Синдром термін який має кілька значень Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них Якщо ви потрапили

Синдром — термін, який має кілька значень. Ця містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за , будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.

Синдро́м — багатозначність, яка може бути терміном в медицині, входити як складова назви деяких станів у медицині, психології, інших немедичних галузях чи сферах діяльності.

Медицина

Синдром — стійка сукупність симптомів із загальним патогенезом.

Окремі стани, в назву яких входить «синдром»:

Адреногенітальний синдром — застаріла назва вродженої гіперплазії кори наднирників, патологічного стану, пов'язаного з надлишковим виділенням нею чоловічих статевих гормонів.
Антифосфоліпідний синдром — патологічний стан, при якому організм виробляє антитіла, які здатні атакувати власні фосфоліпіди — компоненти клітинних мембран. Часто супроводжує такі хвороби, як системний червоний вовчак, системна склеродермія, тощо
Близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром — тяжке інфекційне захворювання, яке перебігає із серйозними, часто смертельними ураженнями легенів, переважно трапляється на Аравійському півострові, джерело якого поки що не виявили.
Бульбарний синдром — неврологічне ураження, обумовлене пошкодженням черепних нервів (язико-глоткового, блукаючого та під'язикового), ядра яких знаходяться у бульбарному відділі — довгастому мозку.
Синдром відміни (ще — абстинентний синдром) — патологічний стан, який розвивається при раптовому припиненні вживання психотропних чи наркотичних речовин, або деяких лікарських препаратів.
Гастрокардіальний синдром (також — синдром Рехмельда) — комплекс рефлекторних серцево-судинних розладів функціонального характеру (біль та відчуття здавлювання у ділянці серця, зміни ритму серця та ЕКГ), що виникають після їжі.
Синдром гіпоплазії лівих відділів серця — характеризується наявністю таких вад розвитку серця, як помірна або виражена гіпоплазія чи атрезія мітрального клапана, лівого шлуночка, аортального клапана та різноманітного ступеня гіпоплазія висхідної аорти.
Гострий респіраторний дистрес-синдром — життєво небезпечне запальне ураження легень, яке характеризується дифузною інфільтрацією та тяжкою гіпоксемією за відсутності ознак (кардіогенного набряку легень).
Демпінг-синдром — патологічний стан, який є частим ускладненням хірургічних втручань на шлунку.
Долонно-підошовний синдром (також — долонно-підошовна еритродизестезія) — почервоніння, набряк шкіри долонь і підошов, часто супроводжується болісними відчуттями, парестезіями. Є ускладненням хіміотерапії.
Синдром зап'ястного каналу (також — зап'ястковий тунельний синдром) — патологічний стан, що характеризується болем, відчуттям оніміння і поколювання в пальцях руки і самій кисті та виникає в результаті здавлювання серединного нерва в зап'ястковому каналі.
(ще — СІВ, запальний синдром імунного відновлення; IRIS; ЗСІВ) — стан, який розвивається в перші 2 місяці від початку специфічної антиретровірусної терапії (АРТ) у хворих на ВІЛ-інфекцію, часто посилення проявів окремих опортуністичних інфекцій, що потребує іноді переривання АРТ та лікування цих інфекцій.
— патологічний стан, який обумовлений гіперчутливістю каротидного синусу, що проявляється брадикардією, артеріальною гіпотензією, запамороченням.
Карциноїдний синдром — ураження, яке зумовлене надлишковою секрецією серотоніну та інших біологічно активних речовин (брадикінін, простагландини) у зв'язку з розвитком карциноїду.
Катастрофічний антифосфоліпідний синдром (також синдром Ашерсона, синдром Рональда Ашерсона) — тяжкий варіант перебігу антифосфоліпідного синдрому.
Синдром космічної адаптації (ще — космічна хвороба) — стан, який відчувають за різними оцінками від третини до половини всіх космонавтів під час адаптації до невагомості. Нагадує за проявами морську хворобу.
Маніакальний синдром — психічний розлад, стан для якого характерна так звана маніакальна тріада основних симптомів: патологічно підвищений настрій, підвищення розумової і рухової активності.
Менінгеальний синдром — подразнення ((менінгізм)) або запалення (мозкових оболон) (менінгіт).
Метаболічний синдром — комплекс метаболічних, гормональних та клінічних порушень, які є факторами ризику (предикторами) розвитку подальших серцево-судинних захворювань.
Мієлодиспластичні синдроми (ще — МДС) — група набутих клональних порушень стовбурових гематопоетичних клітин.
Синдром набутого імунного дефіциту — стан, що відбувається на останніх клінічних стадіях ВІЛ-інфекції.
Синдром нав'язливих станів — інша назва обсесивно-компульсивного розладу.
Синдром неспокійних ніг — стан, який характеризується неприємними відчуттями в ногах, які з'являються у спокої, частіше у вечірній та нічний час. Вони примушують людину здійснювати полегшуючі ці відчуття різноманітні рухи, що досить часто приводить до порушення сну.
Нефротичний синдром — ураження нирок, яке проявляється набряками та змінами лабораторних показників.
— патологічний стан, який виникає при певної обструкції верхніх дихальних шляхів, що приводить під час сну до розвитку повного або часткового припинення дихання, що супроводжується появою десатурації та гіпоксії.
Паранеопластичний синдром — клініко-лабораторний прояв злоякісної пухлини, обумовлений не її локальним чи метастатичним ростом, а неспецифічними реакціями з боку різних органів і систем або ектопічною продукцією пухлиною біологічно активних речовин.
Передменструальний синдром — комплекс симптомів, що виникає у жінок в дні, попередні менструації.
Потрійний-А синдром (також синдром Оллгрова, синдром ахалазія, аддісоніазм, алакрімія) — рідкісний аутосомно-рецессивний синдром, що проявляється порушеннями ковтання, утворення сльози і ендокринологічними зрушеннями.
Синдром передчасного збудження шлуночків — група електрофізіологічних феноменів, які характеризуються передчасною деполяризацією шлуночків, і в результаті — їхнім передчасним скороченням.
Синдром подразненого кишечника — функціональне захворювання кишечника, що характеризується болем в животі та змінами перистальтики кишок, при цьому у хворого немає відхилень за результатами клінічних тестів.
Синдром порушення активності та уваги (ще — СПАУ, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, СДУГ) — неврологічно-поведінковий синдром розладу розвитку, що починається в дитячому віці та проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.
Синдром постійного сексуального збудження — клінічний синдром, який проявляється постійним, самовільним і некерованим збудженням статевих органів у жінок, з оргазмом чи без оргазму, без стосунку до почуття насолоди.
Похмільний синдром — медична назва похмілля.
Псевдобульбарний синдром — неврологічний розлад, обумовлений двобічним ураженням нейронів стовбура мозку, корково-ядерних шляхів.
Синдром раптової дитячої смерті — раптова смерть немовляти або малої дитини без будь-яких попередніх хворобливих ознак.
Синдром слабкості синусового вузла — синдром, який об'єднує в собі ряд порушень серцевого ритму, зумовлених зниженням або припиненням автоматизму синоатріального вузла, а також нездатністю синусового вузла виконувати функції водія ритму серця та забезпечувати проведення імпульсів до передсердь.
«Синдром субакроміального конфлікту» (ще — імпіджмент синдром) — ортопедичне відхилення, при якому відбувається конфлікт через неправильний спільний удар між акроміоном та головкою плечової кістки, що призводить до здавлювання та хронічній травматизації сухожилок м'язів ротаторної манжети плеча при русі.
Синдром струшування дитини — судово-медичний термін, який включає тріаду симптомів: субдуральна гематома, крововилив у сітківку ока, і набряк мозку, що виникає при жорстокому поводженні з дітьми, а саме при навмисному струшуванні немовлят або маленьких дітей.
Синдром тривалої гарячки невідомого походження — патологічний стан, основним проявом якого є гарячка, вища за температуру тіла у 38,3˚С, протягом 3-х тижнів і більше, причина якої не відома або її не встановили.
Синдром тривалого здавлювання — інша назва травматичного токсикозу
Тяжкий гострий респіраторний синдром — вірусне інфекційне захворювання, здатне до небезпечного епідемічного поширення, в тому числі й внутрішньогоспітального, з ураженням дихальної системи та появою атипової пневмонії з виразною гострою дихальною недостатністю.
(Хронічний небактеріальний простатит/синдром хронічного тазового болю) — патологічний стан, що характеризується небактерійним запаленням передміхурової залози.
Синдром хронічної втоми — патологічний стан, який проявляється у вигляді хронічної втоми, що триває не менше ніж 6 місяців та призводить до когнітивних розладів.

Окремі стани, епонімічні назви яких містять прізвища лікарів, що їх відкрили:

Синдром Аазе — Сміта — спадковий сімейний синдром, якій супроводжується анемією і численними деформаціями скелету та окремих кісток.
Синдром Аарскога (також Аарскога-Скотта синдром) — спадковий сімейний синдром, який складають вади розвитку, що поєднують низькорослість, аномалії обличчя, рук, ніг та статевих органів.
Синдром Абдергальдена—Кауфманна—Ліньяка — інша назва цистинозу.
Синдром Авелліса (також паралітичний синдром Авелліса) — клінічний синдром при деяких неврологічних захворюваннях.
Синдром Абдалла — Девіса — Фарража (також спадкова спастична параплегія 23) — рідкісне спадкове захворювання з виникненням паралічів і змін шкіри та волосся.
Синдром Адамса—Олівера — рідкісний спадковий синдром, який характеризується вродженими дефектами шкіри, кінцівок та черепа.
Синдром Аді (також синдром Аді—Голмса, Аді—Кегрера, Аді—Маркуса, Вейл—Рейза—Аді, тонічна зіниця Аді) — неврологічний феномен, пов'язаний з аномальною реакцією зіниць на подразники.
Синдром Аді—Крітчлі — неврологічні зміни, які виникають при пухлині лобної долі головного мозку.
Синдром Аєрзи (також хвороба Аєрзи) — характеризується задишкою, повільним розвитком астми, бронхітом і хронічним ціанозом у зв'язку з поліцитемією.
Синдром Акерманів (також синдром Акермана) — сімейний синдром, який проявляється аномаліями зубів, губ, волосся та частою наявністю глаукоми.
Синдром Алажілля — вроджений сімейний синдром, що характеризується клінічною картиною внутрішньопечінкового холестазу, неонатальної жовтяниці та гепатомегалії.
Синдром Аллана—Герндона—Дадлі — спадковий синдром, пов'язаний з X-хромосомою, при якому відбувається затримка моторного розвитку, м'язова атрофія, суглобові контрактури та гіпорефлексія.
Синдром Аллена—Гайнса — аномальне накопичення жиру і рідини, що спричинює симетричне двобічне розширення сідниць і ніг.
Синдром Аллена—Мастерса — синдром у гінекології, при якому відбувається розрив фасціальних шарів у широких зв'язках Макенродта, що призводить до «універсального суглобового» типу рухливості шийки матки.
Синдром Алстрема — рідкісний генетичний синдром, при якому розвивається дитяче ожиріння, нейросенсорна глухота та дегенерація сітківки (атиповий пігментний ретиніт).
Синдром Альвареса — синдром істеричного або невротичного роздування живота без надлишку газу в травному тракті.
Синдром Альпорта (також — спадковий нефрит) — генетичне захворювання, при якому функція нирок знижена, в сечі присутня кров (гематурія), іноді є глухота і ураження очей.
Синдром Андерманна — сімейний синдром, що уражає обидві статі, характеризується агенезією порожнистого тіла, розумовою відсталістю та прогресуючою сенсимоторною нейропатією.
Синдром Андерсен (також синдром Андерсен-Тавіл) — варіант синдрому подовження інтервалу QT, асоційованого з періодичним паралічем, шлуночковими аритміями і характерною статурою.
Синдром Антлі—Бікслера — рідкісний аутосомно-рецессивний вроджений розлад, що характеризується вадами розвитку та деформаціями, які значно змінюють структуру скелета.
Синдром Аперта — генетичне захворювання, що проявляється вадами розвитку обличчя, кісток черепу, пальців рук та ніг.
Синдром Аракава I — аутосомно-домінантне порушення обміну речовин, яке спричинює дефіцит ферменту глютаматформімінотрансферази.
Синдром Аракава II — аутосомно-домінантне порушення обміну речовин, що спричинює дефіцит ферменту тетрагідрофолат-метилтрансферази;
Синдром Аспергера — один з п'яти розладів аутистичного спектру.
Синдром Ачора—Сміта — синдром харчової недостатності з гіпокаліємією.
Синдром Ашара — спадкове ураження, в основі якого лежать розлади сполучної тканини.
Синдром Ашара — Тьєра (також діабет бородатих жінок, синдром бородатих жінок) — поєднання цукрового діабету і гірсутизму у жінок у менопаузі.
Синдром Ашера — поєднання блефарохалазіону, подвійної верхньої губи та зоба.
Синдром Ашермана — синдром виникнення внутрішньоутробних спайок та синіхій у матці, що виникають внаслідок травми.
Синдром Неємія Ашерсона — клінічний синдром, який проявляється ахалазією крікофарінгеального сфінктера, дисфагією, що супроводжується безпосередньо епізодами кашлю.
Синдром Бадда — Кіарі — патологічний стан, що розвивається внаслідок оклюзії (печінкових вен).
Синдром Бехчета — хронічне автоімунне ураження, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок статевих органів, очей, внутрішніх органів.
Синдром Бланда — Уайта — Гарланда — вроджена патологія, що характеризується аномальним відгалуженням лівої вінцевої артерії від легеневої артерії
Синдром Бругада — генетичне захворювання, яке проявляється змінами на електрокардіографії та підвищеним ризиком раптової серцевої смерті.
Синдром Бруннера — рідкісне генетичне захворювання, яке спричинює мутація в гені MAOA.
Синдром Валленберга — ураження довгастого мозку, яке виникає при ураженні хребтової або задньої мозочкової артерій.
Синдром Вегенера — поєднання гранулематозного процесу з поліангіїтом з переважним ураженням респіраторної системи та [[нирки|нирок].
Синдром Вільямса (також — синдром «обличчя ельфа») — хромосомна патологія, яка спричинює формування специфічної зовнішності, загальної затримки розумового розвитку, дуже низького коефіцієнту інтелекту (IQ), побутової непристосованості, при цьому вільної, розвиненої мови з використанням рідкісних слів.
Синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта — один з видів синдрому передчасного збудження шлуночків серця.
Синдром Гарднера — поєднання аденоматозних поліпів з остеомами черепа та пухлинами шкіри (атероми, дермоїдні кисти або фиброми).
Синдром Гедінгера - або синдром пристінкового та клапанного фіброзу ендокарда правої половини серця (англ. Carcinoid Heart Disease) — один з проявів карциноїдного синдрому, різновиду ендокринної групи паранеопластичного синдрому при нейроендокринних пухлинах, які продукують серотонін.
Синдром Гієна — Барре — гостра автоімунна запальна полірадикулонейропатія, яка проявляється млявими парезами і паралічами, порушеннями чутливості, вегетативними розладами.
Синдром Герстмана — Штройслера — Шейнкера — рідкісна спадкова хвороба з групи пріонових хвороб, що має виключно сімейний характер і уражає людей у 20-60 років.
Синдром Горнера — патологічний стан, який спричинює ураження симпатичної нервової системи.
Синдром Гудпасчера — системний капілярит невідомої етіології з переважним ураженням легень та нирок за типом геморагічного пневмоніту і гломерулонефриту.
Синдром Дабіна — Джонсона — спадкове ураження печінкових клітин, що проявляється розвитком жовтяниці.
Синдром Дауна — генетична аномалія, яку спричинює присутність додаткової хромосоми у 21-й парі.
Синдром Денді—Волкера — аномалія розвитку мозочка і оточуючих його лікворних просторів.
Синдром де Тоні — Дебре — Фанконі — вроджене ураження, яке успадковується за аутосомно-рецесивним типом та проявляється пошкодженням проксимальних ниркових канальців із змінами канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот і бікарбонату.
Синдром Дресслера — одне із багатьох ускладнень інфаркту міокарда, яке проявляться перикардитом, плевритом, пневмонітом, артритом, гарячкою, змінами в клінічному аналізі крові, появою антитіл до кардіоміоцитів.
Синдром Едвардса — генетичне ураження, трисомія за 18-ою хромосомою, друга за поширенням після синдрому Дауна.
Синдром Ейкарді — рідкісний генетичний синдром, який характеризується ураження головного мозку і очей.
Синдром Елліса — ван Кревельда — генетичне порушення за типом скелетної дисплазії.
Синдром Жильбера — пігментний гепатоз, синдром з аутосомно-домінантиним типом успадкування.
Синдром Золлінгера — Еллісона — патологічний стан, що виникає внаслідок підвищеної продукції гастрину ульцерогенною аденомою підшлункової залози.
Синдром Кавасакі (ще — хвороба Кавасакі) — гострий гарячковий патологічний стан скоріше за все імуно-алергічного походження, що характеризується ураженням коронарних та інших судин з можливим утворенням аневризм, тромбозів та розривів судинної стінки.
«Синдром Капгра» — психопатологічний синдром, при якому хворий має рідку маячню у вигляді того, що його або когось з рідних чи близьких (в тому числі, й домашніх тварин) підмінили двійником.
Синдром Кейтеля — рідкісна аутосомно-рецесивна патологія з виникненням ненормальної кальцинації хрящів із укороченням дистальних фаланг пальців, наявністю вогнищ звапнення у вушних раковинах, в хрящах носа, гортані, трахеї, ребер; туговухістю; периферичним стенозом легеневої артерії і гіпоплазією середньої зони обличчя.
Синдром Клайнфельтера — хромосомна аномалія, яка включає різні варіанти полісомії по хромосомам X та Y у осіб чоловічої статі: 47, XXY; 47, XYY; 48, XXXY; 48, XYYY; 48 XXYY; 49 XXXXY; 49 XXXYY.
Синдром Корсакова — різновид амнезії.
Синдром Котара — психопатологічний розлад, який ще називають нігілістичним маренням або синдромом «ходячого мерця».
Синдром Криглера-Найяра — сімейна форма вродженої гіпербілірубінемії, при якій відбуваються окрім жовтяниці тяжкі порушення центральної нервової системи, дегенерація базальних гангліїв.
Синдром Лаєлла — тяжке імуноалергічне захворювання, переважно індуковане лікарськими препаратами.
Синдром Лауна — Ґанонґа — Левайна — один з видів синдрому передчасного збудження шлуночків серця.
Синдром Лея — рідкісний спадковий нейрометаболічний синдром, при якому йде незапальне ураження центральної нервової системи та м'язів.
Синдром Маккюна—Олбрайта (також синдром Олбрайта, Маккюна—Олбрайта—Штернберга) — рідкісний вроджений розлад розвитку, який проявляється в дитинстві чи ранньому підлітковому віці й поєднує полістомічну фіброзну дисплазію кістки, пігментацію шкіри по типу «кава з молоком» та ендокринну патологію.
Синдром Марфана — аутосомно-домінантне генетичне захворювання сполучної тканини.
(ще — шлунково-стравоходний розривно-геморагічний синдром) — поверхневі розриви слизової оболонки черевного відділу стравоходу та кардіального відділу шлунку при тривалому рецидивному блюванні. Це супроводжується кровотечею.
Синдром Менкеса — інша назва хвороби Менкеса.
Синдром Морганьї — Адамса — Стокса — раптова тимчасова втрата свідомості, що виникає через раптове зменшення серцевого викиду.
Синдром Морріса — вроджена нечутливість до андрогенів, хромосомна мутація.
Синдром Патау (іноді — синдром Бартоліна-Патау) — хромосомна аберація, при якій пацієнт має додаткову копію 13-ї хромосоми, що призводить до генетичного захворювання.
Синдром Пейтца — Єгерса — рідкий генетично обумовлений гастроінтестинальний поліпоз, що характеризується утворенням поліпів, наявністю пігментних плям на шкірі та слизових оболонках.
Синдром Прайса — генетичний дефект ферменту кінуренінгідроксилази, що призводить до появи склеродермії.
Синдром Рейно — патологічний стан, більше відомий як хвороба Рейно, характеризується нападоподібними спазмами артерій пальців кисті, рідше стоп, що проявляється при цих нападах блідістю цих відділів, болем в них і парестезіями.
Синдром Ретта — спадковий психопатологічний синдром, що зустрічається майже виключно у дівчат та спричинює тяжку розумову відсталість.
Синдром Рейтера — стан, який проявляється тріадою: гострий уретрит, кон'юнктивіт і артрит. В основі його запальне ураження суглобів, що розвивається на тлі сечостатевої або кишкової інфекції.
Синдром Рея — невідкладний стан, що виникає у дітей чоловічої статі під час лікування гарячки в клінічному перебігу вірусних захворювань (грипу та інших ГРВІ, рідше кору, вітряної віспи, тощо), препаратами, що містять ацетилсаліцилову кислоту. Синдром характеризується швидко прогресуючою токсичною енцефалопатією та розвитком жирової інфільтрації печінки.
Синдром Ротора — рідкісне спадкове доброякісне ураження печінки, при якому відбувається жовтяниця за рахунок (прямого білірубіну).
Синдром Сваєра (ще — дисгенезія гонад 46,XY) — генетичне захворювання, пов'язане з мутацією в Y-хромосомі, яка призводить до формування жіночого фенотипу в індивіда з «чоловічим» генотипом 46,XY.
Синдром Стівенса — Джонсона — тяжке імунокомплексне захворювання, що характеризується утворенням пухирів на шкірі та слизових оболонках порожнини рота, горла, очей, статевих органів.
Синдром Тада — патологічний спадковий стан через недостатність ферменту триптофанпіролідази, що спричиняє глибоку розумову відсталість, нанізм та мозочкову атаксію.
Синдром Такаясу — автоімунне запальне ураження невідомого походження, що відбувається в аорті та її відгалуженнях.
— болючість та, іноді, припухання у місцях приєднання до груднини хрящів верхніх ребер.
Синдром Туретта — спадковий нейропсихічний розлад, який розпочинається у дитинстві й характеризується численними фізичними тиками та хоча б одним голосовим тиком, які характерно посилюються та спадають.
Синдром Фредеріка — стан ураження електричної провідності серця, коли відбувається поєднання повної артіовентрикулярної блокади з фібриляцією або тріпотінням передсердь.
«Синдром Хартнапа» — спадковий патологічний стан, клінічний синдром, що характеризується дерматитом, періодичними нападами мозочкової атаксії, гіпераміноацидурією та підвищеним виділенням нирками індолацетату і триптофану.
(ще — синдром носовійкового нерва) — симптомокомплекс, що розвивається при захворюванні носовійкового нерва і характеризується нападами болю в області ока і відповідній половині носа, висипаннями на шкірі носа і чола, змінами в передньому відділу ока (кон'юнктивіт, кератит, ірит або виразка рогівки), гіперемією і набуханням слизової оболонки носа (з рясним виділенням, особливо під час нападу).
Синдром Шегрена — автоімунне ураження, яке відносять до системних хвороб сполучної тканини. Характеризується ураженням головним чином слинних і слізних залоз.
Синдром Шиена (також відомий як синдром Шихана та післяпологовий інфаркт / некроз гіпофіза) — патологічний стан, що виникає внаслідок післяпологової кровотечі та артеріальної гіпотензії, коли кровопостачання гіпофіза різко зменшується, виникає гіпоксія та його некроз.

Синдроми, у назві яких використані порівняння з чимось або кимось, іноді з видатною особою, яка була яскравим носієм певного синдрому:

Синдром «Аліси в країні чудес» або «Аліси в Задзеркаллі» — синдром деперсоналізації і дереалізації, коли втрачається орієнтація в просторі, з'являється загальне відчуття, що тіло або його частина не належить людині, є галюцинації: рухаються стіни, різко відростають або навпаки коротшають ноги, тобто відбувається все те, що й з героїнею однойменних книжок Льюїса Керролла.
Синдром Діогена (також — синдром старечої вбогості) — психічний розлад, характерними рисами якого є вкрай зневажливе ставлення до себе, внутрішня вбогість, соціальна ізоляція, апатія, схильність до накопичення та збирання всячини і відсутність сорому. Синдром назвали на честь давньогрецького філософа Діогена.
Синдром китайського ресторану (ще — синдром глутамату натрію) — клінічний розлад, що містить набір симптомів, які включають головний біль, почервоніння обличчя, посилене потовиділення, відчуття дискомфорту в ротовій порожнині. Стан бездоказово пов'язують з вживання харчової добавки — глютамату у ресторанах китайської їжі.
Синдром котячого крику — рідкісне генетичне захворювання, яке пов'язане з відсутністю частини 5 хромосоми.
Синдром Неймеген (ще — синдром хромосомних поломок Неймеген) — хромосомна нестабільність, поширена у слов'ян, яка характеризується мікроцефалією, яка поєднана з первинним імунодефіцитом, підвищеною чутливістю до радіоактивного випромінювання та високою схильністю до лімфоїдних пухлин.
(ще — крайній ступінь ожиріння з альвеолярною гіповентиляцією) — хронічна снозалежна дихальна недостатність, підтип обструкційного апное сну. Названий на честь роману Чарлза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу», де один з другорядних персонажів «жирний хлопець», слуга Джо засинав, сидячі на стільці.
— рідке вроджене захворювання, при якому відбувається атипове аномальне швидке зростання кісток та шкіри.
Синдром саванта (від фр. savant — «вчений») — прояв у людини екстраординарних здібностей в одній чи кількох вузьких галузях, що, як правило, є вторинним явищем при деяких формах порушень розвитку (аутизм, синдром Аспергера, тощо) або виникає після черепно-мозкової травми.
Синдром «Сплячої Красуні» (також — синдром Клейне–Левина) — психічний розлад, при якому відзначають аномальну тривалість сну, який переривається лише на фізіологічні потреби (їжа, фізіологічні відправлення), та роздратування, коли таку людину пробують будити і дорікають, що вона багато спить. Цей синдром може з'являтися лише кілька разів на рік і тривати 3-6 днів.
Синдром Ундіни (або Ондіни) — рідке ураження центрів дихання.
Синдром Шоу Трумена — ілюзія переслідування, при якій суб'єкт впевнений, що його життя являє собою сцени реаліті-шоу.

Психологія

Синдром вболівальника (також — синдром фаната) — відчуття, іноді занадто перебільшене, афектоване, причетності до подій (найчастіше в спорті), яке виникає при перегляді цих подій, в яких носій синдрому безпосередньої участі не бере, при їх обговоренні, тощо.
Синдром Вертера — інша назва ефекту Вертера, хвилі наслідуваних самогубств, які відбуваються після такого резонансного самогубства, що широко висвітлено телебаченням або іншими ЗМІ.
Синдром Доріана Грея — патопсихологічний розлад, що виражається у перебільшенні культу молодості, який розглядає можливе тривале збереження способу життя, у тому числі і сексуального, в рамках особливостей, властивих юнацькому, або молодому періоду життя.
Синдром «Колобка» — психологічне відчуття невпевненості в собі, яке за собою веде високий рівень запальності та агресії.
Синдром навченої безпорадності — стан людини або тварини, в якому вона навчилася поводитися безпорадно, навіть якщо з'являється можливість покращення ситуації.
Паризький синдром — психологічний розлад у туристів, здебільшого японських, які відвідують Францію.
Синдром «Піноккіо» (також — гелотофобія) — психологічне відчуття страху через очікування того, що над таким індивідуумом будуть сміятися, що призводить до скутості його рухів, надмірної їх обережності.
Синдром «Попелюшки» — психологічне відчуття надмірного очікування від життя і гіпертрофованої жалості до себе.
Синдром Стендаля — психологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах (відчуття крайнього захоплення).
Стокгольмський синдром — психологічний стан, який виникає при захопленні заручників, коли вони за певного часу починають симпатизувати викрадачам або навіть ототожнювати себе з ними.
Синдром студента — форма прокрастинації, яка полягає в тому, що людина, якій дали завдання, починає повністю зосереджуватись на ньому якомога пізніше до того моменту, коли треба завдання закінчити.

Криптографія

Декодувальний синдром — високоефективний метод декодування лінійного коду через неспокійний канал, тобто той, на якому зроблені помилки.

Програмування

Синдром другої системи — термін у програмуванні, інша назва ефекту другої системи.

Космонавтика

Синдром Кесслера — гіпотетичний розвиток подій на навколоземній орбіті, коли космічне сміття, що з'явилося внаслідок численних запусків штучних супутників, призводить до цілковитої непридатності ближнього космосу для практичного використання.

Бджільництво

Синдром руйнування колоній — одна з назв явища, коли робочі особини медоносних бджіл одночасно і назавжди покидають вулик чи дику колонію.

Музика

Синдром бажання — дебютний альбом київського гурту «ТОЛ».

Кіно

Синдром «Омега» (фільм) — американський кінобойовик 1986 року.
Китайський синдром — американський пригодницький фільм 1979 року з Джейн Фонда і Майклом Дугласом у головних ролях.
«Синдром дракона» — україно-російський кінотрилер 2012 року.
«Синдром Петрушки» — російська кінодрама 2015 року на основі роману Діни Рубіної.

Література

«Синдром стерильності» — роман української письменниці Наталки Сняданко, що його вперше опублікували 2006 року у видавництві «Нора-Друк» у Києві.
«Синдром Петрушки» — роман Діни Рубіної, що вперше надрукувало російське видавництво «Эксмо» 2011 року.
«Синдром п'яного серця» — збірка документально-біографічних новел російського письменника Анатолія Приставкіна, яка вийшла друком 2015 року у видавництві «РИПОЛ классик».
«Синдром Фенікса» — роман російського письменника Олексія Слапковського, що вперше надрукував часопис «Знамя» у номері 11 за 2006 рік.

Метафори

Китайський синдром — іронічне словосполучення, що спочатку позначало гіпотетичну тяжку аварію на атомній електростанції з проникненням ядерного палива в ґрунт.
Синдром високого маку — іронічне зневажливе словосполучення, що описує соціальний феномен, за якого обдарованих від природи осіб зневажають, вони зазнають нападок та ганьбляться через свої здібності чи досягнення, які вирізняють їх з-поміж оточення.
Синдром щезлої білої жінки — термін, який використовується переважно західноєвропейськими та американськими соціальними науковцями та медіа-коментаторами для опису надмірного (у порівнянні з іншими випадками) виділення часу для висвітлення у засобах масової інформації, особливо на телебаченні, випадків зникнення людини безвісти, коли така людина є молодою, білою жінкою/дівчинкою з вищого середнього класу.