Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Семен Іванович Дежньов, у словниках також зафіксована форма Дежнєв (нар. близько 1605, Великий Устюг — пом. початок 1673, Москва) — російський мореплавець, відкривач нових земель, мандрівник, дослідник Північного та Східного Сибіру, козачий отаман, а також торговець пушниною, перший з відомих європейських мореплавців у 1648 році, на 80 років раніше за Вітуса Беринга, пройшов Берингову протоку, що відділяє Аляску від Чукотки.
| Семен Дежньов | |
|---|---|
| рос. Дежнёв Семён Иванович | |
 | |
| Народився | 1605 Великий Устюг або одне з сіл на Пінезі |
| Помер | 1673 Москва, Московське царство |
| Громадянство | Московське царство |
| Діяльність | землепрохідник, мандрівник |
| Батько | Дежньов Іван |
| У шлюбі з | Абакаяда Сючю |
| |
Варто завважити, що Берингу не вдалося повністю пройти всю протоку, він обмежився плаванням тільки в її південній частині, тоді як Дежньов пройшов по всій довжині — з півночі на південь.
Життєпис
До сучасності в основному дійшли відомості про Дежньова за час з 1638 по 1671 роки.
Народився в Великому Устюзі (за іншими відомостями — в одному з пінезьких сіл). Також залишається невідомим, коли він звідти пішов «шукати щастя» в Сибір.
У Сибіру спочатку служив у Тобольську, згодом в Єнісейську. Серед усіляких небезпек в 1636—1646 роках «заспокоїв» якутів. З Єнісейська він із загоном П. Бекетова в 1638 році перейшов в Якутський острог, що був щойно заснований та знаходився поруч з іще непідкореними племенами «інородців». Вже в 1639-40 р.р. Дежньов «заспокоює» місцевого князя Сахея. 1639 року був направлений якутським прикажчиком П. Ходирєвим на Вілюй для збору ясаку (данини), в серпні 1640 — на річках Татта і Амга (притоки Алдану).
1641 року Дежньов з партією 15 чоловік збирає ясак на річці Яні та благополучно доставляє його в Якутськ, по дорозі відбивши напад гурту в 40 людей. Того ж року разом з М. Стадухіним відправилися в похід на Оймякон для збору ясаку. В квітні 1642 у сутичці з «ламутськими тунгусами», як і багато інших козаків, був поранений. Втративши коней, загін опинився у скруті, довелося майструвати човна. Коли зійшов лід, загін спустився по Оймякону та продовжив пошуки «неясачного люду» в нижній течії Індігірки. Однак, збирачів ясаку там було і без них предостатньо, тож загін рушив далі на схід та дійшов до Алазеї. Там їм зустрівся загін такого ж землепрохідника Дмитра Зиряна, і Дежньову довелося проявляти дипломатичні хитрощі, щоб розійтися миром.
Відкриття Колими
Влітку 1643 року Семен Дежньов в складі загону землепроходців під рукою Михайла Стадухіна відкрив річку Колиму. Загін піднявся вверх по річці та заснував Колимський зимівник, що згодом виріс до великого острога — опорного пункту російської колонізації в цих місцях.
1645 року Стадухін і Зирян, з ясаком і половиною загону рушили до Якутська, залишивши в Колимському острожку Дежньова та ще 13 людей. Дмитро Михайлов (Зирян) з дороги повернувся, тим часом людям під керівництвом Дежньова довелося відбиватися від понад 500 юкагірів, які мали намір знищити цей пункт збору ясаку. В 1646 мезенець Ісай Ігнатьєв здійснив перше плавання по Льодовитому океану на схід від гирла річки Колими та привіз в Нижньоколимськ моржову кістку (риб'ячий зуб).
На Колимі Дежньов прослужив до літа 1647.
Чукотська експедиція
У пошуках багатих моржових лігвищ та шляху до багатої соболями річки Анадир була споряджена експедиція промисловців, до якої урядовий прикажчик острога Василь Власьєв приєднав і Дежньова — на нього покладалася відповідальність збирати податки зі здобичі та обкладати ясаком «попутно інородців» яка в 1648 р. на кількох суднах вийшла з Колими і направилась на схід. Влітку кораблі вийшли в плавання, однак міцні льоди закрили їм шлях далі, Ф. Попов та Дежньов повернулися на Колиму й стали очікувати сприятливішого часу для походу. В другій половині червня 1648 року Попов та Дежньов на 7 кочах вийшли в море. Три кочі з самого початку походу загубилися при бурі в гирлі Колими при виході в Льодовитий океан, решта рушили далі. В серпні потонув ще один коч. Близько 20 вересня Дежньов із супутниками побачили Великий Кам'яний Ніс, мимо нього пройшли три кочі — Дежньова, Попова та Герасима Анкудінова. Човен Дежньова розбився в Олюторській затоці південніше гирла Анадиря. Його загін на лижах та з нартами 10 тижнів через Коряцьке нагір'я діставався до річки Анадир, з 25 живими лишилися 12 людей, на Анадирі вони зазимували.
Влітку 1649 року на новозбудованих човнах Дежньов із загоном піднявся на 600 км вверх по Анадирю. На середній течії річки вони збудували зимівник, згодом названий Анадирським острогом. У верхній течії Анадиря загін зустрівся з кочовими анаулами — невідомим їм юкагірським племенем. На третій рік перебування на Анадирі до загону прийшла підмога, проте це не була заміна — козак Семен Мотора шукав сухопутний шлях між Колимою та Анадирем через гірський прохід. Його досвід став у пригоді загону Дежньова, в 1652 році він використав цей шлях для відправлення в Якутськ зібраної моржової кістки та пушнини.
Подальша доля
У 1659 році Дежньов здав команду над Анадирським острогом і служилими людьми К. Іванову, який його змінив, але залишався ще в тих краях до 1662, коли повернувся до Якутська з Ерастовим. Звідти Дежньов з державною скарбницею був відісланий до Москви, куди й прибув, ймовірно, до середини 1664 року. Збереглася його чолобитна — про видачу йому жалування, заслуженого ним, але не отриманого, за 19 років, що і було зроблено. Загалом за час служби в Сибіру був 9 разів поранений. 1665 року Дежньов виїхав назад в Якутськ і служив там до 1670, коли знову був відісланий зі скарбницею до Москви, куди прибув в 1672, де й помер.
Він зробив креслення річки Анадир та частини річки Анюй, в чолобитних описав плавання по Анадирю, природу Анадирського краю.
У 1898 році за клопотанням Географічного товариства «Великому кам'яному носу» було присвоєно ім'я Дежньова.
На честь дослідника було названо астероїд 3662 Дежнев.
Посилання
- Дежнєв Семен Іванович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- (рос.)
- Землепроходці та мандрівники [ 22 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Землепроходець Семен Дежньов [ 22 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Semen Ivanovich Dezhnov u slovnikah takozh zafiksovana forma Dezhnyev nar blizko 1605 Velikij Ustyug pom pochatok 1673 Moskva rosijskij moreplavec vidkrivach novih zemel mandrivnik doslidnik Pivnichnogo ta Shidnogo Sibiru kozachij otaman a takozh torgovec pushninoyu pershij z vidomih yevropejskih moreplavciv u 1648 roci na 80 rokiv ranishe za Vitusa Beringa projshov Beringovu protoku sho viddilyaye Alyasku vid Chukotki Semen Dezhnovros Dezhnyov Semyon IvanovichNarodivsya1605 1605 Velikij Ustyug abo odne z sil na PineziPomer1673 1673 Moskva Moskovske carstvoGromadyanstvoMoskovske carstvoDiyalnistzemleprohidnik mandrivnikBatkoDezhnov IvanU shlyubi zAbakayada Syuchyu Mediafajli u Vikishovishi Varto zavvazhiti sho Beringu ne vdalosya povnistyu projti vsyu protoku vin obmezhivsya plavannyam tilki v yiyi pivdennij chastini todi yak Dezhnov projshov po vsij dovzhini z pivnochi na pivden ZhittyepisBeringova protoka z basejnom richki Anadir Do suchasnosti v osnovnomu dijshli vidomosti pro Dezhnova za chas z 1638 po 1671 roki Narodivsya v Velikomu Ustyuzi za inshimi vidomostyami v odnomu z pinezkih sil Takozh zalishayetsya nevidomim koli vin zvidti pishov shukati shastya v Sibir U Sibiru spochatku sluzhiv u Tobolsku zgodom v Yenisejsku Sered usilyakih nebezpek v 1636 1646 rokah zaspokoyiv yakutiv Z Yenisejska vin iz zagonom P Beketova v 1638 roci perejshov v Yakutskij ostrog sho buv shojno zasnovanij ta znahodivsya poruch z ishe nepidkorenimi plemenami inorodciv Vzhe v 1639 40 r r Dezhnov zaspokoyuye miscevogo knyazya Saheya 1639 roku buv napravlenij yakutskim prikazhchikom P Hodiryevim na Vilyuj dlya zboru yasaku danini v serpni 1640 na richkah Tatta i Amga pritoki Aldanu 1641 roku Dezhnov z partiyeyu 15 cholovik zbiraye yasak na richci Yani ta blagopoluchno dostavlyaye jogo v Yakutsk po dorozi vidbivshi napad gurtu v 40 lyudej Togo zh roku razom z M Staduhinim vidpravilisya v pohid na Ojmyakon dlya zboru yasaku V kvitni 1642 u sutichci z lamutskimi tungusami yak i bagato inshih kozakiv buv poranenij Vtrativshi konej zagin opinivsya u skruti dovelosya majstruvati chovna Koli zijshov lid zagin spustivsya po Ojmyakonu ta prodovzhiv poshuki neyasachnogo lyudu v nizhnij techiyi Indigirki Odnak zbirachiv yasaku tam bulo i bez nih predostatno tozh zagin rushiv dali na shid ta dijshov do Alazeyi Tam yim zustrivsya zagin takogo zh zemleprohidnika Dmitra Ziryana i Dezhnovu dovelosya proyavlyati diplomatichni hitroshi shob rozijtisya mirom Vidkrittya Kolimi Bivni tihookeanskih morzhiv Vlitku 1643 roku Semen Dezhnov v skladi zagonu zemleprohodciv pid rukoyu Mihajla Staduhina vidkriv richku Kolimu Zagin pidnyavsya vverh po richci ta zasnuvav Kolimskij zimivnik sho zgodom viris do velikogo ostroga opornogo punktu rosijskoyi kolonizaciyi v cih miscyah 1645 roku Staduhin i Ziryan z yasakom i polovinoyu zagonu rushili do Yakutska zalishivshi v Kolimskomu ostrozhku Dezhnova ta she 13 lyudej Dmitro Mihajlov Ziryan z dorogi povernuvsya tim chasom lyudyam pid kerivnictvom Dezhnova dovelosya vidbivatisya vid ponad 500 yukagiriv yaki mali namir znishiti cej punkt zboru yasaku V 1646 mezenec Isaj Ignatyev zdijsniv pershe plavannya po Lodovitomu okeanu na shid vid girla richki Kolimi ta priviz v Nizhnokolimsk morzhovu kistku rib yachij zub Na Kolimi Dezhnov prosluzhiv do lita 1647 Chukotska ekspediciya Rannya karta Chukotki na yakij pokazano marshrut ekspediciyi 1648 roku U poshukah bagatih morzhovih ligvish ta shlyahu do bagatoyi sobolyami richki Anadir bula sporyadzhena ekspediciya promislovciv do yakoyi uryadovij prikazhchik ostroga Vasil Vlasyev priyednav i Dezhnova na nogo pokladalasya vidpovidalnist zbirati podatki zi zdobichi ta obkladati yasakom poputno inorodciv yaka v 1648 r na kilkoh sudnah vijshla z Kolimi i napravilas na shid Vlitku korabli vijshli v plavannya odnak micni lodi zakrili yim shlyah dali F Popov ta Dezhnov povernulisya na Kolimu j stali ochikuvati spriyatlivishogo chasu dlya pohodu V drugij polovini chervnya 1648 roku Popov ta Dezhnov na 7 kochah vijshli v more Tri kochi z samogo pochatku pohodu zagubilisya pri buri v girli Kolimi pri vihodi v Lodovitij okean reshta rushili dali V serpni potonuv she odin koch Blizko 20 veresnya Dezhnov iz suputnikami pobachili Velikij Kam yanij Nis mimo nogo projshli tri kochi Dezhnova Popova ta Gerasima Ankudinova Choven Dezhnova rozbivsya v Olyutorskij zatoci pivdennishe girla Anadirya Jogo zagin na lizhah ta z nartami 10 tizhniv cherez Koryacke nagir ya distavavsya do richki Anadir z 25 zhivimi lishilisya 12 lyudej na Anadiri voni zazimuvali Ekspediciya Dezhnova Vlitku 1649 roku na novozbudovanih chovnah Dezhnov iz zagonom pidnyavsya na 600 km vverh po Anadiryu Na serednij techiyi richki voni zbuduvali zimivnik zgodom nazvanij Anadirskim ostrogom U verhnij techiyi Anadirya zagin zustrivsya z kochovimi anaulami nevidomim yim yukagirskim plemenem Na tretij rik perebuvannya na Anadiri do zagonu prijshla pidmoga prote ce ne bula zamina kozak Semen Motora shukav suhoputnij shlyah mizh Kolimoyu ta Anadirem cherez girskij prohid Jogo dosvid stav u prigodi zagonu Dezhnova v 1652 roci vin vikoristav cej shlyah dlya vidpravlennya v Yakutsk zibranoyi morzhovoyi kistki ta pushnini Podalsha dolya U 1659 roci Dezhnov zdav komandu nad Anadirskim ostrogom i sluzhilimi lyudmi K Ivanovu yakij jogo zminiv ale zalishavsya she v tih krayah do 1662 koli povernuvsya do Yakutska z Erastovim Zvidti Dezhnov z derzhavnoyu skarbniceyu buv vidislanij do Moskvi kudi j pribuv jmovirno do seredini 1664 roku Zbereglasya jogo cholobitna pro vidachu jomu zhaluvannya zasluzhenogo nim ale ne otrimanogo za 19 rokiv sho i bulo zrobleno Zagalom za chas sluzhbi v Sibiru buv 9 raziv poranenij 1665 roku Dezhnov viyihav nazad v Yakutsk i sluzhiv tam do 1670 koli znovu buv vidislanij zi skarbniceyu do Moskvi kudi pribuv v 1672 de j pomer Vin zrobiv kreslennya richki Anadir ta chastini richki Anyuj v cholobitnih opisav plavannya po Anadiryu prirodu Anadirskogo krayu U 1898 roci za klopotannyam Geografichnogo tovaristva Velikomu kam yanomu nosu bulo prisvoyeno im ya Dezhnova Na chest doslidnika bulo nazvano asteroyid 3662 Dezhnev PosilannyaDezhnyev Semen Ivanovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 ros Zemleprohodci ta mandrivniki 22 travnya 2012 u Wayback Machine ros Zemleprohodec Semen Dezhnov 22 travnya 2012 u Wayback Machine ros