Халцедо н рос халцедон англ chalcedony нім Chalzedon m Chalcedon m поширений мінерал класу оксидів ХалцедонЗагальні відо

Халцедо́н (рос. халцедон; англ. chalcedony; нім. Chalzedon m, Chalcedon m) — поширений мінерал класу оксидів.

Халцедон

Загальні відомості
Хімічна формула	Діоксид кремнію (SiO₂)
Ідентифікація
Колір	від білого до медово-жовтого
Сингонія	тригональна сингонія
Твердість	6,5—7
Колір риси	білий
Халцедон у Вікісховищі

Етимологія та історія

Назва мінералу вперше зустрічається у Плінія Старшого в його латинській «Натуральній історії» (близько 77 р. н. е.). Серед переліку видів напівпрозорої яшми він називає камінь під назвою «Кальхедон». За іншою — більш сумнівною версією — мінерал названий за стародавнім містом Халкедон на узбережжі Мармурового моря, де виробляється багато різнокольорових різновидів мінералів для гемологічних цілей. (Agricola (1546) De Natura Fossilium, p. 466).

Халцедон використовувався у виготовленні інструментів ще в 32 000 років до нашої ери в Центральній Австралії, де археологічні дослідження на ділянках у Кліленд-Хіллз виявили лусочки каменю, привезеного з кар’єрів за багато кілометрів.

Халцедон використовувався для зеленого та жовтого кольорів у доісторичних наскальних малюнках, наприклад, у скельних укриттях в Бгімбетці (Індія, в окрузі Райсен індійського штату Мадх'я-Прадеш). Халцедон подрібнювали до порошкоподібної форми, а потім змішували з водою та тваринним жиром, деревною смолою чи камеддю.

У бронзовому столітті халцедон використовувався в Середземноморському регіоні; наприклад, на мінойському Криті в Кносському палаці були знайдені халцедонові печатки, датовані приблизно 1800 роком до нашої ери. Люди, які жили вздовж центральноазіатських торгових шляхів, використовували різні форми халцедону, включно з сердоліком, для різьблення гем, каблучок і бус, що демонструє сильний греко-римський вплив.

У 19 столітті Ідар-Оберштайн, Німеччина, став найбільшим у світі центром обробки халцедону, який працював переважно з агатами. Більшість цих агатів були з Латинської Америки, зокрема Бразилії. Спочатку промисловість різьблення по агату навколо Ідара та Оберштейна розвивалася завдяки місцевим родовищам, які видобували в 15 столітті. Кілька факторів сприяли відновленню Ідар-Оберштайна як агатового центру світу: кораблі доставляли конкреції агату як баласт, забезпечуючи таким чином надзвичайно дешевий транспорт. Крім того, дешева робоча сила та чудові знання хімії дозволили їм пофарбувати агати в будь-який колір за допомогою процесів, які трималися в таємниці. Кожен млин в Ідар-Оберштайні мав чотири або п'ять жорнов. Вони були з червоного пісковику, отриманого з Цвайбрюккена; і двоє чоловіків зазвичай працювали разом над одним каменем.

Загальний опис

Халцедон — волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу, переважно синього, синюватого, рожевого кольору, напівдорогоцінний камінь. Містить 90—99 % SiO₂. Тонкодисперсні домішки оксидів і гідроксидів заліза, нікелю і манґану, що наповнюють мікропори мінерального аґреґату і забарвлюють X. в різні кольори: коричнево-бурий (сардер або сард), помаранчевий до рожевого (сердолік або карнеліан), червоний від вишневого до яскраво-кривавого (карнеол), яблучно-зелений (хризопраз), блакитно-сірий до блідо-синього (сапфірин), темно-зелений (плазма), темно-зелений з червоними плямами (геліотроп). Халцедон з косим згасанням волокон (люцетин). Халцедон з видимою неозброєним оком смугастою текстурою — агат. Нерідко зустрічаються плямисті і смугасті різновиди (агат, онікс). Утворює сфероліти, сферолітові кірки, або суцільні масивні утворення.

Сингонія тригональна. Трапецоедричний вид. Спайність відсутня. Густина 2,55-2,64. Твердість 6,5—7. Блиск жирний або восковий. Крихкий.

Утворюється в результаті розкристалізації гелів у вулканічних породах (мигдалинах), гідротермальних жилах і осадових породах.

Халцедон з Бразилії: 23 cm × 12 cm × 3,5 cm

Походження назви

Назва «халцедон» походить від латинського chalcedonius (як альтернатива пишеться calchedonius). Назва з'явилася вперше у роботі Плінія Старшого «Naturalis Historia». Назва, ймовірно, походить від міста Халкедон (у Малій Азії). Трохи пізніше грецьке слово Khalkedon (χαλκηδών) з'являється в Книзі Одкровення (21,19).Слово не знайдене ніде більше, тому неможливо сказати чи є камінь, що згадується у Біблії, тим каменем, що ми тепер знаємо під цим іменем.

Використання

Халцедон і особливо його кольорові різновиди широко використовуються у ювелірній справі. Найстаріший центр обробки агатів в Європі — Ідар-Оберштейн, що у Німеччині. Агат і халцедон використовуються у техніці як антиабразиви у точних приладах та ін.

Провідні постачальники агату і халцедону — Індія, Бразилія та Уругвай, Мадагаскар, США, а також Канада і Казахстан (хризопраз).

Різновиди

Має багато різновидів різних кольорів: власне халцедон, сердолік, сардер, хризопраз, , геліотроп, агат, онікс.

Розрізняють:

халцедон-агат (смугастий халцедон),
халцедон восковий (халцедон світло-жовтого кольору);
халцедон блакитний (синюватий різновид халцедону);
халцедон західний (рідко вживана назва для білого або сірого напівпрозорого халцедону);
халцедон звичайний (халцедон сірого кольору);
халцедон зелений (1. Прихованокристалічний різновид кварцу з зеленими плямами; 2. Те саме, що хризопраз);
халцедонікс, халцедон-онікс (1. Онікс з тонкою концентрично-зональною смугастістю; 2. Халцедон з чергуванням блакитно-сірих та білих концентричних шарів);
халцедоніт (зайва назва халцедону);
халцедон крапковий (білий або сірий халцедон з дрібними плямами оксидів заліза);
халцедон перистий (різновид халцедону у вигляді тонких сталактитів);
халцедон східний (1. Прозорий халцедон білого або сірого кольору; 2. Торговельна назва корунду жовтого кольору);
халцедон червоний (те саме, що сардонікс);
халцедон яшмовий (суміш яшми з халцедоном, належить до яшмоїдів).

Крім того, розрізняють: бікіт — псевдоморфоза халцедону по почерепашках.

Поширення

Зустрічається найчастіше в мигдалинах ефузивів, рідше в жилах і екзогенних утвореннях. Використовують як абразив та виробне каміння, а також у приладобудуванні.

Головні родовища знаходяться в Бразилії (шт. Ріу-Гранді-ду-Сул), Уругваї, Індії (шт. Біхар), США (шт. Орегон, Монтана, Вайомінг), Словаччині (Трживоди), Ісландії (Рейдар-фьордур), на Кавказі, Казахстані, РФ (Сибір, Чукотка) та ін. На території України є на Волині, Рівненщині, у Закарпатті, в Криму тощо.

Див. також

Примітки

Smith, M. (2006). Characterizing Late Pleistocene and Holocene Stone Artefact Assemblages from Puritjarra Rock Shelter: A Long Sequence from the Australian Desert (PDF). Records of the Australian Museum. Australian Museum. 58 (3): 371—410. doi:10.3853/J.0067-1975.58.2006.1470. :1885/27417. S2CID 86522736. (PDF) оригіналу за 22 липня 2020.
Smith, Mike (2013). The Archaeology of Australian Deserts. с. 295.
Rock Art of India – Pre and protohistoric cultures of India. ebooks.inflibnet.ac.in. Процитовано 3 травня 2024.
Hogan, C. Michael (2007). Knossos fieldnotes. Modern Antiquarian. оригіналу за 9 квітня 2016.
Streeter, Edwin (1898). Precious Stones and Gems. с. 237.
Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
Pliny the Elder: Naturalis Historiae, Book 37, chapter 7,115 (online)
Erika Zwierlein-Diehl: Antike Gemmen und ihr Nachleben. Berlin (Verlag ) 2007, S. 307 (online) According to the OED a connection with the town of Chalcedon is «very doubtful»:
James Orr, ред. (1915). Chalkēdōn. The International Standard Bible Encyclopaedia. The Howard-Severance company. с. 2859.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Халцедон // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Халцедон // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — .
Куликов. Словарь камней самоцветов. 1982. (рос.)
Халцедон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Посилання

Mindat: mineralogical data Chalcedony
USGS: US Chalcedony locations

[1] Smith, M. (2006). Characterizing Late Pleistocene and Holocene Stone Artefact Assemblages from Puritjarra Rock Shelter: A Long Sequence from the Australian Desert (PDF). Records of the Australian Museum. Australian Museum. 58 (3): 371—410. doi:10.3853/J.0067-1975.58.2006.1470. :1885/27417. S2CID 86522736. (PDF) оригіналу за 22 липня 2020.

[2] Smith, Mike (2013). The Archaeology of Australian Deserts. с. 295.

[3] Rock Art of India – Pre and protohistoric cultures of India. ebooks.inflibnet.ac.in. Процитовано 3 травня 2024.

[4] Hogan, C. Michael (2007). Knossos fieldnotes. Modern Antiquarian. оригіналу за 9 квітня 2016.

[streeter1-5] Streeter, Edwin (1898). Precious Stones and Gems. с. 237.

[Лазаренко-6] Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.

[7] Pliny the Elder: Naturalis Historiae, Book 37, chapter 7,115 (online)

[8] Erika Zwierlein-Diehl: Antike Gemmen und ihr Nachleben. Berlin (Verlag ) 2007, S. 307 (online) According to the OED a connection with the town of Chalcedon is «very doubtful»:

[9] James Orr, ред. (1915). Chalkēdōn. The International Standard Bible Encyclopaedia. The Howard-Severance company. с. 2859.