Передменструальний синдром

Передменструа́льний синдро́м (ПМС), також синдром предменструальної напруженості, предменструальна хвороба, циклічний синдром — симптомокомплекс, що виникає у лютеїнову фазу менструального циклу чи за 2—10 днів перед менструацією у деяких жінок репродуктивного віку, і характеризується психоемоційними, вегетосудинними і обмінно-ендокринними порушеннями, що негативно позначаються на благополуччі та погіршують якість життя.

Передменструальний синдром
Спеціальність	гінекологія
Симптоми	міалгія, артралгія, головний біль і перевтома
Препарати	мефенамінова кислота^[1], ібупрофен^[1], ^d і парацетамол
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	GA34.40
МКХ-10	N94.3
DiseasesDB	10513
MedlinePlus	001505
eMedicine	article/953696
MeSH	D011293
Premenstrual syndrome у Вікісховищі

Клінічні форми ПМС у різні вікові періоди

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: ПМС.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).

Певну роль у прояві симптомів ПМС відіграють провокуючі фактори, такі як пологи, гінекологічні розлади та операції, депресія, стрес, інфекційні захворювання, незбалансоване харчування. Точні причини розвитку синдрому досі не досліджені.

Головною метою лікування синдрому є нормалізація функцій гіпоталамуса, а також усунення супутніх гінекологічних захворювань, інфекцій та токсикозу. Основними методами є фармакотерапія, гормональна терапія та немедикаментозне лікування. В ряді країн запроваджена можливість узяти відпустку у зв'язку з менструацією.

Історія

На сьогодні точно невідомо, коли виникли вчення про передменструальний синдром. Ще римський лікар Соран Ефеський припускав, що нездужання жінок до менструації залежать від місцевості проживання, а античний медик Гален говорив про зв'язки хворобливого стану за кілька днів до циклічних кровотеч з фазами Місяця.

Перші наукові дослідження про циклічність коливання деяких фізіологічних параметрів виконані Олександром Репрєвим та Дмитром Оттом. В 1931 році Роберт Т. Франк в статті «Гормональні причини передменструальної напруженості» (The hormonal causes of premenstrual tension) дав офіційне визначення стану як медичного синдрому — «передменструальна напруженість» (англ. premenstrual tension), а також сформулював і пояснив деякі з причин порушень. На його думку, частина досліджених ним симптомів була зумовлена зниженням сироваткового рівня прогестерону. Через 10 років Льюїс Грей описав психосексуальні розлади під час ПМС. З того часу захворювання вважається нозологічною одиницею, що ввійшла в класифікацію хвороб 10-го перегляду ВООЗ.

З часом увага до симптомокомплексу зростає. Це можна пояснити зростанням частоти захворювання і соціально-економічними втратами після масового залучення жінок у виробництво, оскільки близько в 5 % випадків симптоми мають яскраво виражений характер і спричиняють зниження працездатності і рівня сімейної та соціальної адаптації.

За гіпотезою австралійського біолога Майкла Гіллінгса існування ПМС обґрунтовується з точки зору природного добору: в цьому нервозному і дратівливому стані зростають шанси на розставання жінки з безплідним партнером, що є еволюційною перевагою, завдяки якій ПМС зберігся у популяції.

Епідеміологія

До 80 % жінок репродуктивного віку повідомляють про наявність деяких симптомів, що передують менструації. Ці симптоми кваліфікуються як ПМС у 20-30 % жінок та є важкими у 3-9 %.

Частота передменструального синдрому залежить від віку: чим старша жінка — тим частіший ПМС, від 25 до 90 %. У віці від 19 до 29 років ПМС спостерігається у 20 % жінок, після 30 років зустрічається приблизно у кожної другої. Після 40 років частота сягає 55 %. Були також зареєстровані випадки ПМС у дівчат одразу по настанню менархе.

Причини

Певну роль у прояві симптомів ПМС відіграють провокуючі фактори, такі як пологи і аборти, стреси, інфекційні захворювання. ПМС частіше зустрічається у жінок з порушеннями центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи і може спостерігатись як при овуляторному циклі (при котрому яйцеклітина виходить з яєчника в порожнину тіла), так і при ановуляторному (цикл, при котрому вихід яйцеклітини відсутній). Частіше ПМС спостерігається у емоційно лабільних жінок з нестачею маси тіла та інтелектуальними навантаженнями.

На сьогодні етіопатогенетичні механізми синдрому вивчені недостатньо. Існує ряд гіпотез, що пояснюють появу симптоматики ПМС, проте наразі чіткого патофізіологічного і біохімічного обґрунтування її виникнення немає. Нині вченими розглядаються кілька теорій етіології передменструального синдрому:

• гормональна гіпотеза;
• алергічна гіпотеза;
• теорія «водної інтоксикації»;
• теорія гіперадренокортикальної активності і збільшення альдостерону;
• теорія психосоматичних порушень.

Фактори ризику

Виділяються наступні основні фактори ризику розвитку передменструального синдрому:

а) загальні фактори:

• європеоїдна раса;
• наявність проявів ПМС у однояйцевої сестри-близнючки;
• пізній репродуктивний вік;
• черепно-мозкові травми;
• нейроінфекції;
• інші нейроендокринні захворювання;
• запальні процеси: симптоми ПМС вираженіші, якщо в крові жінки більше С-реактивного білка (HS-CRP), рівень якого зростає при запаленнях.

б) гінекологічні розлади:

• запальні захворювання органів статевої системи;
• генітальний кандидоз;
• часті вагітності або, навпаки, їх відсутність;
• викидні чи аборти;
• гінекологічні операції;
• ;
• наявність побічних ефектів при прийомі комбінованих оральних контрацептивів;

в) спосіб життя:

• проживання в великих містах;
• заняття розумовою працею; недостатня фізична активність;
• незбалансоване харчування.
• стрес;
• депресія;

Клінічні ознаки та класифікація

Передменструальний синдром характеризується багатоманіттям симптоматики.

Наразі відомо понад 200 симптомів ПМС, однак найбільш розповсюдженими вважаються дратівливість, напруженсть і дисфорія. Набір симптомів є індивідуальним.

Він може проявлятися в ряді таких порушень, як:

• психо-емоційні симптоми (дратівливість, депресія, плаксивість, агресивність);
• вегето-судинні симптоми (головний біль, нудота, блювання, біль у серці);
• обмінно-ендокринні симптоми (нагрубання молочних залоз, набряки, свербіж, підвищення температури тіла).

У залежності від переважання тих чи інших симптомів виділяють чотири основні клінічні форми та атипову форму синдрому:

• Нервово-психічна (найпоширеніша форма, біля 43 % пацієнток з ПМС, середній вік 33±5 роки) — переважають такі симптоми як дратівливість, депресія, слабкість, плаксивість, агресивність. У молодих жінок переважає депресія, а в перименопаузальному віці виявляється агресивність, а також підвищена чутливість до запахів та звуків, оніміння кінцівок, нагрубання молочних залоз і метеоризм. Відмічено, що якщо у молодих жінок за даної форми ПМС переважає депресія, то в перехідному віці превалює агресивність. В ранньому репродуктивному віці дана форма реєструється у 18 %, в активному репродуктивному — у 69 %, в пізньому — у 40 % жінок, що страждають на ПМС.
• Цефалгічна (понад 20 % пацієнток) — розвивається пульсуючий головний біль з іррадіацією в очні яблука. Головні болі зазвичай пульсуючі, смикаючі, починаються у скроневій долі, супроводжуються нудотою, блюванням. Артеріальний тиск при цьому не змінюється. Приблизно у третини пацієнток з даною формою спостерігається депресія, біль в області серця, підвищена пітливість, оніміння рук; а також дратівливість, запаморочення, підвищена чутливість до запахів та звуків, нагрубання молочних залоз. Характерне важке протікання з постійними рецидивами. Найчастіше зустрічається у пацієнток раннього (≈ 32 %) і пізнього (20 %) репродуктивного віку.
• Набрякова (20 % пацієнток) — виражене нагрубання й болючість молочних залоз, набряклість обличчя, гомілок, пальців рук, здуття живота, свербіння шкіри, пітливість та слабкість. У багатьох жінок відмічається пітливість, підвищена чутливість до запахів; в більшості жінок з ПМС (в лютеїнову фазу) спостерігається затримка рідини в організмі до 500—700 мл. Дана форма ПМС найбільш розповсюджена серед жінок раннього репродуктивного віку (≈ 46 %), а найрідше зустрічається у пацієнток активного репродуктивного віку (≈ 6 %).
• Кризова (найрідкісніша форма) — характеризується симпато-адреналовими кризами, що починаються з підвищення артеріального тиску, потім виникає страх смерті, відчуття здавлення за грудиною і пошвидшеного серцебиття, оніміння кінцівок. Зазвичай кризи найчастіше виникають у вечірній чи нічний час і можуть бути викликані стресовими ситуаціями, втомою, інфекційними захворюваннями. Часто можуть завершуватись рясним сечовиділенням; Такі кризи можуть бути результатом тривалих стресів, втоми, інфекцій. Дана форма є найважчим проявом ПМС. Спостерігається у 4 % пацієнток раннього репродуктивного віку, у 12,5 % активного фертильного віку та у 20 % пізнього.
• До атипової форми належать: гіпертермічна форма (підвищення температури тіла в другу фазу циклу та її зниження з початком менструації), гиперсомнічна форма (сонливість у другій фазі циклу), офтальмоплегічна форма мігрені (одностороннє закриття ока, а також геміпарез у лютеїновій фазі), а також циклічні алергічні реакції (зокрема виразковий гінгівіт і стоматит, блювота, бронхіальна астма, , менструальна мігрень).

Крім того, передменструальний синдром розділяють на стадії:

• компенсована (симптоми з віком не прогресують і з настанням менструації припиняються);
• субкомпенсована (важкість ПМС з віком погіршується, а симптоми зникають лише по завершенню менструації);
• декомпенсована (симптоми ПМС продовжуються протягом кількох днів по завершенню менструації, а проміжки між їх припиненням и появою з віком скорочуються).

У залежності від вираженості клінічних ознак (кількості, тривалості та інтенсивності симптомів) ПМС підрозділяють на легкий і важкий ступені:

• легкий ступінь: спостерігається 3—4 симптоми за 2—10 днів до менструації,
• важкий ступінь: спостерігається 5—12 симптомів за 3—14 днів до початку менструації.

Тяжкою (інвалідизуючою) формою ПМС є передменструальний дисфоричний розлад. Вкрай рідко зустрічається менструальний психоз.

Прогноз

ПМС в основному є стійким діагнозом: жінки, вразливі до нього, переживають одні й ті ж симптоми з однаковою інтенсивністю близько кінця кожного циклу роками. Лікування окремих симптомів зазвичай ефективне.

Навіть без лікування симптоми схильні згасати у пременопаузі. Попри це, жінки з ПМС чи ПДР мають вищу імовірність значних симптомів, асоційованих з менопаузою, таких як приливи.

Профілактика

Профілактика передменструального синдрому полягає в перебудові стилю життя на здоровіший. Необхідно виключити стресові ситуації, різкі зміни клімату, аборти і застосування комбінованих оральних контрацептивів. Позитивно впливає регулярне виконання різноманітних аеробних вправ, сеанси релаксації, медитації чи йоги. Крім того, суворо не рекомендується вживання кофеїну, алкоголю, а також бажано вживати їжу невеликими порціями протягом всього дня, аби виключити тривалі відтинки часу без їжі. Бажано слідкувати за прийомом вітамінів, так, для профілактики дратівливості і втомлюваності рекомендуться приймати 100 мг вітаміну В6, 400 мг магнію і 1000 мг кальцію, а вітамін E може бути корисним для молочних залоз.

Лікування

Існує безліч підходів та методик для лікування ПМС. Серед них дієта, здоровий спосіб життя, зміна обстановки і інші способи регулювання стану здоров'я. Медичні заходи зводяться головним чином до застосування гормонів і антидепресантів.

• Відновна терапія, що включає встановлення і підтвердження стану пацієнтки, а також складання точної та повної рекомендації, є суттєвою частиною терапії, спрямованої на допомогу у відновленні контролю над її життям. Крім того, деякі дослідження показали, що оздоровча аеробіка теж може бути корисною. Помічено, що деякі симптоми ПМС зменшуються, якщо дотримуватися здорового способу життя: скоротити вживання кофеїну, цукру і натрію, при цьому збільшивши прийом харчової клітковини і отримання повноцінного відпочинку і сну.
• При дослідженні різних біодобавок було встановлено, що вживання кальцію (1200 мг на день) може чинити благотворний вплив. Також свою ефективність показав вітамін E (400 МО на день). Крім того, є інші способи лікування ПМС, які вимагають додаткового вивчення: вітамін B6, магній, марганець і триптофан.
• Застосування гормонів і антидепресантів.
• фітотерапія

Див. також

• Менструація та Менструальний цикл
• Передменструальний дисфоричний розлад — важка форма ПМС
• Дисменорея, аменорея,
• Менопауза

Примітки

1. NDF-RT
   d:Track:Q21008030
2. (unspecified title)
3. Dickerson, Lori M., Pamela J. Mazyck and Melissa H. Hunter (April 2003). «Premenstrual Syndrome» (American Academy of Family Physicians) 67 (8): 1743–52. PMID [pmid:12725453 12725453].
4. Кулаков В. И. Клинические рекомендации. Акушерство и гинекология. Выпуск 2. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2008. — С. 368—377. — 543 с. — 3000 екз.
5. Татарчук Т. Ф., Сольский Я. П. Эндокринная гинекология. — Киев: Заповгг, 2003. — С. 111—146. — 300 с. — ISBN 966-7272-48-6.
6. Под ред. проф. Прилепской В. Н. Поликлиническая гинекология. — Москва: МЕДпресс -информ, 2005. — С. 302—325. — 640 с. — ISBN 5-98322-104-3.
7. Джон О. Шордж, Эррол Р. Норвитц. Наглядные акушерство и гинекология = Obstetrics and Gynaecology at a Glance. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2003. — С. 11. — 144 с. — 3000 екз. — ISBN 5-9231-0255-2.
8. Серов В. Н., Прилепская В. Н., Овсянникова Т. В. Гинекологическая эндокринология. — Москва: МЕДпресс-информ, 2004. — С. 209—235. — 528 с.
9. Австралийский биолог объяснил необходимость ПМС — МедНовости — MedPortal.ru. Перевірено 20-07-2018.
10. Biggs, WS; Demuth, RH (15 October 2011). «Premenstrual syndrome and premenstrual dysphoric disorder». American Family Physician. 84 (8): 918–24. PMID 22010771.
11. Савельева Г. М, Бреусенко В. Г. Гинекология. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2004. — С. 83—87. — 480 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-9231-0330-3.
12. Радзинский В. Е. Руководство к практическим занятиям по гинекологии. — Москва: Медицинское информационное агентство, 2005. — С. 142—149. — 520 с. — 3500 екз. — ISBN 5-89481-304-2.
13. Ellen B. Gold, Craig Wells, Marianne O'Neill Rasor The Association of Inflammation with Premenstrual Symptoms. Перевірено 20-07-2018.
14. Сметник В. П., Тумилович Л. Г. Неоперативная гинекология. — Санкт-Петербург: СОТИС, 1995. — Т. I. — С. 129—138. — 224 с. — 2500 екз. — ISBN 5-85503-090-3.
15. Кулаков В. И., Прилепская В. Н., Радзинский В. Е. Руководство по амбулаторно-поликлинической помощи в акушерстве и гинекологии. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2007. — С. 751—757. — 1078 с. — 2000 екз. — ISBN 978-5-9704-0500-0.
16. Premenstrual Syndrome → Prevention. Перевірено 20-07-2018.
17. . Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 24 грудня 2010.

Посилання

• Передменструальний синдром
• Симптомы ПМС(рос.)
• Сучасні підходи до діагностики та лікування передменструальних порушень