Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анатолій Ігнатович Приставкін (*17 жовтня 1931, Люберці — †11 липня 2008, Москва) — російський письменник і громадський діяч.
| Приставкін Анатолій Ігнатович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 17 жовтня 1931[1][2][…] Люберці, Московська область, РСФРР, СРСР | |||
| Помер | 11 липня 2008[1][2][…] (76 років) Москва, Росія ·інфаркт міокарда | |||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
| Країна |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | письменник, викладач університету, політик, журналіст | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1958 | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |  d | |||
| | ||||
 Приставкін Анатолій Ігнатович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився 17 жовтня 1931 року в місті Люберці Московської області. Під час війни залишився сиротою (мати померла від сухот, батько був на фронті) і почав бродяжити, а потім потрапив в дитячий будинок. У 1944 році дитбудинок, в якому він виховувався, був переправлений на Північний Кавказ — на території, звідки депортували чеченців.
Анатолій вчився в ремісничому училищі, працював з 12 років. У 14 років він втік з дитбудинку, працював в Серноводську на консервному заводі, потім на аеродромі в Жуковському.
Після війни Приставкін став брати участь в самодіяльності, почав сам писати вірші, які незабаром були опубліковані в газеті.
У 1952 році він закінчив Московський авіаційний технікум, працював електриком, радистом, приладником.
Відслуживши в армії, поступив в Літературний інститут ім. М. Горького, який закінчив в 1959 році, займався в поетичному семінарі Льва Ошаніна. У 1958 році він дебютував як прозаїк (у журналі «Юность» був надрукований цикл оповідань «Військове дитинство»).
На початку 1960‑х років Анатолій Приставкін виїхав на Братську ГЕС, працював в бригаді бетонщиків на котловані майбутньої станції, одночасно будучи кореспондентом «Літературної газети» на будівництві ГЕС. У ці роки він написав документальні повісті «Мої сучасники» (1959); «Багаття в тайзі» (1964); «Країна Лепія» (1960); роман «Голубка» (1967).
Повернувшись до Москви, Приставкін не залишає «сибірську» тему, він пише нариси про будівництво БАМа. Широку популярність Анатолію Приставкіну принесла опублікована в 1987 році повість «Ночувала хмаринка золота…» про російських дітей, відправлених в кінці війни в інтернат до Чечні, звідки в цей час депортували всіх місцевих жителів. Повість була перекладена багатьма європейськими мовами.
Анатолій Приставкін — автор більше 25 художніх і документальних книг.
У 1999 році він написав заснований на документальних матеріалах тритомний роман-дослідження на кримінальні теми «Долина смертної тіні», який узагальнив його роботу в комісії з питань помилування. У 2000 році вийшов його роман «Скривджені зоною» (2000), в 2005 році — три повісті: «Судний день», «Перший день — останній день творіння» (у журналі «Нева») і «Вагончик мій дальній» (у журналі «Октябрь»). Серед інших відомих творів — «Ночувала хмаринка золота», «Зозулята», «Солдат і хлопчик», «Синдром п'яного серця», «Рязанка» та інші. Його романи і повісті перекладені багатьма мовами світу, були видані більш ніж в сорока країнах.
Крім літературної діяльності займався суспільною роботою, співробітничав з журналами, викладав.
Був членом Союзу кінематографістів, з 1961 року — членом Союзу письменників СРСР (у 1991—1992 роках співголовою Секретаріату Правління Союзу письменників СРСР). З 1963 по 1966 рік він входив в редколегію журналу «Молода гвардія».
З 1981 року викладав в Літературному інституті, вів семінар прози; був доцентом кафедри літературної майстерності.
З 1988 року Анатолій Пріставкин був співголовою об'єднання письменників «Апрель» при Московській письменницькій організації Союзу письменників РРФСР (Росії), головним редактором журналу «Апрель».
Він був членом Тимчасової наглядової комісії з дотримання конституційних прав і свобод громадян, членом виконкому Російського Пен-центру.
У 1992—2001 роках Анатолій Приставкін працював головою Комісії з питань помилування при Президенті Росії. Він був одним з авторів буклета «Як писати клопотання про помилування» з серії «Знай свої права», виданого Громадським центром сприяння реформі кримінального правосуддя. Коли комісія була розформована, Анатолій Приставкін в статусі радника при Президенті РФ (з 29 грудня 2001 року, 30 березня 2004 року Указом президента РФ перепризначував на цю посаду) брав участь в роботі регіональних органів з помилування, виїжджав в зони і колонії, здійснював взаємодію з міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи. У квітні 2004 року відбулася прем'єра циклу документальних фільмів «Небо в клітку», автором і ведучим якого був Приставкін.
Анатолій Приставкін — лауреат Державної премії СРСР 1988 року в області літератури, мистецтва і архітектури за повість «Ночувала хмаринка золота». За повість «Зозулята» (1989) Приставкін отримав Загальнонімецьку національну премію з дитячої літератури. У 2002 році він став лауреатом міжнародної премії імені Олександра Меня за внесок у розвиток культурної співпраці між Росією і Німеччиною на користь мирного будівництва Європейського дому.
Анатолій Приставкін був одружений, у нього троє дітей, четверо внуків.
Помер 11 липня 2008 року.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119076942 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Babelio — 2007.
Посилання
- Анатолий Игнатьевич Приставкин. Биографическая справка [ 14 липня 2008 у Wayback Machine.]
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Липень 2008) |
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anatolij Ignatovich Pristavkin 17 zhovtnya 1931 Lyuberci 11 lipnya 2008 Moskva rosijskij pismennik i gromadskij diyach Pristavkin Anatolij IgnatovichNarodivsya17 zhovtnya 1931 1931 10 17 1 2 Lyuberci Moskovska oblast RSFRR SRSRPomer11 lipnya 2008 2008 07 11 1 2 76 rokiv Moskva Rosiya infarkt miokardaPohovannyaTroyekurovske kladovisheKrayina SRSR RosiyaDiyalnistpismennik vikladach universitetu politik zhurnalistAlma materLiteraturnij institut imeni GorkogoMova tvorivrosijskaRoki aktivnostiz 1958PartiyaKPRSNagorodid Pristavkin Anatolij Ignatovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 17 zhovtnya 1931 roku v misti Lyuberci Moskovskoyi oblasti Pid chas vijni zalishivsya sirotoyu mati pomerla vid suhot batko buv na fronti i pochav brodyazhiti a potim potrapiv v dityachij budinok U 1944 roci ditbudinok v yakomu vin vihovuvavsya buv perepravlenij na Pivnichnij Kavkaz na teritoriyi zvidki deportuvali chechenciv Anatolij vchivsya v remisnichomu uchilishi pracyuvav z 12 rokiv U 14 rokiv vin vtik z ditbudinku pracyuvav v Sernovodsku na konservnomu zavodi potim na aerodromi v Zhukovskomu Pislya vijni Pristavkin stav brati uchast v samodiyalnosti pochav sam pisati virshi yaki nezabarom buli opublikovani v gazeti U 1952 roci vin zakinchiv Moskovskij aviacijnij tehnikum pracyuvav elektrikom radistom priladnikom Vidsluzhivshi v armiyi postupiv v Literaturnij institut im M Gorkogo yakij zakinchiv v 1959 roci zajmavsya v poetichnomu seminari Lva Oshanina U 1958 roci vin debyutuvav yak prozayik u zhurnali Yunost buv nadrukovanij cikl opovidan Vijskove ditinstvo Na pochatku 1960 h rokiv Anatolij Pristavkin viyihav na Bratsku GES pracyuvav v brigadi betonshikiv na kotlovani majbutnoyi stanciyi odnochasno buduchi korespondentom Literaturnoyi gazeti na budivnictvi GES U ci roki vin napisav dokumentalni povisti Moyi suchasniki 1959 Bagattya v tajzi 1964 Krayina Lepiya 1960 roman Golubka 1967 Povernuvshis do Moskvi Pristavkin ne zalishaye sibirsku temu vin pishe narisi pro budivnictvo BAMa Shiroku populyarnist Anatoliyu Pristavkinu prinesla opublikovana v 1987 roci povist Nochuvala hmarinka zolota pro rosijskih ditej vidpravlenih v kinci vijni v internat do Chechni zvidki v cej chas deportuvali vsih miscevih zhiteliv Povist bula perekladena bagatma yevropejskimi movami Anatolij Pristavkin avtor bilshe 25 hudozhnih i dokumentalnih knig U 1999 roci vin napisav zasnovanij na dokumentalnih materialah tritomnij roman doslidzhennya na kriminalni temi Dolina smertnoyi tini yakij uzagalniv jogo robotu v komisiyi z pitan pomiluvannya U 2000 roci vijshov jogo roman Skrivdzheni zonoyu 2000 v 2005 roci tri povisti Sudnij den Pershij den ostannij den tvorinnya u zhurnali Neva i Vagonchik mij dalnij u zhurnali Oktyabr Sered inshih vidomih tvoriv Nochuvala hmarinka zolota Zozulyata Soldat i hlopchik Sindrom p yanogo sercya Ryazanka ta inshi Jogo romani i povisti perekladeni bagatma movami svitu buli vidani bilsh nizh v soroka krayinah Krim literaturnoyi diyalnosti zajmavsya suspilnoyu robotoyu spivrobitnichav z zhurnalami vikladav Buv chlenom Soyuzu kinematografistiv z 1961 roku chlenom Soyuzu pismennikiv SRSR u 1991 1992 rokah spivgolovoyu Sekretariatu Pravlinnya Soyuzu pismennikiv SRSR Z 1963 po 1966 rik vin vhodiv v redkolegiyu zhurnalu Moloda gvardiya Z 1981 roku vikladav v Literaturnomu instituti viv seminar prozi buv docentom kafedri literaturnoyi majsternosti Z 1988 roku Anatolij Pristavkin buv spivgolovoyu ob yednannya pismennikiv Aprel pri Moskovskij pismennickij organizaciyi Soyuzu pismennikiv RRFSR Rosiyi golovnim redaktorom zhurnalu Aprel Vin buv chlenom Timchasovoyi naglyadovoyi komisiyi z dotrimannya konstitucijnih prav i svobod gromadyan chlenom vikonkomu Rosijskogo Pen centru U 1992 2001 rokah Anatolij Pristavkin pracyuvav golovoyu Komisiyi z pitan pomiluvannya pri Prezidenti Rosiyi Vin buv odnim z avtoriv bukleta Yak pisati klopotannya pro pomiluvannya z seriyi Znaj svoyi prava vidanogo Gromadskim centrom spriyannya reformi kriminalnogo pravosuddya Koli komisiya bula rozformovana Anatolij Pristavkin v statusi radnika pri Prezidenti RF z 29 grudnya 2001 roku 30 bereznya 2004 roku Ukazom prezidenta RF perepriznachuvav na cyu posadu brav uchast v roboti regionalnih organiv z pomiluvannya viyizhdzhav v zoni i koloniyi zdijsnyuvav vzayemodiyu z mizhnarodnimi organizaciyami zokrema z Radoyu Yevropi U kvitni 2004 roku vidbulasya prem yera ciklu dokumentalnih filmiv Nebo v klitku avtorom i veduchim yakogo buv Pristavkin Anatolij Pristavkin laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR 1988 roku v oblasti literaturi mistectva i arhitekturi za povist Nochuvala hmarinka zolota Za povist Zozulyata 1989 Pristavkin otrimav Zagalnonimecku nacionalnu premiyu z dityachoyi literaturi U 2002 roci vin stav laureatom mizhnarodnoyi premiyi imeni Oleksandra Menya za vnesok u rozvitok kulturnoyi spivpraci mizh Rosiyeyu i Nimechchinoyu na korist mirnogo budivnictva Yevropejskogo domu Anatolij Pristavkin buv odruzhenij u nogo troye ditej chetvero vnukiv Pomer 11 lipnya 2008 roku PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 119076942 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Babelio 2007 d Track Q2877812PosilannyaAnatolij Ignatevich Pristavkin Biograficheskaya spravka 14 lipnya 2008 u Wayback Machine Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Lipen 2008 Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi