Росіянізм

Не плутати з Рашизмом.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Русизм (значення).

Росіяні́зм або руси́зм рідше русицизм — слово або мовний зворот, запозичений з російської мови або побудований за зразком російських слів і виразів.

У разі запозичення до неслов'янських мов є окремим випадком слов'янізму. Відносна частка слів російського походження неоднакова в різних мовах: в одних запозичення обмежуються екзотизмами, в інших вони становлять значний шар лексики. Більший відсоток їх є в мовах тих народів, що проживають близько від російськомовного ареалу, зокрема тих, які тривалий час перебували у складі Росії та СРСР.

Термін

У сучасній українській мові спостерігають розбіжності в позначенні такого роду запозичень. Українські мовознавці в дорадняські і радянські часи переважно використовували термін «русизм». Його вживали А. Кримський 1905 року в статті «Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староукраїнських рукописів», В. Самійленко «Чужомовні слова в українській мові» (1918), О. Курило «Уваги до сучасної української літературної мови» (1923). Слово «росіянізм» також було у «Академічному тлумачному словнику української мови» (1970—1980) але з позначною «рідковживане». Найменування запозичень з російської мови «русизмами» є в більшості мов: біл. русізм, пол. rusycyzm, англ. russism, russicism, нім. Russizismus, фр. russisme. Деякі українські словники наводять також варіант «русицизм», але подають його як застарілий.

Низка мовознавців, вважають вживання в українській мові слів «русизм», «русицизм» щодо запозичень з російської мови небажаним. Так, сумніви щодо точності цього терміну висловив мовознавець М. П. Лесюк: термін «русизм» можна розуміти двояко, чи як похідне від українського «руський» чи як утворене від рос. русский («російський») і просте застосовування міжнародного терміну «русизм» спричиняє неточності. Ним був запропонований інший термін, що міг бути звільненим від цієї неоднозначності — «росіянізм». Відомі випадки вживання слова й за радянських часів: Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній і наявність чималої домішки росіянізмів, .. і особливо — церковнослов'янської лексики («Питання походження української мови», 1956, 18), але в «Тлумачному словнику» воно помічене як рідковживане. В. М. Мосієнко використовує термін «росіїзм» і пропонує розрізняти поняття «росіїзм» та «русизм» так: «Росіїзм — запозичення з російської мови. Русизм — запозичення з давньоруської мови (періоду Русі) та руської (періоду Великого Князівства Литовського) до інших мов».

Заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О. Потебні Олександр Скопненко вважає, що:

Слово русизм запозичене з російської мови, у якій немає послідовного розрізнення значень "російський" і "руський". Натомість в українській мові не варто плутати прикметники руський (похідний від іменника Русь) та російський (утворення від Росія). Тому, щоб уникнути такої неоднозначності, запозичення з російської мови багато мовознавців радять називати росіїзмом або росіянізмом.

Історія

Докладніше: Російська мова

Докладніше: Історія російської мови

Вивчення історії росіянізмів (якщо розуміти під нею період часу, коли російські слова стали засвоюватись іншими мовами) являє собою досить непросту задачу. Це пов'язане, передусім, з проблемою визначення часу, коли починається історія самої російської мови. У працях багатьох російських і радянських лінгвістів до росіянізмів зараховують запозичення не тільки з російської, але й з давньоруської мови, оскільки історію останньої традиційно включають до історії першої. У сучасній українській же лінгвістичній школі такий погляд відкидають, оскільки початок історії власне російської мови відносять до значно пізнішого часу, а саме XIV—XVI ст.

Характер запозичень з російської мови

Роль росіянізмів у різних мовах неоднакова. Так, вони налічують значний відсоток лексики в мовах різних народів Росії, а також мовах народів, що жили на території республік СРСР (білоруській, молдавській, татарській, українській, якутській, фінських, кавказьких мовах тощо). Через посередництво російської мови до цих мов проникали й міжнародні слова-інтернаціоналізми, особливо до мов азійських і кавказьких народів. Завдяки значному політичному й культурному впливу СРСР на Монголію, чимало росіянізмів (чи опосередованих інтернаціоналізмів) ми знаходимо й у монгольській мові: платье, кино, ботинк, кило, автобус, ресторан, инженер, трактор, рецептээр («рецепт»), аптек, концерт, консерв, билет тощо.

У західноєвропейських же мовах, носії яких мало знайомі з російською мовою, росіянізмів небагато й вони грають там незначну роль, позначаючи переважно російські реалії й предмети російського побуту, тобто являючись в них екзотизмами: sputnik, kalashnikov, the Kremlin, czar (tsar), boyard, vodka. Проте, серед них зустрічаються й наукові терміни, впроваджені російськими науковцями, зокрема, у галузі ґрунтознавства: gley, podzol, solonchak, solonets, chernozem, kastanozem (останні послужили зразком для інших термінів, напр. phaeozem), географії (tundra, taiga) а також мінералогії (siberite, muskovite).

Росіянізми у мовах світу

У розділі наведено кілька прикладів найхарактерніших росіянізмів в мовах світу, що наочно показують поширеність слів російського походження і їхнє місце в лексичних сегментах різних мов.

Англійська

• aerosani (аеросани)
• astrakhan ()
• babushka (жіноча хустка)
• balalayka
• banya (російська лазня)
• borzoi ()
• dacha (заміський будинок у СНД)
• fortochka (кватирка)
• glasnost
• izba (рублена хата в Росії)
• kokoshnik
• kray (адміністративна одиниця в Росії)
• lunnik (щодо радянських місячних апаратів)
• matryoshka
• oblast (адміністративна одиниця в деяких країнах СНД)
• okrug (адміністративна одиниця в Росії)
• Perestroyka («Перебудова» в СРСР)
• polynya («морська ополонка»)
• silovik (співробітник силових відомств у Росії)
• Soviet (щодо радянських органів влади)
• sputnik (щодо перших рядянських супутників)
• sterlet (стерлядь)
• troika («тройка», а також у сполученні )
• ukaz (щодо російських історичних документів)
• ushanka
• vodka

Естонська

• arssin (аршин)
• kirka (кирка)
• kissell (кисіль)
• kopikas (копійка)
• lusikas (ложка)
• nädal (тиждень) — від «недѣля»

Італійська

• kvas
• matrioska/matriosca
• obščina (громада в Росії)
• opričniki
• perestrojka
• pirog
• pud
• Raskol
• Soviet
• sputnik (щодо перших радянських супутників)
• troika
• veče (віче)

Латиська

• bagāts (багатий)
• baznīca (церква) — від «божница»
• cena (ціна)
• kāposti (капуста)
• kiselis (кисіль)
• nedēļa (тиждень) — від «недѣля»
• pagasts (волость) — від «погостъ»
• pagrabs (погріб)
• pīrāgs (пиріг)
• pulks (полк)
• robeža (рубіж)
• solīt (обіцяти) — від «сулить»
• soma (сумка)
• zābaks (чобіт) — від «сапогъ»

Німецька

• Beluga (білуга)
• Beluga-Wal (кит-білуха)
• Pirogge
• Pogrom (погром)
• Scheltopusik
• Steppe
• Troika
• Tschernosem
• Ukas
• Wodka
• Zobel (соболь)

Польська

• chałtura
• chozrasczot
• kołchoz
• gilza
• barachło
• sowiecki
• sowieci
• wsjo rawno
• skolko ugodno
• zagwozdka
• miałki
• ustrojstwo
• póki co

Татарська

• арыш (жито) — від «рожь»
• өяз (повіт) — від «уѣздъ»
• гөреҗдә (хрящ-молочник) — від «груздь»
• керән (хрін)
• кәбестә (капуста)
• кәҗә (коза)
• крестьян (селянин) — від «крестьянинъ»
• малай (хлопець)
• мүк (мох)
• онык (онук)
• өстәл (стіл)
• уҗым (озимина)
• эскәмйә (лавка)

Фінська

• ikkuna (вікно)
• kissa (кішка, кицька)
• luokki (дуга) — від «лук»
• lusikka (ложка)
• purlakka (бурлак)
• risti (хрест)
• rospuutto (бездоріжжя) — від «распутье»
• siisti (чистий)
• sirppi (серп)
• tavara (товар)
• talkkuna (толокно)
• tuska (туга)
• viesti (вість, новина)

Французька

• beluga (кит-білуха)
• bistrot (бістро)
• boyard (боярин)
• izba
• pope
• samovar
• steppe
• ouchanka
• taïga
• troika («тройка», а також «трійка» в політичному сенсі)
• vodka

Японська

• ソビエト [собіето] (рада як орган влади)
• コルホーズ [корухо:дзу] (колгосп)
• クワース [кува:су] (квас)
• ピロシキ [піросікі] (пиріжки)
• ペチカ [петіка] (руська піч)
• コンビナート [комбіна:то] (комбінат — у значенні «багатопрофільне підприємство»)
• ウォッカ [вокка] (водка)

Росіянізми в українській мові

Див. також: Російсько-українські мовні зв'язки

Див. також: (Українізми в російській мові)

У сучасній українській мові існує значна кількість запозичень з російської, у різних сегментах лексики. Сусідство українського й російського народів, а також тривале домінування Російської імперії, Радянського Союзу, що супроводжувалось мовним впливом, не могли не залишити слід на українській мові. Запозичення слів йшло різними шляхами.

У районах компактного проживання росіян й українців були неминучі мовні контакти, що приводили до взаємопроникнення лексичних одиниць. Після приєднання Східної України до Московського царства (з другої половини XVII ст.) до української починають проникати численні запозичення з російської мови — адміністративні, суспільно-політичні, виробничі та військові терміни, а також лексика пов'язана з традиційним московським (російським) побутом (посланник, чиновник, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, самовар).

Більша частина українських земель перебувала в складі Російської імперії, тому все офіційне спілкування було російськомовним. Мова судочинства, адміністрації, армії справляла свій вплив на мовлення простих українців. Сумнозвісний Емський указ забороняв видання україномовної літератури, а здобуття освіти національними мовами було й поготів річчю неможливою, через що українська інтелігенція Російської імперії була суцільно російськомовною. Українська залишалась лише засобом побутового мовлення, тобто чисто розмовного стилю, який не міг вдовольнити всі потреби, мав брак багатьох специфічних термінів і висловів.

Чимало запозичень з російської вживали багато які українські письменники — на етапі становлення літературної української мови наприкінці XVIII — початку XIX ст.: вони починали писати свої твори, діставши перед тим російськомовну освіту. Так, в «Енеїді» І. П. Котляревського можна знайти такі росіянізми: вкусний, надежда, ногті, обезьяна, разний. Слова з російської літературної мови вживав і П. О. Куліш. Тут можна виявити й «справжні» росіянізми (іздатель, понапечатував), і «псевдоросіянізми»: як старослов'янського (оглашати, глаголати, соблюдати, уповати) так і староукраїнського або діалектного походження (год, послі, тілько, первий, лучче). Багато таких слів і в мові Т. Г. Шевченка (благодарити, будуще, кровать, лавка («крамниця»), лист («аркуш»), нарошне, настоящий, нащот, оп'ять, отечество, охота («полювання»), первий, положено, получити (отримати), послідній, потеряти, прочий, случай, стоїти («коштувати»), сутки («доба»), угол, яд. Російські лексичні одиниці часто вживали україномовні письменники російського походження (Марко Вовчок, М. Хвильовий).

Багато російських запозичень існує в галузі політики (партієць, більшовик, комсомол), техніки (завод, електропоїзд, підшипник), діловодства (указ, законопроєкт).

У списку наведені приклади слів літературної української мови, які відповідно до даних «Академічного тлумачного словника української мови» і «Етимологічного словника української мови» можна ідентифікувати як російські запозичення.

• Акула < [а́ккуле, аккула] < саам. akkli (akkala, akkola, akkale) < д.-ісл. hákall;
• Артіль < артель < тат. art («задня частина, тил») + il («народ, община»);
• Байдарка, від байда («довбаний човен»), або від байдак («річкове судно»);
• Битюг, від назви річки Битюг;
• Брущатка < брусчатка, від брус;
• Бумазея < нід. bombazijn < фр. bombasin < італ. bombagino;
• Взвод («чота»), від взводить («зводити»);
• Винокур («винник»), від вино + курить («добувати (викурювати) горілку підігріванням»);
• Вірьовка < верёвка («мотузка»), якому відповідає питоме [вере́вка] ((«вервечка»));
• Вобла;
• Вокзал < англ. Vauxhall (^[en] — назва дільниці Лондона»);
• В'юшка < вьюшка («затулка для димоходу, каглянка»), від вить («вити, скручувати»);
• Гайка, від [га́ить] («закривати»; «лагодити»);
• Дача;
• Дворянин < дав.-рус. дворѧнинъ, від дворъ («двір володаря»);
• Драїти < драить («чистити»; первісно — «натягати») < нід. draaien («крутити, точити»);
• Дроги, дрожки;
• Дряблий;
• Жерсть < жесть («бляха») < кипчацьк. žez («мідь»). Зазнало зближення з питомим шерсть;
• Закупорювати < закупоривать, від давнішого [ку́порить], похідного від [ку́пор] («бондар») < англ. cooper, або сер.-н.-нім. kûper чи нід. kuiper;
• < сдоба, якому відповідає питоме [здіб] («зовнішній вигляд»);
• Каракатиця < каракатица < *корокатица, пов'язане з *корокатъ («ногатий»), від дав.-рус. *корокъ («нога»);
• (Караковий) (про масть коня) < караковый < ст.-рос. кара́кулый, від тюрк. karakula, що утворене з kara («чорний») + kula («буланий»);
• Карга < тюрк. karγa («ворона»);
• Керогаз;
• Клейонка < клеёнка, від клеить («клеїти»);
• Клоп < прасл. klopъ;
• Клюква («журавлина»);
• Койка < нід. kooi («клітка»; «загін, кошара») < нім. kaue («гірнича хатина над шахтою») < лат. cavea («перегородка»; «обгороджене місце»; «вулик»);
• Колонок < евенкійськ. холонггō («колонок, тхір»);
• Колосник, пов'язане з колос («тип суцвіття»);
• Колпиця < колпица < прасл. k^ъlpь («лебідь»);
• Колчедан < фр. calcédoine («халцедон») < сер.-лат. calcedonius;
• Копійка < копейка < копейная деньга («монета, на якій був зображений великий князь верхи на коні зі списом (копієм) у руці»);
• < вепс. koreh;
• Кочегар < *кочергар, від кочерга;
• Краснуха, від красный («червоний»);
• Кривошип;
• Кропіткий, кропітний < [кро́поткий], кропотливый, що утворені від [кро́пот] («клопіт, турбота»);
• Кувалда < біл. кавадла («ковадло») < пол. kowadło;
• Кузов < тат. qızaw («козуб»);
• Кулеб'яка < кулебяка;
• Кульо́к < кулёк, від куль («лантух»);
• Кустар < нім. kunster, künster («знавець мистецтва, ремесла»);
• Лайка (про породу собак), від лаять («гавкати»);
• Ларьок < ларёк, зменш. від ларь («великий ящик для речей, продуктів»; «палатка для торгівлі») < дав.-рус. ларь («рундук, скриня») < lárr («рундук»; «шухляда»);
• Лента («стрічка») < нім. Linte, або грец. λέντιον («смуга лляної тканини, рушник»);
• Ловкач («спритник»), від ловкий («спритний»);
• Лунка;
• Льотчик < лётчик, від летать («літати»);
• Майка < італ. maglia;
• Матрьошка < матрёшка, зменш. від імені Матрёна («Мотрона»);
• Маховик, від махать («махати»);
• Махорка, від *амерфо́ртский, що утворене від назви міста Амерсфорт (нід. Amersfoort). Зазнало впливу рос. махор, мохор («китиця»; «окрема нитка бахроми»);
• Мішура < мишура < араб. mozavvir‎ («підробка»);
• Моська, від мопс;
• Набат («сполох») < ст.-рос. набатъ («великий мідний барабан») < тюрк. nabat < араб. naubât‎ («сигнал труби»; «барабанний бій»);
• Навряд, від на + вряд («сумнівно»);
• Нагідки < ноготки («нігтики»), від дав.-рус. ногъть, ноготь < прасл. nogъtь;
• Наждак < тур. nacak («велика палиця, дволеза сокира»);
• Наст < ст.-рос. обнастывати («покривати»), разнастити («розкрити»);
• Область < дав.-рус. область («край, військо, велика влада, панування») < староцерк.-слов. область («влада, край»);
• Одіяло < одеяло, від дав.-рус. одѣꙗти («одягати»);
• Окрошка, від крошить («кришити»);
• Пельмені < пельмени < комі пель-нянь, що утворене з пель («вухо») + нянь («хліб»);
• Пелядь;
• Пемза < давн.в-нім. pumiӡ < лат. pūmex;
• Пишка < пышка («пампушка»), від пышный («пухкий»);
• Піджак < пиджак < англ. pea jacket («куртка, піджак») < нід. píjjekker («куртка з грубої тканини»);
• Підодіяльник < пододеяльник («підковдра»);
• Підряд < подряд, від подрядить («найняти на тимчасову роботу на певних умовах»);
• Підшипник < подшипник;
• Плі (команда стріляти) < пли < пали́ («пали, підпалюй порох»);
• Погон, від погонять («поганяти»);
• Получка, від получить («дістати, одержати»);
• Поміщик < помещик, від поместье («маєток»);
• Поршень, від порхать («пурхати»);
• Прапорщик, від застарілого прапор < церк.-слов. прапоръ («прапор»; «дзвоник»);
• (Превосходительство), від превосходить («перевищувати, перевершувати») < староцерк.-слов. прѣвъсходити;
• Предводитель;
• Приказ, прикажчик < приказ, приказчик, від приказывать («наказувати»);
• (Приход) («парафія»), від приходить («приходити»);
• Пробірка < пробирка < нім. probieren («випробовувати») < лат. probo («випробовую»);
• Протиріччя < противоречие («суперечність»);
• Просторіччя < просторечие;
• Пуночка < [пу́нашка] < карел. punańe;
• (Розвальні) < розвальни («різновид великих саней, один з аналогів українських ґринджол»), від развалить («розвалити»);
• Розтягай < расстегай, від расстегать («розстібати»);
• Ромашка, від роман < лат. anthemis romana («римська ромашка»);
• Ряпушка < [ряпуса, ряпуша] < вепс. rapus;
• Самовар;
• Сарафан < перс. serāpā‎ («почесний одяг»);
• Сищик < сыщик («детектив»), від сыскать («розшукати»);
• Скань, від скать («сукати»);
• Склока;
• Скромний < скромный < пол. skromny;
• Скряга;
• Смисл < смысл < дав.-рус. съмꙑслъ («думка, розум»);
• Снохач («свекор, який має статеві зносини з невісткою»);
• Состав («склад»), від составить («скласти»);
• Стакан < ст.-рос. достокан («склянка») < чагатайськ. tostakan («дерев'яна мисочка»);
• Стамеска < нім. Stemmeisen («стамеска, долото, зубило»);
• , що утворене з стекло («скло») + ярус (у значенні «ряд, смуга»);
• Стрем'янка < стремянка («драбина»);
• Струбцина < нім. Schraubenzwinge («гвинтовий зажим, тиски»), що утворене з Schraube («гвинт») + Zwinge («тиски»);
• Сьомга < сёмга;
• (Табанити) < табанить, від манс. tǫ̇ß- («гребти веслом»);
• Таможня («митниця»), від дав.-рус. тамъга («вид податку, уведеного на Русі татарами»; «торгове мито»);
• Тачати < тачать («шити, шити наскрізною строчкою»; «надточувати, доточувати»);
• Толк, якому відповідає питоме [товк] («глузд, розум»);
• Устриця < устрица < [устерс, устерса] < нід. oester;
• Утюг («праска») < тур. ütü;
• Циновка, від [цынова́ть] («дерти лико, різати лико на тонкі смуги»);
• Чехарда;
• Чин (у значенні «звання, ранг»), чиновник < дав.-рус. чинъ («ступінь, посада») < староцерк.-слов. чинъ («порядок»; «статут»; «сан»);
• Чулан («комірчина»);
• (Чурбак) («обрубок дерева, коротка колодка»);
• Шпала < нім. Spale або нід. spalk;
• Щі < щи (російський варіант капусняку);
• < тат. yamçı («поштовий візник»), від yam («поштова станція»; «станція, де змінювали коней»).

Слова, що з'явилися під впливом російської

За зразком російських слів і виразів утворювалося і утворюється багато українських слів і термінологічних словосполучень — такі слова й вислови відомі як кальки. Так, калькуванням російських слів временщик, докладчик, долгострой, луноход, производственник утворені українські тимчасовик, доповідач, , місяцехід, виробничник.

З російської мови до української проникали слова не власне російські, але й засвоєні нею іноземні, часто західноєвропейського походження. Російське посередництво, поряд з польським і німецьким, було важливим джерелом для значної кількости іншомовної термінологічної лексики (конференція, декларація, канонада (часте стріляння з багатьох гармат), кібернетика, синтез, біохімія, лауреат, аналіз).

Росіянізми й національна самосвідомість

Суть проблеми

Тема російських запозичень є особливо актуальною в близькоспоріднених з нею мовах — білоруській і українській. Тривале перебування народів у складі російськомовних держав, сильний культурний, науковий й технічний вплив з боку росіян не могли не призвести до істотного впливу російської на мови цих народів. Тому для українського й білоруського мовознавства поняття росіянізму стає дуже важливим, бувши не просто питанням етимології деяких слів, а поняттям, пов'язаним з питанням мовного пуризму, культури мовлення. Через це зміст, що вкладають у термін «росіянізм» в українській у білоруській мовах, дещо відмінний від його розуміння в інших мовах. Так, у сучасній українській лінгвістиці під «росіянізмами» часто розуміють не тільки лексику, запозичену з російської мови, але й інші мовні явища, викликані її впливом на українську: наслідування російської вимови, наголосу, синтаксису, а також лінгвістичні кальки з неї. У більшості ж мов «росіянізмами» звуть лише те, що українські мовознавці пропонують звати «лексичними росіянізмами». Деяку плутанину породжує той факт, що деякі автори не розрізнюють в українській мові таких різних форм, як літературне, діалектне, жаргонне мовлення, об'єднуючи все в одне поняття — «українська мова». Під росіянізмами тоді розуміють не тільки слова, що ввійшли до нормативної української, але й до простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського) — з неусталеною лексикою, часто невідбитою в лексикографії. Досліджень же росіянізмів в літературній мові, зокрема в мові українських класиків, значно менше.

Класифікація

Оскільки під терміном «росіянізм» у сучасній українській публіцистиці й мовознавстві часто розуміють всі явища, що були викликані впливом російської, це поняття важко піддається визначенню. За класифікацією М. П. Лесюка, росіянізми (у широкому смислі) поділяють на:

• Лексичні — слова, запозичені з російської мови, росіянізми у вузькому сенсі;
• Фонетичні — відхилення від норм української літературної вимови, пов'язані з російським впливом;
• Морфологічні — використання невластивих українській мові словоутворювальних елементів, наявних у російській. Синонім — «словотвірні росіянізми»;
• Граматичні — порушення відмінювання, зміни граматичного роду за зразком російських слів;
• Акцентуаційні — відхилення від норм наголошування;
• Кальки — дослівні переклади російських мовних зворотів і складених слів.

Лексичні росіянізми. М. П. Лесюк розрізнює такі підгрупи лексичних росіянізмів: 1) ті, що являють собою просту заміну українського слова росіянізмом; 2) слова з російським коренем, але асимільовані відповідно до українських законів граматики й словотвору; 3) слова російської мови, що мають в українській інше значення (міжмовні омоніми), їх можна назвати «семантичними росіянізмами»; 4) поєднання лексичних росіянізмів з кальками (часткові кальки); 5) вживання власних імен, оформлених на російський лад (Єгор, Альона, Женя — замість Юрко, Олена, Євгенко).

Фонетичні росіянізми — порушення офоепічних норм української мови, зумовлені російським впливом. Вони характеризуються такими рисами: 1) вимова ненаголошеного /о/ як /а/ (акання) або його редукція ([карова], [малако/мълако] — замість [корова], [молоко]); 2) завжди м'яка вимова /ч/ ([чьас], [чєсний], [люблячі] — замість [час], [чесний], [люблячи]); 3) м'яка вимова губних ([мьач], [мьакий] — замість [м'йач], [м'йакий]); 4) вимова в наприкінці слова і перед приголосними як /f/ замість нормативного /w/ ([любоф], [зноф], [зробиф] — замість [любоў], [зноў], [зробиў]); 5) інші приклади наслідування російської вимови (зіма, міліон — замість залізний, зима, мільйон).

До помилок у вимові приводить і неправильне читання українських літер, що мають однакове накреслення з російськими, але вимовляються інакше: е, и, ч, щ. Втім, це скоріше можна віднести до типових помилок російськомовних на початковій стадії вивчення мови.

Акцентуаційні росіянізми. Близькі до фонетичних, але їх розглядають окремо. Вони полягають у порушенні норм наголосу, пов'язаному з впливом співзвучних російських слів, напр.: но́вий, ста́рий, середи́на, не́нависть, оди́надцять — замість нови́й, стари́й, сере́дина, нена́висть, одина́дцять.

Морфологічні росіянізми. Ними зовуть слова, що мають український корінь, але утворені за допомогою російських засобів словотвору або мають ознаки чергувань російського типу. У цій категорії можна виділити такі підгрупи: 1) префіксальні — в яких замість українських використовують російські приростки (придавати, об'ясняти, напротив — замість додавати, пояснювати, навпроти); 2) суфіксальні — з вживанням російських наростків (ігрушки, борьба — замість іграшки, боротьба); 3) з російським типом чергування звуків (прочту, корня, коровка, на рукі — замість прочитаю, кореня, корівка, на руці); 4) вживання дієприкметників, рідкісних в українській мові, як активних (підходячий, відпочиваючі, оточуючі — замість підхожий, відпочивальники, навколишні), так і пасивних (опавше, застарівше — замість опале, застаріле).

Граматичні росіянізми. До них відносять відхилення від української граматичної норми — порушення форм слів і побудови речень (синтаксису). У них можна виділити такі підгрупи: 1) відсутні в українській мові форми слів; 2) вживання йменників, займенників, прикметників у неправильній формі числа, роду чи відмінка; 3) неправильне вживання прийменників; 4) неправильні форми звертань; 5) помилки у формах числівників (п'ятидесяти, шестидесяти, семидесяти — замість п'ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти).

Кальки. Кальками в лінгвістиці називають буквальні‚ слово за словом чи морфема за морфемою‚ переклади мовних зворотів або складених слів. Кальки існують в багатьох мовах, багато які наукові терміни утворені калькуванням грецьких і латинських слів (правопис, чинник, кислота). Кальки з російських виразів існують і в нормативній українській (колгосп, держрозрахунок, ліспромгосп). Проте, зловживання російськими кальками, а також помилковий переклад самих висловів згубно діє на володіння українською мовою, руйнує пов'язаний з нею спосіб мислення. Про кращість уникання кальок писали вже радянські мовознавці: «Калька не тим страшна‚ що вона дослівна‚ а тим‚ що вона суконна» (О. Л. Кундзіч. «Дієзи в ключі!»).

Ідентифікація

Див. також: Аусбау-парадигма

Виявлення російських запозичень в українській мові, як лексичних, так і інших, становить певні труднощі. Близькоспорідненість східнослов'янських мов і суміжні (часто взаємоперекривні) ареали їхнього поширення (діалектний континуум) допускають наявність значної кількости спільної лексики, а також лексики, у якої не вдається встановити напрямок запозичення. Деякі слова, наявні в обох мовах, можуть виявитись запозиченими не з російської до української, а навпаки. Наприклад, слова обуза, повстанець, пасіка — існують в обох мовах, але в російській вони за походженням є українізмами. Наслідком континууму є також розмитість фонетичних меж (ізоглос), що утрудняє провести грань між українською і російською вимовою. Тому коли кажуть про фонетику українську й фонетику російську, зазвичай мають на увазі саме літературну, а не діалектну вимову.

Проте, в інших випадках можна з певністю казати про російське запозичення. Передусім, це стосується науково-технічної, політико-адміністративної і військової лексики. Тривале перебування українських земель (зокрема, східних) у складі державних утворень, де офіційною мовою була російська, призвело до значного припливу російської термінології в цих галузях. Зустрічаються росіянізми й в інших лексичних сегментах. Виявленню росіянізму можуть сприяти такі ознаки, як: 1) корінь слова, присутній в російській мові, але відсутній в українській, не засвідчений або не реконструйований у давньоруській; 2) корінь присутній в українській, але має інше значення (гайка, лайка (собака), наріччя, протиріччя, получка); 3) невластиві українській мові чергування звуків або словоутворювальні елементи (чтиво, вкладиш, натоптиш, чорниш).

Багато спільної україно-російської лексики погано піддається однозначної ідентифікації як запозичених чи питомо українських слів. У різних авторів можна зустріти суперечливі погляди на природу того чи того слова, що подібне до російського, проте, не засвідченого в західнослов'янських і південнослов'янських мовах.

Окремо слід зазначити ненормативні (не засвідчені словниками) запозичення з російської мови у розмовне українське мовлення. Якщо кількість російської лексики не обмежена окремими словами, а носить масовий характер, тоді можна вже казати не про росіянізми, а про таке явище, як україно-російський суржик — мовлення з елементами обох мов. Часто використання російської лексики у суржику сполучене з наслідуванням російської вимови й граматичних форм, калькуванням російських мовних конструкцій.

Докладніше: Суржик

Росіянізми в галицькому язичії

Запозичення з російської мови складали значну частину лексики «москвофільського язичія» — штучної книжної мови, поширеної у Прикарпатті й Закарпатті наприкінці XIX — початку XX століть. Оскільки деякі планували його використовувати як засіб для переходу на літературну російську, росіянізми (поряд з церковнослов'янізмами) всіляко вітались. Втім, зважаючи на те, що творці цієї мови відбирали для неї з місцевих говірок слова, спільні з російськими й церковнослов'янськими, не всі слова язичія, тотожні російським, можна розглядати як росіянізми.

Частина журналів і газет, що видавались язичієм, вже в 1880-90-х роках перейшла на російську мову, а на початку XX язичіє остаточно зникло. Проте, деякі слова язичія (зокрема російського походження) досі вживають в західному варіанті української мови. На думку мовознавця С. Й. Караванського до них належить і західноукраїнське «спротив» — від рос. сопротивление (інші вважають це слово похідним від пол. sprzeciw).

Факт, що Російська Імперія була до 1870-х років єдиною незалежною слов'янською державою, призводив до того, що російська мова ставала лексичним орієнтиром для національно свідомої інтелігенції не тільки в Західній Україні, але в інших слов'янських землях. У XIX столітті активісти національного, культурного й мовного відродження слов'янських народів («будителі») уводять в обіг численні запозичення з російської мови. Так у відроджуваній чеській мові росіянізми тоді склали значну частку лексики.

Проблема росіянізмів у сучасній українській мові

Після відновлення Україною незалежності стали активно обговорювати й проблему впливу російської мови на українську, стали видаватись дослідження і посібники з цієї теми («Антисуржик»). Прагнення звільнитись від значного не тільки культурного, а й економічного впливу Росії, що триває й після відновлення незалежности ставить на одне з основних місць мовне питання в Україні. Обмеженість вживання української мови часто пояснюють мовною політикою СРСР і бачать в цьому одну з основних причин несприятливої ситуації в державі. Боротьба з російським впливом у всіх сферах, зокрема й мовній, приводить до того, що в багатьох публікаціях 1990—2010 р.р. росіянізми розглядають і оцінюють не стільки в лінгвістичному, скільки в соціально-політичному аспекті. Більшість україномовних авторів вживає термін «росіянізм» у негативному контексті, позначаючи ним засмічення української мови російськими словами, порушення орфоепічних і граматичних норм під впливом російської мови («Одинадцятитомний академічний „Словник української мови“‚ скажімо‚ трактує назване поняття як „слово‚ зворот‚ запозичені з російської мови іншою мовою“ [30, 911]. Таке тлумачення терміна „русизм“ створює враження позитивного його розуміння… …Тоді як русизми насправді в українській мові є явищем негативним‚ оскільки засмічують мовлення‚ спотворюючи нашу мову»). Тема росіянізмів зазвичай поєднується з проблемою суржику, призводячи до того, що слова «росіянізми» і «суржик» часто вживають як синоніми. Наявність величезної кількости росіянізмів, рівно як існування самого суржику українські мовознавці і публіцисти пояснюють не тільки політичним, культурним і технічним впливом Російської імперії і СРСР, не тільки престижністю російської мови в обох державах, але й такою причиною, як цілеспрямоване витіснення української мови російською (наводячи за приклад радянську теорію «злиття мов», що призводила до росифікації народів СРСР). Політичний і громадський діяч Ю. В. Гнаткевич пише у своєму посібнику-«антисуржику»: «…Русизми в нашому мовленні є наслідком багатовікового засилля російської мови в Україні. Вони проникли в мову мільйонів українців, засмітили її та перетворили в суржик…».

Викорінення росіянізмів розглядають як головний складник відродження української мови, у якій, у свою чергу, багато які освічені українці бачать запоруку зростання національної самосвідомости. Посібники з культури мовлення, по суті, є порадниками, що вказують на російські елементи у розмовній українській і приписують заміняти їх іншими словами. У написанні наукових, публіцистичних та художніх творів рекомендують уникати росіянізмів (крім росіянізмів, вжитих свідомо — для характеристики особи або персонажа чи для обґрунтованого розширення лексики). Це ж стосується й літературного усного мовлення. Деякі автори йдуть ще далі, пропонуючи переглянути й науково-технічну термінологію (створену за радянських часів і на їхню думку, скальковану з російської), повернувшись до старих українських термінів 1920-х років.

На жаль, заходи з очищення мови іноді переходять розумну міру. Так, багато питомо українських слів, широко уживаних українськими класиками, необґрунтовано оголошуються «росіянізмами» і пропонуються до заміни на інші слова, які можуть бути не лише українськими, але й запозиченими у свою чергу з інших мов. Терміни, що звучать схоже в українській і російській мовах, стараються замінювати словами на основі українських коренів, але частіше — словами польського, німецького походження, а у діаспорянській літературі — й англійського. Український мовознавець О. О. Тараненко зауважує: «У такій нормативно-стилістичній переорієнтації літературна мова значною мірою наслідує мовну практику 1920-х — початку 1930-х років у радянській Україні та довоєнного періоду в Галичині й сучасної західної української діаспори», він зазначує також напрямок запозичень «з іншої сусідньої мови, яка також протягом значного історичного періоду справляла потужний вплив на українську мову, — польської». Він пише: «У своєму наївному вияві такі пуристичні тенденції захоплюють навіть одиниці не тільки безумовно питомі, але й семантично не дублетні щодо тих, які визнаються небажаними»: так, «бочку» замінюють на «діжку», хоча це різні речі (тобто, тут ми маємо справу з феноменом гіперкорекції). На думку мовознавця, «Вплив російської мови на свідомість носіїв української мови, таким чином, лишився, але вже як зворотний, як гіперпуризм». У публікаціях, присвячених виявленню росіянізмів у мові й правильному українському мовленню, можна спостерегти феномен «роздільного мислення»: вживання російських запозичень піддається безпощадній критиці, у той же час у них самих можна натрапити на чимало тих самих росіянізмів (граматичних, лексичних), наведених не як приклади, а в основному тексті. Зазначають в них і «подвійні стандарти»: росіянізми оголошують лексикою, що засмічує мову, проте, не вважають чимось негожим масове вживання в українській значної кількости полонізмів й американізмів, що часто мають всім відомі українські відповідники. На думку О. О. Тараненка, у сучасній українській мовній практиці помітна тенденція обмеження наслідків впливу російської мови, що проявляється як в усуненні власне росіянізмів, так і не завжди усвідомлюваному відштовхуванні від російської мови взагалі, «…у тому числі й від наявних у ній іншомовних слів, від слів, що структурно можуть нагадувати відповідні російські слова, від історич­но спільних для обох мов одиниць».

Існує й цілком протилежний погляд на проблему збігання лексики в обох мовах: її пояснюють не запозиченнями з російської до української, а в зворотному напрямку. Прибічники цієї точки зору доводять, що багато які слова, що прийнято вважати російськими запозиченнями, віддавна існують в українських діалектах, причому не тільки східних і південних (де вплив російської був максимальним), а в західних областях України, що взагалі не входили до складу Російської імперії (желати, жолудок, жона, звізда, много, портки, сіверний). Суть цієї концепції виражає цитата відомого українського перекладача й мовознавця М. О. Лукаша: То ніякі не русизми. То давні українські слова, що їх ми свого часу позичили росіянам. Тепер настала пора повертати ці слова в нашу мову. Прихильники повернення староукраїнізмів вважають антисуржикову діяльність не менш шкідливою для мови, ніж ігнорування самої проблеми суржику й росіянізмів. Українська мова, до якої прагнуть застосувати надто суворі правила слововживання, стає неживою, сухою, малопривабливою для пересічних мовців. На їхню думку, обмежене вживання гаданих росіянізмів здатне оживити й усвоєріднити мову: як повсякденного спілкування, так і мову художньої літератури. Проблему адекватної оцінки явища ускладнює й те, що вивчення росіянізмів базується переважно на прикладах, взятих не з літературної мови, а з простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського) — де важко чітко визначити мову, яку використовують мовці (це може бути не тільки українська з росіянізмами, але й російська з українізмами). Поясненням цьому може бути факт, що в українській культурі мова сприймається не прагматично, як засіб комунікації, а як національний скарб, національний символ.

Псевдоросіянізми

Окремо слід зазначити обширну групу слів, які через схожість з російськими словами часто зараховують до росіянізмів. Це насамперед, староукраїнська лексика, спільна з сучасною російською, а також нечисленні слова церковнослов'янського походження, які помилково ідентифікують як виключно російські.

Слова загальносхіднослов'янського походження

Водночас, не всі елементи, що здаються росіянізмами, є такими, адже поза літературною українською мовою залишилися й давньоруські слова, які були відкинуті тими, хто упорядковував літературну мову наприкінці XIX ст.^[] До них належать, наприклад, слова строїти (= будувати), город (= місто). Ці слова подаються як українські ще на початку XX ст. упорядником «Словаря української мови» Борисом Грінченком, але до складу сучасної літературної мови не входять. Найпоширеніші приклади староукраїнізмів, тотожних з російськими словами:

Псевдоросіянізм	Російське слово	Походження	Поширеніший синонім	Походження синоніма
бистрий	быстрый	прасл. *bystrъ	швидкий	дав.-н.-нім. swið через пол. szwitki, świtki
блюдо	блюдо	дав.-рус. блюдо, блюдъ < (прасл. *bljudo, *bljudъ)	таріль	сер.-в.-нім. talier
буква	буква	староцерк.-слов. букы (прасл. *buky)	літера	лат. littera, lītera через пол. litera
видіти	видеть	дав.-рус. видѣти	бачити	пол. baczyć (?) (від *ob-ačiti (?) чи тур. bak)
вилка	вилка	дав.-рус. вила (прасл. *vidla)	виделка	пол. widełec < прасл. *vidla. Зміна у вимові відбулася під впливом укр. вилка
вугол, угол	угол	дав.-рус. угълъ (прасл. *ǫgъlъ). Відоме в усіх слов'янських мовах (пол. węgieł, чеськ. uhel, словац. uhol, болг. ъгъл)	кут, ріг	прасл. *kǫtъ, *rogъ
гвіздок, гвіздь, гвоздь	гвоздь	дав.-рус. гвоздь (прасл. *gvozdь)	цвях	пол. ćwiek, ćwięk (від нім. Zweck)
глиба	глыба	прасл. *gluba	брила	пра-і.є. *bhrula, *bhrila
глупий	глупый	прасл. *glupъ	дурний	прасл. *durъ
голубий	голубой	прасл. *golǫbъ < *golǫbь, буквально «кольору голуба»	блакитний	пол. blękit, можливо з сер.-в.-нім. blancheīt
го́род	город	дав.-рус. городъ (прасл. *gordъ)	місто	пол. miasto
двигати	двигать	дав.-рус. *двигати (прасл. *dvigati/*dvigti)	рухати	дав.-рус. рушити (прасл. *ruхъ)
держати	держать	дав.-рус. держати (прасл. *deržati)	тримати	прасл. *trimati
дім	дом	дав.-рус. домъ (прасл. *domъ)	будинок	пол. budynek (від сер.-в.-нім. büding)
єгла, игла	игла	прасл. *jьgъla	голка	прасл. *jьgъla
ждати	ждать	дав.-рус. жьдати (прасл. *žьdati)	чекати	прасл. *čekati
жона	жена	дав.-рус. жена (прасл. *žena)	дружина	дав.-рус. другъ (прасл. *drugъ)
звізда	звезда	дав.-рус. звѣзда (прасл. *gvězda). Також пояснюють як церковнослов'янізм	зоря	дав.-рус. зоря (прасл. *zarja, *zorja)
ива	ива	прасл. *jьva	верба	прасл. *v^ьr̥ba
кожа	кожа	прасл. *koža (раніша форма *kozja) — від *koza («коза») — первісно так називали оброблену козячу шкіру	шкіра	пол. skóra < прасл. *skora
колодязь	колодец	дав.-рус. колодѧзь (прасл. *koldędzь < гот. *kalding)	криниця	прасл. *krьnica/*krinica
котел	котёл	дав.-рус. котьлъ (від гот. *katils, *katilus)	казан	тюрк. казан
много	много	дав.-рус. мъного (прасл. *mъnogъ)	багато	прасл. *bogatъ
мовня	молния	прасл. *mъlni- (звідки також староцерк.-слов. млънии, дав.-рус. мълнии, біл. маланка, болг. мълния)	блискавка	прасл. *blьskъ
мошонка	мошонка	прасл. *mošьna. Відоме як анатомічний термін у багатьох слов'янських мовах (біл. машонка, серб. мошнице/mošnice, пол. moszna, словен. môšnja, словац. miešok, хорв. mošnja)	калитка	каз., тат. і алт. калта, заст. тур. kalita
муж	муж	дав.-рус. мужь (прасл. *mǫžь)	чоловік	прасл. *čьlověkъ, *čelověkъ
настроювати, строїти	настраивать	дав.-рус. строити (прасл. *strojiti)	налаштовувати	первісне значення «навантажувати» (від сер.-в.-нім. last)
оружжя	оружие	дав.-рус. оружиѥ < прасл. *obrǫžьje	зброя	пол. zbroja < broić
первий	первый	дав.-рус. пьрвыи	перший	дав.-рус. *пьрвъшии (колишній вищий ступінь)
рихлий	рыхлый	прасл. *ryxlъ, пор. *rušiti, *rux-	пухкий	прасл. *puxъ
спасибі	спасибо	дав.-рус. съпаси богъ	дякую	пол. dziękuję (від давн.в-нім. dankōn)
строїти	строить	дав.-рус. строити (прасл. *strojiti)	будувати	пол. budować (від сер.-верх.-нім. büden)
строїти	строить	дав.-рус. строити (прасл. *strojiti)	шикувати	нім. schick «форма, стан, лад, порядок»
тиква	тыква	дав.-рус. тыкы (прасл. *tyky)	лагенарія (не плутати з гарбузом)	лат. Lagenaria; перс. خربز‎ через кипч. χarbuz
цвіток	цветок	дав.-рус. цвѣтъ (прасл. *květъ)	квітка	прасл. *květъka
цеп	цепь	дав.-рус. чепь/цѣпь < прасл. *čěpati («хапати», «чіпати», «згинати»)	ланцюг	пол. łańcug (сучасна форма łańcuch) < сер.-в.-нім. *lannzug
чашка	чашка	дав.-рус. чаша (прасл. *čaša)	філіжанка	пол. filiżanka (від тур. فنجان через рум. filigean)
щитати	считать	дав.-рус. съчьтати (від прасл. *sъ і прасл. *čьtati)	лічити, рахувати	пол. rachować (від віл. raehiyn); прасл. *ličiti
янтар	янтарь	дав.-рус. ентарь (з лит. gintãras, латис. dzĩtars, dziñtars)	бурштин	пол. bursztyn (з сер.-ниж.-нім. bernstein)

Щодо «активного глядача спортивних змагань, який піддержує учасників», у сучасній українській вживають слово «уболівальник», а «болільник» розглядають як адаптацію рос. болельщик. Проте, мовознавець С. Й. Караванський не вважає «болільник» росіянізмом: «Почну із слова „боліти“. Це стовідсоткове українське слово. Воно має кілька значень, і одне з них — це скорочена форма від ідіоми „боліти серцем“. У такому значенні слово „боліти“ — синонім слова „потерпати“, а також запозиченого слова „переживати“».

Український вчений, політичний та громадський діяч, мовознавець, лексикограф та педагог Іларіон (Огієнко) не вважав росіянізмами такі слова, як жизнь, іскуство, чувство, но («але»), к («до»):

Письменники пошевченкової доби часом свідомо й виразно дбали, щоб їх літературна мова якнайменше була подібна до мови російської, щоб росіянин, читаючи український твір, не розумів його мови, й уже тим самим змушений був признати, що українська мова — це справді окрема мова. Така ідеологія не була корисна для розвою нашої літературної мови, бо позбавляла її багатьох тих виразів, які збереглися до нас як стародавнє спільне культурне добро. Не корисно нам відкидати своє стародавнє слово тільки тому, що воно однакове зо словом російським... ...Наша літературна мова живе безпереривно від X століття, живе вже тисячу літ, пройшла довжелезну путь свого розвою, а між тим у нас у сучасній літературній мові від старої мови позосталося зовсім мало. Коли в половині XVI віку зачала творитися в нас нова літературна мова, то до неї входила безліч полонізмів, тоді як на те саме розуміння були в нас слова з давнішої літературної мови. Ось тому Куліш і уживав слова жизнь, но, к замість життя, але, до. Безумовно, варто було б пов’язати в історичний спосіб нашу сучасну літературну мову з давниною, і це не протиречило б істоті нашої мови, бо ж у мові живій народній ще багато архаїзмів. У нас наші архаїзми, коли вони однакові з виразами російськими, звуть русизмами, а це погляд зовсім не науковий, — при такому погляді нам довелося б відцуратися, як русизмів, не тільки свого стародавнього словника, але й половини словника зовсім недавніх часів. Мова наша багатовікова, і всі віки позоставили в ній свої сліди

Багато які джерела вважають неправильним вживання терміна «вуз», вважаючи, що питомо українськими мають бути «ВНЗ», «виш». Автори доводять, що прикметник «учбовий» є штучним, утворений «переінакшенням» російського «учебный», наводячи за доказ відсутність слова «учба» в українській мові. Хоча слово «учба» і не фіксоване словниками, з погляду морфології воно не є чимось чужим українській мові (пор. «косьба», «лічба», «сівба», «стрільба», «журба», «плавба»). Деякі дослідники навіть припускають, що незасвідчене староукраїнське слово стало джерелом російського «учёба», яке тривалий час теж було виключно розмовним (літературна форма — ученье (учення)).

Суперечливою є і питомість для української мови конструкції «у мене є» (замість «я маю»). Багато сучасних українських мовознавців стверджують, що подібні звороти невластиві не тільки українській, але й всім слов'янським і навіть всім індоєвропейським мовам. Отже, цей зворот однозначно оголошується граматичним росіянізмом, запозиченим з російської мови. Проте, деякі лінгвісти доводять, що питання є дуже непростим. Вони припускають, що подібні конструкції (з дієсловом «бути» замість «мати») могли існувати й у праслов'янській мові, наводячи за доказ письмові свідчення з давньоруських і староукраїнських пам'яток: милость бо и гнѣвъ оу него (Бога) єсть (Ізборник Святослава, 1076 р.), будут-ли оу них дѣтки (1489 p.), у Єго Милости мѣсца мало было (1513 р.).

Деякі спільносхіднослов'янські слова з часом набули різних значень. Так, маловідомі українські слова «получатися», «вредний», «плохий» теж можуть здатись росіянізмами, проте, вони є питомо українськими: із семантикою, відмінною від співзвучних слів російської мови (для плохий поряд з «немічний», «смирний» зафіксовано також значення «поганий»).

Див. також: Фальшиві друзі перекладача

Церковнослов'янізми

Докладніше: Церковнослов'янізм

До росіянізмів також помилково відносять і церковнослов'янізми (чи просто «слов'янізми») — слова, запозичені як українською, так і російською мовами зі спорідненої церковнослов'янської, що належить до південнослов'янських мов і походить від давньоболгарської. Церковнослов'янська мова, бувши в Україні протягом десяти століть (988—1922) богослужбовою мовою, а понад вісім століть (988—1798) бувши й мовою літературною, справила великий вплив на формування і сучасної літературної мови.

Порівняно з впливом церковнослов'янської мови на російську (майже 50 % лексики літературної мови), вплив церковнослов'янської на українську був значно меншим і зачепив переважно лексику, пов'язану безпосередньо з релігією (благодать, благословення, священик, храм). Відомі поодинокі випадки вживання церковнослов'янізмів (старослов'янізмів) і в повсякденному мовленні, наприклад, привітання «здрастуйте» (стягнена форма від «здравствуйте» — «будьте здоровими»). Припустимі церковнослов'янізми й у деяких художньо-літературних стилях, зокрема, у поезії. Так, слово «пустиня» С. Й. Караванський рекомендує вживати лише в поетичному контексті («І дебр-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться…» Т. Г. Шевченко), а «пустеля» — у нейтральному, зокрема, науковому («пустеля Сахара»). Інші приклади слов'янізмів зі творів Шевченка: «ректи», «ветхий», «воздавати», «злоречивий», «отверзатися», «потребити», «радуйтеся!», «скверний», «чертоги».

Приклади церковнослов'янізмів, схожих з російськими словами:

• Благодарити — утворене від староцерк.-слов. благо (прасл. *bòlgъ, від якого також походить дав.-рус. болого, бологыи) і дарити.
• Воздух — має значення «великий покрив», як застаріле — «повітря». В останньому значенні відоме не тільки в російській, але й у болгарській, македонській, сербській, словацькій і чеській мовах.
• Воїн — на відміну від вояк вживається переважно в урочистому мовленні
• Враг — відповідає східнослов'янському ворог. В українській вживається лише в релігійному контексті та в поезії
• Врата — відповідає східнослов'янському ворота
• Врем'я — відповідає застарілому укр. верем'я («погода»)
• Звізда — вважається церковнослов'янізмом, бо його вживання в українській обмежене, тільки в релігійному контексті
• Мир (у значенні «світ»)
• Празник — староцерк.-слов. праздьнъ відповідає укр. порожній
• Пустиня — вживається в поезії
• Спасіння — вживається лише в релігійному контексті
• Страж — відповідає укр. сторож

Проте, деякі церковнослов'янізми запозичені через посередництво російської: ті, що змінили в ній своє значення (область), а також російські новотвори на основі церковнослов'янських коренів (гласність, негласно, представляти, чреватий).

Інше

Не є росіянізмами й такі спільні українсько-російські слова, що часто виявляються полонізмами:

• Бутель < пол. butel (сучасна форма — butla)
• Підлець < пол. podłec — «незнатна людина»
• Поєдинок < пол. pojedynek
• Прийняти за когось < пол. przyjąć za kogo
• Пушка < дав.-в.-нім. buhsa через пол. puszka
• Рисунок < пол. rysunek
• Ціль < пол. cel
• Фільонка < нім. Füllung через пол. filunek
• Штик < пол. sztych;

Докладніше у статтях (Полонізми в українській мові), (Полонізми у російській мові)

А також спільні тюркізми:

• Аїр < грец. ἄκορος через тур. aǵir
• Баддя < тур. badya < перс. badye‎ — «ківш для вина»
• Кочерга < тюрк. *köčirgā (припускають також, що це слово має питомо слов'янське походження — див. («Кочерга#Походження слів»))
• Мішень < тур. nişan
• Сарай < тюрк. sarai

Докладніше: Тюркізм

Окрім того, існують діалектні й застарілі слова грецького походження, тотожні російським:

• Кукла («лялька») — грец. κοῦκλα
• Скамна, скам'я, скамня («лава», «дзиґлик») — грец. σκάμνον.

Докладніше: Грецизм

Запозичення з інших мов:

• Бумага, бомага («папір») < італ. bombagio («бавовна»)

Проблема росіянізмів у білоруській мові

Аналогічну проблему становлять росіянізми й у білоруській мові. Ситуація ускладнюється офіційною двомовністю республіки Білорусь, що приводить до фактичного переважання російської у всіх сферах життя. Брак білоруськомовної літератури, внаслідок відсутності попиту на неї породжує незнайомство багатьох громадян Білорусі з нормами літературної білоруської мови.

Докладніше: Трасянка

Див. також

• (Українізми в російській мові)
• (Полонізми в українській мові)
• Англіцизми в українській мові

Примітки

1. Росіянізм // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 883.
2. Русизм // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 911.
3. Мойсієнко В. М., Історична діалектологія української мови. Нью-Йорк: Penguin Random House, 2016.
4. Дзюбишина-Мельник Н. Позірні русизми XX століття. — 2003.
5. Русизм // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
6. Хом’як І. М. (PDF). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2016.
7. Росіянізм // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
8. Що не так зі словом русизм? // BBC
9. Национальная ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКАЯ служба /Русизмы. Архів оригіналу за 6 червня 2013.
10. Л. А. Баранова. Русизмы в английском языке: идеологические мифы и языковая реальность (Русская социолингвистика). Архів оригіналу за 6 червня 2013.
11. . Музей русского слова «Ника». Архів оригіналу за 4 березня 2016.
12. Jerzy Podracki (red.). Polszczyzna płata nam figle. Poradnik językowy dla każdego, Wydawnictwa Radia i Telewizji, Warszawa 1991.
13. Яруллина А. Г. . Архів оригіналу за 27 січня 2016.
14. . Архів оригіналу за 11 січня 2016.
15. Мовознавство/Лексика. Реферати.
16. Святослав Караванський. . Архів оригіналу за 26 січня 2016.
17. . Архів оригіналу за 7 листопада 2020.
18. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982—2009.
19. Лента // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
20. С. М. Козаченко. . Архів оригіналу за 31 січня 2016.
21. Калька // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
22. Анатолій Венцковський (№ 32 (284) 19 - 25 серпня 2008 року). Персонал Плюс. Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик. Архів оригіналу за 2 березня 2016.
23. Віктор Гребенюк. . Архів оригіналу за 1 лютого 2016.
24. Напр. переклад назви американського фільму «Pulp Fiction» як «Кримінальне чтиво»
25. С. Й. Караванський. Секрети української мови.^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
26. Анатолий Железный. . Архів оригіналу за 4 березня 2016.
27. Г. А. Лилич Роль русского языка в развитии словарного состава чешского литературного языка (конец XVIII — начало XIX века) / ред. А. Бирих, Х. Вальтер, В. М. Мокиенко Университет им. Эрнста Морица Арндта г. Грайфсвальд: Санкт-Петербург — Грайфсвальд — Гейдельберг, 2016. — 201 с.
28. Артем Ефимов Великие исторические подделки: Краледворская рукопись [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
29. Н. С. Трубецкой Общеславянский элемент в русской культуре [ 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (Вопр. языкознания. — М., 1990. — № 2. — С. 122—139)
30. Катерина Прокофьева С миру по нитке: как возрождали гибнущий чешский? [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
31. Сальваторе Дель Ґаудіо, PhD. Украинско-русская смешанная речь «суржик» в системе взаимодействия украинского и русского языков // Slověne. — 2015. — № 2.
32. Юрій Гнаткевич. . К.: Видавничий центр "Просвіта"-2000. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 25 лютого 2016.
33. Володимир Козирський Василь Шендеровський. . Архів оригіналу за 5 березня 2016.
34. . Вкраїна - український портал. Архів оригіналу за 22 березня 2016.
35. Тараненко О. Демократизація і / або лібералізація (до характеристики сучасного стану нормативно-стилістичних засад української мови) // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Мовознавство.— Чернівці, 2003.— С. 10-17.
36. О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) [ 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
37. Лариса Соколовська (09 листопада 2011). . old.kray.ck.ua. Черкаський край. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
38. Цит. за: Череватенко Л. «Сподіваюсь, ніхто не скаже, що я не знаю української мови» // Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: сл.-довідн. — К. : Довіра, 2002. — С. 719.
39. Василь Трубай. . Архів оригіналу за 30 січня 2016.
40. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2017.
41. . Архів оригіналу за 25 січня 2016.
42. Двигати [ 5 лютого 2016 у Wayback Machine.] Вкраїна — український портал/Чи суржик?
43. Гуцульські говірки : короткий сл. Львів. 1997.
44. . hrinchenko.com (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2018.
45. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
46. M.Zharkikh. . www.i-franko.name. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
47. . sum.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
48. Строїти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
49. У сучасній українській слово «тиква» вживають щодо різновиду гарбуза, що використовують для вироблення посуду
50. Тиква // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
51. Іван Огієнко.Історія української літературної мови [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — С. 224
52. Іван Огієнко.Історія української літературної мови: XVII. Головні ознаки соборної української літературної мови [ 5 грудня 2016 у Wayback Machine.]
53. «Етимологічний словник української мови» теж не підтверджує версію про запозичення їх з російської, хоча слово «іскуство» в ЕСУМ відсутнє
54. Галина Лесна. (PDF). Słowo. Tekst. Czas VII. Nowe środki nominacji językowej w nowej Europie / Materiały VII Międzynarodowej Konferencji Naukowej (Szczecin, 21-23 listopada 2003 r.). – Szczecin, 2004. – S. 129-133. Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2018.
55. . http://slovopedia.org.ua. Словопедія. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
56. . http://biblioteka-bagrianogo.edukit.kiev.ua. Бібліотека імені Івана Багряного для дітей ЦБС Солом'янського району м. Києва. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
57. . Блог професора Пономарева. Архів оригіналу за 9 травня 2016.
58. Учбá, -и, ж. Те саме, що навчання. Приклади вживання: Сучасні радянські поети самі говорять, яке значення для їхнього ідейно-художнього зростання мáла учба в Маяковського … учба творча, скерована на те, щоб продовжувати і розвивати традиції Маяковського (Микола Бажан, Твори: Статті. Нариси, 228); Найбільшою «хибою» в цій рецензії є незламна віра Т. Клоччя в те, що «невпинна учба вдосконалить і розів'є творчий хист молодих письменників» (Іван Микитенко, Зібрання творів, 1965, 82); З іншого краю, десь від села, став долинати ледь чутний собачий гавкіт, що переходив у виття, тривожне, численне. — На місяць там вони виють, чи що? — запитала Мар'яна. — Собачі маневри зараз біля радгоспу, учба на всю ніч,— пояснив дід Лука. (Олесь Гончар, Іван Драч, 1987, 182);  … масу бійців і червонофлотців, у них зосереджується культурномасова робота: працюють найрізноманітніші гуртки, школи, провадиться політична і загальноосвітня учба, організується художня самодіяльнсть, наочна пропаганда. (Радянська Україна, Соціалістична культура, 1938, 20); Інші приголосні перед -ба та -ко не м'якшаться: журба, плавба, сівба, учба, служба, сірко, бровко. (Рідне слово, 1934, 133); «…показано період участі у відбудові зруйнованого господарства, суботники тощо, учба, зміна зміни, без Леніна, але ж…» (із Кіно-газети за 1929 рік).
59. . http://kultura-movy.wikidot.com. Культура мови на щодень. Архів оригіналу за 5 березня 2016.
60. Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.): В 10 т.— М., 1988.— Т. 1.— С. 339; див. повніше про це: Safarewiczowa H. Obocznosc я имею і у меня есть w jçzyku rosyjskim dzis і dawniej.— Wroclaw ; Warszawa ; Kraków, 1964.— S. 14—17. (Цит. за О. Тараненко Про манеру викладу чужих думок і ведення полеміки в одній монографії [ 25 січня 2016 у Wayback Machine.])
61. Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : В 2 т.— К, 1977.— Т. 1.— С. 138; Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.— Л., 1996.— Вип. 3.— С. 120. (Цит. за О. Тараненко Про манеру викладу чужих думок і ведення полеміки в одній монографії [ 25 січня 2016 у Wayback Machine.])
62. Получатися // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
63. Вредний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
64. Плохий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
65. Zaxid.net. . ZAXID.NET. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
66. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
67. Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002.

Література

• Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику [ 1 вересня 2021 у Wayback Machine.]: редакторський погляд: навчальний посібник; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Ін-т вищої освіти НАПН України. — Вид. друге, розширене. − К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. − 294 с.

Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «ком.», але не знайдено відповідного тегу <references group="ком."/>