Гефест

Гефе́ст (грец. Ήφαιστος, Hephaistos) — давньогрецький бог вогню та ковальства, що на відміну від інших богів не цурався фізичної праці. Мав владу над вулканами. Син Зевса й Гери (за деякими переказами, син самої Гери), відомий створенням чудесних речей для богів і героїв. У римлян його відповідником був бог Вулкан.

Гефест дав.-гр. Ἥφαιστος
Бог ковальства, відомий негарним виглядом, але великою майстерністю
Божество в	давньогрецька релігія і давньогрецька міфологія
Ім'я іншими мовами	грец. Ήφαιστος лат. Hephaistos
В інших культурах	Вулкан
Заняття	Виготовлення для богів і героїв чудесних виробів з металу
Покровитель для	вулкан, вогонь і кування
Батько	Зевс
Мати	Гера
Брати/сестри	Арес
Дружина	Афродіта
Діти	^d, ^d, ^d, ^d, Паліки, Періфет, Бротей (син Гефеста), ^d, Еріхтоній, Ардал, Керкіон^[1], Радамант, Талія^[d], Aethiops^[d], ^d, ^d, Палемон і ^d
Свята на честь	, лампадофорії
Атрибути	Ковальський молот, обценьки
Частина від	Олімпійські боги
Персонаж твору	Прометей прикутий і Іліада
Медіафайли у Вікісховищі

Гефест у міфах

Гефест був народжений Герою від Зевса, але з'явився на світ кволим і жалюгідним з вигляду. Гера викинула сина з Олімпу, але він впав у море, де був врятований Фетідою і Евріномою. Ці дві богині сховали Гефеста в печері, де він виріс і облаштував кузню. На подяку за порятунок він виготовив богиням багато прикрас та інших корисних речей.

Через дев'ять років Гера побачила в Фетіди напрочуд гарну прикрасу і спитала хто її створив. Дізнавшись, що її вцілілий син такий майстерний, Гера забрала його на Олімп і побудувала йому нову кузню. Вона стала опікуватися Гефестом і навіть видала за нього одну з харит, в «Одіссеї» це була — Афродіта, а за Гесіодом — Аглая. Гефест не гнівався на Геру і захищав її перед Зевсом, коли той підвісив дружину на ланцюгах за влаштування бунту богів. Розгніваний цим Зевс скинув бога ковальства на землю і той падав цілий день. Гефест впав на острові Лемнос і зламав собі обидві ноги, через що надалі кульгав. Проте, Зевс вибачив йому, повернув на Олімп і видав золоті милиці.

Гефест мав негарний вигляд і сварливий характер, проте легко забував образи. Він був сильний і вправний у ковальстві як ніхто інший. Він навіть зумів виготовити собі з металу прислугу, яка могла ходити, говорити і виконувати доручення. Крім того Гефест викував триніжники на колесах, які самі їздили Олімпом, прислуговуючи на бенкетах і розвозячи страви.

Культ Гефеста

Культ Гефеста був так тісно пов'язаний з культом Афіни, що ці божества мали спільні храми й свята. На острові Лемнос його шанували як бога здоров'я; він оберігав від крововиливів, укусів гадюк та божевілля. В Афінах у листопаді відзначались  — свято ковалів.

На честь Гефеста відбувалися лампадофорії — біг зі смолоскипами. Піші й кінні несли смолоскипи, і перемагав той, хто з палаючим смолоскипом перший прибував до мети. У Римі Гефеста ототожнювали з Вулканом. 23 серпня на честь Вулкана римляни влаштовували свята — вулканалії, під час яких кидали в вогонь маленьких рибок і звірят, гадаючи, що такими жертвами вимолять у Гефеста захист від пожежі.

Образ Гефеста

Вулкан в кузні Юпітера. Картина Рубенса 1636 року

Гефеста греки зобразили привітним, добродушним, він часто припиняв сварки Зевса і Гери. За переказами, боги не могли без сміху дивитися як шкутильгає Гефест, але цінували його майстерність. Але Гефест уявлявся і грізним, адже ковальський молот міг слугувати і зброєю. Гефесту приписувалося вгамування річок Ксанфу і Сімоїсу, знищення гігантів.

В античному мистецтві Гефеста зображували м'язистим ковалем з молотом або обценьками в руці, у хітоні ремісника та в конічній шапці. На вазах зустрічаються зображення Діоніса, що зводить сп'янілого Гефеста на Олімп, де бог-коваль розбиває Зевсові череп. У європейському живописі пізнішого часу образ Гефеста використано в творах П. П. Рубенса, А. ван Дейка, Тіціана, Д. Веласкеса.

Трактування міфів про Гефеста

Традиція зображати ковалів кульгавими відома від заходу Африки до Скандинавії. Вважається, що в первісному суспільстві існувала традиція ламати ноги ковалям, щоб вони не могли піти до іншого племені. Також кульгання були характерні для ритуальних танців при святкуванні весняних свят родючості. Звідси зв'язок Гефеста з богинею кохання Афродітою. З Афіною теж мав зв'язок, вони народили сина Бротея.

Обробіток металів прийшов до Греції з островів Егейського моря. Тому поява Гефеста на землі пов'язувалася з островом Лемнос, який має вулканічну природу. Існування на ньому постійного природного факела палаючих газів давало підстави вважати, що під островом розташовані вогненні кузні бога. Падіння з Олімпу вважається відгомоном первісних звичаїв вбивства старого царя шляхом скидання його зі скелі, коли починав правління молодий.

У чудесних саморушних триніжках вбачаються символи року, який давні греки ділили на три сезони.

Примітки

1. Encyclopedia of Ancient Deities — 1 — Jefferson: McFarland & Company, 2000. — P. 212. — 597 p. —
   d:Track:Q3303647d:Track:Q111913652d:Track:Q2029233
2. Гомер. Іліада XVIII. 394—409.
3. Гомер. Іліада I. 586—594.
4. Гомер. Іліада XVIII. 368 і далі
5. Грейвс, Роберт (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 62—63.

Джерела

• Антична література. Греція. Рим. Хрестоматія /Упорядники: Михед Т. В., Якубіна Ю. В. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 952 с.
• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.