Синдром тривалої гарячки невідомого походження

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гарячка (значення).

Синдро́м трива́лої гаря́чки невідо́мого похо́дження/гене́зу (англ. Fever of unknown origin, pyrexia of unknown origin)  — патологічний стан, основним проявом якого є гарячка, вища за температуру тіла у 38,3 °С, протягом трьох тижнів і більше, причина якої не відома або її не встановили.

Синдром тривалої гарячки невідомого походження
Алегорічне зображення гарячки на кольоровій гравюрі 1788 року. В центрі у вигляді скаженого звіра гарячка, тоді як озноб біля каміну обплутує свою жертву — хворого. За столом лікар виписує рецепт і розглядає флакон з ліками (намальовано Д. Данторном, потім розфарбовано Т. Роуландсоном) Алегорічне зображення гарячки на кольоровій гравюрі 1788 року. В центрі у вигляді скаженого звіра гарячка, тоді як озноб біля каміну обплутує свою жертву — хворого. За столом лікар виписує рецепт і розглядає флакон з ліками (намальовано Д. Данторном, потім розфарбовано Т. Роуландсоном)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	MG26
МКХ-10	R50
MedlinePlus	003090
MeSH	D005335

Температура 38,4 °C на електричному термометрі.

У 1961 році американські лікарі Р. Петерсдорф і П. Бісон сформулювали вищеназвані критерії визначення цього синдрому. Нове визначення, яке включило основні засади поточної медичної практики — амбулаторну допомогу, вмістило те, що до основного критерію (гарячка, вища за температуру тіла у 38,3˚С, упродовж 3-х тижнів і більше, причина якої невідома або її не встановили), були додані наступні:

• пацієнт зробив 3 амбулаторні відвідування лікаря загальної практики, або
• пацієнт знаходився щонайменше 3 дні в лікарні без з'ясування причини, або
• пацієнт мав 1 тиждень «розумного та інвазивного» амбулаторного обстеження.

Фізіологія і патофізіологія гарячки

Гарячка — це захисно-пристосувальна реакція організму, що виникає у відповідь на дію патогенних подразників і виражається в перебудові терморегуляції на підтримку вищого, ніж у нормі, рівня температури тіла. При тривалій гарячці інфекційного генезу екзогенні пірогени за допомогою активації лейкоцитів макрофагами індукують синтез ендогенних пірогенів, які опосередковано через гіпоталамус стимулюють вироблення простагландину Е1 і циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). Відбувається перебудова центра терморегуляції, у результаті якої зростає теплопродукція й знижується тепловіддача. Збільшення теплопродукції досягається за рахунок посилення метаболічних процесів і скорочувального (м'язового) термогенезу. Одночасно звужуються кровоносні судини шкіри й підшкірної клітковини, зменшується швидкість периферичного судинного кровотоку, що приводить до зниження тепловіддачі. Установлюється новий, вищий рівень температурного гомеостазу, що обумовлює підвищення температури тіла.

Гарячка може бути як інфекційного, так і неінфекційного походження. Захисна роль гарячки зводиться до активації обмінних процесів, підвищенню адаптаційних функцій нервової, ендокринної, імунної систем (збільшуються вироблення адреналіну й катехоламінів, антитіл, інтерферонів, стимулюється фагоцитарна активність), підвищується антитоксична функція печінки, збільшується нирковий кровотік (свого роду «видільний імунітет»).

При неінфекційних хворобах гарячка обумовлена асептичним запаленням, що пов'язане з механічним, хімічним, фізичним ушкодженням тканин (некроз, крововилив, розпад пухлин), автоімунними й обмінними порушеннями. Гарячка незапального походження може бути центрального генезу (дефекти розвитку й набуті пошкодження ЦНС); психогенної природи (невроз, психічні розлади, емоційна напруга); рефлекторного генезу (больовий синдром при сечо-, жовчнокам'яній хворобах); при патології ендокринної системи (гіпертиреоз, феохромоцитома); при перегріванні.

Причини класичного синдрому тривалої гарячки невідомого генезу

Дослідження показали, що існує п'ять категорій причин:

• Різноманітні інфекційні захворювання, туберкульоз, абсцеси у різних органах, ендокардит, пієлонефрит тощо.
• Новоутворення, наприклад, лімфоми, лейкози тощо.
• Хвороби сполучної тканини — вузликовий періартеріїт, гостра ревматична гарячка, , системний червоний вовчак і ревматоїдний артрит тощо.
• Різні хвороби, наприклад, , гранульоми тощо.
• Недіагностовані процеси.

Внутрішньолікарняні (нозокоміальні) причини синдрому тривалої гарячки невідомого генезу

Синдром тривалої гарячки невідомого генезу вважають правомірним тоді, коли є гіпертермія у пацієнта, який був у стаціонарі принаймні 24 години. Виникнення синдрому в цій ситуації зазвичай пов'язане з ятрогенними (лікарськими) факторами, такими, як післяопераційні хірургічні ускладнення, використання сечового катетера, внутрішньосудинних пристроїв (периферічний венозний і підключичний катетер тощо), дії ліків — псевдомембранозний коліт, медикаментозна гарячка, виникнення пролежнів, ускладнення легеневої реанімації, перебування ендотрахеального зонду або такого у стравоході тощо. Також тривалу гарячку можуть спровокувати тромбофлебіт глибоких вен, легенева емболія, реакції при переливанні кровопрепаратів, некалькульозний холецистит, гострий , алкогольна або наркотична абстиненція, надниркова недостатність, некротичний панкреатит, збудники внутрішньолікарняних інфекцій, тощо.

Причини синдрому тривалої гарячки невідомого генезу при імунодефіциті

Імунодефіцит може бути у пацієнтів, які отримують хіміотерапію при гематологічних злоякісних новоутвореннях або злоякісних пухлинах. У цій ситуації нерідкою є гарячка одночасно з нейтропенією, коли кількість нейтрофілів <500/мкл) або є порушення клітинного імунітету. При СНІДі гарячка нерідко відбувається через виникнення ВІЛ-асоційованих хвороб і інфекцій. Зрідка на ранньому етапі ВІЛ-інфекції відбувається гострий ретровірусний синдром, що веде до тривалої гарячки.

Алгоритм обстеження хворих

Алгоритм діагностики гарячки інфекційного генезу:

• установити характер і тип гарячки (висота, тривалість, форма температурної кривої);
• виявити всі можливі клінічні симптоми, що супутні гарячці;
• ретельно вивчити епідеміологічний анамнез, включаючи виїзди за кордон у країни, що неблагополучні за тими або іншими інфекційними хворобами;
• провести необхідне лабораторне обстеження за загальноклінічним стандартом (аналіз периферичної крові, сечі, біохімічний аналіз крові); при неясній гарячці обов'язковим є бактеріологічне дослідження крові на стерильність не менше 3-х разів протягом 1-ї доби перебування в стаціонарі;
• виключити туберкульоз, включаючи його позалегеневі форми, паразитарні хвороби (малярія, вісцеральний лейшманіоз), ВІЛ-інфекцію;
• провести пошук можливої вогнищевої інфекції.

Якщо у перші 6 місяців від початку синдрому тривалої гарячки причину виявити не вдалося, як правило, надалі це зробити також не вдається.

Принципи надання допомоги

У хворого із синдромом тривалої гарячки невідомого генезу етіотропну терапію не проводять через неясний генез гарячки. Зниження температури тіла в дорослих проводиться при її підвищенні тільки вище від 38,5 °C і при поганій її індивідуальній переносимості.

Примітки

1. При наявності багаторазових підйомів
2. PETERSDORF RG, BEESON PB. Fever of unexplained origin: report on 100 cases. Medicine (Baltimore). 1961 Feb;40:1-30.
3. The Oxford Textbook of Medicine [ 23 вересня 2006 у Wayback Machine.] Edited by David A. Warrell, Timothy M. Cox and John D. Firth with Edward J. Benz, Fourth Edition (2003), Oxford University Press,

Джерела

• Mandell's Principles and Practices of Infection Diseases 6th Edition (2004) by Gerald L. Mandell MD, MACP, John E. Bennett MD, Raphael Dolin MD, ISBN 0-443-06643-4 — Hardback — 4016 Pages Churchill Livingstone. [ 18 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• 16th Edition, The McGraw-Hill Companies, (англ.)
• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.)