Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Королівство Грецьке, також відоме як Елладське королівство (грец. Βασίλειον τῆς Ἑλλάδος, Vasileion tīs Ellados) — монархічна держава, заснована рішенням «великих держав» (Велика Британія, Франція, Російська імперія), яке закріпила Лондонська конференція (1832). Монархія у Греції була визнана офіційно на міжнародному рівні у Константинопольській угоді (1832), яка крім того гарантувала Греції цілковиту безпеку та незалежність від Османської імперії. Таким чином постала незалежна Грецька держава, що змінила Першу грецьку республіку, здобуту національно-визвольною війною.
Перша монархія Оттона Баварського існувала до 1924 року, коли була проголошена Друга грецька республіка, монархія була відновлена лише 1935 року із запрошенням на грецький престол данських принців із династії Глюксбургів. Після приходу військової хунти «Чорних полковників», у 1973 році монархія була ліквідована, а останній грецький король Костянтин ІІ був висланий із країни та позбавлений майна й навіть грецького громадянства.
Грецька війна за незалежність
У 1821 році грекомовне населення Пелопоннесу повстало проти Османської імперії. Після загальнорегіональної боротьби, яка тривала кілька місяців, грецька війна за незалежність призвела до створення першої автономної грецької держави з середини XV століття.
У січні 1822 року Перші національні збори в Епідаврі прийняли Декларацію незалежності Греції (частина Першої конституції країни), яка підтверджувала суверенітет Греції. Однак нова грецька держава була політично нестабільною та не мала ресурсів для збереження своєї територіальності в довгостроковій перспективі. Найважливіше те, що країні бракувало міжнародного визнання та не було міцних альянсів у західному світі.
Незалежність та король Оттон
Після кількох сухопутних і морських перемог, Греція була майже вільна до 1825 року, але Османська імперія викликала єгипетські війська під командуванням Ібрагіма-паші, який завдав грекам кілька сильних поразок і взяв Мессолонгіон 1826 року.
Після того, як Османська імперія повернула більшість втрачених грецьких територій, великі держави того часу (Сполучене Королівство, Російська імперія та Королівство Франція) побачили в грецькому контрнаступі можливість суттєво послабити Османську імперію і посилити свій вплив у Східному Середземномор'ї. Великі держави підтримали Грецію у відновленні незалежності, і після вирішальної битви в Наваринської затоці над флотом Ібрагіма-Паші 20 жовтня 1827 року, Ібрагім повернувся до Єгипту і Греція стала вільною. В Лондоні було домовлено про припинення вогню (див. Лондонська конвенція (1827)). Автономія Греції була остаточно визнана Лондонським протоколом 1828 року, а її повна незалежність від Османської імперії — Лондонським протоколом 1830 року.
Османська імперія визнала її такою за Адріанопольським мирним договором 1829 року, що завершив російсько-турецьку війну. Від залишків залежності Греція звільнена на Лондонській конференції 1830. Тимчасовим главою держави був призначений 1828 року графа Іоанн Каподистрія, який вважається першим Президентом Греції.
| Історія Греції | |
|---|---|
 | |
| Доісторична Греція | |
| Егейська цивілізація | |
| Західноанатолійська | |
| Мінойська | |
| Кікладська | |
| Елладська | |
| Мікенська | |
| Стародавня Греція | |
| Темні століття | |
| Архаїчна Греція | |
| Класична Греція | |
| Елліністична Греція | |
| Римська імперія | |
| Римська Греція | |
| Середньовічна Греція | |
| Візантійська імперія | |
| Латинократія | |
| Османська Греція | |
| Сучасна історія | |
| Грецька революція | |
| Грецьке королівство | |
| Друга грецька республіка | |
| Друга світова війна | |
| Грецька держава (1941—1944) | |
| (Окупація та Рух Опору) | |
| Громадянська війна | |
| Режим полковників | |
| (Третя Грецька Республіка) | |
Таким чином, Греція як самостійна держава існувала з 1828 року.
У 1831 році вбивство першого губернатора Греції, графа Іоанніса Каподістрії, спричинило політичну та соціальну нестабільність, яка поставила під загрозу відносини країни з її союзниками. Щоб уникнути ескалації та зміцнити зв'язки Греції з великими державами, Греція погодилася стати королівством у 1832 році (див. Лондонська конференція 1832 року). Принц Леопольд Саксен-Кобург-Готський спочатку був першим кандидатом на грецький престол; однак він відхилив пропозицію. Першим королем був обраний принц Баварії Отто фон Віттельсбах. Отто прибув до тимчасової столиці, Нафпліон, у 1833 році на борту британського військового корабля.
«Великі держави» скористались цим і призначили 1832 року королем Греції баварського принца Оттона (1833—1862) із династії Віттельсбахів. Політика уряду Оттона, який не скликав Народних зборів, фактично утискав місцеве самоврядування та друк, а також обтяжив країну податками, викликала революцію 1843, яка змусила короля погодитися на (парламент з двох палат, право голосу, обумовлене майновим цензом). У період 1854—1857 років під час Кримської кампанії британо-французька ескадра зайняла Пірей і зобов'язала Грецію зберігати нейтралітет. У внутрішній політиці уряд короля Оттона впродовж 20 років чинив спротив введенню конституційного ладу, скеровуючи до абсолютизму. Революція 1862 року скинула короля Оттона і баварську династію з грецького престолу.
Глюксбурги
Народні збори 1863 року обрали королем Греції Георга I, сина спадкоємця данського престолу. Новий король з'явився не з порожніми руками: Велика Британія добровільно поступилася Греції Іонічними островами. Конфлікт з Османською імперією через повстання на Криті 1866—1869 років був залагоджений Паризькою мирною конференцією. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 Греція, за порадою Великої Британії, зберегла нейтралітет. На Берлінському конгресі було вирішено приєднати до Греції значну частину Епіру і Фессалії, але дійсно була приєднана лише частина цієї території на південь від річки Саламврії і Арди: 13369 км² і близько 300 тис. мешканців.
Приєднання Східної Румелії до Болгарського князівства здалося грецькому уряду порушенням рівноваги на Балканському півострові і приводом до військових приготувань з метою розширення своїх кордонів у Фессалії і Македонії. Але оголошена великими державами, які з метою збереження європейського миру вважали за необхідне охороняти порядок на Балканському півострові, блокада грецьких берегів спонукала Грецію відмовитися від своїх задумів. Коли 1889 року на острові Крит почалося повстання, Греція, спочатку під тиском європейської дипломатії, утрималася від будь-якого втручання, незважаючи на сильний народний рух, підтримуваний ідеями панеллінізму, тобто об'єднання в одну державу всіх греків Османської імперії.
Крім впливу великих держав, активна політика зустрічала непереможну перешкоду у вкрай розладнаному становищі фінансів. Накопичений державний борг близько 700 млн. грецьких драхм лягав важким тягарем на невисокі податкові сили 2-мільйонного населення країни. 1893 року за пропозицією голови кабінету міністрів Харілаоса Трикупіса палата постановила скоротити суму сплачуваних закордонним кредиторам відсотків до 30 % обов'язкових платежів. 1896 року нове повстання на Криті викликало в Греції сильний національний рух. Уряд цього разу дав себе втягнути у війну з Османською імперією, що закінчилася повною поразкою греків. Завдяки втручанню великих держав, Греція була врятована від територіальних втрат, але зобов'язалася сплатити Османській імперії військову контрибуцію в 4 млн. османських фунтів і 100 тис. османських фунтів приватним особам. Греція також повинна була визнати встановлення фінансової контрольної комісії з представників великих держав.
Із призначенням міжнародної фінансової комісії, державне господарство було до деякої міри впорядковане: дефіцити зникли і відсотки за державними боргами почали сплачуватися вчасно. З 1899 року палатою було проведено ряд реформ: податкової системи, суду, адміністрації та шкіл. Боротьба політичних партій, що групувалися навколо найвизначніших політичний діячів — Теодороса Деліянніса та Харілаоса Трикупіса, — нерідко загострювалася у народні заворушення, тягла за собою часті зміни урядів. З 1901 року посилилося прагнення використовувати заворушення в Македонії на користь ідеям панелінізму, але слабкі грецькі елементи в Македонії зустрічали відсіч з боку македонських слов'ян, які тяжіли до Болгарії.
10 червня 1905 року видано новий виборчий закон, за яким кількість депутатів була зменшена з 235 до 176, а також було впроваджено загальне виборче право для чоловіків.
Революція 1905—1907 років в Російській імперії викликала піднесення національно-визвольного руху у Греції. Зростало невдоволення населення нерішучістю влади, скористатись здобутками Молодотурецької революції та приєднати Крит. У 1909 році група молодих офіцерів, так звана «Військова ліга», захопила владу і 1910 року передала пост прем'єр-міністра лідеру критських ліберальних націоналістів Елефтеріосу Венізелосу. За нього Греція утворила потужний союз із Болгарією, Чорногорією та Сербією. Це дозволило їй приєднати в результаті Балканських воєн 1912—1913 років Крит, Епір, південну Македонію і частину Західної Фракії. Площа Греції збільшилася з 65 тис. км² до 110 тис., а населення — з 2,7 млн осіб до 4,4 млн.
1913 року король Георг І був вбитий, престол зайняв його син Костянтин І, який вже встиг здобути славу серед греків своїми перемогами в ході Балканських війн в Епірі та Македонії. Проте із початком Першої світової війни Костянтин прийняв одноосібне рішення не воювати проти Німеччини, про що запевнив кайзера Німецької імперії Вільгельма ІІ. Тим часом прем'єр-міністр Елефтеріос Венізелос обрав політику нейтралітету, прихильного до Антанти. Таким чином виникло протистояння двох полярно протилежних політиків, яке поширилось на грецьке суспільство в цілому і спричинило Національний розкол.
Зрештою рішення союзників відкрити у Греції Салоніцький фронт змусило Венізелоса виступити проти політики короля. Крім того 1916 року Венізелос формує у Салоніках просоюзницький уряд . Через півроку країни Антанти змусили Костянтина І зректися престолу на користь свого сина Олександра, після чого Греція офіційно оголосила війну Німеччині 29 червня 1917 року, а Венізелос повернувся в Афіни як чинний прем'єр-міністр. За результатами війни Греція знову розширила свою територію, приєднавши Східну Фракію, Галіполі, острови Імброс (Гекчеада), Тенедос (Бозджаада) та округ Смирна (Ізмір) в Анатолії.
Попри геополітичні успіхи, Греція була економічно виснажена війною, більшість греків злидарювала, тож на нових виборах ліберальна партія Венізелоса не здобула підтримки. До влади повернувся король Костянтин І, оскільки Александр помер напередодні виборів. Новий уряд провадив надто агресивну політику в Анатолії, розв'язавши нову греко-турецьку війну проти Мустафи Кемаля Ататюрка. Через поразку у війні, Греція втратила Смирну, Імброс, Тенедос та Східну Фракію на користь Туреччини, а також додатково мала передати Королівству Італія, союзниці Туреччини, Додеканес. В результаті відбувся масштабний обмін населенням, який в історії здобув назву Малоазійська катастрофа: із тепер турецької Анатолії переселилось 1 млн. 200 тис. греків.
Розчаровані греки вдруге скинули з престолу Костянтина І, новим королем став його син Георг ІІ, також на пост прем'єр-міністра повернувся Елефтеріос Венізелос. Проте цього разу політичну ситуацію в країні ускладнили республіканці, що відкололись від ліберальної партії Венізелоса. 1923 року вони змусили Георга ІІ добровільно залишити престол, а Венізелоса — встановити республіку. Відтак 25 березня 1924 року була проголошена Друга грецька республіка. Це рішення було майже одностайно підтримано плебісцитом у квітні 1924 року. Наступне десятиліття (1925—1935 роки) були періодом крайньої політичної нестабільності в Греції, що викликала глибоку економічну кризу. У жовтні 1935 року відбувся черговий державний переворот, що повернув до влади короля Георга ІІ, проте стабілізувати обстановку так і не вдалось. 1936 року прем'єр-міністр Греції Іоанніс Метаксас встановив режим диктатури. Під керівництвом Метаксаса Греція увійшла у Другу світову війну. На окупованій території розгорнувся широкий Рух Опору. Проте скоро відносини між багатьма партизанськими угрупованнями настільки загострились, що 1943 року після Афінського загального страйку у Греції спалахнула Громадянська війна. У 1944 році німецькі війська евакуювалися з Греції.
Проте розкол у суспільстві все далі поглиблювався. Плебісцит 1946 року, що знову повернув на престол Георга ІІ, тільки посилив протистояння у громадянській війні. Комуністи реорганізувались у Демократичну армію Греції, а зростання партизанського руху спонукало антикомуністів до все жорстокіших дій. 1947 року за пропозицією президента США Гарі Трумена була затверджена програма допомоги Туреччині та Греції. Після розриву 1948 року із Федеративною Народною Республікою Югославія та СРСР, партизани поступово втратили свою боєздатність, а 1949 року громадянська війна завершилась.
Тим часом 1 квітня 1947 року королем Греції був проголошений Павло І, син короля Костянтина І та брат короля Георга ІІ. Його спроби налагодження міжнародних відносин Греції вплинули позитивно на розвиток економіки. Павло І був першим головою Грецької держави, хто здійснив офіційний візит до правителя Туреччини. Проте через спроби повернути Греції острів Кіпр відносини із Британією, до того цілком прихильні, дещо ускладнились. Зрештою 1960 року Кіпр був проголошений незалежною республікою. Незважаючи на позитивні тенденції, в Греції ширилися республіканські погляди, а король Павло та королева-консорт Фредеріка Ганноверська постійно критикувалися за втручання в політику, часті закордонні поїздки та занадто дороге для суспільства утримання королівської родини. Наприкінці 50-х років стан здоров'я короля критично погіршився, 1964 року він був прооперований через рак шлунка, і через тиждень після операції, 6 березня 1964 року, помер.
Того ж дня наступним королем Греції став син Павла І Костянтин ІІ. Політичні погляди Костянтина II характеризувалися яскраво вираженим антикомунізмом. Загалом період правління Костянтина випав на дуже складний період у післявоєнній історії Греції. У той час, коли сусідні країни Європи, зокрема Італія, бурхливо розвивались, Греція продовжувала залишатися на місці. У листопаді 1963 р. до влади прийшов уряд на чолі із Георгіосом Папандреу. На цьому тлі часто спалахували протести студентів, робітничі страйки. Такі народні настрої дуже непокоїли короля та королівський двір. Вони почали готуватись до контрнаступу. 15 липня 1965 р. Костянтин ІІ здійснив «палацовий переворот»: усунув Георгіоса Папандреу з посади прем'єр-міністра й призначив на його місце діяча правого напрямку Г. Афанасіадіса-Новаса. Цей крок короля був цілком антиконституційним і спрямованим проти робітничого і демократичного руху. Це викликало нову хвилю громадського незадоволення, і вже через два місяці було формовано новий уряд Стефаноса Стефанопулоса. Проте і він виявився неспроможним забезпечити стабільність в державі. 1968 року після приходу до влади «чорних полковників» король виїхав до Великої Британії. Після повалення самої хунти новий уряд на підставі референдуму проголосив Третю грецьку республіку.
Королі Греції
Наведено дати правління монархів.
- Династія Віттельсбахів
- Оттон Баварський (06.02.1833 — 23.10.1862)
- Династія Глюксбургів
- Георг І (30.03.1863 — 18.03.1913
- Костянтин І (18.03.1913 — 11.06.1917) та (19.12.1920 — 27.09.1922)
- Олександр I (11.06.1917 — 25.10.1920)
- Георг ІІ (27.09.1922 — 25.03.1924) та (03.11.1935 — 01.04.1947)
- Павло І (01.03.1947 — 06.03.1964)
- Костянтин ІІ (06.03.1964 — 01.06.1973)
Джерела
- Королівство Греція [ 1 липня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
- Энциклопедия «Кругосвет»[недоступне посилання з липня 2019]
- (гр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Korolivstvo Grecke takozh vidome yak Elladske korolivstvo grec Basileion tῆs Ἑllados Vasileion tis Ellados monarhichna derzhava zasnovana rishennyam velikih derzhav Velika Britaniya Franciya Rosijska imperiya yake zakripila Londonska konferenciya 1832 Monarhiya u Greciyi bula viznana oficijno na mizhnarodnomu rivni u Konstantinopolskij ugodi 1832 yaka krim togo garantuvala Greciyi cilkovitu bezpeku ta nezalezhnist vid Osmanskoyi imperiyi Takim chinom postala nezalezhna Grecka derzhava sho zminila Pershu grecku respubliku zdobutu nacionalno vizvolnoyu vijnoyu grec Basileion tῆs Ἑllados Grecke korolivstvo 1832 1924 1935 1941 1944 1973 Derzhavnij prapor 1863 1973 Derzhavnij gerb 1936 1973 Greciyi istorichni kordoni na kartiTeritorialni zmini Korolivstva Greciya v period 1832 1947 rokivStolicya Nafplion 1932 1934 Afini 1834 1924 1935 1941 1944 1973Movi grecka movaReligiyi Grecka pravoslavna cerkvaForma pravlinnya Unitarna absolyutna monarhiya 1832 1844 Unitarna parlamentska konstitucijna monarhiya 1844 1924 1935 1941 1944 1973 pid metaksistskoyu totalitarnoyu vijskovoyu diktaturoyu 1936 1941 pid vijskovoyu huntoyu 1967 1973 Korol 1832 1862 Otton Bavarskij 1964 1973 Kostyantin IIIstorichnij period Prosvitnictvo 30 serpnya Nadannya Konstituciyi 3 veresnya 1843 Druga Respublika 25 bereznya 1924 3 listopada 1935 Okupaciya 1941 Vizvolennya 1944 Vijskova hunta 21 kvitnya 1967 8 grudnya 1974Valyuta grecka drahmaPoperednik NastupnikOsmanska imperiyaPersha Grecka RespublikaDruga Grecka RespublikaOkupaciya Druga Grecka RespublikaGrecka derzhavaTretya Grecka RespublikaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Grecke korolivstvo Persha monarhiya Ottona Bavarskogo isnuvala do 1924 roku koli bula progoloshena Druga grecka respublika monarhiya bula vidnovlena lishe 1935 roku iz zaproshennyam na greckij prestol danskih princiv iz dinastiyi Glyuksburgiv Pislya prihodu vijskovoyi hunti Chornih polkovnikiv u 1973 roci monarhiya bula likvidovana a ostannij greckij korol Kostyantin II buv vislanij iz krayini ta pozbavlenij majna j navit greckogo gromadyanstva Grecka vijna za nezalezhnistDokladnishe Grecka revolyuciya Karta sho pokazuye pochatkovu teritoriyu Greckogo korolivstva yak viznacheno v dogovori 1832 roku temno sinij kolir U 1821 roci grekomovne naselennya Peloponnesu povstalo proti Osmanskoyi imperiyi Pislya zagalnoregionalnoyi borotbi yaka trivala kilka misyaciv grecka vijna za nezalezhnist prizvela do stvorennya pershoyi avtonomnoyi greckoyi derzhavi z seredini XV stolittya U sichni 1822 roku Pershi nacionalni zbori v Epidavri prijnyali Deklaraciyu nezalezhnosti Greciyi chastina Pershoyi konstituciyi krayini yaka pidtverdzhuvala suverenitet Greciyi Odnak nova grecka derzhava bula politichno nestabilnoyu ta ne mala resursiv dlya zberezhennya svoyeyi teritorialnosti v dovgostrokovij perspektivi Najvazhlivishe te sho krayini brakuvalo mizhnarodnogo viznannya ta ne bulo micnih alyansiv u zahidnomu sviti Nezalezhnist ta korol OttonPislya kilkoh suhoputnih i morskih peremog Greciya bula majzhe vilna do 1825 roku ale Osmanska imperiya viklikala yegipetski vijska pid komanduvannyam Ibragima pashi yakij zavdav grekam kilka silnih porazok i vzyav Messolongion 1826 roku Pislya togo yak Osmanska imperiya povernula bilshist vtrachenih greckih teritorij veliki derzhavi togo chasu Spoluchene Korolivstvo Rosijska imperiya ta Korolivstvo Franciya pobachili v greckomu kontrnastupi mozhlivist suttyevo poslabiti Osmansku imperiyu i posiliti svij vpliv u Shidnomu Seredzemnomor yi Veliki derzhavi pidtrimali Greciyu u vidnovlenni nezalezhnosti i pislya virishalnoyi bitvi v Navarinskoyi zatoci nad flotom Ibragima Pashi 20 zhovtnya 1827 roku Ibragim povernuvsya do Yegiptu i Greciya stala vilnoyu V Londoni bulo domovleno pro pripinennya vognyu div Londonska konvenciya 1827 Avtonomiya Greciyi bula ostatochno viznana Londonskim protokolom 1828 roku a yiyi povna nezalezhnist vid Osmanskoyi imperiyi Londonskim protokolom 1830 roku Osmanska imperiya viznala yiyi takoyu za Adrianopolskim mirnim dogovorom 1829 roku sho zavershiv rosijsko turecku vijnu Vid zalishkiv zalezhnosti Greciya zvilnena na Londonskij konferenciyi 1830 Timchasovim glavoyu derzhavi buv priznachenij 1828 roku grafa Ioann Kapodistriya yakij vvazhayetsya pershim Prezidentom Greciyi Istoriya GreciyiDoistorichna GreciyaEgejska civilizaciyaZahidnoanatolijskaMinojskaKikladskaElladskaMikenskaStarodavnya GreciyaTemni stolittyaArhayichna GreciyaKlasichna GreciyaEllinistichna GreciyaRimska imperiyaRimska GreciyaSerednovichna GreciyaVizantijska imperiyaLatinokratiyaOsmanska GreciyaSuchasna istoriyaGrecka revolyuciyaGrecke korolivstvoDruga grecka respublikaDruga svitova vijnaGrecka derzhava 1941 1944 Okupaciya ta Ruh Oporu Gromadyanska vijnaRezhim polkovnikivTretya Grecka RespublikaPortal Greciya pereglyanutiobgovoritiredaguvati Takim chinom Greciya yak samostijna derzhava isnuvala z 1828 roku U 1831 roci vbivstvo pershogo gubernatora Greciyi grafa Ioannisa Kapodistriyi sprichinilo politichnu ta socialnu nestabilnist yaka postavila pid zagrozu vidnosini krayini z yiyi soyuznikami Shob uniknuti eskalaciyi ta zmicniti zv yazki Greciyi z velikimi derzhavami Greciya pogodilasya stati korolivstvom u 1832 roci div Londonska konferenciya 1832 roku Princ Leopold Saksen Koburg Gotskij spochatku buv pershim kandidatom na greckij prestol odnak vin vidhiliv propoziciyu Pershim korolem buv obranij princ Bavariyi Otto fon Vittelsbah Otto pribuv do timchasovoyi stolici Nafplion u 1833 roci na bortu britanskogo vijskovogo korablya Veliki derzhavi skoristalis cim i priznachili 1832 roku korolem Greciyi bavarskogo princa Ottona 1833 1862 iz dinastiyi Vittelsbahiv Politika uryadu Ottona yakij ne sklikav Narodnih zboriv faktichno utiskav misceve samovryaduvannya ta druk a takozh obtyazhiv krayinu podatkami viklikala revolyuciyu 1843 yaka zmusila korolya pogoditisya na parlament z dvoh palat pravo golosu obumovlene majnovim cenzom U period 1854 1857 rokiv pid chas Krimskoyi kampaniyi britano francuzka eskadra zajnyala Pirej i zobov yazala Greciyu zberigati nejtralitet U vnutrishnij politici uryad korolya Ottona vprodovzh 20 rokiv chiniv sprotiv vvedennyu konstitucijnogo ladu skerovuyuchi do absolyutizmu Revolyuciya 1862 roku skinula korolya Ottona i bavarsku dinastiyu z greckogo prestolu GlyuksburgiDiv takozh Greciya u Pershij svitovij vijni Nacionalnij rozkol ta Gromadyanska vijna u Greciyi Narodni zbori 1863 roku obrali korolem Greciyi Georga I sina spadkoyemcya danskogo prestolu Novij korol z yavivsya ne z porozhnimi rukami Velika Britaniya dobrovilno postupilasya Greciyi Ionichnimi ostrovami Konflikt z Osmanskoyu imperiyeyu cherez povstannya na Kriti 1866 1869 rokiv buv zalagodzhenij Parizkoyu mirnoyu konferenciyeyu Pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 Greciya za poradoyu Velikoyi Britaniyi zberegla nejtralitet Na Berlinskomu kongresi bulo virisheno priyednati do Greciyi znachnu chastinu Epiru i Fessaliyi ale dijsno bula priyednana lishe chastina ciyeyi teritoriyi na pivden vid richki Salamvriyi i Ardi 13369 km i blizko 300 tis meshkanciv Priyednannya Shidnoyi Rumeliyi do Bolgarskogo knyazivstva zdalosya greckomu uryadu porushennyam rivnovagi na Balkanskomu pivostrovi i privodom do vijskovih prigotuvan z metoyu rozshirennya svoyih kordoniv u Fessaliyi i Makedoniyi Ale ogoloshena velikimi derzhavami yaki z metoyu zberezhennya yevropejskogo miru vvazhali za neobhidne ohoronyati poryadok na Balkanskomu pivostrovi blokada greckih beregiv sponukala Greciyu vidmovitisya vid svoyih zadumiv Koli 1889 roku na ostrovi Krit pochalosya povstannya Greciya spochatku pid tiskom yevropejskoyi diplomatiyi utrimalasya vid bud yakogo vtruchannya nezvazhayuchi na silnij narodnij ruh pidtrimuvanij ideyami panellinizmu tobto ob yednannya v odnu derzhavu vsih grekiv Osmanskoyi imperiyi Krim vplivu velikih derzhav aktivna politika zustrichala neperemozhnu pereshkodu u vkraj rozladnanomu stanovishi finansiv Nakopichenij derzhavnij borg blizko 700 mln greckih drahm lyagav vazhkim tyagarem na nevisoki podatkovi sili 2 miljonnogo naselennya krayini 1893 roku za propoziciyeyu golovi kabinetu ministriv Harilaosa Trikupisa palata postanovila skorotiti sumu splachuvanih zakordonnim kreditoram vidsotkiv do 30 obov yazkovih platezhiv 1896 roku nove povstannya na Kriti viklikalo v Greciyi silnij nacionalnij ruh Uryad cogo razu dav sebe vtyagnuti u vijnu z Osmanskoyu imperiyeyu sho zakinchilasya povnoyu porazkoyu grekiv Zavdyaki vtruchannyu velikih derzhav Greciya bula vryatovana vid teritorialnih vtrat ale zobov yazalasya splatiti Osmanskij imperiyi vijskovu kontribuciyu v 4 mln osmanskih funtiv i 100 tis osmanskih funtiv privatnim osobam Greciya takozh povinna bula viznati vstanovlennya finansovoyi kontrolnoyi komisiyi z predstavnikiv velikih derzhav Iz priznachennyam mizhnarodnoyi finansovoyi komisiyi derzhavne gospodarstvo bulo do deyakoyi miri vporyadkovane deficiti znikli i vidsotki za derzhavnimi borgami pochali splachuvatisya vchasno Z 1899 roku palatoyu bulo provedeno ryad reform podatkovoyi sistemi sudu administraciyi ta shkil Borotba politichnih partij sho grupuvalisya navkolo najviznachnishih politichnij diyachiv Teodorosa Deliyannisa ta Harilaosa Trikupisa neridko zagostryuvalasya u narodni zavorushennya tyagla za soboyu chasti zmini uryadiv Z 1901 roku posililosya pragnennya vikoristovuvati zavorushennya v Makedoniyi na korist ideyam panelinizmu ale slabki grecki elementi v Makedoniyi zustrichali vidsich z boku makedonskih slov yan yaki tyazhili do Bolgariyi 10 chervnya 1905 roku vidano novij viborchij zakon za yakim kilkist deputativ bula zmenshena z 235 do 176 a takozh bulo vprovadzheno zagalne viborche pravo dlya cholovikiv Revolyuciya 1905 1907 rokiv v Rosijskij imperiyi viklikala pidnesennya nacionalno vizvolnogo ruhu u Greciyi Zrostalo nevdovolennya naselennya nerishuchistyu vladi skoristatis zdobutkami Molodotureckoyi revolyuciyi ta priyednati Krit U 1909 roci grupa molodih oficeriv tak zvana Vijskova liga zahopila vladu i 1910 roku peredala post prem yer ministra lideru kritskih liberalnih nacionalistiv Elefteriosu Venizelosu Za nogo Greciya utvorila potuzhnij soyuz iz Bolgariyeyu Chornogoriyeyu ta Serbiyeyu Ce dozvolilo yij priyednati v rezultati Balkanskih voyen 1912 1913 rokiv Krit Epir pivdennu Makedoniyu i chastinu Zahidnoyi Frakiyi Plosha Greciyi zbilshilasya z 65 tis km do 110 tis a naselennya z 2 7 mln osib do 4 4 mln 1913 roku korol Georg I buv vbitij prestol zajnyav jogo sin Kostyantin I yakij vzhe vstig zdobuti slavu sered grekiv svoyimi peremogami v hodi Balkanskih vijn v Epiri ta Makedoniyi Prote iz pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni Kostyantin prijnyav odnoosibne rishennya ne voyuvati proti Nimechchini pro sho zapevniv kajzera Nimeckoyi imperiyi Vilgelma II Tim chasom prem yer ministr Elefterios Venizelos obrav politiku nejtralitetu prihilnogo do Antanti Takim chinom viniklo protistoyannya dvoh polyarno protilezhnih politikiv yake poshirilos na grecke suspilstvo v cilomu i sprichinilo Nacionalnij rozkol Zreshtoyu rishennya soyuznikiv vidkriti u Greciyi Salonickij front zmusilo Venizelosa vistupiti proti politiki korolya Krim togo 1916 roku Venizelos formuye u Salonikah prosoyuznickij uryad Cherez pivroku krayini Antanti zmusili Kostyantina I zrektisya prestolu na korist svogo sina Oleksandra pislya chogo Greciya oficijno ogolosila vijnu Nimechchini 29 chervnya 1917 roku a Venizelos povernuvsya v Afini yak chinnij prem yer ministr Za rezultatami vijni Greciya znovu rozshirila svoyu teritoriyu priyednavshi Shidnu Frakiyu Galipoli ostrovi Imbros Gekcheada Tenedos Bozdzhaada ta okrug Smirna Izmir v Anatoliyi Popri geopolitichni uspihi Greciya bula ekonomichno visnazhena vijnoyu bilshist grekiv zlidaryuvala tozh na novih viborah liberalna partiya Venizelosa ne zdobula pidtrimki Do vladi povernuvsya korol Kostyantin I oskilki Aleksandr pomer naperedodni viboriv Novij uryad provadiv nadto agresivnu politiku v Anatoliyi rozv yazavshi novu greko turecku vijnu proti Mustafi Kemalya Atatyurka Cherez porazku u vijni Greciya vtratila Smirnu Imbros Tenedos ta Shidnu Frakiyu na korist Turechchini a takozh dodatkovo mala peredati Korolivstvu Italiya soyuznici Turechchini Dodekanes V rezultati vidbuvsya masshtabnij obmin naselennyam yakij v istoriyi zdobuv nazvu Maloazijska katastrofa iz teper tureckoyi Anatoliyi pereselilos 1 mln 200 tis grekiv Rozcharovani greki vdruge skinuli z prestolu Kostyantina I novim korolem stav jogo sin Georg II takozh na post prem yer ministra povernuvsya Elefterios Venizelos Prote cogo razu politichnu situaciyu v krayini uskladnili respublikanci sho vidkololis vid liberalnoyi partiyi Venizelosa 1923 roku voni zmusili Georga II dobrovilno zalishiti prestol a Venizelosa vstanoviti respubliku Vidtak 25 bereznya 1924 roku bula progoloshena Druga grecka respublika Ce rishennya bulo majzhe odnostajno pidtrimano plebiscitom u kvitni 1924 roku Nastupne desyatilittya 1925 1935 roki buli periodom krajnoyi politichnoyi nestabilnosti v Greciyi sho viklikala gliboku ekonomichnu krizu U zhovtni 1935 roku vidbuvsya chergovij derzhavnij perevorot sho povernuv do vladi korolya Georga II prote stabilizuvati obstanovku tak i ne vdalos 1936 roku prem yer ministr Greciyi Ioannis Metaksas vstanoviv rezhim diktaturi Pid kerivnictvom Metaksasa Greciya uvijshla u Drugu svitovu vijnu Na okupovanij teritoriyi rozgornuvsya shirokij Ruh Oporu Prote skoro vidnosini mizh bagatma partizanskimi ugrupovannyami nastilki zagostrilis sho 1943 roku pislya Afinskogo zagalnogo strajku u Greciyi spalahnula Gromadyanska vijna U 1944 roci nimecki vijska evakuyuvalisya z Greciyi Prote rozkol u suspilstvi vse dali pogliblyuvavsya Plebiscit 1946 roku sho znovu povernuv na prestol Georga II tilki posiliv protistoyannya u gromadyanskij vijni Komunisti reorganizuvalis u Demokratichnu armiyu Greciyi a zrostannya partizanskogo ruhu sponukalo antikomunistiv do vse zhorstokishih dij 1947 roku za propoziciyeyu prezidenta SShA Gari Trumena bula zatverdzhena programa dopomogi Turechchini ta Greciyi Pislya rozrivu 1948 roku iz Federativnoyu Narodnoyu Respublikoyu Yugoslaviya ta SRSR partizani postupovo vtratili svoyu boyezdatnist a 1949 roku gromadyanska vijna zavershilas Tim chasom 1 kvitnya 1947 roku korolem Greciyi buv progoloshenij Pavlo I sin korolya Kostyantina I ta brat korolya Georga II Jogo sprobi nalagodzhennya mizhnarodnih vidnosin Greciyi vplinuli pozitivno na rozvitok ekonomiki Pavlo I buv pershim golovoyu Greckoyi derzhavi hto zdijsniv oficijnij vizit do pravitelya Turechchini Prote cherez sprobi povernuti Greciyi ostriv Kipr vidnosini iz Britaniyeyu do togo cilkom prihilni desho uskladnilis Zreshtoyu 1960 roku Kipr buv progoloshenij nezalezhnoyu respublikoyu Nezvazhayuchi na pozitivni tendenciyi v Greciyi shirilisya respublikanski poglyadi a korol Pavlo ta koroleva konsort Frederika Gannoverska postijno kritikuvalisya za vtruchannya v politiku chasti zakordonni poyizdki ta zanadto doroge dlya suspilstva utrimannya korolivskoyi rodini Naprikinci 50 h rokiv stan zdorov ya korolya kritichno pogirshivsya 1964 roku vin buv prooperovanij cherez rak shlunka i cherez tizhden pislya operaciyi 6 bereznya 1964 roku pomer Togo zh dnya nastupnim korolem Greciyi stav sin Pavla I Kostyantin II Politichni poglyadi Kostyantina II harakterizuvalisya yaskravo virazhenim antikomunizmom Zagalom period pravlinnya Kostyantina vipav na duzhe skladnij period u pislyavoyennij istoriyi Greciyi U toj chas koli susidni krayini Yevropi zokrema Italiya burhlivo rozvivalis Greciya prodovzhuvala zalishatisya na misci U listopadi 1963 r do vladi prijshov uryad na choli iz Georgiosom Papandreu Na comu tli chasto spalahuvali protesti studentiv robitnichi strajki Taki narodni nastroyi duzhe nepokoyili korolya ta korolivskij dvir Voni pochali gotuvatis do kontrnastupu 15 lipnya 1965 r Kostyantin II zdijsniv palacovij perevorot usunuv Georgiosa Papandreu z posadi prem yer ministra j priznachiv na jogo misce diyacha pravogo napryamku G Afanasiadisa Novasa Cej krok korolya buv cilkom antikonstitucijnim i spryamovanim proti robitnichogo i demokratichnogo ruhu Ce viklikalo novu hvilyu gromadskogo nezadovolennya i vzhe cherez dva misyaci bulo formovano novij uryad Stefanosa Stefanopulosa Prote i vin viyavivsya nespromozhnim zabezpechiti stabilnist v derzhavi 1968 roku pislya prihodu do vladi chornih polkovnikiv korol viyihav do Velikoyi Britaniyi Pislya povalennya samoyi hunti novij uryad na pidstavi referendumu progolosiv Tretyu grecku respubliku Koroli GreciyiDokladnishe Koroli Greciyi Navedeno dati pravlinnya monarhiv Dinastiya VittelsbahivOtton Bavarskij 06 02 1833 23 10 1862 Dinastiya GlyuksburgivGeorg I 30 03 1863 18 03 1913 Kostyantin I 18 03 1913 11 06 1917 ta 19 12 1920 27 09 1922 Oleksandr I 11 06 1917 25 10 1920 Georg II 27 09 1922 25 03 1924 ta 03 11 1935 01 04 1947 Pavlo I 01 03 1947 06 03 1964 Kostyantin II 06 03 1964 01 06 1973 DzherelaKorolivstvo Greciya 1 lipnya 2010 u Wayback Machine u Velikij radyanskij enciklopediyi ros Enciklopedichnij slovnik Brokgauza ta Yefrona Enciklopediya Krugosvet nedostupne posilannya z lipnya 2019 gr