Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Синдро́м Жильбе́ра (також — проста сімейна , конституційна гіпербілірубінемія, ідіопатична некон'югована гіпербілірубінемія, негемолітична сімейна жовтяниця) — пігментний гепатоз, синдром з автосомно-рецесивним (зрідка автосомно-домінантним) типом успадкування, що характеризується підвищенням рівня (непрямого білірубіну) в крові (гіпербілірубінемія) внаслідок порушення внутрішньоклітинного транспорту білірубіну в печінкових клітинах (гепатоцитах) до місця його з'єднання з глюкуроновою кислотою, зменшенням рівня гіпербілірубінемії під дією фенобарбіталу. Також синдром визначають як доброякісну сімейну некон'юговану гіпербілірубінемію помірної виразності, яка не пов'язана з гемолізом еритроцитів.
| Синдром Жильбера | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | гепатологія і сімейна медицина |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 5C58.01 |
| МКХ-10 | E80.4 |
| OMIM | 143500 |
| DiseasesDB | 5218 |
| MedlinePlus | 000301 |
| eMedicine | med/870 |
| MeSH | D005878 |
| SNOMED CT | 27503000 |
Історичні відомості
Це доброякісне хронічне ураження вперше описали у 1900—1901 роках французькі лікарі-терапевти Августин Ніколя Жильбер і Пьєр Леребулле. На честь Жильбера дали назву цьому синдрому, однак сучасні німецькі лікарі з цим не згодні, вони вважають, що синдром вперше описав у 1939 році німецький лікар Йенс Мейленграхт, тому називають ураження відповідно «синдромом Мейленграхта».
Епідеміологічні дані
Найчастіша форма спадкового пігментного гепатозу, яку виявляють у 1-5 % населення. Синдром поширений у європейців (2-5 %), азіатів (3 %) і африканців (36 %). Синдром проявляється зазвичай у підлітковому періоді. Часто хворі не підозрюють про свою хворобу, поки не виявиться при клінічному огляді чи при проведенні лабораторних досліджень.
Генетичні порушення
Синдром має аутосомно-домінантний тип успадкування. Ген, що кодує УДФ-глюкуронозілтрансферазу-1 (UGT1A1) має промотор-TATA-Box, який містить алелі A(TA)6TAA. Синдром, як правило, асоціюється з гомозиготними A(TA)7TAA алелями. Поліморфізм алелей позначають UGT1A1*28.
Патогенез
Через доброякісність перебігу синдрому в людей ґрунтовні дослідження з вивчення патогенезу проведені на тваринних моделях — болівійських білячих мавпах. У 94 % при хворобі Жильбера пошкоджуються ферменти сім'ї глікозилтрансфераз: UDP-GT1-A6 (зниження активності приблизно на 50 %) і UDP-GT1-A7 (зниження активності приблизно на 83 %). Внаслідок цього відбувається порушення захоплення білірубіну мікросомами васкулярного полюсу печінкової клітини (гепатоцита), порушення його транспортування глутатіон-S-трансферазою, яка доставляє непрямий білірубін до мікросом гепатоцитів, а також неповноцінність мікросомального ферменту урідиндифосфатглюкуронілтрансферази, за допомогою якої відбувається кон'югація непрямого білірубіну з глюкуроновою та іншими кислотами. Через усі ці порушення при синдромі Жильбера зменшується ще й активність УДФ-глюкуронілтрансферази на 70-75 %. У жовчі виявляють переважно білірубіна моноглюкуронід, меншою мірою — диглюкуронід. Надлишковий непрямий білірубін, який на відміну від прямого білірубіну, не здатний виходити з сечею, внаслідок притаманної йому тропності потрапляє до центральної нервової системи, де спричинює гальмування роботи деяких структур.
Клінічні ознаки
Провокує загострення синдрому голодування, інтеркурентні інфекційні захворювання, тривале блювання з будь-яких причин. При невисокому рівні білірубіна в крові пацієнтів практично нічого не турбує. Під час загострення, коли рівень непрямого білірубіна відчутно підвищується, пацієнти скаржаться на немотивовану слабкість, швидку втомлюваність, нудоту, дискомфорт у ділянці печінки, гальмування когнітивних процесів, неможливість виконання інтенсивної розумової роботи тощо. Однак перебіг синдрому доброякісний, тривалості життя не зменшує. Іноді пацієнтів взагалі нічого не турбує і виявлення синдрому відбувається випадково, під час обстеження з приводу інших хвороб або при проведенні медичного профілактичного огляду.
| Зауважте, ! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Діагностика
Спеціальні методики визначення генетичних аномалій, стану ферментних систем печінкових клітин є складними для рутинної клінічної практики. Використовують діагностичні проби: одноденного голодування, що призводить до збільшення в крові рівню непрямого білірубіна, або з фенобарбіталом, вживання якого в дозі 0,1 г наступного дня після прийому призводить до зменшення рівню непрямого білірубіна в крові.
Лікування
У цілому перебігає доброякісно, через що призначення препаратів має бути під час загострення, підвищення рівню непрямого білірубіну. Призначають фенобарбітал, але коротким курсом, аби не спричинити розвиток барбітурової залежності.
Див. також
Примітки
- A. Gilbert, M. J. Castaigne, P. Lereboullet: De l'ictère familial. Contribution à l’étude de la diathèse biliaire. Bulletin de la Société des médecins des hôpitaux de Paris, 1900, 17: 948—959. Castaigne and Lereboullet were colleagues of Gilbert.
- A. Gilbert, P. Lereboullet: La cholémie simple familiale. Semaine médicale, Paris, 1901, 21: 241—243.
- . Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
- E. Meulengracht: Icterus intermittens juvenilis (chronischer intermittierender juveniler Subikterus). Klinische Wochenschrift, Berlin, 1939, 45: 118—121.
- S.Lejniece. Гемолітичні анемії. // Внутрішня медицина. — 2009. № 5-6. с. 17-18
- Anthony S. Fauci u. a.: Harrison's Principles of Internal Medicine. 17. Auflage. McGraw-Hill, New York 2008, , S. 1929.
- G. Monaghan u. a.: Genetic variation in bilirubin UPD-glucuronosyltransferase gene promoter and Gilbert’s syndrome. In: Lancet. 347, Nr. 9001, 1996, S. 578–581 (DOI:10.1016/S0140-6736(96)91273-8).
- Maarten Raijmakers, Peter Jansen, Eric Steegers, Wilbert Peters: Association of human liver bilirubin UDP-glucuronyltransferase activity, most commonly due to a polymorphism in the promoter region of the UGT1A1 gene. In: Journal of Hepatology. 33, Nr. 3, 2000, S. 348–351 (DOI:10.1016/S0168-8278(00)80268-8).
- Piter J. Bosma u. a.: The genetic basis of the reduced expression of bilirubin UDP-glucuronosyltransferase 1 in Gilbert’s syndrome. In: New England Journal of Medicine. 333, Nr. 18, 1995, S. 1171–1175 (DOI:10.1056/NEJM199511023331802).
Література
- Ш. Шерлок, Дж. Дули Заболевания печени и желчных путей (пер. с англ.) (под ред. З. Г. Апросиной, Н. А. Мухина). — 1999, М. «ГЭОТАР, Медицина». — 864 с. ISBN 5-88816-013-Х (рос.)
 | Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sindrom znachennya Sindro m Zhilbe ra takozh prosta simejna konstitucijna giperbilirubinemiya idiopatichna nekon yugovana giperbilirubinemiya negemolitichna simejna zhovtyanicya pigmentnij gepatoz sindrom z avtosomno recesivnim zridka avtosomno dominantnim tipom uspadkuvannya sho harakterizuyetsya pidvishennyam rivnya nepryamogo bilirubinu v krovi giperbilirubinemiya vnaslidok porushennya vnutrishnoklitinnogo transportu bilirubinu v pechinkovih klitinah gepatocitah do miscya jogo z yednannya z glyukuronovoyu kislotoyu zmenshennyam rivnya giperbilirubinemiyi pid diyeyu fenobarbitalu Takozh sindrom viznachayut yak dobroyakisnu simejnu nekon yugovanu giperbilirubinemiyu pomirnoyi viraznosti yaka ne pov yazana z gemolizom eritrocitiv Sindrom ZhilberaSpecialnistgepatologiya i simejna medicinaKlasifikaciya ta zovnishni resursiMKH 115C58 01MKH 10E80 4OMIM143500DiseasesDB5218MedlinePlus000301eMedicinemed 870MeSHD005878SNOMED CT27503000Istorichni vidomostiCe dobroyakisne hronichne urazhennya vpershe opisali u 1900 1901 rokah francuzki likari terapevti Avgustin Nikolya Zhilber i Pyer Lerebulle Na chest Zhilbera dali nazvu comu sindromu odnak suchasni nimecki likari z cim ne zgodni voni vvazhayut sho sindrom vpershe opisav u 1939 roci nimeckij likar Jens Mejlengraht tomu nazivayut urazhennya vidpovidno sindromom Mejlengrahta Epidemiologichni daniNajchastisha forma spadkovogo pigmentnogo gepatozu yaku viyavlyayut u 1 5 naselennya Sindrom poshirenij u yevropejciv 2 5 aziativ 3 i afrikanciv 36 Sindrom proyavlyayetsya zazvichaj u pidlitkovomu periodi Chasto hvori ne pidozryuyut pro svoyu hvorobu poki ne viyavitsya pri klinichnomu oglyadi chi pri provedenni laboratornih doslidzhen Autosomno dominantnij tip uspadkuvannyaGenetichni porushennyaSindrom maye autosomno dominantnij tip uspadkuvannya Gen sho koduye UDF glyukuronoziltransferazu 1 UGT1A1 maye promotor TATA Box yakij mistit aleli A TA 6TAA Sindrom yak pravilo asociyuyetsya z gomozigotnimi A TA 7TAA alelyami Polimorfizm alelej poznachayut UGT1A1 28 PatogenezCherez dobroyakisnist perebigu sindromu v lyudej gruntovni doslidzhennya z vivchennya patogenezu provedeni na tvarinnih modelyah bolivijskih bilyachih mavpah U 94 pri hvorobi Zhilbera poshkodzhuyutsya fermenti sim yi glikoziltransferaz UDP GT1 A6 znizhennya aktivnosti priblizno na 50 i UDP GT1 A7 znizhennya aktivnosti priblizno na 83 Vnaslidok cogo vidbuvayetsya porushennya zahoplennya bilirubinu mikrosomami vaskulyarnogo polyusu pechinkovoyi klitini gepatocita porushennya jogo transportuvannya glutation S transferazoyu yaka dostavlyaye nepryamij bilirubin do mikrosom gepatocitiv a takozh nepovnocinnist mikrosomalnogo fermentu uridindifosfatglyukuroniltransferazi za dopomogoyu yakoyi vidbuvayetsya kon yugaciya nepryamogo bilirubinu z glyukuronovoyu ta inshimi kislotami Cherez usi ci porushennya pri sindromi Zhilbera zmenshuyetsya she j aktivnist UDF glyukuroniltransferazi na 70 75 U zhovchi viyavlyayut perevazhno bilirubina monoglyukuronid menshoyu miroyu diglyukuronid Nadlishkovij nepryamij bilirubin yakij na vidminu vid pryamogo bilirubinu ne zdatnij vihoditi z secheyu vnaslidok pritamannoyi jomu tropnosti potraplyaye do centralnoyi nervovoyi sistemi de sprichinyuye galmuvannya roboti deyakih struktur Klinichni oznakiProvokuye zagostrennya sindromu goloduvannya interkurentni infekcijni zahvoryuvannya trivale blyuvannya z bud yakih prichin Pri nevisokomu rivni bilirubina v krovi paciyentiv praktichno nichogo ne turbuye Pid chas zagostrennya koli riven nepryamogo bilirubina vidchutno pidvishuyetsya paciyenti skarzhatsya na nemotivovanu slabkist shvidku vtomlyuvanist nudotu diskomfort u dilyanci pechinki galmuvannya kognitivnih procesiv nemozhlivist vikonannya intensivnoyi rozumovoyi roboti tosho Odnak perebig sindromu dobroyakisnij trivalosti zhittya ne zmenshuye Inodi paciyentiv vzagali nichogo ne turbuye i viyavlennya sindromu vidbuvayetsya vipadkovo pid chas obstezhennya z privodu inshih hvorob abo pri provedenni medichnogo profilaktichnogo oglyadu Zauvazhte Vikipediya ne daye medichnih porad Yaksho u vas vinikli problemi zi zdorov yam zvernitsya do likarya DiagnostikaSpecialni metodiki viznachennya genetichnih anomalij stanu fermentnih sistem pechinkovih klitin ye skladnimi dlya rutinnoyi klinichnoyi praktiki Vikoristovuyut diagnostichni probi odnodennogo goloduvannya sho prizvodit do zbilshennya v krovi rivnyu nepryamogo bilirubina abo z fenobarbitalom vzhivannya yakogo v dozi 0 1 g nastupnogo dnya pislya prijomu prizvodit do zmenshennya rivnyu nepryamogo bilirubina v krovi LikuvannyaU cilomu perebigaye dobroyakisno cherez sho priznachennya preparativ maye buti pid chas zagostrennya pidvishennya rivnyu nepryamogo bilirubinu Priznachayut fenobarbital ale korotkim kursom abi ne sprichiniti rozvitok barbiturovoyi zalezhnosti Div takozhSindrom Kriglera Najyara Sindrom Dabina Dzhonsona Sindrom RotoraPrimitkiA Gilbert M J Castaigne P Lereboullet De l ictere familial Contribution a l etude de la diathese biliaire Bulletin de la Societe des medecins des hopitaux de Paris 1900 17 948 959 Castaigne and Lereboullet were colleagues of Gilbert A Gilbert P Lereboullet La cholemie simple familiale Semaine medicale Paris 1901 21 241 243 Arhiv originalu za 18 veresnya 2016 Procitovano 2 lipnya 2016 E Meulengracht Icterus intermittens juvenilis chronischer intermittierender juveniler Subikterus Klinische Wochenschrift Berlin 1939 45 118 121 S Lejniece Gemolitichni anemiyi Vnutrishnya medicina 2009 5 6 s 17 18 Anthony S Fauci u a Harrison s Principles of Internal Medicine 17 Auflage McGraw Hill New York 2008 ISBN 0 07 146633 9 S 1929 G Monaghan u a Genetic variation in bilirubin UPD glucuronosyltransferase gene promoter and Gilbert s syndrome In Lancet 347 Nr 9001 1996 S 578 581 DOI 10 1016 S0140 6736 96 91273 8 Maarten Raijmakers Peter Jansen Eric Steegers Wilbert Peters Association of human liver bilirubin UDP glucuronyltransferase activity most commonly due to a polymorphism in the promoter region of the UGT1A1 gene In Journal of Hepatology 33 Nr 3 2000 S 348 351 DOI 10 1016 S0168 8278 00 80268 8 Piter J Bosma u a The genetic basis of the reduced expression of bilirubin UDP glucuronosyltransferase 1 in Gilbert s syndrome In New England Journal of Medicine 333 Nr 18 1995 S 1171 1175 DOI 10 1056 NEJM199511023331802 LiteraturaSh Sherlok Dzh Duli Zabolevaniya pecheni i zhelchnyh putej per s angl pod red Z G Aprosinoj N A Muhina 1999 M GEOTAR Medicina 864 s ISBN 5 88816 013 H ros Ce nezavershena stattya pro hvorobu sindrom abo rozlad Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi