Давньогрецька комедія (грец. Αρχαία Ελληνική κωμωδία) — давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого у гостро-сатиричній, дотепній формі висміювалися людські вади.
Походження та значення комедії
Коме́дія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини. Саме слово «комедія» походить від двох коренів: «kommos» — «ряжені натовпи людей напідпитку» і «ode» — «пісня». Іноді слово «комедія» ще й тлумачать як «сільська пісня».
Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема у Стародавніх Афінах, у 480-х роках до н. е. Зачинателем жанру комедії в Афінах та Аттиці загалом був мегарієць Сусаріон.
Точні дані про її походження відсутні, тому ця проблема, як і походження трагедії, є досить складною. Хоч яким парадоксальним це може видатися на перший погляд, але таких два діаметрально протилежних явища, як, з одного боку, трагедія (театральна вистава вкрай похмурої тональності) і, з другого боку, комедія (весела, смішна театральна вистава) дослідники пов'язують з єдиним джерелом — Діонісійськими святами. Релігієзнавці цей гаданий парадокс можуть легко пояснити. Відповідь на питання лежить в самому характері Діонісій (свята бога, котрий зникає та повертається). За віруваннями еллінів, коли Діоніс покидав Елладу, наставала зима, земля не плодоносила, починався голод. Отже, закодованим сенсом першої частини Діонісій було відтворення печалі еллінів з приводу відсутності Діоніса. Цьому настрою відповідає настрій трагедії. Проте тим більшою була радість еллінів, коли бог родючості нарешті повертався до Еллади (тобто наставала весна і природа оживала). Цю радість необхідно було не просто висловити, а й акцентовано підкреслити — а цьому відповідала тональність веселої вистави — комедії.
Елліни, які так сумували в першій частині свят на честь Діоніса, на другій (веселій) частині цього свята бурхливо раділи, співали, жартували, причащалися вином — дарунком Діоніса, котрий був ще й богом виноробства. В такому збудженому стані вони дозволяли собі різні жарти, зокрема й не зовсім пристойні. Саме тут витоки майбутнього ставлення до трагедії як до «високого» жанру, а до комедії як жанру «низького».
Фалічні пісні — ще одне джерело комедії. Вони також виконувалися під час весняних сільських свят родючості, і тональністю нагадували вже згадану пісню Комосу. Їх виконувала процесія селян, які вже добре почастувалися Діонісовими дарами, тобто вином. Вони несли кошики з першими сільськогосподарськими плодами, деякі з них тримали в руках великі зображення символів плодючості — (пеніси), які символізували животворні сили природи, що пробуджувалися навесні.
Ще одне джерело — , або «викривальні куплети», які виконували зазвичай бідні мешканці сіл і полісів уночі, зміненим голосом (аби уникнути помсти) на відстані чутності біля помешкань тих, хто їх чимось образив. Іноді ці виконавці були талановитими промовцями, а їхні пісні досягали мети — «виховували» людей. Тож згодом урядовці Еллади почали заохочувати таких самородків до створення комедій, адже драма в Елладі вважалася важливим засобом виховання демосу.
Основні етапи
Розрізняли три етапи давньогрецької комедії, сприйняті пізнішим європейським літературознавством:
- давній (486—404 до н. е.) — від Великих Діонісій до поразки Афін у Пелопоннеській війні;
- середній (404—336 або 323 до н. е.), тобто до смерті Александра Македонського та наступного занепаду його імперії;
- новий, розквіт якого припадає на останню чверть IV — перші десятиліття III століття до н. е.
Давньогрецькій комедії давнього етапу притаманна соціальна заангажованість, політична сатира, гротескно-фантастичний сюжет (комедії Аристофана, Кратіна та ін.), середнього — міфологічна травестія, стереотипні маски вояка, гетери, кухаря та ін. Нова давньогрецька комедія зосереджувалася на сімейно-побутових мотивах, зокрема, на темі збезчещеної дівчини та покинутих дітей (Менандр, Філемон та ін.).
Комедії Арістофана
Найвидатнішим представником давньої аттичної комедії був афінський драматург Арістофан, якого шанобливо називають «батьком комедії».
Комедія — жанр, доведений до досконалості Арістофаном і двома його головними суперниками, Евполідом й Кратіном, очевидно, виникла з об'єднання традиційних народних розваг, таких, як міми, імпровізовані фарси та сільські пісні, зі стародавнім культом родючості на честь Діоніса. У древній комедії панують непристойність, злободенність, надзвичайно грубі особисті і політичні випади. Комедіографи користувалися нічим не обмеженою волею слова, і навіть видатні діячі не були позбавлені гноблень. З іншого боку, поетів все-таки іноді наздоганяла кара: так, повідомляється, що Алківіад відповів на сатиру тим, що зіштовхнув Евполіда в море. Клеон, у той час один з перших осіб у державі, обрав помірніший спосіб зведення рахунків, подавши на Арістофана скаргу до Ради, коли молодий поет обрушився на нього у «Вавилонянах». Проте твори Арістофана не заборонялися, і він продовжував нападки на Клеона, не припинивши їх і після смерті останнього.
Уперше в афінському театрі Арістофан виступив у 427 р. до н. е. (втрачена комедія «Бенкетуючі»); а його останній твір датують до 388 р. до н. е. Усього він написав не менше 40 комедій, до нас дійшли повністю лише одинадцять (а від інших збереглося бл. 900 фрагментів).
Уцілілі комедії поділяються на три групи:
Комедії першого періоду (425—421 рр. до н. е.)
Відрізняються найяскравішою політичною спрямованістю, об'єкт критики в них завжди визначений з максимальною точністю. Носієм публіцистично-викривального начала є хор, що активно виступає в пароді, парабасі й агоні персонаж, що втілює соціальне зло, часто запозичує конкретні риси в реально існуючої особи, але наділяється узагальненими ознаками певного типу — «демагога» (Чинбар), «філософа» (Сократ), «посла», «судді» тощо Характеристика такого героя створюється переважно зовнішніми або максимально конкретними ознаками: від промов і підношень Пафлогонца пахне шкірою; «вознесений» в думках Сократ поміщається в кошику, що висить між небом і землею. Широко застосовується фольклорна за своїм походженням гіпербола, що відкриває шлях відвертого гротеску і шаржу. До нього входять:
- «Ахарняни» (425 р. до н. е.), присвяченої критиці братовбивчої війни між Афінами та Спартою.
- «Вершники» (424 р. до н. е.), спрямованої проти всемогутнього тоді в Афінах демагога Клеона, який прагнув «війни до переможного кінця».
- «Хмари» (423 р. до н. е.)
- «Оси» (422 р. до н. е.), спрямовану проти афінської верхівки, котра присвоювала собі левову частку народних грошей, а старих людей примушувала заробляти на життя сидінням на судових засіданнях, від чого ті уподібнювалися осам, прагнучи сильніше «вжалити» підсудних (звідси назва твору).
- «Мир» (421 р. до н. е.)
Комедії другого періоду (414—405 рр.до н.е)
Відрізняються постановкою загальніших питань і ослабленням персональної інвективи. Робиться спроба включити хорову парабасу в розвиток сюжету і підпорядкувати цій же меті епізодичні зчіпки в другій половині комедії — найуспішніше це втілено в комедії «Лісістрата», де розв'язка настає лише в кінці п'єси і гостра сюжетна ситуація тримає читача в напрузі до останньої миті. У другий період входять:
- «Птахи» (414. до н. е.) утопічно-сатиричний твір, що відкриває приховані пружини афінської політики.
- «Жінки на святі Тесмофорій» (411 р. до н. е.), де висміяно драматургію Еврипіда, якого жінки карають за те, що в його трагедіях жіночі образи є негативними.
- «Жаби» (405 р. до н. е.)
Комедії третього періоду (392—388 рр. до н.е)
Подальший розвиток тенденції до індивідуальної характерності і побутової конкретності персонажа. Найкращий приклад — образ пронизливого і нахабного раба Каріона в «Плутосі» — безсумнівному предтечі рабів новоаттичної (Менандр) і римської комедії (Плавт), а через них і європейські комедії нового часу (Бомарше, Карпенко-Карий).
Майже нівелюється партія хору: його функції зводяться до танцю в перервах між окремими епізодами, настільки мало пов'язані зі змістом комедії, що для них навіть не завжди пишеться спеціальний текст, а тільки відзначається момент вступу хору зі вставним номером. Входять дві комедії:
- «Жінки в народних зборах» (392 р. до н. е.), про фантастичну ситуацію, коли переодягнені чоловіками жінки захоплюють владу в народних зборах і змінюють закони згідно зі своїми інтересами, встановлюючи своєрідну «комуну» — спільність майна, дітей і чоловіків, але зазнають поразки.
- «Плутос» (388 р. до н. е.), фантастична ситуація, коли багатство чесних землеробів забезпечується одужанням бога Плутоса; піднято також гостре питання про роль рабства у забезпеченні безбідного життя афінян.
У формальній побудові п'єси Арістофан дотимувався завжди однієї і тієї ж схеми, іноді приносячи в неї розмаїтість. Пролог, звичайно довший, ніж у трагедіях, представляє публіці комічного героя та попередньо описує ситуацію. Тут же герой (часто це пересічний сільський житель) викладає неймовірний план — як разом позбавити людство від усіх нещасть, і цей план стає основою розвитку сюжету. Потім виходить хор, як правило, щоб протистояти планам героя, якому доводиться докласти зусилля для залучення хору на свою сторону. Вихід хору називається «парод», за ним найчастіше йде сцена суперечки, «агон», у результаті якого учасники хору погоджуються прийняти план головного героя. Потім персонажі п'єси залишають сцену, щоб розпочати здійснювати план, а хор тим часом виконує «парабасу» (буквально «вихід уперед»), розгорнуте звернення до публіки, звичайно в сімох частинах з мінливим віршованим розміром, у якому поет прямо говорить з публікою про політика, суперників по ремеслу і про самого себе. У наступним за «парабасою» сценах план має успіх. Ці сцени пожвавлюються грубуватим фарсом, коли блаженна свобода, забезпечена новим порядком речей, дозволяє запросто виганяти різного роду ошуканців і самозванців. Епізоди перемежовуються піснями, то ніжно-ліричними, то грубо непристойними, що виконуються хором. Завершується п'єса святом, найчастіше це буває весілля героя з алегоричною фігурою, що символізує його торжество.
Імовірно, не було нічого дивного в тому, що в IV ст. до н.е. комедії такого роду вже не писали — існування жанру древньої комедії було нерозривно зв'язане з розквітом афінської демократії й обумовлене як згуртованістю громадян міста-держави, так і повною волею слова. Як представника цього жанру Арістофан практично не мав впливу на подальший розвиток літератури, оскільки в елліністичний і римський періоди беззастережно панує нова комедія. Горацій ностальгійно згадує Арістофана як поета, який користувався повною волею слова, однак пізніші автори майже не згадують про нього, попри найбільшу славу, що оточувала його при житті.
Комедії Арістофана, які дійшли до нас повністю, охоплюють майже сорокарічний період історії Афін, насичений подіями виняткової важливості.
Галерея
- Керамічна маска комедійного актора
Посилання
- Політична комедія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 243.
- Політична (соціальна) комедія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 425. — 634 с.
- Епідавр. Святилище Асклепія — давньогрецький театр [ 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
Джерела
- Патріс Паві. «Словник театру».
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
- Антична література: навч.посіб./Ковбасенко Ю. І. — 2 — ге К56 вид.,розшир. та доповн. — К.:Київський університет імені Бориса Грінченка, 2012. — 248с.
- Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література: Підручник. — К.: Либідь, 2001. — 718 с.
Це незавершена стаття про театр. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Davnogrecka komediya grec Arxaia Ellhnikh kwmwdia davnogreckij dramatichnij zhanr za dopomogoyu yakogo u gostro satirichnij dotepnij formi vismiyuvalisya lyudski vadi Teatralna maska Novoyi Attichnoyi komediyi pentelijskij marmurPohodzhennya ta znachennya komediyiKome diya dramatichnij tvir u yakomu zasobami gumoru ta satiri vikrivayutsya negativni suspilni ta pobutovi yavisha rozkrivayetsya smishne v navkolishnij dijsnosti lyudini chi tvarini Same slovo komediya pohodit vid dvoh koreniv kommos ryazheni natovpi lyudej napidpitku i ode pisnya Inodi slovo komediya she j tlumachat yak silska pisnya Davnya komediya ostatochno sformuvalasya yak zhanr v Attici zokrema u Starodavnih Afinah u 480 h rokah do n e Zachinatelem zhanru komediyi v Afinah ta Attici zagalom buv megariyec Susarion Tochni dani pro yiyi pohodzhennya vidsutni tomu cya problema yak i pohodzhennya tragediyi ye dosit skladnoyu Hoch yakim paradoksalnim ce mozhe vidatisya na pershij poglyad ale takih dva diametralno protilezhnih yavisha yak z odnogo boku tragediya teatralna vistava vkraj pohmuroyi tonalnosti i z drugogo boku komediya vesela smishna teatralna vistava doslidniki pov yazuyut z yedinim dzherelom Dionisijskimi svyatami Religiyeznavci cej gadanij paradoks mozhut legko poyasniti Vidpovid na pitannya lezhit v samomu harakteri Dionisij svyata boga kotrij znikaye ta povertayetsya Za viruvannyami elliniv koli Dionis pokidav Elladu nastavala zima zemlya ne plodonosila pochinavsya golod Otzhe zakodovanim sensom pershoyi chastini Dionisij bulo vidtvorennya pechali elliniv z privodu vidsutnosti Dionisa Comu nastroyu vidpovidaye nastrij tragediyi Prote tim bilshoyu bula radist elliniv koli bog rodyuchosti nareshti povertavsya do Elladi tobto nastavala vesna i priroda ozhivala Cyu radist neobhidno bulo ne prosto visloviti a j akcentovano pidkresliti a comu vidpovidala tonalnist veseloyi vistavi komediyi Ellini yaki tak sumuvali v pershij chastini svyat na chest Dionisa na drugij veselij chastini cogo svyata burhlivo radili spivali zhartuvali prichashalisya vinom darunkom Dionisa kotrij buv she j bogom vinorobstva V takomu zbudzhenomu stani voni dozvolyali sobi rizni zharti zokrema j ne zovsim pristojni Same tut vitoki majbutnogo stavlennya do tragediyi yak do visokogo zhanru a do komediyi yak zhanru nizkogo Falichni pisni she odne dzherelo komediyi Voni takozh vikonuvalisya pid chas vesnyanih silskih svyat rodyuchosti i tonalnistyu nagaduvali vzhe zgadanu pisnyu Komosu Yih vikonuvala procesiya selyan yaki vzhe dobre pochastuvalisya Dionisovimi darami tobto vinom Voni nesli koshiki z pershimi silskogospodarskimi plodami deyaki z nih trimali v rukah veliki zobrazhennya simvoliv plodyuchosti penisi yaki simvolizuvali zhivotvorni sili prirodi sho probudzhuvalisya navesni She odne dzherelo abo vikrivalni kupleti yaki vikonuvali zazvichaj bidni meshkanci sil i polisiv unochi zminenim golosom abi uniknuti pomsti na vidstani chutnosti bilya pomeshkan tih hto yih chimos obraziv Inodi ci vikonavci buli talanovitimi promovcyami a yihni pisni dosyagali meti vihovuvali lyudej Tozh zgodom uryadovci Elladi pochali zaohochuvati takih samorodkiv do stvorennya komedij adzhe drama v Elladi vvazhalasya vazhlivim zasobom vihovannya demosu Osnovni etapiRozriznyali tri etapi davnogreckoyi komediyi sprijnyati piznishim yevropejskim literaturoznavstvom davnij 486 404 do n e vid Velikih Dionisij do porazki Afin u Peloponneskij vijni serednij 404 336 abo 323 do n e tobto do smerti Aleksandra Makedonskogo ta nastupnogo zanepadu jogo imperiyi novij rozkvit yakogo pripadaye na ostannyu chvert IV pershi desyatilittya III stolittya do n e Davnogreckij komediyi davnogo etapu pritamanna socialna zaangazhovanist politichna satira groteskno fantastichnij syuzhet komediyi Aristofana Kratina ta in serednogo mifologichna travestiya stereotipni maski voyaka geteri kuharya ta in Nova davnogrecka komediya zoseredzhuvalasya na simejno pobutovih motivah zokrema na temi zbezcheshenoyi divchini ta pokinutih ditej Menandr Filemon ta in Komediyi AristofanaNajvidatnishim predstavnikom davnoyi attichnoyi komediyi buv afinskij dramaturg Aristofan yakogo shanoblivo nazivayut batkom komediyi Komediya zhanr dovedenij do doskonalosti Aristofanom i dvoma jogo golovnimi supernikami Evpolidom j Kratinom ochevidno vinikla z ob yednannya tradicijnih narodnih rozvag takih yak mimi improvizovani farsi ta silski pisni zi starodavnim kultom rodyuchosti na chest Dionisa U drevnij komediyi panuyut nepristojnist zlobodennist nadzvichajno grubi osobisti i politichni vipadi Komediografi koristuvalisya nichim ne obmezhenoyu voleyu slova i navit vidatni diyachi ne buli pozbavleni gnoblen Z inshogo boku poetiv vse taki inodi nazdoganyala kara tak povidomlyayetsya sho Alkiviad vidpoviv na satiru tim sho zishtovhnuv Evpolida v more Kleon u toj chas odin z pershih osib u derzhavi obrav pomirnishij sposib zvedennya rahunkiv podavshi na Aristofana skargu do Radi koli molodij poet obrushivsya na nogo u Vavilonyanah Prote tvori Aristofana ne zaboronyalisya i vin prodovzhuvav napadki na Kleona ne pripinivshi yih i pislya smerti ostannogo Upershe v afinskomu teatri Aristofan vistupiv u 427 r do n e vtrachena komediya Benketuyuchi a jogo ostannij tvir datuyut do 388 r do n e Usogo vin napisav ne menshe 40 komedij do nas dijshli povnistyu lishe odinadcyat a vid inshih zbereglosya bl 900 fragmentiv Ucilili komediyi podilyayutsya na tri grupi Komediyi pershogo periodu 425 421 rr do n e Vidriznyayutsya najyaskravishoyu politichnoyu spryamovanistyu ob yekt kritiki v nih zavzhdi viznachenij z maksimalnoyu tochnistyu Nosiyem publicistichno vikrivalnogo nachala ye hor sho aktivno vistupaye v parodi parabasi j agoni personazh sho vtilyuye socialne zlo chasto zapozichuye konkretni risi v realno isnuyuchoyi osobi ale nadilyayetsya uzagalnenimi oznakami pevnogo tipu demagoga Chinbar filosofa Sokrat posla suddi tosho Harakteristika takogo geroya stvoryuyetsya perevazhno zovnishnimi abo maksimalno konkretnimi oznakami vid promov i pidnoshen Paflogonca pahne shkiroyu voznesenij v dumkah Sokrat pomishayetsya v koshiku sho visit mizh nebom i zemleyu Shiroko zastosovuyetsya folklorna za svoyim pohodzhennyam giperbola sho vidkrivaye shlyah vidvertogo grotesku i sharzhu Do nogo vhodyat Aharnyani 425 r do n e prisvyachenoyi kritici bratovbivchoyi vijni mizh Afinami ta Spartoyu Vershniki 424 r do n e spryamovanoyi proti vsemogutnogo todi v Afinah demagoga Kleona yakij pragnuv vijni do peremozhnogo kincya Hmari 423 r do n e Osi 422 r do n e spryamovanu proti afinskoyi verhivki kotra prisvoyuvala sobi levovu chastku narodnih groshej a starih lyudej primushuvala zaroblyati na zhittya sidinnyam na sudovih zasidannyah vid chogo ti upodibnyuvalisya osam pragnuchi silnishe vzhaliti pidsudnih zvidsi nazva tvoru Mir 421 r do n e Komediyi drugogo periodu 414 405 rr do n e Vidriznyayutsya postanovkoyu zagalnishih pitan i oslablennyam personalnoyi invektivi Robitsya sproba vklyuchiti horovu parabasu v rozvitok syuzhetu i pidporyadkuvati cij zhe meti epizodichni zchipki v drugij polovini komediyi najuspishnishe ce vtileno v komediyi Lisistrata de rozv yazka nastaye lishe v kinci p yesi i gostra syuzhetna situaciya trimaye chitacha v napruzi do ostannoyi miti U drugij period vhodyat Ptahi 414 do n e utopichno satirichnij tvir sho vidkrivaye prihovani pruzhini afinskoyi politiki Zhinki na svyati Tesmoforij 411 r do n e de vismiyano dramaturgiyu Evripida yakogo zhinki karayut za te sho v jogo tragediyah zhinochi obrazi ye negativnimi Zhabi 405 r do n e Komediyi tretogo periodu 392 388 rr do n e Podalshij rozvitok tendenciyi do individualnoyi harakternosti i pobutovoyi konkretnosti personazha Najkrashij priklad obraz pronizlivogo i nahabnogo raba Kariona v Plutosi bezsumnivnomu predtechi rabiv novoattichnoyi Menandr i rimskoyi komediyi Plavt a cherez nih i yevropejski komediyi novogo chasu Bomarshe Karpenko Karij Majzhe nivelyuyetsya partiya horu jogo funkciyi zvodyatsya do tancyu v perervah mizh okremimi epizodami nastilki malo pov yazani zi zmistom komediyi sho dlya nih navit ne zavzhdi pishetsya specialnij tekst a tilki vidznachayetsya moment vstupu horu zi vstavnim nomerom Vhodyat dvi komediyi Zhinki v narodnih zborah 392 r do n e pro fantastichnu situaciyu koli pereodyagneni cholovikami zhinki zahoplyuyut vladu v narodnih zborah i zminyuyut zakoni zgidno zi svoyimi interesami vstanovlyuyuchi svoyeridnu komunu spilnist majna ditej i cholovikiv ale zaznayut porazki Plutos 388 r do n e fantastichna situaciya koli bagatstvo chesnih zemlerobiv zabezpechuyetsya oduzhannyam boga Plutosa pidnyato takozh gostre pitannya pro rol rabstva u zabezpechenni bezbidnogo zhittya afinyan U formalnij pobudovi p yesi Aristofan dotimuvavsya zavzhdi odniyeyi i tiyeyi zh shemi inodi prinosyachi v neyi rozmayitist Prolog zvichajno dovshij nizh u tragediyah predstavlyaye publici komichnogo geroya ta poperedno opisuye situaciyu Tut zhe geroj chasto ce peresichnij silskij zhitel vikladaye nejmovirnij plan yak razom pozbaviti lyudstvo vid usih neshast i cej plan staye osnovoyu rozvitku syuzhetu Potim vihodit hor yak pravilo shob protistoyati planam geroya yakomu dovoditsya doklasti zusillya dlya zaluchennya horu na svoyu storonu Vihid horu nazivayetsya parod za nim najchastishe jde scena superechki agon u rezultati yakogo uchasniki horu pogodzhuyutsya prijnyati plan golovnogo geroya Potim personazhi p yesi zalishayut scenu shob rozpochati zdijsnyuvati plan a hor tim chasom vikonuye parabasu bukvalno vihid upered rozgornute zvernennya do publiki zvichajno v simoh chastinah z minlivim virshovanim rozmirom u yakomu poet pryamo govorit z publikoyu pro politika supernikiv po remeslu i pro samogo sebe U nastupnim za parabasoyu scenah plan maye uspih Ci sceni pozhvavlyuyutsya grubuvatim farsom koli blazhenna svoboda zabezpechena novim poryadkom rechej dozvolyaye zaprosto viganyati riznogo rodu oshukanciv i samozvanciv Epizodi peremezhovuyutsya pisnyami to nizhno lirichnimi to grubo nepristojnimi sho vikonuyutsya horom Zavershuyetsya p yesa svyatom najchastishe ce buvaye vesillya geroya z alegorichnoyu figuroyu sho simvolizuye jogo torzhestvo Imovirno ne bulo nichogo divnogo v tomu sho v IV st do n e komediyi takogo rodu vzhe ne pisali isnuvannya zhanru drevnoyi komediyi bulo nerozrivno zv yazane z rozkvitom afinskoyi demokratiyi j obumovlene yak zgurtovanistyu gromadyan mista derzhavi tak i povnoyu voleyu slova Yak predstavnika cogo zhanru Aristofan praktichno ne mav vplivu na podalshij rozvitok literaturi oskilki v ellinistichnij i rimskij periodi bezzasterezhno panuye nova komediya Goracij nostalgijno zgaduye Aristofana yak poeta yakij koristuvavsya povnoyu voleyu slova odnak piznishi avtori majzhe ne zgaduyut pro nogo popri najbilshu slavu sho otochuvala jogo pri zhitti Komediyi Aristofana yaki dijshli do nas povnistyu ohoplyuyut majzhe sorokarichnij period istoriyi Afin nasichenij podiyami vinyatkovoyi vazhlivosti GalereyaKeramichna maska komedijnogo aktoraPosilannyaPolitichna komediya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 243 Politichna socialna komediya Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 425 634 s Epidavr Svyatilishe Asklepiya davnogreckij teatr 19 listopada 2015 u Wayback Machine Portal Starodavnya Greciya Portal Teatr DzherelaPatris Pavi Slovnik teatru Literaturoznavchij slovnik dovidnik za redakciyeyu R T Grom yaka Yu I Kovaliva V I Teremka K VC Akademiya 2007 Antichna literatura navch posib Kovbasenko Yu I 2 ge K56 vid rozshir ta dopovn K Kiyivskij universitet imeni Borisa Grinchenka 2012 248s Pashenko V I Pashenko N I Antichna literatura Pidruchnik K Libid 2001 718 s Ce nezavershena stattya pro teatr Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi