Полоні зм лат polonismus від polonus польський запозичення з польської мови Полонізмом може бути не обов язково лексема

Полоні́зм (лат. polonismus від polonus — «польський») — запозичення з польської мови. Полонізмом може бути не обов'язково лексема, а й фонетична, граматична чи фразеологічна форма.

Полонізми у мовах світу

У більшості мов світу полонізми означають тільки польські реалії і предмети національної культури (гетьман, злотий, мазурка, пан, пончики, сейм). Проте, у мовах народів, що здавна сусідували з Польщею (німецька, російська, чеська) сфера їхнього вживання набагато ширша, а у мовах країн, що тривалий час перебували у складі польської держави (білоруська, українська) вони становлять значну частину лексики.

Англійська мова

babka, baba ()
bigos (бігос)
britzka, britska («бричка»)
kielbasa (ковбаса)
klotski («кльоцки», гра-головоломка)
konik («польський коник»)
marrowsky («спунеризм»)
ogonek («діакритичний знак огонек»)
paczki («пончики»)
pierogi («вареники»)
rendzina («рендзини»)
sejm («сейм»)
zloty («злотий»)

Німецька мова

Dalli! («Ворушись!» «Мерщій!» — від dalej)
Grenze («границя», «межа» — від granica)
Gurke («огірок» — від ogórek)
Konik («польський коник»)
Ogonek («діакритичний знак огонек»)
Rendzina («рендзини»)
Säbel («шабля» — від szabla)
Stieglitz («щиголь» — від szczygieł),
Zeisig («чиж» — від czyżyk)

В українській мові

Поряд з російською, польська мова справила найзначніший вплив на сучасну українську. Це пояснюють, передусім, тривалим перебуванням більшої частини території сучасної України у складі польської держави. Проблема ролі полонізмів у її формуванні до кінця не розв'язана й досі. За різними оцінками, до полонізмів можна віднести до 1 700 слів у лексиці сучасної української мови, засвідченої у словниках. За всю історію української мови було запозичено близько 17 000 слів з польської. Польські запозичення наявні у різних лексичних сферах: це як загальновживана лексика (влада, ґудзик, коштувати, пан, рахунок), так і діалектизми (амбасада, аґенція, екзиль, пацьорки, упосліджувати), а також екзотизми (ксьондз, сейм, мазурка, креси).

Серед запозичених польських слів чимало таких, що походять від праслов'янської і часто мають етимологічні відповідники в сучасній українській, староукраїнській або давньоруській мовах. Деякі з них зберігають в українській свої давні значення (міць, промінь, скроня, дзбан, червоний при питомо українських міч, поромінь, скороня, джбан, черлений), інші зазнали певних семантичних змін ще в польській мові (плентатися, цнота при українських плутатися, чеснота).

Польська мова стала посередником для входження до українського лексичного фонду великої кількості слів німецького і латинського походження, передусім, науково-культурної термінології й технічної лексики.

З праслов'янських часів українці і поляки були сусідами, тому між ними існували і тісні мовні зв'язки. Поряд з впливом на українську польської мови відбувався і зворотний процес — українська впливала на польську як у фонетичному, так і в лексичному планах. У сучасній польській мові існує значна частка українізмів (czereśnia, hodować, hołoble, hreczka, koromysło, mowa, porohy).

Див. також: Українсько-польські мовні зв'язки та Українізм

Проблема полонізмів

На думку низки дослідників, польська мова збагатила староукраїнську новими словами й словотворчими елементами, а також послугувала джерелом для проникнення до неї величезної кількості спеціальних термінів зі західноєвропейських мов (латини, німецької, французької). Якщо вплив російської мови викликає здебільшого негативну оцінку (насаджування російської через «теорію офіційної народності», пізніше — через «теорію злиття мов»), польський вплив оцінюється досить схвально: його пояснюють «тісним контактом української й польської спільнот в умовах проживання на території однієї держави». Втім, є інший погляд на можливість таких контактів: так, І. І. Огієнко зазначає, що «власне аж до останнього часу не було добрих шляхів на Україні, які вможливлювали б скоре й широке розповсюдження польських позичок серед народніх мас». В. Шимановський пише щодо впливу польської на народну українську мову XVI—XVII ст.: «про цей вплив ми можемо говорити лише настільки, наскільки він відбився в літературних пам'ятках, які дійшли до нашого часу, і залишив свої сліди в сучасних наріччях». Українські мовознавці^[] позитивно ставляться до активного засвоєння польських слів, якщо разом з ними з'являлися нові поняття і розширювалася семантична структура української мови. Запозичення ж синонімів до вже наявних українських слів оцінюється ними негативно.

Прагнення звільнити українську мову від росіянізмів наприкінці XX — початку XXI ст., спричинює, серед іншого, впровадження до активного слововживання забутих і діалектних полонізмів. Серед слів, замінюваних останнім часом полонізмами, наявні й питомо українські слова (амбасада, атентат, інвазія, мілітарний, офензива замість посольство, замах, навала, військовий, наступ).

Тема полонізмів може набувати і політичного забарвлення. У російських шовіністичних колах поширена точка зору, згідно з якою українська мова є не самостійною слов'янською мовою, а одним з говорів російської, у якому присутня значна кількість польської лексики. Прихильники цієї теорії вказують на численні україно-польські лексичні паралелі, відсутні між українською і російською, пояснюючи їх масовим засвоєнням польської лексики за часів Речі Посполитої. Наведені україно-польські лексичні паралелі не завжди виявляються полонізмами в українській, часто вони мають спільне праслов'янське походження, іноді являють собою приклади українізмів у польській (гречкосій, мова).

Див. також: Суржик та (Концептуальна українофобія)

Виявлення полонізмів

Ідентифікація полонізма є непростою задачею. Сам по собі збіг українського й польського слів не може бути підставою розглядати його як польське запозичення: вони можуть мати загальнослов'янське походження. На польське походження слова вказують такі ознаки:

1. Фонетичні:

Наявність характерних для польської мови неповноголосних сполучень, що являють собою рефлекси слов'янської метатези плавних:
- Сполучення trot на місці прасл. *tort (промінь, крот, стокротка);
- Сполучення tłut на місці прасл. *t^ъl̥t (слуп, тлустий, тлумок, тлучок);
Сполучення «-дз-» (дзьоб): прасл. *dz у східнослов'янських мовах перейшов у [z], у польській зберігся як африкат [dz];
Наявність звука [g] («ґ») (замість природного для української [ɦ], «г»), де він походить від польських [g], [k]: аґрус, ґанок, ґніт, ґрати, ґудзик. Особливо багато слів зі звуком «ґ» у західноукраїнських говірках, проте, не всі з них мають польське походження: деякі є мадяризмами і германізмами, а деякі і питомо українськими словами (дзиґа);
Збереження праслов'янського суфікса *dl (*dьl): вагадло, виделка, ковадло, повидло, простирадло, чуперадло (пор. пол. mydło, szydło, widły, що відповідають українським мило, шило, вила)
Пом'якшення праслов'янського кореня *vьx (зáвше)
Рефлекси праслов'янських носових голосних «он», «ом», «ен», «ун» (замість питомо українських «у», «я»): венгерець, вензель, вонпити, ксьондз, хорунжий.

2. Словотвірні:

Наголошений суфікс «-ов(ий)» у відіменникових прикметниках може в низці випадків свідчити про польське походження слова (адресо́вий, безпредмето́вий, безтерміно́вий, бензино́вий, вагоно́вий, ванільóвий, шабльонóвий). Він походить від праслов'янського суфікса-нарощення -ov- (типу відмінювання) з основою на *-ǔ, але існує відповідний питомо український суфікс, що може як наголошуватися (медо́вий), так і не наголошуватися (верхови́й, домови́й, низови́й, передови́й);
Суфікс -іст(а)/-ист(а) (баліста, басиста, органіста, цимбалиста);
Суфікс -ця на позначення особи переважно чоловічої статі (дорадця, радця, райця);
Суфікс -іськ(о) / -иск(о) замість -іще, -ище (становисько);
Приставка «за-» — зі значенням досягнення результату (заадресувати, забавитися, запомога, запродати, зателефонувати, затитулю(у)вати).

3. Морфологічні:

Жіночий рід низки галіцизмів — замість чоловічого при запозиченні через російську (ґрипа, девіза, діягноза, екзекутива, екстаза, еліпса, жакета, консоля, редута — проти грип, девіз, діагноз, екзекутив, екстаз, еліпс, жакет, консоль, редут);
Поширене закінчення «-а» іменників чоловічого роду (асиста, басиста, ідіота, органіста, цимбалиста). Втім, досить поширене закінчення «-а» й у питомо українських слів чоловічого роду (зануда, паливода, рибалка);
Нульове закінчення іменників, які мають закінчення «-а» у разі запозичення через російську мову (діядем, монополь, теорем, цитат — проти діадема, монополія, теорема, цитата).

Явними полонізмами є спільні україно-польські слова, які у самій польській є запозиченнями зі західноєвропейських мов (переважно німецької і латинської). До української вони потрапили, дещо змінивши свій фонетичний характер (аґрус, ґрати, шинка, шукати, ярмарок).

При запозиченні польських слів до української з ними могли відбуватися такі зміни:

Поява протетичного звука [ɦ] («г») перед початковим [a] (гармата);
Зміна польського «f» на «хв», «х» (хвіртка, хурман)
Заміна носових ę, ą на українські «ен», «он», у старих запозиченнях — «я», «ун» (венгерець, вензель, ксьондз, вонтпити, пончик, цвях, хорунжий)

Див. також: Повноголосся, Слов'янські носові та Метатеза плавних у слов'янських мовах

Найбільш уживані полонізми

Більшість слів подаються та відсортовані за підкатегоріями згідно з «Етимологічним словником української мови» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. Інші джерела вказані в примітках і коментарях.

Ба́зграти < bazgrać («невміло, погано писати»), не зовсім ясного походження;
Бачити < baczyć («звертати увагу»; первісно — «бачити») < прасл. *ob-ačiti, від *oko. Існують інші версії походження польського слова, а також спроби виведення українського бачити з інших мов;
Бидло < bydło (первісно — «житло»), від być («бути»);
Благати < błagać < д.-чеськ. blahati («величати»), пов'язане з укр. благо;
Блюзни́ти, блюзнір < bluźnić («богохульствувати»), д.-пол. bluźnierz < прасл. *bljuzniti, пов'язане з *bljuzgati («вивергати з себе»);
Блякнути < blaknąć, якому відповідає питоме [бле́кнути]. Зазнало впливу пол. blady («блідий»);
Брама < brama < д.-пол. brana («в'їзд, вхід до будови, великі двері, ворота»; «передмур’я»; «ключ»; «дорога, підхід, приступ») < д.-чеськ. brána («оборонні укріплення, окоп, шанець»);
Братерський < braterski, від д.-пол. bratr («брат»);
Булка < bułka < прасл. *bul-a («куля, ґуля»), пов'язане з укр. булава. Менш імовірне виведення з романських мов (фр. boule, італ. bulla) або давн.в-нім. būlla;
Вагатися < wahać się < чеськ. váhati, від váha («вага»);
Вежа < wieża, якому відповідає дав.-рус. вѣжа < прасл. *věža. Замість очікуваного *віжа;
Велебний, превелебний < wielebny, przewielebny, від *wielba, що пов'язане з *wieli («великий»);
Вельми < wielmi, якому відповідає дав.-рус. вєльми < прасл. *velьmi. Замість очікуваного *вільми́;
Вензель < węzeł, якому відповідає питоме вузол < прасл. *vǫzlъ;
Вибачати, пробачити < wybaczać (первісно — «побачити, роздивитися»), przebaczyć («недобачити, пропустити»), від baczyć;
Виделка < widelec, widelca, від widły («вила») < прасл. *vidlo. Зазнало зближення з питомим вилка;
Визволити < wyzwolić, від wola («воля»);
Виконати < wykonać, від konać («конати»);
Вилога < wyłóg, wyłoga, від łożyć (д.-пол. «класти»);
Вирва < wyrwa, від wyrwać («вирвати»);
Вирок < wyrok, від wyrzekać («висловлювати»);
Виховати < wychować, від chować («ховати»; «вирощувати»);
Влада < władza < чеськ. vláda. Припускається можливість прямого запозичення з чеської мови;
Власний < własny < д.-чеськ. vlastní («той, що перебуває під владою, у володінні»), від vlast («батьківщина»);
Властивий < właściwy (також: «власний») < д.-пол. włościwy, від włość («земля, володіння»), якому відповідає питоме волость. Зазнало впливу пол. władać, własny;
Волати < wołać, не зовсім ясного походження;
Вправа, вправний, вправлятися < wprawa («вправність»), wprawny, wprawiać się («тренуватися»), від prawy («належний»);
Гасати < hasać, від вигуку [hasa], утвореного з вигуків ha + sa;
Гасло < hasło < чеськ. heslo < прасл. *gъslo;
Го́йний («щедрий, багатий») < hojny < д.-чеськ. hojný < прасл. *gojьnъ, пов'язане з *goj («достаток»), від *gojiti;
Груз < gruz («уламки муру, скель, руїни»; «щебінь»), що споріднене з укр. груда;
Ґедзь < giez < північне прасл. *gъzъ (*gyz-);
Ґречний < grzeczny, що походить від виразу k rzeczy («до речі»);
Ґудзик < guzik < прасл. *guzъ («вузол»; «ґуля, пухлина»);
Даремний < daremny < прасл. *darъmьnъ. Замість очікуваного *даромний;
Дзбан < dzban, якому відповідає питоме джбан < прасл. *čьbanъ;
Дзьоб < dziób, від dziobać < dziubać. Зазнало впливу пол. zobać («їсти, дзьобати»);
Длубати < dłubać, якому відповідає питоме довбати;
Добре («гаразд») < dobrze, якому відповідає дав.-рус. добрѣ. Замість очікуваного *добрі;
Докладний < dokładny, від dokład («додаток»);
Допіру < dopiero, якому відповідає питоме [допе́рва, допе́рво], від прасл. *do р^ьrvъ («ото вперше»);
Досвідчений < doświadczony, від doświadczyć («засвідчити»);
Досконалий < doskonały (первісно — «закінчений»), від konać < прасл. *konati;
Дотик, діткливий < dotyk, dotkliwy, від dotknąć się («доторкнутися»);
Дощенту < д.-пол. do szczętu («до кінця, остаточно») < do szczątku < do szczadku (первісно — «до потомства»), споріднене з нащадок;
Дриґати < drygać («підскакувати»; «тремтіти»; «тривожитися»), якому відповідає питоме дрижати, здригатися;
Єднати < jednać, від jeden («один»);
Же́брати, жебрак < żebrać («просити милостиню»), żebrak < чеськ. žebrati < д.-чеськ. škebrati («канючити»), можливо, контаміноване з давн.в-нім. sefer («блукач, волоцюга»);
Жодний < żaden < *żeden, що є спрощенням виразу *niże jeden («ні один»). Зазнало впливу пол. każdy («кожний»);
Завжди < zawżdy, утворене із za + wżdy < wszegdy, якому відповідає питоме завсіди;
Завзятий < zawzięty, від zawziąć się («затятися») < wziąć («взяти»);
Завше < zawsze, що походить від виразу za wsze (czasy) — «на всі (часи), весь час»;
Залицятися < zalecać się («похвалятися»; «підлещуватися»), що є зворотною формою від zalecać («доручати»; «рекомендувати»). Зазнало зближення з питомим лице;
Зальоти («залицяння»; «любовні пригоди») < zaloty < д.-пол. zaleta, пов'язане з zalecać się. Зазнало впливу пол. zlot («зліт»);
За́мок < zamek («замо́к»), що скальковане з сер.-в.-нім. slōʒ, яке в свою чергу калькує лат. clūsa;
Засада, засадничий < zasada, zasadniczy, від zasadzić się («спертися, знайти опору в чомусь»);
Зброя < zbroja, від broić («пустувати, витворяти»; первісно — «рубати»), або від прасл. *brьjǫ, briti («брию, брити»);
Збруя < zbrój («упряж») < zbroja;
Звитяга < ст.-укр. звитѧжство < д.-пол. zwycięstwo, від wyciężyć < wiciądz («витязь») < прасл. *vitędzь < прагерм. *wīkingaz («житель затоки»; «вікінг»);
Зграбний < zgrabny, від grabić («гребти, чистити, скребти»);
Зграя < zgraja, від grać («валувати», про собак);
Зиск < ст.-укр. изыскъ < д.-пол. zysk, від zyskać («одержати прибуток»; первісно — «відшукати»);
Зичити < [zyczyć] < życzyć < *żytczyć («давати до вжитку»), від żytek («пожиток, ужиток»);
Зненацька < znienacka, від nadzieja («надія»);
Зрада, зрадити < zdrada, zdradzić. Вважається калькою сер.-в.-нім. ver-raten («зрадити»; первісно — «поганою радою завдати шкоди»);
Зухвалий < zuchwały < д.-пол. zufały < zupwały, від zupwać («втратити віру, надію»);
Істота, істотний < istota, istotny < прасл. *istota, від *istъ («той самий, дійсний»);
Карк, карколомний < kark («потилиця») < прасл. *kъrkъ; karkołomny, що калькує нім. halsbrecherisch;
Картати < [kartać] («намовляти»), karcić («дорікати, картати») < прасл. *k^ъr̥titi, що, можливо, пов'язане з укр. кортіти;
Кат, катувати < kat («кат»; заст. «лихо, нещастя»), katować. Пов'язується з катати, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;
Катеринка < katarynka < нім. die schöne Katharine («прекрасна Катерина»);
Кеп, кепкувати, кпини < kiep («дурень»), kiepkować («глузувати»), kpiny («глузливі жарти»), від kiep («бевзь») < прасл. *kъp-;
Клус < kłus < прасл. *klusati, *kljusati, *kъlsati;
Ковадло < kowadło, від kować («кувати»);
Кодло < godło («умовний знак»; заст. «родове гасло»);
Коляска < kolaska, зменш. від kolasa < д.-пол. kolosa < прасл. *kolesa («віз», буквально — «колеса»);
Конюшина < koniczyna < д.-пол. konicz < konik;
Кошторис < kosztorys, утворене з koszt («витрати, вартість») + rys («риса»; «начерк»);
Краля < kralka («картяна дама») < д.-чеськ. králka («королева»), від král («король»);
Кревний < krewny, від krew («кров»);
Кріль < królik, від król («король»), що калькує сер.-в.-нім. küniklīn;
Крок < krok < прасл. *krokъ;
Кувалда < рос. кувалда < біл. кавадла («ковадло») < пол. kowadło;
Курок < рос. курок < пол. kurek («півник»), що калькує нім. Hahn;
Лепський < łepski < [łebski] («розумний»; «чималий»; «хвацький»; «гарний»), від łeb («голова»). Зазнало впливу пол. lepszy («ліпший»);
Лист < ст.-укр. листъ («грамота»; «лист, послання») < д.-пол. list;
Лік, лічити < lik («кількість»), звідки й дав.-рус. ликъ («лічба, кількість»); liczyć, якому відповідає питоме [личи́ти] < прасл. *ličiti;
Лохина < łochynia, від włochyni, włochaciny («аґрус»), що споріднені з волос, волохатий;
Лягавий < рос. легавый < пол. legawy («ледачий, сонний»), від прасл. *lěgati («лягати»);
Мешкати < mieszkać («проживати»; первісно — «гаятися»), якому відповідає питоме [мі́шкати] («гаятися»; «жити, проживати деякий час») < дав.-рус. мѣшькати;
Мисливець < д.-пол. myśliwiec (сучасне myśliwy), від myśl («думка»);
Міць < moc, якому відповідає питоме міч < прасл. *mogtь;
Можливий < możliwy, від móc («могти»);
Можна < można, що походить від еліпсису виразу (jest) rzecz można — «(є) річ можлива»;
Мотлох < motłoch («набрід, чернь») < діал. прасл. *motъloxь, *mоtъlахъ. Але може бути й запозиченням у польську мову з української;
Мружити < mrużyć, пов'язане з mrugać («моргати»);
Набаки́р < na bakier, утворене з na + bakier < нім. back kehren («назад повертати»);
Набути < nabyć, від być («бути»);
Навіть < nawet (первісно — «нарешті»), утворене з na + wet («закінчення судової справи») < сер.-в.-нім. wet («винагорода за закінчення судової справи»);
Навмисно < навмисне < naumyślnie, від umyślny, якому відповідає питоме умисний;
Надра < nadro («пазуха»), якому відповідає питоме [нідро́] («лоно, надра») < дав.-рус. нѣдро, ꙗдра («надра, глибина, нутрощі, лоно»);
Надто < nadto, утворене з nad + to («те», «це»);
Нанівець < внівець < wniwecz, утворене з w + niwecz («ні в що»);
Нарис < narys («накреслена лінія»; «ескіз»; «план»), від narysować («нарисувати»). Але може бути й запозиченням з чеськ. nárys («накреслення, ескіз, намітка»; «виклад справи в головних рисах»);
Натхнення < natchnienie, утворене з na + tchnąć («дихати»);
Небіжчик < nieboszczyk < д.-пол. niebożec, від niebogi («померлий, покійний»);
Неборак < nieborak («бідолаха»), що є фонетично нерегулярним новотвором від niebożę (замість niebożak);
Недолугий < niedołęga («немічна, млява людина»; «недотепа»; «каліка»; «імпотент»), не зовсім ясного походження;
Нівечити < niweczyć («руйнувати», буквально — «обертати в ніщо»), від niwecz («в ніщо»), яке складається з ni («ні») + we («в») + cz з прасл. *čь («що»). Паралельне до незасвідченого укр. *нівощити («псувати, руйнувати, знищувати»), звідки й [незнівощи́мий] («незруйновний»);
Нікчемний < nikczemny, що походить від виразу ni k(u) czemu (godny) — «ні до чого (не придатний)»;
Обиватель < obywatel («громадянин») < чеськ. obyvatel («житель»), від býti, bývati («бути»);
Обіцяти < obiecać < прасл. *ob-vět-jati, споріднене з відвічати;
Олівець < ołówek, від ołów («свинець»);
Освіта < oświata («просвіта»; первісно — «світло, яскравість»), від oświecić («просвітити»);
Отримати < otrzymać, від trzymać («держати»);
Ошукати < oszukać, від szukać («шукати»). Можливо, є калькою н.-в.-нім. versuchen («спокушати»), утвореного від suchen («шукати»);
Пан < pan < прасл. *gъpanъ < ір. *gu-pāna-/*gau-pāna- («коров'ячий пастух, охоронець скоту»);
Пантрувати < patrzyć («дивитися»), opatrywać («забезпечувати»), що зазнало впливу [pantrować] («нишпорити, проникати»);
Партач < partacz («поганий ремісник»), від partać («халтурити»);
Паршивий < parszywy, від parch («парші»);
Пас < pas < д.-чеськ. pás < прасл. *pojasъ («пояс»);
Певний < pewny, від д.-пол. pwa («надія») < pwać < прасл. *pъvati, звідки й питоме уповати;
Пекло, пекельний < piekło < д.-чеськ. peklo < прасл. *pьkъlъ («смола»); piekielny, якому відповідає питоме [пеко́льний] < прасл. *pьkъlьnъ;
Пильнувати < pilnować, від pilny, якому відповідає дав.-рус. пильнꙑи («винятковий, видатний»);
Підлий < podły, не зовсім ясного походження;
Піклуватися < ст.-укр. пѣкловатисѧ («турбуватися, опікуватися») < д.-пол. piekłować się («робити, створювати пекло»; «гніватися») < д.-чеськ. peklovati se («сваритися, лютувати») < pekliti se, від peklo («пекло»). Припускається також власний розвиток з дав.-рус. пєчи сѧ;
Плаз < płaz («плазун»), від [płazać] («плазувати») < д.-пол. płazić, що є ітеративом до давнішого płozić («повзти»). Але може бути й запозиченням з чеськ. plaz («плазун»), якому відповідає питоме полоз;
Плаский < płaski, якому відповідає питоме плоский < прасл. *ploskъ;
Плентатися < [plętać się], при літературному plątać się («плутатися»);
Пломінь < płomień, якому відповідає питоме поломінь, полум'я;
Плохи́й < płochy («легковажний»; «необачний»; «пустотливий»; заст. «полохливий»; д.-пол. «незначний, дрібний»), якому відповідає питоме полохливий;
Пляма < plama < д.-пол. plana, якому відповідає питоме [плена́] («тріщина в металі»);
Повидло < powidła, не зовсім ясного походження;
Поєдинок < pojedynek, від jeden («один»);
Покута < pokuta («спокутування провини»; «кара») < д.-чеськ. pokuta («покаяння»; «штраф»), від pokutiti («призначити кару»);
Пончик < pączek («брунька»; «пиріжок, смажений у жирі»), від pękać («розпукуватися»; «тріскати, лопатися»);
Порі́чка < porzeczka, утворене з po + rzeka («річка»);
Посада < posada (первісно — «підстава, фундамент»), пов'язане з sadzić («садити»). Калька нім. Stellung;
Почвара < poczwara («потвора, бридка людина»; «страховище; «мара») < ір. *pati-vāra- («дракон, летючий злий дух»);
Прагнути < pragnąć < прасл. *pragnǫti;
Праця < praca < д.-чеськ. prácě («зусилля») < діал. прасл. *portja, від *portiti («посилати»);
Принаймні < przynajmniej, утворене з przy («при») + najmniej («найменш»). Можливо, калька нім. am mindesten;
Провадити < prowadzić (також: «очолювати»; «керувати») < чеськ. prováděti («спрямовувати»; «проводити, вести»);
Промінь < promień, якому відповідає питоме [по́ромінь];
Простирадло < prześcieradło < західне діал. прасл. *prostěradlo. Зазнало зближення з питомим простирало;
Пустельник < pustelnik < д.-чеськ. pústedlník (pústenník, pústeník, pústevník), або польський розвиток з [pustylnik] < [pustynnik], від pustynia («пустеля»);
Раптом < raptem, що є формою орудного відмінка від rapt < лат. raptus («викрадення, грабіж»);
Ретельний < rzetelny («сумлінний, чесний, акуратний») < д.-пол. źrzetelny («ясний, прозорий»; «видимий») < д.-чеськ. řetedlný, що пов'язане з zříti («дивитися»);
Речник < ст.-укр. рєчнїкъ < д.-пол. rzecznik («уповноважений, судовий оборонець»), від rzec («мовити»);
Розбестити < rozbestwić («розлютити»; «викликати найгірші інстинкти»), від bestia («хижий звір») < лат. bestia;
Розгардіяш < rozgardiasz < д.-пол. rozgardjas, пов'язане з угор. garázda («скандальний, бешкетний»);
Розташувати < д.-пол. roztaszować («розмістити»; сучасне roztasować), від tasz («будка»; «палатка») < нім. Tasche («кишеня»; «сумка»);
Ропуха < ropucha < *chropucha/kropucha, від прасл. *korp-avъ («шерехатий»);
Рушниця < rusznica < rucznica < чеськ. ručnice, від ruka («рука»);
Сваволя < swawola < *swojawola, пов'язане з укр. [своєво́ля];
Свідомий < świadomy, якому відповідає дав.-рус. съвѣдомꙑи («відомий, випробуваний»);
Скарга < skarga < прасл. *sk^ъr̥g- («скреготати»);
Склеп, склепіння < sklep, sklepienie < прасл. *sъklepъ;
Скромний < рос. скромный < пол. skromny < прасл. *sъ-kromьnъ;
Скроня < skroń, якому відповідає дав.-рус. скоронь, скорониꙗ;
Славетний < sławetny < д.-пол. sławętny, якому відповідає питоме славутній (славутний). Зазнало впливу пол. sława («слава»);
Слебезува́ти < [ślebizować], пов'язане з sylabizować («читати по складах»), від sylaba («склад») < лат. syllaba;
Слоїк < słoik, słój < прасл. *sъlojь, від *sъliti;
Слушний < słuszny < чеськ. slušný («пристойний, належний, порядний»), що калькує н.-в.-нім. gehörig;
Смертельний < śmiertelny < д.-чеськ. smrte(d)lný, від smrt («смерть»);
Смуток < smutek < д.-чеськ. smutek;
Сподіватися < spodziewać się, від dziać («діяти»);
Справедливий < sprawiedliwy < д.-чеськ. spravedlivý (також: «правильний»; «правдивий»; «пристойний»; «побожний») < spravedlný, від sprava («справа»);
Старожитній < ст.-укр. starozithnij < д.-пол. starożytny, утворене з stary («старий») + -żytny від żyć («жити»);
Статечний < stateczny, від statek, якому відповідає питоме статок;
Стокротка < stokrotka, від stokroć («сто разів, сто крат»);
Стосуватися, стосунок < stosować się («застосовуватися, стосуватися»), stosunek, від застарілого stos («удар»);
Схрон < schron, від schronić («сховати»), якому відповідає питоме схоронити < прасл. *xorniti;
Тартак < tartak, від tarty («тертий»);
Теж < też < д.-пол. teże < toże, якому відповідає питоме [тож];
Тістечко < ciasteczko, зменш. від ciastko < ciasto («тісто»);
Тлум < tłum < прасл. *t^ъl̥pmъ, пов'язане з *t^ъl̥pa («натовп»);
Тлумачити < tłumaczyć, якому відповідає питоме товмачити < прасл. *t^ъl̥mačь < тюрк. til;
Тлуми́ти < tłumić, якому відповідає питоме [то́вмити] («критися, приховувати своє горе») < прасл. *t^ъl̥miti («давити»);
Тлустий < tłusty, якому відповідає питоме товстий < прасл. *t^ъl̥stъ;
Тривати < trwać («тривати»; «існувати»; «перебувати»; «витримувати»; «чекати»; «бути відданим»; «бути терплячим»; «дбати») < діал. прасл. *trъvati. Можливо, пов'язане з укр. тривога, пол. trwoga;
Тримати < trzymać, не зовсім ясного походження. Припускається також власний розвиток з діал. прасл. *trimati;
Тубілець < tubylec, утворене з tu («тут») + być («бути»);
Тутешній < д.-пол. tuteczny, якому відповідає питоме [ту́тошній];
Увага, уважати < uwaga, uważać («бути уважним»; «спостерігати»), від waga («вага»);
Урочистий < uroczysty, від urok («річна плата») < rok («рік»);
Учень < uczeń < прасл. *učьnjь;
Учта < uczta, від czcić («шанувати»);
Хлопець < chłopiec < прасл. *хolpъ, звідки й питоме холоп;
Хорунжий < chorąży, від chorągiew, якому відповідає питоме хоругов < дав.-рус. хороугꙑ < прасл. *xorǫgy;
Цебро < цебер < ceber < д.-пол. czeber < прасл. *čьbьrъ;
Цинга < dzięgna («виразковий стоматит»), не зовсім ясного походження;
Цікавий < ciekawy, від ciec («текти»);
Цнота < cnota, від cny < д.-пол. czsny («шановний»), якому відповідає питоме чесний < прасл. *čьstьnъ;
Цукерка < cukierek, від cukier («цукор»);
Частувати < częstować < д.-пол. czestować (первісно — «вшановувати»), від cześć («честь»). Зазнало впливу пол. część («частина»);
Червоний < czerwony < [czerwiony], якому відповідає питоме червлений («темно-червоний») < дав.-рус. чьрвлѥнъ, чьрлєнꙑи < прасл. *čr̥v(j)enъ;
Чига́ти < czyhać < чеськ. číhat < д.-чеськ. čúhati, від čúti («відчувати, почувати»);
Членкиня < członkini, жіночий рід до członek («член»), якому відповідає питоме [челе́нок] («кістка, суглоб пальця»);
Шкура, шкіра < skóra, якому відповідає питоме [ско́ра] («кора»; «шкіра»; «шкура»), [скора́] («невичинена шкура звіра») < дав.-рус. скора («шкура»; «хутро»; «хутряний звір») < прасл. *skora;
Шлюб < ślub, від ślubić, ślubować («присягати») < прасл. *sъljubiti;
Шпе́тити < szpecić («псувати, спотворювати»), не зовсім ясного походження.

Слова, засвоєні через посередництво польської мови

З латини

Аркуш < arkusz («будь-яка розпростерта маса (бляхи, вати, паперу) певної міри») < лат. arcus («дуга»; «лук»; «арка»);
Аматор < amator < лат. amātor, від amāre («любити»);
Клавіш, клавіша < klawisz < лат. clāvis («ключ»; «клавіш»);
Кімната < komnata < лат. cam(i)nata («кімната, що обігрівається каміном»; «будинок»);
Конвалія < konwalia < д.-пол. konwalijum < сер.-лат. (lilium) convallium (буквально — «(лілея) долин»);
Латина < д.-пол. łacina < лат. latina;
Лемент < lament < лат. lāmentum («ридання, плач»);
Мета < д.-пол. meta, met < лат. mēta («ціль, кінцевий пункт»);
Мигдаль < migdał < лат. amygdalus < грец. ἀμύγδαλος;
Пігулка < pigułka < лат. pilula;
Пропозиція, пропонувати < propozycja, proponować < лат. prōpositio, prōpōno («ставлю попереду»; «оголошую»);
Сенс < sens < лат. sḕnsus («почуття, свідомість, розум, значення, зміст, думка»);
Таблиця < tablica < нар.-лат. tabla («дошка, таблиця») < лат. tabula;
Турбувати < turbować < лат. turbāre («хвилювати, тривожити, турбувати»);
Цвинтар < [cwentarz] < cmentarz < лат. coemeterium;
Цирульник < cyrulik < сер.-лат. cirurgus < лат. chīrurgicus < грец. χειρουργός.

З італійської мови

Аґрус < пол. agrest (первісно — «кисле вино з незрілого винограду») < італ. agresto («незрілий виноград»);
Барило < baryła < італ. barile < сер.-лат. barilla, barillus;
Бриль < bryl < італ. ombrello («парасоль»; «капелюх») < лат. umbrella;
Гармата < armata < італ. armata («військо, армія»);
Ґрати < krata < італ. crata («ґрати, огорожа»);
Камізелька < kamizelka < італ. camiciola, camisiola («каптан»);
Карета < kareta < італ. carretta;
Ковдра < kołdra < італ. coltra («покриття, покривало») < нар.-лат. culcitra («подушка, матрац») < лат. culcita;
Палац < pałac < італ. palazzo;
Помаранча < pomarańcza < італ. pomarancia. Не виключене й німецьке посередництво;
Порцеляна < porcelana < італ. porcellana;
Шкарпетка < skarpetka < італ. scarpetta («черевичок») < герм. *skarapa («схил»).

З німецької мови

Альтана < altana < нім. Altan («балкон») < італ. altana («тераса на даху»);
Бавовна < bawełna < чеськ. bavlna < нім. Baumwolle. Зазнало зближення з питомим вовна;
Балія < balia < нім. Balje («бак, чан») < фр. baille;
Блакитний < błękitny («яскраво-синій»; «лазуровий») < д.-чеськ. blankytný («світло-синій»), від blankyt < давн.в-нім. *blankhīt («яскравість»), що утворене від blank («ясний»; «блискучий»);
Бровар < browar < сер.-в.-нім. brouwer, briuwer;
Бруква < brukiew < д.-пол. *bruky < н.-нім. bruke, wruke < італ. ruca, ruchetta («дика гірчиця») < лат. brassica ērūca («дика капуста»);
Брук < bruk < сер.-н.-нім. brugge («міст»);
Будинок < budynek < сер.-в.-нім. *būding («будівництво»);
Бурштин < bursztyn < нім. Bernstein (буквально — «жар-камінь»);
Вага < waga < давн.в-нім. wāga, припускалося і питомо слов'янське походження;
Вартий < warty < нім. wert;
Верстак < верстат < warsztat, warstat < нім. Werkstatt («місце праці, майстерня»);
Вика < wyka < давн.в-нім. wicka, wicha < лат. vicia. Не виключається і питомо слов'янське походження;
Ганчірка < hanczurka < нім. Handscheure («шматина для витирання рук»);
Гарт, гартувати < hart, hartować < нім. hart («міцний, твердий»);
Гарцювати < harcować (первісно — «битися одному перед військом») < д.-чеськ. harcovati («розпочинати стрілянину, напад»; «скакати»), від н.-в.-нім. (швейцарськ.) Harz («сварка, суперечка»);
Гвинт < gwint < нім. Gewinde («нарізка, різьба»);
Герб < herb < д.-чеськ. erb, herb («спадкоємець»; «родовий знак спадкоємця, шляхетський герб») < нім. Erbe («спадкоємець»);
Груба < gruba («велика піч»; «копальня») < нім. Grube («яма»);
Ґанок < ganek < сер-в.-нім. ganc («коридор, хід»);
Ґатунок < gatunek < нім. Gattung;
Ґніт < knot < нім. Knoten;
Ґоґель-моґель < kogel-mogel < нім. Kuddelmuddel («мішанина, безладдя»);
Дах < dach < нім. Dach;
Дзиґарі < dzegar, zegar < нім. Seiger;
Дишло < дишель < dyszel < сер.-в.-нім. dihsel;
Дратва < dratwa < сер.-в.-нім. drat («дріт»);
Дриль < dryl < нім. Drill;
Дріт < drut < нім. Draht;
Друк, друкувати < druk, drukować < нім. Druck;
Дяка, дякувати < dzięki, dziękować < сер.-в.-нім. dank, множина denke («подяка»). Зазнало впливу нім. denken («думати»);
Жарт < żart < чеськ. żert < сер-в.-нім. sërten («обдурювати»);
Жовнір < żołnierz < сер.-в.-нім. soldenære («найманець, найманий солдат»);
Каштан < kasztan < нім. Kastanie, Kastane < лат. castanea < грец. κάστανον;
Келих < kielich < давн.в-нім. chelih < лат. calix;
Кельма < кельня < kielnia < нім. Kelle;
Керувати < kierować < нім. kehren;
Корок < korek < нім. Kork;
Костьол < kościół < чеськ. kostel (первісно — «замок») < давн.в-нім. kastel («замок») < лат. castellum;
Коштувати < kosztować < сер.-в.-нім. kosten < ст.-фр. coster < лат. cōnstāre («стояти разом»);
Крам < kram < сер-в.-нім. kram(e);
Креслити < kreślić, у якому злилися д.-пол. kresić, krysić < сер.-в.-нім. kritzen («креслити, проводити лінії») + д.-пол. kryślić, kryšlać < сер.-н.-нім. krisselen («дряпати»; «мазюкати»; первісно — «креслити»);
Крижмо < krzyżmo < чеськ. křižmo < давн.в-нім. chrismo < лат. chrisma < грец. χρίσμα;
Криси < kresy < сер-в.-нім. kritz;
Куля < kula < сер.-н.-нім. kule;
Кухня < kuchnia < чеськ. kuchyně < давн.в-нім. kuchī̆na;
Кухоль < kufel < сер.-в.-нім. küefel («мала бочка»);
Кушнір < kuśnierz < сер.-в.-нім. kürsenœre, kers(e)ner;
Куштувати < kosztować < сер.-в.-нім. kosten < давн.в-нім. kostōn < лат. gusto;
Кшталт < kształt < нім. gestalt;
Лан < łan («міра площі») < д.-чеськ. lán («міра землі») < сер-в.-нім. lehen («відданий в оренду маєток») < давн.в-нім. lēhan;
Ланцюг < łańcug (сучасне łańcuch) < сер.-в.-нім. *lannzug;
Лицар < рицар < rycerz < д.-чеськ. rytieř < сер.-в.-нім. ritter («вершник»);
Лиштва < listwa < сер.-в.-нім. līste («край, борт, рубець»);
Малювати < malować < нім. malen;
Муляр < mularz < д.-пол. murarz < сер.-в.-нім. mürære;
Мусити < musieć < нім. müssen. Можливе посередництво інших західнослов'янських мов;
Мушля < muszla < нім. Muschel < лат. musculus («м'яз, мускул»);
Муштрувати < musztrować < нім. mustern;
Нирка < nerka < нім. Niere;
Обрис < obrys < нім. Abriss («обрис, план, контур»), від Riss («креслення, план, ескіз»). Зазнало зближення з пол. obrysować («обрисувати»);
Обценьки < obcęgi < нім. Hebzange;
Обшар < obszar («широкий простір, відкрите місце»; «територія»; заст. «поле») < сер.-в.-нім. oberschar («викорчуване поле»);
Пастернак < pasternak < нім. Pasternak < лат. pastinaca;
Пензель < pędzel < сер.-в.-нім. pensel < лат. pḕnicillus, пов'язане з pḕniculus («хвістик»), зменш. від penis («хвіст»);
Петрушка < pietruszka < сер.-в.-нім. petersîlje < лат. petroselinum < грец. πετροσέλινον («гірська селера»);
Плюндрувати < plądrować < д.-пол. plundrować, plondrować < нім. plündern;
Праска < prasa < сер.-сер.-нім. prësse («прес для пресування винограду»);
Рада < д.-пол. або д.-чеськ. rada < сер.-в.-нім. rât;
Ратуша < ratusz < сер.-в.-нім. rāthūs;
Рахувати < rachować < сер.-в.-нім. rechen;
Решта < reszta < нім. Rest < фр. reste, або італ. resto < лат. restum («те, що залишилося»);
Ринок < rynek < сер.-в.-нім. rinc («круг, коло»);
Риса, рисувати < rys («риса»), rysa («тріщина, подряпина»); rysować < нім. Riss («тріщина»; «щілина»; «риса»); сер.-в.-нім. rîʒen («креслити»);
Родзинки < rodzynek < нім. Rosine < фр. raisin («виноград»), raisin sec («ізюм»);
Рятувати < ratować < нім. retten;
Скарб < skarb < давн.в-нім. scerf («монета»);
Скиба, скибка < skiba («брила в борозні»; «леміш»), skibka («окраєць») < давн.в-нім. scība;
Слюсар < ślusarz < сер.-в.-нім. sloʒʒer, нім. Schlosser («майстер з виготовлення замків»);
Смак < smak < давн.в-нім. smac;
Смалець < smalec < нім. Schmalz;
Спис < spisa < нім. Spiess («піка»);
Стельмах < stelmach < нім. Stellmacher;
Стодола < stodoła < давн.в-нім. stadal. Припускається і чеське посередництво;
Струдель < strudel < нім. Strudel («листковий пиріг»; «вир»);
Сумка < suma, sumka < давн.в-нім. soum;
Трапити < trafić < нім. treffen («потрапляти, влучати»; «зустрічати»);
Труна < truna (сучасне trumna) < нім. Truhe («ящик, скриня»);
Туз < tuz < нім. Daus;
Фольга < folga < нім. Folie < лат. follium («листок»);
Хвилина < chwila («мить, короткий проміжок часу») < нім. Weile («певний час») < давн.в-нім. hwīl, hwīla («час, година»);
Хвиля < fala < нім. Welle («вал»; «циліндр»). Зазнало впливу омонімічного хвиля (хвилина);
Хвіртка < fortka (сучасне пол. furtka) < нім. Pforte;
Цвях < ćwiek («шип на одязі»; первісно — «гвіздок») < нім. Zweck;
Цибуля < cebula < сер.-в.-нім. zibolle < лат. caepulla, зменш. від caepa;
Ціль < cel < сер.-в.-нім. zil;
Цукор < cukier < нім. Zucker < італ. zucchero;
Чвал < cwał < чеськ. cval, від cválati («скакати чвалом»; д.-чеськ. «бити, тренувати коней до галопу») < н.-в.-нім. quälen («мучити»);
Шанувати < szanować < сер.-в.-нім. schônen («берегти»);
(Шаплик) < szaflik < сер.-в.-нім. schaf, scheffel;
Шафа < szafa < давн.в-нім. schaf;
Швидкий < szwitki, świtki < дав.-н.-нім. swið;
Шельма < szelma < сер.-в.-нім. schelm(e), нім. Schelm;
Шибка < szyba < сер.-в.-нім. schibe («коло, диск»; «скиба»; звідси також «шайба»);
Шинка < szynka < нім. Schinken;
Шкода < szkoda < давн.в-нім. scado;
Шлях < szlak, szlach < нім. Schlag, сер.-н.-нім. slach («удар»);
Шляхта < szlachta < сер.-в.-нім. slahte («рід, плем'я»);
Шпалери < szpaler < нім. Spalier < італ. spalliéra («спинка меблів»; «узголів'я ліжка»), від spalla («плече, лопатка, спина»; «схил»);
Шукати < szukać < дав.-н.-нім. sōkion, що споріднене з англ. seek, нім. suchen;
Ярмарок < jarmark < сер.-в.-нім. jârmarket («щорічний ринок»).

З французької мови

Багнет < bagnet < bajnet < фр. baïonnette, від назви міста Байонна;
Валіза < waliza < фр. valise («валіза, сумка») < лат. valīsia, valesia («клунок вершника»);
Кашкет < kaszkiet < фр. casquette, зменш. від casque («каска, шолом»);
Краватка < krawat, krawatka < фр. cravate;
Луза < łuza < bluza < фр. blouze («заглиблення»);
Парасоля < parasol < фр. parasol < італ. parasole («заслона від сонця»);
Серветка < serweta < фр. serviette, від servir («служити»; «користуватися»; «подавати на стіл»);
Тасувати < tasować < фр. tasser («збирати в купу»).

З інших мов

Кава < kawa < тур. kahve < араб. ķahva‎ (первісно — «сорт легкого вина»);
Ка́пець < kapeć («нижня частина чобота»; «старий подертий чобіт»), від угор. kapca («онуча»; «повстяне взуття») < прасл. *kopytьca («копитця»);
Страйк < strajk < англ. strike;
Філіжанка < filiżanka < тур. fincan. Можливо й румунське посередництво.

Кальки

Окрім запозичень, в українській мові існує певна кількість кальок. За зразком польських слів і виразів утворювалися українські слова і термінологічні словосполучення:

Виклад з пол. wykład («підготовлена розповідь», «лекція») — з нім. Auslegung — з лат. exposition < exponere («виставляти», «розкладати»);
Виняток з пол. wyjątek;
Відвертий з пол. otwarty («відчинений», «відвертий»);
Відданий з пол. oddany — з нім. ergeben < sich ergeben («віддаватися», «присвячувати себе»);
Від'ємний з пол. odjemny («негативний»);
Вірогідний з пол. wiarogodny, wiarygodny — з лат. fidē dīgnus («віри гідний»);
Внесок з пол. wniosek («вклад», «висновок») — з ниж.-нім. Eintrag;
Горілка з пол. gorzałka. Можливо, скорочення якогось словосполучення, вживаного на позначення горілки, типу горіле вино (ст.-укр. горѣлоє вино) або *горіла вода (порівняйте зі ст.-чеськ. palená voda, звідки чеськ. pálenka — «горілка»);
Далебі з пол. dalibóg, що утворилося на основі словосполучення da li bóg («якщо дасть бог»);
Доречний з пол. grzeczny («чемний», «ввічливий»), що утворилося внаслідок злиття виразу k rzeczy («до речі»);
Дослідження з пол. dośledzenie — з фр. investigation, звідки скальковано й рос. исследование;
Жовтогарячий з пол. żółtogorący, gorącożółty, що утворене з żółty («жовтий») + gorący («гарячий», «яскравий»);
Існувати з пол. istnieć < прасл. *istъ;
Маєток з пол. majątek < прасл. *majǫt (як у mający — «маючий»), пов'язане з *jьměti («мати»);
Надихати з пол. natchnąć (сучасне inspirować) — з лат. inspīro, inspīrātio — з грец. ἐμπνέω (ἐμπνείω), ἔμπνοια, звідки скальковано й староцерк.-слов. въдъхновєниѥ;
Неповносправний з пол. niepełnosprawny («особа з обмеженими фізичними можливостями»);
Одержати з д.-пол. odzierżać — півкалька з лат. obtineo, звідки скальковано й сучасне пол. otrzymać. Зі староукраїнської мови було запозичене рос. одержать у виразах одержать победу, одержать верх;
Переконати з пол. przekonać («довести до кінця», «переконати») < konać («конати», «викінчувати», «довершувати»);
Підручник з пол. podręcznik, що утворене з pod («під») + ręka («рука»);
Поміркований з пол. pomiarkowany < pomiarkować («схаменутися», «опам'ятатися», первісно — «зрозуміти», «втямити»);
Посідати з пол. posiadać < лат. possideo («володію», «маю»);
Посторонок з пол. postronek — з чеськ. postranek < можливо, сер.-в.-нім. stranc. Зазнало впливу чеськ. strana («сторона»);
Потяг з пол. pociąg («поїзд») — з нім. Zug;
Предмет з пол. przedmiot, що утворене з przed («перед») + miotać («метати») — з лат. obiectum;
Середмістя з пол. śródmieście («центр міста»);
Співчувати, співчуття з пол. współczuć, współczucie і рос. сочувствовать, сочувствие — з нім. mitfühlen, Mitgefühl — з лат. compatior, compassio — з дав.-гр. συμπαϑέω, συμπάθεια, звідки й симпатія;
Спротив з пол. sprzeciw < sprzeciwić się («опиратися»);
Уповноважити з пол. upełnomocnić («дати повноваження», «уповноважити») — з лат. plenipotens. У другій частині можливий вплив пол. upoważnić;
Цікавинка з пол. ciekawostka, що є зменшувальною формою від ciekawość («цікавість»).

Питомо українські відповідники

Деякі з полонізмів мають свої питомі відповідники в літературній мові:


Полонізм	Походження полонізму	Питомо українське слово	Походження
бачити	пол. baczyć < прасл. ob-ačiti < oko	зріти; здріти	дав.-рус. зьрѣти; зрѣти < прасл. *zьrěti
будинок	пол. budynek < сер.-в.-нім. būding < buode* < давн.в-нім. *buoda < прагерм. bōþō < пра-і.є. bʰuH-	дім	дав.-рус. домъ < прасл. dȍmъ < пра-балт.-сл. damús < пра-і.є. *dṓm
будувати	пол. budować < сер.-в.-нім. büden < buode < давн.в-нім. *buoda < прагерм. bōþō < пра-і.є. bʰuH-	стро́їти	дав.-рус. строити < прасл. strojiti < strojь < пра-і.є. *sterh₃-
венгерець	пол. węgier < прасл. ǫgъrinъ < лат. hungarus* < тюрк. onoğurs	угорець	дав.-рус. ѹгринъ < прасл. ǫgъrinъ < лат. hungarus* < тюрк. onoğurs
виделка	пол. widelec < прасл. *vidlo	вилка	дав.-рус. вила < прасл. *vidlo
вирок	пол. wyrok < wyrzekać < rzec < прасл. *rekti	при́суд	дав.-рус. соудъ < прасл. *sǫdъ
ґрати	пол. krata < італ. grata < нар.-лат. gratis < лат. crātis* < пра-і.є. kr̥tis > kert-	решітка	дав.-рус. рєшєто < прасл. *rešeto
дзбан	пол. dzban < ст.-пол. czban < прасл. *čьbanъ	джбан	прасл. *čьbanъ
досконалий	пол. doskonały < konać < прасл. *konati	довершений	дав.-рус. вьршити < прасл. *vьrхъ
дощенту	пол. do szczętu < do szczędu < do szcządu < do szczadu	дотла́	дав.-рус. тьло < прасл. tьlo, звідки й тло*
дякую	пол. dziękuję < давн.в-нім. dankōn < прагерм. þankōną < þankaz < пра-і.є. tóng-o-s < teng-	спасибі	дав.-рус. съпаси богъ < прасл. *sъpasi bogъ
жодний	пол. żaden < niże jeden	нія́кий	дав.-рус. ꙗкꙑи < прасл. jakъ
завжди; завше	пол. zawżdy < za + wżdy < wszegdy < прасл. vьsekьda; пол. zawsze* < za wsze (czasy)	за́всі́ди, за́всі́гди	дав.-рус. вьсєгда < прасл. *vьsekьda
зброя	пол. zbroja	оружжя	дав.-рус. ороужиѥ < прасл. *orǫžьje
зненацька	пол. znienacka < nadzieja	зна́гла	дав.-рус. нагло < наглꙑи < прасл. *naglъ
карк	пол. kark < прасл. *kъrkъ	заши́йок	дав.-рус. шиꙗ < прасл. *šija
клус	пол. kłus	рись, ристь	дав.-рус. ристати < прасл. rьstьjǫ < гот. urreisan < прагерм. uzrīsaną
коляска	пол. kolasa < kolosa < прасл. *kolesa	візок	дав.-рус. возъ < прасл. vezti, voziti
кревний	пол. krewny < krew < прасл. *kry	кровний	дав.-рус. крꙑ < прасл. *kry
крок	пол. krok < прасл. *krokъ	сту́пінь	дав.-рус. стоупати < прасл. stǫpati < пра-і.є. stembʰ-
лохина	пол. łochynia < włochyni, włochaciny	буяхи́	прасл. *bujati
мешкати	пол. mieszkać	проживати	дав.-рус. жити < прасл. žiti, živ-
міць	пол. moc < прасл. *mogtь	міч	дав.-рус. мочь < прасл. *mogtь
мружити	пол. mrużyć	жмурити	прасл. žьmuriti < mьžuriti
навмисно, навмисне	пол. naumyślnie < umyślny < прасл. *myslь	умисно	дав.-рус. оумꙑслъ < прасл. *myslь
натхнення	пол. natchnienie < tchnąć < прасл. *dъxnǫti	на́дих, надиха́ння	дав.-рус. дꙑхати < прасл. *dyxati
пасок	пол. pasek < pas < прасл. *pojasъ	пояс	дав.-рус. поꙗсъ < прасл. *pojasъ
плаский	пол. płaski < прасл. *ploskъ	плоский	дав.-рус. плоскꙑи < прасл. *ploskъ
прагнути	пол. pragnąć	жадати	дав.-рус. жадати, жѧдати < прасл. žędati < gendati
простирадло	пол. prześcieradło < зах. прасл. prostěradlo < prostirati	простирало; про́стиня́	сх., півд. прасл. prostira(d)lo < prostirati; дав.-рус. простирꙗ > простъ > прасл. pro-stъ
сейм	пол. sejm < ст.-пол. sejm < прасл. *sъjьmъ	сойм	прасл. *sъjьmъ, звідки й дав.-рус. соуимъ
тлумачити	пол. tłumaczyć < прасл. t^ъl̥mačь < тюрк. til*	товмачити	дав.-рус. тълмачь, толмачь < прасл. t^ъl̥mačь < тюрк. til*
тримати	пол. trzymać	держати	дав.-рус. дьржати < прасл. d^ьṛžati
тубілець	пол. tubylec	туземець	дав.-рус. тъзємьць, тозємьць
учень	пол. uczeń < прасл. *učьnjь	учени́к	дав.-рус. оучєникъ < прасл. učenikъ, звідки й учениця*
філіжанка	пол. filiżanka < рум. filigean < осман. فنجان‎‎ (fincan) < перс. پنگان‎ (pengân) < осет. фынг < дав.-гр. πίναξ (pínax)	чашка	дав.-рус. чаша < прасл. *čaša
цвях	пол. ćwiek < нім. zweck < сер.-в.-нім. і давн.в-нім. zwec	гвіздо́к	дав.-рус. гвоздь < прасл. gvozdь < пра-балт.-сл. gwasdas < пра-і.є. *gwosdʰos
швидкий	пол. szwitki, świtki < сер.-н.-нім. swît < дав.-н.-нім. swið	би́стрий	дав.-рус. бꙑстрꙑи < прасл. bystrъ < пра-і.є. bʰūs-ro-

Псевдополонізми

Іноді помилково зараховують до полонізмів без достатніх підстав питомо українські слова давньоруського й праслов'янського походження, а також запозичення з інших слов'янських і неслов'янських мов, відсутні у російській мові, але наявні у польській:


Українське слово	Походження	Схоже польське слово	Примітки
аби	дав.-рус. абꙑ	aby	Утворене з а + бꙑ; первісно — аорист у значенні суб'юнктива.
але	дав.-рус. а + ле («ледве»)	ale
арешт	нім. Arrést	areszt	Запозичене в XVII столітті. Пізнім полонізмом може вважатися вимова з наголосом на перший склад (а́решт), замість літературної аре́шт.
батіг	дав.-рус. батогъ	batog
блазень	дав.-рус. блазнъ («спокуса», «обман»)	błazen	Співзвучні слова наявні в багатьох слов'янських мовах (напр. староцерк.-слов. блазнъ — «омана», «спокуса»). Походження їх неясне, частіше за все вважаються спорідненими з латис. blazt («блимати»), blazma («блиск»).
бо	дав.-рус. бо	bo	Поширене і в церковнослов'янській мові, того ж походження й рос. ибо.
брила	пра-і.є. bhrula, bhrila	bryła
бруд	прасл. *brudъ	brud
вада	дав.-рус. вада	wada
вапно	дав.-рус. вапь («фарба»), дав.-рус. вапьно («вапно») < прасл. *vapьno	wapno	Вважається спорідненим з прусськ. woapis, латис. vãpe. Також припускають запозичення з грец. βαφή.
гречкосій	гречка+сіяти	hreczkosiej	Не може бути полонізмом, бо пол. hreczka («гречка») до польської потрапило з української і є там діалектним (нормативним варіантом є gryka).
гроно	прасл. *grono	grono	Полонізмом може вважатися лише фонетичний варіант з початковим ґ (ґроно). Від прасл. grono походить також грань*.
гума	лат. gumma	guma	Запозичене в XVI столітті; слово вживається майже у всіх слов'янських мовах.
діжка	прасл. *děža	dzieża	Засвідчене й у російській мові (дежа).
живиця	прасл. *żivica	żywica	У цьому значенні відоме й у російській мові.
з-за	прасл. jьz- + za	zza
зненавидіти	староцерк.-слов. ненавидѣти	znienawidzić	Підстав вважати полонізмом нема. Може бути утворене від староцерк.-слов. возненавидѣти зі заміною приставки «воз-» українською «з-».
квітка	прасл. květъ, květъka	kwiat	У західнослов'янських мовах збереглися праслов'янські сполучення gv, kv. У південнослов'янських мовах ці звукосполучення перейшли у zv, cv у межах процесу другої палаталізації; вважається, що аналогічний процес відбувся і в східнослов'янських. Але лесикографічні дані показують питомість форм gv, kv для багатьох українських діалектів (у тому числі східних, де польський вплив був меншим), а також для деяких російських (форми кветка, квести тривалий час зберегалися у північно-західних російських діалектах).
коло	прасл. *kolo	koło	Первісне значення — «коло», «колесо», «круг». «Колесо» утворене від стародавньої множини слова «коло» — «колеса».
кохати	прасл. *kochati	kochać	Первісне значення — «доглядати, дбати». Не виключений вплив польського значення слова на його українську семантику. Пояснення самого слова як полонізму непереконливе.
кошуля	прасл. košulja	koszula	Праслов'янське запозичення з лат. casula («хижка», «курінь»).
кравець	прасл. *kravьcь	krawiec	Праслов'янське kravьcь вважається діалектним: воно, очевидно, було відоме тільки на півночі поширення праслов'янських говорів, бо похідні від нього представлені тільки в західних і почасти східнослов'янських мовах (чеськ. kravec, пол. krawiec, в.-луж. і н.-луж. krawc, укр. кравець, біл. кравец, рос. діал. кравец*).
кут	прасл. *kǫtъ	kąt	Існує й у російських діалектах.
лихо	дав.-рус. лихъ < прасл. *liхъ	licho
лікар	дав.-рус. *лѣкарь	lekarz	Походить від праслов. lěčiti («лікувати»). Слово лекарь* як застаріле відоме й у російській мові.
мова	прасл. *m^ъl̥va	mowa	Хоча поширенню форми без l можливо сприяв сильний польський вплив, про це може свідчити наголос у слові, у давньоукраїнську добу використовували лише форму з l, перший випадок вживання форми без l засвідчено у грамоті з Самбора в 1422. В польській мові форма без l вперше з'явилась у Свентокшиських проповідях. Також польські джерела говорять про малоймовірне запозичення слова mowa з української.
неділя	дав.-рус. недѣля, недѣлꙗ < прасл. *nedělja	niedziela	Перенесення значення слова неделя у російській мові (там воно значить «тиждень») відбулося, певно, під впливом подвійного значення у грец. σάββατα («субота», «тиждень»). В інших слов'янських мовах слово зберігає своє давнє значення. Але в давньоруській мові слово недѣлꙗ значило не тільки «неділя», а й «тиждень».
око	дав.-рус. око < прасл. *оkо	оkо	Праслов'янське слово, праіндоєвропейського походження (лит. akìs, грец. ὄσσε, лат. oculus). У російській сприймається як застаріле й вживається лише в поетичному контексті.
оксамит	дав.-рус. оксамитъ	aksamit	Трапляється в тексті поеми «Слово о полку Ігоревім». Давньоруське слово походить від грец. ἑξάμιτος, із закономірним для східнослов'янських мов переходом початкового ἑ- в «о-». Для польського можливо латинське посередництво (через лат. examitum), подібно нім. Samt.
опріч	дав.-рус. опричь	oprócz	Слово опричь відоме й в російській мові, пор. «опричнина».
питати	дав.-рус. пꙑтати	pytać	У російській мові значення слова пытать як «питати» відоме як застаріле. Основне — «катувати», «допитувати на тортурах».
пиха	дав.-рус. пꙑхъ	pycha
прапор	дав.-рус. прапоръ	proporzec	Питомо східнослов'янське слово — поропоръ (< прасл. *роrроrъ). Форма прапоръ є церковнослов'янізмом.
рік	прасл. *rokъ, дав.-рус. рокъ	rok	Слово rokъ означало «термін», «проміжок часу», рокъ — «доля», «вік». У російській мові теж існують похідні від них: рок* («фатум», «доля»), срок («термін», «строк»).
річ	прасл. rěčь < rěkjь («мова», «слово», «об'єкт»)	rzecz	Праслов'янське rěkjь > rěčь утворене від дієслова rekti («говорити») з подовженням ступеня голосного. У російській мові слово речь* значенні «предмет» відоме як застаріле, сучасне значення — «мова», «мовлення».
руїна	лат. ruina	ruina
рух	прасл. *ruхъ	ruch	З того ж кореня дав.-рус. роушити («пересувати»). Звідси й рос. рушить («руйнувати», «розвалювати»), рухлядь («мотлох», первісно — «рухоме майно»).
смарагд	староцерк.-слов. змарагдъ	szmaragd	Запозичено через церковнослов'янську з грец. σμάραγδος.
фіранка	нім. Vorhang сер.-в.-нім. vürhanc, vorhanc	firanka
чапля	прасл. *čapja	czapla	Російську форму з початковим «ц» пояснюють як північну діалектну, з ареалу «цокаючих» говірок. У більшості слов'янських мов і діалектів існує форма з початковим [ч], у тому числі й у південноросійських говорах.
час	дав.-рус. часъ	czas	Первісне значення (прасл. *čаsъ) — «невизначений проміжок часу». У російській мові основне значення — «година», але відоме вживання й у давньому значенні «час».
чекати	прасл. *čekati	czekać	Пор. рос. начеку («напоготові», «на чеку»).

Непростим з цього погляду є слово «місто». Традиційно його вважають полонізмом (від miasto), протиставляючи застаріле город. Проте, слід мати на увазі, що дав.-рус. і староцерк.-слов. мѣсто, окрім основного значення «місце», також засвідчене у значенні «місто», «го́род», «неукріплений населений пункт», «неукріплена частина міста», «посад» (на протиставлення укріпленому го́роду).

До полонізмів також часто зараховують українські слова, приставкам «ви-», «з» у яких відповідає російська приставка «из-», а приставкам «з-», «с-» відповідає російська «воз-»: виборчий, вимір, здрібнілий, змінний, зненавидіти, зникати, зовнішній, сходинка, схід тощо, порівнюючи їх зі схожими польськими (wyborczy, wymiar, zdrobniały, zmienny, znienawidzić, znikać, zewnętrzny, schodek, wschód). Проте, відоме, що приставки «воз-», «из-», а також більшість слів з ними не є питомо російськими (східнослов'янськими), а запозичені з церковнослов'янської (староцерковнослов'янської) мови (пор. рос. выбор — церк.-слов. изборъ).

Не можуть вважатися полонізмами й українські назви місяців, схожі з польськими: липень, серпень, грудень (пол. lipiec, sierpień, grudzień), оскільки вони мають загальнослов'янське походження.

Див. також: (Псевдоросіянізми)

У російській мові

Період активного засвоєння польської лексики російською мовою належить до XVI—XVIII ст.. На думку польського філолога Веслава Вітковського, у сучасній літературній російській мові існує понад 1 000 полонізмів, а загальна кількість польських запозичень (у тому числі історичних) оцінюється ним у близько 7 500 слів. До найбільш поширених полонізмів у російській мові відносять, зокрема:

Барвинок < укр. барвінок < пол. barwinek < чеськ. barvínek < нім. Bärwinkel (буквально — «ведмежий куток»);
Башня («вежа») < baszta;
Бердыш («бердиш») < berdysz;
Бляха < blacha;
Бричка < bryczka;
Брюква < brukiew;
Будка < buda;
Бутылка («пляшка») < butelka;
Буханка («буханець») < bochenek;
Быдло («бидло») < bydło;
Ва́га («велика вагівниця для важких і громіздких предметів»; «коромисло терезів») < waga;
Венгр («угорець») < Węgier. Замість дав.-рус. угринъ;
Вензель < węzeł;
Вирши («старовинні російські і українські силабічні вірші»; ірон. «погані вірші») < укр. вірші < пол. wiersz;
Гарцевать («гарцювати») < harcować;
Гвалт («безладний крик, гамір»; «крик тварин, птахів») < gwałt;
Гоголь-моголь < kogel-mogel < нім. Kuddelmuddel;
Гонор < honor;
Готовальня < gotowalnia (заст. «туалетний столик»), від gotować się («готуватися»);
Грош < grosz < нім. Groschen < лат. grossus denarius («великий динарій»);
Гусар < husarz;
Дармовой («дармовий») < darmowy;
Добровольный < ст.-укр. добровольный (добровільний) < д.-пол. dobrowolny;
Дозволить < dozwolić;
Доскональный («докладний, ретельний, ґрунтовний») < doskonały («досконалий»);
Доход < ст.-укр. доходъ (дохід) < д.-пол. dochod;
Дратва < dratwa;
Дрель («дриль») < dryl < нім. Drill;
Дышло («дишло») < dyszel;
Если («якщо») < ст.-укр. єсли, єсьли, єстли < д.-пол. jestli, jesli;
Жолнер («жовнір») < żołnierz;
Забияка («забіяка») < zabijaka;
Завзятый (розм. «який кохається в чомусь»; «справжній») < укр. завзятий < пол. zawzięty;
Зависеть («залежати») < ст.-укр. зависнꙋти («стати залежним») < д.-пол. zawisnąć, що є півкалькою з нім. abhängen чи фр. dépendre;
За́мок < zamek;
Заядлый («затятий») < zajadłу;
Интермедия < укр. інтермедія < пол. intermedium < лат. intermedium («те, що знаходиться в середині»; «середнє»);
Карета < kareta < італ. carretta;
Карта < karta;
Каштан < kasztan;
Клавиша («клавіша») < klawisz;
Клянчить («канючити»; «жебрати») < klęczeć;
Кляуза (зневажл. «дріб'язкова скарга, донос, обмова») < klauza («клявза») < лат. clausa;
Ко́злы ((«передок у візку»); «пристосування для розпилювання дров») < kozły;
Король < król;
Королева < królowa;
Костёл («костел») < kościół < чеськ. kostel;
Кролик < królik;
Кружка («кухоль») < kruż < сер.-в.-нім. krûse;
Крыжовник («аґрус») < *krzyżewnik, що калькує нім. Krisdohre (буквально — «христів терен»);
Кувалда < біл. кавадла («ковадло») < пол. kowadło;
Курок < kurek;
Кухня < kuchnia;
Мазурка < mazurek;
Малевать (розм. «мазюкати, базграти») < укр. малювати < пол. malować;
Маля́р («робітник, що займається фарбуванням будов, стін, приміщень»; зневажл. «мазій») < укр. маляр < пол. malarz < нім. Maler;
Махина < machina < лат. machina («машина, пристрій, засіб»);
Мещанин («міщанин») < mieszczanin, від miasto («місто»);
Миля < ст.-укр. милѧ (миля) < д.-пол. mila < сер.-в.-нім. mila < лат. milia passuum («тисяча кроків»);
Миндаль («мигдаль») < migdał;
Муровать < ст.-укр. мꙋровати (мурувати) < д.-пол. murować, від mur («стіна, мур»);
Муштровать («муштрувати») < musztrować;
Никчёмный (розм.) < укр. нікчемний < пол. nikczemny («негідний, низький, підлий»);
Обыватель («обиватель») < obywatel («громадянин») < чеськ. obyvatel («житель»);
Одержáть < ст.-укр. одєржати (оде́ржати) < д.-пол. odzierżać, що є півкалькою з лат. obtineo;
Особа («можновладна, впливова особа»; «особа жіночої статі») < ст.-укр. особа (особа) < д.-пол. osoba;
Отвага («відвага») < odwaga;
Отщепенец < ст.-укр. одщєпєнєцъ (відщепенець) < д.-пол. odszczepieniec;
Паковать («пакувати») < pakować;
Пан < pan;
Папироса («цигарка») < papieros, від papier («папір»);
Пастернак < pasternak;
Петрушка < pietruszka;
Повидло < powidło;
Подлец («підлець») < podlec («незнатна людина»);
По́дданный < ст.-укр. подданыи (піддáний) < д.-пол. poddany, що калькує лат. subditus;
Поединок («двобій») < pojedynek;
Поляк, польский < ст.-укр. полѧкъ, польский (поляк, польський) < д.-пол. polak, polski. Витіснило старі рос. лях, лядский < дав.-рус. лѧхъ, лѧдьскꙑи;
Пончик < pączek;
Поручик («поручник») < porucznik («помічник») < д.-чеськ. poručník;
Почта («пошта») < poczta < нім. Poste;
Право < ст.-укр. право (право) < д.-пол. prawo, що калькує нім. Recht;
Предместье («передмістя») < przedmieście;
Присяга, присягать < ст.-укр. присѧга, присѧгати (присяга, присягати) < д.-пол. przysięga, przysięgać;
Прошляпить < prześlepić («проглядіти, не помітити»), від ślepy («сліпий»);
Пуля («куля») < kula;
Пунцовый («червоногарячий») < pąsowy < фр. роnсеаu («яскраво-червоний»);
Пушка («гармата») < puszka («металева коробка»);
Рама < rama;
Ратуша < ratusz;
Рисунок < rysunek;
Рынок («ринок») < rynek;
Рыцарь («лицар») < rycerz;
Сбруя («збруя») < zbroja;
Скарб (розм. «пожитки, майно») < skarb;
Склеп < sklep;
Скромный («скромний») < skromny;
Слесарь («слюсар») < ślusarz;
Смаковать («смакувати») < smakować;
Смалец («смалець») < smalec;
Смертельный < ст.-укр. смєртєльный (смертельний) < д.-пол. śmiertelny < д.-чеськ. smrte(d)lný;
Справедливый < ст.-укр. справєдливыи (справедливий) < д.-пол. sprawiedliwy < д.-чеськ. spravedlivý (також: «правильний»; «правдивий»; «пристойний»; «побожний»);
Сумка < suma, sumka;
Таблица («таблиця») < tablica;
Танец («танець») < taniec;
Тарелка («тарілка») < talerz;
Тасовать («тасувати») < tasować;
Тревога < ст.-укр. тривога, трєвога, трывога (тривога) < д.-пол. trwoga («почуття занепокоєння»; «сполох, страх»; «розбрат»; «небезпека»), від trwać («тривати, терпіти»). Але може бути й питомим, успадкованим з прасл. *trьvoga;
Турецкий < ст.-укр. тꙋрєцкий (турецький) < д.-пол. turecki. Витіснило старе рос. ту́рский (турско́й);
Уважать («поважати») < uważać («бути уважним»; «спостерігати»);
Улан < ułan;
Фигляр («фігляр») < figlarz;
Филёнка («фільонка») < filunek;
Форточка («кватирка») < furtka («двері»);
Хлопец < укр. хлопець < пол. chłopiec;
Цель («ціль») < cel;
Цирюльник («цирульник») < cyrulik;
Цифра < cyfra;
Шкатулка < szkatuła;
Шкода (розм. «витівка, пустощі (зазвичай злі, шкідливі)»; «пустун»), шкодливый («пустотливий») < ст.-укр. шкота, щкота, шкода (шкода) < д.-пол. szkoda < давн.в-нім. scado;
Школяр (заст. «школяр»; розм. «який починає освоювати щось, недосвідчений») < укр. школяр < пол. szkolarz < лат. scholāris («учень»);
Шкура < skóra («шкіра») < прасл. *skora. Витіснило питоме скорá (пор. рос. скорня́к — «кушнір»);
Шляхта < szlachta;
Шпалеры («гобелени, тканинні шпалери», «штахети для рослин») < szpaler;
Шпаргалка < szpargał («старий пописаний папір»);
Ярмарка («ярмарок») < jarmark.

Крім того, російська мова запозичила з польської мови сталі словосполучення: принять за (przyjąć za), так что (tak co); географічні назви: Париж (Paryż).

У білоруській мові

Більшість слів подаються згідно з «Етимологічним словником білоруської мови» Інституту мовознавства імені Якуба Коласа.

Абсталява́ць («обладнати») < obstalować < нім. bestellen;
Абша́р («обшар») < obszar;
Абяца́ць («обіцяти») < obiecać;
Адбі́так («відбиток») < odbitka від bić («бити»);
Аздоба («оздоба») < ozdoba;
Айце́ц («отець») < ojciec;
Аловак («олівець») < ołówek;
Анёл («ангел») < anioł;
Апанта́ны («одержимий») < пол. opętany, якому відповідає питоме апу́таны («обплутаний»);
Асоба («особа») < osoba;
Ахвя́ра («жертва»), ахвярава́ць («жертвувати») < ofiara, ofiarować < чеськ. ofěra < д.-чеськ. offěra, offerovati < лат. offere («запропонувати»; «принести в дар»);
Ба́чыць («бачити») < baczyć;
Бляск («блиск») < blask < прасл. *blěsk. Замість очікуваного *блеск;
Братэ́рскі («братерський») < braterski від д.-пол. bratr («брат»);
Бу́лка < bułka;
Бутэ́лька («пляшка») < butelka < фр. bouteille;
Бы́дла («рогата худоба»; «бидло») < bydło;
Бэз («бузок») < bez < прасл. *bъzъ. Замість очікуваного *боз;
Бэ́сціць («ганити»; «мурзати») < bestwić;
Вала́ць («волати») < wołać;
Вандрава́ць («мандрувати») < wędrować < нім. wandern («подорожувати»);
Ванітава́ць («нудити»; «блювати») < wonitować < womitować < лат. vomere;
Вантробы («нутрощі») < wątroba («печінка»), якому відповідає питоме [утробы] («нутрощі»);
Вару́нак («обставина»; «умова») < warunek < нім. Wahrung;
Ве́расень («вересень») < wrzesień від wrzos («верес»);
Відэ́лец («вилка») < widelec;
Вільготны («вологий») < wilgotny;
Водар («аромат») < odór («неприємний запах, сморід») < лат. odor («запах»);
Выбача́ць («вибачати»), прабача́ць («пробачати») < wybaczać, przebaczać;
Вы́зваліць («визволити») < wyzwolić («зробити вільним»);
Вы́йсце («вихід») < wyjście від iść («йти»);
Вы́канаць («виконати») < wykonać;
Вы́падак («випадок») < wypadek, що калькує нім. Ausfall;
Вы́хаваць («виховати»), выхава́нне («виховання») < wychować, wychowanie. Останнє калькує фр. éducation;
Гарэ́за («пустун») < herezja («єресь»; «скандали») < лат. haeresis;
Гле́ба («ґрунт») < gleba < лат. gleba;
Гу́зік («ґудзик») < guzik;
Дакла́дны («докладний») < dokładny;
Дарэ́мны («даремний») < daremny від darem («даром»). Замість очікуваного *даромны;
Даты́чыцца («стосуватися») < dotyczyć;
Дачыне́нне («стосунок») < mieć do czynienia («мати справу з кимось»);
Дашчэ́нту («дотла») < do szczętu;
Длу́баць («колупати») < dłubać;
Дранцве́ць («німіти»; «ціпеніти») < drętwieć від drętwy («позбавлений почуттів»);
Дрэ́ва («дерево») < drzewo, якому відповідає питоме дзе́рава < прасл. *dervo;
Е́нчыць («квилити, нити, настирно просити про щось») < jęczyć;
Жанчы́на («жінка») < д.-пол. żeńczyzna;
Жывёла («жива істота»; «худоба») < żywioł («стихія»; «тварина»);
Зайздросціць («заздрити») < zazdrościć;
Залёты («залицяння») < zaloty;
За́мак («укріплений палац») < zamek;
Заўжды́ («завжди») < zawżdy, якому відповідає питоме заўсёды;
Заўзя́ты («завзятий») < zawzięty;
Збан («джбан») < dzban, zban, якому відповідає питоме жбан;
Згра́бны («зграбний») < zgrabny;
Згра́я < zgraja;
3дольны («здатний, здібний») < zdolny від zdoleć («змогти, впоратися»);
3дра́да («зрада») < zdrada;
Змрок («морок») < zmrok («час від заходу сонця до ночі»);
Зрок («зір») < wzrok, zrok;
Зы́чыць («зичити») < życzyć;
Імгне́нне («мить») < mgnienie;
Істота < istota;
Кабе́та («заміжня жінка») < kobieta («жінка»; первісно — пейоратив);
Кава́дла («ковадло») < kowadło;
Каштары́с («кошторис») < kosztorys;
Кашу́ля («сорочка») < koszula < лат. casula («плащ із відлогою»);
Ке́пскі («кепський») < kiepski;
Кле́нчыць («ставати на коліна»; «канючити») < klęczeć;
Кодла («кодло») < godło;
Краве́ц («кравець») < krawiec;
Крок < krok;
Крыж («хрест») < krzyż;
Кува́лда < діал. кува́дла < пол. kowadło;
Лі́таваць («милувати»), лі́тасць («милосердя») < д.-пол. litować, litość < lutować («лютувати»), lutość («лють»);
Ложак («ліжко») < łóżko;
Ляга́вы («лягавий») < legawy pies («гончий собака, що навчений лягати та місце та виляти хвостом, коли він побачить птаха, на якого полюють»);
Ля́мант («зойк») < д.-пол. lament («сильний плач») < лат. lāmentum («голосне нарікання»; «репет»);
Маёнтак («маєток») < majątek;
Менаві́та («са́ме») < д.-пол. mianowicie («поіменно») від д.-пол. mianowity («конкретний»);
Меркава́ць («міркувати») < д.-пол. miarkować («міряти»; «стримувати»; «порівнювати»);
Млосць («знемога»; «млість») < д.-пол. mdłość;
Млын («млин») < młyn;
Моц («міць»), мацава́ць («кріпити») < moc, mocować («зміцнювати, утверджувати»);
Мру́жыцца («жмуритися») < mrużyć się;
Мэ́та («мета») < meta < лат. mēta («ціль»; «кінцевий пункт»);
Мястэ́чка («містечко») < miasteczko;
Набакі́р («набакир») < na bakier;
На́ват («навіть») < nawet;
Насе́нне («насіння») < nasienie від nasiać («насіяти»);
Нябожчык («покійник») < nieboszczyk < niebożec < чеськ. nebožec;
Паве́тра («повітря») < powietrze;
Паві́дла («повидло») < powidło;
Паві́нен («зобов'язаний зробити щось») < powinien;
Паводле («згідно, відповідно») < wedle;
Павольны («повільний») < powolny;
Падаба́цца («подобатися»), падабе́нства («схожість»; «подібність»; «спорідненість») < podobać się, podobieństwo;
Пада́так («податок») < podatek;
Падлога («підлога») < podłoga від podłożyć, dłażyć («робити настил»);
Папле́чнік («поплічник») < poplecznik;
Парта́чыць («партачити») < partaczyć;
Парэ́чкі («порічки»; «смородина») < porzeczka;
Паса́да («посада») < posada;
Пе́ршы («перший») < pierwszy;
Плётка («плітка»), плятка́р («пліткар»), плятка́рыць («пліткувати») < plotka, plotkarz, plotkarzyć;
Пля́ма < plama;
Подлы («підлий») < podły;
Помнік («пам'ятник») < pomnik;
Пончык («пончик») < pączek, якому відповідає питоме пучок («жмуток»);
Пра́гнуць («жадати») < pragnąć;
Прадме́сце («передмістя») < przedmieście;
Прадме́т («предмет») < рос. предмет < пол. przedmiot, що калькує лат. objectum;
Праме́нь («промінь») < promień;
Продак («предок») < przodek від przed («перед»);
Прэч («геть») < precz;
Пустэ́льня («пустеля») < pustelnia від pustelnik («пустельник») < pustylnik < pustynnik від pustynia («пустиня»);
Пы́ха («пиха») < pycha < чеськ. pýcha;
Пэ́ндзаль («пензель») < pędzel < нім. Pinsel;
Пэ́ўны («певний») < pewny;
Пяке́льны («пекельний») < piekielny;
Пярсцёнак («каблучка») < pierścionek («прикраса на пальцях»);
Ра́птам («знагла») < raptem;
Роспач («розпач») < rozpacz;
Сві́дар («свердло») < świder, якому відповідає питоме све́рдзел < прасл. *sv^ьr̥dьlъ, sv^ьr̥dьlo;
Свядомы («свідомий») < świadomy, якому відповідає питоме [све́дамы] («тямущий»);
Ска́рдзіцца («скаржитися»), ска́рга < skarżyć (się), skarga;
Скляпе́нне («склепіння») < sklepienie;
Скна́ра < sknara, sknera від sknerać («бідкатися, рюмсати»);
Скронь («скроня») < skroń;
Скру́ха < skrucha;
Ску́ра («шкіра») < skóra;
Ску́так («наслідок»; «висновок») < skutek;
Слане́чнік («соняшник») < słonecznik;
Слоік («скляна банка») < słoik, słój;
Слуп («стовп») < słup, якому відповідає питоме стоўп («вежа, колона»; «скирта»);
Слу́шны («слушний») < słuszny;
Спадзява́цца («сподіватися») < spodziewać się;
Спрача́цца («сперечатися»), спрэ́чка («суперечка») < sprzeczać się, sprzeczka;
Сродак («засіб») < д.-пол. środek («середина»; «засіб»), якому відповідає питоме [сяродак] («осередок»; «засіб»);
Стакротка («стокротка») < stokrotka;
Стасава́цца («бути відповідним чомусь») < stosować (się);
Стра́ціць («покарати смертю»), страце́нне («страта») < stracić, stracenie;
Страшы́дла («страхіття») < straszydło;
Суке́нка («сукня») < suknia;
Тае́мны («таємний») < tajemny, що є результатом контамінації *tajemъ і *tajьnъ;
Та́нны («дешевий») < tani, діал. tanny < прасл. *tunjь;
Та́рка («тертка») < tarka від trzeć («терти»);
Таямні́ца («таємниця»), таямні́чы («таємничий») < tajemnica, tajemniczy від tajemny («таємний»);
Твар («лице») < twarz < чеськ. tvář;
Тлум («очманіння»; «метушня»; «натовп»), тлумі́ць («морочити») < tłum, tłumić («приглушувати»; «стримувати»);
Тлума́чыць («товмачити») < tłumaczyć;
Тлушч («жир») < tłuszcz від tłusty («товстий»);
Ту́былец («туземець») < tubylec;
Тутэ́йшы («тутешній») < tutejszy від tutej («тут»);
Ты́дзень («тиждень») < tydzień < чеськ. týden;
Цуд («диво»), цудоўны («чудовий») < cud, cudowny.

Див. також

Коментарі

Мовознавець Микола Закревський у праці «Старосвѣтскій бандурист» виводить українське бачити безпосередньо від об-очити, тобто зробити дію очима.
Як-от:
- від *baki («очі»);
- від здогадного *bakъ («сторож», «наглядач», «опікун»);
- од вигуку здивування ba;
- від patrzyć («дивитися»).
А саме з давньоіранського abi-ậxṧaya, або з тюркських мов — від кореня bak. Останнє припускає тлумачний словник Даля, що подає вживання слова бачить і в діалектах російської мови.
У східнослов'янських мовах форми з r типу bratr не існувало.
Відсутність ікавізму та зсув наголосу на передостанній склад дають підстави вважати сучасне вельми запозиченням з польської мови.
Сучасне значення дієслова wybaczać розвинулось під впливом пол. przebaczyć.
Наявність у слові складного префікса ви-з-, характерного переважно для західнослов'янських мов, робить імовірною думку про запозичення слова з польської мови.
На запозичений характер слова вказує відсутність притаманного українській мові повноголосся (як у питомому володіти). Разом з тим фонетично подібне слово владика є старослов'янізмом.
ЕСУМ вважає волати запозиченням із західнослов'янських мов. Можливо, польське слово запозичене з чеськ. volati («кликати, викликати»), що пов'язується з вигуком vele.
Існують і менш імовірні етимології:
- від вигуку hop (з давнім випадінням p перед s);
- зіставляється з вед. hāsatē («біжить наввипередки»);
- зіставляється ще з нім. hasieren, яке зводиться до романського джерела, пов'язаного з фр. harceler («мучити, дражнити, турбувати»);
- не виключена можливість зв'язку з [гас] («постріл»), [гасну́ти] («запалитися») і, далі, з жах.
На запозичення з польської мови вказує наявність звука ґ відповідно до прасл. g, а також перехід ъ в e відповідно до польських фонетичних законів.
Збереження ґ у вимові, ймовірно, вказує на запозичення з польської мови. Разом з тим, початкове ґ, як і дз, може бути зумовлене експресивним характером відповідних слів (подібно до ґуля).
Польське новоутворення XVIII століття. Водночас, «Етимологічний словник української мови» під редакцією славіста Ярослава Рудницького виводить слово дзьоб / дзюб з прасл. zobъ.
ЕСУМ засвідчує форму [добрі] в значенні «ледь, мало (не)», що пояснюється як запозичення з польської мови, яке виникло внаслідок еліпсації виразів типу dobrze, że nie... (буквально: «добре, що не...»). Однак, не зважаючи на зсув значення, це слово зберегло закономірний фонетичний вигляд.
У прасл. *do р^ьrvъ частка do за походженням є вказівною, паралельною to (te), a *р^ьrvъ — порядковим числівником, що відповідає українському пе́рвий.
Подібну структуру має прислівник тепер, котрий походить від прасл. *top^ьr̥vo, що утворене із займенника to («те») і прикметника *p^ьr̥vo («перше»).
Звідти ж запозичено староукраїнське доткнути сѧ. Так само ст.-укр. дотъкнєнє < д.-пол. dotknienie («доторк, доторкання»).
У своїй статті «Криве дзеркало української мови» І. Нечуй-Левицький наводить дотик серед «польських» і «галицьких» слів, якими рясніли тогочасні українські часописи. Натомість він пропонує вживати «народнє» слово доторкання.
Так само староукраїнське єднаньє, єдность < д.-пол. jednanie, jedność («єдність, згода»).
Die schöne Katharine — назва ляльки, що виконувала головну роль у популярній виставі лялькового театру, супроводжуваній грою на шарманці.
Засвідчені в діалектах звукові форми з ли- можуть бути власними, успадкованими з прасл. *ličiti.
Думка про запозичення в східнослов'янські мови з польської видається обґрунтованою. Утвореним з тих самих основ є прасл. *loxъmot- (звідки й питоме лахміття).
Це своєрідне похідне утворення від дієслова бути (паралельне до нажити від жити) властиве, головним чином, західнослов’янським мовам і, очевидно, запозичене в українську й білоруську мови з польської.
Значення «літературний твір», відповідне до рос. о́черк, нім. Abris, було пов’язане з цим словом в українській мові пізніше.
Слова надиха́ти, надихну́ти, на́дих утворені як власне українські кальки до запозичених форм. Тимчасом як тхнути є питомим, похідним від прасл. *dъxnǫti.
Заміна ż на r пояснюється словотворчою аналогією до утворень типу chłopię («хлоп'я») — chłopak («хлопчак»), kurzę («курча») — kurak («півник») з помилковим осмисленням звука ż в nieboże як результату перехідного пом'якшення звука r перед ę.
Ймовірно, звідти й специфічно українське утворення чемний < кчемний, що виникло шляхом розкладу форми нікчемний.
Питомою формою слова, очевидно, є д.-пол. pkieł, якому відповідає дав.-рус. пєклъ, пєколъ, пєкълъ («смола»).
Релігійне значення слова peklo постало в давньочеській мові як калька сер.-в.-нім. pech («смола» і «пекло»), з огляду на уявлення про муки грішників у гарячій смолі. Також слово змінило рід на середній (ймовірно, за аналогією до д.-чеськ. nebo — «небо»).
Так само ст.-укр. пѣклованє («смуток, журба»), що засвідчене в «Лексиконі» П. Беринди (1627): Пєчаль: ... пѣклованє, оутиск’, оутрапєнє, жꙋрба, смꙋтокъ, ѡт сєго попєчєніє.
Розвиток на українському ґрунті, очевидно, мав бути таким: печися → *пектися → *пекливий, *пікливий → *пекловитий, *пікловитий (або *пеклуватий) → пеклува́тися, піклува́тися.
Менш переконливе пов'язування з д.-пол. czwarzyć («наслідувати голос»), словом нез'ясованої етимології, або з застарілим potwora («потвора, страховище»), яке зазнало табуїстичної деформації.
Чеська форма з префіксом pro від прасл. *voditi («проводити, вести, керувати») з подовженням голосного o до ā, ймовірно, перенесеним від дієслова, яке продовжує форму *provadjati.
Ймовірно, від ст.-укр. пустєлникъ, пустєлный походить специфічно українське зворотне утворення пустеля.
Звідти ж успадковано сучасне чеськ. zřetelný («ясний»; «чіткий»), zřetel («погляд»; «увага»).
Звідти ж запозичено староукраїнське ташъ, що трапляється в «Лексисі» Л. Зизанія, виданому 1596 року: «Ски́ніѧ: сѣ́нь, тáшъ, намѣ́тъ».
У цьому значенні засвідчене в «Слові о полку Ігоревім»:
А мои ти куряни свѣдоми къмєти:
подъ трубами повити,
подъ шєломꙑ възлєлѣꙗнꙑ.
Переклад сучасною мовою М. Рильського:
А мої куряни — вправні воїни,
Під сурмами сповиті,
Під шоломом викохані.
Чеська звукова форма з голосним u замінила питомо польську форму smętek.
В Етимологічному словнику білоруської мови (1978—2017) перша згадка полонізму трвати датується 1507 роком. Водночас зазначено, що адаптована форма търывати («бути»; «продовжуватися») зафіксована раніше, у дарчій грамоті великого князя Свидригайла 1438 року: сєсь листъ нашъ маєть търывати вѣчно и нєпорꙋшно. Можливо, це свідчить про існування цього слова ще до запозичення в польській формі, одночасно з д.-чеськ. trvati, чеськ. trvat, словац. trvať, н.-луж. trvaś, діал. хорв. trvat, що сходять до прасл. *trъvati («тривати», «терпіти»).
ЕСУМ виводить тримати безпосередньо з прасл. *trimati (при пол. trzymać, чеськ. třímati, словац. trimať, біл. трымаць). Однак новіші етимологічні словники польської та чеської мов, слідом за Етимологічним словником польської мови А. Брюкнера, подають це слово як таке, що має винятково польський характер. Чеський етимологічний словник (2001) визнає třímat запозиченням з польської мови. Етимологічний словник польської мови (2005) вважає полонізмами когнати в чеській та українській мовах.
Зіставляючи руську перекладну пам'ятку Исторꙑꙗ ѡ Атыли короли ꙋгоръскомъ (кін. XVI ст.) з польським оригіналом, А. Золтан зауважує, що незважаючи на визнану буквальність старобілоруського перекладу, власне польський корінь -trzym- послідовно замінюється на східнослов'янське -держ-. На його думку, це свідчить про те, що в кінці XVI століття, на відміну від новішого часу, польський корінь -trzym- був ще настільки чужий для читача, що перекладач вирішив його усунути.
Аналізуючи лексичні основи «руського простомовного перекладу» острозького друку Лѣкарства на ѡспалый оумыслъ чоловѣчїй (1607 р.), М. Мозер звертає увагу на засвідчений в польській мові тієї доби прикметник tuteczny, якому відповідає ст.-укр. тꙋтошнїй (з огляду на відповідність польського e руському о). Беручи до уваги наявність у ^[pl] утворення tameszny («тамтешній»), він підсумовує: варто виходити з того, що де-не-де вже вживалися уподібнені форми на зразок tuteszny.
Про чеське посередництво свідчить діалектний наголос на першому складі і, очевидно, форми [ба́вна, ба́вуна, ба́вина].
Пізніше пол. błękit є власним новоутворенням від запозиченого błękitny.
У староукраїнській мові слово одержати вперше засвідчене у Ф. Скорини на початку XVI століття: Кто наидєть жєнꙋ добрꙋю знаидєть добро, и одєржить потєшєниє от гс̑да.
Втім, згідно з ЕСУМ, російське слово вважається запозиченням з української
Співзвучне укр. дозволити, певно, має питомо українську етимологію — від дав.-рус. до + зволити.
Дієслово одержать вживається у російській мові лише в складі сталих виразів одержать победу («здобути перемогу») і одержать верх («взяти гору»).
Слово тревога вперше засвідчене в російській мові у першій третині XVIII століття (у словниках з 1731 року).

Примітки

. Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 18 лютого 2016.
В.В. Піддубна. Висвітлення питання про польський вплив на українську мову в науковій літературі (PDF).
В. Титаренко. Розвиток семантики полонізмів у середньополіських говірках.
Піддубна В. В. Полонізми в українській лексикографії 20-40-х рр. ХХ ст. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків 2009.
For Wiktor Weintraub: Essays in Polish Literature, Language, and History Presented on the Occasion of His 65th Birthday. — Mounton, 1975. — С. 449-463.
Лукінова, Т. Б. Українська лексика: семантичні зміни в запозичених словах // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 25-26. — ISSN 0027-2833.
. Архів оригіналу за 8 березня 2016.
Запозичення із слов’янських мов.
Руслана Яковець. . Архів оригіналу за 24 грудня 2017.
Тараненко, О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 166-167. — ISSN 0027-2833.
Анатолий Железный. . Архів оригіналу за 4 березня 2016.
Анатолий Вассерман (2013). Украина и остальная Россия (рос) . М.: АСТ. с. 85.
Андрей Медведев (2015). Подлинная история русского и украинского народов. М.: Эксмо. с. 190.
В. В. Розанов. Голос малоросса о неомалороссах (с. 280—285). Цит. за Украинский вопрос в русской патриотической мысли. Сост., предисловие, послесловие и примечания А. Ю. Минакова. М.: Книжный мир, 2016
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .
Старосвѣтскій бандурист — Мыкола Закревськый, Николай Закревский — Google книги
Бачити // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Толковый словарь Даля онлайн
Братэрскі // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Вельми // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Вельма // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Вибачати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Визволити // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Вікторія Піддубна. Полонізми в західному та східному варіантах української літературної мови 1920—30-х рр. (за даними правописних словників) (pdf) // Wiener Slavistisches Jahrbuch : журнал. — 2004. — Т. 50. — С. 117—138.
Вылога // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Влада // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Владика // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Олекса Горбач. Життя — не просто існування: листування Олекси Горбача, 1946-1996 : додаток / М. І. Чікало. — Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, 2003. — 937 с. — , 9789660229150.
Валаць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Волати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Ірина Кононенко. Семантичні модифікації взаємних запозичень в українській і польській мовах. — Варшавський університет, 2016. — Січень.
Гасати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Hasło // W. Boryś, Słownik etymologiczny języka polskiego. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2005. — С. 193.
Гедзь // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Гудзик // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Дарэмнасць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Daremny // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.
Дзьоб // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
Етимологічний словник української мови: У 2-х т. / Укл. Ярослав Рудницький. — Вінніпеґ-Оттава, 1962-82 // т.II стр.55
Добрѣ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 1. — С. 683—684.
Добрі // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
Допіру // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
Тепер // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — .
Датклівы // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Dotyk // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.
Доткнути сѧ, дотъкнєнє // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К. : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — С. 322.
Криве дзеркало української мови / Іван Нечуй-Левицький. — К. : Друк. І. І. Чоколова, 1912. — 96 с.

У Вікіджерелах є
Криве дзеркало української мови
Єднаньє, єдность // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К. : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — С. 345—346.
Еднасць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Гриценко С. П. Польські лексичні запозичення XVI—XVII ст. (pdf) // Studia Linguistica : журнал. — 2009. — Вип. 2. — С. 123—129.
Zawsze // W. Boryś, Słownik etymologiczny języka polskiego. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2005. — С. 733.
Касім Г. Ю. Нові польські запозичення в українській мові: примхи мовців чи потреби мови? // Слов'янський збірник : журнал. — 2015. — № 19. — С. 166—174.
Zasada // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.
Золтан А. Почему русские «одерживают» победы? // Russian Linguistics. — 1998. — Т. 22. — С. 165–177.
Звитяжство // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Изыскъ // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К. : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — С. 429.
Зыск // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
Karkołomny // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.

[17] Мовознавець Микола Закревський у праці «Старосвѣтскій бандурист» виводить українське бачити безпосередньо від об-очити, тобто зробити дію очима.

[19] Як-от:
від *baki («очі»);

від здогадного *bakъ («сторож», «наглядач», «опікун»);

од вигуку здивування ba;

від patrzyć («дивитися»).

[3] від *baki («очі»);

[4] від здогадного *bakъ («сторож», «наглядач», «опікун»);

[5] од вигуку здивування ba;

[6] від patrzyć («дивитися»).

[21] А саме з давньоіранського abi-ậxṧaya, або з тюркських мов — від кореня bak. Останнє припускає тлумачний словник Даля, що подає вживання слова бачить і в діалектах російської мови.

[23] У східнослов'янських мовах форми з r типу bratr не існувало.

[26] Відсутність ікавізму та зсув наголосу на передостанній склад дають підстави вважати сучасне вельми запозиченням з польської мови.

[28] Сучасне значення дієслова wybaczać розвинулось під впливом пол. przebaczyć.

[30] Наявність у слові складного префікса ви-з-, характерного переважно для західнослов'янських мов, робить імовірною думку про запозичення слова з польської мови.

[35] На запозичений характер слова вказує відсутність притаманного українській мові повноголосся (як у питомому володіти). Разом з тим фонетично подібне слово владика є старослов'янізмом.

[39] ЕСУМ вважає волати запозиченням із західнослов'янських мов. Можливо, польське слово запозичене з чеськ. volati («кликати, викликати»), що пов'язується з вигуком vele.

[42] Існують і менш імовірні етимології:
від вигуку hop (з давнім випадінням p перед s);

зіставляється з вед. hāsatē («біжить наввипередки»);

зіставляється ще з нім. hasieren, яке зводиться до романського джерела, пов'язаного з фр. harceler («мучити, дражнити, турбувати»);

не виключена можливість зв'язку з [гас] («постріл»), [гасну́ти] («запалитися») і, далі, з жах.

[15] від вигуку hop (з давнім випадінням p перед s);

[16] зіставляється з вед. hāsatē («біжить наввипередки»);

[17] зіставляється ще з нім. hasieren, яке зводиться до романського джерела, пов'язаного з фр. harceler («мучити, дражнити, турбувати»);

[18] не виключена можливість зв'язку з [гас] («постріл»), [гасну́ти] («запалитися») і, далі, з жах.

[45] На запозичення з польської мови вказує наявність звука ґ відповідно до прасл. g, а також перехід ъ в e відповідно до польських фонетичних законів.

[47] Збереження ґ у вимові, ймовірно, вказує на запозичення з польської мови. Разом з тим, початкове ґ, як і дз, може бути зумовлене експресивним характером відповідних слів (подібно до ґуля).

[52] Польське новоутворення XVIII століття. Водночас, «Етимологічний словник української мови» під редакцією славіста Ярослава Рудницького виводить слово дзьоб / дзюб з прасл. zobъ.

[55] ЕСУМ засвідчує форму [добрі] в значенні «ледь, мало (не)», що пояснюється як запозичення з польської мови, яке виникло внаслідок еліпсації виразів типу dobrze, że nie... (буквально: «добре, що не...»). Однак, не зважаючи на зсув значення, це слово зберегло закономірний фонетичний вигляд.

[58] У прасл. *do р^ьrvъ частка do за походженням є вказівною, паралельною to (te), a *р^ьrvъ — порядковим числівником, що відповідає українському пе́рвий.
Подібну структуру має прислівник тепер, котрий походить від прасл. *top^ьr̥vo, що утворене із займенника to («те») і прикметника *p^ьr̥vo («перше»).

[62] Звідти ж запозичено староукраїнське доткнути сѧ. Так само ст.-укр. дотъкнєнє < д.-пол. dotknienie («доторк, доторкання»).

[64] У своїй статті «Криве дзеркало української мови» І. Нечуй-Левицький наводить дотик серед «польських» і «галицьких» слів, якими рясніли тогочасні українські часописи. Натомість він пропонує вживати «народнє» слово доторкання.

[67] Так само староукраїнське єднаньє, єдность < д.-пол. jednanie, jedność («єдність, згода»).

[78] Die schöne Katharine — назва ляльки, що виконувала головну роль у популярній виставі лялькового театру, супроводжуваній грою на шарманці.

[83] Засвідчені в діалектах звукові форми з ли- можуть бути власними, успадкованими з прасл. *ličiti.

[91] Думка про запозичення в східнослов'янські мови з польської видається обґрунтованою. Утвореним з тих самих основ є прасл. *loxъmot- (звідки й питоме лахміття).

[94] Це своєрідне похідне утворення від дієслова бути (паралельне до нажити від жити) властиве, головним чином, західнослов’янським мовам і, очевидно, запозичене в українську й білоруську мови з польської.

[96] Значення «літературний твір», відповідне до рос. о́черк, нім. Abris, було пов’язане з цим словом в українській мові пізніше.

[99] Слова надиха́ти, надихну́ти, на́дих утворені як власне українські кальки до запозичених форм. Тимчасом як тхнути є питомим, похідним від прасл. *dъxnǫti.

[101] Заміна ż на r пояснюється словотворчою аналогією до утворень типу chłopię («хлоп'я») — chłopak («хлопчак»), kurzę («курча») — kurak («півник») з помилковим осмисленням звука ż в nieboże як результату перехідного пом'якшення звука r перед ę.

[103] Ймовірно, звідти й специфічно українське утворення чемний < кчемний, що виникло шляхом розкладу форми нікчемний.

[109] Питомою формою слова, очевидно, є д.-пол. pkieł, якому відповідає дав.-рус. пєклъ, пєколъ, пєкълъ («смола»).

[110] Релігійне значення слова peklo постало в давньочеській мові як калька сер.-в.-нім. pech («смола» і «пекло»), з огляду на уявлення про муки грішників у гарячій смолі. Також слово змінило рід на середній (ймовірно, за аналогією до д.-чеськ. nebo — «небо»).

[116] Так само ст.-укр. пѣклованє («смуток, журба»), що засвідчене в «Лексиконі» П. Беринди (1627): Пєчаль: ... пѣклованє, оутиск’, оутрапєнє, жꙋрба, смꙋтокъ, ѡт сєго попєчєніє.

[119] Розвиток на українському ґрунті, очевидно, мав бути таким: печися → *пектися → *пекливий, *пікливий → *пекловитий, *пікловитий (або *пеклуватий) → пеклува́тися, піклува́тися.

[123] Менш переконливе пов'язування з д.-пол. czwarzyć («наслідувати голос»), словом нез'ясованої етимології, або з застарілим potwora («потвора, страховище»), яке зазнало табуїстичної деформації.

[129] Чеська форма з префіксом pro від прасл. *voditi («проводити, вести, керувати») з подовженням голосного o до ā, ймовірно, перенесеним від дієслова, яке продовжує форму *provadjati.

[134] Ймовірно, від ст.-укр. пустєлникъ, пустєлный походить специфічно українське зворотне утворення пустеля.

[136] Звідти ж успадковано сучасне чеськ. zřetelný («ясний»; «чіткий»), zřetel («погляд»; «увага»).

[142] Звідти ж запозичено староукраїнське ташъ, що трапляється в «Лексисі» Л. Зизанія, виданому 1596 року: «Ски́ніѧ: сѣ́нь, тáшъ, намѣ́тъ».

[147] У цьому значенні засвідчене в «Слові о полку Ігоревім»:
А мои ти куряни свѣдоми къмєти:
подъ трубами повити,
подъ шєломꙑ възлєлѣꙗнꙑ.
Переклад сучасною мовою М. Рильського:
А мої куряни — вправні воїни,
Під сурмами сповиті,
Під шоломом викохані.

[154] Чеська звукова форма з голосним u замінила питомо польську форму smętek.

[159] В Етимологічному словнику білоруської мови (1978—2017) перша згадка полонізму трвати датується 1507 роком. Водночас зазначено, що адаптована форма търывати («бути»; «продовжуватися») зафіксована раніше, у дарчій грамоті великого князя Свидригайла 1438 року: сєсь листъ нашъ маєть търывати вѣчно и нєпорꙋшно. Можливо, це свідчить про існування цього слова ще до запозичення в польській формі, одночасно з д.-чеськ. trvati, чеськ. trvat, словац. trvať, н.-луж. trvaś, діал. хорв. trvat, що сходять до прасл. *trъvati («тривати», «терпіти»).

[166] ЕСУМ виводить тримати безпосередньо з прасл. *trimati (при пол. trzymać, чеськ. třímati, словац. trimať, біл. трымаць). Однак новіші етимологічні словники польської та чеської мов, слідом за Етимологічним словником польської мови А. Брюкнера, подають це слово як таке, що має винятково польський характер. Чеський етимологічний словник (2001) визнає třímat запозиченням з польської мови. Етимологічний словник польської мови (2005) вважає полонізмами когнати в чеській та українській мовах.

[167] Зіставляючи руську перекладну пам'ятку Исторꙑꙗ ѡ Атыли короли ꙋгоръскомъ (кін. XVI ст.) з польським оригіналом, А. Золтан зауважує, що незважаючи на визнану буквальність старобілоруського перекладу, власне польський корінь -trzym- послідовно замінюється на східнослов'янське -держ-. На його думку, це свідчить про те, що в кінці XVI століття, на відміну від новішого часу, польський корінь -trzym- був ще настільки чужий для читача, що перекладач вирішив його усунути.

[171] Аналізуючи лексичні основи «руського простомовного перекладу» острозького друку Лѣкарства на ѡспалый оумыслъ чоловѣчїй (1607 р.), М. Мозер звертає увагу на засвідчений в польській мові тієї доби прикметник tuteczny, якому відповідає ст.-укр. тꙋтошнїй (з огляду на відповідність польського e руському о). Беручи до уваги наявність у ^[pl] утворення tameszny («тамтешній»), він підсумовує: варто виходити з того, що де-не-де вже вживалися уподібнені форми на зразок tuteszny.

[175] Про чеське посередництво свідчить діалектний наголос на першому складі і, очевидно, форми [ба́вна, ба́вуна, ба́вина].

[177] Пізніше пол. błękit є власним новоутворенням від запозиченого błękitny.

[194] У староукраїнській мові слово одержати вперше засвідчене у Ф. Скорини на початку XVI століття: Кто наидєть жєнꙋ добрꙋю знаидєть добро, и одєржить потєшєниє от гс̑да.

[257] Втім, згідно з ЕСУМ, російське слово вважається запозиченням з української

[270] Співзвучне укр. дозволити, певно, має питомо українську етимологію — від дав.-рус. до + зволити.

[281] Дієслово одержать вживається у російській мові лише в складі сталих виразів одержать победу («здобути перемогу») і одержать верх («взяти гору»).

[286] Слово тревога вперше засвідчене в російській мові у першій третині XVIII століття (у словниках з 1731 року).

[1] . Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 18 лютого 2016.

[:0-2] В.В. Піддубна. Висвітлення питання про польський вплив на українську мову в науковій літературі (PDF).

[:2-3] В. Титаренко. Розвиток семантики полонізмів у середньополіських говірках.

[Піддубна_В._В.-4] Піддубна В. В. Полонізми в українській лексикографії 20-40-х рр. ХХ ст. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків 2009.

[5] For Wiktor Weintraub: Essays in Polish Literature, Language, and History Presented on the Occasion of His 65th Birthday. — Mounton, 1975. — С. 449-463.

[Лукінова-6] Лукінова, Т. Б. Українська лексика: семантичні зміни в запозичених словах // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 25-26. — ISSN 0027-2833.

[7] . Архів оригіналу за 8 березня 2016.

[8] Запозичення із слов’янських мов.

[:3-9] Руслана Яковець. . Архів оригіналу за 24 грудня 2017.

[10] Тараненко, О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 166-167. — ISSN 0027-2833.

[:4-11] Анатолий Железный. . Архів оригіналу за 4 березня 2016.

[12] Анатолий Вассерман (2013). Украина и остальная Россия (рос) . М.: АСТ. с. 85.

[13] Андрей Медведев (2015). Подлинная история русского и украинского народов. М.: Эксмо. с. 190.

[14] В. В. Розанов. Голос малоросса о неомалороссах (с. 280—285). Цит. за Украинский вопрос в русской патриотической мысли. Сост., предисловие, послесловие и примечания А. Ю. Минакова. М.: Книжный мир, 2016

[:5-15] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .

[16] Старосвѣтскій бандурист — Мыкола Закревськый, Николай Закревский — Google книги

[бачити-18] Бачити // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[20] Толковый словарь Даля онлайн

[braterski-22] Братэрскі // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[24] Вельми // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[25] Вельма // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[27] Вибачати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[29] Визволити // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[піддубна-31] Вікторія Піддубна. Полонізми в західному та східному варіантах української літературної мови 1920—30-х рр. (за даними правописних словників) (pdf) // Wiener Slavistisches Jahrbuch : журнал. — 2004. — Т. 50. — С. 117—138.

[32] Вылога // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[33] Влада // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[34] Владика // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[36] Олекса Горбач. Життя — не просто існування: листування Олекси Горбача, 1946-1996 : додаток / М. І. Чікало. — Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, 2003. — 937 с. — , 9789660229150.

[37] Валаць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[38] Волати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[кононенко-40] Ірина Кононенко. Семантичні модифікації взаємних запозичень в українській і польській мовах. — Варшавський університет, 2016. — Січень.

[41] Гасати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[43] Hasło // W. Boryś, Słownik etymologiczny języka polskiego. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2005. — С. 193.

[44] Гедзь // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[46] Гудзик // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[48] Дарэмнасць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[49] Daremny // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.

[50] Дзьоб // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

[51] Етимологічний словник української мови: У 2-х т. / Укл. Ярослав Рудницький. — Вінніпеґ-Оттава, 1962-82 // т.II стр.55

[53] Добрѣ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 1. — С. 683—684.

[54] Добрі // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

[56] Допіру // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

[57] Тепер // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — .

[59] Датклівы // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[60] Dotyk // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.

[61] Доткнути сѧ, дотъкнєнє // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К. : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — С. 322.

[63] Криве дзеркало української мови / Іван Нечуй-Левицький. — К. : Друк. І. І. Чоколова, 1912. — 96 с.

У Вікіджерелах є
Криве дзеркало української мови

[65] Єднаньє, єдность // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К. : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — С. 345—346.

[66] Еднасць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[68] Гриценко С. П. Польські лексичні запозичення XVI—XVII ст. (pdf) // Studia Linguistica : журнал. — 2009. — Вип. 2. — С. 123—129.

[69] Zawsze // W. Boryś, Słownik etymologiczny języka polskiego. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2005. — С. 733.

[касім-70] Касім Г. Ю. Нові польські запозичення в українській мові: примхи мовців чи потреби мови? // Слов'янський збірник : журнал. — 2015. — № 19. — С. 166—174.

[71] Zasada // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.

[Золтан-72] Золтан А. Почему русские «одерживают» победы? // Russian Linguistics. — 1998. — Т. 22. — С. 165–177.

[73] Звитяжство // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[74] Изыскъ // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К. : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — С. 429.

[75] Зыск // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 1—10. Выданне працягваецца. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.

[76] Karkołomny // Wielki słownik języka polskiego, Instytut Języka Polskiego PAN.