оригінальна назва ВілюйПороги річки ВілюйКарта басейну річки рос 65 58 41 пн ш 103 30 49 сх д 65 9780555555837793 пн ш 1

|оригінальна_назва=

Вілюй
Пороги річки Вілюй
Карта басейну річки (рос.)
65°58′41″ пн. ш. 103°30′49″ сх. д. / 65.9780555555837793° пн. ш. 103.51361111113777724° сх. д.
Витік	Вілюйське плато, Середньосибірське плоскогір'я
• координати	65°58′41″ пн. ш. 103°30′49″ сх. д. / 65.97806° пн. ш. 103.51361° сх. д. / 65.97806; 103.51361
Гирло	Лена
• координати	64°22′38″ пн. ш. 126°24′54″ сх. д. / 64.37722° пн. ш. 126.41500° сх. д. / 64.37722; 126.41500
Басейн	Лена → Море Лаптєвих
Країни:	Росія: Красноярський край, Якутія
Регіон	Саха
Довжина	2 650 км
Площа басейну:	454 000 км²
Середньорічний стік	1480 м³/с (за 122 км від гирла)
Притоки:	праві: , , Чона, , , Оччугуй-Ботуобуя; ліві: , , Игиатта, Марха, і Тюнг
Водойми в руслі	Вілюйське водосховище

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вілюй.

Вілюй (рос. Вилюй, якут. Бүлүү) — річка в азійській частині Російської федерації, 32-га за довжиною річка на Землі, ліва притока Лени, найбільша з її приток.

Географія

Річка має витоки на Вілюйському плато Середньосибірського плоскогір'я, неподалік від річок басейну Нижньої Тунгуски. У верхній течії річка тече у напрямку з півночі на південь, потім, прийнявши води притоки Чони, Вілюй різко повертає на схід і зберігає напрямок, близький до паралелі, до самого гирла (північніше Сангаре), вигинаючись проте в одному місці великим закрутом на південь (). У верхів'ях перетинає болотисто-озерну рівнину, нижче тече в області розвитку трапів, де утворює долину гірського характеру з каньйоноподібними звуженнями (до 160 м), вкрай звивисту.

Схили річки обривисті, заліснені; в руслі є пороги. Від селища до гирла річки утворює водосховище Вілюйської ГЕС (дала струм в 1967). Фундаментом гідроелектростанції служать скелі порогу . Води водосховища, які стримує ця гребля, розтягнулися вгору по течії річки на 400 км. Для будівництва та експлуатації ГЕС було споруджене селище Чернишевський. За 140 км нижче від нього на порозі побудована нова Вілюйська ГЕС-III.

У нижній течії річка протікає по Центральноякутській низовині. Нижче селища Сунтар долина розширюється. Від міста Вілюйська до гирла протікає по широкій долині з широкою заплавою і островами, що інколи затоплюються. Найбільший з них — острів — має довжину до 15 км.

Галерея

Річка Вілюй. Світлинська ГЕС
Гребля Вілюйської ГЕС
Річка Вілюй

Див. також

Примітки

(англ) . R-ArcticNET. Архів оригіналу за 4 березня 2016.

Література

Хотун Бүлүү хомолтото. Обиды Матушки Вилюя. Н. Д. Архипов, И. С. Бурцев. — Дьокуускай, Сайдам, 2005–304 с.
Рыбные богатства Вилюя и их охрана. А. С. Гольдман, В. А. Игнатьев, Якутск, Сайдам, 2006. — 38 с.

[стік-1] (англ) . R-ArcticNET. Архів оригіналу за 4 березня 2016.