Курило Олена Борисівна

Олена Борисівна Курило (19 жовтня 1890, Слонім, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, тепер Білорусь — після 1946) — українська мовознавиця, діалектологиня, авторка популярних підручників з української мови, творець української наукової термінології. Жертва сталінського терору.

Олена Курило
Ім'я при народженні	Олена Борисівна Курило
Народилася	7 (19) жовтня 1890 Слонім, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Померла	1946
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  СРСР
Національність	єврейка
Діяльність	мовознавиця, педагог
Галузь	мовознавство^[1] і діалектологія^[1]
Знання мов	українська^[1]
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Рецензія на «Російсько-український словничок медичної термінології» (1918–1919). Рецензія на Є. Тимченко. Українська граматика для ІІІ і IV кляси шкіл середніх, (1918—1919) Курс українського правопису. Підручник для шкіл і самонавчання., (1919). Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю, (1923). Уваги до сучасної української літературної мови (1920). — 47 с. Уваги до сучасної української літературної мови [ 9 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. 2 вид., 1923 Уваги до сучасної української літературної мови [ 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Укр. акад. наук. — Вид. 3-тє. — Київ : Книгоспілка, 1925. — VII, 246, 5 с. — (Збірник історично-філологічного відділу ; № 8) Уваги до сучасної української літературної мови [ 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.] — Українське Видавництво, Краків-Львів. — 1942. — 199 с. Словник хемічної термінології (Проект), (1923) Рецензія на С. Кульбакін. Украинский язык, (1923) Програма для збірання етнографічних матеріялів, (1923). Рецензія на О. Синявський. Украинский язык, (1924). Реценздя на М. Йогансен. Украинский язык, (1924). Фонетичні та деякі морфологічні особливості говірки села Хоробричів на Чернігівщині, [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] (1924). До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків, (1925). Як водили перегеню, (1925). Рецензія на J.Forchhammer. Die Grundlage der Phonetik, (1926). Словник ботанічної номенклятури, (1928). До питання про умови дисимілятивного акання,(1928). Спроба пояснити процес зміни є, о в нових закритих складах у південній групі українських діялектів, (1928). [ 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] До питання про українські форми з ненаголошеним а на місці етимологічного о (багатий, гарячий та ін.), (1928). Матеріяли до української діялектології та фольклористики, (1928). [ 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] Про незалежну від наголосу зміну а по м'яких консонантах та по j в українських діялектах, (1929). Рецензія на Н. Дурново. Введение в историю русского языка.(1929). Дещо до молдаванської діялектології та фолькльрристики. (1930). До поняття «фонема», (1930). Про українські безпідметові конструкції з присудковими дієприслівниками на -но, -то, (1930). До питання про походження північноукраїнських рефлексів — о, ue, we, wy, е. (1931). Les voyelles о et є en Ukrainien et leur transformation dans les syllabes fermees nouvelles. (1932). Збірник секції граматики української мови. Кн. 1 / Н.-д. ін-т мовознавства при Всеукр. акад. наук ; ред. О. Курило. — Київ : б. в., 1930. — V, 233, 2 с. [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] Вшанування пам'яті У Києві, Святошинський район, одну з вулиць названо ім'ям Олени Курило. Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 . Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 22 жовтня 2015. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2015. . Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2015. Курило О. Початкова граматика української мови. — К., 1918. — Ч. 1. — 95 с.; Ч. 2. — 47 с. Шерех Ю. Всеволод Ганцов. Олена Курило. — Вінніпег, 1954. [ 29 березня 2016 у Wayback Machine.] — C. 45. . Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016. Всеукраїнська Академія наук. Звідомлення за 1922 р. — Прага, 1925. Гамалія В. М. Внесок Олени Курило в українську наукову термінологію // Нариси з історії природознавства і техніки. — № 44. — 2002. — С. 173—177. Курило О. Словник хімічної термінології. — К., 1923. — 144 с. Nomina Anatomica Ucrainica: анатомічні назви, прийняті в Базелі на ІХ-х зборах / Ред. О.Курило. — К., 1925. — 82 с. Історія Національної академії наук України. 1924—1928: Документи і матеріали. — К., 1998. — 762 с. Звідомлення про діяльність Української Академії Наук у Києві за 1923 рік: (З нагоди п'ятирічного існування Академії Наук: 1918—1924). — К., 1924. — 166 с. FB Миколи Железняка Василевський С. Добити ворога // Мовознавство. — 1934. — Ч. 1. — С. 27. Флора УСРР: Визначник квіткових та вищих спорових рослин УСРР. — К., 1935. — Ч. 1: Вищі спорові, голонасінні та вкритонасінні односім'ядольні. — C. 5. Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 490/4554 «Про найменування нових вулиць у Святошинському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 4. [ з першоджерела 26 серпня 2019.] Джерела Майстриня українського словотворення (115 років від дня народження Олени Курило) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Коротка біографія [ 26 лютого 2020 у Wayback Machine.] Юрій Шевельов. Портрети українських мовознавців. 2002. Київ. Видавничий дім "КМ Академія" [ 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Сторінка О. Б. Курило на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України [ 7 липня 2017 у Wayback Machine.] Посилання Олена Курило: репресована мовознавиця, що визначила норму української мови / Програма Ген українців - 26 студія // ВІДЕО Курило Олена [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 798. — 1000 екз. Юрій Шерех. Всеволод Ганцов. Олена Курило. – Вінніпеґ: Українська Вільна Академія Наук, 1954 (серія «Українські вчені», ч. 5). – С. 39-77. [ 29 березня 2016 у Wayback Machine.] Валентин Стецюк. За її підручниками навчалися мільйони // Zbruch, 25.11.2013 [ 17 липня 2015 у Wayback Machine.] Курило Олена в Електронній бібліотеці «Культура України» [ 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]