Синдром Дресслера

Синдро́м Дре́сслера (СД) — одне із багатьох ускладнень інфаркта міокарда, яке проявляться перикардитом, плевритом, пневмонітом (реакція переважно сполучної тканини легенів), артритом, гарячкою, лейкоцитозом, збільшенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та титрів антиміокардіальних антитіл.

Синдром Дресслера
Спеціальність	кардіологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	BA60.0
МКХ-10	I24.1
DiseasesDB	10998

Етимологія

Свою назву отримав на честь американського кардіолога Вільяма Дресслера (William Dressler), який вперше описав даний синдром у 1956 році.

Епідеміологія

Вважали, що СД розвивається приблизно в 1-3 % хворих, які перенесли інфаркт міокарда. Однак, якщо врахувати атипові та малосимптомні форми, то частота становитиме 15-23 %, а за оцінками деяких авторів досягає і 30 %.

Етіологія та патогенез

Найчастіша причина розвитку СД — крупновогнищевий інфаркт міокарда. В основі механізму розвитку лежать автоімунний процес аутосенсибілізації до міокардіальних та перикардіальних антигенів.

Клінічні ознаки

Зазвичай симптоми з'являються через 2-4 тижні від початку інфаркту міокарда. Інколи перебіг СД набуває агресивного та затяжного характеру — місяці й навіть роки.

Основними клінічними проявами є синдром трьох П:

• Перикардит,
• Плеврит,
• Пневмоніт.

Гарячка — зазвичай субфебрильна, дуже рідко вона вища за 38 °C, а часто взагалі відсутня.

Ураження суглобів (артрит) — може виникати болючість та скованість рухів в плечо-лопатковому зчленуванні (частіше зліва). Можливий розвиток припухлості інших крупних суглобів.

Лікування

Таке ж як і при епістенокардитичному перикардиті, — ацетилсаліцилова кислота. Якщо перебіг СД важкий, то через 4 тижні після інфаркту міокарду при можна використовувати нестероїдні протизапальні засоби (НПЗС) та глюкокортикостероїди. При рецидивуючому характері може допомогти колхіцин.

Джерела

• (рос.)
• Лекции по кардиологии / Под. ред. Л. А. Бокерия, Е. З. Голуховой. В 3 т. — Т.2. — М.: Издательство НЦССХ им. А. Н. Бакулева РАМН, 2001. — 288 с. (рос.)
• Гриффин Б., Тополь Э. — Кардиология. 2008 — 112 с. (рос.)