Старода́вня Гре́ція — цивілізація в історії Греції, яка існувала на Балканському півострові від III тис. до н. е. до початку Середньовіччя бл. 600 р. нашої ери. Найбільший її розквіт припав на класичний період V—IV ст. до н. е, який позначився численними суспільно-політичними та культурними досягненнями. Він почався з відсічі Афін перському вторгненню і продовжився завоюваннями Александра Македонського та елліністичним періодом.
Стародавня Греція | |
Континент | Європа |
---|---|
Походить з | Греція |
Спільний кордон із | Фракія, Іллірія, Перська імперія |
Час/дата початку | 12 століття до н. е. |
Час/дата закінчення | 600-ті |
Досліджується в | історія стародавнього світу[d], d і антикознавство |
Економіка теми | економіка Стародавньої Греції |
Стародавня Греція у Вікісховищі |
Давньогрецька культура справила великий вплив на Римську імперію, яка поширила чимало її елементів територією Європи та басейну Середземного моря. Досягнення культури класичного періоду, перш за все філософія, вважаються основою Західної цивілізації. У цей період отримали початок або досягли розквіту також демократія, медицина, література і театр, музика, історія, наука і технології, скульптура, архітектура, спорт (Олімпійські ігри). До культурної спадщини Стародавньої Греції зверталися багато поколінь жителів Заходу.
Крито-мікенський період
Ранній етап історії Стародавньої Греції носить назву крито-мікенський, або егейський. В III—II тисячоліттях до н. е. виникають перші держави у басейні Егейського моря — на острові Крит і півострові Пелопонес (міста Мікени, Пілос, Тиринф). Це були держави монархічного типу, подібні до давньосхідних деспотій, із розгалуженим бюрократичним апаратом та сильними общинами.
Поштовхом до початку досліджень англійського археолога Артура Еванса на Криті послужили сюжети давньогрецьких міфів про майстра Дедала, що побудував у Кноссі для царя Міноса палац-лабіринт, і про героя Тесея, що переміг мешканця лабіринту Мінотавра і знайшов зворотний шлях за допомогою «нитки Аріадни». Мікени були відкриті Генріхом Шліманом після розкопок в Малій Азії, де він відшукав легендарну Трою.
Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н. е. наймогутнішим було Критське царство — таласократія, яка займала винятково вигідне географічне положення, мала потужний флот. Критські майстри тонко обробляли бронзу (але не знали заліза), виготовляли і розписували керамічний посуд зображеннями рослин, тварин, людей.
Донині вражають руїни царського палацу в Кноссі. Він являв собою багатоповерхову споруду, більшість приміщень якої сполучені складною системою переходів, коридорів і ніколи не мали зовнішніх вікон, освітлювалися через спеціальні світлові шахти. У палаці діяла система вентиляції і водопостачання. Стіни прикрашені прекрасними фресками. Одна із найзнаменитіших — «Парижанка» (нині в колекції Археологічного музею Іракліону) — так Артур Еванс назвав зображення молодої жінки із темним в'юнким волоссям.
Палац був центром і політичного, і релігійного життя держави Міноса. Поклонялись критяни богині Матері Део, служила верховна жриця — дочка Міноса, зображенням якої можуть бути велика і мала статуетки Богиня зі зміями. Інші артефакти вказують на те, що у релігійних уявленнях центральним був культ бика як уособлення Посейдона — бога моря і хитача землі (Крит та прилеглі острови часто потерпали від землетрусів): дах палацу прикрашали монументальні зображення рогів, у вигляді голови бика виготовляли ритуальні посудини, на одній із фресок зображена гра акробатів з биком — Таврокатапсія.
Кносс було зруйновано внаслідок виверження вулкана на острові Тіра, і Крит втратив своє панівне положення, імовірно, внаслідок, так званого, Мінойського виверження.
Так з середини II тисячоліття до н. е. центром грецької цивілізації стали Мікени, населені греками-ахейцями. Його оточували могутні оборонні стіни, складені з величезних, грубо обтесаних кам'яних блоків. Головні Левові ворота прикрашала трикутна стела із рельєфним зображенням двох левиць. Генріх Шліман знайшов також золоту усипальницю мікенських царів — гробницю Атрея — розташовані по колу підземні споруди із купольними склепіннями. Мікени очолили ахейців у Троянській війні, оспіваній в «Іліаді», яка приписується авторству Гомера.
Зникнення мікенської культури в XII столітті до н. е. пов'язують із вторгненням з півночі Балканського півострова дорійських племен, серед яких все ще панував родовий лад. Поневолення дорійцями корінних мешканців призвело до занепаду грецьких міст і їх культури, зокрема втрати ранньогрецької писемності (так зване, критське письмо).
Полісний період
Темні століття
Архаїчний період
Настання залізної доби мало величезне значення — метал став дешевим та доступним, що сприяло поступовому зростанню господарської самостійності окремої родини та ослаблення її залежності від родової організації. Відділення ремесел від землеробства позначило перехід до обміну, виробництва не тільки для власних потреб, але й для ринку, внаслідок чого активно розвиваються міста. Відтак в період VIII—VI століть до н. е. відбувається становлення полісів — розрізнених дрібних суверенних міст-держав, об'єднаних тільки спільністю мови, релігії, культурних традицій, політичних і торгових зв'язків. Економічно необхідним стає заснування нових колоній та збільшення числа рабів як основної робочої сили.
На VII—VI століття до н. е. припадає розквіт грецької колонізації у Середземномор'ї і Північному Причорномор'ї. Тільки вихідці з Мілета заснували 70 колоній на узбережжі Чорного моря. Водночас в самій Греції Дельфи із оракулом Аполлона та Олімпія із Храмом Зевса та Олімпійськими іграми набули значення загальногрецьких релігійних центрів найшанованіших богів. Грецька торгівля стала фактично міжнародною, мала збут і на західних, і на східних ринках. Натомість в Грецію ввозились раби, сировина, предмети розкоші, а також продукти харчування для все зростаючого населення полісів. У лідійців в VII столітті греки запозичили карбування монет.
Вже у VI столітті до н. е. розгортається боротьба демосу проти аристократії, в руках якої зосереджувалась земля. В Афінах архонт Солон запровадив низку реформ, а головне скасував боргове рабство, що заклало основи Афінської демократії. Проте опір аристократії був настільки потужним, що приборкати її могла тільки зброя. Так в грецьких містах сформувалася особлива форма тиранії, яка мала на меті захист селян та ремісників: в Коринфі — тиранія Кіпсела та Періандра; в Афінах — тиранія Пісістрата і подальші реформи Клісфена, на Самосі — тиранія Полікрата, а також тиранії міст Сікіону, Мілету, Ефесу тощо.
Наприкінці архаїчного періоду в багатьох полісах поширюється рабство, незалежно від форми організації полісу, зокрема в економічно потужному Коринфі та демократичних Афінах. Водночас в олігархічній Спарті, на Криті та в Аргосі побутували певні риси родового ладу, а в громадах Етолії, Акарнанії та Фокіди зберігалось натуральне господарство. На тлі такого багатоманіття і з політичних, і з економічних причин грецькі міста починають суперництво, виникає Пелопоннеський союз, очолений Спартою, — військовий союз міст Пелопоннесу для спільного ведення воєн та придушення повстань ілотів.
Класичний період
Класичний період — доба найвищого розквіту давньогрецького суспільства і культури, який припав на V—IV століття до н. е. Найвпливовішим політичним і культурним центром після перемоги у греко-перських війнах стали Стародавні Афіни, які стояли на чолі оборонного Делоського союзу серед полісів островів Егейського моря, його західного, північного та східного узбережжя. Своєї максимальної могутності і культурного розквіту Афіни досягли, коли на чолі держави став видатний політичний діяч, полководець, прихильник демократичної партії Перикл, що 15 разів обирався стратегом. Цей період відомий в історіографії як «Золоте століття Перикла», хоча був відносно нетривалим.
Перенесення скарбниці Делоського союзу з Делоса в Афіни, стягнення плати — форосу з союзників, обмеження вільної торгівлі на морі, каральні експедиції, клерухії — все це викликало у союзників обурення і бажання звільнитись від зобов'язань. Паралельно назрівали й конфлікти поза союзом: економічна боротьба між Афінами та Коринфом в сфері торгівлі, зі Спартою — за верховенство в Греції. 431 до н. е. почалась наймасштабніша війна в історії Стародавньої Греції — Пелопоннеська війна, що закінчилась нищівною поразкою Афін, втратою володінь і привілеїв, а Спарта встановила свою гегемонію.
Наростала («криза полісу»): ріс внутрішньополісний антагонізм між біднотою та багатіями; вивищувались метеки (чужоземці в полісі), розповсюдження рабства не давало змоги знайти найману працю, єдиним засобом існування залишалося ведення війни (тому нерідко грецькі найманці воювали і в армії персів). Часті міжусобні війни ще більше послаблювали поліси, вони вже не були спроможними захистити своїх громадян. Зрештою 395 до н. е. спалахнула Коринфська війна, в результаті якої Персія нав'язала грекам принизливий Анталкідів мир, за виконанням якого мала стежити Спарта. Таким чином вона ставала головним ворогом, для боротьби зі Спартою створений Другий Афінський морський союз. Хоча Фіви перемагають Спарту при Левктрах, спроба Афін нав'язати свою волю призводить до нової Союзницької війни, і союз розпадається.
В період слабкості грецьких полісів розпочинає своє вивищення Македонія. Цар Філіпп ІІ Македонський послідовно завойовує Фессалію, Фокіду, Халкіду і Фракію. Антимакедонська коаліція, ідеологом якої виступав Демосфен, зазнала нищівної поразки у битві при Херонеї 338 до н. е. До 337 до н. е. створено Коринфський союз грецьких держав на чолі із Македонією, скрізь введено македонські гарнізони і встановлено олігархічні режими.
Елліністичний період
Новий етап в історії країн Східного Середземномор'я — етап еллінізму — починається з походів Александра Македонського (IV століття до н. е.) і закінчується завоюванням елліністичних держав Стародавнім Римом у I столітті до н. е. (останнім був захоплений Єгипет). Македонія, що завоювала Грецію, повністю сприйняла її культуру, тож після звитяжних походів Александра Македонського давньогрецька культура розповсюджується по завойованих східних країнах. В свою чергу, підкорені народи були носіями власної давньої культури і самі впливали на античну культуру.
Битва при Херонії і завоювання греко-македонської армії на сході під командуванням Александра Македонського відкрили період еллінізму. Монархія Александра розпалася одразу після його смерті 323 до н. е. Довга боротьба діадохів і їх наступників — епігонів — призвела до створення низки самостійних елліністичних держав (найбільшими з них були монархії Селевкідів, Птолемеїв і власне Македонія). Для Греції елліністичного періоду характерне переважання держав і союзів воєнізованого типу (Македонія, Ахейський союз, Етолійський союз, деякий період — Спарта), які продовжували оскаржувати панування в Греції.
У більшості держав при владі перебували олігархія чи царі. Боротьба держав на чолі з Афінами проти Македонії після смерті Александра (Ламійська війна) закінчилася перемогою Македонії і розправою із грецькими демократами. Після вторинної поразки у Хремонідовій війні (267—261 роки до н. е., названа на честь афінського полководця Хремоніда) Афіни були розгромлені, ставши цілком залежними від Македонської монархії. Однак Македонія не змогла відновити свою владу над усім Балканським півостровом. Проти неї боролися два нових могутніх союзи — Ахейський (відновлено близько 280 до н. е.) та Етолійський (створений близько 320 до н. е.).
Ахейський союз охоплював більшу частину Пелопоннесу (крім Спарти, яка увійшла в союз після 192 до н. е.) і найбільші міста (Сікіон, Коринф, Мегари). У Етолійський союз, крім Етолії, входили райони Середньої Греції (крім Афін), південна Фессалія та деякі інші міста. Боротьба наступників Александра, а пізніше Македонії і двох союзів за владу в Греції призводила до масового руйнування міст, продажу греків у рабство, заселення центрів новими колоністами. Спустошували грецькі міста й пірати, яких використовували етоляни, продаючи їм у рабство жителів захоплених міст (з однієї тільки Лаконіки було продано до 50 тисяч осіб). Результатом боротьби були повільна агонія міст, розорення середніх верств, зростання бідноти, хвилювання якої ставали звичайним явищем (у Коринфі, Аргос, Мілеті).
Римське завоювання
Після поразки, завданої римлянами Македонії у битві при Кіноскефалах 197, римляни постійно втручалися у внутрішні справи греків, підтримуючи олігархічні шари проти демократії. Влітку 196 римський полководець Тіт Квінкцій Фламінін проголосив на Істмійські іграх «свободу» греків, віра в яку на короткий термін зробила Рим популярним у Греції. З цього часу Греція постійно перебувала під римським впливом. Македонія втратила політичне значення, а в 148 році, після придушення повстання Андріска, була перетворена разом з Іллірією та Епіром на римську провінцію. Етолійський союз римляни розпустили. У 146 був розгромлений й Ахейський союз. Таким чином фактично вся Греція опинилася під владою Рима. З утвердженням Римської імперії у 27 до н. е. Греція була перетворена на римську провінцію Ахайя (крім Афін, які номінально вважалися вільним містом) і мало чим вирізнялася серед інших східних провінцій Римської імперії. З 4 століття нашої ери Греція склала ядро Східної Римської імперії — Візантії.
Культура Стародавньої Греції
Міфологія
Об'єднавчу, формоутворюючу роль для всієї давньогрецької культури грала міфологія. Вона почала складатися ще в крито-мікенський період. Найдавнішими були божества, що втілювали сили природи. Від союзу Геї — землі і Урана — неба з'явилися титани, старшим був Океан, молодшим — Кронос. За міфологією Кронос вирішив помститися своєму батькові за те, що він ув'язнив його братів циклопів у Тартарі. Поки Уран спав Кронос завдав йому тяжкого удару (кастрував його) і став царем усіх богів. Діти Кроноса — боги на чолі із Зевсом у суворій сутичці з титанами отримали перемогу і розділили владу над світом.
Гора Олімп вважалася помешканням дванадцяти верховних богів на чолі із Зевсом. Громовержець Зевс став царем богів і людей, Посейдон — морів, джерел і вод, Аїд — похмурого підземного царства. Гера — дружина Зевса — була покровителькою шлюбу і сім'ї, одна сестра Зевса — Деметра — богинею родючості, інша — Гестія — покровителькою домівки. Улюблена дочка Зевса Афіна шанувалася як богиня військової мудрості і мудрості взагалі, вона протегувала знанням і ремеслам.
Згідно з міфом, Афіна з'явилася з голови Зевса у повному бойовому вбранні — у шоломі і панцирі. Богом війни був Арес. Гермес — спочатку бог скотарства і пастухів, пізніше шанувався як вісник олімпійських богів, заступник мандрівників, купців, бог торгівлі, винахідник міри і пастушачої флейти. Артеміда спочатку була богинею родючості і покровителькою тварин і полювання, богинею Місяця, пізніше вона стала покровителькою жіночої цнотливості і охоронницею породіль. Аполлон — брат Артеміди, божество сонячного світла, освіти, медицини, мистецтва, що втілюється його супутницями — дев'ятьма музами. Ще одна дочка Зевса — Афродіта, що народилася з піни морської біля острова Кіпр, богиня любові і краси.
З античних зображень Афродіти найвідоміші: Афродіта Кнідська роботи Праксителя (IV століття до н. е.) і особливо Венера Мілоська (II століття до н. е.), які знаходяться у паризькому Луврі. Чоловіком Афродіти був бог-коваль Гефест. Діоніс — найвеселіший серед богів, заступник виноградарів і виноробів, йому присвячувалися бучливі свята в кінці сільськогосподарського року — Діонісії. Крім олімпійських богів існувала безліч інших (переважно — місцевих, локальних) богів, що мали свої функції.
Боги в уявленні греків володіли людським виглядом, людськими бажаннями, думками, почуттями, навіть людськими вадами і недоліками. Вони суворо карали тих, хто намагався наблизитися до них за красою, розумом і могутністю. Особливе місце займає міф про титана Прометея — захисника людей від свавілля богів. Прометей викрав з Олімпу вогонь і передав його людям, за що Зевс прикував його до скелі і прирік на вічні муки. Крім міфів про богів існували легенди про героїв, найулюбленішим з яких був Геракл, що здійснив дванадцять великих подвигів. Міфи і легенди про богів і героїв складалися у цілі цикли, що стали надалі джерелом сюжетів для літератури, драматургії і скульптур.
Паралельно із міфологією розвивалася культова практика — жертвопринесення і молитви, що проходили у храмах. Кожне місто мало бога — заступника. Афіна вважалася покровителькою Афін. Олімпія була центром поклоніння Зевсу, якому і присвячувалися тут спортивні Олімпійські змагання. Місце головного святилища Аполлона — Дельфи, де знаходився найвідоміший дельфійський оракул (оракул — місце у святилищі, де отримували відповідь божества на задане питання, або саме прорікання божества), як вважали греки, тут знаходився відмічений особливим каменем центр Землі.
Людяні, пройняті гармонією образи грецької міфології, стали ґрунтом для розвитку давньогрецького мистецтва. Міфологія давніх греків здійснила вирішальний вплив на формування давньоримської міфології і релігії. В епоху Відродження вона була активно включена в європейський культурний процес. Досі до неї не слабшає і науковий, і пізнавальний, і естетичний інтерес.
Наука
Вже у давньогрецькій міфології виразно видно прагнення дати всеосяжну картину світу, знайти пояснення всьому сущому. Ті ж пошуки вже на іншому світоглядному рівні були продовжені вченими Давньої Еллади. Саме в античній культурі наука вперше в історії людства виділяється у самостійну сферу. Є всі підстави вести мову не просто про накопичення наукових знань (що знаходилися, як правило, у руках жерців), а про розвиток професійної науки.
Нескороминуще значення має антична філософія. У Давній Греції зароджується філософія як наукова теорія, розвивається система понять, ставляться і отримують своє оригінальне рішення основні філософські проблеми. Одним з найважливіших досягнень давньогрецької філософії є розробка космологічних питань — про походження Всесвіту, про природу людини.
Традиція вважає Фалеса першим грецьким філософом, астрономом і математиком. Він здійснив далекі подорожі для придбання знань. Його ім'ям відкривається перелік «семи мудреців», йому приписують багато гном: «Пізнай самого себе», «Більше усього простір, тому що він все у собі містить», «Сильніше усього необхідність, бо вона має над усім владу», «Мудріше усього час, бо він все відкриває». Першоосновою усього сущого Фалес вважав воду — «розумну і божественну». Фалес стоїть біля витоків деміфологізації світу: Зевса він вважав світовим розумом, богів — діючими у світі силами. Фалес став фундатором стихійно-матеріалістичної школи філософії.
Найвиднішими представниками цієї школи були Анаксимандр, який дав перше формулювання збереження матерії; Анаксімен, згідно із вченням якого все суще відбувається з першоматерії — повітря — і зворотно в неї повертається; Демокрит, що відстоював атомістичну («атомос» — неподільний) концепцію будови світу. У становленні діалектики величезну роль відіграв Геракліт, у постановці і глибокій розробці соціально-етичних проблем — Сократ. Його учень Платон став основоположником філософської школи об'єктивного ідеалізму, одним з найбільших філософів всіх часів.
Аристотель — найзнаменитіший з енциклопедичних розумів в історії людства, в своєму вченні спробував з'єднати сильні сторони поглядів Демокрита і Платона, здійснив величезний вплив на філософські напрями Середньовіччя і Нового часу. Відмінною рисою філософських творів елліністичного часу, коли розірвався досить замкнений світ грецьких полісів, є посилення уваги до окремої людини і його проблем. Філософія Епікура свою задачу вбачала у звільненні людини від страху перед смертю і долею, він заперечував втручання богів у життя природи і людини, доводив матеріальність душі. Життєвим ідеалом філософської школи стоїцизму були незворушність і спокій, які повинна зберігати людина на противагу світу, що змінюється. Основною чеснотою стоїки вважали розуміння (тобто знання того, що є добро і зло), мужність і справедливість.
Історична наука Стародавньої Греції передусім асоціюється з іменем Геродота. Він багато подорожував: відвідав Малу Азію, Стародавній Єгипет, Фінікію, різні міста балканської Греції, узбережжя Чорного моря, де збирав, зокрема, відомості про скіфів. Головна праця Геродота — «Історія», яка присвячена найважливішій політичній події грецької історії — греко-перським війнам. Попри те, що «Історія» не завжди відрізняється цілісністю і повною науковістю, факти, які наводяться в ній, переважно достовірні. Важлива праця Геродота і для вивчення минулого народів, що жили на території сучасної України. Саме Геродот дає перший в античній літературі системний опис життя і побуту скіфів.
Досить рано стали узагальнюватися медичні знання. Верховним заступником медицини, богом-цілителем вважався один з олімпійських богів — Аполлон. Богом власне медицини став Асклепій, причому чимало вчених зараз вважають, що у цього міфологічного персонажа був історичний прообраз, реальний майстерний лікар. У Греції склалося декілька наукових медичних шкіл, найвідоміші — Кнідська (місто Кнід) і Косська (на острові Кос). Представником останньої був Гіппократ, що жив у класичну епоху. Його міркування про причини хвороб, про чотири темпераменти, про роль прогнозу при лікуванні, про морально-етичні вимоги до лікаря здійснили великий вплив на подальший розвиток медицини. Клятва Гіппократа і сьогодні є моральним кодексом лікарів всього світу. Перший систематичний підручник з анатомії тварин склав Діокл. Значними медичними центрами були міста Великої Греції, найяскравішим представником якої був Філістіон.
Епохою успішного розвитку науки був еллінізм. Для цього етапу характерний успішний розвиток багатьох нових наукових центрів, особливо в елліністичних державах на Сході. Синтезом накопичених до того часу математичних знань можна вважати працю Евкліда, що жив в Александрії, «Елементи» (або «Початки»). Викладені в ньому постулати і аксіоми, дедуктивний метод доказів служили впродовж віків основою геометрії. З іменем Архімеда із Сиракуз на острові Сицилія пов'язане відкриття одного з основних законів гідростатики, початок числення нескінченно великих і малих величин, ряд важливих технічних винаходів. Пергам став центром вивчення грецької філології, тут Діонісій Фракійський створив першу граматику.
На основі трудів вавилонських вчених отримала подальший розвиток астрономія. Так, наприклад, [en] намагався обґрунтувати положення, що Земля і планети обертаються навколо Сонця по кругових орбітах. Походи Александра Македонського значно розширили географічні уявлення. Дикеарх склав карту світу. Ератосфен з Кирени обчислив довжину екватора Землі, отримавши результат, близький до правильного (при цьому вчений виходив із гіпотези про кулясту форму Землі). Вивчалися вулканічні й метеорологічні явища, були відкриті мусони та їх практичне значення. Помітно просунулося вивчення людини. Герофіл виявив нерви і встановив їх зв'язок із мозком, він же висловив припущення, що з мозком пов'язані розумові здібності людини. Ерасистрат вивчав анатомію серця, набуло розвиток дослідження ветеринарної медицини, зокрема Гієроклом, важлий внесок у фармакологію зробили Зопір та Філон Тарсійський.
Найбільшим науковим центром елліністичного світу були Александрійський мусейон та бібліотека Александрії, що нараховувала більш ніж півмільйона книг. Сюди приїжджали працювати видатні вчені, поети, художники з усього Середземномор'я.
Освіта
У ході розвитку античної духовної культури поступово виробляється ідеал людини, який передбачає гармонію, поєднання фізичної і духовної краси. З цим ідеалом співвідносилася вся система виховання і освіти, унікальна для свого часу. Саме в полісах Еллади уперше в історії постало завдання навчання дітей усього вільного населення (мова йшла насамперед про хлопчиків). Причому увага зверталася як на придбання наукових знань, так і на фізичний розвиток, на засвоєння морального кодексу вільного громадянина. Існували приватні і державні навчальні заклади. На структурі освіти відбивалися політичні відмінності між полісами. У визнаному центрі освітництва — Афінах — з їх демократичним республіканським ладом оформилася наступна система навчання. Перші шкільні закони були складені давньогрецьким поетом і державним діячем Солоном. У них було передбачено, що шкільний вчитель повинен час від часу складати іспити, щоб підтвердити своє право вчити інших. Заняття в школах проводились лише при денному освітленні. Якщо батько не віддавав сина до школи, то син міг не утримувати батька в старості. Шкільний вчитель обов'язково показував дітям основні гімнастичні вправи, яким будуть навчати в гімназії. Серед афінських вчителів проводились змагання в декламації і різних видах атлетики.
Після домашнього виховання хлопчики з семи років починали вчитися у нижчій школі, що називалася дідаксалеон (від грецького «дідактікос» — повчальний). Тут навчали грамоти, літератури, починаючи з Гомера, музики, арифметики, малювання. Більш поглиблене вивчення предметів з доповненням початків астрономії і філософії продовжувалося у другому рівні початкових училищ — граматичній школі (від 12 до 15 років). Навчання фізичній культурі велося одночасно, в спеціальному комплексі — палестрі. Всі ці типи навчальних закладів в Афінах належали приватним особам. Але афіняни навчали за державні кошти тих дітей, батьки яких загинули на полі бою, захищаючи Вітчизну.
Завершувалася загальна освіта у гімназії, де юнаки 16-18 років удосконалювалися в науках, в число яких входили риторика, етика, логіка, географія, а також у гімнастиці. Гімнасіями відала держава, для них будувалися монументальні будівлі. Заможні громадяни вважали за честь зайняти виборну посаду керівника гімнасії, попри те, що вона була пов'язана із великими особистими витратами. Гімназії були центрами інтелектуального життя поліса, в Афінах їх було декілька. При кожній гімназії обов'язково існувала бібліотека. Найбільш прославилась Платонівська академія, де вів бесіди зі своїми учнями Платон, і Лікейон, заснований Арістотелем. Після гімнасії можна було стати ефебом — учнем вищого навчального закладу, які в полісну епоху були військовими, а в елліністичну докорінно змінилися і стали цивільними. Своєрідною формою вищої освіти можна вважати гуртки, що групувалися навколо великих вчених.
У Спарті контроль держави над розвитком особистості був досить жорстким. За переказами, новонароджених оглядали члени герусії (міської ради старійшин) і відбирали тільки здорових дітей. Кволих і хворобливих скидали в провалля Тайгетського хребта. Існувала система державного шкільного навчання, обов'язкова для кожного спартанця від 8 до 20 років. Вчилися в школах, на відміну від Афін, і хлопчики, і дівчата, але у Спарті дитину відривали від сім'ї. Хлопців, починаючи з 12 років, ділили на загони, на чолі кожного загону ставився прен (старший і найавторитетніший хлопчик). Основними елементами навчання були: полювання, релігійні та військові танці, різноманітні фізичні вправи. Розумовий розвиток був особистою справою кожного спартріата.
Мистецтво Стародавньої Греції
Література
Особливе місце в історії світової цивілізації займає давньогрецька художня культура. Еллінське мистецтво досягло глибокої людяності образів, пройняте відчуттям гармонії світу і людини, що усвідомлено втілює красу природного буття.
З міфологією, її сюжетами і образами пов'язане дуже раннє формування давньогрецької літературної традиції. Розвиток окремих сфер культури не завжди відбувається рівномірно. Так, у Давній Греції вершини поетичної творчості були досягнуті набагато раніше, ніж склалися класичні наука, освіта і мистецтво. Приблизно у VIII столітті до н. е. Гомер написав свої епічні поеми — «Іліаду» і «Одіссею». Більшість вчених вважає, що Гомер жив у Малій Азії і був рапсодом — так називали поетів, що виступали з декламацією своїх віршів. Про час письмового оформлення поем думки розходяться: одні вважають, що перші записи були зроблені за життя Гомера, інші — що це сталося пізніше — у VI столітті до н. е. Обидві версії співвідносяться з історією грецької письменності. Алфавіт (фонетичне письмо) було запозичене греками у фінікійців якраз у VIII столітті до н. е. Греки і писали, як фінікійці — справа наліво і без голосних, а у VI столітті до н. е. письмо набуло вже звичний для нас вигляд.
Поеми Гомера тісно пов'язані з народним героїчним епосом, присвяченим Троянській війні, в якому переплелися і реальні історичні події (військовий похід греків-ахейців на Трою, яку вони називали Іліон), і фантастичні сюжети («Яблуко розбрату» як причина війни, участь богів у конфлікті, «Троянський кінь»). Однак Гомер не переказує міфи, а створює художні образи, малює внутрішній світ героїв, зіткнення характерів. «Іліада» присвячена одному епізоду останнього, десятого, року війни — гніву наймогутнішого та найхоробрішого з грецьких воїнів Ахілла, що образився на ватажка греків мікенського царя Агамемнона. Ахілл відмовляється брати участь у битві, троянці прориваються до кораблів, гине найкращий друг Ахілла — Патрокл. Ахілл змінює рішення, вступає в поєдинок з головним захисником Трої сином царя Пріама Гектором і вбиває його. Приголомшує сцена зустрічі Ахілла з Пріамом, коли цар, цілуючи руки переможця, просить віддати йому тіло сина для поховання з усіма почестями.
«Одіссея» інша за композицією та сюжетом. Вона розповідає про довге, повне неймовірних казкових пригод повернення додому одного з головних учасників війни — царя острова Ітака, хитромудрого Одіссея. Греки не просто знали напам'ять, багато разів переписували, любили гомерівські поеми, а схилялися перед ними. Їх зробили основою виховання й освіти. Точну і образну оцінку значення «Іліади» і «Одіссеї» дав середньовічний візантійський письменник: «Подібно тому, як, зі слів Гомера, всі річки і потоки беруть свій початок в Океані, так всяке словесне мистецтво джерело має в Гомері».
Гесіод продовжив епічну традицію Гомера. В поемі «Теогонія» він виклав міфологічні уявлення про походження богів та устрій світу. В «Працях і днях» вперше ввів в епічну поему особисті оцінки, опис обставин власного життя. Надалі в Греції отримала розвиток лірична поезія. Називними стали імена поетеси Сапфо (сапфічна строфа — особливий віршований розмір), Анакреонта (анакреонтика — лірика, що оспівує радість життя і мирські насолоди). Однак вірші цих та інших давньогрецьких авторів збереглися лише фрагментарно. Як самостійний жанр літературної творчості склалася драматургія.
Драматургія та театр
Виникнення давньогрецького театру пов'язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса — Діонісіями. Учасники процесій зображали почет Діоніса і, надягаючи козячі шкури, співали і танцювали (слово «трагедія» в перекладі з грецької — «гімн козлів»). На історичне походження театру вказує обов'язкова участь у трагедіях хору, з яким спочатку вступав в діалоги єдиний актор, пізніше кількість акторів збільшилася до трьох. Сполучившись із літературною традицією, театр в класичну епоху з релігійних, народних уявлень перетворився на самостійний вид мистецтва. Театралізовані вистави стали невід'ємною частиною державних свят — Діонісій та Леней. Для них будували грандіозні кам'яні театри, розраховані на тисячі глядачів (театр Діоніса в Афінах, найкраще за інші зберігся амфітеатр в Епідаврі).
Міська влада знаходила хорега (людину, яка забезпечувала фінансування), відбирали постановки і на свій розсуд визначали порядок показу комедій та трагедій. Бідні люди отримували гроші на вхідний квиток. Акторами були виключно чоловіки, вони грали в особливих масках. Маски відображали характер та настрій зображуваного персонажа. Постановником був сам поет. Після закінчення вистав, що тривали декілька днів з ранку до вечора, спеціальні судді визначали найкращих і вручали призи у вигляді грошової премії драматургові й хорегу, лаврової гілки та пам'ятника на честь хорега.
Найбільш уславленими драматургами були трагіки Есхіл, Софокл та Евріпід. Есхіл написав 90 п'єс, 13 разів він перемагав у драматичних змаганнях. Його історична п'єса «Персидці» прославляє перемогу греків у війні із загарбниками. До речі, сам Есхіл брав участь у найбільших битвах. Більшість давньогрецьких п'єс використовують міфологічні сюжети, які автори вільно інтерпретували, виражаючи власні погляди. Есхіл у «Прометеї прикутому» захоплюється мужністю і волелюбністю титана. У Софокла з'являється психологічне мотивування вчинків героїв. Наприклад, в «Антигоні» головна героїня жертвує собою, але виконує етичний обов'язок: всупереч забороні царя ховає загиблого брата. Саме в цій трагедії звучить хор зі знаменитим рефреном: «Багато у світі сил великих, але сильніше за людину немає в природі нічого». Більшість драматичних творів втрачені. Повністю збереглося лише сім п'єс Есхіла, сім — Софокла (написано 123, з них 24 — перемогли на змаганнях), трохи більше — 17 Евріпіда. Евріпід, молодший з трьох великих драматургів, жив вже в епоху кризи, громадянських воєн, зовнішньої небезпеки, що наростала з боку Македонії. Все це і відбилося в його творчості («Медея», «Іполіт»), Арістотель називав Евріпіда «найтрагічнішим серед поетів». Майстром комедії заслужено вважався Аристофан («Хмари», «Оси», «Жаби»). Драматичні твори давніх греків досі залишаються в репертуарі багатьох театрів, вони неодноразово екранізувалися.
Музика
Важливе місце в житті еллінів займала музика. Образи музикантів представлені в давньогрецькій міфології (Орфей, Пан, Марсій), зображення музикантів збереглися на грецьких вазах та у вигляді скульптур. В Греції існували спеціальні колегії (об'єднання) співаків, музикантів, танцюристів; музика звучала під час урочистостей, ритуалів, ігор, супроводжувала театральні дії. Музичний інструментарій був представлений струнними щипковими (кіфара, ліра) а також духовими інструментами (авлос, флейта Пана).
Давньогрецькими мислителями були вивчені найважливіші акустичні закономірності (Піфагор, Аристоксен), розроблена детальна ладова система та система нотації, разом з тим значне місце в трудах філософів приділено і музично-естетичним та музично-етичним проблемам (Платон, Аристотель). Музична культура стародавніх греків передувала культовій музиці християнської Європи наступних століть (візантійська музика, григоріанський спів) і значною мірою визначила подальший розвиток європейської музики, давши більшості європейських мов також і сам термін — «музика» (від муз).
Архітектура
В умовах рабовласницької демократії створюється цілісне середовище міст-держав. Розвивається система регулярного планування міста (Гіпподамова система), з прямокутною сіткою вулиць, площею — центром торгового і суспільного життя. Культовим і архітектурно-композиційним ядром міста був храм, який будувався на вершині акрополя — піднесеної і укріпленої частини міста. Елліни виробили абсолютно інший, ніж у давньосхідної цивілізації, тип храму — відкритий, світлий, що прославляв людину, а не вселяв трепет. Характерно, що в архітектурі присутній людський метричний початок. Математичний аналіз пропорцій давньогрецьких храмів показав, що вони відповідають пропорціям людської фігури. Класичний грецький храм був прямокутним у плані, з усіх сторін оточений колонадою. Дах був двосхилим. Трикутні площини, що утворилися з фасадів — фронтони — як правило, прикрашалися скульптурними зображеннями.
Грецьку архітектуру відрізняє чистота і єдність стилю. Було вироблено три основних архітектурних ордери («ордер» — в перекладі з грецького «порядок») — вони розрізняються типами колон і перекриттів, пропорціями, декоративним оздобленням. Доричний та іонічний стилі виникли у полісний період. Найчепурніший — коринфський ордер — з'являється у добу еллінізму.
Найбільш довершеним архітектурним ансамблем класичної Греції є Афінський акрополь. Він був споруджений у другій половині V століття до н. е. в період найбільшої могутності Афін. Пагорб Акрополіс, що підноситься на 150 м над рівнем моря, здавна був фортецею, а потім місцем головних культових споруд. Однак під час перського нападу всі вони зазнали руйнування. Перикл, що домігся перенесення в Афіни скарбниці Афінського морського союзу, в який входило багато давньогрецьких полісів, став ініціатором грандіозної реконструкції Акрополя. Роботами керував особистий друг Перикла — видатний скульптор Фідій. Відмінна риса цього комплексу — надзвичайна гармонічність, яка пояснюється єдністю задуму і короткими для таких масштабів термінами будівництва (близько 40 років).
Парадний вхід до Акрополя — Пропілеї — зведені архітектором Мнесіклом. Пізніше перед ними на штучно збільшеному виступі скелі був побудований невеликий храм Ніки Аптерос (Ніки Безкрилої) — символ того, що богиня перемоги ніколи не покине місто. Головний храм Акрополя — біломармуровий Парфенон — храм Афіни Парфенос (Афіни Діви). Його архітектори — Іктін і Каллікрат — задумали і спроєктували будову настільки пропорційною, що вона, виділяючись як безумовно найвеличніша споруда комплексу, при цьому своїми розмірами не тяжіє над іншими. У старовину в центрі Акрополя на постаменті, у золотих обладунках, підносилася грандіозна фігура Афіни Паллади (Афіни Воїтельниці) роботи Фідія. Ерехтейон — храм, присвячений Посейдону, який за міфом суперничав з Афіною за право покровительствувати місту. Найзнаменитіший в цьому храмі портик каріатид. Портиком називають відкриту з одного боку галерею, що спирається на колони, а в Ерехтейоні колони замінені шістьма мармуровими фігурами дівчат-каріатид. Римський історик Плутарх, що писав про споруди Акрополя: «.. їх вічна новизна врятувала їх від дотику часу».
Архітектура елліністичних полісів продовжувала грецькі традиції, але нарівні зі спорудженням храмів більше уваги стало приділятися цивільному будівництву — архітектурі театрів, гімназій, палаців елліністичних правителів. Внутрішнє і зовнішнє оформлення будівель стало багатшим і різноманітнішим. До того часу відноситься зведення таких прославлених «чудес світу», як гробниця царя Мавзола в Галікарнасі та Фароський маяк на вході в Александрійську гавань, храм Діонісу у Теосі — творіння Гермогена.
Образотворче мистецтво
- Див. також: серія статей з теми Давньогрецький вазопис, Скульптура Стародавньої Греції
Скульптура була улюбленим видом мистецтва еллінів. Статуї богів ставилися в храмах і на міських площах, споруджувалися переможцям Олімпійських ігор і великим драматургам. Оволодіння, дуже поступове, досконалістю у цьому виді мистецтва сходить до архаїчних часів. Археологами знайдені десятки дуже схожих одна на одну архаїчних статуй двох типів, так звані, куроси — статуї оголених юнаків і кори — задраповані жіночі статуї. Ці фігури виглядають ще дуже скуто, можна побачити тільки спроби передати живий рух.
Шедеври скульптури, якими не втомлюється захоплюватися людство, дала світу епоха давньогрецької класики. Сучасниками були великі майстри Фідій, Мирон, Поліклет із Аргоса. Фідія сучасники називали «творцем богів». До нас його головні роботи не дійшли, судити про них можна лише за захопленими описами і римськими копіями. Статуя Зевса, облицьована золотом і слоновою кісткою, в головному храмі Зевса в Олімпії була справедливо зарахована сучасниками до семи чудес світу. Він же створив видатні барельєфи і скульптури Парфенона, в тому числі головну статую — Афіни Парфенос (Афіна-діви).
Мирон досяг висот у прагненні передати у скульптурному зображенні руху людини. У його знаменитому Дискоболі вперше у мистецтві розв'язане завдання передачі моменту переходу від одного руху до іншого, подолана статичність. У той же час відповідно до загального естетичного ідеалу, обличчя атлета скульптор зображає абсолютно спокійним. Поліклету належить цикл статуй атлетів — переможців Олімпійських ігор. Найвідоміша фігура — Дорифор (юнак зі списом). Поліклет теоретично узагальнив досвід своєї майстерності в трактаті «Канон». Найпрославленішим творцем жіночих скульптурних образів був Пракситель. Його Афродіта Кнідська викликала безліч наслідувань. Пропорційність класичних скульптур стала зразком для майстрів багатьох епох.
Епоха завоювання Александра Македонського, подальшого краху його імперії, сповнена пристрастей, злетів і падінь людських доль, цілих держав, принесла нову атмосферу у мистецтво. Якщо порівнювати скульптури епохи еллінізму з попереднім, класичним періодом, то їх вигляд втратив незворушність, спокій. Художників (Апеллеса, Протогена та ін.)почали цікавити душевні пориви, метання людей, їх стан у трагічні моменти (наприклад, скульптурна група Лаокоон). З'являються скульптурні портрети, що передають індивідуальні риси. Яскравою була творчість Скопаса (до нас зберігся скульптурний портрет Александра Македонського). Успіхи науки розширили технічні можливості мистецтва. Одне з «семи чудес світу» — Колос Родоський, що являв собою бронзову статую бога Сонця Геліоса (висота колоса була близько 35 м).
Живописні твори (фрески, картини) час не зберіг, але про їх рівень дозволяє судити чудовий вазовий живопис. Із вдосконаленням керамічної технології ріс її художній рівень: для архаїки характерний, так званий, чорнофігурний стиль зображення (малювалися темні фігури на світлому фоні), який у класичну епоху змінився червонофігурним, що зробив зображення реалістичнішими.
Література
- Виховання у Стародавній Греції: соціокультурний контекст : навч . посіб. для вищ . пед. навч . закл . / Петро Гусак, Людмила Гусак, Леся Мартіросян ; Східноєвроп . нац. ун-т імені Лесі Українки. — Луцьк : Вежа-Друк, 2016. — 199 с.
Примітки
- Richard Tarnas, The Passion of the Western Mind (New York: Ballantine Books, 1991).
- Colin Hynson, Ancient Greece (Milwaukee: World Almanac Library, 2006), 4.
- Carol G. Thomas, Paths from Ancient Greece (Leiden, Netherlands: E. J. Brill, 1988).
- Лейст О. История политических и правовых учений. Гл. 13.
- Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней.
Посилання
- Енциклопедії
- David Sacks, Oswyn Murray, Lisa R. Brody Encyclopedia of the ancient Greek world — Infobase Publishing, 2005. — 412 p. —
- Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т./Ред. И. Лурье, М. Полтавский. — М.:Госдарственное издательство политической литературы, 1956 г.(рос.)
- Монографії
- Аландский П. И. История Греции. Изд.3, испр. — 2010. — 264 с.
- Peter Connolly, Andrew Solway Ancient Greece — Oxford University Press, 2001. — 412 p. —
- Britannica Educational Publishing Ancient Greece: From the Archaic Period to the Death of Alexander the Great — The Rosen Publishing Group, 2010. — 224 p. —
- Robert F. Pennell Ancient Greece: From the Earliest Times Down to 146 B. C. — BiblioBazaar, LLC, 2009. — 216 p. —
- Подальше читання
- История Древней Греции / Сост.К.В.Паневин. — СПб.: Полигон, АСТ, 1999. — 638 с.
- Історія Стародавньої Греції у короткому викладі(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Staroda vnya Gre ciya civilizaciya v istoriyi Greciyi yaka isnuvala na Balkanskomu pivostrovi vid III tis do n e do pochatku Serednovichchya bl 600 r nashoyi eri Najbilshij yiyi rozkvit pripav na klasichnij period V IV st do n e yakij poznachivsya chislennimi suspilno politichnimi ta kulturnimi dosyagnennyami Vin pochavsya z vidsichi Afin perskomu vtorgnennyu i prodovzhivsya zavoyuvannyami Aleksandra Makedonskogo ta ellinistichnim periodom Starodavnya GreciyaKontinentYevropaPohodit zGreciyaSpilnij kordon izFrakiya Illiriya Perska imperiyaChas data pochatku12 stolittya do n e Chas data zakinchennya600 tiDoslidzhuyetsya vistoriya starodavnogo svitu d d i antikoznavstvoEkonomika temiekonomika Starodavnoyi Greciyi Starodavnya Greciya u Vikishovishi Istoriya GreciyiDoistorichna GreciyaEgejska civilizaciyaZahidnoanatolijskaMinojskaKikladskaElladskaMikenskaStarodavnya GreciyaTemni stolittyaArhayichna GreciyaKlasichna GreciyaEllinistichna GreciyaRimska imperiyaRimska GreciyaSerednovichna GreciyaVizantijska imperiyaLatinokratiyaOsmanska GreciyaSuchasna istoriyaGrecka revolyuciyaGrecke korolivstvoDruga grecka respublikaDruga svitova vijnaGrecka derzhava 1941 1944 Okupaciya ta Ruh Oporu Gromadyanska vijnaRezhim polkovnikivTretya Grecka RespublikaPortal Greciya pereglyanutiobgovoritiredaguvatiHram Parfenon sho znahoditsya na afinskomu Akropoli odin z najvidomishih simvoliv Starodavnoyi Greciyi Davnogrecka kultura spravila velikij vpliv na Rimsku imperiyu yaka poshirila chimalo yiyi elementiv teritoriyeyu Yevropi ta basejnu Seredzemnogo morya Dosyagnennya kulturi klasichnogo periodu persh za vse filosofiya vvazhayutsya osnovoyu Zahidnoyi civilizaciyi U cej period otrimali pochatok abo dosyagli rozkvitu takozh demokratiya medicina literatura i teatr muzika istoriya nauka i tehnologiyi skulptura arhitektura sport Olimpijski igri Do kulturnoyi spadshini Starodavnoyi Greciyi zvertalisya bagato pokolin zhiteliv Zahodu Krito mikenskij period Dokladnishe Egejska civilizaciya Minojska civilizaciya ta Mikenska civilizaciya Rannij etap istoriyi Starodavnoyi Greciyi nosit nazvu krito mikenskij abo egejskij V III II tisyacholittyah do n e vinikayut pershi derzhavi u basejni Egejskogo morya na ostrovi Krit i pivostrovi Pelopones mista Mikeni Pilos Tirinf Ce buli derzhavi monarhichnogo tipu podibni do davnoshidnih despotij iz rozgaluzhenim byurokratichnim aparatom ta silnimi obshinami Poshtovhom do pochatku doslidzhen anglijskogo arheologa Artura Evansa na Kriti posluzhili syuzheti davnogreckih mifiv pro majstra Dedala sho pobuduvav u Knossi dlya carya Minosa palac labirint i pro geroya Teseya sho peremig meshkancya labirintu Minotavra i znajshov zvorotnij shlyah za dopomogoyu nitki Ariadni Mikeni buli vidkriti Genrihom Shlimanom pislya rozkopok v Malij Aziyi de vin vidshukav legendarnu Troyu Naprikinci III na pochatku II tisyacholittya do n e najmogutnishim bulo Kritske carstvo talasokratiya yaka zajmala vinyatkovo vigidne geografichne polozhennya mala potuzhnij flot Kritski majstri tonko obroblyali bronzu ale ne znali zaliza vigotovlyali i rozpisuvali keramichnij posud zobrazhennyami roslin tvarin lyudej Chervona kolonada Knosskogo palacu Donini vrazhayut ruyini carskogo palacu v Knossi Vin yavlyav soboyu bagatopoverhovu sporudu bilshist primishen yakoyi spolucheni skladnoyu sistemoyu perehodiv koridoriv i nikoli ne mali zovnishnih vikon osvitlyuvalisya cherez specialni svitlovi shahti U palaci diyala sistema ventilyaciyi i vodopostachannya Stini prikrasheni prekrasnimi freskami Odna iz najznamenitishih Parizhanka nini v kolekciyi Arheologichnogo muzeyu Iraklionu tak Artur Evans nazvav zobrazhennya molodoyi zhinki iz temnim v yunkim volossyam Palac buv centrom i politichnogo i religijnogo zhittya derzhavi Minosa Poklonyalis krityani bogini Materi Deo sluzhila verhovna zhricya dochka Minosa zobrazhennyam yakoyi mozhut buti velika i mala statuetki Boginya zi zmiyami Inshi artefakti vkazuyut na te sho u religijnih uyavlennyah centralnim buv kult bika yak uosoblennya Posejdona boga morya i hitacha zemli Krit ta prilegli ostrovi chasto poterpali vid zemletrusiv dah palacu prikrashali monumentalni zobrazhennya rogiv u viglyadi golovi bika vigotovlyali ritualni posudini na odnij iz fresok zobrazhena gra akrobativ z bikom Tavrokatapsiya Knoss bulo zrujnovano vnaslidok viverzhennya vulkana na ostrovi Tira i Krit vtrativ svoye panivne polozhennya imovirno vnaslidok tak zvanogo Minojskogo viverzhennya Tak z seredini II tisyacholittya do n e centrom greckoyi civilizaciyi stali Mikeni naseleni grekami ahejcyami Jogo otochuvali mogutni oboronni stini skladeni z velicheznih grubo obtesanih kam yanih blokiv Golovni Levovi vorota prikrashala trikutna stela iz relyefnim zobrazhennyam dvoh levic Genrih Shliman znajshov takozh zolotu usipalnicyu mikenskih cariv grobnicyu Atreya roztashovani po kolu pidzemni sporudi iz kupolnimi sklepinnyami Mikeni ocholili ahejciv u Troyanskij vijni ospivanij v Iliadi yaka pripisuyetsya avtorstvu Gomera Zniknennya mikenskoyi kulturi v XII stolitti do n e pov yazuyut iz vtorgnennyam z pivnochi Balkanskogo pivostrova dorijskih plemen sered yakih vse she panuvav rodovij lad Ponevolennya dorijcyami korinnih meshkanciv prizvelo do zanepadu greckih mist i yih kulturi zokrema vtrati rannogreckoyi pisemnosti tak zvane kritske pismo Polisnij periodTemni stolittya Dokladnishe Temni stolittya u Greciyi Arhayichnij period Dokladnishe Arhayichna Greciya Nastannya zaliznoyi dobi malo velichezne znachennya metal stav deshevim ta dostupnim sho spriyalo postupovomu zrostannyu gospodarskoyi samostijnosti okremoyi rodini ta oslablennya yiyi zalezhnosti vid rodovoyi organizaciyi Viddilennya remesel vid zemlerobstva poznachilo perehid do obminu virobnictva ne tilki dlya vlasnih potreb ale j dlya rinku vnaslidok chogo aktivno rozvivayutsya mista Vidtak v period VIII VI stolit do n e vidbuvayetsya stanovlennya polisiv rozriznenih dribnih suverennih mist derzhav ob yednanih tilki spilnistyu movi religiyi kulturnih tradicij politichnih i torgovih zv yazkiv Ekonomichno neobhidnim staye zasnuvannya novih kolonij ta zbilshennya chisla rabiv yak osnovnoyi robochoyi sili Davnogrecki polisi u VI stolitti do n e Davnogrecki polisi u IV stolitti do n e Na VII VI stolittya do n e pripadaye rozkvit greckoyi kolonizaciyi u Seredzemnomor yi i Pivnichnomu Prichornomor yi Tilki vihidci z Mileta zasnuvali 70 kolonij na uzberezhzhi Chornogo morya Vodnochas v samij Greciyi Delfi iz orakulom Apollona ta Olimpiya iz Hramom Zevsa ta Olimpijskimi igrami nabuli znachennya zagalnogreckih religijnih centriv najshanovanishih bogiv Grecka torgivlya stala faktichno mizhnarodnoyu mala zbut i na zahidnih i na shidnih rinkah Natomist v Greciyu vvozilis rabi sirovina predmeti rozkoshi a takozh produkti harchuvannya dlya vse zrostayuchogo naselennya polisiv U lidijciv v VII stolitti greki zapozichili karbuvannya monet Vzhe u VI stolitti do n e rozgortayetsya borotba demosu proti aristokratiyi v rukah yakoyi zoseredzhuvalas zemlya V Afinah arhont Solon zaprovadiv nizku reform a golovne skasuvav borgove rabstvo sho zaklalo osnovi Afinskoyi demokratiyi Prote opir aristokratiyi buv nastilki potuzhnim sho priborkati yiyi mogla tilki zbroya Tak v greckih mistah sformuvalasya osobliva forma tiraniyi yaka mala na meti zahist selyan ta remisnikiv v Korinfi tiraniya Kipsela ta Periandra v Afinah tiraniya Pisistrata i podalshi reformi Klisfena na Samosi tiraniya Polikrata a takozh tiraniyi mist Sikionu Miletu Efesu tosho Naprikinci arhayichnogo periodu v bagatoh polisah poshiryuyetsya rabstvo nezalezhno vid formi organizaciyi polisu zokrema v ekonomichno potuzhnomu Korinfi ta demokratichnih Afinah Vodnochas v oligarhichnij Sparti na Kriti ta v Argosi pobutuvali pevni risi rodovogo ladu a v gromadah Etoliyi Akarnaniyi ta Fokidi zberigalos naturalne gospodarstvo Na tli takogo bagatomanittya i z politichnih i z ekonomichnih prichin grecki mista pochinayut supernictvo vinikaye Peloponneskij soyuz ocholenij Spartoyu vijskovij soyuz mist Peloponnesu dlya spilnogo vedennya voyen ta pridushennya povstan ilotiv Klasichnij period Dokladnishe Klasichna Greciya Klasichnij period doba najvishogo rozkvitu davnogreckogo suspilstva i kulturi yakij pripav na V IV stolittya do n e Najvplivovishim politichnim i kulturnim centrom pislya peremogi u greko perskih vijnah stali Starodavni Afini yaki stoyali na choli oboronnogo Deloskogo soyuzu sered polisiv ostroviv Egejskogo morya jogo zahidnogo pivnichnogo ta shidnogo uzberezhzhya Svoyeyi maksimalnoyi mogutnosti i kulturnogo rozkvitu Afini dosyagli koli na choli derzhavi stav vidatnij politichnij diyach polkovodec prihilnik demokratichnoyi partiyi Perikl sho 15 raziv obiravsya strategom Cej period vidomij v istoriografiyi yak Zolote stolittya Perikla hocha buv vidnosno netrivalim Perenesennya skarbnici Deloskogo soyuzu z Delosa v Afini styagnennya plati forosu z soyuznikiv obmezhennya vilnoyi torgivli na mori karalni ekspediciyi kleruhiyi vse ce viklikalo u soyuznikiv oburennya i bazhannya zvilnitis vid zobov yazan Paralelno nazrivali j konflikti poza soyuzom ekonomichna borotba mizh Afinami ta Korinfom v sferi torgivli zi Spartoyu za verhovenstvo v Greciyi 431 do n e pochalas najmasshtabnisha vijna v istoriyi Starodavnoyi Greciyi Peloponneska vijna sho zakinchilas nishivnoyu porazkoyu Afin vtratoyu volodin i privileyiv a Sparta vstanovila svoyu gegemoniyu Narostala kriza polisu ris vnutrishnopolisnij antagonizm mizh bidnotoyu ta bagatiyami vivishuvalis meteki chuzhozemci v polisi rozpovsyudzhennya rabstva ne davalo zmogi znajti najmanu pracyu yedinim zasobom isnuvannya zalishalosya vedennya vijni tomu neridko grecki najmanci voyuvali i v armiyi persiv Chasti mizhusobni vijni she bilshe poslablyuvali polisi voni vzhe ne buli spromozhnimi zahistiti svoyih gromadyan Zreshtoyu 395 do n e spalahnula Korinfska vijna v rezultati yakoyi Persiya nav yazala grekam prinizlivij Antalkidiv mir za vikonannyam yakogo mala stezhiti Sparta Takim chinom vona stavala golovnim vorogom dlya borotbi zi Spartoyu stvorenij Drugij Afinskij morskij soyuz Hocha Fivi peremagayut Spartu pri Levktrah sproba Afin nav yazati svoyu volyu prizvodit do novoyi Soyuznickoyi vijni i soyuz rozpadayetsya V period slabkosti greckih polisiv rozpochinaye svoye vivishennya Makedoniya Car Filipp II Makedonskij poslidovno zavojovuye Fessaliyu Fokidu Halkidu i Frakiyu Antimakedonska koaliciya ideologom yakoyi vistupav Demosfen zaznala nishivnoyi porazki u bitvi pri Heroneyi 338 do n e Do 337 do n e stvoreno Korinfskij soyuz greckih derzhav na choli iz Makedoniyeyu skriz vvedeno makedonski garnizoni i vstanovleno oligarhichni rezhimi Ellinistichnij periodDokladnishe Ellinistichna Greciya ta Starodavnya MakedoniyaDiv takozh Ellinistichnij period ta Ellinistichna kultura Novij etap v istoriyi krayin Shidnogo Seredzemnomor ya etap ellinizmu pochinayetsya z pohodiv Aleksandra Makedonskogo IV stolittya do n e i zakinchuyetsya zavoyuvannyam ellinistichnih derzhav Starodavnim Rimom u I stolitti do n e ostannim buv zahoplenij Yegipet Makedoniya sho zavoyuvala Greciyu povnistyu sprijnyala yiyi kulturu tozh pislya zvityazhnih pohodiv Aleksandra Makedonskogo davnogrecka kultura rozpovsyudzhuyetsya po zavojovanih shidnih krayinah V svoyu chergu pidkoreni narodi buli nosiyami vlasnoyi davnoyi kulturi i sami vplivali na antichnu kulturu Freska Mozayika Aleksandra sho zobrazhuye bitvu pri Issi Aleksandr Makedonskij na svoyemu koni Bukefali Bitva pri Heroniyi i zavoyuvannya greko makedonskoyi armiyi na shodi pid komanduvannyam Aleksandra Makedonskogo vidkrili period ellinizmu Monarhiya Aleksandra rozpalasya odrazu pislya jogo smerti 323 do n e Dovga borotba diadohiv i yih nastupnikiv epigoniv prizvela do stvorennya nizki samostijnih ellinistichnih derzhav najbilshimi z nih buli monarhiyi Selevkidiv Ptolemeyiv i vlasne Makedoniya Dlya Greciyi ellinistichnogo periodu harakterne perevazhannya derzhav i soyuziv voyenizovanogo tipu Makedoniya Ahejskij soyuz Etolijskij soyuz deyakij period Sparta yaki prodovzhuvali oskarzhuvati panuvannya v Greciyi U bilshosti derzhav pri vladi perebuvali oligarhiya chi cari Borotba derzhav na choli z Afinami proti Makedoniyi pislya smerti Aleksandra Lamijska vijna zakinchilasya peremogoyu Makedoniyi i rozpravoyu iz greckimi demokratami Pislya vtorinnoyi porazki u Hremonidovij vijni 267 261 roki do n e nazvana na chest afinskogo polkovodcya Hremonida Afini buli rozgromleni stavshi cilkom zalezhnimi vid Makedonskoyi monarhiyi Odnak Makedoniya ne zmogla vidnoviti svoyu vladu nad usim Balkanskim pivostrovom Proti neyi borolisya dva novih mogutnih soyuzi Ahejskij vidnovleno blizko 280 do n e ta Etolijskij stvorenij blizko 320 do n e Ahejskij soyuz ohoplyuvav bilshu chastinu Peloponnesu krim Sparti yaka uvijshla v soyuz pislya 192 do n e i najbilshi mista Sikion Korinf Megari U Etolijskij soyuz krim Etoliyi vhodili rajoni Serednoyi Greciyi krim Afin pivdenna Fessaliya ta deyaki inshi mista Borotba nastupnikiv Aleksandra a piznishe Makedoniyi i dvoh soyuziv za vladu v Greciyi prizvodila do masovogo rujnuvannya mist prodazhu grekiv u rabstvo zaselennya centriv novimi kolonistami Spustoshuvali grecki mista j pirati yakih vikoristovuvali etolyani prodayuchi yim u rabstvo zhiteliv zahoplenih mist z odniyeyi tilki Lakoniki bulo prodano do 50 tisyach osib Rezultatom borotbi buli povilna agoniya mist rozorennya serednih verstv zrostannya bidnoti hvilyuvannya yakoyi stavali zvichajnim yavishem u Korinfi Argos Mileti Rimske zavoyuvannyaDokladnishe Rimska Greciya Pislya porazki zavdanoyi rimlyanami Makedoniyi u bitvi pri Kinoskefalah 197 rimlyani postijno vtruchalisya u vnutrishni spravi grekiv pidtrimuyuchi oligarhichni shari proti demokratiyi Vlitku 196 rimskij polkovodec Tit Kvinkcij Flaminin progolosiv na Istmijski igrah svobodu grekiv vira v yaku na korotkij termin zrobila Rim populyarnim u Greciyi Z cogo chasu Greciya postijno perebuvala pid rimskim vplivom Makedoniya vtratila politichne znachennya a v 148 roci pislya pridushennya povstannya Andriska bula peretvorena razom z Illiriyeyu ta Epirom na rimsku provinciyu Etolijskij soyuz rimlyani rozpustili U 146 buv rozgromlenij j Ahejskij soyuz Takim chinom faktichno vsya Greciya opinilasya pid vladoyu Rima Z utverdzhennyam Rimskoyi imperiyi u 27 do n e Greciya bula peretvorena na rimsku provinciyu Ahajya krim Afin yaki nominalno vvazhalisya vilnim mistom i malo chim viriznyalasya sered inshih shidnih provincij Rimskoyi imperiyi Z 4 stolittya nashoyi eri Greciya sklala yadro Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Vizantiyi Kultura Starodavnoyi GreciyiMifologiya Dokladnishe Davnogrecka mifologiya ta Davnogrecka religiya Afrodita KnidskaVenera Miloska Ob yednavchu formoutvoryuyuchu rol dlya vsiyeyi davnogreckoyi kulturi grala mifologiya Vona pochala skladatisya she v krito mikenskij period Najdavnishimi buli bozhestva sho vtilyuvali sili prirodi Vid soyuzu Geyi zemli i Urana neba z yavilisya titani starshim buv Okean molodshim Kronos Za mifologiyeyu Kronos virishiv pomstitisya svoyemu batkovi za te sho vin uv yazniv jogo brativ ciklopiv u Tartari Poki Uran spav Kronos zavdav jomu tyazhkogo udaru kastruvav jogo i stav carem usih bogiv Diti Kronosa bogi na choli iz Zevsom u suvorij sutichci z titanami otrimali peremogu i rozdilili vladu nad svitom Gora Olimp vvazhalasya pomeshkannyam dvanadcyati verhovnih bogiv na choli iz Zevsom Gromoverzhec Zevs stav carem bogiv i lyudej Posejdon moriv dzherel i vod Ayid pohmurogo pidzemnogo carstva Gera druzhina Zevsa bula pokrovitelkoyu shlyubu i sim yi odna sestra Zevsa Demetra bogineyu rodyuchosti insha Gestiya pokrovitelkoyu domivki Ulyublena dochka Zevsa Afina shanuvalasya yak boginya vijskovoyi mudrosti i mudrosti vzagali vona proteguvala znannyam i remeslam Zgidno z mifom Afina z yavilasya z golovi Zevsa u povnomu bojovomu vbranni u sholomi i panciri Bogom vijni buv Ares Germes spochatku bog skotarstva i pastuhiv piznishe shanuvavsya yak visnik olimpijskih bogiv zastupnik mandrivnikiv kupciv bog torgivli vinahidnik miri i pastushachoyi flejti Artemida spochatku bula bogineyu rodyuchosti i pokrovitelkoyu tvarin i polyuvannya bogineyu Misyacya piznishe vona stala pokrovitelkoyu zhinochoyi cnotlivosti i ohoronniceyu porodil Apollon brat Artemidi bozhestvo sonyachnogo svitla osviti medicini mistectva sho vtilyuyetsya jogo suputnicyami dev yatma muzami She odna dochka Zevsa Afrodita sho narodilasya z pini morskoyi bilya ostrova Kipr boginya lyubovi i krasi Z antichnih zobrazhen Afroditi najvidomishi Afrodita Knidska roboti Praksitelya IV stolittya do n e i osoblivo Venera Miloska II stolittya do n e yaki znahodyatsya u parizkomu Luvri Cholovikom Afroditi buv bog koval Gefest Dionis najveselishij sered bogiv zastupnik vinogradariv i vinorobiv jomu prisvyachuvalisya buchlivi svyata v kinci silskogospodarskogo roku Dionisiyi Krim olimpijskih bogiv isnuvala bezlich inshih perevazhno miscevih lokalnih bogiv sho mali svoyi funkciyi Bogi v uyavlenni grekiv volodili lyudskim viglyadom lyudskimi bazhannyami dumkami pochuttyami navit lyudskimi vadami i nedolikami Voni suvoro karali tih hto namagavsya nablizitisya do nih za krasoyu rozumom i mogutnistyu Osoblive misce zajmaye mif pro titana Prometeya zahisnika lyudej vid svavillya bogiv Prometej vikrav z Olimpu vogon i peredav jogo lyudyam za sho Zevs prikuvav jogo do skeli i pririk na vichni muki Krim mifiv pro bogiv isnuvali legendi pro geroyiv najulyublenishim z yakih buv Gerakl sho zdijsniv dvanadcyat velikih podvigiv Mifi i legendi pro bogiv i geroyiv skladalisya u cili cikli sho stali nadali dzherelom syuzhetiv dlya literaturi dramaturgiyi i skulptur Paralelno iz mifologiyeyu rozvivalasya kultova praktika zhertvoprinesennya i molitvi sho prohodili u hramah Kozhne misto malo boga zastupnika Afina vvazhalasya pokrovitelkoyu Afin Olimpiya bula centrom pokloninnya Zevsu yakomu i prisvyachuvalisya tut sportivni Olimpijski zmagannya Misce golovnogo svyatilisha Apollona Delfi de znahodivsya najvidomishij delfijskij orakul orakul misce u svyatilishi de otrimuvali vidpovid bozhestva na zadane pitannya abo same prorikannya bozhestva yak vvazhali greki tut znahodivsya vidmichenij osoblivim kamenem centr Zemli Lyudyani projnyati garmoniyeyu obrazi greckoyi mifologiyi stali gruntom dlya rozvitku davnogreckogo mistectva Mifologiya davnih grekiv zdijsnila virishalnij vpliv na formuvannya davnorimskoyi mifologiyi i religiyi V epohu Vidrodzhennya vona bula aktivno vklyuchena v yevropejskij kulturnij proces Dosi do neyi ne slabshaye i naukovij i piznavalnij i estetichnij interes Nauka Vzhe u davnogreckij mifologiyi virazno vidno pragnennya dati vseosyazhnu kartinu svitu znajti poyasnennya vsomu sushomu Ti zh poshuki vzhe na inshomu svitoglyadnomu rivni buli prodovzheni vchenimi Davnoyi Elladi Same v antichnij kulturi nauka vpershe v istoriyi lyudstva vidilyayetsya u samostijnu sferu Ye vsi pidstavi vesti movu ne prosto pro nakopichennya naukovih znan sho znahodilisya yak pravilo u rukah zherciv a pro rozvitok profesijnoyi nauki Neskorominushe znachennya maye antichna filosofiya U Davnij Greciyi zarodzhuyetsya filosofiya yak naukova teoriya rozvivayetsya sistema ponyat stavlyatsya i otrimuyut svoye originalne rishennya osnovni filosofski problemi Odnim z najvazhlivishih dosyagnen davnogreckoyi filosofiyi ye rozrobka kosmologichnih pitan pro pohodzhennya Vsesvitu pro prirodu lyudini Tradiciya vvazhaye Falesa pershim greckim filosofom astronomom i matematikom Vin zdijsniv daleki podorozhi dlya pridbannya znan Jogo im yam vidkrivayetsya perelik semi mudreciv jomu pripisuyut bagato gnom Piznaj samogo sebe Bilshe usogo prostir tomu sho vin vse u sobi mistit Silnishe usogo neobhidnist bo vona maye nad usim vladu Mudrishe usogo chas bo vin vse vidkrivaye Pershoosnovoyu usogo sushogo Fales vvazhav vodu rozumnu i bozhestvennu Fales stoyit bilya vitokiv demifologizaciyi svitu Zevsa vin vvazhav svitovim rozumom bogiv diyuchimi u sviti silami Fales stav fundatorom stihijno materialistichnoyi shkoli filosofiyi Najvidnishimi predstavnikami ciyeyi shkoli buli Anaksimandr yakij dav pershe formulyuvannya zberezhennya materiyi Anaksimen zgidno iz vchennyam yakogo vse sushe vidbuvayetsya z pershomateriyi povitrya i zvorotno v neyi povertayetsya Demokrit sho vidstoyuvav atomistichnu atomos nepodilnij koncepciyu budovi svitu U stanovlenni dialektiki velicheznu rol vidigrav Geraklit u postanovci i glibokij rozrobci socialno etichnih problem Sokrat Jogo uchen Platon stav osnovopolozhnikom filosofskoyi shkoli ob yektivnogo idealizmu odnim z najbilshih filosofiv vsih chasiv Freska Platonivska akademiya Rafael Santi Aristotel najznamenitishij z enciklopedichnih rozumiv v istoriyi lyudstva v svoyemu vchenni sprobuvav z yednati silni storoni poglyadiv Demokrita i Platona zdijsniv velicheznij vpliv na filosofski napryami Serednovichchya i Novogo chasu Vidminnoyu risoyu filosofskih tvoriv ellinistichnogo chasu koli rozirvavsya dosit zamknenij svit greckih polisiv ye posilennya uvagi do okremoyi lyudini i jogo problem Filosofiya Epikura svoyu zadachu vbachala u zvilnenni lyudini vid strahu pered smertyu i doleyu vin zaperechuvav vtruchannya bogiv u zhittya prirodi i lyudini dovodiv materialnist dushi Zhittyevim idealom filosofskoyi shkoli stoyicizmu buli nezvorushnist i spokij yaki povinna zberigati lyudina na protivagu svitu sho zminyuyetsya Osnovnoyu chesnotoyu stoyiki vvazhali rozuminnya tobto znannya togo sho ye dobro i zlo muzhnist i spravedlivist Istorichna nauka Starodavnoyi Greciyi peredusim asociyuyetsya z imenem Gerodota Vin bagato podorozhuvav vidvidav Malu Aziyu Starodavnij Yegipet Finikiyu rizni mista balkanskoyi Greciyi uzberezhzhya Chornogo morya de zbirav zokrema vidomosti pro skifiv Golovna pracya Gerodota Istoriya yaka prisvyachena najvazhlivishij politichnij podiyi greckoyi istoriyi greko perskim vijnam Popri te sho Istoriya ne zavzhdi vidriznyayetsya cilisnistyu i povnoyu naukovistyu fakti yaki navodyatsya v nij perevazhno dostovirni Vazhliva pracya Gerodota i dlya vivchennya minulogo narodiv sho zhili na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini Same Gerodot daye pershij v antichnij literaturi sistemnij opis zhittya i pobutu skifiv Dosit rano stali uzagalnyuvatisya medichni znannya Verhovnim zastupnikom medicini bogom cilitelem vvazhavsya odin z olimpijskih bogiv Apollon Bogom vlasne medicini stav Asklepij prichomu chimalo vchenih zaraz vvazhayut sho u cogo mifologichnogo personazha buv istorichnij proobraz realnij majsternij likar U Greciyi sklalosya dekilka naukovih medichnih shkil najvidomishi Knidska misto Knid i Kosska na ostrovi Kos Predstavnikom ostannoyi buv Gippokrat sho zhiv u klasichnu epohu Jogo mirkuvannya pro prichini hvorob pro chotiri temperamenti pro rol prognozu pri likuvanni pro moralno etichni vimogi do likarya zdijsnili velikij vpliv na podalshij rozvitok medicini Klyatva Gippokrata i sogodni ye moralnim kodeksom likariv vsogo svitu Pershij sistematichnij pidruchnik z anatomiyi tvarin sklav Diokl Znachnimi medichnimi centrami buli mista Velikoyi Greciyi najyaskravishim predstavnikom yakoyi buv Filistion Epohoyu uspishnogo rozvitku nauki buv ellinizm Dlya cogo etapu harakternij uspishnij rozvitok bagatoh novih naukovih centriv osoblivo v ellinistichnih derzhavah na Shodi Sintezom nakopichenih do togo chasu matematichnih znan mozhna vvazhati pracyu Evklida sho zhiv v Aleksandriyi Elementi abo Pochatki Vikladeni v nomu postulati i aksiomi deduktivnij metod dokaziv sluzhili vprodovzh vikiv osnovoyu geometriyi Z imenem Arhimeda iz Sirakuz na ostrovi Siciliya pov yazane vidkrittya odnogo z osnovnih zakoniv gidrostatiki pochatok chislennya neskinchenno velikih i malih velichin ryad vazhlivih tehnichnih vinahodiv Pergam stav centrom vivchennya greckoyi filologiyi tut Dionisij Frakijskij stvoriv pershu gramatiku Na osnovi trudiv vavilonskih vchenih otrimala podalshij rozvitok astronomiya Tak napriklad en namagavsya obgruntuvati polozhennya sho Zemlya i planeti obertayutsya navkolo Soncya po krugovih orbitah Pohodi Aleksandra Makedonskogo znachno rozshirili geografichni uyavlennya Dikearh sklav kartu svitu Eratosfen z Kireni obchisliv dovzhinu ekvatora Zemli otrimavshi rezultat blizkij do pravilnogo pri comu vchenij vihodiv iz gipotezi pro kulyastu formu Zemli Vivchalisya vulkanichni j meteorologichni yavisha buli vidkriti musoni ta yih praktichne znachennya Pomitno prosunulosya vivchennya lyudini Gerofil viyaviv nervi i vstanoviv yih zv yazok iz mozkom vin zhe visloviv pripushennya sho z mozkom pov yazani rozumovi zdibnosti lyudini Erasistrat vivchav anatomiyu sercya nabulo rozvitok doslidzhennya veterinarnoyi medicini zokrema Giyeroklom vazhlij vnesok u farmakologiyu zrobili Zopir ta Filon Tarsijskij Najbilshim naukovim centrom ellinistichnogo svitu buli Aleksandrijskij musejon ta biblioteka Aleksandriyi sho narahovuvala bilsh nizh pivmiljona knig Syudi priyizhdzhali pracyuvati vidatni vcheni poeti hudozhniki z usogo Seredzemnomor ya Osvita Dokladnishe Antichna osvita Antichna grecka osvita ta Antichna osvita Gimnaziya palestra v Olimpiyi U hodi rozvitku antichnoyi duhovnoyi kulturi postupovo viroblyayetsya ideal lyudini yakij peredbachaye garmoniyu poyednannya fizichnoyi i duhovnoyi krasi Z cim idealom spivvidnosilasya vsya sistema vihovannya i osviti unikalna dlya svogo chasu Same v polisah Elladi upershe v istoriyi postalo zavdannya navchannya ditej usogo vilnogo naselennya mova jshla nasampered pro hlopchikiv Prichomu uvaga zvertalasya yak na pridbannya naukovih znan tak i na fizichnij rozvitok na zasvoyennya moralnogo kodeksu vilnogo gromadyanina Isnuvali privatni i derzhavni navchalni zakladi Na strukturi osviti vidbivalisya politichni vidminnosti mizh polisami U viznanomu centri osvitnictva Afinah z yih demokratichnim respublikanskim ladom oformilasya nastupna sistema navchannya Pershi shkilni zakoni buli skladeni davnogreckim poetom i derzhavnim diyachem Solonom U nih bulo peredbacheno sho shkilnij vchitel povinen chas vid chasu skladati ispiti shob pidtverditi svoye pravo vchiti inshih Zanyattya v shkolah provodilis lishe pri dennomu osvitlenni Yaksho batko ne viddavav sina do shkoli to sin mig ne utrimuvati batka v starosti Shkilnij vchitel obov yazkovo pokazuvav dityam osnovni gimnastichni vpravi yakim budut navchati v gimnaziyi Sered afinskih vchiteliv provodilis zmagannya v deklamaciyi i riznih vidah atletiki Pislya domashnogo vihovannya hlopchiki z semi rokiv pochinali vchitisya u nizhchij shkoli sho nazivalasya didaksaleon vid greckogo didaktikos povchalnij Tut navchali gramoti literaturi pochinayuchi z Gomera muziki arifmetiki malyuvannya Bilsh pogliblene vivchennya predmetiv z dopovnennyam pochatkiv astronomiyi i filosofiyi prodovzhuvalosya u drugomu rivni pochatkovih uchilish gramatichnij shkoli vid 12 do 15 rokiv Navchannya fizichnij kulturi velosya odnochasno v specialnomu kompleksi palestri Vsi ci tipi navchalnih zakladiv v Afinah nalezhali privatnim osobam Ale afinyani navchali za derzhavni koshti tih ditej batki yakih zaginuli na poli boyu zahishayuchi Vitchiznu Zavershuvalasya zagalna osvita u gimnaziyi de yunaki 16 18 rokiv udoskonalyuvalisya v naukah v chislo yakih vhodili ritorika etika logika geografiya a takozh u gimnastici Gimnasiyami vidala derzhava dlya nih buduvalisya monumentalni budivli Zamozhni gromadyani vvazhali za chest zajnyati vibornu posadu kerivnika gimnasiyi popri te sho vona bula pov yazana iz velikimi osobistimi vitratami Gimnaziyi buli centrami intelektualnogo zhittya polisa v Afinah yih bulo dekilka Pri kozhnij gimnaziyi obov yazkovo isnuvala biblioteka Najbilsh proslavilas Platonivska akademiya de viv besidi zi svoyimi uchnyami Platon i Likejon zasnovanij Aristotelem Pislya gimnasiyi mozhna bulo stati efebom uchnem vishogo navchalnogo zakladu yaki v polisnu epohu buli vijskovimi a v ellinistichnu dokorinno zminilisya i stali civilnimi Svoyeridnoyu formoyu vishoyi osviti mozhna vvazhati gurtki sho grupuvalisya navkolo velikih vchenih U Sparti kontrol derzhavi nad rozvitkom osobistosti buv dosit zhorstkim Za perekazami novonarodzhenih oglyadali chleni gerusiyi miskoyi radi starijshin i vidbirali tilki zdorovih ditej Kvolih i hvoroblivih skidali v provallya Tajgetskogo hrebta Isnuvala sistema derzhavnogo shkilnogo navchannya obov yazkova dlya kozhnogo spartancya vid 8 do 20 rokiv Vchilisya v shkolah na vidminu vid Afin i hlopchiki i divchata ale u Sparti ditinu vidrivali vid sim yi Hlopciv pochinayuchi z 12 rokiv dilili na zagoni na choli kozhnogo zagonu stavivsya pren starshij i najavtoritetnishij hlopchik Osnovnimi elementami navchannya buli polyuvannya religijni ta vijskovi tanci riznomanitni fizichni vpravi Rozumovij rozvitok buv osobistoyu spravoyu kozhnogo spartriata Mistectvo Starodavnoyi GreciyiDokladnishe Davnogrecke mistectvo Literatura Dokladnishe Davnogrecka literatura Avtorstvu Gomera pripisuyutsya Iliada ta Odisseya Gesiod pershij vidomij davnogreckij poet Osoblive misce v istoriyi svitovoyi civilizaciyi zajmaye davnogrecka hudozhnya kultura Ellinske mistectvo dosyaglo glibokoyi lyudyanosti obraziv projnyate vidchuttyam garmoniyi svitu i lyudini sho usvidomleno vtilyuye krasu prirodnogo buttya Z mifologiyeyu yiyi syuzhetami i obrazami pov yazane duzhe rannye formuvannya davnogreckoyi literaturnoyi tradiciyi Rozvitok okremih sfer kulturi ne zavzhdi vidbuvayetsya rivnomirno Tak u Davnij Greciyi vershini poetichnoyi tvorchosti buli dosyagnuti nabagato ranishe nizh sklalisya klasichni nauka osvita i mistectvo Priblizno u VIII stolitti do n e Gomer napisav svoyi epichni poemi Iliadu i Odisseyu Bilshist vchenih vvazhaye sho Gomer zhiv u Malij Aziyi i buv rapsodom tak nazivali poetiv sho vistupali z deklamaciyeyu svoyih virshiv Pro chas pismovogo oformlennya poem dumki rozhodyatsya odni vvazhayut sho pershi zapisi buli zrobleni za zhittya Gomera inshi sho ce stalosya piznishe u VI stolitti do n e Obidvi versiyi spivvidnosyatsya z istoriyeyu greckoyi pismennosti Alfavit fonetichne pismo bulo zapozichene grekami u finikijciv yakraz u VIII stolitti do n e Greki i pisali yak finikijci sprava nalivo i bez golosnih a u VI stolitti do n e pismo nabulo vzhe zvichnij dlya nas viglyad Poemi Gomera tisno pov yazani z narodnim geroyichnim eposom prisvyachenim Troyanskij vijni v yakomu pereplelisya i realni istorichni podiyi vijskovij pohid grekiv ahejciv na Troyu yaku voni nazivali Ilion i fantastichni syuzheti Yabluko rozbratu yak prichina vijni uchast bogiv u konflikti Troyanskij kin Odnak Gomer ne perekazuye mifi a stvoryuye hudozhni obrazi malyuye vnutrishnij svit geroyiv zitknennya harakteriv Iliada prisvyachena odnomu epizodu ostannogo desyatogo roku vijni gnivu najmogutnishogo ta najhorobrishogo z greckih voyiniv Ahilla sho obrazivsya na vatazhka grekiv mikenskogo carya Agamemnona Ahill vidmovlyayetsya brati uchast u bitvi troyanci prorivayutsya do korabliv gine najkrashij drug Ahilla Patrokl Ahill zminyuye rishennya vstupaye v poyedinok z golovnim zahisnikom Troyi sinom carya Priama Gektorom i vbivaye jogo Prigolomshuye scena zustrichi Ahilla z Priamom koli car ciluyuchi ruki peremozhcya prosit viddati jomu tilo sina dlya pohovannya z usima pochestyami Odisseya insha za kompoziciyeyu ta syuzhetom Vona rozpovidaye pro dovge povne nejmovirnih kazkovih prigod povernennya dodomu odnogo z golovnih uchasnikiv vijni carya ostrova Itaka hitromudrogo Odisseya Greki ne prosto znali napam yat bagato raziv perepisuvali lyubili gomerivski poemi a shilyalisya pered nimi Yih zrobili osnovoyu vihovannya j osviti Tochnu i obraznu ocinku znachennya Iliadi i Odisseyi dav serednovichnij vizantijskij pismennik Podibno tomu yak zi sliv Gomera vsi richki i potoki berut svij pochatok v Okeani tak vsyake slovesne mistectvo dzherelo maye v Gomeri Gesiod prodovzhiv epichnu tradiciyu Gomera V poemi Teogoniya vin viklav mifologichni uyavlennya pro pohodzhennya bogiv ta ustrij svitu V Pracyah i dnyah vpershe vviv v epichnu poemu osobisti ocinki opis obstavin vlasnogo zhittya Nadali v Greciyi otrimala rozvitok lirichna poeziya Nazivnimi stali imena poetesi Sapfo sapfichna strofa osoblivij virshovanij rozmir Anakreonta anakreontika lirika sho ospivuye radist zhittya i mirski nasolodi Odnak virshi cih ta inshih davnogreckih avtoriv zbereglisya lishe fragmentarno Yak samostijnij zhanr literaturnoyi tvorchosti sklalasya dramaturgiya Dramaturgiya ta teatr Dokladnishe Davnogreckij teatr ta Davnogrecka komediya Viniknennya davnogreckogo teatru pov yazane zi svyatami na chest boga vinogradarstva Dionisa Dionisiyami Uchasniki procesij zobrazhali pochet Dionisa i nadyagayuchi kozyachi shkuri spivali i tancyuvali slovo tragediya v perekladi z greckoyi gimn kozliv Na istorichne pohodzhennya teatru vkazuye obov yazkova uchast u tragediyah horu z yakim spochatku vstupav v dialogi yedinij aktor piznishe kilkist aktoriv zbilshilasya do troh Spoluchivshis iz literaturnoyu tradiciyeyu teatr v klasichnu epohu z religijnih narodnih uyavlen peretvorivsya na samostijnij vid mistectva Teatralizovani vistavi stali nevid yemnoyu chastinoyu derzhavnih svyat Dionisij ta Lenej Dlya nih buduvali grandiozni kam yani teatri rozrahovani na tisyachi glyadachiv teatr Dionisa v Afinah najkrashe za inshi zberigsya amfiteatr v Epidavri Miska vlada znahodila horega lyudinu yaka zabezpechuvala finansuvannya vidbirali postanovki i na svij rozsud viznachali poryadok pokazu komedij ta tragedij Bidni lyudi otrimuvali groshi na vhidnij kvitok Aktorami buli viklyuchno choloviki voni grali v osoblivih maskah Maski vidobrazhali harakter ta nastrij zobrazhuvanogo personazha Postanovnikom buv sam poet Pislya zakinchennya vistav sho trivali dekilka dniv z ranku do vechora specialni suddi viznachali najkrashih i vruchali prizi u viglyadi groshovoyi premiyi dramaturgovi j horegu lavrovoyi gilki ta pam yatnika na chest horega Najbilsh uslavlenimi dramaturgami buli tragiki Eshil Sofokl ta Evripid Eshil napisav 90 p yes 13 raziv vin peremagav u dramatichnih zmagannyah Jogo istorichna p yesa Persidci proslavlyaye peremogu grekiv u vijni iz zagarbnikami Do rechi sam Eshil brav uchast u najbilshih bitvah Bilshist davnogreckih p yes vikoristovuyut mifologichni syuzheti yaki avtori vilno interpretuvali virazhayuchi vlasni poglyadi Eshil u Prometeyi prikutomu zahoplyuyetsya muzhnistyu i volelyubnistyu titana U Sofokla z yavlyayetsya psihologichne motivuvannya vchinkiv geroyiv Napriklad v Antigoni golovna geroyinya zhertvuye soboyu ale vikonuye etichnij obov yazok vsuperech zaboroni carya hovaye zagiblogo brata Same v cij tragediyi zvuchit hor zi znamenitim refrenom Bagato u sviti sil velikih ale silnishe za lyudinu nemaye v prirodi nichogo Bilshist dramatichnih tvoriv vtracheni Povnistyu zbereglosya lishe sim p yes Eshila sim Sofokla napisano 123 z nih 24 peremogli na zmagannyah trohi bilshe 17 Evripida Evripid molodshij z troh velikih dramaturgiv zhiv vzhe v epohu krizi gromadyanskih voyen zovnishnoyi nebezpeki sho narostala z boku Makedoniyi Vse ce i vidbilosya v jogo tvorchosti Medeya Ipolit Aristotel nazivav Evripida najtragichnishim sered poetiv Majstrom komediyi zasluzheno vvazhavsya Aristofan Hmari Osi Zhabi Dramatichni tvori davnih grekiv dosi zalishayutsya v repertuari bagatoh teatriv voni neodnorazovo ekranizuvalisya Muzika Dokladnishe Davnogrecka muzika Vazhlive misce v zhitti elliniv zajmala muzika Obrazi muzikantiv predstavleni v davnogreckij mifologiyi Orfej Pan Marsij zobrazhennya muzikantiv zbereglisya na greckih vazah ta u viglyadi skulptur V Greciyi isnuvali specialni kolegiyi ob yednannya spivakiv muzikantiv tancyuristiv muzika zvuchala pid chas urochistostej ritualiv igor suprovodzhuvala teatralni diyi Muzichnij instrumentarij buv predstavlenij strunnimi shipkovimi kifara lira a takozh duhovimi instrumentami avlos flejta Pana Davnogreckimi mislitelyami buli vivcheni najvazhlivishi akustichni zakonomirnosti Pifagor Aristoksen rozroblena detalna ladova sistema ta sistema notaciyi razom z tim znachne misce v trudah filosofiv pridileno i muzichno estetichnim ta muzichno etichnim problemam Platon Aristotel Muzichna kultura starodavnih grekiv pereduvala kultovij muzici hristiyanskoyi Yevropi nastupnih stolit vizantijska muzika grigorianskij spiv i znachnoyu miroyu viznachila podalshij rozvitok yevropejskoyi muziki davshi bilshosti yevropejskih mov takozh i sam termin muzika vid muz Arhitektura Afinskij akropolParfenonDokladnishe Davnogrecka arhitektura V umovah rabovlasnickoyi demokratiyi stvoryuyetsya cilisne seredovishe mist derzhav Rozvivayetsya sistema regulyarnogo planuvannya mista Gippodamova sistema z pryamokutnoyu sitkoyu vulic plosheyu centrom torgovogo i suspilnogo zhittya Kultovim i arhitekturno kompozicijnim yadrom mista buv hram yakij buduvavsya na vershini akropolya pidnesenoyi i ukriplenoyi chastini mista Ellini virobili absolyutno inshij nizh u davnoshidnoyi civilizaciyi tip hramu vidkritij svitlij sho proslavlyav lyudinu a ne vselyav trepet Harakterno sho v arhitekturi prisutnij lyudskij metrichnij pochatok Matematichnij analiz proporcij davnogreckih hramiv pokazav sho voni vidpovidayut proporciyam lyudskoyi figuri Klasichnij greckij hram buv pryamokutnim u plani z usih storin otochenij kolonadoyu Dah buv dvoshilim Trikutni ploshini sho utvorilisya z fasadiv frontoni yak pravilo prikrashalisya skulpturnimi zobrazhennyami Grecku arhitekturu vidriznyaye chistota i yednist stilyu Bulo virobleno tri osnovnih arhitekturnih orderi order v perekladi z greckogo poryadok voni rozriznyayutsya tipami kolon i perekrittiv proporciyami dekorativnim ozdoblennyam Dorichnij ta ionichnij stili vinikli u polisnij period Najchepurnishij korinfskij order z yavlyayetsya u dobu ellinizmu Najbilsh dovershenim arhitekturnim ansamblem klasichnoyi Greciyi ye Afinskij akropol Vin buv sporudzhenij u drugij polovini V stolittya do n e v period najbilshoyi mogutnosti Afin Pagorb Akropolis sho pidnositsya na 150 m nad rivnem morya zdavna buv forteceyu a potim miscem golovnih kultovih sporud Odnak pid chas perskogo napadu vsi voni zaznali rujnuvannya Perikl sho domigsya perenesennya v Afini skarbnici Afinskogo morskogo soyuzu v yakij vhodilo bagato davnogreckih polisiv stav iniciatorom grandioznoyi rekonstrukciyi Akropolya Robotami keruvav osobistij drug Perikla vidatnij skulptor Fidij Vidminna risa cogo kompleksu nadzvichajna garmonichnist yaka poyasnyuyetsya yednistyu zadumu i korotkimi dlya takih masshtabiv terminami budivnictva blizko 40 rokiv Paradnij vhid do Akropolya Propileyi zvedeni arhitektorom Mnesiklom Piznishe pered nimi na shtuchno zbilshenomu vistupi skeli buv pobudovanij nevelikij hram Niki Apteros Niki Bezkriloyi simvol togo sho boginya peremogi nikoli ne pokine misto Golovnij hram Akropolya bilomarmurovij Parfenon hram Afini Parfenos Afini Divi Jogo arhitektori Iktin i Kallikrat zadumali i sproyektuvali budovu nastilki proporcijnoyu sho vona vidilyayuchis yak bezumovno najvelichnisha sporuda kompleksu pri comu svoyimi rozmirami ne tyazhiye nad inshimi U starovinu v centri Akropolya na postamenti u zolotih obladunkah pidnosilasya grandiozna figura Afini Palladi Afini Voyitelnici roboti Fidiya Erehtejon hram prisvyachenij Posejdonu yakij za mifom supernichav z Afinoyu za pravo pokrovitelstvuvati mistu Najznamenitishij v comu hrami portik kariatid Portikom nazivayut vidkritu z odnogo boku galereyu sho spirayetsya na koloni a v Erehtejoni koloni zamineni shistma marmurovimi figurami divchat kariatid Rimskij istorik Plutarh sho pisav pro sporudi Akropolya yih vichna novizna vryatuvala yih vid dotiku chasu Arhitektura ellinistichnih polisiv prodovzhuvala grecki tradiciyi ale narivni zi sporudzhennyam hramiv bilshe uvagi stalo pridilyatisya civilnomu budivnictvu arhitekturi teatriv gimnazij palaciv ellinistichnih praviteliv Vnutrishnye i zovnishnye oformlennya budivel stalo bagatshim i riznomanitnishim Do togo chasu vidnositsya zvedennya takih proslavlenih chudes svitu yak grobnicya carya Mavzola v Galikarnasi ta Faroskij mayak na vhodi v Aleksandrijsku gavan hram Dionisu u Teosi tvorinnya Germogena Obrazotvorche mistectvo Diskobol Miron Gliptoteka MyunhenDorifor Polikleta StarshogoDiv takozh seriya statej z temi Davnogreckij vazopis Skulptura Starodavnoyi Greciyi Skulptura bula ulyublenim vidom mistectva elliniv Statuyi bogiv stavilisya v hramah i na miskih ploshah sporudzhuvalisya peremozhcyam Olimpijskih igor i velikim dramaturgam Ovolodinnya duzhe postupove doskonalistyu u comu vidi mistectva shodit do arhayichnih chasiv Arheologami znajdeni desyatki duzhe shozhih odna na odnu arhayichnih statuj dvoh tipiv tak zvani kurosi statuyi ogolenih yunakiv i kori zadrapovani zhinochi statuyi Ci figuri viglyadayut she duzhe skuto mozhna pobachiti tilki sprobi peredati zhivij ruh Shedevri skulpturi yakimi ne vtomlyuyetsya zahoplyuvatisya lyudstvo dala svitu epoha davnogreckoyi klasiki Suchasnikami buli veliki majstri Fidij Miron Poliklet iz Argosa Fidiya suchasniki nazivali tvorcem bogiv Do nas jogo golovni roboti ne dijshli suditi pro nih mozhna lishe za zahoplenimi opisami i rimskimi kopiyami Statuya Zevsa oblicovana zolotom i slonovoyu kistkoyu v golovnomu hrami Zevsa v Olimpiyi bula spravedlivo zarahovana suchasnikami do semi chudes svitu Vin zhe stvoriv vidatni barelyefi i skulpturi Parfenona v tomu chisli golovnu statuyu Afini Parfenos Afina divi Miron dosyag visot u pragnenni peredati u skulpturnomu zobrazhenni ruhu lyudini U jogo znamenitomu Diskoboli vpershe u mistectvi rozv yazane zavdannya peredachi momentu perehodu vid odnogo ruhu do inshogo podolana statichnist U toj zhe chas vidpovidno do zagalnogo estetichnogo idealu oblichchya atleta skulptor zobrazhaye absolyutno spokijnim Polikletu nalezhit cikl statuj atletiv peremozhciv Olimpijskih igor Najvidomisha figura Dorifor yunak zi spisom Poliklet teoretichno uzagalniv dosvid svoyeyi majsternosti v traktati Kanon Najproslavlenishim tvorcem zhinochih skulpturnih obraziv buv Praksitel Jogo Afrodita Knidska viklikala bezlich nasliduvan Proporcijnist klasichnih skulptur stala zrazkom dlya majstriv bagatoh epoh Epoha zavoyuvannya Aleksandra Makedonskogo podalshogo krahu jogo imperiyi spovnena pristrastej zletiv i padin lyudskih dol cilih derzhav prinesla novu atmosferu u mistectvo Yaksho porivnyuvati skulpturi epohi ellinizmu z poperednim klasichnim periodom to yih viglyad vtrativ nezvorushnist spokij Hudozhnikiv Apellesa Protogena ta in pochali cikaviti dushevni porivi metannya lyudej yih stan u tragichni momenti napriklad skulpturna grupa Laokoon Z yavlyayutsya skulpturni portreti sho peredayut individualni risi Yaskravoyu bula tvorchist Skopasa do nas zberigsya skulpturnij portret Aleksandra Makedonskogo Uspihi nauki rozshirili tehnichni mozhlivosti mistectva Odne z semi chudes svitu Kolos Rodoskij sho yavlyav soboyu bronzovu statuyu boga Soncya Geliosa visota kolosa bula blizko 35 m Zhivopisni tvori freski kartini chas ne zberig ale pro yih riven dozvolyaye suditi chudovij vazovij zhivopis Iz vdoskonalennyam keramichnoyi tehnologiyi ris yiyi hudozhnij riven dlya arhayiki harakternij tak zvanij chornofigurnij stil zobrazhennya malyuvalisya temni figuri na svitlomu foni yakij u klasichnu epohu zminivsya chervonofigurnim sho zrobiv zobrazhennya realistichnishimi LiteraturaVihovannya u Starodavnij Greciyi sociokulturnij kontekst navch posib dlya vish ped navch zakl Petro Gusak Lyudmila Gusak Lesya Martirosyan Shidnoyevrop nac un t imeni Lesi Ukrayinki Luck Vezha Druk 2016 199 s PrimitkiRichard Tarnas The Passion of the Western Mind New York Ballantine Books 1991 Colin Hynson Ancient Greece Milwaukee World Almanac Library 2006 4 Carol G Thomas Paths from Ancient Greece Leiden Netherlands E J Brill 1988 Lejst O Istoriya politicheskih i pravovyh uchenij Gl 13 Reale Dzh Antiseri D Zapadnaya filosofiya ot istokov do nashih dnej PosilannyaStarodavnya Greciya u sestrinskih VikiproyektahPortal Greciya Starodavnya Greciya u Vikishovishi EnciklopediyiDavid Sacks Oswyn Murray Lisa R Brody Encyclopedia of the ancient Greek world Infobase Publishing 2005 412 p ISBN 0 8160 5722 2 Vsemirnaya istoriya Enciklopediya v 10 ti t Red I Lure M Poltavskij M Gosdarstvennoe izdatelstvo politicheskoj literatury 1956 g ros MonografiyiAlandskij P I Istoriya Grecii Izd 3 ispr 2010 264 s ISBN 978 5 397 01014 6 Peter Connolly Andrew Solway Ancient Greece Oxford University Press 2001 412 p ISBN 0 19 910810 2 Britannica Educational Publishing Ancient Greece From the Archaic Period to the Death of Alexander the Great The Rosen Publishing Group 2010 224 p ISBN 1 61530 209 3 Robert F Pennell Ancient Greece From the Earliest Times Down to 146 B C BiblioBazaar LLC 2009 216 p ISBN 1 110 08475 7Podalshe chitannyaIstoriya Drevnej Grecii Sost K V Panevin SPb Poligon AST 1999 638 s Istoriya Starodavnoyi Greciyi u korotkomu vikladi ros