Староросійська мова

Староросійська (або великороська) мова (староросійкий, або великоросійський період) - російська мова XIV-XVII століть з часу поділу давньоруської мови на самостійні російську, білоруську та українську мови до петровських реформ. Термін староросійський застосовується переважно до одиниць мови (слів) для визначення їх віку або часу письмової фіксації.

Контекст

В історії російської мови виділяється три основні періоди: давньоруський, загальний для російської, білоруської та української мов (VI—XIV століть), староросійська або великоросійська (XIV—XVII століть) та період національної російської мови (з середини XVII століття).

Лінгвістична характеристика

У цей період починають формуватися фонетична, морфологічна та синтаксична системи, близькі системам сучасної російської мови, відбуваються такі мовні зміни, як:

• (зміна е в о) после мягких согласных перед твёрдыми: [н’ес] > [н’ос];
• остаточне формування системи опозиції твердих / м'яких і глухих / дзвінких приголосних;
• заміна приголосних ц, з, с в формах відмінювання на к, г, х (рукѣ, ногѣ, сохѣ замість руцѣ, нозѣ, сосѣ); в українській та білоруській мовах такі чергування зберігаються: укр. на руці, на нозі; біл. на руцэ, на назе;
• втрата категорії двоїни;
• втрата форми кличного відмінка, що стала замінятись формою називного відмінка (брат!, сын!), кличний відмінок зберігся в українській мові і частково в білоруській: укр. брате!, сыну!; бел. браце!;
• поява та широке розповсюдження флексії -а у іменникіх в формі називного відмінка множини (города, дома, учителя) при її відсутності в подібних формах в українській та білоруській: укр. доми, вчителі; бел. гарады, дамы, вучыцелі;
• уніфікація типів відмінювання;
• зміна прикмнетникових закінчень [-ыи̯], [-ии̯] в [-ои̯], [-еи̯] (простый, сам третий зміняються в простой, сам трете́й);
• поява форм наказового способу з к, г замість ц, з (пеки замість пеци, помоги замість помози) і на -ите замість -ѣте (несите зімсть несѣте);
• закріплення в живій мові одної форми минулого часу у дієслів — дієприкмнетника на -л, що входив до складу форм перфекта;
• поява загальних для російської мови слів, як крестьянин, мельник, пашня, деревня і багато інших.

Див. також

• Руська мова

Примітки

1. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 448—450.
2. Лексикология старорусского языка : (Предметно-бытовая лексика) / Моск. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина. — М. : МГПИ, 1983. з джерела 10 листопада 2023
3. Краткий понятийно-терминологический справочник по этимологии и исторической лексикологии / Российская академия наук, , Этимология и история слов русского языка. , . — 1998.
4. Филин Ф. П. Русский язык // ^[ru] / Главный редактор . — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — . (рос.)
5. Иванов В. В. История русского языка // Русский язык. Энциклопедия / Гл. ред. . — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Научное издательство «Большая Российская энциклопедия»; Издательский дом , 1997. — С. 169—170. — .
6. Иванов В. В. Восточнославянские языки // ^[ru] / Главный редактор . — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — . (рос.)

Література

• (інші мови), (інші мови), Сологуб А. И., Строганова Т. Ю.. Образование севернорусского наречия и среднерусских говоров / ответственный редактор . — М. : «Наука», 1970. — 456 с.
• (інші мови), (інші мови). Восточнославянские языки. Русский язык // (інші мови). — М. : Academia, 2005. — С. 444—513. — .

Додаткова література

• Словник повсякденної російської Московської Русі XVI—XVII ст.