Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Морська астролябія — інклінометр, який використовувався для визначення широти, на якій знаходився в морі корабель шляхом вимірювання висоти сонця в полудень (схилення) або меридіанної висоти зірки з відомим схиленням. Морська астролябія була власно не астролябією, а скоріше градуйованим колом з алідадою, що використовувалось для вимірювання вертикальних кутів. Вони були розроблені, щоб дозволити їх використання на кораблях при несприятливих умовах у бурхливих водах та/або при сильному вітрі, тобто в умовах, в яких використання звичайної астролябії було майже неможливим. У XVI столітті інструмент також називали кільце.
| Морська астролябія | |
 | |
| Дата відкриття (винаходу) | 1480 |
|---|---|
 Морська астролябія у Вікісховищі | |
Історія
Дати появи перших морських астролябій різняться. Найдавнішу дату, 1295 рік, запропонував майорканський астроном Раймунд Луллій. Пізніші дати припадають приблизно на кінець XV століття, зокрема Семюель Пурчас стверджував, що цей прилад був адаптований для морської навігації Мартіном Бегаймом. Інші автори створення та вдосконалення морської астролябії приписують португальським мореплавцям на початку Доби португальських георграфічних відкриттів. У будь-якому випадку, інструмент точно був вже відомий до кінця XV століття. Найперший відомий опис того, як виготовляти та використовувати морську астролябію, походить з Arte de Navegar Мартіна Кортеса де Альбакара, опублікованого в 1551 році, хоча основний принцип роботи прилада той самий, що у архімаятника (архіпендулума), який використовується для будівництва Єгипетських пірамід.
Існують переконливі докази того, що морська астролябія походить безпосередньо від планісферної астролябії, оскільки найдавніші зразки морських астролябій зберігають деякі позначки (наприклад, umbra recta та umbra versa) від попереднього пристрою, хоча вже не мали самих компонентів, для яких ці позначки були призначені.
Морська астролябія замінила або доповнила для навігаторів такі інструменти, як посох Якова та квадрант. Морська астролябія використовувалася до середини або, найпізніше, до кінця XVII ст. Її замінили більш точні та прості у використанні інструменти, такі як квадрант Девіса. Наприкінці XIX століття мореплавці почали використовувати секстант, а починаючи з 1980-х років — глобальні системи позиціонування (GPS).
Незважаючи на те, що їх важка латунна конструкція мала забезпечувати довговічність в агресивному морському середовищі, до нашого часу дійшло дуже мало морських астролябій. У 2017 році було відомо про існування лише 108 примірників. Найбільша колекція зберігається в музеях Португалії. У колекції Музею науки та історії Корпус-Крісті в Техасі (США) зберігається морська астролябія, піднята з затонулого корабля «San Esteban» з позначеною датою виготовлення в 1554 році.
Астролябія дискового типу, датована між 1496 і 1501 роками, наразі найстаріша у світі, була виявлена в 2014 році морським вченим Девідом Л. Мернсом на місці затонулого португальського нау «Esmeralda», який затонув біля узбережжя Оману в 1503 році. Що знайдений диск є саме астролябією було підтверджено лазерним скануванням, яке виявило серію з 18 градацій, що позначають 5-градусні інтервали, після чого прилад отримав назву астролябія Содре. Було припущено, що астролябія Содре є перехідним типом між класичною планісферною астролябією, з якої були адаптовані перші морські астролябії, зроблені з латуні, та астролябією з полою рамою, яка увійшла у вжиток приблизно перед 1517 роком.
Конструкція
Морські астролябії виготовляли з латуні. Оскільки вага була важливою характеристикою при використанні приладу на хиткій палубі корабля або при сильному вітрі, інші матеріали, такі як дерево або слонова кістка, менш підходили для виробництва, хоча відомо про деякі дерев'яні морські астролябії. Ранні морські астролябії виготовлялися з листової латуні. Через свою малу вагу вони, як правило, погано працювали у відкритому морі. Важчі рами з литої латуні почали виготовляти з середини XVI століття і вони показали себе значно кращими. Оскільки точність інструменту пов'язана з радіусом кола з нанесеними градусами, астролябії робили максимально великими.
Оскільки велика цільна пластина планісферної астролябії робить її чутливою впливу вітру, морська астролябія виконана у вигляді полої рами. Отвір в рамі пропускав повітря і таким чином зменшував вразливість інструмента.
Основною функцією приладу було вимірювання кутів. Таким чином, інструмент мав раму у вигляді кільця, градуйоване в градусах. Ранні інструменти мали градуювання лише на 90°; пізніші інструменти були градуйовані для повного кола 360°. Єдина мета спиць полягала в тому, щоб підтримувати точку повороту алідади. Для того, щоб знизити центр ваги пристрою і, таким чином, стабілізувати його у вертикальному положенні, зазвичай в нижня частина інструменту робилась важчою за рахунок зменшення нижніх отворів в металевому кільці. Це чітко видно на нижньому лівому інструменті, який видно на фотографії вище.
Алідада могла вільно обертатися навколо штифта в центрі інструменту. Лопатки алідади мали прорізані або проколоті отвори, щоб дивлячись в них користувач міг точно навести алідаду на об'єкт спостереження.
Астролябія мала кільце, прикріплене до верхньої частини інструменту, щоб він міг висіти вертикально.
Використання
Щоб скористатися астролябією, навігатор тримав інструмент за кільце у верхній частині. Через це, завдяки гравітації, диск інструмента займав вертикальну позицію. Потім навігатор наводив площину (диск) астролябії в напрямку вимірюваного об'єкта і роміщував алідаду так, щоб вона вказувала на об'єкт, після чого на градуюванні, нанесеному на диску можна було зчитати кут об'єкта над горизонтом і обрахувати висоту.
Якщо спостерігали за тьмяним об'єктом, таким як зірка, навігатор міг дивитись на нього безпосередньо через отвори в лопатках алідади. Якщо спостерігали за сонцем, було і безпечніше і зручніше не дивитись в отвори лопаток, а розмістити алідаду так, щоб тінь однієї з лопаток алідади повністю лягла на протилежну лопатку.
Обмеження
Щоб виміряти висоту небесного об'єкта, морську астролябію потрібно було підвісити вертикально. Це означало, що її не легко було використовувати на палубі у вітряну погоду. Її не можна було легко використовувати для вимірювання кута між двома об'єктами, що було необхідно для обчислення довготи методом місячної відстані (хоча ця техніка не використовувалася під час розробки інструменту). Іншим обмеженням було те, що кутова точність приладу була прямо пропорційна довжині алідади, яка була не дуже довгою.
Див. також
Посилання
- Астролябія Шамплена в Канадському історичному музеї Вважається, що це втрачена астролябія Самюеля де Шамплена .
- Каталог морської астролябії
Примітки
- What is a mariner's astrolabe?.
- Waters, David Watkin, The Art of Navigation in England in Elizabethan and Early Stuart Times, Yale University Press, 1958
- Mearns, David L.; Parham, David; Frohlich, Bruno (1 вересня 2016). A Portuguese East Indiaman from the 1502–1503 Fleet of Vasco da Gama off Al Hallaniyah Island, Oman: an interim report (PDF). International Journal of Nautical Archaeology (англ.). 45 (2): 331—350. doi:10.1111/1095-9270.12175. ISSN 1095-9270.
- The Oxford Companion to Ships and the Sea, Peter Kemp ed., 1976
- Comandante Estácio dos Reis (2002). Astrolábios Náuticos. INAPA. ISBN .
- . Архів оригіналу за 22 November 2012. Процитовано 2 квітня 2013.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - See es:Martín Cortés de Albacar for the Spanish Wikipedia biography
- Swanick, Lois Ann. An Analysis Of Navigational Instruments In The Age Of Exploration: 15th Century To Mid-17th century, MA Thesis, Texas A&M University, December 2005
- Daumas, Maurice, Scientific Instruments of the Seventeenth and Eighteenth Centuries and Their Makers, Portman Books, London 1989
- A. Stimson, The Mariner's Astrolabe. A survey of known, surviving sea astrolabes. Hes & De Graaf Pub B V (March 1988)
- Morelle, Rebecca (24 жовтня 2017). Astrolabe: Shipwreck find 'earliest navigation tool'. BBC News. BBC.com. Процитовано 24 жовтня 2017.
- Astrolabe. Texasbeyondhistory.net. Процитовано 14 липня 2014.
- Mearns, David L.; Warnett, Jason M.; Williams, Mark A. (16 березня 2019). An Early Portuguese Mariner's Astrolabe from the Sodré Wreck-Site, Al Hallaniyah, Oman. International Journal of Nautical Archaeology. 48 (2): 495—506. doi:10.1111/1095-9270.12353.
Джерела
- Willem Janszoon Blaeu: Le Flambeav de la Navigation, Amsterdam, 1619 in Gallica
- Franz Adrian Dreier: Winkelmessinstrumente, Kunstgewerbemuseum Berlin 1979, S. 61f
- Alan Stimson: , H & S Publishers, Utrecht, 1988, .
- University of St Andrews: (Memento vom 29. April 2011 im Internet Archive)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Morska astrolyabiya inklinometr yakij vikoristovuvavsya dlya viznachennya shiroti na yakij znahodivsya v mori korabel shlyahom vimiryuvannya visoti soncya v poluden shilennya abo meridiannoyi visoti zirki z vidomim shilennyam Morska astrolyabiya bula vlasno ne astrolyabiyeyu a skorishe gradujovanim kolom z alidadoyu sho vikoristovuvalos dlya vimiryuvannya vertikalnih kutiv Voni buli rozrobleni shob dozvoliti yih vikoristannya na korablyah pri nespriyatlivih umovah u burhlivih vodah ta abo pri silnomu vitri tobto v umovah v yakih vikoristannya zvichajnoyi astrolyabiyi bulo majzhe nemozhlivim U XVI stolitti instrument takozh nazivali kilce Morska astrolyabiyaData vidkrittya vinahodu 1480 Morska astrolyabiya u VikishovishiIstoriyaNajstarisha morska astrolyabiya v Maskat Dati poyavi pershih morskih astrolyabij riznyatsya Najdavnishu datu 1295 rik zaproponuvav majorkanskij astronom Rajmund Lullij Piznishi dati pripadayut priblizno na kinec XV stolittya zokrema Semyuel Purchas stverdzhuvav sho cej prilad buv adaptovanij dlya morskoyi navigaciyi Martinom Begajmom Inshi avtori stvorennya ta vdoskonalennya morskoyi astrolyabiyi pripisuyut portugalskim moreplavcyam na pochatku Dobi portugalskih georgrafichnih vidkrittiv U bud yakomu vipadku instrument tochno buv vzhe vidomij do kincya XV stolittya Najpershij vidomij opis togo yak vigotovlyati ta vikoristovuvati morsku astrolyabiyu pohodit z Arte de Navegar Martina Kortesa de Albakara opublikovanogo v 1551 roci hocha osnovnij princip roboti prilada toj samij sho u arhimayatnika arhipenduluma yakij vikoristovuyetsya dlya budivnictva Yegipetskih piramid Isnuyut perekonlivi dokazi togo sho morska astrolyabiya pohodit bezposeredno vid planisfernoyi astrolyabiyi oskilki najdavnishi zrazki morskih astrolyabij zberigayut deyaki poznachki napriklad umbra recta ta umbra versa vid poperednogo pristroyu hocha vzhe ne mali samih komponentiv dlya yakih ci poznachki buli priznacheni Morska astrolyabiya vigotovlena Nikolao Ruffo v 1645 roci v Morskomu muzeyi Nyuport Nyus Virdzhiniya Morska astrolyabiya zaminila abo dopovnila dlya navigatoriv taki instrumenti yak posoh Yakova ta kvadrant Morska astrolyabiya vikoristovuvalasya do seredini abo najpiznishe do kincya XVII st Yiyi zaminili bilsh tochni ta prosti u vikoristanni instrumenti taki yak kvadrant Devisa Naprikinci XIX stolittya moreplavci pochali vikoristovuvati sekstant a pochinayuchi z 1980 h rokiv globalni sistemi pozicionuvannya GPS Nezvazhayuchi na te sho yih vazhka latunna konstrukciya mala zabezpechuvati dovgovichnist v agresivnomu morskomu seredovishi do nashogo chasu dijshlo duzhe malo morskih astrolyabij U 2017 roci bulo vidomo pro isnuvannya lishe 108 primirnikiv Najbilsha kolekciya zberigayetsya v muzeyah Portugaliyi U kolekciyi Muzeyu nauki ta istoriyi Korpus Kristi v Tehasi SShA zberigayetsya morska astrolyabiya pidnyata z zatonulogo korablya San Esteban z poznachenoyu datoyu vigotovlennya v 1554 roci Astrolyabiya diskovogo tipu datovana mizh 1496 i 1501 rokami narazi najstarisha u sviti bula viyavlena v 2014 roci morskim vchenim Devidom L Mernsom na misci zatonulogo portugalskogo nau Esmeralda yakij zatonuv bilya uzberezhzhya Omanu v 1503 roci Sho znajdenij disk ye same astrolyabiyeyu bulo pidtverdzheno lazernim skanuvannyam yake viyavilo seriyu z 18 gradacij sho poznachayut 5 gradusni intervali pislya chogo prilad otrimav nazvu astrolyabiya Sodre Bulo pripusheno sho astrolyabiya Sodre ye perehidnim tipom mizh klasichnoyu planisfernoyu astrolyabiyeyu z yakoyi buli adaptovani pershi morski astrolyabiyi zrobleni z latuni ta astrolyabiyeyu z poloyu ramoyu yaka uvijshla u vzhitok priblizno pered 1517 rokom KonstrukciyaMorska astrolyabiya priblizno 1600 roku Morski astrolyabiyi vigotovlyali z latuni Oskilki vaga bula vazhlivoyu harakteristikoyu pri vikoristanni priladu na hitkij palubi korablya abo pri silnomu vitri inshi materiali taki yak derevo abo slonova kistka mensh pidhodili dlya virobnictva hocha vidomo pro deyaki derev yani morski astrolyabiyi Ranni morski astrolyabiyi vigotovlyalisya z listovoyi latuni Cherez svoyu malu vagu voni yak pravilo pogano pracyuvali u vidkritomu mori Vazhchi rami z litoyi latuni pochali vigotovlyati z seredini XVI stolittya i voni pokazali sebe znachno krashimi Oskilki tochnist instrumentu pov yazana z radiusom kola z nanesenimi gradusami astrolyabiyi robili maksimalno velikimi Oskilki velika cilna plastina planisfernoyi astrolyabiyi robit yiyi chutlivoyu vplivu vitru morska astrolyabiya vikonana u viglyadi poloyi rami Otvir v rami propuskav povitrya i takim chinom zmenshuvav vrazlivist instrumenta Astrolyabiya z kolekciyi planetariyu Adlera Chikago SShA Osnovnoyu funkciyeyu priladu bulo vimiryuvannya kutiv Takim chinom instrument mav ramu u viglyadi kilcya gradujovane v gradusah Ranni instrumenti mali graduyuvannya lishe na 90 piznishi instrumenti buli gradujovani dlya povnogo kola 360 Yedina meta spic polyagala v tomu shob pidtrimuvati tochku povorotu alidadi Dlya togo shob zniziti centr vagi pristroyu i takim chinom stabilizuvati jogo u vertikalnomu polozhenni zazvichaj v nizhnya chastina instrumentu robilas vazhchoyu za rahunok zmenshennya nizhnih otvoriv v metalevomu kilci Ce chitko vidno na nizhnomu livomu instrumenti yakij vidno na fotografiyi vishe Alidada mogla vilno obertatisya navkolo shtifta v centri instrumentu Lopatki alidadi mali prorizani abo prokoloti otvori shob divlyachis v nih koristuvach mig tochno navesti alidadu na ob yekt sposterezhennya Astrolyabiya mala kilce prikriplene do verhnoyi chastini instrumentu shob vin mig visiti vertikalno VikoristannyaRobota z morskoyu astrolyabiyeyu Shob skoristatisya astrolyabiyeyu navigator trimav instrument za kilce u verhnij chastini Cherez ce zavdyaki gravitaciyi disk instrumenta zajmav vertikalnu poziciyu Potim navigator navodiv ploshinu disk astrolyabiyi v napryamku vimiryuvanogo ob yekta i romishuvav alidadu tak shob vona vkazuvala na ob yekt pislya chogo na graduyuvanni nanesenomu na disku mozhna bulo zchitati kut ob yekta nad gorizontom i obrahuvati visotu Yaksho sposterigali za tmyanim ob yektom takim yak zirka navigator mig divitis na nogo bezposeredno cherez otvori v lopatkah alidadi Yaksho sposterigali za soncem bulo i bezpechnishe i zruchnishe ne divitis v otvori lopatok a rozmistiti alidadu tak shob tin odniyeyi z lopatok alidadi povnistyu lyagla na protilezhnu lopatku ObmezhennyaShob vimiryati visotu nebesnogo ob yekta morsku astrolyabiyu potribno bulo pidvisiti vertikalno Ce oznachalo sho yiyi ne legko bulo vikoristovuvati na palubi u vitryanu pogodu Yiyi ne mozhna bulo legko vikoristovuvati dlya vimiryuvannya kuta mizh dvoma ob yektami sho bulo neobhidno dlya obchislennya dovgoti metodom misyachnoyi vidstani hocha cya tehnika ne vikoristovuvalasya pid chas rozrobki instrumentu Inshim obmezhennyam bulo te sho kutova tochnist priladu bula pryamo proporcijna dovzhini alidadi yaka bula ne duzhe dovgoyu Div takozhPosoh Yakoba Kvadrant Sekstant Doba velikih geografichnih vidkrittiv Naukova ekspediciyaPosilannyaAstrolyabiya Shamplena v Kanadskomu istorichnomu muzeyi Vvazhayetsya sho ce vtrachena astrolyabiya Samyuelya de Shamplena Katalog morskoyi astrolyabiyiPrimitkiWhat is a mariner s astrolabe Waters David Watkin The Art of Navigation in England in Elizabethan and Early Stuart Times Yale University Press 1958 Mearns David L Parham David Frohlich Bruno 1 veresnya 2016 A Portuguese East Indiaman from the 1502 1503 Fleet of Vasco da Gama off Al Hallaniyah Island Oman an interim report PDF International Journal of Nautical Archaeology angl 45 2 331 350 doi 10 1111 1095 9270 12175 ISSN 1095 9270 The Oxford Companion to Ships and the Sea Peter Kemp ed 1976 ISBN 0 586 08308 1 Comandante Estacio dos Reis 2002 Astrolabios Nauticos INAPA ISBN 978 9727970377 Arhiv originalu za 22 November 2012 Procitovano 2 kvitnya 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya See es Martin Cortes de Albacar for the Spanish Wikipedia biography Swanick Lois Ann An Analysis Of Navigational Instruments In The Age Of Exploration 15th Century To Mid 17th century MA Thesis Texas A amp M University December 2005 Daumas Maurice Scientific Instruments of the Seventeenth and Eighteenth Centuries and Their Makers Portman Books London 1989 ISBN 978 0 7134 0727 3 A Stimson The Mariner s Astrolabe A survey of known surviving sea astrolabes Hes amp De Graaf Pub B V March 1988 ISBN 978 90 6194 017 3 Morelle Rebecca 24 zhovtnya 2017 Astrolabe Shipwreck find earliest navigation tool BBC News BBC com Procitovano 24 zhovtnya 2017 Astrolabe Texasbeyondhistory net Procitovano 14 lipnya 2014 Mearns David L Warnett Jason M Williams Mark A 16 bereznya 2019 An Early Portuguese Mariner s Astrolabe from the Sodre Wreck Site Al Hallaniyah Oman International Journal of Nautical Archaeology 48 2 495 506 doi 10 1111 1095 9270 12353 DzherelaWillem Janszoon Blaeu Le Flambeav de la Navigation Amsterdam 1619 in Gallica Franz Adrian Dreier Winkelmessinstrumente Kunstgewerbemuseum Berlin 1979 S 61f Alan Stimson H amp S Publishers Utrecht 1988 ISBN 90 6194 017 6 University of St Andrews Memento vom 29 April 2011 im Internet Archive