами. З 1325 по 1354 рік марокканський вчений з Танжера Ібн Баттута здійснив подорож Північною Африкою, пустелею Сахара, Західною Африкою, Південною Європою, Східною Європою, Сомалійським півостровом, Близьким, Центральним і Далеким Сходом, досягнувши Китаю. Після повернення він продиктував розповідь про свої подорожі вченому, якого зустрів у Гранаді, The Rihla («Подорож»), невідоме джерело про його пригоди. Між 1357 і 1371 роками набула надзвичайної популярності книга-травелог, складена Джоном Мандевілем. Попри ненадійний і часто фантастичний характер його розповідей, книга використовувалась європейцями як довідник щодо Єгипту, Леванту та країн Сходу в цілому, стверджуючи стару ідею про те, що Єрусалим був центром світу.
Після налагодження відносин Тимуридів з Європою, в 1439 році Нікколо де Конті опублікував звіт про свої подорожі під виглядом мусульманського купця до Індії та Південно-Східної Азії, а згодом, у 1466—1472 роках, російський купець Афанасій Нікітін з Твері відвідав Індію і описав свою подорож у книзі «Подорож за три моря».
Ці подорожі по суходолу не призвели до довгострокових наслідків, оскільки Монгольська імперія розвалилася майже так само швидко, як і утворилася, і незабаром шлях на схід знову став складнішим і небезпечнішим. Пандемія чуми в середині XIV століття, що отримала назву Чорна смерть, також сприяли припиненню подорожів та торгівлі. Підсилення Османської імперії та захоплення османами Константинополя в 1453 році ще більше обмежив можливості європейської сухопутної торгівлі.
Китайські місії в Індійському океані (1405—1433)
Китайці мали широкі торгові зв'язки в Азії та здійснювали плавання до Аравії, Єгипту та Східної Африки ще з часів династії Тан (618—907 рр. н. е.).
Майже за століття до плавань Колумба і Васко да Гами, в період між 1405 і 1421 роками третій мінський імператор Чжу Ді спонсорував низку довготривалих морських експедицій в Індійському океані на чолі з адміралом Чжен Хе (Чен Хо). Для цих міжнародних дипломатичних експедицій був підготовлений великий флот нових гігантських джонок. Найбільші з цих джонок, які китайці називали «бао-чуань» (корабель скарбів), досягали 120 метрів довжини і мали екіпажі з тисячі моряків. Перша експедиція вирушила в 1405 році. Було здійснено принаймні сім добре задокументованих експедицій, кожна з яких була більшою та дорожчою за попередню. Флоти відвідали Аравію, Східну Африку, Індію, Малайський архіпелаг і Таїланд (у той час називався Сіамом), обмінюючись товарами по дорозі. Китайці дарували подарунки із золота, срібла, порцеляни та шовку, натомість отримували такі екзотичні товари, як страуси, зебри, верблюди, слонова кістка та жирафи. Після смерті імператора Чжен Хе очолив останню експедицію, яка вирушила з Нанкіна в 1431 році і повернулася до Пекіна в 1433 році. Дуже ймовірно, що ця остання експедиція дійшла аж до Мадагаскару. Про подорожі повідомив Ма Хуан, мусульманський мандрівник і перекладач, який супроводжував Чжен Хе в трьох із семи експедицій, його розповідь опублікована як Yingya Shenglan (Загальний огляд берегів океану) (1433).
Плавання флоту Чжен Хе здійснило значний і тривалий вплив на організацію морських торгових мереж в Індійському океані, відкриваючи нові шляхи і створюючи нові перевалочні пункти, тим самим перебудовуючи міжнародні та міжкультурні відносини та обміни. Це було особливо вражаючим, оскільки до цих подорожей жодна інша держава не мала морського панування над усіма секторами Індійського океану. Для встановлення контролю над торговими мережами мінський Китай дотримувався стратегії розвитку альтернативних торгових вузлів. Наприклад, завдяки участі Китаю такі порти, як Малакка (у Південно-Східній Азії), Кочін (на Малабарському узбережжі) і Малінді (на узбережжі Суахілі) стали ключовими альтернативами іншим важливим і відомим портам. Поява китайського флоту породила або посилила конкуренцію між ворогуючими державами та суперниками, кожна з яких прагнула укласти союзницькі відносини з мінською династією.
Подорожі також сприяли регіональній інтеграції Західного океану та збільшенню міжнародного руху людей, ідей і товарів. Вони також створили платформу для космополітичних дискурсів, які відбувалися як на кораблях китайського флоту, так і в мінській столиці Нанкін та в Пекіні, а також на прийомах, що організовувались Мінським двором для іноземних гостей. Під час подорожей мінського флоту різноманітні групи людей з усіх морських країн збиралися, спілкувалися та подорожували разом. Вперше у своїй історії морський регіон від Китаю до Африки опинився під домінуванням однієї імперської держави, що дозволило створити певний космополітичний простір.
Важливо зазначити, що хоч би якими важливими були плавання китайського флоту на чолі з Чжен Хе, ці подорожі не призвели до встановлення постійних зв'язків метрополії із заморськими територіями через різку зміну політики в Китаї в бік ізоляціонізму, після чого не тільки не відбувались нові морські подорожі, але й були знищені відомості про вже здійснені плавання. Після смерті імператора Чжу Ді, його наступники з династії Мін запровадили ізоляціоністську політику хайцзінь та різко обмежила морську торгівлю. Китайці втратили інтерес до того, що вони називали варварськими землями і зосередились на внутрішніх справах, а наступні імператори вважали, що експедиції завдають шкоди китайській державі. Імператор Хунсі припинив подальші експедиції, а імператор Сюаньде наказав знищити більшу частину інформації про подорожі Чжен Хе.
Європейські знання про Атлантичний океан до XV століття
У 1297 році португальський король Дініш особисто зацікавився розвитком португальського експорту. Оскільки на материку країна була зусібіч оточена територією Іспанії, єдиною можливістю для португальців торгувати в обхід свого одвічного конкурента була морська торгівля. 1317 року Дініш уклав угоду з генуезьким моряком-торговцем Мануелем Пессанха (Пессаньо), призначивши його першим адміралом португальського флоту з метою захисту країни від набігів мусульманських піратів. Спалах Чорної смерті (епідемії бубонної чуми) призвели до серйозної депопуляції в Європі сільського населення у другій половині XIV століття і оскільки лише море пропонувало альтернативу, більшість португальського населення осідало в рибальських і торгових прибережних районах. Між 1325 і 1357 роками португальський король Афонсу IV заохочував морську торгівлю і в 1341 році організував перші систематичні морські дослідження островів Канарського архіпелагу. Канарські острови, вже відомі генуезцям, вважалися офіційно відкритими під патронатом португальців, але в 1344 році свої права на них висунула Кастилія, поширивши одвічне іспансько-португальське протистояння також і на море.
Європейське мореплавство до другої половини XV століття переважно відбувалось у вигляді каботажного (прибережного) плавання, під час якого моряки керувались картами-портоланами. Ці карти вказували перевірені морські маршрути, орієнтовані на прибережні орієнтири: моряки виходили з відомої точки, стежили за компасом і намагалися визначити своє місцезнаходження за орієнтирами на березі. Для перших досліджень океану західноєвропейці використовували компас, а також нові прогресивні досягнення в картографії та астрономії. Арабські навігаційні інструменти, такі як морська астролябія, квадрант та астрономічні таблиці Зіджі, використовувалися для астрономічної навігації.
Відкриття в Атлантичному океані (1419—1507)
Португальські дослідження за часів інфанта Енріке
Щоб забезпечити свою монополію на торгівлю, європейці (починаючи з португальців) намагалися запровадити середземноморську систему торгівлі, в якій держави застосовували військову силу або погрози для залучення торгових потоків через контрольовані ними порти, щоб обкласти товари оподатковуванню. 1415 року з метою взяти під свій контроль торгівлю з північноафриканським узбережжям, Португальське королівство завоювало марокканську Сеуту. Молодий португальський інфант Енріко Мореплавець, який безпосередньо брав участь в завоюванні, на місці дізнався про можливості прибуткової торгівлі по транссахарських торгових шляхах. Протягом століть шляхи торгівлі рабами та золотом, що з'єднували західну Субсахарську Африку з Середземномор'ям, проходили через Західносахарську пустелю, яку контролювали північноафриканські «маври».
Енріке хотів дізнатись, як далеко на південь простягаються контрольовані мусульманами території в Африці. Він сподівався обійти ці землі по морю і налагодити пряму торгівлю безпосередньо із субсахарською Африкою, а також знайти союзників у легендарних християнських землях на півдні, таких як королівство Пресвітера Йоана та з'ясувати — чи можливо дістатися морем до «Індії», джерела прибуткової торгівлі прянощами. Він ініціював і спонсорував низку португальських морських подорожей вздовж узбережжя Мавританії, зібравши групу торговців, судновласників та зацікавлених у нових морських шляхах сторін. Незабаром під час плавань, організованих принцом Енріке-Мореплавця були відкриті або перевідкриті атлантичні острови архіпелагів Мадейра (1419 р.) і Азорських островів (1427 р.). Керівником експедиції, яка заснувала перше поселення на острові Мадейра, був португальський дослідник Жуан Гонсалвіш Зарку.
У той час європейці не знали, що знаходиться за мисом Нон (мис Чаунар) на африканському узбережжі, і чи можна повернутися, перетнувши його. Морські міфи попереджали про океанських чудовиськ або край світу, але навігатори принца Енріке кинули виклик таким віруванням: починаючи з 1421 року, вони систематично проходили повз нього, досягнули «непрохідного» мису Бохадор, і в 1434 році Жил Іаніш. — один із капітанів принца Енріке нарешті проминув і його.
З 1440 року каравели широко використовувалися для дослідження узбережжя Африки. Це був існуючий іберійський тип корабля, який використовувався для риболовлі, торгівлі та деяких військових цілей. На відміну від деяких інших суден того часу, каравела мала кермо, встановлене на кормовій стійці (на відміну від рульового весла, встановленого збоку, як це можна було побачити, наприклад, на Середземному морі). Корабель мав невелику осадку, що було корисним для дослідження невідомих берегів. Каравела мала хороші вітрильні характеристики, і зі своїми косими (латинськими) вітрилами могла йти проти вітру, що було надзвичайним досягненням на той час. Косі вітрила були менш ефективними під час плавання при попутному вітрі — це пояснює чому Христофор Колумб перед переходом через Атлантику при попутних пасатах замінив косі вітрила на своїй каравелі Нінья на прямі.
Для астрономічної навігації португальці використовували ефемериди, які зазнали значного поширення в XV столітті. Це були астрономічні таблиці, які містили дані щодо розташування небесних світил в певний період часу. Опублікований у 1496 році єврейським астрономом, астрологом і математиком Авраамом Закуто астрономічний трактат містив деякі з цих таблиць для руху зірок. Ці таблиці зробили революцію в навігації, дозволивши мореплавцям обчислювати широту, на якій знаходився їх корабель. Однак приладів для обчислення точної довготи в цей час ще не існувало і мореплавці намагалися навчитись її визначити протягом століть. Використовуючи каравелу, систематичні дослідження тривали все далі на південь, просуваючись у середньому на один градус на рік. Сенегал і півострів Кабо-Верде були досягнуті в 1445 році, а в 1446 році Алвару Фернандіш просунувся майже до сучасної Сьєрра-Леоне.
У 1453 році захоплення Константинополя османами стало потужним ударом для християнського світу та встановлених ділових зв'язків зі сходом. 1455 року Папа Микола V видав буллу Romanus Pontifex, що посилює попередній Dum Diversas (1452), надаючи королю Португалії Афонсу V та його наступникам всі землі та моря, відкриті за мисом Бохадор, а також торгівлю та завоювання проти мусульман і язичників, започаткувавши тим самим в Атлантиці політику закритого моря (mare clausum). Король, який розпитував генуезьких експертів про морський шлях до Індії, замовив карту світу Фра Мауро, яка прибула до Лісабона в 1459 році.
У 1456 році Діогу Гоміш досяг архіпелагу Кабо-Верде. У наступне десятиліття кілька капітанів на службі у принца Енріке, в тому числі генуезець Антоніо да Нолі та венецієць Альвізе Кадамосто, відкрили решту островів, які протягом XV століття були колонізовані. Гвінейська затока буде досягнута в 1460-х роках.
Португальські дослідження після смерті Енріке
У 1460 році Педру де Сінтра досяг Сьєрра-Леоне. Принц Енріке Мореплавець помер у листопаді того ж року, після чого, враховуючи мізерні доходи, які на той час приносили морські експедиції в казну Португальського королівства, в 1496 році права на морські дослідження були передані лісабонському купцю Фернану Гомешу, який в обмін на монополію на торгівлю в Гвінейській затоці повинен був досліджувати 100 миль (161 кілометр) щороку протягом п'яти років. Завдяки його спонсорству такі португальські дослідники, як Жуан де Сантарем, Перу Ешкобар, Лопу Гонсалвіш, Фернан до По та Педру де Сінтра навіть перевищили ці цілі. Вони досягли південної півкулі та островів Гвінейської затоки, включаючи Сан-Томе і Принсіпі та заснували факторію в Ельміні на «Золотому узбережжі» в 1471 році. Там, на території сучасної Гани, в ті часи процвітала торгівля алювіальним золотом серед місцевих мешканців, арабських і берберських торговців. У Південній півкулі португальські мореплавці використовували як орієнтир для небесної навігації Південний Хрест.
У 1478 році, під час Війни за кастильську спадщину, біля Ельміни у Гвінейській затоці відбулася велика морська битва між кастильською армадою з 35 каравел і португальським флотом за домінування в торгівлі з екваторіальною Африкою (золото, раби, слонова кістка та мелегетський перець). Битва завершилася перемогою Португалії і за умовами Алкасоваського договору 1479 року католицькі королі Іспанії офіційно визнали португальський суверенітет над більшістю спірних територій Західної Африки. Це була перша колоніальна війна і перша колоніальна морська битва між європейськими державами.
У 1481 році нещодавно коронований Жуан II наказав побудувати в Ельміні португальський форт і факторію Сан-Жоржи-да-Міна. 1482 року Діогу Кан дослідив річку Конго і у 1486 році продовжив дослідження до мису Кейп-Крос (сучасна Намібія).
Наступний важливий прорив відбувся в 1488 році, коли Бартоломеу Діаш обігнув південний мис Африки, який він назвав «Мис Штормів» (порт. Cabo das Tormentas) і проплив далі на схід аж до гирла Великої рибної річки, довівши, що в Індійський океан можна було потрапити з Атлантики. Незабаром мис перейменував португальський король Жуан II на «Мис Доброї Надії» (порт. Cabo da Boa Esperança) через великий оптимізм, викликаний можливістю знайдення морського шляху до Індії, що підтвердило помилковість думки, нібито Індійський океан не має виходу до моря, яка існувала ще з часів античності та робіт Птолемея.
Одночасно Перу да Ковілян, що був відправлений португальським королем у таємну подорож суходолом, досяг Ефіопії і зібрав важливу інформацію про Червоне море та узбережжя Суахілі, надавши португальцям важливу інформацію про землі, що лежали на шляху до Індії.
Ґрунтуючись на набагато пізніших історіях про фантомний острів Бакалау і суперечливих петрогліфах на Дейтонській скелі, деякі дослідники припускають, що у 1473 році португальський мореплавець Жуан Ваш Корте-Реал відкрив острів Ньюфаундленд біля узбережжя Північної Америки, але наведені джерела вважаються більшістю істориків ненадійними та непереконливими.
Іспанські дослідження: Колумб відкриває Новий світ
Кастилія, одвічний піренейський суперник Португалії, розпочала завоювання Канарських островів біля західноафриканського узбережжя ще у 1402 році, але потім протягом більшої частини XV століття її увага була зосереджена на внутрішній політиці Піренейського півострова та Реконкісті проти мусульманських завойовників. Лише наприкінці XV століття, після об'єднання корон Кастилії та Арагону, Іспанія повністю присвятила себе пошуку нових торгових шляхів за кордоном. Арагонське королівство було важливою морською силою у Середземномор'ї. Арагон контролював території у східній Іспанії, південно-західній Франції, великі острови в Середземному морі, такі як Сицилія, Сардинія ат Мальта, а також Неаполітанське королівство та деякі володіння на материковій Греції. 1492 року католицькі королі завоювали Гранадський емірат — останню мусульманську державу на Піренейському півострові і вирішили профінансувати експедицію Христофора Колумба в надії обійти монополію Португалії на західноафриканських морських шляхах і досягти «Індії» (Південна та Південно-Східна Азія), подорожуючи на захід. Перед тим Колумб двічі, у 1485 і 1488 роках, представляв проєкт плавання на захід королю Португалії Жуану II, але обидва рази проєкт був відхилений.
Увечері 3 серпня 1492 року Колумб вирушив з Палос-де-ла-Фронтера на чолі невеличкої флотилії з трьох кораблів, яка складалась з однієї великої караки Santa María і двох менших каравел — Pinta і Niña. Колумб спочатку відплив до Канарських островів, де він поповнив запаси для того, що виявилося п'ятитижневою подорожжю через океан, перетинаючи частину Атлантики, яка стала відомою як Саргасове море.
Довгоочікувана земля була помічена 12 жовтня 1492 року і Колумб назвав острів (один з островів, які зараз входять до складу Багамських островів, але який з них точно невідомо) Сан-Сальвадор, у тому, що він вважав «Ост-Індією». Колумб також частково дослідив північно-східне узбережжя Куби (висадився 28 жовтня) і північне узбережжя Еспаньйоли (до 5 грудня). На Еспаньйолі Колумб зустрівся з місцевим касиком Гуаканагаріксом, який дав йому дозвіл залишити на острові своїх людей для заснування поселення. Колумб заснував поселення Ла-Навідад (на території сучасного Гаїті) і залишив в ньому 39 чоловік. Перед поверненням до Іспанії Колумб викрав близько десяти-двадцяти п'яти тубільців і забрав їх із собою. Лише семеро чи восьмеро корінних «індіанців» прибули до Іспанії живими, але вони справили на Севілью велике враження.
Під час повернення шторм змусив Колумба 4 березня 1493 року пришвартуватися в гавані Лісабона. Він провів тиждень в Португалії, після чого відплив до Іспанії і 15 березня 1493 року прибув до Барселони, де був прийнятий королевою Кастилії Ізабеллою I та королем Араглну Фернандо II. Чутка про відкриття ним нових земель швидко поширилася по Європі.
Колумб та інші іспанські дослідники спочатку були розчаровані своїми відкриттями — на відміну від країн Африки чи Азії, відкритих португальцями, острів'яни Карибського моря мало що могли запропонувати прибульцям з Європи для торгівлі. Через це іспанцям нічого не залишалось, ніж зосередитись на колонізації Карибських островів з метою вирощувати на них цінну чи екзотичну для Європи продукцію. Лише коли був досліджений сам континент, Іспанія знайшла багатство, якого шукала.
Тордесільяський договір (1494)
Невдовзі після повернення Колумба з території, яка пізніше буде названа «Вест-Індією», щоб уникнути конфлікту в нововідкритих землях між іспанцями та португальцями виникла потреба у розподілі між ними зон впливу. 4 травня 1493 року, через два місяці після прибуття Колумба, папа Олександр VI видав для католицьких королів буллу Inter caetera у якій говорилося, що всі землі на захід і південь від лінії, проведеної від полюса до полюса в 100 лігах на захід і південь від будь-якого з належних португальцям Азорських островів або островів Кабо-Верде повинні належати Кастилії. У ньому не згадувалася Португалія, яка не могла претендувати на нещодавно відкриті землі на схід від лінії.
Король Португалії Жуан II був незадоволений папською буллою, вважаючи, що вона дала йому надто мало землі і не давала йому можливості дістатися до Індії, його головної мети. Згодом він домовився безпосередньо з Фернандj і Ізабеллою про переміщення лінії на захід, що дозволило йому претендувати на нещодавно відкриті землі на схід від неї.
У 1494 році Іспанія та Португалія уклали між собою Тордесільяський договір, який розділив як уже відкриті, так і ще невідомі землі між двома державами. За цим договором португальці отримали все за межами Європи на схід від лінії, яка проходила на 370 лігах західніше від островів Кабо-Верде (на той час уже португальських). Це дало їм контроль над Африкою, Азією та східною частиною Південної Америки (Бразилією). Іспанці (Кастилія) отримали все на захід від цієї лінії, а також острови, відкриті Христофором Колумбом під час його першої подорожі, названих у договорі як Сіпангу і Антилія (Куба і Еспаньйола). Під час переговорів договір поділив відомий світ атлантичних островів приблизно навпіл, з лінією поділу приблизно посередині між португальськими островами Зеленого мису та іспанськими нововідкритими землями в Карибському морі.
У 1500 році Педру Алваріш Кабрал натрапив на те, що зараз знане як узбережжя Бразилії, яке він вважав великим островом. Оскільки ця територія лежала на схід від Тордесільяської лінії розмежування, Кабрал оголосив, що ця земля належить Португалії і іспанці з повагою поставилися до цієї заяви. Португальські кораблі пливли в південно-західному напрямку в Атлантику, щоб спіймати сприятливий західний вітер для подорожі до Індії і саме сюди прямував Кабрал у своїй подорожі, у коридорі, для захисту якого було укладено договір. Деякі дослідники висували припущення, що португальці таємно відкрили Бразилію раніше, і саме тому вони перенесли лінію на схід, але перевірених доказів цього немає. Інші підозрюють, що Дуарте Пачеку Перейра таємно відкрив Бразилію в 1498 році, але більшість істориків не вважають це вірогідним.
Пізніше територія Іспанії включала величезні території континентального материка Північної та Південної Америки, хоча контрольована Португалією Бразилія розширилася через лінію Тордесільяського договору, а інші європейські держави взагалі не визнавали розподілу світу між Іспанією і Португалією, встановленого цим договором.
Дослідження Нового світу
Перша подорож Колумба в 1492 році набула значного розголосу у Європі і спонукала подальші морські дослідження, тож з 1497 року низка мореплавців з різних країн вирушили на захід через Атлантичний океан.
Північна Америка
В 1497 році італієць Джованні Кабото, відомий в Англії як Джон Кабот, отримав патент на дослідження від короля Англії Генріха VII. Відпливаючи з Брістоля, ймовірно за підтримки місцевого Товариства венчурних торговців, Кабот перетнув Атлантику по більш північній широті ніж Колумб, сподіваючись, що так подорож до «Вест-Індії» буде коротшою, і досягнув суші десь у Північній Америці, можливо, на острові Ньюфаундленд. 1499 року Жуан Фернандіш Лаврадор отримав ліцензію від короля Португалії і, разом з Перу де Барселушем, вони вперше побачили Лабрадор, який був названий на його честь. Після повернення він, можливо, вирушив до Брістоля, щоб відплисти в ім'я Англії. Майже в той самий час, між 1499 і 1502 роками, брати Гашпар і Мігел Корте-Реал дослідили й назвали узбережжя Гренландії, а також Ньюфаундленду. Результати обох цих досліджень вже були позначені на Планісфері Кантіно 1502 року.
Південна Америка
Третя експедиція Колумба в 1498 році започаткувала першу успішну іспанську колонізацію у Вест-Індії, на острові Еспаньйола. Попри зростаючі сумніви, Колумб відмовився визнати, що він не досяг Індії. Під час подорожі він відкрив гирло річки Ориноко на північному узбережжі Південної Америки (на території сучасної Венесуели) і вважав, що величезна кількість прісної води, що потрапляє в гирло річки, могла походити лише з континентального масиву суші, який, як він був упевнений, був азійським материком.
У міру збільшення судноплавства між Севільєю та Вест-Індією, знання європейців про Карибські острови, Центральну Америку та північне узбережжя Південної Америки зростали. Іспанський флот на чолі з Алонсо де Охеда та Амеріго Веспуччі у 1499—1500 роках досяг узбережжя території сучасної Гаяни, де обидва дослідники розійшлися в протилежних напрямках. Веспуччі поплив на південь, відкривши в липні 1499 року гирло річки Амазонка і досягнувши 6° південної широти в сучасній північно-східній Бразилії, перш ніж повернути назад.
На початку 1500 року Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь в першому плаванні Колумба як капітан «Пінти», був збитий із курсу штормом і 26 січня 1500 року опинився біля північно-східного узбережжя Бразилії, дослідивши узбережжя на південь аж до сучасного штату Пернамбуку. Його флот першим піднявся на 50 миль вверх по Амазонці, яку він назвав Ріо-Санта-Марія-де-ла-Мар-Дульсе (річка Святої Марії Прісноводного моря). Однак, оскільки ці території знаходились східніше розділової лінії, встановленої Тордесільясським договором, іспанці не могли на неї претендувати.
У квітні 1500 року друга португальсько-індійська армада, очолювана Педру Алварішем Кабралом з екіпажем досвідчених капітанів, що включав Бартоломеу Діаша та Ніколау Коельо, натрапила на бразильське узбережжя, коли вона відхилилась далеко на захід в Атлантиці, виконуючи великий маневр «volta do mar», щоб уникнути штилів в Гвінейській затоці і спіймати попутні західні вітри. 21 квітня 1500 року була помічена гора, яку назвали Монте-Паскоаль, а 22 квітня Кабрал висадився на узбережжі. 25 квітня весь флот відплив у гавань, яку вони назвали Порто-Сегуро (Безпечний порт). Кабрал зрозумів, що нова земля лежить на схід від лінії Тордесільяс, і відправив посланця до Португалії з листами про знахідку, зокрема листом Перу Ваш де Каміньї. Вважаючи відкриту землю островом, він назвав її Ілья-де-Вера-Крус (Острів Істинного Хреста). Деякі історики припускають, що висадка Кабрала в Бразилії не була випадковою і що португальці, можливо, виконуючи маневр «volta do mar» натрапили на південноамериканське узбережжя раніше, але тримали своє відкриття у таємниці, і саме тому Жуан II в 1494 році наполягав в Тордесільясі на перенесенні лінії західніше; хоча мотивація Жуана, можливо, полягала в тому, щоб просто збільшити шанс претендувати на нові землі в Атлантиці. Від американського узбережжя флот Кабрала потім повернув на схід, щоб продовжити подорож до південного краю Африки і далі в Індію. Кабрал був першим капітаном, який в одному плаванні висаджувався на чотирьох континентах, очоливши першу експедицію, яка в своєму маршруті об'єднала Європу, Африку, Новий Світ та Азію.
Амеріго Веспуччі, флорентієць, що працював у філії банку Медічі в Севільї з 1491 року і займався забезпеченням іспанських океанських експедицій до відкритої Колумбом «Індії», двічі подорожуючи до «Гвіани» з Хуаном де ла Коса на службі Іспанії. На запрошення короля Португалії Мануела I, — взяв участь як спостерігач в португальських дослідницьких подорожах до східного узбережжя Південної Америки. Ці експедиції стали широко відомі в Європі після того, як в двох приписуваних йому звітах про ці подорожі, опублікованих між 1502 і 1504 роками, автор припустив, що нещодавно відкриті землі були не Індією, а «Новим Світом», Mundus novus; це також латинська назва тогочасного документа, заснованого на листах Веспуччі до Лоренцо «Пополано» де Медічі, який став широко відомим у Європі. Невдовзі усім стало зрозуміло, що Колумб досяг не Азії, а цілком нового континенту — Нового Світу. Назву Америка було надано новому континенту в 1507 році німецькими картографами Мартіном Вальдземюллером і Матіасом Рінгманном, ймовірно, на честь Амеріго Веспуччі.
З 1501 по 1502 рік одна з цих португальських експедицій, очолювана Гонсалу Коелью і Гашпаром де Лемушем дійшла на південь уздовж узбережжя Південної Америки до затоки сучасного Ріо-де-Жанейро. У звіті Амеріго Веспуччі стверджується, що експедиція досягла широти «52° в напрямку Південного полюсу», у «холодних» широтах того, що зараз є південною Патагонією (можливо, поблизу Магелланової протоки), перш ніж повернути назад. Веспуччі писав, що вони прямували на південний захід і південь, дотримуючись «довгої, рівної берегової лінії» (опис збігається з південним узбережжям Південної Америки). Це здається суперечливим, оскільки в наступному листі він змінив частину свого опису, заявивши про зсув приблизно з 32° пд.ш. (Південна Бразилія) на південь-південний схід, до відкритого моря; водночас стверджуючи, що вони досягли 50°/52° пд. у суспільне надбання (невідомо).
У 1503 році Біно Польм'є де Гонневіль, очолив одну з перших експедицій французьких нормандців і бретонців до Бразилії кидаючи виклик португальській політиці mare clausum. Він мав намір відплисти до Індії на схід, але біля мису Доброї Надії його корабель був віднесений на захід через шторм, і 5 січня 1504 року він висадився в сучасному штаті Санта-Катаріна (південь Бразилії).
У 1508 році відбулась друга подорож іспанця Пінсона, під час якої його експедиція пройшла вздовж узбережжя Південної та Центральної Америки у пошуках проходу на схід.
З 1511 по 1512 рік португальські капітани Жуан де Лісбон та Ештеван де Фройс досягли гирла річки Ла-Плата у сучасному Уругваї та Аргентині та пройшли далеко на південь до сучасної затоки Сан-Матіас на 42° пд.ш.. Ця експедиція надала перші новини про «білого короля» та «людей гір» у внутрішній частині (Імперія інків), а також подарунок, срібну сокиру, отриману від тубільців Чарруа після їхнього повернення ("до узбережжя чи сторони Бразилії "), і «на захід» (вздовж узбережжя та гирла річки Ла-Плата), і запропоновану королю Мануелю I. Крістофер де Аро, фламандець сефардського походження (один із фінансистів експедиції разом із Нуно Мануелем), який служив іспанській короні після 1516 р., вважав, що мореплавці відкрили південну протоку на захід в Азію.
В 1515–16 роках Хуан Діас де Соліс, мореплавець що брав участь в експедиції Пінсона 1508 року вирушив в експедицію з метою дослідження Південної Америки і з частиною своєї команди зник під час дослідження на човні річки Ла-Плата. Ця експедиція спонукала португальців прискорити дослідження Бразилії і знову розпалила інтерес до регіону у іспанців, які розпочали його колонізацію в 1531 році.
У 1519 році експедицію, спрямовану іспанською короною, щоб знайти шлях до Азії в обхід Південної Америки, очолив досвідчений португальський мореплавець Фердинанд Магеллан. Флот досліджував річки та затоки та картографував узбережжя Південної Америки, поки не знайшов шлях до Тихого океану через Магелланову протоку.
З 1524 по 1525 рік португальський конкістадор Алейшо Гарсія (можливо, ветеран експедиції Соліса 1516 року), очолював приватну експедицію кількох кастильських і португальських авантюристів, що зазнали кораблетрощі, яка залучила близько 2000 індіанців гуарані. Вони досліджували території сучасної південної Бразилії, Парагваю та Болівії, використовуючи місцеву мережу стежок Пеабіру. Вони також були першими європейцями, які перетнули напівпустельний регіон Чако і досягли територій імперії інків в Андах зі сходу, поблизу Сукре.
Відкриття в Індійському океані (1497—1513)
Плавання Васко да Гами до «справжньої Індії»
Захищені від прямої іспанської конкуренції Тордесільяським договором, португальські дослідження та колонізація на схід продовжувалися швидкими темпами. Двічі, у 1485 і 1488 роках, Португалія офіційно відмовилась від пропозиції генуезця Христофора Колумба досягти Індії, пливучи на захід. Експерти португальського короля Жуана II відхилили цю ідею, оскільки вважали, що оцінка Колумба відстані від Європи до Азії у 2400 миль (3860 км) була замалою (і виявились, на відміну від Колумба, цілком праві в цьому). Частково рішення Жуана відмовити Колумбу було також обумовлене тим, що португальці наполегливо просувались до Індії східним шляхом і на момент розгляду другої пропозиції Бартоломеу Діаш вже відбув у своє плавання в 1487 році, намагаючись знайти шлях в Індійський океан навколо південного краю Африки. Не відкидаючи можливості досягнути Азії плаванням в західному напрямку (на той момент уявлення про те, що Земля кругла вже було загальновизнаним в науковому середовищі, хоча це й ще не було доведено експериментальним шляхом), експерти Жуана II вважали, що плавання до Азії в східному напрямку вимагатиме значно коротшої подорожі. Повернення Діаша з мису Доброї Надії в 1488 році та подорож Перу да Ковільяна до Ефіопії по суші показали, що багатство Індійського океану доступне з Атлантики. Була підготовлена давно назріла експедиція.
У липні 1497 року невеликий дослідницький флот із чотирьох кораблів і близько 170 осіб покинув Лісабон під командуванням Васко да Гами. У грудні флот пройшов Велику рибну річку, звідки повернув Діаш, і рушив у води, досі невідомі європейцям. Попрямувавши в Індійський океан, да Гама увійшов до морського регіону, який мав три добре розвинені торгові маршрути. Перший, яким ішов да Гама, з'єднував Могадішо на східному узбережжі Африки з Аденом біля входу в Червоне море, перським портом Ормуз на вході у Перську затоку з Камбеєм на північному сході Індії і Калікутом на південному сході Індії. 20 травня 1498 року португальська флотилія прибула у Калікут. Зусилля Васко да Гами отримати сприятливі умови торгівлі зруйнувала низька вартість португальських товарів порівняно з цінними товарами, якими торгували в Індії. Через два роки і два дні після відправлення з Лісабона, Гама та вціліла команда з 55 чоловік повернулися до Португалії ставши першими мореплавцями, які допливли морем з Європи до Індії. Подорож да Гами оспівана в Лузіадах, епічній поемі Луїса де Камойнша, що вважається найвидатнішим португальським літературним твором.
У липні 1499 року новина про те, що португальці досягли «справжньої Індії» поширилась по Європі, оскільки через день після урочистого повернення флоту Мануел I надіслав листа с повідомленням про цю подію іспанським католицьким королям Фернандо та Ізабеллі.
У 1500 році друга, більша португальська армада із тринадцяти кораблів і близько 1500 чоловік була відправлена до Індії на чолі з Педру Алварішем Кабралом. Дорогою до Індії португальці випадково натрапили на бразильське узбережжя Південної Америки і оголосили права Португалії на ці землі, оскільки вони знаходились східніше Тордесільяської лінії. Пізніше в Індійському океані один із кораблів Кабрала досяг Мадагаскару (1501), який частково дослідив Тріштан да Кунья в 1507; Маврикій був відкритий в 1507 році, Сокотра була захоплена в 1506 році. Того ж року Лоуренсу де Алмейда висадився на Шрі-Ланці, острові, що називався «Тапробане» у стародавніх звітах Александра Македонського та грецького географа Мегасфена IV століття до нашої ери. На Азійському материку перші португальські факторії (торговельні пости) були засновані в Кочі і Калікуті (1501), а згодом у Гоа (1510).
«Острови спецій» і Китай
З Індії португальці продовжили свої плавання далі на схід, увійшовши до другого існуючого кола торгівлі в Індійському океані, що поєднував Калікут та Кійон в Індії з портами Південно-Східної Азії, включаючи Малакку та Палембанг. 1511 року Афонсу де Албукеркі завоював Малакку і перетворив її на центр португальської торгівлі з Південно-Східною Азією. З Малакки Албукеркі відправив кілька дипломатичних місій до сусідніх королівств, зокрема Дуарте Фернандіша став першим європейським посланником до Королівства Аюттхаї (сучасний Таїланд). Таємничі «Острови прянощів», місцезнаходження яких залишалось для європейців досі невідомим і досягнення яких було головною метою португальських подорожей в Індійському океані були виявлені на Малукських островах. Цими островами виявились архіпелаг Банда, на той час єдине у світі місце, де вирощувався мускатний горіх і острови Тернате і Тідоре, де вирощувалась гвоздика.
В листопаді 1511 року, перебуваючи у Малацці, Албукеркі відправив на пошуки «Островів Прянощів» експедицію на чолі з Антоніу де Абреу. Пройшовши за допомогою місцевих малайських лоцманів повз Яву, Малі Зондські острови, Буру, Амбон і Серам, на початку 1512 року вони прибули на архіпелаг Банда, та стали першими європейцями, які особисто дістались «Островів Прянощів». З архіпелагу Банда Абреу повернувся до Малакки, тоді як його заступник Франсішку Серран вирушив на північ, знову досяг Амбона і після того, як його корабель затонув біля острова Серам, він отримав запрошення від султана острова Тернате оселитись зі своєю командою на цьому острові і звести на ньому португальську факторію — форт Сан-Жуан-Баптіста-де-Тернате, який започаткував португальську колонізацію на Малайському архіпелазі.
У травні 1513 Жоржі Алваріш, один із португальських посланців, досяг Китаю і висадився на острові Лінтін у дельті річки Чжуцзян, де спробував заснувати торговий пост. 1516 року Рафаель Перестрелло — двоюрідний брат дружини Христофора Колумба — став першим європейським дослідником, який відпливши з Малакки висадився на узбережжі материкового Китаю та організував торгівлю у Кантоні. 1517 року Кантон з метою торгівлі відвідав Фернан Піріш де Андраде. Португальці зазнали поразки від китайців у 1521 році в битві при Тунмен і в 1522 році в битві при Сікаован, під час якої китайці захопили португальські затворнозарядні поворотні гармати та змінили технологію, назвавши їх «Фоланджі» (佛郎機 — франкські), оскільки в той час китайці на арабський манір називали усіх європейців «франками». Через кілька десятиліть військові дії між португальцями та китайцями припинилися, і в 1557 році китайці дозволили португальцям заснувати свою факторію у Макао.
Щоб зміцнити португальську торговельну монополію, Афонсу де Албукеркі захопив у Перській затоці в 1507 році Маскат і в 1515 році Ормуз. Він також вступив у дипломатичні відносини з Персією. 1513 року, намагаючись завоювати Аден, експедиція на чолі з Албукеркі зайшла через Баб-ель-Мандебську протоку в Червоне море і знайшла прихисток на острові Камаран. 1521 року війська під командуванням Антоніу Коррейя завоювали Бахрейн, започаткувавши період майже вісімдесятирічного правління Португалії над цим архіпелагом Перської затоки. У Червоному морі Массава була найпівнічнішою точкою, яку часто відвідували португальці до 1541 року, коли флот під командуванням Ештевана да Гама проник до Суеца.
Відкриття в Тихому океані (1513—1529)
Бальбоа досягає Тихого океану
У 1513 році приблизно за 65 км на південь від Аканді (на території сучасної Колумбії), іспанець Васко Нуньєс де Бальбоа почув несподівану новину про «інше море», багате золотом, яку сприйняв з великим інтересом. Маючи невеликі ресурси та використовуючи інформацію, надану касиками, він на чолі загону зі 190 іспанців і кількох місцевих провідників здійснив подорож через Панамський перешийок.
Використовуючи невелику бригантину та десять місцевих каное, вони пропливли вздовж узбережжя та вийшли на сушу для подорожі через перешийок. 6 вересня експедицію підсилив загін з 1000 чоловіків, після чого іспанці провели кілька битв з тубільцями, увійшли в густі джунглі та піднялись на гірський хребет уздовж річки Чукунаке, звідки за словами провідників було видно «інше море». Бальбоа пішов уперед і до обіду 25 вересня він побачив на горизонті невідкрите море. Члени експедиції Бальбоа спустилася до берега для короткої розвідки, таким чином ставши першими європейцями, які вийшли до Тихого океану в Новому світі. Пройшовши понад 110 км, Бальбоа назвав бухту, де вони опинилися, «Сан-Мігель». Він назвав нове море Мар-дель-Сур (Південне море), оскільки через вигин Панамського перешийка, іспанці, щоб дістатись його, подорожували на південь. Головною метою експедиції Бальбоа був пошук багатих на золото королівств. З цією метою він перетнув землі касиків і дістався до прибережних островів, назвавши найбільший з них Ісла-Ріка (Багатий острів, сьогодні знаний як Ісла-дель-Рей). Всій групі островів Бальбоа дав назву Archipiélago de las Perlas (Перловий архіпелаг), яку вони зберігають і сьогодні.
Дізнавшись про відкриття Бальбоа «Південного моря», в спробах знайти морський прохід до цього моря з 1515 по 1516 рік іспанський флот на чолі з Хуаном Діасом де Солісом проплив на південь вздовж узбережжя Південної Америки аж до гирла річки Ла-Плата, якій Соліс дав назву незадовго до своєї загибелі.
Перша навколосвітня подорож
В 1516 році кілька португальських мореплавців, які конфліктували з королем Португалії Мануелем I, зібралися в Севільї, щоб обговорити умови переходу на службу до нового короля Іспанії Карла I. Серед них були мореплавці Діогу та Дуарте Барбоза, Ештеван Гоміш, Жуан Серран та Фернанду Магеллан, картографи Жоржи Рейнель та Діогу Рібейру, космографи Франсіско та Руй Фалейру та фламандський купець Крістофер де Аро.
Фернанду (який на іспанський манір тепер став Фердинандом) Магеллан, який до 1513 року плавав до Індії на португальській службі в той час, коли були досягнуті Молуккські острови і підтримував зв'язок із Франсішку Серраном, який оселився на молуккському острові Тернате. Магеллан, ґрунтуючись на дослідженнях свого приятеля Руя Фалейру, обстоював припущення, що ці острови перебували в іспанській зоні впливу, визначеній Тордесільяським договором.
Знаючи про спроби іспанців знайти шлях до Індії, ідучи на захід, Магеллан представив свій план іспанському королю Карлу I. Іспанська корона і фламандський купець Крістофер де Аро забезпечили фінансування експедиції Магеллана. Флот був зібраний, і іспанські мореплавці, такі як Хуан Себастьян Елькано, приєдналися до експедиції. 10 серпня 1519 року вони вирушили з Севільї з флотом із п'яти кораблів — флагман «Тринідад» під командуванням Магеллана, «Сан-Антоніо», «Консепсьйон», «Сантьяго» та «Вікторія», перший з яких був каравелою, а всі інші караки або «нау» — з екіпажем приблизно 237 європейців з кількох регіонів, з метою дістатися до Молуккських островів, подорожуючи на захід, намагаючись залучити їх в економічну та політичну сферу Іспанії.
Флот плив усе далі й далі на південь, уникаючи португальських територій у Бразилії, і став першим, хто досяг Вогняної Землі на південному кінці Америки. 21 жовтня, починаючи з мису Вірхенес, вони розпочали важку подорож завдовжки 570 км по довгій протоці, яку Магеллан назвав Протока Всіх Святих (Estrecho de Todos los Santos), сучасна Магелланова протока). 28 листопада три кораблі, що залишились від його флотилії, увійшли в Тихий океан, який іспанці назвали Mar Pacífico через його позірну спокійність. Експедиції вдалося перетнути Тихий океан, але 27 квітня 1521 року Магеллан загинув у сутичці з тубільцями на острові Мактан на Філіппінському архіпелазі і залишки експедиції очолив іспанець Хуан Себастьян Елькано, який врешті привів іспанську флотилію на Острови прянощів, досягнувши острова Тідоре 8 листопада 1521 року. Після того, як «Консепсьйон» ще раніше був залишений командою і спалений, під керівництвом Елькано залишалося тільки два кораблі. «Тринідад» було відремонтовано і судно вирушило в зворотному напрямку на схід до іспанських володінь у Панамі, а «Вікторія» під командуванням Хуана Себастьяна Елькано з Островів прянощів вирішила повертатись не вже пройденим шляхом на схід навколо Америки, а португальським маршрутом навколо Африки — на захід. «Тринідад» зіткнувся із зустрічними пасатами і врешті був змушений повернутися до Молуккських островів. Тут корабель захопили в полон португальці і після звинувачення у втручанні в португальську зону інтересів в порушення умов Тордесільяського договору, більшість його екіпажу загинула на каторзі в Індії. На «Вікторії», екіпаж якої був поповнений незначним числом острів'ян-малайців (майже всі вони загинули в дорозі) незабаром стало бракувати провізії і частина екіпажу стала вимагати від капітана взяти курс на приналежний португальській короні Мозамбік та здатися португальцям. Проте більшість моряків і сам капітан Елькано вирішили будь-що спробувати допливти до Іспанії. 6 вересня 1522 року, зробивши лише одну зупинку на островах Кабо-Верде, «Вікторія» повернулася до Іспанії, завершивши першу навколосвітню подорож. З людей, які вирушили на п'ятьох кораблях, лише 18 завершили навколосвітню подорож і зуміли повернутися до Іспанії на цьому єдиному судні під проводом Елькано. Антоніо Пігафетта, венеційський учений і мандрівник, який попросився на борт і став вірним помічником Магеллана, вів точний щоденник, який став основним джерелом багатьох відомостей про цю подорож.
Ця навколосвітня подорож дала Іспанії цінні знання про світ і його океани, які пізніше допомогли в дослідженні та колонізації Філіппін. Хоча це не була реалістична альтернатива португальському маршруту до Індії навколо Африки (Магелланова протока була надто далеко на південь, а Тихий океан занадто великий, щоб подолати його за одну подорож з Іспанії), наступні іспанські експедиції використовували цю інформацію для дослідження Тихого океану та відкрили шляхи, якими іспанські Манільські галеони організували торгівлю між Акапулько в Новій Іспанії (сучасна Мексика) та Манілою на Філіппінських островах.
Іспанські експедиції на захід і португальські на схід зустрічаються
В 1522 році, невдовзі після арешту залишків експедиції Магеллана, португальці побудували власний форт на острові Тернате. 1525 року, іспанський король Карл V відправив ще одну експедицію на захід з метою колонізувати Молуккські острови, наголошуючи на тому, що вони знаходились в іспанській зоні згідно Тордесільяського договору. Флот з семи кораблів і 450 осіб на чолі з Гарсіа Жофре де Лоаіса мав найвидатніших іспанських навігаторів: Хуана Себастьяна Елькано і Лоаіса, які загинули в цьому поході, а також молодого Андреса де Урданета.
Поблизу Магелланової протоки один із кораблів, який шторм відніс на південь, досягнув 56° південної широти, де, як описували іспанці, видно «кінець землі» — так було вперше пройдено мис Горн. Експедиція з великими труднощами досягла Молуккських островів, знову приставши до острова Тідоре. Конфлікт з португальцями, що облаштувались на сусідньому острові Тернате, був неминучим і поклав початок майже десятилітній сутичці.
Оскільки не було встановлено точного антимеридіану Тордесільяської лінії, яка розділила Земну кулю між Португалією і Іспанією, обидва королівства організували зустрічі для розв'язання цієї проблеми. З 1524 по 1529 роки португальські та іспанські експерти зустрілися в Бадахосі та Елваші, намагаючись знайти точне розташування Тордесільяського антимеридіана, який розділив би світ на дві рівні півкулі. Кожне королівство призначило в спільну комісію трьох астрономів і картографів, трьох досвідчених штурманів і трьох математиків. Комісія збиралась кілька разів, але так і не дійшла згоди, оскільки на той момент було недостатньо знань для точного обчислення довготи і кожна група вважала, що острови належать саме їх суверену. 1529 року, після тривалих переговорів питання було вирішено підписанням Сарагоського договору, згідно з яким було прийняте компромісне рішення — Молуккські острови відійшли до Португалії, а Філіппінський архіпелаг — до Іспанії. Значно пізніше було встановлено, що не тільки Молукки, а й Філіппіни також перебувають у «португальській» півкулі, але рішення Сарагоського договору вже не змінювали і Філіппіни залишились під іспанським контролем.
Між 1525 і 1528 роками Португалія направила кілька експедицій, щоб дослідити район навколо Молуккських островів. 1525 року губернатор Тернате Жоржі де Мінезіш відправив на схід Гоміша де Секейра та Діогу да Роча, які стали першими європейцями, які досягли Каролінських островів, які вони назвали «Острови Секейри». 1526 року сам Жоржі де Мінезіш досягнув островів Біак, Вайгео та Нова Гвінея. На цих дослідженнях базується теорія про відкриття португальцями Австралії, одна з кількох конкуруючих теорій про раннє відкриття Австралії, яку підтримує австралійський історик Кеннет Макінтайр, стверджуючи, що континент відкрили Кріштован де Мендонса та Гоміш де Секейра.
У 1527 році Ернан Кортес спорядив флот для пошуку нових земель у «Південному морі» (Тихому океані) та попросив свого двоюрідного брата Альваро де Сааведру Серона взяти на себе управління експедицією. 31 жовтня 1527 року Сааведра відплив із Нової Іспанії, перетнув Тихий океан і пройшов уздовж північного узбережжя Нової Гвінеї, яка тоді називалася Золотий острів (Ісла-де-Оро). У жовтні 1528 року одне з іспанських суден досягло Молуккських островів. Під час спроби повернутися до Нової Іспанії цей корабель був зупинений північно-східними пасатами, які змусили його повернутись назад, тож він спробував відплисти вниз, на південь. Він повернувся до Нової Гвінеї та поплив на північний схід, де натрапив на Маршаллові та Адміралтейські острови, але знову був зупинений зустрічними вітрами, які втретє принесли його до Молуккських островів. Виявилось, що знайти шлях повернення з Південно-Східної Азії на захід в Америку через Тихий океан було складним завданням, але зрештою цей шлях знайшов в 1565 році Андрес де Урданета.
Іспанські суходільні експедиції в Новому світі (1519—1532)
Чутки про існування невідкритих островів на північний захід від Еспаньйоли дійшли до Іспанії до 1511 року, і король Фернандо II виявив зацікавлення у продовженні подальших досліджень. У той час як португальці робили величезні успіхи в Індійському океані, іспанці зосередились на дослідженні внутрішніх територій відкритих ними земель у пошуках золота та інших цінних ресурсів. Учасники цих експедицій, «конкістадори», не були солдатами регулярної іспанської армії, а більше нагадували солдатів удачі — вони походили з різних верств населення, включаючи ремісників, торговців, духовенство, юристів, дрібну знать. Серед них було навіть кілька звільнених рабів. Зазвичай вони самостійно дбали про власне озброєння та постачання, або отримували кредит на його придбання в обмін на частку у майбутньому прибутку. Зазвичай вони не мали професійної військової підготовки, але деякі з них мали попередній досвід участі в інших експедиціях.
На материковій частині Америки іспанці зіткнулися з місцевими імперіями тубільців, які були такими ж великими та густонаселеними, як і в Європі. Відносно невеликі експедиції конкістадорів укладали союзи з тубільними союзниками, які мали суперечки з головними силами імперії. Після встановлення суверенітету Іспанії та виявленні основного джерела місцевих доходів, іспанська корона зосередилась на відтворенні на захоплених землях в Америці існуючих в Іспанії інститутів держави та церкви. Першим ключовим елементом було так зване «духовне завоювання» корінного населення через християнську євангелізацію. Початкова економіка нових підлеглих з іспанськими завойовниками базувались на сплаті данини товарами та примусовій праці корінного населення в системі відносин, що отримала назву енком'єнда. Після того, як основні джерела багатства були знайдені у формі величезних родовищ срібла, були трансформовані не лише колоніальні економіки Мексики та Перу, але й європейська економіка. Іспанська імперія перетворилася на велику світову державу. Були створені глобальні торговельні мережі, якими з Америки в Європу постачались цінні сільськогосподарські культури, але справжнім двигуном світової економіки стало надходження з Іспанської Америки небачених до того обсягів срібла.
У той самий час пандемії європейських хвороб, таких як віспа, знищили корінне населення, яке не мало до них імунітету.
У 1512 році, щоб винагородити Хуана Понсе де Леона за дослідження та колонізацію Пуерто-Рико в 1508 році, король Фернандо закликав його шукати нові землі. Він мав стати губернатором відкритих земель, але при цьому сам фінансував усі дослідження. З трьома кораблями та екіпажем в приблизно 200 чоловіків, Леон відплив з Пуерто-Рико в березні 1513 року. У квітні вони побачили землю і назвали її Ла-Флорида, через те, що вони відкрили її під час в Великодніх свят (Флорида), — вважаючи, що це острів, і Хуан Понсе де Леон став першим європейцем, який висадився на Північноамериканському континенті. Місце висадки Хуана знаходилось десь між Сент-Огастином, затокою Понсе-де-Леон і Мелборн-Біч. Іспанці вирушили на південь для подальших досліджень і 8 квітня зіткнулися з настільки сильною течією, що вона виштовхнула їх назад: це була перша зустріч іспанців з Гольфстрімом, течія якого невдовзі стане основним маршрутом для кораблів на схід з Вест-Індії до Європи. Вони досліджували узбережжя, досягнувши Біскейнської затоки, островів Драй Торгтугас, а потім попливли на південний захід з метою обігнути Кубу, та повернулися, досягнувши о. Великий Багама в липні.
Дослідження Кортесом Мексики та захоплення імперії ацтеків
У 1517 році губернатор іспанської Куби Дієго Веласкес де Куельяр доручив флоту на чолі з Ернандесом де Кордова дослідити півострів Юкатан. Вони досягли узбережжя, де майя запросили їх висадитися. Проте вночі на табір іспанців напали, і на Кубу повернувся лише залишок екіпажу. Потім Веласкес відправив ще одну експедицію на чолі зі своїм племінником Хуаном де Гріхальва, який відплив на південь уздовж узбережжя до Табаско, частини імперії ацтеків.
У 1518 році Веласкес доручив меру столиці Куби Ернану Кортесу очолити ще одну експедицію у внутрішні території Мексики, але через стару суперечку між ними пізніше скасував доручення. У лютому 1519 року Кортес все одно відплив до Мексики, здійнявши відкритий заколот. Маючи приблизно 11 кораблів, 500 людей, 13 коней і невелику кількість гармат, він висадився на Юкатані, на території майя, претендуючи на землю для іспанської корони. З Тринідаду він перейшов до Табаско і виграв битву з тубільцями. Серед переможених була Марина (Малінче), його майбутня коханка, яка знала як (ацтекську) мову науатль, так і мову майя, ставши цінним перекладачем і порадником. Кортес дізнався про багату імперію ацтеків через Малінче.
У липні люди Кортеса захопили Веракрус, і він заявив, що діє за прямим наказом нового короля Іспанії Карла I. Там Кортес запросив зустріч з імператором ацтеків Монтесумою II, який неодноразово відмовлявся від неї. Загін Кортеса попрямував в Теночтітлан уклавши по дорозі союзи з кількома ворожими ацтекам племенами. У жовтні у супроводі близько 3000 тласкальтеків вони рушили до Чолули, другого за величиною міста в центральній Мексиці. Або щоб вселити страх в ацтеків, які чекали на нього, або (як він пізніше стверджував), бажаючи показати приклад, коли він боявся зради місцевих жителів, вони вбили тисячі беззбройних представників знаті, які зібралися на центральній площі, і частково спалили місто.
Прибувши до Теночтітлану з великою армією, 8 листопада іспанці були мирно прийняті Моктесумою II, який навмисно дозволив Кортесу увійти в серце імперії ацтеків, сподіваючись зібрати про іспанців інформацію, яка пізніше дозволить їх розгромити. Імператор надав іспанцям щедрі подарунки золотом, які лише спонукали їх на подальші грабунки. У своїх листах до короля Карла, Кортес стверджував, що тоді дізнався, що ацтеки вважали його або посланцем бога пернатого змія Кетцалькоатля, або самим Кетцалькоатлем — це переконання заперечують деякі сучасні історики. Але незабаром він дізнався, що його люди на узбережжі зазнали нападу, і вирішив взяти Моктесуму в заручники в його палаці, вимагаючи викуп як данину королю Карлу.
Тим часом, щоб протистояти Кортесу Веласкес послав іншу експедицію на чолі з Панфіло де Нарваесом, який прибув до Мексики у квітні 1520 року з 1100 чоловіками. Кортес залишив 200 чоловіків у Теночтітлані, а решту взяв, щоб протистояти Нарваесу, якого він переміг, переконавши його людей приєднатися до свого загону. У Теночтітлані один із лейтенантів Кортеса вчинив різанину у Великому храмі, що спровокувало місцеве повстання. Кортес швидко повернувся, намагаючись підтримати Монтесуму, але імператор ацтеків був убитий, можливо, забитий камінням своїми підданими. Іспанці втекли до тласкальтеків під час Ночі скорботи, коли їм ледве вдалося втекти, тоді як їхній ар'єргард, що прикривав відступ, було знищено. Велика частина награбованого скарбу була втрачена під час цієї панічної втечі. Після битви в Отумбі вони досягли Тласкала, втративши 870 чоловік. Здобувши перемогу за допомогою союзників і підкріплень з Куби, Кортес обложив Теночтітлан і захопив його правителя Куаутемока в серпні 1521 року. Коли імперія ацтеків впала, він заявив, що місто належить Іспанії, перейменувавши його в Мехіко.
Дослідження Пісарро Перу та захоплення імперії інків
Перша спроба дослідити західну частину Південної Америки була зроблена в 1522 році Паскуалем де Андагоя. Тубільні мешканці Південної Америки розповіли йому про багату золотом територію на річці Піру. Діставшись до річки Сан-Хуан (в сучасній Колумбії), Андагоя захворів і повернувся до Панами, де поширив новини про «Піру» як про легендарне Ельдорадо. Ці чутки, разом зі звітами про успіх Ернана Кортеса, привернули увагу Франсіско Пісарро.
Франсіско Пісарро супроводжував Бальбоа під час експедиції, що перетнула Панамський перешийок. 1524 року він уклав партнерство зі священником Ернандо де Луке та солдатом Дієго де Альмагро для дослідження півдня, погодившись розділити прибуток. Вони дали своєму підприємству назву «Empresa del Levante»: Пісарро командував, Альмагро забезпечував військові та продовольчі постачання, а Луке відповідав за фінанси та додаткове забезпечення.
13 вересня 1524 року перша з трьох експедицій яка складалась з 80 чоловіків, що мали 40 коней вирушила на завоювання Перу. Експедиція зазнала невдачі: вона не пройшла далі Колумбії, а іспанці страждали через погану погоду, голод і сутички з ворожими місцевими жителями, під час яких Альмагро втратив око. Назви, надані іспанцями місцям уздовж їхнього маршруту, Puerto deseado (бажаний порт), Puerto del hambre (порт голоду) і Puerto quemado (спалений порт), свідчать про труднощі їхньої подорожі. Через два роки, з неохочого дозволу губернатора Панами, Пісарро розпочав другу експедицію. У серпні 1526 року вони вирушили на двох кораблях зі 160 чоловіками та кількома кіньми. Досягнувши річки Сан-Хуан, вони розлучилися — Пісарро залишився досліджувати болотисті узбережжя, а Альмагро відправили назад за підкріпленням. Головний штурман Пісарро поплив на південь і, перетнувши екватор, захопив пліт з Тумбеса. На його подив, пліт перевозив текстиль, кераміку та бажане золото, срібло та смарагди, що стали головною ціллю експедиції. Незабаром Альмагро приєднався з підкріпленням, і вони відновили експедицію. Після важкої подорожі, що супроводжувалася сильними вітрами та течіями, вони досягли Атакамеса, де знайшли велике корінне населення під владою інків, але не висадилися.
Пісарро залишився в безпеці біля узбережжя, тоді як Альмагро та Луке повернулися за підкріпленням із доказами про віднайдення легендарного Ельдорадо. Новий губернатор категорично відмовився від третьої експедиції та наказав двом кораблям доставити всіх назад до Панами. Альмагро та Луке скористалися можливістю приєднатися до Пісарро. Коли вони прибули до острова Ісла-де-Галло, Пісарро намалював лінію на піску і сказав: «Там лежить Перу з його багатством, тут Панама з її бідністю. Кожен з вас може вибрати те, що найкраще підходить хоробрим кастильцям». Тринадцять чоловік вирішили залишитися з Пісарро і стали знані як Знаменита тринадцятка. Вони попрямували до Ла-Ісла-Горгона, де залишалися сім місяців до прибуття провіанту.
Вони вирішили плисти на південь і до квітня 1528 року досягли північно-західного перуанського регіону Тумбес, де були тепло прийняті місцевими Тумпісами. Двоє людей Пісарро повідомили про неймовірні багатства, включаючи прикрашений золотом та сріблом будинок вождя. Тут вони вперше побачили лам, яких Пісарро назвав «маленькими верблюдами». Тубільці назвали іспанців «дітьми сонця» за їхній світлий колір обличчя та блискучі обладунки. Відтак іспанці вирішили повернутися до Панами, щоб підготувати останню експедицію. Перед поверненням вони пропливли ще трохи на південь через території, які вони назвали Кабо Бланко, порт Пайта, Сечура, Пунта-де-Агуха, Санта-Крус і Трухійо, досягнувши дев'ятого градуса південної широти.
Навесні 1528 року Пісарро відплив до Іспанії, де мав зустріч з королем Карлом Габсбургом. Король почув про його походи в землі, багаті золотом і сріблом, і пообіцяв йому підтримку. Капітуляції Толедо (Capitulación de Toledo) надавали дозвіл Пісарро продовжити завоювання Перу. В Іспанії Пісарро зміг переконати багатьох друзів і родичів приєднатися до його експедиції: своїх рідних братів Ернандо, Хуана і Гонсало Пісарро, свого двоюрідного брата Педро Пісарро, а також Франсіско де Орельяна, який пізніше досліджуватиме річку Амазонку.
Третя і остання експедиція Пісарро вирушила з Панами 27 грудня 1530 року. З трьома кораблями і ста вісімдесятьма чоловіками вони висадилися біля Еквадору і попливли до Тумбеса, але виявили місто зруйнованим. Вони заглибились вглиб країни і заснували перше іспанське поселення в Перу Сан-Мігель-де-П'юра. Один із чоловіків повернувся з посланцем інків і запрошенням на зустріч. Після останньої зустрічі з іспанцями в імперії інків розпочалась громадянська війна, а Атавальпа відпочивав на півночі Перу після перемоги над своїм братом Васкара. Після двох місяців маршу іспанці зустрілись з Атавальпою. Однак він відмовив іспанцям, сказавши, що «не буде нічиїм платником». Армії інків з 80 000 солдатів протистояло менше ніж 200 іспанців, але Пісарро атакував і переміг інків у битві при Кахамаркі, взявши Атавальпу в полон у так званій кімнаті викупу. Попри виконання своєї обіцянки заповнити одну кімнату золотом і дві сріблом, Атавальпа був засуджений за вбивство свого брата і змову проти Пісарро, і був страчений.
У 1533 році Пісарро захопив Куско з військами місцевих народів і написав королю Карлу I: «Це місто є найбільшим і найкращим з усіх, які коли-небудь бачили в цій країні або будь-де в Індії… воно таке гарне і має такі прекрасні будівлі, що виглядало б чудовим навіть в Іспанії». Після того як іспанці закріпили завоювання Перу, в родючій долині Мантаро як столиця Перу було засноване місто Хауха, але воно було занадто далеко в горах, і 18 січня 1535 року Пісарро заснував місто Ліма, що Пісарро вважав одним із найважливіших вчинків у своєму житті.
Нові торгові шляхи (1542—1565)
У 1543 році троє португальських торговців випадково стали першими жителями Європи, які досягли Японії та розпочали з нею торгівлю. За словами Фернана Мендіша Пінту, який стверджував, що брав участь у цій подорожі, шторм прибив джонку на якій перебували він, Антоніу да Мота та ще один португалець в Танеґасіму, де місцеві жителі були вражені вогнепальною зброєю, яку японці негайно скопіювали і почали виготовляти у великих масштабах.
Завоювання Філіппінського архіпелагу іспанцями було здійснене за наказом короля Іспанії Філіпа II, і керівником експедиції було призначено Андреса де Урданета. Проте Урданета погодився лише взяти участь в цій експедиції, але не очолювати її і замість нього був призначений Мігель Лопес де Легаспі. Експедиція відпливла в листопаді 1564 року. Провівши деякий час на островах Південно-Східної Азії, Легаспі відправив Урданету назад, із завданням знайти найкращий шлях повернення з Південно-Східної Азії в Америку. 1 червня 1565 року Урданета відплив із Сан-Мігеля на острові Себу, але щоб знайти сприятливий вітер був змушений піднятись на північ аж до 38 градусів північної широти.
Він вважав, що пасати Тихого океану можуть рухатися по колу, подібно до вітрів в Атлантиці. Якщо в Атлантиці кораблі здійснюють маневр Вольта-ду-Мар, щоб спіймати західні вітри, які повернуть їх у Європу з Америки чи Мадейри, то, міркував він, відпливши далеко на північ, перш ніж прямувати на схід, він може спіймати аналогічні пасати, які повернуть їх з Південно-Східної Азії назад до Північної Америки. Його передчуття виправдалося, і він дістався узбережжя біля мису Мендосіно в Каліфорнії, а потім поплив вздовж узбережжя на південь. Корабель прибув до порту Акапулько 8 жовтня 1565 року, пройшовши 20 000 км за 130 днів. Чотирнадцять членів його екіпажу загинули; лише Урданета та Феліпе де Сальседо, племінник Лопеса де Легаспі, мали достатньо сил, щоб кинути якір.
Таким чином був встановлений іспанський шлях через Тихий океан між Мексикою та Філіппінами. Довгий час ці маршрути використовувалися манільськими галеонами, утворюючи таким чином торговельний зв'язок, що з'єднував Китай, Америку та Європу через поєднання транстихоокеанських та трансатлантичних маршрутів.
Залучення Північної Європи (1595–XVII століття)
Європейські країни за межами Іберійського півострова не визнали Тордесільяський договір між Португалією та Іспанією, а також не визнали дарування папою Олександром VI іспанцям усіх нововідкритих земель в Новому Світі. Франція, Нідерланди та Англія мали давні морські традиції та нерідко займалися каперством. Попри спроби Іспанії та Португалії зберегти свої нові технології та карти в секреті, відомості про них незабаром потрапили в інші країни Європи.
Після того, як шлюб англійського короля Генріха VIII та Катерини Арагонської не призвів до народження спадкоємця чоловічої статі, а Генріх не зміг добитись від Папи Римського дозволу на анулювання свого шлюбу, він порвав із Римо-католицькою церквою та очолив незалежну Англіканську церкву. Це доповнило політичний конфлікт між Іспанією та Англією ще й релігійним протистоянням. Коли переважна частина населення Нідерландів прийняла протестантизм, нідерландські провінції стали прагнути отримати політичну та релігійну незалежність від католицької Іспанії. 1568 року голландці повстали проти правління Філіпа II, що призвело до початку Вісімдесятирічної війни. Незабаром в 1585 році спалахнула війна між Англією та Іспанією. 1580 року Філіп II став королем Португалії успадкувавши її корону після загибелі в Марокко бездітного португальського короля Себаштіана. Хоча Філіп правив Португалією та її імперією окремо від Іспанської імперії, союз корон створив католицьку наддержаву, якій кинули виклик протестантські Англія та Нідерланди.
За наказом Єлизавети I та на її кошти в 1577 році до Тихого океану була споряджена англійська експедиція на чолі з Френсісом Дрейком на галеоні «Золота лань» (англ. Golden Hind), яка до 1580 року здійснила навколосвітню подорож, грабуючи попутні іспанські кораблі. Плавання Дрейка стало другою навколосвітньою подорожжю після експедиції Фернана Магеллана 1519-1522 років.
Під час Вісімдесятирічної війни за незалежність Голландії, війська Філіпа завоювали важливі торгові міста Брюгге та Гент. Антверпен, тоді найважливіший порт у світі, був захоплений у 1585 році. Протестантському населенню було дано два роки, щоб залагодити справи перед тим, як покинути місто. Багато хто переселився в Амстердам. Переважно це були кваліфіковані ремісники, багаті торговці з портових міст і біженці, які втекли від релігійних переслідувань, зокрема євреї-сефарди з Португалії та Іспанії, а пізніше гугеноти з Франції. Отці-пілігрими також проводили там час перед плаванням в Новий Світ. Ця масова імміграція була важливою рушійною силою: з маленького порту у 1585 році Амстердам швидко перетворився на один із найважливіших комерційних центрів у світі. Після поразки іспанської армади в 1588 році відбулося величезне розширення морської торгівлі, хоча поразка англійської армади підтвердила морську перевагу іспанського флоту над новими конкурентами.
Розвиток голландської морської могутності був швидким і вражаючим. Роками голландські моряки брали участь у португальських подорожах на схід як досвідчені мореплавці та вправні картографи. 1592 року голландські купці відправили Корнеліса де Гаутмана до Лісабона, щоб зібрати якомога більше інформації про Острови прянощів. 1595 року купець і дослідник Ян Гюйген ван Лінсхотен, який багато подорожував Індійським океаном на службі у португальців, опублікував в Амстердамі звіт про свою подорож «Звіт про подорож через плавання португальців на Сході» (Reys-gheschrift vande navigatien der Portugaloysers in Orienten). Цей звіт включав важливі вказівки щодо навігації між Португалією та Ост-Індією і Японією. Того ж року Гаутман, дотримуючись цього напряму під час першої голландської експедиції в Ост-Індію (1595—1597), відкрив новий морський шлях, пропливши від Мадагаскару напряму через Індійський океан до Зондської протоки в Індонезійському архіпелазі та підписавши договір із султаном Бантена. Вже у 1598 році до Ост-Індії вирушила друга голландська експедиція на чолі з , під час якої голландці вперше досягли Молуккських островів. Надзвичайно високий прибуток, отриманий в результаті експедиції, сприяв подальшому створенню голландської Ост-Індійської компанії. Іншим прикладом зростання морської могутності Нідерландів є захоплення Малакки у Португалії в 1641 році, до чого призвела довга серія битв між голландцями та португальцями; починаючи з 1602 р.
Інтерес голландців і британців, що підживлювався новою інформацією, призвів до руху комерційної експансії та заснування англійських (1600) і голландських (1602) чартерних компаній. Голландці, французи та англійці відправляли кораблі, які зневажали португальську монополію, зосереджуючись переважно на прибережних районах, які португальці виявилися неспроможними захистити від такої великої та розпорошеної авантюри.
Дослідження Північної Америки
Англійську експедицію 1497 року, уповноважену королем Англії Генріхом VII, очолив венецієць Джованні Кабото (Джон Кабот). Це була перша з серії французьких та англійських місій, які досліджували Північну Америку. Мореплавці з італійського півострова відіграли важливу роль у ранніх дослідженнях, особливо генуезький мореплавець Христофор Колумб. З її великими завоюваннями центральної Мексики та Перу та відкриттям срібла Іспанія доклала обмежених зусиль для дослідження північної частини Америки, оскільки її ресурси були зосереджені в Центральній і Південній Америці, де було знайдено більше багатств. Ці інші європейські експедиції спочатку були мотивовані тією ж ідеєю, що і Колумб, а саме пошуками західного короткого шляху до Азії. Після того, як існування «іншого океану» (Тихого) було підтверджено Бальбоа в 1513 році, все ще залишалася мотивація потенційного пошуку океанського північно-західного проходу для азійської торгівлі. Цей прохід було виявлено лише на початку XX століття, але були знайдені інші можливості, хоча вони здавались мізерними порівняно з вражаючими іспанськими завоюваннями. На початку XVII ст. колоністи з ряду держав Північної Європи почали селитися на східному узбережжі Північної Америки. Між 1520 і 1521 роками португалець Жуан Алваріш Фагундіш у супроводі переселенців з материкової Португалії та Азорських островів дослідив Ньюфаундленд і Нову Шотландію (можливо, досягнувши затоки Фанді в басейні Мінас) і заснував рибальську колонію на острові Кейп-Бретон, яка проіснувала принаймні до 1570-х років або ближче до кінця століття.
У 1524 році італієць Джованні да Верраццано відплив під керівництвом Франциска I Французького, який був мотивований обуренням через поділ світу між португальцями та іспанцями. Верраццано досліджував Атлантичне узбережжя Північної Америки, від Південної Кароліни до Ньюфаундленду, і був першим європейцем, який відвідав те, що згодом стане колонією Вірджинія та Сполученими Штатами. Того ж року Ештеван Гоміш, португальський картограф, який плавав у флоті Фердинанда Магеллана, досліджував Нову Шотландію, пропливаючи на південь через Мен, де він увійшов у нинішню гавань Нью-Йорка, річку Гудзон і зрештою досяг Флориди в серпні 1525 року. У результаті його експедиції на карті світу Діого Рібейру 1529 року майже ідеально окреслено східне узбережжя Північної Америки. З 1534 по 1536 рік французький дослідник Жак Картьє, який, як вважається, супроводжував Верраццано до Нової Шотландії та Бразилії, був першим європейцем, який здійснив подорож углиб Північної Америки, описавши затоку Святого Лаврентія, яку він назвав «Країною Канад» на честь Ірокезьських назв, які стверджують, що нинішня Канада належить королю Франції Франциску I..
Європейці досліджували узбережжя Тихого океану, починаючи з середини XVI століття. Іспанці на чолі з Франсіско де Уллоа досліджували тихоокеанське узбережжя сучасної Мексики, включаючи Каліфорнійську затоку, довівши, що Нижня Каліфорнія була півостровом. Попри те, що його доповідь базується на інформації з перших вуст, у Європі зберігся міф про те, що Каліфорнія — це острів. У його обліковому звіті вперше зафіксовано використання назви «Каліфорнія». Жуан Родрігіш Кабрілью, португальський мореплавець, який плавав на користь Іспанської корони, був першим європейцем, який ступив у Каліфорнію, висадившись 28 вересня 1542 року на березі затоки Сан-Дієго та присвоївши Каліфорнію Іспанії. Він також висадився на Сан-Мігель, одному з Нормандських островів, і продовжив шлях на північ до мис-Рейес на материку. Після його смерті команда продовжила дослідження аж до Орегону.
Англійський капер Френсіс Дрейк проплив уздовж узбережжя в 1579 році на північ від місця висадки Кабрільйо під час навколосвітнього плавання. Дрейк провів довгу й переважно успішну кар'єру, нападаючи на іспанські поселення на Карибських островах і материку, тому для англійців він був великим героєм і палким протестантом, але для іспанців він був «страшним монстром». Дрейк відіграв важливу роль у розгромі Іспанської армади в 1588 році, але сам привів англійську антиармаду спочатку до материкової Іспанії, а згодом до іспанських Карибів, але вона не змогла завдати іспанцям відчутної поразки. 5 червня 1579 року корабель ненадовго вперше вийшов на берег біля Саут-Коув, мис Араго, на південь від затоки Кус, штат Орегон, а потім рушив на південь, шукаючи підхожу гавань для ремонту свого пошкодженого корабля. 17 червня Дрейк і його команда знайшли захищену бухту, коли висадилися на тихоокеанському узбережжі території сучасної Північної Каліфорнії поблизу Пойнт-Рейєс. Перебуваючи на березі, він заявив, що територія королеви Англії Єлизавети I називається Новим Альбіоном. Щоб задокументувати та підтвердити свою претензію, Дрейк вивісив латунну пластину з гравіюванням, щоб вимагати суверенітету королеви Єлизавети та її наступників на троні. Вихід Дрейка на західне узбережжя Північної Америки є невеликою частиною його навколосвітнього плавання в 1577—1580 роках, першим капітаном власного корабля, який зробив це. Дрейк помер у 1596 році біля узбережжя Панами, отримавши травми під час нальоту.
Між 1609 і 1611 роками, після кількох подорожей від імені англійських купців для дослідження перспективного північно-східного шляху до Індії, англійський мореплавець Генрі Хадсон під егідою Голландської Ост-Індської компанії (VOC) досліджував регіон навколо сучасного Нью-Йорка., шукаючи західний шлях до Азії. Він досліджував річку Гудзон і заклав основу голландської колонізації регіону. Остання експедиція Хадсона пройшла далі на північ у пошуках Північно-Західного проходу, що призвело до відкриття Гудзонової протоки та Гудзонової затоки. Після зимівлі в затоці Джеймс Хадсон спробував продовжити свою подорож навесні 1611 року, але його екіпаж збунтувався, і вони кинули його на дрейф.
Пошуки північного шляху
Франція, Нідерланди та Англія залишилися без власного морського шляху до Азії — через Африку чи Південну Америку. Коли стало очевидно, що немає маршруту через Центральну Америку, увагу звернули на можливість проходу через північні води. Бажання створити такий маршрут значною мірою спонукало європейське дослідження арктичних берегів як Північної Америки, так і Євразії.
У 1553 році англійський дослідник Х'ю Віллоубі з головним лоцманом Річардом Ченселлором були відправлені з трьома кораблями на пошуки проходу лондонською Компанією торговців-авантюристів до Нових Земель. Під час подорожі через Баренцеве море, Віллоубі здалося, що він бачить острови на півночі, і острови під назвою Земля Віллоубі були зображені на картах, опублікованих Планціусом і Меркатором у 1640-х роках. Судна були розділені «жахливими вихорами» в Норвезькому морі, і Віллоубі заплив у бухту поблизу нинішнього кордону між Фінляндією та Росією. Його кораблі із замерзлими екіпажами, включаючи капітана Віллоубі та його журнал, були знайдені російськими рибалками через рік. Річард Ченселлор зміг кинути якір у Білому морі та пробратися по суші до Москви та двору Івана Грозного, відкривши торгівлю з Росією, а Компанія купців-авантюристів стала Московською компанією.
У червні 1576 року англійський мореплавець Мартін Фробішер очолив експедицію з трьох кораблів і 35 осіб для пошуку північно-західного проходу навколо Північної Америки. Подорож було підтримано Московською компанією, тими самими купцями, які найняли Г'ю Віллоубі, щоб знайти північно-східний прохід над Росією. Сильні шторми затопили один корабель і змусили інший повернутися, але Фробішер і решта корабля досягли узбережжя Лабрадору в липні. Через кілька днів вони натрапили на гирло сучасної затоки Фробішер. Фробішер вважав, що це вхід до північно-західного проходу, і назвав його протокою Фробішера та заявив, що Баффінов острів належить королеві Єлизаветі. Після деяких попередніх досліджень Фробішер повернувся до Англії. Він керував двома наступними подорожами в 1577 і 1578 роках, але не зміг знайти очікуваний прохід. Фробішер привіз до Англії свої кораблі, навантажені рудою, але вона виявилася марною і завдала шкоди його репутації як дослідника. Він залишається важливою ранньою історичною постаттю в Канаді.
Дослідження Баренцем Арктики
5 червня 1594 року голландський картограф Віллем Баренц вирушив з Тесел на чолі флотилії з трьох кораблів, щоб увійти в Карське море з надією знайти Північно-Східний прохід над Сибіром. На острові Вільямс екіпаж вперше зустрів білого ведмедя. Їм вдалося підняти його на борт, але ведмідь лютував і був убитий. Баренц досяг західного узбережжя Нової Землі та пішов за ним на північ, перш ніж був змушений повернути назад перед стіною великих айсбергів.
Наступного року принц Моріс Оранський призначив його головним штурманом нової експедиції з шести кораблів, навантажених торговими товарами, якими голландці сподівалися торгувати з Китаєм. Група натрапила на самоїдських «диких людей», але зрештою повернула назад, виявивши Карське море замерзлим. 1596 року Генеральні штати запропонували високу нагороду кожному, хто успішно пройде Північно-Східний прохід. Міська рада Амстердама придбала та спорядила два невеликі кораблі на чолі з Яном Рейпом та Якобом ван Хемскерком для пошуку невловимого північно-східного проходу на чолі з Баренцем. Вони вирушили в травні, а в червні відкрили острів Ведмежий і Шпіцберген, побачивши його північно-західне узбережжя. Вони побачили велику затоку, яку пізніше назвали Раудфьорден, і увійшли в Магдален-фьорден, яку вони назвали Туск-Бей, пливучи до північного входу у Форландсундет, який вони назвали Кервік, але були змушені повернути назад через мілину. 28 червня вони обігнули північну точку Prins Karls Forland, яку вони назвали Vogelhoek через велику кількість птахів, і попливли на південь, повз Ісфьорден і Беллзунд, які були позначені на карті Баренца як Grooten Inwyck та Inwyck.
Кораблі знову досягли острова Ведмежий 1 липня, де між мореплавцями виникли розбіжності. Вони розійшлися, Баренц продовжив рух на північний схід, а Рейп — на північ. Баренц досяг Нової Землі і, щоб не потрапити в льодовий полон, попрямував до протоки Вайгач, але застряг серед айсбергів і крижин. Застрягши, екіпаж із 16 осіб мусив провести зиму на льоду. Екіпаж використав пиломатеріали зі свого корабля, щоб побудувати будиночок, який вони назвали Het Behouden Huys (Будинок, що зберігається). Борючись із сильними холодами, вони використовували купецькі тканини для виготовлення додаткових ковдр і одягу, ловили песців у примітивні пастки, а також білих ведмедів. Коли настав червень, а лід ще не послабив хватку корабля, хворі на цингу, які вижили витягли в море два невеликі човни. Баренц помер у морі 20 червня 1597 року під час вивчення карт. Човнам знадобилося ще сім тижнів, щоб дістатися до Колі, де їх врятувало російське торгове судно. Залишилося лише 12 членів екіпажу, які досягли Амстердама в листопаді. Двоє членів екіпажу Баренца пізніше опублікували свої щоденники: Ян Гюйген ван Лінсхотен, який супроводжував його в перших двох подорожах, і Герріт де Вір, який виконував роль теслі на кораблі в останній.
У 1608 році Генрі Хадсон зробив другу спробу, намагаючись пройти по вершині Росії. Він добрався до Нової Землі, але був змушений повернути назад. Між 1609 і 1611 роками Хадсон після кількох подорожей від імені англійських купців для дослідження перспективного Північного морського шляху до Індії досліджував регіон навколо сучасного Нью-Йорка, шукаючи західний шлях до Азії під егідою Голландської Ост-Індської компанії (ЛОС).
Голландська Австралія та Нова Зеландія
Terra Australis Ignota (лат. «невідома південна земля») — гіпотетичний континент, який з'являвся на картах Європи з XV по XVIII століття і сягає поняття, введеного Арістотелем. Він був зображений на картах Дьєпа середини XVI століття, де його берегова лінія пролягала на південь від островів Ост-Індії; вона часто була детально накреслена з великою кількістю вигаданих деталей. Відкриття зменшили територію, де міг бути знайдений континент; однак багато картографів, які дотримувалися думки Арістотеля, як-от Герардус Меркатор (1569) та Олександр Далрімпл навіть у 1767 році, стверджували його існування, використовуючи такі аргументи, як те, що в Південній півкулі повинна бути велика суша як противага відомим масивам суші в Північній півкулі. Коли відкривалися нові землі, їх часто вважали частинами цього гіпотетичного континенту.
Хуан Фернандес, відпливаючи з Чилі в 1576 році, стверджував, що він відкрив Південний континент. Луїс Ваес де Торрес, галісійський мореплавець, який працював на іспанську корону, довів існування проходу на південь від Нової Гвінеї, тепер відомого як Торресова протока. Педро Фернандес де Кейрос, португальський мореплавець, який плив від Іспанської корони, побачив великий острів на південь від Нової Гвінеї в 1606 році, який він назвав La Australia del Espiritu Santo. Він представив це королю Іспанії як Terra Australis incognita. Насправді це була не Австралія, а острів на території сучасного Вануату.
Голландський мореплавець і колоніальний губернатор Віллем Янсзон втретє відплив із Нідерландів до Ост-Індії 18 грудня 1603 року як капітан Duyfken (або Duijfken, що означає «Маленький голуб»), одного з дванадцяти кораблів великого флоту Стівена ван дер Хагена. Опинившись в Індії, Джансзуна відправили шукати інші торгові точки, зокрема у «великій землі Нова Гвінея та інших Східних і Південних землях». 18 листопада 1605 року Duyfken відплив від Бантама до узбережжя західної Нової Гвінеї. Потім Янсзон перетнув східну частину Арафурського моря, не бачачи Торресової протоки, у затоку Карпентарія. 26 лютого 1606 року він висадився на річці Пеннефазер на західному березі мису Кейп-Йорк у Квінсленді, поблизу сучасного міста Вейпа. Це перший зафіксований вихід європейців на австралійський континент. Янсзон продовжив накреслення приблизно 320 км берегової лінії, яка, на його думку, була південним продовженням Нової Гвінеї. 1615 року Якоб Лемер і Віллем Схаутен обігнули мис Горн і довели, що Вогняна Земля була відносно невеликим островом.
З 1642 по 1644 рік Абель Тасман, також голландський дослідник і торговець на службі Голландської Ост-Індійської компанії, обігнув Нову Голландію, довівши, що Австралія не була частиною міфічного південного континенту. Він був першою відомою європейською експедицією, яка досягла островів Земля Ван Дімена (нині Тасманія) і Нової Зеландії, а також оглянула острови Фіджі, що він і зробив у 1643 році. Тасман, його мореплавець Вісшер і купець Гілсеманс також нанесли на карту значні частини Австралії, Нової Зеландії та островів Тихого океану.
Завоювання Сибіру Московським царством (1581—1660)
У середині XVI століття Московське царство підкорило татарські ханства Казанське й Астраханське, таким чином приєднавши все Поволжя та відкривши шлях до Уральських гір. Колонізацію нових східних земель і подальший наступ на схід очолювали багаті купці Строганови. Цар Іван IV надав величезні маєтки біля Уралу, а також податкові пільги Анікею Строганову, який організував велике переселення на ці землі. Строганови розвивали на Уралі землеробство, мисливство, солеваріння, рибальство, видобуток руди, налагодили торгівлю з сибірськими племенами.
Завоювання Сибірського ханства
Близько 1577 року Семен Строганов та інші сини Анікея Строганова найняли козацького ватажка Єрмака для захисту їхніх земель від нападів сибірського хана Кучума. 1580 року Строганови і Єрмак виступили з ідеєю військового походу в Сибір, щоб воювати з Кучумом на його землі. 1581 року Єрмак почав своє плавання в глиб Сибіру. Після кількох перемог над ханським військом, люди Єрмака розбили головні сили Кучума на Іртиші в 3-денній битві біля Чуваського мису в 1582 році. Залишки ханської армії відступили в степи, і таким чином Єрмак захопив Сибірське ханство, включаючи його столицю Кашлик поблизу сучасного Тобольська. Кучум був ще сильний і раптово напав на Єрмака в 1585 році глибокої ночі, знищивши більшість його людей. Єрмак був поранений і намагався перепливти річку Вагай (притока Іртишу), але потонув під вагою власної кольчуги. Козакам довелося повністю відійти з Сибіру, але завдяки тому, що Єрмак дослідив усі основні річкові шляхи Західного Сибіру, росіяни успішно повернули всі його завоювання лише через кілька років.
Сибірські річкові шляхи
На початку XVII століття рух росіян на схід було уповільнено через внутрішні проблеми в країні під час Смутного часу. Однак дуже скоро дослідження та колонізація величезних територій Сибіру відновилася, головним чином козаками, які полювали на дорогоцінне хутро та слонову кістку. Якщо козаки прийшли з Південного Уралу, інша хвиля росіян прийшла Північним Льодовитим океаном. Це були помори з Російської Півночі, які вже досить давно вели торгівлю хутром з Мангазея на півночі Західного Сибіру. 1607 року на північній течії річки Єнісей, біля гирла Нижньої Тунгуски, було засновано поселення Туруханск. 1619 року на середньому Єнісеї в гирлі Верхньої Тунгуски був заснований Єнісейський острог.
Між 1620 і 1624 роками група мисливців за хутром під керівництвом Демида П'янди залишила Туруханськ і дослідила близько 2 300 кілометрів Нижньої Тунгуски, зимуючи поблизу річок Вілюй і Лена. Згідно з пізнішими легендами (народні перекази, зібрані через століття після факту), П'янда відкрив Лену. Він нібито дослідив близько 2 400 кілометрів її довжини, досягнувши аж центральної Якутії. Він повернувся вгору по Лені, поки вона не стала занадто скелястою та мілкою, і переправився до річки Ангара. Таким чином П'янда, можливо, став першим росіянином, який зустрів якутів і бурятів. Він побудував нові човни і дослідив близько 1 400 кілометрів Ангари, нарешті досяг Єнісейська і виявив, що Ангара (бурятська назва) і Верхня Тунгуска (Верхня Тунгуска, як спочатку називали росіяни) — це одна й та сама річка.
У 1627 році Петро Бекетов був призначений єнісейським воєводою в Сибіру. Він успішно здійснив похід по збору податків із забайкальських бурятів, ставши першим росіянином, який ступив у Бурятію. Він заснував тут перше руське поселення Рибінський острог. 1631 року Бекетов був відправлений на річку Лену, де в 1632 році заснував Якутськ і послав своїх козаків досліджувати річку Алдан і далі по Лені, засновувати нові фортеці і збирати податки.
Незабаром Якутськ перетворився на важливий вихідний пункт для подальших російських експедицій на схід, південь і північ. Максим Перфільєв, який раніше був одним із засновників Єнісейська, в 1631 році заснував Братський острог на Ангарі. 1638 року Перфілєв став першим росіянином, який ступив до Забайкалля, приїхавши туди з Якутська.
У 1643 році Курбат Іванов на чолі групи козаків з Якутська на південь від Байкальських гір відкрив Байкал, відвідавши його острів Ольхон. Пізніше Іванов склав першу схему і опис Байкалу.
Росіяни досягають Тихого океану
У 1639 році група мореплавців під керівництвом Івана Москвітіна першими з росіян досягла Тихого океану і відкрила Охотське море, влаштувавши зимівник на його березі в гирлі річки Уля. Від місцевих жителів козаки дізналися про велику річку Амур далеко на півдні. 1640 року вони, очевидно, відпливли на південь, досліджували південно-східні береги Охотського моря, можливо, досягли гирла річки Амур і, можливо, виявили Шантарські острови на зворотному шляху.
У 1643 році Васілій Поярков перетнув Становий хребет і досяг верхів'їв річки Зея в країні даурів, які платили данину маньчжурам-китайцям. Після зимівлі в 1644 році Поярков форсував Зею і став першим росіянином, який досяг Амура і відкрив гирло цієї ріки з суші.
У 1644 році Михайло Стадухін відкрив річку Колиму і заснував Середньоколимськ. Купець Федот Алексєєв Попов організував подальшу експедицію на схід, а Семен Дежньов став капітаном одного з кочей. 1648 року вони відпливли із Середньоколимська в Арктику і через деякий час обігнули мис Дежньова, ставши таким чином першими дослідниками, які пройшли через Берингову протоку і відкрили Чукотку і Берингове море. Усі їхні кочі та більшість людей (включаючи самого Попова) загинули в штормах і сутичках з тубільцями. Невелика група на чолі з Дежньовим досягла гирла річки Анадирь і пропливла по ній у 1649 році, побудувавши з уламків нові човни. Вони заснували Анадирськ і сиділи там, поки їх не знайшов Стадухін, прийшовши з Колими по суші.
Між 1649 і 1650 роками Єрофій Хабаров став другим росіянином, який дослідив річку Амур. Через річки Олекма, Тунгір і Шилка він досяг Амура (Даурії), повернувся до Якутська, а потім назад до Амура з більшими силами в 1650—1653 роках. Цього разу він зустрів збройний опір. Він побудував зимові квартири в Албазіні, потім поплив вниз по Амуру і знайшов Ачанськ, який передував сучасному Хабаровську, перемігши чи уникнувши армій даурських маньчжурських китайців і корейців на своєму шляху. Він навів карту Амура в своєму проєкті річки Амур. Згодом росіяни утримували Амурську область до 1689 року, коли за Нерчинським договором ця територія була віднесена до Китайської імперії (однак вона була повернута за Айгунським договором 1858 року).
Між 1659 і 1665 роками Курбат Іванов був наступним старостою Анадирського острогу після Семена Дежньова. 1660 року він відплив від Анадирської затоки до мису Дежньова. До середини XVII століття росіяни дослідили майже весь Сибір, за винятком східної Камчатки та деяких районів на північ від Полярного кола. Підкорення Камчатки здійснив на початку 1700-х років Володимир Атласов, тоді як відкриття арктичної берегової лінії та Аляски буде завершено Великою Північною експедицією в 1733—1743 роках.
Глобальний вплив
Європейська закордонна експансія призвела до контакту між Старим і Новим Світом, створивши Колумбів обмін. Це поклало початок світовій торгівлі сріблом і призвело до прямого втручання Європи в торгівлю китайською порцеляною. Це передбачало передачу товарів, унікальних для однієї півкулі, до іншої. Європейці привезли до Нового Світу велику рогату худобу, коней, овець, а з Нового Світу європейці отримали тютюн, картоплю, помідори, кукурудзу. Іншими предметами та товарами, які набули важливого значення у світовій торгівлі, були посіви тютюну, цукрової тростини та бавовни в Америці, а також золото та срібло, які привозили з американського континенту не лише до Європи, але й до інших частин Старого Світу.
Формування нових трансокеанських зв'язків і подальше розширення європейського впливу призвели до епохи імперіалізму, історичного періоду, який розпочався в епоху Великих географічних відкриттів, протягом якого колоніальні держави з Європи поступово колонізували більшу частину території планети. Європейський попит на торгівлю, товари, колонії та рабів мав різкий вплив на решту світу; під час європейської колонізації американського континенту європейські колоніальні держави завоювали та колонізували численні корінні народи та культури, а також здійснили численні примусові навернення та спроби насильницької культурної асиміляції. У поєднанні з занесенням інфекційних захворювань з Європи ці події призвели до різкого зменшення чисельності корінного населення Америки. Вчений Пітер С. Менколл узагальнив розповіді корінних жителів про європейську колонізацію так: «прихід європейців приніс корінним американцям смерть, переміщення, горе та відчай». У деяких регіонах, наприклад у Північній Америці, Центральній Америці, Австралії, Новій Зеландії та Аргентині, з корінними народами погано поводилися, їх виганяли з їхніх земель і перетворювали на залежні меншини на території.
Подібним чином у Західній Африці та Східній Африці місцеві держави задовольнили апетит європейських работорговців, змінивши колір обличчя прибережних африканських держав і докорінно змінивши природу рабства в Африці, спричинивши вплив на суспільства та економіку в глибині країни.
У Північній Америці було багато конфліктів між європейцями та корінними народами. Європейці мали багато переваг перед корінним населенням. Інтродукційні євразійські хвороби знищили 50–90 % корінного населення, оскільки вони раніше не заражалися ними та не мали набутого імунітету.
Кукурудза та маніок були завезені в Африку в XVI столітті португальцями. Тепер вони є важливими основними харчовими продуктами, замінюючи місцеві африканські культури. Альфред В. Кросбі припустив, що збільшення виробництва кукурудзи, маніоки та інших культур Нового Світу призвело до більшої концентрації населення в районах, з яких работорговці захоплювали своїх жертв.
У світовій торгівлі сріблом династія Мін була стимульована торгівлею з португальцями, іспанцями та голландцями. Попри глобальний масштаб, велика частина цього срібла опинилася в руках китайців, а Китай домінував в імпорті срібла. Між 1600 і 1800 роками Китай отримував в середньому 100 тонн срібла на рік. Наприкінці 16 століття велике населення поблизу Нижньої течії Янцзи давало в середньому сотні таелів срібла на домогосподарство. Загалом до кінця XVIII століття з Потосі було вивезено понад 150 000 тонн срібла. З 1500 по 1800 рік Мексика та Перу виробляли близько 80 % світового срібла, причому більш як 30 % з нього в кінцевому підсумку потрапляло в Китай (головним чином завдяки європейським купцям, які використовували його для покупки екзотичних китайських товарів). Наприкінці 16-го та на початку 17-го століття Японія також значною мірою експортувала до Китаю та зовнішньої торгівлі в цілому. Торгівля з європейськими державами та японцями принесла величезну кількість срібла, яке потім замінило мідь і паперові банкноти як звичайний засіб обміну в Китаї. Протягом останніх десятиліть епохи Мін потік срібла в Китай значно зменшився, тим самим підриваючи державні доходи та фактично всю економіку Мін. Цей збиток для економіки посилився впливом на сільське господарство малого льодовикового періоду, що розпочався, стихійних лих, неврожаїв та раптових епідемій. Подальший розпад влади та доходів людей дозволив лідерам повстанців, таким як Лі Цзичен, кинути виклик владі Мін.
Нові культури, які прийшли до Азії з Америки через іспанських колонізаторів у 16 столітті, сприяли зростанню населення Азії. Хоча основну частину імпорту до Китаю становило срібло, китайці також купували врожай Нового Світу в Іспанської імперії. Це включало солодку картоплю, кукурудзу та арахіс, продукти, які можна було вирощувати на землях, де традиційні китайські основні культури — пшениця, просо та рис — не могли рости, що сприяло зростанню населення Китаю. У династії Сун (960—1279) рис став основною культурою для бідних; після того, як солодка картопля була введена в Китай приблизно в 1560 році, вона поступово стала традиційною їжею нижчих класів.
Прибуття португальців до Японії в 1543 році поклало початок торговому періоду Наньбан, коли японці перейняли кілька технологій і культурних звичаїв, як-от аркебузи, кіраси європейського зразка, європейські кораблі, християнство, декоративне мистецтво та мову. Після того як китайці заборонили пряму торгівлю китайських купців з Японією, португальці заповнили цей комерційний вакуум як посередники між Китаєм і Японією. Португальці купували китайський шовк і продавали його японцям в обмін на срібло, видобуте в Японії; оскільки срібло в Китаї було більш цінним, португальці могли використовувати японське срібло для купівлі ще більших запасів китайського шовку. Однак до 1573 року — після того, як іспанці заснували торговельну базу в Манілі — португальська посередницька торгівля була переважена головним джерелом надходження срібла до Китаю з іспанської Америки. Попри те, що Китай діяв як гвинтик, що рухав колесо світової торгівлі протягом 16-18 століть, величезний внесок Японії в експорт срібла до Китаю був вирішальним для світової економіки та ліквідності Китаю та успіху в цьому товарі.
Італійський єзуїт Маттео Річчі (1552—1610) був першим європейцем, якого допустили до Забороненого міста. Він навчав китайців будувати спінет і грати на ньому, перекладав китайські тексти на латину і навпаки, а також тісно співпрацював зі своїм китайським колегою Сюй Гуанці (1562—1633) над математичною роботою.
Економічний вплив у Європі
У міру того, як на європейські ринки морем надходило дедалі більше різноманітних предметів розкоші, попередні європейські ринки предметів розкоші стагнували. Атлантична торгівля значною мірою витіснила існуючі раніше італійські та німецькі торгові держави, які покладалися на свої балтійські, російські та ісламські торгові зв'язки. Нові товари також викликали соціальні зміни, оскільки цукор, спеції, шовк і порцелянові вироби вийшли на ринки розкоші Європи.
Європейський економічний центр перемістився із Середземномор'я до Західної Європи. Місто Антверпен, що входило до герцогства Брабант, стало «центром усієї міжнародної економіки» і найбагатшим містом Європи на той час. «Голландський золотий вік» був тісно пов'язаний із епохою Великих географічних відкриттів. Франческо Гвіччардіні, венеціанський посланець, заявив, що сотні кораблів проходили повз Антверпен за день, а 2000 возів входили в місто щотижня. Португальські кораблі, навантажені перцем і корицею, розвантажували свій вантаж. Оскільки в місті проживало багато іноземних купців, яким керувала олігархія банкірів-аристократів, яким заборонено займатися торгівлею, економіка Антверпена була під контролем іноземців, що зробило місто дуже інтернаціональним, з купцями та торговцями з Венеції, Рагузи, Іспанії і Португалії та політикою толерантності, яка привернула велику громаду ортодоксальних євреїв. У свій золотий вік місто пережило три буми: перший був оснований на ринку перцю, другий був започаткований сріблом Нового Світу, що надходило з Севільї (закінчився банкрутством Іспанії в 1557 році), і третій бум, після Договору Като- Камбрезіс, в 1559 році, оснований на текстильній промисловості.
Попри початкові військові дії, до 1549 року португальці відправляли щорічні торгові місії на острів Шанчуань у Китаї. 1557 року їм вдалося переконати суд Мін погодитися на законний портовий договір, який закріпив би Макао як офіційну португальську торгову колонію. Португальський монах Гаспар да Круз (бл. 1520 р. 5 лютого 1570 р.) написав першу опубліковану в Європі повну книгу про Китай і династію Мін; видання містило інформацію про географію країни, провінції, королівську владу, офіційний клас, бюрократію, судноплавство, архітектуру, землеробство, ремесло, купецькі справи, одяг, релігійні та соціальні звичаї, музику та інструменти, писемність, освіту та правосуддя.
З Китаю основними експортними поставками були шовк і порцеляна, адаптовані до європейських смаків. Китайську експортну порцеляну так полюбили в Європі, що в англійській мові china стало загальновживаним синонімом порцеляни. Порцеляна Kraak (вважається, що названа на честь португальських караків, у яких її транспортували) була однією з перших китайських виробів, які прибули до Європи у масових кількостях. Лише найбагатші могли дозволити собі цей ранній імпорт, і Краак часто з'являвся на голландських натюрмортах. Незабаром голландська Ост-Індська компанія налагодила жваву торгівлю зі Сходом, імпортувавши 6 мільйонів порцелянових виробів з Китаю до Європи між 1602 і 1682 роками. Китайська майстерність вразила багатьох. Між 1575 і 1587 роками порцеляна Медічі з Флоренції була першою успішною спробою імітувати китайську порцеляну. Хоча голландські гончарі не одразу наслідували китайську порцеляну, вони почали робити це, коли постачання до Європи було перервано, після смерті імператора Ваньлі в 1620 році. Краак, головним чином синьо-білу порцеляну, наслідували в усьому світі гончарі в Аріті, Японії та Персії — куди звернулися голландські купці, коли падіння династії Мін унеможливило доступ до китайських оригіналів — і, зрештою, у Дельфтській порцеляні. Голландський, а пізніше англійський дельфтовий посуд, натхненний китайськими зразками, зберігався приблизно з 1630 року до середини XVIII століття разом із європейськими зразками.
Антоніо де Морга (1559—1636), іспанський чиновник у Манілі, склав великий перелік товарів, якими торгував Мінський Китай на рубежі XVI до XVII століть, зазначивши, що були «рідкісні речі, які, якщо б я згадував їх усіх, я б ніколи не закінчив і не мав достатньо паперу для цього». Відзначивши різноманітність шовкових виробів, якими торгують європейці, Ебрей пише про значні розміри комерційних операцій: "В одному випадку галеон до іспанських територій у Новому Світі перевіз понад 50 000 пар шовкових панчіх. Натомість Китай імпортував переважно срібло з перуанських і мексиканських копалень, яке транспортувалося через Манілу. Китайські купці брали активну участь у цих торговельних підприємствах, і багато з них емігрували до таких місць, як Філіппіни та Борнео, щоб скористатися новими комерційними можливостями.
Зростання цін на золото та срібло в Іспанії збіглося з великим інфляційним циклом як в Іспанії, так і в Європі, відомим як революція цін. Іспанія зібрала велику кількість золота і срібла з Нового світу. У 1540-х роках почався масштабний видобуток срібла в мексиканському Гуанахуато. З відкриттям срібних копалень у Сакатекасі та болівійському Потосі у 1546 році великі партії срібла стали легендарним джерелом багатства. У 16 столітті Іспанія зберігала золото та срібло з Нової Іспанії на суму, еквівалентну 1,5 трильйона доларів США (за курсом 1990 року). Будучи наймогутнішими європейськими монархами у часи, сповнені війн та релігійних конфліктів, правителі Габсбургів витрачали свої багатства на війни та мистецтво по всій Європі. «Я навчився тут прислів'я», — сказав французький мандрівник у 1603 році: «В Іспанії все дороге, крім срібла». Витрачене срібло, яке раптово поширилося по Європі, яка раніше відчувала голод, спричинило широку інфляцію. Інфляція була посилена зростанням населення зі статичним рівнем виробництва, низькими зарплатами та зростанням вартості життя, що завдало шкоди місцевій промисловості. Іспанія дедалі більше ставала залежною від доходів, що надходили від торговельної імперії в Америці, що призвело до першого банкрутства Іспанії в 1557 році через зростання військових витрат. Король Іспанії Філіп II не виплачував борги в 1557, 1560, 1575 і 1596 роках. Підвищення цін у результаті обігу валюти сприяло зростанню комерційного середнього класу в Європі, буржуазії, яка стала впливати на політику та культуру багатьох країн.
Одним із наслідків інфляції, особливо у Великій Британії, було те, що фермери-орендарі, які тримали довгострокову оренду у лордів, відчули реальне зниження орендної плати. Деякі лорди вирішили продати свою орендовану землю, породивши дрібних землевласників, таких як йомени та джентльмени.
-
![image]()
Карта світу з Рудольфових таблиць Йоганна Кеплера (1627), що містить багато нових відкриттів. -
![image]()
Ян Девідс де Хем, деталь срібного посуду з «Розкішно накритого столу з папугами », бл. 1650 рік -
![image]()
Делфтська порцеляна із зображенням китайських сцен, XVIII ст. Музей Ернеста Коньяка
Див. також
Виноски
- Здатність кораблів "йти проти вітру", характерна як для історичних суден, так і для будь-яких інших, полягає в поєднанні вітрильного озброєння та форми корпусу. Іншими важливими чинниками є кількість морського забруднення на корпусі, а корове стерно дає явну перевагу перед рульовим веслом, частково через менший опір, але також завдяки гідродинамічному ефекту, який трохи зменшує свободу дій..
Примітки
- § 5. Доба Великих географічних відкриттів | Загальна географія, 6 клас. geomap.com.ua. Процитовано 12 лютого 2023.
- Butel, Paul (11 березня 2002). The Atlantic (англ.). Taylor & Francis. ISBN . оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- Portuguese, The - Banglapedia. en.banglapedia.org. оригіналу за 1 April 2017.
- Tapan Raychaudhuri (1982). The Cambridge Economic History of India: Volume 1, C.1200-c.1750. CUP Archive. ISBN . оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 19 травня 2022.
- Bartolomeu Dias. infoplease. Sandbox Networks, Inc. оригіналу за 21 May 2015. Процитовано 29 травня 2015.
- BBC - History - Leif Erikson. www.bbc.co.uk (брит.). оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 6 жовтня 2020.
- Fernández-Armesto, Felipe (2007). Amerigo: The Man Who Gave His Name to America (англ.). New York: Random House. с. 73. ISBN . оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 6 жовтня 2020.
- Davidson, M. H. (1997). Columbus Then and Now: A Life Re-examined. Norman: University of Oklahoma Press, p. 417.
- Columbus to the Caribbean. fsmitha.com. оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 січня 2016.
- Christopher Columbus – Exploration. history.com. оригіналу за 24 червня 2022. Процитовано 31 січня 2016.
- Diffie, Bailey W., and George D. Winius, «Foundations of the Portuguese Empire, 1415—1580», p. 176
- Zweig, Stefan, «Conqueror of the Seas — The Story of Magellan», Read Books, 2007,
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
- Paine, Lincoln (2013). The Sea and Civilization: A Maritime History of the World. New York: Random House, LLC.
- Merson, John (1990). The Genius That Was China: East and West in the Making of the Modern World. Woodstock, NY: The Overlook Press. ISBN . A companion to the PBS Series The Genius That Was China.
- Wan Chen, Strange Things of the South, from Robert Temple
- Manguin, Pierre-Yves (September 1980). The Southeast Asian Ship: An Historical Approach. Journal of Southeast Asian Studies. 11 (2): 266—276. doi:10.1017/S002246340000446X. JSTOR 20070359.
- Manguin, Pierre-Yves (1993). Trading Ships of the South China Sea. Shipbuilding Techniques and Their Role in the History of the Development of Asian Trade Networks. Journal of the Economic and Social History of the Orient: 253—280.
- Arnold (2002), p. xi.
- Houben (2002), pp. 102–04.
- Harley & Woodward (1992), pp. 156–61.
- Abu-Lughod (1991), p. 121.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Doba velikih geografichnih vidkrittiv takozh znana yak rannij novij period istorichnij period v yevropejskij istoriyi z XV po XVII stolittya pid chas yakogo yevropejski moreplavci doslidzhuvali ranishe nevidomi yevropejcyam regioni po vsij Zemnij kuli v Africi Americi Aziyi ta Okeaniyi Cej period chastkovo zbigayetsya z Doboyu vitrilnikiv Replika karaveli Caravela Vera Cruz na richci Taho v Lisaboni Ci neveliki za rozmirom sudna vidigrali znachnu rol v morskih doslidzhennyah Portugaliyi ta Ispaniyi Pobudovana v 1992 roci replika karaki nao Victoria yaka zdijsnila pershe v istoriyi navkolosvitnye plavannya pid chas vidviduvannya m Nagoya Yaponiya pid chas Expo 2005 Sistematichni zamorski doslidzhennya na pochatkovomu etapi Dobi velikih geografichnih vidkrittiv zdijsnyuvalis meshkancyami Pirenejskogo pivostrova portugalcyami ta ispancyami do yakih zgodom priyednalisya anglijci gollandci ta francuzi Yevropejski doslidzhennya za mezhami Seredzemnogo morya pochalisya z morskih ekspedicij Portugalskogo korolivstva na Kanarski ostrovi v 1336 roci a protyagom XV stolittya portugalci vidkrili atlantichni arhipelagi Madejra ta Azori doslidili uzberezhzhya Zahidnoyi Afriki ta nareshti v 1498 roci vidkrili morskij shlyah do Indiyi Ekspediciya Vasko da Gami zapochatkuvala portugalsku morsku ta torgovu prisutnist u v Indijskomu okeani vid uzberezhzhya Suahili v Shidnij Africi do Ostroviv pryanoshiv Kitayu ta Yaponiyi Golovnoyu podiyeyu Dobi velikih geografichnih vidkrittiv stali organizovani Ispaniyeyu mizh 1492 i 1504 rokami transatlantichni plavannya Hristofora Kolumba pid chas yakih bula vidkrita nevidoma do cogo chastina svitu Novij svit abo Amerika i rozpochata yiyi kolonizaciya Troma desyatilittyami piznishe v 1519 1522 rokah ispanska ekspediciya Magellana Elkano zdijsnila pershu navkolosvitnyu podorozh sho stalo prorivnim dosyagnennyam u morskij spravi ta malo znachnij vpliv na yevropejski uyavlennya pro budovu svitu Ci plavannya ta vidkrittya sponukali inshi chislenni yevropejski morski ekspediciyi cherez Atlantichnij Indijskij i Tihij okeani a takozh suhoputni ekspediciyi yevropejciv v Americi Aziyi ta Africi Masshtabni geografichni vidkrittya cogo periodu osoblivo vidkrittya ta kolonizaciya Novogo svitu istotno vplinuli na rozvitok yevropejskoyi kulturi ta ekonomiki a takozh prizveli do zaprovadzhennya kolonializmu yak uryadovoyi politiki providnimi yevropejskimi derzhavami Yevropejski geografichni doslidzhennya prizveli do zrostannya mizhnarodnoyi torgivli ta viniknennya yevropejskih kolonialnih imperij vstanovlennya regulyarnih kontaktiv mizh Starim Svitom Yevropa Aziya ta Afrika ta Novim Svitom Amerika a takozh Avstraliyeyu zapochatkuvavshi Kolumbiv obmin masshtabne peremishennya roslin tvarin yizhi lyudskogo naselennya vklyuchayuchi rabiv infekcijnih hvorob i kulturnih zdobutkiv mizh Shidnoyu ta Zahidnoyu pivkulyami Yevropejski doslidzhennya pid chas Dobi velikih geografichnih vidkrittiv dozvolili sklasti karti svitu sho prizvelo do formuvannya novogo svitoglyadu ta vstanovlennyu kontaktiv mizh dalekimi civilizaciyami Odnochasno z krugoobigom tovariv ta znan doslidniki poshiryuvali mizh kontinentami novi hvorobi yaki prizveli do masovogo vimirannya tubilnogo naselennya yake ranishe ne kontaktuvalo zi Starim Svitom osoblivo ce stosuyetsya korinnih amerikanciv Razom iz zrostannyam ekonomichnogo vplivu ta poshirennyam yevropejskoyi kulturi ta tehnologij cya doba bula takozh svidkom masshtabnogo ponevolennya ekspluataciyi ta vijskovogo pidkorennya yevropejcyami tubilnogo naselennya vidkritih nimi zemel Korotkij oglyadPortugalci pochali sistematichno doslidzhuvati atlantichne uzberezhzhya Zahidnoyi Afriki v 1418 roci z iniciativi infanta Enrike Moreplavcya Cherez 70 rokiv napoleglivogo prosuvannya na pivden vzdovzh zahidnoafrikanskogo uzberezhzhya u 1488 roci Bartolomeu Diash nareshti obijshov najpivdennishij mis Afriki i dosyagnuv Indijskogo okeanu U 1492 roci katolicki koroli Kastiliyi ta Aragonu pidtrimali plan genuezkogo moreplavcya Hristofora Kolumba vidplivti na zahid shob peretnuti Atlantiku i dosyagti Indiyi z protilezhnoyi storoni Zemnoyi kuli Pid chas svoyeyi podorozhi do Indiyi Kolumb natrapiv na kontinent pro yakij bilshist togochasnih yevropejciv ne mala zhodnogo uyavlennya hocha vin pochav doslidzhuvatisya i buv timchasovo kolonizovanij skandinavami priblizno za 500 rokiv do plavannya Kolumba Piznishe jogo nazvali Amerikoyu na chest Amerigo Vespuchchi italijskogo moreplavcya yakij pracyuvav yak na Portugaliyu tak i na Ispaniyu Portugaliya vidrazu visunula pretenziyi na ci zemli zgidno z umovami Alkasovskogo dogovoru ale Kastiliya zmogla perekonati papu Oleksandra VI yakij sam buv kastilcem vidati dekilka papskih bull yakimi uves vidomij ta nevidomij svit bulo rozdileno na dvi chastini mizh Ispaniyeyu ta Portugaliyeyu i v yakih ci korolivstva mali viklyuchni prava pretenduvati na novovidkriti zemli Zgodom voni buli zmineni Tordesilyasskim dogovorom ratifikovanim papoyu Yuliyem II U 1498 roci portugalska ekspediciya na choli z Vasko da Gama dosyagla Indiyi obijshovshi navkolo afrikanskogo kontinentu i zapochatkuvala pryamu yevropejsku torgivlyu z Indiyeyu ta krayinami Pivdenno Shidnoyi Aziyi Hocha Portugaliya odnochasno vidpravila dekilka flotilij na choli z Zhuanom Lavradorom Gashparom Korte Realom ta Zhuanom Fagundishem do pivnichnoyi chastini Atlantichnogo okeanu de voni vidkrili pivdennu Grenlandiyu Labrador ta Nyufaundlend golovni zusillya portugalciv buli skoncentrovani na neshodavno znajdenomu shlyahu do Indiyi navkolo Afriki i u nastupni roki shorichni portugalski Indijski armadi opanovuvali cej shidnij okeanskij shlyah v Indijskij okean doslidzhuyuchi ostrovi v pivdennih chastinah Atlantichnogo ta Indijskogo okeaniv i inodi dosyagayuchi uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki pershoyu ce zrobila u 1500 roci Druga Indijska armada na choli z Pedru Alvarishem Kabralom takim chinom vstanovivshi pryami kontakti mizh Novim svitom ta Aziyeyu 1511 roku portugalci na choli z Afonsu de Albukerki zahopili Malakku v Pivdenno Shidnij Aziyi i u 1512 roci poplivli zvidsi dali na shid v nevidomij yevropejcyam Tihij okean v poshukah omriyanih Ostroviv pryanoshiv Majzhe odnochasno u 1513 roci ispanec Vasko Nunyes de Balboa peretnuv Panamskij pereshijok i dosyag Tihogo okeanu z Novogo svitu Takim chinom v 1512 1513 rokah Yevropa odnochasno otrimala vid portugalciv ta ispanciv novini pro shidnu ta zahidnu chastinu Tihogo okeanu Portugalski doslidzhennya v shidnomu napryamku ta ispanski v zahidnomu nareshti zustrilis v 1522 roci koli ispanska ekspediciya na choli z portugalcem Ferdinandom Magellanom ta ispancem baskskogo pohodzhennya Huanom Sebastyanom Elkano plivuchi na zahid dosyagla Ostroviv pryanoshiv yakih portugalci dosyagli plivuchi na shid rivno za 10 rokiv do togo v 1512 roci i zgodom zavershila pershu navkolosvitnyu podorozh Golovnoyu metoyu cogo plavannya bulo porushiti portugalsku monopoliyu u torgivli zi Shodom U toj samij chas ispanski konkistadori aktivno doslidzhuvali vnutrishnyu chastinu Ameriki a piznishe deyaki ostrovi pivdennoyi chastini Tihogo okeanu Diznavshis pro ci dosyagnennya z 1495 roku do doslidnickoyi gonki pochali doluchatis francuzi anglijci ta gollandci takim chinom kinuvshi viklik monopoliyi krayin Pirenejskogo pivostrova na morsku torgivlyu Pershi anglijski ta francuzki ekspediciyi shukali novi shlyahi spochatku do zahidnogo uzberezhzhya Pivnichnoyi ta Pivdennoyi Ameriki pochinayuchi z pershoyi organizovanoyi Angliyeyu v 1497 roci ekspediciyi Dzhona Kabota do Pivnichnoyi Ameriki za yakoyu virushili francuzki ekspediciyi do Pivdennoyi a piznishe do Pivnichnoyi Ameriki i v Tihij okean navkolo Pivdennoyi Ameriki Voni takozh virushili vidkritim portugalcyami shlyahom navkolo Afriki v Indijskij okean i vidkrili Avstraliyu v 1606 roci Novu Zelandiyu v 1642 roci i Gavayi v 1778 roci U toj samij chas vid 1580 h do 1640 h rokiv rosiyani doslidili i zavoyuvali majzhe ves Sibir a v 1730 h rokah Alyasku PeredumoviZagalnimi peredumovami sho prizveli do pochatku Dobi velikih geografichnih vidkrittiv buli Potrebi yevropejskoyi torgivli yaka pislya zahoplennya Konstantinopolya musulmanskoyu Osmanskoyu imperiyeyu pragnula vstanoviti pryami torgovi zv yazki z krayinami Pivdennoyi Pivdenno Shidnoyi ta Shidnoyi Aziyi zvidki pohodili pryanoshi ta inshi ekzotichni shidni tovari Utvorennya velikih yevropejskih centralizovanih derzhav Portugalskogo Ispanskogo ta Anglijskogo korolivstv yaki mali dostatno koshtiv dlya finansuvannya dorogih zaokeanskih ekspedicij Vivilnennya v Ispaniyi ta Portugaliyi unaslidok uspishnogo zavershennya Rekonkisti znachnoyi kilkosti bidnogo dvoryanstva sho zalishilasya bez dohodiv vid voyennih dij i pragnula rozbagatiti bud yakim sposobom v tomu chisli j za rahunok dalekih podorozhej Pragnennya Katolickoyi cerkvi do poshirennya hristiyanstva na novih zemlyah Naukovo tehnichni zdobutki v osnashenni j konstrukciyi korabliv udoskonalennya kompasa ta navigacijnih priladiv rozvitok kartografiyi Viznannya vchennya pro kulyastist Zemli Unaslidok stalogo rozvitku virobnictva j tovarno groshovih vidnosin u piznomu serednovichchi vinikla potreba znachnogo zbilshennya zasobiv obminu yaka mala proyav u nestrimnomu pragnenni do groshovih metaliv Torgivlya z krayinami Shodu sho velas cherez arabskij svit takozh vimagala zolota ta sribla a rozkishne zhittya j nakopichennya yuvelirnih koshtovnostej vishimi verstvami yevropejskogo suspilstva dodatkovo zbilshuvalo zagalnu spragu zolota V umovah koli vidomi rodovisha Yevropi buli znachnoyu miroyu vicherpani na dostupnih glibinah poshuk bagatih zlozhish pov yazuvali z novimi viddalenimi zemlyami de bagatstva nadr mali b buti majzhe na poverhni i vzyati yih yak vvazhalosya mozhna bez velikih zusil Ci poglyadi pidsilyuvali svidchennya okremih mandrivnikiv pro kazkovi bagatstva krayin Shodu opovidi yakih shiroko rozpovsyudilis z vinahodom knigodrukarstva Rozvitok epohi Velikih geografichnih vidkrittiv HV HVII st trimavsya na dvoh osnovnih zasadah torgovih vigodah i poshuku blagorodnih metaliv sho stalo vazhlivim faktorom politichnogo ta ekonomichnogo rozvitku prichinoyu masovoyi migraciyi pereselenciv na novi zemli Vijni portugalciv z arabami v Pivnichnij Africi dozvolili dostemenno vstanoviti sho des na pivden vid Sahari isnuyut zemli z bagatimi pokladami zolota yake karavannimi shlyahami potraplyaye v arabskij svit Vidkriti ci zemli za dopomogoyu morskogo flotu postaviv za metu vidatnij organizator i nathnennik morskih ekspedicij portugalskij princ Genrih Moreplavec HV st Protyagom desyatirich vin nevpinno sporyadzhav korabli yaki prosuvalis v pivdennomu napryamku vzdovzh zahidnogo uzberezhzhya Afriki a z chasom povernuli na shid z nadiyeyu dosyagti Indiyi I hocha zamist Indijskogo okeanu bula vidkrita lishe Gvinejska zatoka prirodni bagatstva novih zemel pochali okupati vitrati ekspedicij Znachnim uspihom portugalciv bula kolonizaciya afrikanskogo Zolotogo Berega suchasna Gana yakij buv zahoplenij 1482 r Miscevi zhiteli ashanti sho meshkali u mezhirichchi Volti j Tano dobuvali rozsipne zoloto z piskiv u dolinah rik j vigotovlyali z nogo spravzhni shedevri yuvelirnogo mistectva voni chudovo volodili tehnikoyu litva filigrani karbuvannya Pribulciv cikavilo zoloto u zlivkah i sotni pam yatok kulturi ashanti pishli na pereplavlennya Tipovoyu risoyu dobuvannya zolota kolonizatorami buv bezsoromnij grabunok tubilciv pislya chogo pochinalisya poshuki j osvoyennya rodovish prichomu yak robochu silu dlya vedennya girnichih robit vikoristovuvali pidnevilne misceve naselennya Protyagom pershogo storichchya portugalskogo vladaryuvannya tut bulo otrimano blizko 150 t zolota sho stanovilo majzhe 10 svitovogo vidobutku tih chasiv Piznishe v krayini Ashanti rozpochali vidobutok rudnogo zolota yakij zdijsnyuvali za dopomogoyu chislennih stovburiv glibinoyu do 25 m Poverhnya zemli zrita takimi shahtami nagaduvala bdzholini shilniki Zavdannya obijti z pivdnya afrikanskij kontinent i vidshukati shlyah do Indiyi bulo postavleno korolem Portugaliyi Zhuanom II pered slavetnim morehodcem Bartolomeu Diashem Jogo ekspediciya vijshla z Lisabonu v serpni 1487 r i obignula Pivdennu Afriku upershe uvijshovshi v Indijskij okean Hocha ekipazh suden pid zagrozoyu buntu zmusiv Diasha povernuti na batkivshinu ekspediciya dovela mozhlivist vihodu v Indijskij okean na davnih kartah Ptolemeya yakimi koristuvalisya v HV st Afrika prostyagalas do Pivdennogo polyusu sho viklyuchalo taku mozhlivist Tomu vidkritij Diashem mis Bur najpivdennisha tochka Afriki buv perejmenovanij korolem Zhuanom II na mis Dobroyi Nadiyi tobto nadiyi dosyagti Indiyi 8 lipnya 1497 r majzhe ves Lisabon provodzhav u plavannya do beregiv Indiyi svoyih vidvazhnih geroyiv ekspediciyu Vasko da Gami Yiyi sklali chotiri specialno zbudovanih najkrashih sudna osnasheni najlipshimi navigacijnimi priladami svogo chasu utochnenimi kartami j novitnoyu informaciyeyu pro Zahidnu Afriku Indiyu ta Indijskij okean Retelno vidibrani 160 chleniv ekipazhu cvit portugalskogo moreplavstva 20 travnya 1498 r cij ekspediciyi sudilosya vpershe dosyagti morskim shlyahom zagadkovoyi i zhadanoyi Indiyi v rajoni portu Kalikut comu znachnoyu miroyu spriyalo zaluchennya do ekspediciyi odnogo z najkrashih arabskih locmaniv i kartografiv Ahmeda ibn Madzhida Nalagoditi druzhni torgivelni vidnosini ne vdalosya oskilki arabski kupci yaki kontrolyuvali miscevu morsku torgivlyu postavilisya do yevropejciv ukraj vorozhe Druga ekspediciya Vasko da Gami v Indiyu 1502 1503 rr mala vidkrito militarnij harakter z programoyu zahoplennya teritorij rozroblenu korolem Portugaliyi Manuelem prozvanim spivvitchiznikami za vidkrittya Indiyi ta monopolizaciyu torgivli z neyu Shaslivim Z chasom Vasko da Gama distav titul vice korolya Indiyi a portugalska kolonizaciya poshirilas na znachnu chastinu zahidnogo uzberezhzhya Z 1510 r kontrolovane portugalcyami misto Goa staye golovnim centrom vivezennya neobroblenih almaziv a Lisabon najbilshim rinkom almaziv ta inshih koshtovnih kameniv u Yevropi Piznishe portugalski kolonizatori opanovuyut na deyakij chas znachnu chastinu rozrobok almaziv u rajoni Golkondi U HVII HVIII st poruch z portugalskimi vinikayut gollandski francuzki ta anglijski faktoriyi a pislya peremogi vijsk Britanskoyi Ost Indijskoyi kompaniyi nad armiyeyu pravitelya Bengaliyi v bitvi pri Plessi 1757 r krayina z najbagatshimi rodovishami samocvitiv postupovo perehodit pid pravlinnya Angliyi Novitni geografichni znannya sho otrimala naprikinci HV st Portugaliya zberigalisya v suvorij tayemnici i trivalij chas zalishalisya nevidomimi dlya reshti krayin Yevropi Bilshist moreplavciv vvazhali majzhe nemozhlivim obignuti Afriku U zv yazku z cim vinik zadum dosyagti shidnih beregiv Indiyi pryamuyuchi v zahidnomu napryamku ideya italijskogo geografa ta astronoma Paolo Toskanelli yaka vihodila z uyavlennya pro kulyastu formu Zemli Ce zavdannya stalo mriyeyu j strizhnem zhittya dosvidchenogo moreplavcya i nathnennogo shukacha zolota Hristofora Kolumba Vin napoleglivo propanuvav svij proekt Genuyi Portugaliyi Ispaniyi ta Angliyi i vreshti resht zumiv perekonati ispanskih monarhiv Ferdinanda ta Izabellu U period mizh 1492 ta 1504 rr Hristofor Kolumb zdijsniv chotiri poshukovi ekspediciyi u yakih bulo vidkrito Novij Svit hocha sam moreplavec do kincya zhittya vvazhav sho potrapiv na zemli shidnoyi Aziyi Kitayu abo Indiyi 1493 r rimskij pontifik Oleksandr VI dlya zapobigannya superechnostyam mizh Kastiliyeyu Ispaniyeyu ta Portugaliyeyu zatverdiv svitovij rozpodil novih teritorij zgidno z yakim usi zemli yaki Kastiliya vidkrila chi vidkriye zahidnishe papskogo meridianu sho prolyagav na 370 mil zahidnishe ostroviv Zelenogo Misu u Zahidnij pivkuli nalezhatimut yij a novi zemli sho budut vidkriti shidnishe papskogo meridianu zdebilshogo v Shidnij pivkuli Portugaliyi Ne primenshuyuchi zdobutkiv Portugaliyi v Africi j Aziyi slid zaznachiti sho same nezlichenni bagatstva nadr Ameriki peredovsim yiyi blagorodni metali yaki z HVI st velicheznimi kilkostyami nadhodili v Ispaniyu j rozpovsyudzhuvalis po vsij Yevropi znachnoyu miroyu viznachili etapni zmini ekonomichno finansovogo ta suspilnogo rozvitku yevropejskoyi spilnoti Pidnesennya yevropejskoyi torgivli Pislya togo yak padinnya Rimskoyi imperiyi znachnoyu miroyu rozirvalo zv yazok mizh Yevropoyu ta zemlyami roztashovanimi dali na shid hristiyanska Yevropa bula zdebilshogo gluhim zakutkom u porivnyanni z arabskim svitom yakij shvidko zavoyuvav i vklyuchiv veliki teritoriyi kolishnoyi Rimskoyi imperiyi na Blizkomu Shodi ta v Pivnichnij Africi i pochav aktivno poshiryuvatis na shid azh do Kitayu Hristiyanski hrestovi pohodi spryamovani na vidvoyuvannya Svyatoyi Zemli u musulman ne mali vijskovogo uspihu ale voni intensifikuvali kontakti Yevropi z Blizkim Shodom i zabezpechili postachannya v Yevropu cinnih tovariv yaki tam vigotovlyalisya abo prodavalisya Pochinayuchi z XII stolittya yevropejska ekonomika transformuvalasya zavdyaki poyednannyu richkovih i morskih torgovelnih shlyahiv sho prizvelo do stvorennya v Yevropi torgovih merezh 345 Do XII stolittya osnovnoyu pereshkodoyu dlya torgivli v Seredzemnomu mori buv kontrol musulman nad velikimi chastinami teritoriyi vklyuchayuchi Pirenejskij pivostriv i torgova monopoliya hristiyanskih morskih respublik osoblivo Veneciyi ta Genuyi Ekonomichne zrostannya Iberijskih krayin vidbulosya pislya vidvoyuvannya hristiyanami Al Andalusu na teritoriyi suchasnoyi pivdennoyi Ispaniyi ta zahoplennya Lisabona 1147 rik u Portugaliyi Zanepad vijskovo morskoyi potugi Fatimidskogo halifatu yakij pochavsya she pered Pershim hrestovim pohodom dopomig morskim italijskim derzhavam golovnim chinom Veneciyi Genuyi ta Pizi zahopiti dominuyuchi poziciyi v torgivli u shidnomu Seredzemnomor yi a kupci cih morskih respublik stali bagatimi ta politichno vplivovimi Podalshoyu zminoyu torgovelnoyi situaciyi u Shidnomu Seredzemnomor yi stalo oslablennya vijskovo morskoyi sili hristiyanskoyi Vizantijskoyi imperiyi pislya smerti imperatora Manuyila I Komnina v 1180 roci dinastiya yakogo nadala znachni torgovi privileyi italijskim torgovcyam dozvolyayuchi vikoristovuvati dlya cogo vizantijski porti Normandske zavoyuvannya Angliyi naprikinci XI stolittya dozvolilo vesti mirnu torgivlyu u Pivnichnomu mori Ganzejska liga konfederaciya kupeckih gildij ta yihnih mist na pivnochi Nimechchini na uzberezhzhi Pivnichnogo ta Baltijskogo moriv vidigrala vazhlivu rol u komercijnomu rozvitku cogo regionu U XII stolitti region Flandriyi Eno ta Brabantu viroblyav najyakisnishij tekstil u pivnichnij Yevropi sho sponukalo kupciv iz Genuyi ta Veneciyi plavati tudi pryamo iz Seredzemnogo morya cherez Gibraltarsku protoku ta dali vzdovzh uzberezhzhya Atlantichnogo okeanu 316 38 Nikolocco Spinola zdijsniv pershu pryamu podorozh iz Genuyi do Flandriyi u 1277 roci 328 Morski tehnologiyi novi korabli ta kompas Dokladnishe Rozvitok korablebuduvannya na Pirenejskomu pivostrovi 1400 1600 Kompas Morska astrolyabiya ta Efemerida Kormove sterno flagmanskogo korablya Ganzejskoyi ligi Adler fon Lyubek 1567 1581 Tehnologichnimi dosyagnennyami vazhlivimi dlya Dobi velikih geografichnih vidkrittiv buli progres u konstrukciyi korabliv ta poshirennya vikoristannya zasobiv morskoyi navigaciyi magnitnogo kompasa morskoyi astrolyabiyi kvadranta ta astronomichnih tablic Kompas stav vazhlivim dopovnennyam do starodavnih metodiv astronavigaciyi zasnovanih na sposterezhennyah za Soncem i zirkami Kompas vikoristovuvavsya dlya navigaciyi v Kitayi vzhe v XI stolitti ta buv zapozichenij arabskimi torgovcyami v Indijskomu okeani de jogo vikoristannya vpershe zgaduyetsya v 1232 roci 351 2 V Yevropi kompas poshirivsya naprikinci XII abo na pochatku XIII stolittya hocha persha zgadka pro vikoristannya kompasa v Yevropi vidoma z 1180 roku 382 Yevropejci vikoristovuvali suhij kompas zi strilkoyu na sterzhni Karta kompasa takozh bula yevropejskim vinahodom Yavanci buduvali veliki okeanski torgovelni sudna pid nazvoyu K un lun po she prinajmni z I stolittya nashoyi eri Ci korabli mali dovzhinu ponad 50 metriv nadvodni borti zavvishki 5 8 metriv i mogli perevoziti do 700 osib razom iz ponad 10 000 hu 斛 vantazhu 250 1000 tonn za riznimi interpretaciyami Ci korabli buli ozbroyeni dekilkoma shoglami z bagatma vitrilami dopovnenih vitrilom na bushpriti a yih borti obshivalis kilkoma sharami doshok skriplenih mizh soboyu roslinnimi motuzkami 275 276 262 Do drugoyi polovini XV stolittya yevropejci vikoristovuvali dlya morskoyi torgivli dva tipi suden Vitrilni krugli korabli kogi buli osoblivo poshireni v Pivnichnij Yevropi i aktivno vikoristovuvalis dlya torgivli cherez yih nizku vartist ta nadijnist v suvorih umovah pivnichnih moriv Vitrilno veselni dovgi korabli galeri prodovzhuvali aktivno vikoristovuvatis dlya vedennya torgivli v Seredzemnomu mori Pokrashennya sudnobudivnih ta vitrilnih tehnologij v XV stolitti dozvolilo yevropejcyam zbilshuvati rozmir yih korabliv odnochasno zi zmenshennyam neobhidnih dlya upravlinnya cimi korablyami ekipazhiv sho dozvolyalo zavantazhiti v korabli bilshe pripasiv i odnochasno menshe yih vitrachati Takim chinom v XV stolitti z yavilis korabli sho mogli plavati na veliki vidstani bez neobhidnosti robiti zupinki dlya popovnennya pripasiv Ce prizvelo do znachnogo znizhennya vitrat na perevezennya lyudej ta tovariv na veliki vidstani 342 Ranni geografichni znannya ta karti Dokladnishe Serednovichni karti svitu ta Portolan V Peripli Eritrejskogo morya antichnomu dokumenti datovanomu 40 60 rokami nashoyi eri opisuyetsya neshodavno vidkritij shlyah cherez Chervone more do Indiyi z opisom rinkiv u mistah navkolo Chervonogo morya Perskoyi zatoki ta Indijskogo okeanu v tomu chisli vzdovzh shidnogo uzberezhzhya Afriki uzberezhzhya Suahili pri opisi yakogo zaznachayetsya sho za cimi miscyami nezvidanij okean viginayetsya na zahid i prolyagaye vzdovzh regioniv na pivden vid Efiopiyi Liviyi ta Afriki vin zmishuyetsya iz zahidnim morem mozhlive posilannya na Atlantichnij okean Yevropejski serednovichni znannya pro Aziyu poza mezhami Vizantijskoyi imperiyi cherpalisya z chastkovih zvitiv chasto zatmarenih legendami sho datuvalisya chasami zavoyuvan Aleksandra Makedonskogo ta jogo nastupnikiv Karta svitu Ptolemeya II stolittya u rekonstrukciyi Nikolausa Germanusa 15 stolittya Inshim dzherelom znan pro Aziyu buli yevrejski torgovelni merezhi radanitiv stvoreni yak poseredniki mizh Yevropoyu ta musulmanskim svitom za chasiv Derzhav hrestonosciv U 1154 roci arabskij geograf Muhammad al Idrisi stvoriv pri dvori korolya Siciliyi Rodzhera II svoyu Tabula Rogeriana opis ta kartu svitu ale Afrika zalishalas vidomoyu duzhe chastkovo bud komu hristiyanam genuezcyam ta venecijcyam abo arabskim moreplavcyam a yiyi pivdenni mezhi buli nevidomi nikomu Buli povidomlennya pro veliku afrikansku pustelyu Saharu ale faktichni znannya dlya yevropejciv poza afrikanskim uzberezhzhyam Seredzemnogo morya buli minimalni oskilki arabska blokada Pivnichnoyi Afriki pereshkodzhala doslidzhennyu vglib krayini Znannya pro atlantichne uzberezhzhya Afriki buli fragmentovanimi i otrimani perevazhno zi starih greckih i rimskih kart zasnovanih na karfagenskih znannyah vklyuchayuchi chasi rimskogo doslidzhennya Mavritaniyi Chervone more bulo majzhe nevidome i lishe torgovelni zv yazki zi Shodom yevropejskih morskih respublik osoblivo Venecijskoyi respubliki spriyali zboru tochnih morskih znan Spoluchennya na morskih torgovih shlyahah Indijskogo okeanu velikoyu miroyu zabezpechuvali arabski torgovci Ale mizh 1405 i 1421 rokami minskij imperator Chzhu Di organizuvav seriyu dalekih morskih podorozhej na choli z admiralom Chzhen He Kitajski floti pobuvali v Araviyi Shidnij Africi Indiyi na ostrovah Pivdenno Shidnij Aziyi ta v Tayilandi Ale podorozhi pro yaki napisav zvit musulmanskij mandrivnik i perekladach Ma Huan buli raptovo pripineni pislya smerti imperatora i nadali bilshe nikoli ne prodovzhuvalisya oskilki kitajska dinastiya Min vprovadila hajczin politiku izolyacionizmu i suvoro obmezhila morsku torgivlyu V XIV stolitti latinskij pereklad Geografiyi Ptolemeya potrapiv do Italiyi z Konstantinopolya Povtorne vidkrittya rimskih geografichnih znan bulo vazhlivim vidkrittyam yak dlya rozvitku kartografiyi tak i dlya yevropejskogo svitoglyadu hocha j pidkriplyuvalo hibnu ideyu pro te sho Indijskij okean ne mav spoluchennya z Atlantichnim Yevropejske moreplavstvo ta morska torgivlya do XV stolittya Dokladnishe Morski respubliki Genuezkij chervonij i venecijskij zelenij morski torgovi shlyahi v Seredzemnomu i Chornomu moryah Z VIII do XV stolittya Veneciya ta inshi italijski morski respubliki utrimuvali monopoliyu na yevropejsku morsku torgivlyu zi Shodom sho vidbuvalas suto cherez porti Seredzemnogo ta Chornogo moriv Torgivlya shovkom i pryanoshami v tomu chisli speciyami pahoshami travami narkotikami ta opiumom zrobila ci seredzemnomorski mista derzhavi fenomenalno bagatimi Speciyi buli odnimi z najdorozhchih i populyarnih produktiv Serednovichchya oskilki yih vikoristovuvali v serednovichnij medicini religijnih ritualah kosmetici parfumeriyi a takozh yak harchovi dobavki ta konservanti Usi voni zavozilis z Aziyi ta Afriki i cherez porti Seredzemnogo morya postachalis italijskimi kupcyami v Yevropu Na morskih shlyahah po vsomu Indijskomu okeanu dominuvali musulmanski torgovci golovnim chinom nashadki arabskih moreplavciv z teritoriyi suchasnih Yemena ta Omana Voni zakupovuvali tovari na Dalekomu Shodi ta v Pivdenno Shidnij Aziyi i dostavlyali yih na korablyah do torgivelnih centriv v Indiyi golovnim chinom u Kalikut a takozh dali na zahid do Ormuza v Perskij zatoci ta Dzhiddi v Chervonomu mori Zvidti shidni tovari karavannimi shlyahami po suhodolu potraplyali na uzberezhzhya Seredzemnogo morya de yih zakupovuvali venecijski ta genuezki kupci i postachali morem v Yevropu Posilennya Osmanskoyi imperiyi sho zreshtoyu prizvelo do zahoplennya osmanami Konstantinopolya v 1453 roci zablokuvalo yevropejcyam dostup do vazhlivih kombinovanih suhoputno morskih shlyahiv u rajonah navkolo Egejskogo ta Chornogo moriv Pislya cogo u yevropejskih kupciv zalishivsya lishe obmezhenij dostup do azijskih tovariv cherez pivdenno shidnu seredzemnomorsku torgivlyu v takih portah Blizkogo Shodu yak Antiohiya Akra ta Aleksandriya Transsaharski torgovi shlyahi blizko 1400 r zhovtim vidileno suchasnij Niger Zmusheni skorotiti svoyu diyalnist u Chornomu mori ta veduchi visnazhlivi vijni z Veneciyeyu genuezci zvernulisya do pivnichnoafrikanskoyi torgivli psheniceyu olivkovoyu oliyeyu yaka takozh cinuyetsya yak dzherelo energiyi i shukali sriblo ta zoloto U Visokomu serednovichchi yevropejci mali postijnij deficit sribla ta zolota oskilki moneti z dorogocinnih metaliv tekli lishe v odnu storonu voni vitrachalisya yevropejcyami na zakupivlyu shidnih tovariv Kilka ranishe vidomih yevropejskih kopalen buli vicherpani i nestacha dorogocinnih metaliv prizvela do rozvitku skladnoyi bankivskoyi sistemi dlya upravlinnya rizikami v torgivli najpershij derzhavnij bank v Yevropi genuezkij Bank Svyatogo Georgiya buv zasnovanij u 1407 roci Genuezki torgovci podorozhuvali ne tilki do azijskih ta afrikanskih portiv u Seredzemnomu mori Voni vihodili v Atlantiku i plavali do portiv Flandriyi Bryugge ta Angliyi genuezki gromadi buli zasnovani v Portugaliyi i ci yevropejski krayini perejmali vid italijciv yih pidpriyemnickij ta finansovij dosvid Yevropejski podorozhi v Aziyu po suhodolu 1241 1438 Dokladnishe Yevropejski doslidzhennya AziyiShovkovij shlyah i shlyahi torgivli speciyami Yih blokada Osmanskoyu imperiyeyu pislya 1453 roku stimulyuvala poshuki alternativnih morskih shlyahiv Prelyudiyeyu do Dobi velikih geografichnih vidkrittiv stala seriya yevropejskih ekspedicij yaki v piznomu serednovichchi peretinali Yevraziyu po suhodolu Mongolska imperiya stvoryuvala zagrozi dlya Yevropi ta Blizkogo shodu ale vodnochas vona ob yednala pid svoyeyu vladoyu bilshu chastinu Yevraziyi i z 1206 roku Mongolskij mir Pax Mongolica dozvoliv bezpechni podorozhi torgovelnimi shlyahami sho tyagnulis vid Chornogo morya ta Blizkogo Shodu do Kitayu Ryad yevropejciv skoristalis cim shob dosliditi shlyahi na Shid Bilshist z nih buli italijcyami oskilki torgivlya mizh Yevropoyu ta Blizkim Shodom kontrolyuvalasya perevazhno italijskimi morskimi respublikami Tisni zv yazki Italiyi z Levantom viklikali u italijciv veliku cikavist i komercijnij interes do krayin yaki lezhali dali na shid Do nashogo chasu zbereglosya dekilka opovidej pro kupciv z Pivnichnoyi Afriki ta Seredzemnomorskogo regionu yaki torguvali v Indijskomu okeani v chasi piznogo serednovichchya Pid chas mongolskogo pohodu na Blizkij Shid hristiyanski posolstva buli vidpravleni azh do Karakorumu zvidki voni otrimali krashe rozuminnya vnutrishnih rajoniv Aziyi Pershim iz cih mandrivnikiv buv poslanij Papoyu Inokentiyem IV do Velikogo hana Dzhovanni da Pian del Karpine yakij zdijsniv podorozh do Mongoliyi ta nazad z 1241 po 1247 rik Za nim virushili j inshi mandrivniki yak ot francuz Andre de Lonzhumo ta flamandec Vilyam iz Rubruka yaki dosyagli Kitayu cherez Centralnu Aziyu Marko Polo venecijskij kupec nadiktuvav v genuezkij v yaznici svij zvit pro podorozhi Aziyeyu z 1271 po 1295 rik opisuyuchi v Knizi chudes svitu svoye perebuvannya pri dvori yuanskogo imperatora Hubilaj hana i cej zvit chitali po vsij Yevropi Podorozh Marko Polo 1271 1295 Musulmanskij flot sho ohoronyav Gibraltarsku protoku zaznav porazki vid Genuezkoyi respubliki v 1291 roci Togo roku genuezci zrobili svoyu pershu sprobu dosliditi Atlantiku koli brati kupci Vandino ta Ugolino Vivaldi vidplivli z Genuyi na dvoh galerah ale yih zniknennya bilya marokkanskogo uzberezhzhya lishe pidzhivlyuvalo strah pered dalekimi okeanskimi podorozhami Z 1325 po 1354 rik marokkanskij vchenij z Tanzhera Ibn Battuta zdijsniv podorozh Pivnichnoyu Afrikoyu pusteleyu Sahara Zahidnoyu Afrikoyu Pivdennoyu Yevropoyu Shidnoyu Yevropoyu Somalijskim pivostrovom Blizkim Centralnim i Dalekim Shodom dosyagnuvshi Kitayu Pislya povernennya vin prodiktuvav rozpovid pro svoyi podorozhi vchenomu yakogo zustriv u Granadi The Rihla Podorozh nevidome dzherelo pro jogo prigodi Mizh 1357 i 1371 rokami nabula nadzvichajnoyi populyarnosti kniga travelog skladena Dzhonom Mandevilem Popri nenadijnij i chasto fantastichnij harakter jogo rozpovidej kniga vikoristovuvalas yevropejcyami yak dovidnik shodo Yegiptu Levantu ta krayin Shodu v cilomu stverdzhuyuchi staru ideyu pro te sho Yerusalim buv centrom svitu Pislya nalagodzhennya vidnosin Timuridiv z Yevropoyu v 1439 roci Nikkolo de Konti opublikuvav zvit pro svoyi podorozhi pid viglyadom musulmanskogo kupcya do Indiyi ta Pivdenno Shidnoyi Aziyi a zgodom u 1466 1472 rokah rosijskij kupec Afanasij Nikitin z Tveri vidvidav Indiyu i opisav svoyu podorozh u knizi Podorozh za tri morya Ci podorozhi po suhodolu ne prizveli do dovgostrokovih naslidkiv oskilki Mongolska imperiya rozvalilasya majzhe tak samo shvidko yak i utvorilasya i nezabarom shlyah na shid znovu stav skladnishim i nebezpechnishim Pandemiya chumi v seredini XIV stolittya sho otrimala nazvu Chorna smert takozh spriyali pripinennyu podorozhiv ta torgivli Pidsilennya Osmanskoyi imperiyi ta zahoplennya osmanami Konstantinopolya v 1453 roci she bilshe obmezhiv mozhlivosti yevropejskoyi suhoputnoyi torgivli Kitajski misiyi v Indijskomu okeani 1405 1433 Dokladnishe Podorozhi Chzhen He Karta Mao Kunya yaka yak vvazhayut bazuvalas na informaciyi otrimanij v rezultati podorozhej Chzhen He pokazuye napryamki plavannya mizh portami Pivdennoyi Aziyi azh do afrikanskogo Malindi z kitajskoyi enciklopediyi Ubej chzhi 1628 r Kitajci mali shiroki torgovi zv yazki v Aziyi ta zdijsnyuvali plavannya do Araviyi Yegiptu ta Shidnoyi Afriki she z chasiv dinastiyi Tan 618 907 rr n e Majzhe za stolittya do plavan Kolumba i Vasko da Gami v period mizh 1405 i 1421 rokami tretij minskij imperator Chzhu Di sponsoruvav nizku dovgotrivalih morskih ekspedicij v Indijskomu okeani na choli z admiralom Chzhen He Chen Ho Dlya cih mizhnarodnih diplomatichnih ekspedicij buv pidgotovlenij velikij flot novih gigantskih dzhonok Najbilshi z cih dzhonok yaki kitajci nazivali bao chuan korabel skarbiv dosyagali 120 metriv dovzhini i mali ekipazhi z tisyachi moryakiv Persha ekspediciya virushila v 1405 roci Bulo zdijsneno prinajmni sim dobre zadokumentovanih ekspedicij kozhna z yakih bula bilshoyu ta dorozhchoyu za poperednyu Floti vidvidali Araviyu Shidnu Afriku Indiyu Malajskij arhipelag i Tayiland u toj chas nazivavsya Siamom obminyuyuchis tovarami po dorozi Kitajci daruvali podarunki iz zolota sribla porcelyani ta shovku natomist otrimuvali taki ekzotichni tovari yak strausi zebri verblyudi slonova kistka ta zhirafi Pislya smerti imperatora Chzhen He ocholiv ostannyu ekspediciyu yaka virushila z Nankina v 1431 roci i povernulasya do Pekina v 1433 roci Duzhe jmovirno sho cya ostannya ekspediciya dijshla azh do Madagaskaru Pro podorozhi povidomiv Ma Huan musulmanskij mandrivnik i perekladach yakij suprovodzhuvav Chzhen He v troh iz semi ekspedicij jogo rozpovid opublikovana yak Yingya Shenglan Zagalnij oglyad beregiv okeanu 1433 Plavannya flotu Chzhen He zdijsnilo znachnij i trivalij vpliv na organizaciyu morskih torgovih merezh v Indijskomu okeani vidkrivayuchi novi shlyahi i stvoryuyuchi novi perevalochni punkti tim samim perebudovuyuchi mizhnarodni ta mizhkulturni vidnosini ta obmini Ce bulo osoblivo vrazhayuchim oskilki do cih podorozhej zhodna insha derzhava ne mala morskogo panuvannya nad usima sektorami Indijskogo okeanu Dlya vstanovlennya kontrolyu nad torgovimi merezhami minskij Kitaj dotrimuvavsya strategiyi rozvitku alternativnih torgovih vuzliv Napriklad zavdyaki uchasti Kitayu taki porti yak Malakka u Pivdenno Shidnij Aziyi Kochin na Malabarskomu uzberezhzhi i Malindi na uzberezhzhi Suahili stali klyuchovimi alternativami inshim vazhlivim i vidomim portam Poyava kitajskogo flotu porodila abo posilila konkurenciyu mizh voroguyuchimi derzhavami ta supernikami kozhna z yakih pragnula uklasti soyuznicki vidnosini z minskoyu dinastiyeyu Podorozhi takozh spriyali regionalnij integraciyi Zahidnogo okeanu ta zbilshennyu mizhnarodnogo ruhu lyudej idej i tovariv Voni takozh stvorili platformu dlya kosmopolitichnih diskursiv yaki vidbuvalisya yak na korablyah kitajskogo flotu tak i v minskij stolici Nankin ta v Pekini a takozh na prijomah sho organizovuvalis Minskim dvorom dlya inozemnih gostej Pid chas podorozhej minskogo flotu riznomanitni grupi lyudej z usih morskih krayin zbiralisya spilkuvalisya ta podorozhuvali razom Vpershe u svoyij istoriyi morskij region vid Kitayu do Afriki opinivsya pid dominuvannyam odniyeyi imperskoyi derzhavi sho dozvolilo stvoriti pevnij kosmopolitichnij prostir Vazhlivo zaznachiti sho hoch bi yakimi vazhlivimi buli plavannya kitajskogo flotu na choli z Chzhen He ci podorozhi ne prizveli do vstanovlennya postijnih zv yazkiv metropoliyi iz zamorskimi teritoriyami cherez rizku zminu politiki v Kitayi v bik izolyacionizmu pislya chogo ne tilki ne vidbuvalis novi morski podorozhi ale j buli znisheni vidomosti pro vzhe zdijsneni plavannya Pislya smerti imperatora Chzhu Di jogo nastupniki z dinastiyi Min zaprovadili izolyacionistsku politiku hajczin ta rizko obmezhila morsku torgivlyu Kitajci vtratili interes do togo sho voni nazivali varvarskimi zemlyami i zoseredilis na vnutrishnih spravah a nastupni imperatori vvazhali sho ekspediciyi zavdayut shkodi kitajskij derzhavi Imperator Hunsi pripiniv podalshi ekspediciyi a imperator Syuande nakazav znishiti bilshu chastinu informaciyi pro podorozhi Chzhen He Yevropejski znannya pro Atlantichnij okean do XV stolittya Dokladnishe Zavoyuvannya Kanarskih ostrovivKarta Afriki yak vona bula vidoma yevropejcyam u 1482 roci Stvorena nimeckim kartografom Lienhartom Hollom na osnovi chetvertoyi karti Afriki Ptolemeya U 1297 roci portugalskij korol Dinish osobisto zacikavivsya rozvitkom portugalskogo eksportu Oskilki na materiku krayina bula zusibich otochena teritoriyeyu Ispaniyi yedinoyu mozhlivistyu dlya portugalciv torguvati v obhid svogo odvichnogo konkurenta bula morska torgivlya 1317 roku Dinish uklav ugodu z genuezkim moryakom torgovcem Manuelem Pessanha Pessano priznachivshi jogo pershim admiralom portugalskogo flotu z metoyu zahistu krayini vid nabigiv musulmanskih pirativ Spalah Chornoyi smerti epidemiyi bubonnoyi chumi prizveli do serjoznoyi depopulyaciyi v Yevropi silskogo naselennya u drugij polovini XIV stolittya i oskilki lishe more proponuvalo alternativu bilshist portugalskogo naselennya osidalo v ribalskih i torgovih priberezhnih rajonah Mizh 1325 i 1357 rokami portugalskij korol Afonsu IV zaohochuvav morsku torgivlyu i v 1341 roci organizuvav pershi sistematichni morski doslidzhennya ostroviv Kanarskogo arhipelagu Kanarski ostrovi vzhe vidomi genuezcyam vvazhalisya oficijno vidkritimi pid patronatom portugalciv ale v 1344 roci svoyi prava na nih visunula Kastiliya poshirivshi odvichne ispansko portugalske protistoyannya takozh i na more Yevropejske moreplavstvo do drugoyi polovini XV stolittya perevazhno vidbuvalos u viglyadi kabotazhnogo priberezhnogo plavannya pid chas yakogo moryaki keruvalis kartami portolanami Ci karti vkazuvali perevireni morski marshruti oriyentovani na priberezhni oriyentiri moryaki vihodili z vidomoyi tochki stezhili za kompasom i namagalisya viznachiti svoye misceznahodzhennya za oriyentirami na berezi Dlya pershih doslidzhen okeanu zahidnoyevropejci vikoristovuvali kompas a takozh novi progresivni dosyagnennya v kartografiyi ta astronomiyi Arabski navigacijni instrumenti taki yak morska astrolyabiya kvadrant ta astronomichni tablici Zidzhi vikoristovuvalisya dlya astronomichnoyi navigaciyi Vidkrittya v Atlantichnomu okeani 1419 1507 Portugalski doslidzhennya za chasiv infanta Enrike Dokladnishe Enrike Moreplavec Enrike Moreplavec na choli inshih portugalskih pershovidkrivachiv na Pam yatniku geografichnim vidkrittyam v Lisaboni Shob zabezpechiti svoyu monopoliyu na torgivlyu yevropejci pochinayuchi z portugalciv namagalisya zaprovaditi seredzemnomorsku sistemu torgivli v yakij derzhavi zastosovuvali vijskovu silu abo pogrozi dlya zaluchennya torgovih potokiv cherez kontrolovani nimi porti shob obklasti tovari opodatkovuvannyu 1415 roku z metoyu vzyati pid svij kontrol torgivlyu z pivnichnoafrikanskim uzberezhzhyam Portugalske korolivstvo zavoyuvalo marokkansku Seutu Molodij portugalskij infant Enriko Moreplavec yakij bezposeredno brav uchast v zavoyuvanni na misci diznavsya pro mozhlivosti pributkovoyi torgivli po transsaharskih torgovih shlyahah Protyagom stolit shlyahi torgivli rabami ta zolotom sho z yednuvali zahidnu Subsaharsku Afriku z Seredzemnomor yam prohodili cherez Zahidnosaharsku pustelyu yaku kontrolyuvali pivnichnoafrikanski mavri Enrike hotiv diznatis yak daleko na pivden prostyagayutsya kontrolovani musulmanami teritoriyi v Africi Vin spodivavsya obijti ci zemli po moryu i nalagoditi pryamu torgivlyu bezposeredno iz subsaharskoyu Afrikoyu a takozh znajti soyuznikiv u legendarnih hristiyanskih zemlyah na pivdni takih yak korolivstvo Presvitera Joana ta z yasuvati chi mozhlivo distatisya morem do Indiyi dzherela pributkovoyi torgivli pryanoshami Vin iniciyuvav i sponsoruvav nizku portugalskih morskih podorozhej vzdovzh uzberezhzhya Mavritaniyi zibravshi grupu torgovciv sudnovlasnikiv ta zacikavlenih u novih morskih shlyahah storin Nezabarom pid chas plavan organizovanih princom Enrike Moreplavcya buli vidkriti abo perevidkriti atlantichni ostrovi arhipelagiv Madejra 1419 r i Azorskih ostroviv 1427 r Kerivnikom ekspediciyi yaka zasnuvala pershe poselennya na ostrovi Madejra buv portugalskij doslidnik Zhuan Gonsalvish Zarku U toj chas yevropejci ne znali sho znahoditsya za misom Non mis Chaunar na afrikanskomu uzberezhzhi i chi mozhna povernutisya peretnuvshi jogo Morski mifi poperedzhali pro okeanskih chudovisk abo kraj svitu ale navigatori princa Enrike kinuli viklik takim viruvannyam pochinayuchi z 1421 roku voni sistematichno prohodili povz nogo dosyagnuli neprohidnogo misu Bohador i v 1434 roci Zhil Ianish odin iz kapitaniv princa Enrike nareshti prominuv i jogo Volta du mar marshrut kapitaniv Enrike Moreplavcya Z 1440 roku karaveli shiroko vikoristovuvalisya dlya doslidzhennya uzberezhzhya Afriki Ce buv isnuyuchij iberijskij tip korablya yakij vikoristovuvavsya dlya ribolovli torgivli ta deyakih vijskovih cilej Na vidminu vid deyakih inshih suden togo chasu karavela mala kermo vstanovlene na kormovij stijci na vidminu vid rulovogo vesla vstanovlenogo zboku yak ce mozhna bulo pobachiti napriklad na Seredzemnomu mori Korabel mav neveliku osadku sho bulo korisnim dlya doslidzhennya nevidomih beregiv Karavela mala horoshi vitrilni harakteristiki i zi svoyimi kosimi latinskimi vitrilami mogla jti proti vitru sho bulo nadzvichajnim dosyagnennyam na toj chas Kosi vitrila buli mensh efektivnimi pid chas plavannya pri poputnomu vitri ce poyasnyuye chomu Hristofor Kolumb pered perehodom cherez Atlantiku pri poputnih pasatah zaminiv kosi vitrila na svoyij karaveli Ninya na pryami Dlya astronomichnoyi navigaciyi portugalci vikoristovuvali efemeridi yaki zaznali znachnogo poshirennya v XV stolitti Ce buli astronomichni tablici yaki mistili dani shodo roztashuvannya nebesnih svitil v pevnij period chasu Opublikovanij u 1496 roci yevrejskim astronomom astrologom i matematikom Avraamom Zakuto astronomichnij traktat mistiv deyaki z cih tablic dlya ruhu zirok Ci tablici zrobili revolyuciyu v navigaciyi dozvolivshi moreplavcyam obchislyuvati shirotu na yakij znahodivsya yih korabel Odnak priladiv dlya obchislennya tochnoyi dovgoti v cej chas she ne isnuvalo i moreplavci namagalisya navchitis yiyi viznachiti protyagom stolit Vikoristovuyuchi karavelu sistematichni doslidzhennya trivali vse dali na pivden prosuvayuchis u serednomu na odin gradus na rik Senegal i pivostriv Kabo Verde buli dosyagnuti v 1445 roci a v 1446 roci Alvaru Fernandish prosunuvsya majzhe do suchasnoyi Syerra Leone U 1453 roci zahoplennya Konstantinopolya osmanami stalo potuzhnim udarom dlya hristiyanskogo svitu ta vstanovlenih dilovih zv yazkiv zi shodom 1455 roku Papa Mikola V vidav bullu Romanus Pontifex sho posilyuye poperednij Dum Diversas 1452 nadayuchi korolyu Portugaliyi Afonsu V ta jogo nastupnikam vsi zemli ta morya vidkriti za misom Bohador a takozh torgivlyu ta zavoyuvannya proti musulman i yazichnikiv zapochatkuvavshi tim samim v Atlantici politiku zakritogo morya mare clausum Korol yakij rozpituvav genuezkih ekspertiv pro morskij shlyah do Indiyi zamoviv kartu svitu Fra Mauro yaka pribula do Lisabona v 1459 roci U 1456 roci Diogu Gomish dosyag arhipelagu Kabo Verde U nastupne desyatilittya kilka kapitaniv na sluzhbi u princa Enrike v tomu chisli genuezec Antonio da Noli ta veneciyec Alvize Kadamosto vidkrili reshtu ostroviv yaki protyagom XV stolittya buli kolonizovani Gvinejska zatoka bude dosyagnuta v 1460 h rokah Portugalski doslidzhennya pislya smerti Enrike Dokladnishe Portugalski geografichni vidkrittyaSuchasna replika karaveli latini karaveli ozbroyenoyi latinskimi vitrilami U 1460 roci Pedru de Sintra dosyag Syerra Leone Princ Enrike Moreplavec pomer u listopadi togo zh roku pislya chogo vrahovuyuchi mizerni dohodi yaki na toj chas prinosili morski ekspediciyi v kaznu Portugalskogo korolivstva v 1496 roci prava na morski doslidzhennya buli peredani lisabonskomu kupcyu Fernanu Gomeshu yakij v obmin na monopoliyu na torgivlyu v Gvinejskij zatoci povinen buv doslidzhuvati 100 mil 161 kilometr shoroku protyagom p yati rokiv Zavdyaki jogo sponsorstvu taki portugalski doslidniki yak Zhuan de Santarem Peru Eshkobar Lopu Gonsalvish Fernan do Po ta Pedru de Sintra navit perevishili ci cili Voni dosyagli pivdennoyi pivkuli ta ostroviv Gvinejskoyi zatoki vklyuchayuchi San Tome i Prinsipi ta zasnuvali faktoriyu v Elmini na Zolotomu uzberezhzhi v 1471 roci Tam na teritoriyi suchasnoyi Gani v ti chasi procvitala torgivlya alyuvialnim zolotom sered miscevih meshkanciv arabskih i berberskih torgovciv U Pivdennij pivkuli portugalski moreplavci vikoristovuvali yak oriyentir dlya nebesnoyi navigaciyi Pivdennij Hrest U 1478 roci pid chas Vijni za kastilsku spadshinu bilya Elmini u Gvinejskij zatoci vidbulasya velika morska bitva mizh kastilskoyu armadoyu z 35 karavel i portugalskim flotom za dominuvannya v torgivli z ekvatorialnoyu Afrikoyu zoloto rabi slonova kistka ta melegetskij perec Bitva zavershilasya peremogoyu Portugaliyi i za umovami Alkasovaskogo dogovoru 1479 roku katolicki koroli Ispaniyi oficijno viznali portugalskij suverenitet nad bilshistyu spirnih teritorij Zahidnoyi Afriki Ce bula persha kolonialna vijna i persha kolonialna morska bitva mizh yevropejskimi derzhavami U 1481 roci neshodavno koronovanij Zhuan II nakazav pobuduvati v Elmini portugalskij fort i faktoriyu San Zhorzhi da Mina 1482 roku Diogu Kan doslidiv richku Kongo i u 1486 roci prodovzhiv doslidzhennya do misu Kejp Kros suchasna Namibiya Nastupnij vazhlivij proriv vidbuvsya v 1488 roci koli Bartolomeu Diash obignuv pivdennij mis Afriki yakij vin nazvav Mis Shtormiv port Cabo das Tormentas i propliv dali na shid azh do girla Velikoyi ribnoyi richki dovivshi sho v Indijskij okean mozhna bulo potrapiti z Atlantiki Nezabarom mis perejmenuvav portugalskij korol Zhuan II na Mis Dobroyi Nadiyi port Cabo da Boa Esperanca cherez velikij optimizm viklikanij mozhlivistyu znajdennya morskogo shlyahu do Indiyi sho pidtverdilo pomilkovist dumki nibito Indijskij okean ne maye vihodu do morya yaka isnuvala she z chasiv antichnosti ta robit Ptolemeya Portugalski geografichni vidkrittya zdijsneni protyagom 1415 1543 rokiv blakitnim golovni torgovi marshruti chervonimi cyatkami dati pershogo dosyagnennya teritorij zelenim pidvladni abo vasalni teritoriyi Odnochasno Peru da Kovilyan sho buv vidpravlenij portugalskim korolem u tayemnu podorozh suhodolom dosyag Efiopiyi i zibrav vazhlivu informaciyu pro Chervone more ta uzberezhzhya Suahili nadavshi portugalcyam vazhlivu informaciyu pro zemli sho lezhali na shlyahu do Indiyi Gruntuyuchis na nabagato piznishih istoriyah pro fantomnij ostriv Bakalau i superechlivih petroglifah na Dejtonskij skeli deyaki doslidniki pripuskayut sho u 1473 roci portugalskij moreplavec Zhuan Vash Korte Real vidkriv ostriv Nyufaundlend bilya uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki ale navedeni dzherela vvazhayutsya bilshistyu istorikiv nenadijnimi ta neperekonlivimi Ispanski doslidzhennya Kolumb vidkrivaye Novij svit Dokladnishe Vidkrittya Ameriki Kolumbom Marshruti chotiroh podorozhej Hristofora Kolumba v 1492 1503 rokah Kastiliya odvichnij pirenejskij supernik Portugaliyi rozpochala zavoyuvannya Kanarskih ostroviv bilya zahidnoafrikanskogo uzberezhzhya she u 1402 roci ale potim protyagom bilshoyi chastini XV stolittya yiyi uvaga bula zoseredzhena na vnutrishnij politici Pirenejskogo pivostrova ta Rekonkisti proti musulmanskih zavojovnikiv Lishe naprikinci XV stolittya pislya ob yednannya koron Kastiliyi ta Aragonu Ispaniya povnistyu prisvyatila sebe poshuku novih torgovih shlyahiv za kordonom Aragonske korolivstvo bulo vazhlivoyu morskoyu siloyu u Seredzemnomor yi Aragon kontrolyuvav teritoriyi u shidnij Ispaniyi pivdenno zahidnij Franciyi veliki ostrovi v Seredzemnomu mori taki yak Siciliya Sardiniya at Malta a takozh Neapolitanske korolivstvo ta deyaki volodinnya na materikovij Greciyi 1492 roku katolicki koroli zavoyuvali Granadskij emirat ostannyu musulmansku derzhavu na Pirenejskomu pivostrovi i virishili profinansuvati ekspediciyu Hristofora Kolumba v nadiyi obijti monopoliyu Portugaliyi na zahidnoafrikanskih morskih shlyahah i dosyagti Indiyi Pivdenna ta Pivdenno Shidna Aziya podorozhuyuchi na zahid Pered tim Kolumb dvichi u 1485 i 1488 rokah predstavlyav proyekt plavannya na zahid korolyu Portugaliyi Zhuanu II ale obidva razi proyekt buv vidhilenij Repliki korabliv Kolumba Ninyi Santa Mariyi ta Pinti v Palos de la Frontera Ispaniya Uvecheri 3 serpnya 1492 roku Kolumb virushiv z Palos de la Frontera na choli nevelichkoyi flotiliyi z troh korabliv yaka skladalas z odniyeyi velikoyi karaki Santa Maria i dvoh menshih karavel Pinta i Nina Kolumb spochatku vidpliv do Kanarskih ostroviv de vin popovniv zapasi dlya togo sho viyavilosya p yatitizhnevoyu podorozhzhyu cherez okean peretinayuchi chastinu Atlantiki yaka stala vidomoyu yak Sargasove more Dovgoochikuvana zemlya bula pomichena 12 zhovtnya 1492 roku i Kolumb nazvav ostriv odin z ostroviv yaki zaraz vhodyat do skladu Bagamskih ostroviv ale yakij z nih tochno nevidomo San Salvador u tomu sho vin vvazhav Ost Indiyeyu Kolumb takozh chastkovo doslidiv pivnichno shidne uzberezhzhya Kubi visadivsya 28 zhovtnya i pivnichne uzberezhzhya Espanjoli do 5 grudnya Na Espanjoli Kolumb zustrivsya z miscevim kasikom Guakanagariksom yakij dav jomu dozvil zalishiti na ostrovi svoyih lyudej dlya zasnuvannya poselennya Kolumb zasnuvav poselennya La Navidad na teritoriyi suchasnogo Gayiti i zalishiv v nomu 39 cholovik Pered povernennyam do Ispaniyi Kolumb vikrav blizko desyati dvadcyati p yati tubilciv i zabrav yih iz soboyu Lishe semero chi vosmero korinnih indianciv pribuli do Ispaniyi zhivimi ale voni spravili na Sevilyu velike vrazhennya Pid chas povernennya shtorm zmusiv Kolumba 4 bereznya 1493 roku prishvartuvatisya v gavani Lisabona Vin proviv tizhden v Portugaliyi pislya chogo vidpliv do Ispaniyi i 15 bereznya 1493 roku pribuv do Barseloni de buv prijnyatij korolevoyu Kastiliyi Izabelloyu I ta korolem Araglnu Fernando II Chutka pro vidkrittya nim novih zemel shvidko poshirilasya po Yevropi Kolumb ta inshi ispanski doslidniki spochatku buli rozcharovani svoyimi vidkrittyami na vidminu vid krayin Afriki chi Aziyi vidkritih portugalcyami ostriv yani Karibskogo morya malo sho mogli zaproponuvati pribulcyam z Yevropi dlya torgivli Cherez ce ispancyam nichogo ne zalishalos nizh zosereditis na kolonizaciyi Karibskih ostroviv z metoyu viroshuvati na nih cinnu chi ekzotichnu dlya Yevropi produkciyu Lishe koli buv doslidzhenij sam kontinent Ispaniya znajshla bagatstvo yakogo shukala Tordesilyaskij dogovir 1494 Dokladnishe Tordesilyaskij dogovir Nevdovzi pislya povernennya Kolumba z teritoriyi yaka piznishe bude nazvana Vest Indiyeyu shob uniknuti konfliktu v novovidkritih zemlyah mizh ispancyami ta portugalcyami vinikla potreba u rozpodili mizh nimi zon vplivu 4 travnya 1493 roku cherez dva misyaci pislya pributtya Kolumba papa Oleksandr VI vidav dlya katolickih koroliv bullu Inter caetera u yakij govorilosya sho vsi zemli na zahid i pivden vid liniyi provedenoyi vid polyusa do polyusa v 100 ligah na zahid i pivden vid bud yakogo z nalezhnih portugalcyam Azorskih ostroviv abo ostroviv Kabo Verde povinni nalezhati Kastiliyi U nomu ne zgaduvalasya Portugaliya yaka ne mogla pretenduvati na neshodavno vidkriti zemli na shid vid liniyi Meridian Tordesilyaskoyi ugodi 1494 roku fioletovij i piznishij antimeridian Molukkskih ostroviv zelenij vstanovleni v Saragoskij ugodi 1529 Korol Portugaliyi Zhuan II buv nezadovolenij papskoyu bulloyu vvazhayuchi sho vona dala jomu nadto malo zemli i ne davala jomu mozhlivosti distatisya do Indiyi jogo golovnoyi meti Zgodom vin domovivsya bezposeredno z Fernandj i Izabelloyu pro peremishennya liniyi na zahid sho dozvolilo jomu pretenduvati na neshodavno vidkriti zemli na shid vid neyi U 1494 roci Ispaniya ta Portugaliya uklali mizh soboyu Tordesilyaskij dogovir yakij rozdiliv yak uzhe vidkriti tak i she nevidomi zemli mizh dvoma derzhavami Za cim dogovorom portugalci otrimali vse za mezhami Yevropi na shid vid liniyi yaka prohodila na 370 ligah zahidnishe vid ostroviv Kabo Verde na toj chas uzhe portugalskih Ce dalo yim kontrol nad Afrikoyu Aziyeyu ta shidnoyu chastinoyu Pivdennoyi Ameriki Braziliyeyu Ispanci Kastiliya otrimali vse na zahid vid ciyeyi liniyi a takozh ostrovi vidkriti Hristoforom Kolumbom pid chas jogo pershoyi podorozhi nazvanih u dogovori yak Sipangu i Antiliya Kuba i Espanjola Pid chas peregovoriv dogovir podiliv vidomij svit atlantichnih ostroviv priblizno navpil z liniyeyu podilu priblizno poseredini mizh portugalskimi ostrovami Zelenogo misu ta ispanskimi novovidkritimi zemlyami v Karibskomu mori U 1500 roci Pedru Alvarish Kabral natrapiv na te sho zaraz znane yak uzberezhzhya Braziliyi yake vin vvazhav velikim ostrovom Oskilki cya teritoriya lezhala na shid vid Tordesilyaskoyi liniyi rozmezhuvannya Kabral ogolosiv sho cya zemlya nalezhit Portugaliyi i ispanci z povagoyu postavilisya do ciyeyi zayavi Portugalski korabli plivli v pivdenno zahidnomu napryamku v Atlantiku shob spijmati spriyatlivij zahidnij viter dlya podorozhi do Indiyi i same syudi pryamuvav Kabral u svoyij podorozhi u koridori dlya zahistu yakogo bulo ukladeno dogovir Deyaki doslidniki visuvali pripushennya sho portugalci tayemno vidkrili Braziliyu ranishe i same tomu voni perenesli liniyu na shid ale perevirenih dokaziv cogo nemaye Inshi pidozryuyut sho Duarte Pacheku Perejra tayemno vidkriv Braziliyu v 1498 roci ale bilshist istorikiv ne vvazhayut ce virogidnim Piznishe teritoriya Ispaniyi vklyuchala velichezni teritoriyi kontinentalnogo materika Pivnichnoyi ta Pivdennoyi Ameriki hocha kontrolovana Portugaliyeyu Braziliya rozshirilasya cherez liniyu Tordesilyaskogo dogovoru a inshi yevropejski derzhavi vzagali ne viznavali rozpodilu svitu mizh Ispaniyeyu i Portugaliyeyu vstanovlenogo cim dogovorom Doslidzhennya Novogo svitu Detal karti Valdzeyemyullera 1507 roku na yakij vpershe vkazano nazvu Amerika Persha podorozh Kolumba v 1492 roci nabula znachnogo rozgolosu u Yevropi i sponukala podalshi morski doslidzhennya tozh z 1497 roku nizka moreplavciv z riznih krayin virushili na zahid cherez Atlantichnij okean Pivnichna Amerika V 1497 roci italiyec Dzhovanni Kaboto vidomij v Angliyi yak Dzhon Kabot otrimav patent na doslidzhennya vid korolya Angliyi Genriha VII Vidplivayuchi z Bristolya jmovirno za pidtrimki miscevogo Tovaristva venchurnih torgovciv Kabot peretnuv Atlantiku po bilsh pivnichnij shiroti nizh Kolumb spodivayuchis sho tak podorozh do Vest Indiyi bude korotshoyu i dosyagnuv sushi des u Pivnichnij Americi mozhlivo na ostrovi Nyufaundlend 1499 roku Zhuan Fernandish Lavrador otrimav licenziyu vid korolya Portugaliyi i razom z Peru de Barselushem voni vpershe pobachili Labrador yakij buv nazvanij na jogo chest Pislya povernennya vin mozhlivo virushiv do Bristolya shob vidplisti v im ya Angliyi Majzhe v toj samij chas mizh 1499 i 1502 rokami brati Gashpar i Migel Korte Real doslidili j nazvali uzberezhzhya Grenlandiyi a takozh Nyufaundlendu Rezultati oboh cih doslidzhen vzhe buli poznacheni na Planisferi Kantino 1502 roku Pivdenna Amerika Tretya ekspediciya Kolumba v 1498 roci zapochatkuvala pershu uspishnu ispansku kolonizaciyu u Vest Indiyi na ostrovi Espanjola Popri zrostayuchi sumnivi Kolumb vidmovivsya viznati sho vin ne dosyag Indiyi Pid chas podorozhi vin vidkriv girlo richki Orinoko na pivnichnomu uzberezhzhi Pivdennoyi Ameriki na teritoriyi suchasnoyi Venesueli i vvazhav sho velichezna kilkist prisnoyi vodi sho potraplyaye v girlo richki mogla pohoditi lishe z kontinentalnogo masivu sushi yakij yak vin buv upevnenij buv azijskim materikom U miru zbilshennya sudnoplavstva mizh Sevilyeyu ta Vest Indiyeyu znannya yevropejciv pro Karibski ostrovi Centralnu Ameriku ta pivnichne uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki zrostali Ispanskij flot na choli z Alonso de Oheda ta Amerigo Vespuchchi u 1499 1500 rokah dosyag uzberezhzhya teritoriyi suchasnoyi Gayani de obidva doslidniki rozijshlisya v protilezhnih napryamkah Vespuchchi popliv na pivden vidkrivshi v lipni 1499 roku girlo richki Amazonka i dosyagnuvshi 6 pivdennoyi shiroti v suchasnij pivnichno shidnij Braziliyi persh nizh povernuti nazad Na pochatku 1500 roku Visente Yanyes Pinson yakij brav uchast v pershomu plavanni Kolumba yak kapitan Pinti buv zbitij iz kursu shtormom i 26 sichnya 1500 roku opinivsya bilya pivnichno shidnogo uzberezhzhya Braziliyi doslidivshi uzberezhzhya na pivden azh do suchasnogo shtatu Pernambuku Jogo flot pershim pidnyavsya na 50 mil vverh po Amazonci yaku vin nazvav Rio Santa Mariya de la Mar Dulse richka Svyatoyi Mariyi Prisnovodnogo morya Odnak oskilki ci teritoriyi znahodilis shidnishe rozdilovoyi liniyi vstanovlenoyi Tordesilyasskim dogovorom ispanci ne mogli na neyi pretenduvati U kvitni 1500 roku druga portugalsko indijska armada ocholyuvana Pedru Alvarishem Kabralom z ekipazhem dosvidchenih kapitaniv sho vklyuchav Bartolomeu Diasha ta Nikolau Koelo natrapila na brazilske uzberezhzhya koli vona vidhililas daleko na zahid v Atlantici vikonuyuchi velikij manevr volta do mar shob uniknuti shtiliv v Gvinejskij zatoci i spijmati poputni zahidni vitri 21 kvitnya 1500 roku bula pomichena gora yaku nazvali Monte Paskoal a 22 kvitnya Kabral visadivsya na uzberezhzhi 25 kvitnya ves flot vidpliv u gavan yaku voni nazvali Porto Seguro Bezpechnij port Kabral zrozumiv sho nova zemlya lezhit na shid vid liniyi Tordesilyas i vidpraviv poslancya do Portugaliyi z listami pro znahidku zokrema listom Peru Vash de Kaminyi Vvazhayuchi vidkritu zemlyu ostrovom vin nazvav yiyi Ilya de Vera Krus Ostriv Istinnogo Hresta Deyaki istoriki pripuskayut sho visadka Kabrala v Braziliyi ne bula vipadkovoyu i sho portugalci mozhlivo vikonuyuchi manevr volta do mar natrapili na pivdennoamerikanske uzberezhzhya ranishe ale trimali svoye vidkrittya u tayemnici i same tomu Zhuan II v 1494 roci napolyagav v Tordesilyasi na perenesenni liniyi zahidnishe hocha motivaciya Zhuana mozhlivo polyagala v tomu shob prosto zbilshiti shans pretenduvati na novi zemli v Atlantici Vid amerikanskogo uzberezhzhya flot Kabrala potim povernuv na shid shob prodovzhiti podorozh do pivdennogo krayu Afriki i dali v Indiyu Kabral buv pershim kapitanom yakij v odnomu plavanni visadzhuvavsya na chotiroh kontinentah ocholivshi pershu ekspediciyu yaka v svoyemu marshruti ob yednala Yevropu Afriku Novij Svit ta Aziyu Amerigo Vespuchchi florentiyec sho pracyuvav u filiyi banku Medichi v Sevilyi z 1491 roku i zajmavsya zabezpechennyam ispanskih okeanskih ekspedicij do vidkritoyi Kolumbom Indiyi dvichi podorozhuyuchi do Gviani z Huanom de la Kosa na sluzhbi Ispaniyi Na zaproshennya korolya Portugaliyi Manuela I vzyav uchast yak sposterigach v portugalskih doslidnickih podorozhah do shidnogo uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki Ci ekspediciyi stali shiroko vidomi v Yevropi pislya togo yak v dvoh pripisuvanih jomu zvitah pro ci podorozhi opublikovanih mizh 1502 i 1504 rokami avtor pripustiv sho neshodavno vidkriti zemli buli ne Indiyeyu a Novim Svitom Mundus novus ce takozh latinska nazva togochasnogo dokumenta zasnovanogo na listah Vespuchchi do Lorenco Popolano de Medichi yakij stav shiroko vidomim u Yevropi Nevdovzi usim stalo zrozumilo sho Kolumb dosyag ne Aziyi a cilkom novogo kontinentu Novogo Svitu Nazvu Amerika bulo nadano novomu kontinentu v 1507 roci nimeckimi kartografami Martinom Valdzemyullerom i Matiasom Ringmannom jmovirno na chest Amerigo Vespuchchi Z 1501 po 1502 rik odna z cih portugalskih ekspedicij ocholyuvana Gonsalu Koelyu i Gashparom de Lemushem dijshla na pivden uzdovzh uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki do zatoki suchasnogo Rio de Zhanejro U zviti Amerigo Vespuchchi stverdzhuyetsya sho ekspediciya dosyagla shiroti 52 v napryamku Pivdennogo polyusu u holodnih shirotah togo sho zaraz ye pivdennoyu Patagoniyeyu mozhlivo poblizu Magellanovoyi protoki persh nizh povernuti nazad Vespuchchi pisav sho voni pryamuvali na pivdennij zahid i pivden dotrimuyuchis dovgoyi rivnoyi beregovoyi liniyi opis zbigayetsya z pivdennim uzberezhzhyam Pivdennoyi Ameriki Ce zdayetsya superechlivim oskilki v nastupnomu listi vin zminiv chastinu svogo opisu zayavivshi pro zsuv priblizno z 32 pd sh Pivdenna Braziliya na pivden pivdennij shid do vidkritogo morya vodnochas stverdzhuyuchi sho voni dosyagli 50 52 pd u suspilne nadbannya nevidomo U 1503 roci Bino Polm ye de Gonnevil ocholiv odnu z pershih ekspedicij francuzkih normandciv i bretonciv do Braziliyi kidayuchi viklik portugalskij politici mare clausum Vin mav namir vidplisti do Indiyi na shid ale bilya misu Dobroyi Nadiyi jogo korabel buv vidnesenij na zahid cherez shtorm i 5 sichnya 1504 roku vin visadivsya v suchasnomu shtati Santa Katarina pivden Braziliyi U 1508 roci vidbulas druga podorozh ispancya Pinsona pid chas yakoyi jogo ekspediciya projshla vzdovzh uzberezhzhya Pivdennoyi ta Centralnoyi Ameriki u poshukah prohodu na shid Americae Sive Quartae Orbis Partis Nova Et Exactissima Descriptio Diyego Gutyerresa najbilsha karta Ameriki do 17 stolittya ta persha karta yaka vikoristovuye nazvu Kaliforniya Britanska biblioteka London Z 1511 po 1512 rik portugalski kapitani Zhuan de Lisbon ta Eshtevan de Frojs dosyagli girla richki La Plata u suchasnomu Urugvayi ta Argentini ta projshli daleko na pivden do suchasnoyi zatoki San Matias na 42 pd sh Cya ekspediciya nadala pershi novini pro bilogo korolya ta lyudej gir u vnutrishnij chastini Imperiya inkiv a takozh podarunok sribnu sokiru otrimanu vid tubilciv Charrua pislya yihnogo povernennya do uzberezhzhya chi storoni Braziliyi i na zahid vzdovzh uzberezhzhya ta girla richki La Plata i zaproponovanu korolyu Manuelyu I Kristofer de Aro flamandec sefardskogo pohodzhennya odin iz finansistiv ekspediciyi razom iz Nuno Manuelem yakij sluzhiv ispanskij koroni pislya 1516 r vvazhav sho moreplavci vidkrili pivdennu protoku na zahid v Aziyu V 1515 16 rokah Huan Dias de Solis moreplavec sho brav uchast v ekspediciyi Pinsona 1508 roku virushiv v ekspediciyu z metoyu doslidzhennya Pivdennoyi Ameriki i z chastinoyu svoyeyi komandi znik pid chas doslidzhennya na chovni richki La Plata Cya ekspediciya sponukala portugalciv priskoriti doslidzhennya Braziliyi i znovu rozpalila interes do regionu u ispanciv yaki rozpochali jogo kolonizaciyu v 1531 roci U 1519 roci ekspediciyu spryamovanu ispanskoyu koronoyu shob znajti shlyah do Aziyi v obhid Pivdennoyi Ameriki ocholiv dosvidchenij portugalskij moreplavec Ferdinand Magellan Flot doslidzhuvav richki ta zatoki ta kartografuvav uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki poki ne znajshov shlyah do Tihogo okeanu cherez Magellanovu protoku Z 1524 po 1525 rik portugalskij konkistador Alejsho Garsiya mozhlivo veteran ekspediciyi Solisa 1516 roku ocholyuvav privatnu ekspediciyu kilkoh kastilskih i portugalskih avantyuristiv sho zaznali korabletroshi yaka zaluchila blizko 2000 indianciv guarani Voni doslidzhuvali teritoriyi suchasnoyi pivdennoyi Braziliyi Paragvayu ta Boliviyi vikoristovuyuchi miscevu merezhu stezhok Peabiru Voni takozh buli pershimi yevropejcyami yaki peretnuli napivpustelnij region Chako i dosyagli teritorij imperiyi inkiv v Andah zi shodu poblizu Sukre Vidkrittya v Indijskomu okeani 1497 1513 Plavannya Vasko da Gami do spravzhnoyi Indiyi Dokladnishe Vidkrittya morskogo shlyahu do IndiyiPodorozh Vasko da Gami do Indiyi 1497 1499 rr chornij Poperedni podorozhi Peru da Kovilyana pomaranchevij i Afonsu de Pajva sinij i yihnij spilnij marshrut zelenij Zahisheni vid pryamoyi ispanskoyi konkurenciyi Tordesilyaskim dogovorom portugalski doslidzhennya ta kolonizaciya na shid prodovzhuvalisya shvidkimi tempami Dvichi u 1485 i 1488 rokah Portugaliya oficijno vidmovilas vid propoziciyi genuezcya Hristofora Kolumba dosyagti Indiyi plivuchi na zahid Eksperti portugalskogo korolya Zhuana II vidhilili cyu ideyu oskilki vvazhali sho ocinka Kolumba vidstani vid Yevropi do Aziyi u 2400 mil 3860 km bula zamaloyu i viyavilis na vidminu vid Kolumba cilkom pravi v comu Chastkovo rishennya Zhuana vidmoviti Kolumbu bulo takozh obumovlene tim sho portugalci napoleglivo prosuvalis do Indiyi shidnim shlyahom i na moment rozglyadu drugoyi propoziciyi Bartolomeu Diash vzhe vidbuv u svoye plavannya v 1487 roci namagayuchis znajti shlyah v Indijskij okean navkolo pivdennogo krayu Afriki Ne vidkidayuchi mozhlivosti dosyagnuti Aziyi plavannyam v zahidnomu napryamku na toj moment uyavlennya pro te sho Zemlya krugla vzhe bulo zagalnoviznanim v naukovomu seredovishi hocha ce j she ne bulo dovedeno eksperimentalnim shlyahom eksperti Zhuana II vvazhali sho plavannya do Aziyi v shidnomu napryamku vimagatime znachno korotshoyi podorozhi Povernennya Diasha z misu Dobroyi Nadiyi v 1488 roci ta podorozh Peru da Kovilyana do Efiopiyi po sushi pokazali sho bagatstvo Indijskogo okeanu dostupne z Atlantiki Bula pidgotovlena davno nazrila ekspediciya Marshruti portugalskih Indijskih armad Atlantichnim ta Indijskim okeanami na vihid i nazad z manevrami Volta do mar v Pivnichnij Atlantici rozroblenim navigatorami Enrike Moreplavcya i vihidnim marshrutom zahidnih vitriv Pivdennoyi Atlantiki vidkritim Bartolomeu Diashem u 1488 roci po yakomu jshli nastupni ekspediciyi Vasko da Gami ta Pedru Alvarisha Kabrala U lipni 1497 roku nevelikij doslidnickij flot iz chotiroh korabliv i blizko 170 osib pokinuv Lisabon pid komanduvannyam Vasko da Gami U grudni flot projshov Veliku ribnu richku zvidki povernuv Diash i rushiv u vodi dosi nevidomi yevropejcyam Popryamuvavshi v Indijskij okean da Gama uvijshov do morskogo regionu yakij mav tri dobre rozvineni torgovi marshruti Pershij yakim ishov da Gama z yednuvav Mogadisho na shidnomu uzberezhzhi Afriki z Adenom bilya vhodu v Chervone more perskim portom Ormuz na vhodi u Persku zatoku z Kambeyem na pivnichnomu shodi Indiyi i Kalikutom na pivdennomu shodi Indiyi 20 travnya 1498 roku portugalska flotiliya pribula u Kalikut Zusillya Vasko da Gami otrimati spriyatlivi umovi torgivli zrujnuvala nizka vartist portugalskih tovariv porivnyano z cinnimi tovarami yakimi torguvali v Indiyi Cherez dva roki i dva dni pislya vidpravlennya z Lisabona Gama ta vcilila komanda z 55 cholovik povernulisya do Portugaliyi stavshi pershimi moreplavcyami yaki doplivli morem z Yevropi do Indiyi Podorozh da Gami ospivana v Luziadah epichnij poemi Luyisa de Kamojnsha sho vvazhayetsya najvidatnishim portugalskim literaturnim tvorom U lipni 1499 roku novina pro te sho portugalci dosyagli spravzhnoyi Indiyi poshirilas po Yevropi oskilki cherez den pislya urochistogo povernennya flotu Manuel I nadislav lista s povidomlennyam pro cyu podiyu ispanskim katolickim korolyam Fernando ta Izabelli U 1500 roci druga bilsha portugalska armada iz trinadcyati korabliv i blizko 1500 cholovik bula vidpravlena do Indiyi na choli z Pedru Alvarishem Kabralom Dorogoyu do Indiyi portugalci vipadkovo natrapili na brazilske uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki i ogolosili prava Portugaliyi na ci zemli oskilki voni znahodilis shidnishe Tordesilyaskoyi liniyi Piznishe v Indijskomu okeani odin iz korabliv Kabrala dosyag Madagaskaru 1501 yakij chastkovo doslidiv Trishtan da Kunya v 1507 Mavrikij buv vidkritij v 1507 roci Sokotra bula zahoplena v 1506 roci Togo zh roku Lourensu de Almejda visadivsya na Shri Lanci ostrovi sho nazivavsya Taprobane u starodavnih zvitah Aleksandra Makedonskogo ta greckogo geografa Megasfena IV stolittya do nashoyi eri Na Azijskomu materiku pershi portugalski faktoriyi torgovelni posti buli zasnovani v Kochi i Kalikuti 1501 a zgodom u Goa 1510 Ostrovi specij i Kitaj Replika karaki Afonsu AlbukerkiFlor du Mar u Morskomu muzeyi Malakki Malajziya Z Indiyi portugalci prodovzhili svoyi plavannya dali na shid uvijshovshi do drugogo isnuyuchogo kola torgivli v Indijskomu okeani sho poyednuvav Kalikut ta Kijon v Indiyi z portami Pivdenno Shidnoyi Aziyi vklyuchayuchi Malakku ta Palembang 1511 roku Afonsu de Albukerki zavoyuvav Malakku i peretvoriv yiyi na centr portugalskoyi torgivli z Pivdenno Shidnoyu Aziyeyu Z Malakki Albukerki vidpraviv kilka diplomatichnih misij do susidnih korolivstv zokrema Duarte Fernandisha stav pershim yevropejskim poslannikom do Korolivstva Ayutthayi suchasnij Tayiland Tayemnichi Ostrovi pryanoshiv misceznahodzhennya yakih zalishalos dlya yevropejciv dosi nevidomim i dosyagnennya yakih bulo golovnoyu metoyu portugalskih podorozhej v Indijskomu okeani buli viyavleni na Malukskih ostrovah Cimi ostrovami viyavilis arhipelag Banda na toj chas yedine u sviti misce de viroshuvavsya muskatnij gorih i ostrovi Ternate i Tidore de viroshuvalas gvozdika V listopadi 1511 roku perebuvayuchi u Malacci Albukerki vidpraviv na poshuki Ostroviv Pryanoshiv ekspediciyu na choli z Antoniu de Abreu Projshovshi za dopomogoyu miscevih malajskih locmaniv povz Yavu Mali Zondski ostrovi Buru Ambon i Seram na pochatku 1512 roku voni pribuli na arhipelag Banda ta stali pershimi yevropejcyami yaki osobisto distalis Ostroviv Pryanoshiv Z arhipelagu Banda Abreu povernuvsya do Malakki todi yak jogo zastupnik Fransishku Serran virushiv na pivnich znovu dosyag Ambona i pislya togo yak jogo korabel zatonuv bilya ostrova Seram vin otrimav zaproshennya vid sultana ostrova Ternate oselitis zi svoyeyu komandoyu na comu ostrovi i zvesti na nomu portugalsku faktoriyu fort San Zhuan Baptista de Ternate yakij zapochatkuvav portugalsku kolonizaciyu na Malajskomu arhipelazi U travni 1513 Zhorzhi Alvarish odin iz portugalskih poslanciv dosyag Kitayu i visadivsya na ostrovi Lintin u delti richki Chzhuczyan de sprobuvav zasnuvati torgovij post 1516 roku Rafael Perestrello dvoyuridnij brat druzhini Hristofora Kolumba stav pershim yevropejskim doslidnikom yakij vidplivshi z Malakki visadivsya na uzberezhzhi materikovogo Kitayu ta organizuvav torgivlyu u Kantoni 1517 roku Kanton z metoyu torgivli vidvidav Fernan Pirish de Andrade Portugalci zaznali porazki vid kitajciv u 1521 roci v bitvi pri Tunmen i v 1522 roci v bitvi pri Sikaovan pid chas yakoyi kitajci zahopili portugalski zatvornozaryadni povorotni garmati ta zminili tehnologiyu nazvavshi yih Folandzhi 佛郎機 frankski oskilki v toj chas kitajci na arabskij manir nazivali usih yevropejciv frankami Cherez kilka desyatilit vijskovi diyi mizh portugalcyami ta kitajcyami pripinilisya i v 1557 roci kitajci dozvolili portugalcyam zasnuvati svoyu faktoriyu u Makao Shob zmicniti portugalsku torgovelnu monopoliyu Afonsu de Albukerki zahopiv u Perskij zatoci v 1507 roci Maskat i v 1515 roci Ormuz Vin takozh vstupiv u diplomatichni vidnosini z Persiyeyu 1513 roku namagayuchis zavoyuvati Aden ekspediciya na choli z Albukerki zajshla cherez Bab el Mandebsku protoku v Chervone more i znajshla prihistok na ostrovi Kamaran 1521 roku vijska pid komanduvannyam Antoniu Korrejya zavoyuvali Bahrejn zapochatkuvavshi period majzhe visimdesyatirichnogo pravlinnya Portugaliyi nad cim arhipelagom Perskoyi zatoki U Chervonomu mori Massava bula najpivnichnishoyu tochkoyu yaku chasto vidviduvali portugalci do 1541 roku koli flot pid komanduvannyam Eshtevana da Gama pronik do Sueca Vidkrittya v Tihomu okeani 1513 1529 Balboa dosyagaye Tihogo okeanu Podorozh Vasko Nunyesa de Balboa do Pivdennogo morya 1513 rik U 1513 roci priblizno za 65 km na pivden vid Akandi na teritoriyi suchasnoyi Kolumbiyi ispanec Vasko Nunyes de Balboa pochuv nespodivanu novinu pro inshe more bagate zolotom yaku sprijnyav z velikim interesom Mayuchi neveliki resursi ta vikoristovuyuchi informaciyu nadanu kasikami vin na choli zagonu zi 190 ispanciv i kilkoh miscevih providnikiv zdijsniv podorozh cherez Panamskij pereshijok Vikoristovuyuchi neveliku brigantinu ta desyat miscevih kanoe voni proplivli vzdovzh uzberezhzhya ta vijshli na sushu dlya podorozhi cherez pereshijok 6 veresnya ekspediciyu pidsiliv zagin z 1000 cholovikiv pislya chogo ispanci proveli kilka bitv z tubilcyami uvijshli v gusti dzhungli ta pidnyalis na girskij hrebet uzdovzh richki Chukunake zvidki za slovami providnikiv bulo vidno inshe more Balboa pishov upered i do obidu 25 veresnya vin pobachiv na gorizonti nevidkrite more Chleni ekspediciyi Balboa spustilasya do berega dlya korotkoyi rozvidki takim chinom stavshi pershimi yevropejcyami yaki vijshli do Tihogo okeanu v Novomu sviti Projshovshi ponad 110 km Balboa nazvav buhtu de voni opinilisya San Migel Vin nazvav nove more Mar del Sur Pivdenne more oskilki cherez vigin Panamskogo pereshijka ispanci shob distatis jogo podorozhuvali na pivden Golovnoyu metoyu ekspediciyi Balboa buv poshuk bagatih na zoloto korolivstv Z ciyeyu metoyu vin peretnuv zemli kasikiv i distavsya do priberezhnih ostroviv nazvavshi najbilshij z nih Isla Rika Bagatij ostriv sogodni znanij yak Isla del Rej Vsij grupi ostroviv Balboa dav nazvu Archipielago de las Perlas Perlovij arhipelag yaku voni zberigayut i sogodni Diznavshis pro vidkrittya Balboa Pivdennogo morya v sprobah znajti morskij prohid do cogo morya z 1515 po 1516 rik ispanskij flot na choli z Huanom Diasom de Solisom propliv na pivden vzdovzh uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki azh do girla richki La Plata yakij Solis dav nazvu nezadovgo do svoyeyi zagibeli Persha navkolosvitnya podorozh Dokladnishe Pershe navkolosvitnye plavannyaMarshrut navkolosvitnoyi podorozhi Magellana Elkano 1519 1522 V 1516 roci kilka portugalskih moreplavciv yaki konfliktuvali z korolem Portugaliyi Manuelem I zibralisya v Sevilyi shob obgovoriti umovi perehodu na sluzhbu do novogo korolya Ispaniyi Karla I Sered nih buli moreplavci Diogu ta Duarte Barboza Eshtevan Gomish Zhuan Serran ta Fernandu Magellan kartografi Zhorzhi Rejnel ta Diogu Ribejru kosmografi Fransisko ta Ruj Falejru ta flamandskij kupec Kristofer de Aro Fernandu yakij na ispanskij manir teper stav Ferdinandom Magellan yakij do 1513 roku plavav do Indiyi na portugalskij sluzhbi v toj chas koli buli dosyagnuti Molukkski ostrovi i pidtrimuvav zv yazok iz Fransishku Serranom yakij oselivsya na molukkskomu ostrovi Ternate Magellan gruntuyuchis na doslidzhennyah svogo priyatelya Ruya Falejru obstoyuvav pripushennya sho ci ostrovi perebuvali v ispanskij zoni vplivu viznachenij Tordesilyaskim dogovorom Znayuchi pro sprobi ispanciv znajti shlyah do Indiyi iduchi na zahid Magellan predstaviv svij plan ispanskomu korolyu Karlu I Ispanska korona i flamandskij kupec Kristofer de Aro zabezpechili finansuvannya ekspediciyi Magellana Flot buv zibranij i ispanski moreplavci taki yak Huan Sebastyan Elkano priyednalisya do ekspediciyi 10 serpnya 1519 roku voni virushili z Sevilyi z flotom iz p yati korabliv flagman Trinidad pid komanduvannyam Magellana San Antonio Konsepsjon Santyago ta Viktoriya pershij z yakih buv karaveloyu a vsi inshi karaki abo nau z ekipazhem priblizno 237 yevropejciv z kilkoh regioniv z metoyu distatisya do Molukkskih ostroviv podorozhuyuchi na zahid namagayuchis zaluchiti yih v ekonomichnu ta politichnu sferu Ispaniyi Viktoriya yedinij z p yati korabliv Magellana yakij zavershiv pershu navkolosvitnyu podorozh Fragment z Maris Pacifici Orteliusa 1589 Flot pliv use dali j dali na pivden unikayuchi portugalskih teritorij u Braziliyi i stav pershim hto dosyag Vognyanoyi Zemli na pivdennomu kinci Ameriki 21 zhovtnya pochinayuchi z misu Virhenes voni rozpochali vazhku podorozh zavdovzhki 570 km po dovgij protoci yaku Magellan nazvav Protoka Vsih Svyatih Estrecho de Todos los Santos suchasna Magellanova protoka 28 listopada tri korabli sho zalishilis vid jogo flotiliyi uvijshli v Tihij okean yakij ispanci nazvali Mar Pacifico cherez jogo pozirnu spokijnist Ekspediciyi vdalosya peretnuti Tihij okean ale 27 kvitnya 1521 roku Magellan zaginuv u sutichci z tubilcyami na ostrovi Maktan na Filippinskomu arhipelazi i zalishki ekspediciyi ocholiv ispanec Huan Sebastyan Elkano yakij vreshti priviv ispansku flotiliyu na Ostrovi pryanoshiv dosyagnuvshi ostrova Tidore 8 listopada 1521 roku Pislya togo yak Konsepsjon she ranishe buv zalishenij komandoyu i spalenij pid kerivnictvom Elkano zalishalosya tilki dva korabli Trinidad bulo vidremontovano i sudno virushilo v zvorotnomu napryamku na shid do ispanskih volodin u Panami a Viktoriya pid komanduvannyam Huana Sebastyana Elkano z Ostroviv pryanoshiv virishila povertatis ne vzhe projdenim shlyahom na shid navkolo Ameriki a portugalskim marshrutom navkolo Afriki na zahid Trinidad zitknuvsya iz zustrichnimi pasatami i vreshti buv zmushenij povernutisya do Molukkskih ostroviv Tut korabel zahopili v polon portugalci i pislya zvinuvachennya u vtruchanni v portugalsku zonu interesiv v porushennya umov Tordesilyaskogo dogovoru bilshist jogo ekipazhu zaginula na katorzi v Indiyi Na Viktoriyi ekipazh yakoyi buv popovnenij neznachnim chislom ostriv yan malajciv majzhe vsi voni zaginuli v dorozi nezabarom stalo brakuvati proviziyi i chastina ekipazhu stala vimagati vid kapitana vzyati kurs na prinalezhnij portugalskij koroni Mozambik ta zdatisya portugalcyam Prote bilshist moryakiv i sam kapitan Elkano virishili bud sho sprobuvati doplivti do Ispaniyi 6 veresnya 1522 roku zrobivshi lishe odnu zupinku na ostrovah Kabo Verde Viktoriya povernulasya do Ispaniyi zavershivshi pershu navkolosvitnyu podorozh Z lyudej yaki virushili na p yatoh korablyah lishe 18 zavershili navkolosvitnyu podorozh i zumili povernutisya do Ispaniyi na comu yedinomu sudni pid provodom Elkano Antonio Pigafetta venecijskij uchenij i mandrivnik yakij poprosivsya na bort i stav virnim pomichnikom Magellana viv tochnij shodennik yakij stav osnovnim dzherelom bagatoh vidomostej pro cyu podorozh Cya navkolosvitnya podorozh dala Ispaniyi cinni znannya pro svit i jogo okeani yaki piznishe dopomogli v doslidzhenni ta kolonizaciyi Filippin Hocha ce ne bula realistichna alternativa portugalskomu marshrutu do Indiyi navkolo Afriki Magellanova protoka bula nadto daleko na pivden a Tihij okean zanadto velikij shob podolati jogo za odnu podorozh z Ispaniyi nastupni ispanski ekspediciyi vikoristovuvali cyu informaciyu dlya doslidzhennya Tihogo okeanu ta vidkrili shlyahi yakimi ispanski Manilski galeoni organizuvali torgivlyu mizh Akapulko v Novij Ispaniyi suchasna Meksika ta Maniloyu na Filippinskih ostrovah Ispanski ekspediciyi na zahid i portugalski na shid zustrichayutsya Vid z ostrova Ternate na ostriv Tidore na Malukkskih ostrovah de ekspediciyi portugalciv na shid ta ispanciv na zahid ostatochno zustrilis mizh 1522 i 1529 rokami Nevdali sprobi Saavedri znajti zvorotnij shlyah z Molukkskih ostroviv do Novoyi Ispaniyi suchasna Meksika u 1529 roci V 1522 roci nevdovzi pislya areshtu zalishkiv ekspediciyi Magellana portugalci pobuduvali vlasnij fort na ostrovi Ternate 1525 roku ispanskij korol Karl V vidpraviv she odnu ekspediciyu na zahid z metoyu kolonizuvati Molukkski ostrovi nagoloshuyuchi na tomu sho voni znahodilis v ispanskij zoni zgidno Tordesilyaskogo dogovoru Flot z semi korabliv i 450 osib na choli z Garsia Zhofre de Loaisa mav najvidatnishih ispanskih navigatoriv Huana Sebastyana Elkano i Loaisa yaki zaginuli v comu pohodi a takozh molodogo Andresa de Urdaneta Poblizu Magellanovoyi protoki odin iz korabliv yakij shtorm vidnis na pivden dosyagnuv 56 pivdennoyi shiroti de yak opisuvali ispanci vidno kinec zemli tak bulo vpershe projdeno mis Gorn Ekspediciya z velikimi trudnoshami dosyagla Molukkskih ostroviv znovu pristavshi do ostrova Tidore Konflikt z portugalcyami sho oblashtuvalis na susidnomu ostrovi Ternate buv neminuchim i poklav pochatok majzhe desyatilitnij sutichci Oskilki ne bulo vstanovleno tochnogo antimeridianu Tordesilyaskoyi liniyi yaka rozdilila Zemnu kulyu mizh Portugaliyeyu i Ispaniyeyu obidva korolivstva organizuvali zustrichi dlya rozv yazannya ciyeyi problemi Z 1524 po 1529 roki portugalski ta ispanski eksperti zustrilisya v Badahosi ta Elvashi namagayuchis znajti tochne roztashuvannya Tordesilyaskogo antimeridiana yakij rozdiliv bi svit na dvi rivni pivkuli Kozhne korolivstvo priznachilo v spilnu komisiyu troh astronomiv i kartografiv troh dosvidchenih shturmaniv i troh matematikiv Komisiya zbiralas kilka raziv ale tak i ne dijshla zgodi oskilki na toj moment bulo nedostatno znan dlya tochnogo obchislennya dovgoti i kozhna grupa vvazhala sho ostrovi nalezhat same yih suverenu 1529 roku pislya trivalih peregovoriv pitannya bulo virisheno pidpisannyam Saragoskogo dogovoru zgidno z yakim bulo prijnyate kompromisne rishennya Molukkski ostrovi vidijshli do Portugaliyi a Filippinskij arhipelag do Ispaniyi Znachno piznishe bulo vstanovleno sho ne tilki Molukki a j Filippini takozh perebuvayut u portugalskij pivkuli ale rishennya Saragoskogo dogovoru vzhe ne zminyuvali i Filippini zalishilis pid ispanskim kontrolem Mizh 1525 i 1528 rokami Portugaliya napravila kilka ekspedicij shob dosliditi rajon navkolo Molukkskih ostroviv 1525 roku gubernator Ternate Zhorzhi de Minezish vidpraviv na shid Gomisha de Sekejra ta Diogu da Rocha yaki stali pershimi yevropejcyami yaki dosyagli Karolinskih ostroviv yaki voni nazvali Ostrovi Sekejri 1526 roku sam Zhorzhi de Minezish dosyagnuv ostroviv Biak Vajgeo ta Nova Gvineya Na cih doslidzhennyah bazuyetsya teoriya pro vidkrittya portugalcyami Avstraliyi odna z kilkoh konkuruyuchih teorij pro rannye vidkrittya Avstraliyi yaku pidtrimuye avstralijskij istorik Kennet Makintajr stverdzhuyuchi sho kontinent vidkrili Krishtovan de Mendonsa ta Gomish de Sekejra U 1527 roci Ernan Kortes sporyadiv flot dlya poshuku novih zemel u Pivdennomu mori Tihomu okeani ta poprosiv svogo dvoyuridnogo brata Alvaro de Saavedru Serona vzyati na sebe upravlinnya ekspediciyeyu 31 zhovtnya 1527 roku Saavedra vidpliv iz Novoyi Ispaniyi peretnuv Tihij okean i projshov uzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya Novoyi Gvineyi yaka todi nazivalasya Zolotij ostriv Isla de Oro U zhovtni 1528 roku odne z ispanskih suden dosyaglo Molukkskih ostroviv Pid chas sprobi povernutisya do Novoyi Ispaniyi cej korabel buv zupinenij pivnichno shidnimi pasatami yaki zmusili jogo povernutis nazad tozh vin sprobuvav vidplisti vniz na pivden Vin povernuvsya do Novoyi Gvineyi ta popliv na pivnichnij shid de natrapiv na Marshallovi ta Admiraltejski ostrovi ale znovu buv zupinenij zustrichnimi vitrami yaki vtretye prinesli jogo do Molukkskih ostroviv Viyavilos sho znajti shlyah povernennya z Pivdenno Shidnoyi Aziyi na zahid v Ameriku cherez Tihij okean bulo skladnim zavdannyam ale zreshtoyu cej shlyah znajshov v 1565 roci Andres de Urdaneta Ispanski suhodilni ekspediciyi v Novomu sviti 1519 1532 Dokladnishe Ispanska kolonizaciya Ameriki ta Zavoyuvannya Meksiki Chutki pro isnuvannya nevidkritih ostroviv na pivnichnij zahid vid Espanjoli dijshli do Ispaniyi do 1511 roku i korol Fernando II viyaviv zacikavlennya u prodovzhenni podalshih doslidzhen U toj chas yak portugalci robili velichezni uspihi v Indijskomu okeani ispanci zoseredilis na doslidzhenni vnutrishnih teritorij vidkritih nimi zemel u poshukah zolota ta inshih cinnih resursiv Uchasniki cih ekspedicij konkistadori ne buli soldatami regulyarnoyi ispanskoyi armiyi a bilshe nagaduvali soldativ udachi voni pohodili z riznih verstv naselennya vklyuchayuchi remisnikiv torgovciv duhovenstvo yuristiv dribnu znat Sered nih bulo navit kilka zvilnenih rabiv Zazvichaj voni samostijno dbali pro vlasne ozbroyennya ta postachannya abo otrimuvali kredit na jogo pridbannya v obmin na chastku u majbutnomu pributku Zazvichaj voni ne mali profesijnoyi vijskovoyi pidgotovki ale deyaki z nih mali poperednij dosvid uchasti v inshih ekspediciyah Na materikovij chastini Ameriki ispanci zitknulisya z miscevimi imperiyami tubilciv yaki buli takimi zh velikimi ta gustonaselenimi yak i v Yevropi Vidnosno neveliki ekspediciyi konkistadoriv ukladali soyuzi z tubilnimi soyuznikami yaki mali superechki z golovnimi silami imperiyi Pislya vstanovlennya suverenitetu Ispaniyi ta viyavlenni osnovnogo dzherela miscevih dohodiv ispanska korona zoseredilas na vidtvorenni na zahoplenih zemlyah v Americi isnuyuchih v Ispaniyi institutiv derzhavi ta cerkvi Pershim klyuchovim elementom bulo tak zvane duhovne zavoyuvannya korinnogo naselennya cherez hristiyansku yevangelizaciyu Pochatkova ekonomika novih pidleglih z ispanskimi zavojovnikami bazuvalis na splati danini tovarami ta primusovij praci korinnogo naselennya v sistemi vidnosin sho otrimala nazvu enkom yenda Pislya togo yak osnovni dzherela bagatstva buli znajdeni u formi velicheznih rodovish sribla buli transformovani ne lishe kolonialni ekonomiki Meksiki ta Peru ale j yevropejska ekonomika Ispanska imperiya peretvorilasya na veliku svitovu derzhavu Buli stvoreni globalni torgovelni merezhi yakimi z Ameriki v Yevropu postachalis cinni silskogospodarski kulturi ale spravzhnim dvigunom svitovoyi ekonomiki stalo nadhodzhennya z Ispanskoyi Ameriki nebachenih do togo obsyagiv sribla U toj samij chas pandemiyi yevropejskih hvorob takih yak vispa znishili korinne naselennya yake ne malo do nih imunitetu U 1512 roci shob vinagoroditi Huana Ponse de Leona za doslidzhennya ta kolonizaciyu Puerto Riko v 1508 roci korol Fernando zaklikav jogo shukati novi zemli Vin mav stati gubernatorom vidkritih zemel ale pri comu sam finansuvav usi doslidzhennya Z troma korablyami ta ekipazhem v priblizno 200 cholovikiv Leon vidpliv z Puerto Riko v berezni 1513 roku U kvitni voni pobachili zemlyu i nazvali yiyi La Florida cherez te sho voni vidkrili yiyi pid chas v Velikodnih svyat Florida vvazhayuchi sho ce ostriv i Huan Ponse de Leon stav pershim yevropejcem yakij visadivsya na Pivnichnoamerikanskomu kontinenti Misce visadki Huana znahodilos des mizh Sent Ogastinom zatokoyu Ponse de Leon i Melborn Bich Ispanci virushili na pivden dlya podalshih doslidzhen i 8 kvitnya zitknulisya z nastilki silnoyu techiyeyu sho vona vishtovhnula yih nazad ce bula persha zustrich ispanciv z Golfstrimom techiya yakogo nevdovzi stane osnovnim marshrutom dlya korabliv na shid z Vest Indiyi do Yevropi Voni doslidzhuvali uzberezhzhya dosyagnuvshi Biskejnskoyi zatoki ostroviv Draj Torgtugas a potim poplivli na pivdennij zahid z metoyu obignuti Kubu ta povernulisya dosyagnuvshi o Velikij Bagama v lipni Doslidzhennya Kortesom Meksiki ta zahoplennya imperiyi actekiv Dokladnishe Ispanske zavoyuvannya actekivMarshrut Kortesa do Tenochtitlana v imperiyi actekiv 1519 1521 U 1517 roci gubernator ispanskoyi Kubi Diyego Velaskes de Kuelyar doruchiv flotu na choli z Ernandesom de Kordova dosliditi pivostriv Yukatan Voni dosyagli uzberezhzhya de majya zaprosili yih visaditisya Prote vnochi na tabir ispanciv napali i na Kubu povernuvsya lishe zalishok ekipazhu Potim Velaskes vidpraviv she odnu ekspediciyu na choli zi svoyim pleminnikom Huanom de Grihalva yakij vidpliv na pivden uzdovzh uzberezhzhya do Tabasko chastini imperiyi actekiv U 1518 roci Velaskes doruchiv meru stolici Kubi Ernanu Kortesu ocholiti she odnu ekspediciyu u vnutrishni teritoriyi Meksiki ale cherez staru superechku mizh nimi piznishe skasuvav doruchennya U lyutomu 1519 roku Kortes vse odno vidpliv do Meksiki zdijnyavshi vidkritij zakolot Mayuchi priblizno 11 korabliv 500 lyudej 13 konej i neveliku kilkist garmat vin visadivsya na Yukatani na teritoriyi majya pretenduyuchi na zemlyu dlya ispanskoyi koroni Z Trinidadu vin perejshov do Tabasko i vigrav bitvu z tubilcyami Sered peremozhenih bula Marina Malinche jogo majbutnya kohanka yaka znala yak acteksku movu nauatl tak i movu majya stavshi cinnim perekladachem i poradnikom Kortes diznavsya pro bagatu imperiyu actekiv cherez Malinche U lipni lyudi Kortesa zahopili Verakrus i vin zayaviv sho diye za pryamim nakazom novogo korolya Ispaniyi Karla I Tam Kortes zaprosiv zustrich z imperatorom actekiv Montesumoyu II yakij neodnorazovo vidmovlyavsya vid neyi Zagin Kortesa popryamuvav v Tenochtitlan uklavshi po dorozi soyuzi z kilkoma vorozhimi actekam plemenami U zhovtni u suprovodi blizko 3000 tlaskaltekiv voni rushili do Choluli drugogo za velichinoyu mista v centralnij Meksici Abo shob vseliti strah v actekiv yaki chekali na nogo abo yak vin piznishe stverdzhuvav bazhayuchi pokazati priklad koli vin boyavsya zradi miscevih zhiteliv voni vbili tisyachi bezzbrojnih predstavnikiv znati yaki zibralisya na centralnij ploshi i chastkovo spalili misto Karta ostrivnogo mista Tenochtitlan i Meksikanskoyi zatoki zroblena odnim iz lyudej Kortesa 1524 r Biblioteka Nyuberri Chikago Pribuvshi do Tenochtitlanu z velikoyu armiyeyu 8 listopada ispanci buli mirno prijnyati Moktesumoyu II yakij navmisno dozvoliv Kortesu uvijti v serce imperiyi actekiv spodivayuchis zibrati pro ispanciv informaciyu yaka piznishe dozvolit yih rozgromiti Imperator nadav ispancyam shedri podarunki zolotom yaki lishe sponukali yih na podalshi grabunki U svoyih listah do korolya Karla Kortes stverdzhuvav sho todi diznavsya sho acteki vvazhali jogo abo poslancem boga pernatogo zmiya Ketcalkoatlya abo samim Ketcalkoatlem ce perekonannya zaperechuyut deyaki suchasni istoriki Ale nezabarom vin diznavsya sho jogo lyudi na uzberezhzhi zaznali napadu i virishiv vzyati Moktesumu v zaruchniki v jogo palaci vimagayuchi vikup yak daninu korolyu Karlu Tim chasom shob protistoyati Kortesu Velaskes poslav inshu ekspediciyu na choli z Panfilo de Narvaesom yakij pribuv do Meksiki u kvitni 1520 roku z 1100 cholovikami Kortes zalishiv 200 cholovikiv u Tenochtitlani a reshtu vzyav shob protistoyati Narvaesu yakogo vin peremig perekonavshi jogo lyudej priyednatisya do svogo zagonu U Tenochtitlani odin iz lejtenantiv Kortesa vchiniv rizaninu u Velikomu hrami sho sprovokuvalo misceve povstannya Kortes shvidko povernuvsya namagayuchis pidtrimati Montesumu ale imperator actekiv buv ubitij mozhlivo zabitij kaminnyam svoyimi piddanimi Ispanci vtekli do tlaskaltekiv pid chas Nochi skorboti koli yim ledve vdalosya vtekti todi yak yihnij ar yergard sho prikrivav vidstup bulo znisheno Velika chastina nagrabovanogo skarbu bula vtrachena pid chas ciyeyi panichnoyi vtechi Pislya bitvi v Otumbi voni dosyagli Tlaskala vtrativshi 870 cholovik Zdobuvshi peremogu za dopomogoyu soyuznikiv i pidkriplen z Kubi Kortes oblozhiv Tenochtitlan i zahopiv jogo pravitelya Kuautemoka v serpni 1521 roku Koli imperiya actekiv vpala vin zayaviv sho misto nalezhit Ispaniyi perejmenuvavshi jogo v Mehiko Doslidzhennya Pisarro Peru ta zahoplennya imperiyi inkiv Dokladnishe Ispanske zavoyuvannya inkivMarshrut doslidzhen Francisko Pisarro pid chas zavoyuvannya Peru 1531 1533 Persha sproba dosliditi zahidnu chastinu Pivdennoyi Ameriki bula zroblena v 1522 roci Paskualem de Andagoya Tubilni meshkanci Pivdennoyi Ameriki rozpovili jomu pro bagatu zolotom teritoriyu na richci Piru Distavshis do richki San Huan v suchasnij Kolumbiyi Andagoya zahvoriv i povernuvsya do Panami de poshiriv novini pro Piru yak pro legendarne Eldorado Ci chutki razom zi zvitami pro uspih Ernana Kortesa privernuli uvagu Fransisko Pisarro Fransisko Pisarro suprovodzhuvav Balboa pid chas ekspediciyi sho peretnula Panamskij pereshijok 1524 roku vin uklav partnerstvo zi svyashennikom Ernando de Luke ta soldatom Diyego de Almagro dlya doslidzhennya pivdnya pogodivshis rozdiliti pributok Voni dali svoyemu pidpriyemstvu nazvu Empresa del Levante Pisarro komanduvav Almagro zabezpechuvav vijskovi ta prodovolchi postachannya a Luke vidpovidav za finansi ta dodatkove zabezpechennya 13 veresnya 1524 roku persha z troh ekspedicij yaka skladalas z 80 cholovikiv sho mali 40 konej virushila na zavoyuvannya Peru Ekspediciya zaznala nevdachi vona ne projshla dali Kolumbiyi a ispanci strazhdali cherez poganu pogodu golod i sutichki z vorozhimi miscevimi zhitelyami pid chas yakih Almagro vtrativ oko Nazvi nadani ispancyami miscyam uzdovzh yihnogo marshrutu Puerto deseado bazhanij port Puerto del hambre port golodu i Puerto quemado spalenij port svidchat pro trudnoshi yihnoyi podorozhi Cherez dva roki z neohochogo dozvolu gubernatora Panami Pisarro rozpochav drugu ekspediciyu U serpni 1526 roku voni virushili na dvoh korablyah zi 160 cholovikami ta kilkoma kinmi Dosyagnuvshi richki San Huan voni rozluchilisya Pisarro zalishivsya doslidzhuvati bolotisti uzberezhzhya a Almagro vidpravili nazad za pidkriplennyam Golovnij shturman Pisarro popliv na pivden i peretnuvshi ekvator zahopiv plit z Tumbesa Na jogo podiv plit perevoziv tekstil keramiku ta bazhane zoloto sriblo ta smaragdi sho stali golovnoyu cillyu ekspediciyi Nezabarom Almagro priyednavsya z pidkriplennyam i voni vidnovili ekspediciyu Pislya vazhkoyi podorozhi sho suprovodzhuvalasya silnimi vitrami ta techiyami voni dosyagli Atakamesa de znajshli velike korinne naselennya pid vladoyu inkiv ale ne visadilisya Pisarro zalishivsya v bezpeci bilya uzberezhzhya todi yak Almagro ta Luke povernulisya za pidkriplennyam iz dokazami pro vidnajdennya legendarnogo Eldorado Novij gubernator kategorichno vidmovivsya vid tretoyi ekspediciyi ta nakazav dvom korablyam dostaviti vsih nazad do Panami Almagro ta Luke skoristalisya mozhlivistyu priyednatisya do Pisarro Koli voni pribuli do ostrova Isla de Gallo Pisarro namalyuvav liniyu na pisku i skazav Tam lezhit Peru z jogo bagatstvom tut Panama z yiyi bidnistyu Kozhen z vas mozhe vibrati te sho najkrashe pidhodit horobrim kastilcyam Trinadcyat cholovik virishili zalishitisya z Pisarro i stali znani yak Znamenita trinadcyatka Voni popryamuvali do La Isla Gorgona de zalishalisya sim misyaciv do pributtya proviantu Voni virishili plisti na pivden i do kvitnya 1528 roku dosyagli pivnichno zahidnogo peruanskogo regionu Tumbes de buli teplo prijnyati miscevimi Tumpisami Dvoye lyudej Pisarro povidomili pro nejmovirni bagatstva vklyuchayuchi prikrashenij zolotom ta sriblom budinok vozhdya Tut voni vpershe pobachili lam yakih Pisarro nazvav malenkimi verblyudami Tubilci nazvali ispanciv ditmi soncya za yihnij svitlij kolir oblichchya ta bliskuchi obladunki Vidtak ispanci virishili povernutisya do Panami shob pidgotuvati ostannyu ekspediciyu Pered povernennyam voni proplivli she trohi na pivden cherez teritoriyi yaki voni nazvali Kabo Blanko port Pajta Sechura Punta de Aguha Santa Krus i Truhijo dosyagnuvshi dev yatogo gradusa pivdennoyi shiroti Navesni 1528 roku Pisarro vidpliv do Ispaniyi de mav zustrich z korolem Karlom Gabsburgom Korol pochuv pro jogo pohodi v zemli bagati zolotom i sriblom i poobicyav jomu pidtrimku Kapitulyaciyi Toledo Capitulacion de Toledo nadavali dozvil Pisarro prodovzhiti zavoyuvannya Peru V Ispaniyi Pisarro zmig perekonati bagatoh druziv i rodichiv priyednatisya do jogo ekspediciyi svoyih ridnih brativ Ernando Huana i Gonsalo Pisarro svogo dvoyuridnogo brata Pedro Pisarro a takozh Fransisko de Orelyana yakij piznishe doslidzhuvatime richku Amazonku Tretya i ostannya ekspediciya Pisarro virushila z Panami 27 grudnya 1530 roku Z troma korablyami i sta visimdesyatma cholovikami voni visadilisya bilya Ekvadoru i poplivli do Tumbesa ale viyavili misto zrujnovanim Voni zaglibilis vglib krayini i zasnuvali pershe ispanske poselennya v Peru San Migel de P yura Odin iz cholovikiv povernuvsya z poslancem inkiv i zaproshennyam na zustrich Pislya ostannoyi zustrichi z ispancyami v imperiyi inkiv rozpochalas gromadyanska vijna a Atavalpa vidpochivav na pivnochi Peru pislya peremogi nad svoyim bratom Vaskara Pislya dvoh misyaciv marshu ispanci zustrilis z Atavalpoyu Odnak vin vidmoviv ispancyam skazavshi sho ne bude nichiyim platnikom Armiyi inkiv z 80 000 soldativ protistoyalo menshe nizh 200 ispanciv ale Pisarro atakuvav i peremig inkiv u bitvi pri Kahamarki vzyavshi Atavalpu v polon u tak zvanij kimnati vikupu Popri vikonannya svoyeyi obicyanki zapovniti odnu kimnatu zolotom i dvi sriblom Atavalpa buv zasudzhenij za vbivstvo svogo brata i zmovu proti Pisarro i buv strachenij U 1533 roci Pisarro zahopiv Kusko z vijskami miscevih narodiv i napisav korolyu Karlu I Ce misto ye najbilshim i najkrashim z usih yaki koli nebud bachili v cij krayini abo bud de v Indiyi vono take garne i maye taki prekrasni budivli sho viglyadalo b chudovim navit v Ispaniyi Pislya togo yak ispanci zakripili zavoyuvannya Peru v rodyuchij dolini Mantaro yak stolicya Peru bulo zasnovane misto Hauha ale vono bulo zanadto daleko v gorah i 18 sichnya 1535 roku Pisarro zasnuvav misto Lima sho Pisarro vvazhav odnim iz najvazhlivishih vchinkiv u svoyemu zhitti Novi torgovi shlyahi 1542 1565 Portugalski torgovi shlyahi sinij i konkuruyuchi torgovi shlyahi ispanskih Sribnih flotiv i Manilskih galeoniv bilij zasnovani v 1568 roci U 1543 roci troye portugalskih torgovciv vipadkovo stali pershimi zhitelyami Yevropi yaki dosyagli Yaponiyi ta rozpochali z neyu torgivlyu Za slovami Fernana Mendisha Pintu yakij stverdzhuvav sho brav uchast u cij podorozhi shtorm pribiv dzhonku na yakij perebuvali vin Antoniu da Mota ta she odin portugalec v Tanegasimu de miscevi zhiteli buli vrazheni vognepalnoyu zbroyeyu yaku yaponci negajno skopiyuvali i pochali vigotovlyati u velikih masshtabah Portugalska karaka u Nagasaki mistectvo Nanban yake pripisuyut Kano Najdzenu 1570 1616 Yaponiya Zavoyuvannya Filippinskogo arhipelagu ispancyami bulo zdijsnene za nakazom korolya Ispaniyi Filipa II i kerivnikom ekspediciyi bulo priznacheno Andresa de Urdaneta Prote Urdaneta pogodivsya lishe vzyati uchast v cij ekspediciyi ale ne ocholyuvati yiyi i zamist nogo buv priznachenij Migel Lopes de Legaspi Ekspediciya vidplivla v listopadi 1564 roku Provivshi deyakij chas na ostrovah Pivdenno Shidnoyi Aziyi Legaspi vidpraviv Urdanetu nazad iz zavdannyam znajti najkrashij shlyah povernennya z Pivdenno Shidnoyi Aziyi v Ameriku 1 chervnya 1565 roku Urdaneta vidpliv iz San Migelya na ostrovi Sebu ale shob znajti spriyatlivij viter buv zmushenij pidnyatis na pivnich azh do 38 gradusiv pivnichnoyi shiroti Vin vvazhav sho pasati Tihogo okeanu mozhut ruhatisya po kolu podibno do vitriv v Atlantici Yaksho v Atlantici korabli zdijsnyuyut manevr Volta du Mar shob spijmati zahidni vitri yaki povernut yih u Yevropu z Ameriki chi Madejri to mirkuvav vin vidplivshi daleko na pivnich persh nizh pryamuvati na shid vin mozhe spijmati analogichni pasati yaki povernut yih z Pivdenno Shidnoyi Aziyi nazad do Pivnichnoyi Ameriki Jogo peredchuttya vipravdalosya i vin distavsya uzberezhzhya bilya misu Mendosino v Kaliforniyi a potim popliv vzdovzh uzberezhzhya na pivden Korabel pribuv do portu Akapulko 8 zhovtnya 1565 roku projshovshi 20 000 km za 130 dniv Chotirnadcyat chleniv jogo ekipazhu zaginuli lishe Urdaneta ta Felipe de Salsedo pleminnik Lopesa de Legaspi mali dostatno sil shob kinuti yakir Takim chinom buv vstanovlenij ispanskij shlyah cherez Tihij okean mizh Meksikoyu ta Filippinami Dovgij chas ci marshruti vikoristovuvalisya manilskimi galeonami utvoryuyuchi takim chinom torgovelnij zv yazok sho z yednuvav Kitaj Ameriku ta Yevropu cherez poyednannya transtihookeanskih ta transatlantichnih marshrutiv Zaluchennya Pivnichnoyi Yevropi 1595 XVII stolittya U 1570 roci 20 travnya Zhil Koppens de Dist v Antverpeni opublikuvav 53 karti stvoreni Abragamom Orteliusom pid nazvoyu Theatrum Orbis Terrarum yaki vvazhayutsya pershim suchasnim atlasom Tri jogo latinski vidannya krim gollandskogo francuzkogo ta nimeckogo z yavilisya do kincya 1572 roku atlas prodovzhuvav mati popit priblizno do 1612 roku Ce karta svitu z cogo atlasu Yevropejski krayini za mezhami Iberijskogo pivostrova ne viznali Tordesilyaskij dogovir mizh Portugaliyeyu ta Ispaniyeyu a takozh ne viznali daruvannya papoyu Oleksandrom VI ispancyam usih novovidkritih zemel v Novomu Sviti Franciya Niderlandi ta Angliya mali davni morski tradiciyi ta neridko zajmalisya kaperstvom Popri sprobi Ispaniyi ta Portugaliyi zberegti svoyi novi tehnologiyi ta karti v sekreti vidomosti pro nih nezabarom potrapili v inshi krayini Yevropi Pislya togo yak shlyub anglijskogo korolya Genriha VIII ta Katerini Aragonskoyi ne prizviv do narodzhennya spadkoyemcya cholovichoyi stati a Genrih ne zmig dobitis vid Papi Rimskogo dozvolu na anulyuvannya svogo shlyubu vin porvav iz Rimo katolickoyu cerkvoyu ta ocholiv nezalezhnu Anglikansku cerkvu Ce dopovnilo politichnij konflikt mizh Ispaniyeyu ta Angliyeyu she j religijnim protistoyannyam Koli perevazhna chastina naselennya Niderlandiv prijnyala protestantizm niderlandski provinciyi stali pragnuti otrimati politichnu ta religijnu nezalezhnist vid katolickoyi Ispaniyi 1568 roku gollandci povstali proti pravlinnya Filipa II sho prizvelo do pochatku Visimdesyatirichnoyi vijni Nezabarom v 1585 roci spalahnula vijna mizh Angliyeyu ta Ispaniyeyu 1580 roku Filip II stav korolem Portugaliyi uspadkuvavshi yiyi koronu pislya zagibeli v Marokko bezditnogo portugalskogo korolya Sebashtiana Hocha Filip praviv Portugaliyeyu ta yiyi imperiyeyu okremo vid Ispanskoyi imperiyi soyuz koron stvoriv katolicku nadderzhavu yakij kinuli viklik protestantski Angliya ta Niderlandi Za nakazom Yelizaveti I ta na yiyi koshti v 1577 roci do Tihogo okeanu bula sporyadzhena anglijska ekspediciya na choli z Frensisom Drejkom na galeoni Zolota lan angl Golden Hind yaka do 1580 roku zdijsnila navkolosvitnyu podorozh grabuyuchi poputni ispanski korabli Plavannya Drejka stalo drugoyu navkolosvitnoyu podorozhzhyu pislya ekspediciyi Fernana Magellana 1519 1522 rokiv Pid chas Visimdesyatirichnoyi vijni za nezalezhnist Gollandiyi vijska Filipa zavoyuvali vazhlivi torgovi mista Bryugge ta Gent Antverpen todi najvazhlivishij port u sviti buv zahoplenij u 1585 roci Protestantskomu naselennyu bulo dano dva roki shob zalagoditi spravi pered tim yak pokinuti misto Bagato hto pereselivsya v Amsterdam Perevazhno ce buli kvalifikovani remisniki bagati torgovci z portovih mist i bizhenci yaki vtekli vid religijnih peresliduvan zokrema yevreyi sefardi z Portugaliyi ta Ispaniyi a piznishe gugenoti z Franciyi Otci piligrimi takozh provodili tam chas pered plavannyam v Novij Svit Cya masova immigraciya bula vazhlivoyu rushijnoyu siloyu z malenkogo portu u 1585 roci Amsterdam shvidko peretvorivsya na odin iz najvazhlivishih komercijnih centriv u sviti Pislya porazki ispanskoyi armadi v 1588 roci vidbulosya velichezne rozshirennya morskoyi torgivli hocha porazka anglijskoyi armadi pidtverdila morsku perevagu ispanskogo flotu nad novimi konkurentami Rozvitok gollandskoyi morskoyi mogutnosti buv shvidkim i vrazhayuchim Rokami gollandski moryaki brali uchast u portugalskih podorozhah na shid yak dosvidcheni moreplavci ta vpravni kartografi 1592 roku gollandski kupci vidpravili Kornelisa de Gautmana do Lisabona shob zibrati yakomoga bilshe informaciyi pro Ostrovi pryanoshiv 1595 roku kupec i doslidnik Yan Gyujgen van Linshoten yakij bagato podorozhuvav Indijskim okeanom na sluzhbi u portugalciv opublikuvav v Amsterdami zvit pro svoyu podorozh Zvit pro podorozh cherez plavannya portugalciv na Shodi Reys gheschrift vande navigatien der Portugaloysers in Orienten Cej zvit vklyuchav vazhlivi vkazivki shodo navigaciyi mizh Portugaliyeyu ta Ost Indiyeyu i Yaponiyeyu Togo zh roku Gautman dotrimuyuchis cogo napryamu pid chas pershoyi gollandskoyi ekspediciyi v Ost Indiyu 1595 1597 vidkriv novij morskij shlyah proplivshi vid Madagaskaru napryamu cherez Indijskij okean do Zondskoyi protoki v Indonezijskomu arhipelazi ta pidpisavshi dogovir iz sultanom Bantena Vzhe u 1598 roci do Ost Indiyi virushila druga gollandska ekspediciya na choli z pid chas yakoyi gollandci vpershe dosyagli Molukkskih ostroviv Nadzvichajno visokij pributok otrimanij v rezultati ekspediciyi spriyav podalshomu stvorennyu gollandskoyi Ost Indijskoyi kompaniyi Inshim prikladom zrostannya morskoyi mogutnosti Niderlandiv ye zahoplennya Malakki u Portugaliyi v 1641 roci do chogo prizvela dovga seriya bitv mizh gollandcyami ta portugalcyami pochinayuchi z 1602 r Interes gollandciv i britanciv sho pidzhivlyuvavsya novoyu informaciyeyu prizviv do ruhu komercijnoyi ekspansiyi ta zasnuvannya anglijskih 1600 i gollandskih 1602 charternih kompanij Gollandci francuzi ta anglijci vidpravlyali korabli yaki znevazhali portugalsku monopoliyu zoseredzhuyuchis perevazhno na priberezhnih rajonah yaki portugalci viyavilisya nespromozhnimi zahistiti vid takoyi velikoyi ta rozporoshenoyi avantyuri Doslidzhennya Pivnichnoyi Ameriki Karta podorozhej do Pivnichnoyi Ameriki Genri Gudzona dlya gollandskoyi Ost Indskoyi kompaniyi VOC v 1609 1611 rokah Anglijsku ekspediciyu 1497 roku upovnovazhenu korolem Angliyi Genrihom VII ocholiv veneciyec Dzhovanni Kaboto Dzhon Kabot Ce bula persha z seriyi francuzkih ta anglijskih misij yaki doslidzhuvali Pivnichnu Ameriku Moreplavci z italijskogo pivostrova vidigrali vazhlivu rol u rannih doslidzhennyah osoblivo genuezkij moreplavec Hristofor Kolumb Z yiyi velikimi zavoyuvannyami centralnoyi Meksiki ta Peru ta vidkrittyam sribla Ispaniya doklala obmezhenih zusil dlya doslidzhennya pivnichnoyi chastini Ameriki oskilki yiyi resursi buli zoseredzheni v Centralnij i Pivdennij Americi de bulo znajdeno bilshe bagatstv Ci inshi yevropejski ekspediciyi spochatku buli motivovani tiyeyu zh ideyeyu sho i Kolumb a same poshukami zahidnogo korotkogo shlyahu do Aziyi Pislya togo yak isnuvannya inshogo okeanu Tihogo bulo pidtverdzheno Balboa v 1513 roci vse she zalishalasya motivaciya potencijnogo poshuku okeanskogo pivnichno zahidnogo prohodu dlya azijskoyi torgivli Cej prohid bulo viyavleno lishe na pochatku XX stolittya ale buli znajdeni inshi mozhlivosti hocha voni zdavalis mizernimi porivnyano z vrazhayuchimi ispanskimi zavoyuvannyami Na pochatku XVII st kolonisti z ryadu derzhav Pivnichnoyi Yevropi pochali selitisya na shidnomu uzberezhzhi Pivnichnoyi Ameriki Mizh 1520 i 1521 rokami portugalec Zhuan Alvarish Fagundish u suprovodi pereselenciv z materikovoyi Portugaliyi ta Azorskih ostroviv doslidiv Nyufaundlend i Novu Shotlandiyu mozhlivo dosyagnuvshi zatoki Fandi v basejni Minas i zasnuvav ribalsku koloniyu na ostrovi Kejp Breton yaka proisnuvala prinajmni do 1570 h rokiv abo blizhche do kincya stolittya U 1524 roci italiyec Dzhovanni da Verraccano vidpliv pid kerivnictvom Franciska I Francuzkogo yakij buv motivovanij oburennyam cherez podil svitu mizh portugalcyami ta ispancyami Verraccano doslidzhuvav Atlantichne uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki vid Pivdennoyi Karolini do Nyufaundlendu i buv pershim yevropejcem yakij vidvidav te sho zgodom stane koloniyeyu Virdzhiniya ta Spoluchenimi Shtatami Togo zh roku Eshtevan Gomish portugalskij kartograf yakij plavav u floti Ferdinanda Magellana doslidzhuvav Novu Shotlandiyu proplivayuchi na pivden cherez Men de vin uvijshov u ninishnyu gavan Nyu Jorka richku Gudzon i zreshtoyu dosyag Floridi v serpni 1525 roku U rezultati jogo ekspediciyi na karti svitu Diogo Ribejru 1529 roku majzhe idealno okresleno shidne uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki Z 1534 po 1536 rik francuzkij doslidnik Zhak Kartye yakij yak vvazhayetsya suprovodzhuvav Verraccano do Novoyi Shotlandiyi ta Braziliyi buv pershim yevropejcem yakij zdijsniv podorozh uglib Pivnichnoyi Ameriki opisavshi zatoku Svyatogo Lavrentiya yaku vin nazvav Krayinoyu Kanad na chest Irokezskih nazv yaki stverdzhuyut sho ninishnya Kanada nalezhit korolyu Franciyi Francisku I Korabel Genri Gudzona Halve Maen na richci Gudzon Yevropejci doslidzhuvali uzberezhzhya Tihogo okeanu pochinayuchi z seredini XVI stolittya Ispanci na choli z Fransisko de Ulloa doslidzhuvali tihookeanske uzberezhzhya suchasnoyi Meksiki vklyuchayuchi Kalifornijsku zatoku dovivshi sho Nizhnya Kaliforniya bula pivostrovom Popri te sho jogo dopovid bazuyetsya na informaciyi z pershih vust u Yevropi zberigsya mif pro te sho Kaliforniya ce ostriv U jogo oblikovomu zviti vpershe zafiksovano vikoristannya nazvi Kaliforniya Zhuan Rodrigish Kabrilyu portugalskij moreplavec yakij plavav na korist Ispanskoyi koroni buv pershim yevropejcem yakij stupiv u Kaliforniyu visadivshis 28 veresnya 1542 roku na berezi zatoki San Diyego ta prisvoyivshi Kaliforniyu Ispaniyi Vin takozh visadivsya na San Migel odnomu z Normandskih ostroviv i prodovzhiv shlyah na pivnich do mis Rejes na materiku Pislya jogo smerti komanda prodovzhila doslidzhennya azh do Oregonu Anglijskij kaper Frensis Drejk propliv uzdovzh uzberezhzhya v 1579 roci na pivnich vid miscya visadki Kabriljo pid chas navkolosvitnogo plavannya Drejk proviv dovgu j perevazhno uspishnu kar yeru napadayuchi na ispanski poselennya na Karibskih ostrovah i materiku tomu dlya anglijciv vin buv velikim geroyem i palkim protestantom ale dlya ispanciv vin buv strashnim monstrom Drejk vidigrav vazhlivu rol u rozgromi Ispanskoyi armadi v 1588 roci ale sam priviv anglijsku antiarmadu spochatku do materikovoyi Ispaniyi a zgodom do ispanskih Karibiv ale vona ne zmogla zavdati ispancyam vidchutnoyi porazki 5 chervnya 1579 roku korabel nenadovgo vpershe vijshov na bereg bilya Saut Kouv mis Arago na pivden vid zatoki Kus shtat Oregon a potim rushiv na pivden shukayuchi pidhozhu gavan dlya remontu svogo poshkodzhenogo korablya 17 chervnya Drejk i jogo komanda znajshli zahishenu buhtu koli visadilisya na tihookeanskomu uzberezhzhi teritoriyi suchasnoyi Pivnichnoyi Kaliforniyi poblizu Pojnt Rejyes Perebuvayuchi na berezi vin zayaviv sho teritoriya korolevi Angliyi Yelizaveti I nazivayetsya Novim Albionom Shob zadokumentuvati ta pidtverditi svoyu pretenziyu Drejk vivisiv latunnu plastinu z graviyuvannyam shob vimagati suverenitetu korolevi Yelizaveti ta yiyi nastupnikiv na troni Vihid Drejka na zahidne uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki ye nevelikoyu chastinoyu jogo navkolosvitnogo plavannya v 1577 1580 rokah pershim kapitanom vlasnogo korablya yakij zrobiv ce Drejk pomer u 1596 roci bilya uzberezhzhya Panami otrimavshi travmi pid chas nalotu Mizh 1609 i 1611 rokami pislya kilkoh podorozhej vid imeni anglijskih kupciv dlya doslidzhennya perspektivnogo pivnichno shidnogo shlyahu do Indiyi anglijskij moreplavec Genri Hadson pid egidoyu Gollandskoyi Ost Indskoyi kompaniyi VOC doslidzhuvav region navkolo suchasnogo Nyu Jorka shukayuchi zahidnij shlyah do Aziyi Vin doslidzhuvav richku Gudzon i zaklav osnovu gollandskoyi kolonizaciyi regionu Ostannya ekspediciya Hadsona projshla dali na pivnich u poshukah Pivnichno Zahidnogo prohodu sho prizvelo do vidkrittya Gudzonovoyi protoki ta Gudzonovoyi zatoki Pislya zimivli v zatoci Dzhejms Hadson sprobuvav prodovzhiti svoyu podorozh navesni 1611 roku ale jogo ekipazh zbuntuvavsya i voni kinuli jogo na drejf Poshuki pivnichnogo shlyahu Zvit nimeckoyu movoyu pro odnu z arktichnih ekspedicij Martina Frobishera Franciya Niderlandi ta Angliya zalishilisya bez vlasnogo morskogo shlyahu do Aziyi cherez Afriku chi Pivdennu Ameriku Koli stalo ochevidno sho nemaye marshrutu cherez Centralnu Ameriku uvagu zvernuli na mozhlivist prohodu cherez pivnichni vodi Bazhannya stvoriti takij marshrut znachnoyu miroyu sponukalo yevropejske doslidzhennya arktichnih beregiv yak Pivnichnoyi Ameriki tak i Yevraziyi U 1553 roci anglijskij doslidnik H yu Villoubi z golovnim locmanom Richardom Chensellorom buli vidpravleni z troma korablyami na poshuki prohodu londonskoyu Kompaniyeyu torgovciv avantyuristiv do Novih Zemel Pid chas podorozhi cherez Barenceve more Villoubi zdalosya sho vin bachit ostrovi na pivnochi i ostrovi pid nazvoyu Zemlya Villoubi buli zobrazheni na kartah opublikovanih Planciusom i Merkatorom u 1640 h rokah Sudna buli rozdileni zhahlivimi vihorami v Norvezkomu mori i Villoubi zapliv u buhtu poblizu ninishnogo kordonu mizh Finlyandiyeyu ta Rosiyeyu Jogo korabli iz zamerzlimi ekipazhami vklyuchayuchi kapitana Villoubi ta jogo zhurnal buli znajdeni rosijskimi ribalkami cherez rik Richard Chensellor zmig kinuti yakir u Bilomu mori ta probratisya po sushi do Moskvi ta dvoru Ivana Groznogo vidkrivshi torgivlyu z Rosiyeyu a Kompaniya kupciv avantyuristiv stala Moskovskoyu kompaniyeyu U chervni 1576 roku anglijskij moreplavec Martin Frobisher ocholiv ekspediciyu z troh korabliv i 35 osib dlya poshuku pivnichno zahidnogo prohodu navkolo Pivnichnoyi Ameriki Podorozh bulo pidtrimano Moskovskoyu kompaniyeyu timi samimi kupcyami yaki najnyali G yu Villoubi shob znajti pivnichno shidnij prohid nad Rosiyeyu Silni shtormi zatopili odin korabel i zmusili inshij povernutisya ale Frobisher i reshta korablya dosyagli uzberezhzhya Labradoru v lipni Cherez kilka dniv voni natrapili na girlo suchasnoyi zatoki Frobisher Frobisher vvazhav sho ce vhid do pivnichno zahidnogo prohodu i nazvav jogo protokoyu Frobishera ta zayaviv sho Baffinov ostriv nalezhit korolevi Yelizaveti Pislya deyakih poperednih doslidzhen Frobisher povernuvsya do Angliyi Vin keruvav dvoma nastupnimi podorozhami v 1577 i 1578 rokah ale ne zmig znajti ochikuvanij prohid Frobisher priviz do Angliyi svoyi korabli navantazheni rudoyu ale vona viyavilasya marnoyu i zavdala shkodi jogo reputaciyi yak doslidnika Vin zalishayetsya vazhlivoyu rannoyu istorichnoyu postattyu v Kanadi Doslidzhennya Barencem Arktiki Karta doslidzhennya Arktiki Villema Barenca 1598 roku pid chas jogo tretoyi podorozhi 5 chervnya 1594 roku gollandskij kartograf Villem Barenc virushiv z Tesel na choli flotiliyi z troh korabliv shob uvijti v Karske more z nadiyeyu znajti Pivnichno Shidnij prohid nad Sibirom Na ostrovi Vilyams ekipazh vpershe zustriv bilogo vedmedya Yim vdalosya pidnyati jogo na bort ale vedmid lyutuvav i buv ubitij Barenc dosyag zahidnogo uzberezhzhya Novoyi Zemli ta pishov za nim na pivnich persh nizh buv zmushenij povernuti nazad pered stinoyu velikih ajsbergiv Nastupnogo roku princ Moris Oranskij priznachiv jogo golovnim shturmanom novoyi ekspediciyi z shesti korabliv navantazhenih torgovimi tovarami yakimi gollandci spodivalisya torguvati z Kitayem Grupa natrapila na samoyidskih dikih lyudej ale zreshtoyu povernula nazad viyavivshi Karske more zamerzlim 1596 roku Generalni shtati zaproponuvali visoku nagorodu kozhnomu hto uspishno projde Pivnichno Shidnij prohid Miska rada Amsterdama pridbala ta sporyadila dva neveliki korabli na choli z Yanom Rejpom ta Yakobom van Hemskerkom dlya poshuku nevlovimogo pivnichno shidnogo prohodu na choli z Barencem Voni virushili v travni a v chervni vidkrili ostriv Vedmezhij i Shpicbergen pobachivshi jogo pivnichno zahidne uzberezhzhya Voni pobachili veliku zatoku yaku piznishe nazvali Raudforden i uvijshli v Magdalen forden yaku voni nazvali Tusk Bej plivuchi do pivnichnogo vhodu u Forlandsundet yakij voni nazvali Kervik ale buli zmusheni povernuti nazad cherez milinu 28 chervnya voni obignuli pivnichnu tochku Prins Karls Forland yaku voni nazvali Vogelhoek cherez veliku kilkist ptahiv i poplivli na pivden povz Isforden i Bellzund yaki buli poznacheni na karti Barenca yak Grooten Inwyck ta Inwyck Ekipazh Villema Barenca boretsya z bilim vedmedem Korabli znovu dosyagli ostrova Vedmezhij 1 lipnya de mizh moreplavcyami vinikli rozbizhnosti Voni rozijshlisya Barenc prodovzhiv ruh na pivnichnij shid a Rejp na pivnich Barenc dosyag Novoyi Zemli i shob ne potrapiti v lodovij polon popryamuvav do protoki Vajgach ale zastryag sered ajsbergiv i krizhin Zastryagshi ekipazh iz 16 osib musiv provesti zimu na lodu Ekipazh vikoristav pilomateriali zi svogo korablya shob pobuduvati budinochok yakij voni nazvali Het Behouden Huys Budinok sho zberigayetsya Boryuchis iz silnimi holodami voni vikoristovuvali kupecki tkanini dlya vigotovlennya dodatkovih kovdr i odyagu lovili pesciv u primitivni pastki a takozh bilih vedmediv Koli nastav cherven a lid she ne poslabiv hvatku korablya hvori na cingu yaki vizhili vityagli v more dva neveliki chovni Barenc pomer u mori 20 chervnya 1597 roku pid chas vivchennya kart Chovnam znadobilosya she sim tizhniv shob distatisya do Koli de yih vryatuvalo rosijske torgove sudno Zalishilosya lishe 12 chleniv ekipazhu yaki dosyagli Amsterdama v listopadi Dvoye chleniv ekipazhu Barenca piznishe opublikuvali svoyi shodenniki Yan Gyujgen van Linshoten yakij suprovodzhuvav jogo v pershih dvoh podorozhah i Gerrit de Vir yakij vikonuvav rol tesli na korabli v ostannij U 1608 roci Genri Hadson zrobiv drugu sprobu namagayuchis projti po vershini Rosiyi Vin dobravsya do Novoyi Zemli ale buv zmushenij povernuti nazad Mizh 1609 i 1611 rokami Hadson pislya kilkoh podorozhej vid imeni anglijskih kupciv dlya doslidzhennya perspektivnogo Pivnichnogo morskogo shlyahu do Indiyi doslidzhuvav region navkolo suchasnogo Nyu Jorka shukayuchi zahidnij shlyah do Aziyi pid egidoyu Gollandskoyi Ost Indskoyi kompaniyi LOS Gollandska Avstraliya ta Nova Zelandiya Marshrut podorozhej Abelya Tasmana u 1642 ta 1644 rokah do Novoyi Gollandiyi Avstraliya na sluzhbi VOC Gollandskoyi Ost Indskoyi kompaniyi Terra Australis Ignota lat nevidoma pivdenna zemlya gipotetichnij kontinent yakij z yavlyavsya na kartah Yevropi z XV po XVIII stolittya i syagaye ponyattya vvedenogo Aristotelem Vin buv zobrazhenij na kartah Dyepa seredini XVI stolittya de jogo beregova liniya prolyagala na pivden vid ostroviv Ost Indiyi vona chasto bula detalno nakreslena z velikoyu kilkistyu vigadanih detalej Vidkrittya zmenshili teritoriyu de mig buti znajdenij kontinent odnak bagato kartografiv yaki dotrimuvalisya dumki Aristotelya yak ot Gerardus Merkator 1569 ta Oleksandr Dalrimpl navit u 1767 roci stverdzhuvali jogo isnuvannya vikoristovuyuchi taki argumenti yak te sho v Pivdennij pivkuli povinna buti velika susha yak protivaga vidomim masivam sushi v Pivnichnij pivkuli Koli vidkrivalisya novi zemli yih chasto vvazhali chastinami cogo gipotetichnogo kontinentu Huan Fernandes vidplivayuchi z Chili v 1576 roci stverdzhuvav sho vin vidkriv Pivdennij kontinent Luyis Vaes de Torres galisijskij moreplavec yakij pracyuvav na ispansku koronu doviv isnuvannya prohodu na pivden vid Novoyi Gvineyi teper vidomogo yak Torresova protoka Pedro Fernandes de Kejros portugalskij moreplavec yakij pliv vid Ispanskoyi koroni pobachiv velikij ostriv na pivden vid Novoyi Gvineyi v 1606 roci yakij vin nazvav La Australia del Espiritu Santo Vin predstaviv ce korolyu Ispaniyi yak Terra Australis incognita Naspravdi ce bula ne Avstraliya a ostriv na teritoriyi suchasnogo Vanuatu Replika Duyfken Svan river Avstraliya Gollandskij moreplavec i kolonialnij gubernator Villem Yanszon vtretye vidpliv iz Niderlandiv do Ost Indiyi 18 grudnya 1603 roku yak kapitan Duyfken abo Duijfken sho oznachaye Malenkij golub odnogo z dvanadcyati korabliv velikogo flotu Stivena van der Hagena Opinivshis v Indiyi Dzhanszuna vidpravili shukati inshi torgovi tochki zokrema u velikij zemli Nova Gvineya ta inshih Shidnih i Pivdennih zemlyah 18 listopada 1605 roku Duyfken vidpliv vid Bantama do uzberezhzhya zahidnoyi Novoyi Gvineyi Potim Yanszon peretnuv shidnu chastinu Arafurskogo morya ne bachachi Torresovoyi protoki u zatoku Karpentariya 26 lyutogo 1606 roku vin visadivsya na richci Pennefazer na zahidnomu berezi misu Kejp Jork u Kvinslendi poblizu suchasnogo mista Vejpa Ce pershij zafiksovanij vihid yevropejciv na avstralijskij kontinent Yanszon prodovzhiv nakreslennya priblizno 320 km beregovoyi liniyi yaka na jogo dumku bula pivdennim prodovzhennyam Novoyi Gvineyi 1615 roku Yakob Lemer i Villem Shauten obignuli mis Gorn i doveli sho Vognyana Zemlya bula vidnosno nevelikim ostrovom Z 1642 po 1644 rik Abel Tasman takozh gollandskij doslidnik i torgovec na sluzhbi Gollandskoyi Ost Indijskoyi kompaniyi obignuv Novu Gollandiyu dovivshi sho Avstraliya ne bula chastinoyu mifichnogo pivdennogo kontinentu Vin buv pershoyu vidomoyu yevropejskoyu ekspediciyeyu yaka dosyagla ostroviv Zemlya Van Dimena nini Tasmaniya i Novoyi Zelandiyi a takozh oglyanula ostrovi Fidzhi sho vin i zrobiv u 1643 roci Tasman jogo moreplavec Vissher i kupec Gilsemans takozh nanesli na kartu znachni chastini Avstraliyi Novoyi Zelandiyi ta ostroviv Tihogo okeanu Zavoyuvannya Sibiru Moskovskim carstvom 1581 1660 Yermak Timofijovich i jogo grupa avantyuristiv perehodyat cherez Uralski gori v Tagili vhodyachi v Aziyu z Yevropi U seredini XVI stolittya Moskovske carstvo pidkorilo tatarski hanstva Kazanske j Astrahanske takim chinom priyednavshi vse Povolzhya ta vidkrivshi shlyah do Uralskih gir Kolonizaciyu novih shidnih zemel i podalshij nastup na shid ocholyuvali bagati kupci Stroganovi Car Ivan IV nadav velichezni mayetki bilya Uralu a takozh podatkovi pilgi Anikeyu Stroganovu yakij organizuvav velike pereselennya na ci zemli Stroganovi rozvivali na Urali zemlerobstvo mislivstvo solevarinnya ribalstvo vidobutok rudi nalagodili torgivlyu z sibirskimi plemenami Zavoyuvannya Sibirskogo hanstva Blizko 1577 roku Semen Stroganov ta inshi sini Anikeya Stroganova najnyali kozackogo vatazhka Yermaka dlya zahistu yihnih zemel vid napadiv sibirskogo hana Kuchuma 1580 roku Stroganovi i Yermak vistupili z ideyeyu vijskovogo pohodu v Sibir shob voyuvati z Kuchumom na jogo zemli 1581 roku Yermak pochav svoye plavannya v glib Sibiru Pislya kilkoh peremog nad hanskim vijskom lyudi Yermaka rozbili golovni sili Kuchuma na Irtishi v 3 dennij bitvi bilya Chuvaskogo misu v 1582 roci Zalishki hanskoyi armiyi vidstupili v stepi i takim chinom Yermak zahopiv Sibirske hanstvo vklyuchayuchi jogo stolicyu Kashlik poblizu suchasnogo Tobolska Kuchum buv she silnij i raptovo napav na Yermaka v 1585 roci glibokoyi nochi znishivshi bilshist jogo lyudej Yermak buv poranenij i namagavsya pereplivti richku Vagaj pritoka Irtishu ale potonuv pid vagoyu vlasnoyi kolchugi Kozakam dovelosya povnistyu vidijti z Sibiru ale zavdyaki tomu sho Yermak doslidiv usi osnovni richkovi shlyahi Zahidnogo Sibiru rosiyani uspishno povernuli vsi jogo zavoyuvannya lishe cherez kilka rokiv Sibirski richkovi shlyahi Osnovne znachennya v procesi doslidzhennya Sibiru mali sibirski richkovi shlyahi Na pochatku XVII stolittya ruh rosiyan na shid bulo upovilneno cherez vnutrishni problemi v krayini pid chas Smutnogo chasu Odnak duzhe skoro doslidzhennya ta kolonizaciya velicheznih teritorij Sibiru vidnovilasya golovnim chinom kozakami yaki polyuvali na dorogocinne hutro ta slonovu kistku Yaksho kozaki prijshli z Pivdennogo Uralu insha hvilya rosiyan prijshla Pivnichnim Lodovitim okeanom Ce buli pomori z Rosijskoyi Pivnochi yaki vzhe dosit davno veli torgivlyu hutrom z Mangazeya na pivnochi Zahidnogo Sibiru 1607 roku na pivnichnij techiyi richki Yenisej bilya girla Nizhnoyi Tunguski bulo zasnovano poselennya Turuhansk 1619 roku na serednomu Yeniseyi v girli Verhnoyi Tunguski buv zasnovanij Yenisejskij ostrog Mizh 1620 i 1624 rokami grupa mislivciv za hutrom pid kerivnictvom Demida P yandi zalishila Turuhansk i doslidila blizko 2 300 kilometriv Nizhnoyi Tunguski zimuyuchi poblizu richok Vilyuj i Lena Zgidno z piznishimi legendami narodni perekazi zibrani cherez stolittya pislya faktu P yanda vidkriv Lenu Vin nibito doslidiv blizko 2 400 kilometriv yiyi dovzhini dosyagnuvshi azh centralnoyi Yakutiyi Vin povernuvsya vgoru po Leni poki vona ne stala zanadto skelyastoyu ta milkoyu i perepravivsya do richki Angara Takim chinom P yanda mozhlivo stav pershim rosiyaninom yakij zustriv yakutiv i buryativ Vin pobuduvav novi chovni i doslidiv blizko 1 400 kilometriv Angari nareshti dosyag Yenisejska i viyaviv sho Angara buryatska nazva i Verhnya Tunguska Verhnya Tunguska yak spochatku nazivali rosiyani ce odna j ta sama richka U 1627 roci Petro Beketov buv priznachenij yenisejskim voyevodoyu v Sibiru Vin uspishno zdijsniv pohid po zboru podatkiv iz zabajkalskih buryativ stavshi pershim rosiyaninom yakij stupiv u Buryatiyu Vin zasnuvav tut pershe ruske poselennya Ribinskij ostrog 1631 roku Beketov buv vidpravlenij na richku Lenu de v 1632 roci zasnuvav Yakutsk i poslav svoyih kozakiv doslidzhuvati richku Aldan i dali po Leni zasnovuvati novi forteci i zbirati podatki Nezabarom Yakutsk peretvorivsya na vazhlivij vihidnij punkt dlya podalshih rosijskih ekspedicij na shid pivden i pivnich Maksim Perfilyev yakij ranishe buv odnim iz zasnovnikiv Yenisejska v 1631 roci zasnuvav Bratskij ostrog na Angari 1638 roku Perfilyev stav pershim rosiyaninom yakij stupiv do Zabajkallya priyihavshi tudi z Yakutska U 1643 roci Kurbat Ivanov na choli grupi kozakiv z Yakutska na pivden vid Bajkalskih gir vidkriv Bajkal vidvidavshi jogo ostriv Olhon Piznishe Ivanov sklav pershu shemu i opis Bajkalu Rosiyani dosyagayut Tihogo okeanu Karta Irkutska ta ozera Bajkal u jogo okolicyah yak zobrazheno v Remezovskomu litopisi kincya XVII st U 1639 roci grupa moreplavciv pid kerivnictvom Ivana Moskvitina pershimi z rosiyan dosyagla Tihogo okeanu i vidkrila Ohotske more vlashtuvavshi zimivnik na jogo berezi v girli richki Ulya Vid miscevih zhiteliv kozaki diznalisya pro veliku richku Amur daleko na pivdni 1640 roku voni ochevidno vidplivli na pivden doslidzhuvali pivdenno shidni beregi Ohotskogo morya mozhlivo dosyagli girla richki Amur i mozhlivo viyavili Shantarski ostrovi na zvorotnomu shlyahu U 1643 roci Vasilij Poyarkov peretnuv Stanovij hrebet i dosyag verhiv yiv richki Zeya v krayini dauriv yaki platili daninu manchzhuram kitajcyam Pislya zimivli v 1644 roci Poyarkov forsuvav Zeyu i stav pershim rosiyaninom yakij dosyag Amura i vidkriv girlo ciyeyi riki z sushi Koch XVII stolittya v muzeyi Krasnoyarska Kochi buli najpershimi krigolamami i shiroko vikoristovuvalisya rosiyanami v Arktici ta na richkah Sibiru U 1644 roci Mihajlo Staduhin vidkriv richku Kolimu i zasnuvav Serednokolimsk Kupec Fedot Aleksyeyev Popov organizuvav podalshu ekspediciyu na shid a Semen Dezhnov stav kapitanom odnogo z kochej 1648 roku voni vidplivli iz Serednokolimska v Arktiku i cherez deyakij chas obignuli mis Dezhnova stavshi takim chinom pershimi doslidnikami yaki projshli cherez Beringovu protoku i vidkrili Chukotku i Beringove more Usi yihni kochi ta bilshist lyudej vklyuchayuchi samogo Popova zaginuli v shtormah i sutichkah z tubilcyami Nevelika grupa na choli z Dezhnovim dosyagla girla richki Anadir i proplivla po nij u 1649 roci pobuduvavshi z ulamkiv novi chovni Voni zasnuvali Anadirsk i sidili tam poki yih ne znajshov Staduhin prijshovshi z Kolimi po sushi Mizh 1649 i 1650 rokami Yerofij Habarov stav drugim rosiyaninom yakij doslidiv richku Amur Cherez richki Olekma Tungir i Shilka vin dosyag Amura Dauriyi povernuvsya do Yakutska a potim nazad do Amura z bilshimi silami v 1650 1653 rokah Cogo razu vin zustriv zbrojnij opir Vin pobuduvav zimovi kvartiri v Albazini potim popliv vniz po Amuru i znajshov Achansk yakij pereduvav suchasnomu Habarovsku peremigshi chi uniknuvshi armij daurskih manchzhurskih kitajciv i korejciv na svoyemu shlyahu Vin naviv kartu Amura v svoyemu proyekti richki Amur Zgodom rosiyani utrimuvali Amursku oblast do 1689 roku koli za Nerchinskim dogovorom cya teritoriya bula vidnesena do Kitajskoyi imperiyi odnak vona bula povernuta za Ajgunskim dogovorom 1858 roku Mizh 1659 i 1665 rokami Kurbat Ivanov buv nastupnim starostoyu Anadirskogo ostrogu pislya Semena Dezhnova 1660 roku vin vidpliv vid Anadirskoyi zatoki do misu Dezhnova Do seredini XVII stolittya rosiyani doslidili majzhe ves Sibir za vinyatkom shidnoyi Kamchatki ta deyakih rajoniv na pivnich vid Polyarnogo kola Pidkorennya Kamchatki zdijsniv na pochatku 1700 h rokiv Volodimir Atlasov todi yak vidkrittya arktichnoyi beregovoyi liniyi ta Alyaski bude zaversheno Velikoyu Pivnichnoyu ekspediciyeyu v 1733 1743 rokah Globalnij vplivDokladnishe Kolumbiv obminKulturi Novogo Svitu Za godinnikovoyu strilkoyu zverhu zliva 1 Kukurudza Zea mays 2 Pomidor Solanum lycopersicum 3 Kartoplya Solanum tuberosum 4 Vanil rid Vanilla osoblivo Vanilnij ploskolistij 5 Kauchukove derevo Hevea brasiliensis 6 Kakao Theobroma cacao 7 Tyutyun Nicotiana rustica Yevropejska zakordonna ekspansiya prizvela do kontaktu mizh Starim i Novim Svitom stvorivshi Kolumbiv obmin Ce poklalo pochatok svitovij torgivli sriblom i prizvelo do pryamogo vtruchannya Yevropi v torgivlyu kitajskoyu porcelyanoyu Ce peredbachalo peredachu tovariv unikalnih dlya odniyeyi pivkuli do inshoyi Yevropejci privezli do Novogo Svitu veliku rogatu hudobu konej ovec a z Novogo Svitu yevropejci otrimali tyutyun kartoplyu pomidori kukurudzu Inshimi predmetami ta tovarami yaki nabuli vazhlivogo znachennya u svitovij torgivli buli posivi tyutyunu cukrovoyi trostini ta bavovni v Americi a takozh zoloto ta sriblo yaki privozili z amerikanskogo kontinentu ne lishe do Yevropi ale j do inshih chastin Starogo Svitu Formuvannya novih transokeanskih zv yazkiv i podalshe rozshirennya yevropejskogo vplivu prizveli do epohi imperializmu istorichnogo periodu yakij rozpochavsya v epohu Velikih geografichnih vidkrittiv protyagom yakogo kolonialni derzhavi z Yevropi postupovo kolonizuvali bilshu chastinu teritoriyi planeti Yevropejskij popit na torgivlyu tovari koloniyi ta rabiv mav rizkij vpliv na reshtu svitu pid chas yevropejskoyi kolonizaciyi amerikanskogo kontinentu yevropejski kolonialni derzhavi zavoyuvali ta kolonizuvali chislenni korinni narodi ta kulturi a takozh zdijsnili chislenni primusovi navernennya ta sprobi nasilnickoyi kulturnoyi asimilyaciyi U poyednanni z zanesennyam infekcijnih zahvoryuvan z Yevropi ci podiyi prizveli do rizkogo zmenshennya chiselnosti korinnogo naselennya Ameriki Vchenij Piter S Menkoll uzagalniv rozpovidi korinnih zhiteliv pro yevropejsku kolonizaciyu tak prihid yevropejciv prinis korinnim amerikancyam smert peremishennya gore ta vidchaj U deyakih regionah napriklad u Pivnichnij Americi Centralnij Americi Avstraliyi Novij Zelandiyi ta Argentini z korinnimi narodami pogano povodilisya yih viganyali z yihnih zemel i peretvoryuvali na zalezhni menshini na teritoriyi Portugalec Nanbandzhin pribuv do Yaponiyi na velikij podiv miscevih zhiteliv detal iz panno Nanban shkoli Kano 1593 1600 rr Podibnim chinom u Zahidnij Africi ta Shidnij Africi miscevi derzhavi zadovolnili apetit yevropejskih rabotorgovciv zminivshi kolir oblichchya priberezhnih afrikanskih derzhav i dokorinno zminivshi prirodu rabstva v Africi sprichinivshi vpliv na suspilstva ta ekonomiku v glibini krayini U Pivnichnij Americi bulo bagato konfliktiv mizh yevropejcyami ta korinnimi narodami Yevropejci mali bagato perevag pered korinnim naselennyam Introdukcijni yevrazijski hvorobi znishili 50 90 korinnogo naselennya oskilki voni ranishe ne zarazhalisya nimi ta ne mali nabutogo imunitetu Kukurudza ta maniok buli zavezeni v Afriku v XVI stolitti portugalcyami Teper voni ye vazhlivimi osnovnimi harchovimi produktami zaminyuyuchi miscevi afrikanski kulturi Alfred V Krosbi pripustiv sho zbilshennya virobnictva kukurudzi manioki ta inshih kultur Novogo Svitu prizvelo do bilshoyi koncentraciyi naselennya v rajonah z yakih rabotorgovci zahoplyuvali svoyih zhertv U svitovij torgivli sriblom dinastiya Min bula stimulovana torgivleyu z portugalcyami ispancyami ta gollandcyami Popri globalnij masshtab velika chastina cogo sribla opinilasya v rukah kitajciv a Kitaj dominuvav v importi sribla Mizh 1600 i 1800 rokami Kitaj otrimuvav v serednomu 100 tonn sribla na rik Naprikinci 16 stolittya velike naselennya poblizu Nizhnoyi techiyi Yanczi davalo v serednomu sotni taeliv sribla na domogospodarstvo Zagalom do kincya XVIII stolittya z Potosi bulo vivezeno ponad 150 000 tonn sribla Z 1500 po 1800 rik Meksika ta Peru viroblyali blizko 80 svitovogo sribla prichomu bilsh yak 30 z nogo v kincevomu pidsumku potraplyalo v Kitaj golovnim chinom zavdyaki yevropejskim kupcyam yaki vikoristovuvali jogo dlya pokupki ekzotichnih kitajskih tovariv Naprikinci 16 go ta na pochatku 17 go stolittya Yaponiya takozh znachnoyu miroyu eksportuvala do Kitayu ta zovnishnoyi torgivli v cilomu Torgivlya z yevropejskimi derzhavami ta yaponcyami prinesla velicheznu kilkist sribla yake potim zaminilo mid i paperovi banknoti yak zvichajnij zasib obminu v Kitayi Protyagom ostannih desyatilit epohi Min potik sribla v Kitaj znachno zmenshivsya tim samim pidrivayuchi derzhavni dohodi ta faktichno vsyu ekonomiku Min Cej zbitok dlya ekonomiki posilivsya vplivom na silske gospodarstvo malogo lodovikovogo periodu sho rozpochavsya stihijnih lih nevrozhayiv ta raptovih epidemij Podalshij rozpad vladi ta dohodiv lyudej dozvoliv lideram povstanciv takim yak Li Czichen kinuti viklik vladi Min Yezuyitski vcheni aktivno spivpracyuvali z kitajskimi astronomami vikoristovuyuchi princip Kopernika Vgori Matteo Richchi Adam Shaal i Ferdinand Verbist 1623 1688 Vnizu Pol Siu Syuj Guanci Kolao abo prem yer ministr derzhavi i jogo onuka Kandid Hiu Novi kulturi yaki prijshli do Aziyi z Ameriki cherez ispanskih kolonizatoriv u 16 stolitti spriyali zrostannyu naselennya Aziyi Hocha osnovnu chastinu importu do Kitayu stanovilo sriblo kitajci takozh kupuvali vrozhaj Novogo Svitu v Ispanskoyi imperiyi Ce vklyuchalo solodku kartoplyu kukurudzu ta arahis produkti yaki mozhna bulo viroshuvati na zemlyah de tradicijni kitajski osnovni kulturi pshenicya proso ta ris ne mogli rosti sho spriyalo zrostannyu naselennya Kitayu U dinastiyi Sun 960 1279 ris stav osnovnoyu kulturoyu dlya bidnih pislya togo yak solodka kartoplya bula vvedena v Kitaj priblizno v 1560 roci vona postupovo stala tradicijnoyu yizheyu nizhchih klasiv Pributtya portugalciv do Yaponiyi v 1543 roci poklalo pochatok torgovomu periodu Nanban koli yaponci perejnyali kilka tehnologij i kulturnih zvichayiv yak ot arkebuzi kirasi yevropejskogo zrazka yevropejski korabli hristiyanstvo dekorativne mistectvo ta movu Pislya togo yak kitajci zaboronili pryamu torgivlyu kitajskih kupciv z Yaponiyeyu portugalci zapovnili cej komercijnij vakuum yak poseredniki mizh Kitayem i Yaponiyeyu Portugalci kupuvali kitajskij shovk i prodavali jogo yaponcyam v obmin na sriblo vidobute v Yaponiyi oskilki sriblo v Kitayi bulo bilsh cinnim portugalci mogli vikoristovuvati yaponske sriblo dlya kupivli she bilshih zapasiv kitajskogo shovku Odnak do 1573 roku pislya togo yak ispanci zasnuvali torgovelnu bazu v Manili portugalska poserednicka torgivlya bula perevazhena golovnim dzherelom nadhodzhennya sribla do Kitayu z ispanskoyi Ameriki Popri te sho Kitaj diyav yak gvintik sho ruhav koleso svitovoyi torgivli protyagom 16 18 stolit velicheznij vnesok Yaponiyi v eksport sribla do Kitayu buv virishalnim dlya svitovoyi ekonomiki ta likvidnosti Kitayu ta uspihu v comu tovari Italijskij yezuyit Matteo Richchi 1552 1610 buv pershim yevropejcem yakogo dopustili do Zaboronenogo mista Vin navchav kitajciv buduvati spinet i grati na nomu perekladav kitajski teksti na latinu i navpaki a takozh tisno spivpracyuvav zi svoyim kitajskim kolegoyu Syuj Guanci 1562 1633 nad matematichnoyu robotoyu Ekonomichnij vpliv u Yevropi U miru togo yak na yevropejski rinki morem nadhodilo dedali bilshe riznomanitnih predmetiv rozkoshi poperedni yevropejski rinki predmetiv rozkoshi stagnuvali Atlantichna torgivlya znachnoyu miroyu vitisnila isnuyuchi ranishe italijski ta nimecki torgovi derzhavi yaki pokladalisya na svoyi baltijski rosijski ta islamski torgovi zv yazki Novi tovari takozh viklikali socialni zmini oskilki cukor speciyi shovk i porcelyanovi virobi vijshli na rinki rozkoshi Yevropi Yevropejskij ekonomichnij centr peremistivsya iz Seredzemnomor ya do Zahidnoyi Yevropi Misto Antverpen sho vhodilo do gercogstva Brabant stalo centrom usiyeyi mizhnarodnoyi ekonomiki i najbagatshim mistom Yevropi na toj chas Gollandskij zolotij vik buv tisno pov yazanij iz epohoyu Velikih geografichnih vidkrittiv Franchesko Gvichchardini venecianskij poslanec zayaviv sho sotni korabliv prohodili povz Antverpen za den a 2000 voziv vhodili v misto shotizhnya Portugalski korabli navantazheni percem i koriceyu rozvantazhuvali svij vantazh Oskilki v misti prozhivalo bagato inozemnih kupciv yakim keruvala oligarhiya bankiriv aristokrativ yakim zaboroneno zajmatisya torgivleyu ekonomika Antverpena bula pid kontrolem inozemciv sho zrobilo misto duzhe internacionalnim z kupcyami ta torgovcyami z Veneciyi Raguzi Ispaniyi i Portugaliyi ta politikoyu tolerantnosti yaka privernula veliku gromadu ortodoksalnih yevreyiv U svij zolotij vik misto perezhilo tri bumi pershij buv osnovanij na rinku percyu drugij buv zapochatkovanij sriblom Novogo Svitu sho nadhodilo z Sevilyi zakinchivsya bankrutstvom Ispaniyi v 1557 roci i tretij bum pislya Dogovoru Kato Kambrezis v 1559 roci osnovanij na tekstilnij promislovosti Popri pochatkovi vijskovi diyi do 1549 roku portugalci vidpravlyali shorichni torgovi misiyi na ostriv Shanchuan u Kitayi 1557 roku yim vdalosya perekonati sud Min pogoditisya na zakonnij portovij dogovir yakij zakripiv bi Makao yak oficijnu portugalsku torgovu koloniyu Portugalskij monah Gaspar da Kruz bl 1520 r 5 lyutogo 1570 r napisav pershu opublikovanu v Yevropi povnu knigu pro Kitaj i dinastiyu Min vidannya mistilo informaciyu pro geografiyu krayini provinciyi korolivsku vladu oficijnij klas byurokratiyu sudnoplavstvo arhitekturu zemlerobstvo remeslo kupecki spravi odyag religijni ta socialni zvichayi muziku ta instrumenti pisemnist osvitu ta pravosuddya Z Kitayu osnovnimi eksportnimi postavkami buli shovk i porcelyana adaptovani do yevropejskih smakiv Kitajsku eksportnu porcelyanu tak polyubili v Yevropi sho v anglijskij movi china stalo zagalnovzhivanim sinonimom porcelyani Porcelyana Kraak vvazhayetsya sho nazvana na chest portugalskih karakiv u yakih yiyi transportuvali bula odniyeyu z pershih kitajskih virobiv yaki pribuli do Yevropi u masovih kilkostyah Lishe najbagatshi mogli dozvoliti sobi cej rannij import i Kraak chasto z yavlyavsya na gollandskih natyurmortah Nezabarom gollandska Ost Indska kompaniya nalagodila zhvavu torgivlyu zi Shodom importuvavshi 6 miljoniv porcelyanovih virobiv z Kitayu do Yevropi mizh 1602 i 1682 rokami Kitajska majsternist vrazila bagatoh Mizh 1575 i 1587 rokami porcelyana Medichi z Florenciyi bula pershoyu uspishnoyu sproboyu imituvati kitajsku porcelyanu Hocha gollandski gonchari ne odrazu nasliduvali kitajsku porcelyanu voni pochali robiti ce koli postachannya do Yevropi bulo perervano pislya smerti imperatora Vanli v 1620 roci Kraak golovnim chinom sino bilu porcelyanu nasliduvali v usomu sviti gonchari v Ariti Yaponiyi ta Persiyi kudi zvernulisya gollandski kupci koli padinnya dinastiyi Min unemozhlivilo dostup do kitajskih originaliv i zreshtoyu u Delftskij porcelyani Gollandskij a piznishe anglijskij delftovij posud nathnennij kitajskimi zrazkami zberigavsya priblizno z 1630 roku do seredini XVIII stolittya razom iz yevropejskimi zrazkami Antonio de Morga 1559 1636 ispanskij chinovnik u Manili sklav velikij perelik tovariv yakimi torguvav Minskij Kitaj na rubezhi XVI do XVII stolit zaznachivshi sho buli ridkisni rechi yaki yaksho b ya zgaduvav yih usih ya b nikoli ne zakinchiv i ne mav dostatno paperu dlya cogo Vidznachivshi riznomanitnist shovkovih virobiv yakimi torguyut yevropejci Ebrej pishe pro znachni rozmiri komercijnih operacij V odnomu vipadku galeon do ispanskih teritorij u Novomu Sviti pereviz ponad 50 000 par shovkovih panchih Natomist Kitaj importuvav perevazhno sriblo z peruanskih i meksikanskih kopalen yake transportuvalosya cherez Manilu Kitajski kupci brali aktivnu uchast u cih torgovelnih pidpriyemstvah i bagato z nih emigruvali do takih misc yak Filippini ta Borneo shob skoristatisya novimi komercijnimi mozhlivostyami Zrostannya cin na zoloto ta sriblo v Ispaniyi zbiglosya z velikim inflyacijnim ciklom yak v Ispaniyi tak i v Yevropi vidomim yak revolyuciya cin Ispaniya zibrala veliku kilkist zolota i sribla z Novogo svitu U 1540 h rokah pochavsya masshtabnij vidobutok sribla v meksikanskomu Guanahuato Z vidkrittyam sribnih kopalen u Sakatekasi ta bolivijskomu Potosi u 1546 roci veliki partiyi sribla stali legendarnim dzherelom bagatstva U 16 stolitti Ispaniya zberigala zoloto ta sriblo z Novoyi Ispaniyi na sumu ekvivalentnu 1 5 triljona dolariv SShA za kursom 1990 roku Buduchi najmogutnishimi yevropejskimi monarhami u chasi spovneni vijn ta religijnih konfliktiv praviteli Gabsburgiv vitrachali svoyi bagatstva na vijni ta mistectvo po vsij Yevropi Ya navchivsya tut prisliv ya skazav francuzkij mandrivnik u 1603 roci V Ispaniyi vse doroge krim sribla Vitrachene sriblo yake raptovo poshirilosya po Yevropi yaka ranishe vidchuvala golod sprichinilo shiroku inflyaciyu Inflyaciya bula posilena zrostannyam naselennya zi statichnim rivnem virobnictva nizkimi zarplatami ta zrostannyam vartosti zhittya sho zavdalo shkodi miscevij promislovosti Ispaniya dedali bilshe stavala zalezhnoyu vid dohodiv sho nadhodili vid torgovelnoyi imperiyi v Americi sho prizvelo do pershogo bankrutstva Ispaniyi v 1557 roci cherez zrostannya vijskovih vitrat Korol Ispaniyi Filip II ne viplachuvav borgi v 1557 1560 1575 i 1596 rokah Pidvishennya cin u rezultati obigu valyuti spriyalo zrostannyu komercijnogo serednogo klasu v Yevropi burzhuaziyi yaka stala vplivati na politiku ta kulturu bagatoh krayin Odnim iz naslidkiv inflyaciyi osoblivo u Velikij Britaniyi bulo te sho fermeri orendari yaki trimali dovgostrokovu orendu u lordiv vidchuli realne znizhennya orendnoyi plati Deyaki lordi virishili prodati svoyu orendovanu zemlyu porodivshi dribnih zemlevlasnikiv takih yak jomeni ta dzhentlmeni Karta svitu z Rudolfovih tablic Joganna Keplera 1627 sho mistit bagato novih vidkrittiv Yan Devids de Hem detal sribnogo posudu z Rozkishno nakritogo stolu z papugami bl 1650 rik Delftska porcelyana iz zobrazhennyam kitajskih scen XVIII st Muzej Ernesta KonyakaDiv takozhVidkrittya morskogo shlyahu do Indiyi Hronologiya yevropejskih doslidzhen Aziyi Istoriya doslidzhennya Afriki Hronologiya geografichnih vidkrittiv Portugalski geografichni vidkrittyaVinoskiZdatnist korabliv jti proti vitru harakterna yak dlya istorichnih suden tak i dlya bud yakih inshih polyagaye v poyednanni vitrilnogo ozbroyennya ta formi korpusu Inshimi vazhlivimi chinnikami ye kilkist morskogo zabrudnennya na korpusi a korove sterno daye yavnu perevagu pered rulovim veslom chastkovo cherez menshij opir ale takozh zavdyaki gidrodinamichnomu efektu yakij trohi zmenshuye svobodu dij Primitki 5 Doba Velikih geografichnih vidkrittiv Zagalna geografiya 6 klas geomap com ua Procitovano 12 lyutogo 2023 Butel Paul 11 bereznya 2002 The Atlantic angl Taylor amp Francis ISBN 978 0 203 01044 0 originalu za 21 kvitnya 2021 Procitovano 15 listopada 2021 Portuguese The Banglapedia en banglapedia org originalu za 1 April 2017 Tapan Raychaudhuri 1982 The Cambridge Economic History of India Volume 1 C 1200 c 1750 CUP Archive ISBN 978 0 521 22692 9 originalu za 4 lipnya 2014 Procitovano 19 travnya 2022 Bartolomeu Dias infoplease Sandbox Networks Inc originalu za 21 May 2015 Procitovano 29 travnya 2015 BBC History Leif Erikson www bbc co uk brit originalu za 20 sichnya 2012 Procitovano 6 zhovtnya 2020 Fernandez Armesto Felipe 2007 Amerigo The Man Who Gave His Name to America angl New York Random House s 73 ISBN 978 1 4000 6281 2 originalu za 18 kvitnya 2022 Procitovano 6 zhovtnya 2020 Davidson M H 1997 Columbus Then and Now A Life Re examined Norman University of Oklahoma Press p 417 Columbus to the Caribbean fsmitha com originalu za 31 bereznya 2022 Procitovano 31 sichnya 2016 Christopher Columbus Exploration history com originalu za 24 chervnya 2022 Procitovano 31 sichnya 2016 Diffie Bailey W and George D Winius Foundations of the Portuguese Empire 1415 1580 p 176 Zweig Stefan Conqueror of the Seas The Story of Magellan Read Books 2007 ISBN 1 4067 6006 4 Gajko G I Bileckij V S Istoriya girnictva Pidruchnik Kiyiv Alchevsk Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya vidavnictvo LADO DonDTU 2013 542 s Paine Lincoln 2013 The Sea and Civilization A Maritime History of the World New York Random House LLC Merson John 1990 The Genius That Was China East and West in the Making of the Modern World Woodstock NY The Overlook Press ISBN 978 0 87951 397 9 A companion to the PBS Series The Genius That Was China Wan Chen Strange Things of the South from Robert Temple Manguin Pierre Yves September 1980 The Southeast Asian Ship An Historical Approach Journal of Southeast Asian Studies 11 2 266 276 doi 10 1017 S002246340000446X JSTOR 20070359 Manguin Pierre Yves 1993 Trading Ships of the South China Sea Shipbuilding Techniques and Their Role in the History of the Development of Asian Trade Networks Journal of the Economic and Social History of the Orient 253 280 Arnold 2002 p xi Houben 2002 pp 102 04 Harley amp Woodward 1992 pp 156 61 Abu Lughod 1991 p 121